Страница:
гнiвати, як хто дума , або як мильно поступа ? Ми цього не робимо - i на
тiм справа скiнчена! А що рiч певна i чого не можна заперечити, це те, що
вiн елегантний хлопець i за ним можна пропадати. Вiн подоба ться менi,
тату!
- Лено! - скрикнула тiтка.
Але Лена вже й так мовчала.
Я також замовкла.
В мо©м умi товпились чуднi думки, змагалися рiзнi голоси, а промiж них
виринав вiн раз по раз, говорячи, що обставини творять з чоловiка то, чим
вiн .
Я би вiрила йому; ах, я би вiрила йому!..
* * *
На заходi, саме над "Чорним яром" i над великанською горою, подобаючою
на пiрамiду й зарослою лiсом, палало небо червонявим золотом. А там далi,
де "Зубчаста Лиса" злучалася з бiлявою скалою, там стелилися по небi
прозорi, зеленяво-синi пасма хмарок...
Воздух напо ний пахучою свiжiстю, а земля ще дише вогкiстю, викликаною
коротким наглим дощем...
В мо©м серцi немов весна прокинулася; сама дивуюся сво©й веселостi,
любуюся сама веселим смiхом сво©м.
Я знов його бачила. Чула голос його знов. Обмiнялася знов думками з
ним... Ах, я тому така весела!
Але чому вiн при Зонi так здержу ться, а Лену чому майже iгнору ? Зо
мною вiн знов iнший. Весело-зворушений, слiдить за кождим рухом i словом
мо©м. Часом мiша ться. Тодi й менi ста нiяково i я паленiю...
* * *
Iнтелiгенцiя нашого мiстечка давала на добродiйну цiль концерт (у
користь убогих дiтей), i на бажання вуйка ми мусили всi на нiм явитися.
- Концерти снуються людям в головi, - нарiкала тiтка сердито, - i то не
скорше або пiзнiше, лише саме в той вечiр, коли я мала собi ладити бiлля
до прання! Що менi до того? Якого лиха менi там iти?
Це тикалося вуйка, що стояв перед дзеркалом, силуючись зав'язати
святочну краватку "по-людськи". Я сидiла неспостережена в тiй самiй
кiмнатi й пришивала щось до сукнi.
- Скажи сам, Мiлечку, що ма мiй дiм при тiй аферi шукати? Чи я маю тут
у школах дiти, чи що? Впрочiм, концертовий комiтет забув, що й Лена гра
на фортеп'янi та спiва . Ти, правда, не завважав того, тобi взагалi було i
байдуже, що свiт гада про талант i прикмети тво©х дiтей. Коли подумаю,
що такий зарозумiлець, як он той (вона повела згiрдливо головою в сторону,
де мешкав надлiсничий), нинi виступа , а про мо©х дiтей, зовсiм не таких,
як вiн, з цiлком iншою генеалогi ю, забули, - коли подумаю це, то мене
зараз корчi беруть!
I мовби тi корчi справдi брали ©©, притисла руку пiд серце, а уста
викривила болiсно.
- Годi ж бо, годi, Павлинко! - успокоював вуйко, котрого серце було вже
зворушене. - Чого iритуватися без потреби? Нехай вiн виступа собi i сто
разiв по концертах, все ж таки вiн останеться тим, ким , сином простого
музиканта, все ж таки вiн не рiвня нашим дiтям. Мене лише гнiва , що на
нього звернули зараз увагу, i що тим чином скрiпили його зарозумiлiсть. Я
був би його не запросив до участi в концертi. Нехай би грав i так, як сам
Паганiнi! Я би його тим покарав за зарозумiлiсть. Але нашi людиська добрi,
вважали вже на старого Ма вського та й, певно, тому запросили.
- I мене лише тото одно помиря з ними, - вiдповiла тiтка вже
спокiйнiше i, приступивши до вуйка, зав'язала "святочну краватку" сама, як
звичайно.
- По концертi будуть i танцi, мамочко! - кликнула Лена з побiчно©
кiмнати. - Правду сказавши, мене то обiйшло зовсiм мало, що я не буду
брати в концертi участi. Могла би ще дiстати трему[40], помилитися в грi -
нащо менi сорому?
- Чу ш, Мiлечку, що за скромна дитина?
- Добра i учтива дитина, - вiдповiв вуйко голосним шепотом.
Тiтка зiтхнула, пiднявши журливо чоло вгору.
- Вона мусить десь конче ви©хати, Мiлечку.
- А то чого? - спитав вуйко з нета ним зчудуванням. Тiтка усмiхнулась
гiрко.
- Чого? Хiба ти й сам не здогаду шся, чому? Хто ©© тут побачить?
Вуйко зрозумiв ©© вмить.
- Як гада ш, Павлинко, зовсiм так, як ти гада ш! - вiдповiв скоро. -
Обi мусять ви©хати, показатися свiтовi!
- Обi? I чого ти так кричиш, Мiлечку? Ти, мабуть, забув зовсiм, що в
мене суть нерви! - З тими словами глянула на вуйка довгим, зимним,
многозначущим поглядом, - вона замiтила, що я чула ©х розмову.
- Наталко, щоб ти менi не посмiла з Орядином розмовляти! - гукнула до
мене гострим тоном i поглядом.
В менi забилося серце з наглого переляку, i я видивилася на не©
великими очима.
- Чого видивилася на мене? Я говорила прецiнь виразно. Впрочiм, можу
сво© слова i повторити. Щоб ти менi не посмiла з ним говорити! Лена менi
оповiдала, що вiн ©© iгнору , i тому я не позволю, щоб з мого дому
заприязнювався хто з ним!
- Тiточко! Я не знаю... я не можу вам цього напевно приректи[41], -
вiдповiла я, мiшаючись.
- Що?
- Не можу приректи напевно. Вiн для мене завсiгди такий привiтний i
ласкавий, що це було би нечемнiстю вiдповiдати йому грубiстю. Вiн... вiн
нiколи мене не образив анi словом, анi поведенням...
- Ха-ха-ха! - розсмiялася вона сво©м звичайним смiхом; а того смiху
було доволi, щоби мене вивести з рiвноваги.
- I ти справдi така на©вна, може, гада ш, що вiн любиться в тобi, тому
що з тобою балака , i що вiн може тому з тобою й ожениться?
- Тiтко! - вирвалися з жахом слова з мо©х уст, i гаряча полумiнь
обiлляла мене. - Тiточко, я цього нiколи, нiколи не гадала!
- Ага? Не гадала? Хто би тобi повiрив! Чому ж ти почервонiла, як буряк,
коли не гадала? Скажи: чому?
Я чула, як спаленiла ще бiльше i як слова оборони застрягли менi в
горлi.
Видиш? - глумилась вона. - Я знала, що говорила!
Тiточко, ви не ма те нiколи надi мною милосердя!
- Що? - скричала. - Ти говориш менi такi слова? Менi, що власне я
змилосердилася над тобою i стала тобi другою матiр'ю? Що було би нинi з
тебе, якби не я? Невдячна ти! В тебе нема серця, ти навiть не зна ш, що ти
говориш!
- Чому би не знала, тiточко? Знаю!
Вона засмiялася так, як перше, а вуйко обiзвався журливо:
- Ти все лiпше зна ш вiд тiточки, Наталко, все що до крихiтки. Тому
завда ш ©й неустанно жалю тво©м премудрим поведенням. Не знаю, звiдки
набралося в тебе стiльки того розуму. Iди! Iди й поглянь в дзеркало, щоби
ти знала, як злiсть i впертiсть окрашають дiвоче лице. Ти гада ш, що то
добре, що ти слуха ш тiльки свого власного розуму, що робиш тiтцi все
наперекiр? Ти повинна йти наслiпо за ©© приказами, не повинна й писнути!
Все, що вона робить, робить з планом; а тепер iди й принеси менi з кишенi
мо © буденно© камiзельки оленеву шкiрку до окуляр. Але нi, погоди!.. Чи ти
зна ш, хто Орядин ? Зна ш, напр., що то таке соцiалiзм? Доки вiн нiчого
певного в руках не ма , доти вiн нуль, i доти не повинен анi женитися, анi
дiвчинi про любов говорити. Це теж якiсь передчаснi зворушення, котрi я
зовсiм не похваляю. Як буде вже мати свiй кусень хлiба, тодi най
приходить; а тепер - iди!
Я пiшла.
- Ти бачив ©© очi, Мiлечку? - чула я ще. - Бачив, як побiлiла?
Iмпертинентне[42], завзяте сотворiння!
Орядин брав дiйсно участь в концертi. Грав на скрипцi якусь чудову
угорську фантазiю в супроводi фортеп'яна.
На мене ма музика ще з дитинства сильний вплив, i я була би
найщасливiшою людиною в свiтi, коли би мене були музики вчили. Та ба!
Але я любуюся i грою других. П'ю-упоююсь нею, мов любощами живо©
iстоти. Плачу з незглибимого смутку i крiпшаю. Справдi, я крiпшаю, почувши
голос музики. Вiдчуваю, як з нею враз пiднiмаються якiсь голоси в мо©й
душi i, злившись з нею в одно, дзвенять одною пiснею. Тодi зда ться менi,
що це пiсня мо © iстоти... Я не могла пiд час його гри вiдiрвати вiд нього
погляду.
Як же прегарно грав вiн, а й сам який був гарний!
Мо серце рвалося до нього, обнiмало його! Чи його? Чи ним викликану
прекрасну гармонiю? Цього я вже не знала виразно. Знала лише те, що серце
мо було переповнене чимсь сильним i що тому вiн був винен! А вiн, мабуть,
вiдчув мiй погляд, вiдгадав. Раз мусив через хвилину в грi станути. Пiд
час того звернув голову саме в ту сторону, де я сидiла, i його погляд
спинився на менi - так гарно! Менi станула вся душа, всi думки в очах, а
вiн усмiхнувся очима. Поздоровляв мене так. Опiсля здавалося менi, що
вираз його лиця змiня ться, так мовби вiдкрив що в мо©м лицi.
З мо © пам'ятi виринули нараз тiтчинi й вуйковi болiснi слова, i мiй
вид затемнився сльозами. Я опустила повiки, а вiн потягнув рiзко смиком по
струнах...
Коли скiнчив грати, посипалися грiмкi оплески. Вiн склонився потрохи
змiшаний i, вiдгорнувши волосся з чола, зiйшов, утомлений, в залу.
По концертi почалися танцi. Цим разом обходили вони мене мало. Я шукала
його. Моя цiла iстота розумiла тепер лиш його одного, линула до нього в
дивнiй сумiшi горя i втiхи. Вiн стояв з другими молодими людьми посеред
зали й дивився на тих, що танцювали.
I я танцювала, ведена зручною рукою, легко, ледве дотикаючись помосту.
Панок мiй шептав менi раз по раз до вуха, що гуляю знамените i що я
"прегарний мотиль"!
Я смiялася. Я смiюся завсiгди, коли менi приходиться таке слухати. Лена
каже, що це негарно - смiятися панам в лице, але ж я не можу ©х за те
подивляти! Насмiюся з них добре, насмiюся й поверну спокiйна додому.
Минаючи в танцi Орядина, я уникала його погляду. Боялася з ним
стрiнутись, хоч хотiла того. Ах! я не розумiла вже себе добре. Я мов
потонула всею душею в якусь весну! Мов перебралася в якийсь цiлком новий
препишний стрiй!
Пiд час мало© паузи в танцях надiйшов i вiн до мене. - До вас годi
добитися, - говорив, усмiхаючись. - Я жду вже пiвгодини й дивлюся, коли
лишать вас в супокою, та ледве дiждався.
З тим подав менi рам'я й ми пiшли, як багато iнших пар, проходжуватися
по залi. Вiн говорив менi щось про танцi i що не танцю , а я завважала з
зачудуванням, що на нас звернулися всi погляди й слiдили цiкаво. I чому ж
дивилися так всi на нас? Чим рiзнилися ми вiд других пар? Може, я справдi
така "велика", як Лена не раз мовила, i впадала при нiм в очi? Але нi! Я
лише трошки вища i тонша вiд Лени - так це не могла бути та причина; а вiн
був гарний i елегантний, ростом трохи вищий за мене - i я не могла так
"страшно" при нiм виглядати!
Чи вiн не спостерiг, як за нами зверталися голови поважних матрон i
мужчин? Я не сказала би, що зверталися зi злим виразом! Нi! Але все ж таки
зверталися!
Вiн не бачив нiчого.
Ступав собi так свобiдно, майже гордо, мов провадив бог зна кого! А я,
певна, що вiн бiля мене, була й собi не менше гарно настро на. Раз
стрiнули ми й Лену з якимсь панком, i вона усмiхнулася до мене значущим
усмiхом.
В тiй самiй хвилi глянув менi Орядин допитливо в очi.
- Я й забув спитатися в вас, - казав вiн, - як вам подобалася
концертова музика?
- Добре, - вiдповiла я, але я вiдчула, що вiн хотiв щось iнше почути,
напр., чому на мо©х очах були хоч i як слабi ознаки плачу?
- Я люблю музику, - говорила я далi, не звертаючи уваги на його
допитливий погляд, - i жалую досi лише того одного, що не вчилася ©©.
- А в iншiм ви щасливi? - спитав вiн жартома.
- На такi питання треба багато вiдповiдати. Передусiм треба мати й дар
бути щасливим.
- А в вас того дару нема?
- О, противно! - вiдповiла я живо. - Я би навiть важилася сказати, що в
мене дуже великий дар до того. В деяких хвилях вiдчуваю так виразно, що
я властиво натура страшно жадiбна життя! Берусь за все надто гарячкове,
так мовби менi не мало стати досить часу, щоби всього зазнати. Добра i зла
житт вого! Що це таке?
- Це вже вдача така, - вiдповiв вiн, i його очi промайнули палко по
менi. - Я не можу цього об собi сказати. Менi чогось зовсiм не спiшно
знати, що дару менi доля, хiба дещо рад би я знати. - Нараз спитав живо,
вп'яливши в мене сво© великi чорнi очi (ми вже сидiли) : - Ви зна те, хто
був мiй батько?
- Знаю!
Мовчанка.
- Моя мати вмерла цiлком молодою, я навiть i не пам'ятаю ©©...
- I я свою ледве пам'ятаю, - замiтила я пiвголосом.
- Так? Бо мою забрали боги етикету; отже, вiд тих нема менi чого
доброго надiятись. Скiльки то зароду зла в менi, - iронiзував, - а скiльки
легкодушностi! Ви би не повiрили!
- Ви самi в то не вiрите, ви, певно, лиш огiрченi!
- О; в цiй хвилi зовсiм нi! - вiдповiв майже весело. - Тi, що
пересвiдчували мене об тiм, то люди практичнi, розважнi - i може, й не
помиляються. Врештi я й сам вiрю, що можна унаслiдити, напр., характер i
т. п. Чому би це не мало бути правдою? Одно виявилося вже. Я палкий,
непостiйний, навiть пристрасний, а деколи то нi з цього, нi з того не
додержу вiри, мов та собака! - i засмiявся тихо.
- О! Чому ви так говорите?
- То не говорити вам того?
- Нi!
- Коли менi хочеться вам це сказати!
- То ви справдi такi?
- Справдi.
- Я не вiрю. Не вiрю, що ви вiроломнi супроти себе!
Вiн поглянув на мене зчудованим поглядом. - Супроти себе? Нi, над тим я
не думав. Я думав об вiроломностi супроти других, а це знов щось iнше.
- Ну, це щось майже звичайне, - сказала я. - Чому лише одну картину
любити в сво©м життi, коли ©х так багато?
- Тепер ви iронiзу те...
- О, зовсiм нi. В мене суть сво© погляди на вiрнiсть.
- Але деякi картини зостаються нам прецiнь майже на цiле життя в
пам'ятi, - промовив потiм зниженим голосом. - Примiром: котрi роблять на
нас сво ю красою або сво©м сюжетом сильне враження. Ви не вiрите? . - Чому
нi? Я любила свою бабуню з цiло© душi, любила надi все, а проте люблю
майже так само i свою матiр, хоч ©© майже не знаю. Дивуюся сама, з яко©
хвилi остався образ ©© в мо©й пам'ятi i чому саме з то© хвилi! Я мала
ледве три чи чотири роки i, захорувавши раз, переплакала тодi цiлу нiч, а
вона не спала зi мною також цiлу нiч. Другого дня винесла мене в город.
День мусив бути прегарний, бо я надворi переслалася. Проснувшися, менi
хотiлося бавитись. Вона встала - ах, ©© мусила болiти голова, бо вона була
така втомлена! Довге, довге волосся ©© було цiлком розплетене i вкривало
©© стать золотим плащем майже до землi. Вона пiднялася на пальцi, щоб
уломити менi галузочку цвiтучо© акацi© - i так бачу я ©© донинi, так, як
спина ться на пальцi, з пiднятими вгору руками, в якiйсь яснiй легенькiй
одежi... Тоту картину, чи лiпше сказати: тоту хвильку, зберегла я донинi у
сво©й пам'ятi i задля того образу, виритого в мо©й душi, я люблю ©©. Чому
вбилося те все в тiй хвилi в мою пам'ять? Чому не в iншiй, напр., в такiй,
коли давала менi щось, на що я була дуже ласа? Чи це не цiкаве?.. I до
цього образу з то© хвилини нав'язу моя уява рiзнороднi iншi картини,
рiзнороднi подi©, i я так люблю ©©! Той образ мiг на мене лише сво ю
красою зробити враження на цiле життя - не правда ж?
- Правда, правда! - вiдповiв вiн iз сяючим поглядом. - I ви мусите бути
цiлком до не© подiбнi...
- Бабуня казала!
- Лорден зве вас Лореляй. Я би вас також так звав, якби не вiн перший
ужив того прiзвиська.
Я усмiхнулася.
- Але вiн менi надто ненависний, - говорив Орядин, - щоби я повторяв
те, в чiм вiн любу ться, i тому я надам вам iнше iм'я.
- Наприклад: яке?
Вiн подивився на мене якось так чудно-чудно, що я, спаленiвши, опустила
очi.
- Не знаю, чи ви згодилися би з тою назвою, - спитав зворушений.
Я не питала бiльше. А вiн мов боявся, щоб слово те не вирвалося йому
самовiльно з уст, i також замовк. Через хвилину обiзвався:
- Вiн змалював мене не дуже гарно перед вашою рiднею, як я довiдався, а
до мого дядька донеслося вже, що я споганюю свою будучнiсть, "бавлячись в
Лассаля".
- Це й я чула.
- А що ви дума те?
- Я би хотiла, щоб ви менi самi сказали, що я маю думати!
- Ви - добрi! - сказав вiн з поглядом щиро© подяки. - I я недармо
повiрив у вас зараз з першого разу. Повiрив у якусь щирiсть у вас, як
вiриться в поворот весни! А щодо "лассальства", то рiч ма ться так:
якимось наслiдником Лассаля я не ; лише та справа, для котро© працював
вiн i для котро© боровся, займа й мене, так як i багато-багато других.
Але мiй план життя iнший. Перше хочу осягнути независиме становище i
здобути собi способи до борби, а опiсля стану боротися з тим, що менi буде
здаватися найтяжчим лихом нашого народу. Нинi не можу означити ясно, на що
кинуся вперше. Кождий час ма сво© рани - i я би кинувся на все лихо,
задавив би все вiдразу, якби до того було в однiм чоловiцi досить сили.
Але поки зможу свою цеглу доложити до великого будинку, хочу здобути те,
що менi до того потрiбне!
Тут промовчав хвилину, стягнувши грiзно брови, i по нiм було видно, що
бореться з думками.
- Боже мiй! - промовив опiсля з якогось наглого зворушення здавленим
голосом. - Коли подумаю, скiльки в нас працi потрiбно, скiльки сили й
науки, який той час короткий, в котрiм можна щось зробити, а яке життя
приготовлюють менi мо© кормильцi, то приходиться хiба збожеволiти!
З його грудi вирвався мов стогiн, а по менi холодом пробiгло. Вiн
затиснув уста, силкуючись успоко©тися, а мiй погляд опинився на його лицi.
Вiн був сильно зворушений, але й я не мусила в тiй хвилi спокiйно
виглядати, бо коли кинув на мене оком, показався на його устах гiркий
усмiх.
- Бачите? - промовив впiвголос. - Я дiйсно пристрасний, але я не
винуватий тому, що в мо©х жилах не пливе зовсiм "бiла" кров i що вiд часу
до часу пробива ться в менi - як дядько каже - квiнтесенцiя мого люду!
Саме в цiй хвилi надiйшов до мене якийсь молодик i попросив до танцю.
Я вiдказала, дякуючи. Вiн видивився зчудовано на нас i вiддалився,
звиняючись. Може, уразився? Нехай i так! Менi байдуже!
- Ви наразилися задля мене! - промовив Орядин. - А чи я заслужив на це?
- З пустих поговiрок не роблю собi нiчого! - вiдповiла я зневажливо.
- Але коли б вони не були пустi (вiн дивився на мене дожидаюче,
гаряче), - тодi що?
- Тодi терпiла би! - вiдповiла я мимоволi покiрно, покраснiвши вiд його
погляду. - Але це не важне, - додала я гордо, - лучче скажiть менi, яке
життя приготовлюють вам.
- Моя родина приневолю мене йти на теологiю.
- Отже, це правда?
- Правда, правда! Наука, котру вибрав, вимага бiльше грошей, а я...
зна те самi! Я розумiю, чому вони бажають одного, а не хотять другого! Я
для них чужий, а тепер, коли ще домагаюся свого, т. . того, що мiй дiд
оставив менi на студi©, став я аж "недолюдком"! Це огiрчу мене до
крайностi. Лучче були би зробили, якби були мене вiддали мо му батьковi
зараз першо© доби по смертi матерi, як вiн цього добивався. Я би, може,
ходив нинi зi скрипкою пiд пахою, проживаючи життям простого селянина, не
сумуючи по "образованому" нi холодом, нi голодом. Або нехай би вiддали
братовi батька, як обидва того хотiли. Але тепер посилати мене. до них,
коли один не хоче про мене нiчого знати, бо з мене зробився "панич", а
другий, хто зна , чи й живий?.. Тепер, коли свiтло знання й iншого життя
розкрилось передо мною, коли стою так близько до свого "полудня", оставити
мене на ласку й неласку недолi - це не впору жарт! Впрочiм, я не домагаюся
©х добра, лише свого. Прикро це лише настiльки, що я на те спустився. Якби
не це, то я робив би собi мало що з того; жив би так, як досi. З сво ©
школярсько© працi, а не ©х хлiбом.
- А на стрийка зовсiм не надi тесь? - спитала я.
- Нi. Це темний чоловiк. Вiн каже або йти на мужика, або як вже в пани,
так iти на попа. Iнший стан в нього пiдлий. Каже: висиса мужикiв!
Вiн замовк роздразнений, а я не могла здобутися на якiсь його настро вi
вiдповiднi слова. Менi було його жаль, i я була цiлком перенята його
долею. Вона була подiбна до мо ©, мов одна крапелька води до друго©, i
лучча лиш тим, що вiн яко мужчина мав вартiсть, а я яко женщина нi!
Перед нами уставлялися пари до кадриля й декотрi з них, оглянувшись
поза себе i побачивши нас побiч себе, споглядали на нас цiкаво. Вiн
замiтив це i звернувся заклопотаний до мене.
- Я поганий самолюб! - сказав. - Оповiдаю вам бог зна що за себе i не
бачу, що ось тут твориться. Ви би, може, й гуляли, якби... - Вiн не вспiв
докiнчити речення. Перед нами з'явилася, наче вкопана, наче з землi
виросла - тiтка.
Один-однiсiнький погляд на ©© ледянi очi, на ©© лице з устами,
згiрдливо стисненими - i я спiзнала, що вона у во ннiм настро©. На вершку
©© високо©, модно© фризури[43] дрижали кiнцi стяжок фiолетового чепчика,
що стирчали догори, а страусове перо, що по довгiм вiдпочинку на днi ©©
найдорожчо© скринi опинилося цього вечора на такiм "високiм становиську",
дрижало i хиталося сумно з причини надто енергiчних рухiв голови.
- Ти тут сидиш? - спитала холодно.
- Тут, тiточко.
- Ангажована?
- Нi...
- Прошу уважати мене за свого дансера! - вмiшався чемно Орядин,
склонившися передо мною. - Я сам в цiй хвилi хотiв просити вас о цього
кадриля.
Тiтка мов не добачувала його.
- На тобi Ленину мантильку i вiднеси ©© до побiчного салону або до
гардеробу! - розказувала, випрямившись, мов свiчка.
I я ©© надто добре зрозумiла.
Мене не гуляючо© не смiв нiхто бачити, а в товариствi Орядина не хотiла
вона мене бачити. Те мусила я зрозумiти, а зрозумiвши, мусила виконати ©©
розказ, коли не хотiла викликати сво ю впертiстю гiрко© бучi дома.
Краснiючи з упокорення аж пiд волосся, я пiднялася, щоб сповнити ©©
приказ, але Орядин заступив менi дорогу.
- Невже ж би ви дiйсно трудилися сама задля цеi дрiбно© справи? -
обiзвався, усмiхаючися якось дивно. - Дайте менi! Я передам ©© якомусь
слузi, щоб мав нагоду цього вечора сповнити свiй лакейський обов'язок! Ми
ма мо прецiнь танцювати!
У тiтки заiскрилися очi, i вона пiдняла гордо голову.
- Ти чула, Наталко, що я говорила?
- Чула, тiточко, я йду.
- Пiдете самi? - звернувся Орядин до мене, й я налякалася його погляду.
Його очi запалали наглим гнiвом, а його смагляне лице поблiдло.
- Я вернуся зараз, пане Орядин, - замiтила я, вiдповiдаючи йому
благаючим поглядом. Нехай би вже мовчав!
- Ну, коли хочете самi вiднести, так я вас проведу. - I, незважаючи на
тiтчину смiшну, розказуючо-зарозумiлу поставу, подав менi рам'я й,
забравши вiд мене нещасне соrpus delicti[44], пiшов зi мною. Вона
осталася, мов скаменiла, на сво©м мiсцi. Я не оглядалася за нею. Але менi
здавалося, що i всi прочi гостi почули, так як я, слiвце, що вона
просичала: "Scan-da-los!"[45]
У великiй притикаючiй кiмнатi було багато гостей. Деякi грали в карти,
деякi в шахи, а iншi знов балакали свобiдно при скляночцi.
В однiй частi кiмнати, коло великого, квiтами заставленого вiкна
вiдкрив Орядин ще вiльне мiсце, i майже незамiченi пiшли ми обо туди.
Менi пiдсунув вiн фотель, а сам притягнув для себе крiсло.
Я не сiдала. Вiдвернувшись до вiкна, старалася опанувати зворушення,
котре заволодiло мною так сильно, що я трохи не плакала. Нiколи не
вiдчувала я так глибоко упокорення i зневаги, як цього вечора, i нiколи не
болiло воно мене так сильно, як в цiй хвилi!
- Чи ви боронитесь завсiгди так? - спитав вiн, приступаючи ближче до
мене i стараючись ухопити мiй погляд.
Я не могла вiдповiсти. Затявши зуби й силуючись здержати сльози, що
тиснулися насильно в очi, я поступилася вiд нього за групу густих
олеандрiв, що стояли тут, немов жива стiна, та вiдлучали нас вiд прочих
гостей, i втерла крадькома сльози.
Але вiн це вже замiтив i зараз спинився бiля мене.
- Ви плачете, - сказав зворушеним голосом. - Бачу, що це я виновником
цiло© пригоди, менi це страшно прикро!
Я заперечила мовчки головою.
- Нi? О, так, я ж це вiдчув! Вже з початку цього вечора вiдчув я. Менi
це тим прикрiше, що, стрiнувши вас...
Вiн не докiнчив речення. З невимовного жалю, що обгорнув мене нагло
наново, немов могутня, довго здержувана хвиля, закрила я скоро лице руками
так, як чинила це вже дитиною, коли мене сильний бiль або смуток обгортав
- i тихий, ледве чутний стогiн вирвався крiзь затисненi уста.
- I ви кажете, що нi? - промовив голосом, тремтячим вiд зворушення. -
Але я знаю... успокойтеся! Прошу вас, успокойтеся!.. Цей раз, цей
однiсiнький раз зробiть це для мене! - I вiн стягнув лагiдно мо© руки з
лиця i притис ©х щиро до уст. - Я вас прошу! Прошу вас так, як проситься
того, кого любиться! Чу те, кого любиться, любить!
Цього було забагато на одну хвилину. Вiн притягнув мене гарячим рухом
до себе, i я мимовiльно склонила лице на його груди.
Чи я плакала?
Я вже не знаю. Жалем, зворушенням i якимсь несказанно гарним,
перемагаючим чуттям приголомшена, я майже не пам'яталася. Я знаю лише, що
вiн гладив мо довге ненависне волосся лагiдно-лагiдно, мов мати, нiжною,
люб'ячою рукою i що говорив тихим здавленим голосом якiсь успокоюючi,
добрi, а заразом - боже! - i чудно роздразнюючi слова. Слова, якими
говориться до малих, пристрасно люблених дiтей...
Опiсля я почула край чола його уста, почула ©х на руках, на волоссi;
почула, як билося сильно його серце, вiдчула його зворушену душу - i я
схаменулася. Обгорнена гарячою стру ю сорому i переляку, я подалася взад,
вiдвертаючи паленiюче лице в тiнь, щоби не бачив!
Але вiн був мов оп'янiлий.
Обвивши мiй стан рукою, впився сво©ми гарячими очима в мiй вид.
- Пожди ще, русалко! - шептав пристрасно. - Ще хвилину, одну-однiську!
Хвилину ще! Я люблю тепер! Досi не любив ще нiколи. Ти також нi? Скажи,
пташко, ти також нi?
- I я нi, досi нi!
- Так любiмося! - шептав вiн...
Вiн цiлував нечутно кiнцi пальцiв мо©х (лице я ховала), голубив до
себе. - Нехай, - казав, - насичуся цею хвилиною за цiлий час, в котрiм
мене нiхто не любив... i - на довгий, довгий час! Завтра я вiд'©жджаю!
- О боже! Це не може бути!
- I я би не хотiв.
- Так останься!
- Остався б, рибко, й обороняв би тебе, але я мушу!
- Тепер, Орядин?
- Тепер, тепер, коли я тебе найшов, русалко прегарна! Коли я тебе не
випускав би нiколи з рук, коли тебе любив би й упивався тво ю любов'ю!
Я сидiла в фотелю, байдужна на голосне сусiдство, i слухала з широко
створеними гарячими очима уважно його слiв. Вiн також, окрiм мене, не
бачив нiкого. Сидiв близько мене i говорив упiвголос, що не бачив нiколи
тако© людини, як я. Що полюбив мене з першо© хвилi, коли побачив мене, i
що не забуде мене нiколи. Вiн не знав, що мо положення таке безвiдрадне,
що мо окруження таке невiдповiдне. Вiн ненавидить ту, що зветься мо ю
тiткою; вiн задавив би ©©, ту мегеру, ту препогану жiнку! Нi, нема на
цiлiм свiтi гидшого з'явиська, як жiнка без чуття, без тонкостi, з сухими,
чисто практичними поглядами... А я, прегарна русалка його, царiвна його, з
сумлiнням, "нiжним, мов павутина", я виростала пiд ©© безпосередньою
опiкою i доглядом i мала годуватися ©© любов'ю! Нехай я стопчу ту "любов"
i нехай анi не корюся, не пiддаюся нiчи©й властi, нiчи©й! Чи я це чую? Лиш
(вiн усмiхнувся гарно), лиш його!.. А я подала йому руку.
- Будучнiсть наша, - мовив з сяючими очима, - i коли вже дiб'юся до
цiлi, тодi я прийду! А до не© дiб'юся! Вже який я "непостiйний i
вiроломний", але в дечiм я й вiрний! Ти будеш бачити, пташко!
Справдi, я хотiла, бачити й я знала, що побачу, я це вiдчувала цiлою
тiм справа скiнчена! А що рiч певна i чого не можна заперечити, це те, що
вiн елегантний хлопець i за ним можна пропадати. Вiн подоба ться менi,
тату!
- Лено! - скрикнула тiтка.
Але Лена вже й так мовчала.
Я також замовкла.
В мо©м умi товпились чуднi думки, змагалися рiзнi голоси, а промiж них
виринав вiн раз по раз, говорячи, що обставини творять з чоловiка то, чим
вiн .
Я би вiрила йому; ах, я би вiрила йому!..
* * *
На заходi, саме над "Чорним яром" i над великанською горою, подобаючою
на пiрамiду й зарослою лiсом, палало небо червонявим золотом. А там далi,
де "Зубчаста Лиса" злучалася з бiлявою скалою, там стелилися по небi
прозорi, зеленяво-синi пасма хмарок...
Воздух напо ний пахучою свiжiстю, а земля ще дише вогкiстю, викликаною
коротким наглим дощем...
В мо©м серцi немов весна прокинулася; сама дивуюся сво©й веселостi,
любуюся сама веселим смiхом сво©м.
Я знов його бачила. Чула голос його знов. Обмiнялася знов думками з
ним... Ах, я тому така весела!
Але чому вiн при Зонi так здержу ться, а Лену чому майже iгнору ? Зо
мною вiн знов iнший. Весело-зворушений, слiдить за кождим рухом i словом
мо©м. Часом мiша ться. Тодi й менi ста нiяково i я паленiю...
* * *
Iнтелiгенцiя нашого мiстечка давала на добродiйну цiль концерт (у
користь убогих дiтей), i на бажання вуйка ми мусили всi на нiм явитися.
- Концерти снуються людям в головi, - нарiкала тiтка сердито, - i то не
скорше або пiзнiше, лише саме в той вечiр, коли я мала собi ладити бiлля
до прання! Що менi до того? Якого лиха менi там iти?
Це тикалося вуйка, що стояв перед дзеркалом, силуючись зав'язати
святочну краватку "по-людськи". Я сидiла неспостережена в тiй самiй
кiмнатi й пришивала щось до сукнi.
- Скажи сам, Мiлечку, що ма мiй дiм при тiй аферi шукати? Чи я маю тут
у школах дiти, чи що? Впрочiм, концертовий комiтет забув, що й Лена гра
на фортеп'янi та спiва . Ти, правда, не завважав того, тобi взагалi було i
байдуже, що свiт гада про талант i прикмети тво©х дiтей. Коли подумаю,
що такий зарозумiлець, як он той (вона повела згiрдливо головою в сторону,
де мешкав надлiсничий), нинi виступа , а про мо©х дiтей, зовсiм не таких,
як вiн, з цiлком iншою генеалогi ю, забули, - коли подумаю це, то мене
зараз корчi беруть!
I мовби тi корчi справдi брали ©©, притисла руку пiд серце, а уста
викривила болiсно.
- Годi ж бо, годi, Павлинко! - успокоював вуйко, котрого серце було вже
зворушене. - Чого iритуватися без потреби? Нехай вiн виступа собi i сто
разiв по концертах, все ж таки вiн останеться тим, ким , сином простого
музиканта, все ж таки вiн не рiвня нашим дiтям. Мене лише гнiва , що на
нього звернули зараз увагу, i що тим чином скрiпили його зарозумiлiсть. Я
був би його не запросив до участi в концертi. Нехай би грав i так, як сам
Паганiнi! Я би його тим покарав за зарозумiлiсть. Але нашi людиська добрi,
вважали вже на старого Ма вського та й, певно, тому запросили.
- I мене лише тото одно помиря з ними, - вiдповiла тiтка вже
спокiйнiше i, приступивши до вуйка, зав'язала "святочну краватку" сама, як
звичайно.
- По концертi будуть i танцi, мамочко! - кликнула Лена з побiчно©
кiмнати. - Правду сказавши, мене то обiйшло зовсiм мало, що я не буду
брати в концертi участi. Могла би ще дiстати трему[40], помилитися в грi -
нащо менi сорому?
- Чу ш, Мiлечку, що за скромна дитина?
- Добра i учтива дитина, - вiдповiв вуйко голосним шепотом.
Тiтка зiтхнула, пiднявши журливо чоло вгору.
- Вона мусить десь конче ви©хати, Мiлечку.
- А то чого? - спитав вуйко з нета ним зчудуванням. Тiтка усмiхнулась
гiрко.
- Чого? Хiба ти й сам не здогаду шся, чому? Хто ©© тут побачить?
Вуйко зрозумiв ©© вмить.
- Як гада ш, Павлинко, зовсiм так, як ти гада ш! - вiдповiв скоро. -
Обi мусять ви©хати, показатися свiтовi!
- Обi? I чого ти так кричиш, Мiлечку? Ти, мабуть, забув зовсiм, що в
мене суть нерви! - З тими словами глянула на вуйка довгим, зимним,
многозначущим поглядом, - вона замiтила, що я чула ©х розмову.
- Наталко, щоб ти менi не посмiла з Орядином розмовляти! - гукнула до
мене гострим тоном i поглядом.
В менi забилося серце з наглого переляку, i я видивилася на не©
великими очима.
- Чого видивилася на мене? Я говорила прецiнь виразно. Впрочiм, можу
сво© слова i повторити. Щоб ти менi не посмiла з ним говорити! Лена менi
оповiдала, що вiн ©© iгнору , i тому я не позволю, щоб з мого дому
заприязнювався хто з ним!
- Тiточко! Я не знаю... я не можу вам цього напевно приректи[41], -
вiдповiла я, мiшаючись.
- Що?
- Не можу приректи напевно. Вiн для мене завсiгди такий привiтний i
ласкавий, що це було би нечемнiстю вiдповiдати йому грубiстю. Вiн... вiн
нiколи мене не образив анi словом, анi поведенням...
- Ха-ха-ха! - розсмiялася вона сво©м звичайним смiхом; а того смiху
було доволi, щоби мене вивести з рiвноваги.
- I ти справдi така на©вна, може, гада ш, що вiн любиться в тобi, тому
що з тобою балака , i що вiн може тому з тобою й ожениться?
- Тiтко! - вирвалися з жахом слова з мо©х уст, i гаряча полумiнь
обiлляла мене. - Тiточко, я цього нiколи, нiколи не гадала!
- Ага? Не гадала? Хто би тобi повiрив! Чому ж ти почервонiла, як буряк,
коли не гадала? Скажи: чому?
Я чула, як спаленiла ще бiльше i як слова оборони застрягли менi в
горлi.
Видиш? - глумилась вона. - Я знала, що говорила!
Тiточко, ви не ма те нiколи надi мною милосердя!
- Що? - скричала. - Ти говориш менi такi слова? Менi, що власне я
змилосердилася над тобою i стала тобi другою матiр'ю? Що було би нинi з
тебе, якби не я? Невдячна ти! В тебе нема серця, ти навiть не зна ш, що ти
говориш!
- Чому би не знала, тiточко? Знаю!
Вона засмiялася так, як перше, а вуйко обiзвався журливо:
- Ти все лiпше зна ш вiд тiточки, Наталко, все що до крихiтки. Тому
завда ш ©й неустанно жалю тво©м премудрим поведенням. Не знаю, звiдки
набралося в тебе стiльки того розуму. Iди! Iди й поглянь в дзеркало, щоби
ти знала, як злiсть i впертiсть окрашають дiвоче лице. Ти гада ш, що то
добре, що ти слуха ш тiльки свого власного розуму, що робиш тiтцi все
наперекiр? Ти повинна йти наслiпо за ©© приказами, не повинна й писнути!
Все, що вона робить, робить з планом; а тепер iди й принеси менi з кишенi
мо © буденно© камiзельки оленеву шкiрку до окуляр. Але нi, погоди!.. Чи ти
зна ш, хто Орядин ? Зна ш, напр., що то таке соцiалiзм? Доки вiн нiчого
певного в руках не ма , доти вiн нуль, i доти не повинен анi женитися, анi
дiвчинi про любов говорити. Це теж якiсь передчаснi зворушення, котрi я
зовсiм не похваляю. Як буде вже мати свiй кусень хлiба, тодi най
приходить; а тепер - iди!
Я пiшла.
- Ти бачив ©© очi, Мiлечку? - чула я ще. - Бачив, як побiлiла?
Iмпертинентне[42], завзяте сотворiння!
Орядин брав дiйсно участь в концертi. Грав на скрипцi якусь чудову
угорську фантазiю в супроводi фортеп'яна.
На мене ма музика ще з дитинства сильний вплив, i я була би
найщасливiшою людиною в свiтi, коли би мене були музики вчили. Та ба!
Але я любуюся i грою других. П'ю-упоююсь нею, мов любощами живо©
iстоти. Плачу з незглибимого смутку i крiпшаю. Справдi, я крiпшаю, почувши
голос музики. Вiдчуваю, як з нею враз пiднiмаються якiсь голоси в мо©й
душi i, злившись з нею в одно, дзвенять одною пiснею. Тодi зда ться менi,
що це пiсня мо © iстоти... Я не могла пiд час його гри вiдiрвати вiд нього
погляду.
Як же прегарно грав вiн, а й сам який був гарний!
Мо серце рвалося до нього, обнiмало його! Чи його? Чи ним викликану
прекрасну гармонiю? Цього я вже не знала виразно. Знала лише те, що серце
мо було переповнене чимсь сильним i що тому вiн був винен! А вiн, мабуть,
вiдчув мiй погляд, вiдгадав. Раз мусив через хвилину в грi станути. Пiд
час того звернув голову саме в ту сторону, де я сидiла, i його погляд
спинився на менi - так гарно! Менi станула вся душа, всi думки в очах, а
вiн усмiхнувся очима. Поздоровляв мене так. Опiсля здавалося менi, що
вираз його лиця змiня ться, так мовби вiдкрив що в мо©м лицi.
З мо © пам'ятi виринули нараз тiтчинi й вуйковi болiснi слова, i мiй
вид затемнився сльозами. Я опустила повiки, а вiн потягнув рiзко смиком по
струнах...
Коли скiнчив грати, посипалися грiмкi оплески. Вiн склонився потрохи
змiшаний i, вiдгорнувши волосся з чола, зiйшов, утомлений, в залу.
По концертi почалися танцi. Цим разом обходили вони мене мало. Я шукала
його. Моя цiла iстота розумiла тепер лиш його одного, линула до нього в
дивнiй сумiшi горя i втiхи. Вiн стояв з другими молодими людьми посеред
зали й дивився на тих, що танцювали.
I я танцювала, ведена зручною рукою, легко, ледве дотикаючись помосту.
Панок мiй шептав менi раз по раз до вуха, що гуляю знамените i що я
"прегарний мотиль"!
Я смiялася. Я смiюся завсiгди, коли менi приходиться таке слухати. Лена
каже, що це негарно - смiятися панам в лице, але ж я не можу ©х за те
подивляти! Насмiюся з них добре, насмiюся й поверну спокiйна додому.
Минаючи в танцi Орядина, я уникала його погляду. Боялася з ним
стрiнутись, хоч хотiла того. Ах! я не розумiла вже себе добре. Я мов
потонула всею душею в якусь весну! Мов перебралася в якийсь цiлком новий
препишний стрiй!
Пiд час мало© паузи в танцях надiйшов i вiн до мене. - До вас годi
добитися, - говорив, усмiхаючись. - Я жду вже пiвгодини й дивлюся, коли
лишать вас в супокою, та ледве дiждався.
З тим подав менi рам'я й ми пiшли, як багато iнших пар, проходжуватися
по залi. Вiн говорив менi щось про танцi i що не танцю , а я завважала з
зачудуванням, що на нас звернулися всi погляди й слiдили цiкаво. I чому ж
дивилися так всi на нас? Чим рiзнилися ми вiд других пар? Може, я справдi
така "велика", як Лена не раз мовила, i впадала при нiм в очi? Але нi! Я
лише трошки вища i тонша вiд Лени - так це не могла бути та причина; а вiн
був гарний i елегантний, ростом трохи вищий за мене - i я не могла так
"страшно" при нiм виглядати!
Чи вiн не спостерiг, як за нами зверталися голови поважних матрон i
мужчин? Я не сказала би, що зверталися зi злим виразом! Нi! Але все ж таки
зверталися!
Вiн не бачив нiчого.
Ступав собi так свобiдно, майже гордо, мов провадив бог зна кого! А я,
певна, що вiн бiля мене, була й собi не менше гарно настро на. Раз
стрiнули ми й Лену з якимсь панком, i вона усмiхнулася до мене значущим
усмiхом.
В тiй самiй хвилi глянув менi Орядин допитливо в очi.
- Я й забув спитатися в вас, - казав вiн, - як вам подобалася
концертова музика?
- Добре, - вiдповiла я, але я вiдчула, що вiн хотiв щось iнше почути,
напр., чому на мо©х очах були хоч i як слабi ознаки плачу?
- Я люблю музику, - говорила я далi, не звертаючи уваги на його
допитливий погляд, - i жалую досi лише того одного, що не вчилася ©©.
- А в iншiм ви щасливi? - спитав вiн жартома.
- На такi питання треба багато вiдповiдати. Передусiм треба мати й дар
бути щасливим.
- А в вас того дару нема?
- О, противно! - вiдповiла я живо. - Я би навiть важилася сказати, що в
мене дуже великий дар до того. В деяких хвилях вiдчуваю так виразно, що
я властиво натура страшно жадiбна життя! Берусь за все надто гарячкове,
так мовби менi не мало стати досить часу, щоби всього зазнати. Добра i зла
житт вого! Що це таке?
- Це вже вдача така, - вiдповiв вiн, i його очi промайнули палко по
менi. - Я не можу цього об собi сказати. Менi чогось зовсiм не спiшно
знати, що дару менi доля, хiба дещо рад би я знати. - Нараз спитав живо,
вп'яливши в мене сво© великi чорнi очi (ми вже сидiли) : - Ви зна те, хто
був мiй батько?
- Знаю!
Мовчанка.
- Моя мати вмерла цiлком молодою, я навiть i не пам'ятаю ©©...
- I я свою ледве пам'ятаю, - замiтила я пiвголосом.
- Так? Бо мою забрали боги етикету; отже, вiд тих нема менi чого
доброго надiятись. Скiльки то зароду зла в менi, - iронiзував, - а скiльки
легкодушностi! Ви би не повiрили!
- Ви самi в то не вiрите, ви, певно, лиш огiрченi!
- О; в цiй хвилi зовсiм нi! - вiдповiв майже весело. - Тi, що
пересвiдчували мене об тiм, то люди практичнi, розважнi - i може, й не
помиляються. Врештi я й сам вiрю, що можна унаслiдити, напр., характер i
т. п. Чому би це не мало бути правдою? Одно виявилося вже. Я палкий,
непостiйний, навiть пристрасний, а деколи то нi з цього, нi з того не
додержу вiри, мов та собака! - i засмiявся тихо.
- О! Чому ви так говорите?
- То не говорити вам того?
- Нi!
- Коли менi хочеться вам це сказати!
- То ви справдi такi?
- Справдi.
- Я не вiрю. Не вiрю, що ви вiроломнi супроти себе!
Вiн поглянув на мене зчудованим поглядом. - Супроти себе? Нi, над тим я
не думав. Я думав об вiроломностi супроти других, а це знов щось iнше.
- Ну, це щось майже звичайне, - сказала я. - Чому лише одну картину
любити в сво©м життi, коли ©х так багато?
- Тепер ви iронiзу те...
- О, зовсiм нi. В мене суть сво© погляди на вiрнiсть.
- Але деякi картини зостаються нам прецiнь майже на цiле життя в
пам'ятi, - промовив потiм зниженим голосом. - Примiром: котрi роблять на
нас сво ю красою або сво©м сюжетом сильне враження. Ви не вiрите? . - Чому
нi? Я любила свою бабуню з цiло© душi, любила надi все, а проте люблю
майже так само i свою матiр, хоч ©© майже не знаю. Дивуюся сама, з яко©
хвилi остався образ ©© в мо©й пам'ятi i чому саме з то© хвилi! Я мала
ледве три чи чотири роки i, захорувавши раз, переплакала тодi цiлу нiч, а
вона не спала зi мною також цiлу нiч. Другого дня винесла мене в город.
День мусив бути прегарний, бо я надворi переслалася. Проснувшися, менi
хотiлося бавитись. Вона встала - ах, ©© мусила болiти голова, бо вона була
така втомлена! Довге, довге волосся ©© було цiлком розплетене i вкривало
©© стать золотим плащем майже до землi. Вона пiднялася на пальцi, щоб
уломити менi галузочку цвiтучо© акацi© - i так бачу я ©© донинi, так, як
спина ться на пальцi, з пiднятими вгору руками, в якiйсь яснiй легенькiй
одежi... Тоту картину, чи лiпше сказати: тоту хвильку, зберегла я донинi у
сво©й пам'ятi i задля того образу, виритого в мо©й душi, я люблю ©©. Чому
вбилося те все в тiй хвилi в мою пам'ять? Чому не в iншiй, напр., в такiй,
коли давала менi щось, на що я була дуже ласа? Чи це не цiкаве?.. I до
цього образу з то© хвилини нав'язу моя уява рiзнороднi iншi картини,
рiзнороднi подi©, i я так люблю ©©! Той образ мiг на мене лише сво ю
красою зробити враження на цiле життя - не правда ж?
- Правда, правда! - вiдповiв вiн iз сяючим поглядом. - I ви мусите бути
цiлком до не© подiбнi...
- Бабуня казала!
- Лорден зве вас Лореляй. Я би вас також так звав, якби не вiн перший
ужив того прiзвиська.
Я усмiхнулася.
- Але вiн менi надто ненависний, - говорив Орядин, - щоби я повторяв
те, в чiм вiн любу ться, i тому я надам вам iнше iм'я.
- Наприклад: яке?
Вiн подивився на мене якось так чудно-чудно, що я, спаленiвши, опустила
очi.
- Не знаю, чи ви згодилися би з тою назвою, - спитав зворушений.
Я не питала бiльше. А вiн мов боявся, щоб слово те не вирвалося йому
самовiльно з уст, i також замовк. Через хвилину обiзвався:
- Вiн змалював мене не дуже гарно перед вашою рiднею, як я довiдався, а
до мого дядька донеслося вже, що я споганюю свою будучнiсть, "бавлячись в
Лассаля".
- Це й я чула.
- А що ви дума те?
- Я би хотiла, щоб ви менi самi сказали, що я маю думати!
- Ви - добрi! - сказав вiн з поглядом щиро© подяки. - I я недармо
повiрив у вас зараз з першого разу. Повiрив у якусь щирiсть у вас, як
вiриться в поворот весни! А щодо "лассальства", то рiч ма ться так:
якимось наслiдником Лассаля я не ; лише та справа, для котро© працював
вiн i для котро© боровся, займа й мене, так як i багато-багато других.
Але мiй план життя iнший. Перше хочу осягнути независиме становище i
здобути собi способи до борби, а опiсля стану боротися з тим, що менi буде
здаватися найтяжчим лихом нашого народу. Нинi не можу означити ясно, на що
кинуся вперше. Кождий час ма сво© рани - i я би кинувся на все лихо,
задавив би все вiдразу, якби до того було в однiм чоловiцi досить сили.
Але поки зможу свою цеглу доложити до великого будинку, хочу здобути те,
що менi до того потрiбне!
Тут промовчав хвилину, стягнувши грiзно брови, i по нiм було видно, що
бореться з думками.
- Боже мiй! - промовив опiсля з якогось наглого зворушення здавленим
голосом. - Коли подумаю, скiльки в нас працi потрiбно, скiльки сили й
науки, який той час короткий, в котрiм можна щось зробити, а яке життя
приготовлюють менi мо© кормильцi, то приходиться хiба збожеволiти!
З його грудi вирвався мов стогiн, а по менi холодом пробiгло. Вiн
затиснув уста, силкуючись успоко©тися, а мiй погляд опинився на його лицi.
Вiн був сильно зворушений, але й я не мусила в тiй хвилi спокiйно
виглядати, бо коли кинув на мене оком, показався на його устах гiркий
усмiх.
- Бачите? - промовив впiвголос. - Я дiйсно пристрасний, але я не
винуватий тому, що в мо©х жилах не пливе зовсiм "бiла" кров i що вiд часу
до часу пробива ться в менi - як дядько каже - квiнтесенцiя мого люду!
Саме в цiй хвилi надiйшов до мене якийсь молодик i попросив до танцю.
Я вiдказала, дякуючи. Вiн видивився зчудовано на нас i вiддалився,
звиняючись. Може, уразився? Нехай i так! Менi байдуже!
- Ви наразилися задля мене! - промовив Орядин. - А чи я заслужив на це?
- З пустих поговiрок не роблю собi нiчого! - вiдповiла я зневажливо.
- Але коли б вони не були пустi (вiн дивився на мене дожидаюче,
гаряче), - тодi що?
- Тодi терпiла би! - вiдповiла я мимоволi покiрно, покраснiвши вiд його
погляду. - Але це не важне, - додала я гордо, - лучче скажiть менi, яке
життя приготовлюють вам.
- Моя родина приневолю мене йти на теологiю.
- Отже, це правда?
- Правда, правда! Наука, котру вибрав, вимага бiльше грошей, а я...
зна те самi! Я розумiю, чому вони бажають одного, а не хотять другого! Я
для них чужий, а тепер, коли ще домагаюся свого, т. . того, що мiй дiд
оставив менi на студi©, став я аж "недолюдком"! Це огiрчу мене до
крайностi. Лучче були би зробили, якби були мене вiддали мо му батьковi
зараз першо© доби по смертi матерi, як вiн цього добивався. Я би, може,
ходив нинi зi скрипкою пiд пахою, проживаючи життям простого селянина, не
сумуючи по "образованому" нi холодом, нi голодом. Або нехай би вiддали
братовi батька, як обидва того хотiли. Але тепер посилати мене. до них,
коли один не хоче про мене нiчого знати, бо з мене зробився "панич", а
другий, хто зна , чи й живий?.. Тепер, коли свiтло знання й iншого життя
розкрилось передо мною, коли стою так близько до свого "полудня", оставити
мене на ласку й неласку недолi - це не впору жарт! Впрочiм, я не домагаюся
©х добра, лише свого. Прикро це лише настiльки, що я на те спустився. Якби
не це, то я робив би собi мало що з того; жив би так, як досi. З сво ©
школярсько© працi, а не ©х хлiбом.
- А на стрийка зовсiм не надi тесь? - спитала я.
- Нi. Це темний чоловiк. Вiн каже або йти на мужика, або як вже в пани,
так iти на попа. Iнший стан в нього пiдлий. Каже: висиса мужикiв!
Вiн замовк роздразнений, а я не могла здобутися на якiсь його настро вi
вiдповiднi слова. Менi було його жаль, i я була цiлком перенята його
долею. Вона була подiбна до мо ©, мов одна крапелька води до друго©, i
лучча лиш тим, що вiн яко мужчина мав вартiсть, а я яко женщина нi!
Перед нами уставлялися пари до кадриля й декотрi з них, оглянувшись
поза себе i побачивши нас побiч себе, споглядали на нас цiкаво. Вiн
замiтив це i звернувся заклопотаний до мене.
- Я поганий самолюб! - сказав. - Оповiдаю вам бог зна що за себе i не
бачу, що ось тут твориться. Ви би, може, й гуляли, якби... - Вiн не вспiв
докiнчити речення. Перед нами з'явилася, наче вкопана, наче з землi
виросла - тiтка.
Один-однiсiнький погляд на ©© ледянi очi, на ©© лице з устами,
згiрдливо стисненими - i я спiзнала, що вона у во ннiм настро©. На вершку
©© високо©, модно© фризури[43] дрижали кiнцi стяжок фiолетового чепчика,
що стирчали догори, а страусове перо, що по довгiм вiдпочинку на днi ©©
найдорожчо© скринi опинилося цього вечора на такiм "високiм становиську",
дрижало i хиталося сумно з причини надто енергiчних рухiв голови.
- Ти тут сидиш? - спитала холодно.
- Тут, тiточко.
- Ангажована?
- Нi...
- Прошу уважати мене за свого дансера! - вмiшався чемно Орядин,
склонившися передо мною. - Я сам в цiй хвилi хотiв просити вас о цього
кадриля.
Тiтка мов не добачувала його.
- На тобi Ленину мантильку i вiднеси ©© до побiчного салону або до
гардеробу! - розказувала, випрямившись, мов свiчка.
I я ©© надто добре зрозумiла.
Мене не гуляючо© не смiв нiхто бачити, а в товариствi Орядина не хотiла
вона мене бачити. Те мусила я зрозумiти, а зрозумiвши, мусила виконати ©©
розказ, коли не хотiла викликати сво ю впертiстю гiрко© бучi дома.
Краснiючи з упокорення аж пiд волосся, я пiднялася, щоб сповнити ©©
приказ, але Орядин заступив менi дорогу.
- Невже ж би ви дiйсно трудилися сама задля цеi дрiбно© справи? -
обiзвався, усмiхаючися якось дивно. - Дайте менi! Я передам ©© якомусь
слузi, щоб мав нагоду цього вечора сповнити свiй лакейський обов'язок! Ми
ма мо прецiнь танцювати!
У тiтки заiскрилися очi, i вона пiдняла гордо голову.
- Ти чула, Наталко, що я говорила?
- Чула, тiточко, я йду.
- Пiдете самi? - звернувся Орядин до мене, й я налякалася його погляду.
Його очi запалали наглим гнiвом, а його смагляне лице поблiдло.
- Я вернуся зараз, пане Орядин, - замiтила я, вiдповiдаючи йому
благаючим поглядом. Нехай би вже мовчав!
- Ну, коли хочете самi вiднести, так я вас проведу. - I, незважаючи на
тiтчину смiшну, розказуючо-зарозумiлу поставу, подав менi рам'я й,
забравши вiд мене нещасне соrpus delicti[44], пiшов зi мною. Вона
осталася, мов скаменiла, на сво©м мiсцi. Я не оглядалася за нею. Але менi
здавалося, що i всi прочi гостi почули, так як я, слiвце, що вона
просичала: "Scan-da-los!"[45]
У великiй притикаючiй кiмнатi було багато гостей. Деякi грали в карти,
деякi в шахи, а iншi знов балакали свобiдно при скляночцi.
В однiй частi кiмнати, коло великого, квiтами заставленого вiкна
вiдкрив Орядин ще вiльне мiсце, i майже незамiченi пiшли ми обо туди.
Менi пiдсунув вiн фотель, а сам притягнув для себе крiсло.
Я не сiдала. Вiдвернувшись до вiкна, старалася опанувати зворушення,
котре заволодiло мною так сильно, що я трохи не плакала. Нiколи не
вiдчувала я так глибоко упокорення i зневаги, як цього вечора, i нiколи не
болiло воно мене так сильно, як в цiй хвилi!
- Чи ви боронитесь завсiгди так? - спитав вiн, приступаючи ближче до
мене i стараючись ухопити мiй погляд.
Я не могла вiдповiсти. Затявши зуби й силуючись здержати сльози, що
тиснулися насильно в очi, я поступилася вiд нього за групу густих
олеандрiв, що стояли тут, немов жива стiна, та вiдлучали нас вiд прочих
гостей, i втерла крадькома сльози.
Але вiн це вже замiтив i зараз спинився бiля мене.
- Ви плачете, - сказав зворушеним голосом. - Бачу, що це я виновником
цiло© пригоди, менi це страшно прикро!
Я заперечила мовчки головою.
- Нi? О, так, я ж це вiдчув! Вже з початку цього вечора вiдчув я. Менi
це тим прикрiше, що, стрiнувши вас...
Вiн не докiнчив речення. З невимовного жалю, що обгорнув мене нагло
наново, немов могутня, довго здержувана хвиля, закрила я скоро лице руками
так, як чинила це вже дитиною, коли мене сильний бiль або смуток обгортав
- i тихий, ледве чутний стогiн вирвався крiзь затисненi уста.
- I ви кажете, що нi? - промовив голосом, тремтячим вiд зворушення. -
Але я знаю... успокойтеся! Прошу вас, успокойтеся!.. Цей раз, цей
однiсiнький раз зробiть це для мене! - I вiн стягнув лагiдно мо© руки з
лиця i притис ©х щиро до уст. - Я вас прошу! Прошу вас так, як проситься
того, кого любиться! Чу те, кого любиться, любить!
Цього було забагато на одну хвилину. Вiн притягнув мене гарячим рухом
до себе, i я мимовiльно склонила лице на його груди.
Чи я плакала?
Я вже не знаю. Жалем, зворушенням i якимсь несказанно гарним,
перемагаючим чуттям приголомшена, я майже не пам'яталася. Я знаю лише, що
вiн гладив мо довге ненависне волосся лагiдно-лагiдно, мов мати, нiжною,
люб'ячою рукою i що говорив тихим здавленим голосом якiсь успокоюючi,
добрi, а заразом - боже! - i чудно роздразнюючi слова. Слова, якими
говориться до малих, пристрасно люблених дiтей...
Опiсля я почула край чола його уста, почула ©х на руках, на волоссi;
почула, як билося сильно його серце, вiдчула його зворушену душу - i я
схаменулася. Обгорнена гарячою стру ю сорому i переляку, я подалася взад,
вiдвертаючи паленiюче лице в тiнь, щоби не бачив!
Але вiн був мов оп'янiлий.
Обвивши мiй стан рукою, впився сво©ми гарячими очима в мiй вид.
- Пожди ще, русалко! - шептав пристрасно. - Ще хвилину, одну-однiську!
Хвилину ще! Я люблю тепер! Досi не любив ще нiколи. Ти також нi? Скажи,
пташко, ти також нi?
- I я нi, досi нi!
- Так любiмося! - шептав вiн...
Вiн цiлував нечутно кiнцi пальцiв мо©х (лице я ховала), голубив до
себе. - Нехай, - казав, - насичуся цею хвилиною за цiлий час, в котрiм
мене нiхто не любив... i - на довгий, довгий час! Завтра я вiд'©жджаю!
- О боже! Це не може бути!
- I я би не хотiв.
- Так останься!
- Остався б, рибко, й обороняв би тебе, але я мушу!
- Тепер, Орядин?
- Тепер, тепер, коли я тебе найшов, русалко прегарна! Коли я тебе не
випускав би нiколи з рук, коли тебе любив би й упивався тво ю любов'ю!
Я сидiла в фотелю, байдужна на голосне сусiдство, i слухала з широко
створеними гарячими очима уважно його слiв. Вiн також, окрiм мене, не
бачив нiкого. Сидiв близько мене i говорив упiвголос, що не бачив нiколи
тако© людини, як я. Що полюбив мене з першо© хвилi, коли побачив мене, i
що не забуде мене нiколи. Вiн не знав, що мо положення таке безвiдрадне,
що мо окруження таке невiдповiдне. Вiн ненавидить ту, що зветься мо ю
тiткою; вiн задавив би ©©, ту мегеру, ту препогану жiнку! Нi, нема на
цiлiм свiтi гидшого з'явиська, як жiнка без чуття, без тонкостi, з сухими,
чисто практичними поглядами... А я, прегарна русалка його, царiвна його, з
сумлiнням, "нiжним, мов павутина", я виростала пiд ©© безпосередньою
опiкою i доглядом i мала годуватися ©© любов'ю! Нехай я стопчу ту "любов"
i нехай анi не корюся, не пiддаюся нiчи©й властi, нiчи©й! Чи я це чую? Лиш
(вiн усмiхнувся гарно), лиш його!.. А я подала йому руку.
- Будучнiсть наша, - мовив з сяючими очима, - i коли вже дiб'юся до
цiлi, тодi я прийду! А до не© дiб'юся! Вже який я "непостiйний i
вiроломний", але в дечiм я й вiрний! Ти будеш бачити, пташко!
Справдi, я хотiла, бачити й я знала, що побачу, я це вiдчувала цiлою