Страница:
- Стидно-бо.
- МарусюI отже поцiлую, коли не скажеш.
- Та хоч десять раз цiлуй, аби не я тебе; а усе-таки не скажу...
- Отак же... отак... отак же!.. - приговорював Василь, цiлуючи ©© раз
п'ять не вiддихаючи, та вп'ять знову за те ж... та аж вже не змiг i слова
промовити... А Маруся лежить у нього на руках i сама себе не тямить, чи
вона у раю, чи вона де? Так ©й хороше було! Хоче щось сказати - i слова не
промовить, хоче вiд нього вирватися, так неначе прикована до Василево©
ши©; хоче зажмуритись, так очi, против ©© волi, так i зазирають у Василевi
очi, що, як угiлля на вогнi, палають, хоче вiд нього вiдвернутись, а й
сама не зна, як горнеться до нього... А вiн?.. Вiн тiльки розгляда ©©,
неначе ©сть ©© очима; забув увесь свiт; хоч би йому тут з пушок палити,
хоч би хто його не кликав, нiчим би не вважив, тiльки що розгляда свою
Марусеньку, держачи ©© на сво©х руках.
Далi схаменулась вона, здохнула тяжко i крiзь сльози сказала:
- Василечку! що се зо мною сталось? Нiчого не тямлю, не знаю сама себе;
тiльки у мене й на думцi, що ти мене любиш, що ти мiй... та бiльш менi
нiчого i не треба!.. Боюсь тiльки, чи нема менi за те грiха?
- За що, моя Марусенько? - сказав Василь, пригорнувши ©© до свого
серденька, i поцiлував щиро.
- Ох, не цiлуй мене, мiй сизий голубоньку! Менi усе зда ться, що грiх
нам за се... Боюсь прогнiвити бога!
- Так я ж тобi, моя Марусенько, тим же богом божуся, що нема у сьому
нiякого грiха. Вiн повелiв бути мужу й жонi; заповiдав, щоб вони любили
один одного i щоб до смертi не розлучалися. Тепер ми любимося; дасть бог,
сполним святий закон, тогдi i не розлучимося на вiк наш, а до того часу,
як зiйдемося, нам можна без грiха i любитися, i голубитися...
- А не дай боже, як... - сказала Маруся та й притулилася до Василевого
плеча; i не доказала, i бо©ться зглянути на нього.
- Не доведи до того боже! - аж скрикнув Василь i аж злякавсь,
подумавши, про що Маруся йому тiльки нагадувати стала. -- Буду, - каже, -
тебе, моя зозуленько, як ока берегти. Нiяка скверная, бiсовська думка i на
серцi не буде. Не бiйсь мене; я знаю бога небесного! Вiн покара за зле
дiло усе рiвно, що за душогубство. Не бiйся, кажу, мене; i коли б вже й
так прийшлось, щоб ти стала забувати i бога, i стид людський, то я тебе
обережу, як братик сестрицю...
- Братику мiй милесенький! - скрикнула Маруся i обняла його рученятами;
довго дивилася йому у вiчi, як тая ясочка, а далi й каже: - Тепер я сама
тебе поцiлую аж тричi, бо знаю, що й в тебе на думцi нема нiякого худа. -
Та й припала йому на плече, зазираючи йому у вiчi, та так пильно, нiби
баранчик, що його хотять рiзати, а вiн жалiбно дивиться, так i вона
зирнула на Василя, а сльозинка, неначе тая росинка на цвiточку, так у не©
в очицях засяла; та так жалiбно, як тая сопiлочка заграла, так вона його
спитала: - Як же ти мене пiсля сього покинеш?
- Не говори менi сього, Маню! I не думай об сiм, моя кришечко! Грiх
божитись, а я от смертельною клятвою побожуся, коли менi не вiриш...
- Вiрю, вiрю, мiй соколику, мiй лебедику! I що б ти менi не сказав,
усьому вiрити буду...
Багато розказувати, що там Василь з Марусею розмовляли; забули про
увесь свiт, i де вони , i що кругом них, i якби не гукнула ще здалека на
них Олена, то б, пiдкравшись тихенько, бачила б усе, як вони
поговорять-поговорять та й знову цiлуються. Як же почули Олену, так зараз
i розрiзнилися, неначе i не вони: Василь став, буцiм мала дитина, пiсочком
пересипатись, а Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати,
а самi i не ззирнуться меж собою.
От пiшли усi укупi додому. Олена подумала: "Що се сталося з нашою
Марусею? Нiколи не була така весела i говорлива, та ще з парубком, що було
©х жаха ться, як не знать чого, а тепер сама заговорю , жарту , вигаду i,
знай, смi ться з Василем, а мене буцiм i нема з нею. Уранцi, як iшли, так
пари з уст не пустила, а тепер не замовчить нi на часинку; уранцi насилу
йшла i на мене нападалась, чого я спiшу, а тут поперед усiх бiжить, землi
пiд собою не чу та, знай, кида на Василя то пiсочком, то скiпочками, а
вiн ©© ловить, а пiймавши... аж руки крутить. Се щось недаром! Тривай
лишень ти, смирна, що нас було за iграшки з парубками кориш; я тобi
вiддячу..."
Стали доходити до села, от Василь i каже:
- Тепер же прощайте, дiвчатка. Менi так весело було з вами; спасибi вам
i дуже спасибi за все, за все, за все. Не знаю, коли-то з вами побачусь?
(А у Марусi аж слiзоньки покотились; обтерла швидше хусточкою, щоб Олена
не бачила, та й стала буцiмто пiсеньку мугикати i неначе пiдтанцю пiд
не©, а сама пильно дивиться у вiчi Василю). Нате ж усе, - каже Василь, -
ваше добро; вибирайте з кошика; може, чи не загубив я чого? А я вже пiду
сво ю дорогою.
От дiвчата стали вибирати. Олена усе забрала й поклала за пазуху, а
Маруся, переглядiвши, поскладала у кошик i пiшла собi. Тiльки що вiдiйшов
вiд них Василь чимало, аж Маруся, буцiмто схаменулась i згадала, i каже:
- Отак же! Усе позабирала, а синiй камiнець, що батько звелiв купити, я
й не взяла у Василя. Побiжу дожену його! - Доганя, а сама, знай, кричить,
щоб вiн пiдождав. Вже ж щоб то Василь та не почув Марусиного голосу? Не
знаю! Сто©ть як на шпичках i дожида, щоб Маруся пiдбiгла до нього, i що то
вона йому скаже?
Ось вона, догнавши його, сказала:
- Я знарошне, буцiмто забула у тебе синiй камiнець, щоб тобi нишком
сказати: приходь сьогоднi на озера, що у нашому бору, я там буду; то ще
поговоримо. Пусти ж, не заньмай мене, щоб Олена не догадалась. Ке сюди
камiнець i прощай, мiй соколику милий! Приходь же! - сказавши, та скiльки
духу до Олени.
Олена ж усе пiдглядала та й думала собi: "Добре ж до якого часу! Не
буде мене тепер зупиняти".
Прийшла Маруся додому; батечку! весела, моторна, i говорить, i
розказу , i пора ться за трьох, так що мати, дивлячись на не©, аж
повеселiшала, i ©й полегшало. Хотiла було сваритись на дочку, зачим довго
проходила, так та ж як узяла коло не© леститись, i приговорювати, i
розважати ©©, а сама пiч топити, зiлля кришити, горшки наставляти, так що
горить у не© дiло.
Не вспiла мати оглянутись, вже у Марусi i готов обiд: сiла, ручки
зложила i, знай, матi розказу , як-то ©й добре було йти на базар холодком,
що бачила на мiстi, як торгувалась, як купувала; i кого бачила, i з ким
говорила, i яка проява лучалась: усе-усе до послiднього раз по й'ять
розказувала, тiльки про Василя нiчичирк! Вона б то й хотiла матерi
розказати, та не знала, з якого кiнця узятись, та й подумала: "Нехай же
спитаюсь у Василя; вiн мене навчить, як про се розказати".
Прийшов i старий Наум; обiда i дума: "Зроду Маруся такого мудрого борщу
не варила, як сьогоднi; i мнясо добре спечене, i усе-таки гаразд, а лучче
всього, що сама така веселенька, i усе вигаду , i жарту ". Далi i каже
Настi:
- Бач, я ж казав, що не треба нi злизувати, нi шептати, само минеться.
Пiсля обiд, чи прибрала Маруся, чи не прибрала, мерщiй вхопила глечичок
та й каже:
- Пiду ж я, мамо, назбираю вам суниць; там таких багацько на базарi
було, i нашi дiвчата горщечками так i носять. I вам назбираю i, може, дещо
i продам.
Ще мати ©й нiчого на се i не сказала, а вона вже i за воротами, i прямо
поспiша у бiр на озера. Хоч i бачить по дорозi суницi, та не збира, а
дума: "Василь мене, вже, мабуть, жде; пiду швидше до нього; а як посиджу з
ним та вертатимусь додому, тогдi i ягiдок назбираю".
Недовго шукала вона свого Василя: тут зараз i . Як же зiйшлись, так
дарма, що тiльки, може, часiв три не бачились, а так неначе десять год
розно були. Обнiмаються, цiлу один одного, розговорюють, розказують; то,
побравшись за рученьки, ходять, то вп'ять посiдають, то вп'ять за те ж. I
незчулись, як вже стало вечорiти. I то ж бо правда, що коли будеш укупi з
тим, кого любиш, то день так швидко пробiжить, як часиночка.
От Маруся перша крикнула:
- Ох менi лишенько! Чи бач, де вже сонце?
- Так що ж? - пита Василь.
- А те, - каже Маруся, - як я додому пiду!
- Не бiйсь нiчого, я тебе опроводжу.
- Не те, щоб я боялась, а те, що ягiдок не збирала: а я за ними
просилась у матерi. Що менi тут на свiтi робити? Розкажу матерi, що
заговорилась з тобою та й забула.
- Нi, Марусенько, потривай ще матерi об менi говорити.
- А чому ж?
- Ще, мо серденько, не урем'я. Треба пiдождати.
- А як се можна? Матерi i батьковi треба усе зараз розказати й нiколи
перед ними не брехати. Що ж я тепер скажу, що я не набрала суничок?
- Що хоч. Маню, те й скажи, тiльки не говори про мене: я сам, як прийде
пора, я сам скажу.
- Та грiх же брехати i перед ким-небудь, а не тiльки...
- Се не буде брехня, i ©м треба усе розказати; тiльки як скажеш тепер,
а вони, мене не знавши, подумають, що я який-небудь ледащо, що тiльки
зводжу тебе з ума, тебе будуть лаяти, мене стануть цуратись i будуть нас
розлучати. Потерпи, моя рибонько, хоч через петрiвку; я так наведу, що
вони про мене будуть знати i чути що-небудь непогане; тодi пришлю людей,
тодi ©м усе i розкажеш. То брехня i грiх, як зовсiм пота©ти, а то ми
тiльки прежде якого часу ©м нiчого не скажемо. Чи так, моя паняночко?
-спитав та й поцiлував ©© щиро, вiд серця.
- Може, воно i так, - довго подумавши, Маруся сказала. - Я вже нiчого
не знаю, а усе робитиму, що менi скажеш. Тiльки вже, Василечку, мiй
козаченьку! як собi хочеш, а я вже бiльш до тебе не вийду нi сюди, нi на
вулицю, цi на базар, нiкуди.
- А се ж то чому? - спитавсь Василь злякавшись.
- Як собi хоч, а тiльки, по мо©й думцi, се вже грiх, коли чого не можна
матерi сказати та те i робити нишком вiд не©. Хоч розсердись зовсiм, не
тiльки так насупся, як тепер, тiльки вже я не прийду, i не дожидай мене, i
не шукай мене. Iнше дiло, якби я посватана була, тодi б i нiчого; а то
хто-небудь побачить, та про мене ще й слава пiде? Не хочу, не хочу! Нехай
бог боронить! Менi тепер i Олени страшно; вона щось дивилась на нас
пильненько, як вернулася з города, i усе щось собi пiд нiс бормотала.
Зараз же, прийшовши, пiду до не© i усе ©й розкажу i попрошу, щоб до часу
нiкому не говорила. Прощай же, мiй соколику, мiй Василечку! Не сердься ж
бо на мене; адже ти кажеш, що скоро пришлеш старостiв? От ми ненадовго
розлуча мось.
Скiльки не просив, як-то не молив ©© Василь, щоб таки виходила сюди хоч
через день або через два, так нi за що на свiтi не захотiла i з тим пiшла
додому, не звелiвши йому йти за собою. Вiн пiшов, понуривши голову, горою
додому, а вона бором та й здумала, щоб не так-то перед матiр'ю у брехухах
зостатись, пiшла проти череди, знавши, що й Олена кожного вечора тож
виходить. От i хотiла ©й усе про Василя розказати i просити, щоб мовчала.
Олена не вийшла проти череди, i дiвчата сказали, що сьогоднi ранком,
поки вона була на мiстi, при©хали старости й жених аж з хуторiв; та не
подивились нi на закон i нi на що, бо чоловiк крiпко хороший, i рушники
ранком подавали, далi звiнчали i, узявши ©©, з батьком i матiр'ю по©хали,
i там, на хуторах, аж верстов за двадцять, i весiлля будуть справляти.
Агу! нашiй Марусi трошки легше стало, що не буде свiдителя, як вона
подружила з Василем.
Прийшовши додому, тяжко ©й було вiдбрехуватись перед матiр'ю, що не
принесла ягiдок; бо, зроду не брехавши нi в чiм, не знала, як i
викрутитись i що сказати. Сяк-так, то чередою, то Оленою затерла, зам'яла
дiло - i кiнцi у воду.
Поки поралась та прибирала i була з матiр'ю, так ©й i весело було, а
тим бiльш, що матерi стало легше i вже пiднялась з постелi; батько теж
веселий i ласкавий був до не©; от вона не тiльки не журилась, та ще сама
собi дякувала, що так з Василем зробила; i, ходячи i пораючись, усе
думала: "Коли б швидше можна було ©м розказати про Василя, то як би грiх з
душi".
Як же лягла на постiль, так i не подумала, щоб спати. Зараз прийшоь ©й
на думку Василь, як-то вiн, мабуть, журиться, що не скоро з нею
побачиться; та як i ©й бути? як, не бачившись з Василем недiлю або може, -
нехай бог боронить! - i двi, як i жити на свiтi... "Iще таки учора, - дума
собi, - ще я не так його любила, як сьогоднi, пiсля того часу, як вiн
сказав, що мене любить, та ще... як поцiлував!" Та, здумавши се, як
засоромилась! i поночi чу , що вид у не© як жар горить! "Що ж отсе я
наробила? - дума собi. - Чи се ж я, що i слухати не хотiла об хлопцях?
Скрiзь землю б пiшла вiд стида й сорому! А що, як ще Василь надо мною
смi ться?" Тут ©й ще душнiш стало; а далi як роздумала, що Василь зовсiм
не такий, щоб йому смiятись, i що вiн божився, що ©© крiпко любить, то i
утихомирилась, i тiльки того соромилась, що... цiлувалася з ним i у бору
довго з ним сидiла. "Та се ж вже, - так дума, - i вперше, i востанн . Се
на мене любов напала, а матуся казала, що любов - як сон: не за©си, не
заспиш i що робиш, не зна ш, мов ввi снi. Борони мати божа, щоб я гiршого
чого не зробила! Та як не буду з ним бачитись, то i жартувати нi з ким
буде. Добре ж я зробила i сама собi дякую, що не звелiла йому до себе
ходити".
Так собi порадившись, устала (бо вже i розсвiло) i зараз прийнялась
поратись. Що ж? Тут корову до©ть, а сама озира ться, чи не йде Василь. По
воду пiшла, огляда ться на Василя; у хатi сало товче, а на дверi погляда,
чи не Василь ©х вiдчиня. За стiл сiла обiдати, а сама у вiконце усе зирк
та зирк, чи не йде Василь. I жде його i не жде, i хоче, щоб прийшов, i
бо©ться, щоб не прийшов.
Пiсля обiд, у хатi сидячи, дума: "Коли б не ввiйшов! пiду на вдвiр'я".
Надвiр вийде: "Коли б не йшов вулицею та щоб мене не побачив, пiду лучче у
хату". I так, знай, свiтом нудить удень, а нiччю мало чого й спить, усе ©й
те на думцi, що коли-то вона побачить Василя i коли-то не буде з ним
розлучатись.
I Василь не луччий був ©©. Не тiльки роботу, покинув хазя©на i город;
знай, блука круг села, де жила Маруся. Ходить, ходить, у бiр пiде, над
озерами, де з нею сидiв, сяде - нема Марусi, не йдб Маруся. По селу
вулицями ходить, та не зна, де ©© хата, не зна, як i батька ©© звуть i
прозивають. Маруся та й Маруся, бiльш йому нiчого не треба було знати; i
вiн ©© не питав, затим, що нiколи було; усе ©й розказував, як ©© любить,
або слухав, як вона розказувала, що як вона його любить.
От вже i лущання пройшло, тиждень петрiвки мина ться; ходить наш Василь
i не зна, що вже йому й робити. Аж ось iде сво ю дорогою, бачить, чоловiк
вiз мiшки вiд вiтряка, та вiсь йому i уломилась. Чоловiк той хоче, щоб
пiдв'язати як-небудь, так шкапа не сто©ть; i той чоловiк мучиться з нею, а
друге й те, що й воза не пiднiме, бо вже собi старенький був.
От Василь, парень-друзяка, побачивши се , пiдiйшов до нього,
поздоровкався i каже:
- Ке лишень, дядьку, я тобi поможу, а то не з тво ю силою справитись з
мiшками i з шкапою. - Чоловiк той подякував i попросив помогти. Василь як
принявся, разом справили вiз, i сяк-так, на трьох колесах, можна було
до©хати. Чоловiк ще бiльш дякував Василевi й просив, коли по дорозi,
проводити його до двора, щоб часом не порозв'язовалося; тогдi вiн вп'ять
не здужа справити, а вже й вечорiло.
Василь пiшов за ним помалу i нiчого не розпитував, бо йому до всього
було байдуже, тiльки, знай, об Марусi й дума. От iде та iде за возом, -
бачить, чоловiк у тiм селi, де Маруся живе, та повернув у вулицю. Василь
зрадувався. "От, - дума, - тут пробуду, то, може, що-небудь прочую - про
Марусю, як-то вона, моя галочка, пожива ".
Аж от за©жджа чоловiк на двiр. Василь зиркi бiжить його Маруся
назустрiч до чоловiка i кричить:
- Де се ви, тату, були? Ми вже вас... - та й замовкла, як уздрiла свого
лебедика, та з радощiв уже не зна, що й робити: вернулась у хату та аж
труситься i не зна, що й робити.
Наум (се то вiн i був), позносивши мiшки у комору, розпрягши кобилу й
упоравши все з Василем, ввiйшли у хату, посiдали, поговорили. Василь вже
не мовчав, то про се, то про те розпитував; про себе розказував, як живе,
де служить; звичайний був проти Настi, а на Марусю, що тут микалась то в
кiмнату, то в хату, то з хати у сiни, то з сiней вп'ять у хату, i не
дививсь зовсiм i буцiмто й не вiн. I вона собi дарма, неначе його зроду
вперще бачить.
Посидiвши Василь i наговорившись, став збиратись додому. Наум i каже:
- Приходь, Василю, коли хоч, до нас завтра обiдати: недiленька свята,
iще наговоримось,
Василь сказав, що прийде, поклонивсь i пiшов з хати, а Наум кликнув:
- А де ти, Марусю? проведи Василя вiд собаки за ворота.
Марусi на руку ковiнька: мерщiй з хати, i ще Василь не вийшов iз сiней,
вона вже й бiля нього, i зчепились рученьками. Вона йому й каже:
- Василечку! Якби ще тебе не побачила хоч день, то б i вмерла.
- Завтра, Масю, i я тобi розкажу, як страждав без тебе. Тепер, здiлай
милость, прислухайся, що старi про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи
корити? Та й розкажеш менi, щоб я знав, як наше дiло начинати.
- А ось що я зроблю, Василечку: коли мо© старi будуть тебе хвалити, то
я пов'яжу на голову червону скиндячку i коси покладу: коли ж, не дай боже,
що нi, то пов'яжу чорну стрiчку, без кiс. Ти тiльки при©деш, так на мене i
дивись, то й знатимеш. Прощай же, мiй лебедику, до завтрього.
Увесь вечiр Маруся, хоч ложки, миски перемивала, мисники змивала, пiч
мазала, милася, та все так тихенько робила, що ©© не чути було вовсi:
боялась-бо вона, щоб через свiй шелест не пропустити якого слова, що
батько й мати казатимуть про Василя; а тi, знай, його хвалять. Настя те й
дiло розказу , який вiй звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить,
який-то вiн розумний, неначе письменний.
- Я, - каже, - знаю його весь рiд; чесний, дядьки заможненькi, хоч вiн
собi сирота, та ба! I отцевський син не буде такий бравий козак, нiчого
казать.
Маруся не пропустила нi жодного словечка i ще звечора наготовила
червону скиндячку, щоб завтра на голову положити, i з веселiстю, i з
радiстю лягла спати; тiльки того вже не можна вiрно сказати, чи спала вона
ту нiч хоч часинку?
Уранцi вирядилась щонайкраще: поплела коси у самi мiленькi дрiбушки i
вiнком на голову поклала, пов'язала, якi були луччi, скиндячки, а зверх
усiх положила червону й квiточками заквiтчалась. Чи шатнулась там, чи як,
а вже i обiдати у не© поспiло: борщик з живою рибкою (бiгала сама звечора
до сусiда, рибалки, та й випрохала), каша пшоняна до олi©, солона тараня з
пшенишними галушечками та вареники з сiм'яною макухою. Упоравшись, ще з
батьком до церкви сходила.
Тiльки що вернулась з церкви, Маруся зирк у вiкно, аж Василь уже i йде;
зараз вибiгла, буцiм боронити його вiд собаки, а бiльш за тим, щоб
подививсь, що на нiй червона скиндячка. От вибiгла та мерщiй i кричить:
"Не бiйсь, не бiйсь!" - а рукою поводить по лобовi, неначе каже: "Не
бiйсь, ось бач, що червона скиндячка!"
Ну, як там було, пообiдали, гарненько i наговорились. Пiсля обiд Наум
лiг до Настi ськатись та й заснув, а далi i Настя схилилась та й собi
заснула. А молодi, знай, собi голубляться та милуються. Далi, як старi
проснулися, та й сидiли то в хатi, то пiд коморою у холодку, аж поки
зовсiм увечерi Василь пiшов додому.
Унадився ж наш Василь до старого Наума що божий день: то дiло було до
коваля, то до бондаря, то так до чоловiка приходив за дiлом, та усякий раз
i зайде до Наума; коли застане, то з ним, а коли не застане, то з Настею
посидить, поговорить; i так вони вже до нього привикли, що коли який день
хоч трохи забариться, то вже вони й скучають, i той i та кажуть:
"Нема ж нашого Василя! Не йде обiдати". Бо усякий раз вони його
зоставляли у себе обiдати. А Маруся? Маруся себе не тямила вiд радощiв.
Василь прийде, то вона вже найде мiсцечко, де з ним обо всiм тихенько
переговорить i намилу ться; а коли i без нього, то тiльки й чу , що старi
його вихваляють.
От дождались i Петра, розговiлись.
На самого полу-Петра, так вже перед вечором, вбiгла Настя в хату, аж
задихалась, та й кричить:
- Науме, Науме! Либонь, старости йдуть.
- До кого?
- Та до нас, до нас; от вже у дворi. Сiдай швидше на лаву; а ти,
Марусю, бiжи хутко у кiмнату та вбирайся.
Маруся, як тiльки почула про старостiв, то що було у руках, усе
попускала i не стямиться, що й робити; тiльки дивиться на матiр, а очицi
як жар, так i горять; а сама була рум'яна, а то почервонiла, як калина. От
мати мерщiй пхнула ©© у кiмнату i стала ©© убирати у нову плахту i усе, що
треба, по-дiвчачи.
Затим ось стукнуло пiд двер'ю палицею тричi.
Наум хутко достав нову свиту, новий пояс, одяга ться, пiдперiзу ться, а
сам труситься, неначе з переляку, i каже собi нищечком:
- Господи милосердний! дай мо©й дочечцi доброго чоловiка; не за мо©
грiхи, а за ©© добрiсть пошли ©й щастя.
От вже стукнули i вдруге, теж тричi, палицею.
Наум, одягшись зовсiм, iзмiв iз скатертi, що на столi, i, посунувши
хлiб, що завсегда лежав на столi, к покуттю (а за тим Настя засвiтила
свiчечку перед богами), сiв на лавку в кiнцi стола й дожида ться.
Аж ось стукнули пiд дверима i втрет , теж тричi. Тогдi Наум
перехрестився i каже до них:
- Коли добрi люди та з добрим словом, то просимо до господи! Насте! iди
ж сiдай i ти.
От Настя, затим упоравши Марусю, вийшла i, перехрестившись тричi, сiла
бiля Наума.
За Наумовим словом ввiйшли в хату дво старостiв, люди хорошi, мiщани,
у синiх жупанах аглицько© каламайки, поясами попiдперiзуванi, з паличками,
i у старшого старости хлiб святий у руках. За ними ввiйшов Василь... крий
матiр божа! - нi живий, нi мертвий: бiлий як стiна.
Пришедши у хату, старости помолились богу святому i поклонились хазя©ну
i хазяйцi.
Зараз Наум (хоч i знав ©х дуже добре, а тiльки для закону) пита:
- Що ви за люди й вiдкiля, i за чим вас бог принiс?
Старший староста й каже:
- Прежде усього подозвольте вам поклонитись i добрим словом
прислужитись. Не позгнушайтесь вислухать нас; i коли буде те , то ми i
оне ; коли ж наше слово буде невлад, то ми i пiдемо назад. А що ми люди
чеснi© i без худо© науки, то от вам хлiб святий у руки.
Наум, узявши хлiб, поцiлував i, положивши на стiл край свого хлiба,
каже:
- Хлiб святий прийма мо, а вас послуха мо. Сiдайте, добрi люди! До чого
ще дiйдеться, а ви сво©х нiг не турбуйте, може, й так здалека йшли. Аз
якого царства, з якого государства?
Старший староста i каже:
- Ми люди нiмецькi©, а йдемо з землi турецько©. Ми собi ловцi, удалi©
молодцi. Раз дома, у нашiй землi, випала пороша... Я i кажу товаришу:
"Чого нам дивитись на таку шквирю, ходiм ськать усякого звiрю", - i пiшли,
©здили, слiдили i нiчого не получили. Назустрiч нам якраз ©де на вороному
коню отсей князь (а Василь устав та й кланя ться, бо се про нього
говорили). От пiсля зустрiчi вiн каже-говорить нам такi© речi: "Ей ви,
ловцi, добрi молодцi! услужiть менi службу, покажiте дружбу: ось якраз
попалась менi лисиця або куниця, а трохи чи не красна дiвиця, ©сти-пити не
жалаю, достати ©© жалаю. Поможiте, пiймайте; чого душа захоче, усього вiд
мене бажайте. Десять городов вам дам i скирту хлiба". От ловцям-молодцям
того i треба. Пiшли ми по слiдам, по усiм городам. Перш слiд пiшов у
Нiмеччину, а далi у Туреччину; ходимо, шука мо, а ©© не пiйма мо. Усi
царства-государства пройшли, а ©© не знайшли; от i кажемо князю: "Не
тiльки звiра в полi, що куниця; пошука мо деiнде, найдеться й красная
дiвиця". Так наш князь затявсь, при сво©й думцi зоставсь. "Скiльки, -
каже-говорить, - по свiту не ©жджав, у яких царствах-государствах не
бував, а тако© куницi, нiби красно© дiвицi, не видав". От ми усе по слiду
йшли та в се село - як зоветься, не зна мо, - прийшли. Тут вп'ять пала
пороша, ми, ловцi-молодцi, давай ходить, давай слiдить; сьогоднi рано
устали й зараз на слiд напали. Пiшов наш звiр та до вас у двiр i з двора
до хати; тепер жала мо його пiймати. Певно, вже наша куниця - у вас у хатi
красна дiвиця. Нашому слову кiнець, а ви зробiте нашому дiлу вiнець.
Вiддайте нашому князю куницю, вашу красную дiвицю! Чи вiддасте, чи нехай
пiдросте?
Поки староста це законне слово казав, Маруся у кiмнатi усе поклони
била, щоб батько вiддав ©© за Василя, а вiн, сидячи на лавцi, скрiзь дверi
дивиться на не© та теж то здихне, то з нею переглянеться. Як же усе
староста розказав i прийшлося батьковi одвiтне слово казати, вона так i
припала до дверей, i слуха.
От Наум усе, насупившись, слухав; помовчав, а далi i каже:
- Не вмiю я до прикладу у сiм дiлi сказати... Спасибi вам за вашу
працю. Iдете ви з дально© дороги, то, може б, випили по чарцi?
Маруся, як се почула, та в голос; Настя аж об поли руками вдарила та й
крикнула:
- Ох менi лихо! А чому ж се так? А Василь так об землю i кинувся, та аж
придiвз навколiшках до Наумових нiг, та цiлу ©х, та гiрко плаче i
просить:
- Будьте менi батеньком рiдненьким! Не гнушайтесь бiдним сиротою!.. За
що в мене душу вiднiма те?.. Не можу без вашо© Марусi жити! Буду вам за
батрака вiчно служити... Буду усякую вашу волю сполняти... Що хотiть, те й
робiть зо мною! Дайте сиротиночцi ще на свiтi прожити!..
Тут i Маруся, забувши, що ©й гоже i що нi, вибiгла тож собi i впала до
нiг отцевських, i просить, i плаче, то кинеться до матерi, i руки ©й
цiлу , i приговорю :
- Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матiнко моя рiднесенька!
утiнько моя, перепiлочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте
менi, бiдненькiй, ще на свiтi пожити! Не розлучайте мене з мо©м
Василечком. Не держiть мене як дочку, нехай я буду вам замiсть наньмички:
усяку роботу, що скажете, буду робити i не охну. Не давайте менi нiяко©
худобоньки: буду сама на себе заробляти, буду вас доглядати i шанувати, аж
поки жива. Хоч один годочок дайте менi з Василечком пожити, щоб i я знала,
що то за радiсть на свiтi!..
Отак i Маруся, i Василь один перед одним усе просили сво©х старих, та
так жалiбно, що старости обидва поставали i, знай, полами сльози утирають.
Далi старший староста не втерпiв i каже:
- Ох, панове сватове! Не слiд менi, бувши у сьому важному чину, лишн
слово говорить; мо дiло таке: сказав, що закон велить, та й жди одвiту;
що почу ш, з тим назад iди. Сказано, дать нам по чарцi, так вже тут нiчого
добррго ждати. Одначе, видячи ©х сльози i убивство, якось-то моторошно й
нам не сказати чого-небудь. А що пак, Олексiйовичу? нiде дiтись:
благослови дiток, нехай Маруся нас пов'яже.
Наум тiльки покрутив головою, обтер слiзку рукавом та й вп'ять понурив
голову i мовчить.
Староста каже:
- Може, стара мати се усе вереду ?
- О батечки мо©! - зараз каже стара Настя. - Чи я ж би не хотiла щастя
сво му дитятi? Адже вона моя утроба. Та де ж нам луччого Василя ськати?
Вiн дитина розумна, покiрна; усяк би нам позавидував. Та хiба ж я не жона
сво му мужу, щоб не мала його слухати? У нас iде по-божому та
по-старосвiтськи: вiн менi закон, а не я йому. А чому вiн не вiдда , я не
- МарусюI отже поцiлую, коли не скажеш.
- Та хоч десять раз цiлуй, аби не я тебе; а усе-таки не скажу...
- Отак же... отак... отак же!.. - приговорював Василь, цiлуючи ©© раз
п'ять не вiддихаючи, та вп'ять знову за те ж... та аж вже не змiг i слова
промовити... А Маруся лежить у нього на руках i сама себе не тямить, чи
вона у раю, чи вона де? Так ©й хороше було! Хоче щось сказати - i слова не
промовить, хоче вiд нього вирватися, так неначе прикована до Василево©
ши©; хоче зажмуритись, так очi, против ©© волi, так i зазирають у Василевi
очi, що, як угiлля на вогнi, палають, хоче вiд нього вiдвернутись, а й
сама не зна, як горнеться до нього... А вiн?.. Вiн тiльки розгляда ©©,
неначе ©сть ©© очима; забув увесь свiт; хоч би йому тут з пушок палити,
хоч би хто його не кликав, нiчим би не вважив, тiльки що розгляда свою
Марусеньку, держачи ©© на сво©х руках.
Далi схаменулась вона, здохнула тяжко i крiзь сльози сказала:
- Василечку! що се зо мною сталось? Нiчого не тямлю, не знаю сама себе;
тiльки у мене й на думцi, що ти мене любиш, що ти мiй... та бiльш менi
нiчого i не треба!.. Боюсь тiльки, чи нема менi за те грiха?
- За що, моя Марусенько? - сказав Василь, пригорнувши ©© до свого
серденька, i поцiлував щиро.
- Ох, не цiлуй мене, мiй сизий голубоньку! Менi усе зда ться, що грiх
нам за се... Боюсь прогнiвити бога!
- Так я ж тобi, моя Марусенько, тим же богом божуся, що нема у сьому
нiякого грiха. Вiн повелiв бути мужу й жонi; заповiдав, щоб вони любили
один одного i щоб до смертi не розлучалися. Тепер ми любимося; дасть бог,
сполним святий закон, тогдi i не розлучимося на вiк наш, а до того часу,
як зiйдемося, нам можна без грiха i любитися, i голубитися...
- А не дай боже, як... - сказала Маруся та й притулилася до Василевого
плеча; i не доказала, i бо©ться зглянути на нього.
- Не доведи до того боже! - аж скрикнув Василь i аж злякавсь,
подумавши, про що Маруся йому тiльки нагадувати стала. -- Буду, - каже, -
тебе, моя зозуленько, як ока берегти. Нiяка скверная, бiсовська думка i на
серцi не буде. Не бiйсь мене; я знаю бога небесного! Вiн покара за зле
дiло усе рiвно, що за душогубство. Не бiйся, кажу, мене; i коли б вже й
так прийшлось, щоб ти стала забувати i бога, i стид людський, то я тебе
обережу, як братик сестрицю...
- Братику мiй милесенький! - скрикнула Маруся i обняла його рученятами;
довго дивилася йому у вiчi, як тая ясочка, а далi й каже: - Тепер я сама
тебе поцiлую аж тричi, бо знаю, що й в тебе на думцi нема нiякого худа. -
Та й припала йому на плече, зазираючи йому у вiчi, та так пильно, нiби
баранчик, що його хотять рiзати, а вiн жалiбно дивиться, так i вона
зирнула на Василя, а сльозинка, неначе тая росинка на цвiточку, так у не©
в очицях засяла; та так жалiбно, як тая сопiлочка заграла, так вона його
спитала: - Як же ти мене пiсля сього покинеш?
- Не говори менi сього, Маню! I не думай об сiм, моя кришечко! Грiх
божитись, а я от смертельною клятвою побожуся, коли менi не вiриш...
- Вiрю, вiрю, мiй соколику, мiй лебедику! I що б ти менi не сказав,
усьому вiрити буду...
Багато розказувати, що там Василь з Марусею розмовляли; забули про
увесь свiт, i де вони , i що кругом них, i якби не гукнула ще здалека на
них Олена, то б, пiдкравшись тихенько, бачила б усе, як вони
поговорять-поговорять та й знову цiлуються. Як же почули Олену, так зараз
i розрiзнилися, неначе i не вони: Василь став, буцiм мала дитина, пiсочком
пересипатись, а Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати,
а самi i не ззирнуться меж собою.
От пiшли усi укупi додому. Олена подумала: "Що се сталося з нашою
Марусею? Нiколи не була така весела i говорлива, та ще з парубком, що було
©х жаха ться, як не знать чого, а тепер сама заговорю , жарту , вигаду i,
знай, смi ться з Василем, а мене буцiм i нема з нею. Уранцi, як iшли, так
пари з уст не пустила, а тепер не замовчить нi на часинку; уранцi насилу
йшла i на мене нападалась, чого я спiшу, а тут поперед усiх бiжить, землi
пiд собою не чу та, знай, кида на Василя то пiсочком, то скiпочками, а
вiн ©© ловить, а пiймавши... аж руки крутить. Се щось недаром! Тривай
лишень ти, смирна, що нас було за iграшки з парубками кориш; я тобi
вiддячу..."
Стали доходити до села, от Василь i каже:
- Тепер же прощайте, дiвчатка. Менi так весело було з вами; спасибi вам
i дуже спасибi за все, за все, за все. Не знаю, коли-то з вами побачусь?
(А у Марусi аж слiзоньки покотились; обтерла швидше хусточкою, щоб Олена
не бачила, та й стала буцiмто пiсеньку мугикати i неначе пiдтанцю пiд
не©, а сама пильно дивиться у вiчi Василю). Нате ж усе, - каже Василь, -
ваше добро; вибирайте з кошика; може, чи не загубив я чого? А я вже пiду
сво ю дорогою.
От дiвчата стали вибирати. Олена усе забрала й поклала за пазуху, а
Маруся, переглядiвши, поскладала у кошик i пiшла собi. Тiльки що вiдiйшов
вiд них Василь чимало, аж Маруся, буцiмто схаменулась i згадала, i каже:
- Отак же! Усе позабирала, а синiй камiнець, що батько звелiв купити, я
й не взяла у Василя. Побiжу дожену його! - Доганя, а сама, знай, кричить,
щоб вiн пiдождав. Вже ж щоб то Василь та не почув Марусиного голосу? Не
знаю! Сто©ть як на шпичках i дожида, щоб Маруся пiдбiгла до нього, i що то
вона йому скаже?
Ось вона, догнавши його, сказала:
- Я знарошне, буцiмто забула у тебе синiй камiнець, щоб тобi нишком
сказати: приходь сьогоднi на озера, що у нашому бору, я там буду; то ще
поговоримо. Пусти ж, не заньмай мене, щоб Олена не догадалась. Ке сюди
камiнець i прощай, мiй соколику милий! Приходь же! - сказавши, та скiльки
духу до Олени.
Олена ж усе пiдглядала та й думала собi: "Добре ж до якого часу! Не
буде мене тепер зупиняти".
Прийшла Маруся додому; батечку! весела, моторна, i говорить, i
розказу , i пора ться за трьох, так що мати, дивлячись на не©, аж
повеселiшала, i ©й полегшало. Хотiла було сваритись на дочку, зачим довго
проходила, так та ж як узяла коло не© леститись, i приговорювати, i
розважати ©©, а сама пiч топити, зiлля кришити, горшки наставляти, так що
горить у не© дiло.
Не вспiла мати оглянутись, вже у Марусi i готов обiд: сiла, ручки
зложила i, знай, матi розказу , як-то ©й добре було йти на базар холодком,
що бачила на мiстi, як торгувалась, як купувала; i кого бачила, i з ким
говорила, i яка проява лучалась: усе-усе до послiднього раз по й'ять
розказувала, тiльки про Василя нiчичирк! Вона б то й хотiла матерi
розказати, та не знала, з якого кiнця узятись, та й подумала: "Нехай же
спитаюсь у Василя; вiн мене навчить, як про се розказати".
Прийшов i старий Наум; обiда i дума: "Зроду Маруся такого мудрого борщу
не варила, як сьогоднi; i мнясо добре спечене, i усе-таки гаразд, а лучче
всього, що сама така веселенька, i усе вигаду , i жарту ". Далi i каже
Настi:
- Бач, я ж казав, що не треба нi злизувати, нi шептати, само минеться.
Пiсля обiд, чи прибрала Маруся, чи не прибрала, мерщiй вхопила глечичок
та й каже:
- Пiду ж я, мамо, назбираю вам суниць; там таких багацько на базарi
було, i нашi дiвчата горщечками так i носять. I вам назбираю i, може, дещо
i продам.
Ще мати ©й нiчого на се i не сказала, а вона вже i за воротами, i прямо
поспiша у бiр на озера. Хоч i бачить по дорозi суницi, та не збира, а
дума: "Василь мене, вже, мабуть, жде; пiду швидше до нього; а як посиджу з
ним та вертатимусь додому, тогдi i ягiдок назбираю".
Недовго шукала вона свого Василя: тут зараз i . Як же зiйшлись, так
дарма, що тiльки, може, часiв три не бачились, а так неначе десять год
розно були. Обнiмаються, цiлу один одного, розговорюють, розказують; то,
побравшись за рученьки, ходять, то вп'ять посiдають, то вп'ять за те ж. I
незчулись, як вже стало вечорiти. I то ж бо правда, що коли будеш укупi з
тим, кого любиш, то день так швидко пробiжить, як часиночка.
От Маруся перша крикнула:
- Ох менi лишенько! Чи бач, де вже сонце?
- Так що ж? - пита Василь.
- А те, - каже Маруся, - як я додому пiду!
- Не бiйсь нiчого, я тебе опроводжу.
- Не те, щоб я боялась, а те, що ягiдок не збирала: а я за ними
просилась у матерi. Що менi тут на свiтi робити? Розкажу матерi, що
заговорилась з тобою та й забула.
- Нi, Марусенько, потривай ще матерi об менi говорити.
- А чому ж?
- Ще, мо серденько, не урем'я. Треба пiдождати.
- А як се можна? Матерi i батьковi треба усе зараз розказати й нiколи
перед ними не брехати. Що ж я тепер скажу, що я не набрала суничок?
- Що хоч. Маню, те й скажи, тiльки не говори про мене: я сам, як прийде
пора, я сам скажу.
- Та грiх же брехати i перед ким-небудь, а не тiльки...
- Се не буде брехня, i ©м треба усе розказати; тiльки як скажеш тепер,
а вони, мене не знавши, подумають, що я який-небудь ледащо, що тiльки
зводжу тебе з ума, тебе будуть лаяти, мене стануть цуратись i будуть нас
розлучати. Потерпи, моя рибонько, хоч через петрiвку; я так наведу, що
вони про мене будуть знати i чути що-небудь непогане; тодi пришлю людей,
тодi ©м усе i розкажеш. То брехня i грiх, як зовсiм пота©ти, а то ми
тiльки прежде якого часу ©м нiчого не скажемо. Чи так, моя паняночко?
-спитав та й поцiлував ©© щиро, вiд серця.
- Може, воно i так, - довго подумавши, Маруся сказала. - Я вже нiчого
не знаю, а усе робитиму, що менi скажеш. Тiльки вже, Василечку, мiй
козаченьку! як собi хочеш, а я вже бiльш до тебе не вийду нi сюди, нi на
вулицю, цi на базар, нiкуди.
- А се ж то чому? - спитавсь Василь злякавшись.
- Як собi хоч, а тiльки, по мо©й думцi, се вже грiх, коли чого не можна
матерi сказати та те i робити нишком вiд не©. Хоч розсердись зовсiм, не
тiльки так насупся, як тепер, тiльки вже я не прийду, i не дожидай мене, i
не шукай мене. Iнше дiло, якби я посватана була, тодi б i нiчого; а то
хто-небудь побачить, та про мене ще й слава пiде? Не хочу, не хочу! Нехай
бог боронить! Менi тепер i Олени страшно; вона щось дивилась на нас
пильненько, як вернулася з города, i усе щось собi пiд нiс бормотала.
Зараз же, прийшовши, пiду до не© i усе ©й розкажу i попрошу, щоб до часу
нiкому не говорила. Прощай же, мiй соколику, мiй Василечку! Не сердься ж
бо на мене; адже ти кажеш, що скоро пришлеш старостiв? От ми ненадовго
розлуча мось.
Скiльки не просив, як-то не молив ©© Василь, щоб таки виходила сюди хоч
через день або через два, так нi за що на свiтi не захотiла i з тим пiшла
додому, не звелiвши йому йти за собою. Вiн пiшов, понуривши голову, горою
додому, а вона бором та й здумала, щоб не так-то перед матiр'ю у брехухах
зостатись, пiшла проти череди, знавши, що й Олена кожного вечора тож
виходить. От i хотiла ©й усе про Василя розказати i просити, щоб мовчала.
Олена не вийшла проти череди, i дiвчата сказали, що сьогоднi ранком,
поки вона була на мiстi, при©хали старости й жених аж з хуторiв; та не
подивились нi на закон i нi на що, бо чоловiк крiпко хороший, i рушники
ранком подавали, далi звiнчали i, узявши ©©, з батьком i матiр'ю по©хали,
i там, на хуторах, аж верстов за двадцять, i весiлля будуть справляти.
Агу! нашiй Марусi трошки легше стало, що не буде свiдителя, як вона
подружила з Василем.
Прийшовши додому, тяжко ©й було вiдбрехуватись перед матiр'ю, що не
принесла ягiдок; бо, зроду не брехавши нi в чiм, не знала, як i
викрутитись i що сказати. Сяк-так, то чередою, то Оленою затерла, зам'яла
дiло - i кiнцi у воду.
Поки поралась та прибирала i була з матiр'ю, так ©й i весело було, а
тим бiльш, що матерi стало легше i вже пiднялась з постелi; батько теж
веселий i ласкавий був до не©; от вона не тiльки не журилась, та ще сама
собi дякувала, що так з Василем зробила; i, ходячи i пораючись, усе
думала: "Коли б швидше можна було ©м розказати про Василя, то як би грiх з
душi".
Як же лягла на постiль, так i не подумала, щоб спати. Зараз прийшоь ©й
на думку Василь, як-то вiн, мабуть, журиться, що не скоро з нею
побачиться; та як i ©й бути? як, не бачившись з Василем недiлю або може, -
нехай бог боронить! - i двi, як i жити на свiтi... "Iще таки учора, - дума
собi, - ще я не так його любила, як сьогоднi, пiсля того часу, як вiн
сказав, що мене любить, та ще... як поцiлував!" Та, здумавши се, як
засоромилась! i поночi чу , що вид у не© як жар горить! "Що ж отсе я
наробила? - дума собi. - Чи се ж я, що i слухати не хотiла об хлопцях?
Скрiзь землю б пiшла вiд стида й сорому! А що, як ще Василь надо мною
смi ться?" Тут ©й ще душнiш стало; а далi як роздумала, що Василь зовсiм
не такий, щоб йому смiятись, i що вiн божився, що ©© крiпко любить, то i
утихомирилась, i тiльки того соромилась, що... цiлувалася з ним i у бору
довго з ним сидiла. "Та се ж вже, - так дума, - i вперше, i востанн . Се
на мене любов напала, а матуся казала, що любов - як сон: не за©си, не
заспиш i що робиш, не зна ш, мов ввi снi. Борони мати божа, щоб я гiршого
чого не зробила! Та як не буду з ним бачитись, то i жартувати нi з ким
буде. Добре ж я зробила i сама собi дякую, що не звелiла йому до себе
ходити".
Так собi порадившись, устала (бо вже i розсвiло) i зараз прийнялась
поратись. Що ж? Тут корову до©ть, а сама озира ться, чи не йде Василь. По
воду пiшла, огляда ться на Василя; у хатi сало товче, а на дверi погляда,
чи не Василь ©х вiдчиня. За стiл сiла обiдати, а сама у вiконце усе зирк
та зирк, чи не йде Василь. I жде його i не жде, i хоче, щоб прийшов, i
бо©ться, щоб не прийшов.
Пiсля обiд, у хатi сидячи, дума: "Коли б не ввiйшов! пiду на вдвiр'я".
Надвiр вийде: "Коли б не йшов вулицею та щоб мене не побачив, пiду лучче у
хату". I так, знай, свiтом нудить удень, а нiччю мало чого й спить, усе ©й
те на думцi, що коли-то вона побачить Василя i коли-то не буде з ним
розлучатись.
I Василь не луччий був ©©. Не тiльки роботу, покинув хазя©на i город;
знай, блука круг села, де жила Маруся. Ходить, ходить, у бiр пiде, над
озерами, де з нею сидiв, сяде - нема Марусi, не йдб Маруся. По селу
вулицями ходить, та не зна, де ©© хата, не зна, як i батька ©© звуть i
прозивають. Маруся та й Маруся, бiльш йому нiчого не треба було знати; i
вiн ©© не питав, затим, що нiколи було; усе ©й розказував, як ©© любить,
або слухав, як вона розказувала, що як вона його любить.
От вже i лущання пройшло, тиждень петрiвки мина ться; ходить наш Василь
i не зна, що вже йому й робити. Аж ось iде сво ю дорогою, бачить, чоловiк
вiз мiшки вiд вiтряка, та вiсь йому i уломилась. Чоловiк той хоче, щоб
пiдв'язати як-небудь, так шкапа не сто©ть; i той чоловiк мучиться з нею, а
друге й те, що й воза не пiднiме, бо вже собi старенький був.
От Василь, парень-друзяка, побачивши се , пiдiйшов до нього,
поздоровкався i каже:
- Ке лишень, дядьку, я тобi поможу, а то не з тво ю силою справитись з
мiшками i з шкапою. - Чоловiк той подякував i попросив помогти. Василь як
принявся, разом справили вiз, i сяк-так, на трьох колесах, можна було
до©хати. Чоловiк ще бiльш дякував Василевi й просив, коли по дорозi,
проводити його до двора, щоб часом не порозв'язовалося; тогдi вiн вп'ять
не здужа справити, а вже й вечорiло.
Василь пiшов за ним помалу i нiчого не розпитував, бо йому до всього
було байдуже, тiльки, знай, об Марусi й дума. От iде та iде за возом, -
бачить, чоловiк у тiм селi, де Маруся живе, та повернув у вулицю. Василь
зрадувався. "От, - дума, - тут пробуду, то, може, що-небудь прочую - про
Марусю, як-то вона, моя галочка, пожива ".
Аж от за©жджа чоловiк на двiр. Василь зиркi бiжить його Маруся
назустрiч до чоловiка i кричить:
- Де се ви, тату, були? Ми вже вас... - та й замовкла, як уздрiла свого
лебедика, та з радощiв уже не зна, що й робити: вернулась у хату та аж
труситься i не зна, що й робити.
Наум (се то вiн i був), позносивши мiшки у комору, розпрягши кобилу й
упоравши все з Василем, ввiйшли у хату, посiдали, поговорили. Василь вже
не мовчав, то про се, то про те розпитував; про себе розказував, як живе,
де служить; звичайний був проти Настi, а на Марусю, що тут микалась то в
кiмнату, то в хату, то з хати у сiни, то з сiней вп'ять у хату, i не
дививсь зовсiм i буцiмто й не вiн. I вона собi дарма, неначе його зроду
вперще бачить.
Посидiвши Василь i наговорившись, став збиратись додому. Наум i каже:
- Приходь, Василю, коли хоч, до нас завтра обiдати: недiленька свята,
iще наговоримось,
Василь сказав, що прийде, поклонивсь i пiшов з хати, а Наум кликнув:
- А де ти, Марусю? проведи Василя вiд собаки за ворота.
Марусi на руку ковiнька: мерщiй з хати, i ще Василь не вийшов iз сiней,
вона вже й бiля нього, i зчепились рученьками. Вона йому й каже:
- Василечку! Якби ще тебе не побачила хоч день, то б i вмерла.
- Завтра, Масю, i я тобi розкажу, як страждав без тебе. Тепер, здiлай
милость, прислухайся, що старi про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи
корити? Та й розкажеш менi, щоб я знав, як наше дiло начинати.
- А ось що я зроблю, Василечку: коли мо© старi будуть тебе хвалити, то
я пов'яжу на голову червону скиндячку i коси покладу: коли ж, не дай боже,
що нi, то пов'яжу чорну стрiчку, без кiс. Ти тiльки при©деш, так на мене i
дивись, то й знатимеш. Прощай же, мiй лебедику, до завтрього.
Увесь вечiр Маруся, хоч ложки, миски перемивала, мисники змивала, пiч
мазала, милася, та все так тихенько робила, що ©© не чути було вовсi:
боялась-бо вона, щоб через свiй шелест не пропустити якого слова, що
батько й мати казатимуть про Василя; а тi, знай, його хвалять. Настя те й
дiло розказу , який вiй звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить,
який-то вiн розумний, неначе письменний.
- Я, - каже, - знаю його весь рiд; чесний, дядьки заможненькi, хоч вiн
собi сирота, та ба! I отцевський син не буде такий бравий козак, нiчого
казать.
Маруся не пропустила нi жодного словечка i ще звечора наготовила
червону скиндячку, щоб завтра на голову положити, i з веселiстю, i з
радiстю лягла спати; тiльки того вже не можна вiрно сказати, чи спала вона
ту нiч хоч часинку?
Уранцi вирядилась щонайкраще: поплела коси у самi мiленькi дрiбушки i
вiнком на голову поклала, пов'язала, якi були луччi, скиндячки, а зверх
усiх положила червону й квiточками заквiтчалась. Чи шатнулась там, чи як,
а вже i обiдати у не© поспiло: борщик з живою рибкою (бiгала сама звечора
до сусiда, рибалки, та й випрохала), каша пшоняна до олi©, солона тараня з
пшенишними галушечками та вареники з сiм'яною макухою. Упоравшись, ще з
батьком до церкви сходила.
Тiльки що вернулась з церкви, Маруся зирк у вiкно, аж Василь уже i йде;
зараз вибiгла, буцiм боронити його вiд собаки, а бiльш за тим, щоб
подививсь, що на нiй червона скиндячка. От вибiгла та мерщiй i кричить:
"Не бiйсь, не бiйсь!" - а рукою поводить по лобовi, неначе каже: "Не
бiйсь, ось бач, що червона скиндячка!"
Ну, як там було, пообiдали, гарненько i наговорились. Пiсля обiд Наум
лiг до Настi ськатись та й заснув, а далi i Настя схилилась та й собi
заснула. А молодi, знай, собi голубляться та милуються. Далi, як старi
проснулися, та й сидiли то в хатi, то пiд коморою у холодку, аж поки
зовсiм увечерi Василь пiшов додому.
Унадився ж наш Василь до старого Наума що божий день: то дiло було до
коваля, то до бондаря, то так до чоловiка приходив за дiлом, та усякий раз
i зайде до Наума; коли застане, то з ним, а коли не застане, то з Настею
посидить, поговорить; i так вони вже до нього привикли, що коли який день
хоч трохи забариться, то вже вони й скучають, i той i та кажуть:
"Нема ж нашого Василя! Не йде обiдати". Бо усякий раз вони його
зоставляли у себе обiдати. А Маруся? Маруся себе не тямила вiд радощiв.
Василь прийде, то вона вже найде мiсцечко, де з ним обо всiм тихенько
переговорить i намилу ться; а коли i без нього, то тiльки й чу , що старi
його вихваляють.
От дождались i Петра, розговiлись.
На самого полу-Петра, так вже перед вечором, вбiгла Настя в хату, аж
задихалась, та й кричить:
- Науме, Науме! Либонь, старости йдуть.
- До кого?
- Та до нас, до нас; от вже у дворi. Сiдай швидше на лаву; а ти,
Марусю, бiжи хутко у кiмнату та вбирайся.
Маруся, як тiльки почула про старостiв, то що було у руках, усе
попускала i не стямиться, що й робити; тiльки дивиться на матiр, а очицi
як жар, так i горять; а сама була рум'яна, а то почервонiла, як калина. От
мати мерщiй пхнула ©© у кiмнату i стала ©© убирати у нову плахту i усе, що
треба, по-дiвчачи.
Затим ось стукнуло пiд двер'ю палицею тричi.
Наум хутко достав нову свиту, новий пояс, одяга ться, пiдперiзу ться, а
сам труситься, неначе з переляку, i каже собi нищечком:
- Господи милосердний! дай мо©й дочечцi доброго чоловiка; не за мо©
грiхи, а за ©© добрiсть пошли ©й щастя.
От вже стукнули i вдруге, теж тричi, палицею.
Наум, одягшись зовсiм, iзмiв iз скатертi, що на столi, i, посунувши
хлiб, що завсегда лежав на столi, к покуттю (а за тим Настя засвiтила
свiчечку перед богами), сiв на лавку в кiнцi стола й дожида ться.
Аж ось стукнули пiд дверима i втрет , теж тричi. Тогдi Наум
перехрестився i каже до них:
- Коли добрi люди та з добрим словом, то просимо до господи! Насте! iди
ж сiдай i ти.
От Настя, затим упоравши Марусю, вийшла i, перехрестившись тричi, сiла
бiля Наума.
За Наумовим словом ввiйшли в хату дво старостiв, люди хорошi, мiщани,
у синiх жупанах аглицько© каламайки, поясами попiдперiзуванi, з паличками,
i у старшого старости хлiб святий у руках. За ними ввiйшов Василь... крий
матiр божа! - нi живий, нi мертвий: бiлий як стiна.
Пришедши у хату, старости помолились богу святому i поклонились хазя©ну
i хазяйцi.
Зараз Наум (хоч i знав ©х дуже добре, а тiльки для закону) пита:
- Що ви за люди й вiдкiля, i за чим вас бог принiс?
Старший староста й каже:
- Прежде усього подозвольте вам поклонитись i добрим словом
прислужитись. Не позгнушайтесь вислухать нас; i коли буде те , то ми i
оне ; коли ж наше слово буде невлад, то ми i пiдемо назад. А що ми люди
чеснi© i без худо© науки, то от вам хлiб святий у руки.
Наум, узявши хлiб, поцiлував i, положивши на стiл край свого хлiба,
каже:
- Хлiб святий прийма мо, а вас послуха мо. Сiдайте, добрi люди! До чого
ще дiйдеться, а ви сво©х нiг не турбуйте, може, й так здалека йшли. Аз
якого царства, з якого государства?
Старший староста i каже:
- Ми люди нiмецькi©, а йдемо з землi турецько©. Ми собi ловцi, удалi©
молодцi. Раз дома, у нашiй землi, випала пороша... Я i кажу товаришу:
"Чого нам дивитись на таку шквирю, ходiм ськать усякого звiрю", - i пiшли,
©здили, слiдили i нiчого не получили. Назустрiч нам якраз ©де на вороному
коню отсей князь (а Василь устав та й кланя ться, бо се про нього
говорили). От пiсля зустрiчi вiн каже-говорить нам такi© речi: "Ей ви,
ловцi, добрi молодцi! услужiть менi службу, покажiте дружбу: ось якраз
попалась менi лисиця або куниця, а трохи чи не красна дiвиця, ©сти-пити не
жалаю, достати ©© жалаю. Поможiте, пiймайте; чого душа захоче, усього вiд
мене бажайте. Десять городов вам дам i скирту хлiба". От ловцям-молодцям
того i треба. Пiшли ми по слiдам, по усiм городам. Перш слiд пiшов у
Нiмеччину, а далi у Туреччину; ходимо, шука мо, а ©© не пiйма мо. Усi
царства-государства пройшли, а ©© не знайшли; от i кажемо князю: "Не
тiльки звiра в полi, що куниця; пошука мо деiнде, найдеться й красная
дiвиця". Так наш князь затявсь, при сво©й думцi зоставсь. "Скiльки, -
каже-говорить, - по свiту не ©жджав, у яких царствах-государствах не
бував, а тако© куницi, нiби красно© дiвицi, не видав". От ми усе по слiду
йшли та в се село - як зоветься, не зна мо, - прийшли. Тут вп'ять пала
пороша, ми, ловцi-молодцi, давай ходить, давай слiдить; сьогоднi рано
устали й зараз на слiд напали. Пiшов наш звiр та до вас у двiр i з двора
до хати; тепер жала мо його пiймати. Певно, вже наша куниця - у вас у хатi
красна дiвиця. Нашому слову кiнець, а ви зробiте нашому дiлу вiнець.
Вiддайте нашому князю куницю, вашу красную дiвицю! Чи вiддасте, чи нехай
пiдросте?
Поки староста це законне слово казав, Маруся у кiмнатi усе поклони
била, щоб батько вiддав ©© за Василя, а вiн, сидячи на лавцi, скрiзь дверi
дивиться на не© та теж то здихне, то з нею переглянеться. Як же усе
староста розказав i прийшлося батьковi одвiтне слово казати, вона так i
припала до дверей, i слуха.
От Наум усе, насупившись, слухав; помовчав, а далi i каже:
- Не вмiю я до прикладу у сiм дiлi сказати... Спасибi вам за вашу
працю. Iдете ви з дально© дороги, то, може б, випили по чарцi?
Маруся, як се почула, та в голос; Настя аж об поли руками вдарила та й
крикнула:
- Ох менi лихо! А чому ж се так? А Василь так об землю i кинувся, та аж
придiвз навколiшках до Наумових нiг, та цiлу ©х, та гiрко плаче i
просить:
- Будьте менi батеньком рiдненьким! Не гнушайтесь бiдним сиротою!.. За
що в мене душу вiднiма те?.. Не можу без вашо© Марусi жити! Буду вам за
батрака вiчно служити... Буду усякую вашу волю сполняти... Що хотiть, те й
робiть зо мною! Дайте сиротиночцi ще на свiтi прожити!..
Тут i Маруся, забувши, що ©й гоже i що нi, вибiгла тож собi i впала до
нiг отцевських, i просить, i плаче, то кинеться до матерi, i руки ©й
цiлу , i приговорю :
- Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матiнко моя рiднесенька!
утiнько моя, перепiлочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте
менi, бiдненькiй, ще на свiтi пожити! Не розлучайте мене з мо©м
Василечком. Не держiть мене як дочку, нехай я буду вам замiсть наньмички:
усяку роботу, що скажете, буду робити i не охну. Не давайте менi нiяко©
худобоньки: буду сама на себе заробляти, буду вас доглядати i шанувати, аж
поки жива. Хоч один годочок дайте менi з Василечком пожити, щоб i я знала,
що то за радiсть на свiтi!..
Отак i Маруся, i Василь один перед одним усе просили сво©х старих, та
так жалiбно, що старости обидва поставали i, знай, полами сльози утирають.
Далi старший староста не втерпiв i каже:
- Ох, панове сватове! Не слiд менi, бувши у сьому важному чину, лишн
слово говорить; мо дiло таке: сказав, що закон велить, та й жди одвiту;
що почу ш, з тим назад iди. Сказано, дать нам по чарцi, так вже тут нiчого
добррго ждати. Одначе, видячи ©х сльози i убивство, якось-то моторошно й
нам не сказати чого-небудь. А що пак, Олексiйовичу? нiде дiтись:
благослови дiток, нехай Маруся нас пов'яже.
Наум тiльки покрутив головою, обтер слiзку рукавом та й вп'ять понурив
голову i мовчить.
Староста каже:
- Може, стара мати се усе вереду ?
- О батечки мо©! - зараз каже стара Настя. - Чи я ж би не хотiла щастя
сво му дитятi? Адже вона моя утроба. Та де ж нам луччого Василя ськати?
Вiн дитина розумна, покiрна; усяк би нам позавидував. Та хiба ж я не жона
сво му мужу, щоб не мала його слухати? У нас iде по-божому та
по-старосвiтськи: вiн менi закон, а не я йому. А чому вiн не вiдда , я не