стали вогкi. - Ви додержали слова!
Я усмiхнулася сумно, здвигнувши мовчки плечима, i вiдвернула вiд його
погляд, котрий затемнився слiзьми.
Вiн се замiтив.
- Одинокий товаришу мiй! - сказав i стиснув мою руку по-мужеськи. -
Вiдки брав ти силу, хто додав тобi ©© i хто додасть на будуче?
Цi немногi слова, висказанi з великою щирiстю, слова, яких я не чула за
цiлий важкий час вiд нiкого, зворушили мене так глибоко, що я, ослаблена i
зденервована до крайностi, не могла опертися сильному жалю i, вiдвернувши
лице вiд його, сперла чоло об дверi i заплакала тихим, нечутним плачем. Я
чулася такою опущеною, такою осиротiлою, що була би найрадше поклалася з
помершою разом у домовину, щоб заснути тим вiчним тихим сном, котрий не
ма нi мрiй, нi обудження i не зна горя життя.
- Iдiть ви спочити! - просив вiн здавленим голосом. - Вам треба бiльше
вiдпочинку, як менi. З вас стала лише тiнь, i було би просто не совiсно,
коли б я, а ще надто як лiкар, глядiв спокiйно, як ви напружу те сво© аж
до крайностi зужитi сили i дальше. Досить вже пожертвування, ви дали нам
бiльше, нiж ми мали право жадати вiд вас.
Я хотiла йому перервати, але вiн не допустив мене до слова.
- Нi, нi, не кажiть анi слова! - просив вiн. - Ваш вигляд свiдчить менi
аж надто добре, з яким пожертвуванням i з якою щирiстю та любов'ю обходили
ви мою матiр до послiдньо© хвилини ©© життя. Будьте переконанi, що мо©м
першим обов'язком буде вiддячитись вам за все. А тепер iдiть, добра
дитино! Наберiть трохи сили, а менi скажiть, до чого маю братися
насамперед; я послухаю вас.
- Я скажу аж пiзнiше, - вiдповiла я. - Ви занадто втомленi, щоб могли
братися в сiй хвилинi за яку-небудь справу! Ляжте, в мене знайомi,
Оксана i ©© добрий батько.
Але вiн не слухав. Взяв мене за руку i вiдвiв на силу до мо © кiмнати,
вговорюючи в мене, що не такий втомлений, як я думаю, або як, може,
вигляда . Що ляже тодi, як я спiчну доволi i зможу сама одна заступити
його дома; нехай йому повiрю.
I я мусила повiрити йому - i вiн не лягав...
Блудила я, мов мара, по кiмнатах у довгiй жалiбнiй сукнi, лякалася сама
свого блiдого, схудлого вигляду, а коли померша лежала хвилинами сама,
тягнуло мене на силу до не©, i я кидалася мовчки на ©© холодну грудь i,
загребавши обличчя, тут же лежала нерухомо.
Таку вже бог долю дав, що трачу всiх дорогих менi людей.
I я плакала тихим, гiрким смiхом...
Хвилинами не хотiла я в те вiрити, що вона вже не живе! Се ж було
неможливе, що ©© вже не буде нiколи, що уста ©© не заговорять до мене,
рука ©© не погладить мого волосся, i. вона не пригорне мене до себе
нiколи, нiколи! Що вiдтепер не пожуриться мо ю долею нiхто на свiтi...
Крок за кроком снувалася за мною межи всiма чужими i "свояками" ©©
улюблена собака з сумними очима i вниз спущеною головою.
Я боялася тих "своякiв", ©х погляди супроводжали мене неустанно i,
здавалося, в одно говорили; "Тепер ти можеш собi вже йти. Тепер вже ми
тут, вона не потребу тепер жодно© товаришки". Дивилися за всiм, що я
брала до рук, куди що поставила i куди ходила. Лиш вiн один добрий для
мене. Говорить по-щирому, мов iз сестрою, радиться у всiм i, як менi
видиться, зачинив би ©м усiм найрадше перед носом дверi.
Коли закривали домовину, я не тямилася з шалено© розпуки, скричала, мов
божевiльна, i зомлiла. Це простили вони (свояки) менi, "компаньйонцi"
(говорила менi Оксана). Однак що син помершо© вхопив мене якраз тодi пiд
руки i майже на руках винiс iз кiмнати, не простили менi. Так само не
простили менi сього, що й Орядин, котрий був при тiй сценi (прийшов на
похорон), хотiв менi також помогти, i лише Марко не допустив його. Отже,
були нараз "два лицарi", як глумилися. А вже просто загнiвалися, коли
довiдалися про послiдню волю помершо©. м не записала вона нiчого. Все
припало синовi, а много речей велiла дати менi, мiж iншим i срiбла. Далi
було ©© бажанням, щоб я мешкала доти в призначенiй нею для мене кiмнатi (в
тiй самiй, що мала досi) ©© дому, доки або не схочу сама випровадитися,
або ©© син не виступить iз служби маринарсько©, не обiйме сам заряду[117]
дому або не продасть його. За те мала я удержувати порядок у домi,
займатися його винайомом i т. д. Вони казилися з лютостi за таку
"несправедливiсть" i заявляли пiзнiше сво© мислi зовсiм одверто перед
Оксаною i другими менi i помершiй прихильними знайомими, а особливо перед
Оксаною, щоб вона донесла те все менi i Марковi. Марковi, певно, листом,
бо в два днi по похоронi вiд'©хав.
Тут (говорили) не ходить нiкому о тих кiлька безвартiсних речей; без
них жили, славити бога, стiльки часу та будуть жити i далi. Але се все
лиш "дуже комiчне" i одним доказом бiльше; що з небiжкою годi було справдi
жити. Впрочiм, хто схоче присягатися, що померша жадала в послiднiх
хвилинах свого життя паперу i олiвця? Чи було кому вiльно до не© входити?
Впрочiм, в те нiхто вже не хоче входити, бо як то каже якась нiмецька
по-словиця: "Nicht ist so fein gesponnen, dab nicht kame an das Licht der
Sonne"[118], але на голову також не впав нiхто. Або тота "компаньйонка"!
Чого поводилася вона так, якби померша була ©© мати або пара до не©! Адже
мала якихсь своякiв, i то, як знали з дуже певного джерела, навiть дуже
поважних своякiв (тiтчинi знайомi, як переконалась я опiсля, були добре
поiнформованi!), i вона не мусила тут сидiти! Нехай собi говорить що хто
хоче, але для порядно©, роботящо©, незiпсовано© дiвчини знайдеться
завсiгди дома заняття, iде лише о охоту до працi.
В не© мусить взагалi бути славне серце! Ледве тиждень минув, а вона вже
й картку виставила в вiкно, що винайма кiмнати. Боже, змилуйся, така
невдячнiсть i грубiсть чуття! Пхати зараз чужих у кiмнати сердешно©
небiжки, котро© дух ще там лiта . А вже ©© кiмната - то чисте варiяцтво.
Жiноча, себто дiвоча кiмната з чисто мужеським характером, мати божа! Над
лiжком висить револьвер, мов у якого полiцая. Фотографi© божевiльних
писателiв i якихсь мужицьких поетiв, а божого образа хоч i до вечора
шукай! Одно-однiське, що пригадувало щось подiбне, то був малий образець,
як Iсус Христос молиться на Оливнiй горi. Образ цей - то була видерта
картка з якогось iлюстрованого часопису i (о ганьба!) пришпилений
чотирьома шпильками до килимка над ©© постiллю. Але то було ще нiщо. В
однiм кутi тi © ©© кiмнати - саме коло якогось макартiвського букету,
висiв також "образ". Вiн представляв цiлком неодягнену женщину, обвиту
лишень у якийсь серпанок, як вона нiби летить лiсом, а в руках, пiднесених
високо вгору, держить якесь свiтло. Голову звернула позад себе, щоби
бачити, чи за нею хто не слiдить, а сама усмiхалася приманюючим усмiхом,
мовби й на тiм нiхто не розумiвся.
Коли по похоронi треба було зiйтися з сином помершо© задля обговорення
яко©сь там справи, а умовлено зiйтися в не©, то вiн, ходячи по кiмнатi,
станув перед тим безсоромним образом. Вона, компаньйонка, помiтивши се,
сказала нiби рекомендуючи:
- Блудне свiтло.
А вiн?
- Вона подiбна коло уст до вас, - сказав вiн.
- Се говорила панi Марко, - вiдповiла вона (навiть не почервонiвши), -
i тому що вона любила сей образ, я взяла його собi самовiльно.
- Не дарували б ви менi його? - спитав вiн. - Я любуюся в таких
фантастичних творах...
А вона пристала на те, не вагаючись анi хвильки, мовбито випадало! При
тiм чинилася така скромна! Нехай вiн бере (говорила), вона не ма ,
розумi ться, до образа нiякого виключного права, се було з ©© сторони
навiть нарушенням його прав i т. д., однак не вiдтягала вiд його руки,
коли взяв ©© та бог зна за що поцiлував. А що вона й тодi не
зарум'янилася, се мало також сво значення. Се лучалось ©й, очевидно, не
перший раз, хоч як приходила вона до тако© довiрчивостi? Вiн, звiсно,
мужчина, як i кождий iнший, нинi тут, а завтра там, але вона?
А коли всi розладилися, вiн при прощаннi дякував щирими словами, що
вона була для помершо© мов донька, то вона розплакалася i не вiдповiдала
нiчого. Те мало йому виявити ©© превелике чувство! Ха-ха-ха! Хто би в те
увiрив! Вiн балакав ще, що при©де на рiк[119] i поставить помершiй з ©©
(компаньйонки) помiччю красний надгробний пам'ятник, що тепер не може
цього вчинити, бо мусить якнайскорiше вертати, але оставя дорогий грiб ©©
опiцi. А вiдтак попрощався, хитрий, не надто тепло i пiшов. Ночував нiби в
готелi, вiдколи помершу похоронено, i вона нiби сама мешкала, але ввечiр
таки того самого дня (другого дня мав вiд'©жджати) був у не© ще раз...
Чи по образ?
Стара кухарка казала, що пан забув свою подорожню торбу у панни, котру
вона схоронила на його просьбу в себе... Може! На кождий випадок визирала
i з того якась тактика; впрочiм, кого ма вона обходити? Кого мають
обходити такi самостiйнi незамужнi жiнки?..
Не знаю, чи смiятися, коли нагадаю те все, як Оксана, котра оповiдала
менi це на те, щоб розсмiшити мене, чи плакати, що стрiчаю таке спiвчуття
в жiнках, котрi повиннi мо смутне безвiдрадне положення розумiти?
Справдi, не знаю.
Щодо ©х критичних оповiдань, то в дечiм сказали i правду, хоч ©© iнакше
треба розумiти. Напр., щодо образа, щодо подяки, а навiть щодо вечiрнього
вiзиту. Справдi, вiн вiдвiдав мене. Прийшов забрати ще якiсь потрiбнi
папери, котрi находилися в мене, i щоб, як сказав, стиснути менi упослiдн
по-товариськи руку.
- Дайте менi слово, - просив при тiм, - що дасте менi вскорi нагоду
вiддячитись вам хоч почасти за всю вашу щирiсть i пожертвування i що в
прикрих хвилинах звернетеся до мене, - А я вагалася подати йому на се
руку. Нi, я не хотiла за те подяки, що робила просто з вдячностi i
прив'язання для бiдно© помершо©, котра сталася для мене в найкритичнiшiй
майже хвилинi мого життя справдiшньою спасителькою. При нiй пiзнала я iнше
життя, як дотеперiшн , нап'ятноване самолюбством i ненавистю, у не© найшла
я пошанування i любов, i для не© не була я одною з тих, над котрими добрi
люди мусять i без любовi мати милосердя.
Вiн спостерiг мо вагання, i воно заболiло його.
- Ви вага теся? - спитав. - Правда, ви ма те вже товаришiв, i то
близьких, i заким вашi слова дiстались би до мене, то вони прийдуть до вас
кождо© хвилини. Я, очевидно, спiзнився зi сво©м проектом або мене вже
забагато в кружку ваших вибраних. Жаль менi! - I по-мимо всього горя, що
тяжiло на нiм i майже зломило його, усмiхнувся по-давньому напiвгордо а
напiвсмiшливо. А той усмiх викликав в менi так само, як i давно, чувство
уражено© гордостi, однак я була смертю мо © опiкунки так прибита, утрата
©© для мене була таким великим ударом., що все проче здавалося менi
супроти того дрiбницею, i я не могла боронитися по-давньому.
- Я маю товаришiв, то правда, - вiдповiла я, усмiхаючись слабо. -
Оксана i ще одна дама, ви ©© не зна те, але...
- Дама? - спитав вiн.
- Дама. Одна молода малярка.
- А бiльше нiхто?
- Нiхто.
- А той, що був тут на похоронi? - спитав майже роздразнено i вдивився
в мене великими ожидаючими, непевними очима, що на його блiдiм марнiм лицi
здавалися ще бiльшими.
- Хто ж тут був? Я справдi не знаю. - I в тiй хвилинi я справдi ще
догадувалася, кого вiн мав на думцi.
- Не зна те? А Орядин що? Вiн вам товариш!
- Вiн? - Я усмiхнулася болiсно, опiсля глянула повним, поважним
поглядом на його, а чоло зморщилося в мене мимоволi хмарно.
- Чи вiн того не гiдний? Впрочiм, вiн не мiй товариш, хiба в деякiм
смислi... В деякiм смислi! - повторив iронiчно i, не вижидаючи дальшого
пояснення вiд мене, сказав: - I тому ви не можете дати менi слово на те,
про що я вас просив!
- Пане доктор! - сказала я, благаючи словами i поглядом.
- Ах, я вас втомляю! - вiдповiв гiрко. - Не вважаю на це, що ви
надужили сво© сили уже i так аж надто для нас, щоб могли ще боротися зi
сво©м "довжником", котрий поклику ться на бог зна якi права, хоч не мав
©х нiколи! Але простiть менi! I я - чоловiк, i я маю нерви, i на мене
находять хвилини, в котрих почуваю щось iнше, як спокiйне людяне бажання
посвячувати свою працю i життя лиш для ближнiх. Саме тепер, коли стратив
свою дорогу матiр, i душа моя прорита болем та чу ться страшенно
самотньою, хотiв я взяти з собою таке пересвiдчення, котре мiстило би для
мене успоко ння i було завдатком на нагороду за всi прочi страти в мо©м
життi, i на те, що належиться кождому чоловiковi, на щастя. Однак я
помилився. Простiть, що я вас зворушую, - говорив глухо далi, i з його
голосу було чутно, що силу ться з усiх сил запанувати над внутрiшнiм
зворушенням. - Але ви, Наталко, не зна те, як то , коли гордий чоловiк
чу ться вiдкиненим, чу ться злишнiм там, де бажа цiлою душею статися
всiм, поклада всю надiю свою на одно судно, а бачить, що воно для його
тоне. Та досить уже того. Я й так дався пiрвати сво©м чуттям аж надто
далеко без огляду на те, що на подiбнi слова оця жалiсна хвилина i
невiдповiдна. Але бiдна моя мати, котра обiцяла менi чувати[120] над мо©м
щастям, померла, а я надто чоловiк, щоби мiг по днатися з тим, що з всiх
надiй мо©х остануться менi хiба самi мрi©!
I не ожидаючи вiд мене яко©-небудь вiдповiдi, ба навiть не бажаючи
почути ©© вiд мене, так, неначеб знав вперед, що те, що перейде через мо©
уста, завдасть йому лиш несказанного горя, - пiшов.
Опiсля осталася я сама, сама! Оголомшена, зболiла, майже отупiла, не
думала я нiчого ясного i повторяла в думцi лиш раз по раз: "Що зi мною? Що
з ним? Що з всiма, всiма тими, що мають серце в грудях?"

* * *
(Знов пiзнiше)._
Аж тепер, т. . по якiмсь часi, пересвiдчуюся, що все те страшне - не
було сном, а дiйснiстю. Що ©© справдi нема, i я справдi осталась сама, мов
та билина в полi. Страшно менi хвилинами i пусто, особливо тодi, коли
сиджу в себе над якою роботою, в хатi глибока тишина, а дзвони церковнi
гомонять з цiло© сили i немов добиваються того, щоб я в них
вслухувалася...
Тодi ста тота чорна хвилина перед мною живо, i я переживаю ще раз
сумну подiю. Тодi розшибалися теж дзвони i гомонiли понуро, немов
говорили: "Вже iдем, вже iдем, вже iдем!", а ©© виносили обережно з хати.
Народ пхався, тиснувся, а вiн iшов за домовиною блiдий, як смерть, без
слiз в очах. Хоругви повiвали сумно в вiтрi, а я плакала гiркими сльозами.
Та не лиш я одна. За нею плакало i багато iнших бiдних, опущених дiтей,
над котрими милосердилася вона i не вiдправляла нiколи без помочi з свого
дому. Тепер все скiнчилося...
Великi ©© кiмнати, "переповненi споко м", винаймленi вже i в них
запанував цiлком iнший дух. Голосний пустотливий смiх жiночий або
мужеський розляга ться в них i свiдчить аж надто ясно, що давнiй добрий
тон заподiвся десь, утiк з тих кiмнат, може, назавсiгди, прогнаний
характером запанувавшо© тепер там веселостi. Марка кiмната, зачинена його
власною рукою, ожида його повороту дрiмливо, а всi буйнi цвiти, плеканi
лише ©© рукою, украшуючi колись його кiмнату, схоронилися в сво©й
осиротiлостi в мо©й тихiй кiмнатi.
I так живу я сама, вiдокремлена вiд сво©х комiрникiв бiльше якимсь
духом, як стiнами або муром, стережена великою собакою Дiаною, а
обслугована одною з бiдних панi Марко, що замешкала на подвiр'© в
офiцинах[121]. Думаю так жити, доки - доки? Питання це трохи смiшне, бо
сама не знаю доки. Майно мо , заслужене мною у добро© дами i цiлком
нетикане, задержав на мою просьбу Марко в себе, i ма менi лиш тодi з того
посилати, коли б я або заслабла, або не могла без того обiйтися. Одна з
знайомих дала менi кiлька учениць, з котрих хочу жити, а крiм того, буду
старатися заробляти на хлiб пером i голкою. Але до голки поки що не думаю
ще братися.
Окрiм Оксани, молодо© малярки i ще кiлькох старих гiдних знайомих панi
Марко, не вiдвiду мене нiхто.
Вiд мо©х своякiв, а то вiд тiтки, одержала я недовго по вiд'©здi Марка
лист, в котрiм писала, що могла би менi на два-три мiсяцi прислати Катю.
"Це молоде, прегарне дiвча, - писала тiтка, - вносить з собою всюди
життя i повинно тобi бути дуже пожадане в тво©м, як я собi уявляю, тепер
не без причини дуже сумнiм настро©. Я би не пускала ©© вiд себе, але для
таких молодих дiвчат добре пробувати вiд часу до часу i з поважними
натурами, i добре розглянутися потрохи в свiтi. Неустанне пересиджування
дома виклику меланхолiю, чинить дикою, а мужчини того не люблять; тому
треба мати бачнiсть на все. У Лорденiв вона не може пробувати, бо Лорден
страх (не думай, Наталонько, що вiн скупий, борони боже!) заздрiсний i не
зносить, коли Леночка пестить кого iншого, окрiм його або сво©х двох
донечок. (Маленький хробачок вiд першо© жiнки вже умер; йому й так не було
до життя, бо то було таке делiкатне, що над ним хiба сиди i хухай!) Тобi,
дорога Наталонько, повiрила б я охотно Катю, бо ти бувала завсiгди
поважною i умною, i навчилася певно ще не одно© красно© речi у тако©
жiнки, як мала нею бути небiжка Марко. Тамтого року був Орядин у
Ма вських, вiдвiдував i нас, i споминав, що ти живеш лиш з вибраними,
"расовими" людьми. Прошу тебе, що це за люди? Чи мають добрi становиська?
Побирають велику платню? I - не встидайся, Наталко! - чи тобi не
трапля ться нiчого? Я щось чула про тебе, та не знаю, чи правда, а то що
ти ма ш аж двох адораторiв[122], один пристойний, а другий бридкий, але
той бридкий - славна партiя. Напиши нам о тiм, щоб ми веселилися з тобою.
Коли б ти тепер ясних суконь не носила, то пришли ©х Катунi, вона ©х
зносить, бо фарбувати не варто i лише матерiя псу ться", i т. д.
Я вiдписала на те зараз другого дня i, розумi ться, не приняла
тiтчиного проекту щодо вiдвiдин молодого прегарного дiвчатка. Замiсть
того, просила я ©© приняти вiд мене двi гарнi, майже новi яснi сукнi,
котрих я тепер не потребую i приняттям котрих зробить менi при мнiсть.
Щодо "расових" людей, то ©х подибую дуже рiдко, вони дуже лихо плаченi,
живуть в досить прикрих обставинах i одружитися ©м не легка рiч, бо мають
досить оригiнальнi погляди на життя. Далi, що менi "не трапля ться"
нiчого, бо не шукаю нiчого, а щодо адораторiв - то ©© поiнформовано зле.
Гарного адоратора нема в мене, а бридкий поплив десь аж до гипту i йому
не сниться женитись з бiдною компаньйонкою, котра, впрочiм, анi ожида
того, анi не вiрить, щоб вiн щось подiбне зробив. Вiн гордий, а для не©
ма упокорення лише в любовi смисл, i тому нехай не ожида нiхто з того
якогось романтичного закiнчення i т. д.
I чи ж я неправду писала?
Чи Марко любить мене дiйсно? Тихими самотнiми хвилинами обгорта мене
невимовна туга за ним i думки, що вiн мене любить, що тужить, може, так
само за мною, наповня мене якимсь упоюючим, несказанно гарним чуттям. Ох,
я би так спочила на його грудi, я така втомлена!.. Аж вiдтак схаменуся:
нi, нi, в мене iнша будучнiсть, не сонячна, мене жде боротьба, я це немов
передчуваю, я ж лише на те родилася, i тому проч з всiма мрiями i
спогадами! Радше взятися менi за суху тверду працю i боротися з життям.
Все проче нехай зникне з-перед мо © душi i не обезсилю ©©!
_ XIII
В якийсь час по тiм вiдвiдав мене Орядин.
Мене це зчудувало, i я змiшалася в першiй хвилинi так, що аж смiшно
було. Правда, вiн був i на похоронi, i оскiльки я тодi могла замiтити,
здавався менi навiть сильно зворушеним, що по днало мене з ним чимало,
однак пощо прийшов вiн нинi до мене? З просто© цiкавостi знати, як я тепер
живу?
Був у веселiм настро©, i я не бачила його вже давно такого.
Майже враз з ним прийшла i Оксана. Я була ©й дуже вдячна, що вмiла саме
тодi заговорити, коли анi я, анi вiн не мали що сказати, взагалi, що
прибула. Без не© не була би велася мiж нами яка-небудь розмова, мiж нас
застряло вже раз щось, мабуть, навiки.
Розмова велася про паню Марко, про мо©х кревних, про мо життя i про
тото, що воно плило так тихо i незамiтно.
- Ви зле робите, що вiдтяга теся вiд свiту, - говорив вiн. - Життя таке
барвне, ма в собi стiльки iнтересно© всячини, що заняло би вас, певно, не
одним до живого.
Вiн помирився вже з людьми. А властиво (при тiм усмiхнувся зневажливо)
стали вони, люди, для його шаховими фiгурами, котрi уклада вiн на сво©й
шахiвницi до вподоби. Чого iншого не шука вiн i не надi ться нiчого
особливого. Впрочiм, i не ма причини вглиблятися так дуже в життя, воно
на нiчо не здасться.
- Яко© нацiональностi ваша шахiвниця? - спитала я. - Чи, може, вона
iнтернацiональна?

Вiн усмiхнувся..
- Нi! - вiдповiв опiсля, - вона чисто укра©нська, але менi видиться, що
ви хотiли ще перше щось iнше сказати.
- Я хотiла сказати, - вiдповiла я, - що не вiдтягаюся вiд людей, лише
вони самi вiдкидають мене вiд себе. Впрочiм, говорiм одверто. Не
забувайте, що в менi не цiнять людини, лише цiнять становисько. В мене
нема ма тку, нема мужа, а до того я "компаньйонка", чи там "гувернантка".
Отже, три причини, котрi спонукують мене неустанно коритися. Ви дума те,
що се так легко? Напр., не забуду нiколи, як мати одно© з мо©х учениць,
звичайна жiнка ще звичайнiшого урядника, пiдпихала менi руку до поцiлунку
i казала: "Ви можете колись до нас i на каву зайти". Бачите, щось таке
обурю i огiрчу мене до глибини, i менi дi ться при таких нагодах так,
якби мене хто бив. Ах, я не вмiю гнутися i повзати! Впрочiм, - додала я,
усмiхаючися з гордим вдоволенням, - маю я i кiлькох щирих товаришiв i
працю; чого iншого не бажаю.
Вiн оглядав якiсь книжки на мо©м столi. Про один дуже гарний,
знаменитий новий твiр i не знав нiчого. На мо питання, чи багато чита ,
вiдповiв, паленiючи, що "нi". Вiн тепер такий перетяжений працею, ма
стiльки "вчитися", що та його колишня страсть зовсiм завмира .
- А я чомусь думала, що ви мусите дуже любуватися в лiтературi, -
обiзвалася Оксана.
Чому вона це думала? Так ©й здавалося. Тому здавалося, що вiн тодi мав
той вiдчит.
О, той вiдчит - то ще давня праця, ще з зовсiм iншого перiоду його
життя. Його присилували "виступити" з вiдчитом, i вiн рад не рад мусив на
те згодитися. Тодi вiднайшов одну з давно писаних праць, переробив ©© i
вiдчитав.
А вона думала, що вiн робив все те з iншо© причини. Що (тут усмiхнулася
жартiвливо) займа ться женським полом, ©х критичним положенням i
сучасними, т. зв. палючими питаннями...
О нi! Вiн навiть тепер сторониться вiд женського полу. (Менi пiд час
тих його слiв кров, немов полумiнь вдарила в лице). Заходить лиш дуже
рiдко в жiноче товариство.
А в не© саме нинi (побачивши його тут у панни Наталки) блиснула думка
запросити його до одно© працi.
До яко©? Вiн дуже зацiкавлений.
Це не мозольна праця i вимага лише знавцiв. Вона постановила собi
видати спис книжок для жiнок, в котрiм подано би заголовки i змiст
найлiпших творiв з усiх галузей наук, белетристики i т. п. Змiст мав би
подаватися лише кiлькома словами, але так, щоби кождий, бажаючий щось
розумного прочитати, знав iз спису вiдразу, що за рiч бере в руки, з якого
часу, напряму i т. д. Це придумала вона собi таке для жiнок. Дуже, дуже
много з них читали би охотно, але бiда в тiм, що не раз не мають що
читати, а що гiрше: не знають навiть, до чого братися. Такий каталог був
би дуже добрим пiдручником для них. Цю гадку подав ©й раз якийсь
авторитет. Спершу здавалась вона ©й неможливою, безхосенною, i вона
закинула ©©, але з часом переконалася-таки о ©© важностi i вважа ©© дуже
практичною. Пощо ждати жiнкам з освiтою аж на якiсь вищi заклади науковi?
Впрочiм, чи зможуть з них користати? Чи схочуть всi набувати фахову
освiту? Само фахове знання не чинить ще, впрочiм, з чоловiка чоловiка, нi!
Етичний елемент треба брати також на розвагу; треба його скрiпляти i
плекати його. Скiльки жiнок прожива в таких закутках свiту, в котрих анi
не зачува нiчого, анi не научу ться; саме для таких став би такий
пiдручник справжнiм добродiйством, бо навчив би ©х, що мають читати i т.
д.
Чи це не було би добре? Нехай вiн лиш в оцю iдею вдума ться, нехай
скаже, чи на нiй нема чогось умного? й обiцяло вже багато осiб взяти удiл
в тiй працi, як: педагоги, iсторики, природознавцi, писателi i т. i.,
одним словом, люди знання. Вона хоче то заложити еn gros[123]. Воно не
може статися за 24 години, але вона мусить цю iдею зреалiзувати. Коли б ©й
удалося ввести цей план в життя, то воно становило б найкращий
"раssus"[124] ©© життя.
Вiн був потрохи зчудований характером цi © справи, однак признав, що ©©
думка "знаменита". На жаль, у його нема стiльки часу, щоби мiг прилучитися
до того гарного дiла. Вiн занадто невiльник свого заводу, а, крiм того,
рад би позбутися всього, що носить назву "iспит". Досi переслiдувала його
недоля, а тепер хотiв би все здогонити, в чiм спiзнився.
Але, може, в його якi ученi знайомi, може, i жiнки якi? -
допитувалася знов Оксана.
- О, нi, нема! Нема нiяких!
А однак вона бачила його майже все з женщинами; напр., взимi з
лижвами[125] на плечах!
Вiн дивився на не© через хвилю мов не сво©ми очима, паленiючи аж пiд
волосся.
О, щодо того, то це зовсiм iнша рiч, вiдповiв. Дами, яри котрих можна
його так часто бачити, це жiнка i донька його принципала. Вiн там немов
дома i тому нема в тiм нiчого дивного, що товаришить ©м часто. При сих
словах спинився його погляд тайком на менi. Я сидiла з спущеними вiями,
слаленiвши ледве замiтно.
- I що ж це за дами? - питала з цiкавiстю Оксана. До яко© категорi©
можна б ©х зачислити? Бо вона дiлить собi жiноцтво на категорi©, а то: на
господинi, на ученi, на писательки, на артистки, на репрезентантки i т. д.
Чи вони дуже iнтелiгентнi? Коли донька вдалася в батька, котрого вона зна
особисто, то мусить, певно, бути дуже умна. Вiн чоловiк незвичайно
бистроумний, а його бридке обличчя пригаду ©й все бюст Сократа. Впрочiм,
жартувала, можна би в нiм ще й тепер залюбитися.
- Тi дами, - вiдповiв вiн, - суть лиш газдинi i репрезентантки; донька
дуже музикальна i танцю дуже гарно.
- Вона гарна, - щебетала свобiдно молода жiнка, - але дуже зарозумiла.

Вiн удав, що не чу ©©.
- Вона ма бути багата, - говорила далi Оксана, - i ма мати дуже
багато поклонникiв!
Вiн здвигнув плечима. Що це його обходить? Опiсля вiдповiв лаконiчно,
що "так", i вдивився уважно у кружки диму iз сво © сигари. - Це i чинить
©© деколи iнтересною, - докинув ще.
- Оскiльки?
- Ну, коли вона вiдпеку ться вiд женихiв. Вони не мутять цiлком ©©
душевного настрою. Вона така певна в сво©м поведеннi, думки ©© такi
виробленi, i вона так розумi кермувати ними, мовби вони лиш на те були,
щоби ©й пiддавалися...
- Отже вона - царiвна! - кликнула Оксана (а я так i прокинулась при тiм
словi), а опiсля додала зниженим тоном, мов в задумi: - Вона полька.