Квiтка-Основ'яненко Г.. Маруся

------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Часто менi приходить на думку: чого б то чоловiковi так дуже
пристращатись на сiм свiтi до чого-небудь, не то щоб до яко© вещi, а то
хоч би i до наймилiших людей: жiнки, дiточок, щирих приятелей i других?
Перше усього подумаймо: чи ми ж на сiм свiтi вiчнi? I що у нас, хоч
скотинка, хоч хлiбець на току, худобинка у скриньцi, так сьому так усе без
порчi й бути? Нi, нема тут нiчого вiчного! Та й ми самi що? Сьогоднi жив,
завтра - що бог дасть! Адже ж, живучи промеж людей, тiльки й чу ш: там
дзвонять по душi, там голосять по покiйнику, там справляють старцям
обiд... Що в бога день тобi говорять: ось той недуж, той вмира, а той
вмер... Ти i не оглядишся i незчу шся, як зоставсь сам собi на свiтi: хоч
i з людьми i промеж людей, та ба! Усе тобi або не такi приятелi, яких
поховав, або i зовсiм незвiснi; та воно тобi усеравно, що блука ш у
дрiмучому лiсi! Ось стань про приятелiв згадувать, то уся твоя пiсня на
один лад: от з тим ми хлопцями були - i вже вiн вмер, а з тим до школи
укупi ходили - i той вмер, з тим парубкували - i той вмер; i сей, i той, i
той, i сей, - усi повмирали. Коли ж се так , так i пам'ятуй собi добре,
що не забудуть i тебе на сiм свiтi, озьмуть i не будуть питатись: чи хочеш
до гурту, чи ще б, може, погуляв?
А пiсля тако© думки чого ж би нам, невiчним, та пристращатись до
уременного? Чому б так не робить: наградив тебе бог щастям, що батько й
мати тво© живуть при тобi i дякують добрим словом, що ти ©х при старостi i
коха ш, i поважа ш, або жiнкою до тебе доброю, послухною, хазяйкою
невсипущою, або дiточками покiрними та слухняними - хвали за се бога i
лягаючи, i устаючи, а ©х шануй i кохай, i для них не жалiй не тiльки
нiяких трудiв, худоби, та, коли нужда звелить, душу свою за них положи,
розпинайся, умри за них, та усе-таки пам'ятуй, що й вони на сiм свiтi такi
ж гостi, як ти i усякий чоловiк, - чи цар, чи пан, чи архирей, чи салдат,
чи личман* (*Личман - пастух, чабан.). Коли отець наш милосердний кого з
нас покличе, проводжай з жалем, та без укору i попрьокiв; перехрестись та
й скажи, як щодня у отченашi чита ш: ."Господи! буде воля твоя з нами
грiшними!" I не удавайсь у тугу, щоб вона тобi вiку не укоротила: бо грiх
смертельний накликать на себе не тiльки смерть, - i саму болiсть, хоч би
яку-небудь: бо, не поберiгши тiла, загубиш i душу на вiки вiчнi! Бiльш
усього пам'ятуй, що ти хова ш сьогоднi, а тебе заховають завтра; i усi
будемо укупi, у господа милосердного на вiчнiй радостi; i вже там не буде
нiяко© розлуки, i нiяке горе, i нiяке лихо нас не постигне.
Iще ж i се ми дума мо, що як постигне кого-небудь бiда i нещастя, що
похова кого iз сво © сiм'© або i родичiв, то буцiмто се чоловiковi
приходить за його грiхи й неправди прежнi©. Нi, не так се ! Ось послухайте
лишень, як нам панотець у церквi чита, що господь небесний нам як отець
дiтям. А пiсля сього не грiх нам буде i таке примiнити: от зберуться дiти
на вулицю грати, та будуть промеж ними щасливiшi, та усе б то ©м, замiсть
iграшки, битись та лаятись, а меж ними буде дитина плохенька, смирна,
покiрна, i що усяк ©© може забiдити. Адже правда, що батько тi © дитини,
щоб вона не перейняла худа вiд сво вольникiв, жалкуючи об нiй, кликне з
вулицi до себе i, щоб воно за товариством не скучало, посадить бiля себе
та й приголубить, i понiжить, i, чого вона забажа, усього ©й дасть.
Пожалуй, хлопцi, що на вулицi зостались, не знаючи, яке добро тiй дитинi у
батька, будуть жалкувати, що узят вiд них товариш. Дарма, нехай жалкують,
а йому у отца дуже-дуже добре! От так i небесний наш отець з нами робить:
бережеть нас вiд усяко© бiди i береть нас прямiсiнько до себе, де таке
добро, таке добро... що нi розказати, нi здумати не можна! Та ще й так
подумаймо: чувствуеш ти, чоловiче, що се бог за грiхи тво© послав бiду?
Так же й розсуди: який батько покине овсi дiток, щоб без науки ледащiли?
Усякий, усякий отець стара ться навчити дiтей усьому доброму; а
неслухняних по-батькiвськи повчить та по-батькiвськи пожалу . Недурно
сказано: ледача та дитина, которо© батько не вчив! Се ж люди так з сво©ми
дiтьми роблять, а то отець небесний, що милосердiю його i мiри нема! Той
коли i пошле за грiхи яку бiду, то вiн же i помилу ! Тiльки покоряйся
йому! А пiсля сього не будемо журитись, що нам бог милосердний не пошлеть
терпiти, i, перехрестившись, скажемо: "Господи! навчи мене, грiшного, як
сполнять волю твою святую!" - то й побачиш, що опiсля усе гаразд буде.
Так робив Наум Дрот...
От його-то постигла лихая бiда! Що ж вiн? Нiчого. Хвалив бога i з тим
прожив вiк, що не вдався в тугу; а письменний не стерпiв...
От як се було.
Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батьковi i матерi слухняний,
старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не
збрехав, горiлки не впивавсь i п'яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, а
до церкви? Так хоч би i маленький празник, тiльки пiп у дзвiн - вiн вже й
там: свiчечку обмiнить, старцям грошенят роздасть i приньметься за дiло;
коли прочу яку бiднiсть, надiлить по сво©й силi i совiт добрий дасть. За
його правду не оставив же його i бог милосердний: що б то нi задумав, усе
йому господь i посилав. Наградив його жiнкою доброю, роботящою, хазяйкою
слухняною; i що було Наум нi забажа, що нi задума, Настя (так ©© звали)
ночi не поспить, усюди стара ться, б' ться i вже зробить i достане, чого
мужиковi хотiлось. Поважав же i вiн ©©, скiльки мiг, i любив ©©, як свою
душу. Не було меж ними не тiльки бiйки, та й нiяко© лайки. Щодень хвалили
бога за його милостi.
У в однiм тiльки була в них журба: не давав ©м бог дiточок. Та що ж?
Настя як здума про се, то зараз у сльози та в голос; а Наум
перехреститься, прочита отченаш, то йому i стане на серцi веселiш, i пiшов
за сво©м дiлом чи в поле, чи на тiк, чи у загороду або до батракiв, бо був
собi заможненький: було й воликiв пар б п'ять, була й шкапа, були й
батраки; було чим i панщину вiдбувати, i у дорогу ходити; була ж i нивка,
одна i друга, ще дiдiвська, а третю вiн сам вже купив, так було йому чим
орудувати.
Отим-то Настя, дивлячись на худобу, та й журилась: що кому-то воно,
каже, пiсля нас дiстанеться? Не буде нам нi слави, нi пам'ятi; хто нас
похова , хто нас пом'яне? Розтратять, що ми зiбрали, а нам i спасибi не
скажуть. А Наум ©й було i каже: "Чоловiковi треба трудитися до само©
смертi; дасть бог дiточок - дiткам зостанеться, а не дасть - його воля
святая! Вiн зна, для чого що робиться. Нiщо не наше, усе боже. Достанеться
наше добре доброму, вiн за нас i на часточку подасть, i мисочку
поставить, i старцям роздасть. А коли буде наслiдувати недобрий, йому грiх
буде, а нас усе-таки бог милосердний, пом'яне, коли ми те заслужимо. Не
журися, Насте, об худобi: вона наша, а не ми ©©. Стережись, щоб вона тобi
не перепинила дороги до царства небесного. Сатана зна, чим пiдштрикнути;
молися богу, читай "Iзбави нас од лукавого", то усе гаразд буде.
Аж ось за отцевськi i материнськi молитви дав ©м бог i дочечку. Та й
радi ж були обо , i Наум, i Настя; таки з рук ©© не спускали. Коли ж,
було, куди дитина побiжить, чи до сусiдiв, чи на вулицю, то вже
котрий-небудь, або батько, або мати, так слiдком за нею i ходять. Та й що
то за дитина була! Ще маленьке було, а знала i отченаш, i богородицю, i
святий боже, i половину вiрую. А тiльки було зачу дзвiн, то вже нi
загра ться, нi засидиться дома i каже: "Мамо! пiду до церкви, бач,
дзвонять; грiшка не йти; тату, дай шажок на свiчечку, а другий старцю
божому подати". I в церквi вже не запусту i нi до кого не заговорить, та
все молиться, та поклони б' .
От i виросла ©м на втiху. Та що ж то за дiвка була! Висока,
прямесенька, як стрiлочка, чорнявенька, очицi як терновi ягiдки, бровоньки
як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвiте, носочок
так собi пряменький з горбочком, а губоньки як цвiточки розцвiтають, i меж
ними зубоньки неначе жарнiвки, як одна, на ниточцi нанизанi. Коли було
заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопiлочка загра
стиха, що тiльки б ©© й слухав; а як усмiхнеться та очицями поведе, а сама
зачервонi ться, так от неначе шовковою хусточкою обiтреть смажнi© уста.
Коси у не© як смоль чорнi© та довгi-довгi, аж за колiно; у празник або хоч
i в недiльку так гарно ©х повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi
заплiта; та як покладе ©х на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча
квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi
добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде, коли й не
бiльш, а на ши©... та й шия бiлесенька-бiлесенька, от як би з крейди
чепурненько вистругана; поверх тако©-то ши© на чорнiй бархатцi, широкiй,
так що пальця, мабуть, у два, золотий днус* (* днус - дукач.) i у кольцi
зверху камiнець, червоненький... так так i ся ! Та як вирядиться у ба ву
червону юпку, застебнеться пiд саму душу, щоб нiчогiсiнько не видно було,
що незвичайно... вже ж пак не так, як городянськi дiвчата, що у панiв
понавчались: цур ©м! Зогрiшиш тiльки, дивлячись на таких! --
Не так було у нашо© Марусi, Наумово© та Настино© дочки, ось що я
розказую, а ©©, зна те, звали Марусею. Що було, то й було, та як прикрито
та закрито, то i для дiвчини чепурнiш, i хто на не© дивиться, i хто з нею
говорить, то все-таки звичайнiш.
Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнi© рукава сама
вишивала червоними нитками. Плахта на нiй картацька, черчата* (*Черчатий -
пофарбований у червоне.), ще материнська - придана; тепер вже таких не
роблять. I яких-то цвiтiв, там не було? Батечку мiй та й годi! Запаска
шовкова, морева; каламайковий пояс, та як пiдпережеться, так так рукою i
обхватиш, - ще ж то не дуже i стягнеться. Хусточка у пояса мережована i з
вишитими орлами, i, ляхiвка з-пiд плахти тож вимережована й з китичками;
панчiшки синi, суконцi, i червонi черевички. От така як вийде, то що i
твоя панночка! Iде, як павичка, не дуже по усiм усюдам розгляда, а тiльки
дивиться пiд ноги. Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько
вклонилась та й каже: "Здрастуйте, дядюшка!" або: "Здоровi, тiтусю!" I
таки хоч би то мала дитина була, то вже не пройде просто, усякому
поклониться i ласкаво заговорить. А щоб який парубок та посмiв би ©©
зайняти? Ну-ну, не знаю! Вона й не лаятиметься, i нi слова й не скаже, а
тiльки подивиться на нього так пильно, та буцiм i жалiбно, i сердитенько,
- хто. ©© зна, як-то вона там загляне, - так хоч би який був, то зараз
шапку з голови схопе, поклонивсь звичайненько, i нi пари з уст не мовить,
i вiдiйде дальш. О, там вже на все село була i красива, i розумна, i
багата, звичайна, та ще ж к тому тиха, i смирна, i усякому покiрна.
На вулицю i не кажи, щоб коли з подругами пiшла. Було мати стане ©й
казати: "Пiшла б, доцю, на вулицю: бач, тепер весна, вона раз красна.
Пограла б з подруженьками у хрещика, пiсеньок би поспiвала". Так де ж!
"Лучче я, - каже, - на те мiсце, упоравшись, та ляжу спати, ранше устану,
замiню твою старiсть: обiдати наварю i батьковi у поле понесу. А на вулицi
що я забула? Iграшки та пустота, та, гляди, станеться, хоч i не зо мною,
хоч i аби з ким, яка причина, та опiсля i страшно вiдвiчати за те одно, що
й я там була! Нехай ©м виясниться, не пiду!" А про вечорницi так i не
споминай! Було i других дiвчат вiдводить та аж плаче та просить: "Будьте
ласкавi, сестрички, голубочки, не ходiте на те прокляте зборище! Та там
нема нiякогiсiнького добра; там усе зле та лихе ! Збираються буцiмто
прясти, та замiсть того пустують, жартують та вчаться горiлочку пити; вiд
матерiв курей крадуть та туди носять, та ще й таке там дi ться, що сором i
казати. Чи мало ж то сво © слави загубили, ходячи на тую погань: от хоч би
i Явдоха, i Кулина, i Прiська. Адже ж i пiп панотець не велить i каже, що
грiх смертельний туди ходити. Та дивiться ж i на мене: от я дома бiльш
усiх вас напряду, чим ви ходячи".
Отак було говорить-говорить, то, гляди, одна перестане ходити, далi
друга, третя; а далi i зовсiм мода перестане, щоб ходити. То й дякують
добрi люди, а найбiльш матерi. А там опiсля нечистий таки вп'ять силу
озьме, пiдцюкне й потягне низку добру до погибелi.
Тiльки було наша Маруся уряди-годи збереться до подруженьки на весiлля
у дружечки. Та й то не буде вона у суботу бiгати з ними по вулицi та горло
драти, мов скажена, як усi роблять; а прийде вже у недiленьку, посидить,
пообiда, а як виведуть молодих надвiр танцювати, вона тут чи побула, чи не
побула, мерщiй додому; розiбралась, роздяглась, давай пiч топити i
вечерять наставляти, i вже мати за нею було нiколи не поспiшиться.
Отак, раз, на клечальнiй недiлi, була Маруся у сво © подруги у дружках
на весiллi i сидiла за столом. Проти дружечок, звичайно, сидiли бояри.
Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний,
русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як
зiрочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i
кита ва юпка, поясом з аглицько© каламайки пiдперезаний, у тяжинових
штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами. Як пришивали боярам до шапок
квiтки, то усi клали по шагу, хто-хто два, та й лакей з панського двора i
той п'ять шагiв положив, що усi здивувались, а Василь усе вижидав та усе в
кишенi довбавсь; а далi витяг капшучок, а там таки дещо бряжчало, засунув
пальцi, достав та й положив на викуп шапки, за квiтку, цiлiсiнький
гривеник!.. Як брязнув, так усi, хто був на весiллi, так i вжахнулись, а
дружки аж спiвати перестали. А вiн собi й дарма: потряс патлами та за
ложку i став локшину до©дати, буцiм тiльки копiйку дав.
От, сидячи за столом, як вже попринiмали страву, давай тогдi Василь
дiвчат розглядать, що були у дружках. Зирк! i вздрiв Марусю, а вона аж у
третiх сидiла, бо старшою дружкою, скiльки було ©© не просять, нiколи не
хоче: "Нехай, - каже, - другi сiдають, а менi i тут добре".
Став наш Василь i сам не свiй i, як там кажуть, як опарений. То був
шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади - поперед усiх: тiльки його
й чули, вiд нього весь регiт iде; тепер же тобi хоч би пiвслова промовив:
голову посупив, руки поклав пiд стiл i нi до кого нiчичирк; усе тiльки
погляне на Марусю, тяжко здихне i пустить очi пiд лоб.
Познiмали страву i поставили горiхи на стiл. Дружечки зараз кинулись з
боярами цятаться; щебечуть, регочуться, вигадують дещо промiж весiльних
пiсеньок, а наш Василь сидить, мов у лiсi, сам собi один: нi до кого не
заговорить i нiкуди не гляне, тiльки на Марусю; тiльки вона йому i
бачиться, тiльки об нiй i дума; неначе увесь свiт пропав, а тiльки вiн з
Марусею i зостався: нi до чого i нi до кого нема йому нiякого дiла.
Що ж Маруся? I вона, сердешна, щось iзмiнилась: то була, як i завсегда,
невесела, а тут вже притьмом хоч додому йти. Чогось-то ©й стало млосно i
нудно, i, як подивиться на Василя, так так ©й його жаль стане! А чого? I
сама не зна. Хiба тим, що й вiн сидить такий невеселий. А ще найпуще, як
один на одного разом зглянуть, так Марусю мов лихорадка так iз-за плечей i
озьме, i все б вона плакала, а Василь - мов у самiй душнiй хатi, неначе
його хто трьома кожухами вкрив i гарячим збитнем напува. От мерщiй i
вiдвернуться один вiд одного i, бачиться, i не дивляться, то й, гляди,
Василь тiльки рукою поведе або головою мотне, то вже Маруся i почервонiла,
i вп'ять iззирнуться меж собою.
Дума сердешна Маруся, що, мабуть, се з очей ©й стало, та й каже собi:
"Пiду лишень додому"; так думка така нападе: "Он той боярин, що у синiм
жупанi, чи вiн чи недуж, чи що? Та як пiду, то щоб вiн ще гiрш не
занедужав, i нiхто йому не поможеть; бач, як жалiбно дивиться на мене i
буцiмто й просить: будь ласкава, Марусю, не втiкай вiдсiля! Добре, добре,
зостанусь!"
А Василь собi нудить свiтом i не зна, на яку ступити. Розчумав трохи,
що бояри цятаються, та й дума: "Ке лишень поцятаюсь я он з тою дiвчиною,
що сидить смутна, невесела". Тiльки, сердека, протягнув руку, так неначе
йому хто шепнув: "Не заньмай ©©, ще розсердиться: бач, яка вона одягна та
пишна! Се, мабуть, мiщанка; вона з тобою i говорити не захоче". Поблiднi
наш Василь та вп'ять i похмуриться. Далi збиравсь-збиравсь, та як дружечки
дуже почали спiвати, а весiльний батько з матiр'ю частiш стали горiлочкою
поштувати i пiднявсь гомiн по хатi, вiн таки хватив у жменю горiхiв та до
Марусi: "Чи чiт, чи лишка?" Та як се промовив, так аж трохи не впав iз
ослона на спину: голова йому закрутилась, в очах потемнiло, i нестямивсь
овсi.
Та й Марусi ж добре було! Як заговорив до не© Василь, так вона так
злякалась, як тогдi, як мати на не© розсердилась: а се тiльки одним один
раз i було на ©© вiку, як, принiсши вона вiд рiчки плаття, загубила
материну хустку, що ще вiд ©© покiйно© матерi, так за те-то на не© мати
сердилась було, i хоч не довго, та вона - крий боже! - як було злякалась.
Отже i тепер так ©й було прийшло: якби можна, скрiзь землю б провалилась
або забiгла куди, щоб i не дивитись на свого боярина. Та й що йому казати?
Як скажу "нечiт", то вiн подума, що я чванна i не хочу бiльш з ним
цятатись, а вiн так чи смутний, чи сердитий, а тiльки жалко на нього
дивитись. Скажу "чiт". Що ж? Як стала силуватись, щоб промовити слово, так
нi жодною мiрою не може сказать: губи злиплись, язик мов дерев'яний, а дух
так i захватило. Дивиться, що й Василь з не© очей не спустить, i горiхи у
жменi держить, i жде, що вона йому скаже; от ©й того жалко стало, на
велику силу та тихесенько, так що нiхто й не чув, промовила: "Чiт!" - та
ззирнулась з ним. I сама вже не стямилась, як узяла з Василево© жменi
горiхи, та як схаменулась, як засоромилась!.. Крий мати божа!.. Аж ось, на
щастя ©х, крикнув дружко: "Старости, пани пiдстарости! благословiте
молодих вивести iз хати надвiр погуляти". Тут i усi рушили iз-за стола та,
хто куди попав, мерщiй надвiр, дивиться, як будуть танцювати. От i Марусi,
i Василевi неначе свiт пiднявсь, полегшало на душi, вийшли й вони з хати.
Тро©ста, музика гра, що духу: риплять скрипки, бряжчать цимбали, а
замiсть баса сам скрипник скрiзь зуби гуде та прицмоку . От i
розколихались нашi дiвчата: вийшла пара, а там друга, пiшли у дрiбушки.
Нiжками тупотять, пiдкiвками бряжчать, побравшись за рученьки,
виворочуються, то вп'ять розiйдуться та, як утiнки, плавно пливуть, тiльки
головками поводжують, то вп'ять у дрiбушки... Вже й потомились, вже i
хусточками утираються, вже б ©м i годi, вже i другим хочеться
потанцювать... так що ж бо? - музика гра та й гра! Вже одна iз дiвчат,
Одарка Макотрусiвна, ледве ноги волочить, пiт з не© так i тече, притьмом
просить музику: "Та годi-бо, дядьку!.. та перестаньте-бо... ось уже не
здужаю!.." Та що ж? Музика гра та гра!.. Далi скрипник закiнчив i пити
скрипочкою попросив... От дiвчатам годi, поклонились музицi i пiшли до
гурту.
- Ану, горлицi! - гукнув з кучi Денис Деканенко, розтовкав людей
кулаччям, потяг до себе з кучi Пазьку Левусiвну, i став з нею, i
дожида ться, поки почастують музику. Розставив ноги, у боки узявсь, шапка
висока, сiрих смушкiв, з червоним сукняним верхом, набiк йому похилилась,
усами поморгу , на всiх погляда й приговорю : "Отже узявся танцювати, та,
може, i не вмiю! Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев'янцi ходить".
Як се почули люди, так i зареготались. Кузьма, таки старий Коровай, той i
каже: "Отак! отой навчить добре, сам ходячи на однiй нозi". А Юхим
Перепелиця смiявсь-смiявсь, аж йому сльози потекли, та й каже: "Оцей не
вигада! Ну, вже так!" А Денис сто©ть, неначе i не вiн, i не всмiхнеться.
Напивпщсь горiлки, музика i вчистила горлицi. Як же розходивсь наш
Денис, так що батечки! Там його морока зна, як-то мудро тодi танцював! Як
же вдарив навприсядку, так ногами до землi не доторку ться, - то поповзе
навколiшки, то через голову перекинеться, скакне, у долошки плесне,
свисне, що аж у вухах залящить, та вп'ять в боки, та тропака-тропана, що
аж земля гуде; а там стане викидувати ногами, неначе вони йому
повиломлюванi; а далi пiдскочить та вп'ять навприсядку, та около Пазьки
так кругом i в' ться та приговорю :

Ой дiвчина горлиця
До козака горнеться;
А козак, як орел,
Як побачив, та i вмер...

Добре було Денисовi так бришкати без Василя; а той би його заткнув за
пояс чи у танцях, чи так у речах або в молодецтвi, бо вiн собi був на те
уродливий. Коли було озьметься за танцi, так i не кажи, що годi:
перетанцю яку хоч музику; коли ж пiдвернеться до дiвчат, то вже нi на
кого бiльш i не дивляться, тiльки на нього i його одного слухають, а на
опрочих плюють; коли ж пiдсяде до старiших та стане загинати ©м сво©
балянтраси, так усi, i старi i молодi, сидять та, пороззявлявши роти,
слухають хоч до пiзньо© ночi.
Такий-то був наш Василь до сього часу. Тепер же вiн мов остуджений.
Вийшовши з хати, де б то йти до гурту та, взявши дiвчину, туди б i собi
танцювати; нi, пiшов собi, сердека, стороною вiд людей, схиливсь на плiт
та й дума: "Що се менi сталось? Таки нiчого не чую, нiчого й не бачу,
тiльки одну сю чорняву дiвчину! Вона в мене i перед очима, i на думцi!..
Чому ж не займу ©©? Але! Бачиться, i не смiю або й боюсь, щоб i не
розсердилась... А як здумаю, що вона на мене мусить розсердитись, i коли
пiдiйду до не©, то вона вiдвернеться вiд мене i прожене, то вiд сi© думки
i свiт менi немилий, i сам не знаю, що з собою робити!.. Пiшов би й
додому, так отут неначе прикований. Нудно, менi на се весiлля i дивитись;
а очей не вiдведу вiд тi © хати, що он на приспi сидить моя дiвчина та
щось з подругою розговорю , та, чи менi так вже зда ться, чи таки справдi,
що на мене поглядають, може про мене..."
- Чого так зажуривсь, Семенович? - сказав йому Левко Цьомкал,
пiдстарший боярин, та й вдарив його по плечах. - На дiвчат заглядiвсь, чи
що? На лиш потягни люльки, та повеселiша ш, та й ходiм танцювать. Бач, якi
бойнi дiвчата з города понаходили.
- Не хочу люльки, - каже Василь, - трохи не вона менi i завадила. Так
щось нездорово! Або оце додому утiкати, абощо? Кiнчай тут за мене порядок.
- Цур йому, - каже Левко, - ще погуляймо. Мабуть, чи нема тобi чого з
очей? То проходись по вулицi, воно й минеться; або йди, лучче усього, та
подивись, як дiвчата танцюють. Ну, що вже Кубракiвна вдала, так там вже за
всiх. Що за танцюра! Та й дiвка, брат, важна! Коли б до осенi не втекла,
то не мине мо©х рук.
Мов лихоманка стрепенула Василя: поблiд, як полотно, та аж руками
схопивсь за коляку, щоб не впасти вiд журби. Вiн-бо думав, що се його
дiвчину Левко вихваля; бо, звiсно, коли хто котру любить, то й дума, що
вона i усiм така хороша i люб'язна зда ться, як i йому. Послухав трохи
чмелiв, далi схаменувсь i на хитрощi пiднявсь, давай його випитувати:
- Де Кубракiвна? - каже, - Чи не та чорнява, що повна шия намиста з
хрестами? (себто Маруся).
- Нi, - каже Левко, - нам до тi © далеко. Моя он, бак, русява, що
трошки кирпатенька, у свитi та рушником пiдперезана.
Полегшало нашому Василевi; аж здохнув, i очицi, як ясочки, заграли, як
почув, що не його дiвчину Левко любить. Тепер йому дарма i Кубракiвна, чи
тут вона, чи де, а дiавай мерщiй допитуватись про свою та й каже Левковi:
- А то про яку ти кажеш, що до не© тобi далеко? Хiба тут попiвна або
прикажчикiвна?
- Нi, - каже Левко, - тут усе нашi рiвнi; а я кажу про нашу Марусю.
- А що ж то за Маруся? - спитавсь Василь та й очi понурив у землю,
буцiм йому i дарма, а у самого не тiльки що вуха, та що то, усяка жилочка
неначе слуха; а вiн, сердешний, i дух прита©в, i бо©ться, щоб нi жодного
словечка не прослухати, що йому буде Левко розказувати.
От i почав йому Левко про Марусю казати усе, що знав: i чия вона дочка,
i який ©© батько багатий, i як вiн свою дочку коха ; а далi про Марусину
натуру: як вона усiх жаха ться, що нiхто ©© не бачив не тiльки щоб на
вечорницях або у колядцi, та й на вулицю, i на Купала, i нi на якi iгри не
ходить; чи така вже собi пишна або, може, несмiлива; а що роботяща! I на
батька, i на матiр, i на себе пряде, ши , ми , i сама усе одна, без
наньмички, i варить, i пече; а мати сидить ручки скдавши.
'Не пiшла ж i Маруся до танцiв, а сiла собi сумуючи на приспi бiля хати
та тi горiшки, що узяла у Василя, усе у жменi перемина та назирцем за
Василем погляда. Що ж у не© на думцi, того й сама не розбере. То часом
стане ©й весело так, що зараз бiгла б до матерi та, й приголубилась би до
не©, та вп'ять засуму , i слiзоньки хусточкою обiтре, i бажа батенька, щоб
розвiв ©© тугу; то всмiхнеться, то засоромиться; i дума, щоб то й додому
iти (так було попереду усе робила: чи посидить, чи не посидить ла весiллi
з дружками та мерщiй i додому), та як розглядить, що треба побiля Василя
iти, та й передума. А сього вона й сама не знала, що в не© на думцi було:
"Коли б отой парубок прийшов та поговорив би зо мною, то неначеб менi на
душi легше стало". Як же тiльки подумала об сiм, та як засоромиться!
Почервонiла, як калина, закрилась рученьками i голову похилила.
Ото й прийшла до не© Олена Кубракiвна, перетанцювавши, та й сiла бiля
не© вiддихати.
- Чого ти, Марусю, так сидиш? Чи плачеш, чи що?
- Нi, не плачу, - каже Маруся; i говорити б то, i замiшалась, що й не
зна , що й казати. - Отсе ©м, - каже, - моченi кислицi та було подавилась.
А ти чого так засапалась?
- Та перетанцювалась собi на лихо, - каже Олена. - Як попав мене он той
боярин, так усе крутив, крутив, поворочував мене, поворочував, а тут ще,
на лихо, музика не переста ; так не тiльки що ноги, та й руки болять, i
голова крутиться. Та вже ж i танцюра! У нас такого i на усiй слободi нема.
Я казала сво©м хлопцям, щоб приводили його до нас на вулицю.
От Маруся трошки й зрадувалась, що, може, Олена зна того парубка, що ©й
так у душу запав, бо й вона на свiй пай думала, що вже краще ©© парубка i
на свiтi нема i що се його вона так вихваля. От i давай про нього
випитувать:
- А який же боярин, чи не старший?
- I вже старший, - забормотала Олена, - сидить собi, як понура, нi на
кого не дивиться, i дiвчат нiкотро© не заньме. Нехай лишень сядуть за стiл
вже не я буду, щоб не приспiвала йому:

Старший боярин - як болван:
Витрiщив очi, як баран.
Обручами голова збита,
Мочулою свитка зшита,
Личком пiдперезався,