Страница:
подекуди його промiння блищить на землi, неначе жовтi яснi хустки,
розстеленi по травi, або золотi яблука, розкиданi по землi. Кайдаш глянув
униз, перед ним росла купа здорових та високих, до самих колiн грибiв, з
блискучими, як вогонь, вершками. Купа грибiв заворушилась, з-пiд не©
вискочили малесенькi зайчики й почали плигати один через другого. Зайчики
почали смiятись, наче малi дiти, а над ними пiднявся розкiшний кущ
папоротi й зацвiв блискучими iскрами. Квiтки сипались, наче iскри з печi,
а далi з куща виросла здорова, як миска, квiтка, вся виткана з золота й
вогню, з червоним жаром в осередку. З квiтки знялась вогняна птиця й
пурхнула на дерево. Кайдаш пiдняв голову в гору, стукнув лобом об дуба та
й... прокинувся.
- Боже мiй! Де це я? - говорив сам до себе Кайдаш.
Вiн стояв у однiй сорочцi серед густого лiсу. Над лiсом мiж гiллям
висiв повний мiсяць на небi. Товстi стовбури лип та дубiв ледве мрiли
кругом його, а бiлi берези блищали неначе бiлi восковi свiчки. Кайдаш
обернувся назад i побачив мiж деревом поле, облите мiсячним свiтом. Вiн
вийшов з лiсу, глянув на поле i вглядiв шлях. Мiсце було зовсiм незнайоме.
Вiн пiшов шляхом з гори й дiйшов до Росi. Млиновi колеса зашумiли й
притягли до себе його увагу. Кайдаш прийшов до млина i тiльки тодi зовсiм
опам'ятався та роздивився, куди вiн зайшов.
На Кайдаша найшов страх. Йому здалося, що його водить нечиста сила. На
його спину неначе хтось сипнув приском; волосся на головi пiднялося вгору.
Але вiн прийшов до млина, вглядiв людей; люди ходили, розмовляли, носили
мiшки на вози. Кайдашевi стало веселiше. Один чоловiк по©хав возом через
греблю. Кайдаш пiшов за його возом, розговорився з ним i йшов з ним до
самого села.
Вже другi пiвнi проспiвали, як Кайдаш прийшов додому i побудив усiх у
хатi. Мелашка засвiтила свiтло, глянула на Кайдаша i злякалась: вiй був
жовтий, як вiск; його очi блищали й горiли, як свiчки.
- Де ти ходиш, де ти бродиш? - почала гримати на чоловiка Кайдашиха:
вона думала, що вiн пив до пiвночi в шинку.
- Еге, ходиш... Добре ходжу. Не сам ходжу, а мене водить, - промовив
Кайдаш через силу, схиливши голову на руку. - Завела мене нечиста сила аж
у бо-гуславський лiс.
Кайдашиха не йняла йому вiри: вона все думала, що вiн п'яний. Кайдаш
пiдвiв очi й глянув на комин, на шию коло комина, пiд ши ю була дiрка на
пiч. Дивиться Кайдаш, з тi © дiрки вискочив чортик, такий завбiльшки, як
кiт, та й знов сховався на пiч. Кайдаш не встиг одвести очей, а з-пiд ши©
вискочило вже два чорти, показали йому язики i знов сховались у дiрку.
Кайдаша взяла злiсть, вiн ухопив макогона, кинувся до комина та як трiсне
макогоном по ши©, аж шматки глини одколупились i посипались додолу.
- Омельку! Чи ти здурiв, чи ти з глузду з'©хав? - крикнула Кайдашиха.
- Еге, здурiв! Хiба ти не бачиш, - он чорти вискакують iз дiрки.
- Свят, свят, свят! Перехрестися! Де тi чорти взялися! - говорила
Кайдашиха. - Нап' ться в шинку та тiльки дурi .
Кайдаш обернувся од комина, коли гляне пiд стiл, пiд столом лежить
здоровий, як кабан, та кудлатий чорт, з страшною чорною мордою, з рогами,
з ротом до вух, з бiлими здоровими зубами. Кайдаш злякався i сiв на лавi.
Вiн зирнув на пiл, на лавi й на полу сидiли рядком здоровi чорти i клацали
до його зубами, неначе вовки. Кожний держав по жаринi в ротi: жар свiтився
в ©х зубах, зубатi пащеки червонiли. Один чорт показав йому на сокиру пiд
лавою й шепотiв: "Вiзьми сокиру та зарубайся!" Другий показував на налигач
пiд полом i шепотiв: "Пiди в клуню та повiсся!" Третiй пiдказував: "Пiди
до ставка та втопись!"
- Жiнко! Чи ти пак не бачиш, скiльки чортiв сидить на лавi? - говорив
Кайдаш, а сам трусився, аж зубами цокотiв.
- Господи милосердний! Тiльки нас ляка ш, - говорила Кайдашиха.
Мелашка стояла коло печi нi жива нi мертва. Лаврiн схопився з постелi.
- Виведiть мене надвiр! Вже чортiв повна хата, а мiж ними здоровi мухи
лiтають та чорнi круки шугають, - сказав Кайдаш.
Лаврiн взяв батька за руку й вивiв у двiр. Мелашка злякалась i вибiгла
слiдком за ними. В Кайдашихи трусились ноги од переляку. Вона дiстала
свячено© води, покропила хату, засвiтила страсну свiчку перед образами.
Кайдаш провiтрився надворi. Лаврiн увiв його в хату. Страхiття десь
зникло.
- Треба менi висповiдатись, - сказав Кайдаш, - це, мабуть, смерть моя
наступа .
Кайдашиха й Лаврiн насилу вмовили його лягти на постiль. Тiльки що вiн
вилiз на пiл i хотiв лягти, йому здалось, що на постелi лазять здоровi
раки та чорнi павуки. Прудкi павуки, такi завбiльшки, як гусенята,
кинулись до його, як собаки. Вiн пiдвiвся й почав обтрiпувати одежу. - I
де та нечисть набралася на полу! - крикнув Кайдаш, обтрушуючи сорочку. -
Лаврiне! Вiзьми вiника та позмiтай оту погань.
Лаврiн взяв вiника i нiби щось змiтав з постелi. Тодi Кайдаш лiг на
постiль i заснув.
На другий день Кайдаш пiшов до священика, висповiдався, але все те
нiчого не помогло. До його внадився херсонський чумак, приходив до його
вночi та все неначе водив його десь по пущах та по нетрях.
Через тиждень той чумак завiв Кайдаша знов на греблю, а вранцi його
знайшли в водi на потоках коло само© застави. Мiрошник прийшов пiдняти
заставу i вглядiв у водi неживого чоловiка. В млинi мололи семигорськi
люди i впiзнали Кайдаша.
Волость приставила до втопленика сторожу. Три днi лежав пiд вербою
Кайдаш, покритий старою свитою, доки при©хав становий i звелiв синам узяти
батька та поховать.
- Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в
водi не потопати, а проте втопився. I п'ятницi нiчого не помогли, -
говорив Карпо. - Варто було мучити себе цiлий вiк.
Поховали сини Кайдаша з великою честю, просили священика занести батька
в церкву; як ховали, то читали вангелiю трохи не коло кожно© хати; пiсля
похорону справили багатий обiд. Кайдашиха роздала старцям щедру милостиню,
дала священиковi на сорокоуст.
На четвертий день пiсля похорону Карпо й Лаврiн почали дiлитись
батькiвськими спадками.
- А що, Лаврiне, - сказав Карпо, - роздiлим тепер грунт пополовинi, а
то батько одрiзав менi городу, неначе вкрав.
- То й роздiлимо, - сказав Лаврiн. - Чи пiдемо в волость, чи обiйдемось
i без волостi?
- А нащо нам здалася та волость! Одмiримо пополовинi город та
пополовинi садок, та й годi, - сказав Карпо. - Хiба таки самi собi не дамо
ради?
- Про мене, мiряймо город i самi, - сказав Лаврiн. Карпо взяв довгу та
рiвну лiщину i почав з Лаврiном мiряти город вздовж та впоперек.
Перемiрявши город, вони роздiлили його вздовж пополовинi й позабивали на
межi кiлки.
- А що, Лаврiне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину
обiйдеться? - сказав Карпо.
- А навiщо той тин здався? Адже ж у нас двiр коло хати спiльний, хоч на
йому й сто©ть i твоя i моя повiтка та загородка, - сказав Лаврiн.
- Про мене, нехай буде так, - сказав Карпо.
- Але не знаю, як ще нашi жiнки скажуть, - сказав Лаврiн, про матiр вже
й не згадуючи.
- Хiба в мене жiночий розум, щоб я жiнок слухав? - сказав Карпо.
Тiльки що вони перемiряли город та садок, з хати вибiгла Мотря. Вона
вийшла на город i окинула його оком з горба вниз, а од низу на горб, потiм
вийшли на горб i ще раз помiряла грунт очима. Лаврiнова частка здалась ©й
бiльшою, мабуть, тим, що в чужих руках шматок хлiба все зда ться бiльшим.
Вона скинула з себе пояс та давай мiряти город перше впоперек: на
Лаврiновiй половинi вийшло бiльше на один пояс. Перемiряла вона вдруге, -
ой лишечко! Лаврiнова частка була бiльше аж на два пояси.
- Бодай вас лиха година мiряла, як ви оце перемiряли, - сказала сама до
себе й заходилась мiрять поясом грунт вподовж: ой гвалт! Лаврiнова
половина виходила довша на цiлий пояс, ще й висунулась рiжком на вулицю в
бузину.
- Потривайте ж! - крикнула Мотря на весь город. - Це, мабуть,
свекрушище помагала ©м мiрять! Це вона припустила собi на один пояс вздовж
та на два пояси впоперек, ще й рiжок у бузинi собi одтягла.
Мотря прожогом побiгла до хати, держачи в руках пояс, та репетувала на
весь город. Коло припiчка стояла та хворостина, котрою Карпо з Лаврiном
мiряв город. Мотря вхопила хворостину й кинулась у дверi кулею, як птиця.
- Це ви, мабуть, з матiр'ю так мiряли город, бодай вас мiряв сей та
той! - крикнула Мотря на порозi так, що дверi з обох хат разом одчинились
i з дверей повискакували всi: i Карпо, й Лаврiн, i Кайдашиха, й Мелашка.
Вони повитрiщали очi на Мотрю.
- Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили? Як це ви
перемiряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою мiрою! - гукнула не
сво©м голосом Мотря й брязнула об землю хворостиною так, що вона аж
захурчала.
- Хррр! - захурчав насмiшкувато Лаврiн. - Чого це ти кричиш, неначе на
батька.
- Кричи на свою матiр! Я й тобi захурчу отi ю хворостиною, коли хоч. Як
ви мiряли город, коли Лаврiнова половина бiльша i вздовж, i впоперек.
- Твого розуму не спитали, бо свого, бач, нема, - сказав скривджений
Лаврiн.
- Неправда твоя. Мотре, - спокiйно сказав Карпо, заклавши руки за
спиною.
- Бреши сам! Ось я тiльки що сама мiряла. Iди в волость, нехай волость
вас роздiлить, а не свекруха, - репетувала Мотря.
- Одчепись од мене, сатано! Я й дома не була, як вони мiряли. Це
правдива причепа! - сказала Кайдашиха. - Бере мо добро, ще й мене ла .
- Iдiть мiряйте на мо©х очах, а як нi, то я вашi кiлки на межi геть
повикидаю за тин, а таки свого докажу, - кричала Мотря.
Мотря вибiгла з сiней i побiгла на город; за нею пiшла Кайдашиха з
Мелашкою, i за жiнками пiшли чоловiки. Мотря розперезалась i почала мiряти
город поясом: впоперек Лаврiнова половина вийшла бiльша на два пояси.
- А що, чия правда?
- Як ти мiря ш? Пiддури кого дурнiшого, а не мене, - крикнула
Кайдашиха, - свою половину мiряла, то натягувала, аж пояс лущав, а
Лаврiнову половину мiряла, то аж пояс брався. Геть, погана! Дай я сама
перемiряю з Мелашкою.
Кайдашиха перемiряла весь город упоперек, - i знов обидвi половини були
однаковi.
- А що, чия тепер правда! - говорила Кайдашиха. - Ти мiря ш собi, то
натягу ш, а чужому мiря ш, то стягу ш. Ти б людей соромилась! Тобi тiльки
б сидiти з жидiвками в крамницях та обдурювати на аршинi людей.
- Це якийсь жiночий сажень вигадала Мотря, що стягу ться й
розтягу ться, як кому треба, - сказав насмiшкувато Лаврiн.
- А отой рiжок, що в бузину ввiгнався, яким сажнем будеш мiряти? Не
бiйсь, менi не оддаси? - сказала Мотря.
- То одкуси його зубами! А де ж його дiть, коли вiн вигнався на вулицю,
- сказала Мелашка.
Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотiла. Вона причепилась
до Лаврiна за батькiвську спадщину.
- Чом же ви не роздiлили пасiки? - сказала вона.- Адже ж пасiка
батькова! Гаращо все загарбали собi в руки! На Лаврiновiй половинi в садку
бiльше двома грушами i однi ю яблунею.
- А ти вже й полiчила? - спитав Лаврiн.
- Авжеж полiчила, i сво©м не поступлюсь. Садок не твiй, а батькiвський,
- сказала Мотря.
- То пересади на свою половину! - -крикнув Лаврiн.
- Який ©х чорт подужа пересадить! Пересадиш, то пiдвередишся, -
сказала Мотря.
- О, пiдвередишся. Мотре, коли Карпо не поможе, - сказав, смiючись,
Лаврiн.
- Вже хоч i пiдвереджусь, чи нi, а таки свого. I докажу, - гукнула
Мотря i вдарила кулаком об кулак, - ходiм лиш зараз у волость, нехай нас
волость розсудить, а не ти з свекрухою. Дайте, лишень, нам половину
пасiки, а як нi, та бери, Карпе, сокиру та й рубай грушi. Я вам свого не
подарую, - кричала, аж сичала Мотря.
- Та подивись, лишень, на тво©й половинi все старi грушi, а на мо©й -
щепи! - сказав Лаврiн.
- Мотря каже правду: ви нам дайте половину пасiки, половину овець та
свиней, - сказав Карпо.
- Овва, який розумний! Забери ще половину котiв та собак! - кричала
Кайдашиха. - А батька хто лупив у труди? Лаврiн хоч батька не бив.
- Не бив, тiльки не слухав! - сказав спокiйно Карпо.
- А ти забув, що я ще живу на свiтi? I я маю якесь право на батькове
добро. Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! - говорила
Кайдашиха. - Ти хочеш з сво ю Мотрею мене, сироту, скривдить? Нi, Карпе,
нехай нас громада розсудить!
- Як громада, то й громада! Ходiм в волость, бо я сво ю часткою не
поступлюсь, - сказав Карпо.
Карпо з Лаврiном та з Кайдашихою пiшли в волость, а Мотря з Мелашкою
зостались у дворi коло волостi.
Волость присудила Лаврiновi та матерi батькiвське добро, бо Карпо вже
забрав свою частку ще за живоття батька. Як почула це Мотря, то трохи не
скрутилась i наробила крику пiд волостю.
Од того часу мiж Кайдашенками й ©х жiнками не було миру й ладу. Карпо й
Мотря посердились з Лаврiном та з Кайдашихою i перестали заходить до ©х у
хату.
- А що, Мотре, виграла? Здобрiй тим, що тобi волость присудила, -
дражнилась стара Кайдашиха з Мотрею.
- Дражнiть уже, дражнiть, як ту собаку, - говорила Мотря i трохи не
плакала от злостi.
Обидвi сiм'© насторочились одна проти друго©, як два пiвнi, ладнi
кинутись один на другого. Треба було однi © iскорки, щоб схопилась пожежа.
Та iскорка незабаром впала поперек усього на смiття.
Раз уранцi Мелашка вимела хату й половину сiней, обмела коло сво ©
призьби, змела до порога та й пiшла в хату за рядюгою, щоб винести смiття
на смiтник. Саме тодi Мотря вибiгла з сiней i вглядiла коло порога смiття.
Смiття було пiдметене аж пiд Мотрину призьбу.
- Доки я буду терпiти од тi © iродово© Мелашки! - крикнула Мотря на
весь двiр; вона вхопила деркача та й розкидала смiття попiд Лаврiновою
призьбою.
Мелашка вийшла з хати з рядниною. Коли гляне вона, смiття розкидане
геть попiд ©© призьбою й по призьбi.
- Хто це порозкидав смiття? - спитала Мелашка в Мотрi.
- Я розкидала: не мети свого смiття пiд мою призьбу, бо я тебе ним
колись нагодую, - сказала з злiстю Мотря.
- А зась! Не дiждеш ти мене смiттям годувати. Нагодуй свого Карпа, -
сказала Мелашка i почала змiтати смiття докупи до порога.
- Не мети до порога, бо менi треба через порiг ходити! - ляснула Мотря.
- Авжеж, велика панi. Покаля ш, княгине, золотi пiдкiвки, - сказала
Мелашка.
- Не мети до порога, бо вiзьму тебе за шию, як кiшку, та натовчу мордою
в смiття, щоб удруге так не робила, - сказала Мотря.
Мотринi слова були дуже докiрливi. Мелашка спалахнула од сорому.
- А, ти, паскудо! То ти смi ш менi таке говорити? Хiба ти моя свекруха?
Ти дума ш, що я тобi мовчатиму? - розкричалася Мелашка. - То ти мене вчиш,
як малу дитину? Ось тобi, ось тобi!
I Мелашка пiдкидала смiття деркачем на Мотрину призьбу, на сiни, на
вiкна, аж шибки в вiкнах дзвенiли, а що було мокре, те поприставало до
стiни.
Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподiвалась од Мелашки тако©
смiливостi й спочатку не знала, що казати.
- То це ти так! То це та, що од свекрухи втiкала?
- Ти менi не свекруха, а я тобi не невiстка. Я од тебе не втiкатиму i
мовчать тобi не буду. Ось тобi на, ось тобi на!
Деркач свистiв, як шулiка в повiтрi, у Мелашчиних руках, а шибки аж
дзенькали. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук.
Мелашка була слабкiша i випустила його з рук. Мотря замахнулась на не©
деркачем. Карпо сидiв у хатi, почув, що в вiкна щось порощить. Йому
здалось, що в вiкна б' град.
"Що це за диво! Небо ясне, а в вiкна порощить град", - подумав вiн.
- Гвалт! Гвалт! - закричала Мелашка. - Якого ти дiдька чiпля шся до
мене, сатано?!
З хати вибiгла Кайдашиха просто од печi з кочергою в руках. Вона
вглядiла, що Мотря пiдняла деркач угору i ладна вперiщити Мелашку, i
махнула на Мотрю кочергою. Мотря одскочила од призьби, кочерга потрапила в
Мотрине вiкно. Шибка дзенькнула, а дрiбне скло посипалось на призьбу.
З хати вибiг Карпо, а за ним Лаврiн. Три молодицi вчепились до кочерги
та до деркача, кричали, тяглись, сiпали тi причандали на всi боки. Деркач
розiрвався. Нехворощ посипалась з деркача, неначе пiр'я з гуски. Чоловiки
розборонили жiнок i розiгнали ©х.
- Одривай хату! Не буду я з вами жити через сiни, хоч би мала отут
пропасти! - репетувала Мотря. - Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай
хату, а як ти не хочеш, то я сама вiзьму сокиру та й заходжусь коло хати.
- Чи ви показились, чи знавiснiли? - говорив Карпо. - Хто це розбив
вiкно?
- Твоя мати! Це вже пiшлося наче з Петрового дня! Одна обпаскудила менi
стiни, друга вiкна побила. Ось тобi за те! Ось тобi! - крикнула Мотря й
почала хапать рукою з калюжi грязь i кидати на Мелашчину хату. Бiла стiна
стала ряба, неначе ©© обсiли жуки та гедзi.
- Бий тебе сила божа! Не кидай, бо я тобi голову провалю кочергою, -
крикнула Кайдашиха й погналась за Мотрею. Мотря втекла за причiлок,
виглядала з-за вугла й репетувала та кляла Кайдашиху.
- Лаврiне! Одривай ©х хату. Про мене, нехай Мотря йде жити пiд три
чорти або пiд греблю; я з нею зроду-вiку не буду жить пiд однi ю
покрiвлею, - кричала Кайдашиха.
- Карпе! Одривай хату, бо я пiдпалю й ©х, i себе та й на Сибiр пiду, -
кричала Мотря.
- Лаврiне! Одривай ©х хату, бо я ладна й до сусiд вибратись. Зараз пiду
в волость, та нехай громада зiйдеться та розкида ©х хату, - кричала
Кайдашиха.
З тими словами Кайдашиха накинула свиту та й побiгла в волость позивати
Мотрю та Карпа. Волосний покликав Карпа на суд. Карпо сказав, що вiн не
дума одривать хати, а то тiльки полаялись та побились молодицi. Волосний
вигнав Кайдашиху з хати. Слiдком за Кайдашихою прибiгла в волость Мотря й
почала розказувати, починаючи од смiття. Волосний слухав, слухав та й
плюнув.
- Iдiть ви собi iк нечистiй матерi та, про мене, повибивайте й очi, не
тiльки вiкна, - сказав волосний та й пiшов у кiмнату, ще й дверi причинив.
Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дiтьми i вже лагодилась
лягать спати. Коли чу вона - на горищi закиркали в сiдалi кури, закричали
й кинулись з сiдала.
- Ой, тхiр на горищi! - сказала Кайдашиха.
- Може, злодюга лазить, - сказав Лаврiн. Кайдашиха вхопила лампу i
вискочила в сiни; за нею вискочили в сiни Лаврiн та Мелашка.
В сiнях було ясно. Хтось лазив на горищi з свiтлом.
- Хто там лазить? - гукнув Лаврiн. З горища нiхто не обзивався, тiльки
одна курка киркала на все горло, неначе ©© хто душив. Лаврiн вискочив на
драбину й заглянув на горище. Там стояла Мотря з куркою в руках.
- Якого ти нечистого полоха ш наших курей! - крикнув Лаврiн, стоячи на
щаблi.
- Хiба ти не бачиш? Свою курку впiймала на вашому сiдалi.
- Хiба ж ми просили твою курку на наше сiдало? - гукнув Лаврiн. - Чи
шапку перед нею здiймали, чи що?
- Верни, лишень, менi яйця, бо моя чорна курка вже давно несеться на
тво му горищi.
Мотря лазила по горищi та збирала по гнiздах яйця. Сполоханi слiпi кури
кидались по горищi, падали в сiни на свiт.
- Ой боже мiй! Це не Мотря, а бендерська чума. Вона мене з свiту зжене!
- говорила Кайдашиха. - Ще хату пiдпалить лампою. Покарав мене тобою
господь, та вже й не знаю за що!
- Мабуть, за вашу добрiсть, - обiзвалась Мотря з горища й спустила з
горища на щабель здорову ногу з товстою литкою.
Одна курка впала з горища й погасила свiтло. В сiнях стало поночi.
Лаврiн стояв, сп'явшись на драбину. Мотря штовхнула його п'ятою в зуби.
Вiн сплюнув у сiни. Мотря штовхнула його по носi другою п'ятою. Гаряча
литка посунулась по його лицi. Мотря ладна була сiсти йому на голову.
- Куди ти сунешся на мою голову! - крикнув Лаврiн i почав трясти
драбину. - Не лiзь, бо я тебе. сяка-така душе, скину з драбини!
Лаврiн скочив у сiни i почав хитать драбину. Драбина стукала об стiну.
- Скинь ©© з драбини додолу, нехай собi голову скрутить, щоб знала, як
лазити на наше горище, - кричала в темних сiнях Кайдашиха.
Лаврiн прийняв драбину. Мотря повисла на стiнi. Половина Мотрi
телiпалась на стiнi, а друга половина вчепилась у бантину, як кiшка,
однi ю рукою та лiктем друго© руки. Мотря держала в руцi курку й не хотiла
©© пускати, а в пазусi у не© були яйця, дуже делiкатний крам. Мотря
боялась наробить в пазусi я чнi, держалась за бантину й нiяк не могла
видертись назад на горище. Нижча половина тягла ©© вниз.
- Ой, лишечко, ой, упаду, ой-ой-ой, гвалт!.. - зарепетувала Мотря не
сво©м голосом.
Од гвалту Карпо не всидiв у хатi й вискочив у сiни з свiтлом. Лаврiн
стояв серед сiней з драбиною. Мотря телiпалась на стiнi, неначе павук на
павутинi.
- Драбиною ©© плещи, та добре! - кричала Кайдашиха. - Нехай не збира
я ць на нашому горищi!
Кайдашиха кинулась до драбини й була б справдi почастувала нижчу
половину Мотрi драбиною, але Карпо видрав драбину в Лаврiна, пхнув матiр
так, що вона трохи не перекинулась, i пiдставив драбину пiд Мотрю. Вона
злiзла додолу з куркою в руках.
- Оддай менi яйця, злодiйко! Нащо ти покрала нашi яйця? - репетувала
Мелашка.
- Це моя курка нанесла, - говорила Мотря, втiкаючи в свою хату.
- А хiба ж твоя курка ©х позначила, чи що? Як не вернеш я ць, я пiду в
волость, - говорила Кайдашиха.
- Про мене, йдiть i за волость, - кричала Мотря з сво © хати, витираючи
ганчiркою я чню в пазусi.
Мелашка засвiтила свiтло, половила в сiнях сво© кури й повикидала ©х на
горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку,
як хвиля на водi пiсля вiтру, доки зовсiм не затих.
- Одривай хату од цих злиднiв! - говорила Мотря в сво©й хатi Карповi.
- Чи ти здурiла, чи що? Неначе хату одiрвати так легко, як шматок хлiба
одкраять? Ти не зна ш, що то буде коштувать.
- Що б там не коштувало, одривай, а нi, я сама одiрву, - говорила
Мотря. .
- Ану, ну, спробуй! Оце вигадала таке, що й купи не держиться.
Одначе швидко пiсля того Карпо побачив, що Мотря говорила таке, що
держалось купи.
На другий день Кайдашиха прибралась i пiшла до священика жалiтись на
Мотрю. Вана розказала все дiло не так священиковi, як матушцi. Матушка
дала бабиним онукам коржикiв та бубликiв, печених з сахаром. Кайдашиха
принесла тi гостинцi, роздала Мелащиним дiтям. Мотринi дiти почули носом
гостинцi й повибiгали в сiни. Кайдашиха роздала й ©м по бубликовi.
- Не берiть од баби гостинця, бо вона злодiйка, - крикнула Мотря з
сво © хати.
Дiти забрали гостинцi та й давай махати рученятами на бабу та
промовлять тi слова, що ©м доводилось не раз чути од матерi.
- Баба погана, баба злодiйка! - лепетали дiти.
- А гостинця взяли од баби, ще й бабу ла те, - сказала Кайдашиха i
заплакала.
Мотря вискочила з хати, поодиiмала од дiтей бублики та й кинула
собакам.
- Чи ти людина, чи ти звiрюка, - сказала Кайдашиха, втираючи сльози.
Того-таки дня Мотрин старший хлопець напився з Мелащиного кухля води
коло Мелащино© дiжки, бо в сiнях стояло двi дiжки з водою: Мотрина по один
бiк, Мелащина по другий. Малий хлопець, не розбираючи материного погляду
на право власностi, вхопив кухоль з тi © дiжки, що стояла до його ближче,
але якось не вдержав кухля в руках, упустив та й розбив.
Кайдашиха вискочила з хати i наробила галасу.
- Бач, iродова душе, вчила дiтей мене лаяти, а тво© дiти менi шкоду
роблять, - крикнула Кайдашиха до Мотрi в дверi, - iди, лишень, сюди та
подивись!
Мотря вибiгла з хати й подивилась. Черепки лежали далi, а хлопець
стояв, засунувши пальцi в рот i схиливши винну голову.
Кайдашиха, недовго думавши, вхопила кухоль з Мотрино© дiжки та - хрьоп
ним об землю.
- Оце чорт його й видав. Старе як мале! Зовсiм баба з глузду з'©хала.
Що вам дитина заподiяла? - крикнула Мотря.
- Тво© дiти такi змiюки, як i ти. Наплодила вовченят, то не пускай ©х
до мо © дiжки.
- То сховайте свою дiжку в пазуху, а кухля менi купiть, бо ви не
дитина, - сказала Мотря.
- Овва! Гаращо розпустила сво©х дiтей, як зiнських щенят. Не дiждеш. -
сказала Кайдашиха.
- Коли так, то й я вам оддячу! - сказала Мотря. При тих словам вона
побiгла в Лаврiнову хату, вхопила з полицi горшка i хрьопнула ним об
землю. Мелашка i Лаврiн тiльки рота пороззявляли. Мотря вибiгла з хати.
Мелашка за нею.
- Коли так, то й я зугарна до московсько© закуцi©, - закричала
Кайдашиха i як несамовита вбiгла в Мотрину хату, вхопила з припiчка
здорову макiтру та - хрьоп нею об землю.
Карпо схопився з лави. Йому здалося, що мати збожеволiла.
- О, стонадцять чортiв вам з Мелашкою разом! За таку макiтру я знаю як
вам оддячити! - закричала Мотря, блiда, як вiск. Вона вскочила в Лаврiнову
хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купi горшкiв, що сохли на лавi.
Горшки застогнали; черепки посипались додолу.
Кайдашиха, недовго думавши, вхопила кочергу, Мелашка вхопила рогача та
в Мотрину хату! Кайдашиха лупила кочергою горшки на полицi, Мелашка
частувала миски рогачем на миснику. Горшки сипались з полицi, як яблука з
яблунi, неначе земля тряслася.
Кайдашенки так здивувались, що ©м здалося, що молодицi зовсiм
показились. Лаврiновi спала на ум думка, чи не покусала часом матерi
скажена собака. В Карпа була така сама думка. Йому здалось, що до Мотрi
вже приступа . Але глянули вони, що з полицi сипляться горшки, а з мисника
миски, та давай оборонять полицю та мисник. Карпо насилу поборов матiр i
одняв од не© кочергу. Лаврiн висмикнув з Мелащиних рук рогача i спас
живоття трьом полумискам.
Всi три молодицi насилу дихали. Вони разом верещали, гвалтували,
лаялись. Клекiт у хатi був такий, що не можна було нiчого розiбрати.
- Ти - змiя люта, а не свекруха! - кричала Мотря. - Буду я чортова
дочка, коли не розiб'ю тобi кочергою голови.
- Хто? Ти? Менi? Сво©й матерi? - сичала Кайдашиха. - Карпе! ти чу ш, що
твоя Мотрунька говорить на мене? То це ти таке говориш менi, сво©й матерi?
Карпе, вiзьми вiрьовку та повiсь ©© зараз у сiнях на бантинi, бо як не
повiсиш, то я ©й сама смерть заподiю.
- Карпе, вiзьми налигача та прив'яжи на три днi свою матiр серед вигону
коло стовпа, мов скажену собаку, нехай на не© три днi собаки брешуть,
нехай на не© три днi вся громада плю ! Вона мене або отру©ть, або заруба ,
- верещала Мотря.
- Що ти кажеш? Щоб мене мiй син, моя кров, та прив'язав налигачем серед
вигону на смiх людям? - сичала Кайдашиха. - Ось я вiзьму мiшка та напну
тобi на голову мов скаженiй собацi, бо ти нас усiх перекуса ш.
Кайдашиха витягла з-пiд лави порожнього мiшка й кинулась до Мотрi.
Карпо тiльки очi витрiщив i не знав, кого слухать: чи вiшати жiнку, чи
прив'язувати налигачем матiр.
- Ти злодiйка! Ти покрала в нас яйця! - кричала Кайдашиха й кинулась до
Мотрi з мiшком у руках.
- Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю
цiлий рiк. Я на тебе робила, як на пана панщину, - кричала Мотря.
розстеленi по травi, або золотi яблука, розкиданi по землi. Кайдаш глянув
униз, перед ним росла купа здорових та високих, до самих колiн грибiв, з
блискучими, як вогонь, вершками. Купа грибiв заворушилась, з-пiд не©
вискочили малесенькi зайчики й почали плигати один через другого. Зайчики
почали смiятись, наче малi дiти, а над ними пiднявся розкiшний кущ
папоротi й зацвiв блискучими iскрами. Квiтки сипались, наче iскри з печi,
а далi з куща виросла здорова, як миска, квiтка, вся виткана з золота й
вогню, з червоним жаром в осередку. З квiтки знялась вогняна птиця й
пурхнула на дерево. Кайдаш пiдняв голову в гору, стукнув лобом об дуба та
й... прокинувся.
- Боже мiй! Де це я? - говорив сам до себе Кайдаш.
Вiн стояв у однiй сорочцi серед густого лiсу. Над лiсом мiж гiллям
висiв повний мiсяць на небi. Товстi стовбури лип та дубiв ледве мрiли
кругом його, а бiлi берези блищали неначе бiлi восковi свiчки. Кайдаш
обернувся назад i побачив мiж деревом поле, облите мiсячним свiтом. Вiн
вийшов з лiсу, глянув на поле i вглядiв шлях. Мiсце було зовсiм незнайоме.
Вiн пiшов шляхом з гори й дiйшов до Росi. Млиновi колеса зашумiли й
притягли до себе його увагу. Кайдаш прийшов до млина i тiльки тодi зовсiм
опам'ятався та роздивився, куди вiн зайшов.
На Кайдаша найшов страх. Йому здалося, що його водить нечиста сила. На
його спину неначе хтось сипнув приском; волосся на головi пiднялося вгору.
Але вiн прийшов до млина, вглядiв людей; люди ходили, розмовляли, носили
мiшки на вози. Кайдашевi стало веселiше. Один чоловiк по©хав возом через
греблю. Кайдаш пiшов за його возом, розговорився з ним i йшов з ним до
самого села.
Вже другi пiвнi проспiвали, як Кайдаш прийшов додому i побудив усiх у
хатi. Мелашка засвiтила свiтло, глянула на Кайдаша i злякалась: вiй був
жовтий, як вiск; його очi блищали й горiли, як свiчки.
- Де ти ходиш, де ти бродиш? - почала гримати на чоловiка Кайдашиха:
вона думала, що вiн пив до пiвночi в шинку.
- Еге, ходиш... Добре ходжу. Не сам ходжу, а мене водить, - промовив
Кайдаш через силу, схиливши голову на руку. - Завела мене нечиста сила аж
у бо-гуславський лiс.
Кайдашиха не йняла йому вiри: вона все думала, що вiн п'яний. Кайдаш
пiдвiв очi й глянув на комин, на шию коло комина, пiд ши ю була дiрка на
пiч. Дивиться Кайдаш, з тi © дiрки вискочив чортик, такий завбiльшки, як
кiт, та й знов сховався на пiч. Кайдаш не встиг одвести очей, а з-пiд ши©
вискочило вже два чорти, показали йому язики i знов сховались у дiрку.
Кайдаша взяла злiсть, вiн ухопив макогона, кинувся до комина та як трiсне
макогоном по ши©, аж шматки глини одколупились i посипались додолу.
- Омельку! Чи ти здурiв, чи ти з глузду з'©хав? - крикнула Кайдашиха.
- Еге, здурiв! Хiба ти не бачиш, - он чорти вискакують iз дiрки.
- Свят, свят, свят! Перехрестися! Де тi чорти взялися! - говорила
Кайдашиха. - Нап' ться в шинку та тiльки дурi .
Кайдаш обернувся од комина, коли гляне пiд стiл, пiд столом лежить
здоровий, як кабан, та кудлатий чорт, з страшною чорною мордою, з рогами,
з ротом до вух, з бiлими здоровими зубами. Кайдаш злякався i сiв на лавi.
Вiн зирнув на пiл, на лавi й на полу сидiли рядком здоровi чорти i клацали
до його зубами, неначе вовки. Кожний держав по жаринi в ротi: жар свiтився
в ©х зубах, зубатi пащеки червонiли. Один чорт показав йому на сокиру пiд
лавою й шепотiв: "Вiзьми сокиру та зарубайся!" Другий показував на налигач
пiд полом i шепотiв: "Пiди в клуню та повiсся!" Третiй пiдказував: "Пiди
до ставка та втопись!"
- Жiнко! Чи ти пак не бачиш, скiльки чортiв сидить на лавi? - говорив
Кайдаш, а сам трусився, аж зубами цокотiв.
- Господи милосердний! Тiльки нас ляка ш, - говорила Кайдашиха.
Мелашка стояла коло печi нi жива нi мертва. Лаврiн схопився з постелi.
- Виведiть мене надвiр! Вже чортiв повна хата, а мiж ними здоровi мухи
лiтають та чорнi круки шугають, - сказав Кайдаш.
Лаврiн взяв батька за руку й вивiв у двiр. Мелашка злякалась i вибiгла
слiдком за ними. В Кайдашихи трусились ноги од переляку. Вона дiстала
свячено© води, покропила хату, засвiтила страсну свiчку перед образами.
Кайдаш провiтрився надворi. Лаврiн увiв його в хату. Страхiття десь
зникло.
- Треба менi висповiдатись, - сказав Кайдаш, - це, мабуть, смерть моя
наступа .
Кайдашиха й Лаврiн насилу вмовили його лягти на постiль. Тiльки що вiн
вилiз на пiл i хотiв лягти, йому здалось, що на постелi лазять здоровi
раки та чорнi павуки. Прудкi павуки, такi завбiльшки, як гусенята,
кинулись до його, як собаки. Вiн пiдвiвся й почав обтрiпувати одежу. - I
де та нечисть набралася на полу! - крикнув Кайдаш, обтрушуючи сорочку. -
Лаврiне! Вiзьми вiника та позмiтай оту погань.
Лаврiн взяв вiника i нiби щось змiтав з постелi. Тодi Кайдаш лiг на
постiль i заснув.
На другий день Кайдаш пiшов до священика, висповiдався, але все те
нiчого не помогло. До його внадився херсонський чумак, приходив до його
вночi та все неначе водив його десь по пущах та по нетрях.
Через тиждень той чумак завiв Кайдаша знов на греблю, а вранцi його
знайшли в водi на потоках коло само© застави. Мiрошник прийшов пiдняти
заставу i вглядiв у водi неживого чоловiка. В млинi мололи семигорськi
люди i впiзнали Кайдаша.
Волость приставила до втопленика сторожу. Три днi лежав пiд вербою
Кайдаш, покритий старою свитою, доки при©хав становий i звелiв синам узяти
батька та поховать.
- Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в
водi не потопати, а проте втопився. I п'ятницi нiчого не помогли, -
говорив Карпо. - Варто було мучити себе цiлий вiк.
Поховали сини Кайдаша з великою честю, просили священика занести батька
в церкву; як ховали, то читали вангелiю трохи не коло кожно© хати; пiсля
похорону справили багатий обiд. Кайдашиха роздала старцям щедру милостиню,
дала священиковi на сорокоуст.
На четвертий день пiсля похорону Карпо й Лаврiн почали дiлитись
батькiвськими спадками.
- А що, Лаврiне, - сказав Карпо, - роздiлим тепер грунт пополовинi, а
то батько одрiзав менi городу, неначе вкрав.
- То й роздiлимо, - сказав Лаврiн. - Чи пiдемо в волость, чи обiйдемось
i без волостi?
- А нащо нам здалася та волость! Одмiримо пополовинi город та
пополовинi садок, та й годi, - сказав Карпо. - Хiба таки самi собi не дамо
ради?
- Про мене, мiряймо город i самi, - сказав Лаврiн. Карпо взяв довгу та
рiвну лiщину i почав з Лаврiном мiряти город вздовж та впоперек.
Перемiрявши город, вони роздiлили його вздовж пополовинi й позабивали на
межi кiлки.
- А що, Лаврiне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину
обiйдеться? - сказав Карпо.
- А навiщо той тин здався? Адже ж у нас двiр коло хати спiльний, хоч на
йому й сто©ть i твоя i моя повiтка та загородка, - сказав Лаврiн.
- Про мене, нехай буде так, - сказав Карпо.
- Але не знаю, як ще нашi жiнки скажуть, - сказав Лаврiн, про матiр вже
й не згадуючи.
- Хiба в мене жiночий розум, щоб я жiнок слухав? - сказав Карпо.
Тiльки що вони перемiряли город та садок, з хати вибiгла Мотря. Вона
вийшла на город i окинула його оком з горба вниз, а од низу на горб, потiм
вийшли на горб i ще раз помiряла грунт очима. Лаврiнова частка здалась ©й
бiльшою, мабуть, тим, що в чужих руках шматок хлiба все зда ться бiльшим.
Вона скинула з себе пояс та давай мiряти город перше впоперек: на
Лаврiновiй половинi вийшло бiльше на один пояс. Перемiряла вона вдруге, -
ой лишечко! Лаврiнова частка була бiльше аж на два пояси.
- Бодай вас лиха година мiряла, як ви оце перемiряли, - сказала сама до
себе й заходилась мiрять поясом грунт вподовж: ой гвалт! Лаврiнова
половина виходила довша на цiлий пояс, ще й висунулась рiжком на вулицю в
бузину.
- Потривайте ж! - крикнула Мотря на весь город. - Це, мабуть,
свекрушище помагала ©м мiрять! Це вона припустила собi на один пояс вздовж
та на два пояси впоперек, ще й рiжок у бузинi собi одтягла.
Мотря прожогом побiгла до хати, держачи в руках пояс, та репетувала на
весь город. Коло припiчка стояла та хворостина, котрою Карпо з Лаврiном
мiряв город. Мотря вхопила хворостину й кинулась у дверi кулею, як птиця.
- Це ви, мабуть, з матiр'ю так мiряли город, бодай вас мiряв сей та
той! - крикнула Мотря на порозi так, що дверi з обох хат разом одчинились
i з дверей повискакували всi: i Карпо, й Лаврiн, i Кайдашиха, й Мелашка.
Вони повитрiщали очi на Мотрю.
- Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили? Як це ви
перемiряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою мiрою! - гукнула не
сво©м голосом Мотря й брязнула об землю хворостиною так, що вона аж
захурчала.
- Хррр! - захурчав насмiшкувато Лаврiн. - Чого це ти кричиш, неначе на
батька.
- Кричи на свою матiр! Я й тобi захурчу отi ю хворостиною, коли хоч. Як
ви мiряли город, коли Лаврiнова половина бiльша i вздовж, i впоперек.
- Твого розуму не спитали, бо свого, бач, нема, - сказав скривджений
Лаврiн.
- Неправда твоя. Мотре, - спокiйно сказав Карпо, заклавши руки за
спиною.
- Бреши сам! Ось я тiльки що сама мiряла. Iди в волость, нехай волость
вас роздiлить, а не свекруха, - репетувала Мотря.
- Одчепись од мене, сатано! Я й дома не була, як вони мiряли. Це
правдива причепа! - сказала Кайдашиха. - Бере мо добро, ще й мене ла .
- Iдiть мiряйте на мо©х очах, а як нi, то я вашi кiлки на межi геть
повикидаю за тин, а таки свого докажу, - кричала Мотря.
Мотря вибiгла з сiней i побiгла на город; за нею пiшла Кайдашиха з
Мелашкою, i за жiнками пiшли чоловiки. Мотря розперезалась i почала мiряти
город поясом: впоперек Лаврiнова половина вийшла бiльша на два пояси.
- А що, чия правда?
- Як ти мiря ш? Пiддури кого дурнiшого, а не мене, - крикнула
Кайдашиха, - свою половину мiряла, то натягувала, аж пояс лущав, а
Лаврiнову половину мiряла, то аж пояс брався. Геть, погана! Дай я сама
перемiряю з Мелашкою.
Кайдашиха перемiряла весь город упоперек, - i знов обидвi половини були
однаковi.
- А що, чия тепер правда! - говорила Кайдашиха. - Ти мiря ш собi, то
натягу ш, а чужому мiря ш, то стягу ш. Ти б людей соромилась! Тобi тiльки
б сидiти з жидiвками в крамницях та обдурювати на аршинi людей.
- Це якийсь жiночий сажень вигадала Мотря, що стягу ться й
розтягу ться, як кому треба, - сказав насмiшкувато Лаврiн.
- А отой рiжок, що в бузину ввiгнався, яким сажнем будеш мiряти? Не
бiйсь, менi не оддаси? - сказала Мотря.
- То одкуси його зубами! А де ж його дiть, коли вiн вигнався на вулицю,
- сказала Мелашка.
Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотiла. Вона причепилась
до Лаврiна за батькiвську спадщину.
- Чом же ви не роздiлили пасiки? - сказала вона.- Адже ж пасiка
батькова! Гаращо все загарбали собi в руки! На Лаврiновiй половинi в садку
бiльше двома грушами i однi ю яблунею.
- А ти вже й полiчила? - спитав Лаврiн.
- Авжеж полiчила, i сво©м не поступлюсь. Садок не твiй, а батькiвський,
- сказала Мотря.
- То пересади на свою половину! - -крикнув Лаврiн.
- Який ©х чорт подужа пересадить! Пересадиш, то пiдвередишся, -
сказала Мотря.
- О, пiдвередишся. Мотре, коли Карпо не поможе, - сказав, смiючись,
Лаврiн.
- Вже хоч i пiдвереджусь, чи нi, а таки свого. I докажу, - гукнула
Мотря i вдарила кулаком об кулак, - ходiм лиш зараз у волость, нехай нас
волость розсудить, а не ти з свекрухою. Дайте, лишень, нам половину
пасiки, а як нi, та бери, Карпе, сокиру та й рубай грушi. Я вам свого не
подарую, - кричала, аж сичала Мотря.
- Та подивись, лишень, на тво©й половинi все старi грушi, а на мо©й -
щепи! - сказав Лаврiн.
- Мотря каже правду: ви нам дайте половину пасiки, половину овець та
свиней, - сказав Карпо.
- Овва, який розумний! Забери ще половину котiв та собак! - кричала
Кайдашиха. - А батька хто лупив у труди? Лаврiн хоч батька не бив.
- Не бив, тiльки не слухав! - сказав спокiйно Карпо.
- А ти забув, що я ще живу на свiтi? I я маю якесь право на батькове
добро. Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! - говорила
Кайдашиха. - Ти хочеш з сво ю Мотрею мене, сироту, скривдить? Нi, Карпе,
нехай нас громада розсудить!
- Як громада, то й громада! Ходiм в волость, бо я сво ю часткою не
поступлюсь, - сказав Карпо.
Карпо з Лаврiном та з Кайдашихою пiшли в волость, а Мотря з Мелашкою
зостались у дворi коло волостi.
Волость присудила Лаврiновi та матерi батькiвське добро, бо Карпо вже
забрав свою частку ще за живоття батька. Як почула це Мотря, то трохи не
скрутилась i наробила крику пiд волостю.
Од того часу мiж Кайдашенками й ©х жiнками не було миру й ладу. Карпо й
Мотря посердились з Лаврiном та з Кайдашихою i перестали заходить до ©х у
хату.
- А що, Мотре, виграла? Здобрiй тим, що тобi волость присудила, -
дражнилась стара Кайдашиха з Мотрею.
- Дражнiть уже, дражнiть, як ту собаку, - говорила Мотря i трохи не
плакала от злостi.
Обидвi сiм'© насторочились одна проти друго©, як два пiвнi, ладнi
кинутись один на другого. Треба було однi © iскорки, щоб схопилась пожежа.
Та iскорка незабаром впала поперек усього на смiття.
Раз уранцi Мелашка вимела хату й половину сiней, обмела коло сво ©
призьби, змела до порога та й пiшла в хату за рядюгою, щоб винести смiття
на смiтник. Саме тодi Мотря вибiгла з сiней i вглядiла коло порога смiття.
Смiття було пiдметене аж пiд Мотрину призьбу.
- Доки я буду терпiти од тi © iродово© Мелашки! - крикнула Мотря на
весь двiр; вона вхопила деркача та й розкидала смiття попiд Лаврiновою
призьбою.
Мелашка вийшла з хати з рядниною. Коли гляне вона, смiття розкидане
геть попiд ©© призьбою й по призьбi.
- Хто це порозкидав смiття? - спитала Мелашка в Мотрi.
- Я розкидала: не мети свого смiття пiд мою призьбу, бо я тебе ним
колись нагодую, - сказала з злiстю Мотря.
- А зась! Не дiждеш ти мене смiттям годувати. Нагодуй свого Карпа, -
сказала Мелашка i почала змiтати смiття докупи до порога.
- Не мети до порога, бо менi треба через порiг ходити! - ляснула Мотря.
- Авжеж, велика панi. Покаля ш, княгине, золотi пiдкiвки, - сказала
Мелашка.
- Не мети до порога, бо вiзьму тебе за шию, як кiшку, та натовчу мордою
в смiття, щоб удруге так не робила, - сказала Мотря.
Мотринi слова були дуже докiрливi. Мелашка спалахнула од сорому.
- А, ти, паскудо! То ти смi ш менi таке говорити? Хiба ти моя свекруха?
Ти дума ш, що я тобi мовчатиму? - розкричалася Мелашка. - То ти мене вчиш,
як малу дитину? Ось тобi, ось тобi!
I Мелашка пiдкидала смiття деркачем на Мотрину призьбу, на сiни, на
вiкна, аж шибки в вiкнах дзвенiли, а що було мокре, те поприставало до
стiни.
Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподiвалась од Мелашки тако©
смiливостi й спочатку не знала, що казати.
- То це ти так! То це та, що од свекрухи втiкала?
- Ти менi не свекруха, а я тобi не невiстка. Я од тебе не втiкатиму i
мовчать тобi не буду. Ось тобi на, ось тобi на!
Деркач свистiв, як шулiка в повiтрi, у Мелашчиних руках, а шибки аж
дзенькали. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук.
Мелашка була слабкiша i випустила його з рук. Мотря замахнулась на не©
деркачем. Карпо сидiв у хатi, почув, що в вiкна щось порощить. Йому
здалось, що в вiкна б' град.
"Що це за диво! Небо ясне, а в вiкна порощить град", - подумав вiн.
- Гвалт! Гвалт! - закричала Мелашка. - Якого ти дiдька чiпля шся до
мене, сатано?!
З хати вибiгла Кайдашиха просто од печi з кочергою в руках. Вона
вглядiла, що Мотря пiдняла деркач угору i ладна вперiщити Мелашку, i
махнула на Мотрю кочергою. Мотря одскочила од призьби, кочерга потрапила в
Мотрине вiкно. Шибка дзенькнула, а дрiбне скло посипалось на призьбу.
З хати вибiг Карпо, а за ним Лаврiн. Три молодицi вчепились до кочерги
та до деркача, кричали, тяглись, сiпали тi причандали на всi боки. Деркач
розiрвався. Нехворощ посипалась з деркача, неначе пiр'я з гуски. Чоловiки
розборонили жiнок i розiгнали ©х.
- Одривай хату! Не буду я з вами жити через сiни, хоч би мала отут
пропасти! - репетувала Мотря. - Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай
хату, а як ти не хочеш, то я сама вiзьму сокиру та й заходжусь коло хати.
- Чи ви показились, чи знавiснiли? - говорив Карпо. - Хто це розбив
вiкно?
- Твоя мати! Це вже пiшлося наче з Петрового дня! Одна обпаскудила менi
стiни, друга вiкна побила. Ось тобi за те! Ось тобi! - крикнула Мотря й
почала хапать рукою з калюжi грязь i кидати на Мелашчину хату. Бiла стiна
стала ряба, неначе ©© обсiли жуки та гедзi.
- Бий тебе сила божа! Не кидай, бо я тобi голову провалю кочергою, -
крикнула Кайдашиха й погналась за Мотрею. Мотря втекла за причiлок,
виглядала з-за вугла й репетувала та кляла Кайдашиху.
- Лаврiне! Одривай ©х хату. Про мене, нехай Мотря йде жити пiд три
чорти або пiд греблю; я з нею зроду-вiку не буду жить пiд однi ю
покрiвлею, - кричала Кайдашиха.
- Карпе! Одривай хату, бо я пiдпалю й ©х, i себе та й на Сибiр пiду, -
кричала Мотря.
- Лаврiне! Одривай ©х хату, бо я ладна й до сусiд вибратись. Зараз пiду
в волость, та нехай громада зiйдеться та розкида ©х хату, - кричала
Кайдашиха.
З тими словами Кайдашиха накинула свиту та й побiгла в волость позивати
Мотрю та Карпа. Волосний покликав Карпа на суд. Карпо сказав, що вiн не
дума одривать хати, а то тiльки полаялись та побились молодицi. Волосний
вигнав Кайдашиху з хати. Слiдком за Кайдашихою прибiгла в волость Мотря й
почала розказувати, починаючи од смiття. Волосний слухав, слухав та й
плюнув.
- Iдiть ви собi iк нечистiй матерi та, про мене, повибивайте й очi, не
тiльки вiкна, - сказав волосний та й пiшов у кiмнату, ще й дверi причинив.
Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дiтьми i вже лагодилась
лягать спати. Коли чу вона - на горищi закиркали в сiдалi кури, закричали
й кинулись з сiдала.
- Ой, тхiр на горищi! - сказала Кайдашиха.
- Може, злодюга лазить, - сказав Лаврiн. Кайдашиха вхопила лампу i
вискочила в сiни; за нею вискочили в сiни Лаврiн та Мелашка.
В сiнях було ясно. Хтось лазив на горищi з свiтлом.
- Хто там лазить? - гукнув Лаврiн. З горища нiхто не обзивався, тiльки
одна курка киркала на все горло, неначе ©© хто душив. Лаврiн вискочив на
драбину й заглянув на горище. Там стояла Мотря з куркою в руках.
- Якого ти нечистого полоха ш наших курей! - крикнув Лаврiн, стоячи на
щаблi.
- Хiба ти не бачиш? Свою курку впiймала на вашому сiдалi.
- Хiба ж ми просили твою курку на наше сiдало? - гукнув Лаврiн. - Чи
шапку перед нею здiймали, чи що?
- Верни, лишень, менi яйця, бо моя чорна курка вже давно несеться на
тво му горищi.
Мотря лазила по горищi та збирала по гнiздах яйця. Сполоханi слiпi кури
кидались по горищi, падали в сiни на свiт.
- Ой боже мiй! Це не Мотря, а бендерська чума. Вона мене з свiту зжене!
- говорила Кайдашиха. - Ще хату пiдпалить лампою. Покарав мене тобою
господь, та вже й не знаю за що!
- Мабуть, за вашу добрiсть, - обiзвалась Мотря з горища й спустила з
горища на щабель здорову ногу з товстою литкою.
Одна курка впала з горища й погасила свiтло. В сiнях стало поночi.
Лаврiн стояв, сп'явшись на драбину. Мотря штовхнула його п'ятою в зуби.
Вiн сплюнув у сiни. Мотря штовхнула його по носi другою п'ятою. Гаряча
литка посунулась по його лицi. Мотря ладна була сiсти йому на голову.
- Куди ти сунешся на мою голову! - крикнув Лаврiн i почав трясти
драбину. - Не лiзь, бо я тебе. сяка-така душе, скину з драбини!
Лаврiн скочив у сiни i почав хитать драбину. Драбина стукала об стiну.
- Скинь ©© з драбини додолу, нехай собi голову скрутить, щоб знала, як
лазити на наше горище, - кричала в темних сiнях Кайдашиха.
Лаврiн прийняв драбину. Мотря повисла на стiнi. Половина Мотрi
телiпалась на стiнi, а друга половина вчепилась у бантину, як кiшка,
однi ю рукою та лiктем друго© руки. Мотря держала в руцi курку й не хотiла
©© пускати, а в пазусi у не© були яйця, дуже делiкатний крам. Мотря
боялась наробить в пазусi я чнi, держалась за бантину й нiяк не могла
видертись назад на горище. Нижча половина тягла ©© вниз.
- Ой, лишечко, ой, упаду, ой-ой-ой, гвалт!.. - зарепетувала Мотря не
сво©м голосом.
Од гвалту Карпо не всидiв у хатi й вискочив у сiни з свiтлом. Лаврiн
стояв серед сiней з драбиною. Мотря телiпалась на стiнi, неначе павук на
павутинi.
- Драбиною ©© плещи, та добре! - кричала Кайдашиха. - Нехай не збира
я ць на нашому горищi!
Кайдашиха кинулась до драбини й була б справдi почастувала нижчу
половину Мотрi драбиною, але Карпо видрав драбину в Лаврiна, пхнув матiр
так, що вона трохи не перекинулась, i пiдставив драбину пiд Мотрю. Вона
злiзла додолу з куркою в руках.
- Оддай менi яйця, злодiйко! Нащо ти покрала нашi яйця? - репетувала
Мелашка.
- Це моя курка нанесла, - говорила Мотря, втiкаючи в свою хату.
- А хiба ж твоя курка ©х позначила, чи що? Як не вернеш я ць, я пiду в
волость, - говорила Кайдашиха.
- Про мене, йдiть i за волость, - кричала Мотря з сво © хати, витираючи
ганчiркою я чню в пазусi.
Мелашка засвiтила свiтло, половила в сiнях сво© кури й повикидала ©х на
горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку,
як хвиля на водi пiсля вiтру, доки зовсiм не затих.
- Одривай хату од цих злиднiв! - говорила Мотря в сво©й хатi Карповi.
- Чи ти здурiла, чи що? Неначе хату одiрвати так легко, як шматок хлiба
одкраять? Ти не зна ш, що то буде коштувать.
- Що б там не коштувало, одривай, а нi, я сама одiрву, - говорила
Мотря. .
- Ану, ну, спробуй! Оце вигадала таке, що й купи не держиться.
Одначе швидко пiсля того Карпо побачив, що Мотря говорила таке, що
держалось купи.
На другий день Кайдашиха прибралась i пiшла до священика жалiтись на
Мотрю. Вана розказала все дiло не так священиковi, як матушцi. Матушка
дала бабиним онукам коржикiв та бубликiв, печених з сахаром. Кайдашиха
принесла тi гостинцi, роздала Мелащиним дiтям. Мотринi дiти почули носом
гостинцi й повибiгали в сiни. Кайдашиха роздала й ©м по бубликовi.
- Не берiть од баби гостинця, бо вона злодiйка, - крикнула Мотря з
сво © хати.
Дiти забрали гостинцi та й давай махати рученятами на бабу та
промовлять тi слова, що ©м доводилось не раз чути од матерi.
- Баба погана, баба злодiйка! - лепетали дiти.
- А гостинця взяли од баби, ще й бабу ла те, - сказала Кайдашиха i
заплакала.
Мотря вискочила з хати, поодиiмала од дiтей бублики та й кинула
собакам.
- Чи ти людина, чи ти звiрюка, - сказала Кайдашиха, втираючи сльози.
Того-таки дня Мотрин старший хлопець напився з Мелащиного кухля води
коло Мелащино© дiжки, бо в сiнях стояло двi дiжки з водою: Мотрина по один
бiк, Мелащина по другий. Малий хлопець, не розбираючи материного погляду
на право власностi, вхопив кухоль з тi © дiжки, що стояла до його ближче,
але якось не вдержав кухля в руках, упустив та й розбив.
Кайдашиха вискочила з хати i наробила галасу.
- Бач, iродова душе, вчила дiтей мене лаяти, а тво© дiти менi шкоду
роблять, - крикнула Кайдашиха до Мотрi в дверi, - iди, лишень, сюди та
подивись!
Мотря вибiгла з хати й подивилась. Черепки лежали далi, а хлопець
стояв, засунувши пальцi в рот i схиливши винну голову.
Кайдашиха, недовго думавши, вхопила кухоль з Мотрино© дiжки та - хрьоп
ним об землю.
- Оце чорт його й видав. Старе як мале! Зовсiм баба з глузду з'©хала.
Що вам дитина заподiяла? - крикнула Мотря.
- Тво© дiти такi змiюки, як i ти. Наплодила вовченят, то не пускай ©х
до мо © дiжки.
- То сховайте свою дiжку в пазуху, а кухля менi купiть, бо ви не
дитина, - сказала Мотря.
- Овва! Гаращо розпустила сво©х дiтей, як зiнських щенят. Не дiждеш. -
сказала Кайдашиха.
- Коли так, то й я вам оддячу! - сказала Мотря. При тих словам вона
побiгла в Лаврiнову хату, вхопила з полицi горшка i хрьопнула ним об
землю. Мелашка i Лаврiн тiльки рота пороззявляли. Мотря вибiгла з хати.
Мелашка за нею.
- Коли так, то й я зугарна до московсько© закуцi©, - закричала
Кайдашиха i як несамовита вбiгла в Мотрину хату, вхопила з припiчка
здорову макiтру та - хрьоп нею об землю.
Карпо схопився з лави. Йому здалося, що мати збожеволiла.
- О, стонадцять чортiв вам з Мелашкою разом! За таку макiтру я знаю як
вам оддячити! - закричала Мотря, блiда, як вiск. Вона вскочила в Лаврiнову
хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купi горшкiв, що сохли на лавi.
Горшки застогнали; черепки посипались додолу.
Кайдашиха, недовго думавши, вхопила кочергу, Мелашка вхопила рогача та
в Мотрину хату! Кайдашиха лупила кочергою горшки на полицi, Мелашка
частувала миски рогачем на миснику. Горшки сипались з полицi, як яблука з
яблунi, неначе земля тряслася.
Кайдашенки так здивувались, що ©м здалося, що молодицi зовсiм
показились. Лаврiновi спала на ум думка, чи не покусала часом матерi
скажена собака. В Карпа була така сама думка. Йому здалось, що до Мотрi
вже приступа . Але глянули вони, що з полицi сипляться горшки, а з мисника
миски, та давай оборонять полицю та мисник. Карпо насилу поборов матiр i
одняв од не© кочергу. Лаврiн висмикнув з Мелащиних рук рогача i спас
живоття трьом полумискам.
Всi три молодицi насилу дихали. Вони разом верещали, гвалтували,
лаялись. Клекiт у хатi був такий, що не можна було нiчого розiбрати.
- Ти - змiя люта, а не свекруха! - кричала Мотря. - Буду я чортова
дочка, коли не розiб'ю тобi кочергою голови.
- Хто? Ти? Менi? Сво©й матерi? - сичала Кайдашиха. - Карпе! ти чу ш, що
твоя Мотрунька говорить на мене? То це ти таке говориш менi, сво©й матерi?
Карпе, вiзьми вiрьовку та повiсь ©© зараз у сiнях на бантинi, бо як не
повiсиш, то я ©й сама смерть заподiю.
- Карпе, вiзьми налигача та прив'яжи на три днi свою матiр серед вигону
коло стовпа, мов скажену собаку, нехай на не© три днi собаки брешуть,
нехай на не© три днi вся громада плю ! Вона мене або отру©ть, або заруба ,
- верещала Мотря.
- Що ти кажеш? Щоб мене мiй син, моя кров, та прив'язав налигачем серед
вигону на смiх людям? - сичала Кайдашиха. - Ось я вiзьму мiшка та напну
тобi на голову мов скаженiй собацi, бо ти нас усiх перекуса ш.
Кайдашиха витягла з-пiд лави порожнього мiшка й кинулась до Мотрi.
Карпо тiльки очi витрiщив i не знав, кого слухать: чи вiшати жiнку, чи
прив'язувати налигачем матiр.
- Ти злодiйка! Ти покрала в нас яйця! - кричала Кайдашиха й кинулась до
Мотрi з мiшком у руках.
- Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю
цiлий рiк. Я на тебе робила, як на пана панщину, - кричала Мотря.