Щось дуже по-науковому заспiвав я - депресi©, експресi©, ритми.
Начитався технiчних журналiв. Останнiй тиждень нiяко© белетристики не можу
читати, всюди фальш вiдчуваю. Герой, наприклад, серенаду коханiй спiва , а
я йому: "Яко© б ти заспiвав, дiзнавшись, що за три тижнi капут тобi буде i
черви тебе точитимуть?" Гортаю пiдшивки технiчних журналiв, там хоч якась
конкретнiсть . Заспокою .
Щодо науковостi, то я б i загогулистiше мiг утнути, невагомiсть
космонавта i невагомiсть Загатного, порожнеча космосу i порожнеча
Терехiвки, i таке iнше. Але поспiшаю. Хтозна, можливо, це остання сторiнка
мого генiального роману... Бiдолашне людство! Скiльки воно втратить! У
менi несподiвано збудився гумор. Завтра ©ду в мiську лiкарню. Без папiрця
звiдси не приймуть, але я зайду наприкiнцi прийому, коли вже не буде
черги, скажу, що раптом стало погано, впрошу, вблагаю лiкаря, хай зазирне
в мо горло. Хоч вони й не скажуть, якщо рак, але я по очах зрозумiю.
Стану в дверях i проголошу ©й чи йому: "Тiльки чесно, скiльки менi жити
лишилося? Маю важливу роботу й мушу знати, на скiльки розраховувати,
будьмо дорослими людьми, лiкарю..." Вiн назве мiсяць чи, може, три тижнi.
Тодi тиждень я вiдкину, в останнi днi звалить, уже не розженешся з
писанням, лишиться мо©х днiв п'ятнадцять - двадцять, складу план роботи,
скiльки сцен лишилося домережити, менше про себе, бiльше про геро©в, i
таки допишу роман. диного боюсь - аби силомiць у лiкарню не поклали чи в
Терехiвку не повiдомили. Бо почнуться ойки та зойки, вже й без того
дружина пiдозрiливе погляда , чомусь ти нiби схуд, каже...
Але будьмо оптимiстами! Намагався сьогоднi густи, як Загатний, коли
йому зле трапля ться, але ще тоскнiше ста . Хоч далi, зда ться, уже й
нiкуди...
До побачення на тiм свiтi.
"На тiм свiтi" по-нiмецькому не вмiю сказати, хоч дванадцять рокiв
нiмецько© вчив. Даруйте... Ха-ха...
!!!!!!!! Про мiй стан можете судити з цих знакiв оклику. Я ©х тут
пiвсторiнки наставив. Пишу наступного дня, ввечерi. Щойно з автобуса.
Тiльки жодних емоцiй. Я й так витанцьовував у дворi лiкарнi. Збожеволiв з
радощiв. Трапля ться. Я весь зараз зiтканий з цього слова: житиму! Житиму!
Житиму! Житиму! Житиму! Симфонiя. Полонез. Бетховен. Штраус. Глюг чи Глюк.
Не пам'ятаю. Був такий композитор. Плювати менi зараз на всiх
композиторiв. Я житиму. Я житиму. Подробицi завтра. Подробицi листами.
Привiт поштаревi. Жду отв та, як соловей л та. Подробицi завтра. Я iду
спати. Я iду спати. Я житиму. Я житиму!
Ви коли-небудь народжувалися вдруге?
А спробуйте...
Звернуло на другу - повз редакцiю вiд центру Терехiвки поспiшали на
обiд службовцi, метушливi, якiсь занадто дiловитi; вони розсмоктувалися
селищними вуличками i завулками, зникали пiд солом'яними та бляшаними
дахами, наче iлюстрували вiдомий заклик до спiлки села з мiстом. Iвану
Кириловичу бiльше подобалось, коли за годину вони вертали з обiду -
приглушенi ситою сiльською ©жею, з переповненими черевами, кроки повiльнi,
трохи лiнуватi, й очi дрiмотно-ласкаво мружаться до сонця. В усякому разi
такими уявлялись йому цi щоденнi циклiчнi манiфестацi©.
Загатний стояв бiля вiкна й iронiчно посмiхався. Руки складенi на
грудях. Редакцiя спорожнiла, тiльки пiд шовковицею редакцiйнi холостяки
грали в шахи. Його сколихнуло, коли уявив себе в тiй чередi: голодна,
поспiшна хода до ©дальнi й сонна, крiзь масну спеку назад. Вiн не пiде
обiдати. Можливо, пiзнiше. Випити б чогось холодного. Нiякого апетиту. Нi
до чого. Повна мертвотнiсть. Душевний штиль. Штиль - коли нi вiтерцю.
Спущенi вiтрила. Порожнеча. Трупний запах. У спеки трупний запах. Якусь
розрядку. Хоча б гроза, дощ: вибiгти у двiр i танцювати пiд градом та
блискавками. Задуха.
Редакцiйним двором котиться Параска Пантелеймонiвна, бiблiотекарка, яка
вона повнюща, аж салом трясе, на терехiвських хлiбах вони всi тут гладкi й
переляканi од народження, щогодини нова чутка, реорганiзацiя району,
коха ться в терехiвських плiтках, склад новин, елеватор пересудiв, а вже
вiд не© - по установах, централiзацiя, механiзацiя, технiку на службу
людинi, сьогоднi грози не буде, пектиме весь день, вiн ненавидить
Терехiвку, розiмлiлу вiд спеки, i пiсок хрускотить на зубах, бiблiотекарка
вже стука в дверi:
- Прошу...
Параска Пантелеймонiвна розпливлась на порозi в усмiшцi, що зичила
радiсть i щастя усьому свiтовi:
- Драстуйте, Iване Кириловичу! Що новенького?.. Це були ©© ритуальнi
слова, Загатний чекав на них. Пiдкреслено байдуже вiдповiв, опустивши очi:
- День добрий. Та таке...
Жiнка злегка насторожилась:
- Хiба що?
Iван пересунув папери на столi, вiдчинив шухляду й розумiюче
всмiхнувся:
- Нiби не зна те...
- Ой, Iване Кириловичу, й гадки не маю, грiм мене побий, коли я хоч
слово чула, - ©© обличчя благало, - Iване Кириловичу, слово честi, тiльки
мiж нами, я для вас i книжечку, що ви просили, приберегла...
- То ви не зна те, що завтра буде? - дуже серйозно спитав Загатний.
- Що? - ©© очi тривожно округлились. Чутки про реорганiзацiю все
певнiшi, а вони з чоловiком нещодавно побудувались у Терехiвцi: - Невже?..
- А ви нiкому? - Загатний недовiрливо обмацав поглядом вiкна.
- Та ви що... - майже образилась Параска Пантелеймонiвна, хоч
неспроможна була зата©ти вiд першого стрiчного жодно© дрiбницi: - Ви ж
мене зна те, Iване Кириловичу...
- Дверi щiльно? - кинув Iван. Вiн насолоджувався хвилиною, намагаючись
не дивитися на сцену збоку, щоб не оцiнювати себе.
Жiнка навшпиньках пiшла до дверей, пишне тiло здригалося в ритм ходi.
Дверi були зачиненi щiльно.
- То ви не зна те, що буде завтра? - Йому захотiлося випити, упитись,
напитися, сп'янiти.
- Що? - з глухою урочистiстю прошепотiла Параска Пантелеймонiвна.
Загатний перечекав, намагнiчуючи тишу, ввiбрав у плечi голову i,
та мниче, спiдлоба дивлячись у зблiдле обличчя гостi, прошепотiв самими
губами:
- Се-ре-да...
- А щоб вам! - гукнула Параска Пантелеймонiвна по хвилi, отямившись. З
©© обличчя довго не зникало передчуття чогось незвичайного, страшного.
Вона все ще стояла на порозi велико©, жадано© та мницi. Згодом усмiхнулася
нiяково, зрозумiвши, що з не© зле покепкували. I непомiтно вислизнула
надвiр, забувши, чого навiдувалась до редакцi©.
А Загатний реготав. Сухий, безрадiсний регiт трусив, шматував його.
Iван не тiльки радо корився тiй вибухлiй силi, а й прагнув ©©, накликав,
пiдстьобував, боячись тишi, яка примусила б зазирнути в себе. Вже несила
смiятися - задихався, гортаючи закляклими пальцями папери на столi, i все
одно вичавлював з грудей штучнi клекоти. Хтось мусив його порятувати,
взяти Загатного вiд Загатного й повести бозна-куди, хай по хистких хвилях
ще одно© iлюзi©, тiльки б не жорстока яснiсть.
Iван Кирилович перехилився через пiдвiконня та гукнув ледве не на всю
вулицю:
- А чи не випити нам, хлопцi?
Очучвiрiлi вiд спеки, хлопцi навiть не подивувались з неждано©
пропозицi© начальства, полишили шахи й почали порпатися в кишенях. Але
Загатний легким рухом висмикнув з гаманця лискучий папiрець, подав Гужвi:
- Органiзуйте, що треба, тiльки не дуже мiцне... Вiн пройшовся по
спорожнiлих кiмнатах, радiючи майбутньому сп'янiнню. Зарипiли дверi,
входили хлопцi, тепер вiн буде не сам, i не лишалося часу аналiзувати
власну душу. Застелили стiл газетою. Гужва дiстав з кишенi двi пляшки
портвейну, дрiбно наструганий сир, банку кiльки в томатi i шмат ковбаси.
Окра ць черствого хлiба знайшовся в багажнику мотоцикла - вiд учорашнього
рибалення Гуляйвiтра. Пляшку вiдкоркували рiжком рядкомiра, банку-шилом,
яким друкарка проколювала для пiдшивки газети. Кiльку брали на блискучi
свинцевi пластинки-заставки. На всю редакцiю знайшлася одна склянка, ©©
вiддали по старшинству Iвановi. Iншi пили з пластмасових пiдставок для
олiвцiв. Збудженому Загатному все було вдивовижу, його веселила
конкретнiсть навколишнiх речей, все хотiлося робити самому - ламати хлiб,
вiдкорковувати пляшку й сполiскувати над вiдром пiдставки. Смiявся -
коротко, зворушено; широко цибав по кiмнатi. Далi пiднiс склянку,
наповнену червонястим вином:
- Вип' мо, товаришi, за те, щоб ми почувалися вiльними вiд самих
себе...
Здравицi нiхто не зрозумiв, але всi були зворушенi урочистiстю
Iванового голосу. Загатний цiдив вино, заплющивши очi, з насолодою
всмоктував кожну краплину, що несла забуття й легкiсть. I чим ближче було
до денця, тим смiшнiшими видавались його недавнi болi - пив зрiдка, та й
спека. Наперекiр дi тичному ранковi апетитно жував ковбасу з черствим
сиром, сьорбав з пластинки кiльку в томатi. Легка, безпричинна радiсть,
завинута в голубий серпанок прозоростi,- зараз не iснувало нi тридцяти
безплiдних рокiв, нi душевно© втоми, тiльки п'янувате ширяння над свiтом i
самим собою. Вдивлявся в обличчя колег, якi вони всi близькi, рiднi,
гарнi, навiть пошкодував, що мiж них не було товариша Хаблака, вони б
зараз обнялися, i всi конфлiкти щасливо владналися б, вiн би навiть
вибачив учорашнiй програш, вiн усiм дару сво© образи, хай i вони йому
вибачать. Це нiчого, що всi iснують окремо, кожен по собi, щось дине,
спiльне поза матерi ю, часом, простором. Думки були химернi, туманнi,
реальнi контури речей губилися в тютюновiм диму.
- Колю, дайте сигарету...
Вiн вперше назвав Гужву так просто i лагiдно - Колю. Який милий
хлопчик. Сигарета - символ днання. До бiса всi слова. Один раз живемо.
Завтра кiнець свiту. Завтра кiнець свiту. Золотозубий складач, недавнiй
моряк, принiс гiтару, сiв на край столу, з акторською недбалiстю торкнувся
струн. Струни вiдповiли мелодiйно сумовито. Це був мотив пiснi, знайомо©
Iвановi з армiйських рокiв, невимушено© i трохи сентиментально©. Проблеми
вигадують неврастенiчнi iнтелiгенти, такi, як от вiн, а насправдi все
дрiбницi, все простiше, людянiше.
Бутылка вина...
Не болит голова,
А болит у того,
Кто не пьет ничего...
Загатний вiдчув, що цi сентиментальнi ритми, цi мiнливi хвилi ось-ось
доконають його i вiн упаде на груди Дзядзьковi, або Гужвi, або
золотозубому складачевi i ридма ридатиме. Пiдвiвся i пiшов крiзь тiняву
редакцiйних кiмнат, доки не опинився в коридорi, просто яскраво-бiлого
прямокутника) вiдчинених на подвiр'я дверей. Тут оговтався й хотiв
вiдступити, втекти назад, у рятiвнi сутiнки, але було вже пiзно: свiтло
зачарувало його. Сонце висiло в зенiтi, i все, що iснувало навколо, не
мало тiней. Короткi, темнуватi злами лише пiдсилювали загальну яскравiсть.
Безсоромна, гола бiлизна не знала компромiсiв, жодних iлюзiй. Вилиняле
подвiр'я було вщерть налите сонцем. Бiла стiна гаража, бiла лава, бiлий
паркан, навiть мотоцикл пiд шовковицею якийсь блiдий, вигорiлий. Бiлi
корови-зайди бродили по двору. "Знову бабиська повипускали, - вибухаючи
раптовою злiстю, подумав Iван. - Мало ©м вулицi. Нiби редакцiя - за©жджий
двiр... Нiби чортзна-що..."
Вiн не стримував, не гнуздав сво © злостi, а ревно пiдiгрiвав, зиркаючи
на млявих корiв, нiби на сво©х лютих ворогiв. Знову було куди втекти вiд
полуденно© ясностi, а вiн так прагнув втечi! Пiдбiг до мотоцикла, сунув у
фару сiрника, смикнув ногою стартер. Мотор чмихнув, торохнув. Iван рiзко
взяв на себе газ i рвонув до ворiт. Бiля штахету круто розвернувся,
штовхнув корову переднiм колесом. Корова сахнулася, гойднула рогами i,
пiдiбгавши хвоста, ковзнула в рятiвну прогалину ворiт. Загатний кинув
мотоцикла лiворуч, прямо в настовбурченi коров'ячi роги, наполоханi очi
тварини майнули перед ним, важезне тiло, впавши на колiна переднiх нiг,
миттю вирiвнялось, i шлейф куряви лiг упоперек вулицi. Iван робив по двору
коло за колом, нещадно газуючи i вичавлюючи з перегрiтого мотора все, що
можна було вичавити. Осатанiлий мотоцикл ревiв та плювався густими
клубками диму, настрополоханi корови, зшаленiлi вiд спеки, гуркоту, чаду,
теж металися по двору, ранячись об гостряки акацiй та штахет, кружляло
палюче сонце, гойдалася пересохла земля, i десь далеко давилися смiхом,
перехилившись через пiдвiконня, сп'янiлi хлопцi.
Можете уявити, як менi кортить розповiсти нарештi про сво© пригоди у
мiстi. Бо ж, окрiм цього зошита, нiде й нiкому не повiда ш. Поголоскiв
лячно. Того вечора дружина присiкалась: "З яко© радостi нажлуктився?". Ви
ж, мабуть, теж помiтили, що я трохи пiд мухою був. Та, кажу, знайомих у
бiбколекторi зустрiв. А в головi бубни гопака вибивають.
Ну, одне слово, пробився я до лiкаря без запису. Певно, вигляд такий
мав, що не наважилися вiдмовити. Сiв до-столика з усяким блискучим
причандаллям, а серце в три молоти з перервами: тук-тук-тук, тук-тук-тук,
тук... В обличчя лiкарки очима втупився - помiчу, думаю, хоч i не скаже
про рак. I жодних думок, буцiмто на страту привели, буцiмто бiлий свiт на
цiм тьмарi . Рота вiдкриваю, вона лампу ближче пiдсува , холодний смак
металу, перестук годинничка на ©© руцi, нiби цвяшки в труну забивають...
Ага, про настрiй, в якiм ходив я того дня по мiсту, доки до лiкаря
втрапив. Снiжок молодий, зеленi ялинки бiля театру, дiтвора з санчатами,
першi новорiчнi iграшки у вiтринах, а для мене все одного кольору,
сiро-бурого, прощаюся з усiм, сльота в душi жахлива, i так себе жаль, так
жаль. Стану лицем до вiтрини, нiби замилувався, й сльози ковтаю... Тiльки,
зда ться, рота вiдкрив, а вона уже й до столу одвернулась, пише.
- Ну що... лiкарю? - запитую дуже тихо.
- Та нiчого там нема. В свою амбулаторiю зайдете, двiчi змажуть - i
згадки не лишиться. Холодно© води, мабуть, випили...- байдуже проказала
лiкарка, не виявляючи жодних емоцiй.
- Я вас дуже прошу, подивiться уважнiше. Я ковтати не можу третiй
тиждень, i отут усе здерев'янiло,- я вже благав, ладен стати на колiна.
Вона стенула плечима, знову ввiмкнула лампу й почала обмацувати,
обдивлятись мо горло. I знову на обличчi не проступило нiчого, окрiм
втоми.
- Це трапля ться перiодично, коли вирiзають гланди. Даремно хвилю тесь.
Вигаду те собi хворобу...
Тодi я зважився вiдкрити карти:
- Правду кажучи, лiкарко, я пiдозрюю у себе рак. I прошу сказати
вiдверто, я не маленький...
Нi, вона не засмiялась. Вона трохи сумно й поквапно звела брови:
- Скiльки вам рокiв?
- Двадцять вiсiм. А що?
- Уперше в такому вiцi зустрiчаю ракоманiю. Найтиповiше пiсля сорока...
Знову сiла до столу. Я все ще не наважувався повiрити, мо©й паленiючiй
головi уявлялась всесвiтня змова проти Миколи Гужви. Навiть руки на
колiнах тремтiли. Я сховав ©х до кишень. Морозило.
- А може, ви не наважу тесь сказати менi гiрку iстину? Розумi те, в
мене серйозна робота, я повинен закiнчити i мушу знати, скiльки днiв
лишилося...
- Ну й дивак... Хiба б я вiдпустила вас iз цим папiрцем, помiтивши щось
серйозне?
Так-так, вона б не вiдпустила. Вона вiдповiда за мене. Мо му розуму
цi © хвилини потрiбнi були саме такi докази. Вона б не вiдпустила. Отже, я
житиму. Я житиму! Вiдтодi я наспiвував цi слова увесь день.
- А я, дурний, мучився, помирати зiбрався,- забелькотiв я, вiдчувши, як
мiльйоннотонний вантаж сповза з мо©х плечей i я випростуюсь. - Такий
похоронний настрiй. Важливу роботу хочеться закiнчити, вночi прокидаюсь, а
воно чавить, сядеш до столу - кавалок хлiба в горло не лiзе, а тут ще й
розмови всiлякi про рак, велике спасибi вам, пробачте, одного дня я вже
думав...
- Менше треба про хвороби думати. До побачення,- не досить гостинно
обiрвала мене лiкарка, але я б усе вибачив ©й то© хвилини.
Я вибiг з кабiнету, затискуючи в спiтнiлiй долонi рецептик, поспiхом
накинув у роздягальнi пальто, мало не забув авоськи, уже з вулицi
вернувся, в менi вирувала енергiя, я помолодшав рокiв на десять. Молодий
снiжок рипiв пiд ногами, зеленiли ялинки, в парку дiтвора лiпила снiгову
бабу з мармеладними очима, тротуарами квапилися жiнки в яскравому вбраннi,
у вiтринах блищали ялинковi прикраси - i все те в барвах, кольорах, русi,
усе те жило, i я з ним жив.
Такий апетит до життя раптом збудився, збожеволiти можна. Накупляв
ялинкових цяцьок, хоч у нас торiшнiх досить. Придбав двi платiвки з
джазовою музикою, хоч терпiти ©© не мiг ранiше, - раптом захотiлося чогось
гострого, бурхливого. Купив матерi© дочцi на платтячко та хустину дружинi.
I все таке яскраве, до неподобства - вдома дивувались. I така в менi
спрага яскравостi, святковостi пiсля майже тритижневих сутiнкiв
прокинулась, що я ризикував усю платню на барвистий дрiб'язок розкидати,
нiби дикун який. Подумав, що дешевше вгамуватись у ресторанi, випити за
друге народження. Так i вчинив.
Найцiкавiше, що горло мо перестало болiти, тiльки-но я вибiг з
лiкарнi. А вчора перед сном випив гарячого чаю, то нинi жодно© хворостi не
вiдчуваю. '
Сьогоднi я надибав народну мудрiсть: боягуз тричi вмира . Що ж, правда.
Але не поспiшайте кепкувати з боягузiв. Зате ж i народжу ться боягуз
тричi! I кожного разу заново вiдкрива свiт. Це прекрасне вiдчуття. Заради
нього варто вмирати, повiрте менi.
Упiймав себе на тiм, що вподобав брати речi до рук або хоч торкатися
©х. Чорнильницю поставиш на долоню i милу шся. Не так чорнильницею, як
собою: вiдчува ш дотик, вагу, колiр - отже, живий Микола Гужва. А то
раптом найпростiше щось, дрiбничка, хай навiть нерозтала снiжинка на
рукавi пальта, крихiтна, нiжна, розчулить до слiз. Живу...
Вночi випало багацько снiгу: вийшов у самому светрi, за лопату - i
вперед. Прокидав дорiжки в дворi, до погреба, до ворiт, а тодi вздовж
вулицi як зайняв смугу - метрiв з двiстi прогнав. Справжнiсiнькiй тротуар.
Шкода, на роботу вже час було, теща покликала снiдати. Морозець обличчя
поколю , щоки палахкотять, у м'язах бадьорiсть, сухий снiжок шурхотить пiд
дерев'яною лопатою, дишеться легко, ворона зимним туманцем на яблунi
карка , люди вiтаються, жартують - живу...
Цього вже не зiтреш з пам'ятi, як учорашнього дня. Дурний сон; жалiбна
усмiшка Параски Пантелеймонiвни, його неврастенiчний регiт, пляшка,
корови, вилинялий вiд сонця двiр... Героя роману з нього не вийшло.
Обличчя хлопцiв у вiкнах редакцi©: а король, виявля ться, голий! Iнакше
кажучи, вiн такий же, як i ми. Бога розiп'яли, сочиться кров, злiта ться
гайвороння. "Ага, вiн теж iз плотi, вiн смертний, а удавав iз себе бога!"
- галасу натовп. Трiумф. Гидко. I накурився знову. Коли б зiбрати усi
обiцянки та клятви не курити... Спасенними намiрами вимощене пекло. Може,
й справдi вiн занадто легко засуджу ближнiх? Може, вони все розумiють,
лише несила побороти себе? Невже стати iнакшим, нiж ти , неможливо? Дурнi
проблеми. "Не будьте подiбнi кроту, в землю влюбившемуся".
Сковорода. Його не обходять "простi й маленькi". Його, Iвана 3агатного,
треба мiряти iншою мiркою. Ага, ось воно. Тiльки не згубити, iншою мiркою.
Вади людей, що зводяться над масою, як вежi, лише вiдтiнюють ©хню велич. У
великих iндивiдуальностей великi вади. Формула, яку слiд пам'ятати, коли
оцiню ш себе. Тодi не впадатимеш у розпач вiд першо© темно© плями на сво©х
бiлоснiжних шатах.
Два полюси в душi справжньо© особистостi й боротьба мiж ними. "Раздели
себя, чтобы узнать себя". Генiальний старець. "Наше життя - це безперервна
боротьба". Плiднiсть цi © боротьби. Цiкаво, як дивиться маленька людина на
велику. Погляд посередностi на розiп'ятого бога: "Дивiться дивiться, в
нього ноги кривi!.." Радiсть посередностi: у мене теж кривi, отже, хоч
щось рiднить мене з богом. Маса любить дiзнаватись про вади титанiв. Маса
смаку огрiхи великих людей. Маса судить ©х власним судом. У маси власний
кодекс законiв. Але iсторiя все ставить на сво© мiсця. В iсторi© сво©
закони. Закони титанiв. Божевiльнi думки. Тихо. Чiтко сформулювати. Отже:
"Двi моралi - мораль малих i мораль великих людей, керманичiв. Не судити
яскраво© особистостi за законами моралi для мас. Мораль iсторi© - мораль
сильних особистостей..."
- Iване Кириловичу!
- Хвилинку...
"...Розвинути думку. 12.07".
- Iване Кириловичу! Матерiал РАТАУ - для обов'язкового видрукування.
Термiново. Чотириста рядкiв...
- Я так i знав. Доведеться все заново. Хай спопелi ця гладка
Терехiвка! Несiть макети...
(Засмучу допитливого читача, який, певно, вже радi : "Нарештi спiймав
Гужву! Звiдки вiн може знати, що думав Iван Загатний сiм рокiв тому, по
обiдi, о 12.07? Висмокту , як i всi писаки, з пальця..." Не поспiшайте!
Знаю. Бо чув немало монологiв Iвана Кириловича у вечiрнiх сповiдях. Бо,
найпереконливiше, ось передi мною шмат газетного паперу, на якiм рукою
Загатного сконденсовано результат його тодiшнiх думок. Записку я
процитував оце вище. Думаю, що з монологiв та записки можна досить точно
реставрувати хiд Iванових думок. Бачите, трохи не детектив. Нi, пiд мене
не пiдкопа тесь.
Хочете знати, звiдки в мене записка? Розповiм. Я вже казав, що замолоду
не збирався писати романiв, але Iван Кирилович здавна цiкавив мене.
Можливо, передчуття. Чесно кажучи, i таке гадкувалось, а що, коли справдi
раптом випреться Загатний у знаменистостi, вiд нього усього можна чекати,
тодi на старiсть Гужвi заняття буде: спогади писатиму та до журнальчикiв
посилатиму пiд ювiле©, слави й поваги у людей iнтелiгентних заживу, ще й
копiйка яка на лiки перепаде.
Коли нарештi розiгнали Терехiвський район, менi випало палити
редакцiйнi архiви. В редакцiях заведено зберiгати жмутки гранок, макетiв,
рукописiв, шпальт кожного номера окремо. Ось я за них i взявся, знаючи
Iванову звичку занотовувати сво© думки на перших-лiпших папiрцях, аби
пiзнiше переписати до щоденника. Зажинок був щедрий. Вiн i допомiг глибше
зрозумiти Загатного та змалювати на цих сторiнках хоча б тiнь цi ©
неабияко© людини.
Ага, про щоденники. Без сумнiву, вони iснують. Такий уже характер в
Iвана Кириловича, що з самим собою розмовля вiн охочiше та щирiше, анiж з
людьми навiть близькими по духу (примiром, зi мною). Чи варто казати, як
би хотiлося менi зазирнути до тих щоденникiв? Але це, звичайно, неможливо.
Iван не Люда. Там у столичному ресторанi, я й натякнути не насмiлився.
Правда, i без щоденникiв уже два зошити змережив. Останнi днi особливо -
такий писучий став. Готувався до коротенько© iнформацi© про записку, а
списав двi сторiнки. Просто бiгунка словесна, пробачте на словi. Спинитися
не можу. Але не забуваймо Iвана...)
Уля принесла макети. Звiсно, три сторiнки доведеться макетувати заново.
Диявольська робота. А ще ж не зна ш, що передадуть завтра, в день верстки.
Але в душi радiв спiшнiй роботi. Вона збуджувала, виривала з лабетiв
утоми, депресi©. В обiд маятник рiзко гойднувся лiворуч, потiм вiдповiдно
праворуч, це коли й жити не хотiлось, тепер потроху вирiвню ться. Червоний
олiвець, рядкомiр, лiнiйка так i мерехтiли в його тонких пальцях,
коректори ледве встигали носити гранки, друкарка спiшно вистукувала новий
план номера - вiн працював, вiн був у сво©й стихi©. Давно скiнчилася
обiдня перерва, по редакцiйних кiмнатах снували люди - для Загатного
нiкого не iснувало, окрiм макетiв i часу. Так, часу, бо саме час був для
нього зараз найбiльшим ворогом. Вiн спливав дуже повiльно, краплинами, хоч
Iван Кирилович i захопився роботою. З усiх мрiй у нього лишилась
одна-однiсiнька: проб' п'ять разiв, вони всi розiйдуться по сво©х
домiвках, вiн лишиться сам у тихiй, соннiй редакцi© (прохолодне вечiрн
сонце - у вiкна) i заглибиться в солодкий свiт творчостi.
Вiн доведе, що ма право на власну мораль, що вiн не посереднiсть, не
маса, не рiвня ©м. Тодi вони не кричатимуть, що вiн сам вигадав свою
генiальнiсть. Роки ще нiчого не означають. Довженковi було за тридцять,
коли вiн прийшов у кiно, але зробив у ньому революцiю. Сковорода
найважливiшi твори написав пiсля п'ятдесяти... Тiльки дуже повiльно плине
час. Можливо, вiн тридцять рокiв чекав на цю хвилину. I вiрив у не©. I
готувався до не©. Це теж нелегко - вiрити. Хай вони спробують вiрити в
свою зоряну годину хоч один день...
- Де вiдбитки матерiалiв для четверто© сторiнки? Я ж вас просив
принести всi гранки...
Давно не писав. З тиждень. Багато нових думок. Учора переглянув свого
"романа". Справдi, словесна бiгунка, особливо, де про себе пишу. Але це не
болить. Iсторiя, як казав Iван Кирилович, усе поставить на сво© мiсця.
Сумнiша оказiя з мо ю вигаданою хворобою i мораль з цього приводу. Якась
невiдповiднiсть просвiчу ться крiзь рядки. От, скажiмо, засуджую я (чого
там ховатися, "роман" до кiнця, слава аллаху, наближа ться, звичайно,
засуджую) его©зм Загатного. Так йому й треба, такому-сякому, любiть людей,
як самих себе, бiльше, нiж самих себе, i т. д. - котра по рахунку заповiдь
божа? Але ж, щойно тебе причавило, метнувся ти, братику, самого себе.
рятувати, забувши одразу й про людство, i навiть про ближнiх сво©х.
Власного безсмертя, бачте, забажалося. Чудесно. Мовляв, кожен вмира
самотнiй. I лишiмо пристанi родиннi, громадськi, помашiм ручкою дiтям
сво©м: ви не знесмертите нас, ми занадто складнi, щоб ожити у ваших душах,
i пливiмо в чисте море, назустрiч хвилям, а щоб лишились по нас на
поверхнi моря хоч бульбашки, гарячкове всiваймо зошити (на щастя, папiр
зараз дешевий) ряботинням лiтер...
Слово честi, першi днi по одужаннi менi було соромно взяти дочку на
руки. Нiби в чомусь великому зрадив ©©. А за дружину вже й не згадую,
винен, таки винен. Уявiть ситуацiю: мчить нестримна лавина, я ноги за
плечi й побiг, гукаючи ©м здаля: "Рятуйтеся, як можете. Кожен помира
самотнiй. Я хочу безсмертя!.." i т. д. Гидко. Вертаю з роботи, беру свою
малу, та йдемо зустрiчати маму, якщо вона на другiй змiнi.
Синiй вечiр, снiжок i таке iнше - зимова лiрика. Верта мо додому,
щебечемо, смi мося, а мене нiяк не полиша думка, що дружина про все
здогаду ться. I як я мiг на цей немiчний "роман", на iлюзiю власного
безсмертя (боже, яке там безсмертя - ну, перевидали б мою писанину кiлька
разiв, ну, намережив би хтось статейок про М. Гужву собi на хлiбець,
тiльки й того) промiняти ©х. Его©зм столикий i тим страшний. Його в однi
дверi женеш, а вiн уже в тисячi щiлин зазира . Бувало, серед тижня
вiдкриваю шухляду, вiзьму оцього зошита в руки, та одразу давн прислiв'я
сплива : "Лiкарю, вилiкуйся спершу сам..." Соромно стане, сунеш зошита в
глибину стола й кiлька днiв не торка шся...
Але треба скiнчити. Шкода все ж, - стiльки працi. Писатиму надалi
якомога стислiше, щоб до Нового року розпрощатися. У мене тепер безлiч
Начитався технiчних журналiв. Останнiй тиждень нiяко© белетристики не можу
читати, всюди фальш вiдчуваю. Герой, наприклад, серенаду коханiй спiва , а
я йому: "Яко© б ти заспiвав, дiзнавшись, що за три тижнi капут тобi буде i
черви тебе точитимуть?" Гортаю пiдшивки технiчних журналiв, там хоч якась
конкретнiсть . Заспокою .
Щодо науковостi, то я б i загогулистiше мiг утнути, невагомiсть
космонавта i невагомiсть Загатного, порожнеча космосу i порожнеча
Терехiвки, i таке iнше. Але поспiшаю. Хтозна, можливо, це остання сторiнка
мого генiального роману... Бiдолашне людство! Скiльки воно втратить! У
менi несподiвано збудився гумор. Завтра ©ду в мiську лiкарню. Без папiрця
звiдси не приймуть, але я зайду наприкiнцi прийому, коли вже не буде
черги, скажу, що раптом стало погано, впрошу, вблагаю лiкаря, хай зазирне
в мо горло. Хоч вони й не скажуть, якщо рак, але я по очах зрозумiю.
Стану в дверях i проголошу ©й чи йому: "Тiльки чесно, скiльки менi жити
лишилося? Маю важливу роботу й мушу знати, на скiльки розраховувати,
будьмо дорослими людьми, лiкарю..." Вiн назве мiсяць чи, може, три тижнi.
Тодi тиждень я вiдкину, в останнi днi звалить, уже не розженешся з
писанням, лишиться мо©х днiв п'ятнадцять - двадцять, складу план роботи,
скiльки сцен лишилося домережити, менше про себе, бiльше про геро©в, i
таки допишу роман. диного боюсь - аби силомiць у лiкарню не поклали чи в
Терехiвку не повiдомили. Бо почнуться ойки та зойки, вже й без того
дружина пiдозрiливе погляда , чомусь ти нiби схуд, каже...
Але будьмо оптимiстами! Намагався сьогоднi густи, як Загатний, коли
йому зле трапля ться, але ще тоскнiше ста . Хоч далi, зда ться, уже й
нiкуди...
До побачення на тiм свiтi.
"На тiм свiтi" по-нiмецькому не вмiю сказати, хоч дванадцять рокiв
нiмецько© вчив. Даруйте... Ха-ха...
!!!!!!!! Про мiй стан можете судити з цих знакiв оклику. Я ©х тут
пiвсторiнки наставив. Пишу наступного дня, ввечерi. Щойно з автобуса.
Тiльки жодних емоцiй. Я й так витанцьовував у дворi лiкарнi. Збожеволiв з
радощiв. Трапля ться. Я весь зараз зiтканий з цього слова: житиму! Житиму!
Житиму! Житиму! Житиму! Симфонiя. Полонез. Бетховен. Штраус. Глюг чи Глюк.
Не пам'ятаю. Був такий композитор. Плювати менi зараз на всiх
композиторiв. Я житиму. Я житиму. Подробицi завтра. Подробицi листами.
Привiт поштаревi. Жду отв та, як соловей л та. Подробицi завтра. Я iду
спати. Я iду спати. Я житиму. Я житиму!
Ви коли-небудь народжувалися вдруге?
А спробуйте...
Звернуло на другу - повз редакцiю вiд центру Терехiвки поспiшали на
обiд службовцi, метушливi, якiсь занадто дiловитi; вони розсмоктувалися
селищними вуличками i завулками, зникали пiд солом'яними та бляшаними
дахами, наче iлюстрували вiдомий заклик до спiлки села з мiстом. Iвану
Кириловичу бiльше подобалось, коли за годину вони вертали з обiду -
приглушенi ситою сiльською ©жею, з переповненими черевами, кроки повiльнi,
трохи лiнуватi, й очi дрiмотно-ласкаво мружаться до сонця. В усякому разi
такими уявлялись йому цi щоденнi циклiчнi манiфестацi©.
Загатний стояв бiля вiкна й iронiчно посмiхався. Руки складенi на
грудях. Редакцiя спорожнiла, тiльки пiд шовковицею редакцiйнi холостяки
грали в шахи. Його сколихнуло, коли уявив себе в тiй чередi: голодна,
поспiшна хода до ©дальнi й сонна, крiзь масну спеку назад. Вiн не пiде
обiдати. Можливо, пiзнiше. Випити б чогось холодного. Нiякого апетиту. Нi
до чого. Повна мертвотнiсть. Душевний штиль. Штиль - коли нi вiтерцю.
Спущенi вiтрила. Порожнеча. Трупний запах. У спеки трупний запах. Якусь
розрядку. Хоча б гроза, дощ: вибiгти у двiр i танцювати пiд градом та
блискавками. Задуха.
Редакцiйним двором котиться Параска Пантелеймонiвна, бiблiотекарка, яка
вона повнюща, аж салом трясе, на терехiвських хлiбах вони всi тут гладкi й
переляканi од народження, щогодини нова чутка, реорганiзацiя району,
коха ться в терехiвських плiтках, склад новин, елеватор пересудiв, а вже
вiд не© - по установах, централiзацiя, механiзацiя, технiку на службу
людинi, сьогоднi грози не буде, пектиме весь день, вiн ненавидить
Терехiвку, розiмлiлу вiд спеки, i пiсок хрускотить на зубах, бiблiотекарка
вже стука в дверi:
- Прошу...
Параска Пантелеймонiвна розпливлась на порозi в усмiшцi, що зичила
радiсть i щастя усьому свiтовi:
- Драстуйте, Iване Кириловичу! Що новенького?.. Це були ©© ритуальнi
слова, Загатний чекав на них. Пiдкреслено байдуже вiдповiв, опустивши очi:
- День добрий. Та таке...
Жiнка злегка насторожилась:
- Хiба що?
Iван пересунув папери на столi, вiдчинив шухляду й розумiюче
всмiхнувся:
- Нiби не зна те...
- Ой, Iване Кириловичу, й гадки не маю, грiм мене побий, коли я хоч
слово чула, - ©© обличчя благало, - Iване Кириловичу, слово честi, тiльки
мiж нами, я для вас i книжечку, що ви просили, приберегла...
- То ви не зна те, що завтра буде? - дуже серйозно спитав Загатний.
- Що? - ©© очi тривожно округлились. Чутки про реорганiзацiю все
певнiшi, а вони з чоловiком нещодавно побудувались у Терехiвцi: - Невже?..
- А ви нiкому? - Загатний недовiрливо обмацав поглядом вiкна.
- Та ви що... - майже образилась Параска Пантелеймонiвна, хоч
неспроможна була зата©ти вiд першого стрiчного жодно© дрiбницi: - Ви ж
мене зна те, Iване Кириловичу...
- Дверi щiльно? - кинув Iван. Вiн насолоджувався хвилиною, намагаючись
не дивитися на сцену збоку, щоб не оцiнювати себе.
Жiнка навшпиньках пiшла до дверей, пишне тiло здригалося в ритм ходi.
Дверi були зачиненi щiльно.
- То ви не зна те, що буде завтра? - Йому захотiлося випити, упитись,
напитися, сп'янiти.
- Що? - з глухою урочистiстю прошепотiла Параска Пантелеймонiвна.
Загатний перечекав, намагнiчуючи тишу, ввiбрав у плечi голову i,
та мниче, спiдлоба дивлячись у зблiдле обличчя гостi, прошепотiв самими
губами:
- Се-ре-да...
- А щоб вам! - гукнула Параска Пантелеймонiвна по хвилi, отямившись. З
©© обличчя довго не зникало передчуття чогось незвичайного, страшного.
Вона все ще стояла на порозi велико©, жадано© та мницi. Згодом усмiхнулася
нiяково, зрозумiвши, що з не© зле покепкували. I непомiтно вислизнула
надвiр, забувши, чого навiдувалась до редакцi©.
А Загатний реготав. Сухий, безрадiсний регiт трусив, шматував його.
Iван не тiльки радо корився тiй вибухлiй силi, а й прагнув ©©, накликав,
пiдстьобував, боячись тишi, яка примусила б зазирнути в себе. Вже несила
смiятися - задихався, гортаючи закляклими пальцями папери на столi, i все
одно вичавлював з грудей штучнi клекоти. Хтось мусив його порятувати,
взяти Загатного вiд Загатного й повести бозна-куди, хай по хистких хвилях
ще одно© iлюзi©, тiльки б не жорстока яснiсть.
Iван Кирилович перехилився через пiдвiконня та гукнув ледве не на всю
вулицю:
- А чи не випити нам, хлопцi?
Очучвiрiлi вiд спеки, хлопцi навiть не подивувались з неждано©
пропозицi© начальства, полишили шахи й почали порпатися в кишенях. Але
Загатний легким рухом висмикнув з гаманця лискучий папiрець, подав Гужвi:
- Органiзуйте, що треба, тiльки не дуже мiцне... Вiн пройшовся по
спорожнiлих кiмнатах, радiючи майбутньому сп'янiнню. Зарипiли дверi,
входили хлопцi, тепер вiн буде не сам, i не лишалося часу аналiзувати
власну душу. Застелили стiл газетою. Гужва дiстав з кишенi двi пляшки
портвейну, дрiбно наструганий сир, банку кiльки в томатi i шмат ковбаси.
Окра ць черствого хлiба знайшовся в багажнику мотоцикла - вiд учорашнього
рибалення Гуляйвiтра. Пляшку вiдкоркували рiжком рядкомiра, банку-шилом,
яким друкарка проколювала для пiдшивки газети. Кiльку брали на блискучi
свинцевi пластинки-заставки. На всю редакцiю знайшлася одна склянка, ©©
вiддали по старшинству Iвановi. Iншi пили з пластмасових пiдставок для
олiвцiв. Збудженому Загатному все було вдивовижу, його веселила
конкретнiсть навколишнiх речей, все хотiлося робити самому - ламати хлiб,
вiдкорковувати пляшку й сполiскувати над вiдром пiдставки. Смiявся -
коротко, зворушено; широко цибав по кiмнатi. Далi пiднiс склянку,
наповнену червонястим вином:
- Вип' мо, товаришi, за те, щоб ми почувалися вiльними вiд самих
себе...
Здравицi нiхто не зрозумiв, але всi були зворушенi урочистiстю
Iванового голосу. Загатний цiдив вино, заплющивши очi, з насолодою
всмоктував кожну краплину, що несла забуття й легкiсть. I чим ближче було
до денця, тим смiшнiшими видавались його недавнi болi - пив зрiдка, та й
спека. Наперекiр дi тичному ранковi апетитно жував ковбасу з черствим
сиром, сьорбав з пластинки кiльку в томатi. Легка, безпричинна радiсть,
завинута в голубий серпанок прозоростi,- зараз не iснувало нi тридцяти
безплiдних рокiв, нi душевно© втоми, тiльки п'янувате ширяння над свiтом i
самим собою. Вдивлявся в обличчя колег, якi вони всi близькi, рiднi,
гарнi, навiть пошкодував, що мiж них не було товариша Хаблака, вони б
зараз обнялися, i всi конфлiкти щасливо владналися б, вiн би навiть
вибачив учорашнiй програш, вiн усiм дару сво© образи, хай i вони йому
вибачать. Це нiчого, що всi iснують окремо, кожен по собi, щось дине,
спiльне поза матерi ю, часом, простором. Думки були химернi, туманнi,
реальнi контури речей губилися в тютюновiм диму.
- Колю, дайте сигарету...
Вiн вперше назвав Гужву так просто i лагiдно - Колю. Який милий
хлопчик. Сигарета - символ днання. До бiса всi слова. Один раз живемо.
Завтра кiнець свiту. Завтра кiнець свiту. Золотозубий складач, недавнiй
моряк, принiс гiтару, сiв на край столу, з акторською недбалiстю торкнувся
струн. Струни вiдповiли мелодiйно сумовито. Це був мотив пiснi, знайомо©
Iвановi з армiйських рокiв, невимушено© i трохи сентиментально©. Проблеми
вигадують неврастенiчнi iнтелiгенти, такi, як от вiн, а насправдi все
дрiбницi, все простiше, людянiше.
Бутылка вина...
Не болит голова,
А болит у того,
Кто не пьет ничего...
Загатний вiдчув, що цi сентиментальнi ритми, цi мiнливi хвилi ось-ось
доконають його i вiн упаде на груди Дзядзьковi, або Гужвi, або
золотозубому складачевi i ридма ридатиме. Пiдвiвся i пiшов крiзь тiняву
редакцiйних кiмнат, доки не опинився в коридорi, просто яскраво-бiлого
прямокутника) вiдчинених на подвiр'я дверей. Тут оговтався й хотiв
вiдступити, втекти назад, у рятiвнi сутiнки, але було вже пiзно: свiтло
зачарувало його. Сонце висiло в зенiтi, i все, що iснувало навколо, не
мало тiней. Короткi, темнуватi злами лише пiдсилювали загальну яскравiсть.
Безсоромна, гола бiлизна не знала компромiсiв, жодних iлюзiй. Вилиняле
подвiр'я було вщерть налите сонцем. Бiла стiна гаража, бiла лава, бiлий
паркан, навiть мотоцикл пiд шовковицею якийсь блiдий, вигорiлий. Бiлi
корови-зайди бродили по двору. "Знову бабиська повипускали, - вибухаючи
раптовою злiстю, подумав Iван. - Мало ©м вулицi. Нiби редакцiя - за©жджий
двiр... Нiби чортзна-що..."
Вiн не стримував, не гнуздав сво © злостi, а ревно пiдiгрiвав, зиркаючи
на млявих корiв, нiби на сво©х лютих ворогiв. Знову було куди втекти вiд
полуденно© ясностi, а вiн так прагнув втечi! Пiдбiг до мотоцикла, сунув у
фару сiрника, смикнув ногою стартер. Мотор чмихнув, торохнув. Iван рiзко
взяв на себе газ i рвонув до ворiт. Бiля штахету круто розвернувся,
штовхнув корову переднiм колесом. Корова сахнулася, гойднула рогами i,
пiдiбгавши хвоста, ковзнула в рятiвну прогалину ворiт. Загатний кинув
мотоцикла лiворуч, прямо в настовбурченi коров'ячi роги, наполоханi очi
тварини майнули перед ним, важезне тiло, впавши на колiна переднiх нiг,
миттю вирiвнялось, i шлейф куряви лiг упоперек вулицi. Iван робив по двору
коло за колом, нещадно газуючи i вичавлюючи з перегрiтого мотора все, що
можна було вичавити. Осатанiлий мотоцикл ревiв та плювався густими
клубками диму, настрополоханi корови, зшаленiлi вiд спеки, гуркоту, чаду,
теж металися по двору, ранячись об гостряки акацiй та штахет, кружляло
палюче сонце, гойдалася пересохла земля, i десь далеко давилися смiхом,
перехилившись через пiдвiконня, сп'янiлi хлопцi.
Можете уявити, як менi кортить розповiсти нарештi про сво© пригоди у
мiстi. Бо ж, окрiм цього зошита, нiде й нiкому не повiда ш. Поголоскiв
лячно. Того вечора дружина присiкалась: "З яко© радостi нажлуктився?". Ви
ж, мабуть, теж помiтили, що я трохи пiд мухою був. Та, кажу, знайомих у
бiбколекторi зустрiв. А в головi бубни гопака вибивають.
Ну, одне слово, пробився я до лiкаря без запису. Певно, вигляд такий
мав, що не наважилися вiдмовити. Сiв до-столика з усяким блискучим
причандаллям, а серце в три молоти з перервами: тук-тук-тук, тук-тук-тук,
тук... В обличчя лiкарки очима втупився - помiчу, думаю, хоч i не скаже
про рак. I жодних думок, буцiмто на страту привели, буцiмто бiлий свiт на
цiм тьмарi . Рота вiдкриваю, вона лампу ближче пiдсува , холодний смак
металу, перестук годинничка на ©© руцi, нiби цвяшки в труну забивають...
Ага, про настрiй, в якiм ходив я того дня по мiсту, доки до лiкаря
втрапив. Снiжок молодий, зеленi ялинки бiля театру, дiтвора з санчатами,
першi новорiчнi iграшки у вiтринах, а для мене все одного кольору,
сiро-бурого, прощаюся з усiм, сльота в душi жахлива, i так себе жаль, так
жаль. Стану лицем до вiтрини, нiби замилувався, й сльози ковтаю... Тiльки,
зда ться, рота вiдкрив, а вона уже й до столу одвернулась, пише.
- Ну що... лiкарю? - запитую дуже тихо.
- Та нiчого там нема. В свою амбулаторiю зайдете, двiчi змажуть - i
згадки не лишиться. Холодно© води, мабуть, випили...- байдуже проказала
лiкарка, не виявляючи жодних емоцiй.
- Я вас дуже прошу, подивiться уважнiше. Я ковтати не можу третiй
тиждень, i отут усе здерев'янiло,- я вже благав, ладен стати на колiна.
Вона стенула плечима, знову ввiмкнула лампу й почала обмацувати,
обдивлятись мо горло. I знову на обличчi не проступило нiчого, окрiм
втоми.
- Це трапля ться перiодично, коли вирiзають гланди. Даремно хвилю тесь.
Вигаду те собi хворобу...
Тодi я зважився вiдкрити карти:
- Правду кажучи, лiкарко, я пiдозрюю у себе рак. I прошу сказати
вiдверто, я не маленький...
Нi, вона не засмiялась. Вона трохи сумно й поквапно звела брови:
- Скiльки вам рокiв?
- Двадцять вiсiм. А що?
- Уперше в такому вiцi зустрiчаю ракоманiю. Найтиповiше пiсля сорока...
Знову сiла до столу. Я все ще не наважувався повiрити, мо©й паленiючiй
головi уявлялась всесвiтня змова проти Миколи Гужви. Навiть руки на
колiнах тремтiли. Я сховав ©х до кишень. Морозило.
- А може, ви не наважу тесь сказати менi гiрку iстину? Розумi те, в
мене серйозна робота, я повинен закiнчити i мушу знати, скiльки днiв
лишилося...
- Ну й дивак... Хiба б я вiдпустила вас iз цим папiрцем, помiтивши щось
серйозне?
Так-так, вона б не вiдпустила. Вона вiдповiда за мене. Мо му розуму
цi © хвилини потрiбнi були саме такi докази. Вона б не вiдпустила. Отже, я
житиму. Я житиму! Вiдтодi я наспiвував цi слова увесь день.
- А я, дурний, мучився, помирати зiбрався,- забелькотiв я, вiдчувши, як
мiльйоннотонний вантаж сповза з мо©х плечей i я випростуюсь. - Такий
похоронний настрiй. Важливу роботу хочеться закiнчити, вночi прокидаюсь, а
воно чавить, сядеш до столу - кавалок хлiба в горло не лiзе, а тут ще й
розмови всiлякi про рак, велике спасибi вам, пробачте, одного дня я вже
думав...
- Менше треба про хвороби думати. До побачення,- не досить гостинно
обiрвала мене лiкарка, але я б усе вибачив ©й то© хвилини.
Я вибiг з кабiнету, затискуючи в спiтнiлiй долонi рецептик, поспiхом
накинув у роздягальнi пальто, мало не забув авоськи, уже з вулицi
вернувся, в менi вирувала енергiя, я помолодшав рокiв на десять. Молодий
снiжок рипiв пiд ногами, зеленiли ялинки, в парку дiтвора лiпила снiгову
бабу з мармеладними очима, тротуарами квапилися жiнки в яскравому вбраннi,
у вiтринах блищали ялинковi прикраси - i все те в барвах, кольорах, русi,
усе те жило, i я з ним жив.
Такий апетит до життя раптом збудився, збожеволiти можна. Накупляв
ялинкових цяцьок, хоч у нас торiшнiх досить. Придбав двi платiвки з
джазовою музикою, хоч терпiти ©© не мiг ранiше, - раптом захотiлося чогось
гострого, бурхливого. Купив матерi© дочцi на платтячко та хустину дружинi.
I все таке яскраве, до неподобства - вдома дивувались. I така в менi
спрага яскравостi, святковостi пiсля майже тритижневих сутiнкiв
прокинулась, що я ризикував усю платню на барвистий дрiб'язок розкидати,
нiби дикун який. Подумав, що дешевше вгамуватись у ресторанi, випити за
друге народження. Так i вчинив.
Найцiкавiше, що горло мо перестало болiти, тiльки-но я вибiг з
лiкарнi. А вчора перед сном випив гарячого чаю, то нинi жодно© хворостi не
вiдчуваю. '
Сьогоднi я надибав народну мудрiсть: боягуз тричi вмира . Що ж, правда.
Але не поспiшайте кепкувати з боягузiв. Зате ж i народжу ться боягуз
тричi! I кожного разу заново вiдкрива свiт. Це прекрасне вiдчуття. Заради
нього варто вмирати, повiрте менi.
Упiймав себе на тiм, що вподобав брати речi до рук або хоч торкатися
©х. Чорнильницю поставиш на долоню i милу шся. Не так чорнильницею, як
собою: вiдчува ш дотик, вагу, колiр - отже, живий Микола Гужва. А то
раптом найпростiше щось, дрiбничка, хай навiть нерозтала снiжинка на
рукавi пальта, крихiтна, нiжна, розчулить до слiз. Живу...
Вночi випало багацько снiгу: вийшов у самому светрi, за лопату - i
вперед. Прокидав дорiжки в дворi, до погреба, до ворiт, а тодi вздовж
вулицi як зайняв смугу - метрiв з двiстi прогнав. Справжнiсiнькiй тротуар.
Шкода, на роботу вже час було, теща покликала снiдати. Морозець обличчя
поколю , щоки палахкотять, у м'язах бадьорiсть, сухий снiжок шурхотить пiд
дерев'яною лопатою, дишеться легко, ворона зимним туманцем на яблунi
карка , люди вiтаються, жартують - живу...
Цього вже не зiтреш з пам'ятi, як учорашнього дня. Дурний сон; жалiбна
усмiшка Параски Пантелеймонiвни, його неврастенiчний регiт, пляшка,
корови, вилинялий вiд сонця двiр... Героя роману з нього не вийшло.
Обличчя хлопцiв у вiкнах редакцi©: а король, виявля ться, голий! Iнакше
кажучи, вiн такий же, як i ми. Бога розiп'яли, сочиться кров, злiта ться
гайвороння. "Ага, вiн теж iз плотi, вiн смертний, а удавав iз себе бога!"
- галасу натовп. Трiумф. Гидко. I накурився знову. Коли б зiбрати усi
обiцянки та клятви не курити... Спасенними намiрами вимощене пекло. Може,
й справдi вiн занадто легко засуджу ближнiх? Може, вони все розумiють,
лише несила побороти себе? Невже стати iнакшим, нiж ти , неможливо? Дурнi
проблеми. "Не будьте подiбнi кроту, в землю влюбившемуся".
Сковорода. Його не обходять "простi й маленькi". Його, Iвана 3агатного,
треба мiряти iншою мiркою. Ага, ось воно. Тiльки не згубити, iншою мiркою.
Вади людей, що зводяться над масою, як вежi, лише вiдтiнюють ©хню велич. У
великих iндивiдуальностей великi вади. Формула, яку слiд пам'ятати, коли
оцiню ш себе. Тодi не впадатимеш у розпач вiд першо© темно© плями на сво©х
бiлоснiжних шатах.
Два полюси в душi справжньо© особистостi й боротьба мiж ними. "Раздели
себя, чтобы узнать себя". Генiальний старець. "Наше життя - це безперервна
боротьба". Плiднiсть цi © боротьби. Цiкаво, як дивиться маленька людина на
велику. Погляд посередностi на розiп'ятого бога: "Дивiться дивiться, в
нього ноги кривi!.." Радiсть посередностi: у мене теж кривi, отже, хоч
щось рiднить мене з богом. Маса любить дiзнаватись про вади титанiв. Маса
смаку огрiхи великих людей. Маса судить ©х власним судом. У маси власний
кодекс законiв. Але iсторiя все ставить на сво© мiсця. В iсторi© сво©
закони. Закони титанiв. Божевiльнi думки. Тихо. Чiтко сформулювати. Отже:
"Двi моралi - мораль малих i мораль великих людей, керманичiв. Не судити
яскраво© особистостi за законами моралi для мас. Мораль iсторi© - мораль
сильних особистостей..."
- Iване Кириловичу!
- Хвилинку...
"...Розвинути думку. 12.07".
- Iване Кириловичу! Матерiал РАТАУ - для обов'язкового видрукування.
Термiново. Чотириста рядкiв...
- Я так i знав. Доведеться все заново. Хай спопелi ця гладка
Терехiвка! Несiть макети...
(Засмучу допитливого читача, який, певно, вже радi : "Нарештi спiймав
Гужву! Звiдки вiн може знати, що думав Iван Загатний сiм рокiв тому, по
обiдi, о 12.07? Висмокту , як i всi писаки, з пальця..." Не поспiшайте!
Знаю. Бо чув немало монологiв Iвана Кириловича у вечiрнiх сповiдях. Бо,
найпереконливiше, ось передi мною шмат газетного паперу, на якiм рукою
Загатного сконденсовано результат його тодiшнiх думок. Записку я
процитував оце вище. Думаю, що з монологiв та записки можна досить точно
реставрувати хiд Iванових думок. Бачите, трохи не детектив. Нi, пiд мене
не пiдкопа тесь.
Хочете знати, звiдки в мене записка? Розповiм. Я вже казав, що замолоду
не збирався писати романiв, але Iван Кирилович здавна цiкавив мене.
Можливо, передчуття. Чесно кажучи, i таке гадкувалось, а що, коли справдi
раптом випреться Загатний у знаменистостi, вiд нього усього можна чекати,
тодi на старiсть Гужвi заняття буде: спогади писатиму та до журнальчикiв
посилатиму пiд ювiле©, слави й поваги у людей iнтелiгентних заживу, ще й
копiйка яка на лiки перепаде.
Коли нарештi розiгнали Терехiвський район, менi випало палити
редакцiйнi архiви. В редакцiях заведено зберiгати жмутки гранок, макетiв,
рукописiв, шпальт кожного номера окремо. Ось я за них i взявся, знаючи
Iванову звичку занотовувати сво© думки на перших-лiпших папiрцях, аби
пiзнiше переписати до щоденника. Зажинок був щедрий. Вiн i допомiг глибше
зрозумiти Загатного та змалювати на цих сторiнках хоча б тiнь цi ©
неабияко© людини.
Ага, про щоденники. Без сумнiву, вони iснують. Такий уже характер в
Iвана Кириловича, що з самим собою розмовля вiн охочiше та щирiше, анiж з
людьми навiть близькими по духу (примiром, зi мною). Чи варто казати, як
би хотiлося менi зазирнути до тих щоденникiв? Але це, звичайно, неможливо.
Iван не Люда. Там у столичному ресторанi, я й натякнути не насмiлився.
Правда, i без щоденникiв уже два зошити змережив. Останнi днi особливо -
такий писучий став. Готувався до коротенько© iнформацi© про записку, а
списав двi сторiнки. Просто бiгунка словесна, пробачте на словi. Спинитися
не можу. Але не забуваймо Iвана...)
Уля принесла макети. Звiсно, три сторiнки доведеться макетувати заново.
Диявольська робота. А ще ж не зна ш, що передадуть завтра, в день верстки.
Але в душi радiв спiшнiй роботi. Вона збуджувала, виривала з лабетiв
утоми, депресi©. В обiд маятник рiзко гойднувся лiворуч, потiм вiдповiдно
праворуч, це коли й жити не хотiлось, тепер потроху вирiвню ться. Червоний
олiвець, рядкомiр, лiнiйка так i мерехтiли в його тонких пальцях,
коректори ледве встигали носити гранки, друкарка спiшно вистукувала новий
план номера - вiн працював, вiн був у сво©й стихi©. Давно скiнчилася
обiдня перерва, по редакцiйних кiмнатах снували люди - для Загатного
нiкого не iснувало, окрiм макетiв i часу. Так, часу, бо саме час був для
нього зараз найбiльшим ворогом. Вiн спливав дуже повiльно, краплинами, хоч
Iван Кирилович i захопився роботою. З усiх мрiй у нього лишилась
одна-однiсiнька: проб' п'ять разiв, вони всi розiйдуться по сво©х
домiвках, вiн лишиться сам у тихiй, соннiй редакцi© (прохолодне вечiрн
сонце - у вiкна) i заглибиться в солодкий свiт творчостi.
Вiн доведе, що ма право на власну мораль, що вiн не посереднiсть, не
маса, не рiвня ©м. Тодi вони не кричатимуть, що вiн сам вигадав свою
генiальнiсть. Роки ще нiчого не означають. Довженковi було за тридцять,
коли вiн прийшов у кiно, але зробив у ньому революцiю. Сковорода
найважливiшi твори написав пiсля п'ятдесяти... Тiльки дуже повiльно плине
час. Можливо, вiн тридцять рокiв чекав на цю хвилину. I вiрив у не©. I
готувався до не©. Це теж нелегко - вiрити. Хай вони спробують вiрити в
свою зоряну годину хоч один день...
- Де вiдбитки матерiалiв для четверто© сторiнки? Я ж вас просив
принести всi гранки...
Давно не писав. З тиждень. Багато нових думок. Учора переглянув свого
"романа". Справдi, словесна бiгунка, особливо, де про себе пишу. Але це не
болить. Iсторiя, як казав Iван Кирилович, усе поставить на сво© мiсця.
Сумнiша оказiя з мо ю вигаданою хворобою i мораль з цього приводу. Якась
невiдповiднiсть просвiчу ться крiзь рядки. От, скажiмо, засуджую я (чого
там ховатися, "роман" до кiнця, слава аллаху, наближа ться, звичайно,
засуджую) его©зм Загатного. Так йому й треба, такому-сякому, любiть людей,
як самих себе, бiльше, нiж самих себе, i т. д. - котра по рахунку заповiдь
божа? Але ж, щойно тебе причавило, метнувся ти, братику, самого себе.
рятувати, забувши одразу й про людство, i навiть про ближнiх сво©х.
Власного безсмертя, бачте, забажалося. Чудесно. Мовляв, кожен вмира
самотнiй. I лишiмо пристанi родиннi, громадськi, помашiм ручкою дiтям
сво©м: ви не знесмертите нас, ми занадто складнi, щоб ожити у ваших душах,
i пливiмо в чисте море, назустрiч хвилям, а щоб лишились по нас на
поверхнi моря хоч бульбашки, гарячкове всiваймо зошити (на щастя, папiр
зараз дешевий) ряботинням лiтер...
Слово честi, першi днi по одужаннi менi було соромно взяти дочку на
руки. Нiби в чомусь великому зрадив ©©. А за дружину вже й не згадую,
винен, таки винен. Уявiть ситуацiю: мчить нестримна лавина, я ноги за
плечi й побiг, гукаючи ©м здаля: "Рятуйтеся, як можете. Кожен помира
самотнiй. Я хочу безсмертя!.." i т. д. Гидко. Вертаю з роботи, беру свою
малу, та йдемо зустрiчати маму, якщо вона на другiй змiнi.
Синiй вечiр, снiжок i таке iнше - зимова лiрика. Верта мо додому,
щебечемо, смi мося, а мене нiяк не полиша думка, що дружина про все
здогаду ться. I як я мiг на цей немiчний "роман", на iлюзiю власного
безсмертя (боже, яке там безсмертя - ну, перевидали б мою писанину кiлька
разiв, ну, намережив би хтось статейок про М. Гужву собi на хлiбець,
тiльки й того) промiняти ©х. Его©зм столикий i тим страшний. Його в однi
дверi женеш, а вiн уже в тисячi щiлин зазира . Бувало, серед тижня
вiдкриваю шухляду, вiзьму оцього зошита в руки, та одразу давн прислiв'я
сплива : "Лiкарю, вилiкуйся спершу сам..." Соромно стане, сунеш зошита в
глибину стола й кiлька днiв не торка шся...
Але треба скiнчити. Шкода все ж, - стiльки працi. Писатиму надалi
якомога стислiше, щоб до Нового року розпрощатися. У мене тепер безлiч