як трудного проходу. Недовго так i вдивлялася, але смiло почала вдиратися
на великi кам'янi брила та виверти, що завалювали прохiд. Стала на версi i
гордо озирнулася довкола. Бояри вiдiйшли вже були досить далеко, Максима
не видно, а перед нею безладна сутолока скал та ломiв, через яку,
бачилось, прохiд був неможливий. Але нi! Онтам, трохи вiддалiк, лежить
величезна смерека кладкою понад те пекло,туди безпечно можна перейти до
вершка! Недовго думаючи, Мирослава пустилася на ту кладку. А вступаючи на
не©, ще раз озирнулася i, горда зi свого вiдкриття, приложила гарно
точений рiг до сво©х коралевих уст i затрубила на весь лiс. Луна
покотилася полонинами, розбиваючись у дебрях та зворах чимраз на бiльше
часток, аж поки не сконала десь у далеких, недоступних гущавинах. На голос
Мирославиного рога вiдiзвався здалека рiг ©© батька, а там i роги iнших
бояр. Ще хвильку завагувалася Мирослава, стоячи високо на вивертi. Смерека
була дуже стара i наскрiзь порохнява, а в споду, в непрогляднiй гущавинi
ломiв, здавалось ©й, що чу легкий хрускiт i муркотання. Прислухалася
лiпше - не чути нiчого. Тодi вона смiло ступила на свою кладку. Але ледве
уйшла з п'ять крокiв, коли разом затрiщала перетрупiшiла смерека,
зломалася пiд ногами Мирослави, i смiла дiвчина враз iз перегнилим трамом
упала додолу, в ломи та звалища.
Впала на ноги, не попускаючись сво © збро©. В руках стискала сильно
срiблом оковане ратище; через плечi у не© висiли мiцний лук i сагайдак зi
стрiлами, а за гарним шкiряним поясом, що, мов вилитий, обхапував ©©
стрункий дiвочий стан, застромлений був топiр i широкий мисливський нiж з
кiстяними черенцями. Звалившись несподiвано в тьмаву пропасть, вона,
проте, не почула анi на хвилю страху, а тiльки почала озиратися довкола,
щоб доглядiти який вихiд. Зразу не могла нiчого виразно добачити, але
швидко ©© очi привикли до пiвсумерку, i тодi побачила такий вид, котрий i
найсмiлiшого мiг переняти смертельною тривогою. Не далi, як на п'ять
крокiв, перед нею лежала величезна медведиця в гнiздi коло сво©х молодих i
гнiвними, зеленкуватими очима глядiла на несподiваного гостя. Мирослава
затремтiла. Чи вдаватися в боротьбу зi страшним звiром, чи шукати виходу i
спровадити помiч? Але нелегко було знайти вихiд; довкола ©жилися ломи й
обриви скал, i хоч перелiзти через них з тяжким трудом було би можна, то
на очах дикого звiра була така робота крайн небезпечна. Недовго
надумуючись, рiшилася Мирослава не зачiпати звiра, лиш боронитися в разi
нападу, а тим часом дати трубою тривожний знак i закликати помiч. Але
скоро тiльки вона затрубила, медведиця схопилася з леговища i, виючи,
кинулась до не©. Не час було Мирославi братися до лука,- звiр був надто
близько. Вона вхопила обома руками ратище i, опершись плечима о кам'яний
облаз, наставила його насупротив медведицi. Звiр, побачивши блискуче
залiзне вiстря, зупинився. Обi неприятельки стояли так довгу хвилю, не
зводячи ока одна з одно©, не схибляючи анi одним рухом зi свого становища.
Мирослава не смiла перша нападати на медведицю; медведиця знов шукала
очима, куди би напасти на ворога. Раптом медведиця вхопила в переднi лапи
великий камiнь i, зводячись на заднi ноги, хотiла шпурнути ним на
Мирославу. Але в тiй самiй хвилi, коли зводилася на заднi ноги, Мирослава
одним могучим рухом пхнула ©й ратище мiж переднi лопатки. Рикнула
страшенно медведиця i перевернулась горiлиць, обiллявшися кров'ю. Але рана
не була смертельна, i медведиця швидко зiрвалася на ноги. Кров текла з
не©, та, незважаючи на бiль, вона знов кинулася на Мирославу. Небезпека
була страшна. Розжертий звiр садив просто, грозячи вже тепер сво©ми
страшними зубами. Один рятунок для Мирослави був - видряпатися на облаз, о
котрий була оперта плечима. Хвилька, один рух,- i вона стояла на облазi.
На серцi в не© полегшало,- тепер ©© положення не було таке небезпечне, бо
в разi нападу могла вдарити звiра згори. Та ледве Мирослава могла
дослiдити, що робить медведиця, а вже звiрюка стояла близько не© на
каменi, ревучи грiзно i рознявши закровавлену пащеку. Зимний пiт виступив
на чолi Мирослави; вона бачила, що тепер настала рiшуча хвиля, що на тiй
вузькiй кам'янiй плитi мусить розiгратися боротьба на життя i смерть i що
того буде побiда, хто зможе вдержатися на тiм становищi й зiпхнути з нього
противника. Медведиця була вже близько; Мирослава пробувала заставитися
вiд не© ратищем, але медведиця вхопила дрючину зубами i шарпнула ©© так
сильно, що мало не зiпхнула Мирославу з каменя; ратище виховзлось ©й iз
рук, i звiр кинув ним геть у ломи.
"Тепер прийдеться загибати!" - блиснуло в думцi в Мирослави, але
вiдвага не покинула ©©. Вона вхопила обома руками топiр i стала мiцно до
остатньо© оборони. Звiр сунув чимраз ближче; гарячий його вiддих чула вже
Мирослава на сво©м лицi; мохната лапа, насторожена острими кiгтями,
грозила ©© грудi,-ще хвиля, i ©й довелось би, пошарпанiй, кровавiй, упасти
з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап величезного звiра.
- Рятунку! - скрикнула у смертельнiй тривозi Мирослава, i в тiй хвилi
понад ©© головою блиснуло ратище, i пхнута в горло медведиця, мов колода,
впала з каменя. В щiлинi кам'яних звалищ понад головою Мирослави
показалося радiсне, живим огнем палаюче лице Максима Беркута. Один вдячний
погляд урятовано© дiвчини проняв Максима наскрiзь. Але слова не було мiж
ними анi одного. На те не було часу. Медведиця ще жила i, ревучи,
зiрвалася з мiсця. Одним скоком була вона коло сво©х молодих, що, не
розумiючи цiло© то© страшно© боротьби, бавилися i переверталися в гнiздi.
Обнюхавши ©х, медведиця кинулася знов до Мирослави. На се Мирослава була
приготована i, пiднявши обiруч топiр, одним замахом розрубала ним голову
медведицi. Впала опосочена звiрюка i, метнувши собою кiлька разiв у боки,
сконала.
Тим часом i Максим, продершися крiзь наваленi ломи, станув обiк
Мирослави. В очах дiвчини заблисли двi перловi сльози, i, не кажучи анi
слова, вона гаряче стиснула руку свого порятiвника. Максим чогось немов
змiшався, почервонiв, спустив очi i, зупиняючись, проговорив:
- Я чув твiй тривожний знак... але не знав, де ти... Богу дякувати, що
й так додряпався!
Мирослава все ще стояла на мiсцi, держачи руку гарного парубка в сво©й
руцi i дивлячись у його хороше, сонцем опалене i здоровим рум'янцем
осяяне, одверте, щире лице. В тiй хвилi вона не почувала нiчого, крiм
вдячностi за рятунок вiд нехибно© смертi. Але, коли Максим, трохи
осмiлившись, стиснув ©© нiжну, а так сильну руку, тодi Мирослава почула,
як щось солодко защемiло ©© коло серця, як лице ©© загорiлось стидливим
рум'янцем - i вона спустила очi, а слово подяки, котре готове було
вилетiти з ©© уст, так i завмерло на губах i розiллялось по лицi дивним
чаром розгаряючого сердечного чуття.
Максим перший отямився. В його серцi, смiлiм i чистiм, як щире золото,
вiдразу блиснула щаслива думка, котра тут же перемiнилася в незломне
рiшення. Се вернуло йому всю смiлiсть i певнiсть поступування. Приложивши
рiг до уст, вiн затрубив радiсно на знак побiди. Тут же, за стiною
вивертiв, обiзвалися роги Тугара й iнших бояр.
Звинна, як вивiрка, Мирослава швидко видряпалась назад на той вал, з
якого була впала, i вiдтам оголосила цiлому стрiлецькому товариству свою
пригоду i помiч, яко© дiзнала вiд Максима. З трудом видряпався сюди Тугар
Вовк, а за ним i iншi бояри; Тугар довго держав доньку в обiймах, а
побачивши кров на ©© одежi, аж затремтiв.
- I ти, ти, моя доню, була в такiй небезпецi! - I вiн раз по разу
обнiмав доньку, немов боячись утратити ©©.
Потiм вiн злiз униз до Максима, що порався коло медведицi i коло
молодих медведят. Молодi, що не знали ще свого ворога в чоловiцi,
муркотiли любенько в гнiздi i бавились собi, мов малi песики; вони давали
себе гладити руками i зовсiм не боялися людей. Максим узяв ©х на руки i
положив перед Мирославою й Тугаром.
- Оте ваша здобич! - сказав вiн.- Ви чей же радо приймете в сво©м домi
таких гостей.
Згромадженi бояри глядiли то радiсно на малi медведята, то зо страхом
на вбиту медведицю, обзирали рани i подивляли силу i смiлiсть Мирослави,
що могла вдатися в боротьбу з такою страшною звiрюкою.
-О, нi,-сказала смiючись Мирослава,-без помочi отсього чесного молодця
була б я тепер лежала так, як сеся звiрюка, пошарпана й закровавлена! Йому
вiд мене належиться велика подяка.
Тугар Вовк якось немов нерадо слухав то© бесiди сво © доньки. Хоч i як
вiн любив ©©, хоч i як радувався ©© вибавленням iз велико© небезпеки, але
все-таки вiн волiв би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не
сей простий тухольський мужик, не сей "смерд", хоч i як зрештою той смерд
умiв подобатися Тугаровi. Та все-таки йому, гордому бояриновi, що вирiс i
велико© честi дослужився при князiвськiм дворi, важко було прилюдно
вiддавати подяку за вирятування доньки мужиковi. Але нiщо було дiяти...
Обов'язок вдячностi так був глибоко вкорiнений у наших рицарських предкiв,
що й Тугар Вовк не мiг вiд нього виломатися. Вiн узяв Максима за руку i
випровадив його наперед.
- Молодче,-сказав вiн,-донька моя, дина моя дитина, говорить, що ти
вирятував ©© життя з велико© небезпеки. Я не маю причини не вiрити ©©
слову. Прийми ж за сво чесне дiло подяку вiтця, котрого вся любов i вся
надiя в тiй однiй дитинi. Я не знаю, чим тобi можемо вiдплатити за се
дiло, але будь певний, що скоро се коли-будь буде в мо©й силi, то боярин
Тугар Вовк не забуде того, що тобi завдячу .
Максим стояв при тих словах мов на гранi. Вiн не привик до таких
прилюдних похвал i зовсiм не надiявся, анi не бажав нiчого подiбного. Вiн
змiшався при боярських похвалах i не знав, чи вiдповiдати що-небудь, чи
нi, а вкiнцi сказав коротко:
- Нема за що дякувати, боярине! Я зробив те, що кождий на мо©м мiсцi
зробив би,- за що ж тут дякувати? Нехай донька твоя буде здорова, але на
вдячнiсть нiяку я не заслужив.
Сказавши се, вiн пiшов, аби закликати сво©х тухольських товаришiв. При
©х помочi медведицю швидко обдерто зi шкiри, а малi медведята перенесено
на збiрне мiсце, вiдки цiле товариство по скiнченню ловiв мало удатися
назад до табору.
Сонце доходило вже полудня i сипало гаряче, золотисте промiння на
тухольськi гори; розiгрiта живиця сильнiше запахла в лiсах; гордо i тiльки
десь-колись помахуючи розпластаними крилами, плавав яструб високо понад
полонинами в лазуровiм океанi. Тиша стояла в природi. Тiльки з одного
пригiрка Зелеменя лунали голоси ловецьких труб i крики ловецького
товариства. Лови скiнчилися, хоч i не зовсiм щасливо. На дрючках несли
тухольськi парубки поперед ловцями три медведячi шкiри i в мiшку дво
медведят, а на ношах iз галуззя несли боярськi слуги позаду товариства
окровавленого, задубiлого вже трупа нещасливого боярина, що погиб вiд
медведячих лап.
Швидко пiд проводом Максима дiйшло товариство до мисливського табору.
Лови були скiнченi. Сьогоднi ще хотiло цiле товариство вертати домiв,
зараз, скоро лише по обiдi. Дорога була вправдi не близька, але Максим
обiцяв випровадити товариство простiшою лiсовою стежкою до Тухлi, а вiдтам
до двора Тугара Вовка. Тухольськi пасемцi, скоро тiльки пообiдали, зараз
пiшли наперед до домiв; Максим лишився з боярами, поки слуги здiйняли
табiр i попрятали всi кухоннi та ловецькi знаряди; тодi й боярське
товариство вирушило в дорогу з поворотом додому. II
Стародавн село Тухля - се була велика гiрська оселя з двома чи трьома
чималими присiлками, всього коло пiвтора тисячi душ. Село й присiлки
лежали не там, де лежить теперiшня Тухля, але геть вище серед гiр, у
просторiй подовжнiй долинi, що тепер поросла лiсом i зоветься Запалою
долиною. В тi давнi часи, коли йде наше оповiдання, Запала долина не була
поросла лiсом, але, навпаки, була управлена i годувала сво©х жильцiв
достатнiм хлiбом. Простягаючись звиш пiвмилi вдовж, а мало що не чверть
милi в ширину, рiвна й намулиста, обведена з усiх бокiв стрiмкими
скалистими стiнами, високими декуди на три або й чотири сажнi, долина тота
була немов величезним кiтлом, iз якого вилито воду. I певно, що воно й не
iнакше було. Чималий гiрський потiк впадав вiд сходу до то© долини високим
на пiвтора сажня водопадом, прориваючи собi дорогу помiж тiснi, твердi
скали, i, обкрутившися вужакою по долинi, випливав на захiд у таку ж саму
тiсну браму, розбиваючись помiж гладкi кам'янi стiни i гуркотячи ще
кiлькома водопадами, поки чверть милi понижче не впав до Опора. Високi,
стрiмкi береги тухольсько© кiтловини покритi були темним смерековим лiсом,
що надавав самiй долинi iюзiр ще бiльшого заглиблення i яко©сь пустинно©
тишi та вiдрубностi вiд усього свiту. Так, справдi, се була величезна
гiрська кри©вка, з усiх бокiв тiльки з великим трудом доступна,- але такi
були в тих часах ненастанних вiйн, усобиць i нападiв майже всi гiрськi
села, i тiльки дякуючи тiй сво©й неприступностi, вони змогли довше, нiж
подiльськi села, охоронити сво свобiдне, староруське громадське життя,
яке деiнде силувалися чимраз бiльше пiдiрвати гордi, вiйнами збагаченi
бояри.
Тухольський народ жив головно скотарством. Тiльки та долина, де лежало
село, а також кiлька поменших порiчин, не покритих лiсом, надавалися до
хлiборобства i видавали щороку багатi збори вiвса, ячменю i проса. Зате в
полонинах, що були, так само, як i всi доокружнi лiси, власнiстю
тухольсько© громади, паслися великi отари овець, у котрих спочивав
головний скарб тухольцiв: з них вони добували собi одежу й страву, омасту
й м'ясо.
В лiсах довкола села паслися корови i воли; але сама мiсцевiсть,
гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжко© рогато©
худоби. Другим головним джерелом достатку тухольцiв були лiси. Не говорячи
вже про дрова, котрих мали безплатно i на топливо, i на всякi будинки,-
лiси достачали тухольцям звiрини, лiсових овочiв i меду. Правда, життя
серед лiсiв i недоступних диких гiр було тяжке, було ненастанною вiйною з
природою: з водами, снiгами, диким звiром i дикою, недоступною околицею,-
але тота боротьба вироблювала силу, смiлiсть i промисловiсть народу, була
пiдставою й пружиною його сильного, свобiдного громадського ладу.
Сонце вже геть схилилося з полудня, коли з високого верха в тухольську
долину спускалося знайоме нам ловецьке товариство пiд проводом Максима
Беркута. Передом iшов Тугар Вовк з донькою i з Максимом, решта товариства
ступала за ними невеличкими купками, гуторячи про перебутi лови та
ловецькi пригоди. Перед очима товариства розкрилася тухольська долина,
облита гарячим сонячним промiнням, мов велике зелене озеро з невеличкими
чорними острiвцями. Круг не©, мов височезний паркан, бовванiли кам'янi
стiни, по яких п'ялися де-де пачоси зелено© ожини та корчi лiщини. При
входi в долину ревiв водопад, розбиваючись о камiння срiблястою пiною;
поуз водопаду викутий був у скалi вузький вивiз, яким iшлося вгору i далi
понад берегом потока через верхи i полонини аж до угорсько© кра©ни; се був
звiсний тодiшнiм гiрнякам "тухольський прохiд", найвигiднiший i
найбезпечнiший пiсля дуклянського: десять дооколичних громад, з галицького
i з угорського боку, працювали майже два роки над виготовленням сього
проходу. Тухольцi вложили найбiльше працi в те дiло, тож гордилися ним, як
сво©м.
- Гляди, боярине,- сказав Максим, зупиняючись над водопадом при входi в
крутий, у каменi кований вивiз,- гляди, боярине, се дiло тухольсько©
громади! Геть ось туди через Бескиди тягнеться сеся дорога, перша така
дорога в верховинi. Мiй батько сам витичував ©© на протягу п'ятьох миль;
кождий мiсток, кожда закрутина, кождий вивiз на тiм протязi зроблений за
його показом.
Боярин неохiтно якось поглянув горами, куди на далекий протяг понад
потоком вилася мiж скалами протерта гiрська дорога. Потiм глянув долi
вивозом i похитав головою.
- Твiй батько ма велику власть над громадою? - спитав вiн.
- Власть, боярине? - вiдказав здивований Максим.-Нi, власти у нас над
громадою не ма нiхто: громада ма власть сама, а бiльше нiхто, боярине.
Але мiй батько досвiдний чоловiк i радо служить громадi. Як вiн говорить
на радi громадськiй, так не зумi нiхто в цiлiй верховинi. Громада слуха
батьково© ради,- але власти батько мiй не ма нiяко© i не жада ©©.
Очi Максима блищали огнями гордостi й подиву, коли говорив про свого
батька. Тугар Вовк при його словах у задумi похилив голову; зате Мирослава
глядiла на Максима, не зводячи з нього очей. Слухаючи Максимових слiв,
вона чула, що його батько ста ться для не© таким близьким, таким мов
рiдним чоловiком, немов вона вiк жила пiд його батькiвською опiкою.
Але Тугар Вовк ставав чимраз бiльше понурий, чоло його морщилося i очi
з виразом давно здержуваного гнiву звернулися на Максима.
- То се твiй батько бунту тухольцiв против мене i против князя?-спитав
вiн нараз терпким, рiзким тоном. Немов болющий дотик, вразили тi слова
Мирославу; вона зблiдла i позирала то на батька, то на Максима. Але Максим
цiлком не змiшався вiд тих слiв, а вiдповiв спокiйно:
- Бунту громаду, боярине? Нi, се тобi неправду сказано. Вся громада
гнiвна на тебе за те, що ти присвою ш собi громадський лiс i полонину, не
спитавши навiть громади, чи схоче вона на те пристати, чи нi.
- А так, ще питатися вашо© громади! Менi князь дарував той лiс i тоту
полонину, i менi нi в кого бiльше дозволятися.
- Те самiсiньке й говорить громадi мiй батько, боярине. Мiй батько
уцитьку громаду i радить пiдождати аж до громадського суду, на котрiм те
дiло розбереться.
- Громадського суду! - скрикнув Тугар Вовк.- То й я мав би ставати
перед тим судом?
- Думаю, що й тобi самому се буде пожадане. Ти будеш мiг усiм доказати
сво право, вспоко©ти громаду.
Тугар Вовк вiдвернувся. Вони йшли далi вивозом, який закручувався
насерединi, щоб зробити дорогу не так похилою i не так небезпечною.
Максим, iдучи позаду, не зводив очей iз Мирослави. Але його лице не яснiло
вже таким чистим щастям, як недовго перед тим. Чим чорнiша хмара гнiву й
невдоволення залягала на чолi ©© батька, тим виразнiше почував Максим, що
мiж ним i Мирославою розверта ться глибока пропасть. Притiм вiн, дитя гiр,
не знаючи великого свiту i високих боярських замислiв, i не догадувався,
яка широка i глибока була та пропасть на самiм дiлi.
Зiйшли вже на долину. Пiд водопадом творив потiк просторий, спокiйний i
чистий, мов сльоза, ставок. При його берегах стояли великi шапки перлово©,
шипучо© пiни; дно на©жене було великими й малими обломами скал; прудкi,
мов стрiла, пструги блискали помiж камiнням сво©ми перлово-жовтими,
червоно цяткованими боками; в глибинi затоки долi кам'яною стiною ревiв
водопад, мов живий срiбний стовп, граючи до сонця всiми барвами веселки.
- Що за пречудове мiсце,- аж скрикнула Мирослава, вдивляючися в водопад
i наваленi в глибинi дико пошарпанi скали, обведенi згори темно-зеленою
габою смерекового лiсу.
- Се наша Тухольщина, наш рай! - сказав Максим, обкидаючи оком долину,
i гори, i водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзира сво
царство.
- Тiлько менi ви затрою те життя в тiм раю,- сказав гнiвно Тугар Вовк.
Нiхто не вiдзивався на тi слова; всi тро йшли мовчки дальше. Ось уже
доходили до сел, що розкинулося густими купами порядних, драницями критих
хат, густо обсаджене рябиною, вербами та розлогими грушами. Народ робив у
полю; тiльки старi дiди, поважнi, сивобородi, походжали коло хат, то дещо
тешучи, то плетучи сiтi на звiра та на рибу, то розмовляючи про громадськi
дiла. Максим кланявся ©м i вiтав ©х голосно, приязно; далi й Мирослава
почала вiтати старих тухольцiв, що стояли на дорозi; тiльки Тугар Вовк
iшов понурий та нiмий, навiть поглянути не хотiв на тих смердiв, що смiли
супротивлятися волi його князя.
Аж ось насеред села з ними пострiчалася дивна компанiя. Три старцi,
убранi по-празничному, несли дорогою на високiй, гарно точенiй i оздiбно
срiблом окованiй дрючинi великий, також срiблом окований ланцюг,
вироблений суцiльно з одно© штуки дерева в видi перстеня, нерозривного i
замкнутого в собi. Понад тим ланцюгом повiвала червона кармазинова,
срiблом вишивана хоругов. Три старцi йшли повiльно. Перед кождим дворищем
вони зупинялися i викликали голосно хазя©в по iм'ю, а коли той або
хто-будь iз жильцiв дворища явився, вони говорили:
- Завтра на копу! - i йшли дальше.
- Се що за дивоглядiя? - спитав Тугар Вовк, коли старцi почали
наближатися до них.
- Хiба ж ти не видав ще такого? - спитав його здивований Максим.
- Не видав. У нас коло Галича нема такого звичаю.
- На копу скликають, на раду громадську,- сказав Максим.
- Я гадав, що попи з корогвою,- почав насмiхатися Тугар.- У нас коли
скликають на копу, то скликають потиху, передаючи з хати до хати копне
знамено.
- У нас копне знамено обноситься по селi отсими закличниками; вони
повиннi кождого громадянина по iм'ю закликати на копу. I тебе закличуть,
боярине.
- Нехай собi кличуть, я не прийду! Нiчого мене не обходить ваша копа. Я
тут iз княжо© волi i можу сам збирати копу, коли буду вважати се
потрiбним.
- Ти - сам... збирати копу? - спитав зачудований Максим.- Без наших
закличникiв? Без нашого знамена?
- У мене сво© закличники i сво знамено.
- Але ж на твою копу нiхто з наших громадян не пiде. А наша копа як
осудить, так у нашiй громадi й буде.
- Побачимо!-сказав гнiвно й уперто Тугар Вовк.
В ту саму пору наблизилися нашi пiшоходи до закличникiв. Побачивши
боярина, закличники поставили знамено, а один iз них вiдозвався:
- Боярине Тугаре Вовче!
- Ось я,вiдповiв боярин понуро.
- Завтра на копу!
- Чого?
Але закличники на се не вiдповiли нiчого i пiшли дальше.
- Не ©х дiло, боярине, говорити чого,- пояснив Максим, стараючись
якмога втихомирити нехiть боярина до тухольсько© громадсько© ради. По
довшiй мовчанцi, пiд час котро© вони все йшли селом, Максим знов зачав
говорити:
- Боярине, позволь менi, недосвiдному, молодому, сказати тобi слово.
- Говори! - сказав боярин.
- Прийди завтра на копу!
- I пiддатися вашому холопському судовi?
- Що ж, боярине, тухольська громада судить по справедливости, а
справедливому судовi хiба стид пiддатися?
- Таточку! - вмiшалася й Мирослава до то© розмови.- Зроби так, як каже
Максим! Вiн добре каже! Вiн урятував мо життя,- вiн же ж не хотiв би тобi
зле радити; вiн зна добре тутешнi звича©.
Тугар Вовк знехотя всмiхнувся на ту правдиво жiночу логiку, але чоло
його швидко знов наморщилося.
- I вже ти протуркала менi ушi тим Максимом! - сказав вiн.- Ну,
урятував тобi життя, я i вдячний йому за те i, коли хочеш, дам йому пару
волiв. Але тут знов о iншi рiчi йде, до яких не слiд мiшатися нi тобi, нi
Максимовi.
- Нi, боярине,- вiдповiв на се Максим,- ти чей не схочеш унизити мене
вiдплатою за мо незначне дiло. Анi я, анi мiй батько не приймемо нiяко©
вiдплати. А то, що я тебе прошу прийти завтра на копу, я роблю тiлько зi
щиро© прихильности. Я рад би, боярине, щоб мiж тухольською громадою i
тобою була згода.
- Ну, нехай i так,- сказав вкiнцi Тугар Вовк,- прийду завтра на тоту
вашу раду, але не на те, щоб ©й пiддатися, а лиш на те, щоб побачити, що
се за рада буде.
- Прийди, боярине, прийди,- скрикнув радiсно Максим,- побачиш сам, що
тухольська громада вмi бути справедливою.
Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимовi. Вiн став веселий,
говiркий, показував Мирославi направо i налiво, що було гарного й цiкавого
довкола, а гарного й цiкавого було багато. Нашi пiшоходи були саме серед
села i на серединi тухольсько© долини. Стрiмкi скалистi береги кiтловини
свiтилися по обох боках далеко, мов рiвнi, високi мармуровi мури. Потiк
плив посеред села, тут же бiля дороги, шумiв i пiнився, розбиваючись по
каменях, котрими усiяне було його дно, i навiваючи свiжий холод на всю
долину. По обох боках потока, якого береги були досить високi, прорiзанi в
намулi давнього озера, побудованi були кашицi (загати) з рiчного камiння i
грубих смерекових палiв та колод, щоб охоронити село вiд виливу. Всюди
через потiк поробленi були вигiднi з поруччями кладки, а зараз поза
кашицями йшли скопанi грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по
тичинню, з буряками й капустою, а також загони пшеницi, що чистими
ясно-зеленими пасмугами простягалися далеко поза хати. Хати були порядно
обгородженi i гарно удержуванi; стiни з гладкого дилиння, не обмазаного
глиною, але кiлька разiв до року митого i скобленого рiчними черепницями;
тiльки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стiни
були полiпленi глиною i побiленi паленим вапном i виглядали дуже гарно
серед зелених верб i груш. При входi до кожного дворища стояли двi липи,
мiж якими прив'язанi були гарно плетенi в усякi узори ворота. Майже над
кождими воротами на жердцi висiла прибита якась хижа птиця: то сова, то
сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко розпростертими крилами i
звислою додолу головою; се були знаки духiв - опiкунiв дому. За хатами
стояли стайнi та iншi господарськi будинки, всi пiд драницями i з
грубезних, тесаних брусiв збудованi; тiльки нечисленнi обороги були з
соломи i насторошували де-де сво© золото-жовтi, острокруглi чуби догори
помiж чотирма високими оборожинами.
- Ось мого батька двiр,- сказав Максим, показуючи на один двiр, нiчим
не вiдмiнний вiд iнших. Перед домом не було нiкого, але дверi вiд сiней
були вiдчиненi, а в стiнi до полудня прорубанi були два невеличкi
квадратовi отвори, якi влiтi оставались або зовсiм створенi, або
закладались тонкими i напiвпрозiрчастими гiпсовими плитками, i на зиму,
крiм того, забивались дощаними вiконницями. Се були тодiшнi вiкна.
Мирослава цiкаво позирнула на те гнiздо Беркутiв, над котрого ворiтьми
справдi висiв недавно вбитий величезний беркут, ще й по смертi немов
грозячи сво©ми могутнiми, залiзними пазурами i сво©м чорним, у каблук
закривленим дзюбом. Затишно, супокiйне i ясно було на тiм обiйстю; потiк
вiддiлював його вiд гостинця, перекинений широкою кладкою, i журчав стиха
на великi кам'янi брила та виверти, що завалювали прохiд. Стала на версi i
гордо озирнулася довкола. Бояри вiдiйшли вже були досить далеко, Максима
не видно, а перед нею безладна сутолока скал та ломiв, через яку,
бачилось, прохiд був неможливий. Але нi! Онтам, трохи вiддалiк, лежить
величезна смерека кладкою понад те пекло,туди безпечно можна перейти до
вершка! Недовго думаючи, Мирослава пустилася на ту кладку. А вступаючи на
не©, ще раз озирнулася i, горда зi свого вiдкриття, приложила гарно
точений рiг до сво©х коралевих уст i затрубила на весь лiс. Луна
покотилася полонинами, розбиваючись у дебрях та зворах чимраз на бiльше
часток, аж поки не сконала десь у далеких, недоступних гущавинах. На голос
Мирославиного рога вiдiзвався здалека рiг ©© батька, а там i роги iнших
бояр. Ще хвильку завагувалася Мирослава, стоячи високо на вивертi. Смерека
була дуже стара i наскрiзь порохнява, а в споду, в непрогляднiй гущавинi
ломiв, здавалось ©й, що чу легкий хрускiт i муркотання. Прислухалася
лiпше - не чути нiчого. Тодi вона смiло ступила на свою кладку. Але ледве
уйшла з п'ять крокiв, коли разом затрiщала перетрупiшiла смерека,
зломалася пiд ногами Мирослави, i смiла дiвчина враз iз перегнилим трамом
упала додолу, в ломи та звалища.
Впала на ноги, не попускаючись сво © збро©. В руках стискала сильно
срiблом оковане ратище; через плечi у не© висiли мiцний лук i сагайдак зi
стрiлами, а за гарним шкiряним поясом, що, мов вилитий, обхапував ©©
стрункий дiвочий стан, застромлений був топiр i широкий мисливський нiж з
кiстяними черенцями. Звалившись несподiвано в тьмаву пропасть, вона,
проте, не почула анi на хвилю страху, а тiльки почала озиратися довкола,
щоб доглядiти який вихiд. Зразу не могла нiчого виразно добачити, але
швидко ©© очi привикли до пiвсумерку, i тодi побачила такий вид, котрий i
найсмiлiшого мiг переняти смертельною тривогою. Не далi, як на п'ять
крокiв, перед нею лежала величезна медведиця в гнiздi коло сво©х молодих i
гнiвними, зеленкуватими очима глядiла на несподiваного гостя. Мирослава
затремтiла. Чи вдаватися в боротьбу зi страшним звiром, чи шукати виходу i
спровадити помiч? Але нелегко було знайти вихiд; довкола ©жилися ломи й
обриви скал, i хоч перелiзти через них з тяжким трудом було би можна, то
на очах дикого звiра була така робота крайн небезпечна. Недовго
надумуючись, рiшилася Мирослава не зачiпати звiра, лиш боронитися в разi
нападу, а тим часом дати трубою тривожний знак i закликати помiч. Але
скоро тiльки вона затрубила, медведиця схопилася з леговища i, виючи,
кинулась до не©. Не час було Мирославi братися до лука,- звiр був надто
близько. Вона вхопила обома руками ратище i, опершись плечима о кам'яний
облаз, наставила його насупротив медведицi. Звiр, побачивши блискуче
залiзне вiстря, зупинився. Обi неприятельки стояли так довгу хвилю, не
зводячи ока одна з одно©, не схибляючи анi одним рухом зi свого становища.
Мирослава не смiла перша нападати на медведицю; медведиця знов шукала
очима, куди би напасти на ворога. Раптом медведиця вхопила в переднi лапи
великий камiнь i, зводячись на заднi ноги, хотiла шпурнути ним на
Мирославу. Але в тiй самiй хвилi, коли зводилася на заднi ноги, Мирослава
одним могучим рухом пхнула ©й ратище мiж переднi лопатки. Рикнула
страшенно медведиця i перевернулась горiлиць, обiллявшися кров'ю. Але рана
не була смертельна, i медведиця швидко зiрвалася на ноги. Кров текла з
не©, та, незважаючи на бiль, вона знов кинулася на Мирославу. Небезпека
була страшна. Розжертий звiр садив просто, грозячи вже тепер сво©ми
страшними зубами. Один рятунок для Мирослави був - видряпатися на облаз, о
котрий була оперта плечима. Хвилька, один рух,- i вона стояла на облазi.
На серцi в не© полегшало,- тепер ©© положення не було таке небезпечне, бо
в разi нападу могла вдарити звiра згори. Та ледве Мирослава могла
дослiдити, що робить медведиця, а вже звiрюка стояла близько не© на
каменi, ревучи грiзно i рознявши закровавлену пащеку. Зимний пiт виступив
на чолi Мирослави; вона бачила, що тепер настала рiшуча хвиля, що на тiй
вузькiй кам'янiй плитi мусить розiгратися боротьба на життя i смерть i що
того буде побiда, хто зможе вдержатися на тiм становищi й зiпхнути з нього
противника. Медведиця була вже близько; Мирослава пробувала заставитися
вiд не© ратищем, але медведиця вхопила дрючину зубами i шарпнула ©© так
сильно, що мало не зiпхнула Мирославу з каменя; ратище виховзлось ©й iз
рук, i звiр кинув ним геть у ломи.
"Тепер прийдеться загибати!" - блиснуло в думцi в Мирослави, але
вiдвага не покинула ©©. Вона вхопила обома руками топiр i стала мiцно до
остатньо© оборони. Звiр сунув чимраз ближче; гарячий його вiддих чула вже
Мирослава на сво©м лицi; мохната лапа, насторожена острими кiгтями,
грозила ©© грудi,-ще хвиля, i ©й довелось би, пошарпанiй, кровавiй, упасти
з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап величезного звiра.
- Рятунку! - скрикнула у смертельнiй тривозi Мирослава, i в тiй хвилi
понад ©© головою блиснуло ратище, i пхнута в горло медведиця, мов колода,
впала з каменя. В щiлинi кам'яних звалищ понад головою Мирослави
показалося радiсне, живим огнем палаюче лице Максима Беркута. Один вдячний
погляд урятовано© дiвчини проняв Максима наскрiзь. Але слова не було мiж
ними анi одного. На те не було часу. Медведиця ще жила i, ревучи,
зiрвалася з мiсця. Одним скоком була вона коло сво©х молодих, що, не
розумiючи цiло© то© страшно© боротьби, бавилися i переверталися в гнiздi.
Обнюхавши ©х, медведиця кинулася знов до Мирослави. На се Мирослава була
приготована i, пiднявши обiруч топiр, одним замахом розрубала ним голову
медведицi. Впала опосочена звiрюка i, метнувши собою кiлька разiв у боки,
сконала.
Тим часом i Максим, продершися крiзь наваленi ломи, станув обiк
Мирослави. В очах дiвчини заблисли двi перловi сльози, i, не кажучи анi
слова, вона гаряче стиснула руку свого порятiвника. Максим чогось немов
змiшався, почервонiв, спустив очi i, зупиняючись, проговорив:
- Я чув твiй тривожний знак... але не знав, де ти... Богу дякувати, що
й так додряпався!
Мирослава все ще стояла на мiсцi, держачи руку гарного парубка в сво©й
руцi i дивлячись у його хороше, сонцем опалене i здоровим рум'янцем
осяяне, одверте, щире лице. В тiй хвилi вона не почувала нiчого, крiм
вдячностi за рятунок вiд нехибно© смертi. Але, коли Максим, трохи
осмiлившись, стиснув ©© нiжну, а так сильну руку, тодi Мирослава почула,
як щось солодко защемiло ©© коло серця, як лице ©© загорiлось стидливим
рум'янцем - i вона спустила очi, а слово подяки, котре готове було
вилетiти з ©© уст, так i завмерло на губах i розiллялось по лицi дивним
чаром розгаряючого сердечного чуття.
Максим перший отямився. В його серцi, смiлiм i чистiм, як щире золото,
вiдразу блиснула щаслива думка, котра тут же перемiнилася в незломне
рiшення. Се вернуло йому всю смiлiсть i певнiсть поступування. Приложивши
рiг до уст, вiн затрубив радiсно на знак побiди. Тут же, за стiною
вивертiв, обiзвалися роги Тугара й iнших бояр.
Звинна, як вивiрка, Мирослава швидко видряпалась назад на той вал, з
якого була впала, i вiдтам оголосила цiлому стрiлецькому товариству свою
пригоду i помiч, яко© дiзнала вiд Максима. З трудом видряпався сюди Тугар
Вовк, а за ним i iншi бояри; Тугар довго держав доньку в обiймах, а
побачивши кров на ©© одежi, аж затремтiв.
- I ти, ти, моя доню, була в такiй небезпецi! - I вiн раз по разу
обнiмав доньку, немов боячись утратити ©©.
Потiм вiн злiз униз до Максима, що порався коло медведицi i коло
молодих медведят. Молодi, що не знали ще свого ворога в чоловiцi,
муркотiли любенько в гнiздi i бавились собi, мов малi песики; вони давали
себе гладити руками i зовсiм не боялися людей. Максим узяв ©х на руки i
положив перед Мирославою й Тугаром.
- Оте ваша здобич! - сказав вiн.- Ви чей же радо приймете в сво©м домi
таких гостей.
Згромадженi бояри глядiли то радiсно на малi медведята, то зо страхом
на вбиту медведицю, обзирали рани i подивляли силу i смiлiсть Мирослави,
що могла вдатися в боротьбу з такою страшною звiрюкою.
-О, нi,-сказала смiючись Мирослава,-без помочi отсього чесного молодця
була б я тепер лежала так, як сеся звiрюка, пошарпана й закровавлена! Йому
вiд мене належиться велика подяка.
Тугар Вовк якось немов нерадо слухав то© бесiди сво © доньки. Хоч i як
вiн любив ©©, хоч i як радувався ©© вибавленням iз велико© небезпеки, але
все-таки вiн волiв би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не
сей простий тухольський мужик, не сей "смерд", хоч i як зрештою той смерд
умiв подобатися Тугаровi. Та все-таки йому, гордому бояриновi, що вирiс i
велико© честi дослужився при князiвськiм дворi, важко було прилюдно
вiддавати подяку за вирятування доньки мужиковi. Але нiщо було дiяти...
Обов'язок вдячностi так був глибоко вкорiнений у наших рицарських предкiв,
що й Тугар Вовк не мiг вiд нього виломатися. Вiн узяв Максима за руку i
випровадив його наперед.
- Молодче,-сказав вiн,-донька моя, дина моя дитина, говорить, що ти
вирятував ©© життя з велико© небезпеки. Я не маю причини не вiрити ©©
слову. Прийми ж за сво чесне дiло подяку вiтця, котрого вся любов i вся
надiя в тiй однiй дитинi. Я не знаю, чим тобi можемо вiдплатити за се
дiло, але будь певний, що скоро се коли-будь буде в мо©й силi, то боярин
Тугар Вовк не забуде того, що тобi завдячу .
Максим стояв при тих словах мов на гранi. Вiн не привик до таких
прилюдних похвал i зовсiм не надiявся, анi не бажав нiчого подiбного. Вiн
змiшався при боярських похвалах i не знав, чи вiдповiдати що-небудь, чи
нi, а вкiнцi сказав коротко:
- Нема за що дякувати, боярине! Я зробив те, що кождий на мо©м мiсцi
зробив би,- за що ж тут дякувати? Нехай донька твоя буде здорова, але на
вдячнiсть нiяку я не заслужив.
Сказавши се, вiн пiшов, аби закликати сво©х тухольських товаришiв. При
©х помочi медведицю швидко обдерто зi шкiри, а малi медведята перенесено
на збiрне мiсце, вiдки цiле товариство по скiнченню ловiв мало удатися
назад до табору.
Сонце доходило вже полудня i сипало гаряче, золотисте промiння на
тухольськi гори; розiгрiта живиця сильнiше запахла в лiсах; гордо i тiльки
десь-колись помахуючи розпластаними крилами, плавав яструб високо понад
полонинами в лазуровiм океанi. Тиша стояла в природi. Тiльки з одного
пригiрка Зелеменя лунали голоси ловецьких труб i крики ловецького
товариства. Лови скiнчилися, хоч i не зовсiм щасливо. На дрючках несли
тухольськi парубки поперед ловцями три медведячi шкiри i в мiшку дво
медведят, а на ношах iз галуззя несли боярськi слуги позаду товариства
окровавленого, задубiлого вже трупа нещасливого боярина, що погиб вiд
медведячих лап.
Швидко пiд проводом Максима дiйшло товариство до мисливського табору.
Лови були скiнченi. Сьогоднi ще хотiло цiле товариство вертати домiв,
зараз, скоро лише по обiдi. Дорога була вправдi не близька, але Максим
обiцяв випровадити товариство простiшою лiсовою стежкою до Тухлi, а вiдтам
до двора Тугара Вовка. Тухольськi пасемцi, скоро тiльки пообiдали, зараз
пiшли наперед до домiв; Максим лишився з боярами, поки слуги здiйняли
табiр i попрятали всi кухоннi та ловецькi знаряди; тодi й боярське
товариство вирушило в дорогу з поворотом додому. II
Стародавн село Тухля - се була велика гiрська оселя з двома чи трьома
чималими присiлками, всього коло пiвтора тисячi душ. Село й присiлки
лежали не там, де лежить теперiшня Тухля, але геть вище серед гiр, у
просторiй подовжнiй долинi, що тепер поросла лiсом i зоветься Запалою
долиною. В тi давнi часи, коли йде наше оповiдання, Запала долина не була
поросла лiсом, але, навпаки, була управлена i годувала сво©х жильцiв
достатнiм хлiбом. Простягаючись звиш пiвмилi вдовж, а мало що не чверть
милi в ширину, рiвна й намулиста, обведена з усiх бокiв стрiмкими
скалистими стiнами, високими декуди на три або й чотири сажнi, долина тота
була немов величезним кiтлом, iз якого вилито воду. I певно, що воно й не
iнакше було. Чималий гiрський потiк впадав вiд сходу до то© долини високим
на пiвтора сажня водопадом, прориваючи собi дорогу помiж тiснi, твердi
скали, i, обкрутившися вужакою по долинi, випливав на захiд у таку ж саму
тiсну браму, розбиваючись помiж гладкi кам'янi стiни i гуркотячи ще
кiлькома водопадами, поки чверть милi понижче не впав до Опора. Високi,
стрiмкi береги тухольсько© кiтловини покритi були темним смерековим лiсом,
що надавав самiй долинi iюзiр ще бiльшого заглиблення i яко©сь пустинно©
тишi та вiдрубностi вiд усього свiту. Так, справдi, се була величезна
гiрська кри©вка, з усiх бокiв тiльки з великим трудом доступна,- але такi
були в тих часах ненастанних вiйн, усобиць i нападiв майже всi гiрськi
села, i тiльки дякуючи тiй сво©й неприступностi, вони змогли довше, нiж
подiльськi села, охоронити сво свобiдне, староруське громадське життя,
яке деiнде силувалися чимраз бiльше пiдiрвати гордi, вiйнами збагаченi
бояри.
Тухольський народ жив головно скотарством. Тiльки та долина, де лежало
село, а також кiлька поменших порiчин, не покритих лiсом, надавалися до
хлiборобства i видавали щороку багатi збори вiвса, ячменю i проса. Зате в
полонинах, що були, так само, як i всi доокружнi лiси, власнiстю
тухольсько© громади, паслися великi отари овець, у котрих спочивав
головний скарб тухольцiв: з них вони добували собi одежу й страву, омасту
й м'ясо.
В лiсах довкола села паслися корови i воли; але сама мiсцевiсть,
гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжко© рогато©
худоби. Другим головним джерелом достатку тухольцiв були лiси. Не говорячи
вже про дрова, котрих мали безплатно i на топливо, i на всякi будинки,-
лiси достачали тухольцям звiрини, лiсових овочiв i меду. Правда, життя
серед лiсiв i недоступних диких гiр було тяжке, було ненастанною вiйною з
природою: з водами, снiгами, диким звiром i дикою, недоступною околицею,-
але тота боротьба вироблювала силу, смiлiсть i промисловiсть народу, була
пiдставою й пружиною його сильного, свобiдного громадського ладу.
Сонце вже геть схилилося з полудня, коли з високого верха в тухольську
долину спускалося знайоме нам ловецьке товариство пiд проводом Максима
Беркута. Передом iшов Тугар Вовк з донькою i з Максимом, решта товариства
ступала за ними невеличкими купками, гуторячи про перебутi лови та
ловецькi пригоди. Перед очима товариства розкрилася тухольська долина,
облита гарячим сонячним промiнням, мов велике зелене озеро з невеличкими
чорними острiвцями. Круг не©, мов височезний паркан, бовванiли кам'янi
стiни, по яких п'ялися де-де пачоси зелено© ожини та корчi лiщини. При
входi в долину ревiв водопад, розбиваючись о камiння срiблястою пiною;
поуз водопаду викутий був у скалi вузький вивiз, яким iшлося вгору i далi
понад берегом потока через верхи i полонини аж до угорсько© кра©ни; се був
звiсний тодiшнiм гiрнякам "тухольський прохiд", найвигiднiший i
найбезпечнiший пiсля дуклянського: десять дооколичних громад, з галицького
i з угорського боку, працювали майже два роки над виготовленням сього
проходу. Тухольцi вложили найбiльше працi в те дiло, тож гордилися ним, як
сво©м.
- Гляди, боярине,- сказав Максим, зупиняючись над водопадом при входi в
крутий, у каменi кований вивiз,- гляди, боярине, се дiло тухольсько©
громади! Геть ось туди через Бескиди тягнеться сеся дорога, перша така
дорога в верховинi. Мiй батько сам витичував ©© на протягу п'ятьох миль;
кождий мiсток, кожда закрутина, кождий вивiз на тiм протязi зроблений за
його показом.
Боярин неохiтно якось поглянув горами, куди на далекий протяг понад
потоком вилася мiж скалами протерта гiрська дорога. Потiм глянув долi
вивозом i похитав головою.
- Твiй батько ма велику власть над громадою? - спитав вiн.
- Власть, боярине? - вiдказав здивований Максим.-Нi, власти у нас над
громадою не ма нiхто: громада ма власть сама, а бiльше нiхто, боярине.
Але мiй батько досвiдний чоловiк i радо служить громадi. Як вiн говорить
на радi громадськiй, так не зумi нiхто в цiлiй верховинi. Громада слуха
батьково© ради,- але власти батько мiй не ма нiяко© i не жада ©©.
Очi Максима блищали огнями гордостi й подиву, коли говорив про свого
батька. Тугар Вовк при його словах у задумi похилив голову; зате Мирослава
глядiла на Максима, не зводячи з нього очей. Слухаючи Максимових слiв,
вона чула, що його батько ста ться для не© таким близьким, таким мов
рiдним чоловiком, немов вона вiк жила пiд його батькiвською опiкою.
Але Тугар Вовк ставав чимраз бiльше понурий, чоло його морщилося i очi
з виразом давно здержуваного гнiву звернулися на Максима.
- То се твiй батько бунту тухольцiв против мене i против князя?-спитав
вiн нараз терпким, рiзким тоном. Немов болющий дотик, вразили тi слова
Мирославу; вона зблiдла i позирала то на батька, то на Максима. Але Максим
цiлком не змiшався вiд тих слiв, а вiдповiв спокiйно:
- Бунту громаду, боярине? Нi, се тобi неправду сказано. Вся громада
гнiвна на тебе за те, що ти присвою ш собi громадський лiс i полонину, не
спитавши навiть громади, чи схоче вона на те пристати, чи нi.
- А так, ще питатися вашо© громади! Менi князь дарував той лiс i тоту
полонину, i менi нi в кого бiльше дозволятися.
- Те самiсiньке й говорить громадi мiй батько, боярине. Мiй батько
уцитьку громаду i радить пiдождати аж до громадського суду, на котрiм те
дiло розбереться.
- Громадського суду! - скрикнув Тугар Вовк.- То й я мав би ставати
перед тим судом?
- Думаю, що й тобi самому се буде пожадане. Ти будеш мiг усiм доказати
сво право, вспоко©ти громаду.
Тугар Вовк вiдвернувся. Вони йшли далi вивозом, який закручувався
насерединi, щоб зробити дорогу не так похилою i не так небезпечною.
Максим, iдучи позаду, не зводив очей iз Мирослави. Але його лице не яснiло
вже таким чистим щастям, як недовго перед тим. Чим чорнiша хмара гнiву й
невдоволення залягала на чолi ©© батька, тим виразнiше почував Максим, що
мiж ним i Мирославою розверта ться глибока пропасть. Притiм вiн, дитя гiр,
не знаючи великого свiту i високих боярських замислiв, i не догадувався,
яка широка i глибока була та пропасть на самiм дiлi.
Зiйшли вже на долину. Пiд водопадом творив потiк просторий, спокiйний i
чистий, мов сльоза, ставок. При його берегах стояли великi шапки перлово©,
шипучо© пiни; дно на©жене було великими й малими обломами скал; прудкi,
мов стрiла, пструги блискали помiж камiнням сво©ми перлово-жовтими,
червоно цяткованими боками; в глибинi затоки долi кам'яною стiною ревiв
водопад, мов живий срiбний стовп, граючи до сонця всiми барвами веселки.
- Що за пречудове мiсце,- аж скрикнула Мирослава, вдивляючися в водопад
i наваленi в глибинi дико пошарпанi скали, обведенi згори темно-зеленою
габою смерекового лiсу.
- Се наша Тухольщина, наш рай! - сказав Максим, обкидаючи оком долину,
i гори, i водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзира сво
царство.
- Тiлько менi ви затрою те життя в тiм раю,- сказав гнiвно Тугар Вовк.
Нiхто не вiдзивався на тi слова; всi тро йшли мовчки дальше. Ось уже
доходили до сел, що розкинулося густими купами порядних, драницями критих
хат, густо обсаджене рябиною, вербами та розлогими грушами. Народ робив у
полю; тiльки старi дiди, поважнi, сивобородi, походжали коло хат, то дещо
тешучи, то плетучи сiтi на звiра та на рибу, то розмовляючи про громадськi
дiла. Максим кланявся ©м i вiтав ©х голосно, приязно; далi й Мирослава
почала вiтати старих тухольцiв, що стояли на дорозi; тiльки Тугар Вовк
iшов понурий та нiмий, навiть поглянути не хотiв на тих смердiв, що смiли
супротивлятися волi його князя.
Аж ось насеред села з ними пострiчалася дивна компанiя. Три старцi,
убранi по-празничному, несли дорогою на високiй, гарно точенiй i оздiбно
срiблом окованiй дрючинi великий, також срiблом окований ланцюг,
вироблений суцiльно з одно© штуки дерева в видi перстеня, нерозривного i
замкнутого в собi. Понад тим ланцюгом повiвала червона кармазинова,
срiблом вишивана хоругов. Три старцi йшли повiльно. Перед кождим дворищем
вони зупинялися i викликали голосно хазя©в по iм'ю, а коли той або
хто-будь iз жильцiв дворища явився, вони говорили:
- Завтра на копу! - i йшли дальше.
- Се що за дивоглядiя? - спитав Тугар Вовк, коли старцi почали
наближатися до них.
- Хiба ж ти не видав ще такого? - спитав його здивований Максим.
- Не видав. У нас коло Галича нема такого звичаю.
- На копу скликають, на раду громадську,- сказав Максим.
- Я гадав, що попи з корогвою,- почав насмiхатися Тугар.- У нас коли
скликають на копу, то скликають потиху, передаючи з хати до хати копне
знамено.
- У нас копне знамено обноситься по селi отсими закличниками; вони
повиннi кождого громадянина по iм'ю закликати на копу. I тебе закличуть,
боярине.
- Нехай собi кличуть, я не прийду! Нiчого мене не обходить ваша копа. Я
тут iз княжо© волi i можу сам збирати копу, коли буду вважати се
потрiбним.
- Ти - сам... збирати копу? - спитав зачудований Максим.- Без наших
закличникiв? Без нашого знамена?
- У мене сво© закличники i сво знамено.
- Але ж на твою копу нiхто з наших громадян не пiде. А наша копа як
осудить, так у нашiй громадi й буде.
- Побачимо!-сказав гнiвно й уперто Тугар Вовк.
В ту саму пору наблизилися нашi пiшоходи до закличникiв. Побачивши
боярина, закличники поставили знамено, а один iз них вiдозвався:
- Боярине Тугаре Вовче!
- Ось я,вiдповiв боярин понуро.
- Завтра на копу!
- Чого?
Але закличники на се не вiдповiли нiчого i пiшли дальше.
- Не ©х дiло, боярине, говорити чого,- пояснив Максим, стараючись
якмога втихомирити нехiть боярина до тухольсько© громадсько© ради. По
довшiй мовчанцi, пiд час котро© вони все йшли селом, Максим знов зачав
говорити:
- Боярине, позволь менi, недосвiдному, молодому, сказати тобi слово.
- Говори! - сказав боярин.
- Прийди завтра на копу!
- I пiддатися вашому холопському судовi?
- Що ж, боярине, тухольська громада судить по справедливости, а
справедливому судовi хiба стид пiддатися?
- Таточку! - вмiшалася й Мирослава до то© розмови.- Зроби так, як каже
Максим! Вiн добре каже! Вiн урятував мо життя,- вiн же ж не хотiв би тобi
зле радити; вiн зна добре тутешнi звича©.
Тугар Вовк знехотя всмiхнувся на ту правдиво жiночу логiку, але чоло
його швидко знов наморщилося.
- I вже ти протуркала менi ушi тим Максимом! - сказав вiн.- Ну,
урятував тобi життя, я i вдячний йому за те i, коли хочеш, дам йому пару
волiв. Але тут знов о iншi рiчi йде, до яких не слiд мiшатися нi тобi, нi
Максимовi.
- Нi, боярине,- вiдповiв на се Максим,- ти чей не схочеш унизити мене
вiдплатою за мо незначне дiло. Анi я, анi мiй батько не приймемо нiяко©
вiдплати. А то, що я тебе прошу прийти завтра на копу, я роблю тiлько зi
щиро© прихильности. Я рад би, боярине, щоб мiж тухольською громадою i
тобою була згода.
- Ну, нехай i так,- сказав вкiнцi Тугар Вовк,- прийду завтра на тоту
вашу раду, але не на те, щоб ©й пiддатися, а лиш на те, щоб побачити, що
се за рада буде.
- Прийди, боярине, прийди,- скрикнув радiсно Максим,- побачиш сам, що
тухольська громада вмi бути справедливою.
Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимовi. Вiн став веселий,
говiркий, показував Мирославi направо i налiво, що було гарного й цiкавого
довкола, а гарного й цiкавого було багато. Нашi пiшоходи були саме серед
села i на серединi тухольсько© долини. Стрiмкi скалистi береги кiтловини
свiтилися по обох боках далеко, мов рiвнi, високi мармуровi мури. Потiк
плив посеред села, тут же бiля дороги, шумiв i пiнився, розбиваючись по
каменях, котрими усiяне було його дно, i навiваючи свiжий холод на всю
долину. По обох боках потока, якого береги були досить високi, прорiзанi в
намулi давнього озера, побудованi були кашицi (загати) з рiчного камiння i
грубих смерекових палiв та колод, щоб охоронити село вiд виливу. Всюди
через потiк поробленi були вигiднi з поруччями кладки, а зараз поза
кашицями йшли скопанi грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по
тичинню, з буряками й капустою, а також загони пшеницi, що чистими
ясно-зеленими пасмугами простягалися далеко поза хати. Хати були порядно
обгородженi i гарно удержуванi; стiни з гладкого дилиння, не обмазаного
глиною, але кiлька разiв до року митого i скобленого рiчними черепницями;
тiльки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стiни
були полiпленi глиною i побiленi паленим вапном i виглядали дуже гарно
серед зелених верб i груш. При входi до кожного дворища стояли двi липи,
мiж якими прив'язанi були гарно плетенi в усякi узори ворота. Майже над
кождими воротами на жердцi висiла прибита якась хижа птиця: то сова, то
сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко розпростертими крилами i
звислою додолу головою; се були знаки духiв - опiкунiв дому. За хатами
стояли стайнi та iншi господарськi будинки, всi пiд драницями i з
грубезних, тесаних брусiв збудованi; тiльки нечисленнi обороги були з
соломи i насторошували де-де сво© золото-жовтi, острокруглi чуби догори
помiж чотирма високими оборожинами.
- Ось мого батька двiр,- сказав Максим, показуючи на один двiр, нiчим
не вiдмiнний вiд iнших. Перед домом не було нiкого, але дверi вiд сiней
були вiдчиненi, а в стiнi до полудня прорубанi були два невеличкi
квадратовi отвори, якi влiтi оставались або зовсiм створенi, або
закладались тонкими i напiвпрозiрчастими гiпсовими плитками, i на зиму,
крiм того, забивались дощаними вiконницями. Се були тодiшнi вiкна.
Мирослава цiкаво позирнула на те гнiздо Беркутiв, над котрого ворiтьми
справдi висiв недавно вбитий величезний беркут, ще й по смертi немов
грозячи сво©ми могутнiми, залiзними пазурами i сво©м чорним, у каблук
закривленим дзюбом. Затишно, супокiйне i ясно було на тiм обiйстю; потiк
вiддiлював його вiд гостинця, перекинений широкою кладкою, i журчав стиха