Нечуй-Левицький I. Кайдашева сiм'я

було саме на страсть в чистий четвер. Вся велика церква нiби палала
свiчками i була набита народом. По церквi неначе, розливалось огняне море,
заливало закутки, йшло поза стовпами, переходило на стiни, спалахнуло на
високому iконостасi до само© банi, розтопило на щире золото iконостас i
повисло пiд банями огняними краплями на панiкадилах. Пiсля кожно©
вангелi© дзвонили в дзвони. Серед церкви виходили ченцi, ставали
пiвкругом i спiвали страснi пiснi.
Палажка й Мелашка посвiтили сво© свiчки й впали навколiшки. Сорок душ
ченцiв у чорних клобуках спiвали серед церкви такi жалiбнi пiснi, неначе
хотiли виплакати в пiснях всесвiтн горе. То був не жаль, не плач горя, а
якийсь слiзний крик, якесь море слiз, що зливалось тисячi лiт, i злилось
докупи, i полилось пiснями з грудей. Зда ться, в тому морi слiз текли рiки
народного горя од самого початку свiту, горя од холоду й голоду, од меча,
од огню, од татар, од царiв, од панiв, од жидiв, од дужого й багатого, од
дикого звiра...
Якась надзвичайна туга лилася слiзьми з тих давнiх лаврських пiсень,
складених сотнi лiт... I Палажку, i Мелашку здавило за серце. В тих
сльозах спiву нiби текли рiки ©х власних слiз од ©х бiдностi, од панщини,
од московських та польських закуцiй, од давнього польського ярма, од
жидiвського здирства... Палажка плакала, аж ридала, Мелашка нiби почула в
тих пiснях, впiзнала сво горе в свекрушинiй хатi i залилась слiзьми.
- Рятуй мене, боже! Рятуй, бо я, молода, загину! - молилася Мелашка,
стоячи навколiшки коло Палажки й заливаючись слiзьми.
Вони вийшли з церкви. Надворi була пiвнiч. З церкви висипала сила
народу. Коло Лаври була гостиниця тiльки для панiв. Весь народ покотом лiг
кругом церкви на кам'яних плитах. Багата Лавра не спромоглася поставити
гостиницю для народу, хоч забагатiла народними грiшми.
Висипали зорi на небi. Мелашка не могла заснути. В не© над головою нiби
висiла дзвiниця, а в вiкна виглядали здоровi дзвони. Вона й дивувалась, i
боялась тих дзвонiв та все розпитувала в Палажки про печери, про святих в
печерах, за лева та про пiр'я з архангела Гаври©ла. Для не© так хотiлось
побачити всi дива, що вона не почувала, як у не© болiли ноги, нили колiна.
На другий день баба Палажка повела молодиць по церквах. До не© пристало
ще з п'ятдесят молодиць. Всi вони йшли за нею, наче слiпцi за поводатарем.
Палажка водила ©х од одно© церкви до друго©, так що прочани погубили лiк
церквам. Прочани прийшли в Софiю. Серед церкви на амвонi стояв
митрополiтанський стiлець з червоною подушкою. Один дзвонар поклав на ту
подушку образок, поставив олив'яну тарiлку, вдарив поклона й поклав на
тарiлку шага. Баба Палажка й собi вдарила перед стiльцем три поклони,
поцiлувала образок й кинула на тарiлку шага. За нею посипались молодицi.
Посипались п'ятаки на тарiлку. Дзвонар зiбрав з тарiлки грошi й сховав
собi в кишеню.
- Святий сидiв на цьому стiльцi! Йдiть цiлуйте образ та кладiть по
шагу, - говорила баба Палажка до молодиць.
З Софi© Палажка повела прочан до Михайлiвського монастиря й найняла
молебень святiй Варварi. За нею слiдком i другi молодицi клали грошi на
молебень. Од Варвари Палажка повела ©х до святого Андрiя, а звiдтiль на
Подiл у панянський Фроловський монастир.
- Наймайте молебень святому Флору й Лавру! - шептала черниця молодицям.
- Жертвуйте на святi мощi, а грошi давайте менi до рук.
Деякi молодицi оддали грошi черницi в руки. Черниця сховала ©х десь пiд
свою чорну рясу.
- Чи показують ризу господню та пiр'я з архангела Гаври©ла? - спитала
баба Палажка.
- Од пiр'я ключi у матушки iгуменi©. Ви не сподобитесь його сьогоднi
бачити, а ризу господню я вам покажу.
Черниця повела бабiв за колони, зняла з однi © срiбно© домовини з
мощами червоне покривало. Пiд ним було друге - дороге, все золоте, з
золотими китицями.

- Спасайтеся! Прикладайтесь до господньо© ризи! - говорила черниця
плаксивим голосом. - В цiй ризi Христа жиди мучили.
Баба Палажка впала навколiшки, залилась слiзьми й поцiлувала кiнчик
золотого покривала. Мелашку взяв якийсь страх, як вона доторкнулась губами
до золота та до оксамиту.
Для не© здалося, що вона бачить самого Христа й цiлу його одежу. Всi
молодицi плакали та втирали сльози, а черниця плаксивим голосом
розмальовувала, як жиди Христа мучили, як накладали на голову терновий
вiнець, як били вiрьовками i розпинали на хрестi. Богомольцi кидали на
ризу грошi, а черниця забирала i ховала ©х десь пiд рясою та все поглядала
на дверi, щоб часом не надiйшла мати iгуменя.
В велику п'ятницю Палажка повела прочан на Подiл. Прочани заночували в
Братському монастирi. Утреня мала початись в третiй годинi опiвночi.
Богомольцi зiбрались лягти спати покотом на травi пiд липами пр-осто
чернечих келiй. З одних дверей келi© за богомольцями слiдив очима один
чернець, молодий, здоровий та повновидий, з довгою чорною бородою. Вiн
набачив у церквi Мелашку. © краса так вразила його, що вiн не мiг
одiрвати од не© очей. Вiн вийшов слiдком за нею з церкви, пiдглядiв, як
вона сiла з богомольцями пiд липами полуднувати, i все стояв на дверях,
доки смерклось надворi i богомольцi полягали рядом на травi. Вiн нагледiв,
що Мелашка лягла другою од краю i пiшов у свою келiю.

З самого краю коло Мелашки лягла баба Палажка i нiби стерегла сво
стадо, як добрий пастир. Але одна семигорська молодиця десь спiзнилась,
прийшла до гурту i лягла спати коло баби Палажки з самого краю,
пiдмостивши пiд голови клунок з харчами. Баба Палажка лежала тепер од краю
другою.
Вже пiзненько, як усi богомольцi поснули таким сном, що ©х не розбудили
б i лаврськi дзвони, чернець вийшов з келi©, знайшов той ряд, де лежала
Мелашка, як йому здавалось, другою од краю, пiдкрався тихесенько та й
натрапив якраз на бабу Палажку.
Саме тодi бабi Палажцi приснилось, що вона вилiзла на лаврську дзвiницю
та й стала пiд великим дзвоном. Дзвiн одiрвався та й упав на не©. Вона
закричала з усi © сили, але дзвiн надавив ©© важким серцем i затулив рота.
Прокида ться вона i чу , що на ©© лицi чиясь здорова борода, а чи©сь губи
так вчепились в ©© губи, що вона нiяк не могла розтулити рота. Вона хотiла
пiдняти руки, але хтось держав ©© за руки, придушивши ©х, нiби залiзом, до
землi. Вона хотiла повернути головою, а в не© на лицi плуталась страшна
борода, повнi губи так цiлували ©©, що губи аж пристали до зубiв.
Баба Палажка перелякалась. й здалось, що на не© справдi впав дзвiн, що
то не був сон, а правда. Але вона якось покрутила головою i так крикнула
на все горло, що побудила всiх богомольцiв. Пiднявся твалт, шум.
Богомольцi заворушились, зашумiли, а повнi губи цiлували бабу в щоки, в
брови, в очi, а далi щось чорне знялося i, як куля, полетiло мiж липи.
"Що це таке? - думав чернець. - Така гарна молодиця, а лице таке
тверде, як дiрявий горщик; аж губи щемлять!"
- Що там таке! Чи злодi©, чи що? - питали соннi богомольцi.
- Це тебе, Палажко хтось чи цiлував, чи хотiв обiкрасти, - обiзвалась
крайня баба.

- Ой, щось побiгло! - крикнули молодицi, i кожна почала облапувати свiй
клунок пiд головами.
- Це нечиста сила мене давила, - говорила баба Палажка. - Це вiн мене
скушав, бо я вже висповiдалась i завтра мала причащатись. Оце, боже мiй,
який грiх трапився! Двадцять пасок з'©ла в Ки вi, а за двадцять першою
такий грiх трапився. Послинив нечистий усе лице, й губи, й щоки. Пху на
тебе, сатано!
- Та то якийсь послушник побiг до келiй, - говорив один чоловiк.

- Еге! Добрий послушник! Се, дух святий при нас, чорт! Цур ©м, таким
послушникам. Прийдеться завтра другий раз сповiдатись. Оце одговiлась!
Боже мiй, яка менi напасть од скусителя, - бiдкалась баба Палажка.
- Мабуть, якийсь послушник, бо я чула, як вiн вас, бабо, цiлував, -
сказала простенька Мелашка.
- Оце вигадала! - сказала баба Палажка. - Чи то можна, щоб в монастирi
були такi ченцi. Неначе я оце вперве в Ки вi. Говорить неначе маленька. Ще
рознеси по Семигорах, як вернешся додому.
Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка пiдривала ©©
повагу, буцiмто чорти вже звернули на не© свою увагу й почастували сво©м
жениханням та поцiлунками.
Одначе на другий день баба Палажка боялась зоставатись на нiч у
монастирi i повела прочан говiть в одну церкву на Подолi пiд самою
Андрi©вською горою. В тiй церквi був старий священик. Вiн збудував для
богомольцiв, зараз коло цвинтаря, на церковному дворi довгу комору з
перегородками, але без вiкон, i пускав туди прочан на нiч. Тi ю коморою
вiн притягував до себе велику силу богомольцiв i заробляв добрi грошi.
Монастирi навiть не поробили для селян i таких комор.

Баба Палажка завела прочан у ту комору. Там вони поскладали сво©
клуночки й замкнули дверi. Раненько в велику суботу прочани пiшли в церкву
говiти.

Старий священик сповiдав людей. Сотня богомольцiв стояла кругом його i
ждала. Баба Палажка кивнула на сво©х рукою i повернулась до дверей. Вона
боялась, що не дiждеться сповiдi. А грiх тi © ночi мучив бiдну бабу, як
пекельний огонь.

Тiльки що семигорцi застукотiли чобiтьми по залiзному помостi, священик
покинув сповiдати якусь бабу, обернувся, махнув до баби Палажки рукою i
крикнув на всю церкву:
- Куди ви, бабки! Йдiть до мене сповiдатись! В мене шагом дешевше, нiж
у Мокрого Миколая. Вертайтесь сюда! В мене сповiдь шагом дешевше й покута
бiльша.

Баба Палажка махнула до сво©х, i вся ватага повернула од дверей назад i
знов застукала чобiтьми по залiзному помостi.
Тим часом як баба Палажка сповiдалась, Мелашка вийшла з церкви й сiла
мiж довгими рядками бабiв на церковних схiднях, пiд стовпами. Скраю
недалечко вiд не© сидiла старенька проскурниця й продавала проскури.
Мелашка задумалась. Третiй день прожила Мелашка в Ки вi, як у ра©. Вона
згадала, що через день для не© треба буде вертатись додому, i зiтхнула
дуже важко. Сльози виступили на ©© очах. Вона в Ки вi не бачила нi
свекрухи, нi свекра, нi Мотрi, не чула нi од кого лихого слова. Нiхто не
гриз ©й тут голови.

Проскурниця почула те важке зiтхання, глянула на молодицю й задивилась
на не©.

- Чого ти, молодице, так тяжко зiтха ш? - спитала вона Мелашки.

- Господи, як тут у Ки вi гарно! А як подумаю, що треба вертаться
додому, то менi зда ться, що оце треба через день умирать.
Мелашка розказала проскурницi за сво горе. Добра проскурниця слухала й
жалкувала за нею. В Мелашки блиснула в головi чудна думка. Несподiвано ©й
стало на думку зостаться в Ки вi. Краса мiста, краса церков, монастирiв
одiбрала од не© думку навiть про Лаврiна.
- Наймiть мене, матушко, за наймичку. Не пiду я додому.
- Коли хоч, то й ставай помiсячно. В мене одна робота - пекти щодня
проскури, - сказала проскурниця.
Мелашка сподобалась проскурницi, а од не© саме тодi одходила наймичка.

- Тут у церквi нашi односельчани. Сховайте мене, матушко, в свою хату,
поки вони пiдуть з Ки ва додому.
Проскурниця повела ©© в свою хату. Хата була зараз коло церкви на
цвинтарi, в великому домi, в нижньому етажi, тiльки дверi в хату були за
брамою, на другому дворi. Проскурниця привела Мелашку в пекарню. Пекарня
була невеличка, але висока, з одним здоровим вiкном, переплетеним
залiзними гратками. Пiд вiкном од стiни до стiни стояв довгий стiл. Ввесь
стiл був укритий рядками проскур i великих, i маленьких, i малесеньких. На
лiжку коло печi, на подушках, застелених бiлим простирадлом, лежали
здоровi проскури, як паляницi. Наймичка печатала проскури знамеником.
Проскурниця звелiла Мелашцi помить руки i поставила ©© в кiнцi стола
вироблять проскури. Мелашка викачувала тiсто та все поглядала на дверi.
Вона боялась, щоб баба Палажка не вислiдкувала ©©.
Здорова пiч була вже витоплена й пашiла вогнем. Через дверi було видно
маленьку кiмнату, де жила проскурниця. В кiмнатi було чисто й гарно, як у
вiночку. На лiжку бiлiли чистi подушки. На вiкнi червонiли мiж зеленим
листом китайськi рожi. Коло образiв з золотими широкими рамами блищала
лампадка. На Мелашку неначе повiяв тихий теплий вiтер у лiтнiй день, такий
спокiй був розлитий в тих кiмнатах. Вона викачувала проскури, а ©© думки
лiтали в Семигорах, коло Лаврiна. Сльози закапали в не© з очей. Вона
втерла ©х рукавом.
"Не вернуся додому, зостанусь тут, що бог дасть, а потiм що буде, то й
буде", - думала Мелашка, втираючи сльози рукавом.
Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась i повела бабiв
з церкви. Вона хотiла вести ©х у печери, але на цвинтарi оглянулась на всi
боки й примiтила, що нема Мелашки.
- Де ж це дiлася Мелашка? - питала Палажка, оглядаючись на всi боки. -
Чи не зосталась у церквi?
Палажка вернулась до церковних дверей; паламар зачиняв дверi i замикав
замком.

- Куди це вона пiшла? Може, вона десь за церквою? - говорили баби.

Палажка обiйшла з бабами кругом церкви, заглянула в комору, обдивилась
увесь двiр, - Мелашки нiде не було.
- Оце, боже мiй! Де це вона загаялась? - бiдкались баби i посiдали пiд
стовпами на схiдцях.
Сидiли вони, сидiли, ждали-ждали, а Мелашки не було.
- Куди це ©© нечистий понiс? - почала вже лаятися Палажка. - А може,
вона потяглася з другими людьми. Та чого ми будемо ©© ждати.
- Авжеж ходiм, а то ще й в печери опiзнимось.
Баби знялися з мiсця й швиденько почимчикували з цвинтаря.
Ввечерi баби вернулись з Лаври за Мелашкою, а Мелашка не приходила.
Палажцi треба було йти знову у Лавру на дiяння, щоб ©сти паску у лаврi, а
Мелашка неначе скрiзь землю пiшла. Баби пiшли в Лавру, дiждались
свяченого, розговiлись, знов вернулись на Подiл, а Мелашка все-таки не
приходила. Вони замету- шились i забiдкались, кинулись шукати Мелашку по
монастирях, скрiзь питали в прочан i нiчого не допитались. Просидiли ще
день-другий у Ки вi та й пiшли в Семигори.

Баба Палажка, вернувшись у Семигори, боялась зайти сказать Кайдашам про
Мелашку, пiшла собi додому та й сiла. Але по селi пiшла чутка, що Мелашка
десь одбилась од сво©х i не вернулась в Семигори. Та чутка дiйшла до
Кайдашiв: ©© принесла баба Параска Гришиха, лютий Палажчин ворог, вiдома
на все село брехуха.

Христос воскрес! З святками будьте здоровi! - сказала Параска,
переступаючи через Кайдашiв порiг.
- Чи ви пак зна те, де ваша Мелашка? Це ж наша Палазя розгубила свою
череду десь по Ки вi. Водила, водила, поки доводилась. Мелашка зосталась у
Ки вi, а з Ки ва, мабуть, пiшла на заробiтки за границю або на Бассарабiю.
Вже правда! Палажцi тiльки б слiпих блиндарiв водити по селах, а не людей
до Ки ва.

- Та це я перечула вже через людей на селi, - сказала Кайдашиха, - а
Палажка завела нашу Мелашку десь, мабуть, пiд шум чи пiд греблю та й очей
не показу .

- Еге! Зна ш ти, чого вона ходить щороку до Ки ва паску ©сти? Та вона
цiлу нiч в Братському монастирi обнiмалась та цiлувалась, вже й не знаю,
чи з ченцями, чи з чортами. Зна вона там усi входи! Побачиш, коли вона не
принесе з Ки ва другого байстрюка в приполi, бо одного вже ма : ще й твою
невiстку навчить добру.

Параска розказала Кайдашам всю комедiю з бабою Палажкою в Братському
монастирi у велику п'ятницю.
- Ти, Кайдашихо, не пускай з нею бiльше Мелашки до Ки ва, як ще Мелашка
вернеться додому. Тепер я знаю, як вона розговля ться в Ки вi, - говорила
баба Параска.

Лаврiн стояв нi живий нi мертвий. В його й руки опали. :

- Ой боже мiй! Що ж тепер нам робити? Де Мелашку шукати? Завела ота
стара, бодай ©© завело в безодню, - говорила Кайдашиха.
- Та пiди в волость та попроси, щоб ©© погнали в Ки©в шукать Мелашки.
Нехай зна , як поводатарю-вать, - намовляла Параска, - та пiди та побий ©й
морду, та натовчи добре потилицю. Шкода, що вона не завела мо © невiстки..
Я б оце показала ©й Ки©в.
- Це, мамо, Мелашка покинула нас через вас, - обiзвався Лаврiн.

- От i через мене! Ще що вигадай! Хiба я гнала ©© в потилицю до Ки ва
чи що ? - говорила Кайдашиха.
- Бо ви ©© гризли, гризли, доки до свого не догризлись. Як пропаде
Мелашка, то я вам цього не подарую, - говорив Лаврiн, блiдий, як смерть. -
А оту стару вiдьму я за коси потягну в Ки©в, нехай менi шука Мелашку.
- Авжеж за коси, та ще й батогом ззаду пiдганяй! - намовляла Параска.--
Та чого ви сидите? Чом ви не пiдете до не©? Ви дума те, що вона сама до
вас прийде? Пiдiть до не© та розпитайте, та наступiть на не©, та придавiть
колiном, то вона й розкажи вам, де дiла Мелашку. Певно, завела десь на
спасiння.

- А справдi ти, Параско, добре радиш, - сказала Кайдашиха, - ходiм та
присiкаймось до тi © дурисвiтки, може, вона зна , де Мелашка, та тiльки не
хоче признаватись.

- Авжеж, iдiть усi гуртом та насидьте на не©, то вона й призна ться, де
старцiв водила, -- намовляла Параска.
Кайдаш, Кайдашиха та Лаврiн пiшли з бабою Параскою до Палажки.
Палажка сидiла пiд хатою на призьбi й грiлась на весняному сонцi. Вона
вгледiла Кайдашiв з бабою Параскою за ворiтьми, догадалась, чого вони до
не© йдуть, i трохи злякалась.
- Христос воскрес, Палажко! - сказала Параска.
- А я оце до тебе гостей навела i сама в гостi прийшла.
Баба Параска одчинила ворота, впустила Кайдашiв, знов зачинила,
сперлась на ворота обома руками, поклала голову на руки i тiльки поглядала
на Палажку веселими сiрими очима. В не© губи осмiхались, неначе хто ©х
помазав свiжим медом. Вона налагодилась дивиться на кумедiю.
Баба Палажка не одказала на ©© привiтання. Вона тiльки блиснула на не©
злими маленькими чорними очима. Кайдашi обступили Палажку.
- А що, Палажко! Водила, водила нашу Мелашку, доки не завела, - сказала
Кайдашиха. - Де наша молодиця?
- А хiба я знаю, де вона? Одбилась од нас коло церкви на Подолi, ще й
нам наробила клопоту. Ми через не© просидiли в Ки вi цiлих два днi, ще й
мусили бiгати по монастирях та по церквах.
- Чом же ти хоч не зайшла до нас та не сказала? - спитав Кайдаш.

- Де ви, бабо, дiли Мелашку? - кричав Лаврiн.
- Куди ви ©© завели? Навiщо ви ©© покинули в Ки вi?
- Оце, боже милостивий! Хiба ж я ©© в пазуху сховала, чи з'©ла, чи що?
Завела та й завела... Хiба Мелашка мала дитина, що я ©© за руку заводила!

- Навiщо ви ©© пiдмовляли йти в Ки©в? Чого ви притаскались до нас з
сво©ми брехнями, розпустили дурного язика про чуда? Нащо ви пiдманили
молодицю? - репетував Лаврiн, згорнувши руки на грудях.
- Про якi брехнi це ти провадиш? Я розказувала про чуда, а не про якiсь
брехнi. Бреши сам, бо ти од мене молодший. Не на те я щороку ходжу в Ки©в,
щоб брехнi точити. В тебе, Лаврiне, молоко на губах не обсохло, з ти
брехню завда ш преподобним жонам.
- Йдiть, бабо, до Ки ва та пошукайте Мелашки, бо як не пiдете, то я вас
силою потягну, - сказав Лаврiн.
- Авжеж потягни, та ще й за коси, та пiдганяй ©© батогом ззаду! -
крикнула з-за ворiт баба Параска.
- А тобi яке дiло? Чого ти прийшла паскудити мо© ворота! Он послинила
ворота, як скажена корова! - крикнула од призьби баба Палажка.
- Я, бабо, пiду в волость жалiтись на вас. Вас волосний присилу йти в
Ки©в за Мелашкою.
- Ти залигай ©© вiжками та й веди! Чого ти на не© дивишся, як на святу
та божу! - гукала за ворiтьми баба Параска. - Цiлувалася в Ки вi з ченцями
та з чортами, доки не розгубила сво © челядi.
- Хто? Я? - крикнула Палажка й скочила з призьби.
- А то ж хто? Вже чи не я. Добре розговiлася, нiчого сказати, -
говорила Параска.

- Йди, Палажко, з нами в волость, - сказав Кайдаш, - нiчого тобi не
поможе. Там даси одвiт перед громадою.
- Де ви дiли мою жiнку? Куди ви ©© завели? - кричав Лаврiн.
- Та вона завела ©© в монастир до ченцiв! - кричала Параска за
ворiтьми.

- Вбирайся та йди з нами! Нiчого тобi не поможе. Пiдеш ти з Лаврiном
знов до Ки ва та хоч покажеш, де загубила мою невiстку, - гомонiв Кайдаш.

- Як пiдеш другий раз у Ки©в, то не цiлуйся з ченцями! - крикнула
Параска на всю улицю.
- Хто? Я? То це ти на мене таке говориш? - закричала Палажка i вхопила
граблi. - Ось я тобi, стара вiдьмо, покажу ченцiв та чортiв!
- А що, поводаторко, смачно! - кричала Параска. Палажка покинула
Кайдашiв, кинулась до ворiт i вперiщила граблями по воротях. Параска
одскочила. Граблi перебились пополовинi. Половина одскочила за ворота й
зачепила по руцi Параску. Параска вхопила шматок граблiв i шпурнула ними
через ворота на Палажку. Палажка поперла держалном на вулицю на Параску.
Параска прийшла пiд ворота, плюнула в двiр i пiшла по вулицi.
- Бодай тебе побила лиха година та нещаслива. Ще й вона чiпля ться до
мене, неначе я згубила з свiту ©© невiстку, - голосила крiзь сльози
Палажка, вхопившись руками за голову. - Це не Мелашка, а смерть моя. Коли
вона зосталась у Ки вi, то, певно, через тебе, Кайдашихо. Про мене, йди
собi в Ки©в чи хоч i за границю та й шукай ©©, - сказала Палажка,
обертаючись до Кайдашихи.

- Що ти кажеш? Через мене Мелашка покинула нас? Тобi, Палажко, час
помирати, а ти набрiху ш на мене! Схаменися, стара бабо! Що ти верзеш?
Сама ходить по хатах, пiддурю людей iти з собою, а на мене склада пеню.
- Ба через тебе. Хiба люди не говорять за тебе на селi? Хiба не зна мо,
як ти нападалась на невiстку? Отак якраз, як ота стара сука, Параска, на
мене, що я через не© i свiту не бачу.
- Палажко, небреши на старiсть. Ти грiха не бо©шся, - сказала
Кайдашиха.

- Ба не брешу. Бреши сама! - крикнула Палажка i кинулась на Кайдашиху,
як пiвень кида ться на другого пiвня.
- Ба брешеш! Яке тобi дiло до мене та до мо © невiстки? Яке тобi дiло
до того, що в нашiй хатi робить-ся? Нащо тобi заглядати в нашi горшки?
Кайдашиха кричала й совалась з кулаками до Па-лажки. Палажка кидалась до
Кайдашихи й била кула-ком об кулак. Вони то збiгались, то розбiгались, як
тi пiвнi, що кидаються один на одного.
- За мо© горшки, за мою невiстку ось тобi на! - сказала Кайдашиха i
дала Палажцi дулю пiд самiсiнький нiс, так що вона аж голову задерла.
- А тобi ось двi!
Палажка стулила двi дулi, покрутила одну кругом друго© i сунула обидвi
пiд самий нiс Кайдашисi.
Кайдаш побачив, що непереливки, пхнув одну бабу на один бiк, а другу на
другий.

- Куди яка панiя! Проше та проше, панi економша! - дражнилась Палажка з
Кайдашихи. - Це по-панськiй дулi сучиш; нiчого казати, звичайна!
- Не тво дiло, по-панськiй чи не по-панськiй! Вбирайся та ходiм у
волость, от що! - репетувала Кайдашиха.
- То й пiду! Ти дума ш, я тебе боюся? То й пiду. Пiди вперше вберися в
жовтi чоботи та в червоне намисто, панi економшо, коли хочеш вести мене
позивати в волость.
- Не тiльки в жовтi, в червонi чоботи взуюсь, а та ки тебе в тюрму
посаджу, - кричала Кайдашиха й крутилась на одному мiсцi, неначе козачка
танцювала.

Кайдаш i Лаврiн микались i собi в бабську змажку, кричали на все горло,
змагались разом з бабами й пiдняли такий гвалт на весь куток, що люди
повибiгали з хат. Параска знов вернулась, сперлась руками на ворота i з
злiстю осмiхалась сво©ми сiрими очима.
Кайдашi таки потягли бабу Палажку в волость. Параска пiшла за ними
назирцi оддалеки. Палажка нiби почула ©© плечима, обернулась, взяла грудку
землi та й пожбурила на не©.
- На свого батька кидай! Скажена! - крикнула здалека Параска.

- На, цю-цю! На, сiра! - крикнула Палажка i знов пожбурила на Параску
грудкою.

Понеси сво му чоловiковi та дочцi на закуску! - крикнула Параска i
все-таки йшла за Кайдашами в волость.
Кайдашi прийшли з Палажкою в волость. Волосний розпитав про ©х дiло,
вилаяв Палажку, але не присудив ©й iти в Ки©в шукати Мелашки. Вiн сказав,
що Мелашка не маленька, а коли зосталась у Ки вi, то вона мала свiй розум
у головi для того.

Палажка вийшла з волостi з Кайдашами, скрутила двi дулi, тикнула ©м у
вiчi й пiшла додому. Лаврiн спустив очi, похилив голову i гукнув до
Палажки:

- Як не знайду Мелашки, то я вас, бабо, вб'ю або повiшу!
- Повiсь свою маму на сволоцi на кiлочку, ще й убери в червонi чоботи?
- обiзвалась Палажка й дременула додому. Позад не© здалеки йшла Параска.
© сiрi очi притухли: Палажки не посадили в холодну.
Лаврiновi доводилось самому йти до Ки ва шукать Мелашки. Вiн ходив по
селi та розпитував тих бабiв, що ходили до Ки ва разом з Мелашкою. Всi
вони казали, що Мелашка покинула ©х коло тi © церкви, що сто©ть пiд самою
Андрi©вською горою, на Подолi, а як звали ту церкву- нi одна баба не
знала. Пiд тi ю горою на Подолi сто©ть не одна церква.
Лаврiн усе думав, що Мелашка от-от прийде додому, а вона не приходила.
З Ки ва вертались прочани й розказували багато дива, як бува мiж
прочанами. Одна баба розказувала, що сама чула од людей, а тi люди казали,
що нiби на сво© очi бачили, як у Лаврi ходив якийсь чоловiк, у котрого
руки приросли до материних кiс. Так той син з матiр'ю й ходять по всiх
ки©вських церквах та монастирях та просять, щоб ©м господь простив грiх.
Друга баба принесла з Ки ва звiстку, що якась молода молодиця ходила в
Ки вi по Лаврi та по печерах та все кричала не сво©м голосом. Люди
говорили, нiби ©© прокляв батько, прокляла мати, прокляв увесь рiд, i вона
з того часу ходить у Ки вi по монастирях в однiй сорочцi, боса й
простоволоса, блiда, як смерть, нiчого не ©сть, не п' й не говорить та
все просить бога журавлиним та совиним голосом, то нявка , як кiшка, то
реве, як товаряка. Всi Кайдашi стояли кругом баби, посхилявши голови, i
тiльки важко зiтхали. Кайдашисi здалося, що та молодиця була Мелашка. Вона
боялась, що ©© проклiн побив Мелашку, як лиха година, почутила свою
провину i тiльки плакала мовчки.
Через кiлька день через Семигори йшли з Ки ва люди й розказували, що
коло Ки ва в бору знайшли вбиту молодицю. Та чутка полетiла по селi. Баба
Параска принесла ту звiстку до Кайдашiв. Кайдашиха дуже стривожилась. ©
серце пом'якшало, i вона дуже жалкувала за тим, що недобре обходилась з
сво ю невiсткою.

Тим часом чутка про Мелашку пiшла по близьких селах, дiйшла до Бi вцiв.
В Бi вцях скрiзь говорили i про сина, що прирiс руками до материних кiс, i
за молодицю, прокляту родом, i про вбиту жiнку в бору. Мелашчин батько та
мати побiгли в Семигори до Кайдаша. Вони довiдались, що Мелашка й справдi
пропала десь у Ки вi.

Бiдна Балашиха голосила; Балаш i собi плакав;
Кайдашиха ридала, бо почувала свою провину; Лаврiн стояв коло порога й
собi плакав. Карпо з Мотрею, забувши про колотнечу з матiр'ю, i собi
ввiйшли в хату i сумно дибились, пiдперши руками голови. В хатi неначе