вида ться страшним, трагiчним. А розвидниться - самий дрiб'язок, не вартий
уваги. Вiн мовив дружинi за снiданком:
- Усе думаю про того цуцика. Якось нiяково брехати. Нiби через квартиру
пiдлабузнююсь до редактора.
Легко, трохи жартома сказав, не обмовившись i словом про чорну прiрву,
куди так легко скотитись.
- Ти можеш вважати мене обивателькою, вам, чоловiкам, легко пишатися
сво©ми чеснотами, а в жiночих руках домашн вогнище, образно кажучи. -
Андрiй Сидорович здивувався з Мартино© розважливостi, i на серцi в нього
потеплiло.- Але я думаю, що за будь-яких умов треба обстоювати великi
принципи.
Для дрiбниць ми ще справдi зовсiм не влаштованi. В цивiлiзованiм свiтi
проста людина змушена поступатись частинкою особистостi. Без цих жертв
неможливе спiвжиття. До них усi звикли. I нiхто не диву ться. Вiн же
занадто на©вний. Хiба не соромно буде комусь признатись, що позбувся
гарно© посади й не отримав у райцентрi квартири через шолудивого
редакторового песика? Не соромилися ж генi© хвалити недолугi вiршi
ремiсникiв, бо ремiсники мстивi. Гуляйвiтер, судячи з
усього,звичайнiсiнький ремiсник у життi.
Вкотре повторю вiн цi слова, насолоджуючись ©хньою логiчнiстю й
тверезiстю! Ось поруч нього, на лавi, пiд шовковицею, четверо колег. Хiба
вони такi вже кришталево чистi? Дзядзько стелиться перед редактором, аж
бридко хвилинами, нащо вже вiн, Хаблак, терплячий. Василь Молохва перейшов
на братове, бухгалтерське мiсце, аби легше влаштуватись, коли район
лiквiдують. Гужва - ну, цей ще зелений, але теж не без хитрощiв хлопець,
зна , де як повестися, зайвим словом не обмовиться. Нiхто собi не ворог.
Звичайно, Iван Кирилович iнший, по-справжньому чесний та принциповий,
нiкого не бо©ться, нi до кого не пiдлещу ться. Але Загатний - велика
людина, що випадково потрапила в Терехiвку, не Хаблаковi на нього
рiвнятись. Загатний може дозволити собi чеснiсть та принциповiсть.
Ось вiн заходить у двiр редакцi©, високий, ставний, серйозний, Хаблаку
не сiмнадцять рокiв, та iнодi наважишся помрiяти - i бачиш себе хоч
трошечки схожим на Загатного. Цiкаво, що скаже секретар про його нарис:
редактора зранку не буде, отож тiльки через руки Iвана Кириловича, звiсно,
доведеться дещо пiдправити, навiть самому Гуляйвiтру секретар iнодi вказу
на стилiстичнi недоречностi, а тут перший нарис, хвилю шся, нiби перед
державним екзаменом. Хаблак лама довгi пальцi i заходить до редакцi©,
пропустивши перед себе усiх сво©х колег. Пропахлi тютюновим димом кабiнети
сьогоднi вже не храм, на порозi якого хочеться зняти капелюх. Вiн прийшов
сюди тiльки служити, слава аллаху, згадка про нарис хоч на часину розвiяла
тяжкi думи про редакторового цуцика.
- Товаришу Хаблак. Тут заплановано вашого нариса. Прошу на конвей р.
Ви вже зна те подальшу долю всiх мо©х геро©в. Тiльки Андрiя Сидоровича
я поки що обминув. I мав рацiю. Шануючи свою прихильнiсть до строго©
документальностi, не хотiв пiдсовувати неперевiрених даних. Хаблак не
належить до тих людей, що плавають на поверхнi й помiтнi здаля. Тихо
пiрнув вiн у провiнцiйнi хащi, у глухомань з перспективою непомiтно зажити
пенсi©, коли б не журналiстська братiя. Якомусь районному газетяревi
трапився вдячний матерiал. Вiн i прославив товариша Хаблака на всю
область.
Вiд нас Андрiй Сидорович по©хав десь за мiсяць пiсля того) дня, про
який iдеться в романi. Окрiм iсторi© з цуциком, на те були й iншi причини,
але про них нижче. Таки правда, лишатися на газетярськiй роботi пiд рукою
Гуляйвiтра, та ще поруч блискучого й безжального Iвана Кириловича Хаблаку
не було сенсу. В одному з пiвнiчних районiв областi саме вiдкривався новий
iнтернат, вчителiв забезпечували житлом - ще б пак, лiсовий хутiр, лiрика,
романтика, i ми позбулися колеги. Усi цi роки про нього нi слуху нi духу.
Раптом в учорашньому номерi обласно© газети читаю нариса про вчителя
Андрiя Сидоровича Хаблака. Виявля ться, вiн розгорнув в iнтернатi бурхливу
дiяльнiсть, посадив з учнями молодий сад, веде лiтературний гурток, збира
бiблiотеку сучасно© лiтератури з дарчими написами майстрiв красного слова
(до речi, серед подарованих книг згаду ться збiрка Iвана Загатного,
воiстину, невiдомi шляхи господнi...) Одразу подумалось, що пошлю колись i
я свою ластiвку, але згадав про хворобу i... Не судилось менi дивувати
свiт красним письменством. Одне слово, вiдчува ться - людина не чуже мiсце
посiла.
Не тiльки для iнформацi© читачiв, яким непоко©ться, що ж сталося з
героями роману в подальшiй житт вiй су тi, згадав я про Хаблаковi успiхи
на педагогiчнiй стежцi. Не сприймайте серйозно мого трохи iронiчного тону.
Чесно кажучи, я заздрю Андрiю Сидоровичу. Особливо в мо©м теперiшнiм
становищi. Якщо людина знаходить себе в роботi, вважай, вона наполовину
щаслива. А я здогадуюсь, що й сiмейне життя у Хаблака ладиться. Автор
нарису згаду i дружину його, Марту, математику виклада в iнтернатi. Так
i уявляються менi затемненi котеджi вздовж каштаново© але© (в нарисi
схожий малюнок), шерхiт золотого листя пiд ногами, легка паморозь на
чорнобривцях. Андрiй Сидорович з Мартою заводять донечку в iнтернатський
садок (в Оксаниних долоньках каштани) i прямують крiзь густий запах осенi
назустрiч дитячому гомону...
Звiсно, Хаблакiв хутiр - це iдилiя, лiрика, моя б дружина засмiялася,
лiрики на хлiб не намажеш, коли до районного центру п'ятдесят грунтових
кiлометрiв. А тут i область пiд боком, i до Ки ва по асфальту рукою
подати. Але я в життi сво©м не зазнав тi © лiрики, й зараз трохи
заздрiсне, тужно.
Трохи зарано я втямив, що, ловлячи синього птаха, можеш i горобця не
спiймати. Час був тривожний, безперервнi балачки про лiквiдацiю третини
районiв областi, куди тицьнешся з двома унiверситетськими курсами, i без
мене писак вистачить, та й не кожен редактор вiзьме заочника. I з
Терехiвки не хотiлося ©хати, затишненьке селище, зручно. До речi, вже iз
сво ю дружиною зазнайомився. Думки у нас схожi. Характерами зiйшлися, як
то кажуть. Бiблiотекою завiдувала жiнка головного лiкаря району, а з мо ю
вони якiсь там подруги. Лiкар вчасно, ще до лiквiдацi© району, п'ятами
накивав з Терехiвки, а я посiв мiсце завiдувача бiблiотеки...
Як не крути, як не одурюй себе, а доходиш висновку, що дине, чому щиро
вiддався в життi,оцi зошити, оцi немiчнi записи, якi я зву для самовтiхи
романом. Спершу бавився, рятувався вiд провiнцiйно© нудоти, вiд легко©
роботи, потiм захопився, посерйознiшав, а тепер бачу, що вкладаю в них
самого себе, i це диний воiстину м i й слiд на землi. Глибоко й трагiчно.
Без пози. Яка може бути поза на краю могили? Тiльки побоююсь, аби в цi
сторiнки себе не вклав щедрiше, нiж геро©в. Спiшу занотувати свiй
найменший душевний порух, усi яскравi сторiнки свого життя, що ©х, на
жаль, так мало. Адже зна ш - ось-ось пiде все з тобою у вiчну вiчнiсть, i
це дина надiя лишити на землi хоч тiнь свою. Так туристи викарбовують
власнi iмена на знаменитих пам'ятниках, сподiваючись, пота мно навiть вiд
самих себе, що через тисячу лiт ©хнiй слiд вiдiб' ться в чи©хось очах:
"Ми тут були..." I низка прiзвищ. Я тут був, пишу я,' i одне-однiсiньке
прiзвище - Микола Гужва...
Ви бачили, як хоронять вiйськових? Попереду оркестру, труни, вiнкiв
товаришi несуть на оксамитових подушечках ордени та медалi. Поховайте i
мене так. Коли б я був маститий, хай би урочисто-мовчазнi друзi несли
попереду жалобно© процесi© мо© книги. Але я не маститий i вже не буду ним.
Я навiть не певен, що допишу свого першого й останнього роману. Дружино
моя вiрна! В останнi хвилини сво© передам тобi заповiтнi зошити й прочитаю
цi рядки. Хай колеги мо© з бiблiотеки пронесуть зошити перед мо ю труною
по мовчазних терехiвських вулицях, i хай суворо-гордими будуть ©хнi
обличчя: вiн жив не марно!
Вiн тiльки починав, а скiльки б ще мiг зробити!
Iван читав Хаблакiв нарис. Зневажливо посмiхався з примiтивностi одних
абзацiв, дивувався простакуватiй на©вностi iнших, кривився на чужi слова i
штучнi дiалоги. А прочитавши, подумав, що рацiональне зерно в матерiалi ,
як для районки, згодиться, але пiсля серйозно© правки.
Загатний почав правити Хаблакового нариса. Перекреслював калiграфiчнi
рядки педагога i швидко, впевнено писав на зворотi цiлi абзаци. Нервовi
Iвановi лiтери щедро засiвали Андрi ве поле, ховаючи пiд собою його
недолугiсть i на©внiсть. "Просто диву шся, як люди не вмiють елементарно
мислити",- думав Загатний i креслив далi, зсовуючи на край стола аркуш за
аркушем,- виправленi, пiдчищенi, тiльки передрукувати на машинцi. Далi
пiшли рiзнi почерки, Iван не придивлявся, усi вони пишуть однаково погано,
авторучка вправно ковзала по рядках, зводячи багатоповерховi конструкцi©:
Загатний був i архiтектор, i муляр, всi iншi тiльки пiдручнi.
(Це й звалось у нашiй редакцi© конвей ром).
Iвана нiскiльки не обтяжувала ця одноосiбна робота, вантажте бiльше,
ще, ще, я пiднiму, я вивезу, тiльки що б ви робили без мене? Настане
заповiтна хвилина, я помахаю Терехiвцi рукою з автобусного вiкна, яко© ви
заспiва те? Може, хоч тодi оцiните, чого я вартий. А втiм, яко© ще подяки
вiд людства йому забажалось? Воно спершу спопелить, тодi дякуватиме,
молитиметься навколiшках. Така дiалектика. Викликав друкарку:
- Ось матерiали з мо©ми правками. Пiдготуйте до здачi в друкарню.
Все. Якомога менше слiв. I в новелi. Викласти самий кiстяк, без лiрики.
Теорiя айсберга. Нинi час притч. Дати клубок, а нитки хай намоту кожен,
скiльки зумi , Терехiвка, задуха, натовп i самотнiй одинак... Загатний
узяв сьогоднiшнiй номер газети, ще раз переглянув передову. Дурниця, а
звучить, як могутня музика. Велика сила органiзованого слова.
Органiзованого. Вишикуваного в колони, шереги, лави. Iван Загатний -
полководець. Полководець слiв.
- Улю, кличте товаришiв на планiвку! Хаблак блукав пiд дверима
секретарсько©, тер сво© великi, грабастi руки, пив воду: вiдколи нарис
пiшов на знаменитий конвей р - хвилювався. Мабуть, Iван Кирилович ось-ось
покличе його, правда, досi вiн нiколи не кликав, коли правив Хаблаковi
замiтки й кореспонденцi©, але ж це нарис, майже лiтературний твiр. Нарештi
друкарка винесла з кабiнету секретаря жмут паперiв, сiла до машинки.
Редакцiйна молодь, котрiй ще болiла ©© писанина, шукала сво© матерiали.
Нарис лежав на самому сподi - Хаблака зсудомило. Спершу йому здалося, що
закреслено найкращi мiсця, якi вiн так старанно виписував, нижучи слово до
слова. Але чим далi читав, тим яснiше усвiдомлював, що викинуто
красивостi, банальнi дiалоги, якi видавались йому багатозначними,
мiтингову патетику. Натомiсть з'явились щедро посiянi секретаревою рукою
точнi, пружнi абзаци, а то й сторiнки. Нариса майже наполовину скорочено.
Третину залишеного Iван переписав заново. Третину виправив, зводячи кiнцi
з кiнцями. Та ще подекуди визирали з-пiд Iванових рядкiв Хаблаковi слова i
вирази.
Кликали на планiвку. Андрiй Сидорович затис аркушi в спiтнiлiй руцi,
ступив до секретарсько©.
- Конвей р розстро©в товариша Хаблака, - захихикав Василь Молохва,
клацаючи кiсточками рахiвницi.
Уже зiбрались, уже Загатний звiв очi й помацав ними стiну над головами
колег, як протяжно, рiзко задзвонив телефон.
- З райкому, товариш Гуляйвiтер, - мовив Дзядзько, що умiв по дзвiнку
вгадувати, хто дзвонить: вмикала й дзвонила телефонiстка на станцi©, а ©©
енергiя, звiсно, якоюсь мiрою залежала вiд посади замовника. Хаблак раптом
загадав - коли не Гуляйвiтер, сьогоднiшнiй день скiнчиться щасливо, усе
саме собою влашту ться. Але коректор уже подала трубку Загатному:
- Борис Павлович...
Хаблаковi зробилося гiрко, нiби така дрiбниця й справдi впливала на хiд
подiй.
- Я Гуляйвiтер! Вiтаю, Кириловичу! - гукав у трубку редактор, аж
вiдлунювало.- Ми з тобою на конi! Не маю часу, зараз п'ятихвилинка мiж
засiдань, при©ду - розкажу. Гiгантський успiх нашо© передово©! Перший
уголос прочитав на засiданнi! Наказав видрукувати ще триста екземплярiв
газети, роздати уповноваженим, i хай ©дуть у села, органiзовують голоснi
читки. Передай наказа друкарнi. Мене тут усi вiтають, - Гуляйвiтер
захлинався.- Перший так i заявив: з почуттям, з уболiванням. Хай живе!
Вiн так i не дав Iвановi Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубцi
затутукало. Хаблак жадiбно стежив за обличчям секретаря. Анi промiнчика
радостi не засвiтилося на ньому. Гiрше - легка тiнь бридливостi лягла на
уста. Навiть трубку тримав нехотя, трохи вiддалiк, нiби не мiг дочекатись,
коли вже перестануть баляндрасити про успiх продиктовано© ним передово©.
Усiм сво©м виглядом Iван демонстрував, що нiколи не сумнiвався в
неперевершеностi будь-якого ним народженого матерiалу, але цей камерний
успiх зовсiм його не обходить.
Андрiй Сидорович навiть образився трохи на свого божка: не слiд Iвану
Кириловичу так демонструвати свою байдужiсть - сам перший секретар
похвалив.
- Iване Кириловичу, дозвольте? - це Дзядзько.- Пропоную передову
сьогоднiшнього номера вивiсити на дошку кращих матерiалiв i сплатити
автору пiдвищений гонорар.
- Надiйшла пропозицiя передову сьогоднiшнього номера вивiсити на дошку
кращих матерiалiв i сплатити автору пiдвищений гонорар, - безсторонньо
повторив Загатний. - Хто за? Проти? Нема . Пропозицiя прийма ться
одностайно.
"Ну, пiдведися, скажи, - пiд'юджував себе Хаблак. - Хоч один раз
зазирни у ту чорну безодню. Iншi ж можуть. Чому тобi заборонено? Улестиш
Загатного, а редактору про цуцика добре слово мовиш, дивись, посада
завiдуючого вiддiлом звiльниться, тут i про тебе згадають, випробуй
себе..."
- Товаришi,Андрiй Сидорович пiдвiвся. Потiв, ламав худi пальцi.
-Дума ться, було б корисно, особливо для нас, молодих газетярiв, провести
семiнар на основi передово©, написано© Iваном Кириловичем...
Вiн не впiзнавав свого голосу. Це був чужий голос.
- Передова продиктована за десять хвилин у номер. Ми i без не© ма мо на
чiм учитися, - несподiвано рiзко обiрвав Загатний Хаблака. Геть блiдий,
Андрiй Сидорович опустився на стiлець. Хтось хихикнув, чи не Молохва за
стiною. - Приступа мо до справ. Перша сторiнка. Передова - за редактором,
матерiали хронiки по району органiзову товариш Дзядзько, здати об
одинадцятiй двадцять, товаришi, занотовуйте час, на десять хвилин пiзнiше
- не прийматиму, зведення про стан сiльськогосподарських робiт за
товаришем Хаблаком, здати об одинадцятiй. Друга сторiнка... Третя
сторiнка... - кидав упевнено, строго, нiби диктував наказ про дислокацiю
вiйськ за день до вирiшально© битви. - Четверта сторiнка - нарис товариша
Хаблака, передрукувати й вичитати до дванадцято© години, мiжнародний
огляд, куточок вихiдного дня, поради садiвника... Пропозицi© ? Запитання?
Завiдувачам вiддiлiв подати заявки на подальший номер. Планiвку закiнчено.
Усi пiдвелись i мовчки вийшли - мужчини пiд шовковицею, викурити по
сигаретi пiсля планiвки, слабша стать - у складальний цех, обговорити
новiтнi терехiвськi проблеми. Посеред кiмнати стояв Хаблак.
- Ви ма те щось повiдомити, товаришу Хаблак? - дуже люб'язно всмiхнувся
Загатний. Андрiй Сидорович сховав руки за спину й випростався. Нiяковiсть
майже зникла, було лише трохи лячкувато та нудило, буцiмто в лiтаку, що
падав.
- Iване Кириловичу, ви зна те, як я вас... одне слово, я, звiсно, дуже
молодий газетяр, але... Ну, я не можу пiдписувати виправленого вами
нарису...
- Ви що ж, вболiва те за свою славу у вiках?
- Iване Кириловичу, це мiй нарис.
- Думаю, майбутнi поколiння вибачать вам мо© правки. Усi великi люди
колись починали.
- Це не правки, Iване Кириловичу. Ви написали нариса заново. Вiд мене
там нiчого не залишилось.
- А, ось воно що... Нездара Загатний пiдступно витiсня генiя Хаблака.
Ще один варiант знаменито© комедi© "Моцарт i Саль рi". Майте на увазi,
оригiнали зберiгаються в архiвах, i прихильники вашого таланту через
тисячу рокiв поновлять ваш текст, як тепер поновлюють давнi фрески. Але
чомусь мо© правки влаштовують усiх, окрiм вас, товаришу Хаблак...
- Я попросився до редакцi© не заради кусня хлiба, Iване Кириловичу. На
хлiб я мiг би заробити i в школi. Я хочу бути журналiстом.
- Мiж нами кажучи, ви нiколи не станете журналiстом, товаришу Хаблак.
Це свята правда, i колись ви дякуватимете, що я вiдкрив вам на не© очi. З
людини, яка пiвдня потi над восьмирядковою замiткою, ще нiколи не
виходило гарного журналiста. - Загатний холодно посмiхнувся. - Ви нездара,
товаришу Хаблак. Посереднiсть. I чим ранiше збагнете це, тим краще для
вас. Кому-кому, а вам виступати проти мо©х правок, м'яко кажучи,
нетактовно...
Бiлий, наче аркуш крейдяного паперу, Андрiй Сидорович повернувся i
вийшов iз секретарсько©, не причинивши дверей, його важкi кроки довго гули
в сусiднiх кiмнатах, потiм довготелеса постать пропливла повз вiкна, повз
курцiв пiд шовковицею й почалапала (плечi уклякли, руки з паперовим
жмутком за спиною) до ворiт. Iвановi стало шкода Хаблака, й себе шкода, й
дуже гидко, аж не хотiлося жити. Поправив краватку, перевiсився через
пiдвiконня:
- Товаришi, сигаретку...
Перший пiдвiвся Дзядзько. Але Загатний насупився: не хотiлося
пригощатись iз Дзядзькових рук.
- Аз фiльтром нiхто не ма ?
З фiльтром були в Гужви. Iван припалив, подякував, пiшов у глибину
кiмнати. I раптом увесь вчорашнiй, отру ний сигаретним димом день хлюпнув
у душу За-гатного, прорвавши клятьби й твердi рiшення. "Хлюпик, повна
безвiльнiсть, вiд сьогоднi почина ться новий Загатний, це для тебе
останнiй шанс, скiльки можна народжуватись i знову вмирати. Треба було
сказати Хаблаковi три слова: "Залишiть нариса собi", - i замiнити його
iншим матерiалом. А вiн намолов сiм мiшкiв... З варваром треба
по-варварському, ченцi колись умiли гнуздати свою хiть i сво© пристрастi;
лише так..." Iван глибоко затягея, одвернувся од стiни i тицьнув вогник
сигарети в руку, трохи вище зап'ястя. "Не кажи зайвого, не кажи зайвого,
не кажи зайвого..." Дивився в стiну, рожевi поля виринули з бiлизни i
кружляли, кружляли. "Будь безстороннiй, як бог. Будь безсто..." Пахло
паленим... Загатний передихнув, вiдняв недокурок, дмухнув на ранку. Попiл
розвiявся, мертво бiлiла спечена шкiра. Бiле озерце поруч трьох
рожево-синiх пухлинок. Коли без цього не обiйтися, вiн спалить усю руку.
Iван Кирилович пошпурив сигарету й ступив до столу.
Багато мiркував про себе, про Хаблака, i одна думка дедалi яснiше
викристалiзову ться. Не страшна жодна прiрва, жодне падiння, якби ми
зродилися безсмертнi. Боюся останньо© хвилини, коли вже нiчим себе не
одуриш, коли побачиш короля голим. Боюся останньо© жорстоко© правди: усi
роки гнався за маревом, а життя минуло, спливло. Боюся зневажити себе за
мить до скону.
Вiдколи дiзнався про свою приреченiсть, щодня линяю. Одна за одною
спадають з плечей блискучi шати i розсипаються бiля нiг мо©х у порохняву:
кар' ра, спокiй, затишок, грошi, речi, навiть сiмейний райок. Всмiхаюсь
поблажливо до колишнього Гужви: дурнику, за чим гнався? Не звинувачую себе
- живi про живе думають. Та коли б народився я заново чи зцiлив мене
щасливий випадок, я б жив iнакше. Бо завжди пам'ятав би про останню
хвилину, що рано чи пiзно прийде. Страшно помирати, зневажаючи самого
себе.
А втiм, вельми вже молодецьки-зелено це звучить: жив би iнакше...
Зовсiм як Iван Кирилович, який щоранку поклада розпочати життя спочатку.
А вiн завжди , вчорашнiй наш день, хитрий, пiдступний, рукатий, бовванi
в нас за плечима й чека не дочека ться, коли ми хоч у найменшому схибимо.
Тодi зарегоче радо, закрутиться в шаленiм танцi, як перелесник, i
поволочить нас у прiрву, у вир, у наше минуле.
Тепер менi одне болить - хоч би вистачило днiв, якi менi ще судилися,
роман дописати. Тiльки ж ковтати щораз важче, я помiтно худну, вже й
апетиту нема - i до ©жi, i до життя, окрiм хiба писання, ночами кашель
душить, щосили стриму шся, чманi ш пiд подушкою, а тодi як прорветься, як
вибухне! Уже й дружина, помiчаю, стурбована. Допиту ться, чи гаразд, у
мене зi здоров'ям. А тут все частiше думка: може б, медицина, ескулапiя
хоч на кiлька тижнiв доточила менi вiку, адже iснують якiсь лiки. А що як
саме цих тижнiв не вистачатиме, щоб дописати останнi сторiнки? Хто зна ,
доки я зможу мережити - може, так притисне, що й пера в пальцях не
втрима ш. Тодi лишаться мо© зошити сiм'© на згадку, зжовкнуть у шухлядах
чи й у печi спопелiють.
I все мо зi мною в труну ляже.
Знову ж таки побоююсь: а раптом лiкарi покладуть у лiжко, до спiльно©
палати, колотимуть, рiзатимуть, заспокоюватимуть до останньо© хвилини, i я
тiльки час втрачу, нiчого не створю. Хоч круть, хоч верть - пiд черепочком
смерть... Якесь дурне прислiв'я чи уривок вiрша ще з шкiльних лiт
крутиться, крутиться в головi, навiть вулицею iдеш, а воно у ритм
стелиться: хоч круть, хоч верть - пiд черепочком смерть... Гидота. Треба
бути вищим за це. Вищим од себе.
Так ось про Iвана. В його стосунках з колективом, що рано чи пiзно
мусили перерости i таки переросли в конфлiкт, найбiльше гнiтило й дивувало
мене, чому ця людина, що так хворобливо, непримиренно обстою власну
iндивiдуальнiсть, нездатна терпiти поруч себе iншо©? Загатний волiв бачити
навколо тiльки сiре поле. Вiн був добрий та ласкавий до то© сiростi,
навiть любив простягати слабшим руку. Але найменша парость, що силкувалась
випнутися з то© сiростi, бiсила його. Iван Кирилович вбачав у тiм загрозу
власнiй iндивiдуальностi.
Був же колектив, дорiкнуть менi фахiвцi з виховання, профспiлкова
органiзацiя. Чому вони не вплинули, не перевиховали свого члена? Були,
скажу, i колектив, i органiзацiя. Були, та не перевиховали. Людинi ж не
сiмнадцять, та й у сiмнадцять спробуй перекувати. А коли за тридцять? I
час такий неспокiйний. Тiльки й розмов - ось-ось район розженуть. У
кожного сво©х турбот вистача . Газетних ортодоксiв у нас не траплялось,
усi люди випадковi в журналiстицi, сiмейнi: хочеш правити - прав, лише б
не лаяли та не примушували переробляти. За синiми птахами нiхто не
гнався-гада те, лише я волiв синицю в жменi мати? Проте якось не
втримались. Вельми вже допекло всiм. Це десь пiд осiнь, пам'ятаю,
пiдморожувало вночi. Зiбрались. Виступали. Сварили Загатного, поки не
обридло. Вiн мовчав, тiльки курив багато. Коли всi нагаласувалися, сидимо,
чека мо, зараз виправдуватись почне. Як годиться серед бувалих людей.
Сидить, руки не пiдiйма . Головуючий:
- Вам слово, Iване Кириловичу.
А вiн спокiйно так вiдповiда :
- Менi нема чого сказати.
Ми всi так i отетерiли. Стiльки докорiв, стiльки критики вислухати - й
жодних висновкiв. "Що ж у протоколi писати?" - запитую головуючого. Той
плечима знизу . Знову зашумiли й таки примусили висловитися. Пiдвiвся,
поправив краватку, руки за спину, чемний, спокiйний, лише з обличчя дуже
блiдий, чоло морщить:
- Оце сидiв, думав, у грубцi помiшував. Бачите, жарини скочуються до
дверцят. Сизо димляться i за хвилину мертвi, навiть не грiють. А iншi
жарини палахкотять, ще й сусiдiв сво©х полум'ям обдаровують, бо живi. I
нема ©м смертi. Так ось, я жарина, котра горить...
I сiв. А ви, мовляв, згаслi, мертвi жарини. Я цитую точно з протоколу,
в мене копiя збереглась, бо я секретарював на зборах. Ну що його, вiшати?
Постановили: записати догану зарозумiльцю, дати мiсяць строку - якщо не
виправиться, вимагати в редактора звiльнення Загатного з посади секретаря.
А через три тижнi указ про лiквiдацiю Терехiвського району... Протоколи
профспiлковi палили - Iван собi на пам'ять узяв...
I ще одне. Хоч я й симпатизую Iвановi Кириловичу, але не розумiю його
погляду на людей. Ну, хай я естетично невихований, хай "Поема про море"
мене не хвилю , а "Бродяга" хвилю , хай я бiльше полюбляю слухати лiричнi
пiснi, а не класичну музику, хай вперше почув я про Хемiнгуея з Iванових
уст, хай я не маю жодних талантiв - невже ж через те я якась нижча раса,
що мене лиша ться тiльки зневажати? Iснують iншi цiнностi, за якими слiд
подiляти людей, якщо вже вiн так прагне подiлу. Тут Загатний чогось не
домислив. Справдi, вiн тричi ходив до кiнотеатру дивитись "Поему про море"
й плювався на сентиментальнi iндiйськi фiльми, щовечора слухав симфонiчнi
концерти по редакцiйному приймачу та проклинав футбол, зачитувався
Хемiнгуе м i, без сумнiву, мав бiльше лiтературних здiбностей, анiж усi ми
в редакцi©. Але доброю людиною Iвана Кириловича я не назву. Не поза очi
пишу - i в очi йому казав це. Радше Хаблака назву добрим, хоч вiн i
недорiкуватий, i смiшний, i талантiв лiтературних не ма . Можливо, я
людина з маси, чогось тут не тямлю, можливо, це в менi периферiйне
кугутство гомонить, але такий уже я i такий помру...
Андрiю Сидоровичу в пам'ятку, що Дзядзько сидiв пiд шовковицею, коли
вiн iшов двором. I раптом Дзядзько чека на нього бiля книгарнi, вухатий,
очi лукавенькi, рiжки пiд капелюхом, може, й копитця в гостроносих
черевиках - мiстика. Тут би хоч хто здивувався.
- Андрiю Сидоровичу, побалакати треба, як з другом, справжнiм другом.-
Дзядзько узяв Хаблака пiд руку i нiби прилип, зрiсся. Вони перейшли
вулицю, ступили на тiнистi алейки парку, мiж чепурних рядiв жовто© акацi©.
Сiли на лаву, затягнуту в кущi якоюсь парочкою, що полюбля самотнiсть.
Хаблак легко скорився Дзядзьковiй руцi, думаючи свою думу. I слова колеги
дiйшли до нього лише згодом, нiби припливла з далечi:
- Любий мiй, сьогоднiшнiй день у вашiм життi знаменитий. Ви
причастилися великому боговi на ймення життя. Ви поцiлували хрест,
вiдтепер ви несете його. Дозвольте маленький екскурс в теорiю. Що таке
життя? Питання вiчне, як вiчний космос. Не будемо демагогами, друже,
будемо людьми. Життя - це височезна драбина у небо, по якiй дряпаються
найспритнiшi, а заднi хапають переднiх за п'яти. Але на драбинi уже
пестуни долi. Основна маса посередностей, як каже вельмишановний Iван
Кирилович Загатний, внизу: юрмиться, штовха ться, гнiтиться, бо перше,
анiж лiзти по драбинi, до не© треба дiстатися. Це в загальних рисах,
друже. Тепер твоя позицiя донинi. Ти стояв поза юрмищем i тiльки
спостерiгав боротьбу. Ти принципово не купував лотерейних бiлетiв, хоч
неодноразово на тво©х очах вигравали. А люди видющi, заздрi. Хоч погляди
уваги. Вiн мовив дружинi за снiданком:
- Усе думаю про того цуцика. Якось нiяково брехати. Нiби через квартиру
пiдлабузнююсь до редактора.
Легко, трохи жартома сказав, не обмовившись i словом про чорну прiрву,
куди так легко скотитись.
- Ти можеш вважати мене обивателькою, вам, чоловiкам, легко пишатися
сво©ми чеснотами, а в жiночих руках домашн вогнище, образно кажучи. -
Андрiй Сидорович здивувався з Мартино© розважливостi, i на серцi в нього
потеплiло.- Але я думаю, що за будь-яких умов треба обстоювати великi
принципи.
Для дрiбниць ми ще справдi зовсiм не влаштованi. В цивiлiзованiм свiтi
проста людина змушена поступатись частинкою особистостi. Без цих жертв
неможливе спiвжиття. До них усi звикли. I нiхто не диву ться. Вiн же
занадто на©вний. Хiба не соромно буде комусь признатись, що позбувся
гарно© посади й не отримав у райцентрi квартири через шолудивого
редакторового песика? Не соромилися ж генi© хвалити недолугi вiршi
ремiсникiв, бо ремiсники мстивi. Гуляйвiтер, судячи з
усього,звичайнiсiнький ремiсник у життi.
Вкотре повторю вiн цi слова, насолоджуючись ©хньою логiчнiстю й
тверезiстю! Ось поруч нього, на лавi, пiд шовковицею, четверо колег. Хiба
вони такi вже кришталево чистi? Дзядзько стелиться перед редактором, аж
бридко хвилинами, нащо вже вiн, Хаблак, терплячий. Василь Молохва перейшов
на братове, бухгалтерське мiсце, аби легше влаштуватись, коли район
лiквiдують. Гужва - ну, цей ще зелений, але теж не без хитрощiв хлопець,
зна , де як повестися, зайвим словом не обмовиться. Нiхто собi не ворог.
Звичайно, Iван Кирилович iнший, по-справжньому чесний та принциповий,
нiкого не бо©ться, нi до кого не пiдлещу ться. Але Загатний - велика
людина, що випадково потрапила в Терехiвку, не Хаблаковi на нього
рiвнятись. Загатний може дозволити собi чеснiсть та принциповiсть.
Ось вiн заходить у двiр редакцi©, високий, ставний, серйозний, Хаблаку
не сiмнадцять рокiв, та iнодi наважишся помрiяти - i бачиш себе хоч
трошечки схожим на Загатного. Цiкаво, що скаже секретар про його нарис:
редактора зранку не буде, отож тiльки через руки Iвана Кириловича, звiсно,
доведеться дещо пiдправити, навiть самому Гуляйвiтру секретар iнодi вказу
на стилiстичнi недоречностi, а тут перший нарис, хвилю шся, нiби перед
державним екзаменом. Хаблак лама довгi пальцi i заходить до редакцi©,
пропустивши перед себе усiх сво©х колег. Пропахлi тютюновим димом кабiнети
сьогоднi вже не храм, на порозi якого хочеться зняти капелюх. Вiн прийшов
сюди тiльки служити, слава аллаху, згадка про нарис хоч на часину розвiяла
тяжкi думи про редакторового цуцика.
- Товаришу Хаблак. Тут заплановано вашого нариса. Прошу на конвей р.
Ви вже зна те подальшу долю всiх мо©х геро©в. Тiльки Андрiя Сидоровича
я поки що обминув. I мав рацiю. Шануючи свою прихильнiсть до строго©
документальностi, не хотiв пiдсовувати неперевiрених даних. Хаблак не
належить до тих людей, що плавають на поверхнi й помiтнi здаля. Тихо
пiрнув вiн у провiнцiйнi хащi, у глухомань з перспективою непомiтно зажити
пенсi©, коли б не журналiстська братiя. Якомусь районному газетяревi
трапився вдячний матерiал. Вiн i прославив товариша Хаблака на всю
область.
Вiд нас Андрiй Сидорович по©хав десь за мiсяць пiсля того) дня, про
який iдеться в романi. Окрiм iсторi© з цуциком, на те були й iншi причини,
але про них нижче. Таки правда, лишатися на газетярськiй роботi пiд рукою
Гуляйвiтра, та ще поруч блискучого й безжального Iвана Кириловича Хаблаку
не було сенсу. В одному з пiвнiчних районiв областi саме вiдкривався новий
iнтернат, вчителiв забезпечували житлом - ще б пак, лiсовий хутiр, лiрика,
романтика, i ми позбулися колеги. Усi цi роки про нього нi слуху нi духу.
Раптом в учорашньому номерi обласно© газети читаю нариса про вчителя
Андрiя Сидоровича Хаблака. Виявля ться, вiн розгорнув в iнтернатi бурхливу
дiяльнiсть, посадив з учнями молодий сад, веде лiтературний гурток, збира
бiблiотеку сучасно© лiтератури з дарчими написами майстрiв красного слова
(до речi, серед подарованих книг згаду ться збiрка Iвана Загатного,
воiстину, невiдомi шляхи господнi...) Одразу подумалось, що пошлю колись i
я свою ластiвку, але згадав про хворобу i... Не судилось менi дивувати
свiт красним письменством. Одне слово, вiдчува ться - людина не чуже мiсце
посiла.
Не тiльки для iнформацi© читачiв, яким непоко©ться, що ж сталося з
героями роману в подальшiй житт вiй су тi, згадав я про Хаблаковi успiхи
на педагогiчнiй стежцi. Не сприймайте серйозно мого трохи iронiчного тону.
Чесно кажучи, я заздрю Андрiю Сидоровичу. Особливо в мо©м теперiшнiм
становищi. Якщо людина знаходить себе в роботi, вважай, вона наполовину
щаслива. А я здогадуюсь, що й сiмейне життя у Хаблака ладиться. Автор
нарису згаду i дружину його, Марту, математику виклада в iнтернатi. Так
i уявляються менi затемненi котеджi вздовж каштаново© але© (в нарисi
схожий малюнок), шерхiт золотого листя пiд ногами, легка паморозь на
чорнобривцях. Андрiй Сидорович з Мартою заводять донечку в iнтернатський
садок (в Оксаниних долоньках каштани) i прямують крiзь густий запах осенi
назустрiч дитячому гомону...
Звiсно, Хаблакiв хутiр - це iдилiя, лiрика, моя б дружина засмiялася,
лiрики на хлiб не намажеш, коли до районного центру п'ятдесят грунтових
кiлометрiв. А тут i область пiд боком, i до Ки ва по асфальту рукою
подати. Але я в життi сво©м не зазнав тi © лiрики, й зараз трохи
заздрiсне, тужно.
Трохи зарано я втямив, що, ловлячи синього птаха, можеш i горобця не
спiймати. Час був тривожний, безперервнi балачки про лiквiдацiю третини
районiв областi, куди тицьнешся з двома унiверситетськими курсами, i без
мене писак вистачить, та й не кожен редактор вiзьме заочника. I з
Терехiвки не хотiлося ©хати, затишненьке селище, зручно. До речi, вже iз
сво ю дружиною зазнайомився. Думки у нас схожi. Характерами зiйшлися, як
то кажуть. Бiблiотекою завiдувала жiнка головного лiкаря району, а з мо ю
вони якiсь там подруги. Лiкар вчасно, ще до лiквiдацi© району, п'ятами
накивав з Терехiвки, а я посiв мiсце завiдувача бiблiотеки...
Як не крути, як не одурюй себе, а доходиш висновку, що дине, чому щиро
вiддався в життi,оцi зошити, оцi немiчнi записи, якi я зву для самовтiхи
романом. Спершу бавився, рятувався вiд провiнцiйно© нудоти, вiд легко©
роботи, потiм захопився, посерйознiшав, а тепер бачу, що вкладаю в них
самого себе, i це диний воiстину м i й слiд на землi. Глибоко й трагiчно.
Без пози. Яка може бути поза на краю могили? Тiльки побоююсь, аби в цi
сторiнки себе не вклав щедрiше, нiж геро©в. Спiшу занотувати свiй
найменший душевний порух, усi яскравi сторiнки свого життя, що ©х, на
жаль, так мало. Адже зна ш - ось-ось пiде все з тобою у вiчну вiчнiсть, i
це дина надiя лишити на землi хоч тiнь свою. Так туристи викарбовують
власнi iмена на знаменитих пам'ятниках, сподiваючись, пота мно навiть вiд
самих себе, що через тисячу лiт ©хнiй слiд вiдiб' ться в чи©хось очах:
"Ми тут були..." I низка прiзвищ. Я тут був, пишу я,' i одне-однiсiньке
прiзвище - Микола Гужва...
Ви бачили, як хоронять вiйськових? Попереду оркестру, труни, вiнкiв
товаришi несуть на оксамитових подушечках ордени та медалi. Поховайте i
мене так. Коли б я був маститий, хай би урочисто-мовчазнi друзi несли
попереду жалобно© процесi© мо© книги. Але я не маститий i вже не буду ним.
Я навiть не певен, що допишу свого першого й останнього роману. Дружино
моя вiрна! В останнi хвилини сво© передам тобi заповiтнi зошити й прочитаю
цi рядки. Хай колеги мо© з бiблiотеки пронесуть зошити перед мо ю труною
по мовчазних терехiвських вулицях, i хай суворо-гордими будуть ©хнi
обличчя: вiн жив не марно!
Вiн тiльки починав, а скiльки б ще мiг зробити!
Iван читав Хаблакiв нарис. Зневажливо посмiхався з примiтивностi одних
абзацiв, дивувався простакуватiй на©вностi iнших, кривився на чужi слова i
штучнi дiалоги. А прочитавши, подумав, що рацiональне зерно в матерiалi ,
як для районки, згодиться, але пiсля серйозно© правки.
Загатний почав правити Хаблакового нариса. Перекреслював калiграфiчнi
рядки педагога i швидко, впевнено писав на зворотi цiлi абзаци. Нервовi
Iвановi лiтери щедро засiвали Андрi ве поле, ховаючи пiд собою його
недолугiсть i на©внiсть. "Просто диву шся, як люди не вмiють елементарно
мислити",- думав Загатний i креслив далi, зсовуючи на край стола аркуш за
аркушем,- виправленi, пiдчищенi, тiльки передрукувати на машинцi. Далi
пiшли рiзнi почерки, Iван не придивлявся, усi вони пишуть однаково погано,
авторучка вправно ковзала по рядках, зводячи багатоповерховi конструкцi©:
Загатний був i архiтектор, i муляр, всi iншi тiльки пiдручнi.
(Це й звалось у нашiй редакцi© конвей ром).
Iвана нiскiльки не обтяжувала ця одноосiбна робота, вантажте бiльше,
ще, ще, я пiднiму, я вивезу, тiльки що б ви робили без мене? Настане
заповiтна хвилина, я помахаю Терехiвцi рукою з автобусного вiкна, яко© ви
заспiва те? Може, хоч тодi оцiните, чого я вартий. А втiм, яко© ще подяки
вiд людства йому забажалось? Воно спершу спопелить, тодi дякуватиме,
молитиметься навколiшках. Така дiалектика. Викликав друкарку:
- Ось матерiали з мо©ми правками. Пiдготуйте до здачi в друкарню.
Все. Якомога менше слiв. I в новелi. Викласти самий кiстяк, без лiрики.
Теорiя айсберга. Нинi час притч. Дати клубок, а нитки хай намоту кожен,
скiльки зумi , Терехiвка, задуха, натовп i самотнiй одинак... Загатний
узяв сьогоднiшнiй номер газети, ще раз переглянув передову. Дурниця, а
звучить, як могутня музика. Велика сила органiзованого слова.
Органiзованого. Вишикуваного в колони, шереги, лави. Iван Загатний -
полководець. Полководець слiв.
- Улю, кличте товаришiв на планiвку! Хаблак блукав пiд дверима
секретарсько©, тер сво© великi, грабастi руки, пив воду: вiдколи нарис
пiшов на знаменитий конвей р - хвилювався. Мабуть, Iван Кирилович ось-ось
покличе його, правда, досi вiн нiколи не кликав, коли правив Хаблаковi
замiтки й кореспонденцi©, але ж це нарис, майже лiтературний твiр. Нарештi
друкарка винесла з кабiнету секретаря жмут паперiв, сiла до машинки.
Редакцiйна молодь, котрiй ще болiла ©© писанина, шукала сво© матерiали.
Нарис лежав на самому сподi - Хаблака зсудомило. Спершу йому здалося, що
закреслено найкращi мiсця, якi вiн так старанно виписував, нижучи слово до
слова. Але чим далi читав, тим яснiше усвiдомлював, що викинуто
красивостi, банальнi дiалоги, якi видавались йому багатозначними,
мiтингову патетику. Натомiсть з'явились щедро посiянi секретаревою рукою
точнi, пружнi абзаци, а то й сторiнки. Нариса майже наполовину скорочено.
Третину залишеного Iван переписав заново. Третину виправив, зводячи кiнцi
з кiнцями. Та ще подекуди визирали з-пiд Iванових рядкiв Хаблаковi слова i
вирази.
Кликали на планiвку. Андрiй Сидорович затис аркушi в спiтнiлiй руцi,
ступив до секретарсько©.
- Конвей р розстро©в товариша Хаблака, - захихикав Василь Молохва,
клацаючи кiсточками рахiвницi.
Уже зiбрались, уже Загатний звiв очi й помацав ними стiну над головами
колег, як протяжно, рiзко задзвонив телефон.
- З райкому, товариш Гуляйвiтер, - мовив Дзядзько, що умiв по дзвiнку
вгадувати, хто дзвонить: вмикала й дзвонила телефонiстка на станцi©, а ©©
енергiя, звiсно, якоюсь мiрою залежала вiд посади замовника. Хаблак раптом
загадав - коли не Гуляйвiтер, сьогоднiшнiй день скiнчиться щасливо, усе
саме собою влашту ться. Але коректор уже подала трубку Загатному:
- Борис Павлович...
Хаблаковi зробилося гiрко, нiби така дрiбниця й справдi впливала на хiд
подiй.
- Я Гуляйвiтер! Вiтаю, Кириловичу! - гукав у трубку редактор, аж
вiдлунювало.- Ми з тобою на конi! Не маю часу, зараз п'ятихвилинка мiж
засiдань, при©ду - розкажу. Гiгантський успiх нашо© передово©! Перший
уголос прочитав на засiданнi! Наказав видрукувати ще триста екземплярiв
газети, роздати уповноваженим, i хай ©дуть у села, органiзовують голоснi
читки. Передай наказа друкарнi. Мене тут усi вiтають, - Гуляйвiтер
захлинався.- Перший так i заявив: з почуттям, з уболiванням. Хай живе!
Вiн так i не дав Iвановi Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубцi
затутукало. Хаблак жадiбно стежив за обличчям секретаря. Анi промiнчика
радостi не засвiтилося на ньому. Гiрше - легка тiнь бридливостi лягла на
уста. Навiть трубку тримав нехотя, трохи вiддалiк, нiби не мiг дочекатись,
коли вже перестануть баляндрасити про успiх продиктовано© ним передово©.
Усiм сво©м виглядом Iван демонстрував, що нiколи не сумнiвався в
неперевершеностi будь-якого ним народженого матерiалу, але цей камерний
успiх зовсiм його не обходить.
Андрiй Сидорович навiть образився трохи на свого божка: не слiд Iвану
Кириловичу так демонструвати свою байдужiсть - сам перший секретар
похвалив.
- Iване Кириловичу, дозвольте? - це Дзядзько.- Пропоную передову
сьогоднiшнього номера вивiсити на дошку кращих матерiалiв i сплатити
автору пiдвищений гонорар.
- Надiйшла пропозицiя передову сьогоднiшнього номера вивiсити на дошку
кращих матерiалiв i сплатити автору пiдвищений гонорар, - безсторонньо
повторив Загатний. - Хто за? Проти? Нема . Пропозицiя прийма ться
одностайно.
"Ну, пiдведися, скажи, - пiд'юджував себе Хаблак. - Хоч один раз
зазирни у ту чорну безодню. Iншi ж можуть. Чому тобi заборонено? Улестиш
Загатного, а редактору про цуцика добре слово мовиш, дивись, посада
завiдуючого вiддiлом звiльниться, тут i про тебе згадають, випробуй
себе..."
- Товаришi,Андрiй Сидорович пiдвiвся. Потiв, ламав худi пальцi.
-Дума ться, було б корисно, особливо для нас, молодих газетярiв, провести
семiнар на основi передово©, написано© Iваном Кириловичем...
Вiн не впiзнавав свого голосу. Це був чужий голос.
- Передова продиктована за десять хвилин у номер. Ми i без не© ма мо на
чiм учитися, - несподiвано рiзко обiрвав Загатний Хаблака. Геть блiдий,
Андрiй Сидорович опустився на стiлець. Хтось хихикнув, чи не Молохва за
стiною. - Приступа мо до справ. Перша сторiнка. Передова - за редактором,
матерiали хронiки по району органiзову товариш Дзядзько, здати об
одинадцятiй двадцять, товаришi, занотовуйте час, на десять хвилин пiзнiше
- не прийматиму, зведення про стан сiльськогосподарських робiт за
товаришем Хаблаком, здати об одинадцятiй. Друга сторiнка... Третя
сторiнка... - кидав упевнено, строго, нiби диктував наказ про дислокацiю
вiйськ за день до вирiшально© битви. - Четверта сторiнка - нарис товариша
Хаблака, передрукувати й вичитати до дванадцято© години, мiжнародний
огляд, куточок вихiдного дня, поради садiвника... Пропозицi© ? Запитання?
Завiдувачам вiддiлiв подати заявки на подальший номер. Планiвку закiнчено.
Усi пiдвелись i мовчки вийшли - мужчини пiд шовковицею, викурити по
сигаретi пiсля планiвки, слабша стать - у складальний цех, обговорити
новiтнi терехiвськi проблеми. Посеред кiмнати стояв Хаблак.
- Ви ма те щось повiдомити, товаришу Хаблак? - дуже люб'язно всмiхнувся
Загатний. Андрiй Сидорович сховав руки за спину й випростався. Нiяковiсть
майже зникла, було лише трохи лячкувато та нудило, буцiмто в лiтаку, що
падав.
- Iване Кириловичу, ви зна те, як я вас... одне слово, я, звiсно, дуже
молодий газетяр, але... Ну, я не можу пiдписувати виправленого вами
нарису...
- Ви що ж, вболiва те за свою славу у вiках?
- Iване Кириловичу, це мiй нарис.
- Думаю, майбутнi поколiння вибачать вам мо© правки. Усi великi люди
колись починали.
- Це не правки, Iване Кириловичу. Ви написали нариса заново. Вiд мене
там нiчого не залишилось.
- А, ось воно що... Нездара Загатний пiдступно витiсня генiя Хаблака.
Ще один варiант знаменито© комедi© "Моцарт i Саль рi". Майте на увазi,
оригiнали зберiгаються в архiвах, i прихильники вашого таланту через
тисячу рокiв поновлять ваш текст, як тепер поновлюють давнi фрески. Але
чомусь мо© правки влаштовують усiх, окрiм вас, товаришу Хаблак...
- Я попросився до редакцi© не заради кусня хлiба, Iване Кириловичу. На
хлiб я мiг би заробити i в школi. Я хочу бути журналiстом.
- Мiж нами кажучи, ви нiколи не станете журналiстом, товаришу Хаблак.
Це свята правда, i колись ви дякуватимете, що я вiдкрив вам на не© очi. З
людини, яка пiвдня потi над восьмирядковою замiткою, ще нiколи не
виходило гарного журналiста. - Загатний холодно посмiхнувся. - Ви нездара,
товаришу Хаблак. Посереднiсть. I чим ранiше збагнете це, тим краще для
вас. Кому-кому, а вам виступати проти мо©х правок, м'яко кажучи,
нетактовно...
Бiлий, наче аркуш крейдяного паперу, Андрiй Сидорович повернувся i
вийшов iз секретарсько©, не причинивши дверей, його важкi кроки довго гули
в сусiднiх кiмнатах, потiм довготелеса постать пропливла повз вiкна, повз
курцiв пiд шовковицею й почалапала (плечi уклякли, руки з паперовим
жмутком за спиною) до ворiт. Iвановi стало шкода Хаблака, й себе шкода, й
дуже гидко, аж не хотiлося жити. Поправив краватку, перевiсився через
пiдвiконня:
- Товаришi, сигаретку...
Перший пiдвiвся Дзядзько. Але Загатний насупився: не хотiлося
пригощатись iз Дзядзькових рук.
- Аз фiльтром нiхто не ма ?
З фiльтром були в Гужви. Iван припалив, подякував, пiшов у глибину
кiмнати. I раптом увесь вчорашнiй, отру ний сигаретним димом день хлюпнув
у душу За-гатного, прорвавши клятьби й твердi рiшення. "Хлюпик, повна
безвiльнiсть, вiд сьогоднi почина ться новий Загатний, це для тебе
останнiй шанс, скiльки можна народжуватись i знову вмирати. Треба було
сказати Хаблаковi три слова: "Залишiть нариса собi", - i замiнити його
iншим матерiалом. А вiн намолов сiм мiшкiв... З варваром треба
по-варварському, ченцi колись умiли гнуздати свою хiть i сво© пристрастi;
лише так..." Iван глибоко затягея, одвернувся од стiни i тицьнув вогник
сигарети в руку, трохи вище зап'ястя. "Не кажи зайвого, не кажи зайвого,
не кажи зайвого..." Дивився в стiну, рожевi поля виринули з бiлизни i
кружляли, кружляли. "Будь безстороннiй, як бог. Будь безсто..." Пахло
паленим... Загатний передихнув, вiдняв недокурок, дмухнув на ранку. Попiл
розвiявся, мертво бiлiла спечена шкiра. Бiле озерце поруч трьох
рожево-синiх пухлинок. Коли без цього не обiйтися, вiн спалить усю руку.
Iван Кирилович пошпурив сигарету й ступив до столу.
Багато мiркував про себе, про Хаблака, i одна думка дедалi яснiше
викристалiзову ться. Не страшна жодна прiрва, жодне падiння, якби ми
зродилися безсмертнi. Боюся останньо© хвилини, коли вже нiчим себе не
одуриш, коли побачиш короля голим. Боюся останньо© жорстоко© правди: усi
роки гнався за маревом, а життя минуло, спливло. Боюся зневажити себе за
мить до скону.
Вiдколи дiзнався про свою приреченiсть, щодня линяю. Одна за одною
спадають з плечей блискучi шати i розсипаються бiля нiг мо©х у порохняву:
кар' ра, спокiй, затишок, грошi, речi, навiть сiмейний райок. Всмiхаюсь
поблажливо до колишнього Гужви: дурнику, за чим гнався? Не звинувачую себе
- живi про живе думають. Та коли б народився я заново чи зцiлив мене
щасливий випадок, я б жив iнакше. Бо завжди пам'ятав би про останню
хвилину, що рано чи пiзно прийде. Страшно помирати, зневажаючи самого
себе.
А втiм, вельми вже молодецьки-зелено це звучить: жив би iнакше...
Зовсiм як Iван Кирилович, який щоранку поклада розпочати життя спочатку.
А вiн завжди , вчорашнiй наш день, хитрий, пiдступний, рукатий, бовванi
в нас за плечима й чека не дочека ться, коли ми хоч у найменшому схибимо.
Тодi зарегоче радо, закрутиться в шаленiм танцi, як перелесник, i
поволочить нас у прiрву, у вир, у наше минуле.
Тепер менi одне болить - хоч би вистачило днiв, якi менi ще судилися,
роман дописати. Тiльки ж ковтати щораз важче, я помiтно худну, вже й
апетиту нема - i до ©жi, i до життя, окрiм хiба писання, ночами кашель
душить, щосили стриму шся, чманi ш пiд подушкою, а тодi як прорветься, як
вибухне! Уже й дружина, помiчаю, стурбована. Допиту ться, чи гаразд, у
мене зi здоров'ям. А тут все частiше думка: може б, медицина, ескулапiя
хоч на кiлька тижнiв доточила менi вiку, адже iснують якiсь лiки. А що як
саме цих тижнiв не вистачатиме, щоб дописати останнi сторiнки? Хто зна ,
доки я зможу мережити - може, так притисне, що й пера в пальцях не
втрима ш. Тодi лишаться мо© зошити сiм'© на згадку, зжовкнуть у шухлядах
чи й у печi спопелiють.
I все мо зi мною в труну ляже.
Знову ж таки побоююсь: а раптом лiкарi покладуть у лiжко, до спiльно©
палати, колотимуть, рiзатимуть, заспокоюватимуть до останньо© хвилини, i я
тiльки час втрачу, нiчого не створю. Хоч круть, хоч верть - пiд черепочком
смерть... Якесь дурне прислiв'я чи уривок вiрша ще з шкiльних лiт
крутиться, крутиться в головi, навiть вулицею iдеш, а воно у ритм
стелиться: хоч круть, хоч верть - пiд черепочком смерть... Гидота. Треба
бути вищим за це. Вищим од себе.
Так ось про Iвана. В його стосунках з колективом, що рано чи пiзно
мусили перерости i таки переросли в конфлiкт, найбiльше гнiтило й дивувало
мене, чому ця людина, що так хворобливо, непримиренно обстою власну
iндивiдуальнiсть, нездатна терпiти поруч себе iншо©? Загатний волiв бачити
навколо тiльки сiре поле. Вiн був добрий та ласкавий до то© сiростi,
навiть любив простягати слабшим руку. Але найменша парость, що силкувалась
випнутися з то© сiростi, бiсила його. Iван Кирилович вбачав у тiм загрозу
власнiй iндивiдуальностi.
Був же колектив, дорiкнуть менi фахiвцi з виховання, профспiлкова
органiзацiя. Чому вони не вплинули, не перевиховали свого члена? Були,
скажу, i колектив, i органiзацiя. Були, та не перевиховали. Людинi ж не
сiмнадцять, та й у сiмнадцять спробуй перекувати. А коли за тридцять? I
час такий неспокiйний. Тiльки й розмов - ось-ось район розженуть. У
кожного сво©х турбот вистача . Газетних ортодоксiв у нас не траплялось,
усi люди випадковi в журналiстицi, сiмейнi: хочеш правити - прав, лише б
не лаяли та не примушували переробляти. За синiми птахами нiхто не
гнався-гада те, лише я волiв синицю в жменi мати? Проте якось не
втримались. Вельми вже допекло всiм. Це десь пiд осiнь, пам'ятаю,
пiдморожувало вночi. Зiбрались. Виступали. Сварили Загатного, поки не
обридло. Вiн мовчав, тiльки курив багато. Коли всi нагаласувалися, сидимо,
чека мо, зараз виправдуватись почне. Як годиться серед бувалих людей.
Сидить, руки не пiдiйма . Головуючий:
- Вам слово, Iване Кириловичу.
А вiн спокiйно так вiдповiда :
- Менi нема чого сказати.
Ми всi так i отетерiли. Стiльки докорiв, стiльки критики вислухати - й
жодних висновкiв. "Що ж у протоколi писати?" - запитую головуючого. Той
плечима знизу . Знову зашумiли й таки примусили висловитися. Пiдвiвся,
поправив краватку, руки за спину, чемний, спокiйний, лише з обличчя дуже
блiдий, чоло морщить:
- Оце сидiв, думав, у грубцi помiшував. Бачите, жарини скочуються до
дверцят. Сизо димляться i за хвилину мертвi, навiть не грiють. А iншi
жарини палахкотять, ще й сусiдiв сво©х полум'ям обдаровують, бо живi. I
нема ©м смертi. Так ось, я жарина, котра горить...
I сiв. А ви, мовляв, згаслi, мертвi жарини. Я цитую точно з протоколу,
в мене копiя збереглась, бо я секретарював на зборах. Ну що його, вiшати?
Постановили: записати догану зарозумiльцю, дати мiсяць строку - якщо не
виправиться, вимагати в редактора звiльнення Загатного з посади секретаря.
А через три тижнi указ про лiквiдацiю Терехiвського району... Протоколи
профспiлковi палили - Iван собi на пам'ять узяв...
I ще одне. Хоч я й симпатизую Iвановi Кириловичу, але не розумiю його
погляду на людей. Ну, хай я естетично невихований, хай "Поема про море"
мене не хвилю , а "Бродяга" хвилю , хай я бiльше полюбляю слухати лiричнi
пiснi, а не класичну музику, хай вперше почув я про Хемiнгуея з Iванових
уст, хай я не маю жодних талантiв - невже ж через те я якась нижча раса,
що мене лиша ться тiльки зневажати? Iснують iншi цiнностi, за якими слiд
подiляти людей, якщо вже вiн так прагне подiлу. Тут Загатний чогось не
домислив. Справдi, вiн тричi ходив до кiнотеатру дивитись "Поему про море"
й плювався на сентиментальнi iндiйськi фiльми, щовечора слухав симфонiчнi
концерти по редакцiйному приймачу та проклинав футбол, зачитувався
Хемiнгуе м i, без сумнiву, мав бiльше лiтературних здiбностей, анiж усi ми
в редакцi©. Але доброю людиною Iвана Кириловича я не назву. Не поза очi
пишу - i в очi йому казав це. Радше Хаблака назву добрим, хоч вiн i
недорiкуватий, i смiшний, i талантiв лiтературних не ма . Можливо, я
людина з маси, чогось тут не тямлю, можливо, це в менi периферiйне
кугутство гомонить, але такий уже я i такий помру...
Андрiю Сидоровичу в пам'ятку, що Дзядзько сидiв пiд шовковицею, коли
вiн iшов двором. I раптом Дзядзько чека на нього бiля книгарнi, вухатий,
очi лукавенькi, рiжки пiд капелюхом, може, й копитця в гостроносих
черевиках - мiстика. Тут би хоч хто здивувався.
- Андрiю Сидоровичу, побалакати треба, як з другом, справжнiм другом.-
Дзядзько узяв Хаблака пiд руку i нiби прилип, зрiсся. Вони перейшли
вулицю, ступили на тiнистi алейки парку, мiж чепурних рядiв жовто© акацi©.
Сiли на лаву, затягнуту в кущi якоюсь парочкою, що полюбля самотнiсть.
Хаблак легко скорився Дзядзьковiй руцi, думаючи свою думу. I слова колеги
дiйшли до нього лише згодом, нiби припливла з далечi:
- Любий мiй, сьогоднiшнiй день у вашiм життi знаменитий. Ви
причастилися великому боговi на ймення життя. Ви поцiлували хрест,
вiдтепер ви несете його. Дозвольте маленький екскурс в теорiю. Що таке
життя? Питання вiчне, як вiчний космос. Не будемо демагогами, друже,
будемо людьми. Життя - це височезна драбина у небо, по якiй дряпаються
найспритнiшi, а заднi хапають переднiх за п'яти. Але на драбинi уже
пестуни долi. Основна маса посередностей, як каже вельмишановний Iван
Кирилович Загатний, внизу: юрмиться, штовха ться, гнiтиться, бо перше,
анiж лiзти по драбинi, до не© треба дiстатися. Це в загальних рисах,
друже. Тепер твоя позицiя донинi. Ти стояв поза юрмищем i тiльки
спостерiгав боротьбу. Ти принципово не купував лотерейних бiлетiв, хоч
неодноразово на тво©х очах вигравали. А люди видющi, заздрi. Хоч погляди