дiстане вiдро свiжо© води, у голубих хвильках плаватиме листя вишень -
вночi парубки вертали з гулiв, шматували ягоди, листя в колодязь
натрусили...
За п'ять тижнiв до смертi ста ш лiриком i почина ш розумiти, скiльки
втрача мо, йдучи з цього свiту.
День почина ться для мо©х геро©в, тiльки мо , Гужви, сонце сiда ,
обiцяючи вiчну нiч...
ДЕНЬ
Випадковiсть чи перст долi, але до якого б гурту я зараз не втрапив,
одразу розмови про смерть починаються. Ось i не вiр у прикмети. Сьогоднi
завiдувачка нашою читальнею розповiла випадок iз сином. Надвечiр'я,
сутiнки. У вiтальнi зiбралася сiм'я, телевiзор дивляться. Раптом
прочиняються дверi, на порозi, в холодних голубих тiнях од екрана,
семирiчний хлопчик. I голосне, вiдчайне:
- Мамуню, я теж колись помру?
Вiтальня мовчить. Чим утiшиш?.. Вiн зрозумiв ту мовчанку. I -в сльози,
в крик. Збиралися лiкаря викликати. Нервовий приступ. З тиждень сам спати
боявся. Тiльки за материну руку тримався. Потроху минулося.
Я не пам'ятаю, щоб у дитинствi про смерть думав. Брешу. Певний час був
переконаний, що в мене сухоти. Але це несерйозно пiсля лекцi© про
туберкульоз, що ©© читала районна лiкарка. Тодi мене лякала навiть не
смерть, а сама хвороба: доведеться на людях плювати в хустинку, покладуть
до лiкарнi, колотимуть...
Правду кажучи, я до оцих ось недавнiх днiв _не мiг уявити, що мене
колись не стане. Можливо, я надто товстошкiрий. Нерви мiцнi. Тобто
теоретично я знав, що всi смертнi й що я, на жаль, теж. Але смерть
вiдступала в туманну безвiсть. I на думку не спадало, що через п'ять,
десять, двадцять, навiть п'ятдесят рокiв свiт для мене згасне. Коли купляв
мотоцикла, був переконаний, що ©здитиму на нiм доти, доки не зiстариться.
Зводив у думках на мiсцi старого, тещиного, новий будинок i думав, що
рокiв через тридцять або й ранiше доведеться ще новiший будувати. Довше
вiн не витрима . Речi були смертнi, але я безсмертний. А зараз це
найбiльше драту . Коли б разом з нами гинули речi, i нам би легше
вмиралось. Але ж нi, той дурноверхий погрiб, що його майже власноруч
змурував, стоятиме щонайменше пiвстолiття, ковтаючи в сво ненажерливе
нутро картоплю, буряки, квашеню, молоко, сири, всiляку живнiсть, а мене за
пiвтора мiсяця черви точитимуть!..
Коли б лише це. Я гiрше передчуваю. I тут нiкому не дорiкнеш. Мине
трохи часу по мо©й смертi - й чужi руки вiзьмуться за важiль швидкостей
мотоцикла, переведуть на нейтральну, втикнуть ключа, шморгнуть ступнею, i
мотоцикл покiрно повезе його - не буде ж дружина вiчно вдовою, життя
життя. Iнший ходитиме подвiр'ям, братиме воду з колодязя, якого я викопав,
аби не човгати аж на вулицю, сидiтиме в альтанцi, котру я стеслював i
обсадив диким виноградом, вмикатиме мого магнiтофона, мого телевiзора,
знiматиме мо ю кiнокамерою. I вони всi: погрiб, телевiзор, колодязь,
альтанка, магнiтофон, мотоцикл - всi-всi одразу ж забудуть мене, наче
нiколи й не iснувало на свiтi Гужви, якому зобов'язанi сво©м життям.
Це, мабуть, найпiдлiша зрада з усiх, якi я знав. Бо нi дiвчата
замолоду, нi друзi, нi навiть дружина - нiхто не обiцяв менi безсмертя. А
речi обiцяли! Вони лащились до мене, вони нашiптували: купуй, теслюй,
дiставай, загороджуйсь нами вiд незатишного свiту; ми тво тiло, ти
безсмертний, бо ми вiчнi. А тепер вони мило всмiхаються та здаля кивають
менi: "Прощавай, не згадуй лихом, ми пiдемо далi, а тебе не вiзьмемо з
собою, навiщо нам мертвяк?" I я лишаюсь один-однiсiнький на осiннiй
дорозi, вже сутенi , з полiв котиться пiтьма, ста моторошно i лячно,
тепер я розумiю: кожен помира самотнiй, така п' са. Хай будеш ти
проклятий, оманливий, зрадливий свiте речей, який я сам породив!
Виявля ться, в казочцi, в лiсовiй iдилi©, була трагiчна недомовленiсть,
а я не помiтив чи боявся помiчати. Взимку голоднi вовки з'©дять вола,
корову з'©дять, кабана з'©дять, пiвень утече в снiги - i там його лисиця
зловить або й з голоднечi сам скоцюрбиться; але вогонь у печi не згасне,
тепло, червоно блиматимуть серед снiгово© пущi вiконця хатини, пахкий дим
витиметься над бовдуром - вовки сидiтимуть пiвколом на припiчку, грiтимуть
сво© замерзлi хвости й жуватимуть смаженю з м'яса недавнiх господарiв.
Хатцi ж буде байдуже, хто в нiй заново оселився. А скiльки вона обiцяла
менi, ця хатина серед снiгiв - мо дитинство, моя юнiсть!..
I слимакова мушля - лише iлюзiя затишку та безсмертя. Слимака висмокче
якась жаба-риба, чи хто там ними живиться, а мушля так само весело,
манливо, безтурботно хилитатиметься на грайливих хвильках, зваблюючи
iншого довiрливого Гужву. Потiм у мушлi знову хтось оселиться, а мушлi
байдуже, хто в нiй мешкатиме, вона кожному обiцятиме безсмертя. Ну i свiт!
Будьте ви ще раз проклятi! Ми недо©да мо, ночi просиджу мо над роботою,
економимо кожну копiйку, аби було не гiрше й не менше, нiж у людей, а ви
нас лиша те голими саме в ту мить, коли iлюзiя нам найнеобхiднiша...
Ну й розфiлософствувався я... Вам, певно, давно обридли такi мудрощi.
Мене не спиниш, коли допече. А таки дуже допекло. Далi нема куди.
Квапилась людина, метушилась, мрiяла, по вуха в клопотах, надiях, бажаннях
- i раптом ©© хапають серед вулицi, зупиняють та кажуть: поспiшати нема
куди, розумi те, нема куди, при©хали, злазьте. Людина пiдводить очi,
озира ться здивовано: куди ж вона прагла, що зробила, якими клопотами
жила, де слiд ©©? А люди iдуть, iдуть, мчать машини, "Купуйте лотере©,
купуйте лотере©!". Годi слiду шукати на тротуарах, на дорогах, якими
щохвилини пробiгають тисячi. Слiду нема. Невблаганна сила вирива людину з
людського потоку, веде вбiк, людина зна : ще кiлька крокiв - i все. I без
вороття. Навiщо. Ще шаленiше озира ться людина в останнiй надi© помiтити
хоч який слiд ©© метушнi, а слiду нема , нема , нема ...
Але повернусь вiд цi © сумно© пiснi до роману. Хай трохи злагiднi
серце в колi мо©х геро©в, вони щасливiшi - для них зараз розпочнеться
новий день. Менi ж до кiнця роботи ще бiльше години, напишу про Iванове
пробудження, аби чимось зайнятись. Вiл покiрно ступа до ворiт бiйнi, хоч
ще здаля чу запах кровi. В тiм своя, воляча фiлософiя.
Iвана розбудило радiо. Об нещiльно прочиненi дверi сусiдньо© кiмнати
билися спортивнi маршi. Зирнув на годинника - пiв на восьму. Господарка
навмисне ввiмкнула репродуктор: не вистачало, щоб вiн спiзнився на роботу.
Потягся до тренувального костюма на стiльцi - зверху лежала авторучка i
блокнот. Повернувся дуже пiзно i ще збирався ранком працювати. Тепер
доведеться вiдкласти на обiдню перерву. Вiн пообiда пiзнiше, а з години
до двох писатиме. При мно розпочинати день передчуттям творчо© роботи. Це
збуджу , i бiльше себе поважа ш. Вiн уже з мiсяць серйозно не працював. Та
й усе, що досi зроблено, маловартiсне порiвняно з його новим задумом. Це,
певно, свiдчить про молодiсть духу, коли прожите життя вважа ш лише
прологом майбутнього, справжнього. Тiльки в ротi гидкий присмак. Учора
здуру накурився i набалакався. Зда ться, припечено© руки замало. Якщо
треба, вiн голки пiд нiгтi заганятиме. Сили волi вистачить. Але таки
витру©ть iз себе весь непотрiб, лишивши справжнього Iвана Загатного.
Вiднинi вiн буде самим собою.
Ласкаво погладив цупкi листочки блокнота. Вiн ©х любив, бо ©м судилося
прийняти в себе його найзаповiтнiше. Уже бачив на бiлiм паперi лави слiв,
що ©х здатнi породити лише почуття та розум Загатного. Раптом спало на
думку, що, можливо, саме цьому блокнотовi судилося тисячолiття лежати пiд
склом у майбутньому музе© письменника Iвана Загатного й зараз його пальцi
торкаються вiчностi. Думка була трохи жартiвлива, а трохи i навсправжки,
йому не хотiлось у цiм копирсатися, засмiявся радiсно i вийшов на ганок.
Господарка пiдмiтала двiр, вона пiдмiтала його кожного ранку, вiдколи
помер чоловiк,нудьгувала.
- Доброго ранку, - сказав Загатний.
- Доброго ранку, Iване Кириловичу, як спалося?
Вона так хотiла побалакати, трохи забутись. Часом Загатний милостиво
слухав терехiвськi новини, але сьогоднi його не звабити, вiн економитиме
кожен душевний порух. Метнувся повз розкiшнi жоржини в город i межею
подибав на левади. Побiг трав'янистою стежкою мiж тинiв та верболозiв,
високо пiдiймаючи колiна i тулячи до грудей руки, наче справжнiй
спортсмен. Хати здивовано зиркали голубуватими шибками з-пiд стрiх та
черепичних дахiв. За рiк вони так i не навчились прикидатися, що Iванова
зарядка ©х не обходить. Зробивши коло над рiчкою, спинився в улоговинi,
замахав руками, закрутив попереком. Шиби стежили, стежили...
Коли б то хати здогадувались, як вiн ненавидить цю щоденну ранкову
гiмнастику! Але в герцi, якщо вiн триватиме навiть ще рiк, переможе Iван
Загатний. Минуло© осенi до нього пiдiйшла ця посереднiсть - Бурляй з
iнспекцi©: "Першi днi ми всi геро©лись. Я теж починав з гiмнастики. Тепер
волiю зайву годину поспати. Не той ритм життя, колего. Провiнцiя. I ти
звикнеш..." Найгiрше було взимку - пiд зловтiшними поглядами бiлих шибок
розтирати груди снiгом та ще бадьоро вiтатися з терехiвцями. Але вiн i
тодi не скорився, видужив. Треба поспiшати, за двадцять до восьмо© вiн
будь-що повинен сидiти в ©дальнi, за крайнiм столиком пiд фiкусом. За
дванадцять до восьмо© офiцiантка поставить на стiл двiйко варених я ць,
манну кашу i склянку чорно© кави.
Загатний причимчикував до хати, дiстав з криницi вiдро води (у
смарагдовiм небi плавало вишневе листя), вмився до половини й витерся
волохатим рушником, що його передбачливо винесла господарка. Над тином,
вiд кiлочка до кiлочка, пливли голови терехiвцiв. Вiтались i зацiкавлено
зиркали на Загатного. Вiн тер тiло до рожевостi, до болю. Тодi одягся у
випрасуванi штани i бiлу полотняну тенiску з вишивкою над кишенею, теж
дбайливо випрасувану (доплачував господарцi за прасування, щоб кожного
ранку була свiжа тенiска з вишивкою - купив ©х колись аж п'ять однакових,
ще за студентсько© практики, i зараз терехiвцi дивувались: щоранку в
свiжiй, нiби на парад зiбрався). Буде паркувато, але пiджак накинув,
вулицями вiн ходив тiльки в костюмi, дуже йому потрiбне тенiскове
панiбратство з терехiвцями. Цiкаво, хiба ми одяга мось лише задля тепла,
вигляду i таке iнше? Одягом перш за все ми вiдмежову мось од свiту, од
iнших, схожих на себе, одяг стереже наше "я", голi, ми розчиня мось у
масi, натовпi, порожнечi. Одяг пiдкреслю , що ти iнший, не такий, як усi,
i зась вам усiм до мене. Цю думку треба записати.
Загатний глянув на себе в люстро - трохи стомлена життям високочола
iнтелектуальна людина. Худорляве обличчя, рання сивина на скронях, глибокi
замисленi очi,- узяв з валiзи шостий томик Гегеля, п'ятий учора забув у
редакцi©, спiшив до Люди,- i вийшов на вулицю. Ступав без поспiху, трохи
опустивши плечi й голову, було ще двадцять двi до восьмо©, двох хвилин
цiлком вистача дiйти до ©дальнi. Коли вiтався зi стрiчними, високо
пiдводив голову, нiби щойно пробудився од глибоких дум, без усмiшки (в
Терехiвцi всi при зустрiчах чомусь дуже безглуздо всмiхалися одне одному,
вiн це давно помiтив), але поважно, низько вклонявся. Хтось писав, уже не
пам'ята , що ввiчливiсть - найкраща форма вiдчуження. Вiн зна , як драту
часом натовп його пiдкреслена iнтелiгентна чемнiсть. Та ще з Гегелем у
руцi. Гегель i Терехiвка. Дiалектична логiка. Фiлософiя iсторi©. "Ви не
чули, кажуть, з вересня району не буде, це вже точно, Галька-ветеринарша
при©хала з областi, на власнi вуха, а ви нiчого не чули?" Вiн купив
дванадцять томикiв у букiнiста, видання 30-х рокiв, у чорнiй коленкоровiй
обкладинцi, лiтери тиснутi золотом.
"Що це ви за книжку все лiто носите?"
"Гегель, багатотомне видання".
"Вчитесь? Я сам нещодавно складав його. Вiк би не бачити. Я на
заочнiм".
"Не подоба ться?"
"Хто?"
"Та Гегель".
"Ха-ха, ну й гуморист ви. Я ж по фiлософському словнику... Та й ви не
мучтесь, а вiзьмiть фiлософський словник, жартома складете".
"Я вже скiнчив унiверситет. Гегель - мiй улюблений фiлософ".
Дуже характерна розмова. У пiку Терехiвцi вiн закохався б у самого
диявола, не те що в Гегеля.
Зараз буде за двадцять восьма. Десять секунд. Саме зiйти на ганок i
перетнути залу. Iван Кирилович привiтався з буфетницею, вона навiть не
глянула на годинник: з пiвроку дивилась i зводила брови. Тепер звикла, не
диву ться. Iнодi переводить стрiлки з його появою, якщо годинник лишився з
ночi незаведений i вiдстав. Вклонився офiцiантцi. Вона несла склянку
чорно© кави. На столику пiд фiкусом стояла тарiлка манно© кашi, бiлий хлiб
i яйця на тарiлцi. У нього хворий шлунок. Якщо не поберегтись, може бути
виразка. Вiн мусить харчуватися обачно. З кухнi пахло смаженим. Шашликом.
Шнiцелем. Пiдгорiлою цибулею... Вiн любить смажену цибулю. Тiльки не
дозволяти собi зайвих думок. Так можна розкиснути. Вирватися б до
обласного центру та на©стися досхочу в ресторанi. Вiн доведе ©м, що ма
сильну волю. Десь на третiй день по при©здi в Терехiвку завiдувач ©дальнi
допитувався: "А якщо не прийдете за двадцять до восьмо©?
"Мене не буде лише тодi, коли я вночi несподiвано переселюсь до iншого
свiту. Але ви нiчого не втрача те. Я плачу за тиждень уперед".
Його вiдповiдь довго мандрувала по Терехiвцi.
- Ви не читали Белля? - якось поцiкавився Iван.
- ..Золя читав, а Белля не доводилось, зда ться. Стiльки роботи,
зна те...- знiяковiв завiдувач. "Тiльки не вистачало, щоб ти читав Белля.
Прочитав попереднiй роздiлок про себе - бридко стало. Навiть ця iсторiя
провiнцiйного "хвiлософа", який усi сво© двадцять сiм рокiв мрiяв так
улягтись, щоб боки не муляло, - гiрша вiд iстерi©. Свiдома спроба iстерi©,
гра в iстерiю, симуляцiю - ось точний дiагноз. А все тому, що,
розпатякуючи про власну смерть, я не вiрю в не© або щосили намагаюсь не
вiрити, лишаю для себе щiлину, закуточок, де можна сховатися за слова, за,
щасливий випадок, за iлюзiю. Проте ж ховатись нема куди. Не схова шся.
Сьогоднi вранцi пройшовся по саду, молодесенькi яблунi треба б соломою
оперезати, скоро морози. Згодом подумалось: кому це треба? Менi в усякому
разi воно нi до чого. Це я напевне знаю. Вже не те що яблук - зелених
листочкiв не побачу. Звичайно, коли вмирають рокiв пiд сiмдесят, можна
зiгрiвати в садочку сво© старi кiсточки, садити молодняк i мрiяти, що
онуки та правнуки, яблука смакуючи, тобi; дякуватимуть. Ще одна людська
iлюзiя. А якщо тобi лише пiд тридцять i ти сам яблук не встиг на©стися, а
тобi кажуть досить... Можливо, це его©зм. Кожен буде его©стом за таких
обставин. Нормальна реакцiя живого органiзму.
Цiкаве спостереження. За останнiй тиждень моя хода змiнилась. Ранiше
майже бiгцем на роботу i з роботи: вдома по господарству турбот доволi, не
гайну ш жодно© хвилини. Тепер менi зда ться, що чим швидше йдеш, тим
непомiтнiше час сплива . А шкода ж, кожна секундочка на облiку, кожну мить
хочеш вiдчути, знаючи, що вона вже нiколи не повториться й дуже мало ©х у
тебе лишилось. Ось i ступа ш повiльно, насолоджу шся сво©ми рухами,
думками, навколишнiм свiтом. Взагалi лише тепер зрозумiв я всю вiдноснiсть
часу. Даремно ми метеликiв-одноденок жалi мо: мовляв, дуже мало тiшаться
бiлим свiтом. Дурницi. Для них день, певно, вiчнiсть, чи не довший за наше
багаторiчне життя. По собi суджу: зараз кожна доба для мене незрiвнянно
розтягу ться, нiби гумова. Скiльки передумаю, вiдчую - ранiше за мiсяць
того не встигав. А все тому, що не поспiшаю жити. Прокидаюсь рано - який
там сон, ще висплюсь... Милуюся, стримуючи бухикання: налива ться свiтлом
кiмната, дружина легко диха , донька в лiжечку з боку на бiк
переверта ться, снiжок на шибках шарудить, бузок пiд вiкнами хилита ться,
пiвень-соня похапцем прокукурiка в хлiвi. Нарештi теща на кухнi гримкотне
чавунами; дружина прокинеться, одяга ться, а я все ще не поспiшаю, смакую
свiт, нiби дитинча цукерку.
"Миколо, час уже коровi нести!" - нарештi прошепоче крiзь дверi теща,
аби не розбудити онуки. Тодi я пiдводжусь, вiдчиняю хлiви, випускаю курей,
несу з тещею чи дружиною цебро пiйла коровi. На цiм моя господарська мiсiя
закiнчу ться. До снiданку пройдуся садом, ще сутiнковим, сiруватим,- пiзня
осiнь, потiм снiдаю, цмулячи кожну ложку супу (ранiше, бувало, сьорба ш,
на годинник глипа ш, давишся хлiбом - нi задоволення, нi вiдчуття часу).
За десять до дев'ято© (весною та влiтку робочий день у районних установах
з восьмо© почина ться, iншi пiвроку - з дев'ято©) бiжить в амбулаторiю
дружина. Тодi сiда ш у крiсло з якимось журналом у руках, але не чита ш та
й нi про що не дума ш. Тiльки прислуха шся до цокоту годинника - цок-цок,
цок-цок, цок-цок, цок-цок, уже на шiсть секунд менше лишилося жити,
цок-цок, ще на двi, але ти не змарнував цих секунд, бо вiдчув ©х. Треба
буде купити пiсочний годинник, але в терехiвських крамницях нема , там час
переста бути чимось вигаданим, невловним, вiн матерiалiзу ться, його
можна бачити, сам плин часу спостерiга ш; годинниковi стрiлки-теж
непогано, але це радше символ, i до того ж бiльш статичний.
Десь о десятiй прокида ться дочка, кличе до себе, конозиться; теща
одяга ©©, а я нiби не чую. Зараз для мене iсну тiльки час, бодай
краплинку якого шкода загубити. Все, що заважа його вiдчувати, чуже й
байдуже менi. За п'ятнадцять хвилин до одинадцято© - бiблiотека працю з
одинадцято© - одягаюсь, виходжу на вулицю. Зда ться, що вiд ночi минуло не
п'яток годин, а щонайменше тиждень. Радiю тiй iлюзi©, всмiхаюсь молодому
снiговi, колючому вiтровi, але теж жодних рiзких емоцiй, емоцi©
вiдволiкають, розпорошують увагу й силу.
Обережно ступаю по тихiй, бiлiй вулицi, а перед очима лише пiщаний
годинник i золотистий струмок тече, тече...
Шiсть днiв не виймав iз шухляди зошита. Не мiг писати - не вистачало
нахабства. Спершу себе зрозумiй до пуття. А ти не зрозумiв, хоч вигадав
добре, шана мо©й винахiдливостi - вiдчувати кожну мить i в такий спосiб
продовжити п'ять тижнiв мало не до вiчностi. Але вже третього дня менi
стало лячнувато, далi страх рiс щогодини, нiби снiгова лавина, яка
котиться з гiр. Вiн i змусив чесно озирнутись. Але позаду нiчого навiть не
бовванiло. Тобто в межах останнiх днiв. Нiби якесь провалля. Сiра пустеля
- нi спогаду, нi слiду. Хай манюсiнького. Погодьтесь, це дуже страшно,
коли запиту ш себе: ти жив чи не жив цi днi i чи живеш сьогоднi, зараз? А
я ж смакував кожну секундочку, наче гiркий п'яниця останнi краплини
оковито©.
Поруч цього провалля з яскравою реальнiстю постали минулi днi, мiсяцi,
роки. Навiть найпроза©чнiша вiдпустка моя, перша в бiблiотецi, коли за
мiсяць огородив садибу парканчиком та збив з бракованих дощок хижку, -
навiть вона лишилась у пам'ятi. Я плентався уздовж загорожi, мацав
штахетики, жердини, головки забитих гвiздкiв - кожен берiг у собi секунду
мого життя, а то й двi: це був справдi зматерiалiзований час. Кожен
забитий мною гвiздок гальмував його квапливий бiг-ця думка й зараз не да
менi спокою. Десь тут вирiшення проблеми, яка болить менi.
Знаю, що не вiдкриваю Америки. Може, й глузуватимуть столичники:
мовляв, усе це давним-давно вiдоме, ще Гете писав - тiльки робота зберiга
мить, безсмертить людину. Але ж скажу вам, i до Гете писали... Я не
претендую на вiдкриття. Кожна людина, навiть найпростiша, як люблять у нас
казати, вiдкрива свiт заново. Я й описую щойно вiдкрите мною. Не конечна
мета головне (ми всi приходимо майже до одного й того ж), а дорога. Над
цим теж варто помiркувати.
Обернусь поки що до сво©х Iванiв та Хаблакiв, аби ви не покинули цих
сторiнок, заморенi мо©м периферiйним мудруванням...
Кожного ранку, прошкуючи до редакцi©, Загатний мав клопiт з вiтанням.
По-перше, вiн нiколи не запам'ятовував облич. На роботi, в установах, у
клубi люди пливли мимо, наче на ескалаторi метро, не полишаючи слiду нi в
пам'ятi, нi в серцi, бо Iван не цiкавився ними. Аби знати масу, треба
виявити кiлька стандартних типiв, а вiн ©х досконало вивчив ще у вiйську.
Тож i виходило, що Iвана Кириловича знали всi терехi'вцi, а вiн лише
якийсь десяток найколоритнiших постатей, окрiм, звичайно, редакцiйних
колег та районного начальства.
Змушений селищними традицiями вiтатися з кожним стрiчним, вiн виробив
знаменитий загатнiвський уклiн (терехiвськi старожителi досi люблять
копiювати його, згадуючи славне минуле селища за святковим столом пiсля
першо© чарки. Це був генiальний синтез нарочито©, пiдкреслено© ввiчливостi
й заглиблено© в себе стриманостi). Хай знають, що хоч вiн i поруч них, хоч
i спiшить одними й тими ж закуреними терехiвськими вулицями на роботу, вiн
все одно не з ними. Його уклiн - тiльки машкара: вiдда шану традицiям
людського збiговиська, але втямте, якi гони мiж Загатним i Терехiвкою.
I ще одне бентежило Iвана Кириловича в цi ранковi години -зустрiчi з
районним начальством. Аби поважати себе, доводилось i тут користуватися
типовим проектом: холоднувате обличчя, легкий нахил голови, замисленi очi,
що пробiгають по стрiчному, не помiчаючи його. Але це важко вда ться.
Мабуть, дi iнерцiя посередностей, що липнуть до сильних свiту сього, наче
вогкий снiг до чобiт. А може, ще армiйська звичка.
Нiби йому не однаково, хто перед ним: терехiвськi вождi чи терехiвська
маса. Усi на один копил шитi. Щосили тулив губи, щоб не розвела ©х
багатозначна усмiшечка, а погляд не пiдсолодився хоч краплею улесливо©
теплоти. Мовляв, ми з вами рiвня, хоч зараз про це анi слова, i тiльки ми
з вами зна мо цiну всьому, що вовтузиться десь далеко внизу, бiля наших
нiг. Теж менi солiдарнiсть. (Такi думки дуже гнiтили Iвана Кириловича, що
глибоко зневажав будь-яке начальство й мав себе за дуже самостiйну
iндивiдуальнiсть). Намагався пересилити себе. Завваживши голову
райвиконкому чи райкомiвського секретаря, робив ще холоднiше обличчя та
майже не вклонявся, ледь кивав головою, нiби й справдi милостиво
ощасливлював ©х сво©м вiтанням. Начальники, звiсно, гнiвалися в душi,
застерiгши таку демонстративну неповагу, бо, як i все у нас, були люди
простi, щирi й трошки патрiархальнi.
Нарештi, стомлений майже п'ятихвилинною (од ©дальнi до редакцi© iти
було чотири з половиною хвилини, i ще тридцять секунд лишалось, аби
перейти двiр та вiдiмкнути дверi) напругою нервiв, Iван Кирилович звертав
у редакцiйнi ворота та з десяток крокiв, до шовковицi, де знову потрапляв
у погляди колег, мiг належати самому собi. Загатний дуже любив цi десять
крокiв. Лише тепер по-справжньому насолоджувався ранком, вдячний дворовi
за перепочинок.
Скинувши на мить королiвськi шати, вiн уперше помiчав небо - ще не
спечне, голубе, свiже. Помiчав айстри, синi, рожевi, бiлi, що пiнились
уздовж стежок. Нiжнi настурцi© ловили сонце та джмелiв. Намистинки роси
срiблились на стрiльчатому листi пирiю. Мишуватi горобцi визбирували в
травi пiд шовковицею перестиглi ягоди. Це був митт вий подих чогось
великого, справжнього, вiн збуджував та оновлював Iвана пiсля першого акту
вистави перед наступною грою. Це був антракт. Цi кiлька секунд Загатний
думав лише про свою майбутню творчiсть (у загальних, при мних рисах). Вiн
передчував ©х, неповторно плiднi хвилини натхнення, коли залишиться сам у
прохолодних кабiнетах редакцi©, схилиться над бiлим папером i засi його
темним плетивом сво©х думок та образiв. Вiн iде в людський гвалт, в
стовписько, в колотнечу, вiн хоче довести ©м, що посереднiстю бути легко,
вони ж i на те нездатнi, нездатнi на сво бездумне, рослинне iснування,
вони ницi в сво©й ницостi, вiн проштовху ться крiзь пiтнявий натовп у
коло, йому зав'язують очi хусткою, вiн презирливо посмiха ться i..._ Але
потiм, колись, можливо, в обiдню перерву, бо зараз на нього чекають. Ось
вони - Дзядзько, Хаблак, Гужва, Молохва, Прiська, друкарка, Уля, вони вже
побачили, стежать за ним, зараз вiн привiта ться, антракт скiнчиться,
третiй дзвiнок, час на сцену. Чи не в тимчасовостi та неконкретностi уся
принада цих десяти крокiв? Вони чекають на нього. Що ж, берiть мене,
розпинайте сiм робочих годин, але ви, ницi, i не здогада тесь, що я не я,
тут лише моя тiнь, а сам я давно в сво©й новелi, де я вiльний бачити вас
такими, якi ви насправдi. I я насмiшкувато зирю на вас з то© недосяжно©
для посередностей вершини...
- Доброго ранку, товаришi!
Вони про щось балакали до його появи, реготали й лускали разом з
насiнням свiжi терехiвськi плiтки. Холодна Iванова стриманiсть, наче
ланцет, розтяла ©хню безпосереднiсть, смiх згас, балачки стихли. Загатному
подумалось, чи не про нього тут плiткували. Невже встигли дiзнатись про
вчорашню зустрiч з Людою?
Коли вiн повертав у редакцiйних дверях ключа, репродуктор на майданi
протутукав вiсiм.
Сьогоднi вперше за коротку журналiстську дiяльнiсть початок робочого
дня здався Хаблаковi не святом, а службою. Не обтяжливою, правда, як у
школi, в часи студентсько© практики, - тодi вiн iшов на заняття, нiби на
допит: не поладив з класом, шестикласники глузували i з його зовнiшностi,
i з прiзвища. Тепер це було легке, трохи несерйозне розумiння
необхiдностi: ось вiн вiдпрацю чотири години, потiм година перерви на
обiд, потiм ще три години роботи - i вiльний, аж до наступного ранку
належатиме собi, дочцi та Мартi. Навiть радiв з незвично© легкостi - так
працю бiльшiсть, вiдтепер вiн належатиме бiльшостi, розчиниться в масi, а
це при мно заколису , i нiхто не киватиме, що Хаблак трудиться до сьомого
поту, вечори просиджу над замiтками, якi iншi лускають, мов горiхи. Вiн
працю , як усi. Вiн безтурботний, як усi. Вiн байдужий, якi усi. Як усi -
магiчне слово. I збудливий холодок у грудях, коли опустиш очi долу,
заглянеш у чорну прiрву, куди можеш котитись, котитись i не сягти дна.
Вночi вiн таки здорово налякався: нiби зняли раптово усi табу - все
дозволено, варто лише захотiти. Iшов на роботу, буцiмто молодий завойовник
вулицями скореного, але ще не взятого "на щит" мiста. З таким настро м
люди виборюють собi iм'я, достаток, високу посаду. Чому Андрiй Хаблак ма
вiдставати вiд iнших? Iз старомодних принципiв. Дружина ма рацiю - ми
дуже незатишно влаштованi, щоб навiть у дрiбницях боронити особистiсть.
Iнший живе, наче гриб у теплицi, i то пасу на кожнiм кроцi перед сильними
свiту сього. Так сказала Марта, i вона ма рацiю. Це лише вночi все
вночi парубки вертали з гулiв, шматували ягоди, листя в колодязь
натрусили...
За п'ять тижнiв до смертi ста ш лiриком i почина ш розумiти, скiльки
втрача мо, йдучи з цього свiту.
День почина ться для мо©х геро©в, тiльки мо , Гужви, сонце сiда ,
обiцяючи вiчну нiч...
ДЕНЬ
Випадковiсть чи перст долi, але до якого б гурту я зараз не втрапив,
одразу розмови про смерть починаються. Ось i не вiр у прикмети. Сьогоднi
завiдувачка нашою читальнею розповiла випадок iз сином. Надвечiр'я,
сутiнки. У вiтальнi зiбралася сiм'я, телевiзор дивляться. Раптом
прочиняються дверi, на порозi, в холодних голубих тiнях од екрана,
семирiчний хлопчик. I голосне, вiдчайне:
- Мамуню, я теж колись помру?
Вiтальня мовчить. Чим утiшиш?.. Вiн зрозумiв ту мовчанку. I -в сльози,
в крик. Збиралися лiкаря викликати. Нервовий приступ. З тиждень сам спати
боявся. Тiльки за материну руку тримався. Потроху минулося.
Я не пам'ятаю, щоб у дитинствi про смерть думав. Брешу. Певний час був
переконаний, що в мене сухоти. Але це несерйозно пiсля лекцi© про
туберкульоз, що ©© читала районна лiкарка. Тодi мене лякала навiть не
смерть, а сама хвороба: доведеться на людях плювати в хустинку, покладуть
до лiкарнi, колотимуть...
Правду кажучи, я до оцих ось недавнiх днiв _не мiг уявити, що мене
колись не стане. Можливо, я надто товстошкiрий. Нерви мiцнi. Тобто
теоретично я знав, що всi смертнi й що я, на жаль, теж. Але смерть
вiдступала в туманну безвiсть. I на думку не спадало, що через п'ять,
десять, двадцять, навiть п'ятдесят рокiв свiт для мене згасне. Коли купляв
мотоцикла, був переконаний, що ©здитиму на нiм доти, доки не зiстариться.
Зводив у думках на мiсцi старого, тещиного, новий будинок i думав, що
рокiв через тридцять або й ранiше доведеться ще новiший будувати. Довше
вiн не витрима . Речi були смертнi, але я безсмертний. А зараз це
найбiльше драту . Коли б разом з нами гинули речi, i нам би легше
вмиралось. Але ж нi, той дурноверхий погрiб, що його майже власноруч
змурував, стоятиме щонайменше пiвстолiття, ковтаючи в сво ненажерливе
нутро картоплю, буряки, квашеню, молоко, сири, всiляку живнiсть, а мене за
пiвтора мiсяця черви точитимуть!..
Коли б лише це. Я гiрше передчуваю. I тут нiкому не дорiкнеш. Мине
трохи часу по мо©й смертi - й чужi руки вiзьмуться за важiль швидкостей
мотоцикла, переведуть на нейтральну, втикнуть ключа, шморгнуть ступнею, i
мотоцикл покiрно повезе його - не буде ж дружина вiчно вдовою, життя
життя. Iнший ходитиме подвiр'ям, братиме воду з колодязя, якого я викопав,
аби не човгати аж на вулицю, сидiтиме в альтанцi, котру я стеслював i
обсадив диким виноградом, вмикатиме мого магнiтофона, мого телевiзора,
знiматиме мо ю кiнокамерою. I вони всi: погрiб, телевiзор, колодязь,
альтанка, магнiтофон, мотоцикл - всi-всi одразу ж забудуть мене, наче
нiколи й не iснувало на свiтi Гужви, якому зобов'язанi сво©м життям.
Це, мабуть, найпiдлiша зрада з усiх, якi я знав. Бо нi дiвчата
замолоду, нi друзi, нi навiть дружина - нiхто не обiцяв менi безсмертя. А
речi обiцяли! Вони лащились до мене, вони нашiптували: купуй, теслюй,
дiставай, загороджуйсь нами вiд незатишного свiту; ми тво тiло, ти
безсмертний, бо ми вiчнi. А тепер вони мило всмiхаються та здаля кивають
менi: "Прощавай, не згадуй лихом, ми пiдемо далi, а тебе не вiзьмемо з
собою, навiщо нам мертвяк?" I я лишаюсь один-однiсiнький на осiннiй
дорозi, вже сутенi , з полiв котиться пiтьма, ста моторошно i лячно,
тепер я розумiю: кожен помира самотнiй, така п' са. Хай будеш ти
проклятий, оманливий, зрадливий свiте речей, який я сам породив!
Виявля ться, в казочцi, в лiсовiй iдилi©, була трагiчна недомовленiсть,
а я не помiтив чи боявся помiчати. Взимку голоднi вовки з'©дять вола,
корову з'©дять, кабана з'©дять, пiвень утече в снiги - i там його лисиця
зловить або й з голоднечi сам скоцюрбиться; але вогонь у печi не згасне,
тепло, червоно блиматимуть серед снiгово© пущi вiконця хатини, пахкий дим
витиметься над бовдуром - вовки сидiтимуть пiвколом на припiчку, грiтимуть
сво© замерзлi хвости й жуватимуть смаженю з м'яса недавнiх господарiв.
Хатцi ж буде байдуже, хто в нiй заново оселився. А скiльки вона обiцяла
менi, ця хатина серед снiгiв - мо дитинство, моя юнiсть!..
I слимакова мушля - лише iлюзiя затишку та безсмертя. Слимака висмокче
якась жаба-риба, чи хто там ними живиться, а мушля так само весело,
манливо, безтурботно хилитатиметься на грайливих хвильках, зваблюючи
iншого довiрливого Гужву. Потiм у мушлi знову хтось оселиться, а мушлi
байдуже, хто в нiй мешкатиме, вона кожному обiцятиме безсмертя. Ну i свiт!
Будьте ви ще раз проклятi! Ми недо©да мо, ночi просиджу мо над роботою,
економимо кожну копiйку, аби було не гiрше й не менше, нiж у людей, а ви
нас лиша те голими саме в ту мить, коли iлюзiя нам найнеобхiднiша...
Ну й розфiлософствувався я... Вам, певно, давно обридли такi мудрощi.
Мене не спиниш, коли допече. А таки дуже допекло. Далi нема куди.
Квапилась людина, метушилась, мрiяла, по вуха в клопотах, надiях, бажаннях
- i раптом ©© хапають серед вулицi, зупиняють та кажуть: поспiшати нема
куди, розумi те, нема куди, при©хали, злазьте. Людина пiдводить очi,
озира ться здивовано: куди ж вона прагла, що зробила, якими клопотами
жила, де слiд ©©? А люди iдуть, iдуть, мчать машини, "Купуйте лотере©,
купуйте лотере©!". Годi слiду шукати на тротуарах, на дорогах, якими
щохвилини пробiгають тисячi. Слiду нема. Невблаганна сила вирива людину з
людського потоку, веде вбiк, людина зна : ще кiлька крокiв - i все. I без
вороття. Навiщо. Ще шаленiше озира ться людина в останнiй надi© помiтити
хоч який слiд ©© метушнi, а слiду нема , нема , нема ...
Але повернусь вiд цi © сумно© пiснi до роману. Хай трохи злагiднi
серце в колi мо©х геро©в, вони щасливiшi - для них зараз розпочнеться
новий день. Менi ж до кiнця роботи ще бiльше години, напишу про Iванове
пробудження, аби чимось зайнятись. Вiл покiрно ступа до ворiт бiйнi, хоч
ще здаля чу запах кровi. В тiм своя, воляча фiлософiя.
Iвана розбудило радiо. Об нещiльно прочиненi дверi сусiдньо© кiмнати
билися спортивнi маршi. Зирнув на годинника - пiв на восьму. Господарка
навмисне ввiмкнула репродуктор: не вистачало, щоб вiн спiзнився на роботу.
Потягся до тренувального костюма на стiльцi - зверху лежала авторучка i
блокнот. Повернувся дуже пiзно i ще збирався ранком працювати. Тепер
доведеться вiдкласти на обiдню перерву. Вiн пообiда пiзнiше, а з години
до двох писатиме. При мно розпочинати день передчуттям творчо© роботи. Це
збуджу , i бiльше себе поважа ш. Вiн уже з мiсяць серйозно не працював. Та
й усе, що досi зроблено, маловартiсне порiвняно з його новим задумом. Це,
певно, свiдчить про молодiсть духу, коли прожите життя вважа ш лише
прологом майбутнього, справжнього. Тiльки в ротi гидкий присмак. Учора
здуру накурився i набалакався. Зда ться, припечено© руки замало. Якщо
треба, вiн голки пiд нiгтi заганятиме. Сили волi вистачить. Але таки
витру©ть iз себе весь непотрiб, лишивши справжнього Iвана Загатного.
Вiднинi вiн буде самим собою.
Ласкаво погладив цупкi листочки блокнота. Вiн ©х любив, бо ©м судилося
прийняти в себе його найзаповiтнiше. Уже бачив на бiлiм паперi лави слiв,
що ©х здатнi породити лише почуття та розум Загатного. Раптом спало на
думку, що, можливо, саме цьому блокнотовi судилося тисячолiття лежати пiд
склом у майбутньому музе© письменника Iвана Загатного й зараз його пальцi
торкаються вiчностi. Думка була трохи жартiвлива, а трохи i навсправжки,
йому не хотiлось у цiм копирсатися, засмiявся радiсно i вийшов на ганок.
Господарка пiдмiтала двiр, вона пiдмiтала його кожного ранку, вiдколи
помер чоловiк,нудьгувала.
- Доброго ранку, - сказав Загатний.
- Доброго ранку, Iване Кириловичу, як спалося?
Вона так хотiла побалакати, трохи забутись. Часом Загатний милостиво
слухав терехiвськi новини, але сьогоднi його не звабити, вiн економитиме
кожен душевний порух. Метнувся повз розкiшнi жоржини в город i межею
подибав на левади. Побiг трав'янистою стежкою мiж тинiв та верболозiв,
високо пiдiймаючи колiна i тулячи до грудей руки, наче справжнiй
спортсмен. Хати здивовано зиркали голубуватими шибками з-пiд стрiх та
черепичних дахiв. За рiк вони так i не навчились прикидатися, що Iванова
зарядка ©х не обходить. Зробивши коло над рiчкою, спинився в улоговинi,
замахав руками, закрутив попереком. Шиби стежили, стежили...
Коли б то хати здогадувались, як вiн ненавидить цю щоденну ранкову
гiмнастику! Але в герцi, якщо вiн триватиме навiть ще рiк, переможе Iван
Загатний. Минуло© осенi до нього пiдiйшла ця посереднiсть - Бурляй з
iнспекцi©: "Першi днi ми всi геро©лись. Я теж починав з гiмнастики. Тепер
волiю зайву годину поспати. Не той ритм життя, колего. Провiнцiя. I ти
звикнеш..." Найгiрше було взимку - пiд зловтiшними поглядами бiлих шибок
розтирати груди снiгом та ще бадьоро вiтатися з терехiвцями. Але вiн i
тодi не скорився, видужив. Треба поспiшати, за двадцять до восьмо© вiн
будь-що повинен сидiти в ©дальнi, за крайнiм столиком пiд фiкусом. За
дванадцять до восьмо© офiцiантка поставить на стiл двiйко варених я ць,
манну кашу i склянку чорно© кави.
Загатний причимчикував до хати, дiстав з криницi вiдро води (у
смарагдовiм небi плавало вишневе листя), вмився до половини й витерся
волохатим рушником, що його передбачливо винесла господарка. Над тином,
вiд кiлочка до кiлочка, пливли голови терехiвцiв. Вiтались i зацiкавлено
зиркали на Загатного. Вiн тер тiло до рожевостi, до болю. Тодi одягся у
випрасуванi штани i бiлу полотняну тенiску з вишивкою над кишенею, теж
дбайливо випрасувану (доплачував господарцi за прасування, щоб кожного
ранку була свiжа тенiска з вишивкою - купив ©х колись аж п'ять однакових,
ще за студентсько© практики, i зараз терехiвцi дивувались: щоранку в
свiжiй, нiби на парад зiбрався). Буде паркувато, але пiджак накинув,
вулицями вiн ходив тiльки в костюмi, дуже йому потрiбне тенiскове
панiбратство з терехiвцями. Цiкаво, хiба ми одяга мось лише задля тепла,
вигляду i таке iнше? Одягом перш за все ми вiдмежову мось од свiту, од
iнших, схожих на себе, одяг стереже наше "я", голi, ми розчиня мось у
масi, натовпi, порожнечi. Одяг пiдкреслю , що ти iнший, не такий, як усi,
i зась вам усiм до мене. Цю думку треба записати.
Загатний глянув на себе в люстро - трохи стомлена життям високочола
iнтелектуальна людина. Худорляве обличчя, рання сивина на скронях, глибокi
замисленi очi,- узяв з валiзи шостий томик Гегеля, п'ятий учора забув у
редакцi©, спiшив до Люди,- i вийшов на вулицю. Ступав без поспiху, трохи
опустивши плечi й голову, було ще двадцять двi до восьмо©, двох хвилин
цiлком вистача дiйти до ©дальнi. Коли вiтався зi стрiчними, високо
пiдводив голову, нiби щойно пробудився од глибоких дум, без усмiшки (в
Терехiвцi всi при зустрiчах чомусь дуже безглуздо всмiхалися одне одному,
вiн це давно помiтив), але поважно, низько вклонявся. Хтось писав, уже не
пам'ята , що ввiчливiсть - найкраща форма вiдчуження. Вiн зна , як драту
часом натовп його пiдкреслена iнтелiгентна чемнiсть. Та ще з Гегелем у
руцi. Гегель i Терехiвка. Дiалектична логiка. Фiлософiя iсторi©. "Ви не
чули, кажуть, з вересня району не буде, це вже точно, Галька-ветеринарша
при©хала з областi, на власнi вуха, а ви нiчого не чули?" Вiн купив
дванадцять томикiв у букiнiста, видання 30-х рокiв, у чорнiй коленкоровiй
обкладинцi, лiтери тиснутi золотом.
"Що це ви за книжку все лiто носите?"
"Гегель, багатотомне видання".
"Вчитесь? Я сам нещодавно складав його. Вiк би не бачити. Я на
заочнiм".
"Не подоба ться?"
"Хто?"
"Та Гегель".
"Ха-ха, ну й гуморист ви. Я ж по фiлософському словнику... Та й ви не
мучтесь, а вiзьмiть фiлософський словник, жартома складете".
"Я вже скiнчив унiверситет. Гегель - мiй улюблений фiлософ".
Дуже характерна розмова. У пiку Терехiвцi вiн закохався б у самого
диявола, не те що в Гегеля.
Зараз буде за двадцять восьма. Десять секунд. Саме зiйти на ганок i
перетнути залу. Iван Кирилович привiтався з буфетницею, вона навiть не
глянула на годинник: з пiвроку дивилась i зводила брови. Тепер звикла, не
диву ться. Iнодi переводить стрiлки з його появою, якщо годинник лишився з
ночi незаведений i вiдстав. Вклонився офiцiантцi. Вона несла склянку
чорно© кави. На столику пiд фiкусом стояла тарiлка манно© кашi, бiлий хлiб
i яйця на тарiлцi. У нього хворий шлунок. Якщо не поберегтись, може бути
виразка. Вiн мусить харчуватися обачно. З кухнi пахло смаженим. Шашликом.
Шнiцелем. Пiдгорiлою цибулею... Вiн любить смажену цибулю. Тiльки не
дозволяти собi зайвих думок. Так можна розкиснути. Вирватися б до
обласного центру та на©стися досхочу в ресторанi. Вiн доведе ©м, що ма
сильну волю. Десь на третiй день по при©здi в Терехiвку завiдувач ©дальнi
допитувався: "А якщо не прийдете за двадцять до восьмо©?
"Мене не буде лише тодi, коли я вночi несподiвано переселюсь до iншого
свiту. Але ви нiчого не втрача те. Я плачу за тиждень уперед".
Його вiдповiдь довго мандрувала по Терехiвцi.
- Ви не читали Белля? - якось поцiкавився Iван.
- ..Золя читав, а Белля не доводилось, зда ться. Стiльки роботи,
зна те...- знiяковiв завiдувач. "Тiльки не вистачало, щоб ти читав Белля.
Прочитав попереднiй роздiлок про себе - бридко стало. Навiть ця iсторiя
провiнцiйного "хвiлософа", який усi сво© двадцять сiм рокiв мрiяв так
улягтись, щоб боки не муляло, - гiрша вiд iстерi©. Свiдома спроба iстерi©,
гра в iстерiю, симуляцiю - ось точний дiагноз. А все тому, що,
розпатякуючи про власну смерть, я не вiрю в не© або щосили намагаюсь не
вiрити, лишаю для себе щiлину, закуточок, де можна сховатися за слова, за,
щасливий випадок, за iлюзiю. Проте ж ховатись нема куди. Не схова шся.
Сьогоднi вранцi пройшовся по саду, молодесенькi яблунi треба б соломою
оперезати, скоро морози. Згодом подумалось: кому це треба? Менi в усякому
разi воно нi до чого. Це я напевне знаю. Вже не те що яблук - зелених
листочкiв не побачу. Звичайно, коли вмирають рокiв пiд сiмдесят, можна
зiгрiвати в садочку сво© старi кiсточки, садити молодняк i мрiяти, що
онуки та правнуки, яблука смакуючи, тобi; дякуватимуть. Ще одна людська
iлюзiя. А якщо тобi лише пiд тридцять i ти сам яблук не встиг на©стися, а
тобi кажуть досить... Можливо, це его©зм. Кожен буде его©стом за таких
обставин. Нормальна реакцiя живого органiзму.
Цiкаве спостереження. За останнiй тиждень моя хода змiнилась. Ранiше
майже бiгцем на роботу i з роботи: вдома по господарству турбот доволi, не
гайну ш жодно© хвилини. Тепер менi зда ться, що чим швидше йдеш, тим
непомiтнiше час сплива . А шкода ж, кожна секундочка на облiку, кожну мить
хочеш вiдчути, знаючи, що вона вже нiколи не повториться й дуже мало ©х у
тебе лишилось. Ось i ступа ш повiльно, насолоджу шся сво©ми рухами,
думками, навколишнiм свiтом. Взагалi лише тепер зрозумiв я всю вiдноснiсть
часу. Даремно ми метеликiв-одноденок жалi мо: мовляв, дуже мало тiшаться
бiлим свiтом. Дурницi. Для них день, певно, вiчнiсть, чи не довший за наше
багаторiчне життя. По собi суджу: зараз кожна доба для мене незрiвнянно
розтягу ться, нiби гумова. Скiльки передумаю, вiдчую - ранiше за мiсяць
того не встигав. А все тому, що не поспiшаю жити. Прокидаюсь рано - який
там сон, ще висплюсь... Милуюся, стримуючи бухикання: налива ться свiтлом
кiмната, дружина легко диха , донька в лiжечку з боку на бiк
переверта ться, снiжок на шибках шарудить, бузок пiд вiкнами хилита ться,
пiвень-соня похапцем прокукурiка в хлiвi. Нарештi теща на кухнi гримкотне
чавунами; дружина прокинеться, одяга ться, а я все ще не поспiшаю, смакую
свiт, нiби дитинча цукерку.
"Миколо, час уже коровi нести!" - нарештi прошепоче крiзь дверi теща,
аби не розбудити онуки. Тодi я пiдводжусь, вiдчиняю хлiви, випускаю курей,
несу з тещею чи дружиною цебро пiйла коровi. На цiм моя господарська мiсiя
закiнчу ться. До снiданку пройдуся садом, ще сутiнковим, сiруватим,- пiзня
осiнь, потiм снiдаю, цмулячи кожну ложку супу (ранiше, бувало, сьорба ш,
на годинник глипа ш, давишся хлiбом - нi задоволення, нi вiдчуття часу).
За десять до дев'ято© (весною та влiтку робочий день у районних установах
з восьмо© почина ться, iншi пiвроку - з дев'ято©) бiжить в амбулаторiю
дружина. Тодi сiда ш у крiсло з якимось журналом у руках, але не чита ш та
й нi про що не дума ш. Тiльки прислуха шся до цокоту годинника - цок-цок,
цок-цок, цок-цок, цок-цок, уже на шiсть секунд менше лишилося жити,
цок-цок, ще на двi, але ти не змарнував цих секунд, бо вiдчув ©х. Треба
буде купити пiсочний годинник, але в терехiвських крамницях нема , там час
переста бути чимось вигаданим, невловним, вiн матерiалiзу ться, його
можна бачити, сам плин часу спостерiга ш; годинниковi стрiлки-теж
непогано, але це радше символ, i до того ж бiльш статичний.
Десь о десятiй прокида ться дочка, кличе до себе, конозиться; теща
одяга ©©, а я нiби не чую. Зараз для мене iсну тiльки час, бодай
краплинку якого шкода загубити. Все, що заважа його вiдчувати, чуже й
байдуже менi. За п'ятнадцять хвилин до одинадцято© - бiблiотека працю з
одинадцято© - одягаюсь, виходжу на вулицю. Зда ться, що вiд ночi минуло не
п'яток годин, а щонайменше тиждень. Радiю тiй iлюзi©, всмiхаюсь молодому
снiговi, колючому вiтровi, але теж жодних рiзких емоцiй, емоцi©
вiдволiкають, розпорошують увагу й силу.
Обережно ступаю по тихiй, бiлiй вулицi, а перед очима лише пiщаний
годинник i золотистий струмок тече, тече...
Шiсть днiв не виймав iз шухляди зошита. Не мiг писати - не вистачало
нахабства. Спершу себе зрозумiй до пуття. А ти не зрозумiв, хоч вигадав
добре, шана мо©й винахiдливостi - вiдчувати кожну мить i в такий спосiб
продовжити п'ять тижнiв мало не до вiчностi. Але вже третього дня менi
стало лячнувато, далi страх рiс щогодини, нiби снiгова лавина, яка
котиться з гiр. Вiн i змусив чесно озирнутись. Але позаду нiчого навiть не
бовванiло. Тобто в межах останнiх днiв. Нiби якесь провалля. Сiра пустеля
- нi спогаду, нi слiду. Хай манюсiнького. Погодьтесь, це дуже страшно,
коли запиту ш себе: ти жив чи не жив цi днi i чи живеш сьогоднi, зараз? А
я ж смакував кожну секундочку, наче гiркий п'яниця останнi краплини
оковито©.
Поруч цього провалля з яскравою реальнiстю постали минулi днi, мiсяцi,
роки. Навiть найпроза©чнiша вiдпустка моя, перша в бiблiотецi, коли за
мiсяць огородив садибу парканчиком та збив з бракованих дощок хижку, -
навiть вона лишилась у пам'ятi. Я плентався уздовж загорожi, мацав
штахетики, жердини, головки забитих гвiздкiв - кожен берiг у собi секунду
мого життя, а то й двi: це був справдi зматерiалiзований час. Кожен
забитий мною гвiздок гальмував його квапливий бiг-ця думка й зараз не да
менi спокою. Десь тут вирiшення проблеми, яка болить менi.
Знаю, що не вiдкриваю Америки. Може, й глузуватимуть столичники:
мовляв, усе це давним-давно вiдоме, ще Гете писав - тiльки робота зберiга
мить, безсмертить людину. Але ж скажу вам, i до Гете писали... Я не
претендую на вiдкриття. Кожна людина, навiть найпростiша, як люблять у нас
казати, вiдкрива свiт заново. Я й описую щойно вiдкрите мною. Не конечна
мета головне (ми всi приходимо майже до одного й того ж), а дорога. Над
цим теж варто помiркувати.
Обернусь поки що до сво©х Iванiв та Хаблакiв, аби ви не покинули цих
сторiнок, заморенi мо©м периферiйним мудруванням...
Кожного ранку, прошкуючи до редакцi©, Загатний мав клопiт з вiтанням.
По-перше, вiн нiколи не запам'ятовував облич. На роботi, в установах, у
клубi люди пливли мимо, наче на ескалаторi метро, не полишаючи слiду нi в
пам'ятi, нi в серцi, бо Iван не цiкавився ними. Аби знати масу, треба
виявити кiлька стандартних типiв, а вiн ©х досконало вивчив ще у вiйську.
Тож i виходило, що Iвана Кириловича знали всi терехi'вцi, а вiн лише
якийсь десяток найколоритнiших постатей, окрiм, звичайно, редакцiйних
колег та районного начальства.
Змушений селищними традицiями вiтатися з кожним стрiчним, вiн виробив
знаменитий загатнiвський уклiн (терехiвськi старожителi досi люблять
копiювати його, згадуючи славне минуле селища за святковим столом пiсля
першо© чарки. Це був генiальний синтез нарочито©, пiдкреслено© ввiчливостi
й заглиблено© в себе стриманостi). Хай знають, що хоч вiн i поруч них, хоч
i спiшить одними й тими ж закуреними терехiвськими вулицями на роботу, вiн
все одно не з ними. Його уклiн - тiльки машкара: вiдда шану традицiям
людського збiговиська, але втямте, якi гони мiж Загатним i Терехiвкою.
I ще одне бентежило Iвана Кириловича в цi ранковi години -зустрiчi з
районним начальством. Аби поважати себе, доводилось i тут користуватися
типовим проектом: холоднувате обличчя, легкий нахил голови, замисленi очi,
що пробiгають по стрiчному, не помiчаючи його. Але це важко вда ться.
Мабуть, дi iнерцiя посередностей, що липнуть до сильних свiту сього, наче
вогкий снiг до чобiт. А може, ще армiйська звичка.
Нiби йому не однаково, хто перед ним: терехiвськi вождi чи терехiвська
маса. Усi на один копил шитi. Щосили тулив губи, щоб не розвела ©х
багатозначна усмiшечка, а погляд не пiдсолодився хоч краплею улесливо©
теплоти. Мовляв, ми з вами рiвня, хоч зараз про це анi слова, i тiльки ми
з вами зна мо цiну всьому, що вовтузиться десь далеко внизу, бiля наших
нiг. Теж менi солiдарнiсть. (Такi думки дуже гнiтили Iвана Кириловича, що
глибоко зневажав будь-яке начальство й мав себе за дуже самостiйну
iндивiдуальнiсть). Намагався пересилити себе. Завваживши голову
райвиконкому чи райкомiвського секретаря, робив ще холоднiше обличчя та
майже не вклонявся, ледь кивав головою, нiби й справдi милостиво
ощасливлював ©х сво©м вiтанням. Начальники, звiсно, гнiвалися в душi,
застерiгши таку демонстративну неповагу, бо, як i все у нас, були люди
простi, щирi й трошки патрiархальнi.
Нарештi, стомлений майже п'ятихвилинною (од ©дальнi до редакцi© iти
було чотири з половиною хвилини, i ще тридцять секунд лишалось, аби
перейти двiр та вiдiмкнути дверi) напругою нервiв, Iван Кирилович звертав
у редакцiйнi ворота та з десяток крокiв, до шовковицi, де знову потрапляв
у погляди колег, мiг належати самому собi. Загатний дуже любив цi десять
крокiв. Лише тепер по-справжньому насолоджувався ранком, вдячний дворовi
за перепочинок.
Скинувши на мить королiвськi шати, вiн уперше помiчав небо - ще не
спечне, голубе, свiже. Помiчав айстри, синi, рожевi, бiлi, що пiнились
уздовж стежок. Нiжнi настурцi© ловили сонце та джмелiв. Намистинки роси
срiблились на стрiльчатому листi пирiю. Мишуватi горобцi визбирували в
травi пiд шовковицею перестиглi ягоди. Це був митт вий подих чогось
великого, справжнього, вiн збуджував та оновлював Iвана пiсля першого акту
вистави перед наступною грою. Це був антракт. Цi кiлька секунд Загатний
думав лише про свою майбутню творчiсть (у загальних, при мних рисах). Вiн
передчував ©х, неповторно плiднi хвилини натхнення, коли залишиться сам у
прохолодних кабiнетах редакцi©, схилиться над бiлим папером i засi його
темним плетивом сво©х думок та образiв. Вiн iде в людський гвалт, в
стовписько, в колотнечу, вiн хоче довести ©м, що посереднiстю бути легко,
вони ж i на те нездатнi, нездатнi на сво бездумне, рослинне iснування,
вони ницi в сво©й ницостi, вiн проштовху ться крiзь пiтнявий натовп у
коло, йому зав'язують очi хусткою, вiн презирливо посмiха ться i..._ Але
потiм, колись, можливо, в обiдню перерву, бо зараз на нього чекають. Ось
вони - Дзядзько, Хаблак, Гужва, Молохва, Прiська, друкарка, Уля, вони вже
побачили, стежать за ним, зараз вiн привiта ться, антракт скiнчиться,
третiй дзвiнок, час на сцену. Чи не в тимчасовостi та неконкретностi уся
принада цих десяти крокiв? Вони чекають на нього. Що ж, берiть мене,
розпинайте сiм робочих годин, але ви, ницi, i не здогада тесь, що я не я,
тут лише моя тiнь, а сам я давно в сво©й новелi, де я вiльний бачити вас
такими, якi ви насправдi. I я насмiшкувато зирю на вас з то© недосяжно©
для посередностей вершини...
- Доброго ранку, товаришi!
Вони про щось балакали до його появи, реготали й лускали разом з
насiнням свiжi терехiвськi плiтки. Холодна Iванова стриманiсть, наче
ланцет, розтяла ©хню безпосереднiсть, смiх згас, балачки стихли. Загатному
подумалось, чи не про нього тут плiткували. Невже встигли дiзнатись про
вчорашню зустрiч з Людою?
Коли вiн повертав у редакцiйних дверях ключа, репродуктор на майданi
протутукав вiсiм.
Сьогоднi вперше за коротку журналiстську дiяльнiсть початок робочого
дня здався Хаблаковi не святом, а службою. Не обтяжливою, правда, як у
школi, в часи студентсько© практики, - тодi вiн iшов на заняття, нiби на
допит: не поладив з класом, шестикласники глузували i з його зовнiшностi,
i з прiзвища. Тепер це було легке, трохи несерйозне розумiння
необхiдностi: ось вiн вiдпрацю чотири години, потiм година перерви на
обiд, потiм ще три години роботи - i вiльний, аж до наступного ранку
належатиме собi, дочцi та Мартi. Навiть радiв з незвично© легкостi - так
працю бiльшiсть, вiдтепер вiн належатиме бiльшостi, розчиниться в масi, а
це при мно заколису , i нiхто не киватиме, що Хаблак трудиться до сьомого
поту, вечори просиджу над замiтками, якi iншi лускають, мов горiхи. Вiн
працю , як усi. Вiн безтурботний, як усi. Вiн байдужий, якi усi. Як усi -
магiчне слово. I збудливий холодок у грудях, коли опустиш очi долу,
заглянеш у чорну прiрву, куди можеш котитись, котитись i не сягти дна.
Вночi вiн таки здорово налякався: нiби зняли раптово усi табу - все
дозволено, варто лише захотiти. Iшов на роботу, буцiмто молодий завойовник
вулицями скореного, але ще не взятого "на щит" мiста. З таким настро м
люди виборюють собi iм'я, достаток, високу посаду. Чому Андрiй Хаблак ма
вiдставати вiд iнших? Iз старомодних принципiв. Дружина ма рацiю - ми
дуже незатишно влаштованi, щоб навiть у дрiбницях боронити особистiсть.
Iнший живе, наче гриб у теплицi, i то пасу на кожнiм кроцi перед сильними
свiту сього. Так сказала Марта, i вона ма рацiю. Це лише вночi все