Страница:
пристрасно жадали загибелi одна однiй, убитих було так багато, що смерть
часом нiби вiдмовлялась приймати загиблих, i тодi вони нiби проламували
вутлий човен життя i, здавалось, силою поринали в небуття нескiнченними
Дантовими рядами. Iншi ж виходили живими з самих глибин пекла й,
оглядаючись з на©вним подивом на смертну свою путь, вражали нечуваною
силою й мiцнiстю сво©х натур.
Нiколи, мабуть, iсторiя не стискалась у такий химерний клубок, нiколи
серця мiльйонiв не бились у такому наднапруженнi, нiколи вропейський
Захiд не падав так низько в особi найпiдлiших представникiв, але нiколи не
являла людина й стiльки благородно© сили й величi духу, скiльки явила у
свiтовiй вiйнi незмiрна радянська душа.
Визволялись мiста. Визволялись тисячi сiл. Виходили партизани з лiсiв.
Мiльйони правобережних чоловiкiв i парубкiв влились у довгождану Червону
Армiю. Якi зустрiчi, якi прощання за Днiпром та Бугом!
- Здрастуйте!
- Прощавайте!
- Не забувайте!
- Рятуйте!
- Визволяйте!
- Знайдiть!
- Повернiть!
- Пометiться!
- Чекайте!
Прощалися поспiхом, де як доводилось, нашвидку й рушали, кваплячись,
неначе навздогiн за долею, i тiльки на останнiх пагорках, за якими надовго
чи й навiки зникали рiднi хати, озирались i, тамуючи хвильову тугу
неповторним помахом руки, прискорювали крок.
Багатьом з них нiколи вже не повернутись до рiдно© хати, не побачити нi
роду свого, нi неба, нi гарно© землi. Пронесуть вони славу Вiтчизни сво ©
по багатьох мiстах i поляжуть навiки, хто пiд Львовом, хто пiд Сандомиром
чи Варшавою, хто пiд Будапештом, а хто й пiд самим Берлiном. Кого
поховають товаришi в братських могилах, кого птахи поклюють по чужих
болотах, хто пошматований розлетиться в прах на гiгантських фугасах, наче
й не було його зовсiм на свiтi, i тiльки гнiвний його дим понесуть над
землею схiднi вiтри, та невтiшна мати до кiнця сво©х днiв питатиметься в
подорожнiх: "А чи не бачили, чи не чули?"
Але про це нiхто не думав. Не було вже коли. Iшли в атаки, форсували
рiки серед бито© криги.
Зникали у весняних вiхолах. Провалювались у воду. Червонiли каламутнi
води, пiдмивали береги. Фашистськi загарбники, вiдступаючи, метались
величезними зграями.
Цепи брели по колiна в багнюцi, в дощ, в снiгопад.
Вже вiлiси позастрягали в баюрах, i генерали спiшились i брели
непролазними шляхами. Генерал Глазунов на ходу розглядав географiчну
карту.
Дощ, снiг, вiтер.
Витягали гармати з ковбань та багон. Снiг.
Наводили мости по шию у водi серед бито© криги.
Скресали рiчки.
Стрiля ться гiтлерiвське офiцерство у великих i малих оточеннях.
Дощ. Валки машин в невилазних калюжах.
- Воздух!
Генерали, офiцери, гауляйтери, продажнi жiнки вискакують з машин i
падають живi й мертвi в багнюку.
- Вооздух!
Друга хвиля "iлiв". Третя. Четверта.
_- _Гальт! Куди?
_- _Я! Я туди...
- Тiкати? Старий укра©нський пес! - Брудний офiцер пiдповз до
Грибовського.
- Ви мiй наказ одержали?
- Нi, пане полковник, - зблiд Грибовський, пiзнавши з голосу Шредера й
вiдчуваючи, що вiн попався.
- Перевiрю... Тiльки дарма ви намага тесь вислизнути з ваших болiт.
- Я...
- Ви пiдете в тил для диверсiй.
- Я втратив всiх людей.
- Брешете! Ви завжди брешете, чорт би вас узяв! Майте на увазi, виходу
у вас нема. Про перехiд до бiльшовикiв, натурально, можете не думати.
Однак вам там вiрьовка. Але тут бережiться! Зрозумiли? Не забувайте, що я
вас уже раз розстрiляв. Виходить, ви стрiляний, тобто караний, тобто
винуватий, зрозумiло? Чорт би вас забрав з усiм вашим народом.
- Пане полковник!
- Всi ви нас ненавидите! Розкусив я вашу Укра©ну, проклятi. О, будь вiн
проклят навiки, той час i той день! - згадав фон Шредер старого вчителя
Рясного, його пророчi слова перед розстрiлом.
- Ляга-а-ай!!!
Все бухнуло в грязюку,
Командуючий фронтом генерал фон Бреннер сидiв у безнадiйно загрузлому
посеред дороги "опель-адмiралi".
Навколо нього по колiна в рiдкiй багнюцi стояла група штабних офiцерiв.
Офiцери ледве тримались на ногах. Багато днiв вiдступали вони пiд
могутнiм натиском Радянсько© Армi©. Поглядаючи назад, на схiд, на чорнi
поля й розмитi дороги, де залишилась вся ©х технiка, вони не раз падали
долiлиць куди попало, рятуючись вiд авiацi©. Охопленi психозом оточення,
вони кидались на всi боки й, кленучи долю, брели, ледве тягнучи ноги.
Це так змiнило ©х зовнiшнiсть, що майже нiхто нiкого вже не впiзнавав.
Багато хто з них був п'яний або скидався на п'яного.
Генерал фон Бреннер збожеволiв. Це сталося з ним ще позавчора, але про
це не наважувались говорити, або ж просто всiм було не до нього: все
плазувало до прикордонно© рiки, задихаючись вiд втоми.
- Майне дамен унд герен, прошу налити бокали!- сказав фон Бреннер з
безтурботною посмiшкою. Офiцери застигли зчудованi. Генеральськi слова ще
не дiйшли до ©х свiдомостi. Але землиста жовтизна обличчя, сухий вiдсутнiй
погляд i безтямна посмiшка генералова вразили багатьох з них дужче, нiж
загибель полкiв i захоплюючих iлюзiй.
- О готес вiль! - глухо застогнав один, немолодий вже, брудний
полковник i озирнувся на захiд.
- Панове, прошу сiдати, - посмiхнувся фон Бреннер, зробивши при цьому
такий вишуканий жест рукою, що слухнянi штабiсти навiть озирнулись на
примарнi крiсла, але, побачивши пiд собою рiдину земного покрову,
утримались.
- Ляга-а-ай! - пролунав хрипкий зойк. Офiцери впали, насмiшивши тим фон
Бреннера до слiз. Посипались бомби. Але поблизу нiхто не був убитий, i за
хвилину офiцери повставали.
- Сьогоднi вночi, панове, спала менi одна щаслива думка, - сказав фон
Бреннер. - Я почав помiчати, що маршали Кон в i Ватутiн абсолютно
iгнорують вiйськову думку. Внаслiдок цього цiлi танковi армi© захрясли в
багнюцi невикористанi. Ми з дружиною вiдразу звернули на це увагу... Я ж,
панове, одружений, ви зна те. Одружений з Гiтлером. Сподiваюсь, вам
вiдомо, що наш фюрер - жiнка, якщо не брати до уваги вусiв i схiдного
житт вого простору. Айн, цвай, драй, фiр! Айн, цвай, драй, фiр!!!
Офiцерам стало моторошно. У полковника Тiца, що перебував у станi
надзвичайного нервового напруження, з'явилось бажання застрелити генерала,
але маузер був геть у болотi, руки в болотi, i рух так i лишився
недовершеним, i Тiц, зцiпивши зуби, раптом почав дрiбно тремтiти в нападi
м'язового пароксизму.
- До речi, хто вигадав цей схiдний житт вий простiр? - запитав раптом
генерал фон Бреннер. - I чому вiн житт вий, а не смертний простiр?
Вiдповiдайте! Генерал Гiммельшток!
- Я не генерал Гiммельшток!
- А де генерал Гiммельшток?
- Його вбито.
- А я що сказав?
- Ви сказали - генерал Гiммельшток!
- Неправда. Я не мiг цього сказати. Я хотiв сказати щось iнше. Вбитий
полковник Гаус, нi?
- Вбитi Гаус, Шмiдт, фон Редiгер, Ратценау, фельдмаршал Манштейн.
- Дозвольте, а хiба не ви фельдмаршал Манштейн?
- Нi. Я капiтан Шульц, - сказав брудний капiтан, нiмiючи з страху.
Генерал фон Бреннер встав i витягся перед ним, як перед маршалом, i
Шульц вiд цього мало не збожеволiв.
- Але ж ви були вбитi, пане фельдмаршал! Нi?
- Нi! - пробелькотiв Шульц.
- Я бачив вас особисто перед смертю, пане фельдмаршал!
- Я не фельдмаршал, ви помилились!
- Ви бiгли з маршальським жезлом по цьому житт вому простору, потiм ви
впали, i в мене так заболiла голова, а-ай!
- Я капiтан Шульц!
- Лягаа-а-й!
Пройшла ще одна хвиля винищувачiв.
О дiти Нiмеччини! О сироти i вдови велико© кра©ни! Генерал дон Бреннер
сто©ть по колiна в багнюцi.
Водянистi очi його спрямованi назад, на пройдений кривавий шлях до
само© Волги, вони позбавленi проблиску думки.
Скiльки загинуло умiв, роботящих рук у розквiтi сил!
Якi майстри, умiльцi, якi таланти укрили трупом землю на тисячi верст!
Сумна слава... В серединi XX столiття, коли все уже , щоб перетворити всю
землю в рай, в сузiр'я ©© народiв, великих i малих, - що зробили з вропою
вашi загиблi батьки, якi були отру нi мертвою iде ю фашизму?! О юнi сини
фатерлянду! Якщо минулi iмперiалiстичнi вiйни нiчому не навчили ваших
батькiв, прозрiть хоч ви при свiтлi сво©х палаючих будинкiв: нiчого, крiм
горя й ру©н, не здобудете нi ви i нiхто вже в вропi з допомогою багнетiв
i унтер-офiцерiв.
Зустрiчайте ж бурю, якщо посiяли вiтер. Зазнайте тягаря вiйни i на
сво©й землi, i кривавого жаху вiйни, i всi ©© грiзнi чесноти. До вас iдуть
зi збро ю розгнiванi радянськi люди, яким нiколи не хотiлося бути вашими
ворогами.
Фон Бреннер стояв у болотi пiд самим румунським кордоном. Нестямнi очi
його свiтились божевiллям. Праворуч i лiворуч з'явились грiзнi цепи
маршала Жукова.
Офiцери пiдняли руки.
Потяглися довгi валки полонених. Випавши з орбiти загального планового
руху, брели поволi й без мети, нiби не пiдлягаючи вже закону тяжiння, й
здавались невагомими. Це йшла вже людська спустошенiсть. I зустрiчнi
потоки радянських солдатiв дивились на них байдуже, без злоби й ненавистi,
як у порожнечу. Прямуючи на захiд, всi думали сво© думи.
В Павлiвськiй школi почалось нове життя. Уляна прийшла в свою школу з
чоловiком.
Уляна. Знайомi? Вчитель Мандрика, Гордiй Павлович.
_Мандрика_. Пробачте, ми знайомi. Ви, зда ться, хм...
_Орлюк_. Еге ж!
_Мандрика_. Чи, може, я помиляюсь?
_Орлюк_. Нi. Орлюк.
_Мандрика_. Ага! Ка-хи... Пробачте, я , зда ться, на вас дихнув?
_Орлюк_. Що? Нi, що ви!
_Мандрика_. Не дихнув? То пробачте. Менi здалось, що дихнув. Пробачте
ласкаво.
_Орлюк_. Прошу.
_Мандрика_. Так не дихнув?
_Орлюк_. Нi, нi.
_Мандрика_. Ну, пробачте, хм... Нi, то ви той, ви пробачте, хм... Як же
це, хм... Уляно Василiвно! Ой! Пiшла. Куди це вона?
_Орлюк_. Пiшла в клас.
_Мандрика_. Так, так.
_Орлюк_. Як все змiнилось.
_Мандрика_. Ага. Так от, ви зна те, я дуже радий. Я зразу хотiв сказати
це Улянi Василiвнi й вам, що я дуже радий, що можу чесно дивитись вам в
очi.
_Орлюк_. Важко вам було?
_Мандрика_. I не кажiть!.. Дозвольте потиснути вашу руку. Ой, я,
зда ться, знову дихнув?
_Орлюк_. Дурницi._ _Ну_,_ що ви, справдi!
_Мандрика_. Спасибi вам за визволення з нiмецько-фашистського ярма. Тут
таке робилось! Жах! Де ж це Уляна Василiвна?
_Уляна _стояла посеред класу. Перед нею в тишi сидiли дiти. Половина
класу пустувала.
- Що ж це вас так мало, дiти?
- Нема бiльше.
Уляна зайшла до другого класу, - те саме; в третiй, четвертий, - та ж
картина. В сьомому класi не було нiкого - клас стояв пусткою, потрощенi
парти, бруднi голi стiни.
- А!
Тодi вона сiла за припалий пилом стiл i схилила голову. Минуле постало
перед нею: тридцять шiсть чепурних хлопцiв i дiвчат засiли лави. На стiнах
виникли портрети великих дiячiв людства. На столi квiти. Школярi вродливi,
з добрими очима. У дiвчат чудовi голоси.
Пригадався урок спiву. Тихо виводили веснянку:
Поставлю свiчу
Проти мiсяця, -
Тихо йду, тихо йду,
Та вода по каменю,
Та вода по бiлому, Тихо йду.
Потiм клас почав мiнятися на очах: учнi немов зникли й тодi знову
повернулись звiдусiль - худенькi, заморенi дiвчатка з фашистсько© неволi,
геро© фронту, повiшенi молодi партизани з зашморгами на шиях, пораненi,
понiвеченi, живi з концтаборiв, перевдягненi в чужий одяг.
Тихо йду, тихо йду,
Та вода по каменю,
Та вода по бiлому, Тихо йду.
- Уляно Василiвно! - пролунав у тишi тоненький дитячий голосок. Уляна
пiдвела голову. Еа дверях стояла дiвчинка Настя Гулакова з сiрими очима,
сповненими цiкавостi.
- Ви вбивали фашистiв?
Уляна стенулась i випросталась. Настя причинила дверi. Уляна ще раз
обвела очима порожнiй клас i повернулася в учительську.
_Мандрика_. Уляно Василiвно. Дозвольте подякувати вам за визволення з
нiмецько-фашистського ярма.
_Уляна_. Скажiть, це ви замазували в пiдручниках портрети?
_Мандрика_. Я мусив. Тут жах, що робилось. Спочатку я гадав...
_Уляна_._ _Що?
_Мандрика_. Слово честi, нiчого, клянусь честю. Той, як його, це ж,
повiрите, я мало не втiк до партизанiв.
_Уляна_. I що ж вам перешкодило?
_Мандрика_. Ну, якось так зразу не той, не бiгтимеш. Ви не зна те
фашистiв. Це такi страхiтливi вороги людства. Я плакав.
_Уляна_. Я розумiю сльози вдiв, матерiв, дiтей.
_Мандрика_.Я проклинав ©хi
_Уляна_. Справдi?
_Мандрика_. Я ©х ненавидiв!
_Уляна_. Саботували? Чинили озбро ний опiр? Навчали стiйкостi учнiв i
батькiв?
_Мандрика_. Я? Так, безумовно.
_Уляна_. Сiяли вiру в нашу перемогу? Чекали на нас?
_Мандрика_. Вас? Ви ще пита те!.. О!
_Уляна_. Не треба.
_Мандрика_. О!.. Ага, ой...
_Уляна_. Скажiть, що говорив мiй батько перед смертю? Як загинули
Сотник, Гомон, Гнатюк? Де учнi?
_Мандрика_. Якi?
_Уляна_. Де дiвчатка, де майбутнi матерi нашого народу?
_Мандрика_. Не знаю. Там, у них.
_Уляна_. Що ви сказали ©м на дорогу? Що заповiли?
_Мандрика_. Це що - суд?
_Уляна_. Нi. Вчителя запиту вчитель серед живих i мертвих мiльйонiв.
Ви злякались?
_Мандрика_. Нi... я...
_Уляна_. Не бiйтесь. Сьогоднi судиться весь свiт, всi народи, вся
фiлософiя, iсторiя, полiтика. Судиться сучасне з минулим, людське й
геройське з нiкчемним i злочинним.
_Мандрика_. Так... той... Дозвольте.
_Уляна_. Хто ви? Для чого ви живете на свiтi? Скажiть, що винесли ви з
страшного змiсту вiйни? Що ви робили тут?
_Мандрика_. Але ви не зна те, що тут робилось. В свiтi дi ться щось
таке...
_Уляна_. Я питаю вас про мале: що робили ви?
_Мандрика_. Я страждав. Тут таке дiялось...
_Уляна_. Те, що тут дiялось, не сподi ться нiколи. Це був час геро©в i
мученикiв нашого народу. Шкода менi, що ви не стали нi тим, нi другим. Все
життя ви проходили навшпиньки, - сказала Уляна i пiшла до дiтей.
- Уляно Василiвно, ви вбивали фашистiв? - знов запитала Настя Гулакова.
- Нi_,_ дiти, нi, я не вбивала. Я тiльки рятувала наших солдатiв вiд
смертi.
- А як ви рятували ©х?
- Я виносила ©х з вогню, поранених. Я перев'язувала ©х рани, давала ©м
свою кров.
- I багато ви кровi вiддали?
- Багато.
- Ще розкажiть.
- Я посмiхалася ©м, говорила привiтнi слова.
- А ви не бачили мого батька? Ви не врятували його?
- Нi, твого батька я не бачила.
Уляна вирiшила перемiнити тему розмови.
- Слухайте, дiти, сьогоднi великий день. Нашi вiйська очистили
Батькiвщину й б'ють ворога на його територi©. Сьогоднi в нас не буде
навчання. Ми поговоримо про те, що ми робитимемо, коли виростемо.
- Тарас теж убив двох фашистiв, - сказала Настя.
- Трьох.
- Який Тарас?
- Бовкун! - пожвавiшали школярi, показуючи на мiцного, як горiх,
хлопчиська Тараса Бовкуна.
- Тарасе, це правда?
- А!.. Мадьяри були, - дiловито сказав Тарас.
- Вони вбили нашого батька, i його батька, й дiда, й Гальку, а Тарас
повбивав ©х, - сказала Настя. - Я тепер, коли виросту, буду Тарасова.
- Ото не бачив, - махнув рукою Тарас i вiдвернувся.
- А я, коли виросту, теж вбиватиму фашистiв, - сказав зовсiм ще малий
школяр.
- Так, - замислилась Уляна. - А ти чого хочеш? - запитала Уляна
дiвчинку.
- Я хочу рятувати поранених. Я сестра-жалiбниця.
- А я хочу хлiба.
- Так. Ти?
- I я хлiба.
- Ти?
- Я хочу автомат.
- А менi плакати хочеться i ©сти хочеться.
- А ти?
- А я хочу, щоб батько мiй i дiд повернулися з вiйни а орденами. I хочу
спати в хатi.
- А ти, Гупало?
- Я? Менi б тiльки швидше вирости, - я ©м тодi покажу, - сказав
поганенько вдягнутий хлопчик i гидко вилаявся.
- Не смiй лаятись. Це соромно й гидко.
- Вiн самогон пив.
- Вiн уже був п'яний. I курив сигарети.
- Ти був п'яний?
- Був гетрункен драй маль.
- Бiльше не будеш?
_- _Не буду... Менi б лише вирости.
- Я знаю, щоб скорiше вирости, треба спати. Менi баба казала, що я
росту ввi снi. Це правда? - спитала цiкава Настя.
- Правда.
- А Вася Ступак женитись буде.
- Я сам скажу.
- Ти хочеш одружитись, Ступак?
- Думаю, - тихо сказав Василь Ступак i подивився на вчительку. Було
щось зворушливе в особливому виразi його не по-дитячому вдумливих
темно-сiрих очей.
- Скiльки от живу на свiтi, нiколи не думав, а зараз думаю.
- Але ж ти малий ще. Скiльки тобi рокiв?
- Тринадцятий. Полiца© батька вбили. А матiр повiсили потiм. Так баба з
переляку померли, а дiвчата - одна в Нiмеччинi, а друга хтозна-де. А на
менi дво малих. I корова скоро отелиться, молоко буде. I город же треба
обробити. То от я й думаю взяти яку сироту, й житимемо. Певно, я розумiю,
що я ще не вирiс, та не пропадати ж дiтям. Чи вже почекати хiба? Тепер же
колгосп не дасть менi пропасти з дiтьми? Якви?
- Нiколи. Колгосп нiкому не дасть загинути, нiкому! - сказала Уляна
впевнено, нiби вiдповiдаючи на якесь бiльш загальне й глибоке питання. -
Колгосп не дав загинути державi, Ступак, а вже тобi й поготiв не дасть. Ми
прийдемо до тебе додому сьогоднi ж i все влашту мо.
- То не женитись?
- Не треба женитись. Вчитимешся. Ти хочеш вчитись?
- Нi, не дуже.
- Чому?
- Так.
- Але ж ти вивчишся й зможеш стати великою людиною.
- А батько мiй не був ученим, а був велика людина, - сказав Тарас,
подумавши.
- Я знаю. Батько твiй був велика людина. Вiн був органiзатор i голова
колгоспу, i вiн був партизаном i великим комунiстом. А коли б ще вiн був
учений...
- Нiмцi! - скрикнув хтось з школярiв, побачивши у вiкно валку
полонених. Дiти перелякались - кинулись хто куди. Дiвчатка почали плакати.
Всi вони були травмованi вiйною. Тiльки Тарас Бовкун не розгубився.
Побачивши нiмцiв, вiн вiдразу зважив ситуацiю i вмить зник. По дорозi до
землянки, викопано© неподалiк спалено© хати, вiн угледiв ще одну групу
полонених, що входили в село iншою дорогою.
Це були мадьяри. Побачивши довгу валку нiмцiв, вони зразу почали
хвилюватись. Занепоко©лись конво©ри.
- Куди? Куди побiг?
- Гаття назад! Назад! Куди?
- Гей, забирай полонених! Не пускай до нiмцiв! Нiмецькi фашисти вже
виходили на сiльський вигiн.
З друго© вилучки з'явились мадьяри. Нiмцi вiдчули
загрозу. Галас серед мадьярiв зростав.
- Затримай колону! Зупини, кажу тобi, - кричав конво©р угорсько© групи.
- А ти не кричи, - вiдповiв старший по нiмецько-фашистському конвою.
- Так я за сво©х не ручуся, зрозумiв?! I справдi, мадьяри не витримали
i кинулись на нiмцiв.
- Ну, не казав я тобi?!
- Стiй, злодюги! Стрiлятиму! - закричав начальник над мадьярами й
пiдняв автомат...
- Ну, ти, обережнiш!! Дивись сво©х фашистiв. Зрозумiв?
- А ти не лякай, - ляканi!
- Я не лякаю.
- I не лякай!
- А то що?
- А те, що вiд тво©х мадьярiв теж сама квитанцiя може зостатись. У мене
есесiвцi, не бачиш? - Конво©р нiмецько© групи загрозливо змахнув
автоматом.
- Та не сердьтеся. Годi-бо вам. Чорт ©х не вiзьме. Здрастуйте! - сказав
старий колгоспник Дмитро Клунний.
- I я то© думки, товаришi, - нехай почубляться. Здрастуйте! - додав i
голова колгоспу Демид Сорока. - Мадьяри колись бiльше в кiннотi воювали. А
зараз ©х Гiтлер вже в пiхоту перевiв. Ото, певно, й ремство мають. Нехай
хоч на кулаках вiдведуть душу, не чiпайте... Ох i рвуть, дивiться! Тю!..
I справдi, полоненi являли картину, не варту путнього слова. Якби могли
тiльки бачити дiти, до якого падiння дiйшли ©хнi батьки, отру нi отрутою
расизму! Якби матерi Захiдно© вропи поглянули на обезумiлих сво©х синiв -
брудних, неголених, нещасних, що загубили злочинну свою зброю на широких
степах Укра©ни! Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними
ножиками, провалювали один одному носи чим попало. Це був уже злiсний шарж
вiйни. Мадьяри явно перемагали, жестикулюючи й гукаючи до сво©х конво©рiв
по-угорському, апелюючи, як ©м здавалось, до справедливо© помсти за сво©
нещастя.
На старих колгоспникiв ця бiйка, однак, не справила особливого
враження. Людям хотiлося жити, тобто творити, працювати.
Хотiлось забути про злочинне й безглузде за всесильним законом буття й
невичерпно© снаги свого характеру хлiборобiв, що тисячолiттями звикли
сiяти, стверджувати життя в усьому, що може жити й рости.
Жiнки порались в городi, вив'язували з вузликiв насiння й висаджували з
пристрасним запалом в нагрiту весняним сонцем землю. На бiйку полонених
нiхто навiть не глянув.
- Еге, - говорила Антонiна до сво © сусiдки, сiючи мак. - Заходить до
мене генерал. Генерал! П' молоко й пита : "Скажiть, тiтонько, коли ця
проклята вiйна кiнчиться?" Тож тiльки подумати, - самi генерали не знають!
А я ж, кажу, звiдки знаю? Одне б'ються, та й б'ються, та лiзуть на смерть,
на хтозна-яке калiцтво.
- Ой правда, - обiзвалась сусiдка, не розхиляючись. - Та здоровi,
нiвроку, поробились на свiжомуповiтрi! А харч який! Ти бачила, якi харчi!
Тепер котрого то й не заженеш додому.
- Авжеж! Хiба що? Так ото вiн, генерал той мiй, молоко собi випив, та
ще там щось, та й заснув, а коло нього жекський пол аж двi з опалетами та
телефонами: "Товаришу генерал, товаришу генерал!" Який, кажу, вiн вам
товариш, безсоромницi! Вiн же, кажу, в батьки вам годен! Ач, понакручували
куделикiв! ©й-бо, правда! А вiн спить, сердешний, опалетики блищать, ну
так менi жалько його стало!.. Скiльки вiн того люду на смерть посилав! -
Тут Антонiна мало не заплакала.
- Еге ж. Чи дорого за мак дали? - запитала сусiдка.
- Аякже! У нього ж десь-то жiнка й дiти страждають, а вони крутяться й
крутяться, от щоб менi вечора не дiждати! "I коли ця вiйна кiнчиться, не
знаю, каже, тiтонько..." Так уже в нього на серцi погано. Господи!.. Куди
тебе чорти несуть?! - скрикнула Антонiна, побачивши, як один дуже-таки
побитий нiмецький офiцер, вислизнувши з мадьярських рук i перехопившись
через тин, бiг до не© городом. Це був Грибовський, але Антонiна не встигла
роздивитись на нього.
Раптом сильний кулеметний вогонь припинив мадьяро-нiмецьке побо©ще.
- Господи! Вже стрiляють!
- Хто там стрiля ?
- Припинiть вогонь!
- Хто стрiля ? Яка сторона?
Кулеметний вогонь вщух i раптом почався знову. Полоненi попадали, де
хто стояв. Конво©ри кинулись до розвалено© печi, що стояла посеред городу,
звiдки й iшла стрiльба.
- Не пiдходь! - пролунав вiдчайдушний крик з пiдпiччя, пiсля чого знов
зацокотiв кулемет.
Бiйцi залягли. Дво автоматникiв побiгли в обхiд противника.
- Куди ви? Стiйте! Вiн же вас пострiля , голуб'ята мо©! - Стара
Бовкуниха мало не впала, поспiшаючи назустрiч бiйцям.
- Хто стрiля ?
- Звнняйте, голуб'яточка, мiй це. Ну що ти з ним у свiтi робитимеш? Вже
ж я два автомати забрала, бомби, патрони! I знову десь викопав, щоб йому
добра не було!..
- Мамо, тiкайте, не заважайте, мамо!..
- Пiдожди-но, я тебе пострiляю!.. Я тобi... Обережно, дiти. За мене, за
мене ховайтесь, - i Бовкуниха, а за нею два автоматники почали наближатися
до печi.
Тарас зрозумiв, що бiй програно, i почав голосно плакати. Його
войовнича маленька душа вiдчувала, що настав час розпрощатися з
незвичайними чудовими iграшками, якими здарувала його доля. Чого тiльки не
було в Тарасовому дзотi, - два автомати, якi вiн поцупив у фашистiв,
парабелум, десяткiв зо три мiн, патрони простi й трасуючi, якими вiн
стрiляв щоночi в небо, хтозна-якi пляшки, банки, диски, бляшанки, порох
гарматний i мiнометний, - все, що принесли окупанти, що отру©ло його
маленьку душу.
- Не пiдходь, стрiляю! - загорлав вiн на матiр погрозливим дитячим
басом i гiрко заплакав.
- Кинь, кажу тобi! Голуб'яточка, не визирайте! Пропадете! Кинь, чу ш!
Однак автоматники кинулись на Тараса в атаку, й пiсля нетривало©
рукопашно© Тарас здався, дуже-таки боляче вкусивши одного з автоматникiв
за Руку.
- Пусти!
- Дивись ти, який гедзь!
- Гедзь? Це тигр, а не гедзь! Вiн же менi хату розвалив! Оце от,
бачите, його ж це робота! Ой лишенько менi! - сказала Бовкуниха, коли
обеззбро ний Тарас стояв перед начальником конвою.
_- _Як? Розвалив хату? Оцей хлопчисько?
- Взимку. Прийшло четверо офiцерiв, повечеряли, сiли в карти гуляти,
напилися. Так вiн зброю в них позабирав, та бомбу з печi та пiд образи! Ще
хвалити бога, що мене з хати вигнали. Сказали, що повiтря ©м мо не
наравиться. Пропала б, хрест мене побий, пропала б!
- А нiмцi?..
- Мадьяри були, - схлипнув Тарас.
- Брешеш! Кажи, хто хату розвалив?
- Вона сама завалилась.
- От дитина, нехай бог милу ! - почувся голос Антонiпи, що й собi
надiйшла. - I в кого воно вдалося, лиха година його зна ! Солдатики!
Визволiть наше село, - заберiть з собою цього убиясника! З нього такий
великий генерал вийде, що не те що Гiтлер - сам нечистий проти нього не
всто©ть! Ось побачите! Всi засмiялись.
Пробiгши повз Антонiну, Грибовський шмигонув за рiг хлiва, потiм
подався садом повз погорiлi тягачi й шаснув з чорного ходу до школи.
_Мандрика_! дина несподiвана нагода. Тонюсiнька соломинка, за яку,
можливо, зможе вхопитись, попросити, настрахати, пригрозити. Ось вони,
дверi його квартири. Яке щастя: в коридорi нiкого!
I тут на порозi став Мандрика.
- Гордiю Iвановичу!.. Павловичу...
Пiзнавши скорiш з голосу, нiж з вигляду, Грибов-ського, переляканий
Мандрика швидко зачинив дверi перед самим носом бандита.
- Вiдчинiть!
- Пропав! Боже мiй... - жахнувся Мандрика. - Е-е... Я вас не знаю!
- Гордiю Степановичу, ради бога!
- Я не знаю вас!
- Це я!
- Е-е... Не знаю!
- Грибовський!
- Не знаю. Я з вами незнайомий! Це провокацiя! Слухайте, я зайнятий!
- Вiдчинiть дверi! Чу ш!? Дверi вiдчини, уб'ю! - засичав Грибовський i,
рвонувши що було сили, вiдчинив дверi. Вiд сильного ривка Мандрика, що
держався за ручку, вилетiв у коридор. Але не вдалось Грибов-ському
вскочити в кiмнату.
- Громадянине, зупинiться, - почувся спокiйний жiночий голос.
Грибовський озирнувся - Уляна.
Тодi, зiбравши всю силу волi, вмiння прикидатись, набуте за довгi роки
блукань по свiтах, вiн раптом випростався й, раптово заспоко©вшись нiби,
чемно вклонився, заговоривши французькою мовою:
- Даруйте ласкаво, мадемуазель, я не розумiю, що ви сказали. Я не знаю
вашо© мови. Ви мене зрозумiли?
Потiм вiн додав кiлька слiв ламаною росiйською мовою:
- Же сю© франсе... Я Францiя... Де Голль, де Голль. Бiтте, немножка
вада, пжалюста.
Це було сказано з такою артистичною переконливiстю, що не тiльки Уляна,
а навiть Мандрика пiддався сумнiвовi, що перед ним сто©ть нiмецький агент,
який щойно називав його на ймення. Вiн подумав, що йому причулось.
Грибовський помiтив удачу i вмить повiрив у рятiвну брехню. Перед
вчителями стояв немолодий вже француз у нiмецькiй формi, "жертва фашизму"
з розбитою фiзiономi ю, геть запухлими очима, якого i не впiзнати! Вiн був
дуже щасливий. Вiн хоч i завтра готовий воювати проти нiмцiв у лавах
Францi©... Ах, цi нiмцi, отi дикi мадьяри! Та вiн!..
- Нечиста сила! Таж це вiн i е! Антонiна, увiйшовши, вiдразу впiзнала
Грибовського.
Суд над зрадниками Батькiвщини й катами народу вiдбувався в будинку
цi © ж школи. Уважно оглянули всю нiмецько-фашистську групу
часом нiби вiдмовлялась приймати загиблих, i тодi вони нiби проламували
вутлий човен життя i, здавалось, силою поринали в небуття нескiнченними
Дантовими рядами. Iншi ж виходили живими з самих глибин пекла й,
оглядаючись з на©вним подивом на смертну свою путь, вражали нечуваною
силою й мiцнiстю сво©х натур.
Нiколи, мабуть, iсторiя не стискалась у такий химерний клубок, нiколи
серця мiльйонiв не бились у такому наднапруженнi, нiколи вропейський
Захiд не падав так низько в особi найпiдлiших представникiв, але нiколи не
являла людина й стiльки благородно© сили й величi духу, скiльки явила у
свiтовiй вiйнi незмiрна радянська душа.
Визволялись мiста. Визволялись тисячi сiл. Виходили партизани з лiсiв.
Мiльйони правобережних чоловiкiв i парубкiв влились у довгождану Червону
Армiю. Якi зустрiчi, якi прощання за Днiпром та Бугом!
- Здрастуйте!
- Прощавайте!
- Не забувайте!
- Рятуйте!
- Визволяйте!
- Знайдiть!
- Повернiть!
- Пометiться!
- Чекайте!
Прощалися поспiхом, де як доводилось, нашвидку й рушали, кваплячись,
неначе навздогiн за долею, i тiльки на останнiх пагорках, за якими надовго
чи й навiки зникали рiднi хати, озирались i, тамуючи хвильову тугу
неповторним помахом руки, прискорювали крок.
Багатьом з них нiколи вже не повернутись до рiдно© хати, не побачити нi
роду свого, нi неба, нi гарно© землi. Пронесуть вони славу Вiтчизни сво ©
по багатьох мiстах i поляжуть навiки, хто пiд Львовом, хто пiд Сандомиром
чи Варшавою, хто пiд Будапештом, а хто й пiд самим Берлiном. Кого
поховають товаришi в братських могилах, кого птахи поклюють по чужих
болотах, хто пошматований розлетиться в прах на гiгантських фугасах, наче
й не було його зовсiм на свiтi, i тiльки гнiвний його дим понесуть над
землею схiднi вiтри, та невтiшна мати до кiнця сво©х днiв питатиметься в
подорожнiх: "А чи не бачили, чи не чули?"
Але про це нiхто не думав. Не було вже коли. Iшли в атаки, форсували
рiки серед бито© криги.
Зникали у весняних вiхолах. Провалювались у воду. Червонiли каламутнi
води, пiдмивали береги. Фашистськi загарбники, вiдступаючи, метались
величезними зграями.
Цепи брели по колiна в багнюцi, в дощ, в снiгопад.
Вже вiлiси позастрягали в баюрах, i генерали спiшились i брели
непролазними шляхами. Генерал Глазунов на ходу розглядав географiчну
карту.
Дощ, снiг, вiтер.
Витягали гармати з ковбань та багон. Снiг.
Наводили мости по шию у водi серед бито© криги.
Скресали рiчки.
Стрiля ться гiтлерiвське офiцерство у великих i малих оточеннях.
Дощ. Валки машин в невилазних калюжах.
- Воздух!
Генерали, офiцери, гауляйтери, продажнi жiнки вискакують з машин i
падають живi й мертвi в багнюку.
- Вооздух!
Друга хвиля "iлiв". Третя. Четверта.
_- _Гальт! Куди?
_- _Я! Я туди...
- Тiкати? Старий укра©нський пес! - Брудний офiцер пiдповз до
Грибовського.
- Ви мiй наказ одержали?
- Нi, пане полковник, - зблiд Грибовський, пiзнавши з голосу Шредера й
вiдчуваючи, що вiн попався.
- Перевiрю... Тiльки дарма ви намага тесь вислизнути з ваших болiт.
- Я...
- Ви пiдете в тил для диверсiй.
- Я втратив всiх людей.
- Брешете! Ви завжди брешете, чорт би вас узяв! Майте на увазi, виходу
у вас нема. Про перехiд до бiльшовикiв, натурально, можете не думати.
Однак вам там вiрьовка. Але тут бережiться! Зрозумiли? Не забувайте, що я
вас уже раз розстрiляв. Виходить, ви стрiляний, тобто караний, тобто
винуватий, зрозумiло? Чорт би вас забрав з усiм вашим народом.
- Пане полковник!
- Всi ви нас ненавидите! Розкусив я вашу Укра©ну, проклятi. О, будь вiн
проклят навiки, той час i той день! - згадав фон Шредер старого вчителя
Рясного, його пророчi слова перед розстрiлом.
- Ляга-а-ай!!!
Все бухнуло в грязюку,
Командуючий фронтом генерал фон Бреннер сидiв у безнадiйно загрузлому
посеред дороги "опель-адмiралi".
Навколо нього по колiна в рiдкiй багнюцi стояла група штабних офiцерiв.
Офiцери ледве тримались на ногах. Багато днiв вiдступали вони пiд
могутнiм натиском Радянсько© Армi©. Поглядаючи назад, на схiд, на чорнi
поля й розмитi дороги, де залишилась вся ©х технiка, вони не раз падали
долiлиць куди попало, рятуючись вiд авiацi©. Охопленi психозом оточення,
вони кидались на всi боки й, кленучи долю, брели, ледве тягнучи ноги.
Це так змiнило ©х зовнiшнiсть, що майже нiхто нiкого вже не впiзнавав.
Багато хто з них був п'яний або скидався на п'яного.
Генерал фон Бреннер збожеволiв. Це сталося з ним ще позавчора, але про
це не наважувались говорити, або ж просто всiм було не до нього: все
плазувало до прикордонно© рiки, задихаючись вiд втоми.
- Майне дамен унд герен, прошу налити бокали!- сказав фон Бреннер з
безтурботною посмiшкою. Офiцери застигли зчудованi. Генеральськi слова ще
не дiйшли до ©х свiдомостi. Але землиста жовтизна обличчя, сухий вiдсутнiй
погляд i безтямна посмiшка генералова вразили багатьох з них дужче, нiж
загибель полкiв i захоплюючих iлюзiй.
- О готес вiль! - глухо застогнав один, немолодий вже, брудний
полковник i озирнувся на захiд.
- Панове, прошу сiдати, - посмiхнувся фон Бреннер, зробивши при цьому
такий вишуканий жест рукою, що слухнянi штабiсти навiть озирнулись на
примарнi крiсла, але, побачивши пiд собою рiдину земного покрову,
утримались.
- Ляга-а-ай! - пролунав хрипкий зойк. Офiцери впали, насмiшивши тим фон
Бреннера до слiз. Посипались бомби. Але поблизу нiхто не був убитий, i за
хвилину офiцери повставали.
- Сьогоднi вночi, панове, спала менi одна щаслива думка, - сказав фон
Бреннер. - Я почав помiчати, що маршали Кон в i Ватутiн абсолютно
iгнорують вiйськову думку. Внаслiдок цього цiлi танковi армi© захрясли в
багнюцi невикористанi. Ми з дружиною вiдразу звернули на це увагу... Я ж,
панове, одружений, ви зна те. Одружений з Гiтлером. Сподiваюсь, вам
вiдомо, що наш фюрер - жiнка, якщо не брати до уваги вусiв i схiдного
житт вого простору. Айн, цвай, драй, фiр! Айн, цвай, драй, фiр!!!
Офiцерам стало моторошно. У полковника Тiца, що перебував у станi
надзвичайного нервового напруження, з'явилось бажання застрелити генерала,
але маузер був геть у болотi, руки в болотi, i рух так i лишився
недовершеним, i Тiц, зцiпивши зуби, раптом почав дрiбно тремтiти в нападi
м'язового пароксизму.
- До речi, хто вигадав цей схiдний житт вий простiр? - запитав раптом
генерал фон Бреннер. - I чому вiн житт вий, а не смертний простiр?
Вiдповiдайте! Генерал Гiммельшток!
- Я не генерал Гiммельшток!
- А де генерал Гiммельшток?
- Його вбито.
- А я що сказав?
- Ви сказали - генерал Гiммельшток!
- Неправда. Я не мiг цього сказати. Я хотiв сказати щось iнше. Вбитий
полковник Гаус, нi?
- Вбитi Гаус, Шмiдт, фон Редiгер, Ратценау, фельдмаршал Манштейн.
- Дозвольте, а хiба не ви фельдмаршал Манштейн?
- Нi. Я капiтан Шульц, - сказав брудний капiтан, нiмiючи з страху.
Генерал фон Бреннер встав i витягся перед ним, як перед маршалом, i
Шульц вiд цього мало не збожеволiв.
- Але ж ви були вбитi, пане фельдмаршал! Нi?
- Нi! - пробелькотiв Шульц.
- Я бачив вас особисто перед смертю, пане фельдмаршал!
- Я не фельдмаршал, ви помилились!
- Ви бiгли з маршальським жезлом по цьому житт вому простору, потiм ви
впали, i в мене так заболiла голова, а-ай!
- Я капiтан Шульц!
- Лягаа-а-й!
Пройшла ще одна хвиля винищувачiв.
О дiти Нiмеччини! О сироти i вдови велико© кра©ни! Генерал дон Бреннер
сто©ть по колiна в багнюцi.
Водянистi очi його спрямованi назад, на пройдений кривавий шлях до
само© Волги, вони позбавленi проблиску думки.
Скiльки загинуло умiв, роботящих рук у розквiтi сил!
Якi майстри, умiльцi, якi таланти укрили трупом землю на тисячi верст!
Сумна слава... В серединi XX столiття, коли все уже , щоб перетворити всю
землю в рай, в сузiр'я ©© народiв, великих i малих, - що зробили з вропою
вашi загиблi батьки, якi були отру нi мертвою iде ю фашизму?! О юнi сини
фатерлянду! Якщо минулi iмперiалiстичнi вiйни нiчому не навчили ваших
батькiв, прозрiть хоч ви при свiтлi сво©х палаючих будинкiв: нiчого, крiм
горя й ру©н, не здобудете нi ви i нiхто вже в вропi з допомогою багнетiв
i унтер-офiцерiв.
Зустрiчайте ж бурю, якщо посiяли вiтер. Зазнайте тягаря вiйни i на
сво©й землi, i кривавого жаху вiйни, i всi ©© грiзнi чесноти. До вас iдуть
зi збро ю розгнiванi радянськi люди, яким нiколи не хотiлося бути вашими
ворогами.
Фон Бреннер стояв у болотi пiд самим румунським кордоном. Нестямнi очi
його свiтились божевiллям. Праворуч i лiворуч з'явились грiзнi цепи
маршала Жукова.
Офiцери пiдняли руки.
Потяглися довгi валки полонених. Випавши з орбiти загального планового
руху, брели поволi й без мети, нiби не пiдлягаючи вже закону тяжiння, й
здавались невагомими. Це йшла вже людська спустошенiсть. I зустрiчнi
потоки радянських солдатiв дивились на них байдуже, без злоби й ненавистi,
як у порожнечу. Прямуючи на захiд, всi думали сво© думи.
В Павлiвськiй школi почалось нове життя. Уляна прийшла в свою школу з
чоловiком.
Уляна. Знайомi? Вчитель Мандрика, Гордiй Павлович.
_Мандрика_. Пробачте, ми знайомi. Ви, зда ться, хм...
_Орлюк_. Еге ж!
_Мандрика_. Чи, може, я помиляюсь?
_Орлюк_. Нi. Орлюк.
_Мандрика_. Ага! Ка-хи... Пробачте, я , зда ться, на вас дихнув?
_Орлюк_. Що? Нi, що ви!
_Мандрика_. Не дихнув? То пробачте. Менi здалось, що дихнув. Пробачте
ласкаво.
_Орлюк_. Прошу.
_Мандрика_. Так не дихнув?
_Орлюк_. Нi, нi.
_Мандрика_. Ну, пробачте, хм... Нi, то ви той, ви пробачте, хм... Як же
це, хм... Уляно Василiвно! Ой! Пiшла. Куди це вона?
_Орлюк_. Пiшла в клас.
_Мандрика_. Так, так.
_Орлюк_. Як все змiнилось.
_Мандрика_. Ага. Так от, ви зна те, я дуже радий. Я зразу хотiв сказати
це Улянi Василiвнi й вам, що я дуже радий, що можу чесно дивитись вам в
очi.
_Орлюк_. Важко вам було?
_Мандрика_. I не кажiть!.. Дозвольте потиснути вашу руку. Ой, я,
зда ться, знову дихнув?
_Орлюк_. Дурницi._ _Ну_,_ що ви, справдi!
_Мандрика_. Спасибi вам за визволення з нiмецько-фашистського ярма. Тут
таке робилось! Жах! Де ж це Уляна Василiвна?
_Уляна _стояла посеред класу. Перед нею в тишi сидiли дiти. Половина
класу пустувала.
- Що ж це вас так мало, дiти?
- Нема бiльше.
Уляна зайшла до другого класу, - те саме; в третiй, четвертий, - та ж
картина. В сьомому класi не було нiкого - клас стояв пусткою, потрощенi
парти, бруднi голi стiни.
- А!
Тодi вона сiла за припалий пилом стiл i схилила голову. Минуле постало
перед нею: тридцять шiсть чепурних хлопцiв i дiвчат засiли лави. На стiнах
виникли портрети великих дiячiв людства. На столi квiти. Школярi вродливi,
з добрими очима. У дiвчат чудовi голоси.
Пригадався урок спiву. Тихо виводили веснянку:
Поставлю свiчу
Проти мiсяця, -
Тихо йду, тихо йду,
Та вода по каменю,
Та вода по бiлому, Тихо йду.
Потiм клас почав мiнятися на очах: учнi немов зникли й тодi знову
повернулись звiдусiль - худенькi, заморенi дiвчатка з фашистсько© неволi,
геро© фронту, повiшенi молодi партизани з зашморгами на шиях, пораненi,
понiвеченi, живi з концтаборiв, перевдягненi в чужий одяг.
Тихо йду, тихо йду,
Та вода по каменю,
Та вода по бiлому, Тихо йду.
- Уляно Василiвно! - пролунав у тишi тоненький дитячий голосок. Уляна
пiдвела голову. Еа дверях стояла дiвчинка Настя Гулакова з сiрими очима,
сповненими цiкавостi.
- Ви вбивали фашистiв?
Уляна стенулась i випросталась. Настя причинила дверi. Уляна ще раз
обвела очима порожнiй клас i повернулася в учительську.
_Мандрика_. Уляно Василiвно. Дозвольте подякувати вам за визволення з
нiмецько-фашистського ярма.
_Уляна_. Скажiть, це ви замазували в пiдручниках портрети?
_Мандрика_. Я мусив. Тут жах, що робилось. Спочатку я гадав...
_Уляна_._ _Що?
_Мандрика_. Слово честi, нiчого, клянусь честю. Той, як його, це ж,
повiрите, я мало не втiк до партизанiв.
_Уляна_. I що ж вам перешкодило?
_Мандрика_. Ну, якось так зразу не той, не бiгтимеш. Ви не зна те
фашистiв. Це такi страхiтливi вороги людства. Я плакав.
_Уляна_. Я розумiю сльози вдiв, матерiв, дiтей.
_Мандрика_.Я проклинав ©хi
_Уляна_. Справдi?
_Мандрика_. Я ©х ненавидiв!
_Уляна_. Саботували? Чинили озбро ний опiр? Навчали стiйкостi учнiв i
батькiв?
_Мандрика_. Я? Так, безумовно.
_Уляна_. Сiяли вiру в нашу перемогу? Чекали на нас?
_Мандрика_. Вас? Ви ще пита те!.. О!
_Уляна_. Не треба.
_Мандрика_. О!.. Ага, ой...
_Уляна_. Скажiть, що говорив мiй батько перед смертю? Як загинули
Сотник, Гомон, Гнатюк? Де учнi?
_Мандрика_. Якi?
_Уляна_. Де дiвчатка, де майбутнi матерi нашого народу?
_Мандрика_. Не знаю. Там, у них.
_Уляна_. Що ви сказали ©м на дорогу? Що заповiли?
_Мандрика_. Це що - суд?
_Уляна_. Нi. Вчителя запиту вчитель серед живих i мертвих мiльйонiв.
Ви злякались?
_Мандрика_. Нi... я...
_Уляна_. Не бiйтесь. Сьогоднi судиться весь свiт, всi народи, вся
фiлософiя, iсторiя, полiтика. Судиться сучасне з минулим, людське й
геройське з нiкчемним i злочинним.
_Мандрика_. Так... той... Дозвольте.
_Уляна_. Хто ви? Для чого ви живете на свiтi? Скажiть, що винесли ви з
страшного змiсту вiйни? Що ви робили тут?
_Мандрика_. Але ви не зна те, що тут робилось. В свiтi дi ться щось
таке...
_Уляна_. Я питаю вас про мале: що робили ви?
_Мандрика_. Я страждав. Тут таке дiялось...
_Уляна_. Те, що тут дiялось, не сподi ться нiколи. Це був час геро©в i
мученикiв нашого народу. Шкода менi, що ви не стали нi тим, нi другим. Все
життя ви проходили навшпиньки, - сказала Уляна i пiшла до дiтей.
- Уляно Василiвно, ви вбивали фашистiв? - знов запитала Настя Гулакова.
- Нi_,_ дiти, нi, я не вбивала. Я тiльки рятувала наших солдатiв вiд
смертi.
- А як ви рятували ©х?
- Я виносила ©х з вогню, поранених. Я перев'язувала ©х рани, давала ©м
свою кров.
- I багато ви кровi вiддали?
- Багато.
- Ще розкажiть.
- Я посмiхалася ©м, говорила привiтнi слова.
- А ви не бачили мого батька? Ви не врятували його?
- Нi, твого батька я не бачила.
Уляна вирiшила перемiнити тему розмови.
- Слухайте, дiти, сьогоднi великий день. Нашi вiйська очистили
Батькiвщину й б'ють ворога на його територi©. Сьогоднi в нас не буде
навчання. Ми поговоримо про те, що ми робитимемо, коли виростемо.
- Тарас теж убив двох фашистiв, - сказала Настя.
- Трьох.
- Який Тарас?
- Бовкун! - пожвавiшали школярi, показуючи на мiцного, як горiх,
хлопчиська Тараса Бовкуна.
- Тарасе, це правда?
- А!.. Мадьяри були, - дiловито сказав Тарас.
- Вони вбили нашого батька, i його батька, й дiда, й Гальку, а Тарас
повбивав ©х, - сказала Настя. - Я тепер, коли виросту, буду Тарасова.
- Ото не бачив, - махнув рукою Тарас i вiдвернувся.
- А я, коли виросту, теж вбиватиму фашистiв, - сказав зовсiм ще малий
школяр.
- Так, - замислилась Уляна. - А ти чого хочеш? - запитала Уляна
дiвчинку.
- Я хочу рятувати поранених. Я сестра-жалiбниця.
- А я хочу хлiба.
- Так. Ти?
- I я хлiба.
- Ти?
- Я хочу автомат.
- А менi плакати хочеться i ©сти хочеться.
- А ти?
- А я хочу, щоб батько мiй i дiд повернулися з вiйни а орденами. I хочу
спати в хатi.
- А ти, Гупало?
- Я? Менi б тiльки швидше вирости, - я ©м тодi покажу, - сказав
поганенько вдягнутий хлопчик i гидко вилаявся.
- Не смiй лаятись. Це соромно й гидко.
- Вiн самогон пив.
- Вiн уже був п'яний. I курив сигарети.
- Ти був п'яний?
- Був гетрункен драй маль.
- Бiльше не будеш?
_- _Не буду... Менi б лише вирости.
- Я знаю, щоб скорiше вирости, треба спати. Менi баба казала, що я
росту ввi снi. Це правда? - спитала цiкава Настя.
- Правда.
- А Вася Ступак женитись буде.
- Я сам скажу.
- Ти хочеш одружитись, Ступак?
- Думаю, - тихо сказав Василь Ступак i подивився на вчительку. Було
щось зворушливе в особливому виразi його не по-дитячому вдумливих
темно-сiрих очей.
- Скiльки от живу на свiтi, нiколи не думав, а зараз думаю.
- Але ж ти малий ще. Скiльки тобi рокiв?
- Тринадцятий. Полiца© батька вбили. А матiр повiсили потiм. Так баба з
переляку померли, а дiвчата - одна в Нiмеччинi, а друга хтозна-де. А на
менi дво малих. I корова скоро отелиться, молоко буде. I город же треба
обробити. То от я й думаю взяти яку сироту, й житимемо. Певно, я розумiю,
що я ще не вирiс, та не пропадати ж дiтям. Чи вже почекати хiба? Тепер же
колгосп не дасть менi пропасти з дiтьми? Якви?
- Нiколи. Колгосп нiкому не дасть загинути, нiкому! - сказала Уляна
впевнено, нiби вiдповiдаючи на якесь бiльш загальне й глибоке питання. -
Колгосп не дав загинути державi, Ступак, а вже тобi й поготiв не дасть. Ми
прийдемо до тебе додому сьогоднi ж i все влашту мо.
- То не женитись?
- Не треба женитись. Вчитимешся. Ти хочеш вчитись?
- Нi, не дуже.
- Чому?
- Так.
- Але ж ти вивчишся й зможеш стати великою людиною.
- А батько мiй не був ученим, а був велика людина, - сказав Тарас,
подумавши.
- Я знаю. Батько твiй був велика людина. Вiн був органiзатор i голова
колгоспу, i вiн був партизаном i великим комунiстом. А коли б ще вiн був
учений...
- Нiмцi! - скрикнув хтось з школярiв, побачивши у вiкно валку
полонених. Дiти перелякались - кинулись хто куди. Дiвчатка почали плакати.
Всi вони були травмованi вiйною. Тiльки Тарас Бовкун не розгубився.
Побачивши нiмцiв, вiн вiдразу зважив ситуацiю i вмить зник. По дорозi до
землянки, викопано© неподалiк спалено© хати, вiн угледiв ще одну групу
полонених, що входили в село iншою дорогою.
Це були мадьяри. Побачивши довгу валку нiмцiв, вони зразу почали
хвилюватись. Занепоко©лись конво©ри.
- Куди? Куди побiг?
- Гаття назад! Назад! Куди?
- Гей, забирай полонених! Не пускай до нiмцiв! Нiмецькi фашисти вже
виходили на сiльський вигiн.
З друго© вилучки з'явились мадьяри. Нiмцi вiдчули
загрозу. Галас серед мадьярiв зростав.
- Затримай колону! Зупини, кажу тобi, - кричав конво©р угорсько© групи.
- А ти не кричи, - вiдповiв старший по нiмецько-фашистському конвою.
- Так я за сво©х не ручуся, зрозумiв?! I справдi, мадьяри не витримали
i кинулись на нiмцiв.
- Ну, не казав я тобi?!
- Стiй, злодюги! Стрiлятиму! - закричав начальник над мадьярами й
пiдняв автомат...
- Ну, ти, обережнiш!! Дивись сво©х фашистiв. Зрозумiв?
- А ти не лякай, - ляканi!
- Я не лякаю.
- I не лякай!
- А то що?
- А те, що вiд тво©х мадьярiв теж сама квитанцiя може зостатись. У мене
есесiвцi, не бачиш? - Конво©р нiмецько© групи загрозливо змахнув
автоматом.
- Та не сердьтеся. Годi-бо вам. Чорт ©х не вiзьме. Здрастуйте! - сказав
старий колгоспник Дмитро Клунний.
- I я то© думки, товаришi, - нехай почубляться. Здрастуйте! - додав i
голова колгоспу Демид Сорока. - Мадьяри колись бiльше в кiннотi воювали. А
зараз ©х Гiтлер вже в пiхоту перевiв. Ото, певно, й ремство мають. Нехай
хоч на кулаках вiдведуть душу, не чiпайте... Ох i рвуть, дивiться! Тю!..
I справдi, полоненi являли картину, не варту путнього слова. Якби могли
тiльки бачити дiти, до якого падiння дiйшли ©хнi батьки, отру нi отрутою
расизму! Якби матерi Захiдно© вропи поглянули на обезумiлих сво©х синiв -
брудних, неголених, нещасних, що загубили злочинну свою зброю на широких
степах Укра©ни! Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними
ножиками, провалювали один одному носи чим попало. Це був уже злiсний шарж
вiйни. Мадьяри явно перемагали, жестикулюючи й гукаючи до сво©х конво©рiв
по-угорському, апелюючи, як ©м здавалось, до справедливо© помсти за сво©
нещастя.
На старих колгоспникiв ця бiйка, однак, не справила особливого
враження. Людям хотiлося жити, тобто творити, працювати.
Хотiлось забути про злочинне й безглузде за всесильним законом буття й
невичерпно© снаги свого характеру хлiборобiв, що тисячолiттями звикли
сiяти, стверджувати життя в усьому, що може жити й рости.
Жiнки порались в городi, вив'язували з вузликiв насiння й висаджували з
пристрасним запалом в нагрiту весняним сонцем землю. На бiйку полонених
нiхто навiть не глянув.
- Еге, - говорила Антонiна до сво © сусiдки, сiючи мак. - Заходить до
мене генерал. Генерал! П' молоко й пита : "Скажiть, тiтонько, коли ця
проклята вiйна кiнчиться?" Тож тiльки подумати, - самi генерали не знають!
А я ж, кажу, звiдки знаю? Одне б'ються, та й б'ються, та лiзуть на смерть,
на хтозна-яке калiцтво.
- Ой правда, - обiзвалась сусiдка, не розхиляючись. - Та здоровi,
нiвроку, поробились на свiжомуповiтрi! А харч який! Ти бачила, якi харчi!
Тепер котрого то й не заженеш додому.
- Авжеж! Хiба що? Так ото вiн, генерал той мiй, молоко собi випив, та
ще там щось, та й заснув, а коло нього жекський пол аж двi з опалетами та
телефонами: "Товаришу генерал, товаришу генерал!" Який, кажу, вiн вам
товариш, безсоромницi! Вiн же, кажу, в батьки вам годен! Ач, понакручували
куделикiв! ©й-бо, правда! А вiн спить, сердешний, опалетики блищать, ну
так менi жалько його стало!.. Скiльки вiн того люду на смерть посилав! -
Тут Антонiна мало не заплакала.
- Еге ж. Чи дорого за мак дали? - запитала сусiдка.
- Аякже! У нього ж десь-то жiнка й дiти страждають, а вони крутяться й
крутяться, от щоб менi вечора не дiждати! "I коли ця вiйна кiнчиться, не
знаю, каже, тiтонько..." Так уже в нього на серцi погано. Господи!.. Куди
тебе чорти несуть?! - скрикнула Антонiна, побачивши, як один дуже-таки
побитий нiмецький офiцер, вислизнувши з мадьярських рук i перехопившись
через тин, бiг до не© городом. Це був Грибовський, але Антонiна не встигла
роздивитись на нього.
Раптом сильний кулеметний вогонь припинив мадьяро-нiмецьке побо©ще.
- Господи! Вже стрiляють!
- Хто там стрiля ?
- Припинiть вогонь!
- Хто стрiля ? Яка сторона?
Кулеметний вогонь вщух i раптом почався знову. Полоненi попадали, де
хто стояв. Конво©ри кинулись до розвалено© печi, що стояла посеред городу,
звiдки й iшла стрiльба.
- Не пiдходь! - пролунав вiдчайдушний крик з пiдпiччя, пiсля чого знов
зацокотiв кулемет.
Бiйцi залягли. Дво автоматникiв побiгли в обхiд противника.
- Куди ви? Стiйте! Вiн же вас пострiля , голуб'ята мо©! - Стара
Бовкуниха мало не впала, поспiшаючи назустрiч бiйцям.
- Хто стрiля ?
- Звнняйте, голуб'яточка, мiй це. Ну що ти з ним у свiтi робитимеш? Вже
ж я два автомати забрала, бомби, патрони! I знову десь викопав, щоб йому
добра не було!..
- Мамо, тiкайте, не заважайте, мамо!..
- Пiдожди-но, я тебе пострiляю!.. Я тобi... Обережно, дiти. За мене, за
мене ховайтесь, - i Бовкуниха, а за нею два автоматники почали наближатися
до печi.
Тарас зрозумiв, що бiй програно, i почав голосно плакати. Його
войовнича маленька душа вiдчувала, що настав час розпрощатися з
незвичайними чудовими iграшками, якими здарувала його доля. Чого тiльки не
було в Тарасовому дзотi, - два автомати, якi вiн поцупив у фашистiв,
парабелум, десяткiв зо три мiн, патрони простi й трасуючi, якими вiн
стрiляв щоночi в небо, хтозна-якi пляшки, банки, диски, бляшанки, порох
гарматний i мiнометний, - все, що принесли окупанти, що отру©ло його
маленьку душу.
- Не пiдходь, стрiляю! - загорлав вiн на матiр погрозливим дитячим
басом i гiрко заплакав.
- Кинь, кажу тобi! Голуб'яточка, не визирайте! Пропадете! Кинь, чу ш!
Однак автоматники кинулись на Тараса в атаку, й пiсля нетривало©
рукопашно© Тарас здався, дуже-таки боляче вкусивши одного з автоматникiв
за Руку.
- Пусти!
- Дивись ти, який гедзь!
- Гедзь? Це тигр, а не гедзь! Вiн же менi хату розвалив! Оце от,
бачите, його ж це робота! Ой лишенько менi! - сказала Бовкуниха, коли
обеззбро ний Тарас стояв перед начальником конвою.
_- _Як? Розвалив хату? Оцей хлопчисько?
- Взимку. Прийшло четверо офiцерiв, повечеряли, сiли в карти гуляти,
напилися. Так вiн зброю в них позабирав, та бомбу з печi та пiд образи! Ще
хвалити бога, що мене з хати вигнали. Сказали, що повiтря ©м мо не
наравиться. Пропала б, хрест мене побий, пропала б!
- А нiмцi?..
- Мадьяри були, - схлипнув Тарас.
- Брешеш! Кажи, хто хату розвалив?
- Вона сама завалилась.
- От дитина, нехай бог милу ! - почувся голос Антонiпи, що й собi
надiйшла. - I в кого воно вдалося, лиха година його зна ! Солдатики!
Визволiть наше село, - заберiть з собою цього убиясника! З нього такий
великий генерал вийде, що не те що Гiтлер - сам нечистий проти нього не
всто©ть! Ось побачите! Всi засмiялись.
Пробiгши повз Антонiну, Грибовський шмигонув за рiг хлiва, потiм
подався садом повз погорiлi тягачi й шаснув з чорного ходу до школи.
_Мандрика_! дина несподiвана нагода. Тонюсiнька соломинка, за яку,
можливо, зможе вхопитись, попросити, настрахати, пригрозити. Ось вони,
дверi його квартири. Яке щастя: в коридорi нiкого!
I тут на порозi став Мандрика.
- Гордiю Iвановичу!.. Павловичу...
Пiзнавши скорiш з голосу, нiж з вигляду, Грибов-ського, переляканий
Мандрика швидко зачинив дверi перед самим носом бандита.
- Вiдчинiть!
- Пропав! Боже мiй... - жахнувся Мандрика. - Е-е... Я вас не знаю!
- Гордiю Степановичу, ради бога!
- Я не знаю вас!
- Це я!
- Е-е... Не знаю!
- Грибовський!
- Не знаю. Я з вами незнайомий! Це провокацiя! Слухайте, я зайнятий!
- Вiдчинiть дверi! Чу ш!? Дверi вiдчини, уб'ю! - засичав Грибовський i,
рвонувши що було сили, вiдчинив дверi. Вiд сильного ривка Мандрика, що
держався за ручку, вилетiв у коридор. Але не вдалось Грибов-ському
вскочити в кiмнату.
- Громадянине, зупинiться, - почувся спокiйний жiночий голос.
Грибовський озирнувся - Уляна.
Тодi, зiбравши всю силу волi, вмiння прикидатись, набуте за довгi роки
блукань по свiтах, вiн раптом випростався й, раптово заспоко©вшись нiби,
чемно вклонився, заговоривши французькою мовою:
- Даруйте ласкаво, мадемуазель, я не розумiю, що ви сказали. Я не знаю
вашо© мови. Ви мене зрозумiли?
Потiм вiн додав кiлька слiв ламаною росiйською мовою:
- Же сю© франсе... Я Францiя... Де Голль, де Голль. Бiтте, немножка
вада, пжалюста.
Це було сказано з такою артистичною переконливiстю, що не тiльки Уляна,
а навiть Мандрика пiддався сумнiвовi, що перед ним сто©ть нiмецький агент,
який щойно називав його на ймення. Вiн подумав, що йому причулось.
Грибовський помiтив удачу i вмить повiрив у рятiвну брехню. Перед
вчителями стояв немолодий вже француз у нiмецькiй формi, "жертва фашизму"
з розбитою фiзiономi ю, геть запухлими очима, якого i не впiзнати! Вiн був
дуже щасливий. Вiн хоч i завтра готовий воювати проти нiмцiв у лавах
Францi©... Ах, цi нiмцi, отi дикi мадьяри! Та вiн!..
- Нечиста сила! Таж це вiн i е! Антонiна, увiйшовши, вiдразу впiзнала
Грибовського.
Суд над зрадниками Батькiвщини й катами народу вiдбувався в будинку
цi © ж школи. Уважно оглянули всю нiмецько-фашистську групу