Страница:
Несе пораненого командира дивiзi© i ла його матiрно п'ять кiлометрiв.
- Винуватий, товаришу генерал армi©, - я не знав тодi, хто ви. Бачу -
кадр.
- Ну от. Добре, що я тодi був непритомний мало не весь час i нiчого
того не чув.
- А зовнiшнiсть у вас, товаришу генерал, чимала,
пудiв на шiсть, а кругом всi пораненi, ну, хоч плач, а тут противник
насiда , а тут ще й рiчка. Переправа розбита...
- Так ти лаяти?
- Нi. Ви самi почали кричати й лаятись. То я тодi бачу, що ви мене
втопите в нервовому станi.
- Ну?
- Вдарив... по головi, щоб заснули.
- Чим_ _вдарив?
- Кулаком... Чим же?..
- I я заснув?
- Так точно.
- Гарний. Уплав тягнув?
- Точно. Потiм на собi. За рiчкою вдвох тягли. Той поранений хлопчина,
що допомагав менi потiм, лейтенант, казав, що вiн ваш син.
- Вiталiй?
- Точно.
- Нема вже Вiталiя, Орлюк... Ну добре. Спасибi тобi, брате. Як то
кажуть - гора з горою не сходиться...
- А людина з людиною сходиться, товаришу генерал армi©! - сказав Орлюк.
- Дозвольте виконувати завдання!
Генерал Глазунов якусь мить помовчав. Вiн дивився на сержанта
батькiвським поглядом. Був засмучений i тривожний. - Iди, солдате. Виконуй
свiй обов'язок, - сказав вiн тихо, як рiдному сину.
Не наша справа описувати в подробицях, де саме це вiдбувалось i перед
яким наступом. Таке й подiбне до цього дiялось скрiзь, де захищали життя й
честь Батькiвщини великi радянськi люди, вихованi для мирно© працi.
Сержант Орлюк повз у снiгу в бiлому халатi, а за ним бiлими грудками
поволi просувались його гвардiйцi. Буря йшла зi сходу.
Перший гвардi ць:
- Кришка менi зараз чи нi? Кришка менi зараз чи нi? Нi! Я дуже молодий,
i менi властиво бiльш думати про смерть ворога. Взагалi, я можу думати
тiльки про гарне щось, i сон менi гарний приснився... Ага, правiше. сть,
правiше, так... Тiльки про гарне... Я вби ваю ©х, це так. Це я уявляю собi
точно... Дивлюсь на годинник: дванадцять нуль-нуль. З Новим роком,
громадяни всього свiту! З новим щастям!
(Це думки гвардiйцiв. Слова промовлятимуть диктори. Самi ж гвардiйцi
мовчки повзтимуть до сво © мети. -_Прим. автора_)
Другий гвардi ць:
- Я не доповзу, звичайно, до Берлiна, брати й сестри. Це дуже далеко.
Де я, де Берлiн. Подивiться на глобус. Ну, та чорт з ним. Я не про це
думаю, не про смерть мiльйонiв мо©х братiв i ворогiв. Берлiна нема для
мене. оцей от населений пункт... Ось вiн зараз...
Буря йшла зi сходу. Снiжна хуртовина розгулялася по всьому, здавалось,
свiту. Все живе залягло, заховалося в землю, в лiгва, в житла.
Третiй гвардi ць:
- Страшно менi. В головi нi думок, нi почуттiв. Я нiби розтанув, i
холод розповза ться в мене по кишках. Та я перемагаю страх, бо я хоробра
людина. I сержант в мене попереду хоробрий душогуб, Орлюк, чума б його
забрала. Нi, я подолаю все на свiтi присягою сво ю. Все одно. Прощайте,
брати й сестри, буду орудувати. На випадок загибелi сержанта приймаю
командування.
Четвертий гвардi ць:
- Пишуть. Написати можна все. Щастя померти в бою. Яке щастя? Не треба
менi такого щастя! Ти менi махорки дай, скiльки душа моя потребу . Без
махорки я не во©н, розтуди твою Гiтлера, Герiнга, Геббельса, Рiббентропа i
весь свiтовий фашизм... Або горiлки дають - сто грамiв! Хiба це дiло! Ти
менi дай ©© раз на три днi, але щоб я почував. А тут мете, прости господи.
Хоч би вже поранили чи чорти його маму знають. Ну, де ти тут, фашистська
наволоч, де?
Орлюк:
- Вiтре, вiтре, солдатське щастя, заступи мене перед ворогом заметiллю
сво ю! Трудний i страшний повзу я до ненависно© мети, так чи нi, так чи
нi? Так! Посуваюсь точно. I взагалi - так, нi пера нi пуху... Приготуйсь!
_(Пошепки)._ За Батькiвщину! Благословiть, мамо... Тихо...
Кинувся Орлюк на вартового фашиста й беззвучно
всадив ножа йому мiж лопатки. Метнулись гвардiйцi в Iмлi й зникли в
ворожих землянках. Завила хуга.
А його матiнка випроводжала, Випроводжала,научала;
Ой ти мiй синку, мiй Iваночку, Поперед вiйська не вихвачуйся, Позаду
вiйська не зоставайся. Держися вiйська та все середнього, Та за товариша
за сердешного, А Iван матiнки не послухався, -
плакала в хуртовину Тетяна.
- I добре зробив, - посмiхнувся в думцi сам до себе Демид. - Воювати -
кров проливати.
Поперед вiйська мечем маха , Мечем махав, сiче, рубав!..
- Отож. "А позад вiйська п' та гуля !" - прошепотiв Демид, побачивши в
снiжнiй вiхолi всю проспiвану картину.
- Дозвольте доповiсти, товаришу генерал армi©!сказав Орлюк, виринувши з
темряви перед генералом Глазуновим. - Наказ виконано!
- Добро. Ага, добро... А де Орлюк? - запитав генерал Глазунов, не
вiдразу впiзнавши Орлюка. - Ах, це ти, Орлюк?.. Ой-ой-ой-ой! Дайте йому
вина!
Орлюка, справдi, важко було пiзнати. Обличчя його було блiде, все в
липкому зеленкуватому потi й у кровi, пошматоване нiби пазурами хижих
птахiв чи звiра. Темно-лiлова подряпина над запухлим червоним оком в
кровi, пошматований мокрий халат у кровi. Вiд нього йшла пара. Вiн
хитався.
- Тиша цiлковита, товаришу генерал, - сказав вiн пошепки i раптом
затремтiв - його морозило.
Генерал швидко пiдiйшов до нього й по-батькiвському обняв за плечi.
- Ух, ти боже мiй. Ну що ти? Що з тобою? Поранений?
- Нi. Гидко, - махнув рукою Орлюк i, гiрко посмiхнувшись, глянув на
генерала.
Випивши вина, вiн не захотiв закушувати i, щоб нiхто не помiтив, нишком
засумував у пiтьмi, посилаючи всьому проклятому свiту гiркi сво© докори й
погрози, поки не здолав його сон.
А король не зна , вiйська пита , -
Ой коли б же я знав, чий то син воював,
Я ж би за нього свою дочку дав, - Святий вечiр, -
спiвала Тетяна.
Демид посмiхнувся й подивився на Тетяну останнiм поглядом. Снiжна
бiлизна вкрила його обличчя. Iнiй, що припорошив бороду, вуса й грубi
пухнастi брови, забiлiв на повiках.
- Гукай, Тетяно, мороза та давай вечеряти. Сiдай, Iване. Сiдайте,
дочки, - ледве шелестiли старi Демидовi вуста. - Морозе, морозе, а йди
кутi ©сти! Морозе, морозе, йди...
I мороз прийшов ©сти кутю. Демидовi стало тепло. I мороз, виявилось,
нiякий не мороз, а його небiжчик дiд Самiйло, а сам Демид зробився малим
хлопчиною i якось так легко й вiльно нiби знявся й полинув у свято. I вже
не Тетяна, а його молода красуня мати спiвала йому чарiвних пiсень -
колядок, яких нiхто вже й не зна сьогоднi. Вона спiвала про диво дивне,
чудне диво, як у них на Петра та Дунай замерзав, а хто б вiри не йняв -
Демид сам там бував, - святий вечiр! Демид сам там бував, - святий вечiр!
- шаблею лiд рубав, - святий вечiр! - шаблею лiд рубав i коня напував.
Добрий вечiр!..
Лютувала хуга.
I рай далекого дитинства розкривався перед ними червоними маками,
рожевим цвiтом i васильками. Вони бачили його i в ньому заснули обо ,
притулившись одне до одного.
На вустах у них застигла тиха усмiшка до всього свiту. Поступово ©х
замело снiгом, i так ©х i не знайшов нiхто аж до весни. А навеснi довкола
печi зацвiли вишнi й грушi, й тлiн загиблих батькiв злився з пахощами
вишневого садка.
Дивовижнi речi дiялись на землi!
Минула весна. Минуло лiто й зима. Пролинуло й трет полум'яне лiто.
Укра©на палала вiд Дону до Днiпра. Розгромленi в запеклих боях, котились
за Днiпро величезнi гiтлерiвськi полчища. Пiд натиском грiзно© радянсько©
збро© вiдступала гiтлерiвська Нiмеччина з усiма сво©ми сателiтами.
Висаджувались у повiтря мости на Днiпрi. Високi пожежi довго осявали
Днiпро вiд Полiського верхiв'я до Запорозького Низу.
Чотири укра©нських фронти рухались на захiд чотирма залiзними потоками.
У всеозбро ннi во нного досвiду, здобутого пiд Сталiнградом, Воронежем,
Б лгородом, Харковом, на Дону i в безлiчi iнших битв, вийшли радянськi
армi© на Днiпро.
Двi стародавнiх столицi замаячило вдалинi на горбах. Тисячолiття
слов'янства на Днiпрi благословляло подвиги потемкiв, i святi Ки©всько©
зруйновано© Печерсько© лаври, що вперше побачили страшний суд, дивилися з
сво©х золочених уламкiв на темну воду велико© слов'янсько© рiки.
- Днiпро! Це ж тут я купався! Це моя рiчка, братцi! - Сержант Орлюк
стояв по колiна у водi, а на березi на мокрому холодному пiску стояли його
бойовi друзi.
- Це мiй берег, дивiться! Онде навпроти, якраз на горi, бачите, грушi й
вишнi? То мо©! А за вишнями й хата моя...
Але товаришi не бачили нi вишень, нi груш. Бачив ©х сам тiльки
щасливець Орлюк: вони зацвiли цi © осенi в його серцi.
Була темна нiч, одна з багатьох осiннiх ночей, сповнених во нних див i
грiзного солдатського щастя. Був сильний вiтер. Днiпро неспокiйно нуртував
i кидався в iмлi. Чорнi хмари вгорнули всесвiт, i мряка стала стiною вiд
землi до неба - глухого, беззоряного. Йшов дощ.
Раптом замигтiв, запалахкотiв огнями весь правий берег вiд Ки ва до
Вишгорода й Межигiр'я, й стало видно гори за Днiпром, i Днiпро, й пiски
Лiвобережжя. За пiсками в прибережному лозняку й далi за лозами у лiсовiй
пiтьмi, краянiй безлiччю вибухiв, кипiла робота.
Рубали щогловi сосни й вiковi дуби, пиляли дошки, стругали колоддя,
палi для мостiв, крiпили понтони, плоти. Тисячi найрiзноманiтнiших засобiв
переправи - баркасiв, човнiв-душогубок, плотiв, бочок, дощатих ворiт i
всього, за що тiльки могла вхопитись людина, щоб не потонути, - все рушило
на людських плечах через заростi до Днiпра.
Важкi колоди й слизькi дошки випорскували з рук, падали в ковбанi разом
з людьми, але десятки тисяч теслiв, саперiв, понтонерiв, мостовикiв не
помiчали нi скалок, нi подряпин, нi геть стесано© шкiри на сво©х
мозолястих руках i змуляних спинах, забували, що не спали вже двi доби й
майже не ©ли, тому що нiколи було ©сти, i ©жа стигла в куховарiв. Попереду
був Днiпро, i кожен, вiд генерала до солдата, розумiв, що треба поспiшати
на правий берег, поки розбитi в лiвобережних битвах гiтлерiвцi не
отямились.
Пiдтягалась величезна артилерiя, а вiд Переяслава-Хмельницького вже
пiдкочувались до Десни танки славнозвiсного Кравченка, але, не чекаючи на
повний склад пiдкрiплення, командування фронту звелiло солдатам i офiцерам
армi© Глазунова перейти Днiпро.
- Все... Почина мо! - сказав генерал армi© Гла-зунов i, поглянувши на
годинник, пiдвiвся над картами. Пiдвелися й усi генерали, полковники,
командири й полiтпрацiвники. Вiйськова рада закiнчилась.
- Залишилась година. - Генерал Глазунов обвiв очима всiх присутнiх i
сказав дуже тихо:-Забудьте на цей час накази, труднощi, всю су ту, весь
механiзм вiйни. Iдiть до солдатiв i скажiть ©м найголовнiше. А
найголовнiше зараз - це добре слово. Скажiть ©м найкраще, що пiдказу ця
нiч. Я знаю: ©х не трз-ба нi переконувати, нi примушувати, - перед ними
Ки©в. Але Днiпро вiд цього не мiлкiший, i ворог не слабший. Це велика нiч.
Тому не бiйтесь великих слiв. Скажiть ©м, що сьогоднi в усьому свiтi нема
людей нi прекраснiших, нi чистiших, нiж вони. Мiряйте життя й смерть
великою мiрою. Скажiть найпростiшiй рядовiй радянськiй людинi-солдатовi,
чи© дiди й прадiди вимолювали собi в бога за копiйчану свiчку дрiбок
безсмертя, скажiть ©й, що вiчнiсть сама стука до ©© грудей цi © ночi.
Iдiть.
- Солдати великого Радянського Союзу! Форсу мо Днiпро!..
Полковник Рябов, Зарубiн, Федорченко й iншi полковники й пiдполковники
пояснили солдатам наказ
командування. Полки стояли в iмлi. Наказ був точний, i кожен давно вже
знав свiй маневр i передумав безлiч думок, готуючись до переправи.
- Тисячу рокiв тому тут приймали хрещення нашi предки. Сьогоднi в цю
священну рiку увiходимо ми! - Полковник Федорченко, незвиклий до високих
слiв, вробив паузу, наче дивуючи собi самому. Вiн нiколи ще так не
говорив, але вiдчував, що генерал мав рацiю, що саме цi слова потрiбнi
були солдатам зараз. I сам вiн був сповнений благородного вiдчуття
iсторi©. Голос його був ясним у туманi й глибоко людяним: - Хай же кожен з
вас подума , нащо вiн народився на свiт у цей знаменний час! Чого чекають
вiд нього народи? Якого подвигу! Роздивiться. Прислухайтесь кожен до
голосу сво © душi. Чи вiльна вона вiд тягаря особистого, спогадiв,
бажань?!
- Смерть фашистським окупантам! - глухо вiдповiв полк з iмли.
- Це велика рiка, - казав майор Пiдсiкайло сво му батальйону вже край
берега. - I хоч мости всi зруйновано, ми, однак, будемо на тому березi.
Так звелiла нам Батькiвщина.
Майор Пiдсiкайло подивився в той бiк, де пiд осiннiми вiтрами нуртували
днiпровi хвилi, й грiзно нахмурився. Дощ перiщив його пiд вiтром, та не
про дощ думав командир батальйону.
- Чого ж нам побажати цi © ночi й що заповiсти нашим нащадкам, якщо,
виходячи з усiх даних, чимало з нас зачепить, так би мовити, снарядом, або
накри хвиля? Заповiмо ©м, браття... - Пiдсiкайло ще раз глянув на кручi
ки©вських висот. - Тобто, я хочу сказати, що коли наш час настав, значить,
заповiмо ©м безсмертя!
_Батальйон._ Смерть фашистським загарбникам!
_Пiдсiкайло_. Значить, пояснюю: перед нами не просто той берег Днiпра.
Перед нами, так би мовити, той берег долi. Все! Перший човен веде сержант
Орлюк!
_Сержант Орлюк_ _(в човнi)._ Не озиратись - раз! Цiлковита тиша - два!
Дивись обома - три! Давай!
Так почалася ця битва. Спочатку пiшло ©х небагато, якихось пiвдесятка
хистких човнiв. Хвилi кидали ними в рiзнi боки, розносили ©х, захлюпуючи
бризками. I пiтьма, хоч око вийми. Але коли на пiвдорозi спалахнув раптом
з правого берега ворожий вогненний вал i все осяяло фе ричне свiтло,
побачив Орлюк, який грiзний Днiпро був перед його хатою. Вода клекотiла й
пiнилась вiд куль. Освiтленi вибухами, водянi смерчi вiд мiн та снарядiв
розтинали пiтьму й спадали на тих, хто плив i тонув, важкими студеними
потоками.
Геть-чисто вся рiка, скiльки оком кинь, праворучi лiворуч, ряснiла
бiйцями. Вони пливли, простуючи вперед i вперед, туди, до смертоносних
вогнiв, на рибальських човнах, на плотах, на бочках, на позриваних з
ворiтниць воротях, озбро нi самою лиш легкою збро ю й мужнiстю.
Вони перепливли рiку. Батальйони Пiдсiкайла, Сави, Нефедова, Чупая
першi кинулись на правий берег, показавши приклад вiдваги на довгi часи. А
першi з перших переможцiв Днiпра - Конак, Сокольников, Третьяков i
Трохименко стали iсторичними солдатами. Сконав тiльки вген Баряк уже на
самому березi в них на руках, та сержанта Орлюка не стало.
Коли його човен перевернуло й пiдкинуло вгору вибухом снаряда, вiн,
поранений, вилетiв з нього й шубувснув далеко у воду, й холодна бистрина
понесла його вниз за течi ю разом з тисячами його сучасникiв. Промайнули
перед очима берег, вишня, хата, й нiчого не стало.
Страшний був Днiпро, потемнiлий вiд кровi. Каламутна хвиля.
- Далi!
Перед хiрургом лежав Орлюк.
Вiдтодi, як чи©сь добрi руки витягли його з води, минуло кiлька днiв. I
що не день, йому гiршало. Жар у його позбавленому кровi тiлi перейшов за
сорок перший градус. Страшна газова гангрена вразила його руку. Рука
лежала поряд нього розпухла до неймовiрного розмiру, темна, в
багрово-синiх плямах та пухирях, i нестерпно смердюча. Три днi не спускав
з не© очей Орлюк. Вiн дивився на не©, як на смертельного ворога.I
мовчав.Руку Орлюковi врятувати не можна вже було.
- Пiзно, - сказав хiрург до свого помiчника, - доведеться вiдтяти руку.
- Вiдтинайте! Рiжте швидше! - рiшуче й швидко сказав несподiвано Орлюк.
Здивований хiрург повернув голову. На нього дивились широко розплющенi
серйознi Орлюковi очi.
- Рiжте швидше! - наказав Орлюк i навiть мотнув головою, нiби
вiдкидаючи непотрiбну руку.
Не допомогли Орлюковi нi протигангренозна сироватка, нi спроба
переливання кровi. Його спорожнiлi кровоноснi судини спались i тепер
чинили вже опiр введенню кровi. Вiд плечового суглоба гангрена поплазувала
вже через надплiччя до ши©. Розпухле плече являло картину грiзну й
нестерпну.
Коли його перевезли в тиловий госпiталь, вiн був уже без пульсу. Вiн
був безнадiйним. Життя покидало Орлюка. Але вiн не здавався. Свiдомiсть не
затьмарювалась нi на хвилину, й жодна душа в палатi не почула жодного
стогону. Вiн мовчав, i вся його воля пiшла на цей напружений i мовчазний
опiр смертi.
- Як ти себе почува ш? - спитав хiрург, що був на обходi палат, i взяв
його за руку. Пульсу майже не було.
- Нiчого... Добре... Скажiть, докторе, жити буду? - прошепотiв Орлюк,
вдивляючись докторовi, вдавалося, в саму душу.
- Жити? Обов'язково, аякже! - вдався хiрург до сво © звичайно©
рятiвничо© брехнi й, бачачи, що Орлюк вже помира , що йому лишилось
якихось кiлька хвилин життя, вiдiйшов до другого пораненого, не
призначивши йому навiть перев'язки.
Орлюк зрозумiв, що надiя покида його назавжди.
- Стривайте!.. Доктор!..
Хiрург знiяковiло озирнувся. Орлюк прочитав його думки.
- То перев'язка вже не потрiбна? Га? - спитав вiн, згоряючи в огнi
сво © гангрени й обпалюючи його палаючим поглядом.
А що сказати хiрурговi? Що казати хiрургам щодня бiля постелi
вмираючого?
I пiшов хiрург з лiкарями й сестрами-жалiбницями до перев'язочно©, а
Орлюк вiдкинувся на подушки й заридав,Пригадав вiн свою Ки©вщину, золоту
свою кра©ну, сво© розлогi лани, сади. Старий Днiпро замигтiв у його
пам'ятi сво©м вiчним святковим простором. Пригадалась Уляна, з якою мрiяв
прожити життя над прекрасною сво ю рiкою.
- Де ти, Улю? Поглянь на свого Iвана! Бачиш?.. Заметався сержант на
сво му смертному ложi. Забився, неначе пiдбитий птах. Не помирати хотiлось
Орлюковi - жити!
Раптом з'явилась Уляна, або що iнше привидiлось йому.
- Ай! - застогнав Орлюк 1 глянув по палатi, а в палатi самi тiльки
пораненi на бiлих койках.
- Ось де я...
I раптом вiн встав.
Обiйшовши всi палати, хiрург Богдановський зайшов у перев'язочну й,
розпорядившись щодо перев'язок, присiв край вiкна, чекаючи на початок
роботи.
Ранок був сiрий, хмарний. Богдановський опустив голову на руки й
замислився.
Несподiваний дужий стук у дверi примусив його здригнутись. Хiрург
озирнувся - Орлюк!
Вiн стояв у дверях в самiй бiлизнi, в мокрих вiд кровi й гною бинтах,
вкритий холодним потом.
- Перев'язку!.. - застогнав Орлюк i, витягнувши вперед праву руку,
попрямував до столу. - Жити хочу! Давайте перев'язку й усе, що там
треба!..
Сержант Орлюк iшов до операцiйного стола, хитаючись i заточуючись, як
на палубi корабля в ураганному морi.
Вражений неймовiрнiстю того, що сталось, хiрург застиг. Страшний був
Орлюк i прекрасний.
- Ви думали, я вже помер? Я живий! - заметався Орлюк, шукаючи опору
здоровою рукою.
- Перев'язку! Перев'язку дайте... Жити хочу!!! I Орлюк упав на руки
пiдбiглому хiрурговi. Схвильований хiрург пiдняв його, як хлопчика, й
поклав на стiл.
- Ви гада те, нам пощастить його врятувати? - запитав його асистент, що
вбiг саме до перев'язочно©, й почав подавати зi звичною точнiстю
iнструменти.
- Вiн уже сам себе врятував, - сказав хiрург дзвiнким голосом. -
Держiть. Так... Та держiть, хай йому... Ну!
З хiрургом сталось щось дивне. Вiн зовсiм перемiнився. Вiн почав
працювати весело, з надзвичайною енергi ю i, працюючи, вiн милувався
сержантом.
- Ах, ви подивiться, який велетень! Яка грудна клiтина! А плече яке,
га? - захоплено казав хiрург, оброблюючи страшну Орлюкову рану перекисом
водню й накладаючи на не© асептичну пов'язку.
- А ноги якi© А шия! А хода яка! Ви бачили, як вiн увiйшов? Стрункий,
як бог. Камфору!.. Так... Прекрасно. Ах, який юнак! Ви погляньте, якi
м'язи. Як вiн увiйшов!
- Але ж як вiн увiйшов? Вiн же був лежачий хворий! - здивувалась
медсестра.
- А що ви там тямите! Курка!
- Не смiйте мене ображати.
- Пробачте...
- Але де вiн набрався сили? В нього ж не було пульсу? - сказала друга
сестра.
- У нього була воля... Тримайте!.. Тримайте або йдiть пiд три чорти!
- Ви дума те, вiн житиме?
- Вiн житиме довше нас з вами! Тримайте!.. Так... Повiрте менi, вiн
зробив для свого життя вже бiльше, нiж ми робимо зараз... Бинт!
Хiрург працював з незвичайним натхненням. Нiколи ще не прагнув вiн так
пристрасно врятувати людське життя, як зараз. Iван лежав перед ним
непритомний, але його могутня воля до життя й боротьба передались
хiрурговi й заполонили його. Вiн забув свою втому, сво© безсоннi ночi й
працював, як пiсля чудодiйного сну й ванни, працював легко й радiсно, i
сонце, що вигулькнуло на хвильку з хмар i зазирнуло в операцiйну, немовби
посмiхнулось до нього, як обiцянка щастя. Так сила опору смертi вмираючого
помножила силу волi лiкаря, i цю силу лiкар повертав хворому сторицею.
Вливши йому ще раз протигангренозну сироватку й пiвлiтра кровi, вiн
наказав дати йому теплого вина й гарячого чаю й довго грiти його грiлками.
Поступово пульс у нього почав вiдновлюватись, порожевiли щоки, i Орлюк
розплющив очi.
В сiрих очах горiло ще те саме запитання. Всi четверо - хiрург,
асистенти й сестри - кивнули йому й вiдвернулись вiд складного напливу
почуттiв.
Орлюк глянув на хiрурга й посмiхнувся.
- Ви виграли генеральну битву майже без будьяких засобiв для перемоги,
- сказав схвильовано хiрург. - Дякую вам. Ви навчили мене жити. Я схиляюсь
перед благородством вашо© волi.
Коли Орлюка везли з операцiйно© на койку, йому аплодувала вся палата.
Пораненi з гордiстю дивились на свого товариша й кричали йому "ура", й
койки двигтiли вiд ©х благородного зворушення. Це була велика хвилина
злагоди, дностi, щастя. Все посмiхалося Орлюковi - всi люди, стiни
госпiталю, небо. Вiдчинились бiлi дверi.
- Товаришi пораненi, визволено Ки©в! - пролунав високий, чистий голос
сестри ще з порога.
Гучне "ура" пiдхопило Орлюка, пiдживило його сили, й вiн побачив свiй
Ки©в - Золотi ворота. Щоправда, не зразу вiн його побачив. Понад мiсяць
минуло, перше нiж позбувся вiн сво©х ран i по©хав на поправку додому, в
рiднi Павлiвцi.
Мине ще пiвроку, а може, й рiк. За невмолимими законами вiйни, пiсля
небачених пожарiв наших мiст спалахнуть аж до неба ворожi мiста. Впаде
Берлiн. Гiтлер зникне, впадуть його друзi, скуштувавши отрути з скляних
ампул. Дантовими рядами побредуть полоненi по сплюндрованих сво©х вулицях,
серед бито© цегли, пороху й тлiну ру©н, похиливши голови, не пiзнаючи, не
розумiючи, жахаючись. Стрiлятись почнуть натхненники безглуздих Drang`ib
nach Osten, трагiчно© Нiмеччини й вiшатимуться на шовкових шнурках з
дiтьми, вiвчарками й вовкодавами серед речей, яким належали ©х неситi
обдуренi душi.
Пам'ятники iмператорiв та ©х коней з бронзи, i ©х орлiв i левiв з люто
роззявленими пащами впадуть потрощенi пiд ноги, i будуть кинутi додолу ©х
знамена, цi трагiчнi символи великих хибних думок правителiв нiмецького
народу, якi даремно шукали щастя за допомогою штика майже сто рокiв...
Нiчого не знайдено, крiм спустошення i загибелi цвiту людського.
Але все мина .
Новi знамена - i не ворожнечi вже, а згоди i дружби - заполум'янiють
над багатьма розкрiлаченими столицями, й цiлi нацi© в захватi плескатимуть
©м з слiзьми зворушення, припадатимуть на площах до сiро© солдатсько©
шинелi сержанта Орлюка, питатимуть, звiдки вона, де шита, ким заворожена,
чи багато разiв прострелена. Потiм багато хто з них вгаму ться згодом, бо
все мина - i захват, вдячнiсть, i неповне просвiтлення - i, пiдкоряючись
злобi дня, житт вiй пошлостi й застарiлiй iнерцi© пропаганди, почнуть,
можливо, ганити шинель за недосконалий крiй i дражливий некомфортабельний
запах чужих далеких рiвнин.
Але господь з ними, з столицями, з захопленням i з чужим комфортом.
- Додому!
- Нехай воюють дипломати! Хай журналiсти проливають чорнило! Зупинись,
кров! Прийди скорiше, мир!
- Хай живе перемога! I мир!
_- _Хай живемо ми!
- Хай живу трохи i я, Iван Орлюк, сержант. Ось вона, моя станцiя.
Бувайте здоровi, товаришi мо©!
- Бувай здоров, Орлюче! Кляняйся вiд нас сво му дому i всiй фамiлi©. До
побачення! Не засиджуйся!
Товаришi випили ще раз на прощання, i Орлюк, що дiстав вiдпустку для
поправки, висадився з вагона.
По©зд пiшов на фронт.
Орлюк оглянувся навколо - станцi© нема. Тиша. Така тиша, що в нього
задзвенiло в вухах. Вiн навiть похитнувся. Час, що три роки мчав iз
швидкiстю снаряда, раптом зупинився. Яке дивне все. Де ж люди? Де прапори,
плакати? Тихо. Батькiвщина не вийшла зустрiчати свого сина. Не вийшли нi
батько, нi мати, нi сестри,нi вона.
Не було нi прапорiв, нi привiтання. Радiохвилi не сколихнули ще
довколишнього благовiстям Перемоги. Не було народу. Не було нiчого, про що
мрiяли захисники Батькiвщини, ляскаючи зубами й збро ю так довго. Все це
буде за другого повернення.
А зараз Орлюк стояв на сво©й сплюндрованiй землi, на свiжих слiдах
недавнiх битв. Перед ним простерлись його рiднi ру©ни. Це були мертвi
переддвiр'я Ки ва - стертi з лиця землi Бровари, Дарниця, Слобiдка,
Вигурiвщина, випалений Труханiв острiв. Понiвеченi усто© зруйнованих
вибухами днiпровських мостiв пiдносились над повiддю потворними голими
кiстяками. I скрiзь, куди не кинь оком, бачив Орлюк страшнi слiди ру©ни й
нещадного палiйства. Тiльки трупами вже не тхнуло, ©х вже прибрала земля.
Життя перемагало. Вже зеленiли тополi, верби. Починалась весна.
Пройшовши через Ки©в, Подiл, поминувши Вишгород дорогою вiйни,
весняного вечора сержант Iван Орлюк прийшов у сво село й спинився бiля
рiдно© хати.
Хати не було. Була сама пiч з високим комином серед ру©н бiля грушi.
Спочатку йому здалось, що вiн помилився, що це не його хата, тобто не його
пiч. Вiн почав роздивлятися, щоб по сумiжних будiвлях переконатися у
власнiй помилцi. Але пустка була навколо, i все було незнайоме. Лиш
де-не-де стовбичили такi ж самi печища, й тiльки попiд горою тулилося
кiлька хат, та й то безверхих.
Дома вiн чи нi?
Дома.
Орлюк пiзнав це по грушi.
Хто не впiзна сво © старо© грушi, цього дерева пiзнання добра свого
дитинства?
Так, удома Орлюк.
Ось його хата, бiла, з теплою солом'яною стрiхою, порослою зеленим
оксамитовим мохом, архiтектурна праматiр пристановища людського.
Незамкнена, повсякчас вiдкрита для всiх, без стуку в дверi, без "можна?" i
без "увiйдiть!", житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили
його не людськi руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плiд серед
зеленi й квiтiв.
Не було в нiй челядi. Не було нi вiтальнi, нi спалень, де довго
висипляються, не було мiсця для лiнощiв. Не було на бiлих ©© стiнах нi
фамiльних портретiв, нi шкiрою оббитих крiсел, нi скринь у кутку, нi
панцерiв предкiв, бо рубались предки в давнину з непокритими грудьми. Були
хлiбороби батько й мати, що весь вiк творили хлiб i мед для людей.
- Винуватий, товаришу генерал армi©, - я не знав тодi, хто ви. Бачу -
кадр.
- Ну от. Добре, що я тодi був непритомний мало не весь час i нiчого
того не чув.
- А зовнiшнiсть у вас, товаришу генерал, чимала,
пудiв на шiсть, а кругом всi пораненi, ну, хоч плач, а тут противник
насiда , а тут ще й рiчка. Переправа розбита...
- Так ти лаяти?
- Нi. Ви самi почали кричати й лаятись. То я тодi бачу, що ви мене
втопите в нервовому станi.
- Ну?
- Вдарив... по головi, щоб заснули.
- Чим_ _вдарив?
- Кулаком... Чим же?..
- I я заснув?
- Так точно.
- Гарний. Уплав тягнув?
- Точно. Потiм на собi. За рiчкою вдвох тягли. Той поранений хлопчина,
що допомагав менi потiм, лейтенант, казав, що вiн ваш син.
- Вiталiй?
- Точно.
- Нема вже Вiталiя, Орлюк... Ну добре. Спасибi тобi, брате. Як то
кажуть - гора з горою не сходиться...
- А людина з людиною сходиться, товаришу генерал армi©! - сказав Орлюк.
- Дозвольте виконувати завдання!
Генерал Глазунов якусь мить помовчав. Вiн дивився на сержанта
батькiвським поглядом. Був засмучений i тривожний. - Iди, солдате. Виконуй
свiй обов'язок, - сказав вiн тихо, як рiдному сину.
Не наша справа описувати в подробицях, де саме це вiдбувалось i перед
яким наступом. Таке й подiбне до цього дiялось скрiзь, де захищали життя й
честь Батькiвщини великi радянськi люди, вихованi для мирно© працi.
Сержант Орлюк повз у снiгу в бiлому халатi, а за ним бiлими грудками
поволi просувались його гвардiйцi. Буря йшла зi сходу.
Перший гвардi ць:
- Кришка менi зараз чи нi? Кришка менi зараз чи нi? Нi! Я дуже молодий,
i менi властиво бiльш думати про смерть ворога. Взагалi, я можу думати
тiльки про гарне щось, i сон менi гарний приснився... Ага, правiше. сть,
правiше, так... Тiльки про гарне... Я вби ваю ©х, це так. Це я уявляю собi
точно... Дивлюсь на годинник: дванадцять нуль-нуль. З Новим роком,
громадяни всього свiту! З новим щастям!
(Це думки гвардiйцiв. Слова промовлятимуть диктори. Самi ж гвардiйцi
мовчки повзтимуть до сво © мети. -_Прим. автора_)
Другий гвардi ць:
- Я не доповзу, звичайно, до Берлiна, брати й сестри. Це дуже далеко.
Де я, де Берлiн. Подивiться на глобус. Ну, та чорт з ним. Я не про це
думаю, не про смерть мiльйонiв мо©х братiв i ворогiв. Берлiна нема для
мене. оцей от населений пункт... Ось вiн зараз...
Буря йшла зi сходу. Снiжна хуртовина розгулялася по всьому, здавалось,
свiту. Все живе залягло, заховалося в землю, в лiгва, в житла.
Третiй гвардi ць:
- Страшно менi. В головi нi думок, нi почуттiв. Я нiби розтанув, i
холод розповза ться в мене по кишках. Та я перемагаю страх, бо я хоробра
людина. I сержант в мене попереду хоробрий душогуб, Орлюк, чума б його
забрала. Нi, я подолаю все на свiтi присягою сво ю. Все одно. Прощайте,
брати й сестри, буду орудувати. На випадок загибелi сержанта приймаю
командування.
Четвертий гвардi ць:
- Пишуть. Написати можна все. Щастя померти в бою. Яке щастя? Не треба
менi такого щастя! Ти менi махорки дай, скiльки душа моя потребу . Без
махорки я не во©н, розтуди твою Гiтлера, Герiнга, Геббельса, Рiббентропа i
весь свiтовий фашизм... Або горiлки дають - сто грамiв! Хiба це дiло! Ти
менi дай ©© раз на три днi, але щоб я почував. А тут мете, прости господи.
Хоч би вже поранили чи чорти його маму знають. Ну, де ти тут, фашистська
наволоч, де?
Орлюк:
- Вiтре, вiтре, солдатське щастя, заступи мене перед ворогом заметiллю
сво ю! Трудний i страшний повзу я до ненависно© мети, так чи нi, так чи
нi? Так! Посуваюсь точно. I взагалi - так, нi пера нi пуху... Приготуйсь!
_(Пошепки)._ За Батькiвщину! Благословiть, мамо... Тихо...
Кинувся Орлюк на вартового фашиста й беззвучно
всадив ножа йому мiж лопатки. Метнулись гвардiйцi в Iмлi й зникли в
ворожих землянках. Завила хуга.
А його матiнка випроводжала, Випроводжала,научала;
Ой ти мiй синку, мiй Iваночку, Поперед вiйська не вихвачуйся, Позаду
вiйська не зоставайся. Держися вiйська та все середнього, Та за товариша
за сердешного, А Iван матiнки не послухався, -
плакала в хуртовину Тетяна.
- I добре зробив, - посмiхнувся в думцi сам до себе Демид. - Воювати -
кров проливати.
Поперед вiйська мечем маха , Мечем махав, сiче, рубав!..
- Отож. "А позад вiйська п' та гуля !" - прошепотiв Демид, побачивши в
снiжнiй вiхолi всю проспiвану картину.
- Дозвольте доповiсти, товаришу генерал армi©!сказав Орлюк, виринувши з
темряви перед генералом Глазуновим. - Наказ виконано!
- Добро. Ага, добро... А де Орлюк? - запитав генерал Глазунов, не
вiдразу впiзнавши Орлюка. - Ах, це ти, Орлюк?.. Ой-ой-ой-ой! Дайте йому
вина!
Орлюка, справдi, важко було пiзнати. Обличчя його було блiде, все в
липкому зеленкуватому потi й у кровi, пошматоване нiби пазурами хижих
птахiв чи звiра. Темно-лiлова подряпина над запухлим червоним оком в
кровi, пошматований мокрий халат у кровi. Вiд нього йшла пара. Вiн
хитався.
- Тиша цiлковита, товаришу генерал, - сказав вiн пошепки i раптом
затремтiв - його морозило.
Генерал швидко пiдiйшов до нього й по-батькiвському обняв за плечi.
- Ух, ти боже мiй. Ну що ти? Що з тобою? Поранений?
- Нi. Гидко, - махнув рукою Орлюк i, гiрко посмiхнувшись, глянув на
генерала.
Випивши вина, вiн не захотiв закушувати i, щоб нiхто не помiтив, нишком
засумував у пiтьмi, посилаючи всьому проклятому свiту гiркi сво© докори й
погрози, поки не здолав його сон.
А король не зна , вiйська пита , -
Ой коли б же я знав, чий то син воював,
Я ж би за нього свою дочку дав, - Святий вечiр, -
спiвала Тетяна.
Демид посмiхнувся й подивився на Тетяну останнiм поглядом. Снiжна
бiлизна вкрила його обличчя. Iнiй, що припорошив бороду, вуса й грубi
пухнастi брови, забiлiв на повiках.
- Гукай, Тетяно, мороза та давай вечеряти. Сiдай, Iване. Сiдайте,
дочки, - ледве шелестiли старi Демидовi вуста. - Морозе, морозе, а йди
кутi ©сти! Морозе, морозе, йди...
I мороз прийшов ©сти кутю. Демидовi стало тепло. I мороз, виявилось,
нiякий не мороз, а його небiжчик дiд Самiйло, а сам Демид зробився малим
хлопчиною i якось так легко й вiльно нiби знявся й полинув у свято. I вже
не Тетяна, а його молода красуня мати спiвала йому чарiвних пiсень -
колядок, яких нiхто вже й не зна сьогоднi. Вона спiвала про диво дивне,
чудне диво, як у них на Петра та Дунай замерзав, а хто б вiри не йняв -
Демид сам там бував, - святий вечiр! Демид сам там бував, - святий вечiр!
- шаблею лiд рубав, - святий вечiр! - шаблею лiд рубав i коня напував.
Добрий вечiр!..
Лютувала хуга.
I рай далекого дитинства розкривався перед ними червоними маками,
рожевим цвiтом i васильками. Вони бачили його i в ньому заснули обо ,
притулившись одне до одного.
На вустах у них застигла тиха усмiшка до всього свiту. Поступово ©х
замело снiгом, i так ©х i не знайшов нiхто аж до весни. А навеснi довкола
печi зацвiли вишнi й грушi, й тлiн загиблих батькiв злився з пахощами
вишневого садка.
Дивовижнi речi дiялись на землi!
Минула весна. Минуло лiто й зима. Пролинуло й трет полум'яне лiто.
Укра©на палала вiд Дону до Днiпра. Розгромленi в запеклих боях, котились
за Днiпро величезнi гiтлерiвськi полчища. Пiд натиском грiзно© радянсько©
збро© вiдступала гiтлерiвська Нiмеччина з усiма сво©ми сателiтами.
Висаджувались у повiтря мости на Днiпрi. Високi пожежi довго осявали
Днiпро вiд Полiського верхiв'я до Запорозького Низу.
Чотири укра©нських фронти рухались на захiд чотирма залiзними потоками.
У всеозбро ннi во нного досвiду, здобутого пiд Сталiнградом, Воронежем,
Б лгородом, Харковом, на Дону i в безлiчi iнших битв, вийшли радянськi
армi© на Днiпро.
Двi стародавнiх столицi замаячило вдалинi на горбах. Тисячолiття
слов'янства на Днiпрi благословляло подвиги потемкiв, i святi Ки©всько©
зруйновано© Печерсько© лаври, що вперше побачили страшний суд, дивилися з
сво©х золочених уламкiв на темну воду велико© слов'янсько© рiки.
- Днiпро! Це ж тут я купався! Це моя рiчка, братцi! - Сержант Орлюк
стояв по колiна у водi, а на березi на мокрому холодному пiску стояли його
бойовi друзi.
- Це мiй берег, дивiться! Онде навпроти, якраз на горi, бачите, грушi й
вишнi? То мо©! А за вишнями й хата моя...
Але товаришi не бачили нi вишень, нi груш. Бачив ©х сам тiльки
щасливець Орлюк: вони зацвiли цi © осенi в його серцi.
Була темна нiч, одна з багатьох осiннiх ночей, сповнених во нних див i
грiзного солдатського щастя. Був сильний вiтер. Днiпро неспокiйно нуртував
i кидався в iмлi. Чорнi хмари вгорнули всесвiт, i мряка стала стiною вiд
землi до неба - глухого, беззоряного. Йшов дощ.
Раптом замигтiв, запалахкотiв огнями весь правий берег вiд Ки ва до
Вишгорода й Межигiр'я, й стало видно гори за Днiпром, i Днiпро, й пiски
Лiвобережжя. За пiсками в прибережному лозняку й далi за лозами у лiсовiй
пiтьмi, краянiй безлiччю вибухiв, кипiла робота.
Рубали щогловi сосни й вiковi дуби, пиляли дошки, стругали колоддя,
палi для мостiв, крiпили понтони, плоти. Тисячi найрiзноманiтнiших засобiв
переправи - баркасiв, човнiв-душогубок, плотiв, бочок, дощатих ворiт i
всього, за що тiльки могла вхопитись людина, щоб не потонути, - все рушило
на людських плечах через заростi до Днiпра.
Важкi колоди й слизькi дошки випорскували з рук, падали в ковбанi разом
з людьми, але десятки тисяч теслiв, саперiв, понтонерiв, мостовикiв не
помiчали нi скалок, нi подряпин, нi геть стесано© шкiри на сво©х
мозолястих руках i змуляних спинах, забували, що не спали вже двi доби й
майже не ©ли, тому що нiколи було ©сти, i ©жа стигла в куховарiв. Попереду
був Днiпро, i кожен, вiд генерала до солдата, розумiв, що треба поспiшати
на правий берег, поки розбитi в лiвобережних битвах гiтлерiвцi не
отямились.
Пiдтягалась величезна артилерiя, а вiд Переяслава-Хмельницького вже
пiдкочувались до Десни танки славнозвiсного Кравченка, але, не чекаючи на
повний склад пiдкрiплення, командування фронту звелiло солдатам i офiцерам
армi© Глазунова перейти Днiпро.
- Все... Почина мо! - сказав генерал армi© Гла-зунов i, поглянувши на
годинник, пiдвiвся над картами. Пiдвелися й усi генерали, полковники,
командири й полiтпрацiвники. Вiйськова рада закiнчилась.
- Залишилась година. - Генерал Глазунов обвiв очима всiх присутнiх i
сказав дуже тихо:-Забудьте на цей час накази, труднощi, всю су ту, весь
механiзм вiйни. Iдiть до солдатiв i скажiть ©м найголовнiше. А
найголовнiше зараз - це добре слово. Скажiть ©м найкраще, що пiдказу ця
нiч. Я знаю: ©х не трз-ба нi переконувати, нi примушувати, - перед ними
Ки©в. Але Днiпро вiд цього не мiлкiший, i ворог не слабший. Це велика нiч.
Тому не бiйтесь великих слiв. Скажiть ©м, що сьогоднi в усьому свiтi нема
людей нi прекраснiших, нi чистiших, нiж вони. Мiряйте життя й смерть
великою мiрою. Скажiть найпростiшiй рядовiй радянськiй людинi-солдатовi,
чи© дiди й прадiди вимолювали собi в бога за копiйчану свiчку дрiбок
безсмертя, скажiть ©й, що вiчнiсть сама стука до ©© грудей цi © ночi.
Iдiть.
- Солдати великого Радянського Союзу! Форсу мо Днiпро!..
Полковник Рябов, Зарубiн, Федорченко й iншi полковники й пiдполковники
пояснили солдатам наказ
командування. Полки стояли в iмлi. Наказ був точний, i кожен давно вже
знав свiй маневр i передумав безлiч думок, готуючись до переправи.
- Тисячу рокiв тому тут приймали хрещення нашi предки. Сьогоднi в цю
священну рiку увiходимо ми! - Полковник Федорченко, незвиклий до високих
слiв, вробив паузу, наче дивуючи собi самому. Вiн нiколи ще так не
говорив, але вiдчував, що генерал мав рацiю, що саме цi слова потрiбнi
були солдатам зараз. I сам вiн був сповнений благородного вiдчуття
iсторi©. Голос його був ясним у туманi й глибоко людяним: - Хай же кожен з
вас подума , нащо вiн народився на свiт у цей знаменний час! Чого чекають
вiд нього народи? Якого подвигу! Роздивiться. Прислухайтесь кожен до
голосу сво © душi. Чи вiльна вона вiд тягаря особистого, спогадiв,
бажань?!
- Смерть фашистським окупантам! - глухо вiдповiв полк з iмли.
- Це велика рiка, - казав майор Пiдсiкайло сво му батальйону вже край
берега. - I хоч мости всi зруйновано, ми, однак, будемо на тому березi.
Так звелiла нам Батькiвщина.
Майор Пiдсiкайло подивився в той бiк, де пiд осiннiми вiтрами нуртували
днiпровi хвилi, й грiзно нахмурився. Дощ перiщив його пiд вiтром, та не
про дощ думав командир батальйону.
- Чого ж нам побажати цi © ночi й що заповiсти нашим нащадкам, якщо,
виходячи з усiх даних, чимало з нас зачепить, так би мовити, снарядом, або
накри хвиля? Заповiмо ©м, браття... - Пiдсiкайло ще раз глянув на кручi
ки©вських висот. - Тобто, я хочу сказати, що коли наш час настав, значить,
заповiмо ©м безсмертя!
_Батальйон._ Смерть фашистським загарбникам!
_Пiдсiкайло_. Значить, пояснюю: перед нами не просто той берег Днiпра.
Перед нами, так би мовити, той берег долi. Все! Перший човен веде сержант
Орлюк!
_Сержант Орлюк_ _(в човнi)._ Не озиратись - раз! Цiлковита тиша - два!
Дивись обома - три! Давай!
Так почалася ця битва. Спочатку пiшло ©х небагато, якихось пiвдесятка
хистких човнiв. Хвилi кидали ними в рiзнi боки, розносили ©х, захлюпуючи
бризками. I пiтьма, хоч око вийми. Але коли на пiвдорозi спалахнув раптом
з правого берега ворожий вогненний вал i все осяяло фе ричне свiтло,
побачив Орлюк, який грiзний Днiпро був перед його хатою. Вода клекотiла й
пiнилась вiд куль. Освiтленi вибухами, водянi смерчi вiд мiн та снарядiв
розтинали пiтьму й спадали на тих, хто плив i тонув, важкими студеними
потоками.
Геть-чисто вся рiка, скiльки оком кинь, праворучi лiворуч, ряснiла
бiйцями. Вони пливли, простуючи вперед i вперед, туди, до смертоносних
вогнiв, на рибальських човнах, на плотах, на бочках, на позриваних з
ворiтниць воротях, озбро нi самою лиш легкою збро ю й мужнiстю.
Вони перепливли рiку. Батальйони Пiдсiкайла, Сави, Нефедова, Чупая
першi кинулись на правий берег, показавши приклад вiдваги на довгi часи. А
першi з перших переможцiв Днiпра - Конак, Сокольников, Третьяков i
Трохименко стали iсторичними солдатами. Сконав тiльки вген Баряк уже на
самому березi в них на руках, та сержанта Орлюка не стало.
Коли його човен перевернуло й пiдкинуло вгору вибухом снаряда, вiн,
поранений, вилетiв з нього й шубувснув далеко у воду, й холодна бистрина
понесла його вниз за течi ю разом з тисячами його сучасникiв. Промайнули
перед очима берег, вишня, хата, й нiчого не стало.
Страшний був Днiпро, потемнiлий вiд кровi. Каламутна хвиля.
- Далi!
Перед хiрургом лежав Орлюк.
Вiдтодi, як чи©сь добрi руки витягли його з води, минуло кiлька днiв. I
що не день, йому гiршало. Жар у його позбавленому кровi тiлi перейшов за
сорок перший градус. Страшна газова гангрена вразила його руку. Рука
лежала поряд нього розпухла до неймовiрного розмiру, темна, в
багрово-синiх плямах та пухирях, i нестерпно смердюча. Три днi не спускав
з не© очей Орлюк. Вiн дивився на не©, як на смертельного ворога.I
мовчав.Руку Орлюковi врятувати не можна вже було.
- Пiзно, - сказав хiрург до свого помiчника, - доведеться вiдтяти руку.
- Вiдтинайте! Рiжте швидше! - рiшуче й швидко сказав несподiвано Орлюк.
Здивований хiрург повернув голову. На нього дивились широко розплющенi
серйознi Орлюковi очi.
- Рiжте швидше! - наказав Орлюк i навiть мотнув головою, нiби
вiдкидаючи непотрiбну руку.
Не допомогли Орлюковi нi протигангренозна сироватка, нi спроба
переливання кровi. Його спорожнiлi кровоноснi судини спались i тепер
чинили вже опiр введенню кровi. Вiд плечового суглоба гангрена поплазувала
вже через надплiччя до ши©. Розпухле плече являло картину грiзну й
нестерпну.
Коли його перевезли в тиловий госпiталь, вiн був уже без пульсу. Вiн
був безнадiйним. Життя покидало Орлюка. Але вiн не здавався. Свiдомiсть не
затьмарювалась нi на хвилину, й жодна душа в палатi не почула жодного
стогону. Вiн мовчав, i вся його воля пiшла на цей напружений i мовчазний
опiр смертi.
- Як ти себе почува ш? - спитав хiрург, що був на обходi палат, i взяв
його за руку. Пульсу майже не було.
- Нiчого... Добре... Скажiть, докторе, жити буду? - прошепотiв Орлюк,
вдивляючись докторовi, вдавалося, в саму душу.
- Жити? Обов'язково, аякже! - вдався хiрург до сво © звичайно©
рятiвничо© брехнi й, бачачи, що Орлюк вже помира , що йому лишилось
якихось кiлька хвилин життя, вiдiйшов до другого пораненого, не
призначивши йому навiть перев'язки.
Орлюк зрозумiв, що надiя покида його назавжди.
- Стривайте!.. Доктор!..
Хiрург знiяковiло озирнувся. Орлюк прочитав його думки.
- То перев'язка вже не потрiбна? Га? - спитав вiн, згоряючи в огнi
сво © гангрени й обпалюючи його палаючим поглядом.
А що сказати хiрурговi? Що казати хiрургам щодня бiля постелi
вмираючого?
I пiшов хiрург з лiкарями й сестрами-жалiбницями до перев'язочно©, а
Орлюк вiдкинувся на подушки й заридав,Пригадав вiн свою Ки©вщину, золоту
свою кра©ну, сво© розлогi лани, сади. Старий Днiпро замигтiв у його
пам'ятi сво©м вiчним святковим простором. Пригадалась Уляна, з якою мрiяв
прожити життя над прекрасною сво ю рiкою.
- Де ти, Улю? Поглянь на свого Iвана! Бачиш?.. Заметався сержант на
сво му смертному ложi. Забився, неначе пiдбитий птах. Не помирати хотiлось
Орлюковi - жити!
Раптом з'явилась Уляна, або що iнше привидiлось йому.
- Ай! - застогнав Орлюк 1 глянув по палатi, а в палатi самi тiльки
пораненi на бiлих койках.
- Ось де я...
I раптом вiн встав.
Обiйшовши всi палати, хiрург Богдановський зайшов у перев'язочну й,
розпорядившись щодо перев'язок, присiв край вiкна, чекаючи на початок
роботи.
Ранок був сiрий, хмарний. Богдановський опустив голову на руки й
замислився.
Несподiваний дужий стук у дверi примусив його здригнутись. Хiрург
озирнувся - Орлюк!
Вiн стояв у дверях в самiй бiлизнi, в мокрих вiд кровi й гною бинтах,
вкритий холодним потом.
- Перев'язку!.. - застогнав Орлюк i, витягнувши вперед праву руку,
попрямував до столу. - Жити хочу! Давайте перев'язку й усе, що там
треба!..
Сержант Орлюк iшов до операцiйного стола, хитаючись i заточуючись, як
на палубi корабля в ураганному морi.
Вражений неймовiрнiстю того, що сталось, хiрург застиг. Страшний був
Орлюк i прекрасний.
- Ви думали, я вже помер? Я живий! - заметався Орлюк, шукаючи опору
здоровою рукою.
- Перев'язку! Перев'язку дайте... Жити хочу!!! I Орлюк упав на руки
пiдбiглому хiрурговi. Схвильований хiрург пiдняв його, як хлопчика, й
поклав на стiл.
- Ви гада те, нам пощастить його врятувати? - запитав його асистент, що
вбiг саме до перев'язочно©, й почав подавати зi звичною точнiстю
iнструменти.
- Вiн уже сам себе врятував, - сказав хiрург дзвiнким голосом. -
Держiть. Так... Та держiть, хай йому... Ну!
З хiрургом сталось щось дивне. Вiн зовсiм перемiнився. Вiн почав
працювати весело, з надзвичайною енергi ю i, працюючи, вiн милувався
сержантом.
- Ах, ви подивiться, який велетень! Яка грудна клiтина! А плече яке,
га? - захоплено казав хiрург, оброблюючи страшну Орлюкову рану перекисом
водню й накладаючи на не© асептичну пов'язку.
- А ноги якi© А шия! А хода яка! Ви бачили, як вiн увiйшов? Стрункий,
як бог. Камфору!.. Так... Прекрасно. Ах, який юнак! Ви погляньте, якi
м'язи. Як вiн увiйшов!
- Але ж як вiн увiйшов? Вiн же був лежачий хворий! - здивувалась
медсестра.
- А що ви там тямите! Курка!
- Не смiйте мене ображати.
- Пробачте...
- Але де вiн набрався сили? В нього ж не було пульсу? - сказала друга
сестра.
- У нього була воля... Тримайте!.. Тримайте або йдiть пiд три чорти!
- Ви дума те, вiн житиме?
- Вiн житиме довше нас з вами! Тримайте!.. Так... Повiрте менi, вiн
зробив для свого життя вже бiльше, нiж ми робимо зараз... Бинт!
Хiрург працював з незвичайним натхненням. Нiколи ще не прагнув вiн так
пристрасно врятувати людське життя, як зараз. Iван лежав перед ним
непритомний, але його могутня воля до життя й боротьба передались
хiрурговi й заполонили його. Вiн забув свою втому, сво© безсоннi ночi й
працював, як пiсля чудодiйного сну й ванни, працював легко й радiсно, i
сонце, що вигулькнуло на хвильку з хмар i зазирнуло в операцiйну, немовби
посмiхнулось до нього, як обiцянка щастя. Так сила опору смертi вмираючого
помножила силу волi лiкаря, i цю силу лiкар повертав хворому сторицею.
Вливши йому ще раз протигангренозну сироватку й пiвлiтра кровi, вiн
наказав дати йому теплого вина й гарячого чаю й довго грiти його грiлками.
Поступово пульс у нього почав вiдновлюватись, порожевiли щоки, i Орлюк
розплющив очi.
В сiрих очах горiло ще те саме запитання. Всi четверо - хiрург,
асистенти й сестри - кивнули йому й вiдвернулись вiд складного напливу
почуттiв.
Орлюк глянув на хiрурга й посмiхнувся.
- Ви виграли генеральну битву майже без будьяких засобiв для перемоги,
- сказав схвильовано хiрург. - Дякую вам. Ви навчили мене жити. Я схиляюсь
перед благородством вашо© волi.
Коли Орлюка везли з операцiйно© на койку, йому аплодувала вся палата.
Пораненi з гордiстю дивились на свого товариша й кричали йому "ура", й
койки двигтiли вiд ©х благородного зворушення. Це була велика хвилина
злагоди, дностi, щастя. Все посмiхалося Орлюковi - всi люди, стiни
госпiталю, небо. Вiдчинились бiлi дверi.
- Товаришi пораненi, визволено Ки©в! - пролунав високий, чистий голос
сестри ще з порога.
Гучне "ура" пiдхопило Орлюка, пiдживило його сили, й вiн побачив свiй
Ки©в - Золотi ворота. Щоправда, не зразу вiн його побачив. Понад мiсяць
минуло, перше нiж позбувся вiн сво©х ран i по©хав на поправку додому, в
рiднi Павлiвцi.
Мине ще пiвроку, а може, й рiк. За невмолимими законами вiйни, пiсля
небачених пожарiв наших мiст спалахнуть аж до неба ворожi мiста. Впаде
Берлiн. Гiтлер зникне, впадуть його друзi, скуштувавши отрути з скляних
ампул. Дантовими рядами побредуть полоненi по сплюндрованих сво©х вулицях,
серед бито© цегли, пороху й тлiну ру©н, похиливши голови, не пiзнаючи, не
розумiючи, жахаючись. Стрiлятись почнуть натхненники безглуздих Drang`ib
nach Osten, трагiчно© Нiмеччини й вiшатимуться на шовкових шнурках з
дiтьми, вiвчарками й вовкодавами серед речей, яким належали ©х неситi
обдуренi душi.
Пам'ятники iмператорiв та ©х коней з бронзи, i ©х орлiв i левiв з люто
роззявленими пащами впадуть потрощенi пiд ноги, i будуть кинутi додолу ©х
знамена, цi трагiчнi символи великих хибних думок правителiв нiмецького
народу, якi даремно шукали щастя за допомогою штика майже сто рокiв...
Нiчого не знайдено, крiм спустошення i загибелi цвiту людського.
Але все мина .
Новi знамена - i не ворожнечi вже, а згоди i дружби - заполум'янiють
над багатьма розкрiлаченими столицями, й цiлi нацi© в захватi плескатимуть
©м з слiзьми зворушення, припадатимуть на площах до сiро© солдатсько©
шинелi сержанта Орлюка, питатимуть, звiдки вона, де шита, ким заворожена,
чи багато разiв прострелена. Потiм багато хто з них вгаму ться згодом, бо
все мина - i захват, вдячнiсть, i неповне просвiтлення - i, пiдкоряючись
злобi дня, житт вiй пошлостi й застарiлiй iнерцi© пропаганди, почнуть,
можливо, ганити шинель за недосконалий крiй i дражливий некомфортабельний
запах чужих далеких рiвнин.
Але господь з ними, з столицями, з захопленням i з чужим комфортом.
- Додому!
- Нехай воюють дипломати! Хай журналiсти проливають чорнило! Зупинись,
кров! Прийди скорiше, мир!
- Хай живе перемога! I мир!
_- _Хай живемо ми!
- Хай живу трохи i я, Iван Орлюк, сержант. Ось вона, моя станцiя.
Бувайте здоровi, товаришi мо©!
- Бувай здоров, Орлюче! Кляняйся вiд нас сво му дому i всiй фамiлi©. До
побачення! Не засиджуйся!
Товаришi випили ще раз на прощання, i Орлюк, що дiстав вiдпустку для
поправки, висадився з вагона.
По©зд пiшов на фронт.
Орлюк оглянувся навколо - станцi© нема. Тиша. Така тиша, що в нього
задзвенiло в вухах. Вiн навiть похитнувся. Час, що три роки мчав iз
швидкiстю снаряда, раптом зупинився. Яке дивне все. Де ж люди? Де прапори,
плакати? Тихо. Батькiвщина не вийшла зустрiчати свого сина. Не вийшли нi
батько, нi мати, нi сестри,нi вона.
Не було нi прапорiв, нi привiтання. Радiохвилi не сколихнули ще
довколишнього благовiстям Перемоги. Не було народу. Не було нiчого, про що
мрiяли захисники Батькiвщини, ляскаючи зубами й збро ю так довго. Все це
буде за другого повернення.
А зараз Орлюк стояв на сво©й сплюндрованiй землi, на свiжих слiдах
недавнiх битв. Перед ним простерлись його рiднi ру©ни. Це були мертвi
переддвiр'я Ки ва - стертi з лиця землi Бровари, Дарниця, Слобiдка,
Вигурiвщина, випалений Труханiв острiв. Понiвеченi усто© зруйнованих
вибухами днiпровських мостiв пiдносились над повiддю потворними голими
кiстяками. I скрiзь, куди не кинь оком, бачив Орлюк страшнi слiди ру©ни й
нещадного палiйства. Тiльки трупами вже не тхнуло, ©х вже прибрала земля.
Життя перемагало. Вже зеленiли тополi, верби. Починалась весна.
Пройшовши через Ки©в, Подiл, поминувши Вишгород дорогою вiйни,
весняного вечора сержант Iван Орлюк прийшов у сво село й спинився бiля
рiдно© хати.
Хати не було. Була сама пiч з високим комином серед ру©н бiля грушi.
Спочатку йому здалось, що вiн помилився, що це не його хата, тобто не його
пiч. Вiн почав роздивлятися, щоб по сумiжних будiвлях переконатися у
власнiй помилцi. Але пустка була навколо, i все було незнайоме. Лиш
де-не-де стовбичили такi ж самi печища, й тiльки попiд горою тулилося
кiлька хат, та й то безверхих.
Дома вiн чи нi?
Дома.
Орлюк пiзнав це по грушi.
Хто не впiзна сво © старо© грушi, цього дерева пiзнання добра свого
дитинства?
Так, удома Орлюк.
Ось його хата, бiла, з теплою солом'яною стрiхою, порослою зеленим
оксамитовим мохом, архiтектурна праматiр пристановища людського.
Незамкнена, повсякчас вiдкрита для всiх, без стуку в дверi, без "можна?" i
без "увiйдiть!", житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили
його не людськi руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плiд серед
зеленi й квiтiв.
Не було в нiй челядi. Не було нi вiтальнi, нi спалень, де довго
висипляються, не було мiсця для лiнощiв. Не було на бiлих ©© стiнах нi
фамiльних портретiв, нi шкiрою оббитих крiсел, нi скринь у кутку, нi
панцерiв предкiв, бо рубались предки в давнину з непокритими грудьми. Були
хлiбороби батько й мати, що весь вiк творили хлiб i мед для людей.