Квiтка-Основ'яненко Г.. Маруся

знаю; вiн Василя завсегда любив. Кажи-бо, Науме, що се ти робиш?
Тут знову приступили i дiти плачучи, i стара Настя голосячи, i старости
кланяючись, та, знай, просять Наума. Мовчав вiн, мовчав, тiльки, знай,
сльози ковта, далi устав, здохнув жалiбно, перехрестивсь перед господом
милосердним та й каже:
- Одна в мене на свiтi радiсть, моя Марусенька! Що божий день молюсь,
щоб вона була щаслива; так як же, молившись об однiм, буду сам робити
друге; молившись об ©© щастi, сам буду ©© топити? Прощайте, панове
сватове! Коли хочете, то справдi випийте по чарцi; коли ж нi, то не
здивуйте; дайте i менi покой, бо... Ох, не хотiлось було сього казати, та
ви мене розжалобили!.. бо менi дуже жалко, що рiшаюся Василя, та нiгде
дiтись! Прощайте, люди добрi, iдiть собi, не здивуйте.
Тут вп'ять усi приступили до нього, що коли, кажуть, любиш Василя, так
чом не вiдда ш за нього Марусi? Маруся ж так i повисла йому на шию i
обмива його слiзоньками, а Василь тож припав навколiшки, та гiрко плаче,
та, знай, просить.
- Але чому не вiддаю? - сказав Наум, здохнувши. - Бо жаль свого
рожденiя. Не той час; при такому важному дiлi, як сватання, не можна
усього говорити. Прийди, Василю, завтра, та сам, - без людей; отут я тобi
усе розкажу. Бiльш нiчого i говорити; прощавайте! От вам ваш i хлiб
святий.
Чи хотiли, чи не хотiли старости, узявши хлiб назад, пiшли з хати з
Василем; або так сказати, що повели його, бо вiн сам не здужав i йти.
Зостався Наум iз сво ю сiм' ю, сiв собi i суму . Маруся аж звалилася на
пiл вiд слiз, i Настя, плачучи, сидiла над нею i дивувалася, що се старому
сталося, що разом загудив Василя? Об вечерi нiхто й не думав: нiкому було
поратись i нiхто не хотiв нiчого ©сти.
От сидiв Наум, сидiв; думав та думав, а далi й обiзвався:
- Годi плакати, Марусю! Устань та слухай, чого я питатиму.
Не той був Наум батько, щоб його мусила Маруся не послухати. Чи
здужала, чи нездужала, а коли батько каже без жартiв та трохи чи й не
сердитий, то треба устати. Устала, i втерла слiзоньки, i жде, що вiн ©й
скаже.
- Ти, бачу, Василя знала ще перш, чим я його привiв?
- Знала, панотченьку! - i затрусилася, як осиковий листочок, i опустила
сво© довгi вi© на очi, щоб не бачив батько, як ©й стало стидно.
- Як же се було? -- спитав вiн грiзно. Тут Маруся, хоч i запинаючись,
розказала йому усе: як побачила його уперш на весiллi, як ©й стало його
жалко, як вiн цятався горiшками, як вона його соромилась, i усе-усе
розказала: як i на базар iдучи зiйшлися, як з базару верталися, що
говорили - i нiгде було правди дiти! - як i цiлувалися...
- Ну-ну, що дальш, а почин хороший, - каже Наум, а сам i видно, що як
на ножах сидить.
От Маруся, сплакнувши, веселiше стала було розказувати, як змовилася з
ним зiйтися у бiр на озеро, i як зiйшлися, i як...
- Годi, годi! - закричав не сво©м голосом з серця Наум. - То вже
розказуй матерi, що не вмiла тебе берегти i вiд худа вiдводити, - а сам,
схопивши шапку, хотiв було втiкати надвiр, так Маруся так i вчепилася йому
на шию i каже:
- Нi, таточку, нi, мiй сизий голубчику! не погубила себе твоя дочка i
не погубить. Матiночко моя рiднесенька! Лучче менi усяку муку прийняти, на
смерть пiду... а не принесу тобi нiякого безчестя нi для якого пана, нi
для якого однорала* (*Тобто генерала.); я пам'ятаю вашi молитви, я знаю,
що я ваша дочка, так чи можна, щоб я на свою погибель iшла? А ось як у нас
було... - Тут вона й розказала, що собi з Василем говорили, i як у них там
було, i як вона запретила Василевi ходити до себе i для чого. Розказала й
те, як скучала i журилась без нього, усе розказала до послiднього часу, як
що було.
Наум ще таки спитався:
- Гляди лишень, чи все сьому правда i чи не пота©ла ти чого?
- Усю правду вам сказала, i що нiчого не пота©ла, так, коли велиш,
тату, щоб побожилась, то, як хоч, так i побожусь.
- Грiх великий, - каже Наум, - божитись, а ще пуще, як напрасно; я ж
тобi i без божби вiрю. Тепер слухай мене, Марусю: не раз тобi казав, що
дiвкою тобi зоставатись не можна, треба замiж iти. Приказував тобi, що
тiльки кого полюбиш, зараз менi скажи прямо, а я, побачивши, що воно таке
, так би дiло i кiнчав; коли б менi не годивсь, то я б тобi сказав: не
треба, не знай його; а коли ж би годився, то б йому поперед усього сказав
би, щоб i ти не знала: присилай, козаче, за рушниками; затим, що поки до
сватання, так щоб не було у вас нiякого женихання, бо воно до добра не
доводить. Щастя i тво , i наше з Настею, що Василь такий чесний i
богобоязний, а другий i незчулася б, як би нав'язав тобi камiнь на шию, що
й повiк би його не зняла, хiба б з мосту та у воду. Якби я знав з самого
першу об Василевi, то я б тобi сказав, зачим не вiддам за нього; i ти б
так не пристала до нього, i тобi легше було б його забувати. А тепер як
хоч, так i терпи, бо не вiддам.
Тут Маруся, - як розказала перед сво©ми усю правду, то й стало ©й на
душi веселiше i на серцi полегшало, - почала знов просити батька, щоб таки
вiддав за Василя, а що вона хоч вiк у дiвках сидiтиме, а нi за кого не
пiде, опрiч його.
- Говори! - каже Наум. - А зна ш ти, голово, що батько лучче бачить
тво щастя, чим ти? Ти молода, дурна! Лягай же; дiвко, спати; завтра будеш
старiша, чим сьогоднi, а вiд того i умнiша, - Перехрестив ©© та й пiшов
собi вiд не©.
Нi свiт нi зоря, а вже Василь i в Наума. То сяк, то так пробули до
обiд. I варивши обiд, i подававши на стiл, Маруся заливалася слiзоньками,
вiдгадувавши, певно, що востанн бачить свого Василечка. Та, правду
сказати, так i всi невеселi сидiли, а за обiдом до страви нiхто й не
приймавсь.
От, як позбирали з стола, Наум i каже жiнцi i дочцi:
- Iдiть собi або в кiмнату, або пiд комору на простор шити, а нам тут з
Василем не мiшайте. От, як повиходили вони, Наум i каже:
- Василю! сядь лишень бiля мене та слухай не перебиваючи, що я тобi
скажу. Не по мо©й правдi, бо у мене, опрiч грiхiв, нема нiчого, а за
отцевськi i материнськi молитви наградив мене бог милосердний жiнкою
доброю, роботящою, покiрною i несварливою. Батькiвщини ми з нею не
розтратили, а потроху, бог благословля , усе добавля мо. Велика милость
божа! Утро й вечiр дякую за наше неоставленi , а щонайбiльша милость божая
до нас, грiшних, у тiм, що наградив нас дочкою; та ще якою? Се не чоловiк,
се янгол святий...
- Ох, правда, дядечку... - перебив йому Василь, а вiн його зараз
зопинив i каже:
- Цить-бо, Василю, мовчи та слухай i не перебивай мене. Се ти, бачивши
©© очi або щоки i що вона во всiм собою красивенька, та й хвалиш ©©; а я
не про ©© тiло, я кажу про ©© душу. Яка-то вона тихая, слухняная; бога
небесного зна, i любить, i бо©ться прогнiвить його; нас шану i бережеться
якомога, щоб нi в чiм нас не прогнiвити. Жалослива не то що до чоловiка,
та аж до манiсiнько© комашечки. Худа нiякого i по духу не зна i бо©ться
само© думки об нiм. Яка сама добра i незлобна, так i про усiх дума,
усякому повiрить: i бог ©© сохранив, що вона тебе, а не кого ледачого
полюбила; з другим би пропала на вiки вiчнi©. Та й ти ©©, сердешну, збив
було з пантелику; знаю усе. Ох! Грiх так робити!
- Дядьку! - обiзвавсь було Василь.
- Мовчи, племiннику; ти розкажеш опiсля. Такую-то дитину нам бог
милосердний дав; хоч я i батько ©©, а не можу проти правди казати. Що ж ми
назива мося за родителi, щоб не думати об щастi свого дитяти? Я ж кажу:
коли б вже i сяка i така, ну так би й бить. А за ©© добрiсть, за ©©
смирноту, покiрнiсть треба ©й такого мужика, щоб ©й був як отець; щоб вiн
©© кохав, жалував, щоб - не дай бог! - коли i трапилось яке худо, чи
дiлом, чи думкою, так вiн би ©© вiдводив, вчив би ©© на усе добре, не
давав би ©© кому зря зобiжати; а покiрну та смирну, як вона, хто захоче,
той i зобiдить. Чим нас бог благословив у сiм свiтi, чи худобинкою, чи
скотинкою, усе тут би зосталося зятевi затим, що я хочу зятя, коли бог
благословить, узять до себе у прийми. Так се вже не чи , як мо дiло,
глядiти дуже пильно, щоб вiн був хазя©н добрий, щоб хоть би вже не
розтратив i не розтеряв, що вiд нас прийме, i щоб i ©© не довiв нi до яко©
нужди; а коли бог благословить дiточками, так щоб i ©х до пуття через
науку довести, i дещо i ©м зоставить. Тепер скажи менi, Василю, не правду
я кажу?
- Правду, панотче, святу правду ви говорите. Коли б ваша милость, щоб
мене наградили Марусею, я б усе те сполнив, що ви тепер розказу те.
- Не можна, Василю: не будеш ти ©й таким мужем i хазя©ном, як хочеш, бо
се не вiд тебе. Коли ж я знаю, що сьому не можна бути, i бачу свою Марусю,
що зовсiм розум погубила, полюбивши тебе... Вона тепер рада за тобою хоч
на край свiту; iще-то господь ©© не зовсiм покинув, а то думаю... Крий
мати божа! (аж скрикнув Наум i перехрестився). Ось по сьому-то прошу тебе
ласкаво та й приказую, як отець мого дитяти: покинь ©©, забудь, не ходи до
нас i не знай ©©, хоч би вона тобi де i повстрiчалась. Не погубляй ©© i
душi ©©, та й нас не пихай живих у яму, прошу тебе об сiм... (сказав i
гiрко заплакав), дай нам спокiйно вiку дожити й не доведи нас вiдвiчати за
не© на тiм свiтi!
- Та чом же ви, Наум Семенович, дума те, що я не буду добрим ©й мужем i
хорошим хазя©ном?
- Ти ж менi розказував про, себе. Ти сирота; у дядькiв тво©х по два, по
три сини, i ти iз ними у однiй сказцi* (*Тобто в "ревiзькiй сказцi".
"Ревiзькою сказкою" за часiв крiпацтва називався ре стр так званих
"тяглових селян".). Сказка ваша дев'ятидушна, дядьковi хлопцi малi; а як
прийде набор, то певно тобi лоб забриють, бо ти сирота, за тебе нiкому
заступитись; i дядьки скажуть: "Ми тебе по©ли, зодягали i до розуму
довели, служи за нашу чергу". А що тодi буде з Марусею? Нi жiнка, нi
удова; звiсно, як салдаток шанують: як саму послiдню паплюгу, i нiхто не
вiрить, щоб була салдатка та й чесна. Та й трохи чи й не так! Де ©й за
полками таскатись? А молоде, дурне, попадеться ледачим людям, наведуть на
усе зле . Худобу розтаскають, повiднiмають, хто ©© защитить? Дiточки без
доглядiння у бiдностi, у нищетi, без науки, без усього помруть або - не
дай боже! - бездiльниками стануть. А вона затим iзстарi ться, немощi
одолiють, бiднiсть, калiцтво... тiльки що в шпиталь, до старцiв! (Сказав
се та й заплакав, як мала дитина). Не приведи, господи, i ворогу нашому
тако© судьби!.. Так-то, Василю, як би я тебе не любив, а скажу по правдi:
так я тебе полюбив, так менi тебе жалко, як рiдного сина! - а не хочу
загубити сво © дочки, i тако©, як наша Маруся. Тепер сам здоров бачиш,
почому не можу тебе зятем прийняти.
Довго Василь думав, похиливши голову, а далi аж повеселiв та й каже:
- А як я найму за себе найомщика?
"Найомщика?" - подумав Наум, а далi й каже:
- А з чого ж ти наймеш, коли тiльки получа ш вiд хазя©на вiсiмдесят
рублiв у год, а батьково© копiйчини нема?
- Дядьки поможуть.
- Не потурай на те, Василю; поможуть, та не тобi, а собi. До чого
дiйдеться, тобi за тебе лоб забриють, а найомщик опiсля пiде за дядькових
хлопцiв. Рад би i я тобi помогти, так усе не те. Як знатимуть, що в тебе
жiнка багата, то так тягнутимуть, що тiльки держись, i усе до кiнця не
доведуть, усе зоставлятимуть, щоб було за що вчепитись. Коли б ти сам,
сво ю копiйкою, здужав найняти, так би так! Василю! От тобi образ царя
небесного i його матерi пречисто©, i Миколая святого! Принеси бумагу, що
найомщик принят за самого тебе i за тво© грошi - от тобi зараз, обома
руками, вiддам Марусю.
Як ударить Василь, заслухавши усе, руками об груди, як припаде на стiл,
як заплаче, а далi, сказавши: "Усьому кiнець", - кинувся на шию, обняв
Наума крiпко i каже: , ,
- Прощай, мiй!.. Коли ж тобi хоч трохи жаль бiдного Василя, будь
ласкав, будь жалiслив: поклич сюди Марусю, нехай я при тобi попрощаюся з
нею!
- Добре, Василю, - каже Наум, - та гляди ж: попрощайся! Чи розумi ш?
- Усе знаю i усе зроблю, як менi кажете. От ввiйшла Маруся, а за нею i
Настя. Василь, узявши Марусю за руку, i каже:
- Марусенько! Правду, велику правду сказав менi твiй батько. Треба нам
розлучитись.
- I навiки? - через велику силу спитала Маруся.
- Побачимося... i будеш ти мо ю, коли не на сiм свiтi, так на тiм!
Прощай, моя Ма... - i не договорив, як вона зомлiла й покотилась йому на
руки. Вiн ©© пригорнув до серця крiпко, поцiлував, вiддав ©© нечуственну
батьковi на руки, поцiлував руку йому i Настi... i пiшов швидко, не
оглядаючись...
Не будемо розказувати, як крiпко i як довго Маруся за ним журилася.
Ледве-ледве, сердешна,, з журби не вмерла. Скiльки вже батько з матiр'ю ©©
не розважали, усе нiчого; а тим iще пуще, що не знала вона, зачим i куди
Василь ©© дiвався; чи надовго вiн скрився, чи вернеться i коли ще то буде?
Питалася не раз i батька, - що ж? - не знаю та й не знаю. Бо й справдi вiн
не знав, з якою думкою i куди вiн скрився.
Що божий день перебере горiшки, що ще на весiллi, як побачились уперше,
та вiн ©й дав, перебере, перецiлу та вп'ять до серця i положить. Або
коли, гулящим днем, пiде у бiр на озера, де з ним раз гуляла; там
посидить, поплаче i з тим додому вернеться. Мати не дуже заставляла ©©
поратись i робити, так сама бралась за все. "Менi, - каже, - не так
серденьку тяжко, як я що-небудь роблю". З подругами нiколи не грала i вже
овсi до них i не виходила.
Одробилися у полi, стали вiд Семена звечора сидiти, Маруся прийнялася
прясти; а з покрови удосвiта вста , пряде, ши , пора ться i все журиться,
i частенько, як забереться куди-небудь сама собi, то плаче-плаче, так що й
господи! Бо об Василевi нi чутки, нi вiсточки, як у воду впав.
От i пилипiвка; от i Ганнино зачатi , зачали парубки засилати старостiв
до дiвчат. Знай, люди швандяють по вулицям з паличками у руках. То гляди:
iдуть дво поперев'язуванi рушниками, бодряться, вихваляються: от там i
там таку-то за такого просватали. А iншi свинячою стежкою, попiд плотами,
мовчки собi iдуть, i пiд плечем, замiсть хлiба святого, несуть... гарбуз!
Еге! Нiгде дiтись: як заробили, так i вiдвiчать.
Не однi старости заходили i до старого Дрота сватати Марусю, - та що ж?
- Таточку мiй рiднесенький! я ©м, - каже, - пiднесу по чарцi!
Старий було гримне на не©:
- Чи ти дурна та божевiльна! Чом ти не йдеш? Люди хорошi, чесного роду,
парень бойкий; чи тобi поповича, чи купця треба?
- Василя, а коли не Василя, то й нiкого!.. - каже було Маруся. Мати ©©
у сльози, а батько було аж розсердиться та й крикне:
- Та де того Василя озьмемо? Тепер ти людей цура шся, а там стануть i
тебе люди цуратись, i досидишся до сiдо© коси.
- Дарма, таточку. Без Василя не страшна менi i домовина, не то сiдая
коса.
Здвигне тiльки плечима Наум, подума: "Нехай ще до того году", - та й
замовчить. I йому жалко було, що про Василя не було нiяко© чутки: бо вiн
його дуже любив i усе надiявсь, що вiн з собою що-небудь до пуття зробить.
От i м'ясницi пройшли, i усюди пiшла слава, що Дротiвна Маруся i горда,
i пишна: за тутешнiх парубкiв не хоче, а жде собi панича iз-за моря. Вона
про сюю славу знала, смiялась i каже було: "Дарма! I пiдожду". Парубкам же
хоч i крiпко досадно було, що така красива i багата дiвка у лад не
да ться, та нiчого було робити: силою не озьмеш.
Пройшов i пiст, вiдговiлись i - слава тобi господи! - дождались
воскресенiя. Маруся у великодню суботу сама учинила паску, положила туди
я чок, iмберю, бiбкiв, шапрану, i спеклася паска i висока, i жовта, i ще у
печi зарум'янилась. Полагодила усе, що треба, а на самий Великдень уранцi
з батраками понесла до церкви на посвященi паску, баранця печеного,
порося, ковбасу, крашанок з десяток, сало i грудку солi i, розiславши на
цвинтарi у ряду з другими хустку, розложила усе гарненько, як ©© мати
навчила, бо Настя пiсля недуги не пiшла з двора. Наум же став у церквi
божiй i молиться.
Коли Наум приходив до церкви молитись, то вже справдi молився, а не
ловив вiтрiв, не розглядав i сюди i туди, а стояв як треба, неначе перед
самим господом, царем небесним, i тiльки слухав, що читають i спiвають. А
сьогоднi, у такий великий празник, вiн ще бiльш молився, i на серцi так
йому було весело, як i усякому богобоязному, кого приведе бог дождатись
великодня.
От, як вiн сто©ть i молиться, служба божая спiва ться, вийшов насеред
церкви читати апостола... i хто ж? Василь!.. Наум дивиться - i сам собi не
вiрить, чи се вiн, чи не вiн? Розглядiв хорошенько - аж зовсiм вiн! "Та
вiн же овсi неписьменний! Як же вiн буде читати? Може, навмання, без
книжки; може, витвердив напам'ять? Побачим!"
От Василь вже i "Павла-чтенiе" сказав та й почав... та що за голос
важний! Чистий голосний пiдбасок та понятний!.. От Наум i дума: "Бачив я
слiпорожденного, що читав псалтир так же без книжки; а Василь так у книжку
дивиться... хiба чи не хваста? Може, напам'ять вiд дяка перейняв, та
буцiмто й письменний?.. Так отже за титлу було зачепився та й розiбрав
потроху... от i дочитав без помилки; от i алiлуйю по закладкам знайшов...
Нi! Якби неписьменний, то не зумiв би апостола, та ще й на самий
Великдень, прочитати!"
Прислуха ться Наум, Василь спiва. Як же почав херувимську, так таку, що
й сам дяк не умiв в лад узяти, а Василь без запинки так усi голоси i
покрива, i переводи виводить, сам i кiнча, сам вп'ять i почина. Тогдi вже
Наум зовсiм положивсь, що Василь став письменним: та коли ж вiн справився
i де пробував? "Нехай, - дума собi, - опiсля знатиму".
Як вийшов панотець зо хрести паску свяченую почитувати i народ рушив з
церкви, Наум зопинив Василя та зараз i каже:
- Христос воскресе!
От, похристосувавшись з ним, як довг велить, i каже йому Наум:
- Чи ще ти нас, Василю, не забув?
- Нехай мене бог забуде, коли...
- Добре ж, добре, сину! тепер не до того. Приходь до нас розговiтись; а
хоч i пообiда ш, коли не пiдеш додому.
- Ви менi i дом, ви i родителi...
- Добре ж, добре. Приходь же, не забудь; я ждатиму.
Сказавши се, Наум поспiшав додому i дорогою собi дума: "Не дуже ж я
добре зробив, що, не розпитавши Василя, що вiн i що з ним, та й покликав
його до себе. Може, вiн вже об Марусi i не дума, а може, вже i жонат, а я
тiльки потурбую Марусю i знов розважу ©© тоску. Та хоч би i не те; так,
може, ще вiн не вiдкупився вiд некрутщини, так що тогдi робити! Та вже ж
побачу. Дасть бог розговiтись, а там буду поправляти, що напортив з
радощiв, що побачив неждано Василя, та ще й письменного! Вiдкiля йому бог
таку благодать послав? Правда, дитина розумна! Йому б тiльки дяком бути".
З такою думкою прийшов додому i не каже жiнцi нiчого, що кого вiн
бачив. Прийшла й Маруся i принесла усе свячене, й байдуже! Бо вона як не
стояла у церквi, а при пасках, то й не бачила Василя. Розстановила усе на
столi, як треба, i налагодила, та й диву ться з матiр'ю, що батько не сiда
розговлятися, а ходить собi по хатi та дума.
Аж ось дверi - рип! - i Василь у хату. Маруся так i не стямилась i
крикнула не сво©м голосом: "Ох, мiй Василечку!" - та й стала як укопана.
Стара Настя тож врадувалась, неначе бог зна чому, i кинулась до Василя i
похристосувалась. От Наум бачить, що Василь з Марусею стоять i тiльки
поглядають, вiн на не©, а вона на нього, неначе зроду вперше бачаться, от
i каже ©м:
- Чом же ви не христосу тесь?
А Василь i каже:
- Не смiю, панотче!
- Чом не смiти? - каже Наум. - Закон повелiва христосуватися зо всяким,
i хоч би з смертельним урагом. Похристосуйтесь же по закону тричi, та
нехай вас бог боронить вiд усяко© погано© думки! Тяжкий грiх у такому
святому дiлi думати лукаве! От i похристосувались гарненько. Маруся
кинулась до нього з розпросами:
- Де се ти, Василечку, був?..
- Знай-бо урем'я, - перебив ©© Наум, - одно що-небудь: або
розговлятись, або говорити. Бог дав празник i паску свячену; дякуючи бога
милосердного, треба розрiшати без усяких хлопiт iз веселою душею, а
говорити будемо опiсля. Сiдайте лишень. Господи благослови!
Стара Настя сiла за столом на лавi, а Маруся бiля не© скраю, щоб ближче
поратись, Василь сiв на ослонi, старий на покутi, а батраки в кiнцi столу.
От перехрестившись Наум i прочитавши тричi "Христос воскрес з мертвих",
зараз вiдрiзав паски свячено© i положив перед усяким по куску.
Покуштувавши ©© бережно, щоб крихот не розсипати пiд стiл, усяк
перехрестивсь i сказав: "Спасибi богу милосердному! Дай боже i на той год
дiждати!" Тут же прийнялись за печене: по©ли баранця, поросятини; а
кiсточок пiд стiл не кидали, а клали на стiл, щоб опiсля покидати у пiч.
Далi ©ли ковбасу, сала кусочками нарiзали i крашанок облупили i порiзали,
на тарiлочцi. От се скiнчивши, Маруся усе прибрала, i з стола теж бережно
змела, i усi крихти, i кiсточки, i лушпиння з я ць повкидала у пiч, та
тогдi вже стала подавати страву.
Старий Наум випив чарку горiлки перед обiдом, а Василь не став, бо,
каже, ще не починав ©© пити. От i подали борщ, а далi яловичину, покришили
на дерев'янiй тарiлочцi, посолили та й ©ли - вже звiсно, що не по-панськи,
бо виделок не водиться - пальцями. Опiсля подали юшку з хляками, печене
було баранина, а там молошна каша та й годi, бiльш i нiчого.
Маруся чи ©ла, чи не ©ла: ©й лучче усяких розговин - опрiч празника
святого - те, що Василь вернувся i жив i здоров. Захилившись за матiр, щоб
батько не бачив, як ясочка, дивилась на свого Василечка, а сама будто
ложкою доста з миски, аби б то неначе i вона ©сть. Куди ©й вже ©сти! У
не© одно на думцi, як i у Василя! Так той вже через силу ©в, бо бiля Наума
сидiв, i не можна було йому злукавнувати, щоб хорошенько подивитись на
свою Марусю.
Пообiдавши i подякувавши богу i батьковi з матiр'ю, як поприбирала усе
Маруся, от Наум i каже:
- А в нас новий дяк сьогоднi апостола читав.
Настя зараз i пита ться:
- А хто такий i вiдкiля?
- Осьде вiн, пан Василь, - сказав Наум та й всмiхнувся.
- Хiба ж Василь письменний, щоб йому апостола читати? - спитала Настя;
а Маруся так уха i насторошила, щоб чути усе, що будуть говорити.
- Був неписьменний, а тепер бог йому розум послав, а як i що - я й сам
не знаю. Розкажи менi, здiлай милость, Василю, як се тобi свiт вiдкрився?
Се менi навдивовижу: ще й году нема, як ти пiшов вiд нас, а навчився
письма i спiвати вмi ш, як i сам дяк. Де ти побував?
- Я, дядьку, не був дуже далеко, - став розказувати Василь. - От як ви
менi вiдкрили свiт i розтолкували менi, що й я буду пропащий, i чужий вiк
за©м, коли не знайду за себе найомщика, то думав-думав i трохи з ума не
зiйшов. Правду ви казали, що за грошi вiсiмдесят рублiв, що я вiд хазя©на
брав? Тiльки що на одежу. Що ж тут менi було робити? Як-то бог послав на
думку: пiти до купцiв, у них хороший заробiток. Прийшов я до залiзняка:
вiн мене трохи знав, розказав йому все сво лихо. Вiн, подумавши, прийняв
мене за п'ятдесят рублiв на год з тим, що коли буду у сво©м дiлi справний,
то вiн менi i бiльш прибавить, i усе буде прибавляти, бачивши мо
старанi . Я зрадувався, почувши, що бiльш нiчого не треба, щоб грошi
заробити, як тiльки бути чесним i сво дiло не лiнуючись справляти. З
товаришами, хоч усе й москалi були, зараз поладнав. Тiльки бачу, що вони
усi письменнi i хто бiльш чого зна, бiльш получа жаловання. От як сiв, як
сiв... i правду вам, дядюшка, скажу, що нiч i день вчивсь, i бог менi
дарованi послав; i те таки правду сказать, що нашого братчика куди не
пiткни, хоч у науку, хоч у яке ремесло, то з нього путь буде; непропащi за
нього грошi. Ото я вiд спасiвки та до рiздва вивчивсь читати i церковне, i
гражданське, писати потроху вмiю, цихвiру знаю i на щотах хоч тисяч десять
пудiв уроздрiб на хвунти, не помиляючись, положу; хурщикiв розщитаю i
хазяйського добра гляджу як ока, щоб i копiйка нiгде даром не дiвалась.
Товаришi, зна те, охотники на криласi спiвати замiсть пiвчесько©; от i
мене, як побачили, що голос , то й привчили трохи. Поки себе не поставив
на путь, не йшов до вас, дядюшка; i як не тяжко менi було, не бачивши
Марусi, та, пам'ятаючи ваше слово, сам себе морив i не ходив сюди. I
тож-таки, що хазя©н, знавши мою чеснiсть, посилав мене не за великими
дiлами по маленьких ярмарках; а пiсля хрещенiя послав уже i дальш, i я
тiльки що перед празником оце привiз йому не малу суму грошей. Як же вiн
мене потiшив добрим словом i розвiв мою тугу, то я вже певно й прийшов до
вас на празник, а щоб ви увiрилися, що я не зледащiв, от i став я на
криласi спiвати i апостола прочитав.
Наум, вислухавши його, не стерпiв та аж поцiлував його у голову i дума:
"Що за премила дитина! Недаром його люблю! Такий не пропаде". Далi i пита:
- Скiльки-ж ти жалування получа ш тепер?
- Жалування не щот, - каже Василь, - аби б стало на одежу, а те важнiш
усього, що хазя©н, знавши мою нужду, чого я боюся i через що ви не
вiдда те за мене Марусi, сам хлопоче об менi: тепер посила мене з хурою ув
Одесу, i вiдтiля пiду у Москву i на заводи, i тiльки вернусь сюди iк
пречистiй, а вiн менi сиска найомщика, каже, хоч п'ятсот рублiв потеряю;
увосени, як скажуть набор, сам i вiддасть, а грошi, каже, будеш
одслужувати.
- Нехай тобi бог помога! - сказав Наум; а далi, подумавши, й каже: -
Чого ж бiльше думати? Присилай у вiвторок, пiслязавтра, людей, бери
рушники; i тобi веселiше буде у дорозi, i Маруся тут свiтом не нудитиме.
Тепер нiчого боятись. Се вже певно, що ти найомщика поставиш. Дасть бог,
вернешся, увосени i весiлля.
Не можна й розказати, як зрадощiли i Василь, i Маруся! Зараз кинулися
аж до нiг батькових, i цiлують ©х, i руки йому цiлують, i самi обнiмуться,
i знов до нього кинуться, i дякують йому, то до матерi, то вп'ять до
нього, i не тямлять себе, i, що робити, не знають.
Довго дивився на них Наум, та все нишком смi ться, та дума: "То-то
дiти!" Далi й каже:
- Годi ж, годi! Пустiте ж мене; ми ляжемо з старою спати, бо усю нiч
стояв на одiянi* (*Одiянiя - церковна вiдправа у великодню нiч), аж поки
Христа дочитались; а ви - хочете, дома сидiть або гуляти йдiте до колисок;
та тiльки самi не качайтесь, бо грiх для такого празника з сею пустотою
возитись.
Як вже той день у Василя та в Марусi було, нам нужди мало, бо, звiсно,
чи ходили, чи сидiли, а усе об однiм говорили: як один без одного скучав,
коли, що i як думав; як нi думано нi гадано вони побачились; яка ще
радость буде, як уже посватаються - отаке усе говорили, та голубилися, та
милувалися.
Отже i вiвторок настав. Iк вечеру стали дожидатись старостiв: прибрали
хату, засвiтили свiчечку перед богами; старi нарядилися, як довг велить, а
що Маруся прибралася, так вже нiчого й казати. От постукали i раз, i
вдруге, i утрет , i ввiйшли старости, i подали хлiб, i говорили старости
законнi речi про куницю, як i поперед сього було.
Зараз Наум - а раденький же такий! - i каже, буцiмто з серцем:
- Та що се напасть така? Жiнко! Що будемо робити? Дочко! а ходи-ке