Я чую твердiсть i форму затоплених на днi чорно© пiтьми меблiв i скрип
помосту пiд ©х вагою. Ну що ж, стiйте собi на мiсцi, спочивайте спокiйно.
Я не хочу про вас думати. Я краще ляжу. Погашу лампу i сам потону у чорнiй
пiтьмi. Може, i я обернусь тодi у бездушний предмет, який нiчого не
почува , в "нiщо". Так добре було б стати "нiчим" - безгласним, непорушним
споко м. Однак там, за мо ю стiною, щось . Я знаю, що коли б отак увiйти
в темнi кiмнати i чиркнуть сiрником, як все скочило б раптом на сво мiсце
- стiльцi, канапи, вiкна i навiть карнизи. Хто зна , може б, око мо
встигло зловити образ людей, блiдих, невиразних, як з гобеленiв, всiх тих,
що лишили сво© обличчя в дзеркалах, сво© голоси по шпарах i закамарках,
форми - в м'яких волосяних матрацах меблiв, а тiнi - по стiнах. Хто зна ,
що робиться там, де людина не може бачити...
Ну от! Якi дурницi. Ти хотiв тишi й безлюддя - i тепер ма ш. Хита ш
головою! Не вiриш в безлюддя?
Хiба я що знаю? Хiба я знаю... Хiба я можу впевненим бути, що не
вiдхиляться дверi... отак трошки, з легким скрипiнням, i з невiдомо©
темряви, тако© глибоко© та безконечно©, не почнуть виходити люди... всi
тi, що складали у мо серце, як до власного сховку, сво© надi©, гнiв i
страждання або криваву жорстокiсть звiра. Всi тi, що я не можу розминутись
iз ними, що мене утомили... Що ж дивного в тiм, коли вони ще раз
прийдуть... От я ©х вже бачу. Ба, ба! Як вас багато... Се ви, що з вас
витекла кров в маленьку дiрку вiд солдатсько© кульки, а се ви... сухi
препарати; вас завивали у бiлi мiшки, гойдали на мотузках в повiтрi, а
потому складали в погано прикритi ями, звiдки вас вигрiбали собаки... Ви
дивитесь на мене з докором - i ваша правда. Зна те, я раз читав, як вас
повiшали цiлих дванадцять... Цiлих дванадцять... i позiхнув. А другий раз
звiстку про ряд бiлих мiшкiв за©в стиглою сливою. Так взяв, зна те, в
пальцi чудову сочисту сливу... i почув в ротi при мний солодкий смак... Ви
бачите, я навiть не червонiю, лице мо бiле, як i у вас, бо жах висмоктав
з мене всю кров. Я не маю вже краплi гарячо© кровi й для тих живих
мертвякiв, серед яких ви йдете, як кривава мара. Проходьте! Я утомився.
А люди йдуть. За одним другий i третiй, i так без кiнця. Вороги й
друзi, близькi й стороннi - i всi кричать у мо© вуха криком свого життя
або сво © смертi, i всi лишають на душi мо©й слiди сво©х пiдошов. Затулю
вуха, замкну свою душу i буду кричати: тут вхiд не вiльний!
...Розплющую очi i раптом бачу у вiкнах глибоке небо i вiти берези. Ку
зозуля. Б' молоточком у кришталевий великий дзвiн - ку-ку! ку-ку! - i сi
тишу по травах. Уявля ться раптом зелений двiр - вiн вже поглинув мою
кiмнату, - я зскакую з лiжка i гукаю в вiкно до зозулi: "Ку-ку... ку-ку...
Добридень!.."
Ах, як всього багато: неба, сонця, весело© зеленi. Бiжу на подвiр'я. А
там бряжчать залiзнi цепи i люто гвалтують собаки. Великi бiлi вiвчарки,
наче ведмедi, скачуть на заднiх лапах, i скаче на них довга кудлата вовна.
Пiдходжу ближче. Ну, чого ти, собако... як тебе звать? Ну, годi, Оверко...
Не чу , не бачить. Скачуть червонi очi, скаче широкий лоб i бiлi хутрянi
ногавицi. Рветься й не може вискочить зовсiм зубата лють з глибоко© пащi i
лиш пiдкида копицею вовни. Ну, чого ж ти, Оверко? Чого горять тво© червонi
очi i стоплюють у вогнi разом страх i зненависть? Я не ворог тобi i тебе
не боюсь. Ти можеш, найбiльше, видерти шматок мого тiла або вточити кровi
з мо © литки... Ах, яка се дрiбниця! Яка се дрiбниця, коли б ти знав.".
Ну, цить же, собако, цить. Правда, я розумiю, ланцюг... Може, ти бiльше на
нього сердитий, анiж на мене... То через нього тво© переднi лапи мусять
хапати повiтря, то вiн душить за горло i вганя назад у нього твою вогняну
злiсть. Почекай трошки. Зараз будеш на волi. Що-то тодi ти менi зробиш?
Ну, стiй же спокiйно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг... а тепер
гайда. Куди ж ти, куди? Ха-ха! От дурна псина. Очi заплющила, голову вбiк,
взяла разом ногами - i без пам'ятi мчиться наослiп. Рве пазурами траву,
вiдкида вiд себе, i летять навздогiн за нею збитi на задку кудли. Ну, а я
ж - як? Забула?
Тепер у кружка... у кружка... ще раз... отак. У, благородна псина, -
тобi воля дорожча, нiж задоволена злiсть.
Тим часом менi рекомендують Паву, поважну матрону, i ©© другого сина.
Се страшний Трепов. Тодi як Оверко чистий сангвiнiк i на все накида ться
ослiп, наче перед червоними очима вiчно висить у нього рожевий туман, -
Трепов солiдний, розважний. Вiн зовсiм солiдно, обдумано наче, перекусить
вам горло, i в його сильних ногах, що стануть на вашi груди, буде багато
самоповаги. Навiть коли вiн спокiйно лежить i вичiсу блiх з рожевого
живота, пильнують пiдрiзанi вуха, дума широкий лоб i так солiдне звиса
мокрий язик з iкласто© пащi.
* * *
Мо© днi течуть тепер серед степу, серед долини, налито© зеленим хлiбом.
Безконечнi стежки, скритi, iнтимнi, наче для самих близьких, водять мене
по нивах, а ниви котять та й котять зеленi хвилi i хлюпають ними аж в кра©
неба. Я тепер маю окремий свiт, вiн наче перлова скойка: стулились краями
двi половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собi сонце,
немов перлину. А я там ходжу i шукаю спокою. Йду. Невiдступно за мною
летить хмарка дрiбненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка
посува ться разом iз сателiтами. Бачу, як син небо надво розтяли чорнi
дихаючi крила ворони. I вiд того - синiше небо; чорнiшi крила.
На небi сонце - серед нив я. Бiльше нiкого. Йду. Гладжу рукою соболину
шерсть ячменiв, шовк колосисто© хвилi. Вiтер набива менi вуха шматками
згукiв, покошланим шумом. Такий вiн гарячий, такий нетерплячий, що аж
киплять вiд нього срiбноволотi вiвса. Йду далi - киплять. Тихо пливе
блакитними рiчками льон. Так тихо, спокiйно в зелених берегах, що хочеться
сiсти на човен й поплисти. А там ячмiнь хилиться й тче... тче з тонких
вусiв зелений серпанок. Йду далi. Все тче. Хвилю серпанок. Стежки
змiяться глибоко в житi, ©х око не бачить, сама ловить нога. Волошки
дивляться в небо. Вони хотiли бути як небо i стали як небо. Тепер пiшла
пшениця. Твердий безостий колос б' по руках, а стебло лiзе пiд ноги. Йду
далi - усе пшениця й пшениця. Коли ж сьому край буде? Бiжить за вiтром,
немов табун лисиць, й блищать на сонцi хвилястi хребти. А я все йду,
самотнiй на землi, як сонце на небi, i так менi добре, що не паде мiж нами
тiнь когось третього. Прибiй колосистого моря йде через мене кудись у
безвiсть.
Врештi стаю. Мене спиня бiла пiна гречок, запашна, легка, наче збита
крилами бджiл. Просто пiд ноги лягла спiвуча арфа й гуде на всi струни.
Стою i слухаю.
Повнi вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того
безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. I повнi очi сяйва сонця,
бо кожна стеблина бере вiд нього й назад верта вiдбитий вiд себе блиск.
Раптом все гасне, вмира . Здригаюсь. Що таке? Звiдки? Тiнь? Невже хтось
третiй? Нi, тiльки хмарка. Одна хвилинка темного горя - i вмить
усмiхнулось направо, усмiхнулось налiво - i золоте поле махнуло крилами аж
до кра©в синього неба. Наче хотiло злетiти. Тодi тiльки передо мною встала
його безмежнiсть, тепла, жива, непереможна мiць. Вiвса, пшеницi, ячменi -
все се зiллялось в одну могутню хвилю; вона все топить, все забира в
полон. Молода сила тремтить i поривав з кожно© жилки стебла; клекотить в
соках надiя й те велике жадання, що його звати - плодючiсть. Я тiльки
тепер побачив село - нужденну купку солом'яних стрiх. Воно ледве помiтне.
Його обняли й здушили зеленi руки, що простяглися пiд самi хати. Воно
заплуталось в нивi, як в павутиннi мушка. Що значить для то© сили отi
хатки? Нiчого. Зiллються над ними зеленi хвилi й поглинуть. Що значить для
них людина? Нiчого. Он вийшла в поле дрiбна бiленька цятка i потопла у
нiм. Вона кричить? Спiва ? I робить рух? Нiма безвладнiсть просторiв все
се ковтнула. I знов нiчого. Навiть слiди людини затертi й закритi: поле
сховало стежки i дороги. Воно лиш котить та й котить зеленi хвилi i хлюпа
ними аж в кра© неба. Над всiм пану тiльки ритмiчний, стриманий шум,
спокiйний, певний у собi, як живчик вiчностi. Як крила тих вiтрякiв, що
чорнiють над полем: байдужно i безупинно роблять в повiтрi круг, немов
говорять: так буде вiчно... так буде вiчно... in saecula saeculorum... in
saecula saeculorum ...[1]
* * *
Пiзно я повертався додому. Приходив обвiяний духом полiв, свiжий, як
дика квiтка. В складках сво © одежi приносив запах полiв, мов
старозавiтний Iсав. Спокiйний, самотнiй, сiдав десь на ганку порожнього
дому й дивився, як будувалась нiч. Як вона ставила легкi колони, заплiтала
сiткою тiней, зсувала й пiдносила вгору непевнi, тремтячi стiни, а коли
все се змiцнялось й темнiло, склепляла над ними зоряну баню.
Тепер я можу спокiйно спати, тво© мiцнi стiни стануть мiж мною i цiлим
свiтом. На добранiч вам, ниви. Й тобi, зозуле. Я знаю, завтра з ранiшнiм
сонцем влетить до мене в хату тво жiноче контральто: "Ку-ку!.. ку-ку!.."
I зразу дасть менi настрiй привiт твiй, моя найближча приятелько.
* * *
Трепов! Оверко! Пава! Чотири пальцi у рот - i дикий степовий свист.
Бiжать. Як тро бiлих ведмедiв. Може, вони мене роздеруть, а може,
приймуть запросини в поле. Хо-хо! Той Оверко не може без штук. Стриба ,
наче дурне теля, i скоса наводить червоне око. Трепов гордо несе свою
вовну i ставить ноги, наче бiлi колони. Його пiдрiзанi вуха стрижуть. Пава
ступа поважно, меланхолiйно хита задом i одста . Я йду за ними, i менi
видно легке гойдання всiх трьох крислатих хребтiв, м'яких, вовнистих й
звiряче сильних.
м трохи не до вподоби, зда ться, занадто гаряче сьогоднi сонце, яке
робить iз них такi яскравi плями, але я повний приязнi до сонця i йду
просто на нього, лице в лице. Повернутись до нього спиною - крий боже! Яка
невдячнiсть! Я дуже щасливий, що стрiчаюсь з ним тут, на просторi, де
нiхто не затулить його обличчя, i кажу до нього: сонце! я тобi вдячний. Ти
сi ш у мою душу золотий засiв - хто зна , що вийде з того насiння? Може,
вогнi?
Ти дороге для мене. Я п'ю тебе, сонце, твiй теплий зцiлющий напiй, п'ю,
як дитина молоко з матернiх грудей, так само теплих i дорогих. Навiть коли
ти палиш - охоче вливаю в себе вогняний напiй й п'янiю вiд нього.
Я тебе люблю. Бо... слухай:
З тьми "невiдомого" з'явився я на свiт, i перший вiддих, i перший рух
мiй - в темрявi матернього лона. I досi той морок надi мною пану - всi
ночi, половину мого життя сто©ть вiн мiж мною й тобою. Його слуги - хмари,
гори, темницi - закривають тебе вiд мене - i всi тро ми зна мо добре, що
неминуче настане час, коли я, як сiль у водi, розпущусь в нiм навiки. Ти
тiльки гiсть в життi мо©м, сонце, бажаний гiсть, - i коли ти вiдходиш, я
хапаюсь за тебе. Ловлю останнiй промiнь на хмарах, продовжую тебе у вогнi,
в лампi, у фей рверках, збираю з квiток, з смiху дитини, з очей кохано©.
Коли ж ти гаснеш i тiка ш вiд мене - творю твою подобу, даю наймення ©й
"iдеал" i ховаю у серцi. I вiн менi свiтить.
Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тiло, щоб
вона була недоступна для комариного жала... (Я себе ловлю, що до сонця
звертаюсь, як до живо© iстоти. Невже се значить, що менi вже браку
товариства людей?)
Ми йдемо серед поля. Три бiлих вiвчарки i я. Тихий шепiт пливе перед
нами, дихання молодих колоскiв збира ться в блакитну пару. Десь збоку
вогко пiдпадьомка перепел, бренькнула в житi срiбна струна цвiркуна.
Повiтря тремтить вiд спеки, i в срiбнiм маревi танцюють далекi тополi.
Широко, гарно, спокiйно.
Собакам душно. Лягли на межi, як три копицi вовни, звiсили з ротiв
язики i носять боками з коротким свистом. Я сiв бiля них. Всi тiльки
диха м. Тихо.
Час зупинився чи лине? Може, пора?
Лiниво всi встали, лiниво ступа м з ноги на ногу й несемо обережно
додому спокiй. Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна
рiлля, повна спокою й надi©. Вiтаю. Спочивай тихо пiд сонцем, ти така ж
втомлена, земле, як я. Я теж пустив свою душу пiд чорний пар...
* * *
Нiколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут. В городах
земля одягнена в камiнь й залiзо - i недоступна. Тут я став близький до
не©. Свiжими ранками я перший будив сонну ще воду криницi. Коли порожн
вiдро плескалось денцем об ©© груди, вона ухала гучно спросоння у глибинi
й лiниво вливалась у нього. Потому тремтiла, сиза на сонцi. Я пив ©©,
свiжу, холодну, ще повну снiв, i хлюпав нею собi у лице.
Пiсля того було молоко. Бiлий пахучий напiй пiнивсь у склянцi, i,
прикладаючи його до уст, я знав, що то влива ться в мене м'яка, як дитячi
кучерi, вика, на якiй тiльки ще вчора цiлими роями сидiли фiолетовi
метелики цвiту. Я п'ю екстракт луки.
Або той чорний разовий хлiб, який так гарно, по-сiльськи пахне. Вiн
менi близький, наче дитина, що зросла на мо©х очах. Он бiжить вiн полями,
як дикий вовнистий звiр, i вигина хребет. А край ниви стоять вiтряки,
наче пастки на нього, i готують вже зуби, щоб стерти зерно на бiлу муку. Я
все се бачу, i простi, безпосереднi мо© стосунки з землею.
Я тут почуваю себе багатим, хоч нiчого не маю. Бо поза всякими
програмами й партiями - земля належить до мене. Вона моя. Всю ©©, велику,
розкiшну, створену вже, - всю я вмiщаю в собi. Там я творю ©© наново,
вдруге, - i тодi зда ться менi, що ще бiльше права маю на не©.
* * *
Коли лежиш в полi лицем до неба i вслуха шся в многоголосу тишу полiв,
то помiча ш, що в нiй щось не земне, а небесне.
Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тiльки
дрiбнi, просiянi згуки. Ниви шумлять навколо i заважають. Жену вiд себе
голоси поля, i тодi на мене, як дощ, спадають небеснi. Тодi пiзнаю. Се
жайворонки. Се вони, невидимi, кидають з неба на поле свою свердлячу
пiсню. Дзвiнку, металеву й капризну, так що вухо ловить i не може зловити
©© переливiв. Може, спiва , може, смi ться, а може, зайшлось вiд плачу.
Чи не краще сiсти тихенько й заплющити очi? Я так i зроблю. Сiдаю. Круг
мене темно. Блискають тiльки гострi, колючi згуки, i дрiбно сиплеться
регiт на металеву дошку, як шрiт. Хочу спiймати, записати у пам'ятi - i не
виходить. От-от, зда ться... Тью-i, тью-i, тi-i-i... Нi, зовсiм не так.
Трiйю-тiх-тiх... I не подiбно.
Як вони оте роблять, цiкавий я знати? Б'ють дзьобами в золото сонця?
Грають на його промiннях, наче на струнах? Сiють пiсню на дрiбне сито i
засiвають нею поля?
Розплющую очi. Тепер я певний, що з того посiву зiйшла срiбна сiтка
вiвсiв, гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмiнь, пливе текуча вода
пшеницi.
А згори сипле та й сипле... витрушу душу з дзвiночкiв, струже срiбнi
дошки i свердлить крицю, плаче, голосить i сi регiт на дрiбне сито. Он
зiрвався один яскравий згук i впав мiж ниви червоним куколем.
Я вже бiльше нiчого не годен слухати. Та пiсня ма у собi щось отруйне.
Будить жадобу. Чим бiльше слуха ш, тим бiльше хочеться чути. Чим бiльше
ловиш, тим труднiше зловити.
Тепер я бiгаю в поле й годинами слухаю, як в небi спiвають хори, грають
цiлi оркестри.
Вночi прокидаюсь, сiдаю на лiжку й напружено слухаю, як щось свердлить
мiй мозок, лоскоче серце i тремтить бiля вуха чимсь невловимим.
Тью-i, тью-i, тi-i-i... Нi, зовсiм не так.
Цiкавий я знати, як вони оте роблять?
Врештi таки пiдгледiв.
Сiра маленька пташка, як грудка землi, низько висiла над полем. Трiпала
крильми на мiсцi напружено, часто i важко тягнула вгору невидиму струну
вiд землi аж до неба. Струна тремтiла й гучала. Тодi, скiнчивши, падала
тихо униз, натягала другу з неба на землю. днала небо з землею в голосну
арфу i грала на струнах симфонiю поля.
Се було прекрасно.
* * *
Так протiкали днi мого intermezzо серед безлюддя, тишi i чистоти. I
благословен я був мiж золотим сонцем й зеленою землею. Благословен був
спокiй мо © душi. З-пiд старо© сторiнки життя визирала нова i чиста - i
невже я хотiв би знати. Що там записано буде? Не затремтiв би бiльше перед
тiнню людини i не жахнувсь вiд думки, що, може, горе людське десь
прича©лось i чигав на мене?
Коли таке станеться чудо, то се буде ваша заслуга, зеленi ниви з
шовковим шумом, й твоя, зозуле. Тво журливе "ку-ку" спливало, як сльози
по плакучiй березi, i змивало мою утому.
* * *
Ми таки стрiлись на нивi - i мовчки стояли хвилину - я i людина. То був
звичайний мужик. Не знаю, яким я йому здався, але крiзь нього я раптом
побачив купу чорних солом'яних стрiх, затертих нивами, дiвчат у хмарi
пилу, що вертають з чужо© роботи, брудних, негарних, з обвислими грудьми,
кiстлявими спинами... блiдих жiнок у чорних подертих запасках, що
схилились, як тiнi, над коноплями... пранцюватих дiтей всумiш з голодними
псами... Все, на що дивився й чого наче не бачив. Вiн був для мене наче
паличка дирижера, що виклика раптом з мертво© тишi цiлу хуртовину згукiв.
Я не тiкав; навпаки, ми навiть почали розмову, наче давнi знайомi.
Вiн говорив про речi, повнi жаху для мене, так просто й спокiйно, як
жайворонок кидав на поле пiсню, а я стояв та слухав, i щось тремтiло в
менi.
Ага, людське горе, ти таки ловиш мене? I я не тiкаю! Вже натяглися
ослабленi струни, вже чуже горе може грати на них!
Говори, говори...
Що говорити? У сiм зеленiм морi вiн ма тiльки краплину. До кого
прийшла гарячка та подушила дiти, тому ще легше. На iншого зглянеться
бог... А в нього аж п'ять ротiв, як вiтрякiв, щось треба кинуть на жорна.
"П'ятеро дiток голодних чомусь не забрала гарячка".
Говори, говори...
Люди хотiли голiруч землю узяти, а тепер мають: хто ©сть сиру, хто
копа ©© в Сибiру... Йому ще нiчого: рiк лупив вошi в тюрмi, а тепер раз
на тиждень становий б' йому морду...
"Раз на тиждень б'ють людину в лице".
Говори, говори!..
Як тiльки недiля - люди до церкви, а вiн "на явку" до станового. А
все-таки менша образа, як вiд сво©х. Бо©шся слово сказати. Був тобi
приятель i однодумець, а тепер, може, прода тебе нишком. Вiдiрвеш слово,
як шматок серця, а вiн кине його собакам.
"Найближча людина готова продати".
Говори, говори!..
Ходиш мiж людьми, як мiж вовками. Одно - стережешся. Скрiзь настороженi
вуха, скрiзь простягненi руки. Бiдний в убогого тягне сорочку iз плоту,
сусiд в сусiда, батько у сина.
"Мiж людьми, як мiж вовками".
Говори, говори...
Людей ©дять пранцi, нужда, горiлка, а вони в темнотi жеруть один
одного. Як нам свiтить ще сонце i не погасне? Як можемо жити?
Говори, говори. Розпечи гнiвом небесну баню. Покрий ©© хмарами твойого
горя, щоб були блискавка й грiм. Освiжи небо i землю. Погаси сонце й
засвiти друге на небi. Говори, говори...
* * *
Город знову простяг по мене свою залiзну руку на зеленi ниви. Покiрливо
дав я себе забрати, i поки залiзо тряслось та лящало, я ще раз, востанн ,
вбирав у себе спокiй рiвнини, синю дрiмоту далеких просторiв. Прощайте,
ниви. Котiть собi шум свiй на позолочених сонцем хребтах. Може, комусь вiн
здасться, так як менi. I ти, зозуле, з вершечка берези. Ти теж стро©ла
струни мо © душi. Вони ослабли, пошарпанi грубими пучками, а тепер
натягаються знову. Чу те? Ось вони бренькнули навiть... Прощайте. Йду
помiж люди. Душа готова, струни тугi, наладженi, вона вже гра ...
Вересень 1908 р.
[1] На вiки вiчнi
помосту пiд ©х вагою. Ну що ж, стiйте собi на мiсцi, спочивайте спокiйно.
Я не хочу про вас думати. Я краще ляжу. Погашу лампу i сам потону у чорнiй
пiтьмi. Може, i я обернусь тодi у бездушний предмет, який нiчого не
почува , в "нiщо". Так добре було б стати "нiчим" - безгласним, непорушним
споко м. Однак там, за мо ю стiною, щось . Я знаю, що коли б отак увiйти
в темнi кiмнати i чиркнуть сiрником, як все скочило б раптом на сво мiсце
- стiльцi, канапи, вiкна i навiть карнизи. Хто зна , може б, око мо
встигло зловити образ людей, блiдих, невиразних, як з гобеленiв, всiх тих,
що лишили сво© обличчя в дзеркалах, сво© голоси по шпарах i закамарках,
форми - в м'яких волосяних матрацах меблiв, а тiнi - по стiнах. Хто зна ,
що робиться там, де людина не може бачити...
Ну от! Якi дурницi. Ти хотiв тишi й безлюддя - i тепер ма ш. Хита ш
головою! Не вiриш в безлюддя?
Хiба я що знаю? Хiба я знаю... Хiба я можу впевненим бути, що не
вiдхиляться дверi... отак трошки, з легким скрипiнням, i з невiдомо©
темряви, тако© глибоко© та безконечно©, не почнуть виходити люди... всi
тi, що складали у мо серце, як до власного сховку, сво© надi©, гнiв i
страждання або криваву жорстокiсть звiра. Всi тi, що я не можу розминутись
iз ними, що мене утомили... Що ж дивного в тiм, коли вони ще раз
прийдуть... От я ©х вже бачу. Ба, ба! Як вас багато... Се ви, що з вас
витекла кров в маленьку дiрку вiд солдатсько© кульки, а се ви... сухi
препарати; вас завивали у бiлi мiшки, гойдали на мотузках в повiтрi, а
потому складали в погано прикритi ями, звiдки вас вигрiбали собаки... Ви
дивитесь на мене з докором - i ваша правда. Зна те, я раз читав, як вас
повiшали цiлих дванадцять... Цiлих дванадцять... i позiхнув. А другий раз
звiстку про ряд бiлих мiшкiв за©в стиглою сливою. Так взяв, зна те, в
пальцi чудову сочисту сливу... i почув в ротi при мний солодкий смак... Ви
бачите, я навiть не червонiю, лице мо бiле, як i у вас, бо жах висмоктав
з мене всю кров. Я не маю вже краплi гарячо© кровi й для тих живих
мертвякiв, серед яких ви йдете, як кривава мара. Проходьте! Я утомився.
А люди йдуть. За одним другий i третiй, i так без кiнця. Вороги й
друзi, близькi й стороннi - i всi кричать у мо© вуха криком свого життя
або сво © смертi, i всi лишають на душi мо©й слiди сво©х пiдошов. Затулю
вуха, замкну свою душу i буду кричати: тут вхiд не вiльний!
...Розплющую очi i раптом бачу у вiкнах глибоке небо i вiти берези. Ку
зозуля. Б' молоточком у кришталевий великий дзвiн - ку-ку! ку-ку! - i сi
тишу по травах. Уявля ться раптом зелений двiр - вiн вже поглинув мою
кiмнату, - я зскакую з лiжка i гукаю в вiкно до зозулi: "Ку-ку... ку-ку...
Добридень!.."
Ах, як всього багато: неба, сонця, весело© зеленi. Бiжу на подвiр'я. А
там бряжчать залiзнi цепи i люто гвалтують собаки. Великi бiлi вiвчарки,
наче ведмедi, скачуть на заднiх лапах, i скаче на них довга кудлата вовна.
Пiдходжу ближче. Ну, чого ти, собако... як тебе звать? Ну, годi, Оверко...
Не чу , не бачить. Скачуть червонi очi, скаче широкий лоб i бiлi хутрянi
ногавицi. Рветься й не може вискочить зовсiм зубата лють з глибоко© пащi i
лиш пiдкида копицею вовни. Ну, чого ж ти, Оверко? Чого горять тво© червонi
очi i стоплюють у вогнi разом страх i зненависть? Я не ворог тобi i тебе
не боюсь. Ти можеш, найбiльше, видерти шматок мого тiла або вточити кровi
з мо © литки... Ах, яка се дрiбниця! Яка се дрiбниця, коли б ти знав.".
Ну, цить же, собако, цить. Правда, я розумiю, ланцюг... Може, ти бiльше на
нього сердитий, анiж на мене... То через нього тво© переднi лапи мусять
хапати повiтря, то вiн душить за горло i вганя назад у нього твою вогняну
злiсть. Почекай трошки. Зараз будеш на волi. Що-то тодi ти менi зробиш?
Ну, стiй же спокiйно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг... а тепер
гайда. Куди ж ти, куди? Ха-ха! От дурна псина. Очi заплющила, голову вбiк,
взяла разом ногами - i без пам'ятi мчиться наослiп. Рве пазурами траву,
вiдкида вiд себе, i летять навздогiн за нею збитi на задку кудли. Ну, а я
ж - як? Забула?
Тепер у кружка... у кружка... ще раз... отак. У, благородна псина, -
тобi воля дорожча, нiж задоволена злiсть.
Тим часом менi рекомендують Паву, поважну матрону, i ©© другого сина.
Се страшний Трепов. Тодi як Оверко чистий сангвiнiк i на все накида ться
ослiп, наче перед червоними очима вiчно висить у нього рожевий туман, -
Трепов солiдний, розважний. Вiн зовсiм солiдно, обдумано наче, перекусить
вам горло, i в його сильних ногах, що стануть на вашi груди, буде багато
самоповаги. Навiть коли вiн спокiйно лежить i вичiсу блiх з рожевого
живота, пильнують пiдрiзанi вуха, дума широкий лоб i так солiдне звиса
мокрий язик з iкласто© пащi.
* * *
Мо© днi течуть тепер серед степу, серед долини, налито© зеленим хлiбом.
Безконечнi стежки, скритi, iнтимнi, наче для самих близьких, водять мене
по нивах, а ниви котять та й котять зеленi хвилi i хлюпають ними аж в кра©
неба. Я тепер маю окремий свiт, вiн наче перлова скойка: стулились краями
двi половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собi сонце,
немов перлину. А я там ходжу i шукаю спокою. Йду. Невiдступно за мною
летить хмарка дрiбненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка
посува ться разом iз сателiтами. Бачу, як син небо надво розтяли чорнi
дихаючi крила ворони. I вiд того - синiше небо; чорнiшi крила.
На небi сонце - серед нив я. Бiльше нiкого. Йду. Гладжу рукою соболину
шерсть ячменiв, шовк колосисто© хвилi. Вiтер набива менi вуха шматками
згукiв, покошланим шумом. Такий вiн гарячий, такий нетерплячий, що аж
киплять вiд нього срiбноволотi вiвса. Йду далi - киплять. Тихо пливе
блакитними рiчками льон. Так тихо, спокiйно в зелених берегах, що хочеться
сiсти на човен й поплисти. А там ячмiнь хилиться й тче... тче з тонких
вусiв зелений серпанок. Йду далi. Все тче. Хвилю серпанок. Стежки
змiяться глибоко в житi, ©х око не бачить, сама ловить нога. Волошки
дивляться в небо. Вони хотiли бути як небо i стали як небо. Тепер пiшла
пшениця. Твердий безостий колос б' по руках, а стебло лiзе пiд ноги. Йду
далi - усе пшениця й пшениця. Коли ж сьому край буде? Бiжить за вiтром,
немов табун лисиць, й блищать на сонцi хвилястi хребти. А я все йду,
самотнiй на землi, як сонце на небi, i так менi добре, що не паде мiж нами
тiнь когось третього. Прибiй колосистого моря йде через мене кудись у
безвiсть.
Врештi стаю. Мене спиня бiла пiна гречок, запашна, легка, наче збита
крилами бджiл. Просто пiд ноги лягла спiвуча арфа й гуде на всi струни.
Стою i слухаю.
Повнi вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того
безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. I повнi очi сяйва сонця,
бо кожна стеблина бере вiд нього й назад верта вiдбитий вiд себе блиск.
Раптом все гасне, вмира . Здригаюсь. Що таке? Звiдки? Тiнь? Невже хтось
третiй? Нi, тiльки хмарка. Одна хвилинка темного горя - i вмить
усмiхнулось направо, усмiхнулось налiво - i золоте поле махнуло крилами аж
до кра©в синього неба. Наче хотiло злетiти. Тодi тiльки передо мною встала
його безмежнiсть, тепла, жива, непереможна мiць. Вiвса, пшеницi, ячменi -
все се зiллялось в одну могутню хвилю; вона все топить, все забира в
полон. Молода сила тремтить i поривав з кожно© жилки стебла; клекотить в
соках надiя й те велике жадання, що його звати - плодючiсть. Я тiльки
тепер побачив село - нужденну купку солом'яних стрiх. Воно ледве помiтне.
Його обняли й здушили зеленi руки, що простяглися пiд самi хати. Воно
заплуталось в нивi, як в павутиннi мушка. Що значить для то© сили отi
хатки? Нiчого. Зiллються над ними зеленi хвилi й поглинуть. Що значить для
них людина? Нiчого. Он вийшла в поле дрiбна бiленька цятка i потопла у
нiм. Вона кричить? Спiва ? I робить рух? Нiма безвладнiсть просторiв все
се ковтнула. I знов нiчого. Навiть слiди людини затертi й закритi: поле
сховало стежки i дороги. Воно лиш котить та й котить зеленi хвилi i хлюпа
ними аж в кра© неба. Над всiм пану тiльки ритмiчний, стриманий шум,
спокiйний, певний у собi, як живчик вiчностi. Як крила тих вiтрякiв, що
чорнiють над полем: байдужно i безупинно роблять в повiтрi круг, немов
говорять: так буде вiчно... так буде вiчно... in saecula saeculorum... in
saecula saeculorum ...[1]
* * *
Пiзно я повертався додому. Приходив обвiяний духом полiв, свiжий, як
дика квiтка. В складках сво © одежi приносив запах полiв, мов
старозавiтний Iсав. Спокiйний, самотнiй, сiдав десь на ганку порожнього
дому й дивився, як будувалась нiч. Як вона ставила легкi колони, заплiтала
сiткою тiней, зсувала й пiдносила вгору непевнi, тремтячi стiни, а коли
все се змiцнялось й темнiло, склепляла над ними зоряну баню.
Тепер я можу спокiйно спати, тво© мiцнi стiни стануть мiж мною i цiлим
свiтом. На добранiч вам, ниви. Й тобi, зозуле. Я знаю, завтра з ранiшнiм
сонцем влетить до мене в хату тво жiноче контральто: "Ку-ку!.. ку-ку!.."
I зразу дасть менi настрiй привiт твiй, моя найближча приятелько.
* * *
Трепов! Оверко! Пава! Чотири пальцi у рот - i дикий степовий свист.
Бiжать. Як тро бiлих ведмедiв. Може, вони мене роздеруть, а може,
приймуть запросини в поле. Хо-хо! Той Оверко не може без штук. Стриба ,
наче дурне теля, i скоса наводить червоне око. Трепов гордо несе свою
вовну i ставить ноги, наче бiлi колони. Його пiдрiзанi вуха стрижуть. Пава
ступа поважно, меланхолiйно хита задом i одста . Я йду за ними, i менi
видно легке гойдання всiх трьох крислатих хребтiв, м'яких, вовнистих й
звiряче сильних.
м трохи не до вподоби, зда ться, занадто гаряче сьогоднi сонце, яке
робить iз них такi яскравi плями, але я повний приязнi до сонця i йду
просто на нього, лице в лице. Повернутись до нього спиною - крий боже! Яка
невдячнiсть! Я дуже щасливий, що стрiчаюсь з ним тут, на просторi, де
нiхто не затулить його обличчя, i кажу до нього: сонце! я тобi вдячний. Ти
сi ш у мою душу золотий засiв - хто зна , що вийде з того насiння? Може,
вогнi?
Ти дороге для мене. Я п'ю тебе, сонце, твiй теплий зцiлющий напiй, п'ю,
як дитина молоко з матернiх грудей, так само теплих i дорогих. Навiть коли
ти палиш - охоче вливаю в себе вогняний напiй й п'янiю вiд нього.
Я тебе люблю. Бо... слухай:
З тьми "невiдомого" з'явився я на свiт, i перший вiддих, i перший рух
мiй - в темрявi матернього лона. I досi той морок надi мною пану - всi
ночi, половину мого життя сто©ть вiн мiж мною й тобою. Його слуги - хмари,
гори, темницi - закривають тебе вiд мене - i всi тро ми зна мо добре, що
неминуче настане час, коли я, як сiль у водi, розпущусь в нiм навiки. Ти
тiльки гiсть в життi мо©м, сонце, бажаний гiсть, - i коли ти вiдходиш, я
хапаюсь за тебе. Ловлю останнiй промiнь на хмарах, продовжую тебе у вогнi,
в лампi, у фей рверках, збираю з квiток, з смiху дитини, з очей кохано©.
Коли ж ти гаснеш i тiка ш вiд мене - творю твою подобу, даю наймення ©й
"iдеал" i ховаю у серцi. I вiн менi свiтить.
Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тiло, щоб
вона була недоступна для комариного жала... (Я себе ловлю, що до сонця
звертаюсь, як до живо© iстоти. Невже се значить, що менi вже браку
товариства людей?)
Ми йдемо серед поля. Три бiлих вiвчарки i я. Тихий шепiт пливе перед
нами, дихання молодих колоскiв збира ться в блакитну пару. Десь збоку
вогко пiдпадьомка перепел, бренькнула в житi срiбна струна цвiркуна.
Повiтря тремтить вiд спеки, i в срiбнiм маревi танцюють далекi тополi.
Широко, гарно, спокiйно.
Собакам душно. Лягли на межi, як три копицi вовни, звiсили з ротiв
язики i носять боками з коротким свистом. Я сiв бiля них. Всi тiльки
диха м. Тихо.
Час зупинився чи лине? Може, пора?
Лiниво всi встали, лiниво ступа м з ноги на ногу й несемо обережно
додому спокiй. Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна
рiлля, повна спокою й надi©. Вiтаю. Спочивай тихо пiд сонцем, ти така ж
втомлена, земле, як я. Я теж пустив свою душу пiд чорний пар...
* * *
Нiколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут. В городах
земля одягнена в камiнь й залiзо - i недоступна. Тут я став близький до
не©. Свiжими ранками я перший будив сонну ще воду криницi. Коли порожн
вiдро плескалось денцем об ©© груди, вона ухала гучно спросоння у глибинi
й лiниво вливалась у нього. Потому тремтiла, сиза на сонцi. Я пив ©©,
свiжу, холодну, ще повну снiв, i хлюпав нею собi у лице.
Пiсля того було молоко. Бiлий пахучий напiй пiнивсь у склянцi, i,
прикладаючи його до уст, я знав, що то влива ться в мене м'яка, як дитячi
кучерi, вика, на якiй тiльки ще вчора цiлими роями сидiли фiолетовi
метелики цвiту. Я п'ю екстракт луки.
Або той чорний разовий хлiб, який так гарно, по-сiльськи пахне. Вiн
менi близький, наче дитина, що зросла на мо©х очах. Он бiжить вiн полями,
як дикий вовнистий звiр, i вигина хребет. А край ниви стоять вiтряки,
наче пастки на нього, i готують вже зуби, щоб стерти зерно на бiлу муку. Я
все се бачу, i простi, безпосереднi мо© стосунки з землею.
Я тут почуваю себе багатим, хоч нiчого не маю. Бо поза всякими
програмами й партiями - земля належить до мене. Вона моя. Всю ©©, велику,
розкiшну, створену вже, - всю я вмiщаю в собi. Там я творю ©© наново,
вдруге, - i тодi зда ться менi, що ще бiльше права маю на не©.
* * *
Коли лежиш в полi лицем до неба i вслуха шся в многоголосу тишу полiв,
то помiча ш, що в нiй щось не земне, а небесне.
Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тiльки
дрiбнi, просiянi згуки. Ниви шумлять навколо i заважають. Жену вiд себе
голоси поля, i тодi на мене, як дощ, спадають небеснi. Тодi пiзнаю. Се
жайворонки. Се вони, невидимi, кидають з неба на поле свою свердлячу
пiсню. Дзвiнку, металеву й капризну, так що вухо ловить i не може зловити
©© переливiв. Може, спiва , може, смi ться, а може, зайшлось вiд плачу.
Чи не краще сiсти тихенько й заплющити очi? Я так i зроблю. Сiдаю. Круг
мене темно. Блискають тiльки гострi, колючi згуки, i дрiбно сиплеться
регiт на металеву дошку, як шрiт. Хочу спiймати, записати у пам'ятi - i не
виходить. От-от, зда ться... Тью-i, тью-i, тi-i-i... Нi, зовсiм не так.
Трiйю-тiх-тiх... I не подiбно.
Як вони оте роблять, цiкавий я знати? Б'ють дзьобами в золото сонця?
Грають на його промiннях, наче на струнах? Сiють пiсню на дрiбне сито i
засiвають нею поля?
Розплющую очi. Тепер я певний, що з того посiву зiйшла срiбна сiтка
вiвсiв, гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмiнь, пливе текуча вода
пшеницi.
А згори сипле та й сипле... витрушу душу з дзвiночкiв, струже срiбнi
дошки i свердлить крицю, плаче, голосить i сi регiт на дрiбне сито. Он
зiрвався один яскравий згук i впав мiж ниви червоним куколем.
Я вже бiльше нiчого не годен слухати. Та пiсня ма у собi щось отруйне.
Будить жадобу. Чим бiльше слуха ш, тим бiльше хочеться чути. Чим бiльше
ловиш, тим труднiше зловити.
Тепер я бiгаю в поле й годинами слухаю, як в небi спiвають хори, грають
цiлi оркестри.
Вночi прокидаюсь, сiдаю на лiжку й напружено слухаю, як щось свердлить
мiй мозок, лоскоче серце i тремтить бiля вуха чимсь невловимим.
Тью-i, тью-i, тi-i-i... Нi, зовсiм не так.
Цiкавий я знати, як вони оте роблять?
Врештi таки пiдгледiв.
Сiра маленька пташка, як грудка землi, низько висiла над полем. Трiпала
крильми на мiсцi напружено, часто i важко тягнула вгору невидиму струну
вiд землi аж до неба. Струна тремтiла й гучала. Тодi, скiнчивши, падала
тихо униз, натягала другу з неба на землю. днала небо з землею в голосну
арфу i грала на струнах симфонiю поля.
Се було прекрасно.
* * *
Так протiкали днi мого intermezzо серед безлюддя, тишi i чистоти. I
благословен я був мiж золотим сонцем й зеленою землею. Благословен був
спокiй мо © душi. З-пiд старо© сторiнки життя визирала нова i чиста - i
невже я хотiв би знати. Що там записано буде? Не затремтiв би бiльше перед
тiнню людини i не жахнувсь вiд думки, що, може, горе людське десь
прича©лось i чигав на мене?
Коли таке станеться чудо, то се буде ваша заслуга, зеленi ниви з
шовковим шумом, й твоя, зозуле. Тво журливе "ку-ку" спливало, як сльози
по плакучiй березi, i змивало мою утому.
* * *
Ми таки стрiлись на нивi - i мовчки стояли хвилину - я i людина. То був
звичайний мужик. Не знаю, яким я йому здався, але крiзь нього я раптом
побачив купу чорних солом'яних стрiх, затертих нивами, дiвчат у хмарi
пилу, що вертають з чужо© роботи, брудних, негарних, з обвислими грудьми,
кiстлявими спинами... блiдих жiнок у чорних подертих запасках, що
схилились, як тiнi, над коноплями... пранцюватих дiтей всумiш з голодними
псами... Все, на що дивився й чого наче не бачив. Вiн був для мене наче
паличка дирижера, що виклика раптом з мертво© тишi цiлу хуртовину згукiв.
Я не тiкав; навпаки, ми навiть почали розмову, наче давнi знайомi.
Вiн говорив про речi, повнi жаху для мене, так просто й спокiйно, як
жайворонок кидав на поле пiсню, а я стояв та слухав, i щось тремтiло в
менi.
Ага, людське горе, ти таки ловиш мене? I я не тiкаю! Вже натяглися
ослабленi струни, вже чуже горе може грати на них!
Говори, говори...
Що говорити? У сiм зеленiм морi вiн ма тiльки краплину. До кого
прийшла гарячка та подушила дiти, тому ще легше. На iншого зглянеться
бог... А в нього аж п'ять ротiв, як вiтрякiв, щось треба кинуть на жорна.
"П'ятеро дiток голодних чомусь не забрала гарячка".
Говори, говори...
Люди хотiли голiруч землю узяти, а тепер мають: хто ©сть сиру, хто
копа ©© в Сибiру... Йому ще нiчого: рiк лупив вошi в тюрмi, а тепер раз
на тиждень становий б' йому морду...
"Раз на тиждень б'ють людину в лице".
Говори, говори!..
Як тiльки недiля - люди до церкви, а вiн "на явку" до станового. А
все-таки менша образа, як вiд сво©х. Бо©шся слово сказати. Був тобi
приятель i однодумець, а тепер, може, прода тебе нишком. Вiдiрвеш слово,
як шматок серця, а вiн кине його собакам.
"Найближча людина готова продати".
Говори, говори!..
Ходиш мiж людьми, як мiж вовками. Одно - стережешся. Скрiзь настороженi
вуха, скрiзь простягненi руки. Бiдний в убогого тягне сорочку iз плоту,
сусiд в сусiда, батько у сина.
"Мiж людьми, як мiж вовками".
Говори, говори...
Людей ©дять пранцi, нужда, горiлка, а вони в темнотi жеруть один
одного. Як нам свiтить ще сонце i не погасне? Як можемо жити?
Говори, говори. Розпечи гнiвом небесну баню. Покрий ©© хмарами твойого
горя, щоб були блискавка й грiм. Освiжи небо i землю. Погаси сонце й
засвiти друге на небi. Говори, говори...
* * *
Город знову простяг по мене свою залiзну руку на зеленi ниви. Покiрливо
дав я себе забрати, i поки залiзо тряслось та лящало, я ще раз, востанн ,
вбирав у себе спокiй рiвнини, синю дрiмоту далеких просторiв. Прощайте,
ниви. Котiть собi шум свiй на позолочених сонцем хребтах. Може, комусь вiн
здасться, так як менi. I ти, зозуле, з вершечка берези. Ти теж стро©ла
струни мо © душi. Вони ослабли, пошарпанi грубими пучками, а тепер
натягаються знову. Чу те? Ось вони бренькнули навiть... Прощайте. Йду
помiж люди. Душа готова, струни тугi, наладженi, вона вже гра ...
Вересень 1908 р.
[1] На вiки вiчнi