Кобилянська О.. Царiвна

Мабуть, не хотiла заявити сво©х думок, котрi були часом i мо©ми думками. А
то, що мо одностайне, безсонячне життя вiдiб' ться колись на мо©х
письмах, ба що се й не може бути iнакше i не принесе менi також щастя. Що
сили улягнуть справдi впливам обставин i вийде зi всього щось недозрiле,
може, й хоробливе...
Трохи згодом розсталися ми, i я лишилася знов сама. З болiсно зморщеним
чолом i затятими устами дивилась я довго ще за нею, але думки мо©
пробували деiнде. Спершу далеко у того, котрий "не накинеться i менi", а
вiдтак у Орядина. Це було смiшно, коли вона думала, що я люблю його, але
говорила правду, що я любила його "фантазi ю". Напр., тепер! Я вдумалася в
його iстоту, в його минувшiсть, в свою минувшiсть, i чула, що вiн не був
менi справдi цiлком байдужим. Вiн зворушив мене болiсно, i мо© мислi
лiтали кругом його. Пощо приходив вiн? Що сталося йому, що звернувся знов
до мене так, якби мiж нами не було нiякого непорозумiння? Може, вiн
iронiзу собi з мене? Це було правдоподiбно, бо його поведення з тою
легкодушною жiнкою, через котру забув, що прийшов до мене, пiсля всього,
що мiж нами сталося, свiдчило ясно за тим.
Мене обгорнуло огiрчення. Я обставала за ним перед Оксаною, вступалася
за ним перед Марком, зносила пiдозрiння, що вiн мiй "бог", а вiн ма собi
кпити з мене? Чи це можливо? Взагалi, що я собi думаю? Чи з того, що вiн
син мого народу, виходить, що я мушу думати про його i терпiти за його?
Радше звернуся до тамтого, котрий, коли що любить, любить вже навiки. Але
тамтий гордий i радше зречеться свого щастя, нiж "накинеться" менi або
розiрве зв'язi мiж Орядином i мною! Вiн буде мовчати, а я не створю також
уст. Тепер менi ясне його чудне поведення, але ясне i це, як лихо розумiла
мене панi Марко, котра чувала над його i над мо©м щастям! Хитаюся мiж
обома, а не належу жодному. Чому було все так безсонячне, невикiнчено? Або
оце чувство самоти - ух, як воно мене придавлювало!
Я почала терти нервово руки i ходити по хатi. Це чинила я майже
несвiдомо все тодi, коли мене взяла розпука або неспокiй.
Чи все те було наслiдком способу мого думання, чи тому, що я жила сама
i була незамужня? Марко говорила стiльки разiв, що чоловiк i жiнка повиннi
iти разом, що одно доповня друге - чи це дiйсно так? Менi пригаду ться
фiлософування молодо© малярки, котра за дно каже, що чоловiк з
незвичайними спосiбностями ума не повинен в'язатися за нiяку цiну в свiтi
з другою iстотою; що вiн повинен розвиватися сам, без впливу то© друго©
iстоти, щоб не пiддатися з часом, не статися рабом того впливу, i жити
самому, щоб не стратити свого властивого характеру.
Не знаю, по чи©й сторонi правда, але вiдчуваю ясно, що одно стане менi
спасiнням, а то праця! Слава тобi, боже, що вона оста ться менi i що я
можу в нiй шукати щастя. Коли потопаю в нiй цiлою душею, тодi всi, що
заколочують мiй спокiй, вiдходять вiд мене далеко-далеко, i я не чуюся анi
самотньою, анi непотрiбною, але, противно, чуюся мiцною, самосвiдомою,
спокiйною...

Тут кiнчиться Наталчин дневник.



XIV

В три недiлi пiзнiше появилася румунка з Орядином в театрi в ложi.
Побачивши десь помiж видцями Оксану i Наталку, вона нахилилася до Орядина
i прошептала:
- Отже, вона тут; таки послухала i прийшла. Зна те, вона властиво дуже
гарна i могла би мужчинам дуже подобатися.
По його лицi пробiгла полумiнь.
- Ну так, - вiдповiв змiшанiй, мов приловлений на забороненiм учинку.
- Ви зна те, про кого я говорю? - спитала вона.
- Про Верковичiвну.
- То ви слiдили за нею? - скликнула майже вголос.
- Але ж ми, очевидно, в однiй i тiй самiй хвилинi замiтили ©©... по
волоссю! - вiдповiв з притиском i холодно. - Прецiнь ©© волосся мусить
впасти в очi!
й причулося, що в його голосi при послiднiх словах крилася злоба, i то
успоко©ло ©©.
- Але вона не вiддасться, Васiллi!
- Нi, - вiдповiв сухо.
- А зна те, чому?
- Чому?
- По-перше, тому, що поводиться так гордо, мовби походила прямiсiнько з
князiвського роду, а по-друге, вона зовсiм убога, а до того ще якась
компаньйонка.
- О, то не завадило б ©й, що вода компаньйонка, - замiтив вiн.
- Не завадило би, коли б не була, як кажу, така горда; впрочiм, нi,
подумайте лиш, компаньйонка!
- Але ж вона тепер не компаньйонка, вона й не нею з заводу, i давно
не була нею. © не можна навiть трактувати як таку, i я переконаний, що у
покiйно© Марко вона не була простою, буденною товаришкою.
- То тепер вона гувернантка i учить чужi дiти за грошi...
- Бо не хоче сидiти на ласцi у сво©х кревних.
- Гада те? Ха-ха! Бо бавиться в горду. Я ©© вже пiзнала.
- Справдi?
- Справдi, i тому не вiддасться. Представте собi: у нас пробував
недовгий час брат мого мужа, молодий, живий, прегарний мужчина. Раз
нудилися ми страшенно i вiн спитав, чи в мене нема пiд рукою яких знайомих
дам:, з котрими можна би забавитися для розривки. Я оповiла йому про не©,
а вiн i наперся iти до не©. I що ви дума те? Ви дума те, що вона була менi
за те вдячна, що я дала ©й можнiсть познайомитися з нежонатим i маючим
чоловiком? Борони боже! В першiй хвилинi мов налякалася нас; а вiдтак
вдивилася в його сво©ми великими миготячими очима, немов хотiла зглибити
всi думки його, а опiсля закуталася в таку гордовитiсть, що вiд не© аж
морозом вiяло. Бачите, так мовби чинила нам ласку, що приняла нас, а не ми
©й, що вiдвiдали ©© в ©© келi©. Я лютилася тодi так, що тиждень не могла
дивитися вн не©; вiн смiявся. "Це вона тому була така, що i ти була зi
мною, - говорив вiн, - але ми зна мо, що тихi води береги рвуть. Коли
зложу ©й вiзит сам, зм'якне зараз". Щось в два днi по тiм убрався
якнайстараннiше, вистояв свою годину перед дзеркалом i пiшов знов до не©,
нiби по якусь книжку. Казав, що була така сама. Вiдтак вiднiс книжку, а
вона не просила його навiть сiсти! Тодi лютився так, що я не бачила його
ще такого, а я смiялася так, що страх! "Що собi та компаньйонка дума
властиво? - вигукнув вiн. - Що, може, то не© прийде хтось? Що з нею
ожениться хтось? З такою, що жила досi з примх великих дам?" Вiн забув, що
вона не була вже й компаньйонкою, а хiба лише швачкою? Ви зна те, Васiллi,
- додала шепотом, - що вона ши вiд якогось часу також за грошi? Я
перехопила недавно ©© стару рrotege[133], як несла спiдницю для яко©сь
мiщанки. Менi впала барвна матерiя в очi, i я кажу: "О, це гарне, чи ще?"
А вона каже: "Одно© мiщанки". - "Хто шив?" - питаю. А вона - ляп! що
панна. "Як? - кажу i чинюся , нiби дурна, - вона умi кравецтво?" - "Вона
не ши паням, - каже, - бо де ма стiльки часу, а мiщанськi спiдницi i
кафтаники - то так лиш летять з ©© рук. От, - каже, - все добре, як i
звiдси капне щось. Бiдна сирота бореться з життям, як може, та й тому i
бог ©© не опуска ". Отже, вона аж така убога, Васiллi! А хто би того
всього не знав, думав би, що вона бог зна хто. Вона глядить вперед себе
так, як тi справдешнi аристократи; не знаю, у кого вивчилася вона так
того. Ви зна те, Васiллi, як високо аристократи носять голови? Носять ©х
високо, а дивляться вниз. Не обертають голови то в одну, то в другу
сторону, нi, вони лиш очима водять. Того вивчилася вона, мабуть, уже
змалку, бо чинить це зовсiм невимушене. Коли пiдведе сво© очi вгору, то я
лякаюся ©© чогось. В не© такi дивнi очi, Васiллi! Такi великi, мов
нерухомi, i миготять, аж лячно! Брат мого мужа казав, що вона пригаду
якусь рейнську русалку, чи щось таке. Що то за мара, Васiллi?

Вiн оповiв ©й легенду про Лореляй.
- Ах, то вона, певно, дума , що й вона така гарна! - зашепотiла вона
злобно. - Певно, тому така зарозумiла. В не© лиш уста дуже гарнi, виразно
зарисованi, з глибокими кутиками, а впрочiм що ж на нiй? Те все не поможе
©й. Не заступить ©й ма тку. Не правда, Орядин?
- О, певно, - вiдповiв вiн i зiгнувся саме в тiй хвилинi по ©© вахляр,
котрий держав в руцi i впустив на землю.
- Через то й не вийде вона замуж. Подумайте собi, яка би там у не© була
виправа[134]. Не так?
- Так.
- А ви як думали, Орядин? - шептала завзято далi - Що чому не вийде
вона замуж?
- Я думав щось iнше!
- Що?
- В не© забагато кровi будучностi в жилах.
- Що? Що?
- Вона замодна.
- Модна? Ха-ха-ха! - розсмiялася румунка. - Як же вона модна, коли в
не© не побачиш i моднi фризури? Яка ж тодi я, Орядин, я, що в мене бачиш
завсiгди лиш саме те, що наймоднiше, що даю сво© сукнi шити до першо©
моднярки в Яссах?
Вiн глянув на не© i по його лицi промайнуло щось, мов жаль. Опiсля взяв
©© руку, стиснув ©© i сказав нiжним, тихим голосом:
- Sie sind eine Rose ohne Dornen![135]
Вона усмiхнулася вдячно i присунулася ближче до нього.
- Не йдiть до не© нiколи, Васiллi, - благала пещеним голосом. - Я ©© не
люблю...
- Або ж я до не© ходжу?
- Нi, однак я вас у не© пiзнала.
- Ну так! Це було щось iнше... Менi прийшло щось на думку... я хотiв
щось довiдатися. .
- Що? Що? - домагалася вона цiкаво.
- Чи це правда, що син ©© помершо© панi жениться з нею... Я так чув?
- I що ж?
- О, нiчо. Мабуть, в тiм нема правди анi крихiтки. Мене не обходить
вона нiчого; а ви думали (вiн усмiхнувсь насилу i поглянув за кимсь в
противну сторону зали), що я хочу з нею женитися?
- Я не думала так, - вiдповiла вона, - лише думала, що ви любите ©©!
- Що за вигад! - кликнув пiвголосом, ще завсiгди смiючись. - А впрочiм,
хоч би i так, то - як вона раз сама казала - любити i женитися - це щось
зовсiм, зовсiм iнше...
Вона хотiла щось скоро вiдповiсти, однак вiн схилився бистро до не©,
стиснув крiпко ©© руку i, вп'яливши свiй, в тiй хвилi майже гарячий погляд
в ©© очi, шепнув з притиском:
- Не правда ж?
Вона змiшалася, усмiхнулася i замовкла.

* * *
Бiльше як пiвроку минуло з того часу.
Орядин не був бiльше у Наталки. Бував часто у румунки, але з нею не
стрiчався i там. Вона .не заходила до молодо© жiнки, хоч знала майже, коли
вiдвiдував ©©.
Стара Домна, що обслугувала i румунку, оповiдала все, коли бачила там
кого чужого, хоч та не питала ©© нiколи анi одним словом.
- Вже що вона з тими паничами за верески виправля , що аж страх! -
оповiдала раз, коли вернула звiдти майже люта, бо мусила бiгати кiлька
разiв на годину у мiсто. - Я вже постарiлася, а чогось такого не видiла.
Гра в карти, в якiсь "фанти", а курить, а п' чорну каву, що аж гидко.
Мабуть, i вiд не© стала чорна, мов нечистий. А вже з тим що заводить, то
нехай i не кажу!
- З ким? - спитала дiвчина стиха, i в ©© грудях забилося серце скорiше.
- Та з тим, що подiбний до не©, мов рiдний браг, i що на скрипцi гра !
Вiн "за нiц"[136] не ма ©©. Регочуться обо , борються, мов хлопцi на
толоцi, з того не вийде певно нiчо добре...
Наталка вiдгадала все i не питала бiльше. Раз просила навiть стару не
згадувати ©й, що в ©© комiрницi дi ться.
Одного ранку, вже потiм, влетiла румунка до не© заплакана, розгнiвана i
виповiла[137] мешкання.
- Чому? - спитала Наталка зчудована.
- Та якого лиха сидiти менi тут довше! - вiдповiла i, заплативши
належнi грошi, котрими орудував батько Оксани, вилетiла, мов фурiя,
трiснувши дверима за собою. За кiлька днiв прийшла до не© попрощатися. Мiж
iншим сказала:
- Орядину скажiть, що най жениться, з ким хоче, мене то нiчого не
обходить. Вiн нiчо не заслужив доброго.
- Скажiть йому то самi, панi, - вiдповiла Наталка.
- О, вiн тепер до мене не прийде! - сказала i усмiхнулася гiрко. - Ви
не зна те, який вiн. Нинi запалиться, обiця свiт, а завтра вже холодний,
мов лiд. i мудрий, як той Соломон. О, я кого ненавиджу! Скажiть йому оце,
вiн до вас прийде.
- Нехай не приходить, - сказала дiвчина гордо.
- Еге, ви все такi чуднi! - загомонiла. - Я знаю, що вiн таки прийде
колись до вас. Зацiкавиться знов чим-небудь i зайде; тодi скажiть!
Наталка не обiзвалася. Вiн не зацiкавиться бiльше нею, бо вона осталася
та сама, впрочiм, що обходили ©© зносини сих людей? Для це© жiнки не мала
вона анi крихти поважання, а його не могла вона цiлком ганити.
- Зна те, що я завважала? - говорила румунка та мничо. - Я замiтила, що
вiн вас бо©ться. Перед вами хоче якимсь iншим бути. Це якраз добре. Раз,
ще давно, сказав, що ви "моднi", а раз, що побiдить вашу гордiсть i що це
буде найкраща хвилина в його життi! А раз був у мене i дивився за чимсь у
вiкно. Саме тодi вертали ви з проходу i переходили городець перед
верандою, а ваша Дiана вiтала вас веселими скоками. Ви зiгнулись до не© i
поплескали по головi.
"Чи панна Верковичiвна не приходить нiколи до вас тепер?" - спитав, не
зводячи з вас погляду.
"Нi", - вiдповiла я.
"Розумi ться, - вiдповiв глумливо, - вона скорше загине, нiж пiде проти
свого переконання. Вона все ще така сама. - По його устах пробiг дивний
усмiх, i вiн додав по хвилинi: - Колись перекона ться, що ©© погляди не
вiдповiдають життю i що такою, якою власне , не вдержиться в нинiшнiх
часах".
- Опiсля випитувався, хто до вас найбiльше заходить, чи у вас широка
кореспонденцiя, i з ким ви найбiльше сходитеся. О, вiн супроти вас дивно,
дивно настро ний, i менi все зда ться, що ви могли би йому не одно
сказати.
Вiдтак, каже румунка, ©й водиться, що вiн ожениться дуже багато, бо раз
оказав ©й, що та, що схоче його iм'я носити, мусить мати тридцять тисяч;
вiн крутиться коло яко©сь багачки, полька, але рiвночасно обсмiю ©©: вiн
не вiрна натура, не вiрна, мов та собака, вона його ненавидить. I обнявши
дiвчину, притиснула ©© до себе, мовби проживала з нею цiлий час в
найбiльшiй приязнi, i пiшла. Наталка билася довго з думками, розбираючи тi
©© слова, а замiтка, що вiн настро ний супроти не© дивно, зворушила ©©
чимало.
Нi, нi, говорив якийсь голос в нiй, вiн ©© не любив уже. Все те було
лиш вiдгомоном яко©сь гордостi i помсти. То лиш вона не могла вiдвернутися
вiд його цiлком, чувала над ним здалека, в затишку, чувала думками i
серцем, не тратила вiри в його i в те, що ©й здавалося в нiм сильне i
непохитне. Деколи звинялася перед собою за тi думки. Життя таке одностайне
(вмовляла в себе), а вiн пригаду ©й, що вона молода; крiм того, все те не
вадило ©й анi в працi, анi в чiм iншiм. А в то, що вiн хоче багато
женитися i без любовi, значить лиш задля грошей, в то вона не вiрила. Вiн
був пристрасний, несправедливий, палкий, непостiйний, але до того вiн
нездатний. Вiн остався про те все в грунтi той сам Орядин, за котрим не
раз так тужила гiрко i котрого вона лучче знала, хоч i як вiддалився вiд
не©.
А Марко?
Про його чула дуже зрiдка. Оксана не споминала його перед нею майже
нiколи, а коли спiмнула, то хiба те, що вiн знаходиться там або деiнде i
що не ма надi© вернутися скоро додому. Раз спiмнула ©й, що вiн писав мiж
iншим i те, що в вiльних хвилинах опису подорожi по всiх досi звиджуваних
краях i що це мале дiло посвячене комусь. Але кому воно посвячене, Оксана
не казала, а вона й не питала. Образ його блiднiв чимраз бiльше в ©© душi,
i знайомство з ним здавалося ©й тепер лиш якоюсь прегарною мрi ю...

* * *
Вона скiнчила писати свою повiсть, о котрiй казала сво©м товаришкам, що
в не© вложила цiлу свою душу i писала ©© кров'ю свого серця. На ту працю
покладала, як казала, всю свою будучнiсть.
Обставини, в яких жила, не були найлiпшi, i вона проживала не раз гiркi
хвилини упокорення. Це була правда, що вона заробляла грошi i голкою,
однак що ж було робити? Мешкання мала даром, мала також деякий заробок iз
сво©х учениць, але те все не вистачало на вимоги життя, а хоч вона i жила
i одягалася скромно, то зате потребувала грошей i на такi речi, без котрих
нiяк не можна обiйтися iнтелiгентному чоловiковi.
Одного вечора зiбралися в не© ©© товаришки, i вона читала ©м свою
повiсть вголос. Нараз замiтила, що малярка плаче. Це вразило ©© так
сильно, що аж поблiдла i на хвильку в читаннi задержалася. Все то вразило
й Оксану.
- Чого ти плачеш, Софi ? - спитала Наталка малярку i видивилася на не©
сво©ми сiяючими, зворушеними очима.
Молода артистка не вiдповiдала.
- Не можеш нам цього сказати? Чи воно тика ться працi, чи мене, чи нас
обох? Скажи, прошу!
Дiвча похитало головою, стиснуло ©й щиро руку i присилувало себе до
спокою.
- Це нiчого, Наталочко, нiчого, - казала, - це лиш нерви!
Наталка дивилася на товаришку через хвилину допитливим поглядом, i ©©
обгорнули невимовне сумнi чуття; однак лиш на хвильку; трохи згодом
успоко©лася цiлком i читала далi. Чим довше читала, тим бiльше змiнявся
вигляд жiнок, що нерухомо ©й прислухувалися. Вони дивилися на не© так,
мовби перед ©х очима заходила з нею змiна, мов вона перед ©х очима
перетворювалася в щось нове, нетикальне...
Вкiнцi сказали, що вона може з певнiстю надiятися успiху з це© працi,
пораяли, куди вислати ©©, додали вiдваги, збудили надi©, додали стiльки
охоти до життя, що вона того вечора немов вiджила i стала такою веселою,
якою не була вже давно.
Вiдославши рукопис, вона числила днi, коли дiстане вiдомiсть про нього.
Коли на не© налягав сум або рiзнi недостачi, i клопоти ©© обставин
пригнiтали, мов тягар, ©© душу, - пригадувала собi вiдослану працю i мов
вiдчувала, що вiд не© лл ться якесь свiтло; що вона "душа" ©© iснування, i
що все проче тепер в ©© життi рiч побiчна. Так, в тiй працi спочивала ©©
будучнiсть, крилося ©© щастя, звiдси походило для не© "життя", i вона
вiддалася якимсь прегарним, пишним надiям, а душа ©© роз'яснилась, мов вiд
сонця...
_ XV
Було це пiзньою осiнню, в рiк по смертi Марко, коло десято© години
перед полуднем.
В старiм парку мiськiм устелилося по стежках i алеях сухе, з дерев
упавше листя грубою верствою[138]. Дерева з ясно-жовтим злотаво-блискучим
або червоним листям, освiченим сонячним свiтлом, з-помежи ще зелених дерев
впадали вже здалека в очi. А помiж величезними, рядом стоячими яворами i
густо засадженими iншими деревами головно© але© зависала рання мряка
великими безформними шматами.
Свiжий, потрохи землистий запах наповняв воздух.
В парку панувала тишина, i лиш кiлька помiчникiв огородника i кiлька
малих дiвчат снувалося по алеях, змiтали листя з дорiг i вивозили кудись.
Крiм них, не було нiкого видко.
Мовчазний парк з сво©ми алеями, з сво©ми дорогами до ©зди i нерухомими
мармуровими статуями лежав в сво©й осiннiй красi поважно, мов якийсь
замкнений аристократичний свiт, котрий випрошу собi всякого голоснiшного
й живiшого руху, з винятком звукiв пливучо© води або пташиного щебетання.
Об' мистi групи старих бородатих смерек здавалися темно-синi, а мiж ними
миготiло криваво-червоне листя бiлих берiз, облите ранiшнiм промiнням
сонця, мов полум'ям.
Понад всiм тим сiяло син , безхмарне склепiння.
Наталка йшла до огородника, що мешкав десь тут в парку, увiйшла в парк
i звiльнила хiд. Iдучи мiстом скорим ходом, огрiлася надто, i тiнистий
холод та тиша, що царювали тут, вразили ©© мило.
При ставi, що широко розлився; а обгороджений ажуровими штахетами,
лиснiв з трави мов якесь величезне дзеркало, станула мимоволi.
Вода мала для не© незрозумiлу притягаючу силу. Вона сперлася о штахети
i споглядала з задумливою цiкавiстю на гладку, нерухому, дзеркальну
площу...
В нiй вiдбивалося так виразно погiдне осiнн небо з поодинокими бiлими
хмарочками i вершки дерев, жовтi, зеленi, темно-синi, червонi... Все
бачилося тут, лиш здавалося все нерухоме, мов закляте i мов на глибокiм
недостижимiм днi...
й стало гаряче, i вона розiпнула пальто. Опiсля зiгнулася глибше над
водою i в такiй поставi якийсь час дивилася в глибiнь...
© обгорнуло чувство подiбне до туги, забажалося ©й почути на сво©м
тiлi холодну воду, але не оцю, лиш iншу, рвучу. Спершу мусила би
надпливати на не© звiльна, мов граючись, мов несмiливо, приманююче, а
вiдтак чимраз скорше i скорше, чимраз живiше. Мусила би напирати на не©,
поривати ©©. Вона боролась би з хвилями, поринала би в них, смiялась би в
них, смiялась би голосним, бутним смiхом i аж вiдтак розкошувала би в
них...
Цiле прегарне барвне окруження здавалося ©й в водi кращим, нiж казка.
Нараз помiтила себе. Чи так виглядала вона? Чорний жалiбний стрiй i
довга крепа, спадаючи з капелюха аж до землi, робили ©© ще вищою. Однак ©©
обличчя видавалося ©й iншим, як звичайно. Великi блискучi очi дивилися з
лиця так спокiйно, однак заразом так вижидаюче! Чого вони ожидали, чого?
Чого ж би? Вона усмiхнулася, ©й пригадалася ©© повiсть.
Нагадавши це, здалося ©й, мовби життя лежало перед нею як один
прегарний, празничний день, як якийсь свiт ясно©, препишно©, не знано©
досi краси...
"Полудне, - задзвенiло щось в нiй, - полудне..."
Так, ©© полудне зближалося, це вiдчувала вона всiма нервами, в нiй
спiвало щось тисячами голосiв про його, а ©© окруження заповiдало його.
I чому ж би нi? Вона не бажала нiколи чогось неможливого, не жадала
чогось такого анi вiд людей, анi вiд обставин. Вона й не спускалася нiколи
на силу других, не була i трусом, мала вiдвагу! Вона й не хотiла милостинi
вiд долi - всього того не було для не©. Вона чулася такою сильною i
здатною до життя, що, здавалося, для не© не iснувало нiчого, чого не могла
би побороти!
В сiй хвилинi здавалося ©й, що ©© душу освiчу сонце, що воно миготить
крiзь ©© нерви, пронизу ©©, що в ©© жилах гонить кров скорше i що чу
голосне життя в собi i кругом себе.
На час прижмурила очi, мовби боялася, щоби то раювання ©© душi не
згубилося через якесь iнше враження. й було так мило i гарно тепер...
саме, саме тепер... Коли створила по хвилинi очi i побачила свiй власний
образ у водi, впали ©й в очi ©© незвичайно червонi уста.
"Я гарна!" - заговорив в нiй якийсь голос.
"Так", - i вона почала приглядатися собi. Вона була дiйсно гарна.
Снiжно-бiла, а до того великi, як сталь сiяючi очi. Стать ©© була гнучка i
струнка, отже, була цiлком гарна, в тiй хвилинi навiть дуже гарна...
"Царiвна", навинулось ©й на думку. Однак тут не було нiкого, лиш вона
сама... В нiй заворушилася туга, така нiжна i непорочна, мов те безхмарне
склепiння, синiюче у водi глибоко-глибоко. Вона уявила собi Орядина, а
бiля його себе...
Вiн був гарний... так, отже, вiн i вона. Це було би гарно, "цiлковито",
як сказала би Марко i як повинно бути.
На ©© лицi появилася ледве замiтна краска. Вона усмiхнулася тужливо,
однак майже в тiй самiй хвилинi спаленiла ще сильнiше, мовби хто заглянув
проти ©© волi нечайно в ©© душу. Вiдтак вiдвернулася насилу вiд свого
образу i покинула то мiсце, зворушена, з гарячим, спущеним поглядом, та
вiдiйшла скорим кроком в одну з тiнистих дорiг. Але ©© думки погнались,
мов тi барвнi мотильки, далi. Так, вiн був гарний мужчина, i в нiм була
"раса", а що справдi любила у його, то його руки. Вони мали в собi щось з
iнтелiгенцi© i були гнучкi i майже жiночi. Напр., коли звисали нерухомо з
поруччя крiсла... Тi його руки була би так радо держала в тiй хвилинi у
сво©х руках...

По довгiм часi оце знов думала вона над якимись певними вiдносинами мiж
ним i собою, в котрих вiн i вона займали б якесь становисько, грали для
себе посполу якусь роль. Звичайно вiдсувала вiд себе все, що мало характер
якого "закiнчення". "Так, як воно , - думала звичайно, - добре i не
потребу змiнятися". Багато з iнших подiй не могло iнакше зложитися, -
думала вона собi, - i тому було би нерозумно викликувати щось насилу або
надто вже потягати до яко© вини. Правда, його поведення болiло ©©,
особливо те, що вiн немов встидався сво © колишньо© любовi до не©. Але
тому й прозвала його в сво©м серцi "нерозумним" i була би лучче умерла,
чим виявила перед ним, що займалася ним. В тiй хвилинi була ©© душа так
переповнена ним, що вона забула все, чим провинився супроти не©, та була
би з ним "по дналася". й здавалося, що вона могла би побороти всi його
хиби i вплинути на нього так, щоб його химерна натура випросталася, чула в
собi силу за двох, i то цю певну, спокiйну силу, що не обманю нiколи.
Коли б вiн находився тепер десь тут в парку, вийшов з яко©сь але© проти
не©, напр., з он то© широко©, обсаджено© так густо липами, що ©х вiти
сплiталися разом... Показався наперед здалека, а вiдтак надходив чимраз
ближче i ближче...
Ах, вони би стiльки говорили! Вона мала би йому стiльки сказати! Адже
©© в'язало з ним стiльки спiльного! Перше - колишня любов, а вiдтак ©х
колишнi зависимi обставини, ©х терпiння в молодих, найкращих лiтах i
iнтереси ©х народу - багато речей в'язало ©х; вона й не хоче розбирати
всього. Мiж iншим сказала би йому .i те, що вiн занедбався "духово", став
поверховий, плиткий, що над ним взяла верх буденщина вже наскрiзь, i вiн
не зреалiзу нiколи анi одно© з тих iдей, котрими одушевлявся давно, коли
не опреться тим впливам буденщини. Так, оце розповiла би вона йому. А вiн
би розлютився за це i придумав би вмить якусь "фiлософiю", що ©© нiби
збивала би. Вона смiялась би сердечне! Цiла ©х бесiда велась би так живо,
весело; вона ж була нинi так сонячно успособлена, як вже давно нi.

Ах, як вiн ©© раз любив!
Однак тодi вона не була такою, як тепер, була ще дитиною. Коли б це
тодiшн прожите можна тепер знов прожити, яке ж сильне i самосвiдоме було
би воно, в тiм не було би страху анi перед тiткою, анi перед якимсь iншим
свiтом! Вона мала би вiдповiдати лиш перед собою самою, перед сво©м "я",
котре не щадило себе, а було для не© тепер першою i послiдньою iнстанцi ю,
над котрою працювала i котра коштувала ©й стiльки труда i майже кривавих
слiз.
Так, тодi "любилися" вони дуже, але не цiлувались нiколи. Вона не
цiлувала в сво©м життi нiкого...
Вона вiдчула якесь вдоволення, що; осталася аж така чиста. Тодi був би
вiн цiлував ©© уста, а опiсля помазанi уста румунки, а може, ще й других,
подiбних до не©. Вона задумалася нараз над сво©м колишнiм "я", i воно
здалося ©й якоюсь нiжною, безпомiчною, освiтленою iстотою, котра не мала
нiчого спiльного з тою, котро© очi споглядали ще перед хвилиною так
дожидаючо. Вiдчула, що коли би то ©© колишн "я" було обиджене, то обиду
ту могла би вiдчути повно лиш тепер. Сонце почало припiкати, i вона
сховалася в тiнь але©.
Опавше листя стелилося грубо по дорозi, i ©© нога аж потопала в нiм;
однак вона гралася ним i ходити в нiм було ©й при мно. На гарних корчах,
що росли мiж деревами i прикрашували алею, висiла велика павутина, а
зрошена ранiшньою мрякою, лиснiла проти сонця, мов срiбна сiть. По гiллi
дерев i мiж листям шолопалися тайком великi боязливi птахи; iншi смiливiшi
гойдалися бутно по галуззi, а знов деякi голосно щебетали. Все те,
здавалося, пануючу тишину ще збiльшало. Чим глибше вона заходила, тим
бiльша тиша окружала ©©. Парк лежав ще в пiвснi, i ©й здавалося, що
находилася в лiсi. Вдихаючи повними грудьми пахучий воздух, силувалася