Нечуй-Левицький I. Кайдашева сiм'я

лежала на лавi мертва Мелашка, i вся рiдня зiйшлась на ©© похорон.
- Боже мiй милостивий! - голосила Мелашчина мати. - Якби Мелашка вмерла
дома, менi не було б так жалко; я б знала, що вона вмерла; я б ©© оплакала
по-людськiй, а то, може, ©© тiло звiрi рознесли по лiсi. А все, свахо,
через вас. Чи то раз Мелашка приходила до мене та заливалась слiзьми?
Кайдашиха втерла сльози рукавом i терпiла не менше од Балашихи.
Несподiване горе впало на не©, неначе камiнь з неба. Довго плакали та
сумували Кайдашi й Балашi. Кайдашиха, Балашиха та Лаврiн постановили йти
до Ки ва та шукать Мелашки. Балашиха вернулась на час у Бi вцi, щоб тiльки
забрать на дорогу одежу та харч, i вони втрьох зараз-таки того дня пiшли
до Ки ва.
Тим часом Мелашка служила в Ки вi в проскурницi. Вона прожила перший
тиждень тихо, спокiйно, як у бога за дверима. Робота в проскурницi була
неважка пiсля важко© роботи в свекрухи. Харч була добра. Сама проскурниця
була добра женщина, не лаяла, не гризла Мелашки з ранку до вечора, як
гризла свекруха. Перший тиждень Мелашка одпочивала. Але другого тижня,
пiсля провiд, Мелашка почала нудитися за Лаврiном. Вона виробляла
проскури, а ©© думки лiтали в Семигорах коло милого. От ©й зда ться, що
вона сто©ть з Лаврiном у садку пiд черешнею, розмовля з ним, дивиться
йому в очi. Лаврiн докоря ©© за те, що вiн любив ©©, як свою душу,
жалував ©©, як мати дитину, а вона покинула його. От вона примiча в його
очах сльози: сльози виступили з його синiх очей i полились по рум'яних
щоках на траву...
Мелашка одразу заплакала так, що сльози полились з ©© очей рiчкою на
стiл. Вона ледве встигла перехопити ©х рукавом.
- Чого ти, Мелашко, плачеш? - спитала проскурниця. - Чи жаль тобi села,
чи матерi, чи чоловiка?
- Не жаль менi нi села, нi роду, жаль менi тiльки чоловiка. Мабуть, вiн
за мною побива ться, коли одразу так залило мою душу сльозами.
- То вернись додому, коли тобi за ним жалко, - говорила проскурниця.

- Не вернуся, матушко, менi зда ться, що треба вертатися в пекло, як
тiльки я згадаю про свекра та свекруху.
- Якби менi прикликать сюди Лаврiна, я б до смертi не вернулась в
Семигори, - згодом сказала Мелашка. Вона посаджала в пiч проскури, вийшла
в двiр i стала на воротях. Ворота виходили в цвинтар; через ©х було видно
високi стовпи церкви з широкими залiзними схiдцями. На схiдцях сидiли i
стояли прочани. В церквi правили вечерню. Мелашка обвела очима прочан i
вглядiла семиторських молодиць. Вона так зрадiла, що крикнула й хотiла
побiгти до ©х розпитать про Лаврiна, але схаменулась i оступилась за
браму. Вона дивилась з-за брами на сво©х людей i неначе побачила Лаврiна
та рiдну матiр.
Вечерня скiнчилась. Люди розiйшлись; пiшли з цвинтаря й семигорськi
молодицi. Мелашка слiдкувала за ними, доки вони не зайшли за залiзнi
гратки. Молодицi обернулись, вглядiли ©©, але вона так швидко одскочила за
ворота, що молодицям здалось, нiби вони бачили мару, схожу на Мелашку.
Надворi стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала пiд липою й
згорнула руки. Вона все думала за Лаврiна, як вiн суму , як плаче за нею,
а сльози лилися з ©© очей.
На цвинтарi було тихо, як у хатi. Тополi й липи млiли в теплому
повiтрi, а Мелашцi нiби снився семи-горський садок; вище од садка на горi
семигорська церква, пiд церквою ставок; в садок виходить до не© на розмову
Лаврiн, бере ©© за руку.

- Боже мiй! Прийми мою душу до себе, - говорила бiдна молодиця, - лучше
менi камiння носити, нiж таке горе терпiти. Полинула б я через бори, через
степи та хоч би глянула свого милого. Грiх менi, що: я мучу його й себе!

Над цвинтарем нiби висiла Андрi©вська тора з гострим верхом, а на
самому вершечку стримiла Андрi©вська церква i нiби висiла на ясному
темно-синьому небi, що блищало на заходi. Легкi хмарки сунулись по небi.
Мелашка задивилась на гору, на церкву; ©й здалось, що не хмарки летять в
небi, а тонкi, з самих стовпiв, боковi банi на церквi заворушились, що
сама церква почала коливатися на гострому версi гори. На не© напав страх.
Вона глянула ще раз вгору, i ©й здалось, що хрести на церквi трусяться й
коливаються, що колива ться вся гора, от-от впаде на не©. I вона прожогом
побiгла з цвинтаря до хати.
Проскурниця посадила Мелашку вечерять- вона й ложки не вмочила. Лягла
вона спати, ©© сон не брав. А журба та туга давила ©© коло серця, як важка
гора. Тiльки, що вона заснула, аж ©й сниться, що вона йде з Лаврiном
зеленим бi вським га м, йде по пояс в травi та в квiтках, а далi вийшла на
шлях i пiшла з ним мiж двома стiнами зеленого жита, прийшла до млина й
сiла з ним над Россю на каменi, обняла його й приголубила. Коли гляне вона
на Рось, аж Лаврiн пливе, потопа серед рiчки. Бистра вода несе його
серединою. Лаврiн то порина з головою, то вирина , виставля руку й маха
на не©. Вона хоче кинуться у воду, рятувать його, а ©© ноги приросли до
каменя, нiби пустили вербове корiння. А вода клекоче, булькотить та все
несе Лаврiна далi на гостре камiння, де вода реве та стогне, нiби весною.
Мелашка хотiла закричати i тiльки нiби зашумiла листом. А за Россю в
Семигорах десь дзвiн сумно дзвонить на гвалт, i тиха луна йде над водою,
над шумом, понад дiбровою.
Мелашка прокинулась. На дзвiницi дзвонили на утреню. Вона схопилась з
постелi й перехрестилась. Надворi почало на свiт благословиться.
"Боже мiй! Вiн за мною побива ться! Я взяла на свою душу великий грiх",
- думала Мелашка.
Минув другий тиждень. Мелашка почала потроху привикати до нового мiсця:
пекла проскури, ходила по церквах, по монастирях i вже сама добре не
знала, чи вертаться чи не вертатись додому.
Тим часом Мелащина мати з Лаврiном та Кайдаши-хою йшли до Ки ва,
стрiчали дорогою силу прочан та все розпитували, чи не бачили вони молодо©
молодицi, що одбилась од гурту, чи не чули чого про таку молодицю мiж
прочанами в Ки вi? Вони вступили в великий бiр пiд Ки вом i разом усi тро
заплакали та все дивились по дорозi мiж сосни: ©м здавалось, що Мелашка
лежить десь у бору вбита. Бiр жалiбно гув на тихому вiтрi, неначе бджоли в
здоровiй пасiцi, i тiльки ©м жалю завдавав.

Прийшли вони в Ки©в, зайшли в Лавру. Коло Лаври сновигала велика сила
людей з усяких кра©в. Вони втрьох ходили, розпитували, чи не чув хто, чи
не бачив молодо© чорняво© молодицi, чи не шукала, чи не питала вона про
сво©х людей. Прочани розказували, що недавно одна молодиця одбилася од
сво©х людей i шукала ©х на печерах, але та молодиця була русява й
немолода.
Лаврiн з матiр'ю та з тещею зайшов у новий Iонi©вський монастир. Мiж
богомольцями походжав старий iгумен в шовковiй чорнiй рясi, розпитав ©х,
чого вони шукають, i почав уговорювати Лаврiна, щоб вiн зостався в тому
монастирi на роботу на год або на два за спасiння душi, доки не знайде в
Ки вi сво © жiнки. Чернець лякав його тим, що господь покарав його за
якийсь грiх, як не свiй, то батькiв або материн. Лаврiн трохи вже не
зостався, але йому дуже хотiлося знайти Мелашку!

Всi вони тро пiшли шукати тi © церкви на Подолi, що стояла пiд самою
Андрi©вською горою, але таких церков було доволi. Вони ходили, розпитували
в людей i зайшли на той цвинтар, де жила Мелашка.
Пiд стовпами коло церкви Лаврiн сiв з матiр'ю на схiдцях.
Проскурниця сидiла на самому нижньому схiдцi й продавала проскури. В
той час Мелашка вибiгла з пекарнi й хотiла побiгти до проскурницi за щось
спитать. Вона виглянула в ворота й почала роздивляться на прочан. Обвела
вона очима по схiдцях раз i нiкого знайомого не побачила. Народ сновигав
коло церковних дверей, як бджоли коло вулика. Коли вона зирк! - коло само©
проскурницi сидить молодий чоловiк, зовсiм такий, як Лаврiн. Вiн сидiв до
не© боком. Мелашка впiзнала Лаврiнову русяву кучеряву голову, рiвний лоб,
рiвний тонкий нiс. Але чого вiн став такий блiдий, такий смутний?
"Чи Лаврiн, чи нi? - думала Мелашка. - Де ж дiвся з лиця його
рум'янець? Чого вiн став такий блiдий, як смерть, та нужденний, неначе
слабий?"

Вечiрн сонце свiтило на високi бiлi стовпи, на людей, що вештались у
промiннi, неначе мухи сновигали й грали проти сонця. Промiнь упав на
Лаврiнове лице.

- Це вiн! - сказала сама до себе Мелашка i вхопилась за серце. В не©
заморочилась голова; вона крикнула i трохи не впала на мiсцi.
- Адже ж ото моя мати! - зашепотiла Мелашка, вглядiвши свою матiр коло
товстого бiлого стовпа. - А ондечки й моя свекруха...
На Мелашку неначе хто линув водою з льодом. Вона одхилилась за ворота й
одну хвилину не знала, чи бiгти до ©х, чи тiкать в пекарню. Але Лаврi
обернувся до не© лицем. Мелашка глянула на його яснi очi, заридала, як
мала дитина, i, як стояла в однiй сорочцi, так протовпом i кинулась мiж
люди просто до Лаврiна.

Лаврiн углядiв ©© й тiльки подивився на не© смутними докiрливими очима.

Вона прибiгла до його й заголосила на весь цвинтар.
Мати й свекруха вглядiли Мелашку й кинулись до не© з плачем.
Народ обступив ©х навкруги.
- Ой боже мiй? Нащо ти, дочко, нас мучила! - перша почала говорити
Мелашчина мати. - Ти зна ш, якого ти жалю нам завдала?
- Ми думали, що тебе вже й на свiтi нема, - говорив Лаврiн, - ми тебе
оплакали як помершу.
Мелашка стояла та тiльки хлипала, як хлипають малi дiти. Вона й слова
не могла промовить. I сльози, i кривда, i радiсть так здавили в грудях, що
вона ледве зводила дух.
- Де ж ти, дочко, тут пробува ш? - спитала Мелашку свекруха, плачучи.
- Отут служу в добрих людей, стала в матушки за наймичку, - насилу
промовила Мелашка, показуючи рукою на проскурницю.
- Це, Мелашко, мабуть, за тобою прийшли родичi? - спитала проскурниця.
- Шкода менi тебе! В мене ще не було тако© добро© та робочо© наймички, як
ти.

- Ми, матушко, вiзьмемо з собою Мелашку, - обiзвалась мати. - Господи,
як вона вимучила нас, доки ми ©© знайшли. Слава тобi, господи, що таки
знайшли.

Народ ворушився, гомонiв, розпитував. Цiкавi молодицi обступили
Мелашку, ©© матiр та свекруху. Проскурниця покликала Мелашчину рiдню до
себе в хату. - Вертайся, дочко, додому; тобi нiхто й лихого слова не
скаже, - викручувалась свекруха ласкавими словами.
- Та вже ж вернусь, нiде не дiнусь. Якби ви не знайшли мене, то я,
мабуть, сама вже не вернулась би.
Другого дня Мелашка з рiднею вийшли з Ки ва. Всi йшли бором смутнi та
невеселi. А бiр гув, як море в негоду, од найтихiшого вiтру та наводив сум
на сумнi й без того душi.
Мелашка прийшла додому, i свекруха справдила сво слово; од того часу
вона знов облила Мелашку солодким медом, а полин неначе сховала десь у
комору для Мотрi. Кайдашиха боялась, щоб Мелашка знов не чкурнула на
Бассарабiю або й за границю. Сльози та несподiвана тривога помирили сiм'ю,
неначе всiх помиряюча смерть.

Вернувшись додому, Кайдашиха по©хала в Богуслав на ярмарок, набрала
Мелашцi на спiдницю й на хвартух, купила здорову гарну хустку й новий
жовтий з червоними квiтками очiпок. Через два тижнi Мелашка обродинилась:
вона мала сина.


VII _
У Кайдашевiй хатi стала мирнота: свекруха помирилась з невiсткою. Зате
на дворi, мiж двома господарями, старим та молодим, почався нелад. Лаврiн
вже вважав себе за господаря. Вiй був менший син у батька, i все
батькiвське добро, по укра©нському звичаю, припадало меншому синовi.
Лаврiн знав, що батькова хата, батьковi воли й вози, все батькiвське добро
- все те його добро. Вiн перестав слухати батька, а батьковi хотiлось
порядкувать в господарствi. Кайдаш постарiвся i став ще частiше заглядать
в корчму, запиваючи давн панщанне горе. Всi грошi, що вiн заробляв у пана
та в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку.
Вiн не давав Лаврiновi грошей до рук, i Лаврiновi стало важко
покорятись дражливому та лайливому батьковi.
У петрiвку починалась косовиця та гребовиця, а тим часом достиг i
раннiй ячмiнь-рихоль.
Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисi та Мелашцi гребти сiно, а
Лаврiновi косити ячмiнь. Другого дня Мелашка взяла на руки дитину,
причепила на спинi колиску й триноги для колиски; Кайдашиха забрала
граблi, тикву з водою, i вони вирядились у поле.
Старий Кайдаш порався в повiтцi коло свого майстерства. Коли дивиться
вiн, серед двору Лаврiн запряга воли, а коса лежить на призьбi.
- Чом це ти, Лаврiн, i досi не йдеш у поле? Чи ти не бачиш, що сонце
вже от-от поверне на полудень? - спитав Кайдаш. - Та нащо ж ти оце
запряга ш воли?

- По©ду до млина. Казала мати, що нема борошна, - обiзвався Лаврiн,
завертаючи воли до воза.
- А я ж тобi велiв iти косити ячмiнь?
- Посто©ть до завтра, не де дiнеться, не втече.
- Ти ж зна ш, що ячмiнь зовсiм стиглий: зараз висиплеться.
- Ячмiнь ще не зовсiм стиглий, ще два або три днi посто©ть, - обiзвався
Лаврiн. - Гей, перiстий! Ший ставай! - крикнув вiн на вола.
- Iди в поле косити, кажу тобi! Як треба буде до млина, то я сам по©ду.

- I я дорогу знайду. Iдiть, тату, в повiтку та майструйте коло воза.

Син не слухав батька.
Старий Кайдаш плюнув i пiшов у повiтку, а Лаврiн почав запрягать воли.

"Заженуть мене синки швидко на пiч", - думав старий Кайдаш, майструючи
в повiтцi.

Другого дня Лаврiн узяв косу i пiшов з Мелашкою та з матiр'ю до ячменю.
Батько мовчав та тiльки поглядав на Лаврiна.
- Чи це йдеш на поле, не питаючись мене? - спитав Лаврiна батько.

- А хiба ж Карпо вас пита ться, як iде на поле? А чим же я гiрший од
Карпа? - обiзвався Лаврiн, кинувши косу й перевесла на плечi.
- А як прийдеться платить подушне та за землю, то й тодi мене не
спита шся? - спитав Кайдаш.
- Ви берете грошi в сво© руки, то ви й платiть. Давайте менi грошi до
рук, то й я буду платить, - сказав Лаврiн.
- Може, ти хочеш, щоб я й тобi видiлив твою частку поля, як Карповi?

- Нащо? Ваша частка - i моя частка; ви сьогоднi господар, а я завтра, -
сказав Лаврiн.
- Добре поважа ш старого батька! Покара тебе господь за мене, а як не
тебе, то тво©х дiтей, - сказав батько.
- Не питай старого, а питай бувалого, - сказав Лаврiн. - Карали ви
Мотрю, карали вже й Мелашку i без господа; буде з нас тi © кари.
З того часу Лаврiн загарбав хазяйство в сво© руки. Батько мусив мовчати
i рiдко коли вмикувався в хазяйство. Вiн бiльше майстрував, заробляв
грошi, постiв усi п'ятницi та з горя, сливе, щодня вертався ввечерi додому
з шинку п'яний. Його голова стала сива, аж бiла, тiльки брови чорнiли на
широкому блiдому лицi та темнi очi блищали, неначе в ямках, глибоко
позападавши пiд бровами.

Раз у спасiвку старий Кайдаш пiшов в суботу на вечерню. Сонце стояло
над лiсом. Церква була порожня. В бабинцi стояла одним одна баба. Кайдаш
став навколiшки i бив поклони. Дяк спiвав жалiбну церковну пiсню. Коли це
чу Кайдаш, щось потягу тоненьким голосом за дяком. Голос лився, як
срiбло, десь зверху. Вiн пiдвiв очi й глянув на iконостас. Зверху на
iконостасi стояв чималий золотий хрест з терновим вiнком на перехрестi, а
по боках коло хреста стояли навколiшки два позолоченi янголи. Кайдаш
глянув на янголiв, вони розтулювали роти i спiвали разом з дяком
тоненькими голосами. Кайдаш стривожився й одвiв очi. Глянув вiн на намiснi
образи, i вони спiвають, а разом з ними спiвають усi образи в церквi...
Кайдаш перелякався i став на ноги. Слуха вiн i диву ться. Кайдаш повертав
головою на всi боки, всi образи спiвали. Дивиться вiн на образ Варвари.
Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на ©й убрання замаяло. На
образi Параскеви П'ятницi - з розкiшними, розпущеними по плечах кiсьми, з
квiтками на головi - квiтки на головi затрусились, неначе од вiтру.
Параскева П'ятниця повернула очима на його, мов жива.
Кайдаш злякався i вийшов з церкви. У притворi на стiнi висiв здоровий
образ страшного суду. Кайдаш глянув на його скоса; на образi внизу була
намальована в пеклi здорова коняча голова з бiлими гострими зубами; та
голова засмiялась до його. Полум'я в ©© ротi загойдалось, мов свiчка од
вiтру. Невеличкi постатi грiшникiв та чортiв в зубах заворушились, мов
комашня. Маленькi хвостатi та рогатi чортики висолопили до його язики.
Кайдаш перелякався, одвiв очi од страшно© картини i вийшов надвiр. Вiн
сiв на схiдцях i схилив голову. Надворi було тихо, як у хатi. Сонце стояло
низько над самим лiсом i пронизувало свiтом верхи лiсу, зеленi, як трава
на степу. Над лiсом од сонця тяглися неначе довгi стьожки та стрiчки,
витканi з свiтла й золота. На заходi стояла одним одна хмарка на чистому
небi, вся золота, з червоними краями.

Смутне Кайдашеве блiде лице освiтилося рожевим свiтом, наче лице в
мерця. Вiн пiдвiв блискучi очi, глянув на лiс i побачив, що над самим
шпилем, серед лiсу, на хмарцi стояв чоловiк, прозорий, як туман, i неначе
кивав рукою до його, нiби кликав.
Кайдаш встав i пiшов з гори. Вiн зiйшов вниз, пiшов далi шляхом, а те
диво на хмарi одсунулось од його ще далi за лiс. Вiй вийшов на гору за
село. З гори було видно широку долину, обставлену горами, вкритими лiсом;
в долинi блищала Рось.

Кайдаш пiшов на греблю, не знаючи для чого. Колеса в млинi крутились,
вода шумiла й розливала голосний гук по долинi. Коло млина стояли вози,
вештались люди. Проз Кайдаша про©хав чоловiк возом, а далi пролетiв пан на
баских конях i трохи не зачепив його колесом.
Кайдаш оступився на кiнець греблi i трохи не впав у воду. Вiн напружив
сво© сили, одскочив набiк i опам'ятався.
- Боже мiй! Де це я? Чого це я зайшов на цю греблю? Чи менi треба було
йти до млина, чи в Бi вцi? - питав сам у себе Кайдаш. Вiн згадував i
нiчогiсiнько не згадав, вернувся у Семигори i тiльки тодi згадав, що був у
церквi, що з ним там дiялось щось чудне.
Кайдаш уже смерком вернувся до хати. Сiм'я вже повечеряла й полягала
спати. Вiн пiдiйшов пiд дверi й хотiв постукать. Коли гляне - з-за угла
кинулась на його собака, здорова, як годований кабан, з кiнською головою,
з рогами i заблищала страшними очима. Вiн оступився назад i махнув на не©
руками. Гляне вiн, аж до його лащиться сiрий Барбос.
Кайдаш увiйшов у хату. Кайдашиха засвiтила лампу, думала, що вiн був у
шинку i зараз почне коверзувати. А Кайдаш сiв кiнець стола, блiдий, як
смерть, i задумався.

"Боже мiй! Що це зо мною дiялось? - думав Кайдаш. - Чи це мене бог
кара за грiхи, чи показу свою ласку за правду?"
- Де це ти бродиш? Чого ти став такий жовтий, як вiск? - питала в
Кайдаша жiнка.

Кайдаш махнув рукою, послався на лавi i лiг спати. Другого дня в недiлю
Кайдаш ходив цiлий день смутний та задуманий. В понедiлок вiн пiшов в поле
косити, а нудьга давила його, як камiнь. Вертаючись з поля, Кайдаш
забалакався з людьми коло шинку, зайшов з ними в шинок i випив пiвкварти
горiлки. Iде вiн через греблю попiд вербами, коли гляне в воду, з-пiд
греблi вискочив чорненький хлопчик з маленькими рiжками, з здоровою
головою та й побiг за ним слiдком. Кайдаш пiшов швидше, а чорний хлопчик
бiг за ним та приказував за кожним його ступенем: туп, туп, туп, туп!
Кайдаш обернувся й махнув на хлопця косою. Хлопець неначе в землю ввiйшов.
Кайдаш пiшов через мiсток, коли огляда ться, а хлопець знов бiжить за ним
по мiстку та все приказу : туп, туп. Кайдаш пiшов стежкою понад ставком, з
берега плигали цiлими сотнями маленькi, як жаби, чортики, пiрнали, знов
виринали й дражнились з його язиками.
Кайдаш прийшов додому. Ввiйшов вiн у двiр, дивиться в той куток, де
росли густi колючки, аж там замiсть колючок ростуть маленькi чортики з
рiжками, схожими на цвяхи. Кайдаш махнув косою, i йому здалося, що тi
чортики полягли покосами та тiльки нiжками дригають. Вiн викосив усi
колючки, коли гляне за двiр, аж i там, замiсть кропиви та лопуху, ростуть
чортики. Кайдаш давай косити кропиву. З хати повиходили сини й невiстки.
Карпо гукнув до батька:
- Що ви, тату, робите? Чи вам дiла нема, що ви косите на вулицi
кропиву?

- Еге, кропиву! Добра кропива! Хiба ти не бачиш, скiльки наросло тих
чортiв, бий ©х сила божа! Ось я вас, проклятих, усiх викошу!
Сини й невiстки бачили, що батько п'яненький, i почали над ним
глузувать. Кайдашиха вийшла з хати й почала його лаять.
В той час з поля йшла череда. Кайдашевi здалося, що на кожнiй свинi
сидить верхом по чортовi. Чорти волокли довгi хвости по землi, штовхали
свиней пiд боки ногами й поганяли ©х макогонами та кочергами. Свинi
вибрикували, неначе баскi конi, а чорти гецали зверху та махали руками.
- Жiнко! Чи ти бачиш, що то ©де верхом на свинях?-- крикнув Кайдаш до ж
iнки.

- Схаменися, п'янице! Чи ти здурiв, чи ти знавiснiв! Гаращо вже горiлки
напився!

- Еге, здурiв! Чи ти ба! Чорти ©дуть верхом на свинях! А бий вас сила
божа! Дух святий при нас i при хатi! А ондечки на панському буга вi якийсь
сидить пузатий, та витрiшкуватий, та рогатий! Такого оканя та пузаня я й
мiж панами не бачив. А бодай вас хрест побив! А ондечки мiж вiвцами
скiльки ©х плута ться.

- Та йди в хату та вечеряй! - крикнула на Кайдаша жiнка. - Та протри,
лишень, сво© п'янi баньки!
Кайдаш увiйшов у хату. На коминi блимала лампа без скла й бiльше
чадила, нiж свiтила. Глянув Кайдаш за стiл; на покутi сидить чумак, з
котрим вiн стрiчався в Криму, ще як парубком чумакував з батьком. Коло
того чоловiка сидить Кайдашiв покiйний батько i неначе розмовля з тим
чоловiком. Кайдаш придивлявся до ©х, впiзнав чумака й батька, сiв i собi
кiнець стола i почав з ними балакать.

В хатi всi стривожились. Усiм було не до смiху. Кайдашиха перестала вже
лаяться.

- Омельку, стань та помолись богу! Що це з тобою дi ться?
- Еге, а хiба ти не бачиш, що батько прийшов до мене в гостi та ще з
херсонським чумаком, - говорив Кайдаш.
Молодицi полякались. Мелашка побiгла до сусiдiв i покликала кiлька
чоловiкiв. Чоловiки прийшли i почали вговорювати Кайдаша, щоб вiн
помолився богу та лягав спати. Кайдаш став перед образами i почав голосно
молиться, як моляться маленькi дiти. Кайдашиха хрестила ножем вiкна й
дверi, дiстала пляшечку свячено© води i дала Кайдашевi напитись. Мотря
побiгла за бабою Палажкою. Палажка на селi була знахуркою. Кайдашиха на
той час забула за свою змажку та колотнечу з Палажкою.

Одчинились дверi; з темних сiней увiйшла в хату баба Палажка повагом та
тихо, в бiлiй катанцi, зав'язана чорною хусткою. Вона так загорiла в
жнива, що ©© вид чорнiв, та ще проти бiло© свити, неначе був помазаний
сажею. Маленькi чорнi очi блищали, як жар.
"Чорна, як сам чорт, - подумала Кайдашиха, - ще переляка мого
чоловiка".

Баба Палажка переступила порiг i зараз почала хреститись та
нашiптувать. Вона вступила в хату, неначе пiп прийшов з молитвою.
- Чи ти ба! На Палажчинiй головi чортячi роги! - сказав Кайдаш.

- Iду я, раба божа Палажка, до раба божого Омелька все лихо одганяти з
його жил, з його жовто© костi, з його червоно© кровi, з семидесяти
суставiв. з його сивого волоса, з його голови, з його булави, з його очей,
з його плечей. Зiйди на тi болота, на тi очерети, де глас божий не
заходить, де люди не ходять.

Кайдаш стояв серед хати й голосно молився. Всi вийшли з хати, зостались
тiльки з Кайдашем Палажка та Кайдашиха.
Баба Палажка налила в миску з кухля води, влила з пляшки трохи свячено©
води, вкинула в воду жарину й шматочок печини, взяла в руки веретено,
вмочила його в воду i черкнула шпилькою навхрест по крисах миски; потiм
взяла нiж, вмочила його в воду i знов черкнула ним так само по мисцi, та
все нашiптувала:

- Як пiшла я понад очеретами та болотами та зiйшла я на високу могилу:
ой там на могилi, на Осi-янськiй горi, там сто©ть церковця, бубликом
замкнута, медяником засунута. Одкусю я медяника, одкусю я бублика та
ввiйду в ту церковцю. Свята святиця, небесна цариця! П'ятiнко-матiнко, i
ти, святий понедiлочку, божий клюшничку! Мокрино, Марино, Агапiте, Алипi ,
Iване, Дем'яне й ти, Микола , Мирликийський чудотворче! Пом'яни, господи,
раба божого Омелька, та тi книжки, що в церквi читають: рмолой, бермолой,
савгирю i ще й тую, що телятиною обшита. Радуйся, Охрiмку й Пархiмку i ти,
невiсточко, свята покрiвонько, що в лаврi замурувалась. Наберу я в черепок
хуху, та виллю я на раба божого Омелька. Алилуй же його. господи, i шарпни
його по боках, по ребрах, по кiстках, по чреслах, коло його скотини. Хрест
на менi, хрест на спинi, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах. Помилуй
його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю! Сарандара, марандара,
гаспида угас, василиска попер! Амiнь бiжить, амiнь кричить, амiня доганя !
Баба Палажка дмухнула на воду тричi навхрест i дала Кайдашевi напитись.
Потiм вона викликала Кайдашиху в сiни й звелiла ©й утопить в горiлцi
маленьке цуценя, намочить в тiй горiлцi на три днi оселедця i дати ту
горiлку Кайдашевi на похмiлля. Кайдашиха витягла з скринi чималий шматок
полотна ще й копу грошей i дала Палажцi за труда.
Кайдашиха так зробила, як ©й раяла Палажка. Кайдаш, нiчого не знаючи,
як напився тi © знахурсько© горiлки, заправлено© цуценям та оселедцем, то
пив поспiль три днi. Кайдашиха тiльки рукою махнула й послала його до
священика. Кайдаш розказав йому про сво нещастя, найняв молебень Iсусовi
й акафiст богородицi, ходив говiти в Богуславський монастир. Вiн перестав
пити на той час, i дiдьки перестали йому привиджуватися.
- Це моя смерть iде за мною, коли вже до мене приходив небiжчик батько,
- говорив Кайдаш.
- Добра смерть, коли ви, тату, й не переста те пити, - говорив Лаврiн.

Од того часу Лаврiн забрав у сво© руки i воли, i вози, i все
господарство. Загнали дiти батька на пiч на одпочинок.
- Був я колись Кайдаш, а тепер перевiвся на маленького Кайдашця, -
говорив Кайдаш за чаркою горiлки в шинку.
Терпiв Кайдаш, а далi не витерпiв: знову почав заходити в шинок.
Раз була мiсячна нiч. Кайдаш спав на лавi. Чу вiн, щось рипнуло
дверима, i в хату ввiйшов його давнiй знайомий- херсонський чумак. Кайдаш
встав i почав балакати з чумаком. Побалакавши в хатi, Кайдаш вийшов на
двiр i пiшов з ним за ворота. От вони вийшли на вулицю i пiшли нiби до
шинку, але вони перейшли через греблю, минули село, а шинку все не було.
Iдуть вони шляхом та все балакають. Вже вони зiйшли з гори, прийшли до
Росi, перейшли Рось через греблю, а шинку все-таки нема. От вже перед ними
лiс. Мiсяць свiтить на полi, а пiд лiсом лежить густа тiнь. Кайдаш увiйшов
у ту тiнь i загубив дорогу. Дивиться вiн - чумака нема, а кругом його
товстi дуби та липи. Зверху через гiлля промику ться свiт мiсяця, й