Страница:
його забувати? Я ж - ха-ха-ха! - його царiвна!..
Панi Марко каже, що я змiнилася, стала холодна, замкнена в собi i ще
тихiша. Се, може, й правда. Я майже уникаю людей. Я люблю ©х, я i
знаходжуся радо мiж ними, лише не люблю оставатися мiж ними довго i
слухати того, що вони вивчилися колись i вiд когось напам'ять. Я вiддалася
тепер цiлком писанню однi © довшо© повiстi, котра становить "мою кров i
нерви". Вона - я се вiдчуваю - буде пронизана всiм свiтлом мого ства. В
не© увiйде все сонце мо © душi, вся здавлена веселiсть мо © iстоти, вся
будучнiсть ©©. Хочу поринати у працi тiй, купатися в нiй i пити з не©, мов
з то© золото© чашi, щастя та цiлковите задоволення. Так, в нiй хочу
розцвiстися, мов та рожа...
* * *
(Знов пiзнiше)._
Одного разу спитала мене панi Марко:
- Як би ви жили, Наталко, коли б я вмерла?
Се питання вразило мене немило, i я глянула неспокiйно на не©. Вона
пiдупадала чимраз бiльше на силах, лежала не раз цiлими днями на софi, i
хоч запевняла мене, що се в не© лише така втома, то все ж таки я гризлася
сильно i звертала всю свою увагу на не©.
- Ну як же ж? Чого ж дивитеся на мене, замiсть вiдповiсти менi? - нiби
жартувала.
- Не думаю нiколи над чимсь подiбним, дорога панi! - вiдповiла я на вид
спокiйно. - Не знаю, чому вам приходить щось подiбне на думку!
- Але коли я хочу знати, як би ви опiсля зажили? Чи вам тяжко дати
вiдповiдь на се? Скажiть, дорога дитино, чи ви вернули би знов до своякiв?
Я закрила мимоволi лице руками.
- О боже милий! Я не знаю, я нiчого, нiчого не знаю! - сказала
пiвголосом.
- А я рада би вашi думки знати! Чи вам тут справдi мило i любо в мене?
- О дорога панi. - Бiльше не могла я сказати. Приневолена якимсь наглим
жалем, ухопила я ©© схудiлу руку i поцiлувала ©©. Вона притиснула мене
мовчки до себе, i я чула, що вона була так само розжалоблена, як я.
- Отже, вам любо i мило в мене, - говорила далi, вкладаючи насилу
спокiй у свiй голос. - Се мене успокою . Менi здавалося все, що ви вернули
би прямiсiнько до своякiв.
- Я старалась би всiма силами жити в такий самий спосiб, як тут. Чого
би вертала назад туди? Для мене нема там вже бiльше мiсця!
- Спасибi тобi за це, дитино! Але зна ш... зна ш, що менi не раз
зда ться?
- Що?
- Що ти покинеш все, всi тво© виробленi засади, всю твою улюблену
працю, i... i пiдеш якого-небудь гарного дня тi ю звичайною, широко
утовченою дорогою буденщини.
Я дивилася на не© довгим, повним, ожидаючим поглядом.
- I що ж? - спитала я.
- I стратиш те, що я i iншi полюбили в тебе i що мене по днало знов в
послiднiх роках з людьми i життям.
- Що ж се таке у мене?
- Се те, чого буденнi люди не мають. Чисте, невизичене, вроджене свiтло
душевне, що позолочу все, на що лиш упаде.
- О дорога панi!
- Так, Наталонько! Мене переслiду думка, що коли останетеся
самi-самiсiнькi в життi, то це життя, грубе, жорстоке, переробить вас;
вплине на вас, може, так, що в вас прокинеться пригноблювана натура i ви
заживете цiлком iншим життям! Се не було би щось неприродне, Наталко; нi,
ви молодi i гарнi, ах, ви пишнi, як екзотична квiтка, i самотнiсть не
видасться вам завсiгди такою, як тепер... Однак я вмерла би з жалю за вами
удруге i на тамтiм свiтi!
- Чому дума те ви так про мене, панi Марко? - спитала я з щирим смутним
докором. - Чи ви не пiзналися на менi ще доволi?
- Знаю, знаю, - вiдповiла вона поспiшно, - однак я спостерегла, що ви у
сво©х нестережених i найсамотнiших хвилинах такi неспокiйнi, а властиво
так якось настро нi, мовби були наскрiзь незадоволенi або чулися в мене
нещасливi! Що з вами? Скажiть одверто!
Я усмiхнулася сумно.
- У вас я нещаслива, дорога панi? Нi, у вас вiдчула я i побачила щастя.
Це в мене щось iнше. Я чуюся не раз такою самiтною, опущеною!
- Ох, отже так воно й , як я собi думала! - перебила вона мене майже
болiсно.
- Справдi чуюся самiтною, але не так, як ви, може, дума те, лише цiлком
iнакше. Послiднiми часами загнiздилася в мо©й головi думка, що я справдi
не маю так званого "змислу для дiйсностi", як мене переконували раз в тiм
у життi ще давнiше. Що стою зi всiм тим, чим душа моя переповнена, сама!
Бо чи ж се здорово за дно думати, що не одно могло би iнакше бути, краще i
достойнiше? Цього я не думаю про сво власне життя, лише про життя загалу.
Думки других людей такi задоволенi, кружать вiд якого-небудь часу вже
завсiгди лиш в однiм означенiм крузi, взявши собi за цiль життя виключно
особистi iнтереси; а мо© летять дальше, бажають бог зна чого, ожидають
чогось, передчувають щось, а опiсля плачуть. Се те в мене, дорога панi, що
я чуюся самотня. А щодо "щасливостi", то будьте спокiйнi. В мо©м життi так
мало "подiй", що... що я не можу чутися "нещасливою". - I при тих словах я
розсмiялася тихим смiхом.
Вона поглянула на мене, i я вiдчула, що мiй смiх не вдоволяв ©©.
- Чи хочете тим сказати, що ви не замiжнi? - спитала.
- Так; але чи лиш подружжя ма ту силу ущасливляти чоловiка? Менi
зда ться, що це залежить цiлком вiд його успособлення, вiд його
склонностей, вiд поглядiв на життя...
- Чи ви говорили iронiчно про подi© свого життя? - спитала знов.
- Так i нi. В мо©м життi мало подiй, а однакож скiльки вiдчула я,
скiльки передумала! Але все те не ма жодно© вартостi супроти того, що я
невiддана!
- Тепер ви колючi, Наталко!
- Може, панi Марко. Моя iсторiя - це не те, що я пережила, лише те, що
я передумала головою i серцем. Але небавом вступлю у вiк такий, у котрiм
дiвчат називають уже "старими". Тодi стану зовсiм неiнтересна для нiкого;
тодi скiнчиться моя iсторiя.
- Ви уявля те собi щось непотрiбне i гризетеся опiсля.
- Нi, я не гризуся, я навiть смiюся з того; але я пересвiдчена, що й
тут смiюся лиш я сама. Впрочiм, я не можу собi уявити, як то можна бути
старим. - Але по якiйсь хвилинi сказала: - Панi Марко, я нiколи не стану
старою панною...
- Ви дума те вийти замiж? - спитала мене майже з переляком.
- Чи думаю над тим? - повторила я згорда. - Нi, панi Марко, я не думаю
цiлком над тим! Я не знаю, але не раз менi так чудно-чудно, так мовби я
справдi родилася лиш на те, щоб терпiти або щоби пробувати до послiднього
вiддиху свою силу в боротьбi. - Опiсля говорила я мимоволi понуро: - Я
навчена з дитинства не ожидати щастя, хоч маю те переконання, що якраз я
здiбна вiдчути те, що назива ться щастям. Силуюся зрiкатися краси життя,
ясних барв, мов та черниця. Учуся привикати до того, що в мо©м життi не
зася сонце цiлим багатством свого свiтла. Вiд смертi бабунi була я
полишена собi сама й остануся нею i дальше. Впрочiм, се не болить мене; бо
чи то соромно стояти на власних силах? А щодо слiв, що не остануся "старою
панною", то я хотiла ними те сказати, що хоч i остануся незамiжньою, не
остануся, проте, смiшною особою, т. . не прилучуся до тих, що любуються в
дивоглядних строях i котиках або псах.
- Але ж бо ви не можете знати, чи ви останетесь дiйсно незамiжньою,
Наталко, - закинула вона якось нетерпеливо.
- Цього я дiйсно не можу певно знати i менi це навiть байдуже, панi
Марко, - додала я з якоюсь наглою, майже палкою гордовитiстю, - я дуже
горда в тiй справi. Я могла би вмерти з жалю, коли б мене той, котрого би
я любила, покинув, але нiколи, нiколи в свiтi не здержувала би його при
собi, коли б хотiв мене покинути. Лучче вмирати, нiж коритися, нiж просити
милостинi!..
Ах, тi милостинi! - Вона поглянула на мене з переляком, а я говорила з
гарячими очима далi. - Так, тi ненависнi милостi. Вони затро©ли менi душу,
i я ненавиджу ©х! х i все, що пригаду хоч здалека ту погань!
Вона всмiхнулася, як менi видiлося, з примусом i обiзвалася лагiдно:
- Я годжуся з вами, Наталочко; це дiйсно погань. Але оскiльки я вас
знаю, то менi зда ться, що вам не грозить подiбна небезпечнiсть. Ви
належите до тих, що ©х не покида ться. Я навiть переконана, що ви вийдете
замiж i навiть так, як заслугу те.
Я не вiдповiла нiчого i лиш здвигнула плечима, а тим часом по мо©х
устах пролетiв гiркий, ледве замiтний усмiх. Перед мо ю душею промайнув
Марко, а за ним - Орядин. Вже як i болiло мене поведення Марка, але все ж
не так, як Орядина. Над ним думала, застановлялася я так часто послiднiми
часами (мабуть тому, що бачила його частiше), що Марко майже щезав з мо ©
пам'ятi, а в сiй хвилi прокинувся у мене супроти Орядина якийсь аж шалений
жаль.
- Так, Наталко, так! - говорила менi стара дама. - Ви не потребу те
присягатися, що останетеся незамiжньою.
- Я не бажаю нiчого так, як того, щоби могла працювати пiсля сво ©
вподоби - ви ж зна те, дорога панi, - щоб могла писати i щоб воно здалося
на що. Тодi була би я також щасливою!
- А подружжя, моя дитино, чи воно у вас не ма вартостi? - спитала,
мовби невдоволена мо©ми словами.
- Я не маю нiчого проти подружжя, хоч воно не в основi нiчим гарним,
анi величним, особливо тодi, коли люди сво©м характером до його не
спосiбнi. Але правда i те, - додала я мов по легкiй задумi, - що воно й
гарне, коли люди не споганюють його...
- Правда, правда, Наталко! - обiзвалася стара дама живо. - Мiж нiким не
можуть бути такi краснi вiдносини, як мiж чоловiком i жiнкою. Се вам кажу
з досвiду, бо я пережила не одно. Дiвчина любить матiр i батька над усе;
однак чому опуска ©х радо, коли прийдеться iти хоч би й на кiнець свiту
за товаришем, що його серце вибрало? Бо вона зна , що вiн заступить ©©
родичiв i все те, з чим зрослася душею. О Наталочко! - додала з сумною
сердечнiстю. - Коли ма ться за мужа доброго i нiжного чоловiка, а чоловiк
той заразом товариш нашо© душi, тодi не можна вiд долi жадати бiльшого
скарбу. Нi, нехай говорять i фiлософують собi мужчини i женщини, як
хочуть, але так як чоловiковi не заступить нiщо любовi жiнки, так i жiнцi
любовi чоловiка, вiрте менi! Була би велика шкода, коли б ви не могли
вiддатися або не хотiли!
Я сидiла мовчки з очима, зверненими кудись в далечину. Не звертаючи
голови до не©, спитала я протяжно:
- Може, але чому приходить вам це на думку?
- Вас, як людини, було би шкода.
- Так, - докiнчила я майже з поспiхом. - Кожна людина повинна свою силу
i красу використати; не мати надармо серця в руках... не так?
Вона притакнула мовчки головою:
- Хто не живе вдвiйку, той не живе нiколи правдивим життям, - сказала.
Я не вiдповiла зараз, аж пiзнiше спитала:
- Коли живеться правдивим життям, панi Марко? - I не вижидаючи
вiдповiдi, говорила дальше: - Чи тодi, коли багато терпиться? Чи коли
багато вiдчува ться? Чи, може, тодi, коли живеться невгамовано пiсля сво©х
лихих i добрих склонностей? Бо ж серце годиться так тяжко, ох, так тяжко,
з розумом, дорога панi!
Вона притакнула знов мовчки, як перше, головою, i зiтхнула. Я пiдняла
голову до не©. Нашi погляди стрiнулися. Вона дивилася на мене великими,
вогкими, смутними очима заразом так, мовби ©© думки помимо все© бесiди
пробували десь далеко-далеко...
- Наталко, ви вiрна натура, правда? - спитала нараз.
Я дивилася на не© здивовано:
- Чому, панi Марко?
- Вiдповiджте менi на мо питання!
- Вiрна, однак...
- Ах, нiчо "однак". Я не хочу нiчого бiльше знати! - I з тими словами
вийшла. Зчудована, перенята дивним чуттям, зосталась я на мiсцi i
заслонила лице руками.
I знов пересунувся попри мою душу Марко, а за ним Орядин...
* * *
(В рiк по вiд'©здi Марка)_.
Так, у тiм мусить щось бути правдивого, у тiм, що Орядин казав, що в
мене нема змислу для дiйсностi. Я тужу забагато. За чим? Ба! хiба це можна
розiбрати? Це слабiсть чувства, вроджена недуга, що вiдзива ться i бiльша
з вiком. "Туга за красою", - казав вiн, - не зна , що вiдгомiн його смiху
будить у мо©й душi.
Я найщасливiша, коли пишу, коли потону цiлою душею в iншiм свiтi. Це
багатий, барвний свiт, повний гармонi©, повний яко©сь несказанно© нiжностi
або здержано© радостi, бутно©[111] благородно© втiхи. Так живу я мовби
двояким життям. Там на час, а на час тут.
Не раз, звичайно по рiзнороднiй утомляючiй працi, чуюся щасливою. Але
це не трива довго. Одно тяжке зiтхання панi Марко, одно притиснення ©©
руки до серця розвi те почуття вдоволення чи там "щасливостi", i я немов
прокинуся з солодкого сну. "Вона слаба!" - прошибне мене блискавкою думка,
мов гострий нiж, i я немов в'яну. На мою душу мов спада заслона з чорно©
крепи[112] i закрива всю яснiсть, що в нiй пробива ться.
Вона хора i пiдупада з дня на день на силах, але вмовлю в мене i в
себе, що це перейде. Дай боже, але чого ж так змарнiла i пожовкла? А мене
чому просто гонить за якимись "розривками, на котрi ма право лиш
молодiж"? Перше цього не бувало в не© нiколи, а тепер немов хоче
нагородити менi всi нею заподiянi i найдрiбнiшi прикростi. Бiдна! Не зна ,
яке прикре почуття виклика тим у менi, але роблю ©© волю, щоб ©й справити
при мнiсть, а собi щоб не придбати на будучнiсть грижi совiстi, ©© воля,
©© дорога воля нехай буде моя воля!..
З усiх знайомих наших вiдвiду нас найчастiше Оксана. © намовля панi
Марко витягати мене на "свiт божий". Часом уда ться ©й це, але частiше
оста ться у нас. Вона пробува радо у нас, що дух нашого дому вплива на
не© упокоююче i настрою ©© поважно-велично.
- Скоро лиш увiйду до вас, - говорить менi, - у вашi високi, тихi
кiмнати, пристро нi в оцi старосвiтськi меблi, де високi фотелi стоять
немов на сторожi пануючого тут давнього доброго тону, обнiма мене зараз
почуття спокою i певностi. А до того поважна стать панi Марко, одягнена в
чорний шовк, котрого шелест дуже люблю, i ви з вашим безшелесним, нiби
плавким ходом, меланхолiйно похиленою головою i задуманими очима, то не
знаю, чи я та сама, що перше, i майже сумнiваюся, чи на свiтi мiж людьми
пану лож i неправда; противно, думаю, що сама краса, любов i мир! Так тут
у вас!
А я усмiхаюся i стискаю ©й щиро руку. I я ©© люблю. З усiма ©© дрiбними
хибами, з ©© тонкою ненавистю до всього, що грубе, без чувства i що - не
музикальне.
Про мо© колишнi вiдносини до Орядина зна вже i займа ться нами обома з
великим iнтересом. Коли говорю про його, то просто п' з мо©х уст слова, а
очима дивиться так, мовби i ними слухала, щоб не пропустити жодного мого
слiвця або не втратити на хвилину виразу мого лиця. Менi аж не раз чудно,
що вона тим так займа ться. Я ж не роблю з того, що iнтересуюся ним,
яко©сь дуже важно© подi©, - ох, зовсiм нi! Думаю про його тому, бо скучно,
бо хочу жити якимсь теплим життям, думаю, якби з помсти, що Марко згордiв
i в останнiй хвилi пробив мо серце, як ножем...
Коли бачимося з Орядином у театрi, на концертах або iнших публiчних
мiсцях, тодi зачаю мося на себе посполу. Зелектризованi, майже переляканi
в хвилинi стрiчi, вiдчува мо майже в тiм самiм ментi потребу завдати одно
другому бiль. Я узброююся у всю гордiсть, яку маю до розпорядимостi, щоби
дати йому вiдчути, що я любовi i спiвчуття не благаю; вiн же хоче менi
доказати, що не робить собi з мене нiчого, що потiшився вже давно по мо©й
втратi.
Його невiдмiнний спокiй виводить мене з рiвноваги, а раз занепоко на,
трачу звичайний настрiй. Силуюся не думати над ним i - думаю про його
майже неустанно.
"До чого у його цей уданий, аж у зарозумiлiсть переходячий спокiй? -
питаю себе. - Чи вiн соромиться любовi, як якого лиха? Чи вiн мовчить з
упрямостi?" Коли би мiж нами мало прийти до якого по днання, то я не
вчинила би нiколи першого кроку. Колись думала я iнакше, але тепер
переконуюся в неможливостi такого вчинку. В менi щось уперте -
аристократичне, що ма надi мною неограничену вдасть, i я корюся тiй
властi. В цiлостi мо© почуття до його якiсь дивнi. В деяких хвилинах
пересвiдчена я, що могла би й не займатися ним, коли б постановила собi те
твердо. Але з яко© причини постановляти собi таке?
Одного разу чула я щось з його приватного життя, що кидало дуже погане
свiтло на його совiсть i звича©. Цього не надiялася я нiколи вiд нього, i
воно дало менi нагоду заглянути в його душу i спосiб думання. Тим всiм
гризлася я аж до фiзично© втоми, однак не могла його брати в оборону
супроти голосiв, що його ганили. З друго© сторони, я тiшилася його ростом
i вiдчувала якесь вдоволення. Чи не була це почасти i моя заслуга, що вiн
покинув свiй план загребуватися десь на селi i жити "лиш для себе"? А так
коли стане независимим, то повстане (як говорив менi ще перший раз) проти
того, що йому видасться найтяжчим лихом нашого народу, i буде боронити
прав його. Правда, зовсiм безiнтересно не поступала я собi тодi. Я не
могла в тi часи стати його жiнкою, але коли б я перемогла себе i дала
слово? Так поступа не одна, особливо тi, що живуть у зависимих
обставинах, але я не хотiла йти тi ю дорогою, вона видалася менi не гiдною
мене i його. А тепер, коли вiн справдi йде вгору, ворогу на мене, що я не
хотiла йому подати руки до буденного щастя. Чи щаслива я, може? I що ж,
коли б ми були й побралися? Були би, певно, тяжко працювали, були би,
певно, отупiли потрохи, збайдужнiли, - а так нема в мо©м життi лиш жодного
"закiнчення" i "iсторi©". Я й боюся якого там "закiнчення"; менi зда ться,
що коли б воно настало, зачинились би менi дверi до всiх сфер думання
назавсiгди; нi, у мене не прихильна натура до того.
Тодi, коли я його любила цiлим жаром першо© любовi, була би, може, й
полагодила якось сво© вiдносини, а тепер от що виросло з непорозумiння i
фальшиво© честолюбивостi! Нi, де вже раз любов пану , нема мiсця для
думок; а де думки беруть верх, блiдне вона нечайно i завмира . Перший раз
ми не думали багато над сво©ми iстотами. I я всмiхнулася, згадавши тi
часи. Ах, та любов! Скiльки то терпiлося, скiльки пролилося гiрких слiз,
передумалося мрiй, а однак щастя i краси тих хвилин не вiдчувала я тодi, а
тепер вiдчуваю лиш меланхолiю всяко© скiпченостi...
_ XII
Оце, що я нинi з кривавою розпукою пишу, правда. Недуга панi Марко
змоглася так дуже, що передвиджую вже ясно ©© вбiйчi наслiдки. Для не©
нема вже виходу. Ходжу мов отру на, мов той туман, i дивлюся
довгими-довгими хвилинами бездушно вперед себе. А вона бiдна... ох, я не
можу на не© дивитися! Бореться всiма силами, щоби перемогти свого ворога,
остатися ще при життi; ще хоч так довго, щоб його побачити, бодай раз,
поблагословити послiднiй раз! Вiн зна , що вона хора, i обiцяв, коли б се
йому вдалося, прибути на кiлька днiв.
Вона вiд чотирьох недiль не покида постелi цiлком, а страви ледве
дотика ться.
Я не розбираю ясно, що зi мною, i не думаю над сво ю будучнiстю. Знаю
лише те одно, що трачу свою останню пiдпору, заступницю матерi мо © i що
пiдi мною провалю ться грунт.
Менi судилося тинятися вiд стрiхи до стрiхи, переживати рiзнi
упокорення, цi гидкi чувства, не гiднi чоловiка, котрi ненавидiла я з
дитинства, поборювала всiма силами надармо...
Це немовби справджувався якийсь проклiн, що всi, котрих я люблю,
опускають мене.
Збудившися цi © ночi, кинулася я до ©© постелi, а вона виглядала так,
як тi, що вибираються вже на тамтий свiт. Лежала мов мертва, бiла, ледве
дихала. Мене пройняв холод, i я мимоволi подумала: "Тепер наступила ся
хвилина". Опiсля, схилившися над нею, доторкнулася я нiжно ©© чола. По
недовгiм часi створила вона очi i дивилася хвилину майже бездушно вперед
себе.
- Ви спали, панi Марко? - питала я з уданим супоко м, хоч серце
стискалося в менi з несказанного жалю.
- Спала. Чому ти мене збудила?
- Хотiла подати лiкарство...
- Я дуже ослабла, Наталко.
- Тепер стане вам легше; вiзьмiть ще сих краплiв, то не буду вас бiльше
будити.
- Але чому я так дуже ослабла? - спитала i звернула на мене сво© великi
запавшi очi.
- Недуга втомила вас, дорога панi, але вже завтра стане вам легше.
- Ой, легше! - прошептала ледве чутно; а опiсля по малiй хвилинi взяла
з трудом мою руку i притиснула ©© до уст. - Ти добра, - сказала i
замовкла. Здавалося, що якесь зворушення душить ©©...
- I менi жаль, що нiхто не зна , що ти така... Ой сирото ти моя, сирото
бiдна!
Вона говорила з напругою, тихим голосом, а я плакала тихо, закусивши
зуби.
- Свiтло си ти, однак не фальшиве, визичене - нi, правдиве! Наталко,
приклич менi завтра священика... я вiрю в бога. Ти чу ш?
- Чую, дорога панi!
- Я вiрю в бога...
По малiй хвилинi мовчання зiтхнула тяжко i прошептала:
- А його нема; нема i нема... i вже його не побачу, Наталко?
- Чую, дорога панi.
- Вiн писав, що при©де?
- Писав; i вiн при©де! Може, завтра, може, позавтра. Вона зiтхнула знов
тяжко i, не випускаючи мо © руки зi сво ©, здавалося, знов засипляла,
однак не заснула. Говорила ще хвилинами. Я слухала, не перебиваючи ©©. Раз
сказала цiлком шепотом:
- Ти хотiв, щоб я мовчала, i я мовчала. Вона нiчого не зна .
Вона говорила, очевидно, до сина об якiйсь тайнi... Я вiдчула, що не
повинна була слухати тих слiв, бо хто ж то був та "вона"?
Однак вона не говорила бiльш. Раз немов прокинулася, сказала
по-нiмецьки цитату зi святого письма, котру любила дуже: "Und darum wenn
ich nicht allmachtig bin im Fleiche, allmachtig aber dem Geist nach, kann
ich das Fleich uberwinden, und darum bin ich der Sohn Gottes nicht dem
Fleisch, sondern dem Geiste nach"[113]. Опiсля замовкла. Здавалося,
говорила ©© механiчно.
Я спитала цiлком нiжно, чи в не© що не болить.
- "Gott ist keine Illusion!"[114], - вiдповiла менi на це i не говорила
бiльше цi © ночi.
Я сидiла край постелi з заслоненим лицем у понурiй задумi над хорою,
над ним i над тим, що воно так склалося. Що вiн скаже? Се буде для нього
страшний удар, вiн мав лиш ©©, думав вернутися з часом i жити з нею, а тим
часом ледве рiк минув, а вона вiдiйде вiд нього назавсiгди. Ох, коли б лиш
чимскорше прибув, щоб застав ©© ще живу! Лiкарi казали, що коли вода
пiдiйде до серця, вона вмре. Я писала йому, щоби при©здив якнайскорше (вiн
при©хав на дуже короткий час до Полi), а вiн вiдповiв телеграфiчне, що
прибуде. Вона жде - коби лише дiждалася його.
Чому мусила умирати, чому якраз вона i ще так вчасно[115]! Чому мусила
мене доля з нею злучити, щоб по недовгiм часi розлучити так немилосердно,
щоб я осталася знов сиротою? Що пiчну я? Що? Що? - питалась я раз по раз
себе i усмiхалася майже в тiй самiй хвилинi гiрким усмiхом у вiдповiдь.
Iти назад туди мiж тих, що годували мене ненавистю, чи шукати друго© панi,
що хлiб давала би; запродати волю свою за кiлька нужденних золотих, бо
тако© друго© не найду бiльше! А де жити до часу ново© служби, пiд якою
стрiхою, пiд чи ю опiкою? А моя праця, мо© цiлi, мрi© мо©... що з ними? Я
зiтхнула важко, i перед мо ю душею появилася бабуня.
"Бог тебе не опустить, вiн милосердний, добрий, а ти прецiнь сирота!" -
пригадалися менi ©© раз до мене висказанi потiшаючi слова. Справдi я
сирота, i тому... менi прийшла охота розсмiятися шаленим смiхом, однак я
перемогла себе i змовчала. Хора обернулася неспокiйно на другу сторону i
застогнала жалiсно. Опiсля заснула.
"Gott ist keine Illusion!" - казала вона, i на якiй пiдставi? Але
правда, в не© були сво© думки, i вона вiрила в бога, хоч не ходила нiколи
до церкви. Вiд часу, як поховала свого мужа, перестала бувати в божих
домах, але не говорила нiколи, чому.
"А коли б бог i був iлюзi ю, - плуталося менi щось довго в головi, - то
вона сть, як сказав раз один славний чутливий мужчина, "послiдньою
великою iлюзi ю людськостi..."
Чи се не злочинство розбивати ту iлюзiю? Чи людськiсть без цi © iлюзi©
буде лiпша?
Коли я в двi години пiзнiше заснула, приснився менi Христос.
Стояв одягнений в довгу тогу, руки зложив на грудях i ждав.
Велично, жарко сходило сонце i його промiння сипалося на його, мов
плавне золото. Його лице, лагiдно-смутне, було звернене на захiд. Звiдси
долiтав, немов вiд зближаючихся хвиль народу, рiзнородний гамiр, зойки,
смiх - переражаючий[116] смiх. Вiн немов знав, що оце все мусило
наступити, бо не дивувався анiтрохи, i по нiм було видко терпеливiсть i
готовiсть довго ждати.
Переходячи попри його, я склонилася.
- Чому кланя шся менi? - спитав спокiйно. - Чи не чу ш? Там на заходi
смiх. Смiються з вiтця мого i з мене. Але вони мусять смiятися, бо настав
час смiху i знесилля. Настав час, коли ©х життя мучить i виклика
безнадiйнiсть. Я вижидаю вiдзиву свiжо© i чисто© сили, а ти чого шука ш?
Я хотiла щось вiдповiсти, не знаю напевно що, але не могла найти
вiдповiдного слова, щоб виявити свою думку. Вiн немов вiдгадав ту думку,
бо сказав:
- Справедливостi? Любовi? Пожди, нехай смiх сей утихне i сонце удруге
зiйде...
* * *
Померла.
Чотири днi пiзнiше i майже в тiй самiй порi, а в три години по тiм
прибув вiн. Слабий, з утоми ледве держався на ногах - ©хав майже без
перерви, щоб застати ©© при життi - i спiзнився. Не знаю, чи описувати
нiму, але глибоко потрясаючу сцену, коли прибув i довiдався, що ©© вже
нема. На мо© слова - вiн стрiв мене першу в кiмнатi - що ©© муки вже
скiнчилися, глянув на мене не сво©ми очима i поблiд, як смерть. Опiсля
пiшов до не© i просив не впускати до нього нiкого, хотiв з нею остатися
сам, i остався аж до ясно© днини, доки не прийшли прикликанi жiнки убирати
i спорядити покiйницю i не появилися знайомi та деякi далекi кревнi, з
котрими небiжка не жила. Тодi я увiйшла до нього i застала його, як лежав
коло мертво© з головою на ©© грудях i як - не мiг плакати. Кажуть, що це
смiшне, коли мужчина пiдда ться розпуцi, i що сльози до лиця лише женщинi.
Може, i смiшно воно в тих, у кого сльози без жалю в очах. Але коли у
мужчини жаль справдiшнiй i глибокий, тодi плач його, хоч би без слiз i не
чутний, - страшний.
Я просила його лагiдно, щоби вiдiйшов уже, щоби подумав i про себе,
вiдпочив по тяжкiй подорожi, котра позбавила його вже доволi сил, щоби
вчинив се хоч з уваги на се, що на його жде стiльки орудок i задач i що
дорогу покiйницю треба вiдповiдно похоронити, але вiн не слухав мене.
- Оставте мене ще хвильку, ще одну-однiсiньку, - благав. - Я не бачив
©© так довго, не бачив хоч би один момент живою, а незадовго заберуть ©©
звiдси, i все скiнчиться.
I промовивши се насилу, повалився обезсилений, як перше, на ©© груди.
В виду цi © тихо© розпуки я майже не знала, що робити. Усiвши мовчки
поруч його коло мертво©, ждала я з отупiнням. Я розумiла його жаль, i менi
видалося дуже нерозумним переривати правдеиий смуток його якимись
потiшаючими фразами; очевидно, його страшно болiло, що не мiг бути сам при
нiй хоч би i годину пiд час цiло© ©© коротко©, але тяжко© недуги i не був
при нiй в ©© останнiх хвилинах...
Накiнець удалося менi наклонити його до того, щоби вийшов. Iшов
непевним кроком за мною до сво © кiмнати, котру я йому сама вiдчинила, а
коли я хотiла вже назад вертатися, взяв обидвi руки мiж сво© долонi i
дивився менi довго мовчки в лице.
- Як ви страшно змарнiли! - сказав ледве чутно, i його досi сухi очi
Панi Марко каже, що я змiнилася, стала холодна, замкнена в собi i ще
тихiша. Се, може, й правда. Я майже уникаю людей. Я люблю ©х, я i
знаходжуся радо мiж ними, лише не люблю оставатися мiж ними довго i
слухати того, що вони вивчилися колись i вiд когось напам'ять. Я вiддалася
тепер цiлком писанню однi © довшо© повiстi, котра становить "мою кров i
нерви". Вона - я се вiдчуваю - буде пронизана всiм свiтлом мого ства. В
не© увiйде все сонце мо © душi, вся здавлена веселiсть мо © iстоти, вся
будучнiсть ©©. Хочу поринати у працi тiй, купатися в нiй i пити з не©, мов
з то© золото© чашi, щастя та цiлковите задоволення. Так, в нiй хочу
розцвiстися, мов та рожа...
* * *
(Знов пiзнiше)._
Одного разу спитала мене панi Марко:
- Як би ви жили, Наталко, коли б я вмерла?
Се питання вразило мене немило, i я глянула неспокiйно на не©. Вона
пiдупадала чимраз бiльше на силах, лежала не раз цiлими днями на софi, i
хоч запевняла мене, що се в не© лише така втома, то все ж таки я гризлася
сильно i звертала всю свою увагу на не©.
- Ну як же ж? Чого ж дивитеся на мене, замiсть вiдповiсти менi? - нiби
жартувала.
- Не думаю нiколи над чимсь подiбним, дорога панi! - вiдповiла я на вид
спокiйно. - Не знаю, чому вам приходить щось подiбне на думку!
- Але коли я хочу знати, як би ви опiсля зажили? Чи вам тяжко дати
вiдповiдь на се? Скажiть, дорога дитино, чи ви вернули би знов до своякiв?
Я закрила мимоволi лице руками.
- О боже милий! Я не знаю, я нiчого, нiчого не знаю! - сказала
пiвголосом.
- А я рада би вашi думки знати! Чи вам тут справдi мило i любо в мене?
- О дорога панi. - Бiльше не могла я сказати. Приневолена якимсь наглим
жалем, ухопила я ©© схудiлу руку i поцiлувала ©©. Вона притиснула мене
мовчки до себе, i я чула, що вона була так само розжалоблена, як я.
- Отже, вам любо i мило в мене, - говорила далi, вкладаючи насилу
спокiй у свiй голос. - Се мене успокою . Менi здавалося все, що ви вернули
би прямiсiнько до своякiв.
- Я старалась би всiма силами жити в такий самий спосiб, як тут. Чого
би вертала назад туди? Для мене нема там вже бiльше мiсця!
- Спасибi тобi за це, дитино! Але зна ш... зна ш, що менi не раз
зда ться?
- Що?
- Що ти покинеш все, всi тво© виробленi засади, всю твою улюблену
працю, i... i пiдеш якого-небудь гарного дня тi ю звичайною, широко
утовченою дорогою буденщини.
Я дивилася на не© довгим, повним, ожидаючим поглядом.
- I що ж? - спитала я.
- I стратиш те, що я i iншi полюбили в тебе i що мене по днало знов в
послiднiх роках з людьми i життям.
- Що ж се таке у мене?
- Се те, чого буденнi люди не мають. Чисте, невизичене, вроджене свiтло
душевне, що позолочу все, на що лиш упаде.
- О дорога панi!
- Так, Наталонько! Мене переслiду думка, що коли останетеся
самi-самiсiнькi в життi, то це життя, грубе, жорстоке, переробить вас;
вплине на вас, може, так, що в вас прокинеться пригноблювана натура i ви
заживете цiлком iншим життям! Се не було би щось неприродне, Наталко; нi,
ви молодi i гарнi, ах, ви пишнi, як екзотична квiтка, i самотнiсть не
видасться вам завсiгди такою, як тепер... Однак я вмерла би з жалю за вами
удруге i на тамтiм свiтi!
- Чому дума те ви так про мене, панi Марко? - спитала я з щирим смутним
докором. - Чи ви не пiзналися на менi ще доволi?
- Знаю, знаю, - вiдповiла вона поспiшно, - однак я спостерегла, що ви у
сво©х нестережених i найсамотнiших хвилинах такi неспокiйнi, а властиво
так якось настро нi, мовби були наскрiзь незадоволенi або чулися в мене
нещасливi! Що з вами? Скажiть одверто!
Я усмiхнулася сумно.
- У вас я нещаслива, дорога панi? Нi, у вас вiдчула я i побачила щастя.
Це в мене щось iнше. Я чуюся не раз такою самiтною, опущеною!
- Ох, отже так воно й , як я собi думала! - перебила вона мене майже
болiсно.
- Справдi чуюся самiтною, але не так, як ви, може, дума те, лише цiлком
iнакше. Послiднiми часами загнiздилася в мо©й головi думка, що я справдi
не маю так званого "змислу для дiйсностi", як мене переконували раз в тiм
у життi ще давнiше. Що стою зi всiм тим, чим душа моя переповнена, сама!
Бо чи ж се здорово за дно думати, що не одно могло би iнакше бути, краще i
достойнiше? Цього я не думаю про сво власне життя, лише про життя загалу.
Думки других людей такi задоволенi, кружать вiд якого-небудь часу вже
завсiгди лиш в однiм означенiм крузi, взявши собi за цiль життя виключно
особистi iнтереси; а мо© летять дальше, бажають бог зна чого, ожидають
чогось, передчувають щось, а опiсля плачуть. Се те в мене, дорога панi, що
я чуюся самотня. А щодо "щасливостi", то будьте спокiйнi. В мо©м життi так
мало "подiй", що... що я не можу чутися "нещасливою". - I при тих словах я
розсмiялася тихим смiхом.
Вона поглянула на мене, i я вiдчула, що мiй смiх не вдоволяв ©©.
- Чи хочете тим сказати, що ви не замiжнi? - спитала.
- Так; але чи лиш подружжя ма ту силу ущасливляти чоловiка? Менi
зда ться, що це залежить цiлком вiд його успособлення, вiд його
склонностей, вiд поглядiв на життя...
- Чи ви говорили iронiчно про подi© свого життя? - спитала знов.
- Так i нi. В мо©м життi мало подiй, а однакож скiльки вiдчула я,
скiльки передумала! Але все те не ма жодно© вартостi супроти того, що я
невiддана!
- Тепер ви колючi, Наталко!
- Може, панi Марко. Моя iсторiя - це не те, що я пережила, лише те, що
я передумала головою i серцем. Але небавом вступлю у вiк такий, у котрiм
дiвчат називають уже "старими". Тодi стану зовсiм неiнтересна для нiкого;
тодi скiнчиться моя iсторiя.
- Ви уявля те собi щось непотрiбне i гризетеся опiсля.
- Нi, я не гризуся, я навiть смiюся з того; але я пересвiдчена, що й
тут смiюся лиш я сама. Впрочiм, я не можу собi уявити, як то можна бути
старим. - Але по якiйсь хвилинi сказала: - Панi Марко, я нiколи не стану
старою панною...
- Ви дума те вийти замiж? - спитала мене майже з переляком.
- Чи думаю над тим? - повторила я згорда. - Нi, панi Марко, я не думаю
цiлком над тим! Я не знаю, але не раз менi так чудно-чудно, так мовби я
справдi родилася лиш на те, щоб терпiти або щоби пробувати до послiднього
вiддиху свою силу в боротьбi. - Опiсля говорила я мимоволi понуро: - Я
навчена з дитинства не ожидати щастя, хоч маю те переконання, що якраз я
здiбна вiдчути те, що назива ться щастям. Силуюся зрiкатися краси життя,
ясних барв, мов та черниця. Учуся привикати до того, що в мо©м життi не
зася сонце цiлим багатством свого свiтла. Вiд смертi бабунi була я
полишена собi сама й остануся нею i дальше. Впрочiм, се не болить мене; бо
чи то соромно стояти на власних силах? А щодо слiв, що не остануся "старою
панною", то я хотiла ними те сказати, що хоч i остануся незамiжньою, не
остануся, проте, смiшною особою, т. . не прилучуся до тих, що любуються в
дивоглядних строях i котиках або псах.
- Але ж бо ви не можете знати, чи ви останетесь дiйсно незамiжньою,
Наталко, - закинула вона якось нетерпеливо.
- Цього я дiйсно не можу певно знати i менi це навiть байдуже, панi
Марко, - додала я з якоюсь наглою, майже палкою гордовитiстю, - я дуже
горда в тiй справi. Я могла би вмерти з жалю, коли б мене той, котрого би
я любила, покинув, але нiколи, нiколи в свiтi не здержувала би його при
собi, коли б хотiв мене покинути. Лучче вмирати, нiж коритися, нiж просити
милостинi!..
Ах, тi милостинi! - Вона поглянула на мене з переляком, а я говорила з
гарячими очима далi. - Так, тi ненависнi милостi. Вони затро©ли менi душу,
i я ненавиджу ©х! х i все, що пригаду хоч здалека ту погань!
Вона всмiхнулася, як менi видiлося, з примусом i обiзвалася лагiдно:
- Я годжуся з вами, Наталочко; це дiйсно погань. Але оскiльки я вас
знаю, то менi зда ться, що вам не грозить подiбна небезпечнiсть. Ви
належите до тих, що ©х не покида ться. Я навiть переконана, що ви вийдете
замiж i навiть так, як заслугу те.
Я не вiдповiла нiчого i лиш здвигнула плечима, а тим часом по мо©х
устах пролетiв гiркий, ледве замiтний усмiх. Перед мо ю душею промайнув
Марко, а за ним - Орядин. Вже як i болiло мене поведення Марка, але все ж
не так, як Орядина. Над ним думала, застановлялася я так часто послiднiми
часами (мабуть тому, що бачила його частiше), що Марко майже щезав з мо ©
пам'ятi, а в сiй хвилi прокинувся у мене супроти Орядина якийсь аж шалений
жаль.
- Так, Наталко, так! - говорила менi стара дама. - Ви не потребу те
присягатися, що останетеся незамiжньою.
- Я не бажаю нiчого так, як того, щоби могла працювати пiсля сво ©
вподоби - ви ж зна те, дорога панi, - щоб могла писати i щоб воно здалося
на що. Тодi була би я також щасливою!
- А подружжя, моя дитино, чи воно у вас не ма вартостi? - спитала,
мовби невдоволена мо©ми словами.
- Я не маю нiчого проти подружжя, хоч воно не в основi нiчим гарним,
анi величним, особливо тодi, коли люди сво©м характером до його не
спосiбнi. Але правда i те, - додала я мов по легкiй задумi, - що воно й
гарне, коли люди не споганюють його...
- Правда, правда, Наталко! - обiзвалася стара дама живо. - Мiж нiким не
можуть бути такi краснi вiдносини, як мiж чоловiком i жiнкою. Се вам кажу
з досвiду, бо я пережила не одно. Дiвчина любить матiр i батька над усе;
однак чому опуска ©х радо, коли прийдеться iти хоч би й на кiнець свiту
за товаришем, що його серце вибрало? Бо вона зна , що вiн заступить ©©
родичiв i все те, з чим зрослася душею. О Наталочко! - додала з сумною
сердечнiстю. - Коли ма ться за мужа доброго i нiжного чоловiка, а чоловiк
той заразом товариш нашо© душi, тодi не можна вiд долi жадати бiльшого
скарбу. Нi, нехай говорять i фiлософують собi мужчини i женщини, як
хочуть, але так як чоловiковi не заступить нiщо любовi жiнки, так i жiнцi
любовi чоловiка, вiрте менi! Була би велика шкода, коли б ви не могли
вiддатися або не хотiли!
Я сидiла мовчки з очима, зверненими кудись в далечину. Не звертаючи
голови до не©, спитала я протяжно:
- Може, але чому приходить вам це на думку?
- Вас, як людини, було би шкода.
- Так, - докiнчила я майже з поспiхом. - Кожна людина повинна свою силу
i красу використати; не мати надармо серця в руках... не так?
Вона притакнула мовчки головою:
- Хто не живе вдвiйку, той не живе нiколи правдивим життям, - сказала.
Я не вiдповiла зараз, аж пiзнiше спитала:
- Коли живеться правдивим життям, панi Марко? - I не вижидаючи
вiдповiдi, говорила дальше: - Чи тодi, коли багато терпиться? Чи коли
багато вiдчува ться? Чи, може, тодi, коли живеться невгамовано пiсля сво©х
лихих i добрих склонностей? Бо ж серце годиться так тяжко, ох, так тяжко,
з розумом, дорога панi!
Вона притакнула знов мовчки, як перше, головою, i зiтхнула. Я пiдняла
голову до не©. Нашi погляди стрiнулися. Вона дивилася на мене великими,
вогкими, смутними очима заразом так, мовби ©© думки помимо все© бесiди
пробували десь далеко-далеко...
- Наталко, ви вiрна натура, правда? - спитала нараз.
Я дивилася на не© здивовано:
- Чому, панi Марко?
- Вiдповiджте менi на мо питання!
- Вiрна, однак...
- Ах, нiчо "однак". Я не хочу нiчого бiльше знати! - I з тими словами
вийшла. Зчудована, перенята дивним чуттям, зосталась я на мiсцi i
заслонила лице руками.
I знов пересунувся попри мою душу Марко, а за ним Орядин...
* * *
(В рiк по вiд'©здi Марка)_.
Так, у тiм мусить щось бути правдивого, у тiм, що Орядин казав, що в
мене нема змислу для дiйсностi. Я тужу забагато. За чим? Ба! хiба це можна
розiбрати? Це слабiсть чувства, вроджена недуга, що вiдзива ться i бiльша
з вiком. "Туга за красою", - казав вiн, - не зна , що вiдгомiн його смiху
будить у мо©й душi.
Я найщасливiша, коли пишу, коли потону цiлою душею в iншiм свiтi. Це
багатий, барвний свiт, повний гармонi©, повний яко©сь несказанно© нiжностi
або здержано© радостi, бутно©[111] благородно© втiхи. Так живу я мовби
двояким життям. Там на час, а на час тут.
Не раз, звичайно по рiзнороднiй утомляючiй працi, чуюся щасливою. Але
це не трива довго. Одно тяжке зiтхання панi Марко, одно притиснення ©©
руки до серця розвi те почуття вдоволення чи там "щасливостi", i я немов
прокинуся з солодкого сну. "Вона слаба!" - прошибне мене блискавкою думка,
мов гострий нiж, i я немов в'яну. На мою душу мов спада заслона з чорно©
крепи[112] i закрива всю яснiсть, що в нiй пробива ться.
Вона хора i пiдупада з дня на день на силах, але вмовлю в мене i в
себе, що це перейде. Дай боже, але чого ж так змарнiла i пожовкла? А мене
чому просто гонить за якимись "розривками, на котрi ма право лиш
молодiж"? Перше цього не бувало в не© нiколи, а тепер немов хоче
нагородити менi всi нею заподiянi i найдрiбнiшi прикростi. Бiдна! Не зна ,
яке прикре почуття виклика тим у менi, але роблю ©© волю, щоб ©й справити
при мнiсть, а собi щоб не придбати на будучнiсть грижi совiстi, ©© воля,
©© дорога воля нехай буде моя воля!..
З усiх знайомих наших вiдвiду нас найчастiше Оксана. © намовля панi
Марко витягати мене на "свiт божий". Часом уда ться ©й це, але частiше
оста ться у нас. Вона пробува радо у нас, що дух нашого дому вплива на
не© упокоююче i настрою ©© поважно-велично.
- Скоро лиш увiйду до вас, - говорить менi, - у вашi високi, тихi
кiмнати, пристро нi в оцi старосвiтськi меблi, де високi фотелi стоять
немов на сторожi пануючого тут давнього доброго тону, обнiма мене зараз
почуття спокою i певностi. А до того поважна стать панi Марко, одягнена в
чорний шовк, котрого шелест дуже люблю, i ви з вашим безшелесним, нiби
плавким ходом, меланхолiйно похиленою головою i задуманими очима, то не
знаю, чи я та сама, що перше, i майже сумнiваюся, чи на свiтi мiж людьми
пану лож i неправда; противно, думаю, що сама краса, любов i мир! Так тут
у вас!
А я усмiхаюся i стискаю ©й щиро руку. I я ©© люблю. З усiма ©© дрiбними
хибами, з ©© тонкою ненавистю до всього, що грубе, без чувства i що - не
музикальне.
Про мо© колишнi вiдносини до Орядина зна вже i займа ться нами обома з
великим iнтересом. Коли говорю про його, то просто п' з мо©х уст слова, а
очима дивиться так, мовби i ними слухала, щоб не пропустити жодного мого
слiвця або не втратити на хвилину виразу мого лиця. Менi аж не раз чудно,
що вона тим так займа ться. Я ж не роблю з того, що iнтересуюся ним,
яко©сь дуже важно© подi©, - ох, зовсiм нi! Думаю про його тому, бо скучно,
бо хочу жити якимсь теплим життям, думаю, якби з помсти, що Марко згордiв
i в останнiй хвилi пробив мо серце, як ножем...
Коли бачимося з Орядином у театрi, на концертах або iнших публiчних
мiсцях, тодi зачаю мося на себе посполу. Зелектризованi, майже переляканi
в хвилинi стрiчi, вiдчува мо майже в тiм самiм ментi потребу завдати одно
другому бiль. Я узброююся у всю гордiсть, яку маю до розпорядимостi, щоби
дати йому вiдчути, що я любовi i спiвчуття не благаю; вiн же хоче менi
доказати, що не робить собi з мене нiчого, що потiшився вже давно по мо©й
втратi.
Його невiдмiнний спокiй виводить мене з рiвноваги, а раз занепоко на,
трачу звичайний настрiй. Силуюся не думати над ним i - думаю про його
майже неустанно.
"До чого у його цей уданий, аж у зарозумiлiсть переходячий спокiй? -
питаю себе. - Чи вiн соромиться любовi, як якого лиха? Чи вiн мовчить з
упрямостi?" Коли би мiж нами мало прийти до якого по днання, то я не
вчинила би нiколи першого кроку. Колись думала я iнакше, але тепер
переконуюся в неможливостi такого вчинку. В менi щось уперте -
аристократичне, що ма надi мною неограничену вдасть, i я корюся тiй
властi. В цiлостi мо© почуття до його якiсь дивнi. В деяких хвилинах
пересвiдчена я, що могла би й не займатися ним, коли б постановила собi те
твердо. Але з яко© причини постановляти собi таке?
Одного разу чула я щось з його приватного життя, що кидало дуже погане
свiтло на його совiсть i звича©. Цього не надiялася я нiколи вiд нього, i
воно дало менi нагоду заглянути в його душу i спосiб думання. Тим всiм
гризлася я аж до фiзично© втоми, однак не могла його брати в оборону
супроти голосiв, що його ганили. З друго© сторони, я тiшилася його ростом
i вiдчувала якесь вдоволення. Чи не була це почасти i моя заслуга, що вiн
покинув свiй план загребуватися десь на селi i жити "лиш для себе"? А так
коли стане независимим, то повстане (як говорив менi ще перший раз) проти
того, що йому видасться найтяжчим лихом нашого народу, i буде боронити
прав його. Правда, зовсiм безiнтересно не поступала я собi тодi. Я не
могла в тi часи стати його жiнкою, але коли б я перемогла себе i дала
слово? Так поступа не одна, особливо тi, що живуть у зависимих
обставинах, але я не хотiла йти тi ю дорогою, вона видалася менi не гiдною
мене i його. А тепер, коли вiн справдi йде вгору, ворогу на мене, що я не
хотiла йому подати руки до буденного щастя. Чи щаслива я, може? I що ж,
коли б ми були й побралися? Були би, певно, тяжко працювали, були би,
певно, отупiли потрохи, збайдужнiли, - а так нема в мо©м життi лиш жодного
"закiнчення" i "iсторi©". Я й боюся якого там "закiнчення"; менi зда ться,
що коли б воно настало, зачинились би менi дверi до всiх сфер думання
назавсiгди; нi, у мене не прихильна натура до того.
Тодi, коли я його любила цiлим жаром першо© любовi, була би, може, й
полагодила якось сво© вiдносини, а тепер от що виросло з непорозумiння i
фальшиво© честолюбивостi! Нi, де вже раз любов пану , нема мiсця для
думок; а де думки беруть верх, блiдне вона нечайно i завмира . Перший раз
ми не думали багато над сво©ми iстотами. I я всмiхнулася, згадавши тi
часи. Ах, та любов! Скiльки то терпiлося, скiльки пролилося гiрких слiз,
передумалося мрiй, а однак щастя i краси тих хвилин не вiдчувала я тодi, а
тепер вiдчуваю лиш меланхолiю всяко© скiпченостi...
_ XII
Оце, що я нинi з кривавою розпукою пишу, правда. Недуга панi Марко
змоглася так дуже, що передвиджую вже ясно ©© вбiйчi наслiдки. Для не©
нема вже виходу. Ходжу мов отру на, мов той туман, i дивлюся
довгими-довгими хвилинами бездушно вперед себе. А вона бiдна... ох, я не
можу на не© дивитися! Бореться всiма силами, щоби перемогти свого ворога,
остатися ще при життi; ще хоч так довго, щоб його побачити, бодай раз,
поблагословити послiднiй раз! Вiн зна , що вона хора, i обiцяв, коли б се
йому вдалося, прибути на кiлька днiв.
Вона вiд чотирьох недiль не покида постелi цiлком, а страви ледве
дотика ться.
Я не розбираю ясно, що зi мною, i не думаю над сво ю будучнiстю. Знаю
лише те одно, що трачу свою останню пiдпору, заступницю матерi мо © i що
пiдi мною провалю ться грунт.
Менi судилося тинятися вiд стрiхи до стрiхи, переживати рiзнi
упокорення, цi гидкi чувства, не гiднi чоловiка, котрi ненавидiла я з
дитинства, поборювала всiма силами надармо...
Це немовби справджувався якийсь проклiн, що всi, котрих я люблю,
опускають мене.
Збудившися цi © ночi, кинулася я до ©© постелi, а вона виглядала так,
як тi, що вибираються вже на тамтий свiт. Лежала мов мертва, бiла, ледве
дихала. Мене пройняв холод, i я мимоволi подумала: "Тепер наступила ся
хвилина". Опiсля, схилившися над нею, доторкнулася я нiжно ©© чола. По
недовгiм часi створила вона очi i дивилася хвилину майже бездушно вперед
себе.
- Ви спали, панi Марко? - питала я з уданим супоко м, хоч серце
стискалося в менi з несказанного жалю.
- Спала. Чому ти мене збудила?
- Хотiла подати лiкарство...
- Я дуже ослабла, Наталко.
- Тепер стане вам легше; вiзьмiть ще сих краплiв, то не буду вас бiльше
будити.
- Але чому я так дуже ослабла? - спитала i звернула на мене сво© великi
запавшi очi.
- Недуга втомила вас, дорога панi, але вже завтра стане вам легше.
- Ой, легше! - прошептала ледве чутно; а опiсля по малiй хвилинi взяла
з трудом мою руку i притиснула ©© до уст. - Ти добра, - сказала i
замовкла. Здавалося, що якесь зворушення душить ©©...
- I менi жаль, що нiхто не зна , що ти така... Ой сирото ти моя, сирото
бiдна!
Вона говорила з напругою, тихим голосом, а я плакала тихо, закусивши
зуби.
- Свiтло си ти, однак не фальшиве, визичене - нi, правдиве! Наталко,
приклич менi завтра священика... я вiрю в бога. Ти чу ш?
- Чую, дорога панi!
- Я вiрю в бога...
По малiй хвилинi мовчання зiтхнула тяжко i прошептала:
- А його нема; нема i нема... i вже його не побачу, Наталко?
- Чую, дорога панi.
- Вiн писав, що при©де?
- Писав; i вiн при©де! Може, завтра, може, позавтра. Вона зiтхнула знов
тяжко i, не випускаючи мо © руки зi сво ©, здавалося, знов засипляла,
однак не заснула. Говорила ще хвилинами. Я слухала, не перебиваючи ©©. Раз
сказала цiлком шепотом:
- Ти хотiв, щоб я мовчала, i я мовчала. Вона нiчого не зна .
Вона говорила, очевидно, до сина об якiйсь тайнi... Я вiдчула, що не
повинна була слухати тих слiв, бо хто ж то був та "вона"?
Однак вона не говорила бiльш. Раз немов прокинулася, сказала
по-нiмецьки цитату зi святого письма, котру любила дуже: "Und darum wenn
ich nicht allmachtig bin im Fleiche, allmachtig aber dem Geist nach, kann
ich das Fleich uberwinden, und darum bin ich der Sohn Gottes nicht dem
Fleisch, sondern dem Geiste nach"[113]. Опiсля замовкла. Здавалося,
говорила ©© механiчно.
Я спитала цiлком нiжно, чи в не© що не болить.
- "Gott ist keine Illusion!"[114], - вiдповiла менi на це i не говорила
бiльше цi © ночi.
Я сидiла край постелi з заслоненим лицем у понурiй задумi над хорою,
над ним i над тим, що воно так склалося. Що вiн скаже? Се буде для нього
страшний удар, вiн мав лиш ©©, думав вернутися з часом i жити з нею, а тим
часом ледве рiк минув, а вона вiдiйде вiд нього назавсiгди. Ох, коли б лиш
чимскорше прибув, щоб застав ©© ще живу! Лiкарi казали, що коли вода
пiдiйде до серця, вона вмре. Я писала йому, щоби при©здив якнайскорше (вiн
при©хав на дуже короткий час до Полi), а вiн вiдповiв телеграфiчне, що
прибуде. Вона жде - коби лише дiждалася його.
Чому мусила умирати, чому якраз вона i ще так вчасно[115]! Чому мусила
мене доля з нею злучити, щоб по недовгiм часi розлучити так немилосердно,
щоб я осталася знов сиротою? Що пiчну я? Що? Що? - питалась я раз по раз
себе i усмiхалася майже в тiй самiй хвилинi гiрким усмiхом у вiдповiдь.
Iти назад туди мiж тих, що годували мене ненавистю, чи шукати друго© панi,
що хлiб давала би; запродати волю свою за кiлька нужденних золотих, бо
тако© друго© не найду бiльше! А де жити до часу ново© служби, пiд якою
стрiхою, пiд чи ю опiкою? А моя праця, мо© цiлi, мрi© мо©... що з ними? Я
зiтхнула важко, i перед мо ю душею появилася бабуня.
"Бог тебе не опустить, вiн милосердний, добрий, а ти прецiнь сирота!" -
пригадалися менi ©© раз до мене висказанi потiшаючi слова. Справдi я
сирота, i тому... менi прийшла охота розсмiятися шаленим смiхом, однак я
перемогла себе i змовчала. Хора обернулася неспокiйно на другу сторону i
застогнала жалiсно. Опiсля заснула.
"Gott ist keine Illusion!" - казала вона, i на якiй пiдставi? Але
правда, в не© були сво© думки, i вона вiрила в бога, хоч не ходила нiколи
до церкви. Вiд часу, як поховала свого мужа, перестала бувати в божих
домах, але не говорила нiколи, чому.
"А коли б бог i був iлюзi ю, - плуталося менi щось довго в головi, - то
вона сть, як сказав раз один славний чутливий мужчина, "послiдньою
великою iлюзi ю людськостi..."
Чи се не злочинство розбивати ту iлюзiю? Чи людськiсть без цi © iлюзi©
буде лiпша?
Коли я в двi години пiзнiше заснула, приснився менi Христос.
Стояв одягнений в довгу тогу, руки зложив на грудях i ждав.
Велично, жарко сходило сонце i його промiння сипалося на його, мов
плавне золото. Його лице, лагiдно-смутне, було звернене на захiд. Звiдси
долiтав, немов вiд зближаючихся хвиль народу, рiзнородний гамiр, зойки,
смiх - переражаючий[116] смiх. Вiн немов знав, що оце все мусило
наступити, бо не дивувався анiтрохи, i по нiм було видко терпеливiсть i
готовiсть довго ждати.
Переходячи попри його, я склонилася.
- Чому кланя шся менi? - спитав спокiйно. - Чи не чу ш? Там на заходi
смiх. Смiються з вiтця мого i з мене. Але вони мусять смiятися, бо настав
час смiху i знесилля. Настав час, коли ©х життя мучить i виклика
безнадiйнiсть. Я вижидаю вiдзиву свiжо© i чисто© сили, а ти чого шука ш?
Я хотiла щось вiдповiсти, не знаю напевно що, але не могла найти
вiдповiдного слова, щоб виявити свою думку. Вiн немов вiдгадав ту думку,
бо сказав:
- Справедливостi? Любовi? Пожди, нехай смiх сей утихне i сонце удруге
зiйде...
* * *
Померла.
Чотири днi пiзнiше i майже в тiй самiй порi, а в три години по тiм
прибув вiн. Слабий, з утоми ледве держався на ногах - ©хав майже без
перерви, щоб застати ©© при життi - i спiзнився. Не знаю, чи описувати
нiму, але глибоко потрясаючу сцену, коли прибув i довiдався, що ©© вже
нема. На мо© слова - вiн стрiв мене першу в кiмнатi - що ©© муки вже
скiнчилися, глянув на мене не сво©ми очима i поблiд, як смерть. Опiсля
пiшов до не© i просив не впускати до нього нiкого, хотiв з нею остатися
сам, i остався аж до ясно© днини, доки не прийшли прикликанi жiнки убирати
i спорядити покiйницю i не появилися знайомi та деякi далекi кревнi, з
котрими небiжка не жила. Тодi я увiйшла до нього i застала його, як лежав
коло мертво© з головою на ©© грудях i як - не мiг плакати. Кажуть, що це
смiшне, коли мужчина пiдда ться розпуцi, i що сльози до лиця лише женщинi.
Може, i смiшно воно в тих, у кого сльози без жалю в очах. Але коли у
мужчини жаль справдiшнiй i глибокий, тодi плач його, хоч би без слiз i не
чутний, - страшний.
Я просила його лагiдно, щоби вiдiйшов уже, щоби подумав i про себе,
вiдпочив по тяжкiй подорожi, котра позбавила його вже доволi сил, щоби
вчинив се хоч з уваги на се, що на його жде стiльки орудок i задач i що
дорогу покiйницю треба вiдповiдно похоронити, але вiн не слухав мене.
- Оставте мене ще хвильку, ще одну-однiсiньку, - благав. - Я не бачив
©© так довго, не бачив хоч би один момент живою, а незадовго заберуть ©©
звiдси, i все скiнчиться.
I промовивши се насилу, повалився обезсилений, як перше, на ©© груди.
В виду цi © тихо© розпуки я майже не знала, що робити. Усiвши мовчки
поруч його коло мертво©, ждала я з отупiнням. Я розумiла його жаль, i менi
видалося дуже нерозумним переривати правдеиий смуток його якимись
потiшаючими фразами; очевидно, його страшно болiло, що не мiг бути сам при
нiй хоч би i годину пiд час цiло© ©© коротко©, але тяжко© недуги i не був
при нiй в ©© останнiх хвилинах...
Накiнець удалося менi наклонити його до того, щоби вийшов. Iшов
непевним кроком за мною до сво © кiмнати, котру я йому сама вiдчинила, а
коли я хотiла вже назад вертатися, взяв обидвi руки мiж сво© долонi i
дивився менi довго мовчки в лице.
- Як ви страшно змарнiли! - сказав ледве чутно, i його досi сухi очi