Миколайович по дванадцять разiв не лiнувався переписувати, а що вже нам,
грiшним. Але скоряюсь перед волею бiльшостi. Отже, постановили: уривок
повiсити на дошку кращих матерiалiв i сплатити пiдвищений гонорар...
Розщедривсь я на авторськi слова, довго моя iмпровiзована сцена
порожня. Але закiнчу вже розповiдь про позитивнi риси Iвана Кириловича.
Пам'ятаю сонячний першоквiтневий день. Як завжди, Загатний з'явля ться
точно о дев'ятiй, секунда в секунду. В руцi пакуночок. На планiвку
збираються працiвники редакцi© й друкарнi - час вiд часу у нас
практикувались спiльнi балаканини. Планiвка призначена на десяту годину, а
за три хвилини до десято© урочисто пiдводиться Iван Кирилович:
- Дозвольте привiтати наших жiнок з весною. Не купленi, власноруч
назбиранi...
I кожнiй пiдносить по два прозоро-нiжних пролiсочки. В кiмнатi запахло
весною. Мiж нас тiльки Iван Кирилович був здатний на такий ексцентричний
вчинок. Чоловiки опiсля навiть кпили - за десятком пролiскiв Загатний весь
вихiдний пролазив по навколишнiх гаях. А жiнкам дуже до серця припало
Iванове вiтання. Кiлька днiв - до чергово© сутички з секретарем - вони
були ним зачарованi.
Чомусь пригадалося слово "обожнював". Я хотiв написати: "Загатний
обожнював природу". Але це було б не зовсiм точно. Лiпше так: "Загатний
олюднював природу". Вiн вiддавав ©й усю нiжнiсть та доброту, якi так скупо
витрачав на людей. Вiн поклонявся кожнiй билиночцi, кожнiй живiй iстотi.
Вiн бачив та мницю там, де ми ©© вiдвикли бачити. Весь вибухав, помiтивши,
що людина знiчев'я обсмику листя. Зда ться, дозволь йому четвертувати
винуватця, той за хвилину лежатиме на пласi. Комарiв, наприклад, нiколи не
бив, а легенько здмухував. Джмелiв, що залiтали до кiмнати, ловив у жменi
i виносив надвiр. Дивно, але вони чомусь нiколи його не жалили. Якось я
наважився запитати:
- Iване Кириловичу, часом менi зда ться, що тварин та рослин ви жалi те
бiльше, анiж людей...
- Вiн знiтився й довго мовчав. Я вже шкодував, що бовкнув це дурне
припущення. Але згодом Загатний невесело посмiхнувся:
198
- Тварини й рослини не виннi, бо нездатнi аналiзувати самих себе.
Зовсiм нiби дiти. А людина добре зна , що робить...
Бiльше ми. про це не розмовляли.
Зовсiм наче в поганих п' сах: ефектна поява героя, нiчна сцена...
Радiючи з ново© жертви, Загатний посмiхнувся назустрiч Андрiю Сидоровичу,
що звично нiяковiв:
- Ну, як вдома, товаришу Хаблак?..
Той радiсно з усiма поручкався, звiсив наперед руки з паперовим жмутком
i так стояв, нiби голяка перед медичною комiсi ю, - високий, глистуватий,
з довгим носом i маленькими, запалими очима. Усмiхався ввiчливо, трошки на
догоду Загатному, але щирiше та добрiше вiд нього.
- Гаразд усе, тiльки от нещастя - братовi хлопчаки рукописом мого
роману обкле©ли хату, до слiз шкода.
- Свята на©внiсть, - озирнувся Iван на Гуляйвiтра та Дзядзька.- Звiсно,
укра©нська лiтература в жалобi...
- Що? - не зрозумiв Хаблак, напружено думаючи про сво .
- Укра©нське письменство, кажу, одягло траурнi шати.
- А... - промимрив Андрiй Сидорович, зрозумiвши нарештi, що з нього
жартують, i винувато, зиркнув на Загатного, нiби вибачався за його ж злий
жарт. (Даруйте, що перериваю сцену, але за таких ситуацiй я майже
ненавидiв Хаблака. Вiд його ласкавого всепрощення мене нудило. Та плюнь
йому в обличчя, плюнь i йди геть, до учнiвських зошитiв у клiтинку, до
тихих сiмейних вечорiв...) - Та я нарисочка принiс, вибачайте, що пiзно,
але поки з дороги вговтались...- Це вже до Гуляйвiтра.
- Якого нариса? - стрельнув Борис Павлович бровами.
- Про ланкову ж, з Пiщаного.
- Хiба ми планували? - кинув у повiтря, аби не звертатись до Загатного.
Але вiдповiдi не одержав.- Та це вже ми завтра подивимося, здайте
секретаревi. Тут запитання буде до вас, товаришу Хаблак, як до визнаного
спецiалiста.- (Ну й типище - Загатного ненавидить, а щодо бiдолахи Андрiя
Сидоровича - пiд секретареву дудку скаче. Перепрошую...)
- Слухаю, - Хаблак опустився на стiлець, зробивши уважне й серйозне
обличчя. Як хотiлося йому стати редакторовi в пригодi! Нарис муляв руки, i
непри мно щемiло в грудях: завжди вiн турбу людей недоречно, люди
стомились, саме ©м до Хаблакового нариса, а вiн примчав, мов дурний...
- Ви бачили мого Джульбарса?
- Звичайно.
- Тут виника принципова суперечка. Дехто, не називатимемо прiзвищ, не
визна його високо© породистостi. Будьте останньою iнстанцi ю.
Андрiй Сидорович розгублювався завжди, коли вiд нього вимагали
негайного рiшення. Спершу вiн мусив добре помiркувати. Ще цi рубанi,
настирливi фрази редактора - голова наморочиться. Хаблак недовiрливо
провiв очима по напружених обличчях присутнiх - може, знову колючий жарт
Iвана Кириловича? Звiсно, його талантовi тiсно в районних масштабах, тому
й жарту .
- Я з мисливськими мало справ мав. Але в мене вiдповiдна лiтература.
Ще з вiйська. Я вранцi обов'язково перегляну, в пам'ятi поновлю. У вiйську
я два роки порався бiля вiвчарок i так звик до них, а вони до мене, що
командири мене хотiли залишити при частинi, та я на вчителя зiбрався
йти...
Головне, вiн вiдчував, що плете дурницi, але говорив i говорив, нiби
найнявся смiшити ©х, - редактор чека вiд нього iнших слiв, а боляче
знати, що не виправдав чи©хось сподiвань. Доки лилися слова, усе нiби в
невагомостi зависало, й було затишно. Смоктали сигарети та дивилися на
Хаблака: Iван Кирилович байдуже й буцiмто крiзь нього, Борис Павлович -
розчаровано
Дзядзько, як завжди, з великою приязню всмiхався до всiх.
Неждано Iван Кирилович пiдвiвся й поспiшив до секретарсько© кiмнати -
буденнiсть стомила, хотiлося великого та iстинного. На чому вiн спинився?
Самотня людина в порожнiх кiмнатах районно© установи, глибокий вiдчай
генiального одинака, що почува ться межи посередностей наче в пустелi, i
раптом, як спалах, вчорашнi слова Гужви: "Iване Кириловичу (придумати iнше
ймення та- по батьковi), Iване Кириловичу, а в раймазi новенька з'явилася.
Така гарненька, чепуруха. Довга коса i очi широкi-широкi, трошки
здивованi". Це прекрасно, коли людина не стомилась дивуватися свiтовi.
трошки здивованi - це чудесно, у цiй Терехiвцi всi давно розучилися
дивуватися, сюди так рiдко при©здить нова людина, особливо дiвчина,
дiвчина, з якою можна перекинутись живим словом, дiвчина, якiй можна
вiдкрити свою душу, i вона тебе зрозумi , скорiше_ -_ вiдчу , а вiдчути,
можливо, часом важче, нiж зрозумiти, на це мало хто здатний, справдi,
прекрасно, що вона вмi глибоко й тонко вiдчувати, вiн давно мрiяв про
таку дiвчину, все сво життя мрiяв, до того ж вiн любить дiвчат з довгими
косами i великими очима, часом не зна ш, що доля пошле тобi за хвилину,
хоч у нього було навiть якесь передчуття, пiдсвiдоме, звичайно; коли Гужва
мимохiдь сказав про новеньку з раймагу, на нього, Загатного, як жаром
сипнуло, це щось глибоко духовне, але ближче до сюжету новели, не
вiдволiкатися, врештi вiн же не пише автобiографiю, хоч кожен терехiвець
мусить вiдчути себе в цьому узагальненому болотi; отже, цей одинак_ (часом
навiть ця прохiдна кiмната, його кабiнет, ста затишною. Но©в ковчег в
океанi дрiб'язковостей, ще б коректорiв виселити, - йому остогидло бачити
просто себе цю розповнiлу кралю, зосередитись, зосередитись), отже, цей
одинак, у якому живе болiсна потреба бачити якiсь новi обличчя, дихнути
свiжим повiтрям людського днання i вза морозумiння, а в Терехiвцi_
(телефонний дзвiнок, обов'язково, коли зосередишся, дзвонить - вона,
iнту©цiя, в кiмнатi парко, Уля помiтить, що в нього змiнився голос, завтра
знатиме вся Терехiвка: вони балакали по телефону, ©й-бо, майже опiвночi,
вони умовлялись про зустрiч, - ага, вона ж чергувала у райвиконкомi, всю
нiч, здогаду тесь? А його голос одразу змiнився, соловейком, ©й-бо...).
- Уля, вiзьмiть трубку.
- А-а-лло, редакцiя слуха , трудова вахта, Людочко, може, й до ранку
вистачить, хiба нам звикати, весело, та нi, десь за годину, а ти хiба
©здила, невже, та в нас лише сатин, менi б щось осiнн , тут зiпсують...
Чи не подався додому, обминувши райвиконком, - цiкавиться. Вона
сподiва ться, що я не прийду: злякаюсь або передумаю. Говорити мужньо й
твердо. Великi почуття вимагають великих слiв. Тiльки б не здрiбнiти серед
навколишньо© дрiбноти. До всього - Хаблака принесло. Це оказiя, пiсля яко©
не зна ш, смiятися чи плакати з жалю до людства, адже Хаблак, виявля ться,
теж людина, тут мимоволi знак рiвностi, Хаблак - людина, силогiзм, убозтво
внутрiшн , убозтво зовнiшн . Я навiть жалiти його не можу. Чому я
зобов'язаний його жалiти? Можна жалiти людей, котрi бажають менше, анiж
здатнi мати. А Хаблак пише романи, теж прагне безсмертя, гумор: маси i
безсмертя, - а може, трагiчно?
...в_ Терехiвцi, де тi ж самi люди, зда ться, живуть од сотворiння
свiту, i обличчя стереотипнi, обличчя посередностей, обличчя з мертвими,
порожнiми очима, обличчя, як заголовки в районнiй газетi, обличчя, як
некрологи чи телепрограми, обличчя, як вiтрини терехiвських крамниць,
порожнi й засидженi мухами, обличчя, як районнi парки й гiпсовi постатi в
районних парках, обличчя, як меню чайних i ресторанiв, обличчя, як назви
вулиць та майданiв, обличчя, що рiзняться лише порядковими номерами. Серед
цих штампованих на конвей рi облич кожнi живi очi здадуться казкою,
легендою, пiдкреслити це в новелi, основна трагедiя Терехiвки -
вiдсутнiсть iндивiдуальностей, сформулювати це iнакше; вiдтепер усi думки
одинака навколо ново© дiвчини, що з'явилася в раймазi, певно, продавщиця,
а може, на практицi. Гужва так i не сказав, Загатному нiяково було
допитуватися, аби не подумали, що вiн цiкавиться дiвчатами, хоч у новелi,
звiсно, Загатний нi до чого, в новелi герой, iндивiдуальнiсть, вищий од
загалу на десять голiв i тому самотнiй, самотнiй, як повелитель,
повелитель завжди самотнiй; вiн виходить з редакцi© i ступа по гарячiй
брукiвцi центрально© вулицi, п'янiючи од передчуття ЛЮДИНИ. Але вiн не
поспiша заходити в раймаг, вiн вiдстрочу радiсть, живе самою думкою про
дiвчину, що вмi дивуватися, вiн уявля ©©, i цього поки що досить, вiн
уявля не лише ©© - вiн уявля ©хню зустрiч, зустрiч закоханих вiд
народження, щось мiстичне ("Я тебе знаю", - скаже вiн. "I я тебе знаю", -
скаже вона, i обо зовсiм не здивуються, це дине, з чого вони не
дивуватимуться, бо так мусило бути), а потiм довге спiльне життя, що
завершиться далекими, як обрiй, словами: i померли вони в один день.
Хвилинами йому навiть плакати хотiлося од передчуття щастя, його полишила
звична стриманiсть, вiн розмахував руками i всмiхався сам до себе, але це
не заважало бачити Терехiвку такою, яка вона насправдi: сухим, задушним
болотом, ямою з купинами приземкуватих будинкiв, дахи яких дiставали йому
лише до колiн, вiн прошкував терехiвським майданом, як Гуллiвер у кра©нi
лiлiпутiв; немилосердно пряжило сонце, розжарене небо лягало на плечi i
давило, давило, вiн побачив ларьок, де продавали ситро мiсцевого
терехiвського виробництва, i згадав, що вмирав вiд спраги, вiн сунув у
вiконце грошi, йому подали пляшку, закорковану чорним гумовим чiпком,
пляшка була липка, а ситро тепле, занадто пiдсолоджене й теж вiдгонило
гниллю, його занудило вiд_ одного ковтка, ледве спромiгся сунути пляшку у
вiконце i виплюнути, але присмак тепло© гнило© води i якихось металевих
солодощiв, нiби ситро настоювали на металевому брухтi, лишився. Вiн
поплуганився в парк, - раймаг працю до семи, вiн пiде о пiв на сьому, -
обминув гiпсовi постатi з патетично задертими руками, забився в гущавину,
до заболочено© рiчечки, тут було прохолоднiше, i знову думав про свою
дiвчину. Вiн уже називав ©© сво ю, вiн ©© любив, майже любив, йому було
легко й спокiйно, бо вона живе, iсну десь зовсiм поруч, за якихось двiстi
метрiв..._
Вiдчуття, що вiн не сам у сво му добровiльному засланнi, що ©х уже дво
в натовпi, дода йому сили, йому хочеться побути в людському стовповиську,
на очах загалу, аби ще раз виявити себе (заналiзувати це детальнiше, не
забути: доки вiн сидить над рiчкою, дума про не©, в парку починаються
звичнi недiльнi "мiропри мства" для трудящих, культурнi розваги, i до
нього весь час долинають вибухи смiху, вигуки, описати гучнi, дешевi
пристрастi натовпу i всi подальшi вчинки його на тлi цього кагалу, на тлi
вируючого натовпу; i ще: вiн не поспiша до раймагу, боячись розчарування,
десь глибоко в душi його живе страх перед розчаруванням, але це теж радше
пiдсвiдома), вiн пiдводиться i йде на гомiн, ще тiльки п'ять годин, можна
подратувати цих посередностей з ©хнiми дикунськими грищами, тепер вiн
зовсiм не пасу перед ними, в нього вона; вiн бачить галявину,
повнiсiньку терехiвцiв, мiж двох дерев нап'ято вiрьовку, з вiрьовки
звисають на довгих нитках призи, загорнутi в папiр, а терехiвцi по черзi
випробовують талан, наближаючись iз зав'язаними хусткою очима i ножицями в
руках до вiрьовки, ножицi клацають марно за кiлька метрiв од ниток,
посередностi навiть у тiй банальнiй лотере© ницi, буцiмто дуже складно
ступити по прямiй вiсiм крокiв i зрiзати весь дрiб'язок пiдряд, цiкаво б,
як реагував натовп, маса, яку одурив одинак, iндивiдуальнiсть, маса, вiд
яко© забрано втiху й надiю, маса, залишена нi з чим, варто
продемонструвати, вони божеволiтимуть, вони конатимуть од жалю за
виграшами, якi дiсталися не ©м, тодi вiн посмiхнеться i кине цi бляшанки,
цi одеколони, цi гребiнцi, люстерка ©м пiд ноги, вiн доведе..._
Iван пiдхопився, шарпонув дверi:
- Пропоную сеанс на трьох дошках! Згода?
- Одну програ те - усiм пиво, - це Дзядзько.
- На американку! - Гуляйвiтер.
- Приймаю будь-якi умови.- Зараз йому усе байдуже, тiльки б грати,
тiльки б вiдчути силу свого розуму, iнтелекту, свою перевагу над
посередностями. Жадiбно вхопився за шахiвницю.
- Менi б додому вже, - несмiливо озвався Андрiй Сидорович, знову
почуваючись винним. - I я лише переставлятиму...
- Що то за журналiст, котрий не гра в шахи, - обiрвав Хаблака Iван
Кирилович, загороджуючи собою дверi. - Вас засмiють у першiй-лiпшiй
редакцi©. Великi газетярi спершу вчились у шахи, а вже потiм бралися за
перо...
Загатний спiтнiв од думки, що Хаблак може не послухати, пiти з
редакцi©, i все розвалиться, i вiн знову лишиться наодинцi зi сво ю
новелою, так нiкому нiчого й не довiвши.
- Пiдтримайте колектив, товаришу Хаблак, вiдмежовуватись неетично, -
авторитетно проказав Гуляйвiтер. У його пристраснiй мисливськiй натурi теж
починало бродити.
Хаблак опустився на стiлець.
- Попереджаю, граю тiльки бiлими.- Iван Кирилович вимкнув приймач: хай
буде урочиста тиша.- Зирнiть на годинники - за десять хвилин усе
скiнчиться.
Гуляйвiтер зосереджено спохмурнiв. Тепер нарештi вiн не повторить сво©х
минулих помилок i не програ цьому самовпевненому нахабi. Дзядзько
меланхолiйно вирiвнював стрiй шахових фiгур. На Хаблакове обличчя лягла
тiнь вiдповiдальностi - вiн i до гри ставився, як до завдання редактора.
Iван рiзко крутнувся, пiдстрибнув, вгвинтився в повiтря, сягнувши рукою
лампочки. По стiнах залопотiли перистi крила. Так вiн здавна виявляв
радiсть буття, коли сила й надiя переповнювали душу. Дарма що сьогоднi уже
нiчого не напише. Проте завтрашнiй день стане його великим днем. Досi була
сама гра в лiтературу. Справжня творчiсть лише почина ться!
- Прошу хiд! - войовничо кинув центрального пiшака назустрiч мовчазним
шерегам чорних. Дзядзько та Гуляйвiтер одразу вiдповiли. Хаблак облiг
грудьми край столу, замислився.
- Великi шахiсти найдовше думають над першим ходом, - зимно розсмiявся
Iван. Хаблак не ворухнувся, буцiмто й не чув тих слiв. На перших двох
дошках уже кривавилась битва, а вiн усе ще готував рокiровку. "Дивно,
навiть у дрiбницях, навiть у шаховiй грi виявля ться посереднiсть,
полохлива, ница посереднiсть", - думав Iван, жертвуючи офiцера за пiшака i
позба©вляючи чорних рокiровки:
- Шах!
Одну руку Загатний тримав у кишенi, другою, вхопивши фiгуру, креслив
над дошками плавнi кола - милувався. Зробивши ходи, легко ступав уздовж
столiв, бавився сiрниковою коробкою, гортав газетну пiдшивку. Пошкодував,
що не ма пiд руками книги, - хай би Гуляйвiтер казився, а Дзядзько з
Хаблаком дивувались блискавичностi його думок. Вiн любить шахи. У
ремiсничiм, а пiзнiше у вiйську це був диний спосiб самовираження
наперекiр натовпу та всiляким статутам.
- Шах! - у партi© з Хаблаком Iван знову пожертвував коня, тiльки б
оголити чорного короля, вiдкрити шлях для наступу, ламати, чикрижити,
батувати, кришити...
- Шах!
Партi© з Дзядзьком та Гуляйвiтром щасливо наближались до кiнця. Чорнi
видихалися. Першим пiдняв руки Дзядзько. Гуляйвiтер ще метушився, але то
були останнi конвульсi©. Нарештi й вiн злiсно буркнув: "Здавсь!" - та
побiг до свого кабiнету. Хаблак одвiв короля за спини пiшакiв - вiдтепер
Загатний не мав чим шахувати. Вiн почав поспiхом розгортати лiвий фланг.
Хаблак знову замислився, обiйнявши долонями вузьку, клинцювату голову.
- Нiби ма ток програ те, - нервово кинув Загатний.- Все одно партiя
програна вами ще пiсля третього ходу. Великi шахiсти таких партiй не
дограють, вони вчасно здаються...
I пiдморгнув Дзядзьковi, мовляв, психiчна атака на ворога. Взагалi Iван
багато говорив, говорив без угаву, безсило спостерiгаючи, як чорнi
обережно, але нестримно затягують тугий вузол на хисткiй позицi© бiлих.
Тепер Загатний майже ненавидiв худi, ревматичнi руки Хаблака i, коли вони
повисали над дошкою, аби пересунути вперед ще одну фiгуру, одвертався.
- Та-а-ак, Кириловичу...- з колючим спiвчуттям протягнув Гуляйвiтер, що
вже вiдтанув пiсля невдало© партi© й повернувся до кiмнати. На смерть усе
вороння злiта ться. Бiлi тицялися з кутка в куток, але чорний король був
надiйно схований. Бiлi панiкували. А Хаблаковi нерви мiцнiшi, нiж йому
здавалося. В його, Iвановiй, грi завжди елемент ризику польоту,
характерного для творчих натур. Вiн пожертвував двi фiгури, аби одним
ударом розколошкати (о солодке вiдчуття iнтелектуально© переваги, але
удару не сталося, тепер ця посереднiсть дочавить його, через два ходи -
мат бiлим, хоча б не вподоблятися жертвi, що безтямно вислизу з-пiд ножа
та все одно потрапля на жертовник, не смикатись, в тiм щось принизливе.
Iван змахнув шаховi фiгури:
- Здався. Випадковiсть.
- Звичайно, - поспiхом згодився Хаблак. - Я... Загатний буцнув ногою
дверi. "Ви по пиво?" - спитав Дзядзько. Жадiбно вдихнув густу свiжiсть
повiтря. Зараз дадуть зверстаний розворот. Чо-о-рт... Вiн програв так
ганебно лише один раз - у вiйську. Довелося лягти на пiдлогу, проповзти
пiд лiжками через усю казарму i повернутися назад. Лiжка були низькi, вiн
пригинай голову до само© пiдлоги, дихаючи пилюкою, а вони гомiнко, радiсно
стежили за ним з проходiв, вони пiдстьобували глузливими словами...
найдовша дорога його життя... Йому i тодi, як тепер, хотiлося вмерти...
Я зважився вiдступити на один крок вiд документально© точностi й зараз
картаю себе. Мовлю про останнiй спогад Загатного - з вiйськового життя.
Щодо самого епiзоду сумнiвiв нема . Рокiв п'ять тому його повiдав менi
студент юридичного факультету, що деякий час служив в однiй частинi з
Iваном.
Але я не певен, чи згадалася Загатному ця сумна сторiнка його життя,
коли вiн програв Хаблаковi шахову партiю i вибiг на ганок. Хоч мiркував я
логiчно. Досi Iван знав у сво му життi три жорстокi поразки. Одна з них -
на шахiвницi. Найчастiше пiсля ново© поразки згаду ться попередня. Хiба не
так? Ми любимо себе жалiти. Вже потiм втiша мося колишнiми перемогами.
Цiлком можливо, що Iвану Кириловичу пригадалася сцена в казармi. Якщо не
помиляюсь, попереднiй роздiл фальшивий, бо не вiдповiда дiйсностi. А
зараз стiльки пишуть про мiцний зв'язок лiтератури з життям, що соромно
припуститися тако© неточностi.
Спробую ширше подати випадок у вiйську, скориставшись розповiддю
юриста. В Iвановiм пiдроздiлi служив гонористий хлопчина, за
нацiональнiстю вiрменин. Мав розряд з шахiв i мав себе ледь не за чемпiона
Збройних Сил. Уявляю, як це дратувало Загатного, - уже тодi вiн хворобливо
реагував на кожну спробу ближнього випнутися з "сiро© маси посередностей"
(слова Iвана Кириловича). Вiн пропону вiрмениновi по динок з трьох
партiй. Зрозумiло, пiвденний темперамент - по руках. I ще одна Iванова
iнiцiатива: слабший повзе через усю казарму попiд лiжками i в такий же
спосiб верта назад. Врахуйте природний гонор хлопчини - i вiдчу те
зу©тську дошкульнiсть пропозицi©.
На турнiр зiбралася вся рота. Загатний програв двi першi партi©.
Третьо© грати не стали. Бiдний Iван Кирилович опустився на колiна й поповз
крiзь колючi дотепи солдатiв, що радiли з несподiвано© розваги. Ще юрист
казав про довжелезний коридор, що ним Загатний пiсля екзекуцi© подався з
казарми. Чомусь йому запам'ятався цей коридор i самотня Iванова постать. А
солдати реготали навздогiнцi. Ясна рiч, i я б смiявся: сплести для
ближнього тенета - i самому в них втрапити...
У сво©х вечiрнiх сповiдях Загатний не згадував армiйських рокiв. У
Людмилиному щоденнику занотовано од-ну-однiсiньку фразу з його уст:
"Тiльки одягнувши солдатську форму, я зрозумiв, як легко i страшно
загубитись у масi..." Отже, опинившись серед тисяч таких, як вiн сам, Iван
пiзнав усю марноту зовнiшнього самовираження. Так я собi мiркую. Якщо
людину вирiзня з натовпу лише ©© одяг, вона щохвилини може втратити свою
перевагу. Певно, iншi цiнностi, постiйнiшi, iстиннiшi? Такою може бути
лише духовнiсть, ©© не вiдберуть у людини жоднi житт вi незгоди. Можливо,
в цьому джерело стало© духовно© спраги Iвана Кириловича? Знаю тiльки, що в
армi© вiн почав серйозно думати про навчання i скiнчив вечорами середню
школу.
Учора приймали гостей. Мотоцикл обмивали. Я сторгував у
Молохви-старшого, який в редакцi© бухгалтерував, а потiм до мiста
перебрався. Машина старенька, зате дешево дiсталася менi. Рокiв з п'ять
побiга , а там видко буде, може, слiдом за Молохвою на "Запорожця"
стягнусь. Отже, маю тепер власний ви©зд, шкода тiльки - до зими йдеться,
але ж колись повеснi . Поки що законсервую, не любитель я взимку на
мотоциклi гасати. Радикулiт схопити - раз плюнути.
Ну, випили, телевiзор подивились. А потiм я сiмейну хронiку показав -
доньку вiд двох мiсяцiв любительською кiнокамерою знiмаю. Розумiю, не
вельми гуманно пригощати гостей сiмейними кiнохронiками, як i сiмейними
альбомами. Але хай вибачать - за таких випробувань я сам терпеливо гортаю
сторiнки з господарем на пляжi, господарем на весiллi, господарем на
демонстрацi©... Коли це на радiсть людям, чому не потерпiти?
Ось наше маля на екранi в два мiсяцi, в три, в чотири, в рiк i аж
донинi. Галина моя цвiте, в мене самого груди вiд гордощiв розпира . Що не
кажiть, а дiти - це найважливiша творчiсть наша. Нi в роман, нi в симфонiю
стiльки себе не вклада людина, скiльки у власну дитину. Диваки, вбивають
себе над рукописом, фарбами, продають душу дияволу за какофонiю звукiв
(читав я нещодавно один романчик), пнуться до безсмертя, як голодна дитина
до материних цицьок, а воно, безсмертя, поруч i так легко да ться.
Матiнка-природа сама подбала та зрiвняла усiх: малих i великих, генi©в i
посередностей, вождiв i масу - всi смертнi, всi безсмертнi, i всi творять,
Iнодi озирнешся, замислишся - i подиву шся глибокiй мудростi навколишнього
свiту.
Екранiзована доця наша сподобалася гостям. А ще голосок ©© мало не вiд
народження на магнiтофонi записував. Тепер змонтував синхронно з фiльмом -
дуже гарно вийшло. Пiсля сеансу допили, що лишилось, i я провiв гостей з
двору. Сiверець бешкетував, по шибах крупа шарудiла - провiсник снiгу.
Така пiзньоосiння незатишнiсть, аж на душi зимно. Чомусь уявля ш себе
самотнiм у безкрайому полi. Я зачинив хвiртку на гак, перевiрив замок на
сара©, примкнув сiнешнi дверi, повернувся до вiтальнi. Теща вимкнула
свiтло на кухнi, спала. Галина стелилась у спальнi, погойдуючи доньчине
лiжко: гостi розбудили, коли прощались. Я погасив верхн свiтло, ввiмкнув
настiльну лампу. При мнi сутiнки сповили вiтальню, зрiднивши мене з теплим
колом на письмовому столi. Люблю затишок. I маю смак до того. Прилаштував
був лампи денного свiтла у вiтальнi, за тиждень зняв - холодно, буцiмто
протяги по-кiмнатi, Галина iнодi аж розсердиться: грошi, каже, марну ш. А
що ж ©х, у рукав складати? Я не з тих людей, Що тiшать себе ощадними
книжками або заради стороннiх очей зовнiшнiй блиск наводять, а самi новi
дiрки в пасках проколюють. Не ми для свiту, а свiт для нас. Я й попо©сти
смачно люблю, нащо душею кривити. Добре, що обо на грошах. З базару майже
нiчого, все сво - i молоко, i городина, i свiжина щоосенi в сара©
порохку . Така вже специфiка нашого життя, зависли мiж селом та мiстом.
Але скiнчу про затишок. Чомусь я глибше, нiж iншi, вiдчуваю холодну
безмежнiсть свiту, перепрошую за "мудрi" слова, це iз статтi якогось
молодого iнтелектуала, вчора вичитав. Точнiше - полохаюсь широкого
простору. Мене вiд раннiх лiт вабило тепло, спокiй, надiйно-захищенi
стiнами кутки. Звiдси, мабуть, i бажання затишку. Хочете почути
найулюбленiшу казку мого дитинства? Я ©© напам'ять знаю. Але перекажу
коротко.
Втекли вiд жорстокого господаря вiл, корова, баран. та пiвень. Лiто
паслися в лiсi, а похолодало-хатину збудували. Тепер уявiть: заснiжений
лiс, вiхола, дерева стогнуть, вовки в кучугурах тонуть, а серед того
холоду, голоду, самотностi з димаря в' ться затишний димок, Потрiскують
дрова в печi, шкварчить сковорода - корова млинцi пече, вiл мак тре в
макiтрi, баран картоплю чистить, а пiвень сидить на жердинi, кукурiка ,
розважа . I по всiй хатинi - червоний вiдблиск теплого, смачного
полум'я... Iдилiя.
Бачу трiумфуючi лиця борзописцiв, чую гавкiт в мурованих лiсах
цивiлiзацi©. Кусi, кусi, мiщанин заявився, лови його, хапай! Хiба я тiкаю?
Чи ховаюсь? Так, мiщанин я. А хто ви? Та буде завтра вигiднiше хвалити й
прославляти мене, терехiвського обивателя, ви кожен мiй нiготь словом
барвистим вилижите! А ви, правдолюбцi, оборонцi щастя людського? Низенько
вклоняюсь. Океани людсько© кровi не ситили б землю, а живили людськi тiла,
грiшним. Але скоряюсь перед волею бiльшостi. Отже, постановили: уривок
повiсити на дошку кращих матерiалiв i сплатити пiдвищений гонорар...
Розщедривсь я на авторськi слова, довго моя iмпровiзована сцена
порожня. Але закiнчу вже розповiдь про позитивнi риси Iвана Кириловича.
Пам'ятаю сонячний першоквiтневий день. Як завжди, Загатний з'явля ться
точно о дев'ятiй, секунда в секунду. В руцi пакуночок. На планiвку
збираються працiвники редакцi© й друкарнi - час вiд часу у нас
практикувались спiльнi балаканини. Планiвка призначена на десяту годину, а
за три хвилини до десято© урочисто пiдводиться Iван Кирилович:
- Дозвольте привiтати наших жiнок з весною. Не купленi, власноруч
назбиранi...
I кожнiй пiдносить по два прозоро-нiжних пролiсочки. В кiмнатi запахло
весною. Мiж нас тiльки Iван Кирилович був здатний на такий ексцентричний
вчинок. Чоловiки опiсля навiть кпили - за десятком пролiскiв Загатний весь
вихiдний пролазив по навколишнiх гаях. А жiнкам дуже до серця припало
Iванове вiтання. Кiлька днiв - до чергово© сутички з секретарем - вони
були ним зачарованi.
Чомусь пригадалося слово "обожнював". Я хотiв написати: "Загатний
обожнював природу". Але це було б не зовсiм точно. Лiпше так: "Загатний
олюднював природу". Вiн вiддавав ©й усю нiжнiсть та доброту, якi так скупо
витрачав на людей. Вiн поклонявся кожнiй билиночцi, кожнiй живiй iстотi.
Вiн бачив та мницю там, де ми ©© вiдвикли бачити. Весь вибухав, помiтивши,
що людина знiчев'я обсмику листя. Зда ться, дозволь йому четвертувати
винуватця, той за хвилину лежатиме на пласi. Комарiв, наприклад, нiколи не
бив, а легенько здмухував. Джмелiв, що залiтали до кiмнати, ловив у жменi
i виносив надвiр. Дивно, але вони чомусь нiколи його не жалили. Якось я
наважився запитати:
- Iване Кириловичу, часом менi зда ться, що тварин та рослин ви жалi те
бiльше, анiж людей...
- Вiн знiтився й довго мовчав. Я вже шкодував, що бовкнув це дурне
припущення. Але згодом Загатний невесело посмiхнувся:
198
- Тварини й рослини не виннi, бо нездатнi аналiзувати самих себе.
Зовсiм нiби дiти. А людина добре зна , що робить...
Бiльше ми. про це не розмовляли.
Зовсiм наче в поганих п' сах: ефектна поява героя, нiчна сцена...
Радiючи з ново© жертви, Загатний посмiхнувся назустрiч Андрiю Сидоровичу,
що звично нiяковiв:
- Ну, як вдома, товаришу Хаблак?..
Той радiсно з усiма поручкався, звiсив наперед руки з паперовим жмутком
i так стояв, нiби голяка перед медичною комiсi ю, - високий, глистуватий,
з довгим носом i маленькими, запалими очима. Усмiхався ввiчливо, трошки на
догоду Загатному, але щирiше та добрiше вiд нього.
- Гаразд усе, тiльки от нещастя - братовi хлопчаки рукописом мого
роману обкле©ли хату, до слiз шкода.
- Свята на©внiсть, - озирнувся Iван на Гуляйвiтра та Дзядзька.- Звiсно,
укра©нська лiтература в жалобi...
- Що? - не зрозумiв Хаблак, напружено думаючи про сво .
- Укра©нське письменство, кажу, одягло траурнi шати.
- А... - промимрив Андрiй Сидорович, зрозумiвши нарештi, що з нього
жартують, i винувато, зиркнув на Загатного, нiби вибачався за його ж злий
жарт. (Даруйте, що перериваю сцену, але за таких ситуацiй я майже
ненавидiв Хаблака. Вiд його ласкавого всепрощення мене нудило. Та плюнь
йому в обличчя, плюнь i йди геть, до учнiвських зошитiв у клiтинку, до
тихих сiмейних вечорiв...) - Та я нарисочка принiс, вибачайте, що пiзно,
але поки з дороги вговтались...- Це вже до Гуляйвiтра.
- Якого нариса? - стрельнув Борис Павлович бровами.
- Про ланкову ж, з Пiщаного.
- Хiба ми планували? - кинув у повiтря, аби не звертатись до Загатного.
Але вiдповiдi не одержав.- Та це вже ми завтра подивимося, здайте
секретаревi. Тут запитання буде до вас, товаришу Хаблак, як до визнаного
спецiалiста.- (Ну й типище - Загатного ненавидить, а щодо бiдолахи Андрiя
Сидоровича - пiд секретареву дудку скаче. Перепрошую...)
- Слухаю, - Хаблак опустився на стiлець, зробивши уважне й серйозне
обличчя. Як хотiлося йому стати редакторовi в пригодi! Нарис муляв руки, i
непри мно щемiло в грудях: завжди вiн турбу людей недоречно, люди
стомились, саме ©м до Хаблакового нариса, а вiн примчав, мов дурний...
- Ви бачили мого Джульбарса?
- Звичайно.
- Тут виника принципова суперечка. Дехто, не називатимемо прiзвищ, не
визна його високо© породистостi. Будьте останньою iнстанцi ю.
Андрiй Сидорович розгублювався завжди, коли вiд нього вимагали
негайного рiшення. Спершу вiн мусив добре помiркувати. Ще цi рубанi,
настирливi фрази редактора - голова наморочиться. Хаблак недовiрливо
провiв очима по напружених обличчях присутнiх - може, знову колючий жарт
Iвана Кириловича? Звiсно, його талантовi тiсно в районних масштабах, тому
й жарту .
- Я з мисливськими мало справ мав. Але в мене вiдповiдна лiтература.
Ще з вiйська. Я вранцi обов'язково перегляну, в пам'ятi поновлю. У вiйську
я два роки порався бiля вiвчарок i так звик до них, а вони до мене, що
командири мене хотiли залишити при частинi, та я на вчителя зiбрався
йти...
Головне, вiн вiдчував, що плете дурницi, але говорив i говорив, нiби
найнявся смiшити ©х, - редактор чека вiд нього iнших слiв, а боляче
знати, що не виправдав чи©хось сподiвань. Доки лилися слова, усе нiби в
невагомостi зависало, й було затишно. Смоктали сигарети та дивилися на
Хаблака: Iван Кирилович байдуже й буцiмто крiзь нього, Борис Павлович -
розчаровано
Дзядзько, як завжди, з великою приязню всмiхався до всiх.
Неждано Iван Кирилович пiдвiвся й поспiшив до секретарсько© кiмнати -
буденнiсть стомила, хотiлося великого та iстинного. На чому вiн спинився?
Самотня людина в порожнiх кiмнатах районно© установи, глибокий вiдчай
генiального одинака, що почува ться межи посередностей наче в пустелi, i
раптом, як спалах, вчорашнi слова Гужви: "Iване Кириловичу (придумати iнше
ймення та- по батьковi), Iване Кириловичу, а в раймазi новенька з'явилася.
Така гарненька, чепуруха. Довга коса i очi широкi-широкi, трошки
здивованi". Це прекрасно, коли людина не стомилась дивуватися свiтовi.
трошки здивованi - це чудесно, у цiй Терехiвцi всi давно розучилися
дивуватися, сюди так рiдко при©здить нова людина, особливо дiвчина,
дiвчина, з якою можна перекинутись живим словом, дiвчина, якiй можна
вiдкрити свою душу, i вона тебе зрозумi , скорiше_ -_ вiдчу , а вiдчути,
можливо, часом важче, нiж зрозумiти, на це мало хто здатний, справдi,
прекрасно, що вона вмi глибоко й тонко вiдчувати, вiн давно мрiяв про
таку дiвчину, все сво життя мрiяв, до того ж вiн любить дiвчат з довгими
косами i великими очима, часом не зна ш, що доля пошле тобi за хвилину,
хоч у нього було навiть якесь передчуття, пiдсвiдоме, звичайно; коли Гужва
мимохiдь сказав про новеньку з раймагу, на нього, Загатного, як жаром
сипнуло, це щось глибоко духовне, але ближче до сюжету новели, не
вiдволiкатися, врештi вiн же не пише автобiографiю, хоч кожен терехiвець
мусить вiдчути себе в цьому узагальненому болотi; отже, цей одинак_ (часом
навiть ця прохiдна кiмната, його кабiнет, ста затишною. Но©в ковчег в
океанi дрiб'язковостей, ще б коректорiв виселити, - йому остогидло бачити
просто себе цю розповнiлу кралю, зосередитись, зосередитись), отже, цей
одинак, у якому живе болiсна потреба бачити якiсь новi обличчя, дихнути
свiжим повiтрям людського днання i вза морозумiння, а в Терехiвцi_
(телефонний дзвiнок, обов'язково, коли зосередишся, дзвонить - вона,
iнту©цiя, в кiмнатi парко, Уля помiтить, що в нього змiнився голос, завтра
знатиме вся Терехiвка: вони балакали по телефону, ©й-бо, майже опiвночi,
вони умовлялись про зустрiч, - ага, вона ж чергувала у райвиконкомi, всю
нiч, здогаду тесь? А його голос одразу змiнився, соловейком, ©й-бо...).
- Уля, вiзьмiть трубку.
- А-а-лло, редакцiя слуха , трудова вахта, Людочко, може, й до ранку
вистачить, хiба нам звикати, весело, та нi, десь за годину, а ти хiба
©здила, невже, та в нас лише сатин, менi б щось осiнн , тут зiпсують...
Чи не подався додому, обминувши райвиконком, - цiкавиться. Вона
сподiва ться, що я не прийду: злякаюсь або передумаю. Говорити мужньо й
твердо. Великi почуття вимагають великих слiв. Тiльки б не здрiбнiти серед
навколишньо© дрiбноти. До всього - Хаблака принесло. Це оказiя, пiсля яко©
не зна ш, смiятися чи плакати з жалю до людства, адже Хаблак, виявля ться,
теж людина, тут мимоволi знак рiвностi, Хаблак - людина, силогiзм, убозтво
внутрiшн , убозтво зовнiшн . Я навiть жалiти його не можу. Чому я
зобов'язаний його жалiти? Можна жалiти людей, котрi бажають менше, анiж
здатнi мати. А Хаблак пише романи, теж прагне безсмертя, гумор: маси i
безсмертя, - а може, трагiчно?
...в_ Терехiвцi, де тi ж самi люди, зда ться, живуть од сотворiння
свiту, i обличчя стереотипнi, обличчя посередностей, обличчя з мертвими,
порожнiми очима, обличчя, як заголовки в районнiй газетi, обличчя, як
некрологи чи телепрограми, обличчя, як вiтрини терехiвських крамниць,
порожнi й засидженi мухами, обличчя, як районнi парки й гiпсовi постатi в
районних парках, обличчя, як меню чайних i ресторанiв, обличчя, як назви
вулиць та майданiв, обличчя, що рiзняться лише порядковими номерами. Серед
цих штампованих на конвей рi облич кожнi живi очi здадуться казкою,
легендою, пiдкреслити це в новелi, основна трагедiя Терехiвки -
вiдсутнiсть iндивiдуальностей, сформулювати це iнакше; вiдтепер усi думки
одинака навколо ново© дiвчини, що з'явилася в раймазi, певно, продавщиця,
а може, на практицi. Гужва так i не сказав, Загатному нiяково було
допитуватися, аби не подумали, що вiн цiкавиться дiвчатами, хоч у новелi,
звiсно, Загатний нi до чого, в новелi герой, iндивiдуальнiсть, вищий од
загалу на десять голiв i тому самотнiй, самотнiй, як повелитель,
повелитель завжди самотнiй; вiн виходить з редакцi© i ступа по гарячiй
брукiвцi центрально© вулицi, п'янiючи од передчуття ЛЮДИНИ. Але вiн не
поспiша заходити в раймаг, вiн вiдстрочу радiсть, живе самою думкою про
дiвчину, що вмi дивуватися, вiн уявля ©©, i цього поки що досить, вiн
уявля не лише ©© - вiн уявля ©хню зустрiч, зустрiч закоханих вiд
народження, щось мiстичне ("Я тебе знаю", - скаже вiн. "I я тебе знаю", -
скаже вона, i обо зовсiм не здивуються, це дине, з чого вони не
дивуватимуться, бо так мусило бути), а потiм довге спiльне життя, що
завершиться далекими, як обрiй, словами: i померли вони в один день.
Хвилинами йому навiть плакати хотiлося од передчуття щастя, його полишила
звична стриманiсть, вiн розмахував руками i всмiхався сам до себе, але це
не заважало бачити Терехiвку такою, яка вона насправдi: сухим, задушним
болотом, ямою з купинами приземкуватих будинкiв, дахи яких дiставали йому
лише до колiн, вiн прошкував терехiвським майданом, як Гуллiвер у кра©нi
лiлiпутiв; немилосердно пряжило сонце, розжарене небо лягало на плечi i
давило, давило, вiн побачив ларьок, де продавали ситро мiсцевого
терехiвського виробництва, i згадав, що вмирав вiд спраги, вiн сунув у
вiконце грошi, йому подали пляшку, закорковану чорним гумовим чiпком,
пляшка була липка, а ситро тепле, занадто пiдсолоджене й теж вiдгонило
гниллю, його занудило вiд_ одного ковтка, ледве спромiгся сунути пляшку у
вiконце i виплюнути, але присмак тепло© гнило© води i якихось металевих
солодощiв, нiби ситро настоювали на металевому брухтi, лишився. Вiн
поплуганився в парк, - раймаг працю до семи, вiн пiде о пiв на сьому, -
обминув гiпсовi постатi з патетично задертими руками, забився в гущавину,
до заболочено© рiчечки, тут було прохолоднiше, i знову думав про свою
дiвчину. Вiн уже називав ©© сво ю, вiн ©© любив, майже любив, йому було
легко й спокiйно, бо вона живе, iсну десь зовсiм поруч, за якихось двiстi
метрiв..._
Вiдчуття, що вiн не сам у сво му добровiльному засланнi, що ©х уже дво
в натовпi, дода йому сили, йому хочеться побути в людському стовповиську,
на очах загалу, аби ще раз виявити себе (заналiзувати це детальнiше, не
забути: доки вiн сидить над рiчкою, дума про не©, в парку починаються
звичнi недiльнi "мiропри мства" для трудящих, культурнi розваги, i до
нього весь час долинають вибухи смiху, вигуки, описати гучнi, дешевi
пристрастi натовпу i всi подальшi вчинки його на тлi цього кагалу, на тлi
вируючого натовпу; i ще: вiн не поспiша до раймагу, боячись розчарування,
десь глибоко в душi його живе страх перед розчаруванням, але це теж радше
пiдсвiдома), вiн пiдводиться i йде на гомiн, ще тiльки п'ять годин, можна
подратувати цих посередностей з ©хнiми дикунськими грищами, тепер вiн
зовсiм не пасу перед ними, в нього вона; вiн бачить галявину,
повнiсiньку терехiвцiв, мiж двох дерев нап'ято вiрьовку, з вiрьовки
звисають на довгих нитках призи, загорнутi в папiр, а терехiвцi по черзi
випробовують талан, наближаючись iз зав'язаними хусткою очима i ножицями в
руках до вiрьовки, ножицi клацають марно за кiлька метрiв од ниток,
посередностi навiть у тiй банальнiй лотере© ницi, буцiмто дуже складно
ступити по прямiй вiсiм крокiв i зрiзати весь дрiб'язок пiдряд, цiкаво б,
як реагував натовп, маса, яку одурив одинак, iндивiдуальнiсть, маса, вiд
яко© забрано втiху й надiю, маса, залишена нi з чим, варто
продемонструвати, вони божеволiтимуть, вони конатимуть од жалю за
виграшами, якi дiсталися не ©м, тодi вiн посмiхнеться i кине цi бляшанки,
цi одеколони, цi гребiнцi, люстерка ©м пiд ноги, вiн доведе..._
Iван пiдхопився, шарпонув дверi:
- Пропоную сеанс на трьох дошках! Згода?
- Одну програ те - усiм пиво, - це Дзядзько.
- На американку! - Гуляйвiтер.
- Приймаю будь-якi умови.- Зараз йому усе байдуже, тiльки б грати,
тiльки б вiдчути силу свого розуму, iнтелекту, свою перевагу над
посередностями. Жадiбно вхопився за шахiвницю.
- Менi б додому вже, - несмiливо озвався Андрiй Сидорович, знову
почуваючись винним. - I я лише переставлятиму...
- Що то за журналiст, котрий не гра в шахи, - обiрвав Хаблака Iван
Кирилович, загороджуючи собою дверi. - Вас засмiють у першiй-лiпшiй
редакцi©. Великi газетярi спершу вчились у шахи, а вже потiм бралися за
перо...
Загатний спiтнiв од думки, що Хаблак може не послухати, пiти з
редакцi©, i все розвалиться, i вiн знову лишиться наодинцi зi сво ю
новелою, так нiкому нiчого й не довiвши.
- Пiдтримайте колектив, товаришу Хаблак, вiдмежовуватись неетично, -
авторитетно проказав Гуляйвiтер. У його пристраснiй мисливськiй натурi теж
починало бродити.
Хаблак опустився на стiлець.
- Попереджаю, граю тiльки бiлими.- Iван Кирилович вимкнув приймач: хай
буде урочиста тиша.- Зирнiть на годинники - за десять хвилин усе
скiнчиться.
Гуляйвiтер зосереджено спохмурнiв. Тепер нарештi вiн не повторить сво©х
минулих помилок i не програ цьому самовпевненому нахабi. Дзядзько
меланхолiйно вирiвнював стрiй шахових фiгур. На Хаблакове обличчя лягла
тiнь вiдповiдальностi - вiн i до гри ставився, як до завдання редактора.
Iван рiзко крутнувся, пiдстрибнув, вгвинтився в повiтря, сягнувши рукою
лампочки. По стiнах залопотiли перистi крила. Так вiн здавна виявляв
радiсть буття, коли сила й надiя переповнювали душу. Дарма що сьогоднi уже
нiчого не напише. Проте завтрашнiй день стане його великим днем. Досi була
сама гра в лiтературу. Справжня творчiсть лише почина ться!
- Прошу хiд! - войовничо кинув центрального пiшака назустрiч мовчазним
шерегам чорних. Дзядзько та Гуляйвiтер одразу вiдповiли. Хаблак облiг
грудьми край столу, замислився.
- Великi шахiсти найдовше думають над першим ходом, - зимно розсмiявся
Iван. Хаблак не ворухнувся, буцiмто й не чув тих слiв. На перших двох
дошках уже кривавилась битва, а вiн усе ще готував рокiровку. "Дивно,
навiть у дрiбницях, навiть у шаховiй грi виявля ться посереднiсть,
полохлива, ница посереднiсть", - думав Iван, жертвуючи офiцера за пiшака i
позба©вляючи чорних рокiровки:
- Шах!
Одну руку Загатний тримав у кишенi, другою, вхопивши фiгуру, креслив
над дошками плавнi кола - милувався. Зробивши ходи, легко ступав уздовж
столiв, бавився сiрниковою коробкою, гортав газетну пiдшивку. Пошкодував,
що не ма пiд руками книги, - хай би Гуляйвiтер казився, а Дзядзько з
Хаблаком дивувались блискавичностi його думок. Вiн любить шахи. У
ремiсничiм, а пiзнiше у вiйську це був диний спосiб самовираження
наперекiр натовпу та всiляким статутам.
- Шах! - у партi© з Хаблаком Iван знову пожертвував коня, тiльки б
оголити чорного короля, вiдкрити шлях для наступу, ламати, чикрижити,
батувати, кришити...
- Шах!
Партi© з Дзядзьком та Гуляйвiтром щасливо наближались до кiнця. Чорнi
видихалися. Першим пiдняв руки Дзядзько. Гуляйвiтер ще метушився, але то
були останнi конвульсi©. Нарештi й вiн злiсно буркнув: "Здавсь!" - та
побiг до свого кабiнету. Хаблак одвiв короля за спини пiшакiв - вiдтепер
Загатний не мав чим шахувати. Вiн почав поспiхом розгортати лiвий фланг.
Хаблак знову замислився, обiйнявши долонями вузьку, клинцювату голову.
- Нiби ма ток програ те, - нервово кинув Загатний.- Все одно партiя
програна вами ще пiсля третього ходу. Великi шахiсти таких партiй не
дограють, вони вчасно здаються...
I пiдморгнув Дзядзьковi, мовляв, психiчна атака на ворога. Взагалi Iван
багато говорив, говорив без угаву, безсило спостерiгаючи, як чорнi
обережно, але нестримно затягують тугий вузол на хисткiй позицi© бiлих.
Тепер Загатний майже ненавидiв худi, ревматичнi руки Хаблака i, коли вони
повисали над дошкою, аби пересунути вперед ще одну фiгуру, одвертався.
- Та-а-ак, Кириловичу...- з колючим спiвчуттям протягнув Гуляйвiтер, що
вже вiдтанув пiсля невдало© партi© й повернувся до кiмнати. На смерть усе
вороння злiта ться. Бiлi тицялися з кутка в куток, але чорний король був
надiйно схований. Бiлi панiкували. А Хаблаковi нерви мiцнiшi, нiж йому
здавалося. В його, Iвановiй, грi завжди елемент ризику польоту,
характерного для творчих натур. Вiн пожертвував двi фiгури, аби одним
ударом розколошкати (о солодке вiдчуття iнтелектуально© переваги, але
удару не сталося, тепер ця посереднiсть дочавить його, через два ходи -
мат бiлим, хоча б не вподоблятися жертвi, що безтямно вислизу з-пiд ножа
та все одно потрапля на жертовник, не смикатись, в тiм щось принизливе.
Iван змахнув шаховi фiгури:
- Здався. Випадковiсть.
- Звичайно, - поспiхом згодився Хаблак. - Я... Загатний буцнув ногою
дверi. "Ви по пиво?" - спитав Дзядзько. Жадiбно вдихнув густу свiжiсть
повiтря. Зараз дадуть зверстаний розворот. Чо-о-рт... Вiн програв так
ганебно лише один раз - у вiйську. Довелося лягти на пiдлогу, проповзти
пiд лiжками через усю казарму i повернутися назад. Лiжка були низькi, вiн
пригинай голову до само© пiдлоги, дихаючи пилюкою, а вони гомiнко, радiсно
стежили за ним з проходiв, вони пiдстьобували глузливими словами...
найдовша дорога його життя... Йому i тодi, як тепер, хотiлося вмерти...
Я зважився вiдступити на один крок вiд документально© точностi й зараз
картаю себе. Мовлю про останнiй спогад Загатного - з вiйськового життя.
Щодо самого епiзоду сумнiвiв нема . Рокiв п'ять тому його повiдав менi
студент юридичного факультету, що деякий час служив в однiй частинi з
Iваном.
Але я не певен, чи згадалася Загатному ця сумна сторiнка його життя,
коли вiн програв Хаблаковi шахову партiю i вибiг на ганок. Хоч мiркував я
логiчно. Досi Iван знав у сво му життi три жорстокi поразки. Одна з них -
на шахiвницi. Найчастiше пiсля ново© поразки згаду ться попередня. Хiба не
так? Ми любимо себе жалiти. Вже потiм втiша мося колишнiми перемогами.
Цiлком можливо, що Iвану Кириловичу пригадалася сцена в казармi. Якщо не
помиляюсь, попереднiй роздiл фальшивий, бо не вiдповiда дiйсностi. А
зараз стiльки пишуть про мiцний зв'язок лiтератури з життям, що соромно
припуститися тако© неточностi.
Спробую ширше подати випадок у вiйську, скориставшись розповiддю
юриста. В Iвановiм пiдроздiлi служив гонористий хлопчина, за
нацiональнiстю вiрменин. Мав розряд з шахiв i мав себе ледь не за чемпiона
Збройних Сил. Уявляю, як це дратувало Загатного, - уже тодi вiн хворобливо
реагував на кожну спробу ближнього випнутися з "сiро© маси посередностей"
(слова Iвана Кириловича). Вiн пропону вiрмениновi по динок з трьох
партiй. Зрозумiло, пiвденний темперамент - по руках. I ще одна Iванова
iнiцiатива: слабший повзе через усю казарму попiд лiжками i в такий же
спосiб верта назад. Врахуйте природний гонор хлопчини - i вiдчу те
зу©тську дошкульнiсть пропозицi©.
На турнiр зiбралася вся рота. Загатний програв двi першi партi©.
Третьо© грати не стали. Бiдний Iван Кирилович опустився на колiна й поповз
крiзь колючi дотепи солдатiв, що радiли з несподiвано© розваги. Ще юрист
казав про довжелезний коридор, що ним Загатний пiсля екзекуцi© подався з
казарми. Чомусь йому запам'ятався цей коридор i самотня Iванова постать. А
солдати реготали навздогiнцi. Ясна рiч, i я б смiявся: сплести для
ближнього тенета - i самому в них втрапити...
У сво©х вечiрнiх сповiдях Загатний не згадував армiйських рокiв. У
Людмилиному щоденнику занотовано од-ну-однiсiньку фразу з його уст:
"Тiльки одягнувши солдатську форму, я зрозумiв, як легко i страшно
загубитись у масi..." Отже, опинившись серед тисяч таких, як вiн сам, Iван
пiзнав усю марноту зовнiшнього самовираження. Так я собi мiркую. Якщо
людину вирiзня з натовпу лише ©© одяг, вона щохвилини може втратити свою
перевагу. Певно, iншi цiнностi, постiйнiшi, iстиннiшi? Такою може бути
лише духовнiсть, ©© не вiдберуть у людини жоднi житт вi незгоди. Можливо,
в цьому джерело стало© духовно© спраги Iвана Кириловича? Знаю тiльки, що в
армi© вiн почав серйозно думати про навчання i скiнчив вечорами середню
школу.
Учора приймали гостей. Мотоцикл обмивали. Я сторгував у
Молохви-старшого, який в редакцi© бухгалтерував, а потiм до мiста
перебрався. Машина старенька, зате дешево дiсталася менi. Рокiв з п'ять
побiга , а там видко буде, може, слiдом за Молохвою на "Запорожця"
стягнусь. Отже, маю тепер власний ви©зд, шкода тiльки - до зими йдеться,
але ж колись повеснi . Поки що законсервую, не любитель я взимку на
мотоциклi гасати. Радикулiт схопити - раз плюнути.
Ну, випили, телевiзор подивились. А потiм я сiмейну хронiку показав -
доньку вiд двох мiсяцiв любительською кiнокамерою знiмаю. Розумiю, не
вельми гуманно пригощати гостей сiмейними кiнохронiками, як i сiмейними
альбомами. Але хай вибачать - за таких випробувань я сам терпеливо гортаю
сторiнки з господарем на пляжi, господарем на весiллi, господарем на
демонстрацi©... Коли це на радiсть людям, чому не потерпiти?
Ось наше маля на екранi в два мiсяцi, в три, в чотири, в рiк i аж
донинi. Галина моя цвiте, в мене самого груди вiд гордощiв розпира . Що не
кажiть, а дiти - це найважливiша творчiсть наша. Нi в роман, нi в симфонiю
стiльки себе не вклада людина, скiльки у власну дитину. Диваки, вбивають
себе над рукописом, фарбами, продають душу дияволу за какофонiю звукiв
(читав я нещодавно один романчик), пнуться до безсмертя, як голодна дитина
до материних цицьок, а воно, безсмертя, поруч i так легко да ться.
Матiнка-природа сама подбала та зрiвняла усiх: малих i великих, генi©в i
посередностей, вождiв i масу - всi смертнi, всi безсмертнi, i всi творять,
Iнодi озирнешся, замислишся - i подиву шся глибокiй мудростi навколишнього
свiту.
Екранiзована доця наша сподобалася гостям. А ще голосок ©© мало не вiд
народження на магнiтофонi записував. Тепер змонтував синхронно з фiльмом -
дуже гарно вийшло. Пiсля сеансу допили, що лишилось, i я провiв гостей з
двору. Сiверець бешкетував, по шибах крупа шарудiла - провiсник снiгу.
Така пiзньоосiння незатишнiсть, аж на душi зимно. Чомусь уявля ш себе
самотнiм у безкрайому полi. Я зачинив хвiртку на гак, перевiрив замок на
сара©, примкнув сiнешнi дверi, повернувся до вiтальнi. Теща вимкнула
свiтло на кухнi, спала. Галина стелилась у спальнi, погойдуючи доньчине
лiжко: гостi розбудили, коли прощались. Я погасив верхн свiтло, ввiмкнув
настiльну лампу. При мнi сутiнки сповили вiтальню, зрiднивши мене з теплим
колом на письмовому столi. Люблю затишок. I маю смак до того. Прилаштував
був лампи денного свiтла у вiтальнi, за тиждень зняв - холодно, буцiмто
протяги по-кiмнатi, Галина iнодi аж розсердиться: грошi, каже, марну ш. А
що ж ©х, у рукав складати? Я не з тих людей, Що тiшать себе ощадними
книжками або заради стороннiх очей зовнiшнiй блиск наводять, а самi новi
дiрки в пасках проколюють. Не ми для свiту, а свiт для нас. Я й попо©сти
смачно люблю, нащо душею кривити. Добре, що обо на грошах. З базару майже
нiчого, все сво - i молоко, i городина, i свiжина щоосенi в сара©
порохку . Така вже специфiка нашого життя, зависли мiж селом та мiстом.
Але скiнчу про затишок. Чомусь я глибше, нiж iншi, вiдчуваю холодну
безмежнiсть свiту, перепрошую за "мудрi" слова, це iз статтi якогось
молодого iнтелектуала, вчора вичитав. Точнiше - полохаюсь широкого
простору. Мене вiд раннiх лiт вабило тепло, спокiй, надiйно-захищенi
стiнами кутки. Звiдси, мабуть, i бажання затишку. Хочете почути
найулюбленiшу казку мого дитинства? Я ©© напам'ять знаю. Але перекажу
коротко.
Втекли вiд жорстокого господаря вiл, корова, баран. та пiвень. Лiто
паслися в лiсi, а похолодало-хатину збудували. Тепер уявiть: заснiжений
лiс, вiхола, дерева стогнуть, вовки в кучугурах тонуть, а серед того
холоду, голоду, самотностi з димаря в' ться затишний димок, Потрiскують
дрова в печi, шкварчить сковорода - корова млинцi пече, вiл мак тре в
макiтрi, баран картоплю чистить, а пiвень сидить на жердинi, кукурiка ,
розважа . I по всiй хатинi - червоний вiдблиск теплого, смачного
полум'я... Iдилiя.
Бачу трiумфуючi лиця борзописцiв, чую гавкiт в мурованих лiсах
цивiлiзацi©. Кусi, кусi, мiщанин заявився, лови його, хапай! Хiба я тiкаю?
Чи ховаюсь? Так, мiщанин я. А хто ви? Та буде завтра вигiднiше хвалити й
прославляти мене, терехiвського обивателя, ви кожен мiй нiготь словом
барвистим вилижите! А ви, правдолюбцi, оборонцi щастя людського? Низенько
вклоняюсь. Океани людсько© кровi не ситили б землю, а живили людськi тiла,