Страница:
розправляли злежанi крила. Чулось невловиме дихання життя, рух земних
сокiв, i одвiтно обзивалась в Доринiм тiлi гаряча кров. Куди ще ©хать? От
злiзти б тут, побiгать по широкому полю або полежать в травi.
Зiйшло б гаряче сонце, i простяглось би по полю, як струни, бабине
лiто.
Карпо Петрович тривожно поглядав наперед. Вiн боявся спiзнитись. Його
кортiло сказати Дорi, куди вони ©дуть. Говорити чи нi? На квадратовiм чолi
поклались рядками одна на другу дрiбненькi зморшки, а руки втратили важку
непорушнiсть. Нi, не треба казати, нехай се несподiванка буде. Вiн любовно
обняв Дорю за стан i пригорнув до себе.
Бiла вiзникова кобила помiтно кульгала. Пiдiймала задн копито i
старалася бiгти на трьох. "Ах, стерво, мучить бiдну коняку... Фу-ти,
ну-ти, не пiдкував, скотина..." I тут тiльки в нiм ворухнулось: чи добре
робить, що взяв з собою Дорю? Але набiгла згадка - i вiн заспоко©всь. Ще в
дитинствi його возили дивитись на розстрiл трьох москалiв, i ся картина
лишилась у нього на цiле життя, тодi як другi подiбнi, якi вiн часто бачив
тепер, вже не робили такого враження. Хiба що треба було роздобути дозвiл
од директора Дорi.
- Доря! Ти бо©шся директора свого?
- Корови?
- Яко© корови? - здивувався Карпо Петрович.
- У нас так директора дражнять. Доря надувся, всунув голову в плечi i
важно процiдив в нiс:
- Пано-ве гiмназисти повиннi вести себе у мене пристойно, ходити до
церкви, поважати...
- Ха-ха! -не вдержавсь Карпо Петрович. - Як, як? Перед ним встав, наче
живий, важкий директор з грубим, застиглим обличчям, налитий тупою пихою
по сам картуз i нерухливий, як тiльна корова.
- Ах ти, капшук! Як ти смi ш дражнитись з свого начальства?
Але Доря не вiрив у нещирий гнiв батька. Вiн надувся, аж червонiв,
ставив ноги, наче полiна, i, важно розчепiривши пальцi, гугнявив:
- Тих, що будуть займатися соцiалiзмом або ходити по шостiй до мiста...
- Ха-ха!.. - реготався Карпо Петрович, забувши всяку повагу. - Чисто
комедiант!.. Стiй! - раптом штовхнув вiн вiзника в спину. - Не бачиш,
при©хав...
Збоку од шляху двi дикi грушi тремтiли дрiбненьким листом у ранiшнiм
холодку.
- Завертай пiд грушi...
Ще червоний i тремтячий од смiху, Карпо Петрович вилiз з дрожки, взяв
Дорю за руку i пiдвiв до дерев.
Тодi Доря побачив, що вiн сто©ть над яром, жовта глина зсува ться в
нього з-пiд нiг, на днi. ями чорнiють люди, а в густих передранiшнiх тiнях
виразно бiлiють стовпи.
- Що се таке?
Йому видалось зразу, що сьогоднi народне свято, що ось-ось раптом загра
катеринка i загойдаються на гойдалцi люди.
Вiн був розчарований трохи.
Батько мiцно стиснув йому руку i глухо, з свистом переднього зуба
сказав:
- Дивися й не пропускай нiчого. Старайся, щоб тебе нiхто не помiтив.
Найкраще сховайся за грушу...
Потому почав спускатися в яр, мигтячи срiблом погонiв i обсипаючи
шашкою глину, а його руки, затягненi в рукавички, плавали у повiтрi, як
голуби.
Ранок яснiшав. На крайнебi, за яром, легкi хмаринки займались, як од
вогню солома, а важкi червоно тлiли, наче дубовий вугiль.
На помiст, пiд сосновi стовпи, хтось вилiз i потягнув мотузку, наче
хотiв дiзнатися, чи мiцна.
- Яким! - зрадiв йому Доря. Йому здалося, що вiн бачить водянистi,
блукаючi очi Якима, в якi так часто дивився, коли ще той носив його на
руках.
- А де ж музика?
Однак замiсть музики вiн побачив мундири й холодний полиск рушниць.
Батько витягся в струнку, оддавав комусь честь, а його бiла у рукавичцi
рука з зiгнутим лiктем немов тремтiла. Виразно жовтiли наплiчники в когось
з обох бокiв безвусого виду, i два рядки гудзикiв зливались в жовтi
дорiжки. Осторонь стояв пiп, мотав лисою головою, наче комарiв одганяв, i
все стелив срiбний шовк бороди на сукно чорно© ряси, все гладив фiолетовi
вилоги широких рукавiв.
"Молебень?" - подумав Доря.
Йому зробилося скучно, i вiн почув над головою дрiбне, метушливе
шептання грушi.
Озирнувся на вiзника. Зiгнувшись, звощик копирсав щось в колесi
пальцем. Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до
землi, наче спiдниця. Бiла коняка дрiмала на трьох ногах, зiгнувши
четверту.
Над головою коротким уриваним писком обзивалася пташка.
Доря знов глянув в долину. Тепер вiн помiтив жiнку серед купи мужчин.
Косинка, зв'язана вузликом пiд бородою, зливалась з ©© лицем в одну
бiлясту пляму, а на темнiй одежi свiтилися руки, прозорi й молочнi, як
поночi порохно.
- При©хав дивитись, паничу?
Вiзник пiдiйшов ззаду i став недалеко.
- Або що? - обернувся до нього Доря.
- А нiчого - дивись. Виростеш - здасться.
В його круглому оцi - друге вiзник зажмурив, - в голосi, в кутках уст
було зачiпливе щось, образливе.
- Молебень будуть править, Семене?
- Кха! - кахнув Семен. - Молебень, таку його маму... Вони ©й справлять
молебень...
- Нi, справдi, Семене, - прохав його Доря.
Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде
щось, жорстоке.
Мовчки закотив вiн полу сукмани пiд самi пахви, вийняв тютюн i
заходився крутити цигарку. Кобила почала мочитись. Семен посвистав ©й
тихенько, а тим часом потеруха висипалась з цигарки на землю. Скiнчивши
крутити, вiн старанно закле©в цигарку i неймовiрно глянув на Дорю.
- Папенька не казали?
- й-богу, нi, - заклявся Доря. - Сьогоднi, бач, мо© iменини, i вiн...
- Так... на iменини, значить... Ловко придумав. Семен затиснув в грубi
i чорнi пальцi цигарку, а праву руку пiдняв, обвiв нею круг ши©, сiпнув
догори, храпнув i засмiявся.
- Капут!
- Капут? - витрiщив Доря на нього великi й невиннi очi.
Тодi вiзник пояснив:
- Повiсять баришню зараз... Молебень, таку ©х маму...
Доря почув холодок в тiлi.
- Неправда... ти все жарту ш... - почервонiв вiн одразу.
- Авжеж, жартую...
I знов храпнув, зробивши над головою той самий рух.
Щось пiдкотилось в Дорi пiд серцем i так недобре розлилось по руках i
ногах.
- Як, зовсiм повiсять?
Голос перервався у нього, i жаль скривив губи.
- Не зовсiм, а тiльки доти, поки ноги не перестануть дригать... -
Жбурнув окурок, сплюнув й додав: - Яким справиться скоро... не першинка!
Сонце запалило кривавi вогнi на цератовiм брилi Семена, а Доря дививсь
на Семена з таким холодним жахом, немов не Яким, а вiзник ма зараз вiшати
жiнку з блiдим обличчям.
В головi його раптом пронеслися розмови, якi чув вдома... Окремi слова,
такi перше звичайнi, далекi i неймовiрнi, як в казцi... а тепер все
наблизилось i ожило.
Тепер вiн iнакше глянув в долину, на непорушнi ряди москалiв, блискучi
форми начальства, блiду жiнку в бiлiй косинцi й сосновi стовпи. Все воно
злилось в однiм словi: "Повiсять" - нестерпуче жахливiм i дикiм.
Тим часом Яким перестав поправляти мотузку - вона злегка гойдалась, -
злiз з риштовання i пiдiйшов до жiнки. Жiнка одвела його рухом худо© руки,
блакитно© наче, зробила нерiвний крок, а далi твердо пiшла до стовпiв.
"Ось зараз!.. Ось зараз!.." - щось крикнуло в Дорi i опекло, а його
ноги самi зiгнулись i шугнули в провалля, обсипаючи глину...
Карпо Петрович все поглядав на гору, пiд грушi. Йому часом здавалось,
що вiн бачить там Дорю, мигтiння гудзикiв на гiмназичнiм пальтi. Знав, що
зробив незаконно, взявши з собою хлопця, i потерпав. Ану ж хто побачить?
Однак все йшло як слiд: москалi тупо стояли, як нiмий частокiл, товариш
прокурора все затискав уста та закочував очi, як жертва вечiрня, пiп
поправляв наперсний хрест та гладив сво© шовковi вилоги. Яким щось
вовтузився довго, неспокiйно розсипаючи погляд водянистих очей.
Полiцмейстер стриманим басом робив якiсь непотрiбнi накази, аби говорити.
Карпо Петрович неуважно ©х слухав, намагаючись стримати руку, що тремтiла
од лiктя до кiнчикiв пальцiв i тарабанила дрiбно в висок. Коли б вже
швидше кiнець... Коли б вже проплило тих кiлька хвилин...
Жiнка нащось розв'язала косинку, спустила ©© на плечi i, струснувши
чорним волоссям, рушила з. мiсця. Карпо Петрович чу , що вiн холоне в
напруженiй тишi, що в головi у нього, як важка хвиля, колихнулася думка:
"Чи Доря все бачить?" - i проплив образ Сусанни, як вона слуха оповiдання
сина.
Вже жiнка стояла на риштованнi, колихнулася ряса, i знявся в повiтрi
хрест. Яким поклав руку на зашморг i забiгав навколо очима, брязнули глухо
важкi рушницi, наче залiзо зiтхнуло, а скiсний промiнь вмачав кiнцi
пiднятих шабель у кров.
I ось тут саме сталось щось дивне, незрозумiле. Наче камiнь зiрвався з
гори i покотився пiд ноги. На бiгу, круглий i грубий в сво©й ватнiй
шинелi, Доря промчався до риштовання, замiтаючи полами глину, гублячи
синiй картуз i розкриваючи широко руки.
Наскочив на жiнку i з криком обняв ©й колiна.
- Не треба!..
Од несподiванки й крику, що впав, як стрiл, помiж ними, люди
здригнулись в тривозi i метнули очима угору, на високi стiни яруги, наче
звiдти йшла на них небезпека.
А Доря все тiснiше туливсь до колiн, ховаючи стрижену голову в чорнiй
спiдницi, i видко було, як здригалися плечi у нього вiд дитячого плачу.
- Не треба!.. Не руште!..
Жiнка стояла хвилинку - висока, але якась одразу зiв'яла й нещасна.
Потому нагнулась i поклала прозору руку на дитячу головку.
I так усе застигло в нiмому чеканнi: жiнка, дитина, москалi i
начальство.
Першим опам'ятавсь полiцмейстер.
- Чия дитина? Забрать!..
Вiн не пiзнав голосу свого, але од того грубого крику всi почули себе
вiльнiше, i кожний намагавсь показати, що вiн не злякався...
Карпо Петрович кинувсь сповняти наказ, однак почув, що не може. Колiна
згинались у нього i мерзли. Вiн себе перемiг i побiг пiдтюпцем до дитини,
а шашка йому заважала, била та плутала ноги, чужi i без того.
Однак Дорю одiрвати було нелегко. Вiн одбивався всiм тiлом i наче в
нестямi все повторяв з плачем, ще глибше ховаючи голову в теплi колiна:
- Не дам!.. Не хочу!..
Нарештi жiнка хитнулась, оддiлена од дитини. Карпо Петрович поволiк
сина. По дорозi пiдняв Дорин картуз, обтер старанно, хоч несвiдомо,
рукавом глину i понiс так в лiвiй руцi.
- Татку, не треба... татку, не позволяй... - упиравсь Доря, але чуючи,
що не вблага батька, пiдняв кулак вгору й кричав назад себе:
- Якиме! Не смiй! Я тебе, стерво...
- Цить! - шипiв батько й тяг його далi.
Аж на горi вдалося Дорi вирватись iз рук. Вiн глянув в долину й
побачив: в повiтрi, осяяна сонцем, гойдалася довга чорна фiгура.
Покрутилась в один бiк - i стала... Потому у другий - i знов спинилась.
Тодi Доря замовк, подивився гостро на батька i хрипло кинув йому в
лице:
- Хулiган. Оселедець.
Бiльше не встиг, бо полетiв у траву, збитий кулаком з нiг.
* * *
Вони вертались додому не такi вже параднi. Лакерованi чоботи батька
покривав пил, рукав мундира був в глинi. На новенькiй гiмназичнiй шинелi
проти колiна зеленiла трав'яна пляма, а один гудзик жалiбно висiв на
чорнiй нитцi. Бiла коняка, ще бiлiша тепер, на сонцi, трюхала сумно на
трьох ногах. Карпо Петрович не дивився на не©. Сидiв, одвернувшись од
Дорi, i тупо думав. Вiн бажав Дорi добра, а замiсть того дiстав
невдячнiсть. Синова лайка горiла у ньому, наче вiн на живому випiк ©©.
"Хулiган... оселедець..." I хто? Кiстка од його костi i кров од кровi.
Карпо Петрович намагався думать про iнше. Хотiв себе запевнити, що у
нього були важнiшi справи, над якими треба подумать. Тепер губернатор
напевне вижене з служби, а директор виключить Дорю. З холодком в серцi вiн
чiплявся за тi непри мнi думки, уявляв губернаторський гнiв, сво©
благання, гугнявий директорiв голос: "Нам протестантiв не треба..." - i
чув одночасно, як щось йому заважа , немов камiнчик, що попав в чобiт.
Отут, пiд боком, сидiла його власна дитина, замкнувши ворожнечу у серцi, з
якимсь правом на батька, на його вчинки, i судила, наче чуже, а ©й треба
було давати одповiдь. Фу-ти, ну-ти!.. Се його дратувало. Не мiг же вiн,
батько i полiцейський чиновник, якого боялись навiть дорослi, скорятись та
каятись перед якимсь шмаркачем. I вiн знову уперто чiплявся за всякi
дрiбницi, за розмови з начальством, за неминучi сльози Сусанни i навiть за
скалiчену ногу коняки - "Не пiдкував, стерво...", - аби лиш засипать i
заглушити те пекуче i непокiрне, що мулило всерединi, наче гострий
камiнчик...
А Доря, опустившись та впiрнувши в тяжку шинелю, тихо схлипував
внутрiшнiм плачем. Перед його очима все ще гойдалась чорна фiгура. Раз в
один бiк, раз в другий... "Чекай, - думав вiн гiрко про батька, - будеш ти
знати, як я тобi повiшусь... Заберусь на горище, здiйму свiй пояс, i нiхто
не побачить..." Йому стало жалко себе. А може б, краще забити Якима?
Прийде Яким до них на кухню i, як звичайно, засне на лавi. Тодi Доря
вiзьме тихенько ножа, наточить... або нi, краще сокиру - i одруба Якимовi
голову по самi плечi
Маленька пташка уперто лiтала над головою в Дорi. То пiдiймалась, то
опускалася з писком i з дрiбним трiпотiнням коротких крил. Вiн зацiкавився
нею i довго стежив за ©© летом. Але раптом згадав сво© iменини i легку
руку, що так нiжно гладила його по головцi, - i знову тихо заплакав.
"Будеш ти знати... ах, будеш ти знати, як я тобi повiшусь..."
Крiзь теплi сльози, важкi i великi, в яких все розпливалось, невиразно
мелькали верби i телеграфнi стовпи. Вони одривалися од землi, пiдiймалися
вгору i тихо гойдались... Раз в один бiк, раз в другий...
Сiчень 1912, Капрi
СОН
Щодня було те саме. Ноги, немов непотрiбнi, самi знали звиклi дороги, i
очi, теж наче зайвi, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед
ними i безслiдно зникали маломiстечковi доми i все тi ж самi люди, наче
потертi меблi у хатi, мiж якими роками можна ходити, не помiчаючи навiть.
Бульвар серед мiста з рядом голих тополь, що бiлiли на осiнньому небi, як
хребти риб, алея, по якiй щодня ходив вiн, так добре знайома кожним вибо м
або рiжком цеглини, на якому не раз спiткнувся. I та фiгура, що йшла
назустрiч, - чиновник iз казначейства. Похитала чорним пальтом, аащiбнутим
глухо од голови до нiг, мигнула розчосом фарбованих бакiв i лiниво пiдняла
над безбарвним обличям бриля.
Перш розмовляла при стрiчi, а тепер перестала. Та й нащо? Антiн наперед
знав, що мiг би почута. Матовий голос клекотiв би в защiбнутих грудях та
пропускав крiзь густо фарбованi баки iсторiю клубового шлема або об'яви
катарального стану кишок.
Фiгура давно за плечима, а Антiн помiча , що вiз так само розхиту
тулуб, як i чиновник, iз казначейства.
Тепер знов пусто в але©. Деревця, недавно посадженi, були поламанi
вщерть i простягали до неба сво© цурпалки, твердi, колючi, обдертi, з
клаптями шкури - кори. З лавок, де хтось насипав купами. землю, текли па
стежку бруднi патьоки. Мiж деревами, в наметах рудого листу, щось пахло
непевно, осiнн небо нудьгувало понад бульваром, i все те - сiре, слизьке,
убоге - ворони вкрили сiткою крил, засiяли грубим, скрипучим криком.
Антiн дiйшов до краю бульвару i повернувся назад. Перед очима знов
встала пустка, якою тiльки пройшов. I тут вiн помiтив, що уперто рiша
настирне питання i не може рiшити: що значить, сон, який приснився
сьогоднi жiнцi?..
Жiнка спустила з постелi ноги, голi i бiлi, наче застигле сало, i
смачно, трохи хрипло зi сну, оповiдала, що ©й снилось, нiби вона до©ть
корову. Одтяга дiйки, а що сикне в дiйницю, то насподi не молоко, а чиста
вода. Що воно значить? Чиста вода...
Вiн не знав вранцi, не думав про се удень, а тепер ось рiшав се
непотрiбне, зайве питання уперто, завзято, наче хоче смолу од пiдошви
оддерти. Що значить чиста вода?
Се питання держить його серед дерев бульвару, бiлих на сiрому небi, як
ряд кiсток з риби, в брудному коритi але©. I зда ться, що коли б вiн
вирвався звiдти, воно, може б, лишилось позаду нього, засипане криком
ворон...
Антiн покидав бульвар i виходить на мiську площу, де в самому центрi -
калюжа. Йому не треба дивитись на мiсто. Вiн може глянуть в калюжу i
побачити город: важкий бiлий собор в шапцi зелено© банi, цегляний будинок
управи i жовтi стiни суду. Все се змiстилось в однiй калюжi.
На тротуарi теля. Три фiгури, що мають наче одно обличчя, в синiх
штанах "пiд студента", заганяють в калюжу теля. Теля не хоче, пiдiйма
хвiст, лупить наляканi очi, а коли ©м нарештi вда ться i чотири тоненькi
нiжки розбивають на бризки собор, управу i суд та грузнуть в болотi,
дурний ображаючий смiх наче твердне у сiрiй мряцi i важко спада в стоячi
води калюжi.
Потому вони ще плювали: хто переплюне калюжу.
Антiн не чекав.
Щось каламутне осiдало на серцi. Воно починалося вдома, а кiнчалося
тут, в безбарвнiй мiськiй нудотi, як довгий iржавий ланцюг. Вдома був
спокiй, день бiг за днем. Як в калюжi весь город, так в окремому днi вiн
бачив цiле сво життя. Вранцi, ще лежачи в лiжку, вiн слухав жiнчинi сни,
проза©чнi, скучнi, як дiйснiсть, пив чай нашвидку за столом, заслiдженим
кришками, денцями мокрих склянок та посудою, що лишилась пiсля вечерi, i
бiг в школу на службу. Потому обiдав, все в тiй самiй годинi, з вiчно
захопленим: "А в нас сьогоднi зелений борщ!" - i чув нарiкання на
куховарку. По обiдi жiнка дрiмала, а вiн йшов в город в надi© чогось
нового, що кожний раз заводила марно, i знову нiс на вечiрнiй вогник
додому ту ж саму зануду, з якою виходив.
Вечорами збирались часом до жiнки сусiдки i грали невинно в карти, для
апетиту бiльше. Вiн в карти не грав i йшов до себе, чужий тому всьому,
курив i в клубах диму писав щось, чого нiколи не повинно побачить сторонн
око, тiльки для себе, аби задовольнити потребу.
Часом траплялось нове щось - привозили дрова, i треба було приймати,
або заслабла дитина. Але все мало кiнець - i життя знов плило спокiйно в
старiм коритi...
Антiн безцiльно блукав по тихих, малолюдних вулицях мiста. Липка i
темна муть все осiдала на серце, але з-пiд не© уперто, як се часто
траплялось, щось добувалось та проростало. Молоде щось, свiже, не
затоптане ще, жадоба нового, яко©сь краси.
По дорозi стрiчались дiвчата, провiнцiальнi кози, з блиском вогкого
ока, з свiжим овалом обличчя, еластичними рухами тiла. Щось лишалось од
них в повiтрi, як пiсля весняного грому, будило i освiжало. Хотiлось щось
пережити, сильне i гарне, мов морська буря, подих весни, нову казку життя.
Виспiвать недоспiвану пiсню, що лежала у грудях, згорнувши крила. Вiн
знайшов би новi слова, не тi, що листям осiннiм шелестiли попiд ногами, а
повнi, багатi й дзвiнкi.
Але в осiннiй мряцi усе зникало, i вiн йшов далi попiд мокрi паркани,
за якими скучно дрiмали голi галузки.
Смеркалось. Антiн в'яло минав квартал за кварталом. Дивився, як поволi
дерева пiрнали в сизий туман та рисувались на небi, як темнi жилки на
перламутрi. В переривах кварталiв - молочна мла, за якою чулось далеке i
безконечне. З неба сiяв дрiбненький дощик i нiжним холодком осiдав йому на
обличчя. Свiтили вже свiтло. Тротуари блищали, ловлячи в себе вечiрнi тiнi
дерев. Капало з стрiх. Все частiше краплi стiкали з дахiв, з ринв, з стiн.
Вони грали, спiвали, дзвенiли, мiняли темп, силу i голос. Незабаром вулиця
обернулась в симфонiю крапель. Непомiтно випливали з туману лiхтарники,
розносячи свiтло. Тихими вулицями в вечiрнiй мряцi по всiх усюдах
розтеклися з легким гойданням червонi вогнi. Чорнiли тiльки в лiхтарника
ноги, а над ними гойдався вогник. Оживлялась музика крапель, сумних i
веселих, лiнивих i жвавих, глухих та дзвiнких. Вдалинi м'яко блимнули
вiкна, i чиясь невидима рука тихо зводила половинки вiконниць, наче очi до
сну стуляли повiки.
Потреба краси, що жила в душi Антона, викликала у нього потребу скрiзь
шукати ©©, але дiйснiсть давала мало. Правда, колись вiн бачив далекi
кра©, де сонце i море навперейми намагались розгорнуть перед ним всi сво©
дива, але то було давно, i буденне життя ущерть занесло попелом згадки.
Часом, у снi тiльки, оживали ста мить, викликаючи потiм пекучу тривогу.
Вiн любив сни. Лягаючи спати, наче пуска шся плисти по морю ночi,
невiдомому, чорному. Якi пригоди там стрiнеш, що там побачиш, переживеш,
поки темнi хвилi ночi не викинуть тебе на яснi береги дня?..
Час був вертатись додому. Антiн уже бачив картину, яку застане: усi
кiмнати спочивають у пiтьмi, тiльки в столовiй ясно. Кипить самовар, дiти
п'ють чай з молоком, а жiнка плете щось гачечком. На нього вiйнуло, як з
гнилого болота улiтку, тим знайомим теплом ©дальнi, молока з ча м,
розпареним жiнчиним тiлом й котом, що вiчно валявсь на канапi. Леговищем
людини, ситим споко м, який до вподоби був жiнцi i дратував Антона.
I справдi вiн все те побачив...
- Добре, що ти вже прийшов...
Марта стрiла його спокiйно i дiловито, ©й було душно од вiчних турбот.
Вона розпустила легеньку блузу, що позволяла бачить широку шию та голi
руки.
- Приходив тут скляр, пора вiкна склити, а я не знаю...
Вона налляла Антоновi чаю i присувала булку.
Ах! Скiльки було турбот!
Дiжку конче треба купити на огiрки... А може, краще замовить... Вона
хотiла порадитись з ним. Хоч буде дорожче, зате надовше стане.
Вiн обговорював з нею докладно, що нову дiжку треба вимочить добре, щоб
огiрки не пахли, що капусти сей рiк треба наквасить менше, бо щось не
©сться, що в теплi ковдри добре б додати вати...
Марта розчервонiлась, розiмлiла уся i пашiла теплом через одкритий
комiр та широкi рукави.
Вона пiшла за ним навiть в його кiмнату, i коли вiн нагинався та збирав
iз стiльцiв ©© спiдницi, що ще ховали в собi повнi жiнчинi форми i тепло
тiла, вона механiчно кидала вiчне "ах, вибачай" та спокiйно приймала з рук
чоловiка одежу.
Вона ще не скiнчила, ©й хотiлось порадитись добре про матерiал i фасони
дитячих курток, про запас бурякiв, про тисячi всяких дрiбниць в хазяйствi.
Вiн неуважно слухав, дивлячися, як м'яко драглiло за кожним словом
пiдборiддя у жiнки, i думав: "Чи сподiвалися ми, що за дванадцять лiт по
шлюбi не знайдемо iнших тем до розмови, що мiж нас будуть падать слова,
наче грузи ру©ни на зелену траву?"
Навкруги було тихо, лампа рiвно горiла, i в молочному свiтлi плавав дим
папiроски.
А жiнка все говорила, бiльше для себе, анiж для нього, бо була певна,
що чоловiк непорадний i непрактичний, що вiн мало навiть до чого здатний.
А врештi все було тихо й спокiйно, як завжди. Мертвий спокiй калюжi не
могла скаламутить сильнiша хвиля, i се так дратувало Антона, що йому
хтiлося крикнуть, чимсь пожбурнути або вибити шибку, щоб з трiском i
дзвоном впустити в хату свiже повiтря.
Одного ранку Антiн прокинувсь якийсь iнакший, весь заслуханий в собi. В
той день вiн не мiг би сказати, чи оповiдала жiнка свiй сон, чи бiлiли, як
завжди, ©© литки, поки нога лiниво шукала капцiв; все се не дiйшло нинi до
нього. В рухах, в його ходi було молоде щось, тривожне й нове.
Не допив чаю, смоктав папiроску, давно погаслу, i дививсь оком на все
невидющим. Неспокiйно бiгав по хатi.
До обiду спiзнився, але ввiйшов кроком легким i бистрим, з молодою
лiнi ю плечей, i був як неприсутнiй.
Марта помiтила змiну.
- Ти сьогоднi якийсь чудний.
Вигляд Антона занепоко©в Марту.
- Що сталось?
Вона мусила повторити сво питання, але вiн сквапно закрився словом
"нiчого!", якому трудно було поняти вiри. Зелений борщ не зробив на нього
враження, вiн мало ©в i на питання давав не до речi вiдповiдь.
- Що ти говориш? Де ти? Прокинься...
Тодi вiн зробив над собою зусилля, старався бути занадто уважним,
обдумував слово, перше нiж мав сказати, й порожнiм оком, зверненим вглиб,
зраджував скрите, зата не в собi.
Цiкавiсть Марти зросла, коли Антiн, по прохiдцi, пройшов не в ©дальню,
а просто до себе. Вона чула розмiренi кроки, що одбивалиеь наче такт
думки, часте чиркання сiрника об коробку, а зачиненi дверi вабили бiльше,
нiж вiльний вхiд. Нарештi вона одхилила дверi в його кiмнату.
- Можна до тебе?
Вiн кивнув головою.
- Що з тобою, Антоне?
Антiн, очевидно, вагався. Йому не хотiлось сказати i разом боляче
хтiлось, щоб жiнка питала, щоб вирвала з нього признання, яке прохалось на
волю з переповнених грудей.
- Нiчого.
Але те слово, кинуте ©м, було якесь легке, крихке, порожн . Марта чула,
що ©й нетрудно його зламати.
- Говори вже, що там таке?
Антiн спинився, глянув на жiнку i по хвилинi вагання в його зiрвалось:
- Я бачив сон.
Марта легко зiтхнула.
- Ах, тiльки сон!
Вона була розчарована навiть. Однак вигiднiше розсiлась у крiслi i
зробила гримасу ласо© кiтки, яка колись так була ©й до лиця.
- Цiкавий сон? Ну, то розказуй.
Вона любила сни.
Але вiн зразу замовк. Знеохота опанувала його. Чи вона зрозумi ? Для
нього не було рiзницi мiж дiйснiстю i сном. Яка рiзниця, коли у снi так
само бачиш, смi шся, стражда ш, пережива ш? Хiба дiйснiсть не щеза так
само безслiдно, як сон? Хiба життя не бистроплинний сон, а сон не життя?
Антiн ходив по хатi i чув, як хлюпав в ньому i готове розлитись все
пережите за нiч.
Врештi спинився i та мничо сказав:
- Я знов був там... в далекiм, теплiм краю...
Жiнка зробила круглi й порожнi очi, а вiн мусив ©й нагадати про край,
що колись промайнув, як казка, в його життi.
- Розумi ш, я стояв ранком на островi серед моря. Високому,
прекрасному, гордому. За морем, у синiм туманi, потопала стара земля. Менi
здавалось, що в молодiй гордостi острiв одiрвавсь од землi i поплив в свiт
творити самостiйне життя, власну красу. Море було таке гладеньке i син ,
наче туго натягнений екран, на якому показували небо. Скiльки було
блакитi! Цiле море у небi i цiле небо у морi. Од блакитних просторiв на
душi в мене було блакитно, тепло, просторо. Я був наче п'яний од духу
дикого полину, що залляв скелi i напо©в повiтря сво©м диханням. Срiбна
сивина його нiжно свiтилась, немов вдень, навiть осяяна мiсячним свiтлом.
Вiн навис над урвищем скель i тряс бородою над самим морем, неначе фавн
дико скуйовдженою вовною.
Тихим морем послались бiластi дороги. Я дивився i думав: "Для кого
вони? Хто ними по©де? Вони списали син полотно моря, як давнi i роглiфи,
а хто прочита те та мне письмо?" Я весь був як пiсня, як акорд суму, що
злився з пiснею моря, сонця i скель.
Раптом ззаду я почув голос, чистий i гармонiйний, наче родився з тепла
блакитi:
- Не могли б ви сказати, що значить те дивне письмо?
Я озирнувся.
На скелях стояла жiнка з блiдим обличчям в золотiй рамi волосся. Вона
простягла руку на море, а полин гаптував на ©© чорнiй одежi срiбнi
малюнки. В другiй руцi палали маки.
В обох нас ворушилось одно i те саме питання, i я одповiв:
- То записи щастя.
Вона подивилась на мене.
- Можливо. Дихне легкий вiтрець i ранiше зiтре записи щастя, нiж
сокiв, i одвiтно обзивалась в Доринiм тiлi гаряча кров. Куди ще ©хать? От
злiзти б тут, побiгать по широкому полю або полежать в травi.
Зiйшло б гаряче сонце, i простяглось би по полю, як струни, бабине
лiто.
Карпо Петрович тривожно поглядав наперед. Вiн боявся спiзнитись. Його
кортiло сказати Дорi, куди вони ©дуть. Говорити чи нi? На квадратовiм чолi
поклались рядками одна на другу дрiбненькi зморшки, а руки втратили важку
непорушнiсть. Нi, не треба казати, нехай се несподiванка буде. Вiн любовно
обняв Дорю за стан i пригорнув до себе.
Бiла вiзникова кобила помiтно кульгала. Пiдiймала задн копито i
старалася бiгти на трьох. "Ах, стерво, мучить бiдну коняку... Фу-ти,
ну-ти, не пiдкував, скотина..." I тут тiльки в нiм ворухнулось: чи добре
робить, що взяв з собою Дорю? Але набiгла згадка - i вiн заспоко©всь. Ще в
дитинствi його возили дивитись на розстрiл трьох москалiв, i ся картина
лишилась у нього на цiле життя, тодi як другi подiбнi, якi вiн часто бачив
тепер, вже не робили такого враження. Хiба що треба було роздобути дозвiл
од директора Дорi.
- Доря! Ти бо©шся директора свого?
- Корови?
- Яко© корови? - здивувався Карпо Петрович.
- У нас так директора дражнять. Доря надувся, всунув голову в плечi i
важно процiдив в нiс:
- Пано-ве гiмназисти повиннi вести себе у мене пристойно, ходити до
церкви, поважати...
- Ха-ха! -не вдержавсь Карпо Петрович. - Як, як? Перед ним встав, наче
живий, важкий директор з грубим, застиглим обличчям, налитий тупою пихою
по сам картуз i нерухливий, як тiльна корова.
- Ах ти, капшук! Як ти смi ш дражнитись з свого начальства?
Але Доря не вiрив у нещирий гнiв батька. Вiн надувся, аж червонiв,
ставив ноги, наче полiна, i, важно розчепiривши пальцi, гугнявив:
- Тих, що будуть займатися соцiалiзмом або ходити по шостiй до мiста...
- Ха-ха!.. - реготався Карпо Петрович, забувши всяку повагу. - Чисто
комедiант!.. Стiй! - раптом штовхнув вiн вiзника в спину. - Не бачиш,
при©хав...
Збоку од шляху двi дикi грушi тремтiли дрiбненьким листом у ранiшнiм
холодку.
- Завертай пiд грушi...
Ще червоний i тремтячий од смiху, Карпо Петрович вилiз з дрожки, взяв
Дорю за руку i пiдвiв до дерев.
Тодi Доря побачив, що вiн сто©ть над яром, жовта глина зсува ться в
нього з-пiд нiг, на днi. ями чорнiють люди, а в густих передранiшнiх тiнях
виразно бiлiють стовпи.
- Що се таке?
Йому видалось зразу, що сьогоднi народне свято, що ось-ось раптом загра
катеринка i загойдаються на гойдалцi люди.
Вiн був розчарований трохи.
Батько мiцно стиснув йому руку i глухо, з свистом переднього зуба
сказав:
- Дивися й не пропускай нiчого. Старайся, щоб тебе нiхто не помiтив.
Найкраще сховайся за грушу...
Потому почав спускатися в яр, мигтячи срiблом погонiв i обсипаючи
шашкою глину, а його руки, затягненi в рукавички, плавали у повiтрi, як
голуби.
Ранок яснiшав. На крайнебi, за яром, легкi хмаринки займались, як од
вогню солома, а важкi червоно тлiли, наче дубовий вугiль.
На помiст, пiд сосновi стовпи, хтось вилiз i потягнув мотузку, наче
хотiв дiзнатися, чи мiцна.
- Яким! - зрадiв йому Доря. Йому здалося, що вiн бачить водянистi,
блукаючi очi Якима, в якi так часто дивився, коли ще той носив його на
руках.
- А де ж музика?
Однак замiсть музики вiн побачив мундири й холодний полиск рушниць.
Батько витягся в струнку, оддавав комусь честь, а його бiла у рукавичцi
рука з зiгнутим лiктем немов тремтiла. Виразно жовтiли наплiчники в когось
з обох бокiв безвусого виду, i два рядки гудзикiв зливались в жовтi
дорiжки. Осторонь стояв пiп, мотав лисою головою, наче комарiв одганяв, i
все стелив срiбний шовк бороди на сукно чорно© ряси, все гладив фiолетовi
вилоги широких рукавiв.
"Молебень?" - подумав Доря.
Йому зробилося скучно, i вiн почув над головою дрiбне, метушливе
шептання грушi.
Озирнувся на вiзника. Зiгнувшись, звощик копирсав щось в колесi
пальцем. Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до
землi, наче спiдниця. Бiла коняка дрiмала на трьох ногах, зiгнувши
четверту.
Над головою коротким уриваним писком обзивалася пташка.
Доря знов глянув в долину. Тепер вiн помiтив жiнку серед купи мужчин.
Косинка, зв'язана вузликом пiд бородою, зливалась з ©© лицем в одну
бiлясту пляму, а на темнiй одежi свiтилися руки, прозорi й молочнi, як
поночi порохно.
- При©хав дивитись, паничу?
Вiзник пiдiйшов ззаду i став недалеко.
- Або що? - обернувся до нього Доря.
- А нiчого - дивись. Виростеш - здасться.
В його круглому оцi - друге вiзник зажмурив, - в голосi, в кутках уст
було зачiпливе щось, образливе.
- Молебень будуть править, Семене?
- Кха! - кахнув Семен. - Молебень, таку його маму... Вони ©й справлять
молебень...
- Нi, справдi, Семене, - прохав його Доря.
Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде
щось, жорстоке.
Мовчки закотив вiн полу сукмани пiд самi пахви, вийняв тютюн i
заходився крутити цигарку. Кобила почала мочитись. Семен посвистав ©й
тихенько, а тим часом потеруха висипалась з цигарки на землю. Скiнчивши
крутити, вiн старанно закле©в цигарку i неймовiрно глянув на Дорю.
- Папенька не казали?
- й-богу, нi, - заклявся Доря. - Сьогоднi, бач, мо© iменини, i вiн...
- Так... на iменини, значить... Ловко придумав. Семен затиснув в грубi
i чорнi пальцi цигарку, а праву руку пiдняв, обвiв нею круг ши©, сiпнув
догори, храпнув i засмiявся.
- Капут!
- Капут? - витрiщив Доря на нього великi й невиннi очi.
Тодi вiзник пояснив:
- Повiсять баришню зараз... Молебень, таку ©х маму...
Доря почув холодок в тiлi.
- Неправда... ти все жарту ш... - почервонiв вiн одразу.
- Авжеж, жартую...
I знов храпнув, зробивши над головою той самий рух.
Щось пiдкотилось в Дорi пiд серцем i так недобре розлилось по руках i
ногах.
- Як, зовсiм повiсять?
Голос перервався у нього, i жаль скривив губи.
- Не зовсiм, а тiльки доти, поки ноги не перестануть дригать... -
Жбурнув окурок, сплюнув й додав: - Яким справиться скоро... не першинка!
Сонце запалило кривавi вогнi на цератовiм брилi Семена, а Доря дививсь
на Семена з таким холодним жахом, немов не Яким, а вiзник ма зараз вiшати
жiнку з блiдим обличчям.
В головi його раптом пронеслися розмови, якi чув вдома... Окремi слова,
такi перше звичайнi, далекi i неймовiрнi, як в казцi... а тепер все
наблизилось i ожило.
Тепер вiн iнакше глянув в долину, на непорушнi ряди москалiв, блискучi
форми начальства, блiду жiнку в бiлiй косинцi й сосновi стовпи. Все воно
злилось в однiм словi: "Повiсять" - нестерпуче жахливiм i дикiм.
Тим часом Яким перестав поправляти мотузку - вона злегка гойдалась, -
злiз з риштовання i пiдiйшов до жiнки. Жiнка одвела його рухом худо© руки,
блакитно© наче, зробила нерiвний крок, а далi твердо пiшла до стовпiв.
"Ось зараз!.. Ось зараз!.." - щось крикнуло в Дорi i опекло, а його
ноги самi зiгнулись i шугнули в провалля, обсипаючи глину...
Карпо Петрович все поглядав на гору, пiд грушi. Йому часом здавалось,
що вiн бачить там Дорю, мигтiння гудзикiв на гiмназичнiм пальтi. Знав, що
зробив незаконно, взявши з собою хлопця, i потерпав. Ану ж хто побачить?
Однак все йшло як слiд: москалi тупо стояли, як нiмий частокiл, товариш
прокурора все затискав уста та закочував очi, як жертва вечiрня, пiп
поправляв наперсний хрест та гладив сво© шовковi вилоги. Яким щось
вовтузився довго, неспокiйно розсипаючи погляд водянистих очей.
Полiцмейстер стриманим басом робив якiсь непотрiбнi накази, аби говорити.
Карпо Петрович неуважно ©х слухав, намагаючись стримати руку, що тремтiла
од лiктя до кiнчикiв пальцiв i тарабанила дрiбно в висок. Коли б вже
швидше кiнець... Коли б вже проплило тих кiлька хвилин...
Жiнка нащось розв'язала косинку, спустила ©© на плечi i, струснувши
чорним волоссям, рушила з. мiсця. Карпо Петрович чу , що вiн холоне в
напруженiй тишi, що в головi у нього, як важка хвиля, колихнулася думка:
"Чи Доря все бачить?" - i проплив образ Сусанни, як вона слуха оповiдання
сина.
Вже жiнка стояла на риштованнi, колихнулася ряса, i знявся в повiтрi
хрест. Яким поклав руку на зашморг i забiгав навколо очима, брязнули глухо
важкi рушницi, наче залiзо зiтхнуло, а скiсний промiнь вмачав кiнцi
пiднятих шабель у кров.
I ось тут саме сталось щось дивне, незрозумiле. Наче камiнь зiрвався з
гори i покотився пiд ноги. На бiгу, круглий i грубий в сво©й ватнiй
шинелi, Доря промчався до риштовання, замiтаючи полами глину, гублячи
синiй картуз i розкриваючи широко руки.
Наскочив на жiнку i з криком обняв ©й колiна.
- Не треба!..
Од несподiванки й крику, що впав, як стрiл, помiж ними, люди
здригнулись в тривозi i метнули очима угору, на високi стiни яруги, наче
звiдти йшла на них небезпека.
А Доря все тiснiше туливсь до колiн, ховаючи стрижену голову в чорнiй
спiдницi, i видко було, як здригалися плечi у нього вiд дитячого плачу.
- Не треба!.. Не руште!..
Жiнка стояла хвилинку - висока, але якась одразу зiв'яла й нещасна.
Потому нагнулась i поклала прозору руку на дитячу головку.
I так усе застигло в нiмому чеканнi: жiнка, дитина, москалi i
начальство.
Першим опам'ятавсь полiцмейстер.
- Чия дитина? Забрать!..
Вiн не пiзнав голосу свого, але од того грубого крику всi почули себе
вiльнiше, i кожний намагавсь показати, що вiн не злякався...
Карпо Петрович кинувсь сповняти наказ, однак почув, що не може. Колiна
згинались у нього i мерзли. Вiн себе перемiг i побiг пiдтюпцем до дитини,
а шашка йому заважала, била та плутала ноги, чужi i без того.
Однак Дорю одiрвати було нелегко. Вiн одбивався всiм тiлом i наче в
нестямi все повторяв з плачем, ще глибше ховаючи голову в теплi колiна:
- Не дам!.. Не хочу!..
Нарештi жiнка хитнулась, оддiлена од дитини. Карпо Петрович поволiк
сина. По дорозi пiдняв Дорин картуз, обтер старанно, хоч несвiдомо,
рукавом глину i понiс так в лiвiй руцi.
- Татку, не треба... татку, не позволяй... - упиравсь Доря, але чуючи,
що не вблага батька, пiдняв кулак вгору й кричав назад себе:
- Якиме! Не смiй! Я тебе, стерво...
- Цить! - шипiв батько й тяг його далi.
Аж на горi вдалося Дорi вирватись iз рук. Вiн глянув в долину й
побачив: в повiтрi, осяяна сонцем, гойдалася довга чорна фiгура.
Покрутилась в один бiк - i стала... Потому у другий - i знов спинилась.
Тодi Доря замовк, подивився гостро на батька i хрипло кинув йому в
лице:
- Хулiган. Оселедець.
Бiльше не встиг, бо полетiв у траву, збитий кулаком з нiг.
* * *
Вони вертались додому не такi вже параднi. Лакерованi чоботи батька
покривав пил, рукав мундира був в глинi. На новенькiй гiмназичнiй шинелi
проти колiна зеленiла трав'яна пляма, а один гудзик жалiбно висiв на
чорнiй нитцi. Бiла коняка, ще бiлiша тепер, на сонцi, трюхала сумно на
трьох ногах. Карпо Петрович не дивився на не©. Сидiв, одвернувшись од
Дорi, i тупо думав. Вiн бажав Дорi добра, а замiсть того дiстав
невдячнiсть. Синова лайка горiла у ньому, наче вiн на живому випiк ©©.
"Хулiган... оселедець..." I хто? Кiстка од його костi i кров од кровi.
Карпо Петрович намагався думать про iнше. Хотiв себе запевнити, що у
нього були важнiшi справи, над якими треба подумать. Тепер губернатор
напевне вижене з служби, а директор виключить Дорю. З холодком в серцi вiн
чiплявся за тi непри мнi думки, уявляв губернаторський гнiв, сво©
благання, гугнявий директорiв голос: "Нам протестантiв не треба..." - i
чув одночасно, як щось йому заважа , немов камiнчик, що попав в чобiт.
Отут, пiд боком, сидiла його власна дитина, замкнувши ворожнечу у серцi, з
якимсь правом на батька, на його вчинки, i судила, наче чуже, а ©й треба
було давати одповiдь. Фу-ти, ну-ти!.. Се його дратувало. Не мiг же вiн,
батько i полiцейський чиновник, якого боялись навiть дорослi, скорятись та
каятись перед якимсь шмаркачем. I вiн знову уперто чiплявся за всякi
дрiбницi, за розмови з начальством, за неминучi сльози Сусанни i навiть за
скалiчену ногу коняки - "Не пiдкував, стерво...", - аби лиш засипать i
заглушити те пекуче i непокiрне, що мулило всерединi, наче гострий
камiнчик...
А Доря, опустившись та впiрнувши в тяжку шинелю, тихо схлипував
внутрiшнiм плачем. Перед його очима все ще гойдалась чорна фiгура. Раз в
один бiк, раз в другий... "Чекай, - думав вiн гiрко про батька, - будеш ти
знати, як я тобi повiшусь... Заберусь на горище, здiйму свiй пояс, i нiхто
не побачить..." Йому стало жалко себе. А може б, краще забити Якима?
Прийде Яким до них на кухню i, як звичайно, засне на лавi. Тодi Доря
вiзьме тихенько ножа, наточить... або нi, краще сокиру - i одруба Якимовi
голову по самi плечi
Маленька пташка уперто лiтала над головою в Дорi. То пiдiймалась, то
опускалася з писком i з дрiбним трiпотiнням коротких крил. Вiн зацiкавився
нею i довго стежив за ©© летом. Але раптом згадав сво© iменини i легку
руку, що так нiжно гладила його по головцi, - i знову тихо заплакав.
"Будеш ти знати... ах, будеш ти знати, як я тобi повiшусь..."
Крiзь теплi сльози, важкi i великi, в яких все розпливалось, невиразно
мелькали верби i телеграфнi стовпи. Вони одривалися од землi, пiдiймалися
вгору i тихо гойдались... Раз в один бiк, раз в другий...
Сiчень 1912, Капрi
СОН
Щодня було те саме. Ноги, немов непотрiбнi, самi знали звиклi дороги, i
очi, теж наче зайвi, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед
ними i безслiдно зникали маломiстечковi доми i все тi ж самi люди, наче
потертi меблi у хатi, мiж якими роками можна ходити, не помiчаючи навiть.
Бульвар серед мiста з рядом голих тополь, що бiлiли на осiнньому небi, як
хребти риб, алея, по якiй щодня ходив вiн, так добре знайома кожним вибо м
або рiжком цеглини, на якому не раз спiткнувся. I та фiгура, що йшла
назустрiч, - чиновник iз казначейства. Похитала чорним пальтом, аащiбнутим
глухо од голови до нiг, мигнула розчосом фарбованих бакiв i лiниво пiдняла
над безбарвним обличям бриля.
Перш розмовляла при стрiчi, а тепер перестала. Та й нащо? Антiн наперед
знав, що мiг би почута. Матовий голос клекотiв би в защiбнутих грудях та
пропускав крiзь густо фарбованi баки iсторiю клубового шлема або об'яви
катарального стану кишок.
Фiгура давно за плечима, а Антiн помiча , що вiз так само розхиту
тулуб, як i чиновник, iз казначейства.
Тепер знов пусто в але©. Деревця, недавно посадженi, були поламанi
вщерть i простягали до неба сво© цурпалки, твердi, колючi, обдертi, з
клаптями шкури - кори. З лавок, де хтось насипав купами. землю, текли па
стежку бруднi патьоки. Мiж деревами, в наметах рудого листу, щось пахло
непевно, осiнн небо нудьгувало понад бульваром, i все те - сiре, слизьке,
убоге - ворони вкрили сiткою крил, засiяли грубим, скрипучим криком.
Антiн дiйшов до краю бульвару i повернувся назад. Перед очима знов
встала пустка, якою тiльки пройшов. I тут вiн помiтив, що уперто рiша
настирне питання i не може рiшити: що значить, сон, який приснився
сьогоднi жiнцi?..
Жiнка спустила з постелi ноги, голi i бiлi, наче застигле сало, i
смачно, трохи хрипло зi сну, оповiдала, що ©й снилось, нiби вона до©ть
корову. Одтяга дiйки, а що сикне в дiйницю, то насподi не молоко, а чиста
вода. Що воно значить? Чиста вода...
Вiн не знав вранцi, не думав про се удень, а тепер ось рiшав се
непотрiбне, зайве питання уперто, завзято, наче хоче смолу од пiдошви
оддерти. Що значить чиста вода?
Се питання держить його серед дерев бульвару, бiлих на сiрому небi, як
ряд кiсток з риби, в брудному коритi але©. I зда ться, що коли б вiн
вирвався звiдти, воно, може б, лишилось позаду нього, засипане криком
ворон...
Антiн покидав бульвар i виходить на мiську площу, де в самому центрi -
калюжа. Йому не треба дивитись на мiсто. Вiн може глянуть в калюжу i
побачити город: важкий бiлий собор в шапцi зелено© банi, цегляний будинок
управи i жовтi стiни суду. Все се змiстилось в однiй калюжi.
На тротуарi теля. Три фiгури, що мають наче одно обличчя, в синiх
штанах "пiд студента", заганяють в калюжу теля. Теля не хоче, пiдiйма
хвiст, лупить наляканi очi, а коли ©м нарештi вда ться i чотири тоненькi
нiжки розбивають на бризки собор, управу i суд та грузнуть в болотi,
дурний ображаючий смiх наче твердне у сiрiй мряцi i важко спада в стоячi
води калюжi.
Потому вони ще плювали: хто переплюне калюжу.
Антiн не чекав.
Щось каламутне осiдало на серцi. Воно починалося вдома, а кiнчалося
тут, в безбарвнiй мiськiй нудотi, як довгий iржавий ланцюг. Вдома був
спокiй, день бiг за днем. Як в калюжi весь город, так в окремому днi вiн
бачив цiле сво життя. Вранцi, ще лежачи в лiжку, вiн слухав жiнчинi сни,
проза©чнi, скучнi, як дiйснiсть, пив чай нашвидку за столом, заслiдженим
кришками, денцями мокрих склянок та посудою, що лишилась пiсля вечерi, i
бiг в школу на службу. Потому обiдав, все в тiй самiй годинi, з вiчно
захопленим: "А в нас сьогоднi зелений борщ!" - i чув нарiкання на
куховарку. По обiдi жiнка дрiмала, а вiн йшов в город в надi© чогось
нового, що кожний раз заводила марно, i знову нiс на вечiрнiй вогник
додому ту ж саму зануду, з якою виходив.
Вечорами збирались часом до жiнки сусiдки i грали невинно в карти, для
апетиту бiльше. Вiн в карти не грав i йшов до себе, чужий тому всьому,
курив i в клубах диму писав щось, чого нiколи не повинно побачить сторонн
око, тiльки для себе, аби задовольнити потребу.
Часом траплялось нове щось - привозили дрова, i треба було приймати,
або заслабла дитина. Але все мало кiнець - i життя знов плило спокiйно в
старiм коритi...
Антiн безцiльно блукав по тихих, малолюдних вулицях мiста. Липка i
темна муть все осiдала на серце, але з-пiд не© уперто, як се часто
траплялось, щось добувалось та проростало. Молоде щось, свiже, не
затоптане ще, жадоба нового, яко©сь краси.
По дорозi стрiчались дiвчата, провiнцiальнi кози, з блиском вогкого
ока, з свiжим овалом обличчя, еластичними рухами тiла. Щось лишалось од
них в повiтрi, як пiсля весняного грому, будило i освiжало. Хотiлось щось
пережити, сильне i гарне, мов морська буря, подих весни, нову казку життя.
Виспiвать недоспiвану пiсню, що лежала у грудях, згорнувши крила. Вiн
знайшов би новi слова, не тi, що листям осiннiм шелестiли попiд ногами, а
повнi, багатi й дзвiнкi.
Але в осiннiй мряцi усе зникало, i вiн йшов далi попiд мокрi паркани,
за якими скучно дрiмали голi галузки.
Смеркалось. Антiн в'яло минав квартал за кварталом. Дивився, як поволi
дерева пiрнали в сизий туман та рисувались на небi, як темнi жилки на
перламутрi. В переривах кварталiв - молочна мла, за якою чулось далеке i
безконечне. З неба сiяв дрiбненький дощик i нiжним холодком осiдав йому на
обличчя. Свiтили вже свiтло. Тротуари блищали, ловлячи в себе вечiрнi тiнi
дерев. Капало з стрiх. Все частiше краплi стiкали з дахiв, з ринв, з стiн.
Вони грали, спiвали, дзвенiли, мiняли темп, силу i голос. Незабаром вулиця
обернулась в симфонiю крапель. Непомiтно випливали з туману лiхтарники,
розносячи свiтло. Тихими вулицями в вечiрнiй мряцi по всiх усюдах
розтеклися з легким гойданням червонi вогнi. Чорнiли тiльки в лiхтарника
ноги, а над ними гойдався вогник. Оживлялась музика крапель, сумних i
веселих, лiнивих i жвавих, глухих та дзвiнких. Вдалинi м'яко блимнули
вiкна, i чиясь невидима рука тихо зводила половинки вiконниць, наче очi до
сну стуляли повiки.
Потреба краси, що жила в душi Антона, викликала у нього потребу скрiзь
шукати ©©, але дiйснiсть давала мало. Правда, колись вiн бачив далекi
кра©, де сонце i море навперейми намагались розгорнуть перед ним всi сво©
дива, але то було давно, i буденне життя ущерть занесло попелом згадки.
Часом, у снi тiльки, оживали ста мить, викликаючи потiм пекучу тривогу.
Вiн любив сни. Лягаючи спати, наче пуска шся плисти по морю ночi,
невiдомому, чорному. Якi пригоди там стрiнеш, що там побачиш, переживеш,
поки темнi хвилi ночi не викинуть тебе на яснi береги дня?..
Час був вертатись додому. Антiн уже бачив картину, яку застане: усi
кiмнати спочивають у пiтьмi, тiльки в столовiй ясно. Кипить самовар, дiти
п'ють чай з молоком, а жiнка плете щось гачечком. На нього вiйнуло, як з
гнилого болота улiтку, тим знайомим теплом ©дальнi, молока з ча м,
розпареним жiнчиним тiлом й котом, що вiчно валявсь на канапi. Леговищем
людини, ситим споко м, який до вподоби був жiнцi i дратував Антона.
I справдi вiн все те побачив...
- Добре, що ти вже прийшов...
Марта стрiла його спокiйно i дiловито, ©й було душно од вiчних турбот.
Вона розпустила легеньку блузу, що позволяла бачить широку шию та голi
руки.
- Приходив тут скляр, пора вiкна склити, а я не знаю...
Вона налляла Антоновi чаю i присувала булку.
Ах! Скiльки було турбот!
Дiжку конче треба купити на огiрки... А може, краще замовить... Вона
хотiла порадитись з ним. Хоч буде дорожче, зате надовше стане.
Вiн обговорював з нею докладно, що нову дiжку треба вимочить добре, щоб
огiрки не пахли, що капусти сей рiк треба наквасить менше, бо щось не
©сться, що в теплi ковдри добре б додати вати...
Марта розчервонiлась, розiмлiла уся i пашiла теплом через одкритий
комiр та широкi рукави.
Вона пiшла за ним навiть в його кiмнату, i коли вiн нагинався та збирав
iз стiльцiв ©© спiдницi, що ще ховали в собi повнi жiнчинi форми i тепло
тiла, вона механiчно кидала вiчне "ах, вибачай" та спокiйно приймала з рук
чоловiка одежу.
Вона ще не скiнчила, ©й хотiлось порадитись добре про матерiал i фасони
дитячих курток, про запас бурякiв, про тисячi всяких дрiбниць в хазяйствi.
Вiн неуважно слухав, дивлячися, як м'яко драглiло за кожним словом
пiдборiддя у жiнки, i думав: "Чи сподiвалися ми, що за дванадцять лiт по
шлюбi не знайдемо iнших тем до розмови, що мiж нас будуть падать слова,
наче грузи ру©ни на зелену траву?"
Навкруги було тихо, лампа рiвно горiла, i в молочному свiтлi плавав дим
папiроски.
А жiнка все говорила, бiльше для себе, анiж для нього, бо була певна,
що чоловiк непорадний i непрактичний, що вiн мало навiть до чого здатний.
А врештi все було тихо й спокiйно, як завжди. Мертвий спокiй калюжi не
могла скаламутить сильнiша хвиля, i се так дратувало Антона, що йому
хтiлося крикнуть, чимсь пожбурнути або вибити шибку, щоб з трiском i
дзвоном впустити в хату свiже повiтря.
Одного ранку Антiн прокинувсь якийсь iнакший, весь заслуханий в собi. В
той день вiн не мiг би сказати, чи оповiдала жiнка свiй сон, чи бiлiли, як
завжди, ©© литки, поки нога лiниво шукала капцiв; все се не дiйшло нинi до
нього. В рухах, в його ходi було молоде щось, тривожне й нове.
Не допив чаю, смоктав папiроску, давно погаслу, i дививсь оком на все
невидющим. Неспокiйно бiгав по хатi.
До обiду спiзнився, але ввiйшов кроком легким i бистрим, з молодою
лiнi ю плечей, i був як неприсутнiй.
Марта помiтила змiну.
- Ти сьогоднi якийсь чудний.
Вигляд Антона занепоко©в Марту.
- Що сталось?
Вона мусила повторити сво питання, але вiн сквапно закрився словом
"нiчого!", якому трудно було поняти вiри. Зелений борщ не зробив на нього
враження, вiн мало ©в i на питання давав не до речi вiдповiдь.
- Що ти говориш? Де ти? Прокинься...
Тодi вiн зробив над собою зусилля, старався бути занадто уважним,
обдумував слово, перше нiж мав сказати, й порожнiм оком, зверненим вглиб,
зраджував скрите, зата не в собi.
Цiкавiсть Марти зросла, коли Антiн, по прохiдцi, пройшов не в ©дальню,
а просто до себе. Вона чула розмiренi кроки, що одбивалиеь наче такт
думки, часте чиркання сiрника об коробку, а зачиненi дверi вабили бiльше,
нiж вiльний вхiд. Нарештi вона одхилила дверi в його кiмнату.
- Можна до тебе?
Вiн кивнув головою.
- Що з тобою, Антоне?
Антiн, очевидно, вагався. Йому не хотiлось сказати i разом боляче
хтiлось, щоб жiнка питала, щоб вирвала з нього признання, яке прохалось на
волю з переповнених грудей.
- Нiчого.
Але те слово, кинуте ©м, було якесь легке, крихке, порожн . Марта чула,
що ©й нетрудно його зламати.
- Говори вже, що там таке?
Антiн спинився, глянув на жiнку i по хвилинi вагання в його зiрвалось:
- Я бачив сон.
Марта легко зiтхнула.
- Ах, тiльки сон!
Вона була розчарована навiть. Однак вигiднiше розсiлась у крiслi i
зробила гримасу ласо© кiтки, яка колись так була ©й до лиця.
- Цiкавий сон? Ну, то розказуй.
Вона любила сни.
Але вiн зразу замовк. Знеохота опанувала його. Чи вона зрозумi ? Для
нього не було рiзницi мiж дiйснiстю i сном. Яка рiзниця, коли у снi так
само бачиш, смi шся, стражда ш, пережива ш? Хiба дiйснiсть не щеза так
само безслiдно, як сон? Хiба життя не бистроплинний сон, а сон не життя?
Антiн ходив по хатi i чув, як хлюпав в ньому i готове розлитись все
пережите за нiч.
Врештi спинився i та мничо сказав:
- Я знов був там... в далекiм, теплiм краю...
Жiнка зробила круглi й порожнi очi, а вiн мусив ©й нагадати про край,
що колись промайнув, як казка, в його життi.
- Розумi ш, я стояв ранком на островi серед моря. Високому,
прекрасному, гордому. За морем, у синiм туманi, потопала стара земля. Менi
здавалось, що в молодiй гордостi острiв одiрвавсь од землi i поплив в свiт
творити самостiйне життя, власну красу. Море було таке гладеньке i син ,
наче туго натягнений екран, на якому показували небо. Скiльки було
блакитi! Цiле море у небi i цiле небо у морi. Од блакитних просторiв на
душi в мене було блакитно, тепло, просторо. Я був наче п'яний од духу
дикого полину, що залляв скелi i напо©в повiтря сво©м диханням. Срiбна
сивина його нiжно свiтилась, немов вдень, навiть осяяна мiсячним свiтлом.
Вiн навис над урвищем скель i тряс бородою над самим морем, неначе фавн
дико скуйовдженою вовною.
Тихим морем послались бiластi дороги. Я дивився i думав: "Для кого
вони? Хто ними по©де? Вони списали син полотно моря, як давнi i роглiфи,
а хто прочита те та мне письмо?" Я весь був як пiсня, як акорд суму, що
злився з пiснею моря, сонця i скель.
Раптом ззаду я почув голос, чистий i гармонiйний, наче родився з тепла
блакитi:
- Не могли б ви сказати, що значить те дивне письмо?
Я озирнувся.
На скелях стояла жiнка з блiдим обличчям в золотiй рамi волосся. Вона
простягла руку на море, а полин гаптував на ©© чорнiй одежi срiбнi
малюнки. В другiй руцi палали маки.
В обох нас ворушилось одно i те саме питання, i я одповiв:
- То записи щастя.
Вона подивилась на мене.
- Можливо. Дихне легкий вiтрець i ранiше зiтре записи щастя, нiж