Коцюбинський М. Оповiдання та казки

не ма права.... так, так, нiхто не ма права його попрiкнути...
Пiдняли голос i обидва кричали. Сердито, злiсно. I в кожнiм зокрема
кричав власний бiль, сором, кричала утома... кричала потреба, б'ючи
другого, ранить себе...
Розбiглись сердитi, обидва схвильованi.
Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи. Чи вiн був правий? Чи не
образив даремне Iвана? Нi, треба наново розглянуть справу, без гнiву,
спокiйно. Вiн мусить зараз побачить Iвана. Певно, вiн, бiдний, мучиться
десь пiсля грубо© сцени. Назад, додому!.. Тут близько... Ось вже бiлiють
стiни... баркан, синя капуста... А ось...
Побачив Iвана й Марiю. Вони пололи на грядцi, зiгнувшись.
На зеленiй низинi, облитiй вечiрнiм сонцем, серед капусти виднiлись
тiльки ©х круглi зади, великий чорний i менший синiй, що нерухомо тулились
рядочком, як емблема спокою. I було в образi тому таке гидке щось, таке
противне, що Кирило здригнувся.
Не пiшов на город, а подався до себе. I перше, що вiн зробив, - заклав
руку в кишеню i витяг лист. Потертий, пом'ятий i сiрий. Роздер коверту й
читав. Нi, ще не пiзно. Знайшов нарештi, що мусить зробити! I коли
розбирав так при тьмяному свiтлi знищений лист, до нього з балкона донiсся
голос Марi©:
- Йдiть чаю пити! У нас сьогоднi пирiг!..
- Пи-рiг, рiг-рiг... - проспiвав басом Iван у добрiм настро©, так наче
нiчого не сталось.
Але Кирило не обiзвався.
Збирався в дорогу.

Вересень 1907 р.



НЮРЕНБЕРЗЬКЕ ЯЙЦЕ

Нарис

Мабуть, всi ви, дiточки, бачили годинник; можете дiзнатись, глянувши на
нього чи то вдень, чи вночi, котра година, можете почислити кожду
хвилинку. А було колись так, що люди не знали, як рахувати час. Розрiзняли
лише весну, лiто, осiнь та зиму, а добу дiлили на день та нiч. В лiтнiй
ясний день, коли сонечко весело ся на небi - пiзнавали люди, яка пора;
але вночi або в глуху осiнь не вмiли дати собi ради. Не раз i не два
думали люди над тим, як запобiгти лиховi. Та якось нiчого путнього не
вигадували. Один англiйський король звелiв наробити одинакових каганцiв,
розчислити, скiльки ©х може згорiти в добу, i вiдтак, засвiчуючи один за
другим, рахувати час. Але на такий дорогий годинник могли спромогтись
лишень король та багатирi. Треба було, щоб каганцi горiли невиводно, щоб i
вдень i вночi чоловiк доглядав ©х та засвiчував новий, скоро догорить
один. Багато було клопоту з тою вигадкою. Опiсля видумали люди пiщаний
годинник. Брали двi склянi пляшечки з вузенькими шийками, насипали одну
дрiбненьким пiском i злучали ©х шийками докупи так, щоби пiсок мiг
пересипатися з одно© пляшечки до друго©. Скоро лиш пiсок з горiшньо©
пляшечки пересиплеться в долiшню - перевертають ©© догори денцем, i пiсок
знов сиплеться, як досi. Недорогий i дуже простий такий годинник, але i з
ним чимало замороки,- раз у раз треба назирати за ним. Напослiдок винайшли
дзигарi вежовi. Хто й як перший вигадав се диво - незвiсно. Кажуть,
начебто араби першi вмiли робити дзигарi i що арабський калiф
Гарун-аль-Рашид в р. 807 прислав дзигарi в дарунок французькому королевi
Каролю Великому.
Тодiшнi дзигарi не дзвонили i не мали вагадла. Вагадло приробили аж в
XVII вiцi. Тодi також подiлили годину на 60 хвиль, а хвилю на 60 хвилинок.
У великiй пригодi стали людям дзигарi. Але ©х можна було побачити лиш на
баштах королiвських та князiвських замкiв. Вандрiвник не мiг користати з
них, бо буди дуже здоровi i тяжкi. Про бiдних людей годi i казати: вони
мусили вдовольнитися помiччю сонця, котре однаково свiтить i багатим i
бiдним.
Довго, дуже ще довго треба було працювати, щоб вимислити годинник,
вигiднiший та дешевший, щоб всi люди могли користати з нього.
На початку XVI вiку в городi Нюренберзi проживав один мiдник - Петро
Гель . Старiсть бiлим волосом припорошила його голову, але вiн не згортав
рук, не кидав працi. Всi мали його за чесного чоловiка та доброго
робiтника. Опрiч свого ремесла, Петро Гель кохався в механiцi. Раз якось
навiдався до нього один iталiянець, з котрим Гель , вандруючи, запiзнався
в Флоренцi©. Вiд того часу старий мiдник кинув сво ремесло, по цiлим дням
читав книжки, рисував i вирiзував всiлякi шруби та колiщатка.
Жiнка Гель та дво дорослих синiв його не могли взяти втямки, чому
такий працьовитий чоловiк кинув роботу, i вiд свiтання до смеркання корили
та лаяли його. Не витримав старий Гель i, кинувши власну оселю,
перебрався до сво © замiжньо© дочки. Добра донька дуже кохала свого
батька, захистила його i, хоч сама була вбога, все робила, щоб заспоко©ти
його старiсть. На лихо, чоловiк ©©, кравець, був страшенно цiкавий i
вiдтодi, як старий тесть оселивсь в його хатi, на хвилинку не мав спокою.
Цiкавий кравець не знав механiки, i всякi колiщатка, шруби, з котрими раз
у раз порався Петро Гель , видавались йому чимсь незвичайним, дивовижним.
Вiн слiдив очима за кождим кроком тестя.
Одно© днини старий мiдник пiшов до мiста, забувши зачинити свою хату.
Кравець подався до тестьово© кiмнати, радий, що може заспоко©ти свою
цiкавiсть. Здивований, майже з острахом роздивлявся вiн по кiмнатi,
оглядав кождий кусок дроту, мiдi, залiза... Все видавалось йому
незвичайним. Аж ось межи всiлякими струментами вглядiв вiн кругленьку,
невелику штучку, котра якось дивно стукотiла i сичала. Спершу подумав вiн,
що то йому почулося. Вхопив машинку в руки, приклав до одного вуха -
стукотить; приклав до другого - не вгава . Холодний пiт обiлляв бiдного
кравця. Йому видалось, що в тiй кругленькiй штучцi сидить нечиста сила, i,
не довго думавши, зо всi © сили кинув нею об стiну, а сам, не озираючись,
вибiг з кiмнати, хрестячись та читаючи молитву.
"От воно що! - думав вiн, - от чого коханий тесть зачиня ться в хатi,
хова ться вiд людей! Недармо ж жiнка та дiти витрутили тебе з хати!
Спiзнався з чортом i зачинив його в машинцi! Годi! Не хочу жити пiд одним
дахом з чортякою! Ще, борони боже, на суд потягнуть!.."
Вернувшись додому i побачивши, що його праця попсована, старий Петро аж
за голову взявся з туги. Стiльки працi, стiльки часу пропало марне! А тут
ще дурний зять кричить, що не хоче жити в однiй хатi з чортом. Нещасний
Гель зв'язав в вузлик сво майно i вибiг з хати на вулицю.
Тяжко йому було. Вiн думав:
"Я старий, немощний... Прийде незабаром смерть i разом зо мною покладе
в домовину i мою думку... I я не зроблю людям того добра, яке можу
зробити. А тут ще нiхто не йме вiри, всi цураються мене, мов божевiльного.
Що менi робити бiдному на свiтi? Ось що зроблю: пiду до суддi, попрошу
його, щоб замкнув мене в тюрму. Там вже нiхто не перешкоджатиме менi". Так
подумав та й пiшов до суддi.
Суддя тiльки що скiнчив свою роботу i хтiв йти обiдати. Побачивши
нового прохача, вiн дуже здивувався.
- Добродiю! - сказав Гель , - зробiть менi велику ласку: звелiть мене
ув'язнити.
Почувши таке дивне прохання, суддя здивувався ще бiльше: вiн подумав,
що старий збожеволiв, i пильно глянув на нього.
- Чого ж тобi так забажалось тюрми? - спитав вiн.
- Я, бачте, мушу скiнчити одну дуже важну роботу, та, на лихо, не можу
знайти затишного куточка, щоб менi не перешкоджали. В тюрмi вже напевне
нiхто не перешкоджатиме менi.
Надаремне силувався суддя упевнити старого механiка, що в тюрмi не
так-то вже добре, щоб туди проситись. Гель так благав його, що суддя
звелiв ув'язнити його. Дуже зацiкавив суддю старий Петро. Щоб дiзнатись
про нього що бiльше, суддя пiшов до його жiнки й почав розпитувати ©© про
чоловiка.
- Мiй чоловiк божевiльний, - вiдказала жiнка, - вiн закинув роботу,
цiлими днями пора ться з книжками та всякою дурницею.
I сини не боронили батька. Тодi суддя звернувся до дочки та зятя. Зять
називав тестя божевiльним та казав, що вiн запродав душу нечистiй силi.
Бiдна дочка плакала, боронила батька, як вмiла, але ©© нiхто не слухав.
Повiрив суддя, що Гель справдi збожеволiв, i звелiв всiм родичам Петра
зiбратися, щоб при них випитати його i вже напевне завiритися, що вiн
божевiльний,
В визначений день зiбрались в суддi всi родичi Петра Гель . Послали в
тюрму за ним i незабаром привели його.
Вiн увiйшов до зали з повагою. Очi його дивились ясно та розумно. Лице
сiяло тихою радiстю. В руцi тримав вiн невелику штучку, схожу до яйця, в
котрiй щось стукотiло.
- Панове суддi, - сказав Петро, - от чого менi так бажалось дiстатись
до тюрми! Ми з мо©м приятелем-iталiянцем довго вчились механiки, довго
розкидали розумом та роздивлялись, як зробленi дзигарi на баштах, i
напослiдок самi наважились зробити такий годинник, тiльки маленький.
Приятель мiй постачав менi книжки, радив де в чому, а я взявсь до роботи.
Змовились ми мовчати, нiкому й не натякати про нашу роботу, бо знали, що
без глузування не обiйдеться. Опрiч сього, в Нюренберзi чимало зручних
механiкiв, i я боявся показувати свою роботу, щоб хто часом не
покористувавсь мо ю думкою, наче сво ю. Тепер, коли моя праця скiнчена, -
не маю з чим та©тись.
З сими словами вiн показав машинку. То був годинник, чи нюренберзьке
яйце. Так назвали його, бо був схожий до яйця. Всi суддi i хто лиш був в
залi з зачудованням дивились на годинник Петра Гель , а вiн кождому
розказував, як той годинник зроблений.
Жiнка та сини засоромились i почали перепрошувати старого; дочка
плакала з радощiв, а зять переконався, що в машинцi нема нечисто© сили.
Скоро вiстка про новий годинник розiйшлась по цiлому Нюренберзi, почали
всi поважати мiдника Гель .

1891



ПОДАРУНОК НА IМЕНИНИ

Карпо Петрович Зайчик, околодочний надзиратель, вернувся нарештi з
служби додому. Фу-ти! Ну-ти!.. Вiн був голоден i злий. Скрипiв чобiтьми,
гримав дверима. Базарнi лайки i гармидер участка ще клекотiли у ньому,
сердито ворушили губи i квадратове лице, налили кров'ю кулак, ще важчий од
грубого персня. Ввiйшов у свiтлицю, ляснув по-офiцерськи лакерованим
чоботом в чобiт i з досадою кинув картуз на вiкно. Але од того руху
пiдскочив на лутцi жiнчин беззубий гребiнь i легкий, збитий жмуток
брудного волосся вчепився до рукава.
- Фу-ти! Бардачнi звички!..
Сухий, гарячий, весь в поросi, день вже гас за вiкном. На столi
каламутне бiлiли двi порожнi тарiлки, а перекинута ложка ловила у себе
червоний вiдблиск заходу.
- Сусанна!
- Несу! - обiзвався з глибин десь низький, осиплий голос.
Карпо Петрович примостився за столом i розщiбнув мундир. Йому було
душно. Суконний комiр тер шию, а кiтель ще й досi перуть!.. Вони
пе-еруть!.. I ледве стримавсь од грубо© лайки. Нетерпляче пощипував хлiб i
жував, сопучи носом. Лакерованi чоботи дрiбно скрипiли пiд столом. У
дверях з'явилась Сусанна. Прикриваючи парою страви вид, м'який i бiлий, як
з сирового тiста, вона проплила од порога до столу, мов лiтня хмара, в
сво©х муслiнах, по яких лiзли урозтiч якiсь безглуздi лапатi квiтки.
- Мусила грiти... все прохололо...
- А ти б не розкидала сво © куделi по всiх кутках... Сусанна зробила
великi очi.
- Де?
Карпо Петрович одiгнув палець, ткнув ним назад себе, в вiкно, й застиг
у гнiву вирячкуватих очей та червоного кулака.
- Бардачнi звички!..
- Цс... - цикнула жiнка на нього, - там Доря.
Карпо Петрович скоса поглянув на щiлку в дверях, звiдки пробивалося
свiтло, i тепер тiльки почув дзвiнкий хлоп'ячий голос, який безперестанку
спiвав:
- Сiм раз по вiсiм - п'ятдесят шiсть... сiм раз по вiсiм - п'ятдесят
шiсть.
Се його заспоко©ло зразу. Нахиливсь над тарiлкою i потиху почав
сьорбати юшку, обводячи iнколи оком свiтлицю.
В кутку, пiд образами, блимала мертво лампадка, з етажерки звисало
новеньке гiмназичне пальто, ловлячи в гудзики гострi червонi блiки.
Хiба завтра недiля? Фу-ти, ну-ти! Як вiн забув? Завтра ж Доринi
iменини...
Сусанна, вип'явши зад у великих лапатих квiтках, збирала з помосту сво
волосся.
Бардачнi звички©.. Згадав! Ну, i була в бурде©, але потому вони законно
звiнчались. Хiба з не© не вiрна жiнка? Раз, правда... Та коли б не вона,
коли б не пiшла на нiч до полiцмейстера, кис би й досi в писарчуках... А
тепер - надзиратель. Дорю в гiмназi© учать, i сама казначейша у них
бува ...
Кров заливала Сусаннi шию, i тiльки зморшки на ши© бiлiли, як крейдянi.
Вона сердито вийшла з кiмнати.
Карпо Петрович жував i в задумi м'яко тарабанив пучками в стiл.
- Доря!
Доря став на порозi, сiрий й незграбний у сво©х довгих, аж до пiдлоги,
гiмназичних штанах, а батько дивився на його ноги, негнучкi й грубi, як в
слоненяти.
- Тебе сьогоднi питали?
- З географi© п'ять.
- А ти часом не того... не бре-бре?
Доря ображено чмихнув i пiдняв вгору бiластi чубки.
- й-богу, сам бачив... А Козероговi пару влiпили.
- Що се за Козерiг?
- Там один в нас... Дорька Сосновський...
- Вiце-губернаторський син?
- Ми його добре сьогоднi нам'яли. Аж кров носом пiшла...
Карпо Петрович почув холодок пiд мундиром. Такий знайомий i непри мний,
з яким завжди стрiчав начальство.
- Дорь-ка! - крикнув вiн строго. - Руш менi тiльки ще хоч разок - я
тобi дам!..
Фу-ти, ну-ти, господи боже... вiце-губернаторський син...
Вiн пiдняв палець в важкому перснi i накивав.
Сусанна унесла лампу i присунула страву. Чоловiк не дивився на не©, ще
скований здивованням й жахом.
Масна пляма виразно зачорнiла при свiтлi на новенькiм сукнi мундира.
- ж... прохолоне... - нагадала йому Сусанна.
Вiн почав ©сти хтиво i неохайне, бризкав соусом на скатерть i жвякав
ротом, а на губах у нього, блискучих й червоних, грала легка усмiшка. Вiн
був задоволений врештi. Те, що його хлопець звався так само, як i
вiце-губернаторський син, що вони разом учились i що Доря зважився бити
таке паненя, - сповняло його радiсним подивом. От хоч би й вiн, Карпо
Петрович. Вiн носив бiлi погони i шашку, як офiцер... Його боялись, бо мiг
зробити людям багато лиха... А проте мусив витягатися в струнку та
козиряти тому шмаркачевi через те тiльки, що був сином його начальства.
Який був вiя щасливий, коли йому вдалось одного разу пiдсадити паничика
того у фаетон, а от його Доря... Хе-хе!..
Сусанна тим часом та мничо щось прикривала в кутку на канапi та
тривожно поглядала на дверi, за якими бубонiв Доря уроки.
- Чого ти смi шся?
Вiн пошепки розказав ©й, що чув од Дорi, i обо довго осмiхались до
себе очима.
- Хе-хе!
- Хi-хi!
- Завтра наш Доря кiнчав десятий рiк... - мрiйно обiзвалась Сусанна,
одкривши зiпсованi зуби, i одiгнула рiжок подушки, звiдки щось заблищало.
- Покажи, Сузя... що там таке? Карпо Петрович пiднявся з-за столу,
похитався на блискучих од лаку чоботях i пiдiйшов до канапи.
- Цс... - писнула слабо Сусанна, колихнувши важкими грудьми, i всiм
м'яким тiлом, як тiстом, що вилiзло з дiжi, навалилася на подушку.
- Потому покажу... А ти що йому подару ш?
Карпо Петрович ляснув у пальцi. Фу-ти, ну-ти! Його низьке чоло, що
забiгало у заросль волосся, як мiлке плесо у лози, покрили зморшки. Вiн
одкрив рота i трохи подумав.
- Я...
Але Сусанна полохливо замахала на нього руками. Ще Доря почу !
Доря ©м заважав. Вони хотiли, щоб вiн швидше йшов спати.
За дверима чулось шелестiння сторiнок, ляпання книжкою в стiл i сердите
бурчання.
- Чого ти там, Дорик?
Вiн став на порозi, з чорнилом на лобi й на пальцях, i кисло пхинькнув:
- Задачi не можу рiшити.
- Фу-ти, ну-ти! От яке горе... А подай-но сюди задачу, подивимось, що
се за звiр.
Карпо Петрович потирав руки, як добродушний ведмiдь перед уликом меду.
Вiдставив далеко книжку i читав, наче рапорт:
- Тро купцiв подiлитися мали... Ти уяви собi тро купцiв, наприклад -
наш Сруль, Iцько i Пiнька... Зда ться не трудно... Другий мав грошей два
рази бiльше, нiж перший... Розумi ш, як перший, а третiй стiльки, як тi
два разом.,. Значить, Пiнька мав стiльки, як Сруль та Iцько. Ну, зрозумiв?
Се ж дуже просто.
Але Карпо Петрович i сам не вiрив, що це так просто. Вiн плутав, кричав
на Дорю, тицяв грубим пальцем в задачник, наче хтiв роздушити всiх трьох
купцiв, i врештi так впрiв, що Дорi непри мно було дивитись на ряснi
крапельки поту на чолi в батька.
- Iдiотська задача! Чого вас там вчать! Вiн з злiстю одкинув од себе
задачник i пiднявся сердитий та збентежений вкрай.
- Як вони мучать бiдних дiтей!.. - обурилась палко Сусанна, теж од
напруження мокра пiд хмарою пишних муслiнiв.
Але Доря раптом блимнув очима, вдарив себе олiвцем в лоб i в двi
хвилини задовольнив купцiв.
- Теж арихметик! - напалась на чоловiка Сусанна. - Не мiг роздiлити
кiлька рублiв...
I обняла щасливим оком сiру фiгуру сина, чужу неначе в довгих, аж до
пiдлоги, штанах.
- "Арихметик"!.. Мовчала б, коли сказати не вмi ш! - буркнув сердито
Карпо Петрович. - У мене сво© задачi... Побула б хоч раз на дiжурствi.
Вiн навiть забув у замiшаннi ляснуть по-офiцерськи чоботом в чобiт.
Вийняв з штанiв важкий портсигар, теж офiцерський, зважив його в руцi i
закурив папiроску.
Зелене свiтло од лампи м'яко зливалось з рожевим, що стiкало з-пiд
образа у кутку, новi гудзики на гiмназичнiй шинелi горiли, як самоцвiти, а
синiй дим папiроски хвилював легко у теплiм затишку хати. Доря знову
бубонiв за дверима.
Карпо Петрович зняв з етажерки шинелю i м'яв у долонi сукно.
- Матерiал добрий, зда ться... i пошив непогано... Вiн любовно погладив
шинелю i знову повiсив на мiсце.
- Ах, який Доря смiшний! Одягся вранцi, наклав картуз i став на порозi
у мо©й спальнi. А я була ще в сорочцi, тiльки що встала, та як крикну з
переполоху, що хтось чужий увiйшов... Потому ми довго смiялись...
- Скiльки взяв Шмуль за картуз?
- Рубель двадцять оддала... Божився, що втратив тридцять копiйок...
- Ах, сучий син... Бiльше рубля не треба було давати. Де ж той картуз?
Вона подала йому його, знявши обережно з стiни, де висiв образ, а вiн
довго любувався новим срiблом листочкiв - незрозумiлим i та мним для нього
символом шкiльно© мудростi.
Потому ©х очi стрiлись й засяли, порозумiвшись без слiв.
- Хе-хе! Як, шельма, скоро рiшив задачу!
- Хi-хi... i з географi© п'ять.
х ще бiльше тiшило те, що вiце-губернаторський син дiстав лиш пару.
Доря прийшов сказати добранiч.
Вони лишились самi.
Тодi Карпо Петрович нетерпляче накинувсь на жiнку:
- Показуй, що ти купила?
Але Сусанна i сама вже виймала з-пiд подушки дарунок. Опустилась на
помiст серед бiлих хвиль сукнi, i пiд важкими грудьми у -не© сухо
затрiщала пружина.
Вiн теж з скрипом чобiт присiв бiля жiнки, мало не задихнувшись од
солодкого запаху пудри з ©© лиця.
Нарештi бляшаний пароходик вислизнув з рук i поплив по помостi,
поринаючи носом, немов на хвилях, та сповняючи хату гострим дирчанням
металу.
- Як, ти дума ш, Карпе, Дорик буде радий?
Карпо Петрович не одповiв нiчого. Вiн мовчки стежив за пароходом i,
коли той зачепився за нiжку стiльця, одчепив та пустив далi. Потому ще раз
накрутив.
- Прийми свiй хвiст! - нетерпляче гукав на жiнку, коли пароходик
ткнувсь носом в ©© спiдницю. - Розсiлась!..
Вiн навiть лазив за ним по помостi.
Сусанна сидiла щаслива, одкривши зiпсованi зуби, вся в тiнях од
широкого кола волосся, на двi третини чужого.
Пароходик дирчав.
Врештi Карпо Петрович звiвся на ноги. Перевiв очi од цяцьки на жiнку i
презирливо плямкнув губами.
- Ет, чорт зна що...
- Як чорт зна що? - здивувалась Сусанна.
- Авжеж... Не пристало йому забавлятись цяцьками.
- Багато ти зна ш поза сво©м участком. Ти б подивився, як Доря ще й
досi одяга сво© ляльки. А вiн - "чорт зна що"!
Сусанна од невдоволення скисла й осiла, як тiсто в дiжi.
- Цiкаво, що ти придумав?
Карпо Петрович раптом засяв. Лице його освiтила добра усмiшка, i тепло
спахнули очi.
- Я йому цяцьки не подарую... Я для нього таке придумав...
Вiн навiть урочисто пiдняв палець в важкому перснi.
- Я для нього таке придумав, що... Фу-ти, ну-ти! Запам'ята до смертi.
Навiть вiце-губернаторський хлопець не зможе того побачить, що я покажу
Дорi... Нехай...
- Та не тягни ж бо...
- Нехай ма чим згадувать батька. Буде старий - унукам розкаже... От,
скаже, був я дитиною ще, а мiй покiйний батько...
- Карпе! Ну, чому ти не скажеш одразу? Сусанна аж пхинькнула з
нетерплячки.
Тодi Карпо Петрович наблизився до не©, витяг червону шию, нащось знизив
голос до шепотiння:
- Я повезу його завтра дивитись, як будуть вiшать.
- Ах, ах! - налякалась Сусанна. - Як можна дитину...
- "Дитину, дитину"... - перекривився Карпо Петрович.
Власне дитину. Хiба йому не цiкаво? Дитина ще краще затямить. Треба,
щоб вона мала враження, щоб в не© лишились згадки на цiле життя. А вона
дума як? Гладити по головцi та тримати бiля спiдницi?
Вiн вже кричав i сво©м криком вганяв в м'яке тiло Сусанни свiй план.
- Ви-хо-ву-вать треба!..
- Ах, ах! - вона зiтхала i витрiщала очi на чоловiка. - А може, й
справдi! Нехай би побачив. Нi, таки справдi нехай би... Чи ще доведеться
удруге. Скiльки дiтей: i в казначейшi, i в полiцмейстера... а нiхто не
побачить, лиш Доря...
Вона звикла до думки. Подумати тiльки: подивитись, як будуть вiшать
людину. Вона i сама б хотiла. Ах, Дорька, щасливий...
Забувала про Дорьку i всi думки звернула на себе. ©й було гiрко.
Прожила на свiтi до тридцятого року, а нi разу не довелося нiчого такого
побачить. Хiба Карпо коли подумав про не©? Сиди цiлий вiк в кухнi,
бабрайся у помиях i нiколи тобi нi при мностi, нi розваги...
- А кого вiшати будуть? - блиснула вона очима. Карпо Петрович завагавсь
на хвилину i врештi махнув рукою.
- Ну, добре. Ти зна ш, Сузя, менi не вiльно про се говорити. Я тобi
скажу, а ти - гляди менi - ша! Анi словечка нiкому. Вiша м жiнку, що
кинула в губернатора бомбу.
- Ах, ах! Ти ©© бачив? Молода, гарна? От би цiкаво... Голубчику,
Карпе... я б... я б збоку де-небудь... Карпо Петрович замахав з ляку
руками:
- Фу-ти, ну-ти! Тiльки тебе браку . Менi i з Дорькою трудно...
Сусанна надулась. Завжди отак. Про не© не дбають.
Однак ©© невдоволення скоро погасло в турботах про Дорьку.
Вони довго радились вдвох з чоловiком, коли будити хлопця, як його
одягти, чи пускать до гiмназi© завтра...
Можна б зробить йому свято.
- Само собою! - розвеселився Карпо Петрович. - Нехай погуля !..
Вiн був у чудеснiм настро©. Насвистував вальс, який тепер щодня грали у
цирку, i бив чоботом в чобiт, як полковий офiцер.
- За ката, певно. Яким... - кинула наче про себе Сусанна.
- Яким.
- Хто б мiг подумать! Виняньчив нашого хлопця... Доря так його любить.
- Розпився, стерво.
Вона все бiльше переймалася чоловiковим планом. Ну i придумав!
Зелена лампа тепло свiтилась у хатi, як добре серце у грудях, пароходик
дрiмав на помостi, уткнувшись в канапу. Карпо Петрович зi скрипом дригав
ногою в такт сво©м думкам, а Сусанна в тихiй мирностi хати снувала мрi©
про кращi часи, коли Карпа нарештi оцiнять.
I, сповнена радiсним почуттям, пiдiйшла стиха до чоловiка та поцiлувала
в мокре чоло.
- Пора вже спати... завтра треба вставати зарання... Ах, Дорик,
щасливий!

* * *

- Одчепись, мамо!
Доря не хтiв вставати. Витрiщав очi, наляканi свiтлом, i падав знов на
подушку. Але коли мати почала душити його в сво©х обiймах i з помосту
затрiщав пароходик, згадав одразу, що се його день. Тодi вiн раптом
вискочив з лiжка, теплий, золотистий, довгий, на худих стегнах, i присiв
серед хати над пароходом.
Раптом великi, холоднi од умивання руки лягли йому на груди та ребра i
пiдняли кудись угору, в змiшаний запах тютюну i помади, в лоскотання
шорсткого волосся, теплих батькiвських губ. Злегка обдряпаний твердим
холодом гудзикiв i погонiв, Доря припав з довiр'ям до батька, а коли п'яти
його знову дiткнулись помосту, густий голос прогудiв м'яко над ним:
- Одягайсь швидше. Зараз по©дем.
Доря пiдняв на батька очi.
По©дуть? Куди?
На рибу, може? Тиха рiчка i босi ноги, якими можна бродить по
пiсочку... Вудлище - луком i срiблясте мигтiння рибки на волосiнi.
"Бовть!" - сказала вода, ковтнувши камiнчик...
А може, по©дуть кудись далеко-далеко... у невiдомий город. Будуть
©хати, ©хати, ©хати... Дерева будуть кружитись i тiкати назад... Ниви самi
пiдстеляться коням пiд ноги. Мухи обсядуть блискучi кiнськi зади, а над
головою пищатиме пташка...
Хотiв запитати у батька, але його вже не було.
I раптом ранець, повний книжками, все зiпсував. А гiмназiя? А уроки?
- До гiмназi© нинi не пiдеш, Дорик, - зрозумiла його Сусанна.
Вiн обкрутився на однiй нiжцi, ляснув себе по стегнах з радiсним писком
пташки i знову присiв над сво©м пароходом.
Але його звiдти нагнали.
Одягався поспiшно, з почуттям свята i iснування, з дрижанням кожно©
жилки од холодку сорочки й тепла маминих рук, жадний на весь свiт, наче
горобчик, що все розкрива пащу в гнiздi.
Незащiбнутий, з поясом у руцi, оббiгав весь дiм. Коло ганку куняли
звощик i кiнь, в кухнi пищали котята, в столовiй батько допивав чай.
Доря хтiв пригорнутись до нього, але не смiв. Тiльки вдячно обняв очима
широку спину i параднi погони.
"Оселедець!" - згадав сво прозвище в класi, - i до слiз боляче стало
за батька, бо то через нього так докучали.
Ранок стояв тихий i теплий, але Дорi звелiли надiвати ватну шинелю.
Грубий комiр пiдпирав йому шию, а мати, вся ще у бiлiм, схилялась над ним
припухлим од сну лицем i лоскотала збитим волоссям, насилу запихаючи
гудзики у новi петлi.
- Ну, пора ©хать.
Вулицi були безлюднi. I так чудно було, що ще спали доми, дерева й
баркани, а вони ©дуть кудись, невiдомо для чого, i тато мовчить. Батьковi
руки, в бiлих нитяних рукавицях, важко лежали на держалнi шашки, а
вiзникова спина сонно хиталась часами з боку на бiк. Минали гiмназичний
будинок, застиглий в повазi важких колон i чорних холодних вiкон. Шкода,
що ще так рано i нiхто не побачить, як Доря ©де у невiдомi кра© в теплiй
новенькiй шинелi. Прощайте, прощайте! Не вернусь нiколи!.. I позаду
лишились би тiльки заздрi погляди хлопцiв, розкритi од смiху роти, повнi
бiлих зубiв.
З мiста спустились в долину, де колеса раптом затихли, як в воду впали,
запахло хлiвом, i маленькi доми дрiмали, як по оборах корови.
- Тобi добре сидiти? - поспитав батько, i Доря зловив його погляд на
свому гербi, на блискучих од гудзикiв грудях.
Починало вже днiти. Густий запах пiзнiх гречок i сухо© стернi повiвав з
поля. Воно вже стелило по обидва боки дороги перистi крила, як в метеля, а
в зеленому небi родилися голоси.
Земля будилась. Гречка поплила бiлим пiнистим шумом, до рiллi припадали
теплими грудьми пташки, а вiтер гойдав дивину i волошки. Повнi, рожевi, як
дiти, збудженi зi сну, плили по небi хмаринки, в стернi, певно, вже
починали свою роботу жуки, а польовi мухи чухали десь лапками живiт та