Страница:
встигнеш ©х прочитати.
I понесла до мене вiнок золотого волосся, важке срiбло полинiв на
одежi, маки i ще щось: очi - два озерця морсько© води.
- Ого! - засмiялася Марта.
- Не заважай. Ми сiли, як давнi знайомi, на теплу кам'яну лавку. Я не
дивився на не©, а бачив, як в легкiм диханнi повiтря тремтiли над чолом
тонкi волосинки у не©, немов язички вогнянi, а в озерi ока переливалась
тепла блакить.
Мовчки дивились на море. Тепер на море налiтали бiлi вiтрила, як рiй
метелiв. Бог зна звiдки з'являвся на морi човен, перебирав лапками весел,
наче мурашка по скатертинi, i враз розцвiтався бiлим вiтрилом, як з
пуп'янка квiтка. Лягав боком i тремтiв на блакитному полi.
В лице нам тепло дихнуло повiтря. Раз, другий. То вiтер будився, i
дороги поволi щезали. Пiд берегами море починало горiти.
- Вам не зда ться, - обiзвалась сусiдка, - що тепер море як синiй птах
щастя: занурило голову в блакитний туман i розпустило павиний хвiст пiд
самi скелi, де кожне очко горить синьо-зеленим вогнем. Ось подивiться!
Ми нахилили нашi обличчя над урвищем вниз, i коли очi нашi добiгли,
минаючи хаос поламаних скель та диких рослин, до берега моря, ми уздрiли,
як воно трiпалось тихо в сiтцi яскравих блiкiв, наче зловлене в невiд з
синiх, зелених i рожевих мотузок, а крiзь ту сiтку на нас дивилась моза©ка
дна: фiолетовi плями густих водоростей, блакитнi очi пiдводних пiскiв,
стара бронза i темно-синя емаль, що зливались в один вогняний сплав.
- А ви не помiча те, - обiзвався я, глянувши в море та показавши ©й
рухом руки на бiлi вiлли, залитi сонцем, - вам не помiтно, що ми пливемо?
Острiв, як спрут, занурив у море шершавi лаби, приссався до нього, наче
хоче спинитись. Але не може. Пливе. Вiчно пливе, куди - не знав, в теплi i
сонцi, у блакитнiм туманi. Розтулив пащу широким отвором пiвкола i
вишкiря здоровi зуби, наче смi ться рядами бiлих докiв.
Антiн потер чоло i говорив тихiше:
- Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкiм
просторi рядом, плече з плечем, i вся маса морського повiтря, весь запах
солi, полинiв, сонця - проходив крiзь нас. Ми були чистi, мiцнi, як
корабельнi канати, i, певно, свiтились.
- До моря! На берег! Швидше!
Вона скрикнула так, наче мала владу надi мною, i плеснула в долонi, аж
червонi платочки дикого маку облетiли ©й на спiдницю. Один холодком
доторкнувся мо © руки.
Ми спускалися вниз.
Тепер скелi росли перед нами, теплi, навiть гарячi, так наче в ©х
кам'яних жилах текла жива кров. Серед моза©ки зморщок й заломiв сяло часом
золото дроку, блищав срiбний полин або п'ялися мирти в сво©м весiльнiм
убраннi. То знову з-пiд нiг стрiмко здiймала скеля мiцнi i голi груди, на
якiй око скучно спочивало од фарб. Зате як радiсно було, коли ми там
одкривали милу блакитну квiтку, що прилiпилась до скелi, наче сiла на
хвилину спочити. Чим вона жила? Певно, пила щоранку блакитнi тумани моря.
Я не знав, як ©© звати, - i вiд того вона двiчi менi милiша.
- Правда, вона вигляда , як гнiздо аметистiв на сiрiй скелi?
Правда, вона виглядала, як гнiздо аметистiв.
З правого боку збiгала вниз з нами течiйка кривавих макiв, а злiва, на
кожнiм закрутi стежки, осмiхалося море. Далекi скелi, всi у заломах, м'яко
убрались в зелень i виглядали, наче старий, потертий мiсцями оксамит.
Ставало душнiше. Горiли скелi, дорога, пил пiд ногами, палали повiтря i
море. Ми теж пашiли жаром.
Ящiрки раз у раз перетинали нашу дорогу. Розпеченi скелi двигтiли,
здавалось, од ©х безупинних хвилястих рухiв. Мигне тiльки рябенька спинка
або гострий шпичастий хвостик - i зникне. I знову звiдкись вона
з'являлась, приплющена жаром, на кривих нiжках. Спинилась, пiдняла гадючу
головку i сторожко водить круглим, пiдкресленим оком. Видко, як пiд
тоненькою шкуркою збоку калата серце. Але тiльки тiнь впала або
шеберхнуло щось - вже вона зникла у непомiтнiй шпарцi, наче влiзла просто
у камiнь.
Не знаю, хто з нас назвав ящiрку душею камiння, живчиком, що вiчно
б' ться в важкiй i нерухомiй масi.
Нарештi дихнуло море. I ми дихнули. Зда ться, починався сироко.
- Берег! - легко зiтхнула моя сусiдка, побачивши сiрi пiски. I коли
вона бiгла до нього, я любувався, як на тлi моря свiтився нiмб золотого
волосся.
Море несло на собi хвилю i, докотивши, коротким навиклим рухом скидало
©© на берег, неначе карти здавало.
На Piccola Marina саме купались. Ми проминули той сонячний смiх,
виплески тiла, зелений фосфор його в водi i примостились в безлюднiм
куточку. Море слiпило. Воно все розцвiталось срiбними квiтками. I хоч вiк
©х був коротенький, усього мент, але в той самий мент замiсть зiв'яло©
квiтки розпускалася сотня нових. Блисне слiпуче, як срiбна зiрка, i згине.
А на блакитi новi.
Ми бачили звiдси острiв од моря аж до вершкiв. Хвилi бились i
розбивались об стрiмкi скелi Монте-Соляро, об фаральони. Острiв шипiв, як
розпечений камiнь, кинутий в воду, i круг нього кипiла вода.
Ми мовчки сидiли, розпущенi наче в блакитi, i слухали моря.
Врештi я поспитав:
- Про що ви думали зараз?
Вона обняла мене очима - а в них я побачив все море i цiле небо - i
одповiла тихо:
- Дивлюсь на пiвдень, на безконечне море. Сироко приносить до мене з
Африки спеку i аромати гипту, а я мрiю про край бiлих пiскiв i чорних
людей, про кактуси, пальми i пiрамiди. Котиться з Африки хвиля i, як
далекий братерський привiт, цiлу скелi. I може, та хвиля, що мила ноги
араба, набiга тепер на мо© ноги як символ днання...
- Як гарно!
Се скрикнула Марта i перервала оповiдання.
Антiн спинився, наче вперше побачивши жiнку.
Вона була тут!
Свiтло од лампи, здивованi жiнчинi очi, немов вони бачили щось
незвичайне, розщiбнутий гудзик на ©© грудях, пасмо тютюнного диму поперек
шафи з книжками i чорнi холоднi шибки, на яких дощ пальцями тарабанив сво©
нуднi мотиви...
Антiн нетерпляче струснув плечима i тим рухом наче щось скинув iз себе.
Забiгав по хатi i знов говорив:
- Ну, ми розстались. Я не знав навiть - на час чи назавжди.
Була обiдня пора. Коли я входив в столову свого готелю, перше гудiння
гонга густо пливло над рядами бiлоснiжних столiв, в той час ще порожнiх. Я
зайняв сво мiсце. Мiж стовпи колонади, яку повернуто було в ©дальню,
перлося море, немов величезнi марини, вправленi в рами бiлих колон. На
виднокрузi розпускалась вiтрилами яхта, як дерево цвiтом. Сонце лягло на
Кастельоне, що дрiмав з правого боку, й закучерявило гору рядами маслин,
оповило ©© кiлька раз в чорний турецький пояс. Виноград горiв мiж ними
зеленим вогнем, як вставлене в пояс дорогоцiнне камiння. Ще нiкого не було
в столовiй, але я бачив добре знайому, застиглу в оцi картину: чорний
смокiнг у бiлих штанах мовчки i методично рiже криваве м'ясо, а бiля нього
дама у бiлiм уся впiрнула мiж двi половинки червоного Бедекера. Гудуть
голоси, дзвенить посуда, сиплеться смiх, булька вино, грав радiсно море, а
чорний смокiнг в бiлих штанах, як машина, старанно рiже криваве м'ясо i
бiла британка так само тоне в червонiй оправi книжки.
Першi з'явились в столову нiмцi. Простукали каблуками подовж столiв.
Дами й мужчини, рядком, як гуси. Зайняли окремий стiл i зараз забряжчали
склянками. Вони обгородили стiл муром широких спин, облямували скатерть
кодом здорових рум'янцiв, змiшали з дзвоном посуди свiй грубий смiх i свою
мову.
- Ja-ja... Ja-ja... [1] - трiщало понад столом, а пiд столом стукали
ноги, грубi литки у панчохах з грубо© вовни та в запорошених капцях, ©х
дами, негарнi, у ластовиннi, здiймали костi плечей в погано пригнаних
блузках i механiчно викидали iз себе, як тi ляльки, що ©м треба притиснути
у вiдповiдному мiсцi:
- Ach!.. Wunderschon! [2]
- Ja-ja... Ja-ja... - рубали мужчини.
- Kolossa-al!.. [3] - спiвали дами, кладучи собi на тарiлку величезнi
порцi© страви.
За окремим столом похмуро обiдав руський i боязко позирав навкруги, як
загнаний вовк.
Тихо пересувались лаке© у чорних фраках, замкнувши в обличчях повагу,
блищало срiбло посуди, п'явсь виноград по колонах, за нами шумiли пальми,
а перед нами море.
I ось раптом на тлi синього моря проплива корона золотого волосся.
Морськi очi встромленi в мене, i бiле обличчя привiтно кивав. Вона трохи
спiзнилась...
- Як! Знову вона? - скрикнула Марта. Однак ©й зараз стало досадно за
вигук.
- Вибачай, вибачай... я вже мовчу...
Марта почервонiла. Непевний вогник блиснув ©й в оцi. Вона механiчно
схопила шитво, нахилилась над ним i нервово затикала голкою.
Але се не спинило Антона. Вiн був не тут.
- Дивно, що ми говорили навiть тодi, коли мовчали... Що нашi думки
згучали в одповiдь, як iншi струни, коли зачепиш одну. Що коли я дивився
на хмари над морем, вона бачила зараз, як ©х тiнi купались в синiй водi.
Або на хмаринку на скелi - я знав одповiдь: "Се поцiлунок неба". А що
дивнiше, коли так розмовляли, панувала велика тиша, немов крiм нас нiкого
не було на свiтi. I тут я вперше побачив, що в не© червонi губи...
Марта поклала шитво.
Вона сидiла рiвна, наче виросла зразу, з очима, мiцно вставленими в
оправу повiк.
- Було б тобi одружитись з блондинкою...
- Ти дума ш так? - неуважно кинув Антiн, випускаючи з легких новий клуб
диму.
Вiн вже не мiг спинитись. Оповiдав, як в спеку, коли скелi аж бiлiли од
не©, а груди пили гаряче повiтря, мов лаву вулкана, вони блукали по
безлюдних вулицях мiста, серед диких садiв маслин, сiрих, з зiгнутими
колiнами, з жилавими руками-галузками, як раби, що каменiли на
скривавленiй маком землi. Гаряче повiтря танцювало тарантелу по скелях, а
в сiрих маслинах цикади грали на кастань тах. Iшли межи стiн, грубо
зложених з сiрого каменю, вишитих блiдими перами папоротi. Над нею
стирчала друга стiна, з опунцiй, де круглi листя так само грубо складались
один над другим, як i камiння. Се було щось дике, отi опунцi©,
незрозумiле, безладне, налякана юрма колючого листя. Вони лiзли однi на
других - сi краби рослинного царства, - i ©жились на них колючки, наче
волосся од смертельного жаху. Кричав десь осел. Крик ослюка бився помiж
опунцiй, такий же колючий, як i вони... Часом спинялись, щоб дати дорогу
жiнкам, якi пiдiймались з водою по сходах. В казанах, наче прикипiлих до
голови, важко гойдала сво тiло вода та хлюпала в побiленiй чашi. Вони
пропускали повз себе ряд нерухомих, застиглих облич, жили на ши© - як
дротянi; короткий вiддих - як вiддих собаки на ловах, i ноги, спеченi на
суху фiгу, що липнули чiпко до кам'яних схiдцiв. I знов йшли далi по
камiнцях, що розсипались з-пiд пiдошов, серед килимiв дроку, золотого i
запашного, над яким чорне рiжкове дерево пускало зеленi сльози стручкiв.
Раптом ставали, ослiпленi морем. Воно виринало несподiвано, зразу, i
зворушало душу сво©м радiсним свiтлом, синьою млою, серед яко© плавав на
морi Везувiй, наче велика блакитна медуза. А далi знов був сивий полин,
акулинi пащi агав, камiнь i дрок, мов дротяна щiтка, якою чесалось сонце,
полишивши на нiй пасма свого золотого волосся.
Антiн бачив перед очима те, про що говорив. Красою слова, блиском уяви
вiн опушив Марту, скорив, водив за собою. Вона йшла з ними покiрна,
непотрiбна, та третя, як тiнь, i дивувалась силi, яка не давала ©й змоги
опертись. Як в чарiвному снi, вона ходила за ними по вузеньких провулках з
застоялим теплом, що порiзали скрiзь садки винограду й цитрин, то бiлi на
сонцi, то сiрi у холодках. Здавалось, з гiр потекла колись бистра вода i
лишила по собi висхлi кам'янi ложа, на днi яких безгучно блискав хвилястий
рух ящiрки, сiро©, немов душа камiння. А ось перешкода. Од стiни до стiни
заповнила вуличку в'язка колючого сiна на головi жiнки. Мигнуло на мить
пiдборiддя, кiнчик рiвного носа або вогонь чорного ока - i знову так само
пусто i мертво в ложi вмерло© рiчки. Тиха поступ селянки пропала у спертiм
теплi - i тiльки знову безгучно мелька , немов гадючка, гострий хвiст
ящiрки по моза©цi стiн. А з-за мурiв огорожi дихав виноград холодками i
висять жовтi великi цитрини, наче жiночi з ципками груди...
- Ми входили в гори, помiж дикi уламки скель, в закаменiлу трагедiю
велетнiв. Щось, певно, страшне колись сталось, коли земля була молодша i
гарячiша. Одвiчна непорушнiсть двигтiла, скреготали кам'янi маси, ламався
свiт - i скелi в гнiву одривали од матернього лона непокiрних дiтей. З
того часу стоять одiрванi скелi з застиглим виразом надлюдського жаху,
дивлячись все на громади порожнiм застиглим оком, кричачи вiчно широко
одкритим ротом нiмим криком мертво© маски...
Ми злазили вище, на самi вершки. Ах, що там було! Там вiтер вi в
мiжгiр'ях, напо ний дроком i полинами, там молодiють кущi, як свiжi
дiвчата, там сонце бродить помiж камiнням, мiняючи бистро сум тiней на
радiсть блиску, там бачиш, як море грав вогнями i розмовля десь в
глибинi, а далi стелить шовковi поли сво © одежi до самого неба.
Я сiдав на траву, вона лягала на теплий камiнь, сама гаряча, наче
вбирала у себе все тепло скель, що служили ©й за пiдставу. I поки вiтер
грав золотом ©© волосся, а я в ©© очах дивився на небо й на море разом, ся
жiнка оповiдала сво життя.
Вона була, зда ться, з Кавказу. Принаймнi я зрозумiв, що пiд час
революцi© вона билась там з вiйськом. Залягала у горах, робила труднi
переходи, невтомима, як найкращий юнак, байдужна до смертi. Вночi
перепливала бистру Куру на бордюках, щоб достарчить сво©м набо©. Вона мала
навiть рану од козака. Розщiбнула рукав i показала шрам, а я став перед
ним на колiна i уклонився.
Ми були самi серед сього простору, пiд чистим високим небом, i острiв
плив з нами на морi, як хмара на синьому небi. Я був чистий i свiжий, ти
розумi ш, я був молодий, не чув сво©х лiт i свого тiла, того лепу брудного
життя, я мiг би летiти... Ти розумi ш, що значить молодим бути i чистим?
Ти не забула?..
Голос в Антона мiцнiшав, рiс, i вiн не помiтив, що вже кричить.
Марта сидiла зiв'яла i винувата. Обняла руками колiна, схилила голову
вниз, i лице потопало у не© в скорботних тiнях волосся.
Йому нарештi упала в око жiнчина постать i знизила тон. Вiн став
спокiйнiшим.
Не був навiть певний, чи все те бачив у снi, про що говорив; чув тiльки
потребу творити, жадiбно пити з джерела, що сам, як Мойсей, висiк iз
скелi.
Тихо, з очима, покритими мрiйним туманом, вiн говорив ©й про хiд
вечорiв. Ще вершки скель бiлiли на сонцi, а вже тiнi од них малювали на
морi фiолетовi сильветки [4], шпичастi, як зубцi башти. Вечiрн сонце
скувало срiбну пiдставку для одиноких скель в морi, легких й прозорих,
наче розтоплених в спецi. А коли вечiр накидав врештi на скелi фiолетовий
або рожевий плащ, вони - Антiн i та жiнка - подавались на piazz'y [5]
дивитись на захiд сонця. Iскiя вже золотилась, як стиглий овоч.
Мон-те-Мiкеле одяглася в червонi базальти, а Везувiй наче викинув в море
двобарвний прапор: блакитний з рожевим. На золотому небi м'яко сiрiли
перловим тоном Неаполь, Пуцолi, Прочiда i островки. Сонце спускалось все
нижче. Iскiя чатувала на нього i чорнiла в золотому туманi, немов обличчя
муринки пiд жовтим вуалем. Ось протяглася на землю востанн кривава рука,
i зарожевiли дерева цвiтом мигдалiв, а винограднi кущi грiзно пiдняли
високi хвилi в зеленому морi. Криваний круг сонця уже черкався об гору.
Тодi Iскiя скинула з себе серпанок i чорна, голодна ковтнула сонце, як
вона звикла щодня се робити, та вiчна жерунка сонця! I був кiнець. Земля
напнула буденну одежу, сади одцвiтали, а Iскiя у споко© травила свою
вечерю.
Сiро i сумно ставало на островi по заходi сонця: всi фарби линяли, як в
акварелi, що ©© пiдмочили. Здавалось, що тихий присмерк вишив злинялим
шовком острiв на сталевому морi, що острiв простелився на морi, як старий
гобелен.
А коли тiнi поволi гусли, спокiйна затока надiвала на шию разок
дорогого намиста - неаполiтанських вогнiв, i в тихi ночi тепло свiтились в
сiрих мурах католицькi каплички...
Вже було пiзно. Заспана куховарка втрет просунула голову в дверi i
плаксиво жалiлась на холодну вечерю.
Марта пiднялась, штучно спокiйна, холодна, байдужне кинувши на ходу:
- Ходiм вечерять.
Лампа в ©дальнi прикручена була. На холодних тарiлках неясно чорнiла
печеня. Дiти вже спали.
Вони вечеряли мовчки. Механiчно Марта присувала до чоловiка печеню i
вибирала кращий шматок. Вiн ©в ©© швидко, хоч неохоче, наче пiдганяв його
дощ, що хльоскав батогами в холоднi вiкна.
Тихо було i в спальнi, коли облягались. Вiн щось спитав у не©, але так
в'яло i непотрiбно, що коли вона навiть не одповiла, вiн не звернув уваги.
Марта вдавала, що спить, а вiн гортав книжку, закривши нею лице, хоч видно
було, що не чита .
Марта чула в серцi лiд. Отся людина, яку вважала найближчою в свiтi,
сьогоднi одiйшла од не© далеко, i кiлька крокiв мiж ©х лiжками в спальнi
розтяглися тепер в холоднi, безконечнi простори, ©й хотiлось подивитись на
його обличчя, прочитать там нове, але ©й не вдавалось. Палiтурки закривали
його лице, i пальцi, рожевi од свiчки, нервово перебирали сторiнки.
Прича©вшись, Марта лежала. Вона чекала. Може, вiн гляне на не©,
заговорить, розтопить лiд. Але надаремне. Почула згодом, що шелестiння
сторiнок затихло, рука розiгнулась i поклала книжку на постiль. Антiн
заснув, не погасивши свiтла.
Тодi вона встала i, зата©вши дух, пiдiйшла тихо до лiжка. Пiдняла
книжку i поклала на столик. Хотiла загасить свiчку, але не гасила. Мало не
гола, тiльки в сорочцi, що як на те сповзла з плечей, вона тремтiла, щоб
його не збудити, щоб вiн не побачив ©©, i гостра цiкавiсть прикувала
погляд ©© до сього чужого мужчини. Сон вже наклав на його лице строгi й
глибокi тiнi. Може, вiн спить? I що вiн бачить у снi? Що говорить йому
душа, вiльна од буденних клопотiв? Хiба вона знала! Почувала себе такою
чужою, такою самотньою дуже, наче враз одкололась од свiту цiлого. Одвела
очi од чоловiка i окинула зором все сво тiло, од грудей до пальцiв нiг.
"Хiба я стара?" Але зараз подумала гiрко: "Що тiло?" й хотiлося плакать.
Неприкрита нога Антона вибивалась з-пiд ковдри. Марта обережно старалась
©© закутать. "I тут я дбаю про тiло", - згiрдно осмiхнулась до себе i
загасила свiчку.
Але думки не давали спокою i в лiжку. Вiчна турбота про тiло! Щодня,
роками, вона тiльки й дбала про його тiло: щоб мав що ©сти, щоб мав
вигоди, доволi одежi, не застудився. Не жалiла для нього нi часу, нi
працi. Се був ©© обов'язок, такий натуральний, що перестав бути навiть
важким. Життя досi складалось тихо, спокiйно, в не© не було причини
жалiтись. Вони не сварились, люди ©х поважали, у них не було навiть
довгiв! Вона була горда, що чоловiк не гра в карти, i всiм хвалилась.
Аж ось сьогоднi вiн сколотив усе, посiяв тривогу, встав перед нею
незрозумiлим питанням, яке конче треба було рiшити. Досi Антiн здавався
простим i зрозумiлим. Все було в нiм ясне, добре вiдоме, укладалося в
рамки, а от... Марта чула жаль до Антона: вiн ©© обдурив. Зата©в скарб,
цiнне щось, на що мала i вона право. Роками вони дiлились лиш тiлом,
оддавали його один одному для грубих втiх, для радощiв пiклування, дрiбних
турбот, нiмуючи духом. Може, в тiм була ©© вина? Може, в тiм було
прокляття життя?
Слова, якi чула сьогоднi, краса, яку здатна вiдчути тiльки багата душа,
будили в Мартi давн й знайоме. "Ти розумi ш, що значить молодим бути i
чистим? Ти не забула?" Так, вона пам'ята , хоч, може... хоч, може, мало i
не забула. Коли вони брались - i ще в першi часи по шлюбi, у них були iншi
слова, але життя ©х потроху стирало i розвiвало до того, що Антiн, котрий
якимсь чудом зберiг ©х, здававсь тепер Мартi незрозумiлим i загадковим.
Антiн ворушився на лiжку. Марта пiдiймала голову од подушки i
прислухалась. Якась гостра цiкавiсть притягала ©© увагу до то© людини,
яка, ©й здавалось, навiть диха сьогоднi iнакше, нiж завжди. Нiч заважала
бачить Антона, але се викликало тiльки яскравiшу уяву. Мартi здавалось, що
вона все iще бачить, як вiн бiга по хатi з помолодiлим зразу обличчям.
Вона хотiла, щоб швидше настав уже день, хоч невiдомий, але принадний тим
невiдомим.
Вранцi Антiн стрiв Марту тiльки на мить, коли виходив з дому. Щось було
зачiпливе й гостро-лукаве в ©© сухiм, пiдкресленiм оцi, яким метнула на
нього погляд. Але вiв зачiпки не пiдняв.
День був насуплений, сiрки. Накрапав дощик. Лiниво, байдужно, без надi©
спинитись.
Коли в обiдню пору Антiн повертався додому, стрiв несподiвано Марту.
Iшла назустрiч, затягнена в синiй новий костюм, що був ©й так до лиця. На
перi капелюха тремтiли дрiбнi краплини. Вона була свiжа i легша сьогоднi.
- Куди ти? - здивувався Антiн.
- Треба було купити дещо в крамницях. Краска залляла ©© обличчя. В
руках у не© нiчого не було.
Видимо, вона вийшла тiльки для того, щоб його стрiти, бо повернула i
пiшла разом.
Спочатку мовчали, але потому вона обережно почала звертати його увагу,
що од дощу все потекло. Текли тротуари, вулицi i доми, блискучi залiзнi
дахи, мокрi конi i люди, текли фiакри, дерева i вiкна в крамницях. Наче
дощ хотiв змити всi фарби й рисунки з землi. Не правда ж?
Проти них бiгла бiлява панна пiд широким брилем. Ледве встигла
проколивати повз них на резинових п'ятах, а вже Мартинi щоки залляв густий
рум'янець. Вона обiзвалась наче до себе:
- Терпiти не можу бiлявих.
Йшли далi, то мовчки, то розмовляли, але Антiн кiлька разiв помiтив, що
жiнка перейма його погляд, а потому пильно роздивля ться на тих, на кого
вiн глянув.
Обiд був вже готовий. Стiл у столовiй парадно бiлiв, i на ньому, у
високiй кришталевiй пiдставцi, червонiли свiжi троянди. Се несподiванка
була - ся свiжа скатерть, а особливо квiтки в таку пiзню осiнню пору!
Антiн до того не звик.
Вiн здивовано глянув на жiнку, вона наче навмисне спустила очi,
уникаючи дати одповiдь, i вибiгла в кухню.
Настав вечiр. Антiн ждав Марту до себе й не ждав. Його бажання
дво©лись. Хотiлось оповiдати i хотiлось в собi зата©ти все пережите, як
щось дороге, йому тiльки зрозумiле й щiнне.
Але Марта ввiйшла. Весела, нервова трохи, i очi блищали у не©.
- Ну, ось i я.
Сiла, рiвна, невигiдно на крiслi i подивилась на чоловiка.
- Пришила дослухать твiй сон.
Вiн вагався неначе, тодi вона знов зачепила:
- Ти не сказав менi навiть, як звалась твоя блондинка.
- Моя блондинка?
- Ха-ха! Твоя блондинка.
- Я сам не знаю. Я не питав.
- Нi, не повiрю. Ви ж були все вдвох.
- Що ж з того? Я не цiкавився йменням. Коли ми стрiчались, нашi очi
однаково пили блиск сонця i моря, - i з вас було сього доволi. Ми разом
пили красу з зелено© чашi, де стигне сiк винограду, цитрин i помаранчiв.
Се нас днало... Що ж тобi ще розказати?..
Замовк на хвилину i знову почав:
- Звичайно ми сходились вранцi, брали човен i плили в море. Небо було
синiше од моря, море було синiше од неба. Менi здавалось, що вони заздрять
одне одному. Вдалинi трiпотiли вiтрила човнiв, як крила голубiв в небi. Ми
плили здовж сiрих скель, оточених рядом кольорових молюскiв. Море
гойдалось. I як тiльки воно одхилялось од скелi, вона окривала червонi
ясна. Але зараз м'яким любовним рухом, як поцiлунком, море знов затянуло
той свiжий, здоровий рот.
Тепер, з моря, ми краще бачили острiв. Сонце обертало звичайний камiнь
у мармур i змусило його годувати рослину. Вiн, здавалось, тремтiв весь в
напруженнi творчо© сили, i лиш часами, коли блукали по ньому тiнi од хмар,
стихала оргiя сонця, блиску i фарб - i се була коротка хвилина спочинку.
Звiдси нам зрозумiлими стали вiчнi наскоки моря на острiв. В якому б
настро© воно не було, воно вiчно штурхало камiнь, вiчно гризло його.
Пiдгортало камiння пiд ноги i покривало водою. Ми пропливали над ними. Як
скоренi бестi©, вони лежали на днi тихi, гладенькi, безсилi, i покiрно
давали одягти себе рудою вовною водорослiв. Згризений в гальку, камiнь
сiрiв берегами, а там, де море встигло стерти його в бiлий пiсок, воно
грало над ним блакитним вогнем перемоги. Високi скелi, гордо навислi над
морем, пiддались, нарештi: море вигризло в них високi й глибокi гроти.
Навiть не гроти, а цiлi храми для культу казки. Ми за©здили туди. Лягали
на дно човна i за хвилину опинялись в казковому царствi. Там були дива,
яким не вiрилось зразу. Там води горiли шафiром або смарагдом, там була
пiна, рожева, наче троянда, склепiння в мiстичному сяйвi, зеленiм,
блакитнiм, там вода крила срiблом човен, весла i нашi руки. Переливалась
веселка, блищало дорогоцiнне камiння, грали брильянти, а рiзнобарвнi
молюски сво©м тiлом цяцькували пiдводнi скелi.
Бiля блакитно© гроти море здималось i раз у раз вливало в не© срiбло
сво©х хвиль. Наш провiдник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен, ми
пiдiймались на хребтi хвилi, i море раптом вплювало човен в тiсний отвiр.
Вiв летiв серед бризок i пiни, скрегочучи, б'ючись боками об скелi, i
нарештi тихо гойдався, як заспоко ний лебiдь. Перше, що я помiтив,
пiднявшись з човна, - се бiлi зуби мо © сусiдки, ©х одкривала радiсть
блакитi. Може, i в мене так само свiтились зуби. Навiть напевно. Я не
годен описати тобi блакитну гроту. Коли б ти могла створити важке
склепiння з литого срiбла, розпустить в рiдину дорогий туркус, щоб вiн
гойдався, i грав вогнями, i голубу кидав оксидировку на стiни, коли б тобi
вдалось зiбрати з неба i моря усю блакить, щоб наситити нею повiтря
печери, ти мала б щось слабо подiбне до то© гроти. А як свiтилось тiло у
тiй водi! Воно горiло синiм вогнем. Ми гойдались на човнi, наче плавали в
небi, зачерпали долонями воду, а висипали з не© дощ самоцвiтiв. Срiбна
хвиля безперестанку вплювала в гроту новi човни. А ми дивились, як з них
пiдiймалися люди, i радiсть блакитi одкривала ©м зуби...
Для одмiни ми ©здили в море ловити рибу. Запускали волосiнь в глибину,
i коли риба клювала, волосiнь билась на пальцi, як живчик. Ми ©х витягали
на сонце, тих яскравих, розмальованих рибок, бiльше подiбних до екзотичних
квiтiв, анiж до риб, трибарвних вiоль, червоних чортiв i кардиналiв,
собачих рибок i королiвських; ми збирали з дна моря розкiшнi букети.
Повертались засмаленi сонцем, обвiянi вiтром, солонi од морсько©
води...
Але траплялось, що сусiдка не з'являлася зовсiм... Тодi...
Антiн урвав. Встав знову з крiсла i заходив по хатi важким, виразним
кроком, наче втоптував в землю зата нi згадки.
- Тодi?.. - пiдняла Марта кинуте слово.
х очi стрiлись на мент, як кремiнь й кресало, у злiй боротьбi...
- То-дi... - помалу, цiдячи слово по словi, одповiв ©й Антiн, - тодi
блукав я сам... Глухий, як скрипка, коли порвались у не© струни... нiмий,
I понесла до мене вiнок золотого волосся, важке срiбло полинiв на
одежi, маки i ще щось: очi - два озерця морсько© води.
- Ого! - засмiялася Марта.
- Не заважай. Ми сiли, як давнi знайомi, на теплу кам'яну лавку. Я не
дивився на не©, а бачив, як в легкiм диханнi повiтря тремтiли над чолом
тонкi волосинки у не©, немов язички вогнянi, а в озерi ока переливалась
тепла блакить.
Мовчки дивились на море. Тепер на море налiтали бiлi вiтрила, як рiй
метелiв. Бог зна звiдки з'являвся на морi човен, перебирав лапками весел,
наче мурашка по скатертинi, i враз розцвiтався бiлим вiтрилом, як з
пуп'янка квiтка. Лягав боком i тремтiв на блакитному полi.
В лице нам тепло дихнуло повiтря. Раз, другий. То вiтер будився, i
дороги поволi щезали. Пiд берегами море починало горiти.
- Вам не зда ться, - обiзвалась сусiдка, - що тепер море як синiй птах
щастя: занурило голову в блакитний туман i розпустило павиний хвiст пiд
самi скелi, де кожне очко горить синьо-зеленим вогнем. Ось подивiться!
Ми нахилили нашi обличчя над урвищем вниз, i коли очi нашi добiгли,
минаючи хаос поламаних скель та диких рослин, до берега моря, ми уздрiли,
як воно трiпалось тихо в сiтцi яскравих блiкiв, наче зловлене в невiд з
синiх, зелених i рожевих мотузок, а крiзь ту сiтку на нас дивилась моза©ка
дна: фiолетовi плями густих водоростей, блакитнi очi пiдводних пiскiв,
стара бронза i темно-синя емаль, що зливались в один вогняний сплав.
- А ви не помiча те, - обiзвався я, глянувши в море та показавши ©й
рухом руки на бiлi вiлли, залитi сонцем, - вам не помiтно, що ми пливемо?
Острiв, як спрут, занурив у море шершавi лаби, приссався до нього, наче
хоче спинитись. Але не може. Пливе. Вiчно пливе, куди - не знав, в теплi i
сонцi, у блакитнiм туманi. Розтулив пащу широким отвором пiвкола i
вишкiря здоровi зуби, наче смi ться рядами бiлих докiв.
Антiн потер чоло i говорив тихiше:
- Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкiм
просторi рядом, плече з плечем, i вся маса морського повiтря, весь запах
солi, полинiв, сонця - проходив крiзь нас. Ми були чистi, мiцнi, як
корабельнi канати, i, певно, свiтились.
- До моря! На берег! Швидше!
Вона скрикнула так, наче мала владу надi мною, i плеснула в долонi, аж
червонi платочки дикого маку облетiли ©й на спiдницю. Один холодком
доторкнувся мо © руки.
Ми спускалися вниз.
Тепер скелi росли перед нами, теплi, навiть гарячi, так наче в ©х
кам'яних жилах текла жива кров. Серед моза©ки зморщок й заломiв сяло часом
золото дроку, блищав срiбний полин або п'ялися мирти в сво©м весiльнiм
убраннi. То знову з-пiд нiг стрiмко здiймала скеля мiцнi i голi груди, на
якiй око скучно спочивало од фарб. Зате як радiсно було, коли ми там
одкривали милу блакитну квiтку, що прилiпилась до скелi, наче сiла на
хвилину спочити. Чим вона жила? Певно, пила щоранку блакитнi тумани моря.
Я не знав, як ©© звати, - i вiд того вона двiчi менi милiша.
- Правда, вона вигляда , як гнiздо аметистiв на сiрiй скелi?
Правда, вона виглядала, як гнiздо аметистiв.
З правого боку збiгала вниз з нами течiйка кривавих макiв, а злiва, на
кожнiм закрутi стежки, осмiхалося море. Далекi скелi, всi у заломах, м'яко
убрались в зелень i виглядали, наче старий, потертий мiсцями оксамит.
Ставало душнiше. Горiли скелi, дорога, пил пiд ногами, палали повiтря i
море. Ми теж пашiли жаром.
Ящiрки раз у раз перетинали нашу дорогу. Розпеченi скелi двигтiли,
здавалось, од ©х безупинних хвилястих рухiв. Мигне тiльки рябенька спинка
або гострий шпичастий хвостик - i зникне. I знову звiдкись вона
з'являлась, приплющена жаром, на кривих нiжках. Спинилась, пiдняла гадючу
головку i сторожко водить круглим, пiдкресленим оком. Видко, як пiд
тоненькою шкуркою збоку калата серце. Але тiльки тiнь впала або
шеберхнуло щось - вже вона зникла у непомiтнiй шпарцi, наче влiзла просто
у камiнь.
Не знаю, хто з нас назвав ящiрку душею камiння, живчиком, що вiчно
б' ться в важкiй i нерухомiй масi.
Нарештi дихнуло море. I ми дихнули. Зда ться, починався сироко.
- Берег! - легко зiтхнула моя сусiдка, побачивши сiрi пiски. I коли
вона бiгла до нього, я любувався, як на тлi моря свiтився нiмб золотого
волосся.
Море несло на собi хвилю i, докотивши, коротким навиклим рухом скидало
©© на берег, неначе карти здавало.
На Piccola Marina саме купались. Ми проминули той сонячний смiх,
виплески тiла, зелений фосфор його в водi i примостились в безлюднiм
куточку. Море слiпило. Воно все розцвiталось срiбними квiтками. I хоч вiк
©х був коротенький, усього мент, але в той самий мент замiсть зiв'яло©
квiтки розпускалася сотня нових. Блисне слiпуче, як срiбна зiрка, i згине.
А на блакитi новi.
Ми бачили звiдси острiв од моря аж до вершкiв. Хвилi бились i
розбивались об стрiмкi скелi Монте-Соляро, об фаральони. Острiв шипiв, як
розпечений камiнь, кинутий в воду, i круг нього кипiла вода.
Ми мовчки сидiли, розпущенi наче в блакитi, i слухали моря.
Врештi я поспитав:
- Про що ви думали зараз?
Вона обняла мене очима - а в них я побачив все море i цiле небо - i
одповiла тихо:
- Дивлюсь на пiвдень, на безконечне море. Сироко приносить до мене з
Африки спеку i аромати гипту, а я мрiю про край бiлих пiскiв i чорних
людей, про кактуси, пальми i пiрамiди. Котиться з Африки хвиля i, як
далекий братерський привiт, цiлу скелi. I може, та хвиля, що мила ноги
араба, набiга тепер на мо© ноги як символ днання...
- Як гарно!
Се скрикнула Марта i перервала оповiдання.
Антiн спинився, наче вперше побачивши жiнку.
Вона була тут!
Свiтло од лампи, здивованi жiнчинi очi, немов вони бачили щось
незвичайне, розщiбнутий гудзик на ©© грудях, пасмо тютюнного диму поперек
шафи з книжками i чорнi холоднi шибки, на яких дощ пальцями тарабанив сво©
нуднi мотиви...
Антiн нетерпляче струснув плечима i тим рухом наче щось скинув iз себе.
Забiгав по хатi i знов говорив:
- Ну, ми розстались. Я не знав навiть - на час чи назавжди.
Була обiдня пора. Коли я входив в столову свого готелю, перше гудiння
гонга густо пливло над рядами бiлоснiжних столiв, в той час ще порожнiх. Я
зайняв сво мiсце. Мiж стовпи колонади, яку повернуто було в ©дальню,
перлося море, немов величезнi марини, вправленi в рами бiлих колон. На
виднокрузi розпускалась вiтрилами яхта, як дерево цвiтом. Сонце лягло на
Кастельоне, що дрiмав з правого боку, й закучерявило гору рядами маслин,
оповило ©© кiлька раз в чорний турецький пояс. Виноград горiв мiж ними
зеленим вогнем, як вставлене в пояс дорогоцiнне камiння. Ще нiкого не було
в столовiй, але я бачив добре знайому, застиглу в оцi картину: чорний
смокiнг у бiлих штанах мовчки i методично рiже криваве м'ясо, а бiля нього
дама у бiлiм уся впiрнула мiж двi половинки червоного Бедекера. Гудуть
голоси, дзвенить посуда, сиплеться смiх, булька вино, грав радiсно море, а
чорний смокiнг в бiлих штанах, як машина, старанно рiже криваве м'ясо i
бiла британка так само тоне в червонiй оправi книжки.
Першi з'явились в столову нiмцi. Простукали каблуками подовж столiв.
Дами й мужчини, рядком, як гуси. Зайняли окремий стiл i зараз забряжчали
склянками. Вони обгородили стiл муром широких спин, облямували скатерть
кодом здорових рум'янцiв, змiшали з дзвоном посуди свiй грубий смiх i свою
мову.
- Ja-ja... Ja-ja... [1] - трiщало понад столом, а пiд столом стукали
ноги, грубi литки у панчохах з грубо© вовни та в запорошених капцях, ©х
дами, негарнi, у ластовиннi, здiймали костi плечей в погано пригнаних
блузках i механiчно викидали iз себе, як тi ляльки, що ©м треба притиснути
у вiдповiдному мiсцi:
- Ach!.. Wunderschon! [2]
- Ja-ja... Ja-ja... - рубали мужчини.
- Kolossa-al!.. [3] - спiвали дами, кладучи собi на тарiлку величезнi
порцi© страви.
За окремим столом похмуро обiдав руський i боязко позирав навкруги, як
загнаний вовк.
Тихо пересувались лаке© у чорних фраках, замкнувши в обличчях повагу,
блищало срiбло посуди, п'явсь виноград по колонах, за нами шумiли пальми,
а перед нами море.
I ось раптом на тлi синього моря проплива корона золотого волосся.
Морськi очi встромленi в мене, i бiле обличчя привiтно кивав. Вона трохи
спiзнилась...
- Як! Знову вона? - скрикнула Марта. Однак ©й зараз стало досадно за
вигук.
- Вибачай, вибачай... я вже мовчу...
Марта почервонiла. Непевний вогник блиснув ©й в оцi. Вона механiчно
схопила шитво, нахилилась над ним i нервово затикала голкою.
Але се не спинило Антона. Вiн був не тут.
- Дивно, що ми говорили навiть тодi, коли мовчали... Що нашi думки
згучали в одповiдь, як iншi струни, коли зачепиш одну. Що коли я дивився
на хмари над морем, вона бачила зараз, як ©х тiнi купались в синiй водi.
Або на хмаринку на скелi - я знав одповiдь: "Се поцiлунок неба". А що
дивнiше, коли так розмовляли, панувала велика тиша, немов крiм нас нiкого
не було на свiтi. I тут я вперше побачив, що в не© червонi губи...
Марта поклала шитво.
Вона сидiла рiвна, наче виросла зразу, з очима, мiцно вставленими в
оправу повiк.
- Було б тобi одружитись з блондинкою...
- Ти дума ш так? - неуважно кинув Антiн, випускаючи з легких новий клуб
диму.
Вiн вже не мiг спинитись. Оповiдав, як в спеку, коли скелi аж бiлiли од
не©, а груди пили гаряче повiтря, мов лаву вулкана, вони блукали по
безлюдних вулицях мiста, серед диких садiв маслин, сiрих, з зiгнутими
колiнами, з жилавими руками-галузками, як раби, що каменiли на
скривавленiй маком землi. Гаряче повiтря танцювало тарантелу по скелях, а
в сiрих маслинах цикади грали на кастань тах. Iшли межи стiн, грубо
зложених з сiрого каменю, вишитих блiдими перами папоротi. Над нею
стирчала друга стiна, з опунцiй, де круглi листя так само грубо складались
один над другим, як i камiння. Се було щось дике, отi опунцi©,
незрозумiле, безладне, налякана юрма колючого листя. Вони лiзли однi на
других - сi краби рослинного царства, - i ©жились на них колючки, наче
волосся од смертельного жаху. Кричав десь осел. Крик ослюка бився помiж
опунцiй, такий же колючий, як i вони... Часом спинялись, щоб дати дорогу
жiнкам, якi пiдiймались з водою по сходах. В казанах, наче прикипiлих до
голови, важко гойдала сво тiло вода та хлюпала в побiленiй чашi. Вони
пропускали повз себе ряд нерухомих, застиглих облич, жили на ши© - як
дротянi; короткий вiддих - як вiддих собаки на ловах, i ноги, спеченi на
суху фiгу, що липнули чiпко до кам'яних схiдцiв. I знов йшли далi по
камiнцях, що розсипались з-пiд пiдошов, серед килимiв дроку, золотого i
запашного, над яким чорне рiжкове дерево пускало зеленi сльози стручкiв.
Раптом ставали, ослiпленi морем. Воно виринало несподiвано, зразу, i
зворушало душу сво©м радiсним свiтлом, синьою млою, серед яко© плавав на
морi Везувiй, наче велика блакитна медуза. А далi знов був сивий полин,
акулинi пащi агав, камiнь i дрок, мов дротяна щiтка, якою чесалось сонце,
полишивши на нiй пасма свого золотого волосся.
Антiн бачив перед очима те, про що говорив. Красою слова, блиском уяви
вiн опушив Марту, скорив, водив за собою. Вона йшла з ними покiрна,
непотрiбна, та третя, як тiнь, i дивувалась силi, яка не давала ©й змоги
опертись. Як в чарiвному снi, вона ходила за ними по вузеньких провулках з
застоялим теплом, що порiзали скрiзь садки винограду й цитрин, то бiлi на
сонцi, то сiрi у холодках. Здавалось, з гiр потекла колись бистра вода i
лишила по собi висхлi кам'янi ложа, на днi яких безгучно блискав хвилястий
рух ящiрки, сiро©, немов душа камiння. А ось перешкода. Од стiни до стiни
заповнила вуличку в'язка колючого сiна на головi жiнки. Мигнуло на мить
пiдборiддя, кiнчик рiвного носа або вогонь чорного ока - i знову так само
пусто i мертво в ложi вмерло© рiчки. Тиха поступ селянки пропала у спертiм
теплi - i тiльки знову безгучно мелька , немов гадючка, гострий хвiст
ящiрки по моза©цi стiн. А з-за мурiв огорожi дихав виноград холодками i
висять жовтi великi цитрини, наче жiночi з ципками груди...
- Ми входили в гори, помiж дикi уламки скель, в закаменiлу трагедiю
велетнiв. Щось, певно, страшне колись сталось, коли земля була молодша i
гарячiша. Одвiчна непорушнiсть двигтiла, скреготали кам'янi маси, ламався
свiт - i скелi в гнiву одривали од матернього лона непокiрних дiтей. З
того часу стоять одiрванi скелi з застиглим виразом надлюдського жаху,
дивлячись все на громади порожнiм застиглим оком, кричачи вiчно широко
одкритим ротом нiмим криком мертво© маски...
Ми злазили вище, на самi вершки. Ах, що там було! Там вiтер вi в
мiжгiр'ях, напо ний дроком i полинами, там молодiють кущi, як свiжi
дiвчата, там сонце бродить помiж камiнням, мiняючи бистро сум тiней на
радiсть блиску, там бачиш, як море грав вогнями i розмовля десь в
глибинi, а далi стелить шовковi поли сво © одежi до самого неба.
Я сiдав на траву, вона лягала на теплий камiнь, сама гаряча, наче
вбирала у себе все тепло скель, що служили ©й за пiдставу. I поки вiтер
грав золотом ©© волосся, а я в ©© очах дивився на небо й на море разом, ся
жiнка оповiдала сво життя.
Вона була, зда ться, з Кавказу. Принаймнi я зрозумiв, що пiд час
революцi© вона билась там з вiйськом. Залягала у горах, робила труднi
переходи, невтомима, як найкращий юнак, байдужна до смертi. Вночi
перепливала бистру Куру на бордюках, щоб достарчить сво©м набо©. Вона мала
навiть рану од козака. Розщiбнула рукав i показала шрам, а я став перед
ним на колiна i уклонився.
Ми були самi серед сього простору, пiд чистим високим небом, i острiв
плив з нами на морi, як хмара на синьому небi. Я був чистий i свiжий, ти
розумi ш, я був молодий, не чув сво©х лiт i свого тiла, того лепу брудного
життя, я мiг би летiти... Ти розумi ш, що значить молодим бути i чистим?
Ти не забула?..
Голос в Антона мiцнiшав, рiс, i вiн не помiтив, що вже кричить.
Марта сидiла зiв'яла i винувата. Обняла руками колiна, схилила голову
вниз, i лице потопало у не© в скорботних тiнях волосся.
Йому нарештi упала в око жiнчина постать i знизила тон. Вiн став
спокiйнiшим.
Не був навiть певний, чи все те бачив у снi, про що говорив; чув тiльки
потребу творити, жадiбно пити з джерела, що сам, як Мойсей, висiк iз
скелi.
Тихо, з очима, покритими мрiйним туманом, вiн говорив ©й про хiд
вечорiв. Ще вершки скель бiлiли на сонцi, а вже тiнi од них малювали на
морi фiолетовi сильветки [4], шпичастi, як зубцi башти. Вечiрн сонце
скувало срiбну пiдставку для одиноких скель в морi, легких й прозорих,
наче розтоплених в спецi. А коли вечiр накидав врештi на скелi фiолетовий
або рожевий плащ, вони - Антiн i та жiнка - подавались на piazz'y [5]
дивитись на захiд сонця. Iскiя вже золотилась, як стиглий овоч.
Мон-те-Мiкеле одяглася в червонi базальти, а Везувiй наче викинув в море
двобарвний прапор: блакитний з рожевим. На золотому небi м'яко сiрiли
перловим тоном Неаполь, Пуцолi, Прочiда i островки. Сонце спускалось все
нижче. Iскiя чатувала на нього i чорнiла в золотому туманi, немов обличчя
муринки пiд жовтим вуалем. Ось протяглася на землю востанн кривава рука,
i зарожевiли дерева цвiтом мигдалiв, а винограднi кущi грiзно пiдняли
високi хвилi в зеленому морi. Криваний круг сонця уже черкався об гору.
Тодi Iскiя скинула з себе серпанок i чорна, голодна ковтнула сонце, як
вона звикла щодня се робити, та вiчна жерунка сонця! I був кiнець. Земля
напнула буденну одежу, сади одцвiтали, а Iскiя у споко© травила свою
вечерю.
Сiро i сумно ставало на островi по заходi сонця: всi фарби линяли, як в
акварелi, що ©© пiдмочили. Здавалось, що тихий присмерк вишив злинялим
шовком острiв на сталевому морi, що острiв простелився на морi, як старий
гобелен.
А коли тiнi поволi гусли, спокiйна затока надiвала на шию разок
дорогого намиста - неаполiтанських вогнiв, i в тихi ночi тепло свiтились в
сiрих мурах католицькi каплички...
Вже було пiзно. Заспана куховарка втрет просунула голову в дверi i
плаксиво жалiлась на холодну вечерю.
Марта пiднялась, штучно спокiйна, холодна, байдужне кинувши на ходу:
- Ходiм вечерять.
Лампа в ©дальнi прикручена була. На холодних тарiлках неясно чорнiла
печеня. Дiти вже спали.
Вони вечеряли мовчки. Механiчно Марта присувала до чоловiка печеню i
вибирала кращий шматок. Вiн ©в ©© швидко, хоч неохоче, наче пiдганяв його
дощ, що хльоскав батогами в холоднi вiкна.
Тихо було i в спальнi, коли облягались. Вiн щось спитав у не©, але так
в'яло i непотрiбно, що коли вона навiть не одповiла, вiн не звернув уваги.
Марта вдавала, що спить, а вiн гортав книжку, закривши нею лице, хоч видно
було, що не чита .
Марта чула в серцi лiд. Отся людина, яку вважала найближчою в свiтi,
сьогоднi одiйшла од не© далеко, i кiлька крокiв мiж ©х лiжками в спальнi
розтяглися тепер в холоднi, безконечнi простори, ©й хотiлось подивитись на
його обличчя, прочитать там нове, але ©й не вдавалось. Палiтурки закривали
його лице, i пальцi, рожевi од свiчки, нервово перебирали сторiнки.
Прича©вшись, Марта лежала. Вона чекала. Може, вiн гляне на не©,
заговорить, розтопить лiд. Але надаремне. Почула згодом, що шелестiння
сторiнок затихло, рука розiгнулась i поклала книжку на постiль. Антiн
заснув, не погасивши свiтла.
Тодi вона встала i, зата©вши дух, пiдiйшла тихо до лiжка. Пiдняла
книжку i поклала на столик. Хотiла загасить свiчку, але не гасила. Мало не
гола, тiльки в сорочцi, що як на те сповзла з плечей, вона тремтiла, щоб
його не збудити, щоб вiн не побачив ©©, i гостра цiкавiсть прикувала
погляд ©© до сього чужого мужчини. Сон вже наклав на його лице строгi й
глибокi тiнi. Може, вiн спить? I що вiн бачить у снi? Що говорить йому
душа, вiльна од буденних клопотiв? Хiба вона знала! Почувала себе такою
чужою, такою самотньою дуже, наче враз одкололась од свiту цiлого. Одвела
очi од чоловiка i окинула зором все сво тiло, од грудей до пальцiв нiг.
"Хiба я стара?" Але зараз подумала гiрко: "Що тiло?" й хотiлося плакать.
Неприкрита нога Антона вибивалась з-пiд ковдри. Марта обережно старалась
©© закутать. "I тут я дбаю про тiло", - згiрдно осмiхнулась до себе i
загасила свiчку.
Але думки не давали спокою i в лiжку. Вiчна турбота про тiло! Щодня,
роками, вона тiльки й дбала про його тiло: щоб мав що ©сти, щоб мав
вигоди, доволi одежi, не застудився. Не жалiла для нього нi часу, нi
працi. Се був ©© обов'язок, такий натуральний, що перестав бути навiть
важким. Життя досi складалось тихо, спокiйно, в не© не було причини
жалiтись. Вони не сварились, люди ©х поважали, у них не було навiть
довгiв! Вона була горда, що чоловiк не гра в карти, i всiм хвалилась.
Аж ось сьогоднi вiн сколотив усе, посiяв тривогу, встав перед нею
незрозумiлим питанням, яке конче треба було рiшити. Досi Антiн здавався
простим i зрозумiлим. Все було в нiм ясне, добре вiдоме, укладалося в
рамки, а от... Марта чула жаль до Антона: вiн ©© обдурив. Зата©в скарб,
цiнне щось, на що мала i вона право. Роками вони дiлились лиш тiлом,
оддавали його один одному для грубих втiх, для радощiв пiклування, дрiбних
турбот, нiмуючи духом. Може, в тiм була ©© вина? Може, в тiм було
прокляття життя?
Слова, якi чула сьогоднi, краса, яку здатна вiдчути тiльки багата душа,
будили в Мартi давн й знайоме. "Ти розумi ш, що значить молодим бути i
чистим? Ти не забула?" Так, вона пам'ята , хоч, може... хоч, може, мало i
не забула. Коли вони брались - i ще в першi часи по шлюбi, у них були iншi
слова, але життя ©х потроху стирало i розвiвало до того, що Антiн, котрий
якимсь чудом зберiг ©х, здававсь тепер Мартi незрозумiлим i загадковим.
Антiн ворушився на лiжку. Марта пiдiймала голову од подушки i
прислухалась. Якась гостра цiкавiсть притягала ©© увагу до то© людини,
яка, ©й здавалось, навiть диха сьогоднi iнакше, нiж завжди. Нiч заважала
бачить Антона, але се викликало тiльки яскравiшу уяву. Мартi здавалось, що
вона все iще бачить, як вiн бiга по хатi з помолодiлим зразу обличчям.
Вона хотiла, щоб швидше настав уже день, хоч невiдомий, але принадний тим
невiдомим.
Вранцi Антiн стрiв Марту тiльки на мить, коли виходив з дому. Щось було
зачiпливе й гостро-лукаве в ©© сухiм, пiдкресленiм оцi, яким метнула на
нього погляд. Але вiв зачiпки не пiдняв.
День був насуплений, сiрки. Накрапав дощик. Лiниво, байдужно, без надi©
спинитись.
Коли в обiдню пору Антiн повертався додому, стрiв несподiвано Марту.
Iшла назустрiч, затягнена в синiй новий костюм, що був ©й так до лиця. На
перi капелюха тремтiли дрiбнi краплини. Вона була свiжа i легша сьогоднi.
- Куди ти? - здивувався Антiн.
- Треба було купити дещо в крамницях. Краска залляла ©© обличчя. В
руках у не© нiчого не було.
Видимо, вона вийшла тiльки для того, щоб його стрiти, бо повернула i
пiшла разом.
Спочатку мовчали, але потому вона обережно почала звертати його увагу,
що од дощу все потекло. Текли тротуари, вулицi i доми, блискучi залiзнi
дахи, мокрi конi i люди, текли фiакри, дерева i вiкна в крамницях. Наче
дощ хотiв змити всi фарби й рисунки з землi. Не правда ж?
Проти них бiгла бiлява панна пiд широким брилем. Ледве встигла
проколивати повз них на резинових п'ятах, а вже Мартинi щоки залляв густий
рум'янець. Вона обiзвалась наче до себе:
- Терпiти не можу бiлявих.
Йшли далi, то мовчки, то розмовляли, але Антiн кiлька разiв помiтив, що
жiнка перейма його погляд, а потому пильно роздивля ться на тих, на кого
вiн глянув.
Обiд був вже готовий. Стiл у столовiй парадно бiлiв, i на ньому, у
високiй кришталевiй пiдставцi, червонiли свiжi троянди. Се несподiванка
була - ся свiжа скатерть, а особливо квiтки в таку пiзню осiнню пору!
Антiн до того не звик.
Вiн здивовано глянув на жiнку, вона наче навмисне спустила очi,
уникаючи дати одповiдь, i вибiгла в кухню.
Настав вечiр. Антiн ждав Марту до себе й не ждав. Його бажання
дво©лись. Хотiлось оповiдати i хотiлось в собi зата©ти все пережите, як
щось дороге, йому тiльки зрозумiле й щiнне.
Але Марта ввiйшла. Весела, нервова трохи, i очi блищали у не©.
- Ну, ось i я.
Сiла, рiвна, невигiдно на крiслi i подивилась на чоловiка.
- Пришила дослухать твiй сон.
Вiн вагався неначе, тодi вона знов зачепила:
- Ти не сказав менi навiть, як звалась твоя блондинка.
- Моя блондинка?
- Ха-ха! Твоя блондинка.
- Я сам не знаю. Я не питав.
- Нi, не повiрю. Ви ж були все вдвох.
- Що ж з того? Я не цiкавився йменням. Коли ми стрiчались, нашi очi
однаково пили блиск сонця i моря, - i з вас було сього доволi. Ми разом
пили красу з зелено© чашi, де стигне сiк винограду, цитрин i помаранчiв.
Се нас днало... Що ж тобi ще розказати?..
Замовк на хвилину i знову почав:
- Звичайно ми сходились вранцi, брали човен i плили в море. Небо було
синiше од моря, море було синiше од неба. Менi здавалось, що вони заздрять
одне одному. Вдалинi трiпотiли вiтрила човнiв, як крила голубiв в небi. Ми
плили здовж сiрих скель, оточених рядом кольорових молюскiв. Море
гойдалось. I як тiльки воно одхилялось од скелi, вона окривала червонi
ясна. Але зараз м'яким любовним рухом, як поцiлунком, море знов затянуло
той свiжий, здоровий рот.
Тепер, з моря, ми краще бачили острiв. Сонце обертало звичайний камiнь
у мармур i змусило його годувати рослину. Вiн, здавалось, тремтiв весь в
напруженнi творчо© сили, i лиш часами, коли блукали по ньому тiнi од хмар,
стихала оргiя сонця, блиску i фарб - i се була коротка хвилина спочинку.
Звiдси нам зрозумiлими стали вiчнi наскоки моря на острiв. В якому б
настро© воно не було, воно вiчно штурхало камiнь, вiчно гризло його.
Пiдгортало камiння пiд ноги i покривало водою. Ми пропливали над ними. Як
скоренi бестi©, вони лежали на днi тихi, гладенькi, безсилi, i покiрно
давали одягти себе рудою вовною водорослiв. Згризений в гальку, камiнь
сiрiв берегами, а там, де море встигло стерти його в бiлий пiсок, воно
грало над ним блакитним вогнем перемоги. Високi скелi, гордо навислi над
морем, пiддались, нарештi: море вигризло в них високi й глибокi гроти.
Навiть не гроти, а цiлi храми для культу казки. Ми за©здили туди. Лягали
на дно човна i за хвилину опинялись в казковому царствi. Там були дива,
яким не вiрилось зразу. Там води горiли шафiром або смарагдом, там була
пiна, рожева, наче троянда, склепiння в мiстичному сяйвi, зеленiм,
блакитнiм, там вода крила срiблом човен, весла i нашi руки. Переливалась
веселка, блищало дорогоцiнне камiння, грали брильянти, а рiзнобарвнi
молюски сво©м тiлом цяцькували пiдводнi скелi.
Бiля блакитно© гроти море здималось i раз у раз вливало в не© срiбло
сво©х хвиль. Наш провiдник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен, ми
пiдiймались на хребтi хвилi, i море раптом вплювало човен в тiсний отвiр.
Вiв летiв серед бризок i пiни, скрегочучи, б'ючись боками об скелi, i
нарештi тихо гойдався, як заспоко ний лебiдь. Перше, що я помiтив,
пiднявшись з човна, - се бiлi зуби мо © сусiдки, ©х одкривала радiсть
блакитi. Може, i в мене так само свiтились зуби. Навiть напевно. Я не
годен описати тобi блакитну гроту. Коли б ти могла створити важке
склепiння з литого срiбла, розпустить в рiдину дорогий туркус, щоб вiн
гойдався, i грав вогнями, i голубу кидав оксидировку на стiни, коли б тобi
вдалось зiбрати з неба i моря усю блакить, щоб наситити нею повiтря
печери, ти мала б щось слабо подiбне до то© гроти. А як свiтилось тiло у
тiй водi! Воно горiло синiм вогнем. Ми гойдались на човнi, наче плавали в
небi, зачерпали долонями воду, а висипали з не© дощ самоцвiтiв. Срiбна
хвиля безперестанку вплювала в гроту новi човни. А ми дивились, як з них
пiдiймалися люди, i радiсть блакитi одкривала ©м зуби...
Для одмiни ми ©здили в море ловити рибу. Запускали волосiнь в глибину,
i коли риба клювала, волосiнь билась на пальцi, як живчик. Ми ©х витягали
на сонце, тих яскравих, розмальованих рибок, бiльше подiбних до екзотичних
квiтiв, анiж до риб, трибарвних вiоль, червоних чортiв i кардиналiв,
собачих рибок i королiвських; ми збирали з дна моря розкiшнi букети.
Повертались засмаленi сонцем, обвiянi вiтром, солонi од морсько©
води...
Але траплялось, що сусiдка не з'являлася зовсiм... Тодi...
Антiн урвав. Встав знову з крiсла i заходив по хатi важким, виразним
кроком, наче втоптував в землю зата нi згадки.
- Тодi?.. - пiдняла Марта кинуте слово.
х очi стрiлись на мент, як кремiнь й кресало, у злiй боротьбi...
- То-дi... - помалу, цiдячи слово по словi, одповiв ©й Антiн, - тодi
блукав я сам... Глухий, як скрипка, коли порвались у не© струни... нiмий,