Довженко О.. Повiсть полум'яних лiт

здалеку засурмили над Днiпром прадiдiвськi сурми, заiржали конi на
степових пагорбах, потягло потом i кров'ю древнiх сiч, i могутнiй брязкiт
старих мечiв розлiгся над гуркотом нещодавно вiдгримiлих рiдних гармат i
танкiв. Все було зрозумiло до кiнця. Все кликало на подвиги.
Комiсар не зводив з Уляни водяних очей. Грибовський шепотiв на вухо
йому переклад i так само жер ©© очима.
Уляна вiдчувала на собi погляди ворогiв, ©й було страшно, як бува
страшно в першому бою молодому недосвiдченому во©ну, коли з флангу
починають поливати його безперестанним нищiвним вогнем. Але ось пiд
натиском благородно© волi до життя й перемоги стишу ться хвиля страху.
Увiльнившись вiд житт вих пут, кида ться во©н вперед з удесятеро бiльшою
снагою, й тодi особливо© влучностi набувають його удари по вороговi i з
особливою владною силою луна його бойовий клич.
..Голос Уляни змiцнiв. За якусь мить вiн нiби постарiшав на декiлька
рокiв. В ньому пролунав вiдвертий уже заклик.
- Коли дев'ятсот сiмдесят другого року орди печенiгiв, керованi
вiзантiйцями, оточили його бiля днiпрових порогiв i вiн побачив, що виходу
нiби нема, вiн все-таки знайшов для себе й сво © дружини вихiд у битвi.
Коли всi були пораненi, й мечi потупились, i смуток закликав до втечi з
поля битви, вiн сказав: "Во©ни, не посоромимо землi Русько©, поляжемо тут
кiстьми. Мертвi сорому не ймуть".
Тодi вiдповiла йому дружина: "Князю, де ти сво ю накладеш головою..."
- "Там i ми накладемо сво©ми!" - загомонiв раптом весь клас i замовк.
Запала недобра тиша. Шредер пiдвiвся.
- Смерть нiмецьким окупантам? Дуже добре! - Зловiсний рум'янець
забагрив його обличчя. Вiн знавiснiв, почувши те все.
- Встать! - гаркнув Грибовський. Учнi встали.
- Ахтунг!!
На дверях з'явились озбро нi солдати.
- Пане камiсар, але ж це лекцiя! - хвилювався Василь Маркевич. -_ _Це
тiльки лекцiя з нашо© стародавньо© iсторi©!..
- Зараз ви дiстанете можливiсть знати дещо з ново© iсторi©, - сказав
Шредер.
Грибовський перекладав. Шредер з ненавистю подививсь на Уляну.
- Я звик шанувати жiночiсть, навiть коли я зустрiчаю ©© в особi, вартiй
не шани, а, припустiмо, кулi чи зашморгу, за iмперськими законами, але
я...
- Пане комiсар!..
_-_ Тихо!
- Я прощаю фрейлейн Уляну...
- Я не потребую вашого прощення! - сказала Уляна.
- Беру це до уваги, - сказав Шредер i, жестом
звелiвши вивести Уляну, подививсь на вчителiв.
-Я мушу взяти всю школу пiд захист вiд ©© нерозумного впливу. Вона, як
менi вiдомо, комсомолка.
- Тут всi комсомольцi, - сказав молодий учитель
Сергiй Гомон, коли полiца© виводили вчительку.
- Неправда, я не комсомолець! Ви не смi те так говорити! - захвилювався
вчитель молодших класiв Гордiй Мандрика. - Уляно Василiвно, скажiть, що я
не комсомолець!
- Ви? Певно, що нi, - сказала Уляна, оглядаючись на Мандрику. - Нi, нi,
який же ви комсомолець!
- Зрештою, менi байдуже, комсомольцi ви чи нi, - сказав Шредер. - Я
хочу, щоб ви всi, вчителi й учнi старших класiв, однаково добре згадували
мене в Нiмеччинi, куди ви по©дете сьогоднi ж...
- Дозвольте!.. Сьогоднi?..
- Тут вам нема чого бiльше робити. Зрозумiли?
- Але ж ми вчимось! - пролунав учнiвський дiвочий голос.
- Ви не будете вчитись. Ви будете працювати. Нерозумно вчитись у селi.
Ви землероби. Цим сказано все!
- Це неможливо© Це помилка! Я не вiрю! - спалахнув Василь Маркевич. -
Нiмеччина Гете, Шiллера!.
- Помовчте! Це нетактовно, - сказав Грибовський. - Залишиться три групи
молодших i вчитель Мандрика.
- Мандрика? Стривайте! Перекладiть йому! Вибачте, пане комiсар, вас
невiрно iнформували вiдносно нашого села! - Василь Маркевич побiг за
комiсаром до сумiжного класу.
- Наше село не таке, як ви дума те. За роки радянсько© влади в ньому
виросло багато iнтелiгенцi© - лiкарiв, iнженерiв, педагогiв. вже вченi,
агрономи, хiмiки... Адже у нас...
- У нас, у нас! - розсердився Шредер. - Не забувайте, що сьогоднi тут
вже не ми у вас, а ви у нас!
_- _Ви не тямите, що ви кажете. Дурень ви! - скипiв раптом Василь
Маркевич.
- Не кажiть таких слiв, - прошипiв Грибовський.
- Що вiн сказав?
- Вiн збожеволiв.
- Що вiн сказав?
- Я сказав, що вони не по©дуть до Нiмеччини. Грибовський переклав.
- Вони вам про це сказали? - Шредер зблiд.
- Я ©м це сказав, - вiдповiв тихо, але твердо Василь Маркевич.
- Неправда! Василь Маркевич цього нам не казав! - почувся схвильований
голос молодо© вчительки. - Вiн клепле на себе.
- Перекажiть цьому бiльшовиковi, що вiн може
вважати себе повiшеним!
- Слухайте, збагнiть же ви, що вас завойовано ! - сказав учителевi
Грибовський, зцiпивши зуби. - Комiсар сказав, щоб ви були обережнiшим у
висловах. Вас
можуть покарати...
- Брешете! - сказав раптом Шредер укра©нською мовою. -Я сказав, що ви
можете вважати себе вже повiшеним, а ви зниженим на чин. Курбацький!
Начальник полiцi© Федiр Курбацький у три скоки опинився перед Шредером.
Це був молодий дезертир, жорстокий i безвольний, бандит i грабiжник, що не
раз сидiв у тюрмi, вiдбуваючи мiзерно легкi покарання за сво© злочини.
Начальником полiцi© вiн став з першого ж дня фашистсько© навали i з
першого ж дня почав наганяти жах на весь район. Вiд руки цього пiдлого
виконавця фашистських наказiв загинули десятки людей, що кляли перед
смертю свою нерозумну благодушнiсть, бо свого часу, коли мали владу й
обов'язок знищити злочинця, жалiли його матiр i нiкчемного скнару батька.
- Бий! - наказав комiсар.
Курбацький озирнувся й закляк: перед ним стояв старий директор школи.
- Не чiпай! - загув клас.
Курбацький розгубився. Навiть йому не ставало зухвальства пiдняти руку
на Василя Маркевича.
Тодi Шредер, побачивши, що справа набува зовсiмне бажаного повороту,
щосили вдарив Курбацького стеком - раз, два, три! - i тодi бандит, хропучи
з болю, як пес на припонi, кинувся на директора.
- Товаришi! Тiкаймо! - захвилювались учнi в сусiднiх класах.
- Чу те? Куди ж тiкати?
- Вони оточили школу!
- Прориватись! Прориватись!
Учнi, хлопцi й дiвчата, восьмого й дев'ятого класiв стояли за партами й
дивились у вiкна. До школи пiд'©хали вантажнi машини з солдатами. З
сьомого класу чувся крик.
- Пiдожди бити, ка©не! - сказав Василь Маркович, знайшовши в собi силу
вiдiпхнути Курбацького й пiдiйти до Шредера. - Дай подякувати кату за
мотузку. Не бiйся, не битиму... - глухо сказав вiн, коли Шредер раптом
вiдступив перед ним на два кроки.
- Не пiдходь до мене! Слухай!
- Нi, ти послухай! - випростався Рясний. Вiн знав, що вiн загинув, що
йому вже не вийти з цього класу. Але нi страху, нi жалю не було в його
душi. В останнi хвилини чесно прожитого життя на помiч йому прийшов гнiв.
- Послухай i запам'ятай, куди ти прийшов.
- Я завоював...
- Нi. Це так зда ться тобi.
- Ти смiшний.
- Я вiльний. Перекладiть йому точно, мерзотнику!.. Я вiльний. Я i мiй
народ.
- Я винищу половину твого народу!
- Друга половина знищить тебе.
- Я уб'ю тебе!
- Бачу. I сам тут помреш. Але перед тим, як померти, ти проклянеш того,
хто поставив тебе на шлях смертi.
Тодi Шредер ударив його кулаком.
- Не завдавай собi працi, - сказав старий учитель. - Ти не можеш
образити мене. Я надто зневажаю тебе. I, щоб довести це тобi, я плюю тобi
в лице при дiтях.
- Я тебе повiшу!.. На палю!!! - сатанiв Шредер, витираючи плювок.
- Ну, що ж, услав мене жахом. Це предкодавня укра©нська смерть.
Тремтиш? Садови на палю! Високо пiднiми, щоб бачили всi потомки, як
зневажаю я всi тво© вчинки, фашисте.
Цi слова чула вся школа, i раптом...
Чи школа на нашiй землi, що, почувши такi слова вчителя, не кинулася
б на ворога, яким би жорстоким i нещадним вiн не був? Чи такi дiти?
Нема.
Василя Маркевича не повiсили. Вiн лежав посеред класу з простреленими
Шредером грудьми, оточений розпростертими тiлами сво©х безстрашних
потемкiв, якими споконвiку славилась наша земля.
Розгромлену десятирiчку погнали з усiма вчителями в Нiмеччину.
Залишилось тiльки три перших класи та тихий Мандрика, що боявся власно©
тiнi.
Уляна зникла невiдомо куди. Потiм казали, що коли ©© привели в
комендатуру на допит, вона, немовби скоряючись натхненню, що навiду
людину раз на вiку в найвiдповiдальнiшу неповторну хвилину, зразу вiд
порога попрямувала до столу й, спритно взявши маузер, що лежав там,
застрелила двох офiцерiв гестапо й двох солдатiв. Далi, вийшовши в сiни,
вона вбила наповал ще одного солдата й одного вже в дворi. Все це сталося
за кiлька секунд.
Казали ще, нiби вона перехову ться у лiкаря Вiрського, що жив в
Орлюковiй хатi, i нiбито лiкар невпiзнавано спотворив ©© обличчя
страхiтливими лишаями, а руки якоюсь коростою, щоб нiхто не мiг анi
впiзнати ©©, анi схопити за руку.
Лiкаря майже-таки вбили за це, але вiн заперечував чутки й залишився
живий чудом, завдяки сво му велетенському здоров'ю.
Уляни й слiд прохолов.
Прогримотiли осiнь i зима.
Проминуло й друге полум'яне лiто.
У Iвана Орлюка було багато нових друзiв. Бойова дружба народжувалась i
мiцнiла швидко, як швидко часом i кiнчалась, через скороминущiсть життя.
Все тут було по-iнакшому.
Думки проносились одна одно© вищi й значнiшi. Розумiння товариськостi
стало сердечнiшим i ясним, як нiколи нi вдома, нi в школi.
Тiльки закордонних друзiв не розумiв Орлюк, так само як i його
товаришi. Вiн вважав ©х шкурниками, i закордонну ©хню ковбасу ©в з
незадоволенням, особливо пiсля гарячого дiла, коли й ©сти ©© часом не було
кому.
Тут брала верх його молодiсть. Крiм того, розумiнню iноземно© душi
перешкоджали деякi риси його виховання i вдачi, деяка прямолiнiйнiсть.
Йому хотiлося в вiйнi зразу ж подiляти з союзниками все нарiвнi - i
кров, i пiт, i злигоднi. Вiн не був дипломатичним анi наймалiшою,
потрiбною в життi, мiрою. Був вiн гордий i вразливий. Про нього вiрно
писав один iноземний дружнiй письменник: у Iвана було драматичне
свiтовiдчуття. Справдi, злодiяння фашистiв не давали йому спокою нi вдень
нi вночi. Вiн проливав кров.
Вiн увесь дiяв пiд владою великого бiля самого кратера вулкана,
осяваний його виверженням й готовий щомитi щезнути, як порошина.
Iнодi йому доводилося на довгi години влипати в двигтючу землю. Тодi
вiн видавався собi жалюгiдним, як черв'як, i туга томила його до сьомого
поту.
Iнодi, навпаки, натiшившись помстою, вiн почував себе заговореним вiд
смертi й надсильним. Тодi командири могли посилати його на якi завгодно
завдання. В нього нiби крила виростали, i уява грала з таким запалом, що
перемога, яку великi маршали бачили в пiдзорну трубу десь далеко попереду,
здавалась йому такою близькою, аж вiн чув на собi ©© подих.
Але цi високi хвилини вiйна посилала Орлюковi не так-то вже часто. А
чого було багато? Багато було поту, труднощiв, щоденно© виснажливо© працi
переходiв. I було надмiрне, напруження всiх почуттiв.
Кидаючись в атаки, вiн горлав нелюдським голосом. Такими ж голосами
кричали поряд його товаришi, i тiльки пiсля бою, та й то не вiдразу, коли
лихоманка переставала трусити ©х тiла, говорилося, й писалося, й читалося
по армiйських газетах, що в найгрiзнiшу хвилину ринули вони на ворога з
гучними й високими словами на вустах, i це була правда, бо тiльки такi
слова й могли вихопитися з напружено© вкрай душi комсомольця Орлюка.
Немовби мiльйони голосiв усього народу вихоплювались вочночас з
Iванових вуст, зливалися вiд бiгу й гостро© працi мозку в цей неймовiрний
хрип i рев i несли його, доброго радянського юнака, назустрiч вороговi, i
смерть поступалася перед ним, хоча й пiдставляла часом свою кощаву ногу, i
й тодi вiн падав, поранений.
Одне поранення було мiнними осколками в спину й бiк. Роздягнутий по
пояс, вiн стояв у садку в медсанбатi перед сестрою й, пiднявши руки на
голову, поволi повертався, вмотуючись таким чином в бинт. Вiйськовий
кореспондент, що був якраз тут, дивився на нього з затамованим захватом.
Вiн сам був вiдважний чоловiк, бувалий у бувальцях, що нiколи не втрачав
привiтно© усмiшки.
Проте Орлюк не дуже-то полюбляв вiйськових кореспондентiв. ©х фронтовi
нариси здавалися йому поспiль невiрними й викликали в нього смiх чи
iронiю.
- Орлюк?! Привiт! Мати рiдна!
- Еге ж. Обробили, гади! Кров, розумi ш ти, цебенiла, як з кабана.
- Ой-ой-ой! Я писав про вас, що ви перший пiдняли в атаку всю роту, -
сказав кореспондент.
- Хто? Я?
- Так! Вийшов чудовий нарис. Краса!
- Дурницi, - тихо сказав Орлюк i посмiхнувся. - Ви бачили цю красу?
- Дозвольте!
- От пiшов би хоч раз в атаку, добрав би, що за краса, - простогнав
лежачий поранений.
- Признатися, не ходив.
- Тож-то! Знав би, де раки зимують, писар! - сказав один немолодий уже
поранений, тримаючи на грудях забинтовану руку, як немовля в бiлоснiжних
пелюшках.
Пораненi посмiхнулися. Але багато кому було не до смiху. Вони неначе й
досi перебували ще "там" i пiсля важких трудiв сво©х лежали немiчнi,
запорошенi, змалiлi, як поламанi iграшки. Один пожовклий вiд болю солдат
простогнав:
- Яка там в бiса краса? Пишуть казна-що! Ай!..
- Так, - сказав кореспондент. - Але я про iнше. Бо ж пiдвестися пiд
вогнем на весь зрiст - це безстрашнiсть... це...
_-_ Яка безстрашнiсть? Ану бiжи пiдведися без страху!
- Звичайно! Адже я так i пишу, що це подвиг. I в цьому краса! -
посмiхнувся кореспондент. - Весь свiт вражений! Тiльки ви цього не можете
зрозумiти. Ви вже не можете дивитися на себе збоку.
- Кажи-и.
- Ну, гаразд, - сказав поранений з бiлоснiжним немовлям. - Не можу
дивитись на себе. Ну, от я ©х бачу, вони такi ж самiсiнькi, як я. Що ви
побачили на них гарного? Ну, покажiть менi хоч одного гарного! Хiба може
бути краса в убивствi людей?
- Чорт його зна, - сказав Орлюк, намотуючись на бiлоснiжний бинт. - Я
про себе можу сказати лише одне: скiльки не ходжу в атаки, крiм
роздратування й злостi, нiчого не вiдчуваю. Волосся на головi мерзне. -
Орлюк обернувся до журналiста. - Я розумiю, чому деякi навiть сивiють.
Замерза волосся, язик не слуха ться, кам'янi баби вдавлюють вас у землю,
а земля двигтить i ворушиться круг тебе, й тягне тебе, тягне. То як i
пiдвестися з не©, коли ти при сво му розумi. Тодi наста така мить, що
один якийсь з роти, не знаю вже, вiн там чи я, вискаку на прокльон усьому
свiту...
- Точно.
- Гiтлеру собацi!
- А-а-а!..
- I вже не "ура" виходить, а не знати що! Ревище!
- Точно.
- А позаду вся Росiя грiзно на тебе: "Вперед! Чого прилип! Вставай!!!
Не прогай секунди! Секунди не прогай!.." Ось картина. Чи ж не правда?
- Правда, Орлюче, правда! - загув весь медсанбат.
Орлюк стояв перед журналiстом з пiднятими на голову руками, з
забинтованим голим торсом на тлi захiдного багрового сонця. Житт ва снага
його була такою дужою, що й пiд час важкого поранення, й тепер, втративши
майже половину кровi, вiн не знепритомнiв, i тiльки в найкритичнiшi
моменти непритомнiсть брала над ним гору, але й тодi, випорскуючи на волю
з-пiд гнiту болю, його мозок продовжував працювати з надмiрною силою,
несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зiрвався з приколу.
Це було в трете поранення пiд Сталiнградом. Вiн упав з розгону в
контратацi на земну кулю, i хоч куля вислизала з-пiд нього, вiн все-таки
пiдвiвся з закривавленим обличчям, але довше триматися на ногах не мiг I
знову впав, цього разу на великий, критий червоним сукном стiл, за яким
товпились представники дружнiх кра©н усього свiту. Не ховаючи свого
захоплення, вони зразу почали гучно аплодувати йому. Але вiн не зрозумiв
©х. Вiн ще не опам'ятався вiд оглушливого бойового грому й не розiбрав, що
то за люди - чи то журналiсти, чи письменники, чи продавцi, чи якi iншi
персони свiтово© iсторi©, ©х було багато. Вони були дуже рiзнi, але всi
однаковою мiрою делiкатнi й винятково чемнi.
Деякi з них, як видно з погонiв, перевдягнутi були в вiйськовi
кофтинки, що надавало ©м, однак, не войовничого, а, навпаки, якогось нiби
жiночого вигляду, ©х виразнi лагiднi очi свiтились розумом i цiкавiстю, а
свiжовиголенi щоки грали таким благодушним рум'янцем, що Орлюк, якому
притаманна була, як уже згадувалось, прямолiнiйнiсть i запальнiсть навiть
у нормальному станi, раптом знавiснiв.
Шматований нестерпним болем, закривавлений i брудний, вiн закричав, i
важко, й голосно, й зло застогнав, i заговорив казна-що, а вони аплодували
йому й навперебiй записували кожен його стогiн. Один з них знав росiйську
мову й перекладав всю його фонограму на ©х незрозумiлу мову.
- Джентльмени, вiн просто кричить. В нього кiнчився шок.
- Але що вiн кричить?
- Вiн кричить: "Мамо, заберiть геть м'ясо".
- М'ясо?
- Яке м'ясо? Запитайте.
- Що вiн ма на увазi?
- Йому не подобаються консерви?
- Вiн ла ться, вiн вигуку брутальнi лайки.
- Ай! Ай! Ай!!!
- Який хвацький хлопець!
- Ай, ай! Заберiть геть банки! - кричав Орлюк, плюючи кров'ю.
- Мiстер Iван, ви не кричiть, - лагiдно сказав росiйською мовою дружнiй
представник. - Джентльмени не повиннi кричати. В цьому певна частка
похвальби. Ви можете бути смiшним.
- Виходь на вiйну!..
- Мiстер Iван, ви не повиннi так говорити.
- Що вiн каже?
- Вiн каже негарнi речi. Вiн уже дорiка нам.
- Но?
- О! Вiн, без сумнiву, дуже прямолiнiйний.
- Виходь на вiйну!!! Растуди-перетуди!
- Мiстер Iван, вашi слова надто декларативнi, - сказав перекладач такою
при мною й правильною росiйською мовою, немовби вiн народився в старому
Петербурзi чи в Одесi. - Ви не повиннi казати цього. Я хочу думати, що ви
не простигли ще вiд вбивства цих фашистських молодчикiв i тому такий
збуджений. О_,_ як ви повиннi ©х там колошматити!
- Колошмачу, чорти б колошматили вашу маму! Ай!.. - задихався Орлюк. -
Чого ти посмiха шся? Я не розумiю тебе!
- Дозвольте, мiстер Iван, хто вас навчив ставитись до нас з таким
упередженням? Адже ми вашi союзники. Ми поважа мо вас. Наш уряд поважа
вас.
- Наш уряд також поважа вас.
- Ави?
- А я нi.
- Як - нi? Чому? Може, ви не зрозумiли запитання? Ви цiлком свiдомi
себе?
- Так.
- То чому ж ви таке кажете?
- Мене часто ранять... Ай... Я кажу, що кажуть всi нашi солдати, живi!
Ай!.. Ай!.. - застогнав Орлюк на сво му закривавленому ложi. - Я знаю, що
ви дума те!
- Що вiн сказав?
- Вiн сказав, що зна нашi думки.
- Слухайте, припинiть розмову! Вiн стомився.
- Дозвольте...
- Ви дума те, нехай тече про всяк випадок, признавайтесь!
- Що тече?
- Кров моя!!
- Мiстер Iван, ви не повиннi так думати.
- Менi боляче!!!
- Але ми за це любимо вас. Ми любимо вас за жертви. Ми захопленi вашим
геро©змусом. У нас кожна дитина захоплена! Тiльки пам'ятайте, мiстер Iван,
гiтлерiвськi фашисти такi жорстокi, як i пiдступнi. Вони вже прищеплюють
вам антипатiю до нас за те, нiби ми щадимо свою кров, не шкодуючи вашо©...
- А хiба не правда? - гукнув Iван. - Звичайно, нi. Адже вони обдурюють
1 декого iз наших джентльменiв. Вони запевняють ©х, що ви хочете завоювати
вропу. Це неправда, звичайно, але ви зрозумiйте, який хитрющий ворог.
- Хитрющий? - застогнав Орлюк. - А чому ви не вою те?
- Це во нна та мниця. Вiн пита , чому ми не вою мо. Ми не можемо на це
вам вiдповiсти.
- Чому?
- Ми хочемо ввести в оману противника.
- Неправда! Де вашi солдати? Подати менi ваших солдатiв!!!
Джентльмени зникли. З'явились веселi солдати, зовсiм не схожi на
вiдомих Орлюковi солдатiв. Вони грали на губних гармошках бравурний
мотивчик i посмiхалися до Орлюка, як у театрi.
- Струнко! - закричав Орлюк, пiдводячись на закривавленому столi. - Ви
обража те мо© рани!!
Солдати вмить зникли.
На ©х мiсцi з'явився хiрург i поклав на обличчя йому бiлу марлеву
маску.
- Ай!.. Ай... Ай... Виходь на вiйну! - заплакав Орлюк i зiрвав маску.
Потiм вiн пiдвiвся з столу. I тут вiн помiтив, що вiн величезний, метрiв з
двадцять, коли не бiльше, заввишки. Вiн стояв закривавлений на п' десталi,
як пам'ятник, освiтлений прожекторами. На ньому була його солдатська
шинель. Голова його майже торкалася стелi великого залу.
В залi повнiсiнько добре вдягнених крихiтних незнайомих людей.
Вони дивились на нього зворушено й байдуже спiвали знайомий дорогий
мотив.
Раптом вiн покинув ©х. Вiн зробив це якимсь одним рухом i полинув до
хмар. Потiм вiн плив морем, чи, вiрнiше, не плив, а летiв понад морем, без
лiтака, просто, як пташки, i море клуботiло пiд ним, як велетенська ваза з
перлiв, i звучала дивна музика, а над морем клуботiли такi ж казковi
хмари. I все звучало захватом безмежжя, безкрайностi.
Потiм вiн опустився на воду, i ним почало кружляти з неймовiрною
швидкiстю й раптом потягло вниз, у бездонну водяну воронку.
- Iваночку, Iваночку! - почулися крiзь музику здалеку звiдкiлясь рiднi
голоси.
- Iваночку! - кричали на березi його батько, мати, дiд, сестри та
Уляна.
Тодi, зiбравши останнi сили, вiн виринув з ворон-ки на поверхню й
закричав:
- Я тут! Живу-у!..
- Молодець! Оце я розумiю, оце бо ць! Пiд хлороформом, з-пiд ножа пода
сигнали! - казав хiрург, обробляючи пораненого Орлюка, якому все це
примарилось.
- Живи, любий мiй! Живи хоч сто рокiв... Бинт?
- Приймаю командування! - вигукнув Орлюк, випiрнувши на мить у буття й
знову непритомнiючи.
- Нi, вибачте! Тут уже я командую! Так. Тримайте! Так... - бурчав
хiрург. - Давайте, хто там далi!
- Приймаю командування! За мною, вперед! - Орлюк пiднiмав солдатiв в
атаку.
Окопувався пiд кулями, працюючи лопатою, аж зуби скреготiли, до сьомого
поту.
Перебiгав з воронки в воронку, в поросi, в брудi, в снiгу. Переносив
убрiд через рiчки поранених товаришiв, сам мало не тонучи.
Кидався в атаки з криком - ура-ура-ура!
Брiв з товаришами по глибокiй осiннiй багнюцi, несучи важкi мокрi
колоди для переправ.
Витягав гармати з вибо©н та ям, машини, що забуксували, легко при тому
посмiхаючись i жартуючи, тому що кiнець кiнцем наша справа справедлива, ми
переможемо.
Наводив переправи по горло в водi, пiд диявольським обстрiлом, серед
бито© криги.
Спав мертвим сном на двадцятиградусному морозi в снiгу, коли санiтари,
поклавши поранених на ношi, почали брати i його.
- Сплю, куди тягнете! Живий! - гукнув, прокидаючись, до санiтарiв. -
Клади назад! - I знов задавав хропака. Може, снилися йому тодi батько-мати
далеко десь за Днiпром. Скiльки бо©в попереду!
Вони лежали на печi, Демид i Тетяна Орлюки, i хоч були вони в чоботях i
кожухах, ©м було холодно. Стара пiч вже не грiла. Вона стояла бiла, пiд
зоряним зимовим небом, неначе ввi снi, а довкола димiло, попелiючи,
пожарище. Хату спалено, а старого Демида нещадно побито. Не жити вже
Демидовi на бiлому свiтi, бо ж такий вiн синiй та пухлий, i так нестерпно
болять руки-ноги, й болить голова, й нiхто вже не прийме в хату
переночувати, - погорiли хати до одно©, спалено село аж по саму рiчку, а
на Зарiччi що не хата - повнiсiнько окупантiв.
I нiде не спiвали, хоч i був Новий рiк. Тiльки здаля, з-поза рiчки,
долинав часом п'яний фашистський рев, та одинока жiноча душа розпачливо
кликала на помiч:
- Рятуйте-е-е!..
Був великий мороз. Холоднi зiрки мерехтiли в темному небi, i
нескiнченний Чумацький Шлях простягався у вiчнiсть двома велетенськими
кривими колiями.
Притулившись до холодного комина, Демид тихо
стогнав:
- Ой... Затопи, Тетяно, пiч. Щось не нагрiюсь нiяк. I вижени отих-от,
як ©х, коней, чи що... Хай не гудуть менi... Бачиш, знов повна хата...
- Добре, вижену. Киш!.. - сказала Орлючиха й махнула рукою на пожарище.
- Вже нема. I вже тобi тепло,правда ж?
- А вiрно, що правда. Ой...
Демид стишився, i на його змученому обличчi промайнула ледве помiтна
усмiшка. Вiн посмiхавсь увесь свiй вiк - у радощах i в горi, в веселощах i
в працi, i в незлобивому глузуваннi з людей i з самого себе.
- Вже ми нiмцi тепер, Тетяно, он що. I дiти нашi теж пропали.
Блукатимуть по чужих державах.
- Та що ти, Демиде. Всi будуть удома, й нiяко© Нiмеччини не буде.
- Справдi? Ну, спасибi...
- Все минеться. Вiдшумить, як хуртовина, - сказала Тетяна.
Але хуртовина не вщухала. Знову насупилось небо, в каламутi хмар
потонули зiрки, снiгом замело по ру©нах.
- Рятуйте©.. - долинало крiзь заметiль.
- Це ти, Тетяно? - сказав Демид, нiби прокидаючись зi сну або щойно
повернувши з далеко© дороги.
- Я, Демиде, Тетяна. Тобi погано?
- Заспiвай менi, Тетяно, колядки.
- Колядки.
- Еге ж. Може, я помираю. Так хочеться спати. А воно ж рiздво. Гостi
поприходять. Iван з дiвчатами. Га? Iван!.. Заспiвай про нашого Йвана.
- Про Йвана? Ну, добре...
I полинула в темiнь хуртовини стародавня колядка Орлюково© матерi:
Молодець Iваночко та вибив ворота, -
Святий вечiр!
Пу-гу-у! - вила-гула хуртовина, заносила кра©ну завальними снiгами,
замiтала бездомних, розорених по лiсах та болотах.
Ой вибив ворота у чужi городi, -
Святий вечiр !
Та назбирав вiйська аж землi важко, -
Святий вечiр!
А молодця Iваночка цього вечора викликали до штабу дивiзi©, куди
при©хав командуючий армi ю Глазунов.
- Орлюка!..
- Старший сержант Орлюк з'явився за вашим розпорядженням!
Сержант Орлюк стояв у землянцi перед генералом Глазуновим у повнiй
готовностi. Це було вночi в донецьких степах.
- Завдання одержали?
- Так точно, товаришу генерал армi©!
- Це завдання, Орлюк, винятково© ваги. Його успiх - не тiльки наша
перемога, це збереження тисячi людей. Завтра ми втратимо приблизно... ну,
не буду передрiкати. Багато залежатиме вiд успiху вашо© розвiдки.
Зрозумiло? Отже, на вашiй розвiдцi доля приблизно п'яти тисяч ваших
товаришiв. Я нiколи не перебiльшую. Зрозумiли?
- Так точно, товаришу генерал армi©!
- Я ©© доручив вам.
- сть...
- Пiдождiть. Перша умова - ви це зробите з сво©м вiддiленням зараз же.
Орудуйте ножем, багнетом, чим хочете. Але жодного пострiлу, жодного
вигуку. Цiлковита, так би мовити, хiмiчна тиша. Зрозумiло? Язика
приведiть.
- сть!
- I ще. Наказую персонально повернутись живим.
- сть, виконати тихо й привести язика.
- Все.
- Дозвольте виконувати завдання?
- Iдiть...
Орлюк вiддав честь i, круто повернувшись, вийшов.
- Сержант Орлюк! - почув вiн генералiв оклик, коли вже причинив дверi.
- Сержант Орлюк!
- Орлюк!
- сть, сержант Орлюк!
Генерал Глазунов пiдiйшов до сержанта.
- Ви мене пам'ята те? - запитав вiн зовсiм iншим, тихим голосом.
- Так точно.
- I вiдразу впiзнали?
- Так точно.
- Чом же ви не сказали?
- Винуватий, товаришу генерал.
- Не гаразд. А все-таки?
- Я тодi дуже вас лаяв.
- Материв?
- Було всяке, - признався Орлюк i почервонiв.
- Гарний. - Генерал Глазунов звернувся до присутнiх офiцерiв штабу. -