Довженко О.. Повiсть полум'яних лiт

виглядом, нiби те, що вiн казав, нiякою мiрою капiтана не стосувалось.
- Неправда! Наш командир полку Герой Радянського Союзу! - сказав
капiтан Нетудихата й дуже почервонiв.
- Так я ж не про вашого кажу, - сказав Шамрило, - а коли й про вашого,
то вiн же Герой Радянського Союзу, щоб ви знали, на ворога. А на друга, на
сво©х, так би мовити, людей потрiбне не тiльки геройство, а ще й
привiтнiсть його капiтанiв, при мнiсть й iншi прикмети. Ну, та хвала
боговi й за те, що . Будьмо здоровi! - Тут двiчi хрестоносець старий
драгун Богдан Шамрило пiдняв чарку й так якось несподiвано, наче на очах
одмiнився, сказав зворушливо з батькiвською глибокою стриманою нiжнiстю,
немовби здоровлячи рiдних сво©х дiтей: - Щоб же здiйснилось ваше бажання!
- Спасибi! - сказали всi.
- Вип' мо за вашi найкращi прикмети, - за доблесть вашу, й за труд, i
за нездоланнiсть нашо© радянсько© землi.
- Спасибi!
- Хай благословить вашу путь вся вропа, i хай полюбить вас людство!
Щоб вашi гармати були страшнi, а голоси вашi завжди людянi.
Коли всi випили, зразу пiдвiвся Орлюк.
- Дяку мо за хорошi нашi прикмети, - i вип' мо, товаришi, за
найблагороднiшу прикмету дядька Богдана Шамрила! Яка ж це прикмета? А та
прикмета, що за нашу Батькiвщину четверо синiв рядових комунiстiв полягло,
кажуть, ще в перших боях - Петро, Семен, Володимир i Павло Шамриловi. За
цю головну прикмету не соромно зняти шапки в дядькових сiнях всiм
капiтанам, всiм генералам!
Всi встали й потяглися з чарками до старого осиротiлого батька.
- Спасибi, - сказав вiн, посмiхнувшись раптом, i поклав на серце руку.
Голос його тремтiв. - Сьогоднi не поминання в нас, а весiлля. Тож будемо
про життя й про радiсть думати, - звiдки вона приходить людинi? А
приходить! Неодмiнно© - ще в мене одна собi прикмета, - мусить же хтось
та вернутись...
- Товаришу генерал армi©, дозвольте привiтати батька, - дзвiнко
вигукнув раптом молодий офiцер, з'явившись, як у казцi, з фронтово©
дороги.
Шамрило глянув - Володимир!
- Здрастуйте, тату!
Обняв старий Шамрило свого Володимира, обняв Володимир батька, один за
всiх братiв, мiцно-мiцно. Потiм вiдхилився вiд нього, немовби хотiв знову
побачити перед собою й, не соромлячись слiз, що зволожили очi, знову
обiйняв його, радiсно зiтхнувши:
- Ах, батьку! Боже ж ти мiй!
Потiм вiн узяв його ширококосту руку й довго тряс молодими сво©ми
руками, дивлячись в очi без слiв... Потiм вiн звучно поцiлував батькiвську
руку, як маленький, хоч i було в нього шiсть бойових орденiв. Так прийшла
радiсть.
Звеличений жертвами й любов'ю стояв перед сином батько. В лiвiй його
руцi тремтiла невипита чарка, й прозорi краплини падали на землю,
виблискуючи на сонцi. I тому, що за ним то© митi незримо стояли iншi
батьки, багато хто, бачивши цю просту сцену, замислився на якусь хвилину.
Чи прийде ж щаслива зустрiч i чи далеко попереду вона? Чи принесе во©н
радiсть додому? Чи тiльки сама слава ося рiд його холодним небуденним
свiтлом, а сам вiн спопелi в сталевому сво му палаючому танку де-небудь
пiд Бреславом, Будапештом - скiльки мiст, скiльки битв попереду! Антонiна,
мабуть вiдчувши все це, руками сплеснула.
- Та годi вже тобi... Чого б я тут плакав! - сказав ©© чоловiк Максим
Троян, з неприхованим незадоволенням Ставлячись до тако© слабостi. -
Медаль i сльози - все в одну купу!
- Так жалiсно, ка©не ти нечуственний! - сказала Антонiна, що
любила-таки поплакати i при прощаннi, й при стрiчаннi. - А хто ж нас тепер
жалiтиме?
- А чого нас жалiти? - сказав Максим. - Тепер не жалiти, а боятись нас
будуть.
На другому кiнцi столу, куди, залишивши молодих, пiдсiв генерал
Глазунов, розмови точились про iншi речi, але куди, власне, йшла мова
звивистою стежкою, вiн довгенько не мiг добвати.
Розмовляли дуже тихо й стримано тро колгоспникiв, що були вже
напiдпитку i, як завжди бува в таких випадках, заважали один одному
говорити.
- Дозвольте, дозвольте! Ну, що ти менi кажеш?
- А що я кажу? - сказав колгоспний бригадио Роман Клунний. - Сказав я
хiба що?
- Та нiби - нi.
- Дурня знайшов. Треба ж думати, що до чого, коли й як. А не так от -
сказав та сказав!
- Та про це ж i мова мовиться!
- А певно. Треба ж таки метикувати. Аякже!
- Iменно.
"Хитра дядькiвня", - подумав Глазунов i присунувся ближче до дядькiв.
- Я що кажу? - звернувся Клунний до генерала. - Я кажу, що розор
справдi-таки величезний, нечистий би його взяв, того Гiтлера, але не знаю
вже, як воно там вийшло по сукупностi рiзних причин i обставин, тiльки з
одного боку це, з другого ж навпаки, я кажу, будь ти неладне, що може
бути... Власне, я не кажу, що може iменно бути, я цього не кажу, та тiльки
я так собi мiркую, та навiть, коли вже чисту правду казати, то й нема в
мене тако© думки, а буцiм от питаю, що, може, й отак можна думати, чи нi,
товаришу генерал? Вам уже воно виднiше, чи як ви... Хомо!
- Та ми, що ми. Ми, як усi, - сказав Хома i запитливо подивився на
генерала. -_ _Це дуже делiкатна справа!
- А ти, Сильвестре?
- Та й я так само.
- I я кажу, що так, - сказав Клунний. - Хiба я що кажу?
- А певно! Ти що казав?
- А що я казав?
- Ти_ _сказав...
- Та нiчого такого я не казав. - Клунний повернувся до генерала.
-Товаришу генерал, що я сказав? Я сказав, - як люди, так i я! Та що там
говорити! Я сво дiло знаю.
- Е, Романе!.. - сказав Хома, маючи, певно, на думцi впiймати його на
якомусь словi.
- А ти не екай менi перед генералом! Сьогоднi з ними гуляю, а завтра
вони мене в атаку посилатимуть, так ти ©м про мене будеш тут екати! Тобi
скiльки? П'ятдесят п'ятий?
- П'ятдесят шiсть.
- Ну, ось бачиш. А я призваний. - Клунний видобув з кишенi призивну
посвiдку. - Ось! Ти про мене ека ш, а я завтра подвиг зроблю! От вiзьму й
зроблю!
- Роби, - сказав Хома, - тiльки ж не треба так неполiтично розмовляти.
Роман образився.
- Ну, ви подумайте... Товаришу генерал, що ви скажете?
- Не розумiю, про що мова, - сказав генерал, остаточно зацiкавлений
цi ю дипломатичною розмовою.
- А мова про те, - Роман рiшуче махнув рукою, - що я хочу запитати вас,
як рiдного, вибачайте, брата, так ось рота затуляють.
- Хто?
- Нiхто не затуля . А тiльки ми його зна мо: за хвилину такого може
наговорити, що за п'ять рокiв потiм не вiдкрутишся.
- Дурниця!
- Про мене, нехай, нехай буде дурниця, питайся, тiльки нас не вплутуй,
- сказав Хома. - Ми на цю мову не приста мо.
- А в чiм рiч? - спитав генерал.
- А в тому, що страшнi речi ско©лись. Генерал помiтив, що Роман був
добре напiдпитку й що його мучить якась нiсенiтна думка.
- Вже ж такого розору, вогню та нiвечення вiд сотворiння свiту не
бачено. Вiрно я кажу?
- Ну_,_ припустiмо, - сказав генерал.
- Так от спало менi на думку...
- Та помовч, Романе, годi.
- Менi не шкода! - випалив Роман, вдаривши себе кулаком у груди й
пильно вдивляючись в лице генераловi.
- Чого саме?
- Анiчогiсiнько! Нехай горить! I нехай воно прахом ляже! Бо все ж iде
на краще, от пригада те мо слово!
- Романе, чи ти здурiв, чи п'яний?
- Не п'яний я.
- Ну, годi! Кинь-но вже. - Ковалевi Сильвестру було дуже нiяково й
прикро. - Вибачайте, товаришу генерал.
- Не перебивай. Дай перевiрити душу на розумнiй людинi. Я тверезий. Я
такий тверезий, товаришу командуючий, - казав Роман генераловi, що мене
вже нiчим не напо©ш... Нема жалю! Був, i нема. Отак от. Зрозумiло? I от я
думаю - чому? Що я за людина?
- Совiстi в тебе нема, - з докором сказав Хома.
- Нi, . А в вас нема iнтелiгентностi нiяко©! - розсердився Роман. -
Образливо менi, так! Приходять дво гiтлерiвцiв, один по-нашому навiть
говорить, мабуть, чи не з колонiстiв. У вас, каже, все погане, а самi ж
завидющi, жаднючi, аж трусяться. Ах, ти ж, кажу, розтуди твою, грабiжнику,
злодюго! Геть, кажу, злиднi! Напiдпитку трохи був.
- Ну й що?
- Розстрiляли, сучi сини. Ось, бачите, дiрка. Сюдою увiйшла, а сюдою
ось вийшла. А це друга. Мало не пропав... А оте все, - Роман махнув в
напрямi вигорiло© вулицi, - все тлiн, мотлох... Хiба це... не довiку ж пiд
стрiхою та стрiхою. Хiба це житло?
- Романе!
- Та коли вже нiяко© тобi влаштованостi нема, а в вiйнi ми, бач, гору
взяли, наше таки зверху, то й краще, виходить, ма тепер прискоритись,
душа з нас геть! Як ви гада те, мушу я жалкувати за цим усiм? - Роман
ударив себе кулаком у груди i вп'явся очима в генерала.
Всi принишкли.
- Якого року? - спитав генерал, посмiхаючись.
- П'ятдесят! - вiдповiв Роман.
- Однолiтки. Питання цiкаве. Хай молодi скажуть. Бо ж вони в основному
воюють. Орлюк !
- сть. Орлюк_ _встав.
- Народ цiкавиться, як воювали, як проливали кров. З чим додому
вертали. Чого жаль, чого не жаль, якi думки? Якi бажання?
- Бажаю перемоги! - сказав Орлюк.
- Нi, ти особисто скажи! - перебив Роман.
- Кажи особисто!
- Особисто я, безумовно, воював, сказати б, три роки майже.
поранення...
- Це не вiдповiдь, це факти, в мене теж_ _вони !
- Кажiть цiлком особисто...
- Особисто я не з Америки прибув, а з фронту, - сказав Орлюк,
звертаючись до Романа. - I цiлком не розумiю, де воно почина ться, це ваше
питання. Коли я скажу, що бажаю розкiшну хату на мiсцi оцих ру©н, чи дiтей
у цьому саду, чи багатий врожай пшеницi, саду, чи гарно© одежi зажадаю, чи
картини, - хiба це цiлком особисте?.. Дозвольте товаришу генерал?
- Кажiть, кажiть.
- Нiколи в боях, або коли лежав поранений, чи побачив розвалену хату,
де на печi замерзли батько мiй i мати й сестер мо©х занапащено, нiколи не
хотiлось менi нашо© перемоги так, як сьогоднi, коли стояв з Уляною перед
законом. Коли ви говорили про продовження роду в iм'я блага держави, я
раптом нiби побачив на мить усiх загиблих товаришiв, усiх! I я збагнув
сьогоднi життя. - Орлюк оглянув сво©х гостей, ру©ни навколо й величну
далечiнь Заднiпров'я. - Так! Менi дуже жаль! Жаль менi вбитих,
замордованих, жаль кожно© вдови, сироти, жаль кожну хатину, кожну
потолочену ниву, кожне зруйноване мiсто. Ненависть i презирство ношу я в
сво му серцi до фашизму, бажаю добра народам, тому цiлком особисто битись
хочу, тому що бажаю перемоги й бiльше поки нiчого не бажаю!
Генерал подивився на Романа. Бригадир колгоспу стояв перед Орлюком
схвильований до глибини душi. Вiн вiдчув безплоднiсть, пустопорожнiсть
свого домислу. Не можна вiдокремлювати пожежi, ру©ни, страждання людей i
величезне напруження ©х сил у вогнi й бурi, не можна вiдокремлювати це все
вiд бажань i завбачень кращого. Ця хибна думка зродилась у нього вiд
самотностi, що в нiй задихалась його пристрасна натура бiльше двох рокiв.
Вiн дивився на Орлюченка i не впiзнавав його. Риси суворо© мужностi
наклала Вiтчизняна вiйна на його молоде добре обличчя. Це був зрiлий
офiцер-солдат, звершитель перемоги. Роман уперше за п'ятдесят рокiв життя
до кiнця зрозумiв, що в перемозi сьогоднi заховане життя, весь його
вирiшальний змiст i життя. Стиснувши кулаки й щелепи, вiн аж затремтiв вiд
припливу волi. Вiн зажадав подвигу, захотiв побрататися з перемогою.
- Ми молодi, - казав далi Орлюк, обнявши здоровою рукою Уляну, - але
оскiльки загинули батьки й матерi нашi, й нема в нас нiкого, крiм
товариства, i ми з Уляною почина мо рiд спочатку, казатиму, як старий, вiд
батька й матерi й усiх предкiв i нащадкiв наших: нiколи нi перед ким не
вiдступить мiй рiд з цього днiпрового берега, з цих колгоспних полiв!
Нiколи!
Саме тодi генераловi Глазунову подали пакет. Запанувала тиша. За якусь
мить генерал пiдвiвся. В глибокiй тишi пiдвелись всi командири й бiйцi. Це
був iнший уже генерал, i iншi бiйцi й командири.
Був вечiр. Танки йшли на захiд з важким гуркотом та виском. Пiд хатами,
що аж стугонiли вiд того гуркоту, прощалися танкiсти з дiвчатами. Гула й
двигтiла земля. З заходу нескiнченним потоком iшли зустрiчнi машини з
безлiччю слiдiв вiйни на сво©х забризканих кузовах. На машинах громадились
покалiченi машини, потрощенi, посiченi кулями лiтаки, забинтованi солдати.
Бiженцi котили на двоколках убогий свiй скарб. Визволенi з концтаборiв,
змученi, виснаженi люди тривожно подивлялись навколо, наче не вiрили ще в
свiй порятунок.
- Геро© вiйни, iнвалiди поверталися зi Сходу в сво© вiдвойованi села,
здивованi й схвильованi.
Зустрiчi. Сльози. Розпитування. Обнiмалася радiсть з горем на дорозi
вiйни, в немазанiй хатi: син повернувся в старiй потертiй шинелi на нових
милицях.
- Iнвалiд я,батьку!
_Батько_. Бачу. Обмiркувати треба цю справу.
_Син_._ _Яку!
_Батько_. Справдi-бо, синку, iнвалiд ти. Тепер вже ти не просто людина,
а людина безнога.
_Син_. Точно.
_Батько_. А безногiсть це дуже делiкатна й непроста штука.
_Мати_. Калiка нещасний!..
_Син_. Ви менi, батьку, лекцiй не читайте.
_Батько_. Я не читаю. Сам бачу, що одно© ноги нема. Болить?
_Син_. Уночi. Прокинусь, лап! - пусто, а-ай!
_Мати_. Ой горенько!
_Батько_. Не плач, наплачешся.
_Мати_. Камiнь!
_Батько_. Помовч. Iнвалiди, сину, рiзнi, як i все на свiтi. Однi вiд
геройства, iншi по случаю, а ще iншi вiд неакуратностi. На те вiйна.
навiть iнвалiднiсть вiд боягузтва й вiд горiлки .
_Син_. Не злiть мене, батьку, я в атаку йшов! Зрозумiли?
_Батько_. Тепер однаково, - в атаку, не в атаку. Вiйна кiнча ться.
_Син_. Це Б лгородська дуга! Зрозумiв? _(Постукав по тлилицi)._
_Батько_. Хай буде дуга. Тiльки ти ©© поменш виставляй, щоб людям на
тебе не було незручно дивитись.
_Син_. Тобто як це так?
_Батько_. А так, що не обтяжуй людей. Людям i без тво © дуги важко,
синку.
_Син_. Ну, спасибi, тату! Он якi люди!
_Батько_. Люди як люди. У кожного своя бiда. Так що подякуй долi та й
кульгай собi делiкатно, не пияч, не горлай та утримуйся вiд брехень. Чому?
Тому що вiд поранення до брехнi - раз плюнути! По собi знаю. А балакати
почнеш годiв через десять, як воно вже там було не було. I буде тобi й
шана, й повага... А певно, горе, що тут казати.
_Мати_. Яке горе? Живий повернувся! Щастя!
_Батько_. Мовчи вже з сво©м щастям. Щастя, щастя! Вiтчизна мало не
загибла, - треба ж кров проливати!
До мало© пiдслiпувато© хатини край села пiд'©здить на вiлiсi генерал i
два полковники. З подивом поглядаючи навколо, заходять у хату,
_Дiд_. Це ти, Опанасе?
_Генерал_. Я, дiду.
_Дiд_. А це?
_Полковник авiацi©_. А це ми - Володимир та Максим. Невже не впiзнали?
_Генерал_. Яка мала хата. Дивно!
_Полковник _Володимир. Дивно. Пригаду ш? Боже мiй!
_Полковник Максим_. Так. Адже вона була велика?
_Дiд_. Розкажiть же, онуки, звiдки ви?, Живi чи вбитi? Чи вже сам я
помер? I вже душа моя говорить з вами. Чи як же менi думати, прости
господи?
_Генерал_. Живiсiнькi, дiду!
_Полковник_. Ми авiацiя. Важкi бомбардувальники. Прольотом.
_Дiд_. Так-так. Важко, кажете.
_Полковник_. Не важко, - лiта мо з важкими бомбами.
_Дiд_. Де?
_Полковник_. Над всенькою землею. Були над Халхин-Голом.
_Дiд_. Чого?
_Полковник_. Над Мадрiдом. В Америцi - переганяли лiтаки. Над Берлiном,
Пло штами! I взагалi облетiли, дiду, всю майже планету.
_Дiд_. Планети не знаю. Чув, а бачити не доводилось. Комету бачив.
Пролiтала колись отам за хлiвом з великим хвостом. Японську вiйну
провiщала. А от нiмець двiчi приходив уже без комети.
_Полковник_. Уже вiн, дiду, без комети й без хвоста.
_Дiд_. Он як. Ну, розказуйте ж, який той свiт, що ви його облетiли!
_Полковник_. Свiт? Це питання!
_Полковник_. Справдi!
_Генерал__. _Свiт_,_ дiду, малий.
_Дiд_. Малий, кажете?
_Полковник_. Невеликий вiн, дiду. Зовсiм невеликий.
_Дiд_. Ай-ай-ай! Шкода менi вас, що так ото свiт ваш всохся та
поменшав. Колись-то свiт великий був. Вирушимо було з Полтави на
Кременчук, давно вже, ще хлопцями чумакували. То ви©демо було в степ, а
степ широкий-широ-о-окий-широкий! А там шляхiв на Микола©в, Молдавiю...
Великий свiт та веселий... Так, кажете, поменшав?_ _Ну, що ж, така вже
ваша доля.
_Генерал_. А скажiть нам, дiду... Що мати наша казала перед смертю?
_Дiд_. Мати? Та щось казала, тiльки забув. Генерал витяг з запiчку
пучечок сухих чорнобривцiв, понюхав i ледве не заплакав.
А на другому кутку села пiд горою, звiдки так далеко видно Заднiпров'я,
мати з дочкою зустрiчаються в хатинi. Невесело й смутно. В сутiнi сiней
прича©лась по кутках печаль. А мати змарнiла й дуже постарi-лась.
_Марiя_. Мамо!
_Ганна_. Донечко! Марi !
_Марiя_. Матiнко...
_Ганна__. _Жива? Чи я сплю, Марi чко?!
_Марiя_. Я, мамо, я...
_Ганна_. Повернулась... Людоньки!
_Марiя_. Здрастуйте, мамо... А Павло? Не чути Павла? Не повернувся
Павло?
_Ганна_. Вдома.
_Марiя_. Павло! Вдома? Де ж вiн? Павле!
_Ганна_. Сто©ть на майданi.
_Марiя_. На майданi?
_Ганна_. На тебе чека . Невже не стрiлась?
_Марiя_. Не бачила. Я йшла низом. Боже! Ну, що ж вiн? Не поранений?
_Ганна_. Цiлий.
_Марiя_. На вiйнi був?
_Ганна_. Бився довго.
_Марiя_. Ким був?
_Ганна_. Капiтаном.
_Марiя_. Капiтаном? Що ти, мамо?
_Ганна_. Чи геро м, - вже не пригадаю. Казали щось.
_Марiя_. Побiжу!
_Ганна_. Тихо йди.
_Марiя_. Не лякайтеся! Мамо?!
_Ганна_. Тихенько йди, доню. Набирайся сили.
_Марiя_. Та що ви, мамо? Я йду. Як серце б' ться! Ой рятуйте! Страшно
менi, мамо!
Не чуючи землi пiд собою, нiчого не помiчаючи навколо, слiпа й глуха
пiшла, побiгла на сiльський майдан, спотикаючись i тяжко й тривожно
зiтхаючи вночi :
- Ой пiду я не берегом-лугом. Ой пiду я не берегом-лугом, та чи не
зустрiнусь з несудженим другом... Здоров, здоров, луже, несуджений
друже... Нi, не так... Що це я? Нi!.. Ой пiду я, молода, не
берегом-лугом... Нi... Iду я, молода, берегом-лугом. Нi, не берегом-лугом,
- низом-долиною... Ой iду я, молода, низом-долиною, та чи не зустрiнусь з
мужем-дружиною! Здоров, здоров, муже, несуджений друже!.. Рятуйте!.. Що ж
це я! Це ж пiсня. Це пiсня. Нащо? Я скажу сво© слова. Таких слiв, як у
мене, нi в однiй пiснi нема. Всього не можна сказати, я знаю, але я зберу
всi сили, всi смутки, всю муку... Скажу: здоров, здоров, друже!.. Павле!..
Де ж вiн? Чому я не бачу його? Павле, обiзвись! Це вернула з неволi твоя
безталанна Марiя-полонянка, дружина твоя. Принесла тобi свiй сором i муку,
дитину незнаного батька. Убий нас обох чи пожалiй, коли ти герой. Де ти,
Павле? Чого менi так темно? Що це менi? Де я? Павле!!!
Не обiзвався Павло, хоч i був близько. Пам'ятник з бронзи належав уже
не ©й, а цiлому свiту.
Вона поклала бiля його пiднiжжя дитину, а сама припала до бронзових
грудей i застигла, як бронза, доповнила пам'ятник.
- Де ти, смерте? Де ти, красуне, ластiвко моя? Пожалiй мене. Де ти
бродиш, гуля ш з iншими, чорна моя сестро? Прилинь, усмiхнися до мене...
Не хочу я жити!.. Павле, Павле!.. Як менi жити?..
- Втiшся, жiнко. Доки молодiсть, виконуй свiй закон. Хай плаче по
менi материна старiсть.
- В чому мiй закон, чим утiшусь?
- Працею, любов'ю, дiтьми.
- Де я найду?
- В добрiй течi© добрих часiв.
- А коли нема ©х там для мене? Безлiч нас...
- Тодi звелич себе в стражданнi.
- Нi, не можу. Не хочу.. Не зумiю. Немiчна й мала я для страждання. Я
не вмiю думати про велике. Я народилась для звичайного життя. Поможи,
порадь мене, як побороти страждання? Якою збро ю?
- Працею.
- Ще чим?
- Iнших шляхiв не знаю. Нема ©х, мабуть.
- Ти правду кажеш, великий мiй герою?
- Я не великий i не герой, хоч товаришi мене й запевняли. Але я
трудився для Батькiвщини у великий час з великими людьми i частку ©х
великостi прийняв на себе, i от я бронзовий стою на сторожi нащадкiв. Ти
пам'ята ш, - сам я мало думав про велике, i говорив я негарно, й жартував
часом нерозумно.
- Ти завжди з усього смiявся.
- Я дiяв, i менi повсякчас було нiколи. Було менi нiколи аж до самого
кiнця. Мало любив тебе, хоч i народжений був для любовi та миру.
- Прощаю...
- Мало голубив...
- Мало.
- Часом забував зовсiм. В походах жалiсть гнав. Суворий був я й часто
навiть злий i грубий, щоб не розслаблювати себе серед прокльонiв, крикiв
про пощаду, труднощiв та iншого. Клятвеним був мiй час, i я виконував свою
клятву серед гуркоту й скреготу залiза, поки одного разу не розлетiвся
кривавим шматтям.
- Мученику!..
- Нi. Мо страждання було хвильовим. Ти хочеш знати - я нiби весь
зрiсся з цим страшним ремеслом битв. Я знав навiть радощi свого ремесла, i
помер я в хвилину захвату. Я йшов тодi в наступ, i ворог тiкав перед мене.
Так i перекажи сво©м дiтям - пiд кiнець тiкав мiй ворог передо мною,
тiкав.
Довго дивились Орлюк i Уляна вслiд танкам. I тiльки коли останнi машини
зникли в пiтьмi за горбом, i гул моторiв, i брязк залiза злилися вдалинi в
знайому музику похiдних ночей, Орлюк поглянув на молоду дружину.
- Ну, Улю, пiшли.
- Ходiмо. Навiть не вiриться, - тихо зiтхнула Уляна, вiдповiдаючи на
щось сво .
- Так, розумiю.
- Залишились удвох, i я неначе, правду тобi скажу, i з тобою, й нi.
Половина з тобою, щаслива, - половини нема. Пiшла з ними й не може
повернутись до тебе.
- I менi так.
- Менi так сумно.
- I менi.
- Правда?
- Еге. Я ж про тебе зовсiм часом забувала.
- I я.
- Правда?
- Ну, де там не забути...
Вони зрозумiли, що не вийшли ще з вiйни. Вони належали ще ©й, як
палаюча будiвля належить вогню. Перед ними поставали в пiтьмi кричущi
заграви трьох полум'яних лiт.
Вони згадали, як гнiв загиблих товаришiв мiцнив ©х вiдвагу. Як,
забуваючи одне про одного на нескiнченно важких дорогах вiйни, вони частку
сво © любовi переносили на товаришiв по збро©. Як любили вони ©х, мов
частинку самих себе, свого гнiву, й чим далi, тим дужче, i ця любов
пiдносила ©х дух i привела додому. Смерть довго полювала за ними i не
вполювала. Вони пiдiйшли до сво © хати.
- Хто тут? - пролунав незнайомий голос вартового.
- Сво©.
- Тут зайнято.
Виявилось, ©хню хату зайняли вже. З двадцятеро фронтовикiв спало вже на
долiвцi, на лiжку, лавах, полу. Один поранений казах лежав навiть на столi
й тихо стогнав.
Вони пiшли до Антонiни. Там було те ж саме. Тодi Антонiна постелила ©м
шлюбну постiль у садку на старих санях. Вони були щасливi пiд вiдкритим
зоряним небом.
- Яке небо! Iване, глянь... Кiнчилась наша вiйна.
- Нi. О нi!
- Яке величезне неймовiрне життя! Яка вiйна!
- Ага.
- Ми нiде про це не читали.
- Не читали, не думали. I нiхто не думав.
- Все наче сон.
_-_ I менi. Так, нiби ми цiле сторiччя прожили.
- Атож. Ти помiтив? Все-все стало iншим. Все змiнилось.
- Так. I я?
- I ти.
- А ти?
- I я. Але ж ти весь вже зi мною?
- А ти?
- Менi зда ться - так. А ти?
- Я? Пам'ята ш, я не раз казав тобi перед вiйною про свою жадобу до
життя?
- Так.
- Менi завжди хотiлось нiби роздво©тися, розмножитися, розiрватися на
сто шматкiв, i щоб кожна моя частина жила, й творила, й пiзнавала рiзне
гарне, i щоб все це був я.
- Пам'ятаю.
- Тобi вже нiчого не шкода там?
- Нi.
- Ти любиш мене?
- Я люблю тебе.
- Я люблю тебе. Я люблю в тобi все - люблю землю, по якiй ти так багато
пройшла. Люблю небо й повiтря, яким ти диха ш.
- Коханий мiй.
- Кохана моя. Я люблю тебе, як хлiб i мед i як воду. Люблю цей сад, i
цей берег, i Днiпро, в якому ти купалась, маленька рибка, й пила з нього,
й смiялась на його пiщаних берегах.
- Я заплющу очi, - кажи.
- Я багато... вбив.
- Не треба.
- Не буду. Я ж бо й сам весь поранений...
- Нi. Нi. Кажи, що ти думав.
- Я думаю, що ми з тобою знов сто©мо бiля основ життя. Вся найголовнiша
праця у нас, що б хто не казав. Вся краса, яко© шукають художники, поети,
всi пейзажi, всi сходи й заходи сонця, всi трави, квiти, плоди, насiння,
всi жнива, всi пори року, - все, що дороге й любе живiй людинi, все це
наше. Роса вечiрня i вранiшня роса...
- Роса! Iваночку, як я люблю вранiшню росуi
- Багато людей не знають, що то - роса.
- Бiднi.
_- _ м не потрiбна роса. В них iнше щастя. Схiд Сонця ©м теж нi до
чого.
- Так. Вони нiколи не бродили по росi босонiж.
- В них дуже тоненькi пiдошви.
- Я б усiх примусила ходити по росi.
- Це поки що неможливо.
- Чому?
- Дуже дорого це. Але так буде. Людина повернеться на вранiшню росу.
Навколо не© цвiстимуть сади. А в квiтучому саду неможливо не те що вбити,
а навiть лаятись.
- Правда. Я пам'ятаю...
- А зараз не роса людинi, а дах потрiбен.
- Не треба менi даху. Я хочу спати з тобою просто неба й бачити зорi.
Так почалось ©х нове життя.
Дорогою вiйни йшли вдалинi силуети машин i гармат. До них долинала
нiчна музика та мних пересувань, чи то ©м здавалось, поки вони не поснули.
На високiй днiпровiй кручi бiлiли ру©ни. На ру©нах зацвiтала перша
молода вишня. А за вишнею в прозорiй синявi ночi далеко внизу мерехтiла,
танучи у пiтьмi, могутня днiпрова повiдь.
I от на Уляну найшов сон.
- Хто тут?
- Кияни, - сказав той, що пiдiйшов. - Князь Святослав i во©ни. Ми -
сон.
- Нi, нi... - прошепотiла Уляна. - Хiба може приснитися людина людинi
через тисячу рокiв?
- На цьому мiсцi, так, - сказав Святослав. - Це старий берег. Он там
стояли мо© човни.
- Але ж якi лiта минули. Столiття пройшли...
- Вони зiйшлись нинi край тво © постелi, ланки часiв минулих i лiта
прийдешнi.
- Не розумiю, не збагну... Iване. Ти спиш? Iване...
- Яка древня трава, - сказав Святослав i взяв жмут трави, - i так само
пахне. I тi ж зорi. I Днiпро вже тодi був старий, коли я линув думкою за
Дунай.
- Але чому цi © ночi... товаришу генерал? Ви хочете хрестити мо©х
дiтей?.. Iваночку, це ти?
- Що тобi?
- Ти спав?
- Нi.
- Нi?..
- Я думав про Дунай.
- Ой коли? Скажи, коли це було?
- Га? Не знаю. Я сплю, я сплю пiд цим небом.
- А що ти сказав? Iваночку, що це було!
- Що було?
- Ти сказав про Дунай. Ти сказав, що всi сторiччя зiйшлись,
розiрванi... Що ти ще сказав? Ну, пригадай!
- Це тобi приснилось.
- Менi страшно. Це така давнина... Що це було, ти зрозумiв? Що це?
- Це було почуття. Тiльки це сон.
- Та хiба ж може двом приснитись той самий сон? Пригорни мене, пригорни
мене. Боже, як хороше... Якi зорi! Якi! Ми щасливi. Та хiба ж можна бути
такими щасливими?!
Вiн обняв ©© сво©ми мiцними руками.
Вона дивилась на зоряне небо, i дорогоцiнна та©на щасливого майбутнього
засвiтилась у ©© очах.
Свiтало.
Незабаром все Правобережжя Днiпра прийшло в рух. Всi чотири укра©нських
фронти вiд полiських болiт до самого Чорного моря знялись помахом дино©
руки й рушили на захiд.
Але коли скресли раптово рiки i древнiй бог весняно© грязюки пустив у
дiло сво© ресурси, що нi кiнному, нi пiшому не стало ходу, куди не
поткнись, загули моторизованi армi©, забуксували, залаялись всiма мовами
водi© машин i стали.
Тодi чотири укра©нських фронти вiдокремились вiд сво © технiки з самою
лише легкою збро ю й пiшли наперекiр стихiям i во нним доктринам громити
ворога й гнати його так, як не гнав ще нiхто нiколи.
Багато напишеться книг про цю дивовижну весну, багато складуть пiсень,
наукових праць та спогадiв.
Ненависть воюючих була такою великою, незлiченнi маси обох сторiн так