вiн усе-таки був рицар, вояк, чоловiк i мусив вiдчути серцем хоч крихту
того чуття, яке так сильно порушувало серце Захара Беркута. А притiм же
вiн далеко не по щирiй совiстi виповiдав уперед сво© слова про необмежену
власть князя; його душа й сама не раз бунтувалися проти то© властi, а тут
вiн тiльки хотiв заслонити показом на княжу власть сво© власнi забаги
тако© ж властi. Не диво, що слова Захара Беркута запали йому глибше в
душу, нiж вiн сам того бажав. Вiн перший раз зi щирим подивом глянув на
нього, але заразом i жаль йому зробилося того велетня, якого упадок, по
його думцi, був близький i неминучий.
- Старче, старче,- сказав вiн,- жаль менi твого сивого волоса i твого
молодечого серця. Довгий час прожив ти на свiтi, зда ться навiть, що
занадто довгий! Живучи серцем у давнинi i в горячих думах молодости,
перестав ти розумiти новi, теперiшнi часи, ©х погляди та потреби. Те, що
було давно, не мусить бути й тепер, анi вiчно. Все, що живе,-
пережива ться. Пережилися й тво© молодечi думи про свободу. Важкi тепер
часи надходять, старче! Вони домагаються конечно одного, сильного володаря
в нашiм краю, котрий би в однiм осередку згромадив i в свою руку уняв усю
силу цiлого народа для оборони його перед ворогом, що надтяга зi сходу
сонця. Ти, старче, не зна ш усього того, i тобi зда ться, що давнi часи ще
тривають.
- I тут ти помилився, боярине,- сказав Захар Беркут.- Не подоба старому
вдаватися в молодi мрi©, а на сучаснiсть жмурити очi. Але ж тричi не
подоба йому помiтуватися добрим для того, що воно старе, а хапати за лихе
для того, що воно нове. Се звичай молодикiв, i то зле вихованих молодикiв.
Ти закида ш менi, що я не знаю того, що дi ться довкола нас. А тимчасом не
знати ще, хто з нас двох бiльше i докладнiше се зна . Ти натякнув менi на
страшного ворога, що грозить нам зi сходу сонця, i висловив думку, що
наближення того ворога вимага згромадження все© народно© сили в одних
руках. Тепер я скажу тобi, що я знаю про того ворога. Правда, боярине, до
тебе вчора прибiг княжий пiсланець, який оповiстив тебе про новий напад
страшних монголiв на нашу кра©ну, про те, що вони по довгiм опорi заняли
Ки©в i зруйнували його дотла i тепер величезною хмарою тягнуть на нашi
червоноруськi землi. Ми, боярине, знали се ще перед тижнем i знали про
княжого пiсланця, виправленого в отсi сторони, та про його вiсти. Княжий
пiсланець прибув пiзненько - нашi пiсланцi далеко скорiше ходять. Монголи
давно вже заповенили нашу Червону Русь, понищили богато городiв i сiл i
роздiлилися на двi рiки. Одна пiшла на захiд, мабуть, пiд Судомир, у
польську кра©ну, а друга йде горi долиною Стрия в нашi сторони. Правда,
боярине, що ти ще не знав сього?
Тугар Вовк з подивом, майже зо страхом, глядiв на старого Захара.
- А вiдки ти се зна ш, старче? - запитав вiн.
- Я й се скажу тобi, щоб ти знав, яка сила в громадах i в ©х вольнiм
союзi. Зi всiми пiдгiрськими громадами ми сто©мо в зв'язку: вони
обов'язанi нам, а ми ©м доносити якнайшвидше всякi вiсти, важнi для
громадського життя. Пiдгiрськi ж громади стоять у зв'язках з дальшими,
покутськими та подiльськими, тож про все, сяк чи так важне для нас, що
дi ться на нашiй Червонiй Русi, йде блискавкою вiсть вiд громади до
громади.
- Що вам з вiстей, коли помогти собi не можете! - згiрдно буркнув
боярин.
- Правду сказав ти, боярине,- сумно вiдповiв Захар.- Подiльськi та
покутськi громади не можуть допомогти собi, бо вони обдертi та обезсиленi
князями та боярами, якi не позволяють ©м мати сво оружжя, анi вправлятися
в робленню ним. От i бачиш, боярине, що се значить: динити силу народа в
одних руках! Щоби з' динити в одних руках силу народа, треба ослабити силу
народа. Щоб одному надати велику власть над народом, треба кожнiй громадi
вiдiбрати ©© свободу, треба розбити громадськi зв'язки, обезоружити
громадськi руки. А тодi всяким монголам одверта дорога в нашу кра©ну. Бо
поглянь тепер на нашу Русь! Твiй владник, твiй могучий князь Данило пропав
десь безвiсти. Замiсть обернутися до свого народа, вiддати йому його
свободу i зробити з нього живу, непоборну запору проти монгольського
на©зду, вiн, поки монголи руйнують його край, побiг до угорського короля,
у нього благаючи помочi. Але угри не поквапнi помагати нам хоч i ©м самим
грозить та сама навала. Тепер твiй Данило щез десь, i, хто зна , може,
незадовго його побачите в таборi монгольського хана яко його вiрного
пiдданця, щоб цiною неволi й пониження перед сильнiшим купити собi власть
над слабшими.
Боярин слухав того оповiдання, i вже голова його почала укладати плани:
що дiяти? як використати таку пору?
- Так, кажеш, монголи грозять нападом i отсим горам?
Захар якось значучо всмiхнувся на те запитання.
- Грозять, боярине.
- I що ж ви дума те робити? Пiддаватися чи боронитися?
- Пiддаватися ©м не можна, бо всiх, хто ©м пiдда ться, женуть вони на
службу, i то в першi ряди, в найтяжчi бо©.
- Значить, ви хочете боронитись?
- Що сила наша, спробу мо зробити.
- Коли так, то приймiть мене за свого во воду. Я вас поведу до бою
проти монголiв!
- Постiй, боярине, ми ще не дiйшли до вибору во води. Ти ще не
витолкувався зi сво©х поступкiв у нашiй громадi. Твою щиру волю до служби
громадi ми приймемо, але батьки нашi казали нам, що до чистого дiла треба
й чистих рук. А чи будуть тво© руки чистi до такого дiла, боярине?
Тугар Вовк змiшався троха таким наглим зворотом, а далi сказав:
- Старче, громадо,- покиньмо давнi угрози! Ворог зближа ться, з' днаймо
сво© сили проти нього! Доправдуючись сво © урази, ви можете лише пошкодити
дiлу, а хiсна нiякого собi не добудете.
- Нi, боярине, не говори сього! Не сво © урази ми доправду мось, але
само© правди. Неправдою прийшов ти до нас, боярине, не по правдi поступав
з нами,- i як же ми можемо повiрити тобi начальство над собою в вiйнi з
монголами?
- Старче, ти, бачу, завзявся роздратувати мене?
- Боярине, уважай, що тут суд громадський, а не забава! Скажи менi:
осiдаючи на тухольськiй землi, чи хотiв ти бути членом громади, чи нi?
- Я присланий сюди князем як во вода.
- Ми сказали тобi, що не призна мо права твого над нами, а особливо
права на нашу землю. Не тикай, боярине, наших земель i наших людей, а
тодi, може, ми приймемо тебе до сво © громади як рiвного мiж рiвних.
- От як! - скрикнув гнiвно Тугар Вовк.- Отака ваша справедливiсть! То я
мав би нехтувати княжу ласку, а допрошуватися ласки вiд смердiв?
- Що ж, боярине, iнакше ти не можеш бути нашим громадянином, а
неналежного до громади громада й терпiти у себе не схоче!
- Не схоче терпiти? - насмiшливо скрикнув Тугар Вовк.
- Батьки нашi казали нам: шкiдного i непотрiбного члена громади,
розбiйника, конокрада або постороннього, що без волi громади забирав би
громадськi землi, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дiм
його розвалити i зрiвняти з землею.
- Ха, ха, ха! - зареготався силуваним смiхом боярин.- То ви смiли б
мене, княжого боярина, надiленого княжою ласкою за мо© заслуги, рiвняти з
розбiйниками i конокрадами?
- Що ж, боярине,- а скажи сам по совiсти, чи лiпше ти поступа ш з нами,
як розбiйник? Адже ж землю нашу забира ш - наше найбiльше i дине добро.
Людей наших гониш i вбива ш на смерть, худобу нашу стрiля ш! Чи так
роблять чеснi громадяни?
- Старче, покинь таку мову, я ©© не можу слухати, вона нарушу мою
честь.
- Постiй, боярине, я ще не скiнчив,- сказав спокiйно Захар Беркут.-
Отсе ти згадав про свою честь i раз у раз говориш про сво© великi заслуги.
Будь ласкав, скажи нам, якi се тво© заслуги, щоб i ми могли вшанувати ©х!
- У двадцятьох битвах я проливав свою кров!
- Кров свою проливати, боярине, се ще не заслуга. I розбiйник не раз
пролива свою кров, а його ж за те вiшають. Скажи нам, проти кого i за ким
ти воював?
- Проти князя ки©вського, проти князiв волинських i польських, i
мазовецьких...
- Досить, боярине! Тi вiйни - се ганьба, не заслуга, i для тебе, i для
князiв. Се чисто розбiйницькi вiйни.
- Я воював i проти монголiв над Калкою.
- I як же ти воював проти них?
- Як то як? Так, як повинен був воювати, не вступаючись iз мiсця, поки,
ранений, не дiстався до неволi.
- Отсе ти добре сказав,- не зна мо тiлько, чи се правда.
- Як не зна те, то й не мiшайтеся в те, чого не зна те.
- Постiй, боярине, не насмiхайся над нашим незнанням. Постара мось
переконатися.
I за тим словом Захар устав i, звертаючися до громади, сказав:
- Чесна громадо, ви чули признання боярина Тугар Вовка?
- Чули.
- Чи може хто свiдчить за ним або против нього?
- Я можу! - озвався голос iз народа. Мов стрiлою поражений, стрепенувся
боярин на той голос i перший раз уважно, з якоюсь тривогою поглянув на
громаду.
- Хто може свiдчити, нехай вийде перед громаду i свiдчить,- сказав
Захар.
Перед громаду вийшов нестарий ще чоловiк, калiка, без руки i ноги,
навхрест перекалiчений. Лице його було порите глибокими шрамами. Се був
Митько Вояк, як звала його громада. Перед кiлькома лiтами зайшов вiн до
громади на кулi, розповiдаючи страшнi вiстi про монголiв, про битву над
Калкою, про погром руських князiв i про смерть тих, що дiсталися до
неволi, а потiм пiд час обiду монгольських полководцiв були удушенi пiд
дошками, на яких монголи засiли до учти. Вiн, Митько, також був у тiй
битвi в дружинi одного боярина i разом з ним дiстався до неволi, з яко©
потiм якимсь чудом уйшов. Довго блукав вiн по селах i мiстах свято© Русi,
поки вкiнцi не зайшов i до Тухлi. Тут йому сподобалося жити, а що сво ю
одною рукою вмiв плести скуснi кошi i знав багато пiсень та оповiдань про
далекi кра©, то громада приняла його в сво© члени, живила його i зодягала
за чергою, загально люблячи i поважаючи його за рани, понесенi в вiйнi з
на©зником, i за його чесний, веселий характер. Отой-то Митько тепер вийшов
свiдчити проти боярина.
- Скажи нам, Вояче Митьку,- почав питати його Захар,- ти зна ш сього
боярина, проти котрого хочеш свiдчити?
- Знаю,вiдповiв твердим голосом Митько.- В його дружинi я служив i був
у битвi над Калкою.
- Яке ж свiдоцтво хочеш ти зложити проти нього?
- Мовчи, пiдлий рабе! - скрикнув, поблiднiвши, боярин.- Мовчи, а то тут
буде й конець твойому нужденному життю!
- Боярине, я тепер не раб твiй, але вiльний громадянин, i тiлько моя
громада може велiти менi мовчати. Я досi мовчав, але тепер менi велять
говорити. Чесна громадо! Свiдоцтво мо проти боярина Тугара Вовка велике i
страшне: вiн зра...
- Мовчав досi, то мовчи i далi! - ревнув боярин, блиснув топiр, i
Митько Вояк з розлупаною головою, окровавлений, упав додолу.
Охнула громада i зiрвалася на ноги. Страшний крик залунав довкола.
- Смерть йому! Смерть! Вiн зганьбив святiсть суду! На радi забив мужа
нашого!
- Смерди поганi! - скрикнув до них боярин.- Не боюсь вас! От так буде
кождому, хто поважиться торкнути мене чи рукою, чи словом. Гей, мо© вiрнi
слуги, сюди, до мене!
Лучники i топiрники, хоч самi блiдi й тремтючi, обступили боярина.
Грiзний, червоний з лютостi, стояв вiн посеред них з кровавим топором у
руцi. На знак Захара громада втихла.
- Боярине,сказав Захар,- ти смертельно провинивсь проти бога i громади.
Ти на судi забив свiдка, нашого громадянина. Що вiн хотiв проти тебе
свiдчити, ми не дiзналися i не хочемо знати,- нехай твоя совiсть судить
тебе. Але сво©м убiйством ти признався до вини i поповнив нову вину.
Громада не може тебе терпiти на сво©й землi. Вiддалися з-мiж нас! За три
днi вiднинi прийдуть нашi люди, щоб розвалити твiй дiм i загладити навiть
слiд твого буття у нас.
- Нехай приходять! - крикнув люто боярин.- Побачимо, хто чий слiд
загладить. Я плюю на ваш суд! Рад побачити того, хто приступить до мого
дому! Ану, мо© слуги, ходiмо з сього поганого збору!
Боярин вiддалився зi сво©ми слугами. Довгий час стояла мовчанка в
зборi. Молодцi винесли кроваве тiло Митька Вояка.
- Чесна громадо,- сказав Захар,- чи воля ваша поступити з боярином
Тугаром Вовком так, як батьки нашi велiли поступати з такими людьми?
- Так, так! - загула громада.
- Кого ж вибира те до сповнення громадсько© волi?
Вибрано десять молодцiв, мiж ними й Максима Беркута. Важко було
Максимовi приймати сей вибiр. Хоч i як ненависний був йому боярин, але
все-таки вiн був вiтцем то©, котра мов чаром опанувала його серце i його
мислi, за котру вiн вiддав би був життя. А тепер, о горе, i вона була
засуджена, безвинно, за батькову провину. Але проте Максим не вiдпирався
вiд вибору. Хоч i як тяжке для нього було завдання сповнити громадський
засуд, усе-таки вiн у глибинi свого серця радувався ним: адже ж при тiй
нагодi вiн побачить ©©! А може, йому удасться як-небудь потiшити ©©,
злагодити хоть сво ю щирiстю острий засуд громади!..
А тимчасом рада громадська йшла далi сво ю чергою. Прикликано пiсланцiв
вiд сторонських громад, щоб i з ними нарадитись над тим, як боронитися
проти нападу монголiв.
- Зруйнованi ми,- говорив пiсланець пiдгiрських громад.- Села нашi
попаленi, худоби зрабованi, молодiж вигибла. Широкою рiкою розлилися
пожежi i знищення по Пiдгiр'ю. Князь не дав нам нiяко© оборони, а бояри,
що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребi.
Пiсланцi з Корчина й Тустаня говорили:
- Нам грозить залива. Понижче Синевiдська на рiвнинi бiлiються вже
шатри монголiв. Iде ©х сила незлiчима, i ми й думати не можемо про
боротьбу й опiр, але забира мо все i втiка мо в лiси та в гори. Бояри нашi
зачали були робити засiки на шляху, але якось вагуються. Шепчуть люди, що
хотять запродати шляхи нашi монголам.
Пiсланцi з iнших верховинських громад говорили:
- У нас урожа© лихi, а тепер з долiв набiгло до нас богато народа.
Передновинок тяжкий. Рятуйте нас i наших гостей, поможiть перебути чорну
годину!
Пiсланцi з угро-руських громад сказали:
- Чули ми, що монгольська залива йде у угорську кра©ну. На бога i богiв
батькiв наших взива мо вас, сусiди i браття, спинiть тоту страшну хмару,
не допустiть ©© звалитися в нашу кра©ну! Вашi села - твердинi; кожда
скала, кожда дебра ваша стане за тисячу воякiв. А скоро раз вони
переваляться через гори, то вже там нiяка сила не спинить ©х, i всi ми
погибнемо марно. Ми готовi дати вам помiч, яко© зажада те, i хлiбом, i
людьми, тiлько не опускайте рук, не тратьте надi©, ставайте до бою з
поганим на©зником!
Тодi Захар Беркут сказав:
- Чесна громадо i ви, чеснi посли сусiдськi! Всi мя тут чули, яка
страшна хмара йде на нашу кра©ну. Во ннi сили виступали проти них i
погибли. Сила ©х велика, а нещаснi порядки на наших долах дозволили ©м
зайти аж у серце нашого краю, перед порiг нашо© хати. Князi й бояри
потратили голови або зраджують край свiй очевидячки. Що нам тут зробити?
Як нам боронитися? Я думав би, що нам поза границi нашо© Тухольщини
удаватися не можна. Шлях наш при вашiй помочi, чеснi загiрнi громадяни, ми
чень оборонимо. Але iнших шляхiв ми оборонити не можемо. Се буде ваше
дiло, чеснi тустанськi громадяни, а коли б нам удалося наше дiло, то ми й
вам радо пiдемо допомагати.
На те сказали тустанськi пiсланцi:
- Зна мо ми, батьку Захаре, що вам нiяк iти нас боронити i що в тiй
тяжкiй годинi треба, щоб кождий поперед усього за себе стояв. Але зважте
лише, що нашi громади не такi щасливi, як ваша, що бояри забрали нас у
руки i вони держать сторожу над засiками й проходами. А як вони схотять
видати ©х монголам, то що ж ми порадимо? Лиш одного ми надi мось, i се
може ще спасти нас: що монголи не пiдуть на ваш шлях i що в такiм разi ви,
забезпечивши свiй шлях вартою, будете могли рушити нам на помiч.
- Ей, громадяни, громадяни,- сумовито, але i з докором сказав Захар,- i
сила, бачиться, у вас у руках, i розум у головах, як у мужiв, а бесiда
ваша дитиняча! Поклада те надiю на "може" та на "хто зна ". Адже ж сього
будьте певнi, що скоро нам не грозитиме небезпека, то ми всею громадою
прийдемо вам на помiч. Але поперед усього вам належалось би забезпечити
себе проти ваших власних ворогiв - бояр. Доки в ©х руках засiки i проходи,
доти ви й дихнути безпечно не можете. Кождо© хвилi сей прехитрий рiд може
продати вас. Пора вам не дрiмати, але вдарити в дзвони i громадами
поскидати з себе тi пута, в якi обпутала вас боярська неситiсть i княжа
сваволя. Поки сього не буде, поти й ми не зможемо допомогти вам.
Сумно похилили голови тустанськi пiсланцi на тi Захаровi слова.
- Ей, батьку Захаре,- сказали вони,- зна ш ти наших громадян, а
говориш, немовби зовсiм не знав ©х. Зломана у них давня вiдвага,
притоптана ©х воля. За твою раду дяку мо тобi i передамо ©© нашим
громадам, але чи пiдуть вони за нею?.. Ей, коби ти був мiж ними i сказав
©м сво слово!
- Невже ж таки, чеснi сусiди, мо слово у ваших громадян може мати
бiльшу вагу, нiж ©х власна потреба, нiж ©х власний розум? Нi! Коли б так
було, то нiчого вже й мо слово вам не поможе, то вже пропали нашi
громади, пропала наша Русь!
Сонце геть-геть уже схилилося з полудня, коли тухольська громада по
скiнченiй радi вертала до села. Без радiсних спiвiв i викрикiв, сумно,
повагом iшли старi й молодi, повнi важких дум. Що то принесуть ©м будущi
днi?
Пiсланцi сторонських громад, пiднесенi на дусi й заохоченi,
порозходилися. Тiльки копне знамено, знак сили i згоди громадсько©,
повiвало високо i весело в повiтрi, i весняне небо яснiло пречистим
блакитом, немов не бачучи земно© журби та тривоги. IV
Широкою рiкою плили по Русi пожежi, ру©ни та смерть. Страшенна
монгольська орда з далеко© степово© Азi© налетiла на нашу кра©ну, щоб на
довгi вiки в самiм коренi пiдтяти ©© силу, розбити ©© народне життя.
Найпершi мiста: Ки©в, Канiв, Переяслав упали i були зруйнованi до основи;
©х слiдом пiшли тисячi сiл i менших городiв. Страшний начальник
монгольський Бату-хан, прозваний Бати м, iшов на чолi сво © стотисячно©
орди, женучи перед собою вчетверо стiльки всяких полоняникiв, що мусили
битися за нього в перших рядах,- iшов поздовж русько© землi, розпускаючи
широко сво© загони i бродячи по колiна в кровi. Про який-будь опiр на
рiвнiм полi нiщо було й думати, тим бiльше що Русь була роз' днана i
роздерта внутрiшнiми межиусобицями. Декуди ставали опором мiщани в сво©х
мурах, i непривичнi до ведення правильно© облоги монголи мусили не раз
тратити багато часу, добуваючи брам i мурiв топорами. Але слабi твердинi
падали, бiльше через зраду i пiдкупство, нiж силою поборенi. Цiль походу
страшно© орди були Угри, багата кра©на, заселена племенем, спорiдненим з
монголами, вiд котрого великий Чiнгiсхан монгольський домагався, щоб йому
пiддалося. Угри не хотiли пiддатися, i страшенний похiд монгольсько© орди
мав ©м показати месть великого Чiнгiсхана. З трьох бокiв разом, пiсля
плану Батия, мала впасти орда до Угорщини: зi сходу в землю Семигородську,
з заходу з землi Моравсько© i з пiвночi через Карпати. В тiй цiлi орда
подiлилася на три частi: одна, пiд проводом Кайдана, пiшла бессарабськими
степами в Волощину, друга, пiд проводом Пети, вiддiлилася вiд головно©
орди в землi волинськiй i поперек Червоно© Русi, через Плiснесько, змагала
до верхiв'я рiки Днiстра, щоб перейти ©© вбрiд, а далi розлилася по
Пiдгiр'ю, шукаючи проходiв через Карпати. Взятi до неволi мiсцевi люди, а
також деякi бояри-зрадники, провадили монголiв горi рiкою Стри м на
тухольський шлях, i вже, як говорили корчинськi пiсланцi, ©х шатри
бiлiлися на рiвнинi понижче Синевiдська.
Вечорiло. Густi сумерки лягали на Пiдгiр'я. Лiсистi тухольськi гори
задимилися, мов незлiчимi вулкани, готовлячись вибухати. Стрий шумiв по
кам'яних бродах i пiнився по закрутинах. Небо покривалось зорями. Але й на
землi, на широкiй надстрийськiй рiвнинi, почали розблискуватись якiсь
свiтила, зразу де-де, рiдко, мов несмiло, далi чимраз густiше, сильнiше,-
поки врештi цiла рiвнина, як далеко око засягне, не покрилася ними, не
розжеврiлася кровавим облиском. Мов море, порушене легким вiтром, так
меркотiв той облиск над долиною, то живiше палахкотячи, то мов
розпливаючись у темнiючiм просторi. Се палали нiчнi огнища в таборi
монголiв.
Але ген-ген у вiддалi, де кiнчилось те меркотяче море, палали iншi
свiтила, страшнi, широкi, бухаючи огняною загравою: се горiли околичнi
села i слободи, окружаючи широкою огненною пасмугою монгольський табiр.
Там бушували загони монголiв, рабуючи та мордуючи людей, забираючи в
неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати.
Смерком уже ©хало вузьким пла м поверх синевiдських гiр дво люда на
невеличких, та крепких гiрських кониках. Один iз ©здцiв, мужчина вже в
лiтах, був у рицарськiм строю, в збро©, з мечем i топором, з шоломом на
головi i з списом, прип'ятим до кiнського сiдла. З-пiд шолома спливало
довге i густе, сивiюче вже волосся на його плечi. Навiть густi сумороки,
що хмарою лежали на горах i величезними клубами котилися з ярiв i дебрiв
чимраз вище на верхи, не могли на його лицi закрити виразу глибокого
невдоволення, гнiву i яко©сь слiпо© завзятостi, що щохвиля розливався по
ньому то ©дким, прикрим смiхом, то понурою хмарою,- немов щось шарпало
його сустави несподiваними, судорожними рухами i давалося взнаки його
гарному коневi.
Другий ©здець - то була молода, гарна дiвчина, одiта в полотняну,
шовковими нитками перетикану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на
головi, що не мiг вмiстити в собi ©© багатого, буйного, золотисто-жовтого
волосся. Через плечi у не© перевiшений був лук з турового рога i сагайдак
зо стрiлами, ©© чорнi, палкi очi ластiвками лiтали довкола, любуючись
рiвними, хвилястими контурами верховини i темно-зеленими, ситими барвами
лiсiв та полонин.
- Що за гарна кра©на, таточку! - скрикнула вона дзвiнким, срiбним
голосом, коли конi ©х на хвильку зупинилися на крутiм пригiрку, через який
вони з трудом пробиралися, щоб перед цiлковитим смерком до©хати до цiлi.-
Що за чудово гарна кра©на! - повторила вона вже тихiшим, нiжнiшим голосом,
озираючись позад себе i тонучи поглядом у незглибимо темних зворах.
- А що за поганий народ живе в тiй кра©нi! - гнiвно вiдрiзав ©здець.
- Нi, таточку, сього не кажи! - сказала вона смiло, але зараз же якось
змiшалась i, значно понизивши голос, додала по хвилi: - Я не знаю, але
народ тутешнiй менi сподобався...
- О, я знаю, що вiн тобi сподобався! - скрикнув з докором ©здець.- А
радше, що сподобався тобi один iз того народа, той проклятий Беркут! О, я
знаю, що ти готова батька свого покинути для нього, що ти перестала вже
любити батька для нього! Та що дiяти - така вже дiвоча вдача! А тiлько я
кажу тобi, дiвчино: не вiр тому поверховому блисковi! Не вiр гадюцi, хоч
коралевими барвами мiниться!
- Але ж, таточку, що за думки шибають по тво©й головi! I якими прикрими
словами ти докоря ш менi! Я призналася тобi, що люблю Максима, i присягла
перед сонцем, що буду його. Але я ще не його, я ще твоя. А хоч i його
буду, то не перестану любити тебе, таточку, нiколи, нiколи!
- Але ж, дурна дiвчино, ти не будеш його, про се нiщо й думати! Хiба ти
забула, що ти боярська дочка, а вiн смерд, вiвчар?..
- Нi, таточку, не говори сього! Вiн такий рицар, як i iншi рицарi,- нi,
вiн лiпший, смiлiший i чеснiший вiд усiх тих боярчукiв, яких я бачила
досi. Впрочiм, таточку, дарма вже вiдмовляти - я присягла!
- Що значить присяга дурно©, ослiплено© дiвчини?
- Нi, таточку, я не дурна i не ослiплена! Не в поривi дико© пристрасти,
не без ваговання i думання я зробила се. Навiть не без вищо© волi,
таточку!
Остатнi слова сказала вона якимсь приглушеним, та мничим голосом.
Боярин цiкаво обернувся до не©.
- Ну, а се що знов? Яка вища воля спонукала тебе до такого безумства?
- Слухай, таточку,- говорила дiвчина, обертаючись до нього та
звiльняючи в ©здi.- Вночi перед тим днем, коли ми мали рушати на медведiв,
показалась менi в снi моя мати. Така була, якою ти описував менi ©©: в
бiлiй одежi, з розпущеним волоссям, але з лицем рум'яним i ясним, мов
сонце, з радiстю на устах i з усмiхом та безмiрною любов'ю в ясних очах.
Вона приступила до мене з розпростертими руками i обняла мене, сильно
притискаючи до груди.
"Мамо!" - сказала я i бiльше не могла нiчого сказати з радости та
розкошi, що наповняла цiлу мою iстоту.
"Мирославе, дитя мо дине,- говорила вона лагiдним, м'яким голосом, що
й досi тремтить менi в серцi,- слухай, що я тобi скажу. Велика для тебе
хвиля зближа ться, доню! Серце тво пробудиться i заговорить. Слухай свого
серця, доню, i йди за його голосом!"
"Так, мамо!" - сказала я, тремтячи з яко©сь несказанно© радостi.
"Благословлю ж тво серце!" - I, сказавши се, вона розвiялася запахущим
леготом, а я прокинулась. I серце мо справдi заговорило, таточку, i я
пiшла за його голосом. На менi благословенство мами!
- Але ж, дурна дiвчино, се був сон! Про що ти вдень думала, те вночi й
приснилось тобi! А втiм,- додав боярин по недовгiй хвилi,-а втiм, ти вже й
не побачиш його нiколи!
- Не побачу? - скрикнула живо Мирослава.- Чому не побачу? Хiба вiн
умер?
- Хоч би й сто лiт жив, то таки не побачиш його, бо ми... ми не
вернемось уже бiльше в тi проклятi сторони.
- Не вернемось? А се для чого?
- Для того,сказав боярин з силуваним супоко м,- що тi тво© добрi люди,
а поперед усiх той старий чорт, батько твого укоханого Максима, ухвалили
на сво©й радi вигнати нас iз свого села, розвалити наш дiм i зрiвняти його
з землею! Але постiйте ви, хамове плем'я, пiзна те ви, з ким ма те дiло!
Тугар Вовк - се не тухольський вовк, вiн i тухольським медведям зумi
показати зуби!
Болюче тьохнуло в серцi Мирослави, коли почула тi слова.
- Вигнали нас, таточку? I за що ж нас вигнали? Певно, за того
лiсничого, що ти казав так немилосердно бити, хоч я з слiзьми благала тебе
пустити його на волю?
- Як ти все те тямиш! - пiдхопив злiсно Тугар, хоч у серцi глибоко
вкололо його те скарження з уст доньки.- О, я знаю, що коли б ти була на
тiй радi, то й ти була б стала за ними против свого батька! Що ж дiяти,-
батько старий, понурий, не вмi блискати очима, анi зiтхати, а тобi
хочеться не такого товариша! I що з того, що батько отсе перед часом
посивiв, стараючись забезпечити твою долю, а той новий, милiший, молодший
товариш, може, десь тепер зi сво©ми тухольцями руйну нашу хату, остатн й
одиноке наше пристановище на свiтi!
Мирослава не витерпiла тих ©дких докорiв,- гарячi сльози бризнули з ©©
того чуття, яке так сильно порушувало серце Захара Беркута. А притiм же
вiн далеко не по щирiй совiстi виповiдав уперед сво© слова про необмежену
власть князя; його душа й сама не раз бунтувалися проти то© властi, а тут
вiн тiльки хотiв заслонити показом на княжу власть сво© власнi забаги
тако© ж властi. Не диво, що слова Захара Беркута запали йому глибше в
душу, нiж вiн сам того бажав. Вiн перший раз зi щирим подивом глянув на
нього, але заразом i жаль йому зробилося того велетня, якого упадок, по
його думцi, був близький i неминучий.
- Старче, старче,- сказав вiн,- жаль менi твого сивого волоса i твого
молодечого серця. Довгий час прожив ти на свiтi, зда ться навiть, що
занадто довгий! Живучи серцем у давнинi i в горячих думах молодости,
перестав ти розумiти новi, теперiшнi часи, ©х погляди та потреби. Те, що
було давно, не мусить бути й тепер, анi вiчно. Все, що живе,-
пережива ться. Пережилися й тво© молодечi думи про свободу. Важкi тепер
часи надходять, старче! Вони домагаються конечно одного, сильного володаря
в нашiм краю, котрий би в однiм осередку згромадив i в свою руку уняв усю
силу цiлого народа для оборони його перед ворогом, що надтяга зi сходу
сонця. Ти, старче, не зна ш усього того, i тобi зда ться, що давнi часи ще
тривають.
- I тут ти помилився, боярине,- сказав Захар Беркут.- Не подоба старому
вдаватися в молодi мрi©, а на сучаснiсть жмурити очi. Але ж тричi не
подоба йому помiтуватися добрим для того, що воно старе, а хапати за лихе
для того, що воно нове. Се звичай молодикiв, i то зле вихованих молодикiв.
Ти закида ш менi, що я не знаю того, що дi ться довкола нас. А тимчасом не
знати ще, хто з нас двох бiльше i докладнiше се зна . Ти натякнув менi на
страшного ворога, що грозить нам зi сходу сонця, i висловив думку, що
наближення того ворога вимага згромадження все© народно© сили в одних
руках. Тепер я скажу тобi, що я знаю про того ворога. Правда, боярине, до
тебе вчора прибiг княжий пiсланець, який оповiстив тебе про новий напад
страшних монголiв на нашу кра©ну, про те, що вони по довгiм опорi заняли
Ки©в i зруйнували його дотла i тепер величезною хмарою тягнуть на нашi
червоноруськi землi. Ми, боярине, знали се ще перед тижнем i знали про
княжого пiсланця, виправленого в отсi сторони, та про його вiсти. Княжий
пiсланець прибув пiзненько - нашi пiсланцi далеко скорiше ходять. Монголи
давно вже заповенили нашу Червону Русь, понищили богато городiв i сiл i
роздiлилися на двi рiки. Одна пiшла на захiд, мабуть, пiд Судомир, у
польську кра©ну, а друга йде горi долиною Стрия в нашi сторони. Правда,
боярине, що ти ще не знав сього?
Тугар Вовк з подивом, майже зо страхом, глядiв на старого Захара.
- А вiдки ти се зна ш, старче? - запитав вiн.
- Я й се скажу тобi, щоб ти знав, яка сила в громадах i в ©х вольнiм
союзi. Зi всiми пiдгiрськими громадами ми сто©мо в зв'язку: вони
обов'язанi нам, а ми ©м доносити якнайшвидше всякi вiсти, важнi для
громадського життя. Пiдгiрськi ж громади стоять у зв'язках з дальшими,
покутськими та подiльськими, тож про все, сяк чи так важне для нас, що
дi ться на нашiй Червонiй Русi, йде блискавкою вiсть вiд громади до
громади.
- Що вам з вiстей, коли помогти собi не можете! - згiрдно буркнув
боярин.
- Правду сказав ти, боярине,- сумно вiдповiв Захар.- Подiльськi та
покутськi громади не можуть допомогти собi, бо вони обдертi та обезсиленi
князями та боярами, якi не позволяють ©м мати сво оружжя, анi вправлятися
в робленню ним. От i бачиш, боярине, що се значить: динити силу народа в
одних руках! Щоби з' динити в одних руках силу народа, треба ослабити силу
народа. Щоб одному надати велику власть над народом, треба кожнiй громадi
вiдiбрати ©© свободу, треба розбити громадськi зв'язки, обезоружити
громадськi руки. А тодi всяким монголам одверта дорога в нашу кра©ну. Бо
поглянь тепер на нашу Русь! Твiй владник, твiй могучий князь Данило пропав
десь безвiсти. Замiсть обернутися до свого народа, вiддати йому його
свободу i зробити з нього живу, непоборну запору проти монгольського
на©зду, вiн, поки монголи руйнують його край, побiг до угорського короля,
у нього благаючи помочi. Але угри не поквапнi помагати нам хоч i ©м самим
грозить та сама навала. Тепер твiй Данило щез десь, i, хто зна , може,
незадовго його побачите в таборi монгольського хана яко його вiрного
пiдданця, щоб цiною неволi й пониження перед сильнiшим купити собi власть
над слабшими.
Боярин слухав того оповiдання, i вже голова його почала укладати плани:
що дiяти? як використати таку пору?
- Так, кажеш, монголи грозять нападом i отсим горам?
Захар якось значучо всмiхнувся на те запитання.
- Грозять, боярине.
- I що ж ви дума те робити? Пiддаватися чи боронитися?
- Пiддаватися ©м не можна, бо всiх, хто ©м пiдда ться, женуть вони на
службу, i то в першi ряди, в найтяжчi бо©.
- Значить, ви хочете боронитись?
- Що сила наша, спробу мо зробити.
- Коли так, то приймiть мене за свого во воду. Я вас поведу до бою
проти монголiв!
- Постiй, боярине, ми ще не дiйшли до вибору во води. Ти ще не
витолкувався зi сво©х поступкiв у нашiй громадi. Твою щиру волю до служби
громадi ми приймемо, але батьки нашi казали нам, що до чистого дiла треба
й чистих рук. А чи будуть тво© руки чистi до такого дiла, боярине?
Тугар Вовк змiшався троха таким наглим зворотом, а далi сказав:
- Старче, громадо,- покиньмо давнi угрози! Ворог зближа ться, з' днаймо
сво© сили проти нього! Доправдуючись сво © урази, ви можете лише пошкодити
дiлу, а хiсна нiякого собi не добудете.
- Нi, боярине, не говори сього! Не сво © урази ми доправду мось, але
само© правди. Неправдою прийшов ти до нас, боярине, не по правдi поступав
з нами,- i як же ми можемо повiрити тобi начальство над собою в вiйнi з
монголами?
- Старче, ти, бачу, завзявся роздратувати мене?
- Боярине, уважай, що тут суд громадський, а не забава! Скажи менi:
осiдаючи на тухольськiй землi, чи хотiв ти бути членом громади, чи нi?
- Я присланий сюди князем як во вода.
- Ми сказали тобi, що не призна мо права твого над нами, а особливо
права на нашу землю. Не тикай, боярине, наших земель i наших людей, а
тодi, може, ми приймемо тебе до сво © громади як рiвного мiж рiвних.
- От як! - скрикнув гнiвно Тугар Вовк.- Отака ваша справедливiсть! То я
мав би нехтувати княжу ласку, а допрошуватися ласки вiд смердiв?
- Що ж, боярине, iнакше ти не можеш бути нашим громадянином, а
неналежного до громади громада й терпiти у себе не схоче!
- Не схоче терпiти? - насмiшливо скрикнув Тугар Вовк.
- Батьки нашi казали нам: шкiдного i непотрiбного члена громади,
розбiйника, конокрада або постороннього, що без волi громади забирав би
громадськi землi, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дiм
його розвалити i зрiвняти з землею.
- Ха, ха, ха! - зареготався силуваним смiхом боярин.- То ви смiли б
мене, княжого боярина, надiленого княжою ласкою за мо© заслуги, рiвняти з
розбiйниками i конокрадами?
- Що ж, боярине,- а скажи сам по совiсти, чи лiпше ти поступа ш з нами,
як розбiйник? Адже ж землю нашу забира ш - наше найбiльше i дине добро.
Людей наших гониш i вбива ш на смерть, худобу нашу стрiля ш! Чи так
роблять чеснi громадяни?
- Старче, покинь таку мову, я ©© не можу слухати, вона нарушу мою
честь.
- Постiй, боярине, я ще не скiнчив,- сказав спокiйно Захар Беркут.-
Отсе ти згадав про свою честь i раз у раз говориш про сво© великi заслуги.
Будь ласкав, скажи нам, якi се тво© заслуги, щоб i ми могли вшанувати ©х!
- У двадцятьох битвах я проливав свою кров!
- Кров свою проливати, боярине, се ще не заслуга. I розбiйник не раз
пролива свою кров, а його ж за те вiшають. Скажи нам, проти кого i за ким
ти воював?
- Проти князя ки©вського, проти князiв волинських i польських, i
мазовецьких...
- Досить, боярине! Тi вiйни - се ганьба, не заслуга, i для тебе, i для
князiв. Се чисто розбiйницькi вiйни.
- Я воював i проти монголiв над Калкою.
- I як же ти воював проти них?
- Як то як? Так, як повинен був воювати, не вступаючись iз мiсця, поки,
ранений, не дiстався до неволi.
- Отсе ти добре сказав,- не зна мо тiлько, чи се правда.
- Як не зна те, то й не мiшайтеся в те, чого не зна те.
- Постiй, боярине, не насмiхайся над нашим незнанням. Постара мось
переконатися.
I за тим словом Захар устав i, звертаючися до громади, сказав:
- Чесна громадо, ви чули признання боярина Тугар Вовка?
- Чули.
- Чи може хто свiдчить за ним або против нього?
- Я можу! - озвався голос iз народа. Мов стрiлою поражений, стрепенувся
боярин на той голос i перший раз уважно, з якоюсь тривогою поглянув на
громаду.
- Хто може свiдчити, нехай вийде перед громаду i свiдчить,- сказав
Захар.
Перед громаду вийшов нестарий ще чоловiк, калiка, без руки i ноги,
навхрест перекалiчений. Лице його було порите глибокими шрамами. Се був
Митько Вояк, як звала його громада. Перед кiлькома лiтами зайшов вiн до
громади на кулi, розповiдаючи страшнi вiстi про монголiв, про битву над
Калкою, про погром руських князiв i про смерть тих, що дiсталися до
неволi, а потiм пiд час обiду монгольських полководцiв були удушенi пiд
дошками, на яких монголи засiли до учти. Вiн, Митько, також був у тiй
битвi в дружинi одного боярина i разом з ним дiстався до неволi, з яко©
потiм якимсь чудом уйшов. Довго блукав вiн по селах i мiстах свято© Русi,
поки вкiнцi не зайшов i до Тухлi. Тут йому сподобалося жити, а що сво ю
одною рукою вмiв плести скуснi кошi i знав багато пiсень та оповiдань про
далекi кра©, то громада приняла його в сво© члени, живила його i зодягала
за чергою, загально люблячи i поважаючи його за рани, понесенi в вiйнi з
на©зником, i за його чесний, веселий характер. Отой-то Митько тепер вийшов
свiдчити проти боярина.
- Скажи нам, Вояче Митьку,- почав питати його Захар,- ти зна ш сього
боярина, проти котрого хочеш свiдчити?
- Знаю,вiдповiв твердим голосом Митько.- В його дружинi я служив i був
у битвi над Калкою.
- Яке ж свiдоцтво хочеш ти зложити проти нього?
- Мовчи, пiдлий рабе! - скрикнув, поблiднiвши, боярин.- Мовчи, а то тут
буде й конець твойому нужденному життю!
- Боярине, я тепер не раб твiй, але вiльний громадянин, i тiлько моя
громада може велiти менi мовчати. Я досi мовчав, але тепер менi велять
говорити. Чесна громадо! Свiдоцтво мо проти боярина Тугара Вовка велике i
страшне: вiн зра...
- Мовчав досi, то мовчи i далi! - ревнув боярин, блиснув топiр, i
Митько Вояк з розлупаною головою, окровавлений, упав додолу.
Охнула громада i зiрвалася на ноги. Страшний крик залунав довкола.
- Смерть йому! Смерть! Вiн зганьбив святiсть суду! На радi забив мужа
нашого!
- Смерди поганi! - скрикнув до них боярин.- Не боюсь вас! От так буде
кождому, хто поважиться торкнути мене чи рукою, чи словом. Гей, мо© вiрнi
слуги, сюди, до мене!
Лучники i топiрники, хоч самi блiдi й тремтючi, обступили боярина.
Грiзний, червоний з лютостi, стояв вiн посеред них з кровавим топором у
руцi. На знак Захара громада втихла.
- Боярине,сказав Захар,- ти смертельно провинивсь проти бога i громади.
Ти на судi забив свiдка, нашого громадянина. Що вiн хотiв проти тебе
свiдчити, ми не дiзналися i не хочемо знати,- нехай твоя совiсть судить
тебе. Але сво©м убiйством ти признався до вини i поповнив нову вину.
Громада не може тебе терпiти на сво©й землi. Вiддалися з-мiж нас! За три
днi вiднинi прийдуть нашi люди, щоб розвалити твiй дiм i загладити навiть
слiд твого буття у нас.
- Нехай приходять! - крикнув люто боярин.- Побачимо, хто чий слiд
загладить. Я плюю на ваш суд! Рад побачити того, хто приступить до мого
дому! Ану, мо© слуги, ходiмо з сього поганого збору!
Боярин вiддалився зi сво©ми слугами. Довгий час стояла мовчанка в
зборi. Молодцi винесли кроваве тiло Митька Вояка.
- Чесна громадо,- сказав Захар,- чи воля ваша поступити з боярином
Тугаром Вовком так, як батьки нашi велiли поступати з такими людьми?
- Так, так! - загула громада.
- Кого ж вибира те до сповнення громадсько© волi?
Вибрано десять молодцiв, мiж ними й Максима Беркута. Важко було
Максимовi приймати сей вибiр. Хоч i як ненависний був йому боярин, але
все-таки вiн був вiтцем то©, котра мов чаром опанувала його серце i його
мислi, за котру вiн вiддав би був життя. А тепер, о горе, i вона була
засуджена, безвинно, за батькову провину. Але проте Максим не вiдпирався
вiд вибору. Хоч i як тяжке для нього було завдання сповнити громадський
засуд, усе-таки вiн у глибинi свого серця радувався ним: адже ж при тiй
нагодi вiн побачить ©©! А може, йому удасться як-небудь потiшити ©©,
злагодити хоть сво ю щирiстю острий засуд громади!..
А тимчасом рада громадська йшла далi сво ю чергою. Прикликано пiсланцiв
вiд сторонських громад, щоб i з ними нарадитись над тим, як боронитися
проти нападу монголiв.
- Зруйнованi ми,- говорив пiсланець пiдгiрських громад.- Села нашi
попаленi, худоби зрабованi, молодiж вигибла. Широкою рiкою розлилися
пожежi i знищення по Пiдгiр'ю. Князь не дав нам нiяко© оборони, а бояри,
що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребi.
Пiсланцi з Корчина й Тустаня говорили:
- Нам грозить залива. Понижче Синевiдська на рiвнинi бiлiються вже
шатри монголiв. Iде ©х сила незлiчима, i ми й думати не можемо про
боротьбу й опiр, але забира мо все i втiка мо в лiси та в гори. Бояри нашi
зачали були робити засiки на шляху, але якось вагуються. Шепчуть люди, що
хотять запродати шляхи нашi монголам.
Пiсланцi з iнших верховинських громад говорили:
- У нас урожа© лихi, а тепер з долiв набiгло до нас богато народа.
Передновинок тяжкий. Рятуйте нас i наших гостей, поможiть перебути чорну
годину!
Пiсланцi з угро-руських громад сказали:
- Чули ми, що монгольська залива йде у угорську кра©ну. На бога i богiв
батькiв наших взива мо вас, сусiди i браття, спинiть тоту страшну хмару,
не допустiть ©© звалитися в нашу кра©ну! Вашi села - твердинi; кожда
скала, кожда дебра ваша стане за тисячу воякiв. А скоро раз вони
переваляться через гори, то вже там нiяка сила не спинить ©х, i всi ми
погибнемо марно. Ми готовi дати вам помiч, яко© зажада те, i хлiбом, i
людьми, тiлько не опускайте рук, не тратьте надi©, ставайте до бою з
поганим на©зником!
Тодi Захар Беркут сказав:
- Чесна громадо i ви, чеснi посли сусiдськi! Всi мя тут чули, яка
страшна хмара йде на нашу кра©ну. Во ннi сили виступали проти них i
погибли. Сила ©х велика, а нещаснi порядки на наших долах дозволили ©м
зайти аж у серце нашого краю, перед порiг нашо© хати. Князi й бояри
потратили голови або зраджують край свiй очевидячки. Що нам тут зробити?
Як нам боронитися? Я думав би, що нам поза границi нашо© Тухольщини
удаватися не можна. Шлях наш при вашiй помочi, чеснi загiрнi громадяни, ми
чень оборонимо. Але iнших шляхiв ми оборонити не можемо. Се буде ваше
дiло, чеснi тустанськi громадяни, а коли б нам удалося наше дiло, то ми й
вам радо пiдемо допомагати.
На те сказали тустанськi пiсланцi:
- Зна мо ми, батьку Захаре, що вам нiяк iти нас боронити i що в тiй
тяжкiй годинi треба, щоб кождий поперед усього за себе стояв. Але зважте
лише, що нашi громади не такi щасливi, як ваша, що бояри забрали нас у
руки i вони держать сторожу над засiками й проходами. А як вони схотять
видати ©х монголам, то що ж ми порадимо? Лиш одного ми надi мось, i се
може ще спасти нас: що монголи не пiдуть на ваш шлях i що в такiм разi ви,
забезпечивши свiй шлях вартою, будете могли рушити нам на помiч.
- Ей, громадяни, громадяни,- сумовито, але i з докором сказав Захар,- i
сила, бачиться, у вас у руках, i розум у головах, як у мужiв, а бесiда
ваша дитиняча! Поклада те надiю на "може" та на "хто зна ". Адже ж сього
будьте певнi, що скоро нам не грозитиме небезпека, то ми всею громадою
прийдемо вам на помiч. Але поперед усього вам належалось би забезпечити
себе проти ваших власних ворогiв - бояр. Доки в ©х руках засiки i проходи,
доти ви й дихнути безпечно не можете. Кождо© хвилi сей прехитрий рiд може
продати вас. Пора вам не дрiмати, але вдарити в дзвони i громадами
поскидати з себе тi пута, в якi обпутала вас боярська неситiсть i княжа
сваволя. Поки сього не буде, поти й ми не зможемо допомогти вам.
Сумно похилили голови тустанськi пiсланцi на тi Захаровi слова.
- Ей, батьку Захаре,- сказали вони,- зна ш ти наших громадян, а
говориш, немовби зовсiм не знав ©х. Зломана у них давня вiдвага,
притоптана ©х воля. За твою раду дяку мо тобi i передамо ©© нашим
громадам, але чи пiдуть вони за нею?.. Ей, коби ти був мiж ними i сказав
©м сво слово!
- Невже ж таки, чеснi сусiди, мо слово у ваших громадян може мати
бiльшу вагу, нiж ©х власна потреба, нiж ©х власний розум? Нi! Коли б так
було, то нiчого вже й мо слово вам не поможе, то вже пропали нашi
громади, пропала наша Русь!
Сонце геть-геть уже схилилося з полудня, коли тухольська громада по
скiнченiй радi вертала до села. Без радiсних спiвiв i викрикiв, сумно,
повагом iшли старi й молодi, повнi важких дум. Що то принесуть ©м будущi
днi?
Пiсланцi сторонських громад, пiднесенi на дусi й заохоченi,
порозходилися. Тiльки копне знамено, знак сили i згоди громадсько©,
повiвало високо i весело в повiтрi, i весняне небо яснiло пречистим
блакитом, немов не бачучи земно© журби та тривоги. IV
Широкою рiкою плили по Русi пожежi, ру©ни та смерть. Страшенна
монгольська орда з далеко© степово© Азi© налетiла на нашу кра©ну, щоб на
довгi вiки в самiм коренi пiдтяти ©© силу, розбити ©© народне життя.
Найпершi мiста: Ки©в, Канiв, Переяслав упали i були зруйнованi до основи;
©х слiдом пiшли тисячi сiл i менших городiв. Страшний начальник
монгольський Бату-хан, прозваний Бати м, iшов на чолi сво © стотисячно©
орди, женучи перед собою вчетверо стiльки всяких полоняникiв, що мусили
битися за нього в перших рядах,- iшов поздовж русько© землi, розпускаючи
широко сво© загони i бродячи по колiна в кровi. Про який-будь опiр на
рiвнiм полi нiщо було й думати, тим бiльше що Русь була роз' днана i
роздерта внутрiшнiми межиусобицями. Декуди ставали опором мiщани в сво©х
мурах, i непривичнi до ведення правильно© облоги монголи мусили не раз
тратити багато часу, добуваючи брам i мурiв топорами. Але слабi твердинi
падали, бiльше через зраду i пiдкупство, нiж силою поборенi. Цiль походу
страшно© орди були Угри, багата кра©на, заселена племенем, спорiдненим з
монголами, вiд котрого великий Чiнгiсхан монгольський домагався, щоб йому
пiддалося. Угри не хотiли пiддатися, i страшенний похiд монгольсько© орди
мав ©м показати месть великого Чiнгiсхана. З трьох бокiв разом, пiсля
плану Батия, мала впасти орда до Угорщини: зi сходу в землю Семигородську,
з заходу з землi Моравсько© i з пiвночi через Карпати. В тiй цiлi орда
подiлилася на три частi: одна, пiд проводом Кайдана, пiшла бессарабськими
степами в Волощину, друга, пiд проводом Пети, вiддiлилася вiд головно©
орди в землi волинськiй i поперек Червоно© Русi, через Плiснесько, змагала
до верхiв'я рiки Днiстра, щоб перейти ©© вбрiд, а далi розлилася по
Пiдгiр'ю, шукаючи проходiв через Карпати. Взятi до неволi мiсцевi люди, а
також деякi бояри-зрадники, провадили монголiв горi рiкою Стри м на
тухольський шлях, i вже, як говорили корчинськi пiсланцi, ©х шатри
бiлiлися на рiвнинi понижче Синевiдська.
Вечорiло. Густi сумерки лягали на Пiдгiр'я. Лiсистi тухольськi гори
задимилися, мов незлiчимi вулкани, готовлячись вибухати. Стрий шумiв по
кам'яних бродах i пiнився по закрутинах. Небо покривалось зорями. Але й на
землi, на широкiй надстрийськiй рiвнинi, почали розблискуватись якiсь
свiтила, зразу де-де, рiдко, мов несмiло, далi чимраз густiше, сильнiше,-
поки врештi цiла рiвнина, як далеко око засягне, не покрилася ними, не
розжеврiлася кровавим облиском. Мов море, порушене легким вiтром, так
меркотiв той облиск над долиною, то живiше палахкотячи, то мов
розпливаючись у темнiючiм просторi. Се палали нiчнi огнища в таборi
монголiв.
Але ген-ген у вiддалi, де кiнчилось те меркотяче море, палали iншi
свiтила, страшнi, широкi, бухаючи огняною загравою: се горiли околичнi
села i слободи, окружаючи широкою огненною пасмугою монгольський табiр.
Там бушували загони монголiв, рабуючи та мордуючи людей, забираючи в
неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати.
Смерком уже ©хало вузьким пла м поверх синевiдських гiр дво люда на
невеличких, та крепких гiрських кониках. Один iз ©здцiв, мужчина вже в
лiтах, був у рицарськiм строю, в збро©, з мечем i топором, з шоломом на
головi i з списом, прип'ятим до кiнського сiдла. З-пiд шолома спливало
довге i густе, сивiюче вже волосся на його плечi. Навiть густi сумороки,
що хмарою лежали на горах i величезними клубами котилися з ярiв i дебрiв
чимраз вище на верхи, не могли на його лицi закрити виразу глибокого
невдоволення, гнiву i яко©сь слiпо© завзятостi, що щохвиля розливався по
ньому то ©дким, прикрим смiхом, то понурою хмарою,- немов щось шарпало
його сустави несподiваними, судорожними рухами i давалося взнаки його
гарному коневi.
Другий ©здець - то була молода, гарна дiвчина, одiта в полотняну,
шовковими нитками перетикану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на
головi, що не мiг вмiстити в собi ©© багатого, буйного, золотисто-жовтого
волосся. Через плечi у не© перевiшений був лук з турового рога i сагайдак
зо стрiлами, ©© чорнi, палкi очi ластiвками лiтали довкола, любуючись
рiвними, хвилястими контурами верховини i темно-зеленими, ситими барвами
лiсiв та полонин.
- Що за гарна кра©на, таточку! - скрикнула вона дзвiнким, срiбним
голосом, коли конi ©х на хвильку зупинилися на крутiм пригiрку, через який
вони з трудом пробиралися, щоб перед цiлковитим смерком до©хати до цiлi.-
Що за чудово гарна кра©на! - повторила вона вже тихiшим, нiжнiшим голосом,
озираючись позад себе i тонучи поглядом у незглибимо темних зворах.
- А що за поганий народ живе в тiй кра©нi! - гнiвно вiдрiзав ©здець.
- Нi, таточку, сього не кажи! - сказала вона смiло, але зараз же якось
змiшалась i, значно понизивши голос, додала по хвилi: - Я не знаю, але
народ тутешнiй менi сподобався...
- О, я знаю, що вiн тобi сподобався! - скрикнув з докором ©здець.- А
радше, що сподобався тобi один iз того народа, той проклятий Беркут! О, я
знаю, що ти готова батька свого покинути для нього, що ти перестала вже
любити батька для нього! Та що дiяти - така вже дiвоча вдача! А тiлько я
кажу тобi, дiвчино: не вiр тому поверховому блисковi! Не вiр гадюцi, хоч
коралевими барвами мiниться!
- Але ж, таточку, що за думки шибають по тво©й головi! I якими прикрими
словами ти докоря ш менi! Я призналася тобi, що люблю Максима, i присягла
перед сонцем, що буду його. Але я ще не його, я ще твоя. А хоч i його
буду, то не перестану любити тебе, таточку, нiколи, нiколи!
- Але ж, дурна дiвчино, ти не будеш його, про се нiщо й думати! Хiба ти
забула, що ти боярська дочка, а вiн смерд, вiвчар?..
- Нi, таточку, не говори сього! Вiн такий рицар, як i iншi рицарi,- нi,
вiн лiпший, смiлiший i чеснiший вiд усiх тих боярчукiв, яких я бачила
досi. Впрочiм, таточку, дарма вже вiдмовляти - я присягла!
- Що значить присяга дурно©, ослiплено© дiвчини?
- Нi, таточку, я не дурна i не ослiплена! Не в поривi дико© пристрасти,
не без ваговання i думання я зробила се. Навiть не без вищо© волi,
таточку!
Остатнi слова сказала вона якимсь приглушеним, та мничим голосом.
Боярин цiкаво обернувся до не©.
- Ну, а се що знов? Яка вища воля спонукала тебе до такого безумства?
- Слухай, таточку,- говорила дiвчина, обертаючись до нього та
звiльняючи в ©здi.- Вночi перед тим днем, коли ми мали рушати на медведiв,
показалась менi в снi моя мати. Така була, якою ти описував менi ©©: в
бiлiй одежi, з розпущеним волоссям, але з лицем рум'яним i ясним, мов
сонце, з радiстю на устах i з усмiхом та безмiрною любов'ю в ясних очах.
Вона приступила до мене з розпростертими руками i обняла мене, сильно
притискаючи до груди.
"Мамо!" - сказала я i бiльше не могла нiчого сказати з радости та
розкошi, що наповняла цiлу мою iстоту.
"Мирославе, дитя мо дине,- говорила вона лагiдним, м'яким голосом, що
й досi тремтить менi в серцi,- слухай, що я тобi скажу. Велика для тебе
хвиля зближа ться, доню! Серце тво пробудиться i заговорить. Слухай свого
серця, доню, i йди за його голосом!"
"Так, мамо!" - сказала я, тремтячи з яко©сь несказанно© радостi.
"Благословлю ж тво серце!" - I, сказавши се, вона розвiялася запахущим
леготом, а я прокинулась. I серце мо справдi заговорило, таточку, i я
пiшла за його голосом. На менi благословенство мами!
- Але ж, дурна дiвчино, се був сон! Про що ти вдень думала, те вночi й
приснилось тобi! А втiм,- додав боярин по недовгiй хвилi,-а втiм, ти вже й
не побачиш його нiколи!
- Не побачу? - скрикнула живо Мирослава.- Чому не побачу? Хiба вiн
умер?
- Хоч би й сто лiт жив, то таки не побачиш його, бо ми... ми не
вернемось уже бiльше в тi проклятi сторони.
- Не вернемось? А се для чого?
- Для того,сказав боярин з силуваним супоко м,- що тi тво© добрi люди,
а поперед усiх той старий чорт, батько твого укоханого Максима, ухвалили
на сво©й радi вигнати нас iз свого села, розвалити наш дiм i зрiвняти його
з землею! Але постiйте ви, хамове плем'я, пiзна те ви, з ким ма те дiло!
Тугар Вовк - се не тухольський вовк, вiн i тухольським медведям зумi
показати зуби!
Болюче тьохнуло в серцi Мирослави, коли почула тi слова.
- Вигнали нас, таточку? I за що ж нас вигнали? Певно, за того
лiсничого, що ти казав так немилосердно бити, хоч я з слiзьми благала тебе
пустити його на волю?
- Як ти все те тямиш! - пiдхопив злiсно Тугар, хоч у серцi глибоко
вкололо його те скарження з уст доньки.- О, я знаю, що коли б ти була на
тiй радi, то й ти була б стала за ними против свого батька! Що ж дiяти,-
батько старий, понурий, не вмi блискати очима, анi зiтхати, а тобi
хочеться не такого товариша! I що з того, що батько отсе перед часом
посивiв, стараючись забезпечити твою долю, а той новий, милiший, молодший
товариш, може, десь тепер зi сво©ми тухольцями руйну нашу хату, остатн й
одиноке наше пристановище на свiтi!
Мирослава не витерпiла тих ©дких докорiв,- гарячi сльози бризнули з ©©