великi очi, засинаючи, вiн думав про не©, вiн навiть уночi думав про не©,
в Терехiвцi, де кожну людину зна ш в обличчя, в Терехiвцi, де людськi
обличчя такi ж знайомi, як перша сторiнка газети, знайомi й одноманiтнi,
свiже обличчя - наче ковток студено© води в пустелi, можливо, це вона, та,
про яку вiн мрiяв усе життя, та дина, що зрозумi його, вiн повiльно
виходить з редакцi© i сiда на мурованiм ганку, тут затiнок, од кам'яницi
вi прохолодною вогкiстю, вiн кладе голову на руки й дума про не©...
Прiська дражниться, по менi видко, що я все чую. "Довго ходили вулицею, i
вiн все руками розмахував..."_
- Iшла вечеряти, Люду-агрономшу стрiла, - голосно мовила Прiська.-
Куди, питаю. В райвиконком, каже, нiчне чергування. Диви, кажу, аби нiхто
не вкрав уночi. А вона як зарегоче, як зарегоче...
Iван тихо вийшов iз складального цеху, навiть дверима не грюкнув.
Тiльки руки за спину i пальцями крiзь сорочку в рани. Смакував бiль, нiби
терпке вино. Все ж не опустився до них. Великi перемоги виростають з
малих. Часом почина ш поважати себе. Виховати у собi фiзiологiчну вiдразу
до слiв. Але звiдки вони все знають? Тоскним поглядом по сiрих стiнах
цеху. Вiн почува ться у Терехiвцi, нiби в камерi, - недремне око
наглядача, вiчне свiтло, даруйте хвилину темряви. Мiж в'язнiв, пiд
недремним оком, не може бути вiльно© любовi. Сказати про це Людi. Любов
пiддослiдних кроликiв. Сказати ©й усе. Годi вiдкладати з вечора на вечiр.
Брак мужност©. Сьогоднiшн Людине чергування - дарунок долi. Поштовх.
диний вихiд для мене - розумний. Прорватися крiзь себе до мети. Велике
потребу жертв. Умiти жертвувати. Втеча вiд юрби i мирських справ, зневага
до багатства, пiст i аскетичнiсть, одне слово - зневажання плотi, щоб
здобути дух. Сковорода. Посередностi нездатнi до жертв. А тепер працювати,
працювати. До скону. Доки перо не випаде з рук.
Вiн проминув секретарську - коректори, що жваво перемовлялись, зiв'яли
пiд його холодним поглядом i ткнулись у свiжi шпальти. Смикнув фiранку на
динiм вiкнi редакторського кабiнету. Пахло цигарками. "Казбек", - на
столi Гуляйвiтра завжди лежав "Казбек" для сановитих гостей з керiвних
районних установ, на самотi вiн курив дешевi сигарети. Крiсло, пряме, з
високою спинкою, схоже на трон яко©сь злиденно© марiонеточно© держави. Вiн
повiльно пiдняв трубку, двома пальцями крутнув ручку дзвiнка i майже
прошепотiв, зачувши голос телефонiстки: "Райвиконком..." Того, першого
вечора вона теж чергувала в райвиконкомi, вони сидiли на ганку й
розмовляли, з того вечора усе й почалося, аби скiнчитися сьогоднi. Навчись
бути сильним...
- Райвиконком слуха , алло, райвиконком слуха ...
Вiн ледве стримався, щоб не вiдповiсти: "Добрий вечiр, Людо", а вона
нiби вiдчува щось: "Алло, алло..." Натис пальцем на штирик телефону,
прагнучи глибокого внутрiшнього болю, що мусив якось виправдати його.
Навчись бути сильним. Сковорода. Але болю не було. I робилося незатишно.
Загатний обiйняв голову долонями, силуючи себе до роботи.
Спершу треба глибоко усвiдомити, що хочеш писати. Переказати сво©ми
словами змiст новели, сюжетну лiнiю. В процесi творення вона сама обросте
деталями.
Якесь забюрокрачене селище, хоч би районний центр._ Придумати назву,
звичайно, не Терехiвка, бо потiм причепляться; недiля - анiякогiсiнького
життя, навiть метушнi. Рухи поодиноких перехожих лiнивi, повiльнi,
терехiвцi дрiмають, навiть iдучи вулицею, таке враження живо© людини в
цьому дрiмотному царствi, спека, задуха, сонце в iмлi, iмла гаряча, наче
присок, якась адмiнiстративна установа, скорiше редакцiя, краще не
називати, порожнi кiмнати з густим одвiчним запахом паперiв, газетних
пiдшивок, тепла гнила вода у карафцi, присмак гнило© води, яка сто©ть у
карафцi хтозна-вiдколи, скляна мухоловка, по стiнах яко© повзають очамрiлi
мухи, - настрiй, присмак гнило© води i мухоловка, i одинак на цьому тлi,
одинак, незрiвнянно вищий од загалу, але не пророк, хоч з таких людей i
народжуються пророки; та вiн уже не вiрить у жоднi iде© i тому не пророку
царства небесного, вiн вищий за будь-якi iлюзi© й не дару масi солодких
снiв, вiн переконаний, що натовп завжди лишиться натовпом, навiть у
царствi божому. _За Сковородою: нечестива чернь може торкнутися тiла
Христового, але почерпнути смислу божого дурна чернь не може; одинак, що
самотнiй завжди, i в будень, i в свято, i в кожну хвилину, та особливо в
свято, будень п'янить безглуздою метушнею, так робочий кiнь забува в
голоблях про свою долю, дума лише про тягар, який треба невпинно
волочити, i про батiг, що посвисту вгорi, в свята ж нема навiть цього
оп'янiння посередностей, одинак блука порожнiми кiмнатами установи (так
безнадiйний п'яниця приходить у шинок без копiйки в кишенi i сто©ть бiля
порога, лише б дихати запахами шинку), вiдчуття жахливо© спраги - духовно©
i фiзично©, спраги, яку нема чим вгамувати в Терехiвцi, знову присмак
гнило© води. вiн випльову воду на долiвку i плента ться порожнiми
кiмнатами редакцi©, вiдчиняючи дверi носками черевикiв, його темний,
глибокий вiдчай, вiдчай самотньо© людини в пустелi чи в глухому лiсi, i
раптом..._
Дзвiнок. Iдiоти, навiть увечерi заважають... Гучний, настирливий. Сама
телефонiстка дзвонить. Мiжмiська або начальство на телефонi.
- Редакцiя. Так. Гуляйвiтер вечеря . Загатний. Добрий вечiр, Дмитре
Семеновичу. Останню сторiнку верстають. Ну, для нас це ще не
катастрофiчно, бува пiзнiше. Так, полiграфiя накульгу . Передова? "Вчасно
готувати грунт пiд озимину". Про кукурудзу в дальший номер заплановано.
Нi, я ж вiдповiдаю за сво© слова, передi мною план на тиждень. "Королеву
полiв - у дбайливi руки" i розворот, так, наступний, сьомого, не знаю,
редактор нiчого не передавав, плану редколегiя, зрозумiло, але ж десята
година, я розумiю, нiхто не писав, я розумiю, зробимо все можливе, на
добранiч, Дмитре Семеновичу.
Iван поклав трубку, якусь мить сидiв нерушно. Хотiлося мiцно вилаятись.
Не мав злостi нi на кого особисто, навiть на Гуляйвiтра. Ненавидiв усю
Терехiвку. Тепер давай, секретарю, сварися зi складачами, дзвони на пошту,
вмовляй друкаря, пиши, верстай - викручуйсь. Усе на секретарськi плечi.
Вивези. Що ж, вiн справдi вивезе. Ще раз. Не перша критична ситуацiя. Вiн
уже звик. Навiть при мно iнодi. Вiдчува ш свою справжню силу й вартiсть.
Хай нарештi переконаються, на кому все трима ться. Рiзко пiдвiвся. Хода
молода, пружна, голос рiзкуватий, таким голосом вiддаються команди перед
бо м:
- Улю, бiжiть по редактора, тривога. Першо© не правте, буде
переверстка...
I поспiшив назустрiч складальному цеховi, весь напружившись, наче мав
стрибати в студену воду.
- Хто першу верстав? Ви, товаришко Скляр? Будемо переверстувати.
Дзвонив секретар райкому. Я вже послав по редактора. Приготуйтесь.
Вiн проказав це спокiйно й холодно, перекреслюючи лемент Прiськи, що
вже пошпурила на касу верстатку з набором:
- Хай хоч стрiляють у мене - пальцем не ворухну.
- Треба зранку, чоловiче, думати, а не опiвночi на райком списувати.
Всенькими днями в шахи рiжетесь та зуби скалите. Я завтра сама в райком
пiду...
- З темна до темна серед свинцю, наче каторжний, - бубнiв з кутка
старий друкар. - Я напишу, доки це...
- Вам платять понаднормовi, i можете завтра писати хоч тисячу скарг,
мене це не обходить, а сьогоднi закiнчите газету, iнакше... - Лють
пiднялась у Загатному, вiн вхопився за спечену руку, щоб опам'ятатись, але
було вже пiзно. - Iнакше на себе ображайтеся...
- Ти що, нас ляка ш? - завiвся друкар. - Ти ще пiд стiл пiшки ходив...
Цех замерехтiв перед Iвановими очима. Непокора завжди бiсила його, а
тут iшлося про бiльше.
- Попрошу не тикати. Ми з вами свиней не пасли i, сподiваюсь, не будемо
пасти.
- Подавiться ви тими копiйками, коли дорiка те, - це Прiська.
- Я б i за великi грошi не став з тобою свиней пасти, - друкар.
- Що за шум, що за гам учинився? Товаришочки, прошу слова. Прiсьчин
голос я вчув бiля книгарнi, подумав - горимо, - до цеху вбiгав Гуляйвiтер.
- Що сталося, Кириловичу?
- Секретар райкому наказав передову про кукурудзу в номер, - якомога
сухiше вiдповiв Загатний.
- Я зараз подзвоню, спробую викрутитись. А коли вже судилося - гуртом
навалимось, гуртом легко й батька бити, а передову скласти - раз плюнути,
я сам до каси стану, унiверситетську молодiсть згадаю, а Йосипiвна вмить
заверста , золотi руки...
- Та воно все можна, - на очах добрiшала Прiська. - Коли
по-людському...
- Таке вже ярмо наше, газетярське, - гасив Гуляйвiтер полум'я сварки,
густо сiючи слова.
- Коли б дехто менше командував... - прозвучало з кутка. - Хiба ми не
розумi мо?
"Якось вiн умi з ними, цей нездара, - заздро й болiсно думав Iван,
вiдступивши до вiкна. - Плете казна-що, а вони слухають i не зляться.
Певно, чують у ньому свого, а я чужий. Маса полюбля посередностей i
демагогiв..."
- Хто хоче в недiлю по гриби, звертайтесь до нашого профспiлкового
бога, я за машину домовився, бiжу дзвонити, - уже з порога гукнув
Гуляйвiтер.
"Але я теж телепень, зiрвався, не приведи всевишнiй командувати людьми;
хтось писав, що великi гуманiсти - потенцiальнi тирани, але ж нiхто не
може згубити в собi злiсть, доки не дiзна ться, що в нiм зло i що добро.
Сковорода. Треба б вибачитись". - Вiн боявся втратити затишне почуття
поваги до себе.
- Ми всi... занадто нервовi... Начита шся макулатури, набiга шся...
Цех мовчав.
"Ти чекав, що вони з радощiв упадуть до нiг, але чомусь нiхто не пада .
Може, чекають, що я стану навколiшки? Змилуйтесь, пробачте... Забагато
честi". Iван подався до дверей, визивно карбуючи кожен крок.
Останнi мiсяцi Хаблак жив окремо вiд сiм'© i батькiвство сво сприймав
трохи абстрактно. Шалено стрибав, аж похрускувала стара редакцiйна
пiдлога, коли отримав вiтальну телеграму - все сталося трохи зарано,
несподiвано, Марту одвiз до пологового будинку Андрi©в брат. Щасливо
скалився в кожне обличчя, ручкався, пив з редакцiйними хлопцями i, звiсно,
перебрав на радощах, така вже терехiвська традицiя (та й не тiльки
терехiвська, скажу я вам). Потiм домував з тиждень, ©здив до мiста по
лiжко, пелюшки, повзунки, ванночку, справ було досить на всi шiсть днiв
вiдпустки, а в бiлих матер'яних заметах щось кувiкало - червоне, крихiтне,
але роздивлятись його Андрi вi довго не дозволялось, не те що на руки
брати. Хапливi дружининi рядки скупо оповiдали, що вона вже крутить
головою, усмiха ться, любить дивитися на лампу та на сонячне вiкно. Андрiй
Сидорович, не ймучи вiри, усмiхався на кожну звiстку - нiяк не мiг уявити,
що десь там, за сотню кiлометрiв, живе людина, народжена вiд нього.
Звичайнi слова: "У мене дочка, моя дочка",-здiймали в грудях солодку
бурю. Але минав час, i чiпка буденнiсть терехiвського життя, невдачi на
газетярськiй нивi непомiтно розвiяли святковiсть.
Сьогоднi не iснувало нiчого, окрiм його дочки. Навiть нарис, найкращий
Андрi©в нарис лежав на столi серед пляшок та сосок, не викликаючи в нього
жодних емоцiй. З-пiд мереживного чепчика на Хаблака зиркали до всього
цiкавi оченятка маленько© людини, що вже бачила, вiдчувала i, певно, якось
по-сво му аналiзувала свiт.
- Ти ©й розкажи що-небудь, - сказала Марта, вносячи паруючу каструлю.-
Оксана любить, коли до не© говорять.
Вiн став думати, що б його сказати доньцi, але нiчого не вигадав. Не
мiг у таку хвилину сюсюкати i дитинно лицедiяти. А те, що глибоко в серцi,
голосно не скажеш, та й узагалi не скажеш, людськi слова видаються надто
вже знебарвленими, обжитими. Андрiй мовчав, гойдаючи на руках дитину, але
в тiм мовчаннi було стiльки почуття, що йому навiть очi щемiли.
Марта долила у ванночку холодно© води, у воду постелила бiлу лахманину,
розповила Оксанку, помастила голiвку олi ю i понесла дочку до ванночки.
Андрiй тiльки метушився навколо, не знаючи, за що вхопитись. Оксанка i в
купелi крутила голiвкою, махала рученятами, смiялась до свiтла.
- Ми любимо купатись, ой, як ми любимо купатись, тримай нам, татку,
голiвку, - промовляла Марта i плескала водою на дитячий животик.- Нижче,
татку, голiвку, ми не любимо, коли високо, ми одразу сердимося...
Андрiй обережно тримав край пелюшки, аби Океанчина голiвка не
занурювалась у воду, - вже давно не вiдчував вiн так глибоко, що комусь
потрiбен на цiм свiтi. Тут, бiля доньки, нарештi прийшло те, чого йому так
не вистачало, - впевненiсть у собi. Баба Христина, що прийняла ©х у
комiрне, подала Мартi горщечок:
- Я тут а©рку заварила. Сво©х виростила, знаю - дуже кiсточкам у помiч,
щоб мiцнiли...
Марта подякувала й долила в купелю з горщечка - запахло рiчкою, лугом.
Потiм дружина знову сповивала Оксану, Оксана зчинила крик, бо дуже не
любила, коли ©© повивали. Андрiй спробував втрутитись, але Марта сказала,
що дочцi час спати, хай тато займа ться сво©ми справами, i стала
наспiвувати щось нiжне, дрiмотне. В хатi все ще пахло а©ром, i двiр запах
а©ром, бо Хаблак вилив з купелi воду.
Коли Андрiй Сидорович, пообiцявши дружинi за пiвгодини повернутися, бiг
з нарисом до редакцi©, вся вулиця i весь свiт святково пахли а©ром. Це був
рiдний з дитинства запах зелено© недiлi, запах весни.
Дуже сентиментально, засюсюкано написав про Хаблака, правда? Така собi
сiмейна iдилiйка. Власне, я й мав на увазi щось таке, аби протиставити цей
сiмейний та душевний затишок космiчному холоду Загатного. Можливо, не
зумiв як слiд, таланту не вистачило. Та й помиля тесь, коли гада те, що
менi простiше виводити на сцену Хаблака, анiж Загатного. Мовляв, перший
ближчий, зрозумiлiший його натурi, як усi простi люди. Звiсно, Iван
Кирилович дивак, з химерами й трохи не в мо©м амплуа, як кажуть актори.
Хоч характер теж активний.
Але, по-науковому висловлюючись, вiн - iдеалiст, я ж - рядовий
матерiалiст. Не в фiлософському, а в звичайному, земному смислi. Тобто вiн
бiльше про свiй дух дба , а я - про сво тiло, керуючись мудрiстю
Сковороди: "Набуваючи духовне, стережись, як би не згубити плотське, коли
це плотське може тебе привести до кращого". (Про Сковороду i як його
штудiював ваш слуга покiрний пiсля знайомства з Загатним - дивись нижче).
Але знову ж таки це дуже загально. Хотiлося б конкретнiше. Бо потраплять
цi сторiнки до рук меткого на слова критика, терехiвським обивателем
прозве й у пресi вiдзначить, тодi не обберешся бiди, особливо по службовiй
лiнi©. Коли обiйма ш таку посаду, як моя, та ще в маленькому мiстечку, де
кожен на очах у всiх, доводиться дбати про моральну чистоту.
Хочете конкретнiше щодо рiзницi мiж мною та Iваном? Будь ласка. Iван
Кирилович завжди намагався стрибнути вище за себе. А я з дитинства
переконаний: вище за себе не стрибнеш. I тому вдовольняюся малим. Ще
розжувати? Я вдовольняюсь малим, як бiльшiсть людей, а вiн не хоче бути
серед бiльшостi, вiн iндивiдуальнiсть, особистiсть, iнтелектуал i т. д.,.
йому треба глибше, вище, анiж посередностi, масi (з його слiв).
До Загатного ми ще повернемось. Я ж про Хаблака починав. В Андрi вi з
першо© зустрiчi мене дратувала якась патологiчна непристосованiсть до
життя. Його легко було жалiти. I тому редакцiйнi жiнки симпатизували
Хаблаковi. Але я не вмiю жалiти, жалiсть у мене непомiтно переходить у
зневагу. Справдi, якщо ти не калiка, не хворий, як мiг допустити, щоб тебе
жалiли? Ми всi дорослi й зна мо, що серед людей час вiд часу доводиться
зуби показувати, iнакше тобi покажуть. Ну, хай зовнiшнiсть од тебе не
залежить. Хай захворiв у дитинствi, пiзно школу скiнчив, пiзно до вiйська
прикликали, пiзно до iнституту вступив, усе запiзно. Але хто ж тебе,
лайдака, примушував сiм'ю заводити на третьому курсi iнституту? Я мав уже
певне становище i то мiсяцями мудрував, пiдраховував, чи настачишся
друкованих на Монетнiм дворi папiрцiв, перш нiж руку i серце, як писали
колись, запропонувати. А хто примушував Хаблака лишати педагогiчну роботу,
не вкоренившись, квартири не отримавши, i легковажно кидатись у вир
газетярства, про яке мав вельми розпливчасте уявлення? Це я завтра уявлю
себе космонавтом, залишу посаду i бiгцем на по©зд. Що з того вийде? Яким,
урештi, треба бути нестелепою, щоб забирати дружину з дитиною од матерi в
найняту халупу, покладаючись лише на свою мiзерну платню та
безвiдповiдальнi обiцянки Гуляйвiтра? А що вже до iсторi© з редакторовим
псом, про яку нижче, то я краще промовчу.
Нарештi, скажете, вiн показав сво справжн обличчя мiщанина, ату,
ловiть його, хапайте! А я й не тiкаю. Ми матерiалiсти. Дяка богу, теж
вчений, хоч i заочно унiверситет скiнчив. Людинi треба ©сти, пити, мати
дах над головою. Навiть найдосконалiше суспiльство не може бути нянькою
для кожного свого члена. Звичайно, це чудово, що в нас усi пiклуються про
одного, а один - про всiх, але не завадить, коли цей один i про себе
подба . До речi, Iвана Кириловича теж бiсила оця непiдпорядкованiсть
Хаблакових вчинкiв строгому розуму. А iсторiя з пере©здом дружини та
редакторовим псом просто вивели його з рiвноваги. Отож iнодi ми з ним
солiдаризувались.
Минуло© зими я був тиждень на семiнарi завiдувачiв бiблiотек у Ки вi,
стрiвся з Загатним. Вiн посолiднiшав, з гарним модерним портфелем ходить,
скронi засiянi при мною сивиною, ранувато, правда, але iмпозантно -
пробачте за химерне слово. Працю в солiдному журналi, зда ться,
вибива ться у верхи, постать його зараз досить помiтна в критицi. Ну, сiли
за ресторанний столик. Загатний пригощав. Пом'янули минуле, по Хаблаковi
пройшлися, i чомусь дуже яскраво пригадався один випадок з горезвiсно©
журналiстсько© дiяльностi Андрiя Сидоровича. Вже тепер я подумав, що цей
випадок сповна демонстру всю на©вну ймовiрнiсть Хаблака, коли не сказати
бiльше.
Десь на перших днях газетярсько© роботи вирiшив вiн осво©ти фотографiю,
бо що ж ти за журналiст, коли фотоапарата в руках не тримав. Придбав
"Любителя" за сiмдесят карбованцiв (на старi грошi) в крамницi дешевих
товарiв. I ось вперше Андрiй Сидорович ©хав у вiдрядження з фотоапаратом
через плече - уявля те цю чорну незграбну коробку на довготелесiй
Хаблаковiй постатi? Смiхота... Причепився до Гуляйвiтра, чи не треба чого
сфотографувати для газети. Гуляйвiтер, аби вiдчiпного дати, бовкнув:
- Не завадило б фотоетюда в "Куточок вихiдного дня", берiзки
якi-небудь...
За хвилину редактор забув уже про тi берiзки. Для Хаблака ж завдання -
закон. Мав повернутися наступного ранку, але тiльки пiд вечiр з'явився.
Виснажений, ледве волочить сво© довгi ноги через редакцiйний двiр, i чорна
коробка фотоапарата на боцi телiпа ться - ми всi у вiкна. Весело. "Де
затрималися, товаришу Хаблак?" - допиту мось. А вiн так важко зiтхнув та й
каже редакторовi: "Не зумiв виконати вашого завдання, Борисе Павловичу.
Всенький день по лiсу пробiгав, берiзок шукаючи, а лiси ж геть сосновi,
хоч сядь та плач, жодно© берiзки не надибав. I як тепер з "Куточком
вихiдного дня" буде?" Ми всi так i полягали, а особливо Iван Кирилович.
Зараз частенько то по телевiзору, то в газетi сперечаються, як
форму ться характер людини: що вiд народження, а що в процесi виховання.
Гени рiзнi знайшли тепер. Звичайно, природа муру основу, недаремно ж
кажуть у народi: батькiв характер, материн характер. Трапля ться, що й вiд
дiда чи баби характер переда ться - в мене, наприклад. Знову ж таки не
думаю, що пiдмурiвок той лиша ться без змiн протягом життя. Дiалектика що
каже? Все розвива ться. Характер теж розвива ться. Вiд природи лише криця,
котру життя розiгрiва в сво©м горнi, лупить молотом, i так до скону. Не
згоден, що все це повiльно, рiвномiрно. Якщо вже прирiвнювати до кузнi, то
кожен удар молота дорiвню критичнiй житт вiй ситуацi©. Так i росте в
нашiй душi чорт а чи ангел - вiд зламу до зламу.
Вибачте за цi терехiвськi мудрування. Пишу, звiсно, давно вiдомi речi,
але на периферi© важко за всiм устежити, особливо сiмейнiй людинi. Та й не
для того пишу, щоб нерозумних просвiщати. Хочу заздалегiдь викласти
теорiю, що нею користуючись, намiрююсь дослiдити характери мо©х геро©в.
Самовпевнено? Можливо. Вчора прочитав власною рукою намережане й подумав:
"Мо, й справдi напишу роман? Ото буде номер! У декого з наших терехiвських
обивателiв жовч розiлл ться, слово честi". А що - напишу. Не святi горщики
лiплять. Осiнь надворi, дощ у шиби перiщить, з господарством менше клопоту
- картоплю викопали, брикет i дрова я ще влiтку завiз. I футбол скiнчився,
врiзали нашi, га? - по телевiзору нуднi передачi пiшли. Треба ж до чогось
узятися.
Тож як жив Iван Кирилович до свого терехiвського сидiння? Важко сповна
висвiтлити це питання, маючи лише тi скупенькi данi, що в мене на руках. А
вигадувати нiчого не хочу. Принципово. Трохи детальнiше, порiвняно з
iншими перiодами, знаю його унiверситетськi роки, бо доводилося стрiчати
на сесiях Iванових знайомих, та й у самого Загатного спогади були ще
досить свiжi, не всi пристрастi вляглися й iнодi вибухали пiд настрiй. Але
теж дуже мало. Одне напевне - i в унiверситетi вiн був самотнiй.
З першого до останнього курсу майже кожно© перерви Загатний ходив по
коридору з руками на грудях i замислено схиленою головою. Це так
запам'яталось, що навiть люди з iнших факультетiв через п'ять рокiв,
згадуючи Iвана, казали: "Не той, що в Наполеона грався?" Вони глузували, а
даремно. В цьому щось велике, хай i безглузде.
В унiверситетi Iван Кирилович з головою пiрнув у фiлософiю. Я не
перебiльшую - саме пiрнув. Вiн усьому вiддавався сповна. Буду
документально точний. Пiсля однi © з Iванових сповiдей у редакцiйнiй
кiмнатi я занотував його слова, ачей згодяться. Справдi згодилися. Ось
вони:
- Спершу я був дуже довiрливий i мудрiсть кожного пив, як iстину. Але
iстин виявилось занадто багато. I я упився. Тодi фiлософи здалися менi
спритними крамарями, що величаються бiля сво©х рундучкiв i кожен ма свiй
товар за найкращий. Захеканий, змучений безплiдними ночами, я бiгав од
рундука до рундука, доки не зрозумiв, що я надто розбiрливий i тому нiчого
не куплю на вiру i нiхто не навчить мене, як на цiм свiтi жити... Це була
перша велика поразка, втрата найманливiшо© iлюзi©. До унiверситету я
на©вно вiрив, що десь за коленкоровими палiтурками на мене чека не
дочека ться iстина, i варто лише розгорнути книгу...
З цими словами Iван замовк, а допитуватись було марно - за першо© ж
мо © спроби копнути глибше вiн надовго ховався в себе. Але мене
iнформували iншi. Обпiкшись на фiлософi©, Загатний поклав собi пiзнати
смак "солодкого життя". Це не була покiрна данина пристрастям сво © душi -
ще можна б зрозумiти, виправдати, всi ми люди, "подлинно всякий рад пищи и
питiя полезен и добр есть", - Сковорода. Нi, це було активне, войовниче
заперечення будь-яко© фiлософi©. I я особисто не схвалюю таке нiгiлiстичне
сахання з боку в бiк. Але, звiсно, вiн не питав мого дозволу модно
вдягатись (грошi в Загатного водились, вже тодi пiдзаробляв у газетах,
маючи хист до того), розгулювати по Хрещатику з дiвчатами, пропускаючи
лекцi©, i не в мiру пити. Його мало не вигнали з унiверситету. Ще б трошки
- i хлопець став би справжнiсiньким стилягою.
На жаль, зовсiм не маю даних, як з того душевного гармидеру зародився
новий Iван Загатний. Знаю тiльки, що вiн раптом узяв на гадку написати
довгу низку романiв, у яких би вiдбилась уся наша епоха. Щось на зразок
"Людсько© комедi©". Було залишене, забуте "солодке життя" - Iван працював
титанiчне. Хлопцi з гуртожитку боялись, що вiн захворi ,-спав три години
на добу, це зовсiм ненормально для здорово© людини. Минуло© зустрiчi, в
ресторанi, Iван Кирилович випадково обмовився, що колись мрiяв створити
власний свiт i склав план тридцяти двох романiв. У мо©х старих блокнотах я
вiдкопав уривок фрази: "... я б теж мiг вигадати королiвство i стати
королем... Загатний". Не пригадую, але, зда ться, це натяк саме на той
перiод, про який iдеться.
Пiдiймаючись ще на одну сходинку в унiверситетськiм життi Iвана
Кириловича, я дозволю собi скористатися свiдченням Люди, хоч це й не
зовсiм етично. Нещодавно у нас було декiлька одвертих розмов, i всi вони
обертались навколо ©© стосункiв з мо©м геро м (до речi, Загатний справив
на Люду дуже глибоке враження). Ось_ що вона принагiдно сказала:
- Хiба я можу пам'ятати всi його сповiдi? Вiн промовляв щовечора, це
був суцiльний монолог, я ж тiльки була терпеливою слухачкою. Звiсно, нi з
ким у Терехiвцi не був вiн такий одвертий, як зi мною.- Тут я дозволив
собi посмiхнутись.- Щось казав про романи, котрi збирався писати, але
згадував ©х завжди неохоче. Багато розповiдав про сво життя на цiлинi.
Вiн по©хав туди пiсля невдачi з романами. Нi, не так. Вiн по©хав на
цiлину, бо хотiв глибше вивчити життя. I там з ним сталася прикрiсть, що
мало не скiнчилась трагiчно. Не пам'ятаю деталей, але, зда ться, вiн
заблукав у степу, поранився, прожив без води та ©жi багато днiв i вже
зiбрався помирати, коли на нього випадково натрапила машина якихось
геологiв. Лiкарi навiть не сподiвались, що оклига . Божився, що i сам не
хотiв оклигувати. Мабуть, позував. Бо як людина може прагнути смертi?
Бiологiчно неможливо. Там, у степу, вiн випробував долю: якщо до такого
часу не знайдуть, отже, цей свiт може спокiйно проiснувати без нього i
його творчий порив нiкому не потрiбний. Iван розумiв це ширше, у
фiлософському планi. Ну, знайшли набагато пiзнiше. I вiдтодi Загатному не
давала спокою думка, що його життя випадковiсть i нiчого не змiниться в
свiтi, напише сво© романи чи нi, тобто вони не мають для свiту
абсолютного, позачасового, позалюдського значення. Якось так вiн
висловлювався. В ньому щось зрушилось. Виписавшись iз лiкарнi, повернувся
до Ки ва i спалив усi сво© начерки, рукописи. Казав, що смiявся над
вогнищем. Уявляю це театральне видовище. Пам'ята те його смiх?..
Карбованого поступу вистачило тiльки до машинного цеху. Тут, мiж
друкарською машиною та рiзальним верстатом, було самотньо й тихо. Зi щiлин
у дверях стримiли жовтi леза свiтла. Загатний ступив на одне з них, i воно
луснуло, зламане, знiчене, а може, йому хотiлось почути жалiсний хруст -
там, у цеху, смiшнi, безглуздi iсторi©, врештi, вiн ©м не нянька, але
якось тужно, нiби чимось завинив перед ними. Кинути б усе, взяти валiзу та
в Терехiвцi, де кожну людину зна ш в обличчя, в Терехiвцi, де людськi
обличчя такi ж знайомi, як перша сторiнка газети, знайомi й одноманiтнi,
свiже обличчя - наче ковток студено© води в пустелi, можливо, це вона, та,
про яку вiн мрiяв усе життя, та дина, що зрозумi його, вiн повiльно
виходить з редакцi© i сiда на мурованiм ганку, тут затiнок, од кам'яницi
вi прохолодною вогкiстю, вiн кладе голову на руки й дума про не©...
Прiська дражниться, по менi видко, що я все чую. "Довго ходили вулицею, i
вiн все руками розмахував..."_
- Iшла вечеряти, Люду-агрономшу стрiла, - голосно мовила Прiська.-
Куди, питаю. В райвиконком, каже, нiчне чергування. Диви, кажу, аби нiхто
не вкрав уночi. А вона як зарегоче, як зарегоче...
Iван тихо вийшов iз складального цеху, навiть дверима не грюкнув.
Тiльки руки за спину i пальцями крiзь сорочку в рани. Смакував бiль, нiби
терпке вино. Все ж не опустився до них. Великi перемоги виростають з
малих. Часом почина ш поважати себе. Виховати у собi фiзiологiчну вiдразу
до слiв. Але звiдки вони все знають? Тоскним поглядом по сiрих стiнах
цеху. Вiн почува ться у Терехiвцi, нiби в камерi, - недремне око
наглядача, вiчне свiтло, даруйте хвилину темряви. Мiж в'язнiв, пiд
недремним оком, не може бути вiльно© любовi. Сказати про це Людi. Любов
пiддослiдних кроликiв. Сказати ©й усе. Годi вiдкладати з вечора на вечiр.
Брак мужност©. Сьогоднiшн Людине чергування - дарунок долi. Поштовх.
диний вихiд для мене - розумний. Прорватися крiзь себе до мети. Велике
потребу жертв. Умiти жертвувати. Втеча вiд юрби i мирських справ, зневага
до багатства, пiст i аскетичнiсть, одне слово - зневажання плотi, щоб
здобути дух. Сковорода. Посередностi нездатнi до жертв. А тепер працювати,
працювати. До скону. Доки перо не випаде з рук.
Вiн проминув секретарську - коректори, що жваво перемовлялись, зiв'яли
пiд його холодним поглядом i ткнулись у свiжi шпальти. Смикнув фiранку на
динiм вiкнi редакторського кабiнету. Пахло цигарками. "Казбек", - на
столi Гуляйвiтра завжди лежав "Казбек" для сановитих гостей з керiвних
районних установ, на самотi вiн курив дешевi сигарети. Крiсло, пряме, з
високою спинкою, схоже на трон яко©сь злиденно© марiонеточно© держави. Вiн
повiльно пiдняв трубку, двома пальцями крутнув ручку дзвiнка i майже
прошепотiв, зачувши голос телефонiстки: "Райвиконком..." Того, першого
вечора вона теж чергувала в райвиконкомi, вони сидiли на ганку й
розмовляли, з того вечора усе й почалося, аби скiнчитися сьогоднi. Навчись
бути сильним...
- Райвиконком слуха , алло, райвиконком слуха ...
Вiн ледве стримався, щоб не вiдповiсти: "Добрий вечiр, Людо", а вона
нiби вiдчува щось: "Алло, алло..." Натис пальцем на штирик телефону,
прагнучи глибокого внутрiшнього болю, що мусив якось виправдати його.
Навчись бути сильним. Сковорода. Але болю не було. I робилося незатишно.
Загатний обiйняв голову долонями, силуючи себе до роботи.
Спершу треба глибоко усвiдомити, що хочеш писати. Переказати сво©ми
словами змiст новели, сюжетну лiнiю. В процесi творення вона сама обросте
деталями.
Якесь забюрокрачене селище, хоч би районний центр._ Придумати назву,
звичайно, не Терехiвка, бо потiм причепляться; недiля - анiякогiсiнького
життя, навiть метушнi. Рухи поодиноких перехожих лiнивi, повiльнi,
терехiвцi дрiмають, навiть iдучи вулицею, таке враження живо© людини в
цьому дрiмотному царствi, спека, задуха, сонце в iмлi, iмла гаряча, наче
присок, якась адмiнiстративна установа, скорiше редакцiя, краще не
називати, порожнi кiмнати з густим одвiчним запахом паперiв, газетних
пiдшивок, тепла гнила вода у карафцi, присмак гнило© води, яка сто©ть у
карафцi хтозна-вiдколи, скляна мухоловка, по стiнах яко© повзають очамрiлi
мухи, - настрiй, присмак гнило© води i мухоловка, i одинак на цьому тлi,
одинак, незрiвнянно вищий од загалу, але не пророк, хоч з таких людей i
народжуються пророки; та вiн уже не вiрить у жоднi iде© i тому не пророку
царства небесного, вiн вищий за будь-якi iлюзi© й не дару масi солодких
снiв, вiн переконаний, що натовп завжди лишиться натовпом, навiть у
царствi божому. _За Сковородою: нечестива чернь може торкнутися тiла
Христового, але почерпнути смислу божого дурна чернь не може; одинак, що
самотнiй завжди, i в будень, i в свято, i в кожну хвилину, та особливо в
свято, будень п'янить безглуздою метушнею, так робочий кiнь забува в
голоблях про свою долю, дума лише про тягар, який треба невпинно
волочити, i про батiг, що посвисту вгорi, в свята ж нема навiть цього
оп'янiння посередностей, одинак блука порожнiми кiмнатами установи (так
безнадiйний п'яниця приходить у шинок без копiйки в кишенi i сто©ть бiля
порога, лише б дихати запахами шинку), вiдчуття жахливо© спраги - духовно©
i фiзично©, спраги, яку нема чим вгамувати в Терехiвцi, знову присмак
гнило© води. вiн випльову воду на долiвку i плента ться порожнiми
кiмнатами редакцi©, вiдчиняючи дверi носками черевикiв, його темний,
глибокий вiдчай, вiдчай самотньо© людини в пустелi чи в глухому лiсi, i
раптом..._
Дзвiнок. Iдiоти, навiть увечерi заважають... Гучний, настирливий. Сама
телефонiстка дзвонить. Мiжмiська або начальство на телефонi.
- Редакцiя. Так. Гуляйвiтер вечеря . Загатний. Добрий вечiр, Дмитре
Семеновичу. Останню сторiнку верстають. Ну, для нас це ще не
катастрофiчно, бува пiзнiше. Так, полiграфiя накульгу . Передова? "Вчасно
готувати грунт пiд озимину". Про кукурудзу в дальший номер заплановано.
Нi, я ж вiдповiдаю за сво© слова, передi мною план на тиждень. "Королеву
полiв - у дбайливi руки" i розворот, так, наступний, сьомого, не знаю,
редактор нiчого не передавав, плану редколегiя, зрозумiло, але ж десята
година, я розумiю, нiхто не писав, я розумiю, зробимо все можливе, на
добранiч, Дмитре Семеновичу.
Iван поклав трубку, якусь мить сидiв нерушно. Хотiлося мiцно вилаятись.
Не мав злостi нi на кого особисто, навiть на Гуляйвiтра. Ненавидiв усю
Терехiвку. Тепер давай, секретарю, сварися зi складачами, дзвони на пошту,
вмовляй друкаря, пиши, верстай - викручуйсь. Усе на секретарськi плечi.
Вивези. Що ж, вiн справдi вивезе. Ще раз. Не перша критична ситуацiя. Вiн
уже звик. Навiть при мно iнодi. Вiдчува ш свою справжню силу й вартiсть.
Хай нарештi переконаються, на кому все трима ться. Рiзко пiдвiвся. Хода
молода, пружна, голос рiзкуватий, таким голосом вiддаються команди перед
бо м:
- Улю, бiжiть по редактора, тривога. Першо© не правте, буде
переверстка...
I поспiшив назустрiч складальному цеховi, весь напружившись, наче мав
стрибати в студену воду.
- Хто першу верстав? Ви, товаришко Скляр? Будемо переверстувати.
Дзвонив секретар райкому. Я вже послав по редактора. Приготуйтесь.
Вiн проказав це спокiйно й холодно, перекреслюючи лемент Прiськи, що
вже пошпурила на касу верстатку з набором:
- Хай хоч стрiляють у мене - пальцем не ворухну.
- Треба зранку, чоловiче, думати, а не опiвночi на райком списувати.
Всенькими днями в шахи рiжетесь та зуби скалите. Я завтра сама в райком
пiду...
- З темна до темна серед свинцю, наче каторжний, - бубнiв з кутка
старий друкар. - Я напишу, доки це...
- Вам платять понаднормовi, i можете завтра писати хоч тисячу скарг,
мене це не обходить, а сьогоднi закiнчите газету, iнакше... - Лють
пiднялась у Загатному, вiн вхопився за спечену руку, щоб опам'ятатись, але
було вже пiзно. - Iнакше на себе ображайтеся...
- Ти що, нас ляка ш? - завiвся друкар. - Ти ще пiд стiл пiшки ходив...
Цех замерехтiв перед Iвановими очима. Непокора завжди бiсила його, а
тут iшлося про бiльше.
- Попрошу не тикати. Ми з вами свиней не пасли i, сподiваюсь, не будемо
пасти.
- Подавiться ви тими копiйками, коли дорiка те, - це Прiська.
- Я б i за великi грошi не став з тобою свиней пасти, - друкар.
- Що за шум, що за гам учинився? Товаришочки, прошу слова. Прiсьчин
голос я вчув бiля книгарнi, подумав - горимо, - до цеху вбiгав Гуляйвiтер.
- Що сталося, Кириловичу?
- Секретар райкому наказав передову про кукурудзу в номер, - якомога
сухiше вiдповiв Загатний.
- Я зараз подзвоню, спробую викрутитись. А коли вже судилося - гуртом
навалимось, гуртом легко й батька бити, а передову скласти - раз плюнути,
я сам до каси стану, унiверситетську молодiсть згадаю, а Йосипiвна вмить
заверста , золотi руки...
- Та воно все можна, - на очах добрiшала Прiська. - Коли
по-людському...
- Таке вже ярмо наше, газетярське, - гасив Гуляйвiтер полум'я сварки,
густо сiючи слова.
- Коли б дехто менше командував... - прозвучало з кутка. - Хiба ми не
розумi мо?
"Якось вiн умi з ними, цей нездара, - заздро й болiсно думав Iван,
вiдступивши до вiкна. - Плете казна-що, а вони слухають i не зляться.
Певно, чують у ньому свого, а я чужий. Маса полюбля посередностей i
демагогiв..."
- Хто хоче в недiлю по гриби, звертайтесь до нашого профспiлкового
бога, я за машину домовився, бiжу дзвонити, - уже з порога гукнув
Гуляйвiтер.
"Але я теж телепень, зiрвався, не приведи всевишнiй командувати людьми;
хтось писав, що великi гуманiсти - потенцiальнi тирани, але ж нiхто не
може згубити в собi злiсть, доки не дiзна ться, що в нiм зло i що добро.
Сковорода. Треба б вибачитись". - Вiн боявся втратити затишне почуття
поваги до себе.
- Ми всi... занадто нервовi... Начита шся макулатури, набiга шся...
Цех мовчав.
"Ти чекав, що вони з радощiв упадуть до нiг, але чомусь нiхто не пада .
Може, чекають, що я стану навколiшки? Змилуйтесь, пробачте... Забагато
честi". Iван подався до дверей, визивно карбуючи кожен крок.
Останнi мiсяцi Хаблак жив окремо вiд сiм'© i батькiвство сво сприймав
трохи абстрактно. Шалено стрибав, аж похрускувала стара редакцiйна
пiдлога, коли отримав вiтальну телеграму - все сталося трохи зарано,
несподiвано, Марту одвiз до пологового будинку Андрi©в брат. Щасливо
скалився в кожне обличчя, ручкався, пив з редакцiйними хлопцями i, звiсно,
перебрав на радощах, така вже терехiвська традицiя (та й не тiльки
терехiвська, скажу я вам). Потiм домував з тиждень, ©здив до мiста по
лiжко, пелюшки, повзунки, ванночку, справ було досить на всi шiсть днiв
вiдпустки, а в бiлих матер'яних заметах щось кувiкало - червоне, крихiтне,
але роздивлятись його Андрi вi довго не дозволялось, не те що на руки
брати. Хапливi дружининi рядки скупо оповiдали, що вона вже крутить
головою, усмiха ться, любить дивитися на лампу та на сонячне вiкно. Андрiй
Сидорович, не ймучи вiри, усмiхався на кожну звiстку - нiяк не мiг уявити,
що десь там, за сотню кiлометрiв, живе людина, народжена вiд нього.
Звичайнi слова: "У мене дочка, моя дочка",-здiймали в грудях солодку
бурю. Але минав час, i чiпка буденнiсть терехiвського життя, невдачi на
газетярськiй нивi непомiтно розвiяли святковiсть.
Сьогоднi не iснувало нiчого, окрiм його дочки. Навiть нарис, найкращий
Андрi©в нарис лежав на столi серед пляшок та сосок, не викликаючи в нього
жодних емоцiй. З-пiд мереживного чепчика на Хаблака зиркали до всього
цiкавi оченятка маленько© людини, що вже бачила, вiдчувала i, певно, якось
по-сво му аналiзувала свiт.
- Ти ©й розкажи що-небудь, - сказала Марта, вносячи паруючу каструлю.-
Оксана любить, коли до не© говорять.
Вiн став думати, що б його сказати доньцi, але нiчого не вигадав. Не
мiг у таку хвилину сюсюкати i дитинно лицедiяти. А те, що глибоко в серцi,
голосно не скажеш, та й узагалi не скажеш, людськi слова видаються надто
вже знебарвленими, обжитими. Андрiй мовчав, гойдаючи на руках дитину, але
в тiм мовчаннi було стiльки почуття, що йому навiть очi щемiли.
Марта долила у ванночку холодно© води, у воду постелила бiлу лахманину,
розповила Оксанку, помастила голiвку олi ю i понесла дочку до ванночки.
Андрiй тiльки метушився навколо, не знаючи, за що вхопитись. Оксанка i в
купелi крутила голiвкою, махала рученятами, смiялась до свiтла.
- Ми любимо купатись, ой, як ми любимо купатись, тримай нам, татку,
голiвку, - промовляла Марта i плескала водою на дитячий животик.- Нижче,
татку, голiвку, ми не любимо, коли високо, ми одразу сердимося...
Андрiй обережно тримав край пелюшки, аби Океанчина голiвка не
занурювалась у воду, - вже давно не вiдчував вiн так глибоко, що комусь
потрiбен на цiм свiтi. Тут, бiля доньки, нарештi прийшло те, чого йому так
не вистачало, - впевненiсть у собi. Баба Христина, що прийняла ©х у
комiрне, подала Мартi горщечок:
- Я тут а©рку заварила. Сво©х виростила, знаю - дуже кiсточкам у помiч,
щоб мiцнiли...
Марта подякувала й долила в купелю з горщечка - запахло рiчкою, лугом.
Потiм дружина знову сповивала Оксану, Оксана зчинила крик, бо дуже не
любила, коли ©© повивали. Андрiй спробував втрутитись, але Марта сказала,
що дочцi час спати, хай тато займа ться сво©ми справами, i стала
наспiвувати щось нiжне, дрiмотне. В хатi все ще пахло а©ром, i двiр запах
а©ром, бо Хаблак вилив з купелi воду.
Коли Андрiй Сидорович, пообiцявши дружинi за пiвгодини повернутися, бiг
з нарисом до редакцi©, вся вулиця i весь свiт святково пахли а©ром. Це був
рiдний з дитинства запах зелено© недiлi, запах весни.
Дуже сентиментально, засюсюкано написав про Хаблака, правда? Така собi
сiмейна iдилiйка. Власне, я й мав на увазi щось таке, аби протиставити цей
сiмейний та душевний затишок космiчному холоду Загатного. Можливо, не
зумiв як слiд, таланту не вистачило. Та й помиля тесь, коли гада те, що
менi простiше виводити на сцену Хаблака, анiж Загатного. Мовляв, перший
ближчий, зрозумiлiший його натурi, як усi простi люди. Звiсно, Iван
Кирилович дивак, з химерами й трохи не в мо©м амплуа, як кажуть актори.
Хоч характер теж активний.
Але, по-науковому висловлюючись, вiн - iдеалiст, я ж - рядовий
матерiалiст. Не в фiлософському, а в звичайному, земному смислi. Тобто вiн
бiльше про свiй дух дба , а я - про сво тiло, керуючись мудрiстю
Сковороди: "Набуваючи духовне, стережись, як би не згубити плотське, коли
це плотське може тебе привести до кращого". (Про Сковороду i як його
штудiював ваш слуга покiрний пiсля знайомства з Загатним - дивись нижче).
Але знову ж таки це дуже загально. Хотiлося б конкретнiше. Бо потраплять
цi сторiнки до рук меткого на слова критика, терехiвським обивателем
прозве й у пресi вiдзначить, тодi не обберешся бiди, особливо по службовiй
лiнi©. Коли обiйма ш таку посаду, як моя, та ще в маленькому мiстечку, де
кожен на очах у всiх, доводиться дбати про моральну чистоту.
Хочете конкретнiше щодо рiзницi мiж мною та Iваном? Будь ласка. Iван
Кирилович завжди намагався стрибнути вище за себе. А я з дитинства
переконаний: вище за себе не стрибнеш. I тому вдовольняюся малим. Ще
розжувати? Я вдовольняюсь малим, як бiльшiсть людей, а вiн не хоче бути
серед бiльшостi, вiн iндивiдуальнiсть, особистiсть, iнтелектуал i т. д.,.
йому треба глибше, вище, анiж посередностi, масi (з його слiв).
До Загатного ми ще повернемось. Я ж про Хаблака починав. В Андрi вi з
першо© зустрiчi мене дратувала якась патологiчна непристосованiсть до
життя. Його легко було жалiти. I тому редакцiйнi жiнки симпатизували
Хаблаковi. Але я не вмiю жалiти, жалiсть у мене непомiтно переходить у
зневагу. Справдi, якщо ти не калiка, не хворий, як мiг допустити, щоб тебе
жалiли? Ми всi дорослi й зна мо, що серед людей час вiд часу доводиться
зуби показувати, iнакше тобi покажуть. Ну, хай зовнiшнiсть од тебе не
залежить. Хай захворiв у дитинствi, пiзно школу скiнчив, пiзно до вiйська
прикликали, пiзно до iнституту вступив, усе запiзно. Але хто ж тебе,
лайдака, примушував сiм'ю заводити на третьому курсi iнституту? Я мав уже
певне становище i то мiсяцями мудрував, пiдраховував, чи настачишся
друкованих на Монетнiм дворi папiрцiв, перш нiж руку i серце, як писали
колись, запропонувати. А хто примушував Хаблака лишати педагогiчну роботу,
не вкоренившись, квартири не отримавши, i легковажно кидатись у вир
газетярства, про яке мав вельми розпливчасте уявлення? Це я завтра уявлю
себе космонавтом, залишу посаду i бiгцем на по©зд. Що з того вийде? Яким,
урештi, треба бути нестелепою, щоб забирати дружину з дитиною од матерi в
найняту халупу, покладаючись лише на свою мiзерну платню та
безвiдповiдальнi обiцянки Гуляйвiтра? А що вже до iсторi© з редакторовим
псом, про яку нижче, то я краще промовчу.
Нарештi, скажете, вiн показав сво справжн обличчя мiщанина, ату,
ловiть його, хапайте! А я й не тiкаю. Ми матерiалiсти. Дяка богу, теж
вчений, хоч i заочно унiверситет скiнчив. Людинi треба ©сти, пити, мати
дах над головою. Навiть найдосконалiше суспiльство не може бути нянькою
для кожного свого члена. Звичайно, це чудово, що в нас усi пiклуються про
одного, а один - про всiх, але не завадить, коли цей один i про себе
подба . До речi, Iвана Кириловича теж бiсила оця непiдпорядкованiсть
Хаблакових вчинкiв строгому розуму. А iсторiя з пере©здом дружини та
редакторовим псом просто вивели його з рiвноваги. Отож iнодi ми з ним
солiдаризувались.
Минуло© зими я був тиждень на семiнарi завiдувачiв бiблiотек у Ки вi,
стрiвся з Загатним. Вiн посолiднiшав, з гарним модерним портфелем ходить,
скронi засiянi при мною сивиною, ранувато, правда, але iмпозантно -
пробачте за химерне слово. Працю в солiдному журналi, зда ться,
вибива ться у верхи, постать його зараз досить помiтна в критицi. Ну, сiли
за ресторанний столик. Загатний пригощав. Пом'янули минуле, по Хаблаковi
пройшлися, i чомусь дуже яскраво пригадався один випадок з горезвiсно©
журналiстсько© дiяльностi Андрiя Сидоровича. Вже тепер я подумав, що цей
випадок сповна демонстру всю на©вну ймовiрнiсть Хаблака, коли не сказати
бiльше.
Десь на перших днях газетярсько© роботи вирiшив вiн осво©ти фотографiю,
бо що ж ти за журналiст, коли фотоапарата в руках не тримав. Придбав
"Любителя" за сiмдесят карбованцiв (на старi грошi) в крамницi дешевих
товарiв. I ось вперше Андрiй Сидорович ©хав у вiдрядження з фотоапаратом
через плече - уявля те цю чорну незграбну коробку на довготелесiй
Хаблаковiй постатi? Смiхота... Причепився до Гуляйвiтра, чи не треба чого
сфотографувати для газети. Гуляйвiтер, аби вiдчiпного дати, бовкнув:
- Не завадило б фотоетюда в "Куточок вихiдного дня", берiзки
якi-небудь...
За хвилину редактор забув уже про тi берiзки. Для Хаблака ж завдання -
закон. Мав повернутися наступного ранку, але тiльки пiд вечiр з'явився.
Виснажений, ледве волочить сво© довгi ноги через редакцiйний двiр, i чорна
коробка фотоапарата на боцi телiпа ться - ми всi у вiкна. Весело. "Де
затрималися, товаришу Хаблак?" - допиту мось. А вiн так важко зiтхнув та й
каже редакторовi: "Не зумiв виконати вашого завдання, Борисе Павловичу.
Всенький день по лiсу пробiгав, берiзок шукаючи, а лiси ж геть сосновi,
хоч сядь та плач, жодно© берiзки не надибав. I як тепер з "Куточком
вихiдного дня" буде?" Ми всi так i полягали, а особливо Iван Кирилович.
Зараз частенько то по телевiзору, то в газетi сперечаються, як
форму ться характер людини: що вiд народження, а що в процесi виховання.
Гени рiзнi знайшли тепер. Звичайно, природа муру основу, недаремно ж
кажуть у народi: батькiв характер, материн характер. Трапля ться, що й вiд
дiда чи баби характер переда ться - в мене, наприклад. Знову ж таки не
думаю, що пiдмурiвок той лиша ться без змiн протягом життя. Дiалектика що
каже? Все розвива ться. Характер теж розвива ться. Вiд природи лише криця,
котру життя розiгрiва в сво©м горнi, лупить молотом, i так до скону. Не
згоден, що все це повiльно, рiвномiрно. Якщо вже прирiвнювати до кузнi, то
кожен удар молота дорiвню критичнiй житт вiй ситуацi©. Так i росте в
нашiй душi чорт а чи ангел - вiд зламу до зламу.
Вибачте за цi терехiвськi мудрування. Пишу, звiсно, давно вiдомi речi,
але на периферi© важко за всiм устежити, особливо сiмейнiй людинi. Та й не
для того пишу, щоб нерозумних просвiщати. Хочу заздалегiдь викласти
теорiю, що нею користуючись, намiрююсь дослiдити характери мо©х геро©в.
Самовпевнено? Можливо. Вчора прочитав власною рукою намережане й подумав:
"Мо, й справдi напишу роман? Ото буде номер! У декого з наших терехiвських
обивателiв жовч розiлл ться, слово честi". А що - напишу. Не святi горщики
лiплять. Осiнь надворi, дощ у шиби перiщить, з господарством менше клопоту
- картоплю викопали, брикет i дрова я ще влiтку завiз. I футбол скiнчився,
врiзали нашi, га? - по телевiзору нуднi передачi пiшли. Треба ж до чогось
узятися.
Тож як жив Iван Кирилович до свого терехiвського сидiння? Важко сповна
висвiтлити це питання, маючи лише тi скупенькi данi, що в мене на руках. А
вигадувати нiчого не хочу. Принципово. Трохи детальнiше, порiвняно з
iншими перiодами, знаю його унiверситетськi роки, бо доводилося стрiчати
на сесiях Iванових знайомих, та й у самого Загатного спогади були ще
досить свiжi, не всi пристрастi вляглися й iнодi вибухали пiд настрiй. Але
теж дуже мало. Одне напевне - i в унiверситетi вiн був самотнiй.
З першого до останнього курсу майже кожно© перерви Загатний ходив по
коридору з руками на грудях i замислено схиленою головою. Це так
запам'яталось, що навiть люди з iнших факультетiв через п'ять рокiв,
згадуючи Iвана, казали: "Не той, що в Наполеона грався?" Вони глузували, а
даремно. В цьому щось велике, хай i безглузде.
В унiверситетi Iван Кирилович з головою пiрнув у фiлософiю. Я не
перебiльшую - саме пiрнув. Вiн усьому вiддавався сповна. Буду
документально точний. Пiсля однi © з Iванових сповiдей у редакцiйнiй
кiмнатi я занотував його слова, ачей згодяться. Справдi згодилися. Ось
вони:
- Спершу я був дуже довiрливий i мудрiсть кожного пив, як iстину. Але
iстин виявилось занадто багато. I я упився. Тодi фiлософи здалися менi
спритними крамарями, що величаються бiля сво©х рундучкiв i кожен ма свiй
товар за найкращий. Захеканий, змучений безплiдними ночами, я бiгав од
рундука до рундука, доки не зрозумiв, що я надто розбiрливий i тому нiчого
не куплю на вiру i нiхто не навчить мене, як на цiм свiтi жити... Це була
перша велика поразка, втрата найманливiшо© iлюзi©. До унiверситету я
на©вно вiрив, що десь за коленкоровими палiтурками на мене чека не
дочека ться iстина, i варто лише розгорнути книгу...
З цими словами Iван замовк, а допитуватись було марно - за першо© ж
мо © спроби копнути глибше вiн надовго ховався в себе. Але мене
iнформували iншi. Обпiкшись на фiлософi©, Загатний поклав собi пiзнати
смак "солодкого життя". Це не була покiрна данина пристрастям сво © душi -
ще можна б зрозумiти, виправдати, всi ми люди, "подлинно всякий рад пищи и
питiя полезен и добр есть", - Сковорода. Нi, це було активне, войовниче
заперечення будь-яко© фiлософi©. I я особисто не схвалюю таке нiгiлiстичне
сахання з боку в бiк. Але, звiсно, вiн не питав мого дозволу модно
вдягатись (грошi в Загатного водились, вже тодi пiдзаробляв у газетах,
маючи хист до того), розгулювати по Хрещатику з дiвчатами, пропускаючи
лекцi©, i не в мiру пити. Його мало не вигнали з унiверситету. Ще б трошки
- i хлопець став би справжнiсiньким стилягою.
На жаль, зовсiм не маю даних, як з того душевного гармидеру зародився
новий Iван Загатний. Знаю тiльки, що вiн раптом узяв на гадку написати
довгу низку романiв, у яких би вiдбилась уся наша епоха. Щось на зразок
"Людсько© комедi©". Було залишене, забуте "солодке життя" - Iван працював
титанiчне. Хлопцi з гуртожитку боялись, що вiн захворi ,-спав три години
на добу, це зовсiм ненормально для здорово© людини. Минуло© зустрiчi, в
ресторанi, Iван Кирилович випадково обмовився, що колись мрiяв створити
власний свiт i склав план тридцяти двох романiв. У мо©х старих блокнотах я
вiдкопав уривок фрази: "... я б теж мiг вигадати королiвство i стати
королем... Загатний". Не пригадую, але, зда ться, це натяк саме на той
перiод, про який iдеться.
Пiдiймаючись ще на одну сходинку в унiверситетськiм життi Iвана
Кириловича, я дозволю собi скористатися свiдченням Люди, хоч це й не
зовсiм етично. Нещодавно у нас було декiлька одвертих розмов, i всi вони
обертались навколо ©© стосункiв з мо©м геро м (до речi, Загатний справив
на Люду дуже глибоке враження). Ось_ що вона принагiдно сказала:
- Хiба я можу пам'ятати всi його сповiдi? Вiн промовляв щовечора, це
був суцiльний монолог, я ж тiльки була терпеливою слухачкою. Звiсно, нi з
ким у Терехiвцi не був вiн такий одвертий, як зi мною.- Тут я дозволив
собi посмiхнутись.- Щось казав про романи, котрi збирався писати, але
згадував ©х завжди неохоче. Багато розповiдав про сво життя на цiлинi.
Вiн по©хав туди пiсля невдачi з романами. Нi, не так. Вiн по©хав на
цiлину, бо хотiв глибше вивчити життя. I там з ним сталася прикрiсть, що
мало не скiнчилась трагiчно. Не пам'ятаю деталей, але, зда ться, вiн
заблукав у степу, поранився, прожив без води та ©жi багато днiв i вже
зiбрався помирати, коли на нього випадково натрапила машина якихось
геологiв. Лiкарi навiть не сподiвались, що оклига . Божився, що i сам не
хотiв оклигувати. Мабуть, позував. Бо як людина може прагнути смертi?
Бiологiчно неможливо. Там, у степу, вiн випробував долю: якщо до такого
часу не знайдуть, отже, цей свiт може спокiйно проiснувати без нього i
його творчий порив нiкому не потрiбний. Iван розумiв це ширше, у
фiлософському планi. Ну, знайшли набагато пiзнiше. I вiдтодi Загатному не
давала спокою думка, що його життя випадковiсть i нiчого не змiниться в
свiтi, напише сво© романи чи нi, тобто вони не мають для свiту
абсолютного, позачасового, позалюдського значення. Якось так вiн
висловлювався. В ньому щось зрушилось. Виписавшись iз лiкарнi, повернувся
до Ки ва i спалив усi сво© начерки, рукописи. Казав, що смiявся над
вогнищем. Уявляю це театральне видовище. Пам'ята те його смiх?..
Карбованого поступу вистачило тiльки до машинного цеху. Тут, мiж
друкарською машиною та рiзальним верстатом, було самотньо й тихо. Зi щiлин
у дверях стримiли жовтi леза свiтла. Загатний ступив на одне з них, i воно
луснуло, зламане, знiчене, а може, йому хотiлось почути жалiсний хруст -
там, у цеху, смiшнi, безглуздi iсторi©, врештi, вiн ©м не нянька, але
якось тужно, нiби чимось завинив перед ними. Кинути б усе, взяти валiзу та