Нечуй-Левицький I. Кайдашева сiм'я

вiдмоки, а Кайдашиха навiть хати не вимела.
Дiло нiби горiло в Мотриних руках. Вона оджимала плаття й разом
поралась коло печi. Кайдашиха разiв зо два одсунула горщик од жару,
вимiшала кашу, а хати все-таки не замела. Мотрю взяла злiсть. "Не буду
замiтать хати, - подумала вона, - ану, чи вимете свекруха".
Вже сiли за обiд, а хата була незаметена.
- Чом це ти, Мотре, хати й досi не замела? - сказала Кайдашиха. - Чи ти
хочеш, щоб з нас люди смiялись?
Мотря натомилась коло роботи, ©© взяла злiсть. Вона вилила з ночовок у
помийницю луг i так кинула ночовки на ослiн, що вони посковзнулись i
полетiли на землю.

- Легеньку руку ма ш! Легенько ставиш, невiстко! - крикнула Кайдашиха
на Мотрю. - Однi ночви ма мо, а ти й тi розбий.
- Як розiб' ю, то купите другi, - одрубала Мотря.
Кайдашиха побачила, що невiстка сердиться на не©. © саму взяла злiсть.

Настав вечiр, а в хатi було смiття трохи не по кiсточки. Кайдашиха
стала й собi оджимать сорочки, а хати не замела.
- Чому це у вас i досi хата не метена? - спитав Карпо, увiйшовши в
хату.

- Бо твою жiнку сьогоднi перелоги напали, - сказала вже сердито
Кайдашиха.

- Не знаю, кого напали перелоги, - ледве обiзвалась Мотря й так
скрутила сорочку в руках, що вона чвакнула, нiби закричала, а бризки
хлюпнули Кайдашисi в очi.

- Якого це ти нечистого так ляпа ш? Ще мало смiття в хатi, то нехай
буде грязь, - крикнула Кайдашиха. - Чом ти сво©й жiнцi нiчого не скажеш? -
сказала Кайдашиха до Карпа. - Хiба ти не бачиш, що вона мене не слуха та
дiла не робить.

- А це хiба ж не дiло? Не в пiжмурки ж граю, - крикнула й собi Мотря.

- Чому ти, Мотре, i досi не замела хати? - промовив Карпо до жiнки.

- Не замела, бо гуляю од само© пiвночi. Ось уже й рук i нiг не чую, так
натанцювалась, - промовила Мотря.
- Та чого це ти кричиш, як на батька! - крикнула Кайдашиха. - Менi вух
не позакладало: чую.
- Я на батька не кричала нiколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на
всю сiм'ю сама.
- А хiба ж ти робиш сама? - спитала Кайдашиха.
- А хто ж менi помага , коли хата й досi не заметена, - крикнула Мотря.

- Чого це ти, Мотре, кричиш на матiр? Мати тебе не наводить на злий
розум, а на добрий, - обiзвався Карпо.
Мала розум, а в вас, мабуть, оце загубила, - сказала через зуби Мотря.
Вона оджимала так здорово, що аж намисто бряжчало i дукачi коливались.
Мотря поскладала плаття на коромисло й пiшла прати на ставок. В хатi
стало тихо. Кайдашиха взяла вiник i вимела хату й сiни.
- Ти, Карпе, не потурай сво©й жiнцi, а то вона мене не слуха , ще й
ла . Вона мене зовсiм не ма за матiр. Що з того, що вона робоча, коли
хата три днi сто©ть неметена?
- Не три днi-бо, а тiльки один день, - сказав Карпо.
- Так, сину, так! Держи руку за жiнкою, а матерi не можна буде далi в
сво©й хатi й слова промовити. Мотря молода, то нехай робить, а я вже
стара, пiдтопталась. Менi можна й одпочити. А ти жiнцi не потурай, бо вона
й над тобою далi коверзуватиме.
Карпо узяв шапку та мерщiй з хати. Йому було жаль жiнки, жаль i матерi.

Поки Мотря прала сорочки, Кайдашиха затопила в печi й приставила
вечерю. Вже смерком прийшла Мотря з сорочками й склала ©х на лавi. По хатi
пiшов холод та вогкiсть. Свекруха поралась коло печi мовчки. Невiстка
достала з полицi хлiб та сiль i сiла полуднувать. Вона кинула оком на дiл:
хата була заметена.

"Не буде моя невiстка покiрна та слухняна, - думала Кайдашиха, стоячи
коло печi, - не одпочину я на старiсть од роботи". I Кайдашиха важко
зiтхнула. Мотря зрозумiла те важке зiтхання наче докiр собi.
Чоловiки посходились у хату й сiли за стiл. Мотря кинулась насипать
галушки в миску.

- Геть! - крикнула Кайдашиха. - Сама зумiю насипать. Не ти напартолила.
Сiдай та запихайся! Мотря одiйшла набiк, згорнула руки й собi зiтхнула.

- Чого це ви гризетесь? - обiзвався старий Кайдаш. - Чи вже не
помиритесь коло однi © печi? Ти-бо, Мотре, повинна таки поважати матiр, бо
мати старша в хатi, - почав навчать старий батько, - треба ж комусь
порядкувати в хатi та лад давати. Дасть бог, приставлю через сiни хату,
тодi будеш собi господинею, але в гуртi все-таки лучче жити...
Всi вечеряли мовчки. Мотря стала коло мисника, мов укопана. Вона не
сiла вечерять.

- Годi тобi, дочко, гнiватись, - знов почав батько, - сiдай та вечеряй,
бо ти натопилась.
Мотря стояла коло мисника й з мiсця не рушила та все дивилась у пiч, де
тлiв жар у попелi, неначе хотiла розвеселить сво© очi веселим вогнем. Всi
встали з-за стола, подякували боговi та Кайдашисi, а Мотря все стояла на
одному мiсцi, наче сирота в чужiй сiм'©. Карпо сiв на лавi й насупив сво©
рудуватi брови. Мiж бровами було знать двi зморшки, в котрих чорнiла густа
тiнь.

В хатi стало тихо, як у вусi. Керосинова невеличка лампа без скла
блимала на столi. Старий Кайдаш, Кайдашиха й Лаврiн стали перед образами й
почали молиться богу, а Карпо все сидiв на лавi, а Мотря все стояла коло
мисника. Свiтло погасло. Карпо й Мотря полягали спати, помолившись у
темрявi. Мотря чула, що на ©© душу лягло щось важке, але нi одна сльоза не
виступила на ©© очах.

Другого дня вранцi Мотря замiтала сiни. Чу вона, Кайдашиха говорить
надворi з якоюсь жiнкою та все за не©. Мотря виглянула крадькома з сiней:
Кайдашиха стояла, спершись на ворота, а проти не© за ворiтьми стояла ©©
кума, голова проти голови, неначе вони цiлувались. Кайдашиха почала
говорить тихо, але так тихо, що було чуть на все подвiр'я.
- От, мабуть. Довбишi надавали за Мотрею всякого добра, - говорила
кума, - ще й ти, кумо, забагатi ш за невiсткою.
- Де там, мо серденько! Я думала, що такi багатирi наженуть менi
повний двiр волiв та корiв, а вони пригнали одну дурну вiвцю та ще й перше
вовну обстригли. Щось моя невiстка не одчиня при менi сво © скринi;
мабуть, тим, що порожня.

- Чи робоча ж твоя невiстка? - спитала кума. - Чи тямить хоч трохи в
хазяйствi?

- Хлiб ©сти добре тямить, - сказала Кайдашиха. - Я думала, що тi
багатирi вмiють добре спекти, зварить. Але менi довелось всьому вчити
невiстку. Та то, мо серденько, моя невiстка незугарна тобi нi спекти, нi
зварити, нi прясти, нi шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого
борщу, що й собаки не ©дять; як помаже комин, то всi вiхтi знать. А вже
лаятись та мене не слухати, мабуть, учив ©© сам Довбиш укупi з Довбишкою.
Я скажу слово, а вона десять. А вже що лiнива, то й сказати не можна.
Вранцi буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова, як
кобила, та тiльки сопе...

- Од кобили чую! - крикнула Мотря. висунувши голову з сiней. - Що й
одно© сорочки менi не справили, а судите на все село.
Кайдашиха замовкла й не знала, де очi дiти. Кума десь дiлась, неначе
крiзь землю провалилась.
Мотря поралась в хатi й разу не глянула на свекруху. Вона вибрала
сорочки з жлукта, пiшла на ставок прать й прийшла додому аж увечерi.
- Потривай же, свекрухо! - говорила голосно Мотря сама до себе,
розвiшуючи сорочки по тину. - Будеш ти в мене цигансько© халяндри скакати,
а не я в тебе.


На другий день удосвiта Кайдашиха закричала з печi на Мотрю:
- Мотре! Вставай вже прясти! Мотре! Чи ти чу ш? Мотря прокинулась, але
не обзивалась.
- Мотре! Вже третi пiвнi спiвали! Вставай та розкладай у печi трiски.

- Ох-ох-ох! - застогнала Мотря достоту таким жалiбним голосом, як
стогнала Кайдашиха. - Так у мене болять крижi, що я iз постелi не встану.

Кайдашиха впiзнала Мотрину комедiю й розсердилась.
- Чого це ти дражнишся зо мною? Ти дума ш, що мене пiддуриш? Годi тобi
брехнi справлять. Вставай та в печi розтоплюй.
- Мамо! Годi вам спати! Вставайте та в печi розтоплюйте! - крикнула й
собi Мотря з полу. - А я трошки покачаюсь!
- Оце довелось на старiсть терпiти таку напасть од сво©х дiтей,
-промовила Кайдашиха. - Карпе! Штовхни пiд бiк свою жiнку, нехай уста до
роботи.

В хатi всi спали, аж хропли.
- Якби я була кобила, то я б давно встала. Нехай вам кобили прядуть та
варять.

Кайдашиха прикусила язика, але ©© розбирала злiсть.
- Чи ти здурiла сьогоднi, чи наважилася мене з свiту звести? Омельку! -
крикнула Кайдашиха на свого чоловiка. - Чи ти чу ш, що витворя твоя
невiстка?

Старий Кайдаш лежав на лавi догори лицем i важко дихав. Вiн звечора
таки добре випив у шинку й спав як убитий. Жiночий крик, гострi жiночi
голоси стривожили його, i вiн почав кричать через сон диким, чудним
голосом. Йому приснилось, нiби в хату серед ночi вбiгла коза з червоними
очима, з вогнем у ротi, освiтила огнем хату, вхопила в переднi лапи
кочергу й почала поратись коло печi та все клацала до його червоними
огняними зубами. Вiн хотiв пiдвести руку та перехреститься, але руки стали
неначе залiзнi. А коза все крутилась коло печi, а далi почала танцювати,
висолопивши язика на пiваршина. Дивиться Кайдаш на ту козу. З кози стала
кобила з здоровою, як ночви, головою, з страшними червоними очима, з
огняним язиком. Кайдаш закричав не сво©м голосом. Сини повскакували з
постелi й кину- лись до батька. Мотря й Кайдашиха перестали свариться i
собi повставали. Карпо перекинув батька на бiк, i вiн тiльки тодi
прокинувся й опам'ятався.

- Тату! Чого це ви так кричите? Мабуть, вам щось страшне приснилось? -
питав батька Карпо.
Кайдаш пiдвiвся, сiв на лавi й довго протирав очi. Страшний сон
перелякав його. Вiн устав з лави, почав молитись богу перед образами. Йому
все здавалось, що його кара свята п'ятниця за те, що вiн не додержував
посту в п'ятницю i ввечерi в шинку напивався горiлки.
Такий несподiваний випадок зав'язав рота свекрусi й невiстцi. Вони
обидвi кинулись до роботи, але Мотря не вимiтала хати та все поглядала
скоса на свекруху. Свекруха так само поглядала то на вiник, то на
невiстку, а далi витягла з скринi сорочку й сiла коло вiкна шити. Мотря
одiмкнула свою скриню, витягла стару сорочку й собi сiла латать коло
другого вiкна.
Обiд докипав у печi. Борщ, приставлений до жару. дув бульки й клекотiв
вряди-годи, неначе хто в йому ляпав ложкою. Хата стояла неметена. Свекруха
глянула на невiстку спiдлоба й промовила:
- Чого це ти, Мотре, сiла шити? Хiба ти не бачиш, що в печi обiд
недоварений, а хата сто©ть i досi неметена?
- Та вже ж бачу, не повилазило, - обiзвалася Мотря затягуючи нитку в
вушко.

- Гляди лиш, щоб тобi й справдi не повилазило. Сядеш собi шити по
обiдi, як упора шся.
- Ох-ох! Так у мене чогось болить спина, так ниють руки, - почала Мотря
тонесеньким голосом, передражнюючи свекруху.
- Дражнись, дражнись! - сказала свекруха. - Кидай лишень сорочку та
вимiтай хату, кажу тобi. Я хазяйка в хатi, а не ти. Роби те, що тобi
загадують.

- А я вам, мамо. не наймичка. Я й в сво © матерi не була наймичкою.
Коли пiшлось на колотнечу, то нам треба робити дiло пополовинi. Поганять i
в мене стало б хисту, аби було кого.
- Не видумуй чортзна-чого. Як була я в панiв, то робила за двох таких,
як ти: варила обiд на двадцять душ; а ти й на п'ять душ не попнешся.

- Робили, бо над вами пан з нагайкою стояв.
- Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою. Цить! А то як вiзьму
кочергу, то й зуби визбира ш, - крикнула Кайдашиха й скочила з мiсця.
- Ви менi не рiдна мати: не давали зубiв, не ма те права й вибивать. В
коцюби два кiнцi: один по менi, другий по вас.
- Карпе! Чи ти чу ш, що твоя жiнка витворя ? Чом ти ©й нiчого не
скажеш?

Карпо слухав усю ту розмову й не знав, що ©м казать. В хату ввiйшов
Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалiтись на невiстку.
- I хто нараяв нам брати невiстку з тих багатирiв? - крикнула
Кайдашиха. - Лучче було взяти циганку, нiж багачку з порожньою скринею.
- Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлiбом з сiллю не
ходила, порогiв ваших не оббивала. Ви самi до мене прийшли. - сказала
Мотря трохи тихiшим голосом, остерiгаючись свекра.
Старий Кайдаш розсердився на невiстку й почав на не© гримати.
- Мотре! Коли ти наша, то слухай матерi та роби дiло. Не сьогоднi ж до
нас привезена. Наш хлiб ©си, нам i роби, а як нi, то ми тебе й попросимо
слухати.

- Хiба ж я дурно ©м ваш хлiб? Од ранку до вечора й рук не покладаю...

- А ти хотiла згорнути руки та й сидiти? Чого це ти розходилась? Та я
тобi не подивлюся в зуби! - крикнув Кайдаш, i його темнi очi заблищали:
вiн замахнувся на Мотрю рукою.
- Тату, в Мотрi чоловiк, - сказав понуро Карпо. - ви не дуже на не©
махайте кулаками.
Кайдаш спахнув полум'ям.
- А ти чого оступа шся за сво ю жiнкою? - крикнув вiн на Карпа. - Коли
хочеш, то я тобi носа втру.
- Ба не втрете! Я вже не маленький, - одрубав Карпо.
Блiде батькове лице стало жовте, неначе вiск. Вiн кинувся до Карпа.
Карпо встав з лави й став, неначе стовп.
- Що ви менi цвiка те в вiчi, неначе змовились. Хiба я не ваш батько?
Хiба менi не можна в сво©й хатi порядок дати?
- Тату! Не махайте не мене руками, бо й у мене руки ! - сказав Карпо й
собi зблiд на виду. Його червонi губи побiлiли, неначе полотно.
- Як вiзьму налигача, то я вас обох так обчухраю, що ви будете менi
покорятись.

- Тату! Оступiться, прошу вас, - сказав Карпо, блiдий, неначе смерть, -
бо й я налигача знайду.
Кайдаш побачив, що Карпо не жарту . Вiн не мовчав батьковi й маленьким,
а тепер по всьому було видно, що вiн говорив не на вiтер.
- Пху на тебе, сатано! - плюнув набiк Кайдаш i хрьопнув дверима так, що
з полицi полетiло горня й розбилось на шматочки.
- Так, сину, так! Добре говориш з батьком, ще й жiнку свою навча ш! Ти
вiзьми ремiннi вiжки та загнуздай ©© так, щоб вона й не поворухнулась. Ну,
взяла собi невiсточку! Взяла собi в хату бiду!
Мотря сидiла коло вiкна, червона, як жар, i плутала ниткою вздовж i
поперек, i по комiрi, й по пазусi. Карпо вийшов з хати й собi хрьопнув
дверима так, що вiкна задзвенiли. Кайдашиха й Мотря зостались у хатi
вдвох. сидiли коло вiкон одна проти друго© й нiби шили, не пiдводячи очей
од шитва. В хатi стало тихо, тiльки борщ бризкав вряди-годи здоровими
бульками, неначе старий дiд гарчав, а густа каша нiби стогнала в горшку,
пiдiймаючи затужавiлий вершок угору. А зимн сонце глянуло весело в вiкно
й заграло рожевим свiтом на бiлому коминi, на бiлiй грубi й намалювало
долi чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого
прищуватого скла. Молодицi все сидiли одна проти друго©, все шили й
понашивали од злостi таких безконечникiв, що потiм прийшлось ©м довго
випорю-вать та розплутувати. Вони шили, а скоса все поглядали на того
капосного вiника, що стояв у кутку, пiд мисником.
В хату ввiйшов Лаврiн, узяв вiник i почав мести дiл. Од вiкон до само©
печi простяглися нiби огнянi стовпи, витканi з сонця та дрiбного пороху,
котрий ворушивсь в ясному промiннi, неначе дрiбнiсiнька мошка.
Чоловiки посходились в хату. Моря стала насипать борщ. Чоловiки
посiдали за стiл; сiла й Кайдашиха.
- Чи помирились? - спитав батько, обертаючись до молодиць.
Свекруха й невiстка мовчали. Карпо сидiв за столом i обiдав мовчки.
Пiсля того, як вiн оженився, вiн нiби вирiс у сво©х очах. Кожний батькiв
докiр здавався йому тепер удво важчим. Його думка лiтала коло яко©сь
хати, в котрiй вiн живе сам з сво ю жiнкою, сам господарю без батька, без
матерi i нi од кого не чу нiякого приказу та загаду.
Од того часу вже не було ладу мiж свекрухою та невiсткою. Вони
поглядали одна на другу спiдлоба. Мотря не дуже вважала на Кайдашиху й
Кайдаша, але для не© все здавалось, що в хатi чогось тiсно, неначе ©©
душать стiни, душить стеля, душить пiч.
Вже було недалеко до рiздва. Роботи було ще бiльше. Мотря вимазала
сiни, помила лави, мисник, полицi. Перед празниками закололи кабана.
Почався в хатi гармидер. Кайдашиха все гукала на Мотрю, а Мотря нiколи не
змовчувала свекрусi.

- Мамо! Не кричiть на мене, - говорила Мотря, пораючись коло ковбас. -
Я й сама пороблю дiло й без вас. Лучче лягайте на лiжко та, про мене,
берiть у руки бандуру, курiть люльку, як наша панi економша.
Перед святками Мотря ждала, що Кайдашиха справить для не© будлi-яку
нову одежину. Кайдашиха одрiзала для не© нову запаску.
На третiй день рiздва Мотря витягла з скринi нову спiдницю, привезену
од батька. Спiдниця була дуже гарна та рясна, зелена з червоними густими
рожами. Вона повiсила спiдницю на сволоцi, на кiлку. Кайдашиха тiльки
скоса поглядала на ту спiдницю.
Мотря пiшла в хижку, надiла спiдницю й червону запаску, ввiйшла в хату
та все походжала по хатi та розправляла широкi фалди кругом себе, перед
самим носом у свекрухи. Свекруха нiби не дивилась на спiдницю.
- Ото спiдницю справив менi Карпо iк празнику! - сказала Мотря й стала
перед Кайдашихою, ще й обома руками розтягла широку спiдницю на обидва
боки.

- Батьковi сво му покажи, однак багатий! - сказала Кайдашиха, не
дивлячись на спiдницю.
- Сьогоднi пiду до батька та й покажу, тiльки не ту чорну запаску, що
ви справили менi iк празнику.
- Ой господи! Доведеться лаяться на рiздво до служби, - сказала
Кайдашиха, - через тебе нема менi нi празника, нi недiлi. Хiба не чу ш? Он
до церкви дзвонять!

У великий пiст Кайдашиха принесла от ткалi гарне тонке полотно й
рушники. Вона сховала його в свою скриню, ще й замком замкнула.
- Та не замикайте, мамо! Хоч i я рук до полотна докладала, та не буду
красти, - промовила Мотря; але ©й дуже хотiлось одкраяти свою частку й
сховать в свою скриню.
Настав великий пiст. Вже до великодня було недалеко. Весна була рання.
На п'ятiм тижнi пiшов на поле навiть удовин плуг. Мотря почала вговорювать
Карпа.

- Чи ти бачиш, як мене водить твоя мати. Моя мати квiтчала мене, як
рожу, а твоя мати водить мене, неначе старчиху. Попроси батька, щоб дав
менi грошей на нову хустку та на спiдницю. Куплю собi iк великодню нову
одежу та хоч уберуся по-людськiй.
Карповi й самому хотiлось прибрать свою жiнку, як прибира ться квiтка
навеснi. Вiн почав просити в батька грошей.
- А де я тобi наберу стiльки грошей? - сказав батько. - Твоя жiнка не
дiвка: ©й замiж не йти. Пiде мати до Корсуня на ярмарок, то й справить, що
там буде треба.

Кайдашиха й справдi по©хала на ярмарок. Мотря просилась й собi, але
свекруха ©© не .взяла.

Ввечерi Кайдашиха привезла Мотрi з ярмарку хустку й матерi© на
спiдницю. Мотря розгорнула хустку в руках. Хустка була чорна, з маленькими
квiточками.

- Мабуть, хочете мене в черницi постригти, - сказала Мотря й кинула
хустку на стiл. Вона глянула на матерiю, набрану на спiдницю; матерiя була
убога, темненька, з червоними краплями. Мотря навiть не розгорнула ©© та й
одiйшла од стола.
- Я знала, що тобi не вгожу. Я не знаю, хто тобi й вгодить, - сказала
Кайдашиха, розсердившись, - де ж пак! Зросла в такiй розкошi.
Мотря мовчала. А для не©, молодо©, так хотiлось зав'язать на празник
голову розкiшною червоною хусткою. Вона тiльки легко зiтхнула.
"Не моя воля волить у цiй хатi", - подумала вона. I для не© схотiлось
волi та сво © хати.

IV _
Настало лiто. Почались жнива, почалася в полi робота.
Сiм'я лiтом мало сидiла в хатi, менше стало колотнечi.
За гарячою роботою в полi не було часу сваритись. Кайдашi вижали свiй
хлiб i стали заробляти у пана на снiп. Мотря жала дуже швидко й заробила з
Карпом бiльше кiп, нiж Кайдаш з Кайдашихою.
Восени Мотря обродинилась. Кайдаш справив хрестини. Карпо ще бiльше
нiби вирiс сам в сво©х очах. Вiн тепер вважав себе за правдивого хазя©на,
у всьому рiвного батьковi. В йому десь узялась повага до самого себе.
Батько був дуже радий онуковi й обiцяв на хрестинах приставити для Карпа
хату через сiни. Мала дитина наче трохи помирила свекруху з невiсткою.
Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло сво © дитини, вчила
невiстку, як дитину купать, як сповивати, i знов заговорила до невiстки
солодким голосом. Мотря ненавидiла той облесливий голос, але стала
ласкавiша до свекрухи. Поки вона слабувала пiсля родива, Кайдашиха стала
для не© в великiй пригодi. Але не так сталося, як дитина почала
пiдростать. Кайдашиха тiшилась онуком, колихала його, гойдала, а Мотря
мусила робити всю важку роботу за себе й за свекруху.
Карпо й Мотря, заробивши лiтом собi хлiба, вже знали, що вони ©дять
свiй хлiб, а не батькiвський. В стiжках стояло жито й пшениця, до котрого
вони приклали бiльше працi, нiж батько та мати. В скринi в Кайдашихи
лежало полотно, в котрому може, третя нитка була напрядена Кайдашихою.
Карповi та Мотрi стало ще важче дивитись батьковi в руки. Лихо в хатi
тiльки затихло й прита©лось, неначе гадина зимою. Весняне тепло кинули на
ту гадину перше молодицi.
I гадина пiдвела голову, засичала на всю Кайдашеву хату, на все
подвiр'я.

Пiсля покрови Кайдашиха витягла з скринi два суво© полотна: один сувiй
давнiший, товстого та недобре вибiленого полотна, а другий - тонкого,
гарного, напряденого вдвох з Мотрею. Кайдашиха покраяла товсте полотно на
сорочки для старого Кайдаша, для Карпа, Лаврiна й Moтpi, a coбi одрiзала
тонкого полотна на три сорочки i зараз сховала сувiй у скриню.
- А менi, мамо, не одрiжете тонкого полотна, хоч на одну сорочку на
празники? - спитала Мотря, насилу здержуючи голос.
- Мене товста сорочка рiже в тiлo, а ти, Мотре, ще молода: носи тим
часом товстi сорочки, - сказала Кайдашиха.
- А ви дума те, мене товста сорочка не рiже в тiло?
- Та бач, дочко, ти не ходиш до панiв, а мене пани й попи просять
варити обiд. кличуть до себе в поко© вечерять, ще й у покоях кладуть спати
i подушки пiд боки стелять. Як же таки менi йти мiж такi люди в товстiй
сорочцi?

- Хоч менi й пани не стелять пiд боки пухових подушок, але ж i я пряла
на тонке полотно, може, бiльше од вас, - сказала Мотря.
- От i бiльше! Що лаялась, то й справдi бiльше. Не звикай до тонких
сорочок, бо ще хто зна, як буде тобi на сво му хазяйствi, - сказала
Кайдашиха.

- Як вже там не буде, a гiршe не буде, як у вас. Коли б хоч одну тонку
сорочку одкраяли на святки. Чи вже ж я в вас i того не заробила?
- Оце причепилась причепа! Про мене, бери все полотно та й закутайся в
його з головою. Так вже настирилась менi, що вже й не знаю, як од тебе
одчепиться, - сказала Кайдашиха.
Мотря одвернулась до вiкна i вперше заплакала од того часу, як
переступила через свекрiв пopiг. Вона почутила, що свекруха кривдить ©© в
тому, до чого вона доклала багато працi сво©х рук. Вона втерла крадькома
сльози рукавом.

Мотря взяла одкраяне для не© полотно i швиргонула його на лаву. Довго
лежало воно на лавi надувшись, неначе сердилось на невiстку. Мотря достала
з скринi червоно© та синьо© заполочi i вже надвечiр ciлa вишивати рукава
квiтками. Квiтки виходили здоровi та лапатi, неначе вона вишивала ©х на
мiшку або на ряднi. Мотря плюнула, покинула шити розкiшний хмiль i тiльки
подекуди поцяцькувала рукава пружками та маленькими зiрками.
Пошила Мотря сорочку, випрала й надiла. Товсте полотно синiло, неначе
буз. Вона глянула в дзеркало, i для не© здалося, що в такiй сорочцi в не©
лице почорнiло й брови стали не такi гарнi.
"Була я в батька, було мо личко бiленьке й брови чорненькi, а в свекра
личко мо змарнiло й брови полиняли, - подумала Мотря, роздивляючись на
себе в дзеркалi. - Iз'©сть свекруха, люта змiя, мiй вiк молоденький".
Свекруха пiшла до шинку та напiдпитку судила свою невiстку на все село,
що вона нiчим не догодить невiстцi; що справить, то все для не© погане, та
дешеве, та не до лиця.

Молодi молодицi все чисто переказували Мотрi, як ©© судить у корчмi
свекруха.

"Постривай же, свекрухо, не буду я бiльше для тво © пансько© шкури на
тонке полотно прясти", - подумала Мотря, i з того часу вона стала прясти
починки собi окремо та ховать в свою скриню.
- Навiщо ти, Мотре, хова ш починки в свою скриню? - спитала Кайдашиха.

- На те, що треба; не буду ж ©х ©сти, - одрубала Мотря.
- А може, й по©си: хто тебе зна , - сказала Кайдашиха.
- Не бiйтесь, не понесу в шинок, не проп'ю i не буду напiдпитку судити,
як ви мене судите.
- Що ж ти з ними дума ш робити? - спитала мати.
- Помотаю на мотовило, осную та вироблю собi тонкого полотна на
сорочки. Може, й пiд мо© боки хтось постеле подушки...
Кайдашиха догадалась, до чого воно йдеться, i трохи стурбувалась. Вона
пряла лiниво, а Мотря дуже пильнувала коло гребеня. Вона боялась, щоб
Мотря часом не випряла всього пряжва.
- То це ти дума ш збиратись на сво хазяйство мо©м прядивом? - спитала
Кайдашиха.

- Прядиво таке ваше, як i мо . Хiба я не брала конопель, не мочила, не
била на бительнi, не терла на терницi, може, бiльш од вас?
Кайдашиха замовкла. Для не© здалося, що невiстка того не зробить, а
тiльки мститься над нею за товстi сорочки.
Одначе одного дня по обiдi Мотря витягла з сво © скринi десять товстих
починкiв, взяла мотовило й хотiла мотать. Кайдашиха побачила, що то не
жарти, i спахнула.

- Чи ти жарту ш, молодице, чи зо мною дражнишся? - спитала в Мотрi
свекруха.

- В мене нема жартiв, - сказала Мотря, махаючи мотовилом, котре
гойдалось в ©© руках i черкалось об сволок.
Кайдашиха зобiдилась. - Дай сюди мотовило! Це не тво , а мо . Принеси
од свого батька та й мотай на йому, про мене, сво© жили, - крикнула
Кайдашиха й ухопила рукою мотовило. - Ба не дам, бо й менi треба, -
одказала Мотря, не випускаючи з рук мотовила.
- Дай сюди, кажу тобi! - крикнула на всю хату Кайдашиха, люта од
злостi. - Я сама зараз буду мотать.
- Ба не дам! У вас нема чого мотать, бо ви нiчого не напряли, -
крикнула й собi на всю хату Мотря й ухопила мотовило обома руками.
Геть собi iк нечистiй матерi! Дай мотовило, кажу тобi! - зарепетувала
Кайдашиха вже не сво©м голосом i вхопила мотовило обома руками ще й
потягла до себе.

- Ба не дам! Хiба будемо битись, чи що? - крикнула Мотря й сiпнула до
себе мотовило.
- Дай!
- Ба не дам!
- Дай, кажу тобi!
- Ба не дам!
Молодицi пiдняли гвалт. Чоловiки позбiгались у хату. м здалось, що
молодицi б'ються. Серед хати стояли свекруха й невiстка i сiпали кожна до
себе мотовило. Обидвi були лютi, в обох очi блищали. Починок качався долi.
Старий Кайдаш, Карпо й Лаврiн повитрiщали на молодиць очi, не знаючи, од
чого ско©лась мiж ними така сварка. Свекруха й невiстка так розлютувались,
що не примiтили чоловiкiв.

- Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! - кричала Кайдашиха й сiпала
до себе мотовило.
- Одчепiться, бо й я вмiю пхатися, - кричала Мотря несамовито й тягла
до себе мотовило.
- Чи ви подурiли сьогоднi, чи показились, - сказав Кайдаш, - чи в
хрещика гра тесь? Покиньте мотовило!