Страница:
- --Там менi буде веселенько, де ти будеш зо мною, мо серденько, -
сказала Мелашка.
- Балашиха вийшла й покликала Лаврiна й Мелашку полуднувать. Балаш
почастував ©х з сво©х рук i налив чарку Кайдашисi. Кайдашиха взяла чарку в
руки, i хоч була сердита, але таки не вдержалась i розпустила на всю хату
мед сво©м язиком.
- Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна,
робоча, як бджола, а багата, як свята земля! Дай тобi, боже, спiшно
робити; щоб тво© думки були повнi, як криниця водою, щоб твоя рiч була
тиха та багата, як нива колосом. Дай вам, боже, i з роси, i з води; нехай
ваше життя буде мiж солодкими медами, мiж пахучими квiтками.
Кайдашиха таки випила чарку, хоч i скривилась, як середа на п'ятницю.
Мелашчина краса таки розв'язала ©й язик й витягла з його меду цiлий вулик.
Кайдашi надвечiр розпрощались з новими сватами i по©хали додому.
- Гордi нашi свати, нема що сказати, - сказала Балашиха. - Не знаю, чи
добре тобi, дочко, буде в цi © чепуристо© свекрухи, - промовила вона до
Мелашки.
Нешвидкою ступою потяглися Кайдашевi воли вздовж Западинцiв. Кайдашиха
сидiла високо на возi i вже поховала сво© жовтi сап'янцi, прикривши ©х
свитою. Лаврiн iшов осторонь коло воза.
- Ой, поганяй швидше воли! - крикнула Кайдашиха на чоловiка. - Коли б
завидна вилiзти з цього каторжного вулика. Буду пам'ятати, коли ©здила на
цi Западинцi. Не заманите мене сюди й калачем. Поробили дверi, нiчого
сказати! Трохи собi голови не знесла, а на очiпку зробила собi правдивi
Западинцi.
- Зате ж, мамо, в вас на головi, мабуть, набiгли цiлi Семигори. Чи
велика, мамо, моргуля на головi? - спитав насмiшкувато Лаврiн.
- Моргуля!. Твоя теща правдива моргуля. Хлiба не вмi доброго спекти.
Набралася лиха, поки вивчила багачку Мотрю, а за цi ю невiсткою наберуся
три копи лиха, ще й з верхом. Мотря пригнала в двiр стрижену ягницю, а
твоя Мелашка, мабуть, прижене оту стрижену кiшку.
Кайдашиха лаялась та все подивлялась набiк, чи часом не вглядить де
знайомих людей. й здавалось, що проти не© назустрiч вийде вся бi вська
громада з головою на чолi.
- Поганяй-бо швидше! Може, забiжу на часок до попадi та хоч пополудную
гаразд, та досхочу нап'юся наливки. Я в тутешньо© попадi, як у себе вдома.
Воли ви©хали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пiшла в
двiр.
- Та не барiться, мамо, не залежуйтесь довго на пухових подушках, -
гукнув вслiд Лаврiн.
- Гляди, лиш, побачимо, яких пухових подушок навезе твоя Мелашка, -
обiзвалась Кайдашиха, обтираючи хусткою чоботи.
- Хоч мiж дровами, аби з чорними бровами! - сказав Лаврiн. - Хоч пiд
лавкою, аби з гарною панянкою.
- Побачиш, краси на тарiлцi не краять! Чорними бровами не нап' шся й не
на©сися, - сказала Кайдашиха й пiшла в двiр.
- I на чортового батька ©й здалися тi попадi! Хочеться ж дражнити
попових собак! - бубонiв coбi пiд нiс Кайдаш.
Вже сонце зайшло, вже надворi смеркалось, а Кайдашиха сидiла та
щебетала в попадi. Вони стояли, похиливши голови. Лаврiн сперся на тин i
думу думав. Кайдаш заснув, простягнувшись на возi.
Забрехали собаки в дворi. Кайдашиха вийшла з хати весела, неначе
прийшла з церкви.
- От хто мене вiтав! Не так, як Балашиха. I, господи! Не знали, де й
посадити мене. Частувала мене матушка i ча м, i горiлкою, i наливкою, -
хвалилася Кайдашиха й тим трохи примирилась з Западинцями.
Через тиждень Лаврiн повiнчався з Мелашкою i привiз ©© в батькову хату.
VI _
Тиждень прожила Мелашка в свекровiй хатi, як у раю. Пiсля вбого©
батьково© хати вона нiби ввiйшла в панськi поко©. Кайдашева хата була
просторна, з чималими ясними вiкнами, з новими образами, з великими
вишиваними рушниками на стiнах та на образах. I зелении садок, i маленька
паciкa в садку пiд горою, i криниця пiд грушею, i левада, i зелена дiброва
на горах, i розмова з Лаврiном за пасiкою - все нiби заквiтчало свекрову
хату квiтками та залило пахощами, Тиждень минув, як одна година.
Мелашка нiби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, нiби не
чула, як свекруха обсипала ©© неласкавими словами.
Кайдашиха привiтала старшу невiстку перше солодкими медовими словами, а
потiм уже дала ©й покуштувать полину. З Мелашкою вона обiйшлась iнакше:
вона одразу почастувала ©© полином. Вона не злюбила Мелашчиних батькiв i
як тiльки бралась за тiм'я, то згадувала Западинцi i сво© розглядини в
Балашiв. Мелашка була молода, незугарна до важко© роботи, а Кайдашисi дуже
бажалось на старiсть полежати та одпочить.
Тiльки тиждень пiсля весiлля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на
Мелашку, показуючи ©й роботу. На другий тиждень вона вже лаяла невiстку i
глузувала з не©.
Одного дня ще вдосвiта Кайдашнха збудила Мелашку i загадала ©й мiсить
дiжу, а сама поралась коло печi. Мелашка влiзла руками в дiжу i нiяк не
могла вимiшать тiста з самого дна: дiжа була здорова, а вона сама була
невеличка на зрiст i не могла дiстать руками до дна.
- Лаврiне! Пiдстав сво©й жiнцi пiд ноги стiльчика, бач, не дiстане
руками й до половини дiжi.
Лаврiн узяв маленького стiльчика i пiдставив Мелашцi пiд ноги. Мелашка
вилiзла на стiльчик i, запнувшись бiлою фантиною, неначе боролася з
здоровою дiжею, тикаючи в тiсто маленькими кулачками та тонкими руками.
Лаврiн не зводив очей з Мелашки i милувався, як вона проворно орудувала
руками, як стiльчик хитався пiд ногами. В не© на лобi виступив пiт.
- Лаврiне! Втри жiнцi пiт з лоба, а то ще в дiжу покапа , - знов
сказала сердито Кайдашиха.
Лаврiн обтер сво©м рукавом гарячого Мелашчиного лоба. Мелашка, як
дитина, глянула на його темними очима й осмiхнулась. Свекрушин докiр
полетiв проз ©© вуха й не зачепив душi.
- Лаврiне! - знов гукнула Кайдашиха. - Утри лиш носа сво©й жiнцi. Он,
бач, дядьки з носа виглядають, - вже кепкувала свекруха, дивлячись на
дитячi Мелашчинi руки.
Мелашка осмiхнулась, але якось жалiбно глянула на Лаврiна, вона неначе
не дочула свекрушиного слова, хоч розкуштувала полин.
Лаврiн мовчав i тiльки глянув на матiр.
В хату ввiйшов Кайдаш. Вiн виголодався за роботою i почав гримати, що
Кайдашиха опiзнилась з хлiбом.
- Опiзнилась. Чому пак не опiзнитись, коли понабирали в хату невiсток з
Западинцiв. Коли з Довбишами не могла увинутись, а з Балашами й поготiв...
Он бабля ться з дiжею од самого ранку, неначе дитина пiчки копа .
Кайдашиха заглянула в дiжу. Тiсто було зовсiм невимiшане: на йому було
видно бульбашки, неначе горiхи.
- Геть вилазь з дiжi, бо сьогоднi не будемо обiдать! - крикнула
Кайдашиха на Мелашку.
Мелашка витягла з дiжi руки в тiстi, скочила з стiльчика й стала серед
хати. В не© на лобi блищали здоровi краплi поту. Кайдашиха помила по лiктi
руки й кинулась з злiстю на дiжу, як на свого ворога. Тiсто в дiжi аж
запищало i неначе заплямкало губами пiд ©© руками. Мелашка знала, що не
вгодила свекрусi, i стояла нi в сих нi в тих серед хати та дивилась на
замазанi руки.
- Чого ти сто©ш, нiби сьогоднi привезена? Он зосталось тiста на руках
на цiлий хлiб. Пообшкрiбай ножем тiсто в дiжу та порайся коло печi.
Мелашка зiтхала. Вона почутила, що рiдна мати i б' , та не болить, а
свекруха словами б' гiрше, нiж кулаками.
Мелашка мила руки, але руки в тiстi не швидко обмивались.
- Чого ти там бабля шся? Мий хутчiй руки, бо прийде батько вдруге до
хати, то вiн нам поб' спину! - вже крикнула Кайдашиха на Мелашку.
Мелашка затрiпала рученятами, неначе пташка крилами. Ще й гаразд не
обмила тiста на руках, обтерла ©х сяк-так рушником i кинулась вимiшувати
лемiшку. Вона сiла долi, поставила в колiнах горщик, обвернутий ганчiркою,
i, хапаючись, так повернула кописткою в горщку, що вона зав'язла в густiй
лемiшцi, хруснула й переломилась.
- Ой боже мiй, з цим недбайлом! - крикнула Кайдашиха, глянувши на
Мелашку. - Тепер, про мене, стромляй руку в лемiшку та й мiшай.
В Мелашки затрусились руки. Вона вхопила ложку i почала вимiшувать
лемiшку ложкою. - Мати твоя, мабуть, вимiшувала лемiшку ложкою та й тебе
навчила! - крикнула з злiстю Кайдашиха.
Мелашку здавило в горлi. Вона заплакала. Тiльки що Кайдашиха виплескала
хлiб, а Мелашка посаджала, посипаючи лопату межисiткою, голодний Кайдаш
знов увiйшов у хату i почав лаяти жiнку й невiстку.
- Якого ви недовiрка вдвох робите, що в вас i досi обiд не готовий! -
крикнув Кайдаш на всю хату. - Пiди, Мелашко, до Мотрi та позич хлiба на
обiд.
Тiльки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нe©
хто линув кип'ятком:
- Не йди до Мотрi позичати хлiба, бо ноги рогачем поперебиваю! В не©
снiгу зимою не дiстанеш. В Карповiй противiй хатi дверi були одчиненi.
Мотря почула цi слова.
- Як тiльки котра з вас ступить на мiй nopiг, то я вам обом поперебиваю
ноги оцi ю кочергою! - крикнула Мотря з свого порога i показала кочергу. -
Сплять до обiду та ще мене й судять: судiть вже Мелашку, а мене не
зачiпайте.
Мотря причинила сво© дверi, аж горище загуло. Мелашка побiгла до сусiди
позичать хлiба на обiд.
Мелашка позичила хлiба i верталась через свiй садок. Вона вглядiла в
садку Лаврiна.
- Зобiжа тебе, мо серце, мати, - сказав Лаврiн i неначе закрасив
материну лайку сво©ми ласкавими словами.
- Дарма, що мати ла , аби ти мене тiшив сво©ми очима, - сказала
Мелашка, глянувши Лаврiновi в самi синi очi.
Йшла вона за хлiбом, садок неначе пов'яв для не© й листя пожовкло, а як
верталася назад, глянула милому в вiчi, i для не© знов садок розвився й
зазеленiв, i сонце весело на йому заграло.
I знов в Кайдашевiй хатi почалася колотнеча Кайдашиха почала свариться
й стала дуже лайлива та опришкувата. Вона нападалась на Мелашку сливе
кожного дня, точила ©©, як вода камiнь. Мотря не любила Мелашки i все
чогось пiдкопувалась пiд не©, мов рiчка пiд крутий берег. Мелашка жила з
Кайдашихою в однiй хатi, а через Кайдашиху Мотря була недобра й до
Мелашки.
Настали жнива. Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у вiз. Мелашка
вже нудилась за Бi вцями, за батьком, за сво ю доброю матiр'ю. Вона
просилась в свекрухи в гостi до батька, свекруха ©© не пустила.
Кожно© недiлi просилась Мелашка в гостi, i кожно© недiлi Кайдашиха
знаходила для не© роботу. Мелашка зажурилась.
- Чого ти, Мелашко, журишся, аж з лиця спала? - питав у не© чоловiк.
- Скучила за матiр'ю. Вже й жнива минають, а я нi разу не була в
матiнки в гостях. Цi © ночi менi снилось, що я стала зозулею та й полетiла
в Бi вцi. Прилiтаю в батькiв садок та й сiла на вишнi. Батько неначе
виходить в садок та й просить мене до хати. Я влiтаю в хату, дивлюсь, а
моя мати лежить на лавi мертва, заверчена намiткою, укрита чорним сукном,
згорнула руки на грудях i жалiбно дивиться на мене.
- Коли мати не пуска , то я попрошу батька. Вижнемо ярину, то, може, й
пiдемо в гостi.
- Проси, Лаврiне, батька, бо я з нудьги не знаю, де дiтись. Шумить
дiброва на гopi та тiльки жалю менi завда . Щовечора дивлюся на
заросянськi гори, щовечера порива мою душу! Якби я мала крила, я б,
зда ться, зараз одвiдала свою неньку. Така нудьга мене бере, що, зда ться,
якби я зозулею летiла, то лiси б посушила сво ю нудьгою, крилами садки
поламала б, степи попалила б сво©ми сухотами i зеленi луги сльозами
залила.
Молода молодиця залилась сльозами, як мала дитина. Лаврiновi стало жаль
молодо© жiнки.
Вiн пригорнув ©© до себе, вговорював ласкавими словами.
- Зда ться менi, що до мо © матiнки й дорога терном та колючою ожиною
заросла, - сказала Мелашка.
Лаврiн таки впросив батька, а батько почав вговорювать Кайдашиху.
Кайдашиха пустила невiстку до родини, а сама таки не по©хала. Навiть
попадинi пуховi подушки та наливка не заманили ©© на Западинцi. Кайдашиха
вговорювала по©хать до сватiв Кайдаша. Кайдаш не схотiв, бо в Бi вцях була
недобра горiлка.
- Вiзьми ж, Мелашко, паляницю батьковi, а дiтям я передам гостинця; ось
бач, яка паляниця! На Западинцях, мабуть, i не бачили таких паляниць, не
тiльки що не ©ли, - сказала Кайдашиха, подаючи Мелашцi пухку паляницю.
Мелашка взяла паляницю в руки. Паляниця, через свекрушин докiр, стала
для не© важка, як камiнь.
Лаврiн пiшов з Мелашкою в Бi вцi.
Тiльки що Мелашка ступила на батькiв порiг, та й залилась дрiбними
сльозами, впавши матерi на груди.
- Я думала, дочко, що ти вже од нас одцуралась. Ждала я тебе в гостi, в
вiкна виглядала, та вже й перестала.
- Не пускав нас батько, не пускала й мати, - сказав Лаврiн, - в жнива
було дуже багато роботи.
- Чого ж це ти, дочко, так розплакалась? Мабуть, дуже нудилась за
Бi вцями та за нами, - говорила мати, - привикай, серце, до чужого села та
до ново© рiднi. Адже ж люди якось звикають. Недурно ж кажуть: дiвка, як
верба: де посади, то прийметься.
- Не так легко, мамо, прийнятись, - говорила Мелашка, - коли посадили
нiби на гарячому пiску.
Мати задумалась: вона догадалась, який то був гарячий пiсок.
- У нас була, як, рожа цвiла, а тепер така стала, як квiтка в'яла, -
сказала Балашиха словами пiснi, роздивляючись на свою дочку. - Чого ти,
дочко, зблiдла та наче пилом припала? I голос твiй став такий тихий та
смутний.
- Нема менi од чого цвiсти. Якби не Лаврiн, то я б, зда ться, ладна й
до вас вернутись.
- Не можна, дочко! Зав'язала голiвоньку, не розв'яжеш довiку, - сказала
Балашиха, осмiхаючись через сльози.
Матерi все здавалось, що Мелашка нудиться в Бi вцях, що вона ще дуже
молода й жалку за дiвоцькою красою та за чорною косою. Вона не думала, що
Мелашцi було важко в свекрухи.
- Звикай, серце! Як я вийшла замiж за твого батька, то й я плакала, а
далi звикла. Така вже жiноча доля.
Мелашка обцiлувала маленьких братiв i сестер, розв'язала хустку з
гостинцями. Дiти вкрили хустку, як мухи мед, а в тiй хустинi було всякого
добра: i горiхи з насiнням, i грушi, й яблука, ще й медяники. Дiти аж
плескали в долонi та щебетали на всю хату.
Балашиха застелила стiл скатертею, поставила пляшку з горiлкою. Балаш
частував зятя, а Мелашка з матiр'ю пiшла в садок, жалiлась на свекруху й
свекра, виплакала всi сльози, що зiбрались за всi жнива, i полила ними
материн садок. Мати стояла пiд вишнею та й собi плакала.
- Я тижня не пробула в свекрухи i вже сльозами облилася, - говорила
Мелашка. - Якби Лаврiн не оступався за мною, то вони б мене з'©ли. А збоку
через сiни живе Карпова Мотря, наче люта змiя, не сприя менi через
свекруху. Заскубуть, заклюють вони мене, мамо, як лихi шуляки голубку.
- То ти, дочко, не потурай свекрусi. Адже Мотря не мовчить, то й ти не
мовчи:
- Коли, мамо, кругом мене все чужi люди, чужий рiд, чуже село. Я одна,
як билина в полi, а вони всi на-мене, як вiтер на билину.
Поплакала Мелашка з матiр'ю в садку, ввiйшла в хату, сiла за стiл
полуднувать i не полуднувала.
"Якби менi перекликать сюди Лаврiна, я б навiки зосталась у матерi!" -
думала Мелашка, поглядаючи на убогу хатину.
Мелашка посидiла в батькiв до вечора, пiшла до сусiд, побачилась з
сусiдами, наговорилась i вже смерком розпрощались з рiднею. Перейшла вона
двiр до ворiт i стежку облила слiзьми. Йшла вона долиною да все оглядалась
назад на батькову хату; вийшла на гору, ще раз подивилась на вишневий
садочок.
"Прощай, мiй спокою! Мiй вiночку, вишневий батькiв садочку!" - подумала
Мелашка i пiшла селом додому з Лаврiном.
Вже вночi пiзненько вони прийшли додому. "Потривай же, Мотре, замiтала
я сiни, виносила i сво й тво смiття, а завтра не винесу, - думала
Мелашка, згадуючи напутiння сво © матерi, - нехай вже ла мати, а то й
вона кричить".
Другого дня Мелашка вимела свою хату i половину сiней, неначе мотузком
одмiряла.
- Як вимела рiвненько! Чи не поясом мiряла сiни? - питала Мотря в
Мелашки.
- А хоч би й поясом, що тобi до того! Не буду мести тво © половини
сiней та виносить твого смiття, - сказала Мелашка.
- А хiба ж ти не мiряла сiней мотузком, як мазала дiл та стiни? -
обiзвалась Кайдашиха. - Мiря те ви, бодай: вже мiряла вас лиха година!
Од того часу Мелашка знайшла собi ще одного ворога. Мотря не давала ©й
перейти сiни: вона була сердита на Мелашку за те прокляте смiття. Од того
часу в хатi гризла Мелашку свекруха, в сiнях та надворi стерегла ©© Мотря.
Настала зима, настав важкий час для Мелашки. Кайдашиха напосiлась на
не©, як лиха доля: сама спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку
роботу скидала на Мелашку, наче на свою наймичку. Молода Мелашка, вкинута
в чуже село, мiж чужi люди, не смiла нiчого говорити проти свекрухи i
мовчки робила все, що загадувала свекруха. Вона була тiльки тодi щаслива,
як одпрошувалась в гостi до батька, та й те траплялось дуже рiдко. Старий
Кайдаш пив у шинку, приходив п'яний додому i зганяв злiсть бiльш на
невiстцi, нiж на сво©й жiнцi. Мотря не пропускала Мелашки через сiни i
зачiпала ©© ущипливими словами. Лаврiн оступався за нею та й годi сказав.
Настав страсний тиждень. В великий понедiлок до Кайдашiв зайшла баба
Палажка Солов'©ха. Вона була дуже богомольна i щороку ©ла паску в Ки вi в
Лаврi. I тепер вона збиралася в Ки©в, але самiй iти до Ки ва було
невесело, а ще до того вона трохи боялась сама виряджатись в далеку
дорогу. В не© була думка пiдмовити самого Кайдаша, бо з чоловiком у дорозi
все-таки бабi безпечнiше.
- Помагайбi вам! Поздоровляю вас з великим понедiлком, - промовила
Палажка.
- Спасибi, будь i ти здорова, - одказала Кайдашиха, - сiдай, Палажко, в
нашiй хатi.
Палажка сiла на лавi й скорчилась в три погибелi. Вона за великий пiст
так спостилась, що в не© тiльки очi блищали.
- Чи пiдеш, Палажко, i цього року до Ки ва? - спитала Кайдашиха.
- Як господь поможе та сподобить, то чом би й не пiти. З'©ла я двадцять
пасок у Ки вi, то, може, бог поможе з'©сти i двадцять першу. Стара
Головчиха зохотилась iти зо мною, та, може, хто iз вас пiде з нами, бо як
з хати пiде ©сти паску в Ки©в хоч одна людина, то бог благословить усю
сiм'ю i на хлiб буде полiття. А як хто ©стиме щороку в Ки вi паску, та ще
й умре на великоднiм тижнi, той пiде просто в рай, бо на великоднiм тижнi
царських врат не зачиняють i в церквi, i в раю; душа через царськi врата
так i полетить просто в рай.
Палажка оберталась до Кайдаша. Вона знала, що вiн богобоящий.
- А хто постить двадцять п'ятниць на рiк, той не пiде просто в рай? Чи
не чула ти, Палажко, чого про те на печерах або в Лаврi? - спитав Кайдаш.
- Нi, - сказала з повагом Палажка, - хто постить у тi п'ятницi та
носить при собi сон богородицi, той не буде в водi потопати, в огнi
горiти, од нагло© смертi помирати, а в рай просто, не пiде. А хто пiде в
русалим або щороку в Ки вi в Лаврi паску ©стиме, або вмре на самий
великдень, той спасеться, того душу янголи понесуть просто до бога.
Мелашка слухала, i в не© робота випала з рук.
- Треба в Ки вi на великому тижнi висповiдатись, в чистий четвер
одговiться, треба молебень на печерах найнять, на часточку дати, на святi
мощi по шагу покласти, то тодi господь i помилу нас, - навчала баба
Палажка, пiднявши вгору палець. - А хто купить мира од мироточивих голiв
або оливи з лампад над святою Варварою та буде мазать собi очi та лоб, в
того нiколи не болiтимуть очi й голова. Я знаю в Ки вi всi мощi, всi
церкви. Оце як ходжу по печерах та по церквах, то за мною iде слiдом сотня
або й друга людей, а я всiм розказую, в якiй церквi якi мощi, показую, де
лежить пiр'я з архангела Гаври©ла в панянському монастирi, де сто©ть
молоко богородицi, де святий Миколай притиснув до стiни сво©м образом
злодiя, як той хотiв обiкрасти церкву.
- Невже притиснув? - спитала Мелашка, розплющивши широко очi.
- Авжеж притиснув, ще й рукою ухопив та й держав, доки ченцi з усього
Ки ва не посходились. А од образа пiшов свiт на всю церкву, неначе од
сонця. Ченцi думали, ще в церквi пожежа, та й позбiгались. Коли глянуть на
те чудо, та мерщiй на себе ризи, та зараз вдарили в дзвони, та позабирали
в руки свiчки, та давай перед Микола м править та молитись. Тодi образ i
пустив злодiя. А той злодiй зараз постригся в ченцi та й став святим.
В хатi всi слухали Палажчину розмову. Молодицi позгортували руки та
важко зiтхали, приказуючи:
- Ой боже наш, боже наш!
- А я оце як прийду до того Миколая, та як почну розказувати, то мене
люди обступлять та й слухають, та аж шапки поздiймають та хрестяться. Я
знаю i де грошi коло образiв класти, а де грошi черницям та ченцям просто
в руки давати. А за мною люди так i валять валкою, а я ©х воджу од
Во нного Миколая до Десятинного, од Десятинного Миколая до Доброго, од
Доброго Миколая до Малого, а далi до Мокрого Миколая, а потiм до
Притиского Миколая.
- Ой, пустiть мене, мамо, в Ки©в з бабою! - просилася Мелашка. - Я й
зросла, а в Ки вi не була. Мене й господь не помилу на тому свiтi.
- А церкви там усе з золотими верхами. В печерах лежить дванадцять
братiв, що будували лаврську дзвiницю. Кажуть, що як будували, то вона все
входила в землю, а однi © ночi вийшла вся з землi. Од того часу всi брати
постриглись в ченцi. Господи, скiльки я переводила людей на самий верх
дзвiницi до великих дзвонiв!
- Ой, пустiть мене, матiнко! Зда ться, вмру, як не пiду в Ки©в. Чи то
правда, що там такий лев, що з рота вода тече?
- Авжеж : а на левовi сидить святий Самсон та щелепи йому роздира . Як
пiймав його на Подолi коло Днiпра, як роздер щелепи, та й сам каменем
став, i лев каменем став, а в лева з рота вода потекла. Та якого там дива
нема! Якби розказувать за все, то не те що дня було б мало, - тижня мало!
- говорила Палажка й пiдвела очi до образiв, пiдняла обидвi руки вгору, ще
й пальцi розчепiрила. - Там на Андрi©вськiй горi пiд престолом джерело,
а в те джерело щороку забивають вiз вовни. Як тiльки покажеться зверху
роса, то зараз знов запихають туди вiз вовни, бо якби полилась з того
джерела вода, то ввесь свiт залила б. Я сама чула, як янголи бовтають воду
пiд престолом. Ой господи! Помилуй нас, грiшних! - сказала Палажка i
зiтхнула на всю хату.
Старий Кайдаш сидiв, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Пiду я з бабою до Ки ва та одговiюсь в Лаврi. Як не пустите мене, то
я, зда ться, вмру, - сказала Мелашка.
- Авжеж, Марусе, пусти невiстку, бо як не пустиш, то буде тобi великий
грiх од бога, - навчала Палажка, тикаючи пальцем на образи.
- Та коли ж на великому тижнi багато роботи, - обiзвалась Кайдашиха.
- Я, мамо, ладна день i нiч не спати, пороблю вам усю роботу та й пiду,
- просилась Мелашка, втираючи сльози.
- Та, про мене, йди та й за нас подаси на часточку, - сказав Кайдаш.--
Пiшов би й я, та наста чоловiча робота на полi.
- А коли, дочко, дума ш iти, то спечи собi святу пасочку та калач, та
вкинь у торбу крашанок, та кiльце ковбаски, та шматочок сала, щоб
розговiтись свяченим у Лаврi, то тебе господь простить i помилу , -
навчала Палажка. - А я вже тобi дорогу скрiзь покажу, як пописаному. Мене
всi прочани знають з усього свiту, я ©м усiм даю привiд у Ки вi. В Ки вi
вони всi ходять за мною, неначе вiвцi за пастухом.
Баба Палажка розпрощалась i пiшла з хати. Кайдашиха вчинила тiсто й
спекла Мелашцi маленьку паску. Баба Палажка назбирала по селi десять бабiв
i другого дня зайшла за Мелашкою. В Палажчинiй торбi була й паска, i
чималий калач, i сало, i сiль, i навiть крашанки. Вона кланялась кожному в
хатi й просила простити ©© грiхи. Прочани пiшли до Ки ва.
- Та не барися, дочко, вертайся додому! - наказувала Кайдашиха
невiстцi, стоячи за ворiтьми.
- Як господь не прийме нас до себе, то й вернемось, - говорила Палажка,
кланяючись до дзвiницi трохи не до само© землi.
Йдучи селом, Палажка заходила в декотрi хати, щоб попрощатися з тими
молодицями, з котрими вона лаялась; але як вона лаялась з цiлим селом, то
для не© довелось сливе не минати нi одно© хати i ходити з хати в хату, як
ходить пiп з молитвою.
Прочани йшли день, упросились в одному селi на нiч до добрих людей,
переночували й раненько знов пiшли в дорогу. Мелашка неначе на свiт
народилась: ©© не допiкала тут нi свекруха, нi свекор, нi Мотря. Понад
дорогою зеленiли молодi жита, синiли далекi гори та могили. Надворi було
тепло й ясно. Мелашка нiби набиралася здоров'я на волi.
Вже звернуло з пiвдня. По один бiк дороги була чимала гора, а на горi
могила. Баба Палажка повела молодиць на ту могилу. З тi © могили вже було
видно Ки©в з церквами та дзвiницями. Тi © могили прочани не минали нiколи.
Палажка вийшла на могилу, впала навколiшки й почала молитись. З могили
було видно на горах високi дзвiницi, церкви з золотими верхами. Кругом
Ки ва в долинi зеленiв густий лiс, синiв за Днiпром, нiби повитий сизим
туманом, бiр, а мiж соснами подекуди блищали широкi плеса розлитого
Днiпра. В лiсi блищали золотi хрести монастирiв, неначе дорогi камiнцi,
розкиданi зверху на бору. Сонце свiтило на ки©вськi гори; золотi верхи
сяли й неначе горiли. Баба Палажка припала до землi головою, а за нею й
молодицi почали бити поклони.
Палажка встала i, пiднявши руки вгору, почала розказувать прочанам:
- Онде велика лаврська дзвiниця, а ото коло не© сама Лавра, а то далi
свята Софiя, а то свята Варвара, - говорила вона.
Молодицi водили очима слiдком за ©© рукою, а Мелашка стояла, мов
кам'яна. Тi золотi верхи та бiлi дзвiницi здавалися для не© якоюсь дивною
казкою. Вона вперше йшла до Ки ва. Прочани перейшли бiр i прийшли на
заставу. На заставi стояла черничка й причепилась до ©х:
- Спасайтеся, люди добрi! Нехай вас господь спасеть i помилу . Йдiть
говiти в наш монастир на Подолi до святого Фрола й Лавра. У нас бiльше
мощей, нiж у других монастирях; у нас частка младенця, убитого Iродом,
риза христова i кров з христових ран, i пiр'я архангела Гаври©ла, й молоко
богородицi.
Прочани прибували до застави сотнями. Черниця намовляла й заманювала ©х
до свого монастиря. Сотня прочан пiшла за нею. На других заставах так само
стояли черницi й затягали до себе богомольцiв.
Баба Палажка не послухала черницi. Вона гордовито одказала, що вже йде
в Ки©в ©сти двадцять першу паску й зна всi церкви й монастирi.
Надвечiр Палажка привела прочан у Лавру.
- Чи тут той лев, що з рота в його тече вода? - спитала Мелашка.
- Де там тобi тут! - гордовито сказала Палажка. - Покажу тобi й лева, а
це, бач, велика дзвiниця, а оце Лавра; тут лежать мощi святого Феодосiя...
Мелашка глянула на дзвiницю i трохи злякалась. Для не© чогось
здавалось, що дзвiниця впаде на не© й розчавить ©©.
Прочани пiшли в церкву. В великiй лаврськiй церквi йшла одправа. То
сказала Мелашка.
- Балашиха вийшла й покликала Лаврiна й Мелашку полуднувать. Балаш
почастував ©х з сво©х рук i налив чарку Кайдашисi. Кайдашиха взяла чарку в
руки, i хоч була сердита, але таки не вдержалась i розпустила на всю хату
мед сво©м язиком.
- Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна,
робоча, як бджола, а багата, як свята земля! Дай тобi, боже, спiшно
робити; щоб тво© думки були повнi, як криниця водою, щоб твоя рiч була
тиха та багата, як нива колосом. Дай вам, боже, i з роси, i з води; нехай
ваше життя буде мiж солодкими медами, мiж пахучими квiтками.
Кайдашиха таки випила чарку, хоч i скривилась, як середа на п'ятницю.
Мелашчина краса таки розв'язала ©й язик й витягла з його меду цiлий вулик.
Кайдашi надвечiр розпрощались з новими сватами i по©хали додому.
- Гордi нашi свати, нема що сказати, - сказала Балашиха. - Не знаю, чи
добре тобi, дочко, буде в цi © чепуристо© свекрухи, - промовила вона до
Мелашки.
Нешвидкою ступою потяглися Кайдашевi воли вздовж Западинцiв. Кайдашиха
сидiла високо на возi i вже поховала сво© жовтi сап'янцi, прикривши ©х
свитою. Лаврiн iшов осторонь коло воза.
- Ой, поганяй швидше воли! - крикнула Кайдашиха на чоловiка. - Коли б
завидна вилiзти з цього каторжного вулика. Буду пам'ятати, коли ©здила на
цi Западинцi. Не заманите мене сюди й калачем. Поробили дверi, нiчого
сказати! Трохи собi голови не знесла, а на очiпку зробила собi правдивi
Западинцi.
- Зате ж, мамо, в вас на головi, мабуть, набiгли цiлi Семигори. Чи
велика, мамо, моргуля на головi? - спитав насмiшкувато Лаврiн.
- Моргуля!. Твоя теща правдива моргуля. Хлiба не вмi доброго спекти.
Набралася лиха, поки вивчила багачку Мотрю, а за цi ю невiсткою наберуся
три копи лиха, ще й з верхом. Мотря пригнала в двiр стрижену ягницю, а
твоя Мелашка, мабуть, прижене оту стрижену кiшку.
Кайдашиха лаялась та все подивлялась набiк, чи часом не вглядить де
знайомих людей. й здавалось, що проти не© назустрiч вийде вся бi вська
громада з головою на чолi.
- Поганяй-бо швидше! Може, забiжу на часок до попадi та хоч пополудную
гаразд, та досхочу нап'юся наливки. Я в тутешньо© попадi, як у себе вдома.
Воли ви©хали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пiшла в
двiр.
- Та не барiться, мамо, не залежуйтесь довго на пухових подушках, -
гукнув вслiд Лаврiн.
- Гляди, лиш, побачимо, яких пухових подушок навезе твоя Мелашка, -
обiзвалась Кайдашиха, обтираючи хусткою чоботи.
- Хоч мiж дровами, аби з чорними бровами! - сказав Лаврiн. - Хоч пiд
лавкою, аби з гарною панянкою.
- Побачиш, краси на тарiлцi не краять! Чорними бровами не нап' шся й не
на©сися, - сказала Кайдашиха й пiшла в двiр.
- I на чортового батька ©й здалися тi попадi! Хочеться ж дражнити
попових собак! - бубонiв coбi пiд нiс Кайдаш.
Вже сонце зайшло, вже надворi смеркалось, а Кайдашиха сидiла та
щебетала в попадi. Вони стояли, похиливши голови. Лаврiн сперся на тин i
думу думав. Кайдаш заснув, простягнувшись на возi.
Забрехали собаки в дворi. Кайдашиха вийшла з хати весела, неначе
прийшла з церкви.
- От хто мене вiтав! Не так, як Балашиха. I, господи! Не знали, де й
посадити мене. Частувала мене матушка i ча м, i горiлкою, i наливкою, -
хвалилася Кайдашиха й тим трохи примирилась з Западинцями.
Через тиждень Лаврiн повiнчався з Мелашкою i привiз ©© в батькову хату.
VI _
Тиждень прожила Мелашка в свекровiй хатi, як у раю. Пiсля вбого©
батьково© хати вона нiби ввiйшла в панськi поко©. Кайдашева хата була
просторна, з чималими ясними вiкнами, з новими образами, з великими
вишиваними рушниками на стiнах та на образах. I зелении садок, i маленька
паciкa в садку пiд горою, i криниця пiд грушею, i левада, i зелена дiброва
на горах, i розмова з Лаврiном за пасiкою - все нiби заквiтчало свекрову
хату квiтками та залило пахощами, Тиждень минув, як одна година.
Мелашка нiби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, нiби не
чула, як свекруха обсипала ©© неласкавими словами.
Кайдашиха привiтала старшу невiстку перше солодкими медовими словами, а
потiм уже дала ©й покуштувать полину. З Мелашкою вона обiйшлась iнакше:
вона одразу почастувала ©© полином. Вона не злюбила Мелашчиних батькiв i
як тiльки бралась за тiм'я, то згадувала Западинцi i сво© розглядини в
Балашiв. Мелашка була молода, незугарна до важко© роботи, а Кайдашисi дуже
бажалось на старiсть полежати та одпочить.
Тiльки тиждень пiсля весiлля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на
Мелашку, показуючи ©й роботу. На другий тиждень вона вже лаяла невiстку i
глузувала з не©.
Одного дня ще вдосвiта Кайдашнха збудила Мелашку i загадала ©й мiсить
дiжу, а сама поралась коло печi. Мелашка влiзла руками в дiжу i нiяк не
могла вимiшать тiста з самого дна: дiжа була здорова, а вона сама була
невеличка на зрiст i не могла дiстать руками до дна.
- Лаврiне! Пiдстав сво©й жiнцi пiд ноги стiльчика, бач, не дiстане
руками й до половини дiжi.
Лаврiн узяв маленького стiльчика i пiдставив Мелашцi пiд ноги. Мелашка
вилiзла на стiльчик i, запнувшись бiлою фантиною, неначе боролася з
здоровою дiжею, тикаючи в тiсто маленькими кулачками та тонкими руками.
Лаврiн не зводив очей з Мелашки i милувався, як вона проворно орудувала
руками, як стiльчик хитався пiд ногами. В не© на лобi виступив пiт.
- Лаврiне! Втри жiнцi пiт з лоба, а то ще в дiжу покапа , - знов
сказала сердито Кайдашиха.
Лаврiн обтер сво©м рукавом гарячого Мелашчиного лоба. Мелашка, як
дитина, глянула на його темними очима й осмiхнулась. Свекрушин докiр
полетiв проз ©© вуха й не зачепив душi.
- Лаврiне! - знов гукнула Кайдашиха. - Утри лиш носа сво©й жiнцi. Он,
бач, дядьки з носа виглядають, - вже кепкувала свекруха, дивлячись на
дитячi Мелашчинi руки.
Мелашка осмiхнулась, але якось жалiбно глянула на Лаврiна, вона неначе
не дочула свекрушиного слова, хоч розкуштувала полин.
Лаврiн мовчав i тiльки глянув на матiр.
В хату ввiйшов Кайдаш. Вiн виголодався за роботою i почав гримати, що
Кайдашиха опiзнилась з хлiбом.
- Опiзнилась. Чому пак не опiзнитись, коли понабирали в хату невiсток з
Западинцiв. Коли з Довбишами не могла увинутись, а з Балашами й поготiв...
Он бабля ться з дiжею од самого ранку, неначе дитина пiчки копа .
Кайдашиха заглянула в дiжу. Тiсто було зовсiм невимiшане: на йому було
видно бульбашки, неначе горiхи.
- Геть вилазь з дiжi, бо сьогоднi не будемо обiдать! - крикнула
Кайдашиха на Мелашку.
Мелашка витягла з дiжi руки в тiстi, скочила з стiльчика й стала серед
хати. В не© на лобi блищали здоровi краплi поту. Кайдашиха помила по лiктi
руки й кинулась з злiстю на дiжу, як на свого ворога. Тiсто в дiжi аж
запищало i неначе заплямкало губами пiд ©© руками. Мелашка знала, що не
вгодила свекрусi, i стояла нi в сих нi в тих серед хати та дивилась на
замазанi руки.
- Чого ти сто©ш, нiби сьогоднi привезена? Он зосталось тiста на руках
на цiлий хлiб. Пообшкрiбай ножем тiсто в дiжу та порайся коло печi.
Мелашка зiтхала. Вона почутила, що рiдна мати i б' , та не болить, а
свекруха словами б' гiрше, нiж кулаками.
Мелашка мила руки, але руки в тiстi не швидко обмивались.
- Чого ти там бабля шся? Мий хутчiй руки, бо прийде батько вдруге до
хати, то вiн нам поб' спину! - вже крикнула Кайдашиха на Мелашку.
Мелашка затрiпала рученятами, неначе пташка крилами. Ще й гаразд не
обмила тiста на руках, обтерла ©х сяк-так рушником i кинулась вимiшувати
лемiшку. Вона сiла долi, поставила в колiнах горщик, обвернутий ганчiркою,
i, хапаючись, так повернула кописткою в горщку, що вона зав'язла в густiй
лемiшцi, хруснула й переломилась.
- Ой боже мiй, з цим недбайлом! - крикнула Кайдашиха, глянувши на
Мелашку. - Тепер, про мене, стромляй руку в лемiшку та й мiшай.
В Мелашки затрусились руки. Вона вхопила ложку i почала вимiшувать
лемiшку ложкою. - Мати твоя, мабуть, вимiшувала лемiшку ложкою та й тебе
навчила! - крикнула з злiстю Кайдашиха.
Мелашку здавило в горлi. Вона заплакала. Тiльки що Кайдашиха виплескала
хлiб, а Мелашка посаджала, посипаючи лопату межисiткою, голодний Кайдаш
знов увiйшов у хату i почав лаяти жiнку й невiстку.
- Якого ви недовiрка вдвох робите, що в вас i досi обiд не готовий! -
крикнув Кайдаш на всю хату. - Пiди, Мелашко, до Мотрi та позич хлiба на
обiд.
Тiльки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нe©
хто линув кип'ятком:
- Не йди до Мотрi позичати хлiба, бо ноги рогачем поперебиваю! В не©
снiгу зимою не дiстанеш. В Карповiй противiй хатi дверi були одчиненi.
Мотря почула цi слова.
- Як тiльки котра з вас ступить на мiй nopiг, то я вам обом поперебиваю
ноги оцi ю кочергою! - крикнула Мотря з свого порога i показала кочергу. -
Сплять до обiду та ще мене й судять: судiть вже Мелашку, а мене не
зачiпайте.
Мотря причинила сво© дверi, аж горище загуло. Мелашка побiгла до сусiди
позичать хлiба на обiд.
Мелашка позичила хлiба i верталась через свiй садок. Вона вглядiла в
садку Лаврiна.
- Зобiжа тебе, мо серце, мати, - сказав Лаврiн i неначе закрасив
материну лайку сво©ми ласкавими словами.
- Дарма, що мати ла , аби ти мене тiшив сво©ми очима, - сказала
Мелашка, глянувши Лаврiновi в самi синi очi.
Йшла вона за хлiбом, садок неначе пов'яв для не© й листя пожовкло, а як
верталася назад, глянула милому в вiчi, i для не© знов садок розвився й
зазеленiв, i сонце весело на йому заграло.
I знов в Кайдашевiй хатi почалася колотнеча Кайдашиха почала свариться
й стала дуже лайлива та опришкувата. Вона нападалась на Мелашку сливе
кожного дня, точила ©©, як вода камiнь. Мотря не любила Мелашки i все
чогось пiдкопувалась пiд не©, мов рiчка пiд крутий берег. Мелашка жила з
Кайдашихою в однiй хатi, а через Кайдашиху Мотря була недобра й до
Мелашки.
Настали жнива. Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у вiз. Мелашка
вже нудилась за Бi вцями, за батьком, за сво ю доброю матiр'ю. Вона
просилась в свекрухи в гостi до батька, свекруха ©© не пустила.
Кожно© недiлi просилась Мелашка в гостi, i кожно© недiлi Кайдашиха
знаходила для не© роботу. Мелашка зажурилась.
- Чого ти, Мелашко, журишся, аж з лиця спала? - питав у не© чоловiк.
- Скучила за матiр'ю. Вже й жнива минають, а я нi разу не була в
матiнки в гостях. Цi © ночi менi снилось, що я стала зозулею та й полетiла
в Бi вцi. Прилiтаю в батькiв садок та й сiла на вишнi. Батько неначе
виходить в садок та й просить мене до хати. Я влiтаю в хату, дивлюсь, а
моя мати лежить на лавi мертва, заверчена намiткою, укрита чорним сукном,
згорнула руки на грудях i жалiбно дивиться на мене.
- Коли мати не пуска , то я попрошу батька. Вижнемо ярину, то, може, й
пiдемо в гостi.
- Проси, Лаврiне, батька, бо я з нудьги не знаю, де дiтись. Шумить
дiброва на гopi та тiльки жалю менi завда . Щовечора дивлюся на
заросянськi гори, щовечера порива мою душу! Якби я мала крила, я б,
зда ться, зараз одвiдала свою неньку. Така нудьга мене бере, що, зда ться,
якби я зозулею летiла, то лiси б посушила сво ю нудьгою, крилами садки
поламала б, степи попалила б сво©ми сухотами i зеленi луги сльозами
залила.
Молода молодиця залилась сльозами, як мала дитина. Лаврiновi стало жаль
молодо© жiнки.
Вiн пригорнув ©© до себе, вговорював ласкавими словами.
- Зда ться менi, що до мо © матiнки й дорога терном та колючою ожиною
заросла, - сказала Мелашка.
Лаврiн таки впросив батька, а батько почав вговорювать Кайдашиху.
Кайдашиха пустила невiстку до родини, а сама таки не по©хала. Навiть
попадинi пуховi подушки та наливка не заманили ©© на Западинцi. Кайдашиха
вговорювала по©хать до сватiв Кайдаша. Кайдаш не схотiв, бо в Бi вцях була
недобра горiлка.
- Вiзьми ж, Мелашко, паляницю батьковi, а дiтям я передам гостинця; ось
бач, яка паляниця! На Западинцях, мабуть, i не бачили таких паляниць, не
тiльки що не ©ли, - сказала Кайдашиха, подаючи Мелашцi пухку паляницю.
Мелашка взяла паляницю в руки. Паляниця, через свекрушин докiр, стала
для не© важка, як камiнь.
Лаврiн пiшов з Мелашкою в Бi вцi.
Тiльки що Мелашка ступила на батькiв порiг, та й залилась дрiбними
сльозами, впавши матерi на груди.
- Я думала, дочко, що ти вже од нас одцуралась. Ждала я тебе в гостi, в
вiкна виглядала, та вже й перестала.
- Не пускав нас батько, не пускала й мати, - сказав Лаврiн, - в жнива
було дуже багато роботи.
- Чого ж це ти, дочко, так розплакалась? Мабуть, дуже нудилась за
Бi вцями та за нами, - говорила мати, - привикай, серце, до чужого села та
до ново© рiднi. Адже ж люди якось звикають. Недурно ж кажуть: дiвка, як
верба: де посади, то прийметься.
- Не так легко, мамо, прийнятись, - говорила Мелашка, - коли посадили
нiби на гарячому пiску.
Мати задумалась: вона догадалась, який то був гарячий пiсок.
- У нас була, як, рожа цвiла, а тепер така стала, як квiтка в'яла, -
сказала Балашиха словами пiснi, роздивляючись на свою дочку. - Чого ти,
дочко, зблiдла та наче пилом припала? I голос твiй став такий тихий та
смутний.
- Нема менi од чого цвiсти. Якби не Лаврiн, то я б, зда ться, ладна й
до вас вернутись.
- Не можна, дочко! Зав'язала голiвоньку, не розв'яжеш довiку, - сказала
Балашиха, осмiхаючись через сльози.
Матерi все здавалось, що Мелашка нудиться в Бi вцях, що вона ще дуже
молода й жалку за дiвоцькою красою та за чорною косою. Вона не думала, що
Мелашцi було важко в свекрухи.
- Звикай, серце! Як я вийшла замiж за твого батька, то й я плакала, а
далi звикла. Така вже жiноча доля.
Мелашка обцiлувала маленьких братiв i сестер, розв'язала хустку з
гостинцями. Дiти вкрили хустку, як мухи мед, а в тiй хустинi було всякого
добра: i горiхи з насiнням, i грушi, й яблука, ще й медяники. Дiти аж
плескали в долонi та щебетали на всю хату.
Балашиха застелила стiл скатертею, поставила пляшку з горiлкою. Балаш
частував зятя, а Мелашка з матiр'ю пiшла в садок, жалiлась на свекруху й
свекра, виплакала всi сльози, що зiбрались за всi жнива, i полила ними
материн садок. Мати стояла пiд вишнею та й собi плакала.
- Я тижня не пробула в свекрухи i вже сльозами облилася, - говорила
Мелашка. - Якби Лаврiн не оступався за мною, то вони б мене з'©ли. А збоку
через сiни живе Карпова Мотря, наче люта змiя, не сприя менi через
свекруху. Заскубуть, заклюють вони мене, мамо, як лихi шуляки голубку.
- То ти, дочко, не потурай свекрусi. Адже Мотря не мовчить, то й ти не
мовчи:
- Коли, мамо, кругом мене все чужi люди, чужий рiд, чуже село. Я одна,
як билина в полi, а вони всi на-мене, як вiтер на билину.
Поплакала Мелашка з матiр'ю в садку, ввiйшла в хату, сiла за стiл
полуднувать i не полуднувала.
"Якби менi перекликать сюди Лаврiна, я б навiки зосталась у матерi!" -
думала Мелашка, поглядаючи на убогу хатину.
Мелашка посидiла в батькiв до вечора, пiшла до сусiд, побачилась з
сусiдами, наговорилась i вже смерком розпрощались з рiднею. Перейшла вона
двiр до ворiт i стежку облила слiзьми. Йшла вона долиною да все оглядалась
назад на батькову хату; вийшла на гору, ще раз подивилась на вишневий
садочок.
"Прощай, мiй спокою! Мiй вiночку, вишневий батькiв садочку!" - подумала
Мелашка i пiшла селом додому з Лаврiном.
Вже вночi пiзненько вони прийшли додому. "Потривай же, Мотре, замiтала
я сiни, виносила i сво й тво смiття, а завтра не винесу, - думала
Мелашка, згадуючи напутiння сво © матерi, - нехай вже ла мати, а то й
вона кричить".
Другого дня Мелашка вимела свою хату i половину сiней, неначе мотузком
одмiряла.
- Як вимела рiвненько! Чи не поясом мiряла сiни? - питала Мотря в
Мелашки.
- А хоч би й поясом, що тобi до того! Не буду мести тво © половини
сiней та виносить твого смiття, - сказала Мелашка.
- А хiба ж ти не мiряла сiней мотузком, як мазала дiл та стiни? -
обiзвалась Кайдашиха. - Мiря те ви, бодай: вже мiряла вас лиха година!
Од того часу Мелашка знайшла собi ще одного ворога. Мотря не давала ©й
перейти сiни: вона була сердита на Мелашку за те прокляте смiття. Од того
часу в хатi гризла Мелашку свекруха, в сiнях та надворi стерегла ©© Мотря.
Настала зима, настав важкий час для Мелашки. Кайдашиха напосiлась на
не©, як лиха доля: сама спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку
роботу скидала на Мелашку, наче на свою наймичку. Молода Мелашка, вкинута
в чуже село, мiж чужi люди, не смiла нiчого говорити проти свекрухи i
мовчки робила все, що загадувала свекруха. Вона була тiльки тодi щаслива,
як одпрошувалась в гостi до батька, та й те траплялось дуже рiдко. Старий
Кайдаш пив у шинку, приходив п'яний додому i зганяв злiсть бiльш на
невiстцi, нiж на сво©й жiнцi. Мотря не пропускала Мелашки через сiни i
зачiпала ©© ущипливими словами. Лаврiн оступався за нею та й годi сказав.
Настав страсний тиждень. В великий понедiлок до Кайдашiв зайшла баба
Палажка Солов'©ха. Вона була дуже богомольна i щороку ©ла паску в Ки вi в
Лаврi. I тепер вона збиралася в Ки©в, але самiй iти до Ки ва було
невесело, а ще до того вона трохи боялась сама виряджатись в далеку
дорогу. В не© була думка пiдмовити самого Кайдаша, бо з чоловiком у дорозi
все-таки бабi безпечнiше.
- Помагайбi вам! Поздоровляю вас з великим понедiлком, - промовила
Палажка.
- Спасибi, будь i ти здорова, - одказала Кайдашиха, - сiдай, Палажко, в
нашiй хатi.
Палажка сiла на лавi й скорчилась в три погибелi. Вона за великий пiст
так спостилась, що в не© тiльки очi блищали.
- Чи пiдеш, Палажко, i цього року до Ки ва? - спитала Кайдашиха.
- Як господь поможе та сподобить, то чом би й не пiти. З'©ла я двадцять
пасок у Ки вi, то, може, бог поможе з'©сти i двадцять першу. Стара
Головчиха зохотилась iти зо мною, та, може, хто iз вас пiде з нами, бо як
з хати пiде ©сти паску в Ки©в хоч одна людина, то бог благословить усю
сiм'ю i на хлiб буде полiття. А як хто ©стиме щороку в Ки вi паску, та ще
й умре на великоднiм тижнi, той пiде просто в рай, бо на великоднiм тижнi
царських врат не зачиняють i в церквi, i в раю; душа через царськi врата
так i полетить просто в рай.
Палажка оберталась до Кайдаша. Вона знала, що вiн богобоящий.
- А хто постить двадцять п'ятниць на рiк, той не пiде просто в рай? Чи
не чула ти, Палажко, чого про те на печерах або в Лаврi? - спитав Кайдаш.
- Нi, - сказала з повагом Палажка, - хто постить у тi п'ятницi та
носить при собi сон богородицi, той не буде в водi потопати, в огнi
горiти, од нагло© смертi помирати, а в рай просто, не пiде. А хто пiде в
русалим або щороку в Ки вi в Лаврi паску ©стиме, або вмре на самий
великдень, той спасеться, того душу янголи понесуть просто до бога.
Мелашка слухала, i в не© робота випала з рук.
- Треба в Ки вi на великому тижнi висповiдатись, в чистий четвер
одговiться, треба молебень на печерах найнять, на часточку дати, на святi
мощi по шагу покласти, то тодi господь i помилу нас, - навчала баба
Палажка, пiднявши вгору палець. - А хто купить мира од мироточивих голiв
або оливи з лампад над святою Варварою та буде мазать собi очi та лоб, в
того нiколи не болiтимуть очi й голова. Я знаю в Ки вi всi мощi, всi
церкви. Оце як ходжу по печерах та по церквах, то за мною iде слiдом сотня
або й друга людей, а я всiм розказую, в якiй церквi якi мощi, показую, де
лежить пiр'я з архангела Гаври©ла в панянському монастирi, де сто©ть
молоко богородицi, де святий Миколай притиснув до стiни сво©м образом
злодiя, як той хотiв обiкрасти церкву.
- Невже притиснув? - спитала Мелашка, розплющивши широко очi.
- Авжеж притиснув, ще й рукою ухопив та й держав, доки ченцi з усього
Ки ва не посходились. А од образа пiшов свiт на всю церкву, неначе од
сонця. Ченцi думали, ще в церквi пожежа, та й позбiгались. Коли глянуть на
те чудо, та мерщiй на себе ризи, та зараз вдарили в дзвони, та позабирали
в руки свiчки, та давай перед Микола м править та молитись. Тодi образ i
пустив злодiя. А той злодiй зараз постригся в ченцi та й став святим.
В хатi всi слухали Палажчину розмову. Молодицi позгортували руки та
важко зiтхали, приказуючи:
- Ой боже наш, боже наш!
- А я оце як прийду до того Миколая, та як почну розказувати, то мене
люди обступлять та й слухають, та аж шапки поздiймають та хрестяться. Я
знаю i де грошi коло образiв класти, а де грошi черницям та ченцям просто
в руки давати. А за мною люди так i валять валкою, а я ©х воджу од
Во нного Миколая до Десятинного, од Десятинного Миколая до Доброго, од
Доброго Миколая до Малого, а далi до Мокрого Миколая, а потiм до
Притиского Миколая.
- Ой, пустiть мене, мамо, в Ки©в з бабою! - просилася Мелашка. - Я й
зросла, а в Ки вi не була. Мене й господь не помилу на тому свiтi.
- А церкви там усе з золотими верхами. В печерах лежить дванадцять
братiв, що будували лаврську дзвiницю. Кажуть, що як будували, то вона все
входила в землю, а однi © ночi вийшла вся з землi. Од того часу всi брати
постриглись в ченцi. Господи, скiльки я переводила людей на самий верх
дзвiницi до великих дзвонiв!
- Ой, пустiть мене, матiнко! Зда ться, вмру, як не пiду в Ки©в. Чи то
правда, що там такий лев, що з рота вода тече?
- Авжеж : а на левовi сидить святий Самсон та щелепи йому роздира . Як
пiймав його на Подолi коло Днiпра, як роздер щелепи, та й сам каменем
став, i лев каменем став, а в лева з рота вода потекла. Та якого там дива
нема! Якби розказувать за все, то не те що дня було б мало, - тижня мало!
- говорила Палажка й пiдвела очi до образiв, пiдняла обидвi руки вгору, ще
й пальцi розчепiрила. - Там на Андрi©вськiй горi пiд престолом джерело,
а в те джерело щороку забивають вiз вовни. Як тiльки покажеться зверху
роса, то зараз знов запихають туди вiз вовни, бо якби полилась з того
джерела вода, то ввесь свiт залила б. Я сама чула, як янголи бовтають воду
пiд престолом. Ой господи! Помилуй нас, грiшних! - сказала Палажка i
зiтхнула на всю хату.
Старий Кайдаш сидiв, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Пiду я з бабою до Ки ва та одговiюсь в Лаврi. Як не пустите мене, то
я, зда ться, вмру, - сказала Мелашка.
- Авжеж, Марусе, пусти невiстку, бо як не пустиш, то буде тобi великий
грiх од бога, - навчала Палажка, тикаючи пальцем на образи.
- Та коли ж на великому тижнi багато роботи, - обiзвалась Кайдашиха.
- Я, мамо, ладна день i нiч не спати, пороблю вам усю роботу та й пiду,
- просилась Мелашка, втираючи сльози.
- Та, про мене, йди та й за нас подаси на часточку, - сказав Кайдаш.--
Пiшов би й я, та наста чоловiча робота на полi.
- А коли, дочко, дума ш iти, то спечи собi святу пасочку та калач, та
вкинь у торбу крашанок, та кiльце ковбаски, та шматочок сала, щоб
розговiтись свяченим у Лаврi, то тебе господь простить i помилу , -
навчала Палажка. - А я вже тобi дорогу скрiзь покажу, як пописаному. Мене
всi прочани знають з усього свiту, я ©м усiм даю привiд у Ки вi. В Ки вi
вони всi ходять за мною, неначе вiвцi за пастухом.
Баба Палажка розпрощалась i пiшла з хати. Кайдашиха вчинила тiсто й
спекла Мелашцi маленьку паску. Баба Палажка назбирала по селi десять бабiв
i другого дня зайшла за Мелашкою. В Палажчинiй торбi була й паска, i
чималий калач, i сало, i сiль, i навiть крашанки. Вона кланялась кожному в
хатi й просила простити ©© грiхи. Прочани пiшли до Ки ва.
- Та не барися, дочко, вертайся додому! - наказувала Кайдашиха
невiстцi, стоячи за ворiтьми.
- Як господь не прийме нас до себе, то й вернемось, - говорила Палажка,
кланяючись до дзвiницi трохи не до само© землi.
Йдучи селом, Палажка заходила в декотрi хати, щоб попрощатися з тими
молодицями, з котрими вона лаялась; але як вона лаялась з цiлим селом, то
для не© довелось сливе не минати нi одно© хати i ходити з хати в хату, як
ходить пiп з молитвою.
Прочани йшли день, упросились в одному селi на нiч до добрих людей,
переночували й раненько знов пiшли в дорогу. Мелашка неначе на свiт
народилась: ©© не допiкала тут нi свекруха, нi свекор, нi Мотря. Понад
дорогою зеленiли молодi жита, синiли далекi гори та могили. Надворi було
тепло й ясно. Мелашка нiби набиралася здоров'я на волi.
Вже звернуло з пiвдня. По один бiк дороги була чимала гора, а на горi
могила. Баба Палажка повела молодиць на ту могилу. З тi © могили вже було
видно Ки©в з церквами та дзвiницями. Тi © могили прочани не минали нiколи.
Палажка вийшла на могилу, впала навколiшки й почала молитись. З могили
було видно на горах високi дзвiницi, церкви з золотими верхами. Кругом
Ки ва в долинi зеленiв густий лiс, синiв за Днiпром, нiби повитий сизим
туманом, бiр, а мiж соснами подекуди блищали широкi плеса розлитого
Днiпра. В лiсi блищали золотi хрести монастирiв, неначе дорогi камiнцi,
розкиданi зверху на бору. Сонце свiтило на ки©вськi гори; золотi верхи
сяли й неначе горiли. Баба Палажка припала до землi головою, а за нею й
молодицi почали бити поклони.
Палажка встала i, пiднявши руки вгору, почала розказувать прочанам:
- Онде велика лаврська дзвiниця, а ото коло не© сама Лавра, а то далi
свята Софiя, а то свята Варвара, - говорила вона.
Молодицi водили очима слiдком за ©© рукою, а Мелашка стояла, мов
кам'яна. Тi золотi верхи та бiлi дзвiницi здавалися для не© якоюсь дивною
казкою. Вона вперше йшла до Ки ва. Прочани перейшли бiр i прийшли на
заставу. На заставi стояла черничка й причепилась до ©х:
- Спасайтеся, люди добрi! Нехай вас господь спасеть i помилу . Йдiть
говiти в наш монастир на Подолi до святого Фрола й Лавра. У нас бiльше
мощей, нiж у других монастирях; у нас частка младенця, убитого Iродом,
риза христова i кров з христових ран, i пiр'я архангела Гаври©ла, й молоко
богородицi.
Прочани прибували до застави сотнями. Черниця намовляла й заманювала ©х
до свого монастиря. Сотня прочан пiшла за нею. На других заставах так само
стояли черницi й затягали до себе богомольцiв.
Баба Палажка не послухала черницi. Вона гордовито одказала, що вже йде
в Ки©в ©сти двадцять першу паску й зна всi церкви й монастирi.
Надвечiр Палажка привела прочан у Лавру.
- Чи тут той лев, що з рота в його тече вода? - спитала Мелашка.
- Де там тобi тут! - гордовито сказала Палажка. - Покажу тобi й лева, а
це, бач, велика дзвiниця, а оце Лавра; тут лежать мощi святого Феодосiя...
Мелашка глянула на дзвiницю i трохи злякалась. Для не© чогось
здавалось, що дзвiниця впаде на не© й розчавить ©©.
Прочани пiшли в церкву. В великiй лаврськiй церквi йшла одправа. То