Вишня Остап. Мисливськi усмiшки (збiрка)

Не лiс там у загонщикiв, а пекло. - Га-ла-ла! Тю! Го-го! Ух! Ох!
Та-ра-ра-ра! - Пекло це пряму на вас. Отут уже держiться. Тут уже кожний
трiск гiлки - то трiск усiх ваших нервiв. Падiння шишки з ялинки - атомна
бомба. Стрибок зайця - мiнiмум стрибок жирафи. Лисиця - тигр. А ви ж
зайцiв i лисиць не стрiля те. Боже борони! Найтяжчий злочин - стрiляти на
вовчiй охотi в щось iнше, крiм вовка. I от, нарештi, iде вiн. Я його,
товаришi, не тiльки на око впiзнаю, я його ходу за сто метрiв знаю, я чую
його ством сво©м усiм. I от - мiж кущами - мельк! - сiре. Раз на мене -
вважайте, що вовка нема. З першого пострiлу. А там iще - пострiл, там
пострiл. А якась роззява то й не помiтить. А дехто, помiтивши вовка, - на
грушу. Бува й таке. А дехто й собаку, замiсть вовка, стукне. Бува й
таке. Наближаються гонщики:
- Скiльки взяли?
- Трьох!
- Скiльки пройшло?
- Два!
- Ех, ви! Як же це ви зiвнули?!
I от тодi на узлiссi оповiдання про колишнi облави...
- А тодi, пам'ятаю...
- А тодi...
- А раз...
Та що там говорити...
Кiндрат Калистратович аж упрiв, оповiдаючи про вовчу облаву. Очi йому
блищать. Почервонiв увесь.
Слухачi зачарованi...

IV
Iдете, значить, ви на Попiвське.
Обабiч дороги, аж ген-ген - куди око дiста , закучерявилися зеленi
вруна колгоспно© озимо© пшеницi.
А за зеленями, на пагорках, чорнi , нiби воронове крило, колгоспна
зяб...
Аж ось мчить з гори вiз. Кобильчина летить галопом. На возi сто©ть
громадянин, кашкет йому набакир, в лiвiй руцi вiжки, а в правiй - батiг,
що загрозливо навис над кобильчиною:
- Н-н-н-о! Н-н-н-о!
- Куди летиш, дядьку?
- Вовк!
- Де?
- Отам, на горi, на пшеницi! Мишку ! Н-н-но! Кiндрат Калистратович, як
старий i досвiдчений убийвовк, резюму :
- Нiчого вдивительного нема! Може бути! Старi вовки, розлюченi, що
нiчого не бояться, iнодi виходять i вдень помишкувать на поле. Бува .
Сiпни, Петре, конi, може, справдi побачимо...
Пiдтюпцем вибира тесь на гору. Праворуч од дороги пшениця пiшла схилом
до рiчечки. За рiчкою весь у вербах невеличкий хутiрець.
- Он! - аж скрикнув Кiндрат Калистратович. Справдi, серед великого лану
озимо© пшеницi сто©ть сiрий звiр. Вiн нахилив голову i щось нiби винюху .
Потiм почина гребти лапою землю.
- Хлопцi! - шепотить Кiндрат Калистратович. - Один стрибай тут i,
пригнувшись, до рiчки. Другий iзстрибуй трохи далi. Петре Iвановичу, ви
станете отам за пагорком, а я спущусь до он тi © вербички. Поволеньки
сходьтесь i наганяйте його на мене. Я не промажу. А ти, Петре, ©дь собi
потихеньку дорогою та спiвай, щоб вiн на тебе поглядав. Пiшли.
Всi, попригинавшись, розбiгаються, як наказав старий i досвiдчений
убийвовк Кiндрат Калистратович, i починають оточувати звiра. Звiр, видать,
не дуже полохливий, бувалий звiр, бо не видно, щоб дуже нервувався.
Побачивши, що до нього наближаються люди, вiн потихеньку почав одходити, i
тодi тiльки, як гарячий Петро Iванович, не витримавши, побiг за ним, -
легеньким скоком подався на хутiрець, прямiсiнько на Кiндрата
Калистратовича.
Пiдпустивши звiра метрiв на п'ятдесят, Кiндрат Калистратович вистрiлив.
Звiр дико зааяяйкав, пiдстрибнув i вдаривсь об землю.
Кiндрат Калистратовнч його вдруге... Раптом iз садка крайньо© хати
одчайдушний крик:
- Тату! Нашу сучку вбили!
I на пострiли, i на крик вибiгають чоловiка з п'ять хуторян...
Тут дозвольте хвилин на п'ять перервати оповiдання...
А через хвилин п'ять ясно вже було все:
- П'ятдесят i не менше!
Зiйшлися на тридцяти.
- Та заберiть семеро цуценят, бо чим я ©х годуватиму!
дучи далi, Кiндрат Калистратович говорив:
- Нiчого вдивительного нема, що вовк виходить i вдень мишкувати на
поле...
А подумавши трохи, нiби сам уже до себе, додав:
- Тiльки ж той був без цуценят.
1945

ВАЛЬДШНЕП
- Що, може, на вальдшнепiв по©демо? - запитав я свого вiрного товариша
по охотi. - Воно хоч i пiзнувато, висипки вже далi на пiвнiч посипали, -
та, проте, може, ще ж якийсь забарився й у нас. Та й Ральфа треба
перевiрити, чи не забув вiн за зиму, як стойку робити! По©дьмо,
провiтримося трохи.
- Нi, не по©ду! Весняно© охоти я не визнаю! Та й тобi не раджу! Я -
ворог весняно© охоти!
- Чому? Навеснi в лiсi краса яка!
- От тому, що краса, я й ворог!
I замислився-замислився мiй вiрний товариш.
А потiм пита :
- Ти молодим коли-небудь був?
- Зда ться, - кажу, - був! Та й що з того?
- Було й менi, - вiн каже, - колись вiсiмнадцять лiт. I були в мне тодi
очi, як сливи, i кучерi, як пiсня. I була тодi весна. А Галя, що жила, як
пiти поза садком та перейти леваду, так Галя та, повiр менi, була краща,
як весна. Тако© постатi, таких очей, тако© коси, такого голосу i такого
погляду, - от заприсягаюся тобi! - нi в кого в свiтi не було! Мо© очi i
мо© кучерi, i все, що в грудях мо©х билося й горiло, було для Галi, а
Галин погляд був для мене.
- У суботу, Галю, ввечерi, як тато з мамою поснуть, прийду, - сказав я
Галi.
- А я чекатиму. У клунi, - зашарiлася-зашарiлася Галя.
Настала субота.
Ой, як же довго, довго в ту суботу не вечорiло! I цiлiсiнький день
лилося з грудей тодi в мене:
Коли б уже вечiр,
Та й повечорiло...
I довго батюшка то© суботи вечерню правив, i тато якось тодi
довго-довго у дворi поралися, i мати - все щось товчуться, все
товчуться... I чого, - ти менi скажи, - в отакi суботи час не рисаками
©здить, а волами, та такими ж ледачими, що всi б бичi i всi батоги на них,
клятих, потрощив би?! Аж ось батьки полягали i поснули. Яку ж я того
вечора сорочку одягнув, як же я сво© кучерi розчесав, як же я чоботи
вимастив! А сукняна чумарчина на однiм плечi, як пiр'©ночка. I пiшов. Нi,
брешу: не пiшов, а полетiв. Поза садком. Панський тодi той садок був.
Липами весь обсаджений. Великими, великими липами. I був тодi мiсяць май.
I липове листя ледь-ледь тiльки розтулилося, обгорнуло вiти i
потихесеньку-потихесеньку шепотить. А мiсяць на липи ковшами золото сипле.
I цвiв бузок, i конвалi© цвiли. I солов'©, а солов'©!! Щось неймовiрне!
Особливо менi врiзався втямки один. Вiн не спiвав, вiн ридав над сво ю
коханою, що десь недалечко вiд нього, пiд кущем обгорнула сво©м тепленьким
тiльцем шоколаднi я чка. Вiн благав ©©:
Люби! Люби! Люби!
Цiлуй! Цiлуй! Цiлуй!
На хвильку зупинився i знову: "Люби! Люби! Люби!"
I кожне оте його "люби!", кожне його "цiлуй!", вилiтаючи з гарячих
солов'©них грудей його, обгорталося пахощами бузку й конвалiй i вiночком
квiтчали трепетне серце його кохано©, що грiла пiд кущем майбутнiх
солов'яток сво©х.
I йшов я, пам'ятаю, через леваду... Вузесенька, вузесенька стежечка
понад струмком. Струмок iз камiнчиками гра ться: пiдбiжить, плюсне на
камiнчик, блисне смiхом i побiжить далi. А над левадою - нiжнi-нiжнi шати
з золотого серпанку, прозорi-прозорi, як Галинi очi, - прозорi, аж до неба
од зелено© на левадi трави золотi шати. А далi верби стоять, стоять - анi
шелесть! - думу думають. За вербами Галин город, а з городу до двору
перелаз... I от я на перелазi. Став. Серце тьох-тьох-тьох!
...Коли це хтось як тьохне мене билом межи в'язи, так я тiльки - ой!
- До Галi, гемонський хлопець?! Я тобi дам Галi!
Звiдти до левади я бiг, мабуть, швидше, нiж до перелазу.
Я впав на левадi в траву i зубами ту траву рвав.
Я плакав. Плакав не з болю - нi. Я плакав, бо я Галi не бачив.
Давно це було...
А й тепер, коли iнодi умовляють мене по©хати на весняне полювання, i я
стану де-небудь над озерцем i бачу, як на качачий крик, крик, у якому i
хотiння, i прохання - та де прохання, - молiння! - коли на такий крик
мчить зачарований селезень i каменем пада в воду, - прекрасний, як казка,
в сво му весняному вбраннi, як писанка, всiма кольорами розмальований, - я
завмираю. Отакий я бiг левадою до Галi...
I коли я пiдiймаю рушницю й беру його на мушку, я не селезня бачу на
озерi, я бачу себе на перелазi i... опускаю рушницю! Нi, друже мiй,
навеснi я не полюю.
Люблю я полювати восени. I качку, i вальдшнепа, i все...

Вальдшнеп, або лiсовий кулик, - благородна птиця, трохи менша як наш
голуб, темно-рудуватого кольору, з довгим, як у всiх куликiв, дзьобом i
довгими ногами. Птах вiн, як сказано, лiсовий, у нас не виплоджу ться, а
тiльки перелiта : навеснi, коли мандру на пiвнiч, на мiсця свого
гнiздування, i восени, коли поверта ться у вирiй.
Тодi в чагарниках, а особливо на узлiссях, з'явля ться у нас на Укра©нi
вальдшнеп, i поодинцi, i цiлими табунами, так званими висипками.
Отодi ©х i полюють.
Полюють з лягавими собаками i на "тязi"...
Тяга - це та сама рiч, про яку Iван Сергiйович Турген в сказав:
- "Ви зна те, що значить стояти на тязi?"
Отже, на тязi можна стояти.
Але стояти, як ви зна те, можна й на вулицi, i в кiмнатi можна стояти,
i на стiльцi, i на столi ми сто©мо.
Так - тяга не подiбна нi до вулицi, нi до стiльця, нi до кiмнати. Тяга
- це зовсiм навпаки.
Тяга - це коли навеснi чи восени вальдшнеп перелiта , "тягне" - з
одного мiсця на друге. Вранцi й увечерi.
Бува це здебiльша над ярком, над балкою, коли, примiром, у вечiрнiй
сутiнi миготить понад деревами, з характерним хроканням, силует
вальдшнепа.
I ви його стрiля те.
Ви йдете на тягу заранi, щоб вибрати до сутiнку мiсце, обдивитися,
примiрятися.
Осiнь...
Лiс сто©ть задумливий, печальний: йому ось-ось треба пишне сво вбрання
скидати, пiдставляти сво© вiти дощам холодним, хуртовинам снiговим.
Листя з суму жовтi , а деяке з туги кривавиться.
Ось пада кленовий лист, - умер вiн, одiрвався з рiдно© йому галузки i
пада .
Вiн не пада сторч на землю - нi.
Йому так не хочеться йти на вiчний спокiй, лежати i тлiти серед
завмерлих собратiв сво©х...
Вiн кружля на галявинi, то вгору пiдноситься, то хилиться до землi.
Ой, як не хочеться йому тлiти!
Останнiм конвульсiйним рухом вiн порива ться вгору, до свiтла, до
сонця, що так пестило його, так голубило...
Але нема вже сили в кленовому листу, нема вже життя в нього, пада
кленовий лист на землю i затиха ...
Навеснi на його мiсцi молодий буде лист, зелений, вiн з вiтром
розмовлятиме, хапатиме жилками сво©ми сонячний промiнь, пiд дощем
купатиметься й росою умиватиметься.
Щоб потiм умерти...
Старе оджива , нове - народжу ться.
- Хор! хор! хор! - чу те ви вальдшнеповi "позивнi".
- Б-б-бах!
-- Ну що? - кричить вам з другого кiнця балки приятель. - Пудель?
- Пудель! - одповiда те ви.
- Я так i знав! - iронiзу приятель.
А ви собi дума те:
- Слава богу, що пудель! Хай собi пташечка живе!
З собакою так само дуже iнтересно полювати вальдшнепа.
З хорошим, певна рiч, собакою.
Стойка... Пiль!.. Бббах!.. i т. д., i т. iн.
А менi зда ться, що не так навiть iнтересно полювати вальдшнепа з
собакою, як про те розповiдати.
- Ральф мiй... Не встиг я вилiзти з трамвая в Свя-тошинi, дивлюсь - вiн
уже потяг. Я за ним. Тягне, тягне, тягне... Я за ним... Уже й Iрпiнь
проминули, а вiн тягне... Бачу, вже ось-ось Коростень, а вiн тягне...
- Слухай, - перебива один iз гостей, - давай вип' мо та закусимо,
потiм уже хай вiн далi тягне...
1945


ДИКА КОЗА
Ю. В. Шумському

Благородна тварина - дика коза.
Благородна i сво ю постаттю, коли, струнка й нiжна, сто©ть вона серед
кущiв лiщини або на зеленiй квiтучо-пахучiй галявинi лiсу нашого чарiвного
чи коли, спустившись до Сули, до Росi, до Горинi, грацiозно нахилившись,
студену воду п' .
Благородна i в стрiмкому вихорi-льотi, коли, налякана, не бiжить, а
стелеться над чагарником, над кущами, чи помiж дубо-клено-ясенових
стовбурiв...
А ще благороднiша вона тим, що через не© i завдяки ©й можна виявити
дуже несимпатичну породу роду людського, ту породу, що ганьбить почесне
звання охотника - людини, якiй назва браконь р. Браконь р - це, власне
кажучи, людина тiльки зверху: в не©, коли починати знизу, - двi ноги,
черево, груди, двi руки, писок, баньки, голова й кашкет або капелюха на
головi.
У баньках (у людей цi штуки звуться - очi) нема нi радостi, нi суму,
самi тiльки хитрощi. У людей очi дивляться, а баньки в браконь ра -
бiгають.
Серця в браконь ра нема. Замiсть серця в нього торбочка з м'язiв.
Торбочка ця в нього спецiально для того, щоб сильно дуже калататися,
коли хтось тюкне.
Оце й - браконь р.
Так ще раз кажемо, дика коза допомага виявляти серед людей отих
вилюдкiв-браконь рiв, хоч i платить за це сво©м життям.
Дику козу полювати заборонено.
Тiльки з особливого дозволу можна одстрiлювати певного часу
самцiв-цапiв, а браконь ровi закон не писаний, вiн iде в лiс i винищу i
цапiв, i кiзочок, i маленьких козеняточок.
Нам нiколи не доводилося бачити браконь ра за його пiдлою роботою, але
ми уявля мо собi, як може лупати вiн сво©ми баньками, коли кiзочка
дивиться на нього сво©ми печальними-печальними, повними слiз очима i
вмира ...
I яка школа, що ©© благородство не дозволя ©й плюнуть тому звiровi
межи його баньки?!

Браконь р - хитрюща бестiя.
Юрiй Васильович Шумський, чудесний артист i чудовий охотник, - дехто,
примiром, каже, що вiн охотник кращий, нiж артист, дехто то© думки, що з
нього, навпаки, артист далеко кращий, нiж охотник, а ми - такого погляду,
що коли вiн такий охотник, як артист, то таки справдi вiн прекрасний
охотник, - так Юрiй Васильович розповiв нам таку пригоду.
- Зайшов, - каже, - якось до мене земляк.
- При©здiть, - просить, - та й при©здить до нас у Дзвонкове пополювати.
А то чомусь увесь час в степах Укра©ни охотитесь.
Зiбрались ми кумпанi ю й по©хали. По©хав, - каже Юрiй Васильович, - я й
зо мною Платон Кречет, Галушка й дзвонар Квазимодський iз собору Паризько©
богоматерi. При©хали ми у Дзвонкове, зупинилися в земляка, перекусили - й
зразу в лiс. Тiльки-но в лiс увiйшли, коли це - бббах! - i недалечке. Ми
туди. Зирк на галявинцi хтось бiля вбито© дико© кози вовтузиться. Я як
крикну:
- Стiй!!
Ви ж самi розумi те, що робиться з браконь ром, коли вiн почу "стiй!"
Це на нього так вплива , як батiг на рисака. Вiн за козу i - в довго©. Ми
за ним! Усi вчотирьох! Галушка з Квазимодським трохи вiдстали, а я та
Кречет по п'ятах за ним. Прибiга мо в село, помiтили в яку хату вiн
ускочив. Убiгли й ми в його хату, ну, може, хвилин через три, як ускочив
вiн.
- Де коза?пита мо.
- Яка коза?
- Дика коза, що ти в лiсi тiльки що вбив?
- Та я й у лiсi не був!
Жiнка його над колискою сто©ть, нахилилася, дитину году .
- Люди добрi, - озвалася жiнка, - таж вiн iз хати нiкуди не виходив!
Ми шукать. I в печi, i на печi, i пiд полом, i в миснику, i за
мисником, i в помийницi, i в дiжi, i в сiнях, i в комiрчинi - нема!
Ми й у коморi, i в хлiвi, i в свининцi, i пiд свининцем - нема!
Пiдбiгли Галушка з дзвонарем Квазимодським, - та всi вчотирьох по всiх
закутках, по всiх закапелках.
Облазили скрiзь, де можна, де й не можна - нема!
Увiйшли ми в хату, вiдпочили i знову до хазя©на:
- Де?
- Та чого ви, - каже, - до мене присiкались?! У лiсi я не був, нiяко© я
кози не вбивав!

Тодi я вже до нього ладиком:
- Слухай, - кажу, - чоловiче! На власнi ж очi всi ми бачили, що козу ти
вбив, що з козою ти додому бiг i з козою в хату вскочив! Де вона, кажи!
- Та то ви помилилися! То, може, сусiда, а не я! Я вдома сидiв!
- Нi, - кажу, - не сусiда, а ти!
Та, вже ви зна те, i злiсть мене бере, та й цiкавiсть розпина , де
можна козу так заховати?! Ми ж усе облазили i не знайшли.
Тодi я йому кажу:
- Слухай, дядьку! Даю тобi слово, що нiкому нiчого не скажемо, нiчого
тобi не буде, коза залишиться тобi, - скажи, де ти ©© так заховав, що ми
знайти не можемо? Де?
Вiн довго думав та й каже:
- А нiчого не буде?
- Та нiчого! Слово даю!
Тодi вiн до жiнки:
- Покажи!
Жiнка його вiдхилилася вiд колиски:
- Ось вона! Я ©© груддю годую!
Пiдходимо: справдi, лежить у колисцi невеличка дика коза, над якою в
скорбнiй матернiй позi весь час стояла браконь рова дружина.
- Отакi браконь ри! - закiнчив оповiдання Юрiй Васильович Шумський.

Хитрюща бестiя - браконь р. I шкiдлива бестiя - браконь р.
Та проте й з ним боротися можна.
Повертаючись одного разу з охоти, зайшов я по дорозi до давнього мого
знайомого Максима Тудистрибни перепочити та молочком пiдкрiпитися.
Давно вже, рокiв чи не з п'ять, я Максима не бачив. Зайшов. У хатi сама
Максимова жiнка.
- Драстуйте, - привiтався я.
- Драстуйте! Давненько вас не чуть!
- Занiколилося, - кажу. - А Максим же, - питаю, - де?
- В оборi пора ться. Зараз увiйде!
- Чи не можна, - питаю, - у вас молочка?
- Е! Молочка?! "Не видо©ли бичка!" - вiдповiда Максимиха.
Здивувався я крiпко: така завжди привiтна жiнка i нате вам!
А вона до мене:
- Нема, - каже, - молочка! Коза корову з'©ла!
- Як?
- А так! - каже.
Коли ось i Максим у хату.
Привiталися.
- Давненько, - кажу, - вас не бачив, Максиме! Мене робота не пускала, а
ви ж у мiстi бува те, чому не заходили? Ранiше було частенько
навiдувались!
А жiнка од печi:
- Козу полював!
Я сиджу й нiчого не розумiю.
Максим махнув рукою:
- Та!
- Що таке, - питаю, - Максиме? Розкажiть!
- Три роки дику козу полював! - ще раз махнув вiн рукою.
- Три роки? Як це - "три роки"?
- А так.
- З рушницею?
- Та де там з рушницею!!
- Аз чим?
- З iзоляцi ю.
Та й розповiв менi Максим таку iсторiю:
- Пiшов я з рушницею в лiс, може, думаю, де зайця пiднiму. Вийшов на
личакову поляну, зирк! - а передо мною, ну, не далi, як до комори, стоять
двi й дивляться на мене. Отут у мене як затiпа ться! Не витримав:
приложився - ббах! - одна на мiсцi! А друга втекла! Я бiжу до не© i свiту
пiд собою не бачу! Прибiг, здiймаю череска, путаю ноги! А руки тремтять, а
ноги тремтять! Нiчого й не бачу, нiчого й не чую! Коли хтось по потилицi
менi як шарахне, так я сво©м лобом об козинячий тiльки - лусь! А в очах
огники тiльки - блись! блись! блись! Отямився, а передо мною лiсничий. Ну,
далi самi вже зна те: суд i три роки з iзоляцi ю!
- З iзоляцi ю та ще й без корови! Бо поки його три роки за козою
носило, я й корову продала! Охотник! - додала з притиском Максимиха.
- I рушницi нема? - питаю.
- Та на лиху годину ота рушниця?! Як i пiду коли-небудь на козу, то
тiльки з жiнкою i тiльки на Житнiй базар!
- Навчило одного браконь ра, - подумав я сам собi. Можна ©х усiх,
браконь рiв, навчити, треба тiльки як слiд за це дiло взятись.

Полюють дику козу здебiльша загонами, гучками. Облавою, одне слово.
Робиться це з дозволу вiдповiдних органiзацiй, колi© провадиться так
званий одстрiл цапiв-самцiв.
Для охотника труднощi полювання на козу полягають у тому, щоб не
помилитись i не бахнуть замiсть цапа козу-самицю.
- Ну, а як ти його в лихо© години розбереш, коли воно повз тебе не
бiжить, а стелеться, летить i на мушцi воно в тебе одну мить, - скажiть,
як ти розбереш, чи коза воно, чи цап?! Прибрiхують тi мисливцi, що кажуть:
- Я, мовляв, нiколи не помилюсь! - з сумом казав менi оце якось
прекрасний, досвiдчений, старий уже мисливець. - Ну, й трапляються,
звiсно, конфузи, коли замiсть цапа дивиться на тебе печальними очима
кiзочка... Дуже непри мна та до того ще й кримiнальна справа!
диний, на нашу думку, спосiб не помилитися, чи коза повз тебе летить,
чи цап, - такий.
Коли ви помiтите, що десь у кущах щось шелестить, виймайте шматочок
хлiбця i, простягаючи його в руцi, кричiть:
- Кiз-кiз-кiз-кiз!
Вона, звичайно, зупиниться.
Ви зразу ж питайте:
- Чи ти коза, чи ти цап? Вона зразу ж вам:
- Я - коза! А цап позад мене летить! Туди дивисьi
Гав тут ловити не можна! Дiалог з козою ма бути стенографiчний, iнакше
втеря те цапа.
Трапляються випадки, що цап, зупинившись на ваш заклик - кiз-кiз! -
стане перед вами i, щоб вас обдурити, мекне басом:
- Я - коза!
Але в цей час ви встигнете помiтити в нього рiжки й борiдку, коли вiн
не поголиться. А й взагалi цапи без бороди i без рiжок! Тодi вже
дивiться туди, куди вам ближче!
I бабахкайте!
Убити цапа - це цiла подiя в життi кожного мисливця.
Траплялося й менi вбивати.
- Заходьте, - запросив мене добрий мiй знайомий i старий охотник, -
завтра до мене! Дикого цапа встрелимо! Дозвiл маю!
Я зайшов, зарядивши рушницю "чотирма кулями".
- Рушницю, - каже мiй знайомий, - поки що розрядiть i повiсьте та йдiть
сюди й сiдайте, поговоримо!
Щоб довго не балакати, - убив я тодi чи не цiле здоровенне блюдо дикого
цапа! Ох, i смачна ж дичина! Хазяйка вже аж кривиться почала! А я б'ю, а я
б'ю!

Яка ж благородна тварина - дика коза! I в лiсi, коли сто©ть, i коли
вона летить-стелеться, i коли вона браконь ра виявля . Благородна вона й
на блюдi!
1946


ДИКА ГУСКА
Дика гуска - це таки справжня гуска, тiльки - дика.
© можна ©сти, - так, як i свiйську гуску, - з пряженою капустою або з
яблуками, з гречаною кашею i так.
Рiзниця мiж дикою гускою й свiйською гускою та дикою качкою така, що
дика гуска нiколи не плодиться в нас на базарах, i для того, щоб ©©
смажити навiть так, без пряжено© капусти й без яблук, - ©© обов'язково
треба заполювати.
А заполювати дику гуску не легко, бо вона в нас на Укра©нi дуже-дуже
рiдко плодиться, а тiльки перелiта навеснi на пiвнiч, а восени - на
пiвдень, - отже, тiльки ранньою весною й пiзньою осiнню можна
похвастатися, що:
- Та, - мовляв, - гусей там набив! Приходьте!
Говоримо ми це без нiяко© пихи, говоримо ми це iз скромнiстю,
властивiстю, як ви зна те, притаманною кожному справжньому мисливцевi.
Полювали ми з приятелем пiзно восени дикi качки на рiчцi Оскiл, на
Куп'янщинi.
Рiчка Оскiл - чудесна рiчка, з прозорою, лагiдною водою, з очеретами та
пахучою осокою по берегах, з затоками й рукавами, з широкими на лiвому
березi луками, що дивляться на свiт божий незчисленними очима-озерами,
порослими зеленими-зеленими шовковими вiями.
Та й не тiльки цим славна рiчка Оскiл, а славна вона найбiльше тим, що
водиться в нiй дуже рiдкiсна риба - верезуб.
А може, й не верезуб, а щось iнше, а тiльки я прекрасно пам'ятаю, що
один рибалка дуже давно нам розповiдав, що в ©хньому Осколi таке плава ,
що бiльше такого нiде не плава .
Ну, бог з ним, хай плава .
Полювали ми, значить, полювали там дикi качки, довгенько щось полювали
та й заполювали дику гуску - казарку.
Правду, як i завжди, казавши, дика гуска ота повз нас i не летiла, i не
пливла, проте ми ©© заполювали.
Як це робиться, говорити не буду, бо у всякого мисливця у полюваннi
сть свiй стиль, отже, трудно менi все це типiзувати, щоб зрозумiло було
всiм.
Заполював гуску мiй приятель, бо в нього було бiльше набо©в, а я свого
гаманця забув удома.
Але вiн мене заспоко©в.
- Ти, - каже, - не хвилюйся i з заздрощiв не мiнись: ©стимемо разом!
Казарка була бита на крило, а так бiльше нiчого в не© прострелено не
було, i вона собi ходила, i навiть доки ми збиралися ©хати на станцiю,
ходила по хатi й почала вже ©сти крихти з паляницi й пити воду.
Ми довгенько збиралися ви©здити на станцiю, довгенько й дуже любо та
мило прощалися з хазяями, де зупинилися, бо дуже вони були симпатичнi
люди, потiм спiвали отi ©, як пак вона? - та отi ©, що ото:
Де ти, хмелю, хмелю, зимував,
Що й не розвивався...
Як ©хали на станцiю, спiвали вже не про хмiль, а про огiрочки:
Сама буду поливати
Дрiбною сльозою...
А хазя©н, сидячи на возi, дуже голосно й високо-високо виводив:
...сльо-о-з-о-о-о-о-о-ю!
Так голосно й так високо, що вискакували з дворiв люди й дивилися нам
услiд.
- Що воно таке? - питалися вони.
- Охотники по©хали!
Спiвали ми аж до само© станцi©.
На станцi© сердечно попрощалися з хазя©ном i сiли у вагон.
Нам з приятелем хотiлося спiвати ще й у вагонi, але на бойовi й
геро©чнi пiснi в нас не вистачало вже в голосах металу, i спромоглися ми
тiльки на журно-мiнорне:
Думи мо©, думи мо©,
Лихо менi з вами.
Дiйшли до запитання:
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину? -
та й замовкли.
Позiхнули й сказали один одному:
- Будемо, мабуть, спати!
А гуска-казарка з нами.
Лашту мося ми спати.
Кошика, куди б можна було посадити казарку, в нас не було, до авоськи у
той час людство ще взагалi не додумалось, - постала, отже, проблема, де
гуску приткнути.
хали ми у м'якому вагонi.
Приятель таки додумався.
- Я, - каже, - вiзьму ©© до себе, на верхню полицю! За мною вона й
сидiтиме! Сплю я не дуже мiцно, скорше - сторожко я сплю, от я ©©
утихомирюватиму, як вона занепоко©ться!
- Ну, - кажу, - добре!
Полягали.
Прокинувся я вранцi, дивлюсь - сидить мiй приятель, спустивши iз
верхньо© полицi ноги, й мугиче:
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?
- Чого, - питаю, - тако© сумно© та ще й зранку? Приятель, нiчого не
кажучи, простяга позад себе руку, щось таке бере й показу . Дивлюся:
казарка. Але вже не жива, а мертва.
- Упоко©лась, - питаю. - Як же це так?
- Виходить, - каже, - приспав! А я ж сплю не дуже мiцно, - скорше
сторожко я сплю! I от бачиш!
- Та бачу, - кажу. - То ти й спiвав би вже:
Чом вас лихо не приспало,
Як я дику гуску?
Дискусi© про те, як вважати тепер гуску: чи ©© забито на полюваннi,
тобто вона законна дичина, чи вона упоко©©лася власною смертю, тобто вона
дохла, - тривали недовго.
Ухвалено було вважати ©© за законну дичину, бо ж ©© таки було, хоч i на
крило, а проте пiдстрелено, i що вона, як дуже часто трапля ться з
пiдранками, потiм потихесеньку дiйшла.
А про те, що казарка спала з приятелем на верхнiй полицi, у м'якому
вагонi, в по©здi Куп'янка - Харкiв, забути i нiкому не говорити.
Так i зробили.
Гуску з'©ли по при©здi на другий день.
Усi крiпко хвалили смачну дуже гуску, а хазяйка одрiзала в не© крила,
стулила ©х, нiби як вiялом, i заходилася прибивати ©х якраз проти
писемного стола в кабiнетi мого приятеля, щоб i кабiнета прикрасити i щоб
крила тi повсякчасно нагадували йому щасливе його полювання на диких
гусей.
Приятель дивився на таку до себе увагу та лагiдно й каже дружинi:
- Дякую тобi, мо серденько, за таку твою увагу до мене, але я дуже
тебе прошу: прибий цi крильця у себе над туалетним столиком, бо вони дуже
красивi, вони так оздоблять твою кiмнатку! Та ще до того це буде мiй тобi,
мо серденько, скромний подарунок.
Та й поцiлував мiй приятель свою симпатичну дружину.
А вона його поцiлувала.

Як вороги взагалi весняно© охоти, ми здебiльша полювали дикi гуси
восени, коли вони летять у вирiй, зупиняючись у нас, щоб вiдпочити й
попастися на смарагдових врунах буйно© озимини.
Вночi вони пасуться, а вдень прилiтають на озера i плавають собi,
весело гегочучи.
Одно кепсько, що нiколи вони не плавають бiля берега, а плавають серед
озера, озера вибирають великi, так що заполювати ©х дуже й дуже нелегко.
Дика гуска - птиця вельми обережна й вельми сторожка, пiдкрастися до
не© важко.
Випадково, ясна рiч, може на вас налетiти табун гусей, випадково iнодi
можете й натрапити на гусячу зграю, виткнувшись зненацька з-за очерету, -