подали двадцять аршинiв нерозрiзаних рушникiв та на них i впустили
домовину... i що то! Увесь народ так i голосить! А Наум кинувсь
навколiшки, пiдняв руки догори та й молиться: "Господи праведний! Тво ю
волею осиротiв я, старець немощний! Тiло мо © дочечки вiддаю матерi нашiй
землi; а душу прийми у царство сво ... i не остав мене, грiшного!"
Далi став читати отченаш, аж поки зовсiм опустили труну i попи молитвою
запечатали яму. Тут Наум устав, узяв землi у жменю... труситься,
сердешний, та плаче, плаче! Кинув землю i каже:
- Дай нам, господи, ув однiм царствi бути з нею!.. Прощай, Марусю, у в
останнiй раз! Нехай над тобою земля пером!
Тож i Настя так зробила. Як же прийшлось Василевi кидати, схватив землi
у жменю, як зарида... затруситься, пальцi йому звело, i руки не може
розправити, щоб сипнути землю у яму... трясся-трясся - так i впав
нечувственний...
Тут увесь народ, кожний хоч по жменьцi, кидали землю у яму, щоб бути з
нею ув однiм царствi, а далi бояри засипали лопатами, i зовсiм докiнчили,
i верх вивели, i у головах поставили хрест високий та товстий i зеленою
краскою обмальований...
От i уся Марусi пам'ять!..
Пришедши додому, i попи, i увесь народ, i трудящi стали лагодитися
обiдати. Настя перша кинулась:
- Де ж наш Василь? Нехай мiй голубчик, мiй жених-удовець нехай сiда на
посад сам собi.
Василя нема! Сюди-туди, де Василь?.. Нема нiгде...
Ськали-ськали... нема! Та вже один старий розказував, що ще на
кладовищi пiдняв його, i трусив, i водою бризкав; нi на превелику силу вiн
очуняв i, вiддихнувши трохи, сказав, що пiде проходитись. Чоловiк пустив
його i пiшов до гурту, а де вже вiн дiвся, - вiн не вглядiв.
Кинулись бояри, хто помоторнiший, ськать його: шукали i на кладовищi, i
по бору, i де то вже його не шукали... нема та й нема! Нiчого робить, без
нього пообiдали.
Пiсля обiд, як усi, дякуючи Наума i Настю i поминаючи Марусю,
порозiходились i як уже дома усе поприбирали, послав Наум у город до
Василевого хазя©на, чи не там вiн? Не було й нема! Послав до родичiв - не
чули i не бачили!
Справляли Наум i Настя вп'ять i третини, i дев'янини, i полусорочини, i
сорочини як треба по-християнськи... I що то за обiди були! На усе село.
Багато i старцям милостинi подавали. Василя же не було та й не було! I
слух об нiм запав! Найбiльш журився за ним Наум, боячись, щоб вiн сам собi
не заподiяв смертi. Сумуючи об сiм, частенько плакав, а рано i вечiр
моливсь за нього богу, щоб його сохранив i на розум навiв, i привiв би
його до нього, щоб було кому ©х доглядiти.
Вже й год минув пiсля Марусi. Старi вiдпоминали ©© як треба i попам
заплатили за сороковусти, що наньмали аж у трьох церквах, а у четвертiм
монастирi - i дякам за псалтир, що шiсть недiль, поки Марусина душа лiтала
круг ©© гроба, читали над ним. Стара Настя журиться, неначе сьогоднi
поховала дочку, а Нцум усе тiльки ©© розважа i каже:
- Що ж робить? Молись богу! Перетерпимо тут, буде добре там! Його свята
воля! От Василя менi жалчiш, що - не дай боже!- чи не пропав вiн i з
тiлом, i з душею.
А сам усiм хазяйством розпоряджав i усе дбав, а що змiг, то й сам робив
не лiнуючись. А що тiльки збере хоч трохи чого, так i розда бiдним та
неiмущим. Усiх обдiля.
Стане було Настя казати:
- Та чого ти так клопочеш? Нащо нам се? Чи воно , чи нема - усе равно.
Наш вiк - день!
- Та хоч би й час, - каже Наум, - не собi я роблю, не для себе дбаю.
Усе у руках бога милосердного, усе його, а я тiльки робiтник його. Передаю
через старцiв божих у його святi руки. Грiх лежачи хлiб ©сти; поки здужаю,
довжон i робити, i бiдним подавати. Повелить iти до Марусi, пiду, хвалячи
бога, а кому се зостанеться, той i спасибi скаже, i вiдпомина нас, коли
схоче, а не схоче - як хоче; я сво дiло роблю, поки сила.
- Минув вже i другий год. На третьому прийшов до них чоловiк з города,
а вiн того лiта ходив у Ки©в, та й каже:
- Кланявся вам ваш Василь! Наум так i скрикнув вiд радостi.
- Де ти його бачив? - Та й гукнув на Настю (бо вже собi на старостi
стала глухенька), щоб iшла ближче слухати про Василя.
Зрадувалась i Настя, бо й вона дуже жалкувала, що не було об ньому
нiяко© чутки, пiдсiла до того чоловiка i просила, щоб розказав, де вiн
його бачив i як йому поводиться.
От чоловiк i каже:
- Бачив його у Ки вi, i вже вiн не Василь, а... отець Венедихт...
- Як се так? - закричали обо старi.
- А так, - каже чоловiк, - що вiн там пiшов у ченцi.
- У ченцi? - сказали вп'ять обо та й стали богу молитись i дякувати,
що довiв його до спасенного пуття.
- Вiн у Печорському монастирi i вже дияконом, i при менi, - так-то
розказував той чоловiк, - служив службу божу. А як розпитав мене, що я з
сих мiст i вас знаю, так закликав до себе i казав: "Кланяйся ©м, я ©х, -
каже, - як отця i матiр почитую i щодня, як служу, то i ©х, i вмершу дочку
©х на божiй службi поминаю, i, скiльки дасть бог вiку прожить, щодня буду
©х поминати. Через ©х молитви бог мене спас i вирвав з рук диявола: як
вмерла Маруся, то я, грiшний, бiля не© заклявся самому собi смерть
подiять, i як поховали Марусю, я тихенько вiд них, щоб мене не спинили,
пiшов свiт за очима, узявши тiльки у жменю землi з Марусиного гроба, щоб
хоч з одною землею, - що ©© покрива, укупi лежати. Як я iшов i куди iшов
через цiлiсiнький день i нiч i вп'ять день, - я нiчого не тямлю.
Схаменувся вже над рiчкою: стою на кручi, а якi©сь два ченця мене
схрещують i святою водою обкроплюють та говорять менi премудрi© речi.
Довго того було, поки я у розум, - каже Василь, - прийшов, а затим тi
ченцi привели мене у Ки©в, у Печорський монастир. От мене тут прийняли i
довго розважали, а далi, як прийшло вiд общества мо увольненi , то й
постригли у ченцi, а за голос i дияконом настановили. Кланяйся, - каже, -
мо©м родителям: от ©м i проскура свята, i нехай до мене прибудуть, коли ще
проживу на свiтi, бо тiльки мо © i думки, тiльки й помишленiя, щоб швидше
бути укупi з Марусею".
Узяв Наум проскуру, поцiлував та й задумавсь, а далi й каже до Василя,
неначе вiн тутечка перед ним сто©ть: "Адже ти вже тепер отець Венедихт...
ти служиш службу божу... чого ж ти спотика шся? Ей, молись, щиро молись!
Пам'ятуй, що у отченашi чита ш: да будеть воля твоя, iзбави нас од
лукавого!.."
На тiм же мiсцi i у той же час обiщався Наум iз старою у Ки©в ©хати.
Бог ©х туди й принiс. Пiшли по монастирям, зараз у Печорському спиталися
про диякона з таких i таких мiсць, про отця Венедихта. От ©м чернець i
каже:
- I вже пом'янiте його за впокой! Вiн i прийшов немощний, та таки себе
не поберiгав: не слухав нiкого, ськав усяко© болiстi i заморив себе
зовсiм. Далi чах-чах та от недiль зо двi як i помер. Та ще таки вiд су ти
не збавивсь: вмираючи, просив якомога, щоб йому у труну положили яко©сь
землi, що у нього у платку була зав'язана, а платок шовковий, красний,
хороший платок, просив положити йому пiд голови. Та як закон запреща
монаховi такi примхи, то його не послухали.
Тяжко здохнув Наум, далi доськався його гроба, i, пришедши з Настею,
найняли тут по нiм панахиду i у граматку свою записали.
Довго, довго стояв Наум над гробом його... Далi здихнув, перехрестився
i каже:
- Дай, господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!
домовину... i що то! Увесь народ так i голосить! А Наум кинувсь
навколiшки, пiдняв руки догори та й молиться: "Господи праведний! Тво ю
волею осиротiв я, старець немощний! Тiло мо © дочечки вiддаю матерi нашiй
землi; а душу прийми у царство сво ... i не остав мене, грiшного!"
Далi став читати отченаш, аж поки зовсiм опустили труну i попи молитвою
запечатали яму. Тут Наум устав, узяв землi у жменю... труситься,
сердешний, та плаче, плаче! Кинув землю i каже:
- Дай нам, господи, ув однiм царствi бути з нею!.. Прощай, Марусю, у в
останнiй раз! Нехай над тобою земля пером!
Тож i Настя так зробила. Як же прийшлось Василевi кидати, схватив землi
у жменю, як зарида... затруситься, пальцi йому звело, i руки не може
розправити, щоб сипнути землю у яму... трясся-трясся - так i впав
нечувственний...
Тут увесь народ, кожний хоч по жменьцi, кидали землю у яму, щоб бути з
нею ув однiм царствi, а далi бояри засипали лопатами, i зовсiм докiнчили,
i верх вивели, i у головах поставили хрест високий та товстий i зеленою
краскою обмальований...
От i уся Марусi пам'ять!..
Пришедши додому, i попи, i увесь народ, i трудящi стали лагодитися
обiдати. Настя перша кинулась:
- Де ж наш Василь? Нехай мiй голубчик, мiй жених-удовець нехай сiда на
посад сам собi.
Василя нема! Сюди-туди, де Василь?.. Нема нiгде...
Ськали-ськали... нема! Та вже один старий розказував, що ще на
кладовищi пiдняв його, i трусив, i водою бризкав; нi на превелику силу вiн
очуняв i, вiддихнувши трохи, сказав, що пiде проходитись. Чоловiк пустив
його i пiшов до гурту, а де вже вiн дiвся, - вiн не вглядiв.
Кинулись бояри, хто помоторнiший, ськать його: шукали i на кладовищi, i
по бору, i де то вже його не шукали... нема та й нема! Нiчого робить, без
нього пообiдали.
Пiсля обiд, як усi, дякуючи Наума i Настю i поминаючи Марусю,
порозiходились i як уже дома усе поприбирали, послав Наум у город до
Василевого хазя©на, чи не там вiн? Не було й нема! Послав до родичiв - не
чули i не бачили!
Справляли Наум i Настя вп'ять i третини, i дев'янини, i полусорочини, i
сорочини як треба по-християнськи... I що то за обiди були! На усе село.
Багато i старцям милостинi подавали. Василя же не було та й не було! I
слух об нiм запав! Найбiльш журився за ним Наум, боячись, щоб вiн сам собi
не заподiяв смертi. Сумуючи об сiм, частенько плакав, а рано i вечiр
моливсь за нього богу, щоб його сохранив i на розум навiв, i привiв би
його до нього, щоб було кому ©х доглядiти.
Вже й год минув пiсля Марусi. Старi вiдпоминали ©© як треба i попам
заплатили за сороковусти, що наньмали аж у трьох церквах, а у четвертiм
монастирi - i дякам за псалтир, що шiсть недiль, поки Марусина душа лiтала
круг ©© гроба, читали над ним. Стара Настя журиться, неначе сьогоднi
поховала дочку, а Нцум усе тiльки ©© розважа i каже:
- Що ж робить? Молись богу! Перетерпимо тут, буде добре там! Його свята
воля! От Василя менi жалчiш, що - не дай боже!- чи не пропав вiн i з
тiлом, i з душею.
А сам усiм хазяйством розпоряджав i усе дбав, а що змiг, то й сам робив
не лiнуючись. А що тiльки збере хоч трохи чого, так i розда бiдним та
неiмущим. Усiх обдiля.
Стане було Настя казати:
- Та чого ти так клопочеш? Нащо нам се? Чи воно , чи нема - усе равно.
Наш вiк - день!
- Та хоч би й час, - каже Наум, - не собi я роблю, не для себе дбаю.
Усе у руках бога милосердного, усе його, а я тiльки робiтник його. Передаю
через старцiв божих у його святi руки. Грiх лежачи хлiб ©сти; поки здужаю,
довжон i робити, i бiдним подавати. Повелить iти до Марусi, пiду, хвалячи
бога, а кому се зостанеться, той i спасибi скаже, i вiдпомина нас, коли
схоче, а не схоче - як хоче; я сво дiло роблю, поки сила.
- Минув вже i другий год. На третьому прийшов до них чоловiк з города,
а вiн того лiта ходив у Ки©в, та й каже:
- Кланявся вам ваш Василь! Наум так i скрикнув вiд радостi.
- Де ти його бачив? - Та й гукнув на Настю (бо вже собi на старостi
стала глухенька), щоб iшла ближче слухати про Василя.
Зрадувалась i Настя, бо й вона дуже жалкувала, що не було об ньому
нiяко© чутки, пiдсiла до того чоловiка i просила, щоб розказав, де вiн
його бачив i як йому поводиться.
От чоловiк i каже:
- Бачив його у Ки вi, i вже вiн не Василь, а... отець Венедихт...
- Як се так? - закричали обо старi.
- А так, - каже чоловiк, - що вiн там пiшов у ченцi.
- У ченцi? - сказали вп'ять обо та й стали богу молитись i дякувати,
що довiв його до спасенного пуття.
- Вiн у Печорському монастирi i вже дияконом, i при менi, - так-то
розказував той чоловiк, - служив службу божу. А як розпитав мене, що я з
сих мiст i вас знаю, так закликав до себе i казав: "Кланяйся ©м, я ©х, -
каже, - як отця i матiр почитую i щодня, як служу, то i ©х, i вмершу дочку
©х на божiй службi поминаю, i, скiльки дасть бог вiку прожить, щодня буду
©х поминати. Через ©х молитви бог мене спас i вирвав з рук диявола: як
вмерла Маруся, то я, грiшний, бiля не© заклявся самому собi смерть
подiять, i як поховали Марусю, я тихенько вiд них, щоб мене не спинили,
пiшов свiт за очима, узявши тiльки у жменю землi з Марусиного гроба, щоб
хоч з одною землею, - що ©© покрива, укупi лежати. Як я iшов i куди iшов
через цiлiсiнький день i нiч i вп'ять день, - я нiчого не тямлю.
Схаменувся вже над рiчкою: стою на кручi, а якi©сь два ченця мене
схрещують i святою водою обкроплюють та говорять менi премудрi© речi.
Довго того було, поки я у розум, - каже Василь, - прийшов, а затим тi
ченцi привели мене у Ки©в, у Печорський монастир. От мене тут прийняли i
довго розважали, а далi, як прийшло вiд общества мо увольненi , то й
постригли у ченцi, а за голос i дияконом настановили. Кланяйся, - каже, -
мо©м родителям: от ©м i проскура свята, i нехай до мене прибудуть, коли ще
проживу на свiтi, бо тiльки мо © i думки, тiльки й помишленiя, щоб швидше
бути укупi з Марусею".
Узяв Наум проскуру, поцiлував та й задумавсь, а далi й каже до Василя,
неначе вiн тутечка перед ним сто©ть: "Адже ти вже тепер отець Венедихт...
ти служиш службу божу... чого ж ти спотика шся? Ей, молись, щиро молись!
Пам'ятуй, що у отченашi чита ш: да будеть воля твоя, iзбави нас од
лукавого!.."
На тiм же мiсцi i у той же час обiщався Наум iз старою у Ки©в ©хати.
Бог ©х туди й принiс. Пiшли по монастирям, зараз у Печорському спиталися
про диякона з таких i таких мiсць, про отця Венедихта. От ©м чернець i
каже:
- I вже пом'янiте його за впокой! Вiн i прийшов немощний, та таки себе
не поберiгав: не слухав нiкого, ськав усяко© болiстi i заморив себе
зовсiм. Далi чах-чах та от недiль зо двi як i помер. Та ще таки вiд су ти
не збавивсь: вмираючи, просив якомога, щоб йому у труну положили яко©сь
землi, що у нього у платку була зав'язана, а платок шовковий, красний,
хороший платок, просив положити йому пiд голови. Та як закон запреща
монаховi такi примхи, то його не послухали.
Тяжко здохнув Наум, далi доськався його гроба, i, пришедши з Настею,
найняли тут по нiм панахиду i у граматку свою записали.
Довго, довго стояв Наум над гробом його... Далi здихнув, перехрестився
i каже:
- Дай, господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!