Квiтка-Основ'яненко Г.. Маруся

У бояри прибрався.

От як йому приспiваю. Нехай зна i наших дiвчат. Вiн, може, дума, що
селяни не вмiють танцювати? Ну-ну! Ще його батька навчать.
- А може, вiн i не вмi ? - спитала Маруся, а сама закривалась рукою,
щоб не бачила Олена, як вона вiд сього соромиться.
- Хто? Василь не вмi ? - аж скрикнула Олена.
- Та я й не знаю, чи вiн Василь, чи вiн хто; i чи вiн вмi танцювати,
чи не вмi , я не знаю; та й його зовсiм не знаю.
Сказавши се , Маруся i схаменулась, щоб не замовчала Олена про нього
розказувати; бо ©й крiпко хотiлось знати, хто вiн i вiдкiля; i тiльки що
хотiла випитувати, аж тут Олену розносило з сво©м боярином: давай вп'ять
жалiться, як вiн ©й руки повикручував, як ©© вморив, се i те; i довго усе
про нього говорила.
Довго слухала Маруся i не знала, як Олену i спинити, бо та радесенька
була хоч до вечора товкти про свого боярина. Далi, буцiмто не второпала,
про кого вона розказу , та й каже:
- Приспiвай же йому вже, та добре.
- Та се не йому! Хiба ти не чу ш? - крикнула до не© Олена. - Се я
Василевi хочу приспiвати.
- Та що там за Василь тобi дався? - каже Маруся. (А се вже у дiвчат
така натура, що котра якого парубка полюбить, то нарошне стане корити, щоб
другi його похваляли.) - От, не видала твого Василя, - каже, - i вiдкiля
вiн тут узявся? I з яко© слободи забрiв сюди?
- Але! Мабуть, чи не з слободи! Вiн з города, вiн свитник, коли чула.
Та що вже за завзятий! Вже де появиться, то усi дiвчата коло нього. I
танцювати, i жартувати, не узяв його бiс. Та й красивий же! Бач, як
вихиля ться, за тин держачись! Спина так i гнеться, неначе молодий ясенок,
а з виду як намальований: очi йому як зiрочки, а патли так i мотаються:
бач по-купечеському...
- Мабуть, ти його любиш, так тим i хвалиш, - ледве промовила Маруся,
ховаючи очi у рукав, а сама як на вогнi горiла вiд Олениних розказiв.
- Потурай, що люблю! Пожалуй би, любила, так вiн на таких i не
подивиться. Кажуть, що його хазя©н та хоче його у прийми узяти, а дочка
красива, та й красива i дуже багата. Вiн i сам ма копiйчину: адже ти
бачила, що й за шапку та викинув аж гривеника; отак i усюди вiн робить.
Вже якби не було...
Тут пiдбiг Денис та й потяг Олену до танцю за рукав.
Вже вона його i лаяла, i кулаччям у спину товкмачила, так нiчого i не
зробила: потяг та й потяг. А ©й пильно хотiлось з Марусею посидiти та про
парубкiв наговоритися.
Зосталася Маруся сама. Узяли ©© думки та гадки; а як згадала, що Олена
казала, що його хазя©н та бере його у прийми i що вiдда дочку i красиву,
i багату, та й зажурилась! Схилила головоньку на бiлую ручку, а слiзоньки
з очиць так i капотять! От обтерла ©х хусточкою, закрилася рученькою та й
дума: "Ох, лихо менi тяжке! Лучче б я його не бачила!.. Як-то менi його
забувати? Тим-то городянськi дiвчата... у них i парубки сво©, не такi, як
у нас, що нi на що дивитись... Пiду швидше додому (а сама нi з мiсця),
стану поратись, робити, то, може, й забуду! Так-то й забуду! Ох, доленько
моя лихая!.. Тепер сих горiшкiв нiде не подiваю, так при собi й носитиму,
бiльш нi на що, тiльки на пам'ять. Хоч би на смiх вони менi сказали..."
Та, се думавши, потрясла у жменi горiшки та голосно й промовила: -- Чи
вiн мене любить? Чiт чи лишка?
- Чiт! i любить тебе вiд щирого серце! - обiзвавсь Василь, що вже давно
стояв бiля не© i дививсь на ©© смуту та не знав, як зайняти.
- Ох, менi лишенько! - скрикнула Маруся i стрепенулась, як тая
рибонька, ускочивши ув ятiр. - Хто такий? Про кого ви говорите? - пита й
сама не зна, для чого i об чiм.
- Той тебе любить... про кого... ти думала... - казав Василь,
задихаючись вiд несмiлостi i з ляку, як почув, що вона ма когось на думцi.
- Та я... нi про кого... не думала... я так... - сказала бiдна дiвка та
й злякалася грiха, що - зроду вперше збрехала; а опiсля й каже: - Хто б то
мене й полюбив?..
- Марусю, Марусю! - каже Василь, тяжко, вiд серця здохнувши; та й
вп'ять насилу дух перевiв i каже: - Я знаю такого...
- Марусю, Марусю! А ходи-ке сюди! - так кликнула ©© та ж Олена. Маруся
нi жива нi мертва! Злякалась того, що Василь став з нею говорити, та ще
так голосно; а тут ще й то, що Олена бачить, що вона з чужим парубком
розговорю , а опiсля i смiятиметься ©й; а що найбiльш те ©й було страшно,
i жалко, i нiби досадно, що Василь каже про когось другого, що ©© любить;
а ©й би хотiлось, щоб вiн сказав, що вiн сам ©© любить. От як злякалась,
скочила з мiсця та й не може ступить; а Олена, знай, ©© кличе: "Та йди
сюди, ось-осьде я". А Василь теж став як укопаний i не зна бiльш, що й
казати. На думцi б то й багато дечого , так язик не слуха, не пошевельнеш
його; а тут ще, на бiду, пiдслухав, що Маруся об комусь вже дума i що йому
нiчого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку... От i стоять
вони обо , сердешнi, i не знають, на яку ступити, i чи йти ©м куди, чи що
робити?
Вже сама Олена прийшла до Марусi й пита ться: чи вона тутечки довго
буде?
- Нi, - каже Маруся, - уже менi пора й додому. Нiчого бiльш тут
дожидатись. - Та, се кажучи, так важко здохнула, що крий мати божа!
- I я отсе йду додому, - каже ©й Олена, - мати прислала за мною. Чи
зна ш що? Ходiм завтра укупi на мiсто, мати казала дещо купувати, так
ходiм зо мною; ти таки усе лучче зна ш.
- Добре, ходiм. Моя матуся щось нездужа, так що нам треба, я й куплю,
заходь тiльки за мною, - сказала ©й Маруся.
- Зайду, зайду. Жди мене до сход сонця. Ходiм же тепер укупi додому та
в перекупки купим кисличок.
От подруженьки, побравшись за руки, i пiшли собi.
Зоставсь Василь i сто©ть, сам не свiй. По його думцi, вiн, бачиться,
закинув Марусi наздогад, що се вiн ©© любить, i дума: "Коли б вона не мала
кого на приметi та щоб його хоч трохи любила, то бiльш би йому нiчого i не
треба; не хотiв би нi грошей, нi панства. Так-бо почервонiла, як я ©й став
закидати, що ©© полюбив, i очицi опустила у землю, а рученятами усе
хусточку крутила, вже, вiрно, з серця; а як пiшла за Оленою, то не тiльки
йому i словця не сказала, та i не глянула на нього".
Сумувавши, пiшо© вiн назирцем за Марусею i бачив, що вона аж поки
ввiйшла у другу вулицю, то аж тричi оглядалась, - а чого? Хто ©© зна!
Дiвчачу натуру трудно розгадати, бо вони часто буцiмто i не люблять, хто
©х займа .. i буцiмто й сердяться, а там собi нишком так його люблять, що
й сказати не можна! Та таки i тi© правди нiгде дiти, що iнша дiвочка, ще
молоденька, що зроду вперше побачить такого парубка, що ©й прийде по
серцю, то й сама себе не розгада, що з нею дi ться. На думцi, так би на
нього усе i дивилась би, i говорила б усе з ним з одним, i сiла б бiля
нього, та чогось-то усе стидно; хоч нi душi нема близько, а ©й зда ться,
буцiмто усi люди так на не© i дивляться; або хоч i не дивляться, так по
очам пiзнають, що вона з парубком говорила. Отим-то така i жаха ться, i
втiка , нi слова не вказавши парубковi, що залиця ться до не©; як же
вiдбiжить вiд нього, та й сама жалку , та-ба! вже не можна дiла поправити!
Добре ж, коли парубок не розсердиться та ще удруге стане ляси пiдпускати,
так ще не зовсiм бiда; а як же подума: "Лихо ©© матерi, яка пишна! Цур
©й!" - та й пiдвернеться до друго©, так тогдi вже зовсiм лихо! I суму ,
сердешна, i нишком поплаче, та притьмом нiчого робить! i вже ж самiй його
не заньмати, щоб не сказав: "Сама, - каже, - на шию вiша ться".
Смутна прийшла додому наша Маруся, та тiльки не об тiм. Вона думала, що
Василь ©© не любить, а коли б любив, то зараз прямо й сказав би, а то про
когось другого казав, а об собi нi пiвслова. "Та й Олена ж казала, що
хазя©н бере його у прийми, та се вже певно, що вiн любить хазяйську дочку.
Та як ©© i не любить? Вона собi городянка, мiщанка, та, кажуть, хороша та
й хороша! А, думаю, як убереться, так намиста ще бiльш, чим у мене; а
скриня з добром мала? Та ще, думаю, i не одна; там, може, такi великi, та
розмальованi, та на колесах; а подушок, подушок! так, може, пiд саму
стелю... Так куди вже йому до мене! Вiн на таких i не подивиться". Ось так
думала Маруся, прийшовши додому i сiвши у хатi на лавi.
Дивилася стара Настя, мати ©©, лежачи на полу та стогнучи вiд недуги,
що дочка ©© сидить смутна i невесела, - i нiчого про весiлля не розказу ,
i за дiло не приньма ться; дивилася довго, а далi стала питати:
- Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена? Чи не занедужала,
нехай бог боронить? Глянь лиш, як ще й ти звалишся, що батько з нами буде
робити? Кажи-бо, що в тебе болить?,
- Нiчого, мамо! - каже Маруся.
- Чи не порвала намиста, жартуючи на весiллi? - пита Настя.
- Нi, мамо!
- Чи не зобiдив тебе хто? То батьковi скажи, вiн зараз уступиться.
- Нi, мамо.
- Так, коли ж нема нiчого, так чого так сидiти? Iшла б по воду: пора
наставляти вечеряти.
- Зараз, мамо! - сказала Маруся, а сама нi з мiсця.
Дожидала мати, дожидала, далi вп'ять за не©: i уговорювала ©©, а далi i
сварилась на не©; так вже насилу та на превелику силу розколихала ©©, що
вона роздяглась i, не поховавши гаразд нi скиндячок, нi намиста i нiяко©
одежi, узяла кошик, щоб то ув огородi зiлля нарвати, та замiсть огорода
пiшла до криницi по воду, неначе з вiдрами; iде i байдуже; та вже як
прийшла до криницi i як стали над нею люди смiятись, так вона тодi
схаменулась i мерщiй додому.. Що ж? I додому вернувшись, не лучча була;
затопила у печi i приставля горшки порожнi; замiсть пшона, щоб замняти
борщ, вона сiль тре у макотертi та пiдлива борщу... I що нi озьме до чого
не кинеться, усе не так, усе не до шмиги, так що i старий Наум, вернувшись
додому i дивлячись на таке ©© порання, аж сам дивувавсь.
Сяк-так вiддавши вечерю, Маруся пiшла до корiв, а Настя стала журитися
i каже Наумовi:
- Ох менi лишенько тяжке! Що ж отсе з Марусею дi ться? Каже - зовсiм
здорова, а за що не приньметься, що не почне робити, усе не до ладу, усе
не так, як треба. Та чогось собi чи журиться, чи що? Нехай бог боронить,
чи не з очей ©й сталось?
- У вас, у жiнок, усе з очей, - заворчав Наум, - Чи дитина змерзла на
холодi, чи дитинi душно в хатi, ви кажете: з очей; голодна, ©сти просить -
з очей, на©вшись, не хоче - i то з очей; чи засмiялась, чи зажурилась, чи
сiла, чи встала - усе з очей, усе про все у вас очi. А що очi можуть
зробити? Нiчого; дивляться собi на свiт божий та й годi. Рукою чоловiковi
бiду зробиш, а язиком ще й гiршу, а очi нiчому не привиннi.
- А чому ж баби, котрi знають, та й злизують i шепчуть? Якби воно
нiчого, то нiчого б i не робили, а то...
- На те шепчуть i злизують, щоб таких дурникiв дурити, як ти i прочi©.
Потурай тiльки ©м: вони, пожалуй, радi, щоб тобi за все, про все шептати,
аби б грошики лупити. А хто що може чоловiковi зробити, опрiч бога
милосердного? Вiн нашле бiду, вiн i помилу ; тiльки молись i його одного
знай; а з тою бiсовщиною, з ворожками та знахурами, - не водись. Помолись,
Насте, хоч лежачи, богу, коли не здужа ш пiдвестись; i я таки помолюсь, то
й гляди, що Маруся наша завтра зовсiм здорова буде. Мовчи ж, он вона iде.
Маруся, зовсiм упоравшись i поприбиравши, розпитувала матiр, чого треба
на мiстi купити, i узяла у батька скiльки треба грошей, послалась на лавi,
помолилась богу i зверх усього ударила три поклони, щоб вже бiльш не
думати про Василя, ©© так батько вчив:
"Коли, - каже, - тобi чого треба або журба тебе озьме, - зараз до бога.
Вдар три поклони й проси, об чому тобi нужда, i жди певно вiд нього
милостi. Вiн наш отець, вiн зна, що кому i у яко урем'я послать".
От з такою думкою лягла Маруся. Та що ж? I сон ©© не бере. Те й дiло,
що дума... та не об Василевi, де то вже! Вона його i знати не хоче... Та й
нащо ©й вiн... "Вiн досi вже посватаний; адже i хусточка у нього, що з
кишенi виньмав, то не хлоп'яча, а притьмом дiвоча, i вже, вiрно, вона йому
подарувала... та вiн же невеселий на весiллi був... ото, мабуть, скучав за
сво ю голубкою... та ще щоб я об ньому думала? Як би не так! Вiн собi i
сидiв, неначе один у лiсi, нi на кого i не дививсь..." Далi здохнула i
дума: "I мене заняв тими горiхами, аби б то вже так!.. Нi, Василю, не
нашим дiвчатам об тобi думати, у тебе своя... От уже любить ©©, думаю?..
Бачиться, усе об нiй так i думав, бо ув очах так i видко були слiзоньки...
тепер вже вони досi укупочцi... i вона вже, вiрно, цiлу його у тi©
оченьки, що, як блискавка, як згляне, так i ся ... от вже не нацiлу вона
©х!.. Того ж то вiн по нiй мав плакати... Чого ж я отсе плачу?.. Ох,
горечко менi тяжке!.. Коли б була знала, не ходила б на те весiлля!.. Нащо
було розпитувати Олену про нього! Та дарма; я вже зовсiм про нього i не
думаю... та й вiн же про мене теж. Може, вiн думав, що... те -то... я б
то... що каже: я знаю такого, ще тебе любить, а йому б то вже не можна, що
вже вiн посватаний... Бог з тобою! Нехай тобi бог помага! I оженися, i
любися... Та чого ж я усе плачу?.. От того й туга така, що зачим я на те
весiлля ходила... Тепер засну вже... Завтра чим свiт устану, пiду на торг
та й розiб'ю свою тугу. Коли ж з ним зострiнусь на мiстi, то буцiм його i
не знаю, i не буду на нього дивитись... А вже вiн, вiрно, з нею ходитиме
по базару та дещо купуватимуть... бо, мабуть, i весiлля швидко буде...
То-то вже вiн буде рад, як ожениться!.. А вона?.. Чого ж я заливаюсь
слiзоньками?.. Ох, бiдонька моя!. Ох, горечко мо ! Чого-таки я на весiлля
ходила?.."
От так-то бiдна Маруся, не хотiвши й споминати про Василя, тiльки об
нiм однiм i думала, i хоч би тобi на часиночку очицями звела; плакала та
журилась цiлiсiньку нiч. А й довга нiч у нас на клечальнiй недiлi! Вечiрня
зоря ще не погасне, а свiтова вже й заньмаеться; блисне Вiз, та вже
докотившись до сход сонця.
От i тепер. Тiльки що зiрочки засяли у бога милосердного на небесах,
тiльки що розсвiтилися, та й то не зовсiм ясно, а неначе скрiзь
серпанок... Соловейко стих бiля сво © самочки, щоб виспалась хорошенько,
не жахаючись; вiтерець заснув, i гiлочки по садкам, дрiмаючи, ледве-ледве
колишуться; тiльки й чути, що через греблю на лотоках водиця цiдиться i,
мов хто нищечком казку каже, що так i дрiма ться, а то усюди тихесенько...
Аж ось - недовго: зiрочка покотилась... далi друга... третя - i поховались
у синьому небi, мов у море канули; а прощаючись з землею, трошки
сплакнули... от вiд ©х слiзоньок пала роса на землю. Канула ©© крапелька,
зашелестiла у аерi - i прокинувся вiтерець та й поколихав тихенько гiлочки
по садкам та по лiскам... От i попрокидались птичi самочки, лупнули
очицями, зацмокали носиками... тут зараз ©х самчики, що бiля них дрiмали,
попробуркувались i з радощiв, - що наста вп'ять божий день i вони будуть
з сво©ми самочками лiтати, гратись, любитись i що, може, яка i я чко
знесе, - з таких-то радощiв заспiвали сво©х пiсеньок, що рано й вечiр
хвалять господа небесного, отця милосердного як чоловiковi, так усякому
звiрю, птицi та й самiй манюсiнькiй комашечцi, що й оком не вздриш. А не
хто уже виспiвувать як соловейко. Защебетав, залящав, зачиркав, засвистiв,
затрiщав... то стихне, нiби пошепче сво©й самочцi, як ©© любить, а вона
йому, мабуть, скаже, що й вона його любить i похваля його пiсеньки, то з
радощiв i гукне на увесь садок... а як промеж того ще й носичками
поцiлуються... тут вiн уже й не стямиться... зажмуриться, защебече,
затерчить, що аж неначе охрипне, та знову ще дужче лясне. Задрiбоче, що аж
дух йому запира ться... Та усе ж то так гарно, так гарно, що розказати не
можна, а на душi весело!
От на березах i листя зашупотiли промеж себе, що й вони, по ласцi
божiй, будуть красуватись на ясному сонечку. Схаменулась травонька, як
скропила ©© небесна росочка; пiднялись стеблинки, розпукались цвiточки i,
порозiвавши рiточки сво©, надихали на усю долину таким запахом, що,
почувши його, забудеш про усе i тiльки, здихнувши, подума ш: "Боже
милосердний! Отець наш небесний! I усе се, що тiльки на землi, у водi,
пiд небесами, се усе ти тiльки по диному милосердiю сво му для чоловiка
створив си? А вiн, се мiзерне созданi , ся билина, ся пиль i порошина,
чи вiн же тобi благодарить? I як?.. О боже праведний! Буди i усегда
милостив нам, грiшним!.." Бiльш сього не вмi мо що i сказать!..
Ось i рiдесенький туманець пав на рiченьку, мов парубок приголубивсь до
дiвчиноньки i укупi з нею побiгли ховатись меж крутими берегами. Далi i
хмарочки стали розходитись, порiдшали й стали звертатись купками, мов
клубочки, розступатись, щоб дати дорогу для якогось пишного, важного
гостя, нiби царя якого, дiющого добро усьому миру, i покотилось геть-геть
за крутi© гори, щоб тiльки вiдтiля дивитися на те, що тут буде! Ось i
зачервонiло на тiй дорозi, де йому треба йти, i розiслалось, мов сукно, як
кармазин, красне; далi неначе срiбнi цвiтки по ньому хто посипав; а тут i
увесь путь став мов золотим пiском по червоному полю посипаний...
Зазолотились i верхiв'я дерева по лiсам... i ось золотий по них пiсок
сиплеться по дереву нижче, усе нижче... нижче... Усе стихло... Чогось
жде!.. Стало винирять з-за землi.. що? I свiт, i огонь, i краса... I вже i
на крайок його не можна зирнути оком, що ж буде, як усе явиться миру?.. I
золотi променi вiд нього обсипали усю землю, i самi© небеса стали нiби ще
краще. Усе мовчить, жада, щоб швидше явилася у полнотi краса миру!..
Iдеть... викотилось зовсiм... озирнуло землю i... неначе повелiвало:
"Хвалiте господа, що создав i мене, i вас, i кожний день посила мене
давать усьому миру свiт i усякому диханню жисть..." Тут знова пташечки,
неначе по чи му наученню, защебетали, усе мов знова ожило, чоловiк знов
принявся за дiло сво ... i що то: увесь мир iзрадувався!..
Ось вийшов i Василь iз садка. Вiн добре чув, що Маруся з Оленою
змовились укупi йти на мiсто, так вiн i не пiшов вже додому у город, а у
тiм же селi, вiд города верстов з чотири, скитався усю нiч, i як стало
свiтати, то вiн вже i берiг ©х. Визиравши iз садочка, побачив, що двi
дiвчини геть-геть вiдстали вiд прочого народу, тихенько iдуть собi i
розговорюють; вiн зараз вгадав, що хто то йде, бо серце у нього тьохнуло й
подало звiстку; ото вiн i пiшов, буцiмто у город, тихою ступою, похиливши
голову, мов задумався; а у самого аж жижки трусяться, i дух йому захвату
вiд радощiв, що ще побачить Марусю i поговорить з нею.
От iдуть дiвчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а
Маруся буцiмто i слуха, та усе про сво гада... аж зирк?.. i пiзнала свого
Василя!.. Руки й ноги затрусилися, у животi похолонуло, i дух зайнявсь, i
сама нi з мiсця.
- Та йди-бо швидше! - крикнула на не© Олена. - Чого ти зопиня шся? I
так опiзнились.
- Та хто його зна, чи спiткнулась, чи що, - каже Маруся, сама ж нi з
мiсця, хоч так би i летiла до Василя, як та голубка до голуба; бо вже й
забула, що, мабуть, вiн не ©© любить, що вiн вже посватаний на хазяйськiй
дочцi... усе забула, а тiльки того й бажа, щоб бути укупцi з сво©м
Василем.
От як почув Василь, що дiвчата вже за ним гомонять, озирнувсь до них,
зняв шапочку, поклонивсь i каже:
- Добридень, дiвчата. Боже вам помагай!
- Спасибi! Нехай i вам бог помага! - сказали йому ув один голос
дiвчата.
От ©м i каже Василь:
- Чи не бiгла проти вас яка собака?
- Цур ©й, пек вiд нас! - каже Олена. - Ми ©© не бачили; хiба де бiга?
- Ось тутечки тiльки перед вами кидалась на людей, - казав Василь, - то
проженуть ©©, а вона вiдтiля забiжить, та й не зна ш, вiдкiля ©© i
стерегтись. Та така сердита, на всiх так i кида ться. Так я отсе виломив
собi коляку та йду i озираюсь.
- Ой лишенько! Я ©© боюсь. Вернiмось, Марусю! - каже Олена.
- Не бiйтесь, дiвчатка; адже ви у город i я у город, то я з вами буду
йти, а коли набiжить, то вас обороню.
- От за се спасибi! Тепер нам, Марусю, не страшно, - сказала Олена, а
сама радiсiнька була, що з парубком буде йти усю дорогу. Отак i пiшли собi
укупцi.
Зовсiм же то наш Василь збрехав, що будто там бiгла яка б то собака. Се
вiн знарошне ©х налякав, щоб вони припросили його проводити ©х i щоб не
царамонилися з ним iти.
Ось як iдуть, i Василь ©х попереджа - звiсно вже, молодецька походка
проти дiвчачо© - та й пiджида ©х; от Маруся збиралася, як би то з ним
заговорити, а далi й каже:
- Бачите, як ми тихенько йдемо i ви нас пiджида те. Може, ми вам
боронимо?
- А чим? - каже Василь. А Маруся каже:
- Тим, що; може, вам... пильно треба у городi бути? Може, вас хазя...
хазя©н жде? - Себто надогад бурякiв, щоб випитати його, чи не скаже чого
про хазяйську дочку.
- I вже менi тепер город! Забув про його i думати, - сказав Василь, а
далi, тяжко здохнувши, каже: - Одно в мене на думцi: коли б то бог помiг!
Тiльки затим i пiду до хазя©на, щоб...
- А чому ви учора на весiллi не танцювали? - перебила йому Олена та й
почала з ним пащекувати. Вiн ©й слово нехотя скаже чи не скаже, а вона
йому десять; та так i стриже, так i стриже, та вигаду , та докладу , та
придира ться, що вже Василь нiяким побитом i не вiдчепиться вiд не©.
А сердешна ж то Маруся зачепила було Василя, - тепер i сама не рада.
Вже ж тепер вiн, не таючись, сказав, що у нього щось на думцi i що затим
тiльки i йде до хазя©на. Се вже, певно, щоб домовитися об сватаннi на його
дочцi.
От у таких думках та гадках iде не йде, i ноги не служать; i сердиться
на себе, чого вона на торг пiшла; сердиться на Василя, чого вiн ©м
назустрiч попався, i вже мов засватаний, а з чужими дiвчатами ходитиме по
базару; сердиться i на Олену, чого вона така весела, чого так з засватаним
парубком пащеку ; сердиться на усiх i за все, а сама не зна на кого i за
що.
От прийшли у город, походили по базару; Олена зараз скупила все, що
треба ©й було, а Маруся тiльки ходить за нею та свiтом нудить i усе
напада ться на Олену, що притьмом пора додому. А Василь усе за ними ходить
та - як той мiхоноша у колядцi - носить Марусин кошик та склада, що Олена
купу . Далi осмiливсь якось-то спитати Марусю (бо, бачивши, що вона усю
дорогу мовчала, думав, певно, що вона на нього сердиться), та й пита:
- А ти, Марусю, чом нiчого не купу ш?
- Та менi небагацько... дечого й купувати... - каже Маруся та й
вiдвернулась вiд нього, щоб не дивитись на чужого жениха, - тiльки й треба
купити матерi... кресало на люльку... а батьковi... ниток красних... на
мережки до хусток... та яловичини... на петрiвку.
Отак наварнякала наша Маруся, що трохи й сам Василь ©й у вiчi не
насмiявсь; ще то добре, що не чула сього Олена, торгуючи у перекупки
шпильки.
Василь тiльки собi тихесенько усмiхнувсь, бо догадавсь, що щось не так
воно , та й узявсь, що треба було Марусi, купити. Покупивши i поскладавши
у кошик усе докупи, каже:
- Вже ж як хочете, дiвчатка, а я вас спроводжу аж додому, щоб оборонити
вас вiд собаки; та й менi таки у вашiм селi до чоловiка дiло.
Оп'ять-таки Василь збрехав: не було йому нiякого дiла нi до якого
чоловiка, а хотiлось йому... та побачимо, що буде дальш.
От i пiшли вони собi вп'ять укупцi з города. Тiльки що вийшли з улиць
на степок, от Олена як крикне:
- Ох, я дурна та божевiльна! Забула зайти до шевця по батьковi чоботи.
Що тут менi на свiтi робити?
Потолкувавшись, порадились, щоб Олена сама вернулась у город за
чоботами, затим що недалеко i у вулицях не страшно, а Василь щоб зостався
бiля Марусi i щоб тут же дожидали Олени, а вона мусила швиденько
вернутись.
От як зосталися удвох Василь з Марусею, та й посiдали на горбику; зараз
Василь ©й i каже:
- Марусю! Хоч ти розсердишся на мене, хоч проженеш вiд себе, хоч не
звелиш, нiколи на очi попадатись, а я таки тобi тепер договорю, що учора
хотiв сказати...
- Що там таке? - спиталась Маруся, а сама злякалася так, що не можна й
розказати, а сама не зна чого.
- Марусю! Чи я ж один був такий на свiтi, щоб, побачивши тебе, не
полюбив щиро? Люблю я тебе, Марусенько, усiм серцем мо©м, люблю я тебе
бiльш усього на свiтi!.. Не сердься на мене, не вiдворочуйся, не затуляй
очиць тво©х бiлою рученькою; дай ©© менi сюди, нехай пригорну ©© до свого
серденька, та тогдi хоч i вмру, коли тобi невгодна щирая моя любов!.. Що ж
ти мовчиш? Чом не глянеш на мене?.. Промов до мене хоч пiвсловечка; скажи,
що ти не сердишся за мою любов. Роззнавай мене, розпитуй про мене,
може-таки, про мене що-небудь i добре почу ш.
Тiльки, що став так Василь говорити, то Маруся i не стямилась;
серденько в не© так i б' ться, а сама, як у лихоманцi, так i труситься;
бо©ться i сама не зна чого; коли б земля розступилася, так би вона i
кинулась туди та й... Василя потягнула б за собою; коли б ©й крила,
полетiла б на край свiту... та не сама, а усе б таки з Василем. Що ж ©й
робити? Земля не розступа ться, крил у не© нема, ноги неначе не ©©, одну
руку вхватив Василь та й держить бiля свого серця, а воно так же
колотиться, як i в не©; очицями зовсiм свiту не бачить, а ще таки другою
рукою закрила ©х та й пита ться Василя так тихесенько, що й сама гаразд не
чула:
- Адже ж ти просватаний?
- Нi, Марусю, нi на кому я не сватаний i нi об однiй дiвчинi до сi ©
пори i не думав. Побачивши тебе учора, свiт менi повернувся; без тебе не
хочу жити, та бачу й сам, що не можна менi без тебе й дихати. Та й где я
найду краще тебе?
- А хазяйська дочка? Адже вiн тебе бере у прийми? - сказала Маруся вже
трошки смiлiш, бо на серцi ©й не так вже важко стало.
- Не тiльки хазяйська дочка, та хоч би королiвна, хоч княгиня, та хоч
би i сама охвицерiвна, - не подивлюсь нi на кого, усiх презрю для тебе.
Одна моя втiха, одно мо щастя, коли ти мене будеш хоч трошечки любити!
Розпитай про мене; цiлий год ждатиму, тiльки...
- Е! годi!.. так довго-бо...
- Скiльки хоч, що хоч роби зо мною, тiльки не проганяй мене вiд себе,
не сердься...
- Та я й не серджусь...
- Чого ж ти закрива шся, чого вiдверта шся вiд мене? Може, любиш кого
другого? Кажи, не соромся; нехай я се сам почую вiд тебе та й пiду свiт за
очима!
- Нi-бо... я другого не люблю...
- Так зглянь же на мене, не закривайся!
- Але! ще б i не закриватись! Менi-бо стидно.
- Чого ж тобi стидно, скажи? Тут нема нiчого, що я кажу...
-А то ж i не стидно сказати... що я тебе... люблю? Нi за що у свiтi не
скажу... - та, се сказавши, як заплаче гiрко i стала його прохати: -
Василечку, голубчику, соколику мiй! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе;
я сього тобi зроду не скажу, щоб ти не посмiявся надо мною... Я й сама не
знаю, що зо мною сталося: я ще нiкого не любила, нiкого не хотiла любити,
цуралася парубкiв, а як побачила тебе, свiт менi не змилився, усiм я
нудила, усюди я скучала; а як сказали, що ти просватаний, так я й сама не
знала, що й робити.
- Марусенько, моя лебiдочко, зiрочко моя, рибочко, перепiлочко! -
приговорював Василь, обнiмаючи свою Марусю. - Я ж землi пiд собою не чую -
я мов у раю! Чи не сплю лишень я? Так се правда, що ти любиш мене,
Марусенько? Скажи менi, правда?
- Не скажу, Василечку, й-богу, не скажу!
- Чом же не хочеш завiрити об мо©м щастi?