докторатом затягується. Отож твою iсторiю Донна бере - не те що до серця, а,
здається, вiдразу собi до течки. Ледi й джентльмени, я продовжую.
Що-о?! - рвучко подається наперед Донна, аж її пшеничнi патлi,
зметнувшись, спадають у глибокий вирiз светра.
Як?! - обурюється Донна, - як таке може бути? Як узагалi можна так
поводитися з живою жiнкою?!
О, май! - скрушно хитає головою Донна, з цiлком непритаманною їй
господарнiстю розгладжуючи долонями по стiльницi невидиму скатертину: жест,
що видає цiлковиту розгубленiсть, брак коментарiв. Нi, вона також мала
проблеми з своїм останнiм бойфрендом, але щоб таке!
Слухай, - каже Донна, й обличчя їй випогоджується спокоєм знайденого
рiшення: looks like the guy is severely sick, don't you think
so?67
Короткий курс психоаналiзу, шлях до душевного здоров'я: знайти причину,
i проблема знiметься сама собою. Чому досi нiкому не спало на думку, що те
саме можна б проробляти й з народами: пропсихоаналiзував гарненько цiлу
нацiональну iсторiю - i попустить, як рукою знiме. Лiтература як форма
нацiональної терапiї. А що, not a bad
idea68. Шкода, що в нас,
власне, нема лiтератури.
Я тiльки одного не розумiю, - осудливо каже Донна: тут уже явно
зачеплено пiдвалини її свiтогляду. - Я не розумiю, чому ти це все терпiла? I
mean, в лiжковi? Чому вiдразу не сказала: нi?
Концептуальний пiдхiд: боротьба жiнок за свої права.
Що я можу тобi на це вiдповiсти, Донцю? Що нас ростили мужики, обйобанi
як-тiльки-можна з усiх кiнцiв, що потiм такi самi мужики нас трахали, i що в
обох випадках вони робили з нами те, що iншi, чужi мужики зробили з ними? I
що ми приймали й любили їх такими, як вони є, бо не прийняти їх - означало б
стати по сторонi тих, чужих? Що єдиний наш вибiр, отже, був i залишається -
межи жертвою i катом: мiж небуттям i буттям-яке-вбиває?
Вкинувши до смiттєзбiрнi послiдки ланчу - пластиковi тацi iз зужитим
паперовим начинням, кубками й тарiлками в яскравих соусних плямах - соя,
кетчуп, гiрчиця, сливовий джем (цинобра, кармiн, вохра, умбра), - як
декоративнi палiтри з театрального реквiзиту (мiсце першої дiї - майстерня
художника, мiсце другої дiї - квартира в student
dorm69, третю дiю скасовано
з технiчних причин, квитки не повертаються, молитви не вислуховуються), -
вони прошкують до виходу, Донна штовхає склянi дверi, короткий спалах
морозного повiтря радiсно заслiплює легенi, котяться авта, проходять,
смiючись, хлоп'яки в спортивних куртках з емблемою унiверситету, горить
угорi тривожне, електрично-синє небо, i високий, схожий на обкутаного коцом
Леонардо да Вiнчi, в розмаяних сивих космах жебрак на розi простягає до них
пластикову чашку з-пiд кока-коли, побрязкуючи дрiб'язком: "Help homeless,
ma'am!" - "I'm homeless
myself"70, хитає вона
головою: не до нього - в простiр.
- А знаєш, - каже раптом Донна, повертаючись до неї, натягаючи
автомобiльнi рукавички й весело жуючи якусь нову думку, - все-таки цi вашi
схiдноєвропейськi мужчини, вони, правда, бувають брутальнi, але в них бодай
пристрасть є, а в наших що?..
...I дивитимешся в iлюмiнатор, як повзтимуть валiзки по стрiчцi
вантажного конвейєра, аби зникнути в черевi лiтака, одна по однiй, i от уже
- пливучий пустий промiжок, i негр-вантажник у форменiй кепцi з написом
"USAir" вскочить у чорне нутро фургончика, i той рушить з мiсця, а поки ти
проводитимеш його поглядом, конвейєр приберуть, натомiсть на сiрому бетонi
темнiтиме проталина пiдсихаючої калюжi: "Все", - вiдлунить тобi в головi, як
зойк у порожньому храмi, все - це значить, задраєно люки, зараз озветься
сухий трiск мiкрофона, "Ледi й джентльмени", - замуркоче стюардеса, i лiтак
задвигтить, прогрiваючи мотори, i то вже буде iнша дiйснiсть, iнше життя, а
гiрко скiмлячий бiль несправдженостi дотеперiшнього (qu'as tu fait, qu'as tu
fait de ta vie?71 -
допитується голос звiдкись здалеку, - ах облиште, цiй темi стiльки ж лiт,
скiльки людству: все чогось чекаєш, мрiєш i борсаєшся, сподiваючись на щось
попереду, а тодi одного дня виявляється, що то й було життя) - лiпше б тому
болевi заткатись i не висовуватися бiльше.
Дайте менi мiкрофона, i я скажу: ледi й джентльмени, ми створили
пречудовий свiт, i приймiть, будь ласка, з цiєї нагоди вiтання од "USAir", i
од Сi-Ен-Ен, i од Сi-Ай-Ей, i уругвайської наркомафiї, i румунської
секурiтате, i од ЦК Компартiї Китаю, i од мiльйонiв убивць по всiх тюрмах
свiту, i десяткiв мiльйонiв, що ходять на волi, i од п'яти тисяч зачатих
ґвалтом сараєвських байстрят, що коли-небудь же повиростають, i - зростай,
пречудовий свiте, от, власне, i все, що я хотiла сказати, дякую за увагу,
ледi й джентльмени, приємного вам польоту.
В юностi я мрiяла про таку смерть: авiакатастрофа над Атлантикою,
лiтак, що розчиняється в небi й морi, - нi могили, нi слiда. Тепер я всiм
серцем бажаю цьому лiтаку щасливого приземлення: менi подобається дивитись
на високого, жилавого старого з горбатим носом i глибоко вритими вiд очей
вдiл борознами, як вiн запихає в багажний вiдсiк нейлонову торбу з
намальованою на пузi тенiсною ракеткою, i на iспанисту брюнетку в
розхристаному шкiряному пальтi - вона з двома малюками, i, поки, вiдчепивши
вiд наплiчника, примощує в крiслi меншеньке, друге - дiвчинка рокiв п'яти,
вузеньке смагляве личко в барокковiй рамi обiцяюче-примхливих кучерiв, -
розганяється навсiбiч серед проходу засвiченими захватом оченятами й зубками
- перша подорож! - i зупиняється на менi:
- Хай! - щасливо випалює вона.
- Хай! - кажу я.
Пiтсбурґ, вересень - грудень 1994 року.
1 Вбудована кухня.
2 Облиш, дай менi спокiй.
3 Божевiльної любовi.
4 Божевiлля.
5 Ви хочете сказати, це не росiйська?
6 Зневажлива кличка iммiґрантiв-пуерторiканцiв.
7 Прошу?
8 "Край необмежених можливостей" - стандартне
пропаґандистське клiше.
9 Болiсне злягання.
10 Не бачу жодних проблем.
11 AAASS - American Association for the Advancement of
Slavic Studies, провiдна славiстична асоцiацiя США.
12 Господи, аби ж вiн тiльки не був такий збiса добрий
художник!
13 Слов'янський шарм.
14 Звiдки ви? - З України. - А де це?
15 Такий збiса добрий художник.
16 Оце так iсторiя!
17 Край необмежених можливостей.
18 Ви блискучий поет.
19 Шафок (у роздягальнi).
20 Таки вiрно тримаєтеся цього плавання, еге?
21 Розiрваний зв'язок, одразу по розлученнi,
сексуально травматичний.
22 Страх близькостi, страх фригiдностi, суїцидальнi
настрої.
23 I я таке пережила - з батьком моїх дiтей.
24 Мати-одиначка.
25 Схоже, що кожен таке пережив.
26 Просимо до гурту.
27 Кожна жiнка таке переживала.
28 Я знаю.
29 Поважнi психiчнi проблеми.
30 Як ся маєте? - Добре.
31 Для всякого вiку.
32 Звабливої жiнки.
33 Кого це обходить?
34 Забудьте, викиньте з голови.
35 Столик для кави.
36 Пожежна сиґналiзацiя.
37 Термiн повернення (книжки).
38 Аптека.
39 Подорожнє аґентство.
40 Я сама-самiська у цьому великому мiстi, Вiлсоне,
друже, зглянься.
41 Кермування автомобiлем у нетверезому станi.
42 Потрiбних людей.
43 Якщо доля української лiтератури в руках таких
людей, як ви, то нiчого боятись за її майбутнє.
44 Я на десять рокiв старша за тебе. - Брешеш.
45 День Подяки - традицiйно родинне свято.
46 Україна ще не вмерла, - "Це що за гiмн такий?"
47 Тому що розперетака сука не змогла б вижити!
48 Позику, страхову забезпеку.
49 Не про злидня перебiр.
50 Ваш лiтак щойно вiдлетiв, мем.
51 Приємної вам ночi.
52 Падлюка ти, хлопче, чуєш? Ану веди менi зараз сюди
свого боса, чув? Зараз же!
53 А ти вибирай вирази!
54 Можете не хвилюватися, мем.
55 Це п'ятнадцять хвилин їзди, чекаємо на тебе.
56 Чи не могли б ви подзвонити туди.
57 Тiльки не руштеся, чоловiче, гаразд?
58 Це п'ятнадцять хвилин їзди, чоловiче, ви просто
нiчого не тямите в своєму дiлi!
59 Вечiрка.
60 Добре питання.
61 Бридня.
62 Спiлкуватися, бавитися в товариствi.
63 Цiкаво.
64 Далi буде.
65 Ти скiнчила своє дослiдження.
66 Мужчини лайна вартi.
67 Тобi не здається, що хлоп просто серйозно хворий?
68 Непогана думка.
69 Студентському гуртожитку.
70 Поможi ть бездомним, мем! - Я сама бездомна.
71 Що, що зробив ти з своїм життям? (франц.)
здається, вiдразу собi до течки. Ледi й джентльмени, я продовжую.
Що-о?! - рвучко подається наперед Донна, аж її пшеничнi патлi,
зметнувшись, спадають у глибокий вирiз светра.
Як?! - обурюється Донна, - як таке може бути? Як узагалi можна так
поводитися з живою жiнкою?!
О, май! - скрушно хитає головою Донна, з цiлком непритаманною їй
господарнiстю розгладжуючи долонями по стiльницi невидиму скатертину: жест,
що видає цiлковиту розгубленiсть, брак коментарiв. Нi, вона також мала
проблеми з своїм останнiм бойфрендом, але щоб таке!
Слухай, - каже Донна, й обличчя їй випогоджується спокоєм знайденого
рiшення: looks like the guy is severely sick, don't you think
so?67
Короткий курс психоаналiзу, шлях до душевного здоров'я: знайти причину,
i проблема знiметься сама собою. Чому досi нiкому не спало на думку, що те
саме можна б проробляти й з народами: пропсихоаналiзував гарненько цiлу
нацiональну iсторiю - i попустить, як рукою знiме. Лiтература як форма
нацiональної терапiї. А що, not a bad
idea68. Шкода, що в нас,
власне, нема лiтератури.
Я тiльки одного не розумiю, - осудливо каже Донна: тут уже явно
зачеплено пiдвалини її свiтогляду. - Я не розумiю, чому ти це все терпiла? I
mean, в лiжковi? Чому вiдразу не сказала: нi?
Концептуальний пiдхiд: боротьба жiнок за свої права.
Що я можу тобi на це вiдповiсти, Донцю? Що нас ростили мужики, обйобанi
як-тiльки-можна з усiх кiнцiв, що потiм такi самi мужики нас трахали, i що в
обох випадках вони робили з нами те, що iншi, чужi мужики зробили з ними? I
що ми приймали й любили їх такими, як вони є, бо не прийняти їх - означало б
стати по сторонi тих, чужих? Що єдиний наш вибiр, отже, був i залишається -
межи жертвою i катом: мiж небуттям i буттям-яке-вбиває?
Вкинувши до смiттєзбiрнi послiдки ланчу - пластиковi тацi iз зужитим
паперовим начинням, кубками й тарiлками в яскравих соусних плямах - соя,
кетчуп, гiрчиця, сливовий джем (цинобра, кармiн, вохра, умбра), - як
декоративнi палiтри з театрального реквiзиту (мiсце першої дiї - майстерня
художника, мiсце другої дiї - квартира в student
dorm69, третю дiю скасовано
з технiчних причин, квитки не повертаються, молитви не вислуховуються), -
вони прошкують до виходу, Донна штовхає склянi дверi, короткий спалах
морозного повiтря радiсно заслiплює легенi, котяться авта, проходять,
смiючись, хлоп'яки в спортивних куртках з емблемою унiверситету, горить
угорi тривожне, електрично-синє небо, i високий, схожий на обкутаного коцом
Леонардо да Вiнчi, в розмаяних сивих космах жебрак на розi простягає до них
пластикову чашку з-пiд кока-коли, побрязкуючи дрiб'язком: "Help homeless,
ma'am!" - "I'm homeless
myself"70, хитає вона
головою: не до нього - в простiр.
- А знаєш, - каже раптом Донна, повертаючись до неї, натягаючи
автомобiльнi рукавички й весело жуючи якусь нову думку, - все-таки цi вашi
схiдноєвропейськi мужчини, вони, правда, бувають брутальнi, але в них бодай
пристрасть є, а в наших що?..
...I дивитимешся в iлюмiнатор, як повзтимуть валiзки по стрiчцi
вантажного конвейєра, аби зникнути в черевi лiтака, одна по однiй, i от уже
- пливучий пустий промiжок, i негр-вантажник у форменiй кепцi з написом
"USAir" вскочить у чорне нутро фургончика, i той рушить з мiсця, а поки ти
проводитимеш його поглядом, конвейєр приберуть, натомiсть на сiрому бетонi
темнiтиме проталина пiдсихаючої калюжi: "Все", - вiдлунить тобi в головi, як
зойк у порожньому храмi, все - це значить, задраєно люки, зараз озветься
сухий трiск мiкрофона, "Ледi й джентльмени", - замуркоче стюардеса, i лiтак
задвигтить, прогрiваючи мотори, i то вже буде iнша дiйснiсть, iнше життя, а
гiрко скiмлячий бiль несправдженостi дотеперiшнього (qu'as tu fait, qu'as tu
fait de ta vie?71 -
допитується голос звiдкись здалеку, - ах облиште, цiй темi стiльки ж лiт,
скiльки людству: все чогось чекаєш, мрiєш i борсаєшся, сподiваючись на щось
попереду, а тодi одного дня виявляється, що то й було життя) - лiпше б тому
болевi заткатись i не висовуватися бiльше.
Дайте менi мiкрофона, i я скажу: ледi й джентльмени, ми створили
пречудовий свiт, i приймiть, будь ласка, з цiєї нагоди вiтання од "USAir", i
од Сi-Ен-Ен, i од Сi-Ай-Ей, i уругвайської наркомафiї, i румунської
секурiтате, i од ЦК Компартiї Китаю, i од мiльйонiв убивць по всiх тюрмах
свiту, i десяткiв мiльйонiв, що ходять на волi, i од п'яти тисяч зачатих
ґвалтом сараєвських байстрят, що коли-небудь же повиростають, i - зростай,
пречудовий свiте, от, власне, i все, що я хотiла сказати, дякую за увагу,
ледi й джентльмени, приємного вам польоту.
В юностi я мрiяла про таку смерть: авiакатастрофа над Атлантикою,
лiтак, що розчиняється в небi й морi, - нi могили, нi слiда. Тепер я всiм
серцем бажаю цьому лiтаку щасливого приземлення: менi подобається дивитись
на високого, жилавого старого з горбатим носом i глибоко вритими вiд очей
вдiл борознами, як вiн запихає в багажний вiдсiк нейлонову торбу з
намальованою на пузi тенiсною ракеткою, i на iспанисту брюнетку в
розхристаному шкiряному пальтi - вона з двома малюками, i, поки, вiдчепивши
вiд наплiчника, примощує в крiслi меншеньке, друге - дiвчинка рокiв п'яти,
вузеньке смагляве личко в барокковiй рамi обiцяюче-примхливих кучерiв, -
розганяється навсiбiч серед проходу засвiченими захватом оченятами й зубками
- перша подорож! - i зупиняється на менi:
- Хай! - щасливо випалює вона.
- Хай! - кажу я.
Пiтсбурґ, вересень - грудень 1994 року.
1 Вбудована кухня.
2 Облиш, дай менi спокiй.
3 Божевiльної любовi.
4 Божевiлля.
5 Ви хочете сказати, це не росiйська?
6 Зневажлива кличка iммiґрантiв-пуерторiканцiв.
7 Прошу?
8 "Край необмежених можливостей" - стандартне
пропаґандистське клiше.
9 Болiсне злягання.
10 Не бачу жодних проблем.
11 AAASS - American Association for the Advancement of
Slavic Studies, провiдна славiстична асоцiацiя США.
12 Господи, аби ж вiн тiльки не був такий збiса добрий
художник!
13 Слов'янський шарм.
14 Звiдки ви? - З України. - А де це?
15 Такий збiса добрий художник.
16 Оце так iсторiя!
17 Край необмежених можливостей.
18 Ви блискучий поет.
19 Шафок (у роздягальнi).
20 Таки вiрно тримаєтеся цього плавання, еге?
21 Розiрваний зв'язок, одразу по розлученнi,
сексуально травматичний.
22 Страх близькостi, страх фригiдностi, суїцидальнi
настрої.
23 I я таке пережила - з батьком моїх дiтей.
24 Мати-одиначка.
25 Схоже, що кожен таке пережив.
26 Просимо до гурту.
27 Кожна жiнка таке переживала.
28 Я знаю.
29 Поважнi психiчнi проблеми.
30 Як ся маєте? - Добре.
31 Для всякого вiку.
32 Звабливої жiнки.
33 Кого це обходить?
34 Забудьте, викиньте з голови.
35 Столик для кави.
36 Пожежна сиґналiзацiя.
37 Термiн повернення (книжки).
38 Аптека.
39 Подорожнє аґентство.
40 Я сама-самiська у цьому великому мiстi, Вiлсоне,
друже, зглянься.
41 Кермування автомобiлем у нетверезому станi.
42 Потрiбних людей.
43 Якщо доля української лiтератури в руках таких
людей, як ви, то нiчого боятись за її майбутнє.
44 Я на десять рокiв старша за тебе. - Брешеш.
45 День Подяки - традицiйно родинне свято.
46 Україна ще не вмерла, - "Це що за гiмн такий?"
47 Тому що розперетака сука не змогла б вижити!
48 Позику, страхову забезпеку.
49 Не про злидня перебiр.
50 Ваш лiтак щойно вiдлетiв, мем.
51 Приємної вам ночi.
52 Падлюка ти, хлопче, чуєш? Ану веди менi зараз сюди
свого боса, чув? Зараз же!
53 А ти вибирай вирази!
54 Можете не хвилюватися, мем.
55 Це п'ятнадцять хвилин їзди, чекаємо на тебе.
56 Чи не могли б ви подзвонити туди.
57 Тiльки не руштеся, чоловiче, гаразд?
58 Це п'ятнадцять хвилин їзди, чоловiче, ви просто
нiчого не тямите в своєму дiлi!
59 Вечiрка.
60 Добре питання.
61 Бридня.
62 Спiлкуватися, бавитися в товариствi.
63 Цiкаво.
64 Далi буде.
65 Ти скiнчила своє дослiдження.
66 Мужчини лайна вартi.
67 Тобi не здається, що хлоп просто серйозно хворий?
68 Непогана думка.
69 Студентському гуртожитку.
70 Поможi ть бездомним, мем! - Я сама бездомна.
71 Що, що зробив ти з своїм життям? (франц.)