Страница:
- Це дiйсно одинока цiль мого життя... - вiдповiла я i глянула йому в
очi. Його очi горiли, а на устах грала ще ледве замiтна iронiчна усмiшка.
- Чи ви находите в тiм щось гумористичного, пане доктор?
- О, то нi, - вiдповiв вiн поспiшно, вiдвертаючись вiд мене i беручи за
альбом з фотографiями, що лежав на столi перед ним. - Воно видалося менi
лише потрохи чудним.
- Що я пишу? Це правда, в мене нема вiдповiдно© освiти i я пишу, ведена
лише самим чуттям.
- Нi, того не хотiв я сказати, - закинув вiн, - але те, що ви ще
молодi, i... i повиннi властиво життя уживати, а не загребуватися в
книжках та тратити мiж ними свою молодiсть. Ви... ви могли би й замiж
вийти, могли би i так щасливою бути.
- Це правда, - вiдповiла я рiвнодушно, - я могла би й так бути
щасливою; однак я не дивлюся на подружжя, як на одиноку цiль женщини, т.
. не дивлюся як на головну цiль свого життя.
- Чому? - спитав бистро.
- Тому, що вона може дуже легко звихнутись, а тим часом праця - ©© не
може менi нiхто вiдiбрати, ©© можна хiба не приняти.
- А коли б ©© справдi не принято? - спитав iз поспiхом. - Коли б ©©,
напр., не принято, що осталось би вам, крiм не©?
Я глянула на нього широко створеними, майже наполоханими очима, а
опiсля водила ними через хвильку поза ним.
- Це не може бути, пане доктор, не може бути! - вiдповiла я з якоюсь
здержуваною розпукою.
Вiн дивився на мене зчудований, мов побачив мене такою перший раз у
життi. А вiдтак сказав:
- Я сам не вiрю, щоб воно могло так бути, i питаю лише так для
прикладу, яку мету життя вибрали би ви собi в тiм випадку, коли би вам
вашо© теперiшньо© цiлi забракло, значить, коли би ваших праць не приймали,
а лиш "для себе" ви писати не хотiли би?
- Я не знаю, пане доктор! Я дiйсно не знаю... тодi я була би дуже
нещаслива. Бог зна , що б тодi було, якби я не могла працювати по душi.
- А щастя родинне... чи воно не ма у вас жодно© вартостi? - питав
далi.
- Чому нi? Однак де запорука, що я дiстану i його? Ах, я не хочу з тою
думкою i зживатися, що воно менi також припаде. Я над тим не хочу нiколи
думати. Хто привикне до думки, що йому доля всмiхнеться, той двiчi чу ться
нещасливим, коли його поб' недоля!
- Це правда! - вiдповiв вiн. - Однак чоловiк може почасти i передвидiти
свою долю. Чи ви не вiдчува те, напр., зближення того, що зветься в
людськiм життi щастям, i бува звичайно метою життя?
Я задумалась.
- Нi, пане доктор! - А по хвильцi, пiд час котро© постать Орядина
станула в мо©х думках чомусь так ясно, додала я поспiшно: - Я не знаю, я
справдi не знаю. Впрочiм, чи не можна бути чи юсь жiнкою i любити, попри
чоловiка, i працю або яку-небудь штуку: малярство, музику, лiтературу, -
одним словом, любити свiт божий в цiлiй його величi, з рiзнородними його
гарними i чудесними об'явами? Чи то не можна?
Вiн усмiхнувся якимсь зависним усмiхом.
- Чи я кажу, що не можна? Я був би гордий, коли б мав таку жiнку. Нехай
би любила i малярство, i музику, всi штуки свiту, займалася кождою працею,
що вiдповiдала би ©© iстотi, ©© смаковi, поринала в нiй досхочу, до втоми,
лише найбiльше нехай би любила мене!
Я усмiхнулась, хоч вiн видавався менi дуже поважним у тiй хвилi.
- Чому ви смi теся? Я би тому того жадав, що я сам любив би ©© дуже,
дуже щиро!
- Як же ви це можете знати?
- О, я це знаю. В мене вже натура така. Що я люблю, люблю вже навiки.
Я не вiдповiла, а вiн обертав скоро картки в альбомi, мов шукав когось
там. Нараз задержався при фотографi© свояка Муня, котру менi прислав вуйко
на рiздвянi свята.
- Хто це такий? - спитав рiзко.
Я сказала хто.
- Ваш свояк? - спитав недовiрчиво, i його очi блиснули. - Вiн
пристойний[91]; але ж бо вiн чорнявий!
- Вiн справдi чорнявий, чи в тiм що дивного?
Вiн спаленiв i нiби погрузився в оглядання цього лиця.
- Я шукав фамiлiйних черт, - оправдувався пiвголосом. - Менi здавалося,
що вiн, як ваш брат, мусив би бути русявий. - Опiсля запер нетерпеливим
рухом альбом i, оглянувшись ще раз по кiмнатi, кинувши оком на всi дрiбнi
образки i фотографi© на стiнi, ухопив за капелюх.
- Не хочу вам забирати бiльше часу, - сказав, - тим бiльше, що мусите
також iти в мiсто. Дощ уста . Я вернуся сейчас i заступлю вас при матерi.
Попрощався й вийшов.
Я слiдила за ним очима так довго, доки не зник з виду.
"Що я люблю, люблю вже навiки!" - повторював раз по раз якийсь голос у
менi. I я була в тiм переконана. Вiн останеться сво©й любовi вiрний...
Але яка вона буде? Яка царiвна?
Певно, нiмкеня. Але нi! Вiн казав раз, що йому слов'янськi жiнки лiпше
подобаються...
* * *
Послiднiй тиждень його побуту минав страшно скоро. Вiн став якийсь
нервовий, неспокiйний. Майже щодня говорив об сво©м вiд'©здi, або: "тепер
маю перед собою ще п'ять днiв"; опiсля знов: "тепер лиш три", а врештi
сказав: "маю ще лиш завтра".
День перед тим "завтра" сидiли ми обо в городi, недалеко веранди, i
вiн помагав менi вибирати i завивати насiння з рiзних цвiтiв. Був
мовчаливий, а я старалася його розвеселити, хоч i сама не була в надто
яснiм настро©.
- Коли будете мати щось iз ваших праць друкованого, то пришлете менi це
самi - правда? - обiзвавсь урештi.
- Пришлю.
- А коли заручитесь, то напишете менi це також самi, добре?
Я не бачила його лиця при тих словах, а що жартував звичайно в
спокiйнiм тонi, так я взяла цi слова за жарт i вiдповiла так само
спокiйно.
- Добре.
Вiн помовчав, а через хвилину сказав:
- Тодi пришлю вам прегарну велику мушлю[92], котро© шум буде вам
пригадувати море.
- I вас.
- Мене не потребу вам пригадувати, коли будете вже судженою, - сказав
пiвголосом.
- Однак я хочу.
- Коли б я знав, що вона пригадувала би вам мене тодi, то розбив би ©©
поперед усього.
Я розсмiялася тихим смiхом.
- То значить, що я би ©© в такiм випадку не дiстала. Ну, нехай буде й
так, але тодi забуду про вас цiлком, цiлком.
- Забудьте! - сказав з якоюсь гордою, однак заразом i гiркою веселiстю.
- Я не пригадаюся вам, певно, нiчим. Вiд матерi не довiда тесь про мене
нiчого, бо я попросив би ©© не згадувати вам про мене. Зi знайомими не
переписуюся. Часописи не будуть про мене згадувати, бо я анi полiтик, анi
лiтерат. Взагалi я не тiшуся нiякою "славою" i залежало менi завсiгди на
тiм дуже мало, щоби здобути собi "iм'я" i розголос. Я старався лиш про те,
щоби бути щирим дорадником i помiчником тим, що зверталися з довiр'ям до
мене, i бути характерним i гiдним сином сво © кра©ни. На чiм iншiм
залежало й залежить менi дуже мало, i тому належу до тих, про котрих не
"чути" дуже багато. Вам прийдеться навiть дуже легко забути про мене.
- Так само, як i вам про "товаришку", - вiдказала я (нiби хотiла його в
жартi уколоти), - з котрою аристократ по душi заприязнився на шiсть
недiль. Але там на морi, на тiм широкiм, прегарнiм, голубiм морi, на днi
котрого бачиться знов другий, прекрасний, багатий свiт, там забуде вiн ©©
цiлком.
Саме в тiй хвилi звернувся вiн до хвiртки, крiзь котру входила панi
Марко з Оксаною, i, не обертаючись до мене, сказав змiненим, однак
спокiйним голосом:
- Там не забуде вiн ©© нiколи. Що вiн любить, любить вже навiки.
На мо©х устах завмер свавiльний усмiх, а жартiвливi слова не повертали
бiльше на них. Я жалувала висказаних слiв, вiдчула нагло глибокий жаль, а
заразом стало менi так, немовби я потонула i тiлом i душею в цiле море
цвiтучих, сво©м запахом упоюючих цвiтiв...
Другого, т. . послiднього дня не бачила я його перед полуднем майже
зовсiм. Ходив кудись прощатися до знайомих i вiдвiдати впослiдн сво©х
кiлькох пацi нтiв, що дiстались йому припадком; а коли вернув, складав
якiсь книжки i речi. Споминав, що вiд'©де вночi. По обiдi прийшла Оксана,
i ми пiшли всi тро до мiста. Вона мала в книгарнi замовити якiсь ноти, а
вiн якийсь медицинський часопис.
Я ждала на обох надворi i читала заголовки виставлених книжок.
Незабаром вийшов i вiн, i ми проходжувалися попри книгарнi, Оксана
барилася довго.
Незадовго по тiм рипнули дверi вiд склепу[93].
Ми звернулися живо до них, думаючи, що це Оксана. однак це був хто
iнший.
Це був Орядин. В менi застигла кров.
Вiн, розумi ться, бачив i нас. Минаючи попри нас, палкий, мов iскра,
плохий[94], iронiчний, кинув на нас блискучими очима. Доктора змiрив вiд
голови до нiг, а мене поздоровив iронiчно, i, як менi здавалося, ледве що
не вимовив: "Отже, вищий чоловiк найшовся, гратулюю вам!"
Побачивши його перед собою так несподiвано, я спаленiла сильно; по
тому, мов пiдтята, зблiдла; а пересвiдчення, що доктор це бачить, мiшало
мене ще гiрше. Доктор же бачив дiйсно. Вп'яливши сво© проникливi очi в
мене, читав i вiдгадував iз мого змiшаного лиця все, а я, не вмiючи
панувати над виразом свого лиця, стояла перед ним, немов виновниця, зi
спущеними вiями...
- Хто це був? - спитав мене.
- Орядин... - вiдповiла я здавленим голосом.
- Орядин? То вiн?.. - I не питав бiльше нiчого.
Коли я на його пiзнiше глянула, видавався менi цiлком блiдим. Дивився
кудись далеко вперед себе, так мовби я не находилася коло його, i,
пiдкручуючи спокiйним рухом вус, гриз спiдню губу... Хутко по тiм вийшла й
Оксана.
- Ви ждали на мене, - щебетала вона, - а менi показувано стiльки нових
нот! Там був i ваш Орядин, Наталко. Переглядав також ноти на скрипку,
фортепiано. Вiн не говорив iз вами? Ха-ха! - смiялася. - Дивився раз у
раз, як ви проходжувались iз доктором, а ви, докторе, - звернулась до
його, - заiнтересували того панка так, що питав книгаря, хто ви такий.
- Мабуть, довiдався, хто я, - вiдповiв цей спокiйно. - А може, я й
перешкодив йому побалакати зi сво ю...знайомою. Ну, нехай вже простить;
цi © ночi вiд'©ду вже.
- Цi © ночi, докторе? Нi, завтра рано! - кликнула Оксана.
Я йшла мовчки мiж ним i нею i не створила уст анi на слово. Вiд його
вiяло на мене знов немов холодом, i я вiд холоду того неначе в'яла. Що
сталося йому так нагло? Чому змiнився знов на того гордого, неприступного
чоловiка, що вiдпихав мене чимсь вiд себе, настроював такою сво ю iстотою
так само вiдпорно i гордо, настроював так до слiз!
- Цi © ночi, Оксано! - вiдповiв вiн рiвним, спокiйним голосом. - Коли
раз кiнець настав всьому, так пощо вiдкладати його i мучити других i себе?
Коли вiд'©ду нiчним по©здом, мати переспить прощання i встане завтра
сильнiша. Служба буде мати менше заходу, а панна Наталiя...
- А товаришка обiйме знов сво звичайне заняття, читання часописiв
уголос, - докiнчила я зворушеним, хвилюючим голосом.
Його погляд промайнув по менi велично i стрiтився з мо©м. В мене було
чоло грiзно зморщене, а уста усмiхалися нервовим болiсним усмiхом.
- А панна Наталiя, - говорив далi, мовби не чув мо©х роздразнених слiв,
- стане ©й оп'ять одинокою пiдпорою i заступить ©й мене. Так обiцяла менi
i того держуся.
- Так обiцяла я, - повторила я вслiд за ним, а бiльше й не говорила.
Вiн звертався всiма сво©ми словами до Оксани. Просив ©© вiдвiдувати
матiр i т. д., а коли вона попросила нас вiдпровадити ©© додому, я
вимовилася, що мене панi Марко потребу , i вiн пiшов iз нею.
Я хотiла остатися сама, щоб розстро на душа втихомирилася. Зворушена
несподiваним побаченням з Орядином, не могла я також помиритися i з мiною
доктора. Була вражена до глибини душi, неспокiйна, невдоволена, а на
Оксану розгнiвана. Як важилася вона менi казати: "там був i ваш Орядин"?
Ха-ха-ха! Мiй! Я ©й i не оповiдала про сво© вiдносини до його, а вона,
примхувата, кинула те слово, не надумуючись довго, нiби жартом; вiн же
дума , певно, що Орядин справдi мiй! Впрочiм, менi дуже мало залежить на
тiм, що вiн собi дума !
Вернув саме з заходом сонця додому.
Ми сидiли з панею Марко на верандi вдвiйку i ждали його, т. . вона
ждала. Я лиш товаришила ©й. Мене розболiла голова i на свiжiм воздусi було
менi легше.
Коли я його побачила недалеко дому, забило в менi серце живiше, i я
поблiдла.
Смiшно.
I чому це? Нi, нi, вiн був менi цiлком байдужий, був лише добрим, дуже
добрим знайомим. Я навiть не розумiю, з яко© причини стратила я свою
певнiсть, iменно вiд тi © хвилi в городi, в котрiй сказав на мiй
жартiвливий закид, що "що вiн любить, любить вже навiки!" А що я
занепоко©лася його приходом тепер, це мало в тiм свою причину, що вiн
бачив мо заклопотання при стрiчi з Орядином!
Мабуть, тому й змiнився вiн супроти мене. Його, може, розлютило, що
товаришка його матерi ма знайомих мужчин, i ©© душа не звернена лише до
тi ©, що хлiб да , що в не© мрi© "романтичнi", що, може, вона ма навiть
якiсь любовнi зносини за ©© плечима i що, помимо звiсно© обiцянки остатися
i берегти далi хоровиту даму, покине ©© якого-небудь гарного дня i пiде
так, як прийшла...
Так, так, це лиш такi здогади могли змiнити настрiй його душi, менi ще
донедавна так щиро прихильно©! Панi Марко мусила йому щось сказати про
Орядина i про мене, а може, сказала i все, що знала вiд мене про мене i
про його? Звiдки брались би в його думки про "заручини"? Вiн бачив
прецiнь, яке життя ми ведемо. Що менi дiяти? Звинятися перед ним?
Ба! з яко© причини? Тому, що в мене, як насмiхався Орядин, "тонке,
вразливе сумлiння, мов павутина", i я не зношу на собi найменшо© тiнi?
Впрочiм, чи я крiпачка, щоби зайнялася зi свого поступування? Ах, нi, коли
вже раз так про мене дума , коли став холодним, ранить мене, так нехай! Я
пiдiйму голову ще вище, чим лiпше трафить вiн у серце. Вiн помиля ться. Я
вмiю горе зносити!
Вiн iшов через зiльник просто до нас, до веранди, вiльним ходом i
поздоровив нас уже здалека. Ступаючи сходами вгору, глянув на нас
втомленими очима, i один-однiсiнький погляд на його лице переконав мене,
що в його душi зайшло "якесь сонце".
- Добрий вечiр! - сказав, i знявши капелюх з голови, кинув його таким
рухом вiд себе, мовби був фiзично дуже втомленим.
- Добрий вечiр, Iвасю! - вiдказала панi Марко втiшно. - А де ти так
барився? Ходив ще, може, до кого прощатися?
- Нi, - вiдповiв вiн. - Вiдпровадив лиш Оксану додому, а опiсля зайшов
ще в мiський город на прохiд. Мене болить голова... - Сказавши це,
притягнув близько до матерi крiсло й сiв напроти мене.
- I тебе болить голова?
- Чи болить ще кого, крiм мене? - спитав вiн.
- Таже Наталку...
- Так? Може, зi зворушення? - Вiн перехилився до мене, i по його тонких
устах заграла лиш для мене замiтна злослива усмiшка.
- У мене зi зворушення, пане доктор, - вiдповiла я спокiйно, хоч на днi
душi так i скипiло щось вiдпорне на його iронiю. - Але з чого болить вона
у вас? - Я говорила пiвголосом i не дивилася йому в очi.
- О, в мене не дивота, - вiдповiв з уданою веселiстю. - В мене, як
нiмцi кажуть, Reisefieber[95]
- Менi так прикро, Iвасечку, що ти ©деш нiчним, а не аж ранiшнiм
по©здом, - вмiшалася панi Марко. - Це вигляда так, якби я тебе виганяла!
Вiн усмiхнувся гiрким усмiхом, вiдгортаючи повiльним рухом волосся з
чола.
- Нi, мамо, ви не виганя те мене.
- Так що ж жене тебе вiд мене?
- Мене... жаль за... морем. - А вiдтак додав: - Ви ж зна те, мамо, що я
мушу покинути вас!
- Знаю, знаю, мiй сину, однак цим разом ранить менi твiй вiд'©зд серце
бiльше, як звичайно.
- Це болить мене. Однак майте терпеливiсть. Мине ще якийсь час, i я
прибуду до вас назавсiгди. Мушу конче побачити Iндiю, а опiсля, як доля
схоче, заживемо вдвiйцi.
- Як доля схоче - вiдповiла вона гiрко.
- I чому би не хотiла? Впрочiм, - додав напiвжартiвливо, напiвглумливо,
- менi вже найкрайнiша пора вертати назад до свого "ремесла". Тут у вас я
знiжнiв, як жiнка, зм'як; ще якийсь час, i рiзна немiч вчепилася би мене,
заким би я це й замiтив.
- А там, на морi, чу теся сильнiшi, пане доктор? - спитала я стиха.
- О, там! Там широко i просторо, там смерть так близько коло чоловiка,
що вiн забува все проче. Сили i думки його занятi, можуть гуляти досхочу.
Тут менi тiсно, а почасти я майже непотрiбний.
- Iване, ти говориш таке при менi? - обiзвалася з жалем стара дама. -
Чи я в тебе вже нiчого не значу?
- Простiть, мамо! Ви значите у мене дуже багато, однак я належу поки що
там...
- Але серцем тут: не правда ж, мiй сину?
- Тут, мамо, тут, - вiдповiв. I, похиляючнсь, притиснув ©© руку до
сво©х уст.
- Надiюся, що як поверну, то не буду таким нудним, як, напр., нинi. Там
полишу всю свою немiч, сво© хиби, всi сво© аристократичнi примхи i стану
знов вашим сином, та буду лiкарем i хорватом, як мiй батько. Ви будете з
мене вдоволенi, мамо!
- Я була з тебе все вдоволена, Iвасечку; навiть тодi, коли ти був ще
малим хлопчиною...
- Спасибi вам за це, матiнко. Вiзьму з собою тi слова i буду берегти ©х
як пам'ятку в сво©м серцi. Милiшо© споминки не буде в мене...
Оцi слова, висказанi спокiйним, однак майже здавленим голосом, стиснули
мене немов клiщами за серце, i я з якогось наглого жалю мало що вголос не
зойкнула. Пiднявшись зi свого мiсця, я перейшла хутко попри його в другу
кiмнату, не глянувши на його нi одним поглядом.
Вiн не дивився й на мене. Ох, я це вiдчула. Я вiдчула це всiма нервами,
i уста мо© затялися гордо, а серце рвалося з жалю. Га! Нехай рветься! Чим
скорше, тим лiпше!
О пiв до третьо© вночi мав вiд'©хати.
По вечерi сидiв ще довго в кiмнатi панi Марко, i обо говорили дуже
багато.
Не знаю, об чiм говорили вони, бо я мала сво заняття, i не мала охоти
оставатись при них. Впрочiм, у мене на душi було так, що я була би пiшла i
на кiнець свiту вiд людей, а не шукала ©х, особливо ж тих, що ранили менi
серце. Справдi, вiн завдав менi такого болю, бо став саме перед вiд'©здом
iншим. При розлуцi повиннi й вороги помиритися, а не... товаришi. Правда,
я лиш товаришка, а вiн (як говорила раз Оксана) чоловiк iз гарним,
независимим становиськом i з значним ма тком. Однак пощо говорив так
часто, що "що я люблю, люблю вже навiки"? Пощо говорив тодi менi цi слова?
Тепер став таким неприступним, гордим, мовби хотiв мене привести в
послiднiй хвилi до пересвiдчення, що я в його очах дiйсно не що iнше, лиш
товаришка його матерi, i що тим й для його. Але це ще не все, т. . я
сама не вiрю в це. Вiн надто освiчений, щоби поступав так, i я вiдчуваю
iнстинктивно, що всьому причина Орядин. "Орядин - твiй товариш, держись
його!" - говорить видимо цiла його iстота... А той "товариш" - аж смiшно!
- який уже сердечний: зда ться, взяв би, коли би мiг, пiд ноги! Пролетiв
коло мене, повний iронi©, ©дкостi, глуму, повний потайного смiху, а
однакож - не без чувства!
Задля того, задля того безумного, гарячого, несправедливого чувства,
задля всiх тих його поривiв, примх люблю його...
Люблю? Ах, нi, тепер не знаю вже, чи люблю. Вiн менi майже обрид. Майже
нараз остогид...
Я сидiла в неосвiченiм салонi, притикаючiм до кiмнати, в котрiй
находилися бесiдуючi, при широко створенiм вiкнi, що виходило в город,
вихилена вниз - i думала. Знизу пiднiмався запах цвiтучих астер, а в
воздусi вiщувало щось виразно осiнь. Вiд часу до часу вiяв легесенький
вiтрець, i тодi вiдзивалася десь недалеко на альтанi еольська арфа. © тон
здавався менi ледве замiтним, гармонiйним, однак дуже жалiсним зойком. Не
знаю, чому я собi уявила, що це звучне зiтхання шука чогось, яко©сь
пристанi або якогось серця, з котрим могло би зiллятися в одну пiсню...
Воно блукало по цiлiм городi, вiтер носив його на сво©х крилах -
здавалося, всюди, бо всюди вiдзивалося воно. Мiж деревами й кущами, що
зарисовувались темно вiд стежок, висипаних бiлим пiском, i блукало довго,
а врештi добилося до мети. Мо серце, наповнене смутком, перенялося його
жалем i приняло його в себе... Чи я вмiю терпiти? Чи в мене вже з натури
наклiн до того? Чи це ознака велико© душевно© немочi, що душа моя хилиться
так до смутку, мов той цвiт лелi© додолу?
Не знаю...
Сперши голову в долонi, я прислухалася голосовi Марка, що доносився до
мене неясно. "Що я люблю, люблю вже навiки", - прокинулось у менi нараз
живо, i глибокий жаль стиснув мо серце, як перше. За кiлька годна вiд'©де
вiн, i хто зна , чи побачимося ще в життi. Нашi дороги розходяться так
далеко, а обставини нашого життя такi рiзнi!
Що вiн ма поборювати, а що я? Його доля спочива на сильних
пiдвалинах, i вiн керму нею пiсля волi, а я, кинена у вир життя, мов
човен на бистре море, не маю найменшо© опори...
Прислухаючись його голосовi, вiдчувала я, як у менi щось хвилювало. Я
була огiрчена, прибита якоюсь тугою-жалем i чулася обидженою. До того
домiшалося чувство завистi, якого я не зазнавала досi. Я знала: саме тепер
обiймав вiн свою матiр, цiлував знову ©© руки (чинив це так нiжно), просив
знову, щоби пильнувала свого здоров'я, уникала всього, що могло би
причинитися до роздразнення ©© нервiв i ©© наскрiзь хорого серця. I я
знала докладно, як вона йому на це все вiдповiсть. Це бачила я вже не раз
на власнi очi. Нiколи не бачила я таких гарних вiдносин мiж мачухою i
пасербом, як тут!
Тепер дякувала йому за всi гарнi хвилi, що пережила при нiм за цiлий
час його побуту, дякувала за те, що журився нею i що вiдвiдав ©©... Що не
забував ©© i був вдячним за ©© любов. Обiцювала все, чого жадав:
пильнуватися i жити для його, бо чу ться "самотнiм на свiтi".
З голосу здавався менi таким розжалобленим, перенятим якимсь таким
глибоким жалем i сумом, що мене це сильно вразило. Таким не бував вiн
досi: вiн уникав навiть так званих м'яких хвиль, щоби не виявити, скiльки
теплого i щирого чувства крилося в його грудi. Мовби встидався того... А
тепер? Що йому було? Чому приходилося йому так тяжко покидати матiр i
рiдну сторону, коли говорив ще недавно, що там йому мило?
Вiдтак настала хвиля прощання. Панi Марко плакала. "Не побачу тебе знов
бог зна як довго, а може, й нiколи!" - хлипала з плачем.
Я була сильно зворушена. Я знала, що небавом стану i я перед ним. I
дiйсно, майже в тiй самiй хвилi спитав вiн придавленим голосом:
- Де вона?
Мене пройняло морозом, в серцi защемiло щось, задрижало, i щось
гордого, вiдпорного прокинулось у нiм та додало менi сили. Заразом
вiдчувала я, як менi вiдступила вся кров iз лиця. Не ожидаючи поклику вiд
його або вiд панi Марко, створила я дверi ©х кiмнати, що були лиш
прихиленi, й, увiйшовши до них, станула недалеко порога.
Панi Марко обняла була його, i в тiй поставi застала я ©х. Побачивши
мене, освободився так хутко з рук матерi, мовби його зловили на лихiм
учинку або мовби соромився, що його побачив хто "м'яким". Звернувшись до
мене, простяг щиро обидвi руки, однак лиш на хвилину. В слiдуючiй хвилинi
вже опустив ©х.
- Прощаючись з матiр'ю, питав я й про вас, - сказав вимушеним холодним
голосом, поправляючи, як менi видiлось, дуже дрижачою рукою окуляри. -
Хотiв i вам за все, чим упри мнили ви менi мiй побут, хоч, може, i
несвiдомо, подякувати. Гарних прожитих тут хвиль не забуду так скоро; а
думками буду не раз - пробувати тут. Щодо вашо© обiцянки не покидати мо ©
матерi, то не хочу напирати на вас, щоб ви повторили менi ©©. - А
звертаючись до матерi, сказав: - Панна Верковичiвна (звичайно, коли був у
добрiм настро©, говорив "Наталiя") обiцяла менi, мамо, не опускати вас
нiколи, хiба тодi, коли б ви самi вiддалили ©© вiд себе. Однак я думаю...
- Цього я нiколи не вчиню! - вiдповiла стара дама жалiсно i,
зблизившись до мене, обняла мене так само щиро, як перед хвилею його, i
поцiлувала.
- Я не вiддалю ©© нiколи вiд себе, хiба тодi, коли ©© зажада хтось
такий, що не бажав би собi вже жодно© розлуки з нею. Чи добре так,
Наталко?
Я усмiхнулася гiрко.
- Добре, панi Марко!
- Видиш, Iвасечку, що я вгадала, - сказала й усмiхнулася якось дивно, -
а тепер iду приладити тобi звiснi папери.
I вiдiйшла.
- Що воно добре, переконаний i я, - обiзвався вiн перший. - Однак я не
такий певний, як моя мати, що ви останетеся при нiй довго. В життi
людськiм луча ться стiльки неожиданого, наглого, що лучче не числити на
нiщо певне. Те, що ми звикли вважати незмiнним або лише нашим,
виховзу ться нам не раз так несподiвано з рук, що ледве можна це
зрозумiти. Тому... тому, прощаючись з вами, бажаю вам вже тепер
якнайбiльше щастя, бажаю вам "сонця"; будьте переконанi, що щиро бажаю! -
I простяг удруге руку до мене.
Я стояла перед ним, холодна, нiма, мов готова до бою, i не рушалася,
коли вiн подав руку.
- Це гарно, пане доктор, що ви бажа те товаришцi стiльки щастя й сонця,
- обiзвалася я, усмiхаючись нервово. - Особливо сонця жадна моя душа; бо
саме його не мала я нiколи надто в сво©м життi i, мабуть, не буду й
пiзнiше мати. Щодо гарних хвиль, то й я не забуду ©х нiколи. А повторяти
обiцянку, що не покину вашо© матерi, не маю причини. Ви й так не повiрили
би менi цiлком, а я не привикла накидуватися чим-небудь, хоч би це було
лиш успокоюючим запевненням, а тепер не вчиню цього вже зовсiм.
Вiн спалахнув i мав уже на устах якiсь гострi слова, однак погамувався
i спитав:
- Що дало вам причину думати, що я не повiрю вам цiлком?
- Ви самi дали менi нагоду прийти на ту думку, - вiдповiла я, - але ви
помиля тесь, пане доктор. I компаньйонка вмi бути вiрною, а за дiзнанi
добродiйства, за щире прихильне серце - вдячною; тим бiльше така, що
чу ться самiтною i погорджуваною. Але попри те вмi вона бути вiрною i
собi i, оцiнюючи других, умi цiнити й себе. Бували хвилi, в котрих ви
обходилися зi мною, як з чоловiком, рiвним вам душею i думками,
обходилися, як зi сво©м товаришем. Це були для мене сонячнi хвилi, i за
них дякую вам iз щирого серця. Вони - я це вiдчуваю - будуть сяяти довго,
довго в мо©й душi. Надiюся, що це не оскорбить вас, пане доктор. Впрочiм -
ми розста мося й так.
Я пiдiйшла до його, щоби подати йому руку. Вiн стояв спертий об стiл а
блiдий як смерть.
- Бувайте здоровi! Я бажаю вам так само щастя i сонця на будуче, як ви
менi...
- Сонця, сонця... - промовив вiн глухим голосом й усмiхнувся якось
чудно. При тiм вп'ялив сво© великi, в тiй хвилi незвичайно зворушенi очi в
мене, мовби хотiв мiй вид задержати навiки в сво©й пам'ятi. - Ви кажете:
сонця... воно заходить вiднинi для мене!
Я глянула на його широко отвертими очима.
- Заходить?
- Так, для мене. Для другого воно сходить.
Я не розумiла його.
- Жаль менi, пане доктор, коли би це було правдою, - сказала я
пiвголосом, i я говорила щиру правду.
Невимовний жаль обгорнув мою душу, i щоб не виявити того перед ним, я
спустила погляд вниз i подала з холодним поклоном руку.
- Ще раз... бувайте здоровi!
Вiн склонився так само холодно, формально, але не сказав анi слова.
Здавалось, всяке прощальне слово так i застрягло йому в горлi. Рука його
була холодна, мов лiд, i обняла мою праву мов клiщами.
Я пiшла не оглядаючись, як та сонна, i не знаю, чи менi це приснилося,
чи було дiйснiстю, а то, що вслiд за мною продзвенiло насилу висказане,
очi. Його очi горiли, а на устах грала ще ледве замiтна iронiчна усмiшка.
- Чи ви находите в тiм щось гумористичного, пане доктор?
- О, то нi, - вiдповiв вiн поспiшно, вiдвертаючись вiд мене i беручи за
альбом з фотографiями, що лежав на столi перед ним. - Воно видалося менi
лише потрохи чудним.
- Що я пишу? Це правда, в мене нема вiдповiдно© освiти i я пишу, ведена
лише самим чуттям.
- Нi, того не хотiв я сказати, - закинув вiн, - але те, що ви ще
молодi, i... i повиннi властиво життя уживати, а не загребуватися в
книжках та тратити мiж ними свою молодiсть. Ви... ви могли би й замiж
вийти, могли би i так щасливою бути.
- Це правда, - вiдповiла я рiвнодушно, - я могла би й так бути
щасливою; однак я не дивлюся на подружжя, як на одиноку цiль женщини, т.
. не дивлюся як на головну цiль свого життя.
- Чому? - спитав бистро.
- Тому, що вона може дуже легко звихнутись, а тим часом праця - ©© не
може менi нiхто вiдiбрати, ©© можна хiба не приняти.
- А коли б ©© справдi не принято? - спитав iз поспiхом. - Коли б ©©,
напр., не принято, що осталось би вам, крiм не©?
Я глянула на нього широко створеними, майже наполоханими очима, а
опiсля водила ними через хвильку поза ним.
- Це не може бути, пане доктор, не може бути! - вiдповiла я з якоюсь
здержуваною розпукою.
Вiн дивився на мене зчудований, мов побачив мене такою перший раз у
життi. А вiдтак сказав:
- Я сам не вiрю, щоб воно могло так бути, i питаю лише так для
прикладу, яку мету життя вибрали би ви собi в тiм випадку, коли би вам
вашо© теперiшньо© цiлi забракло, значить, коли би ваших праць не приймали,
а лиш "для себе" ви писати не хотiли би?
- Я не знаю, пане доктор! Я дiйсно не знаю... тодi я була би дуже
нещаслива. Бог зна , що б тодi було, якби я не могла працювати по душi.
- А щастя родинне... чи воно не ма у вас жодно© вартостi? - питав
далi.
- Чому нi? Однак де запорука, що я дiстану i його? Ах, я не хочу з тою
думкою i зживатися, що воно менi також припаде. Я над тим не хочу нiколи
думати. Хто привикне до думки, що йому доля всмiхнеться, той двiчi чу ться
нещасливим, коли його поб' недоля!
- Це правда! - вiдповiв вiн. - Однак чоловiк може почасти i передвидiти
свою долю. Чи ви не вiдчува те, напр., зближення того, що зветься в
людськiм життi щастям, i бува звичайно метою життя?
Я задумалась.
- Нi, пане доктор! - А по хвильцi, пiд час котро© постать Орядина
станула в мо©х думках чомусь так ясно, додала я поспiшно: - Я не знаю, я
справдi не знаю. Впрочiм, чи не можна бути чи юсь жiнкою i любити, попри
чоловiка, i працю або яку-небудь штуку: малярство, музику, лiтературу, -
одним словом, любити свiт божий в цiлiй його величi, з рiзнородними його
гарними i чудесними об'явами? Чи то не можна?
Вiн усмiхнувся якимсь зависним усмiхом.
- Чи я кажу, що не можна? Я був би гордий, коли б мав таку жiнку. Нехай
би любила i малярство, i музику, всi штуки свiту, займалася кождою працею,
що вiдповiдала би ©© iстотi, ©© смаковi, поринала в нiй досхочу, до втоми,
лише найбiльше нехай би любила мене!
Я усмiхнулась, хоч вiн видавався менi дуже поважним у тiй хвилi.
- Чому ви смi теся? Я би тому того жадав, що я сам любив би ©© дуже,
дуже щиро!
- Як же ви це можете знати?
- О, я це знаю. В мене вже натура така. Що я люблю, люблю вже навiки.
Я не вiдповiла, а вiн обертав скоро картки в альбомi, мов шукав когось
там. Нараз задержався при фотографi© свояка Муня, котру менi прислав вуйко
на рiздвянi свята.
- Хто це такий? - спитав рiзко.
Я сказала хто.
- Ваш свояк? - спитав недовiрчиво, i його очi блиснули. - Вiн
пристойний[91]; але ж бо вiн чорнявий!
- Вiн справдi чорнявий, чи в тiм що дивного?
Вiн спаленiв i нiби погрузився в оглядання цього лиця.
- Я шукав фамiлiйних черт, - оправдувався пiвголосом. - Менi здавалося,
що вiн, як ваш брат, мусив би бути русявий. - Опiсля запер нетерпеливим
рухом альбом i, оглянувшись ще раз по кiмнатi, кинувши оком на всi дрiбнi
образки i фотографi© на стiнi, ухопив за капелюх.
- Не хочу вам забирати бiльше часу, - сказав, - тим бiльше, що мусите
також iти в мiсто. Дощ уста . Я вернуся сейчас i заступлю вас при матерi.
Попрощався й вийшов.
Я слiдила за ним очима так довго, доки не зник з виду.
"Що я люблю, люблю вже навiки!" - повторював раз по раз якийсь голос у
менi. I я була в тiм переконана. Вiн останеться сво©й любовi вiрний...
Але яка вона буде? Яка царiвна?
Певно, нiмкеня. Але нi! Вiн казав раз, що йому слов'янськi жiнки лiпше
подобаються...
* * *
Послiднiй тиждень його побуту минав страшно скоро. Вiн став якийсь
нервовий, неспокiйний. Майже щодня говорив об сво©м вiд'©здi, або: "тепер
маю перед собою ще п'ять днiв"; опiсля знов: "тепер лиш три", а врештi
сказав: "маю ще лиш завтра".
День перед тим "завтра" сидiли ми обо в городi, недалеко веранди, i
вiн помагав менi вибирати i завивати насiння з рiзних цвiтiв. Був
мовчаливий, а я старалася його розвеселити, хоч i сама не була в надто
яснiм настро©.
- Коли будете мати щось iз ваших праць друкованого, то пришлете менi це
самi - правда? - обiзвавсь урештi.
- Пришлю.
- А коли заручитесь, то напишете менi це також самi, добре?
Я не бачила його лиця при тих словах, а що жартував звичайно в
спокiйнiм тонi, так я взяла цi слова за жарт i вiдповiла так само
спокiйно.
- Добре.
Вiн помовчав, а через хвилину сказав:
- Тодi пришлю вам прегарну велику мушлю[92], котро© шум буде вам
пригадувати море.
- I вас.
- Мене не потребу вам пригадувати, коли будете вже судженою, - сказав
пiвголосом.
- Однак я хочу.
- Коли б я знав, що вона пригадувала би вам мене тодi, то розбив би ©©
поперед усього.
Я розсмiялася тихим смiхом.
- То значить, що я би ©© в такiм випадку не дiстала. Ну, нехай буде й
так, але тодi забуду про вас цiлком, цiлком.
- Забудьте! - сказав з якоюсь гордою, однак заразом i гiркою веселiстю.
- Я не пригадаюся вам, певно, нiчим. Вiд матерi не довiда тесь про мене
нiчого, бо я попросив би ©© не згадувати вам про мене. Зi знайомими не
переписуюся. Часописи не будуть про мене згадувати, бо я анi полiтик, анi
лiтерат. Взагалi я не тiшуся нiякою "славою" i залежало менi завсiгди на
тiм дуже мало, щоби здобути собi "iм'я" i розголос. Я старався лиш про те,
щоби бути щирим дорадником i помiчником тим, що зверталися з довiр'ям до
мене, i бути характерним i гiдним сином сво © кра©ни. На чiм iншiм
залежало й залежить менi дуже мало, i тому належу до тих, про котрих не
"чути" дуже багато. Вам прийдеться навiть дуже легко забути про мене.
- Так само, як i вам про "товаришку", - вiдказала я (нiби хотiла його в
жартi уколоти), - з котрою аристократ по душi заприязнився на шiсть
недiль. Але там на морi, на тiм широкiм, прегарнiм, голубiм морi, на днi
котрого бачиться знов другий, прекрасний, багатий свiт, там забуде вiн ©©
цiлком.
Саме в тiй хвилi звернувся вiн до хвiртки, крiзь котру входила панi
Марко з Оксаною, i, не обертаючись до мене, сказав змiненим, однак
спокiйним голосом:
- Там не забуде вiн ©© нiколи. Що вiн любить, любить вже навiки.
На мо©х устах завмер свавiльний усмiх, а жартiвливi слова не повертали
бiльше на них. Я жалувала висказаних слiв, вiдчула нагло глибокий жаль, а
заразом стало менi так, немовби я потонула i тiлом i душею в цiле море
цвiтучих, сво©м запахом упоюючих цвiтiв...
Другого, т. . послiднього дня не бачила я його перед полуднем майже
зовсiм. Ходив кудись прощатися до знайомих i вiдвiдати впослiдн сво©х
кiлькох пацi нтiв, що дiстались йому припадком; а коли вернув, складав
якiсь книжки i речi. Споминав, що вiд'©де вночi. По обiдi прийшла Оксана,
i ми пiшли всi тро до мiста. Вона мала в книгарнi замовити якiсь ноти, а
вiн якийсь медицинський часопис.
Я ждала на обох надворi i читала заголовки виставлених книжок.
Незабаром вийшов i вiн, i ми проходжувалися попри книгарнi, Оксана
барилася довго.
Незадовго по тiм рипнули дверi вiд склепу[93].
Ми звернулися живо до них, думаючи, що це Оксана. однак це був хто
iнший.
Це був Орядин. В менi застигла кров.
Вiн, розумi ться, бачив i нас. Минаючи попри нас, палкий, мов iскра,
плохий[94], iронiчний, кинув на нас блискучими очима. Доктора змiрив вiд
голови до нiг, а мене поздоровив iронiчно, i, як менi здавалося, ледве що
не вимовив: "Отже, вищий чоловiк найшовся, гратулюю вам!"
Побачивши його перед собою так несподiвано, я спаленiла сильно; по
тому, мов пiдтята, зблiдла; а пересвiдчення, що доктор це бачить, мiшало
мене ще гiрше. Доктор же бачив дiйсно. Вп'яливши сво© проникливi очi в
мене, читав i вiдгадував iз мого змiшаного лиця все, а я, не вмiючи
панувати над виразом свого лиця, стояла перед ним, немов виновниця, зi
спущеними вiями...
- Хто це був? - спитав мене.
- Орядин... - вiдповiла я здавленим голосом.
- Орядин? То вiн?.. - I не питав бiльше нiчого.
Коли я на його пiзнiше глянула, видавався менi цiлком блiдим. Дивився
кудись далеко вперед себе, так мовби я не находилася коло його, i,
пiдкручуючи спокiйним рухом вус, гриз спiдню губу... Хутко по тiм вийшла й
Оксана.
- Ви ждали на мене, - щебетала вона, - а менi показувано стiльки нових
нот! Там був i ваш Орядин, Наталко. Переглядав також ноти на скрипку,
фортепiано. Вiн не говорив iз вами? Ха-ха! - смiялася. - Дивився раз у
раз, як ви проходжувались iз доктором, а ви, докторе, - звернулась до
його, - заiнтересували того панка так, що питав книгаря, хто ви такий.
- Мабуть, довiдався, хто я, - вiдповiв цей спокiйно. - А може, я й
перешкодив йому побалакати зi сво ю...знайомою. Ну, нехай вже простить;
цi © ночi вiд'©ду вже.
- Цi © ночi, докторе? Нi, завтра рано! - кликнула Оксана.
Я йшла мовчки мiж ним i нею i не створила уст анi на слово. Вiд його
вiяло на мене знов немов холодом, i я вiд холоду того неначе в'яла. Що
сталося йому так нагло? Чому змiнився знов на того гордого, неприступного
чоловiка, що вiдпихав мене чимсь вiд себе, настроював такою сво ю iстотою
так само вiдпорно i гордо, настроював так до слiз!
- Цi © ночi, Оксано! - вiдповiв вiн рiвним, спокiйним голосом. - Коли
раз кiнець настав всьому, так пощо вiдкладати його i мучити других i себе?
Коли вiд'©ду нiчним по©здом, мати переспить прощання i встане завтра
сильнiша. Служба буде мати менше заходу, а панна Наталiя...
- А товаришка обiйме знов сво звичайне заняття, читання часописiв
уголос, - докiнчила я зворушеним, хвилюючим голосом.
Його погляд промайнув по менi велично i стрiтився з мо©м. В мене було
чоло грiзно зморщене, а уста усмiхалися нервовим болiсним усмiхом.
- А панна Наталiя, - говорив далi, мовби не чув мо©х роздразнених слiв,
- стане ©й оп'ять одинокою пiдпорою i заступить ©й мене. Так обiцяла менi
i того держуся.
- Так обiцяла я, - повторила я вслiд за ним, а бiльше й не говорила.
Вiн звертався всiма сво©ми словами до Оксани. Просив ©© вiдвiдувати
матiр i т. д., а коли вона попросила нас вiдпровадити ©© додому, я
вимовилася, що мене панi Марко потребу , i вiн пiшов iз нею.
Я хотiла остатися сама, щоб розстро на душа втихомирилася. Зворушена
несподiваним побаченням з Орядином, не могла я також помиритися i з мiною
доктора. Була вражена до глибини душi, неспокiйна, невдоволена, а на
Оксану розгнiвана. Як важилася вона менi казати: "там був i ваш Орядин"?
Ха-ха-ха! Мiй! Я ©й i не оповiдала про сво© вiдносини до його, а вона,
примхувата, кинула те слово, не надумуючись довго, нiби жартом; вiн же
дума , певно, що Орядин справдi мiй! Впрочiм, менi дуже мало залежить на
тiм, що вiн собi дума !
Вернув саме з заходом сонця додому.
Ми сидiли з панею Марко на верандi вдвiйку i ждали його, т. . вона
ждала. Я лиш товаришила ©й. Мене розболiла голова i на свiжiм воздусi було
менi легше.
Коли я його побачила недалеко дому, забило в менi серце живiше, i я
поблiдла.
Смiшно.
I чому це? Нi, нi, вiн був менi цiлком байдужий, був лише добрим, дуже
добрим знайомим. Я навiть не розумiю, з яко© причини стратила я свою
певнiсть, iменно вiд тi © хвилi в городi, в котрiй сказав на мiй
жартiвливий закид, що "що вiн любить, любить вже навiки!" А що я
занепоко©лася його приходом тепер, це мало в тiм свою причину, що вiн
бачив мо заклопотання при стрiчi з Орядином!
Мабуть, тому й змiнився вiн супроти мене. Його, може, розлютило, що
товаришка його матерi ма знайомих мужчин, i ©© душа не звернена лише до
тi ©, що хлiб да , що в не© мрi© "романтичнi", що, може, вона ма навiть
якiсь любовнi зносини за ©© плечима i що, помимо звiсно© обiцянки остатися
i берегти далi хоровиту даму, покине ©© якого-небудь гарного дня i пiде
так, як прийшла...
Так, так, це лиш такi здогади могли змiнити настрiй його душi, менi ще
донедавна так щиро прихильно©! Панi Марко мусила йому щось сказати про
Орядина i про мене, а може, сказала i все, що знала вiд мене про мене i
про його? Звiдки брались би в його думки про "заручини"? Вiн бачив
прецiнь, яке життя ми ведемо. Що менi дiяти? Звинятися перед ним?
Ба! з яко© причини? Тому, що в мене, як насмiхався Орядин, "тонке,
вразливе сумлiння, мов павутина", i я не зношу на собi найменшо© тiнi?
Впрочiм, чи я крiпачка, щоби зайнялася зi свого поступування? Ах, нi, коли
вже раз так про мене дума , коли став холодним, ранить мене, так нехай! Я
пiдiйму голову ще вище, чим лiпше трафить вiн у серце. Вiн помиля ться. Я
вмiю горе зносити!
Вiн iшов через зiльник просто до нас, до веранди, вiльним ходом i
поздоровив нас уже здалека. Ступаючи сходами вгору, глянув на нас
втомленими очима, i один-однiсiнький погляд на його лице переконав мене,
що в його душi зайшло "якесь сонце".
- Добрий вечiр! - сказав, i знявши капелюх з голови, кинув його таким
рухом вiд себе, мовби був фiзично дуже втомленим.
- Добрий вечiр, Iвасю! - вiдказала панi Марко втiшно. - А де ти так
барився? Ходив ще, може, до кого прощатися?
- Нi, - вiдповiв вiн. - Вiдпровадив лиш Оксану додому, а опiсля зайшов
ще в мiський город на прохiд. Мене болить голова... - Сказавши це,
притягнув близько до матерi крiсло й сiв напроти мене.
- I тебе болить голова?
- Чи болить ще кого, крiм мене? - спитав вiн.
- Таже Наталку...
- Так? Може, зi зворушення? - Вiн перехилився до мене, i по його тонких
устах заграла лиш для мене замiтна злослива усмiшка.
- У мене зi зворушення, пане доктор, - вiдповiла я спокiйно, хоч на днi
душi так i скипiло щось вiдпорне на його iронiю. - Але з чого болить вона
у вас? - Я говорила пiвголосом i не дивилася йому в очi.
- О, в мене не дивота, - вiдповiв з уданою веселiстю. - В мене, як
нiмцi кажуть, Reisefieber[95]
- Менi так прикро, Iвасечку, що ти ©деш нiчним, а не аж ранiшнiм
по©здом, - вмiшалася панi Марко. - Це вигляда так, якби я тебе виганяла!
Вiн усмiхнувся гiрким усмiхом, вiдгортаючи повiльним рухом волосся з
чола.
- Нi, мамо, ви не виганя те мене.
- Так що ж жене тебе вiд мене?
- Мене... жаль за... морем. - А вiдтак додав: - Ви ж зна те, мамо, що я
мушу покинути вас!
- Знаю, знаю, мiй сину, однак цим разом ранить менi твiй вiд'©зд серце
бiльше, як звичайно.
- Це болить мене. Однак майте терпеливiсть. Мине ще якийсь час, i я
прибуду до вас назавсiгди. Мушу конче побачити Iндiю, а опiсля, як доля
схоче, заживемо вдвiйцi.
- Як доля схоче - вiдповiла вона гiрко.
- I чому би не хотiла? Впрочiм, - додав напiвжартiвливо, напiвглумливо,
- менi вже найкрайнiша пора вертати назад до свого "ремесла". Тут у вас я
знiжнiв, як жiнка, зм'як; ще якийсь час, i рiзна немiч вчепилася би мене,
заким би я це й замiтив.
- А там, на морi, чу теся сильнiшi, пане доктор? - спитала я стиха.
- О, там! Там широко i просторо, там смерть так близько коло чоловiка,
що вiн забува все проче. Сили i думки його занятi, можуть гуляти досхочу.
Тут менi тiсно, а почасти я майже непотрiбний.
- Iване, ти говориш таке при менi? - обiзвалася з жалем стара дама. -
Чи я в тебе вже нiчого не значу?
- Простiть, мамо! Ви значите у мене дуже багато, однак я належу поки що
там...
- Але серцем тут: не правда ж, мiй сину?
- Тут, мамо, тут, - вiдповiв. I, похиляючнсь, притиснув ©© руку до
сво©х уст.
- Надiюся, що як поверну, то не буду таким нудним, як, напр., нинi. Там
полишу всю свою немiч, сво© хиби, всi сво© аристократичнi примхи i стану
знов вашим сином, та буду лiкарем i хорватом, як мiй батько. Ви будете з
мене вдоволенi, мамо!
- Я була з тебе все вдоволена, Iвасечку; навiть тодi, коли ти був ще
малим хлопчиною...
- Спасибi вам за це, матiнко. Вiзьму з собою тi слова i буду берегти ©х
як пам'ятку в сво©м серцi. Милiшо© споминки не буде в мене...
Оцi слова, висказанi спокiйним, однак майже здавленим голосом, стиснули
мене немов клiщами за серце, i я з якогось наглого жалю мало що вголос не
зойкнула. Пiднявшись зi свого мiсця, я перейшла хутко попри його в другу
кiмнату, не глянувши на його нi одним поглядом.
Вiн не дивився й на мене. Ох, я це вiдчула. Я вiдчула це всiма нервами,
i уста мо© затялися гордо, а серце рвалося з жалю. Га! Нехай рветься! Чим
скорше, тим лiпше!
О пiв до третьо© вночi мав вiд'©хати.
По вечерi сидiв ще довго в кiмнатi панi Марко, i обо говорили дуже
багато.
Не знаю, об чiм говорили вони, бо я мала сво заняття, i не мала охоти
оставатись при них. Впрочiм, у мене на душi було так, що я була би пiшла i
на кiнець свiту вiд людей, а не шукала ©х, особливо ж тих, що ранили менi
серце. Справдi, вiн завдав менi такого болю, бо став саме перед вiд'©здом
iншим. При розлуцi повиннi й вороги помиритися, а не... товаришi. Правда,
я лиш товаришка, а вiн (як говорила раз Оксана) чоловiк iз гарним,
независимим становиськом i з значним ма тком. Однак пощо говорив так
часто, що "що я люблю, люблю вже навiки"? Пощо говорив тодi менi цi слова?
Тепер став таким неприступним, гордим, мовби хотiв мене привести в
послiднiй хвилi до пересвiдчення, що я в його очах дiйсно не що iнше, лиш
товаришка його матерi, i що тим й для його. Але це ще не все, т. . я
сама не вiрю в це. Вiн надто освiчений, щоби поступав так, i я вiдчуваю
iнстинктивно, що всьому причина Орядин. "Орядин - твiй товариш, держись
його!" - говорить видимо цiла його iстота... А той "товариш" - аж смiшно!
- який уже сердечний: зда ться, взяв би, коли би мiг, пiд ноги! Пролетiв
коло мене, повний iронi©, ©дкостi, глуму, повний потайного смiху, а
однакож - не без чувства!
Задля того, задля того безумного, гарячого, несправедливого чувства,
задля всiх тих його поривiв, примх люблю його...
Люблю? Ах, нi, тепер не знаю вже, чи люблю. Вiн менi майже обрид. Майже
нараз остогид...
Я сидiла в неосвiченiм салонi, притикаючiм до кiмнати, в котрiй
находилися бесiдуючi, при широко створенiм вiкнi, що виходило в город,
вихилена вниз - i думала. Знизу пiднiмався запах цвiтучих астер, а в
воздусi вiщувало щось виразно осiнь. Вiд часу до часу вiяв легесенький
вiтрець, i тодi вiдзивалася десь недалеко на альтанi еольська арфа. © тон
здавався менi ледве замiтним, гармонiйним, однак дуже жалiсним зойком. Не
знаю, чому я собi уявила, що це звучне зiтхання шука чогось, яко©сь
пристанi або якогось серця, з котрим могло би зiллятися в одну пiсню...
Воно блукало по цiлiм городi, вiтер носив його на сво©х крилах -
здавалося, всюди, бо всюди вiдзивалося воно. Мiж деревами й кущами, що
зарисовувались темно вiд стежок, висипаних бiлим пiском, i блукало довго,
а врештi добилося до мети. Мо серце, наповнене смутком, перенялося його
жалем i приняло його в себе... Чи я вмiю терпiти? Чи в мене вже з натури
наклiн до того? Чи це ознака велико© душевно© немочi, що душа моя хилиться
так до смутку, мов той цвiт лелi© додолу?
Не знаю...
Сперши голову в долонi, я прислухалася голосовi Марка, що доносився до
мене неясно. "Що я люблю, люблю вже навiки", - прокинулось у менi нараз
живо, i глибокий жаль стиснув мо серце, як перше. За кiлька годна вiд'©де
вiн, i хто зна , чи побачимося ще в життi. Нашi дороги розходяться так
далеко, а обставини нашого життя такi рiзнi!
Що вiн ма поборювати, а що я? Його доля спочива на сильних
пiдвалинах, i вiн керму нею пiсля волi, а я, кинена у вир життя, мов
човен на бистре море, не маю найменшо© опори...
Прислухаючись його голосовi, вiдчувала я, як у менi щось хвилювало. Я
була огiрчена, прибита якоюсь тугою-жалем i чулася обидженою. До того
домiшалося чувство завистi, якого я не зазнавала досi. Я знала: саме тепер
обiймав вiн свою матiр, цiлував знову ©© руки (чинив це так нiжно), просив
знову, щоби пильнувала свого здоров'я, уникала всього, що могло би
причинитися до роздразнення ©© нервiв i ©© наскрiзь хорого серця. I я
знала докладно, як вона йому на це все вiдповiсть. Це бачила я вже не раз
на власнi очi. Нiколи не бачила я таких гарних вiдносин мiж мачухою i
пасербом, як тут!
Тепер дякувала йому за всi гарнi хвилi, що пережила при нiм за цiлий
час його побуту, дякувала за те, що журився нею i що вiдвiдав ©©... Що не
забував ©© i був вдячним за ©© любов. Обiцювала все, чого жадав:
пильнуватися i жити для його, бо чу ться "самотнiм на свiтi".
З голосу здавався менi таким розжалобленим, перенятим якимсь таким
глибоким жалем i сумом, що мене це сильно вразило. Таким не бував вiн
досi: вiн уникав навiть так званих м'яких хвиль, щоби не виявити, скiльки
теплого i щирого чувства крилося в його грудi. Мовби встидався того... А
тепер? Що йому було? Чому приходилося йому так тяжко покидати матiр i
рiдну сторону, коли говорив ще недавно, що там йому мило?
Вiдтак настала хвиля прощання. Панi Марко плакала. "Не побачу тебе знов
бог зна як довго, а може, й нiколи!" - хлипала з плачем.
Я була сильно зворушена. Я знала, що небавом стану i я перед ним. I
дiйсно, майже в тiй самiй хвилi спитав вiн придавленим голосом:
- Де вона?
Мене пройняло морозом, в серцi защемiло щось, задрижало, i щось
гордого, вiдпорного прокинулось у нiм та додало менi сили. Заразом
вiдчувала я, як менi вiдступила вся кров iз лиця. Не ожидаючи поклику вiд
його або вiд панi Марко, створила я дверi ©х кiмнати, що були лиш
прихиленi, й, увiйшовши до них, станула недалеко порога.
Панi Марко обняла була його, i в тiй поставi застала я ©х. Побачивши
мене, освободився так хутко з рук матерi, мовби його зловили на лихiм
учинку або мовби соромився, що його побачив хто "м'яким". Звернувшись до
мене, простяг щиро обидвi руки, однак лиш на хвилину. В слiдуючiй хвилинi
вже опустив ©х.
- Прощаючись з матiр'ю, питав я й про вас, - сказав вимушеним холодним
голосом, поправляючи, як менi видiлось, дуже дрижачою рукою окуляри. -
Хотiв i вам за все, чим упри мнили ви менi мiй побут, хоч, може, i
несвiдомо, подякувати. Гарних прожитих тут хвиль не забуду так скоро; а
думками буду не раз - пробувати тут. Щодо вашо© обiцянки не покидати мо ©
матерi, то не хочу напирати на вас, щоб ви повторили менi ©©. - А
звертаючись до матерi, сказав: - Панна Верковичiвна (звичайно, коли був у
добрiм настро©, говорив "Наталiя") обiцяла менi, мамо, не опускати вас
нiколи, хiба тодi, коли б ви самi вiддалили ©© вiд себе. Однак я думаю...
- Цього я нiколи не вчиню! - вiдповiла стара дама жалiсно i,
зблизившись до мене, обняла мене так само щиро, як перед хвилею його, i
поцiлувала.
- Я не вiддалю ©© нiколи вiд себе, хiба тодi, коли ©© зажада хтось
такий, що не бажав би собi вже жодно© розлуки з нею. Чи добре так,
Наталко?
Я усмiхнулася гiрко.
- Добре, панi Марко!
- Видиш, Iвасечку, що я вгадала, - сказала й усмiхнулася якось дивно, -
а тепер iду приладити тобi звiснi папери.
I вiдiйшла.
- Що воно добре, переконаний i я, - обiзвався вiн перший. - Однак я не
такий певний, як моя мати, що ви останетеся при нiй довго. В життi
людськiм луча ться стiльки неожиданого, наглого, що лучче не числити на
нiщо певне. Те, що ми звикли вважати незмiнним або лише нашим,
виховзу ться нам не раз так несподiвано з рук, що ледве можна це
зрозумiти. Тому... тому, прощаючись з вами, бажаю вам вже тепер
якнайбiльше щастя, бажаю вам "сонця"; будьте переконанi, що щиро бажаю! -
I простяг удруге руку до мене.
Я стояла перед ним, холодна, нiма, мов готова до бою, i не рушалася,
коли вiн подав руку.
- Це гарно, пане доктор, що ви бажа те товаришцi стiльки щастя й сонця,
- обiзвалася я, усмiхаючись нервово. - Особливо сонця жадна моя душа; бо
саме його не мала я нiколи надто в сво©м життi i, мабуть, не буду й
пiзнiше мати. Щодо гарних хвиль, то й я не забуду ©х нiколи. А повторяти
обiцянку, що не покину вашо© матерi, не маю причини. Ви й так не повiрили
би менi цiлком, а я не привикла накидуватися чим-небудь, хоч би це було
лиш успокоюючим запевненням, а тепер не вчиню цього вже зовсiм.
Вiн спалахнув i мав уже на устах якiсь гострi слова, однак погамувався
i спитав:
- Що дало вам причину думати, що я не повiрю вам цiлком?
- Ви самi дали менi нагоду прийти на ту думку, - вiдповiла я, - але ви
помиля тесь, пане доктор. I компаньйонка вмi бути вiрною, а за дiзнанi
добродiйства, за щире прихильне серце - вдячною; тим бiльше така, що
чу ться самiтною i погорджуваною. Але попри те вмi вона бути вiрною i
собi i, оцiнюючи других, умi цiнити й себе. Бували хвилi, в котрих ви
обходилися зi мною, як з чоловiком, рiвним вам душею i думками,
обходилися, як зi сво©м товаришем. Це були для мене сонячнi хвилi, i за
них дякую вам iз щирого серця. Вони - я це вiдчуваю - будуть сяяти довго,
довго в мо©й душi. Надiюся, що це не оскорбить вас, пане доктор. Впрочiм -
ми розста мося й так.
Я пiдiйшла до його, щоби подати йому руку. Вiн стояв спертий об стiл а
блiдий як смерть.
- Бувайте здоровi! Я бажаю вам так само щастя i сонця на будуче, як ви
менi...
- Сонця, сонця... - промовив вiн глухим голосом й усмiхнувся якось
чудно. При тiм вп'ялив сво© великi, в тiй хвилi незвичайно зворушенi очi в
мене, мовби хотiв мiй вид задержати навiки в сво©й пам'ятi. - Ви кажете:
сонця... воно заходить вiднинi для мене!
Я глянула на його широко отвертими очима.
- Заходить?
- Так, для мене. Для другого воно сходить.
Я не розумiла його.
- Жаль менi, пане доктор, коли би це було правдою, - сказала я
пiвголосом, i я говорила щиру правду.
Невимовний жаль обгорнув мою душу, i щоб не виявити того перед ним, я
спустила погляд вниз i подала з холодним поклоном руку.
- Ще раз... бувайте здоровi!
Вiн склонився так само холодно, формально, але не сказав анi слова.
Здавалось, всяке прощальне слово так i застрягло йому в горлi. Рука його
була холодна, мов лiд, i обняла мою праву мов клiщами.
Я пiшла не оглядаючись, як та сонна, i не знаю, чи менi це приснилося,
чи було дiйснiстю, а то, що вслiд за мною продзвенiло насилу висказане,