Страница:
паруюча пiсля дощу.
Аркадiй Петрович аж затрусився од лютi.
- Ферапонте! Що я казав?.. Десять раз повторяти? Марш менi зараз до
гною!
Вiн навiть пiдняв цiпок i, трясучи ним, тицяв в напрямi стайнi, поки
здивований хурман лiниво брався за вила.
"Се вiн навмисне... - думав Аркадiй Петрович. - Що буде завтра -
побачимо ще, а сьогоднi я ще господар".
В кабiнетi вiн заспоко©вся трохи. Скинув з себе верхню одежу i в
сорочцi лiг на кушетку.
"Дурницi. Чи варто так хвилюватись? Хiба не однаково, де лежатиме
гнiй?"
Йому трохи соромно стало за Ферапонта.
Мовчки полежав, заплющивши очi.
"А тепер що?"
Одкрив очi i подивився на стелю.
Одповiдi не було.
В венецiанське вiкно лилося сонце широким потоком, в сизiй мутi його
крутились пилинки, в ©дальнi гримiла посуда. Накривали до столу. Аркадiй
Петрович прислухавсь мимоволi, як стукали там чи©сь каблуки, пересувались
стiльцi, тонко дзвенiла склянка. Все було як завжди, життя йшло буденним,
звичайним темпом, i чудно думати було, що станеться якась перемiна. Однак
вона мусила статись. Се вливало дво©стiсть у його настрiй. Знову збирав
всякi тривожнi дрiбницi - нахабний вираз у Савки, Ферапонтову впертiсть,
неувагу до нього стрiчних селян, - i йому хотiлось, щоб невiдоме "завтра"
прийшло нарештi й поставило гру, гостру й небезпечну. Як вiн буде завтра
триматись? Буде стрiляти i боронитись чи спокiйно оддасть мужикам землю?
Не знав. I в тому, що вiн досi сього не знав, помимо всяких теорiй,
та©лась цiкавiсть неминучого завтра.
Вийняв годинник i подивився.
- За десять дванадцята буде, - сказав наголос. "Значить, - подумав, -
лишилось менше доби".
Завтра... Уявив собi раптом завтрашнiй ранок... Насуне з галасом на
подвiр'я цiла громада, верещатиме тонко жiнота, здiймаючи сварку за
землю... дiти почнуть заглядати у вiкна та лазить по ганку, мов на
сво му...
Ще раз вийняв годинник.
Минуло чотири хвилини.
- Ху-ху!..
Пiднявся з кушетки на розбитих старечих ногах i пiдiйшов до вiкна.
Далеко, аж до самого небосхилу, хвилювали ниви на вiтрi, байдужi до
того, хто володiтиме ними, зроду звиклi до мужичих лиш рук.
За обiдом Антошi не було.
I знов кабiнет. Знов озивалась "дворянська кров", говорив розум,
промовляло сумлiння, по-свойому кожне, а пiд всiм тим тлiла гостра
цiкавiсть, що буде i як воно буде. Заснував хату димок сигари, замережив
помiст петлями крокiв, наситив повiтря думками, а все ж завтрашнiй день
твердiв у ньому, як куля, яку, не розрiзавши тiла, не можна дiстати.
Через подвiр'я промчався Антоша, покритий пилом, на мокрiм конi, i
чутно було, як пройшов просто у хату Софi© Петрiвни, а в столовiй тим
часом лагодять ©сти для нього.
"Вже небагато лишилось... нiч i кiлька годин", - позирав на годинник
Аркадiй Петрович.
Тiнi росли. Сонце збиралося сiдати за стайню. Пастух пригнав з поля
худобу. Корови поважно несли в обори сво голе рожеве вим'я та крутi роги.
Лошата стрибали на зеленiм дворi.
"Невже завтра i се не мо©м стане?" - з сумом подумав Аркадiй Петрович i
раптом почув, що Лiда говорить:
- Ти не тривожся, тату, але...
- Що таке? - обернувся вiн швидко до дочки. Вона стояла у дверях з
блiдим обличчям мадонни i скорбтно розтягала уста.
- Не треба тривожитись дуже... прийшли козаки...
- Як... козаки?
- Губернатор прислав... Стоять на дорозi... Аркадiй Петрович аж
одхитнувся. Кров раптом залляла йому обличчя, навiть лисину запалила, а
серед того пожару бiлiли жовтавi вуси i сердито плавали очi, сивi,
злинялi, як два замерзлi озерця.
- Що ж се таке? Я не просив... А, розумiю, се проти мене змова...
Чорт... я не попущу... Покликать Антошу...
Вiн навiть руку пiдняв, суху, панську i бiлу руку, якою наче збирався
побити Антошу.
- Я думаю, що... - розгубилась налякана Лiда. Вона щось хотiла казати,
щоб заспоко©ти батька, але вiн бiгав, як роздратований пiвень, що б' себе
крильми i витяга шию перед завзятим бо м:
- Подать Антошу!
Запорошений й впрiлий, на розбитих сiдлом ногах, став в дверях Антоша.
За ним ховалась стривожена мати.
- Ти навiв козакiв?
- Я чи не я, се, тату, не важно, - засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги
в офiцерських штанах.
- Ага! Не важно... Ну, добре. Так я ж вам покажу... Я прожену ©х
швидко... Пустiть! - кричав вiн на всiх, хоч його нiхто не тримав, i бiгав
по хатi, наче зовсiм утратив розум.
- Аркадiй... заспокойся, Аркадiй... - благала Софiя Петрiвна,
розставляючи руки у дверях. - Ти ж бачиш: нiч, люди йшли стiльки,
стомились, голоднi, мужики ©х не приймають в село... як же так можна...
- А! Що менi люди... хорошi люди!.. У мене - i козаки... Пустiть мене
зараз...
- Але ж, тату, менi зда ться, що... - вмiшалася Лiда.
- Прогнати не трудно, - перебив Лiду Антоша, - тiльки що вийде з
сього... Пашi в селi тепер не дiстанеш, та й мужики добровiльно не
дадуть... хiба грабувати будуть... Коли ти сього хочеш, то проганяй...
- Ах, бiднi конi, - зiтхнула Лiда, - що ж вони виннi...
- Що ти сказала? - спинився проти не© Аркадiй Петрович, пiднявши брови.
- Я кажу, тату, що конi не виннi...
- х би можна поставить на нiч пiд намет коло стайнi, - обiзвався
Антоша.
- I дати оброку... не збiднiли б од того... - додала Софiя Петрiвна.
- Залишiть, прошу, сво© ради при собi! Менi ©х не треба... - носився по
хатi Аркадiй Петрович, хапаючи голову в руки. - Я i сам знаю, що конi не
виннi, - спинився вiн коло дочки. - Се ти правду сказала. Конi тут нi при
чiм... ну, i що ж з того?
Але вiн був уже непевний, вже наче зiв'яв. Кров одступила на мiсце,
вуси зiллялись з лицем, очi втратили твердiсть холодного льоду, там вже
свiтилось щось покiрне i винувате, коли пiдняв ©х на сина.
Завагався хвилину i несподiвано запитав:
- А стане ж у нас оброку?
- Я розстараюся вже... I сiно ма мо свiже.
Не чекаючи далi, Антоша зник в сiнях.
- Навести козакiв!.. - знизав плечима Аркадiй Петрович, знов заходивши
по хатi. - Я... й козаки!.. Хто б сьому повiрив?..
В його руках вже не було таких гострих, як перше, лiнiй.
Гнiв зiрвався, мов морська хвиля, що встала зразу в зеленiй лютi, а
далi слизнула i з легким шипiнням поповзла пiною по пiсочку.
Крiзь одчиненi дверi доносилось iржання голодних коней, що вступали у
двiр, i бряжчало оружжя на козаках.
* * *
"Страшний день" починався зовсiм не страшно. Пiд вiкнами бились i
цвiрiнькали горобцi, сонце встало таке веселе, що смiялись вiкна, стiни i
навiть постiль, де спав Аркадiй Петрович. Ще не одягшись, вiн пiдбiг до
вiкна. Тепле повiтря м'яко штовхнуло його у груди, а очi зразу спочили на
довгiм рядi кiнських блискучих задiв. Кремезнi козаки, в одних кольорових
сорочках, чистили коней, i сонце грало на ©х голих по лiкоть руках, на
засмалених шиях, на розлитiй навколо водi.
Вiн дивився на сонце, на сво© ниви, на масу нiг, кiнських й козацьких,
що однаково сильно тупали в землю, вбирав у себе гамiр пташок, форкання
коней, грубi лайки войовникiв i раптом почув, що вiн голоден.
- Савка! - гукнув вiн на цiлу хату. - Принеси каву!.. - I шуснув назад
у постiль, щоб ще хоч трохи понiжить старече тiло.
А коли Савка принiс, вiн любовно поглянув на пахучий напiй, понюхав
теплий ще хлiб i вилаяв Савку, що кожушок на сметанцi занадто тонкий.
Мишка солодко спала, звернувшись клубочком в ногах на постелi.
Березень 1912, Капрi
[1] Залиш, прислуга слуха . -
[2] Моя люба. -
ХО
Казка
Присвята В.Боровиковi
I
Лiс ще дрiма в передранiшнiй тишi... Непорушне стоять дерева,
загорненi в сутiнь, рясно вкритi краплистою росою. Тихо навкруги,
мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обiзветься зi
свого затишку. Лiс ще дрiма ... а з синiм небом вже щось дi ться: воно то
зблiдне, наче вiд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощiв. Небо мiниться,
небо гра усякими барвами, блiдим сяйвом торка вершечки чорного лiсу...
Стрепенувся врештi лiс i собi заграв... Зашепотiли збудженi листочки,
оповiдаючи сни сво©, заметушилась у травицi комашня, розiтнулося в гущинi
голосне щебетання й полинуло високо - туди, де небо мiниться, де небо гра
всякими барвами...
На галяву вискаку з гущини сарна i, зачарована чудовим концертом,
зупиня ться, витяга цiкаву мордочку до криваво© смуги обрiю, що червонi
на узлiссi помiж деревами, i слуха.
Полохливий за ць, прича©вшись пiд кущем, пригина вуха, витрiща очi й
немов порина ввесь у море лiсових згукiв...
Аж ось ринуло вiд сходу ясне промiння, мов руки, простяглось до лiсу,
обняло його, засипало самоцвiтами, золотими смугами впало на синю вiд роси
траву на галявi, де гостро на тлi золотого свiтла випина ться струнка
постать сарни.
У сю величну хвилину тихо розгортаються кущi - i на галявину виходить
Хо. Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нiг,
черка ться росяно© трави. З-пiд бiлих кострубатих брiв, з глибоких западин
визирають добрi, а лукавi очi.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сукуватий костур, майнув довгою бородою,
i повiяв вiд не© тихий вiтрець, холодною цiвкою вдарив у дерева. I враз
затремтiло молоде листя, зашамотiло, струсило з себе дощ самодвiтiв.
Жахнулася сарна й щезла в гущинi, лишивши зеленi слiди на синiй вiд роси
травi. Страх обгорнув зайця, додав ще бiльшо© прудкостi його ногам...
Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тихо стало в лiсi, страх як тихо.
Тiльки бородатий дiдуган Хо, старече хихикаючи в бороду, сто©ть на
галявi...
- Хе-хе-хе! I чого жахаються, дурнi? - шамкаь вiн беззубим ротом.- Дiда
Хо, що свiт прозвав страхом? А дiд цiлком i не страшний... Ось
погляньте!.. Та ба, тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очi на дiда,
тим-то вiн i в'явля ться вам страхом... Хе-хе!.. I завжди так... i всi
так... Нi, не бреши, старий, не всi... На тво©й довгiй тисячолiтнiй нивi
житт вiй не одна стрiвалась iстота, що смiливо зводила очi догори,
вiдважно зазирала тобi в вiчi, й тодi... о, тодi гарно було обом нам... Бо
смiльчак, перевiрившись, що жахався по-дурному, набиравсь ново©, ще
бiльшо© вiдваги, а ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокiй
натрудженим кiсткам... Жахаються, а не знають, що страх тiльки й iстнi на
свiтi полохливiстю других, що старий Хо порохом розсипав би ся, коли б усе
живуще хоч раз зважилося глянути йому в вiчi... Хе-хе! Дурнi, дурнi!..
Тiльки старi ноги труджу через дурнiв... От як втомився!.. е-е!..
I Хо справдi з великою напругою ворушить ногами, крекче та, опираючись
одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сiда на
травi спочити.
Хо сидить посеред галяви, а навкруги його пану мертва, прикра тиша.
Все живе, зата©вши духа, не спiва , не кричить, не ворушиться, не жи . Вiд
ведмедя до мурашки - все спаралiзовано страхом. Рослини бояться навiть
тягти сiк iз землi, пити холодну росу, виправити зiбганi листочки,
розгорнути звиненi на нiч квiтки. Пустотливий парус сонця зупиня ться в
зеленiй гущинi, i лиш здалеку придивля ться до сиво©, мов туман той,
бороди дiда Хо, i не вiдважу ться наблизитись, невважаючи на непереможне
бажання попустувати з тою бородою...
Хо сидить на росянiй травi, а стара пам'ять його пiдсову йому образи,
де свiжими, яскравими фарбами малюються подi© духа людського. Ось i тi
високостi, на якi здiйнятись може вiльний дух людський, а ось i тi
провалля, де на днi самому, скутий, як невiльник, плазу вiн у поросi й
темрявi... Ось, волочучи кайдани, покволом, вiками цiлими, проходять люди,
забитi, заляканi люди, i не насмiлюються звести очi на Хо, глянути
страховi в вiчi... Хо зна , що тiльки одиницi зважуються на се, а
зважившись, знаходять силу розбити кайдани... От, коли б хоч одиниць тих
було бiльше, може, не довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по
свiтах, може б, зложив вiн сво© кiстки в домовину, бо вже тi кiстки давно
просяться на спочинок... Ех, коли б... А тим часом страх владно пану на
землi, змага ться з приязнею, з чесними пориваннями, з обов'язком, ламле
життя, безсилими чинить не то поодиноких людей, ба й цiлi народи... Страх!
Прищеплений дитинi, виплеканий анормальними умовами суспiльними, вiн ста
чiпкою пошестю, робиться потугою, що таму вiчний поступ усього
живучого... Страх!.. Хо - страх! А який з його страх, коли вiн виразно
почува себе порохном, немiчною ру©ною, яку тiльки полохливiсть людська
жене з кiнця в кiнець свiта, наперекiр волi Хо робить його злим генi м
людськостi... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по пеклу... От i
тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на роботу! Хе-хе!
Ну, уставай, дiду, пора!..
Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звiвся, обгорнувся, як туманом,
сивою бородою й подавсь стежкою з лiсу на шлях.
А лiс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. Далi - дерева
затремтiли, стрепенулись, розгорнули листочки... Промiнь стрибнув на
полянку просто до звинених квiток, пташки заспiвали, комашня заметушилася,
лiс загомонiв, природа знов вiджила...
II
Вечiр. Дiти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик рокiв шести,
сидить долi бiля шафи й уважно буду з цурпалочкiв хату. Меншу, по другiй
веснi дiвчинку, забавля нянька, показуючи, як сорока варила дiтям кашу.
За столом, ближче до лампи, що крiзь молочний кльош розлива м'яке свiтло
по хатi, сидить iз шитвом мати. Вона рада, що дiти втихомирились. Ой, тi
дiти! Дво ©х, а такий галас справляють, що аж голова наморочиться. Але
тепер тихо. Чутно тiльки, як мурка на канапi кiт та нянька стиха
приспiву : "Соро-ка, во-ро-на дiт-кам кашу ва-ри-ла! На порозi
студи-ла!.." Дитина з щасливою усмiшкою розгорта дрiбненькi пальчики
пухко© ручки, намагаючись, щоб нянька показала, котрому сорока дала кашi,
а котрому голiвку скрутила. Урештi ся забавка докуча дитинi, вона почина
човгатись на руках у няньки, намагаючись до кота.
- Киця!
Але "киця" добре пам'ята болючi пестощi маленько© деспотки й
дипломатичне клiпа очима, не рушаючись iз мiсця. Аж ось нетерпляча ручка
досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. Кiт скулить очi,
жалiбно нявчить... далi ж, немов дiткнутий електричною iскрою, вирива ться
й тiка пiд комоду, лишивши на руцi мучительки червоний слiд гострих
пазурiв. Зчиня ться вереск...
- Що там таке. Марино? - кида роботу мати.
- Та то проклятий кiт дряпнув дитину...
- У тебе все щось станеться... Забав ©© зараз, чусш, як зайшлася...
Почина ться гуцукання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а!
Погана киця! ми ж тобi дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!"
Але надаремно. Дитина аж заходиться.
- Ну, цить же, цить! бо як пе будеш тихо, то я тебе зараз вiддам дiдовi
Хо...- сердиться нянька й пiдносить дитину до вiкна.- О, бач, сто©ть дiд
Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобi
©©, дiду Хо, на!..
Дитина здоровими очима вдивля ться в пiтьму, що чорнi поза вiкном, i
затиха... В очах, ще мокрих од слiз, малю ться жах... Так, тi очi бачать у
та мничiй пiтьмi постраха дiтей - Хо, страшного, бородатого дiда, з
величезною торбою за плечима, повною неслухняних дiтей. Якийсь холод
торка ться делiкатного дiтського тiла, щось бере з-за плечей, лячно так,
плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вiдрива очi вiд вiкна й
хова голову в няньки на грудях.
I знов тихо в хатi.
- Мамо! - збуджу тишу хлопчик, кидаючи свою будiвлю.- Мамо! А де тепер
сонце?
- Сонце?.. Сонце тепер спить.
- А де ж його хата? . - Отам за горою, де воно сiда ...
- Там, де живе лiсник Панас?
- Еге... Але тобi спати час, дитино. Дитина, однак, наче не чу
материно© уваги. Вона пiдбiга до матерi й спира ться ©й на колiна.
-_ Мамо! А чи сонце ма дiти?
- Ма .
- А де ж _вони?
- Де? а на небi... отi зiрочки, що вночi сяють, то се дiти сонцевi...
- А чом же вони тепер не сплять?
- Бо вони за день виспались, а тепер граються. Пауза.
- Мамо! я хочу до Петрика!.. Петрик - се син куховарчин, що бавиться
часом iз паничем.
- Не можна, Петрик слабий...
- А я йому занесу яблуко...
- Не можна,сказала.
- Ма-а-мо! Я хо-о-чу до Пе-е-три-ка!..
- _Ох, господи! Одно скiнчило, друге почина ... Цить менi зараз!.. Не
пiдеш.
- Ма-а-мо! до Пе-е-три-ка-а!..
- Чи не замовкнеш ти менi?.. Марино, а заклич-но дiда Хо!..
Марина пiдходить до вiкна й грюка в шибку.
- Дiду!.. дiду Хо!.. а йдiть-но сюди... а вiзьмiть-но собi неслухняного
панича!.. "Зараз!" - вiдповiда вона собi за Хо пiдробленим басом i
вiдходить вiд вiкна.
Хлопець добре розумi Маринину штуку; вiн не вiрить, щоб то Хо промовив
те "зараз" таким невдатним басом, однатс йому ста страшно. Вiн вiдходить
до канапки, як можна далi вiд вiкна, i почина бавитись папiрцем, бгаючи
його в човник. А тим часом фантазiя хлопцева вперто працю над фiгурою Хо.
Якi в нього очi? Мабуть, червонi, як у трусика... А нiс, певно, такий
довгий та гострий, як у куховарки... а може, ще довший... Борода бiла та
довга аж до п'ят... руки... Хлопцевi враз уявляються залiзнi тройчаки, що
стоять у стодолi - такi руки в Хо... конче такi... Йому ста ще страшнiше,
вiн бо©ться поворухнутись, бо©ться зустрiтись очима з та мничою пiтьмою,
хоч щось так i тягне його глянути в вiкно, так i тягне, так наче шепче
щось: "А подивись, а подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в
вiкно, зводить очi... i весь холонем Там, на чорному тлi шибок, щось
бiлi ... то Хо... Божевiльний жах охоплю дитину, поширшу зiницi, витяга
обличчя, ворушить волоссям на головi, душить за горло... - Дiти, спати!
Пора вже!.. Марино, клади дiтей спати!..- розтина ться голос материн й
будить, як зi сну, хлопця.
Марина ставить хлопця на молитву.
- "Отче наш, що на небi..." - непритомно проказу вiн за нянькою, а сам
дивиться вбiк, на вiкно. "Нехай буде воля твоя, як..." _Ой, там щось
руками маха, аж по вiкнi шкряба! - тремтить хлопець.- "Хлiб наш
щоденний..."
- Нянько, там щось дивиться в вiкно... я боюсь...
- Вигадуйте, вигадуйте, то таки вiзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте
знов: "Хлiб наш щоденний дай нам сьогоднi..."
Але хлопець уже не слуха няньки, вiн не може вiдiрвати очей вiд вiкна.
Те вiкно притягу його увагу, захоплю всi думки, запанову цiлою iстотою
дитини. У вiкно те дивиться чорна, та мнича темрява, повна фантастичних
iстот, усяких див, повна страхiття... I все се тиснеться до вiкна, зазира
в хату, ось-ось пролiзе крiзь дiрку в розбитiй шибцi або з лускотом
вiдчинить вiкно, кинеться на нього, наповняючи хату диким реготом...
Аж ось i лiжко. Хлопця роздягнено, вiн кута ться в ковдру. Нянька
поправля ще щось i гасить свiтло.
- Марино, посидь бiля мене... я боюся...
- Ото вигадали! Спiть, менi нiколи сидiти бiля вас...
В хатi ста темно i тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивля ться
в темряву, напружу слухи, боячись пропустити який зрадливий звук. Тихо.
Так тихо, що навiть калатання серця вида ться глухим стукотом молота по
чомусь м'якому. Ураз... трiсь!.. Що се? Увага хлопця збiльшу ться до
можливих границь... Уся кров збiга ться йому до серця, серце почина бити
на гвалт... О, знов щось зашелестiло, зашкрябало... То - Хо. Ось у чорнiй,
як чорнило, пiтьмi виразно бiлi борода його... ось простяга ться довга,
костиста рука... наближа ться до плечей, розгорта над ними сво© сухi
пальцi... Обгорнений невимовним жахом, утика хлопець голову пiд подушку,
скорчу ться пiд ковдрою, iнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога
меншим... щоб "страх" не мiг помiтити його... Вiн затамову навiть вiддих,
боячись подати знак життя, боячись зрадити свою присутнiсть у хатi...
А тим часом чу вiн, що бiля лiжка сто©ть Хо, й простяга над ним сво©
довгi, мов залiзнi тройчаки, руки, й черка ться сухими гострими пальцями
його плечей...
Холодний пiт вiд голови до п'ят облива дитину, божевiльний жах
побiльшу зiницi, вiдбира голос, деревить тiло... I довго так лежить бiдне
хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вiд жаху, мокре вiд поту, аж тривожний сон,
прилинувши, заспокою нарештi змордовану офiру полохливостi...
- Хе-хе-хе! - смi ться Хо пiд вiкном, де лежить хлопець.- Хе-хе-хе! I
жаль бере, i вiд смiху не можна здержатись! Смiшно, коли причиною страху
бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спiзна ться з почуттям
страху, не хутко зможе вiдкараскатися вiд нього... Зросте дитина, змужнi ,
i багато сил, вартих кращо© долi, змарну на боротьбу зi страхом, та ще
добре, як переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен? Гай-гай! -
хита головою Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь.
III
Наближа ться пiвдень, червцевий пiвдень, повний спеки й свiтла. Свiтло
хвилями лл ться з неба, сповня повiтря, несито пожира тiнi на землi,
заганя ©х пiд дерева, кущi, у гущину. На що вже бувають та мничi холодки,
а й туди хоч тоненькою цiвкою протиснеться воно i смi ться, раде, що
знайшло i там свого ворога - темряву... Тiльки в ту альтанку, що пiд
старезним волоським горiхом у садку, не пуска його дикий виноград,
звившись тiсно й щiльно в одну зелену стiну. Вже що не робить свiтло: i
зайчиком плига бiля альтанки, пробившись крiзь листя горiха, i золотою
сiткою пада на землю, i мигтить, i перелива ться, намагаючись присунутися
ближче до темного закутка - та ба! Нiяк не може. Стало на порозi альтанки,
зазира туди, а ввiйти - дзуськи! Однак воно помiча , що альтанка не
порожня. Там, на зеленiй лавцi, обкладенiй дерниною, сперши голову на
руки, сидить бiлява панночка з смутним обличчям. Бiдна! Скрiзь тепер
весело, ясно, свiт божий скида ться на рай - а вона суму . Потiшити б ©©,
попестити, та нiяк увiйти, бо та темрява розперлася в альтанцi, мов панi
яка,- i не пуска . На щастя, панночка нервовим рухом зрива листок
виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в зеленiй стiнi. Зрадiлий пустун
скаче промiнням у шпарку й трапля просто на стiл, наткнувшись на якийсь
папiр. Що воно за диво, папiр отой? Придивля ться до ного й чита збоку:
"Iнспектор шкiл народних". Пустун трохи злякався, перечитавши титул тако©
важно© особи, бо почува ться до деяких провин школярських, але незабаром
осмiлю ться й пробi га змiст паперу. В паперi сто©ть, що панна Ярина
Дольська наставля ться на вчительку в село С. Учителька! Адже й вчителька
маi право картати! I промiнь кида на дiвчину винуватий, благаючий погляд.
Однак обличчя дiвчинине, блiде й делiкатне, з виразом смутку та
внутрiшньо© боротьби, не ма в собi нiчого грiзного, що заспокою й
осмiлю пустуна настiльки, що вiн почина гратись iз грубою золотою косою
дiвчини, цiлувати ©© повнi уста, брови, зазирати в великi сивi очi. А
паннi Яринi не до пестощiв. Вона вiдсува ться вiд докучливого променя й
схиля ться над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папiрець
дорого коштував ©й! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити
боротьбу з собою, зi сво©ми звичками, поглядами, традицiями; мусила
посваритись iз батьком, якого так коха , довести до слiз та нарiкання
матiр. Але се була тiльки прелюдiя, i поки тяглася вона - дiвчина почувала
в собi силу боротися й перемогти. Тепер же, з папiрцем сим, мусить
початися акцiя, так нетерпляче очiкувана акцiя... i дивна рiч! Панна Ярина
в сю рiшучу й важну хвилину почува , що сили ©© меншають, слабнуть, що
вона вже не здатна до боротьби. Невже в не© стало енергi© тiльки на
прелюдiю?
Панна Ярина склада руки на столi й безсильно опуска на них свою
русяву голiвку.
Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дiдича.
Одягнена в оксамит i шовк, пересвiдчена, що найдрiбнiшi забаганки ©©
будуть заспоко нi, оточена ро м услужних бонн та служебок, вона стрибала
по великих кiмнатах палацу, по тiнистих алеях батькiвського парку.
Незабутня пора!
Одно тiльки дратувало Яринку, робило ©й навiть прикрiсть - се заборона
бавитися з селянськими дiвчатами та хлопцями... Фi! "Хлопськi дiти!" - якi
в них манери, яка груба мова, яка моральнiсть! Адже то "бидло", а не люди!
- чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пiд впливом оточення, мало-помалу
оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такi вiдносини до
"бидла", у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумiла, що мужикiв
сотворено лиш на те, аби орати батьковi ниву, служити за фiрманiв,
кухарiв, робiтникiв. Навiть бiльше. Вона сердечнiше вiдносилася до
справжнього бидла, нiж до то© "нижчо© раси". Коли для забави панночки
приводили перед ганок мале телятко або вiзник приносив щенят, Яринка
обiймала ©х, цiлувала, пестила, знаходила "чудовими", тодi як на дiвчину,
дочку наймички, не звертала вже найменшо© уваги, наче то була не людина, а
кiлок, забитий на свому мiсцi. Словом - Яринка стала панночкою, як i ©©
приятельки, сусiдки з iнших сiл.
Минали роки, збiльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. З одного
боку були пани, з другого - "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й
мусила позбутись думки, що все, що ©© оточу , належить до батька або може
бути куплене батьком за грошi. Ярина знала вже, що батьки ©© бiднiють i
хоч не показують сього перед людьми, навiть триб життя не змiнюють, але
почува ться вже потреба негайно© лiквiдацi© iнтересiв для забезпеки хоч
неласого шматка хлiба.
Тим часом дозвiлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупi з
допитливим розумом напрямили дiвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнi
томiв, Ярина вмiла, однак, зiбрати в головцi промiння мислi, розкиданi
там, вiдгукнутися серцем на чеснi й високi поривання. Природна щирiсть
стала тут у пригодi. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з ii
дотеперiшнiм свiюглядом, викликала цiлу бурю в молодiй, не змiцнiлiй ще
душi, але мур, що вiддiляв ©© вiд села, валився й вiдкривав не бидло, а
справжнiх людей, з людськими iнтересами, болями й радощами. Ярину
зацiкавило се невiдоме ©й "мужицьке царство", Вона почала придивлятися до
нього, наскiльки се було в ©© змозi, i налякалась темноти й убожества, що
панували там. Боже! побiч жиють люди, брати ©©, i нидiють у темрявi та
злиднях, коли вона збитку ться працею рук ©х! Чи ж пiсля сього можна
назвати себе людиною? Чи ж пiсля сього можна добачати в собi образ
божий?.. Нi, годi! Розбити пута, що вiд вiку сковують бiлi, неробучi руки,
скинути полуду з очей i чесно та смiливо звернути скривдженим те, що до ©х
належить. Доволi бути лялькою, коли людина - то людина, i довести се треба
дiлом, а не словом.
Дiвчина запалилася до працi, до дiяльностi, поклала присвятити життя
сво для тих, що досi працювали на не©. Так справедливiсть каже. Вона буде
вчителькою, вона понесе свiтло в темряву, потiху - смутковi, помiч -
убожеству. А що вдома на не© чека буря, так що ж, хiба вона не винесла
Аркадiй Петрович аж затрусився од лютi.
- Ферапонте! Що я казав?.. Десять раз повторяти? Марш менi зараз до
гною!
Вiн навiть пiдняв цiпок i, трясучи ним, тицяв в напрямi стайнi, поки
здивований хурман лiниво брався за вила.
"Се вiн навмисне... - думав Аркадiй Петрович. - Що буде завтра -
побачимо ще, а сьогоднi я ще господар".
В кабiнетi вiн заспоко©вся трохи. Скинув з себе верхню одежу i в
сорочцi лiг на кушетку.
"Дурницi. Чи варто так хвилюватись? Хiба не однаково, де лежатиме
гнiй?"
Йому трохи соромно стало за Ферапонта.
Мовчки полежав, заплющивши очi.
"А тепер що?"
Одкрив очi i подивився на стелю.
Одповiдi не було.
В венецiанське вiкно лилося сонце широким потоком, в сизiй мутi його
крутились пилинки, в ©дальнi гримiла посуда. Накривали до столу. Аркадiй
Петрович прислухавсь мимоволi, як стукали там чи©сь каблуки, пересувались
стiльцi, тонко дзвенiла склянка. Все було як завжди, життя йшло буденним,
звичайним темпом, i чудно думати було, що станеться якась перемiна. Однак
вона мусила статись. Се вливало дво©стiсть у його настрiй. Знову збирав
всякi тривожнi дрiбницi - нахабний вираз у Савки, Ферапонтову впертiсть,
неувагу до нього стрiчних селян, - i йому хотiлось, щоб невiдоме "завтра"
прийшло нарештi й поставило гру, гостру й небезпечну. Як вiн буде завтра
триматись? Буде стрiляти i боронитись чи спокiйно оддасть мужикам землю?
Не знав. I в тому, що вiн досi сього не знав, помимо всяких теорiй,
та©лась цiкавiсть неминучого завтра.
Вийняв годинник i подивився.
- За десять дванадцята буде, - сказав наголос. "Значить, - подумав, -
лишилось менше доби".
Завтра... Уявив собi раптом завтрашнiй ранок... Насуне з галасом на
подвiр'я цiла громада, верещатиме тонко жiнота, здiймаючи сварку за
землю... дiти почнуть заглядати у вiкна та лазить по ганку, мов на
сво му...
Ще раз вийняв годинник.
Минуло чотири хвилини.
- Ху-ху!..
Пiднявся з кушетки на розбитих старечих ногах i пiдiйшов до вiкна.
Далеко, аж до самого небосхилу, хвилювали ниви на вiтрi, байдужi до
того, хто володiтиме ними, зроду звиклi до мужичих лиш рук.
За обiдом Антошi не було.
I знов кабiнет. Знов озивалась "дворянська кров", говорив розум,
промовляло сумлiння, по-свойому кожне, а пiд всiм тим тлiла гостра
цiкавiсть, що буде i як воно буде. Заснував хату димок сигари, замережив
помiст петлями крокiв, наситив повiтря думками, а все ж завтрашнiй день
твердiв у ньому, як куля, яку, не розрiзавши тiла, не можна дiстати.
Через подвiр'я промчався Антоша, покритий пилом, на мокрiм конi, i
чутно було, як пройшов просто у хату Софi© Петрiвни, а в столовiй тим
часом лагодять ©сти для нього.
"Вже небагато лишилось... нiч i кiлька годин", - позирав на годинник
Аркадiй Петрович.
Тiнi росли. Сонце збиралося сiдати за стайню. Пастух пригнав з поля
худобу. Корови поважно несли в обори сво голе рожеве вим'я та крутi роги.
Лошата стрибали на зеленiм дворi.
"Невже завтра i се не мо©м стане?" - з сумом подумав Аркадiй Петрович i
раптом почув, що Лiда говорить:
- Ти не тривожся, тату, але...
- Що таке? - обернувся вiн швидко до дочки. Вона стояла у дверях з
блiдим обличчям мадонни i скорбтно розтягала уста.
- Не треба тривожитись дуже... прийшли козаки...
- Як... козаки?
- Губернатор прислав... Стоять на дорозi... Аркадiй Петрович аж
одхитнувся. Кров раптом залляла йому обличчя, навiть лисину запалила, а
серед того пожару бiлiли жовтавi вуси i сердито плавали очi, сивi,
злинялi, як два замерзлi озерця.
- Що ж се таке? Я не просив... А, розумiю, се проти мене змова...
Чорт... я не попущу... Покликать Антошу...
Вiн навiть руку пiдняв, суху, панську i бiлу руку, якою наче збирався
побити Антошу.
- Я думаю, що... - розгубилась налякана Лiда. Вона щось хотiла казати,
щоб заспоко©ти батька, але вiн бiгав, як роздратований пiвень, що б' себе
крильми i витяга шию перед завзятим бо м:
- Подать Антошу!
Запорошений й впрiлий, на розбитих сiдлом ногах, став в дверях Антоша.
За ним ховалась стривожена мати.
- Ти навiв козакiв?
- Я чи не я, се, тату, не важно, - засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги
в офiцерських штанах.
- Ага! Не важно... Ну, добре. Так я ж вам покажу... Я прожену ©х
швидко... Пустiть! - кричав вiн на всiх, хоч його нiхто не тримав, i бiгав
по хатi, наче зовсiм утратив розум.
- Аркадiй... заспокойся, Аркадiй... - благала Софiя Петрiвна,
розставляючи руки у дверях. - Ти ж бачиш: нiч, люди йшли стiльки,
стомились, голоднi, мужики ©х не приймають в село... як же так можна...
- А! Що менi люди... хорошi люди!.. У мене - i козаки... Пустiть мене
зараз...
- Але ж, тату, менi зда ться, що... - вмiшалася Лiда.
- Прогнати не трудно, - перебив Лiду Антоша, - тiльки що вийде з
сього... Пашi в селi тепер не дiстанеш, та й мужики добровiльно не
дадуть... хiба грабувати будуть... Коли ти сього хочеш, то проганяй...
- Ах, бiднi конi, - зiтхнула Лiда, - що ж вони виннi...
- Що ти сказала? - спинився проти не© Аркадiй Петрович, пiднявши брови.
- Я кажу, тату, що конi не виннi...
- х би можна поставить на нiч пiд намет коло стайнi, - обiзвався
Антоша.
- I дати оброку... не збiднiли б од того... - додала Софiя Петрiвна.
- Залишiть, прошу, сво© ради при собi! Менi ©х не треба... - носився по
хатi Аркадiй Петрович, хапаючи голову в руки. - Я i сам знаю, що конi не
виннi, - спинився вiн коло дочки. - Се ти правду сказала. Конi тут нi при
чiм... ну, i що ж з того?
Але вiн був уже непевний, вже наче зiв'яв. Кров одступила на мiсце,
вуси зiллялись з лицем, очi втратили твердiсть холодного льоду, там вже
свiтилось щось покiрне i винувате, коли пiдняв ©х на сина.
Завагався хвилину i несподiвано запитав:
- А стане ж у нас оброку?
- Я розстараюся вже... I сiно ма мо свiже.
Не чекаючи далi, Антоша зник в сiнях.
- Навести козакiв!.. - знизав плечима Аркадiй Петрович, знов заходивши
по хатi. - Я... й козаки!.. Хто б сьому повiрив?..
В його руках вже не було таких гострих, як перше, лiнiй.
Гнiв зiрвався, мов морська хвиля, що встала зразу в зеленiй лютi, а
далi слизнула i з легким шипiнням поповзла пiною по пiсочку.
Крiзь одчиненi дверi доносилось iржання голодних коней, що вступали у
двiр, i бряжчало оружжя на козаках.
* * *
"Страшний день" починався зовсiм не страшно. Пiд вiкнами бились i
цвiрiнькали горобцi, сонце встало таке веселе, що смiялись вiкна, стiни i
навiть постiль, де спав Аркадiй Петрович. Ще не одягшись, вiн пiдбiг до
вiкна. Тепле повiтря м'яко штовхнуло його у груди, а очi зразу спочили на
довгiм рядi кiнських блискучих задiв. Кремезнi козаки, в одних кольорових
сорочках, чистили коней, i сонце грало на ©х голих по лiкоть руках, на
засмалених шиях, на розлитiй навколо водi.
Вiн дивився на сонце, на сво© ниви, на масу нiг, кiнських й козацьких,
що однаково сильно тупали в землю, вбирав у себе гамiр пташок, форкання
коней, грубi лайки войовникiв i раптом почув, що вiн голоден.
- Савка! - гукнув вiн на цiлу хату. - Принеси каву!.. - I шуснув назад
у постiль, щоб ще хоч трохи понiжить старече тiло.
А коли Савка принiс, вiн любовно поглянув на пахучий напiй, понюхав
теплий ще хлiб i вилаяв Савку, що кожушок на сметанцi занадто тонкий.
Мишка солодко спала, звернувшись клубочком в ногах на постелi.
Березень 1912, Капрi
[1] Залиш, прислуга слуха . -
[2] Моя люба. -
ХО
Казка
Присвята В.Боровиковi
I
Лiс ще дрiма в передранiшнiй тишi... Непорушне стоять дерева,
загорненi в сутiнь, рясно вкритi краплистою росою. Тихо навкруги,
мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обiзветься зi
свого затишку. Лiс ще дрiма ... а з синiм небом вже щось дi ться: воно то
зблiдне, наче вiд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощiв. Небо мiниться,
небо гра усякими барвами, блiдим сяйвом торка вершечки чорного лiсу...
Стрепенувся врештi лiс i собi заграв... Зашепотiли збудженi листочки,
оповiдаючи сни сво©, заметушилась у травицi комашня, розiтнулося в гущинi
голосне щебетання й полинуло високо - туди, де небо мiниться, де небо гра
всякими барвами...
На галяву вискаку з гущини сарна i, зачарована чудовим концертом,
зупиня ться, витяга цiкаву мордочку до криваво© смуги обрiю, що червонi
на узлiссi помiж деревами, i слуха.
Полохливий за ць, прича©вшись пiд кущем, пригина вуха, витрiща очi й
немов порина ввесь у море лiсових згукiв...
Аж ось ринуло вiд сходу ясне промiння, мов руки, простяглось до лiсу,
обняло його, засипало самоцвiтами, золотими смугами впало на синю вiд роси
траву на галявi, де гостро на тлi золотого свiтла випина ться струнка
постать сарни.
У сю величну хвилину тихо розгортаються кущi - i на галявину виходить
Хо. Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нiг,
черка ться росяно© трави. З-пiд бiлих кострубатих брiв, з глибоких западин
визирають добрi, а лукавi очi.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сукуватий костур, майнув довгою бородою,
i повiяв вiд не© тихий вiтрець, холодною цiвкою вдарив у дерева. I враз
затремтiло молоде листя, зашамотiло, струсило з себе дощ самодвiтiв.
Жахнулася сарна й щезла в гущинi, лишивши зеленi слiди на синiй вiд роси
травi. Страх обгорнув зайця, додав ще бiльшо© прудкостi його ногам...
Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тихо стало в лiсi, страх як тихо.
Тiльки бородатий дiдуган Хо, старече хихикаючи в бороду, сто©ть на
галявi...
- Хе-хе-хе! I чого жахаються, дурнi? - шамкаь вiн беззубим ротом.- Дiда
Хо, що свiт прозвав страхом? А дiд цiлком i не страшний... Ось
погляньте!.. Та ба, тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очi на дiда,
тим-то вiн i в'явля ться вам страхом... Хе-хе!.. I завжди так... i всi
так... Нi, не бреши, старий, не всi... На тво©й довгiй тисячолiтнiй нивi
житт вiй не одна стрiвалась iстота, що смiливо зводила очi догори,
вiдважно зазирала тобi в вiчi, й тодi... о, тодi гарно було обом нам... Бо
смiльчак, перевiрившись, що жахався по-дурному, набиравсь ново©, ще
бiльшо© вiдваги, а ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокiй
натрудженим кiсткам... Жахаються, а не знають, що страх тiльки й iстнi на
свiтi полохливiстю других, що старий Хо порохом розсипав би ся, коли б усе
живуще хоч раз зважилося глянути йому в вiчi... Хе-хе! Дурнi, дурнi!..
Тiльки старi ноги труджу через дурнiв... От як втомився!.. е-е!..
I Хо справдi з великою напругою ворушить ногами, крекче та, опираючись
одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сiда на
травi спочити.
Хо сидить посеред галяви, а навкруги його пану мертва, прикра тиша.
Все живе, зата©вши духа, не спiва , не кричить, не ворушиться, не жи . Вiд
ведмедя до мурашки - все спаралiзовано страхом. Рослини бояться навiть
тягти сiк iз землi, пити холодну росу, виправити зiбганi листочки,
розгорнути звиненi на нiч квiтки. Пустотливий парус сонця зупиня ться в
зеленiй гущинi, i лиш здалеку придивля ться до сиво©, мов туман той,
бороди дiда Хо, i не вiдважу ться наблизитись, невважаючи на непереможне
бажання попустувати з тою бородою...
Хо сидить на росянiй травi, а стара пам'ять його пiдсову йому образи,
де свiжими, яскравими фарбами малюються подi© духа людського. Ось i тi
високостi, на якi здiйнятись може вiльний дух людський, а ось i тi
провалля, де на днi самому, скутий, як невiльник, плазу вiн у поросi й
темрявi... Ось, волочучи кайдани, покволом, вiками цiлими, проходять люди,
забитi, заляканi люди, i не насмiлюються звести очi на Хо, глянути
страховi в вiчi... Хо зна , що тiльки одиницi зважуються на се, а
зважившись, знаходять силу розбити кайдани... От, коли б хоч одиниць тих
було бiльше, може, не довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по
свiтах, може б, зложив вiн сво© кiстки в домовину, бо вже тi кiстки давно
просяться на спочинок... Ех, коли б... А тим часом страх владно пану на
землi, змага ться з приязнею, з чесними пориваннями, з обов'язком, ламле
життя, безсилими чинить не то поодиноких людей, ба й цiлi народи... Страх!
Прищеплений дитинi, виплеканий анормальними умовами суспiльними, вiн ста
чiпкою пошестю, робиться потугою, що таму вiчний поступ усього
живучого... Страх!.. Хо - страх! А який з його страх, коли вiн виразно
почува себе порохном, немiчною ру©ною, яку тiльки полохливiсть людська
жене з кiнця в кiнець свiта, наперекiр волi Хо робить його злим генi м
людськостi... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по пеклу... От i
тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на роботу! Хе-хе!
Ну, уставай, дiду, пора!..
Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звiвся, обгорнувся, як туманом,
сивою бородою й подавсь стежкою з лiсу на шлях.
А лiс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. Далi - дерева
затремтiли, стрепенулись, розгорнули листочки... Промiнь стрибнув на
полянку просто до звинених квiток, пташки заспiвали, комашня заметушилася,
лiс загомонiв, природа знов вiджила...
II
Вечiр. Дiти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик рокiв шести,
сидить долi бiля шафи й уважно буду з цурпалочкiв хату. Меншу, по другiй
веснi дiвчинку, забавля нянька, показуючи, як сорока варила дiтям кашу.
За столом, ближче до лампи, що крiзь молочний кльош розлива м'яке свiтло
по хатi, сидить iз шитвом мати. Вона рада, що дiти втихомирились. Ой, тi
дiти! Дво ©х, а такий галас справляють, що аж голова наморочиться. Але
тепер тихо. Чутно тiльки, як мурка на канапi кiт та нянька стиха
приспiву : "Соро-ка, во-ро-на дiт-кам кашу ва-ри-ла! На порозi
студи-ла!.." Дитина з щасливою усмiшкою розгорта дрiбненькi пальчики
пухко© ручки, намагаючись, щоб нянька показала, котрому сорока дала кашi,
а котрому голiвку скрутила. Урештi ся забавка докуча дитинi, вона почина
човгатись на руках у няньки, намагаючись до кота.
- Киця!
Але "киця" добре пам'ята болючi пестощi маленько© деспотки й
дипломатичне клiпа очима, не рушаючись iз мiсця. Аж ось нетерпляча ручка
досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. Кiт скулить очi,
жалiбно нявчить... далi ж, немов дiткнутий електричною iскрою, вирива ться
й тiка пiд комоду, лишивши на руцi мучительки червоний слiд гострих
пазурiв. Зчиня ться вереск...
- Що там таке. Марино? - кида роботу мати.
- Та то проклятий кiт дряпнув дитину...
- У тебе все щось станеться... Забав ©© зараз, чусш, як зайшлася...
Почина ться гуцукання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а!
Погана киця! ми ж тобi дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!"
Але надаремно. Дитина аж заходиться.
- Ну, цить же, цить! бо як пе будеш тихо, то я тебе зараз вiддам дiдовi
Хо...- сердиться нянька й пiдносить дитину до вiкна.- О, бач, сто©ть дiд
Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобi
©©, дiду Хо, на!..
Дитина здоровими очима вдивля ться в пiтьму, що чорнi поза вiкном, i
затиха... В очах, ще мокрих од слiз, малю ться жах... Так, тi очi бачать у
та мничiй пiтьмi постраха дiтей - Хо, страшного, бородатого дiда, з
величезною торбою за плечима, повною неслухняних дiтей. Якийсь холод
торка ться делiкатного дiтського тiла, щось бере з-за плечей, лячно так,
плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вiдрива очi вiд вiкна й
хова голову в няньки на грудях.
I знов тихо в хатi.
- Мамо! - збуджу тишу хлопчик, кидаючи свою будiвлю.- Мамо! А де тепер
сонце?
- Сонце?.. Сонце тепер спить.
- А де ж його хата? . - Отам за горою, де воно сiда ...
- Там, де живе лiсник Панас?
- Еге... Але тобi спати час, дитино. Дитина, однак, наче не чу
материно© уваги. Вона пiдбiга до матерi й спира ться ©й на колiна.
-_ Мамо! А чи сонце ма дiти?
- Ма .
- А де ж _вони?
- Де? а на небi... отi зiрочки, що вночi сяють, то се дiти сонцевi...
- А чом же вони тепер не сплять?
- Бо вони за день виспались, а тепер граються. Пауза.
- Мамо! я хочу до Петрика!.. Петрик - се син куховарчин, що бавиться
часом iз паничем.
- Не можна, Петрик слабий...
- А я йому занесу яблуко...
- Не можна,сказала.
- Ма-а-мо! Я хо-о-чу до Пе-е-три-ка!..
- _Ох, господи! Одно скiнчило, друге почина ... Цить менi зараз!.. Не
пiдеш.
- Ма-а-мо! до Пе-е-три-ка-а!..
- Чи не замовкнеш ти менi?.. Марино, а заклич-но дiда Хо!..
Марина пiдходить до вiкна й грюка в шибку.
- Дiду!.. дiду Хо!.. а йдiть-но сюди... а вiзьмiть-но собi неслухняного
панича!.. "Зараз!" - вiдповiда вона собi за Хо пiдробленим басом i
вiдходить вiд вiкна.
Хлопець добре розумi Маринину штуку; вiн не вiрить, щоб то Хо промовив
те "зараз" таким невдатним басом, однатс йому ста страшно. Вiн вiдходить
до канапки, як можна далi вiд вiкна, i почина бавитись папiрцем, бгаючи
його в човник. А тим часом фантазiя хлопцева вперто працю над фiгурою Хо.
Якi в нього очi? Мабуть, червонi, як у трусика... А нiс, певно, такий
довгий та гострий, як у куховарки... а може, ще довший... Борода бiла та
довга аж до п'ят... руки... Хлопцевi враз уявляються залiзнi тройчаки, що
стоять у стодолi - такi руки в Хо... конче такi... Йому ста ще страшнiше,
вiн бо©ться поворухнутись, бо©ться зустрiтись очима з та мничою пiтьмою,
хоч щось так i тягне його глянути в вiкно, так i тягне, так наче шепче
щось: "А подивись, а подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в
вiкно, зводить очi... i весь холонем Там, на чорному тлi шибок, щось
бiлi ... то Хо... Божевiльний жах охоплю дитину, поширшу зiницi, витяга
обличчя, ворушить волоссям на головi, душить за горло... - Дiти, спати!
Пора вже!.. Марино, клади дiтей спати!..- розтина ться голос материн й
будить, як зi сну, хлопця.
Марина ставить хлопця на молитву.
- "Отче наш, що на небi..." - непритомно проказу вiн за нянькою, а сам
дивиться вбiк, на вiкно. "Нехай буде воля твоя, як..." _Ой, там щось
руками маха, аж по вiкнi шкряба! - тремтить хлопець.- "Хлiб наш
щоденний..."
- Нянько, там щось дивиться в вiкно... я боюсь...
- Вигадуйте, вигадуйте, то таки вiзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте
знов: "Хлiб наш щоденний дай нам сьогоднi..."
Але хлопець уже не слуха няньки, вiн не може вiдiрвати очей вiд вiкна.
Те вiкно притягу його увагу, захоплю всi думки, запанову цiлою iстотою
дитини. У вiкно те дивиться чорна, та мнича темрява, повна фантастичних
iстот, усяких див, повна страхiття... I все се тиснеться до вiкна, зазира
в хату, ось-ось пролiзе крiзь дiрку в розбитiй шибцi або з лускотом
вiдчинить вiкно, кинеться на нього, наповняючи хату диким реготом...
Аж ось i лiжко. Хлопця роздягнено, вiн кута ться в ковдру. Нянька
поправля ще щось i гасить свiтло.
- Марино, посидь бiля мене... я боюся...
- Ото вигадали! Спiть, менi нiколи сидiти бiля вас...
В хатi ста темно i тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивля ться
в темряву, напружу слухи, боячись пропустити який зрадливий звук. Тихо.
Так тихо, що навiть калатання серця вида ться глухим стукотом молота по
чомусь м'якому. Ураз... трiсь!.. Що се? Увага хлопця збiльшу ться до
можливих границь... Уся кров збiга ться йому до серця, серце почина бити
на гвалт... О, знов щось зашелестiло, зашкрябало... То - Хо. Ось у чорнiй,
як чорнило, пiтьмi виразно бiлi борода його... ось простяга ться довга,
костиста рука... наближа ться до плечей, розгорта над ними сво© сухi
пальцi... Обгорнений невимовним жахом, утика хлопець голову пiд подушку,
скорчу ться пiд ковдрою, iнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога
меншим... щоб "страх" не мiг помiтити його... Вiн затамову навiть вiддих,
боячись подати знак життя, боячись зрадити свою присутнiсть у хатi...
А тим часом чу вiн, що бiля лiжка сто©ть Хо, й простяга над ним сво©
довгi, мов залiзнi тройчаки, руки, й черка ться сухими гострими пальцями
його плечей...
Холодний пiт вiд голови до п'ят облива дитину, божевiльний жах
побiльшу зiницi, вiдбира голос, деревить тiло... I довго так лежить бiдне
хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вiд жаху, мокре вiд поту, аж тривожний сон,
прилинувши, заспокою нарештi змордовану офiру полохливостi...
- Хе-хе-хе! - смi ться Хо пiд вiкном, де лежить хлопець.- Хе-хе-хе! I
жаль бере, i вiд смiху не можна здержатись! Смiшно, коли причиною страху
бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спiзна ться з почуттям
страху, не хутко зможе вiдкараскатися вiд нього... Зросте дитина, змужнi ,
i багато сил, вартих кращо© долi, змарну на боротьбу зi страхом, та ще
добре, як переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен? Гай-гай! -
хита головою Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь.
III
Наближа ться пiвдень, червцевий пiвдень, повний спеки й свiтла. Свiтло
хвилями лл ться з неба, сповня повiтря, несито пожира тiнi на землi,
заганя ©х пiд дерева, кущi, у гущину. На що вже бувають та мничi холодки,
а й туди хоч тоненькою цiвкою протиснеться воно i смi ться, раде, що
знайшло i там свого ворога - темряву... Тiльки в ту альтанку, що пiд
старезним волоським горiхом у садку, не пуска його дикий виноград,
звившись тiсно й щiльно в одну зелену стiну. Вже що не робить свiтло: i
зайчиком плига бiля альтанки, пробившись крiзь листя горiха, i золотою
сiткою пада на землю, i мигтить, i перелива ться, намагаючись присунутися
ближче до темного закутка - та ба! Нiяк не може. Стало на порозi альтанки,
зазира туди, а ввiйти - дзуськи! Однак воно помiча , що альтанка не
порожня. Там, на зеленiй лавцi, обкладенiй дерниною, сперши голову на
руки, сидить бiлява панночка з смутним обличчям. Бiдна! Скрiзь тепер
весело, ясно, свiт божий скида ться на рай - а вона суму . Потiшити б ©©,
попестити, та нiяк увiйти, бо та темрява розперлася в альтанцi, мов панi
яка,- i не пуска . На щастя, панночка нервовим рухом зрива листок
виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в зеленiй стiнi. Зрадiлий пустун
скаче промiнням у шпарку й трапля просто на стiл, наткнувшись на якийсь
папiр. Що воно за диво, папiр отой? Придивля ться до ного й чита збоку:
"Iнспектор шкiл народних". Пустун трохи злякався, перечитавши титул тако©
важно© особи, бо почува ться до деяких провин школярських, але незабаром
осмiлю ться й пробi га змiст паперу. В паперi сто©ть, що панна Ярина
Дольська наставля ться на вчительку в село С. Учителька! Адже й вчителька
маi право картати! I промiнь кида на дiвчину винуватий, благаючий погляд.
Однак обличчя дiвчинине, блiде й делiкатне, з виразом смутку та
внутрiшньо© боротьби, не ма в собi нiчого грiзного, що заспокою й
осмiлю пустуна настiльки, що вiн почина гратись iз грубою золотою косою
дiвчини, цiлувати ©© повнi уста, брови, зазирати в великi сивi очi. А
паннi Яринi не до пестощiв. Вона вiдсува ться вiд докучливого променя й
схиля ться над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папiрець
дорого коштував ©й! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити
боротьбу з собою, зi сво©ми звичками, поглядами, традицiями; мусила
посваритись iз батьком, якого так коха , довести до слiз та нарiкання
матiр. Але се була тiльки прелюдiя, i поки тяглася вона - дiвчина почувала
в собi силу боротися й перемогти. Тепер же, з папiрцем сим, мусить
початися акцiя, так нетерпляче очiкувана акцiя... i дивна рiч! Панна Ярина
в сю рiшучу й важну хвилину почува , що сили ©© меншають, слабнуть, що
вона вже не здатна до боротьби. Невже в не© стало енергi© тiльки на
прелюдiю?
Панна Ярина склада руки на столi й безсильно опуска на них свою
русяву голiвку.
Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дiдича.
Одягнена в оксамит i шовк, пересвiдчена, що найдрiбнiшi забаганки ©©
будуть заспоко нi, оточена ро м услужних бонн та служебок, вона стрибала
по великих кiмнатах палацу, по тiнистих алеях батькiвського парку.
Незабутня пора!
Одно тiльки дратувало Яринку, робило ©й навiть прикрiсть - се заборона
бавитися з селянськими дiвчатами та хлопцями... Фi! "Хлопськi дiти!" - якi
в них манери, яка груба мова, яка моральнiсть! Адже то "бидло", а не люди!
- чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пiд впливом оточення, мало-помалу
оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такi вiдносини до
"бидла", у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумiла, що мужикiв
сотворено лиш на те, аби орати батьковi ниву, служити за фiрманiв,
кухарiв, робiтникiв. Навiть бiльше. Вона сердечнiше вiдносилася до
справжнього бидла, нiж до то© "нижчо© раси". Коли для забави панночки
приводили перед ганок мале телятко або вiзник приносив щенят, Яринка
обiймала ©х, цiлувала, пестила, знаходила "чудовими", тодi як на дiвчину,
дочку наймички, не звертала вже найменшо© уваги, наче то була не людина, а
кiлок, забитий на свому мiсцi. Словом - Яринка стала панночкою, як i ©©
приятельки, сусiдки з iнших сiл.
Минали роки, збiльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. З одного
боку були пани, з другого - "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й
мусила позбутись думки, що все, що ©© оточу , належить до батька або може
бути куплене батьком за грошi. Ярина знала вже, що батьки ©© бiднiють i
хоч не показують сього перед людьми, навiть триб життя не змiнюють, але
почува ться вже потреба негайно© лiквiдацi© iнтересiв для забезпеки хоч
неласого шматка хлiба.
Тим часом дозвiлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупi з
допитливим розумом напрямили дiвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнi
томiв, Ярина вмiла, однак, зiбрати в головцi промiння мислi, розкиданi
там, вiдгукнутися серцем на чеснi й високi поривання. Природна щирiсть
стала тут у пригодi. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з ii
дотеперiшнiм свiюглядом, викликала цiлу бурю в молодiй, не змiцнiлiй ще
душi, але мур, що вiддiляв ©© вiд села, валився й вiдкривав не бидло, а
справжнiх людей, з людськими iнтересами, болями й радощами. Ярину
зацiкавило се невiдоме ©й "мужицьке царство", Вона почала придивлятися до
нього, наскiльки се було в ©© змозi, i налякалась темноти й убожества, що
панували там. Боже! побiч жиють люди, брати ©©, i нидiють у темрявi та
злиднях, коли вона збитку ться працею рук ©х! Чи ж пiсля сього можна
назвати себе людиною? Чи ж пiсля сього можна добачати в собi образ
божий?.. Нi, годi! Розбити пута, що вiд вiку сковують бiлi, неробучi руки,
скинути полуду з очей i чесно та смiливо звернути скривдженим те, що до ©х
належить. Доволi бути лялькою, коли людина - то людина, i довести се треба
дiлом, а не словом.
Дiвчина запалилася до працi, до дiяльностi, поклала присвятити життя
сво для тих, що досi працювали на не©. Так справедливiсть каже. Вона буде
вчителькою, вона понесе свiтло в темряву, потiху - смутковi, помiч -
убожеству. А що вдома на не© чека буря, так що ж, хiба вона не винесла