Вишня Остап. Мисливськi усмiшки (збiрка)

Пливуть гуси. Великий табун панських гусей пливе! Коли це гусак як
закричить - ге-ге-ге-ге! - та по водi крилами ляп-ляп-ляп! Гуси з криком
усi врозтiч! Гусак ще раз - ге! - та крилами - ляп! - i нема гусака!
Пiрнув пiд воду! А на тому мiсцi, де гусак плив, щось як ляпне по водi
нiби чорною лопатою! Лясь! Тiльки хвилi водою пiшли. Я тiльки:
"Свят, свят, свят! Чорт, пане, чорт!" А пан у крик:
"Давай ружжо! Сом гусака ковтнув!" Де там давай, хiба туди ружжо
дострелить, на отаку глибочiнь?! Про-о-пав гусак! Отакi соми бувають!
- Невже-таки сом гусака ковтнув?
- Не вiрите? А ви хiба книжки Сабан ва не читали? Менi пан ©© читав.
- А хто такий Сабан в?
- А мисливець такий знаменитий колись був i рибалка, що книжки
понаписував: i про рибальство, i про полювання, i про мисливських собак.
Пан казав, що дуже хорошi книжки понаписував Сабан в. Професор вiн був,
чи що... Так у тих книжках написано, що колись було впiймано сома вагою на
400 кiлограмiв! Он який сом! 25 пудiв сом! Не сом, а корова! Так що ви
гада те, що вiн гусака не проковтне? Та ви послухайте, що далi з тим сомом
було. Да... Вирiшили ми з паном, або, вiрнiше, пан зi мною, впiймати того
клятого сома! От наказав пан ковалевi зробити величезного гака. Зробив
коваль гака. Насталив його, загострив, принiс до пана. "Ну, Паньку, - пан
мене пита , - а чим ми того гака наживляти будемо?" - "Не iнакше, - кажу,
- паночку, як гусаком. Сом, - кажу, - вже поласував гусячим м'ясом, I на
гусака вiн пiде обов'язково!" Наказав пан зарубати гусака чи гуску, я вже
не докажу. Обскубли ту гуску, не розчиняли, а так цiлою трохи на вогнi
пiдсмажили, - гуска сита була! - та й почепили на гака. Гака того ми
прив'язали на два зв'язанi налигачi, прип'яли до осокора та пiзно ввечерi
й закинули в Оскiл. Соми, як ви зна те, полюють за здобиччю вночi. Вдень
сом може вчепитися на гака тiльки випадково. Закинули, значить, ми гуску в
Оскiл i посiдали на березi, над ковбанею. Сидимо, чека мо. Нiч тепла,
мiсячна. Тихо, тихо навкруги. Тiльки чути за садком, як Христя, що панськi
корови пасла, голосно виводить:
Якби ж таки того пана чорти були узяли,
Ми з тобою, мiй коханий, не тако© б утяли!
Сидимо. Я вродi то© пiснi не дочуваю, а пан так i зовсiм не чу . Тiльки
й запитав: "Хто воно ото так виводить?" - "Не знаю, - кажу, - пане, то не
з наших, то хтось iз хутора на село через леваду йде". Сидимо, дрiма мо.
Пан налигача в руцi трима . Коли це я-а-ак смиконе! А пан налигача не
пуска . А воно пана тягне? Ну, тягне з берега у воду, в ковбаню, тягне та
й уже! Пан налигача держить, а я пана держу. "Пускайте, - кричу я пановi,
- налигача до осокора прив'язано! Не одiрве! Пускайте!" А пан: "Е, - каже,
- пускайте! Поводити його треба, щоб стомився!" Водимо ми, значить, та й
водимо! А воно, як мотоне, як мотоне, а тодi й попустить. Тихо вродi. А
потiм знов, як мотоне, як мотоне! А потiм знов пустить. А ми водимо!
Водимо собi та й водимо!
- А далi що? - не витримав я. - Ну, водите, а далi?
- Далi? А далi водимо собi та й водимо. А воно як мотоне, як мотоне, а
тодi й попустить. Водили ми собi, водили...
- Та швидше, дiду! Ну, водили... А витягли ви сома чи не витягли?
- Та витягли. Тiльки ж довго, дуже довго водили... Водимо ото собi та й
водимо...
- Ну, вже витягли, слава богу, дiду! Ну, а далi?..
- Ох, i сом же був! Завбiльшки, як тобi сказати, ну, не менший, як
звiдси до отi © верби! й-бо, правда! Вчотирьох несли додому! Пудiв на
п'ять, як не бiльше! Розчинили. I що б же ви гадали, що там у того сома
всерединi було? У черевi?
- Гусак?
- Якби ж гусак! Ми, як побачили, поперелякувалися!
- А що ж там таке страшне було?
- Було... Та ви послухайте. Пропав у пана мисливський собака,
сетер-гордон Джой. Розшукував його пан по всiх усюдах: i листи скрiзь
понаписував, i телеграми порозсилав, - нема Джоя... Заходжу якось я
ввечерi до папа, а вiн ходить по кiмнатi та аж голосить: "Нема мого
дорогого Джоя! Не знайдеться мiй дорогий Джой!"
- Як, - питаю я, - не знайдеться?! Аджеж ж знайшовся! - кажу.
- Як iзнайшовся! - пiдскочив пан. - Де ж вiн?
- Та ви ж його, пане, самi з'©ли! У сома всерединi самi тiльки
пiдпалини та хвоста витягли! - Було тодi вiд пана нам, але було й пановi
гикоти та нудоти. А Джой, бачите, любив купатися в Осколi. Ото, як вiн
купався, сом його й проковтнув.
- А ви, дiду Паньку, часом не той... не бре-бре, що сом собаку
проковтнув?
- Не вiриш? А от у Сабан ва в книзi написано, що в Уфимськiй губернi©
сом проковтнув ведмедя, який перепливав рiчку. А ведмiдь це тобi не
собака! Отакi соми бувають! А ти не вiриш...
- А не чули, щоб сом парового катера проковтнув?
- Такого не чув. Що не чув, то не чув! А чого ти смi шся? Ти дума ш, що
катер для сома розмiром завеликий? такi соми, що й катера б ковтнули,
так бояться.
- А чого вони бояться?
- Торохтить дуже, як рiчкою пливе. А якби тихо плив, могло б i катеру
те бути, що тому Джо вi! I незчувся б, коли у сома в черевi опинився б!
Соми -вони такi!

* * *
Сом дуже сильна риба, могутня.
- Одного разу, - розповiдав менi один дуже заядлий i дуже справедливий
рибалка, - стою на човнi з вудками на Днiпрi. Отам, трохи нижче од Плютiв.
Тягаю лящi, язi, краснопери. Добре тодi клювало... Коли - гульк -
серединою Днiпра мчить проти води човен. Швидко мчить, а мотора не чути.
Що, гадаю собi, за фокус-мокус: i мотора на човнi нема, i вiтрил нема, i
веслами нiхто не маха , а човен, немов той глiсер, мчить. Коли це якраз
навпроти мо © сижi човен як закрутиться на мiсцi, як завертиться, а потiм
стриб уперед, а потiм знову круть-верть на мiсцi, i то нiби пiрне, то
вирине, то пiрне, то вирине, - аж ось таки добре пiрнув i звiдти, з човна,
раптом одчайдушний крик: "Рятуйте! Рятуйте!" Тихо... I знову: "Рятуйте!
Давай човна!" Я за весла та до човна. На човнi переляканий дiдок, однi ю
рукою в човна вчепився, а друга рука чомусь аж у воду з човна звiсилася.
"Що таке?" - питаю. "Сом! Рятуйте!" - "Де сом, який сом?" - "На гаку сом".
- "Так одчiпляйте, - кричу, - а то втопить!" - "Зашморгнуло на руцi, не
вiдчеплю!" - "Рубайте шворку". - "Нема чим рубати. Пiдпливайте, може,
вдвох щось зробимо". - "I давно вiн вас возить?" - "З-пiд Канева мчу!"
Тiльки-но я вхопився за дiдового човна, а воно як потягло, як поперло, як
поперло! Куди тому глiсеру! Дотягло нас аж отуди до Вишеньок, а тут,
хвалити бога, пiшов сом понад берегом i я встиг за кущ на березi
вхопитися... Смикало воно, смикало - не вiзьме. Я мiцно за кущ держуся, а
воно, видно втомилося... Та де ж не втомитися - проти води стiльки ото
човна промчати... "Шворка ослабла, слава богу!" - каже дiдок. "Тягнiть!" -
кажу. "Не пiдтягну". Аж ось i сам сом вирина i переверта ться голiчерева
на водi. Вуса ворушаться, i бульби з рота бульботять. Так нiби не скаже:
"Ох i стомився ж я, товаришi рибалки! Дайте вiдпочити, я вас до Ки ва
довезу!" Витягли ми сома на берег. Я й кажу: "Не вiр, бо звiр. Бий веслом
по головi!" Дiд як гагакне сома веслом по головi i промовив: "Амiнь!"
Показу руку, а вона шворкою нiби аж перерiзана у зап'ястi, пальцi пухлi
та синi-синi... Ну й сом, я вам скажу! Як човен завбiльшки... "Та де, -
питаю, - воно, оце страховисько, вас пiдхопило?" - "Трохи вище вiд Канева,
- вiдповiда дiдок. - Ви©хав я на сома оцим човником, пливу собi,
похрокую, самицю приманюю. Ну, як зна те, пiд човном гак з наживою. Вiн як
ухопить, як смиконе.., Ну й пiшло! А шворку я петлею за руку запетлював.
Як смиконув вiн зразу, якби був я не вхопився за човен, лазили б ото по
менi раки. Утримався все-таки! От халепа! Як же ми тепер додому
дiстанемося? Не близький свiт!"
Сильна, як бачите, риба сом.

* * *
Сом - риба осiла. Живе сом в якiйсь однiй ковбанi i майже нiколи ©© не
кида . Дорослий сом. Молодi соменки й соменята - тi меткiшi, вони бродять
по всiй рiчцi, на чужi "вулицi" запливають.
Чим живляться соми, що вони ©дять? Соми ©дять рибу, жаб, каченят,
гусят...
Найкраще ловиться сом теплими лiтнiми мiсяцями, вночi.
Ловлять сомiв вудочками, бере вiн i на спiнiнг, а великий - на
спецiальнi великi гаки.
Чим наживляти гаки на сома? Черв'яками, живцями, жабами, можна чiпляти
шматки м'яса i т. д.
На великих сомiв на гака, як ви мали нагоду пересвiдчитися з нашо©
розповiдi, найкраще чiпляти гусака або гуску, собаку сетера-гордона або
бурого чи гiмалайського ведмедя. На бiлого ведмедя сом не бере, бо бiлий
ведмiдь звiр полярний, а сом любить теплi води й не дуже холодних звiрiв.
Як ловити сома?
Дуже просто: наживляйте гачка, сидiть i чекайте. Почне клювати -
пiдсiкайте. Пiдсiкши - витягайте. Витягли - зразу ж берiть ножа i
розчиняйте сома, бо були випадки, коли в сома в черевi знаходили рiзнi
цiкавi речi: копчену ковбасу, вареного рака й пару цiлiсiньких шпротiв.
Отже iнодi сом вам принесе не тiльки самого себе, як свiжу й дуже смачну
рибу (якщо ©© засмажити), а ще й неабияку холодну закуску.
Iнтересна риба сом!
За царського режиму, як свiдчать дореволюцiйнi рибалки-письменники, сом
важив до 400 кiлограмiв, ковтав собак i ведмедiв. Можливо, що з розвитком
рибальства сом важитиме тонну i ковтатиме симентальських буга©в i
невеличкi буксирнi пароплави...
Все можливо, хоч ми особисто, рибалки-письменники, у це не дуже вiримо.
Радянському письменниковi не до лиця, - м'яко кажучи, - перебiльшувати.
А сома... сома менi самому доводилося бачити такого завбiльшки, як
комбайн! Тiльки трохи довшого.
Це, дорогi нашi читачi, серйозно i без жодного перебiльшення.


ЩУКА
Розмова буде про справи дуже серйознi, через те давайте вiдразу
домовимося про термiнологiю. Значить, так:
Щ у к а - це щука-риба роду жiночого.
Щ у п а к - це щука-риба роду чоловiчого.
Щ у ч е н я т а, щ у п а ч е н я т а, щ у п а ч к и, щ у п е л я т а -
це таке собi - дрiб'язок.
...Суперечка буяла страшна, аж трохи не до бiйки: хто бiльшу впiймав
щуку.
Гордiй Iванович, знаменитий спiнiнгiст, що обшмагав сво©м спiнiнгом
Десну, Днiпро i всi iншi озера вiд Чернiгова до Днiпропетровська,
захлинаючись, розповiдав, що десь бiля Бужина вiн витяг на спiнiнг щуку
вагою 21 кiлограм 310 грамiв, що вся вона була в мулi, як у клоччi, i що,
розчинивши, вiн викинув у не© зсередини двокiлограмового судака, а зуби в
щуки були у сантиметр завдовжки, i що вiн iз зуба зробив собi шило i тим
шилом i досi протика пiдметки!
Дiд Круча слухав Гордiя Iвановича, презирливо пихкаючи люлькою, i коли
Гордiй Iванович, кiнчаючи розповiдь, зiтхнув: "Отака була щука!" - дiд
Круча рвучко пихнув люлькою, витяг люльку з рота, сплюнув i промовив:
- Щупеля!
Гордiй Iванович пiдскочив, хотiв щось крикнути, але в нього вийшло
тiльки:
- Т-т-т-т-т!..
Вiн закашлявся, сiв, ударив об землю рукою, захлинувся, довго
вiдсапувався, вхопив баклажку, ковтнув води, ще хотiв щось сказати, та дiд
Круча його перебив сердито:
- Ти пiсню зна ш?
- Яку пiсню?
- Що отаман Iван Сiрко спiвав?
- А мало хiба Iван Сiрко пiсень спiвав?
- Та я про щуку питаю. Пiсню про щуку? Оту:
Та щука-риба в морi
Гуля по волi...
А менi, молодому,
Нема щастя-долi...
- Чув таку пiсню? - присiкався дiд Круча.
- Ну, чув!
- Так ©© отаман Iван Сiрко спiвав! Давнi дiла! Так оту щуку, що ©©
Сiрко бачив, я впiймав! Три пуди з фунтом! А ти менi - двадцять одно кiло.
Щупаченя твоя щука проти мо ©! О!
- Та вiдкiля ви, дiду, зна те, що то та сама щука?
- Та ти не перебаранчай! Ти слухай!
Ми сидiли на березi Пiдстепного лиману, пiд розлогою вербою, i така та
верба стара-стара, що аж репнула вiд старостi i на три стовбури
подiлилася, стовбури тi в рiзнi боки порозкарячувалися i утворили вже не
дупло у вербi, а якесь мiжстовбур'я, де не те що сiсти, а й лягти можна.
Дiд Круча запевня , що тiй вербi: "Лiт iз тища, а може, й менше".
- Сiрко Iван, дiду, пiд цi ю вербою, часом, не вечеряв?
- Сiрко? Що Сiрко?! Сiрко - це було позавчора, а ти скажи, чи не сидiв
пiд цi ю вербою князь Святослав, як плив Днiпром-Славутою печенiгам бубну
вибивати! Ти про це подумай, а не про Сiрка, про Йвана! О!
- Та ви, дiду, i такого можете наговорити, що пiд цi ю вербою великий
князь Ки©вський Олег цiлувався з вiзантiйською князiвною Ганною, пiсля
того як ото вiн "княжну поя, отиде в волостi своя".
- А чому нi? - визвiрився дiд Круча. - Чому, я питаю, не поцiлуватися
пiд такою пiд вербою?! Та пiд таким небесним шатром, зорями вигантованим
та ще й пiд тихий плюскiт джерела дзеркального? А ти б хiба не
поцiлувався?!
А воно й справдi: глибоке-глибоке темно-син , аж чорне, небо над нами,
а зiрок тих, зiрок, - та такi тi зорi чистi, такi осяйнi, - нiби хтось ©х
навмисне на цю нiч понадраював тертою з сирiвцем цеглою...
Вiд Пiдстепного лиману до самiсiнько© розкарячено© верби-велетня
прослалася протока з прозоро© води. До цi © протоки пригорнувся безкрайнiй
херсонський степ, прилiг i цiлi столiття з то© протоки, гарячий, воду
дудлить i нiяк напитися не може... А вода там свiжа-свiжа та прозора, бо
з-пiд верби i далi поза вербою в ту протоку б' джерельна вода, вiками б'
вода iз багатьох джерел, узимку навiть не замерзаючи... А на тому боцi
протоки верболiз iз очеретом над водою нахилилися.
У протоцi риба гра : окунi та щуки. А малечi то©, малька, - табуни
хмарами гуляють!
Протока ця за розчахнутою вербою поверта влiво i помiж вербами
берегами йде лiворуч у Фролiв лиман, а праворуч - у Казначейський.
Чому Фролiв, чому Казначейський? Чому такi назви дивовижнi?
Тут монастир був... I всi цi неосяжнi угiддя, луки, лимани, озера - все
це було монастирське, i був чернець Фрол - то його iм'ям лиман прозвано, а
монастирський казначей залишив назву для другого лиману.
А в лиманах - риба й раки: карасi, як ваганки, а лини, як пiдсвинки,
окунi, як постоли, а щука - як човни-довбанки.
Часто-густо чути тут над протокою вiдчайдушний хлоп'ячий крик:
- Диви-диви-диви! Он! Он-он-он, поплив! Окунь! Хай мене бог уб' , як
постiл!
риками лимани сполучаються з рiчкою Конкою, що вiд Днiпра тече поруч
рiчки Кринки пiд селом Кринками аж туди до села Козачих Лагерiв, а там уже
знову з' дну ться з Днiпром...
За селом за Кринками з Конки праворуч витiка невеличка, густо-прегусто
вербами закучерявлена рiчечка Басанка, яка шанобливо пригорта ться до
могутнього Днiпра, а з Басанкн невеличкий рик iде у Дiдiв лиман, а круг
Дiдового лиману порозлягалися лимани Мала Злодi©вка, Велика Злодi©вка,
Круглик, Шия...
...Посеред Дiдового лиману був колись невеличкий острiвець,
густющим-прегустющим очеретом зарослий. А на тому острiвцi та росло три
кущi калини. Давно це було. Ще до царицi Катерини. Жив у тi часи десь аж
пiд Херсоном дiд Ступа. Жив вiн з бабою Килиною, а дiтей ©м господь не
дав. Баба Килина була дуже люта, така люта та клята, що впiймала колись у
себе в обiйстi татарина i повернула йому голову очима назад:
- Щоб уперед басурмен нiколи бiльше не дивився! Дiд Ступа саме ятерi на
озерi трусив. Потрусивши ятерi, дiд прийшов додому, побачив того татарина,
що взад дивився, перехрестився, проказав, тремтячи:
- I менi таке буде!
Та городами, городами, городами на луки та до Днiпра... Та як пiшов
понад Днiпром проти води, та й дiйшов аж до теперiшнього Дiдового лиману.
Дивиться - острiвець. Вiн переплив рiчку Басанку, де бродом, де плавом -
на острiвець. Викопав мiж трьома калиновими кущами землянку та й оселився
на тому острiвку. Утiк, виходить, од баби.
Та ви гада те, не знайшла його баба? Знайшла! Перебралася баба Кплина
на острiвець заганяти дiда додому.
- Доки ти мене мучитимеш? - кинувся до баби дiд.
Баба Килина дiда по тiм'ю цiпком! Дiд-у неприто-мiю!
Баба на нього - цеберку води! Дiд схопився i тiкати! А в головi ще в
дiда як слiд не вияснилося, - вiн у воду. А там - ковбаня! Потонув дiд -
тiльки бульбашки на тiм мiсцi пiшли.
З того часу й прозивають цей лиман Дiдовим лиманом.
Давно це було. Вже й острiвця того нема - у воду осiв, а ще й досi на
тiм мiсцi, де пiрнув дiд Ступа, як подивитися, бульбашки з дна
пiдносяться...
- Ну, а з бабою Килиною що?
- А що з такими бабами, як баба Килина, бува ? У вiдьми пошилася!
Довгенько на мiтлi отам побiля Херсона кружляла, корови висмоктувала, а
потiм до Ки ва на Лису гору подалася. За головну вiдьму, кажуть, на Лисiй
горi правила. Ото, як було справля ться на Лисiй горi вiдьомський шабаш,
так часто-густо чувся найдужчий голос, - рiзко отак заспiва, заспiва,
заспiва, а потiм i виведе, нiби бугай з поросям, - то баба Килина! А ото
рокiв iз десять тому при©здив до нас iз Херсона лектор, так казав, що
вiдьом уже й на Лисiй горi зничтожено, вже тепер там самi забобони
залишилися! А що воно за штука отi забобони, я вам уже й не скажу! Казав
тут один, бiля церкви, як я ото у великий пiст говiв, що то нiби
антилерiгiйна пропаганда! Могло буть!
Це так про Дiдiв лиман дiд Кирюха з Маячки розповiда .
- Та що ви його слуха те? - пихка люлькою дiд Круча. - Верзе чортiйщо!
I хто б ото йому повiрив, що баба дiда втопила?! Та не народилася ще й
нiколи в свiтi не народиться та баба, щоб мене втопила! Моя покiйниця теж
колись була за качалку вхопилася! Так я ©й показав качалки! Якби була
чобiт не заховала та на пiч мене не загнала, - я б ©© був порiшив! I не
кавкнула б! А так сво ю смертю померла! Бачили ми таких бабiв!
- А де ж, дiду, Сiркова Iванова щука, на три пуди з фунтом? - запитав у
дiда Кручi Гордiй Iванович.
Дiд Круча подивився на небо, позiхнув, перехрестивши рота:
- Побiлiшав, дивiться он, уже Чумацький Шлях! I Волосожар геть он аж
куди вiдкотився! Давайте подрiма мо! Ось-ось уже й на свiт
благословлятиметься! Лягайте! Взавтра хай про щуку розкажу.

* * *
...Дiд Круча набив люльку, притоптав тютюн у люльцi нiгтем великого
пальця, зашморгнув кисета, заховав кисета в кишеню, узяв з багаття
жаринку, поклав у люльку, розпалив люльку, пихнув разiв iз п'ять, вийняв
люльку з рота, сплюнув i почав:
- Було це... Та ще мiй дiд покiйний, царство ©м небесне, живi були. Щоб
не збрехати, було це якраз отодi, як вийшло замиренi з Гапонi ю (Японiю
дiд Круча уперто називав Гапонi ю, а японцiв-гапопцями). Почали в нас
тодi, пам'ятаю, панськi якономi© палити. То там у степу пан горить, то
там... Та й у нас була панська якономiя... Я родом не тутешнiй, я звiдти,
аж iз-за Чаплинки, туди ближче до Таврi©... Менi вже тодi на призов
повернуло. От дiд i кажуть:
"Що ж воно таке оце на свiтi робиться?! Скрiзь пани горять, а наш же
як: у бога теля з'©в, чи як?"
Подивилися дiд на мене, а я на дiда, а потiм дiд i кажуть бабi:
"Ти, Федосько, хлiба нам у торбину поклади, хлiбин зо двi, та цибулин з
десяток, солi, пiдемо ми з Ваньком (мене Iваном кличуть) сiткою перепели
ловити".
"А навiщо ж вам аж двi хлiбини?" - запиту баба.
"Та ми не швидко повернемо! Наловимо перепелiв - та, може, аж до Олешек
на базар понесемо, в Олешках, кажуть, нiмцi за перепели добрi грошi
дають!"
Дiд говорять, а самi й не посмiхнуться, а я зразу здогадався, що не
перепелами тут тхне.
Одне слово, щоб довго не говорити, згорiла то© ночi нашого пана
якономiя, а ми з дiдом опинилися аж ув Основi, працювали на виноградниках,
а потiм у цi мiсця прибилися та тут уже й отаборилися.
Батько мо© з братами та з сестрами на Дальнiй Схiд подалися, десь аж на
Амурi опинилися, а я з дiдом залишився. Коли все трохи вщухло, пере©хала
до нас i баба, та й жили вже ми тутечки, тут я й одружився, тут спочатку
бабу ми поховали, а потiм i дiда...
Замовк дiд i замислився, замислився...
Покотилася з неба зоря, заревiв бугай у Казначейському лиманi, вдарила
пiд кугою щука.
- Ач б' ! Ач, як б' ! - мотнув бородою дiд.
- А коли ж уже про щуку, дiду? Про Сiркову? - Гордiй Iванович до дiда.
- А ти не перебаранчай! - сердито огризнувся дiд. - Ти слухай!
Тихо, тихо стало навкруги. Така настала тиша, що не чути було навiть
плюскоту джерельного струмка, не шарудiли очерети, не викидалася риба. I
ми нiби не дихали.
Раптом крик:
- Ко-ко-ко! Крг-гр-гр-гр!!
Залопотiли крила, i сонний пiвень зiрвався з верби й упав на Гордiя
Iвановича.
- Бий тебе сила божа! - пiдскочив Гордiй Iванович. - Звiдки вiн тут?
- Здох би вiн йому! - вилаявся дiд Круча. - То сторожовi кури на вербi
ночують. Сторож тут рибальську снасть стереже! Бригада тут рибальська
колгоспна рибалить!
- Дивись, налякав як, гемонський пiвень!
I знову тиша, тихо, тихо...
... - Так ото, значить, i попливли ми на човнi з дiдом, - почав дiд
Круча, - у рiчку в Басанку. У Дiдовому лиманi в нас ятерi стояли. Так ми
було потрусимо ятерi, а тодi й балу мося на щук у Басанцi, на живця... А
ковбанi там глибочезнi . Там така ковбаня - сажнiв, мабуть, iз п'ять
завглибшки. Закинули, значить, ми на живця. Живець чималенький, гачок теж
такий, що й бугая вдержить, а лiска - у двадцять п'ять волосин. Тодi ще
капронiв ми не знали, а самi лiску плели з кiнського хвоста. У степових
коней, що в табунах довга ходили, добряча волосiнь була - мiцна, замашна i
у водi непомiтна. Щук ми ловили на живця багато. Так що не було нiчого
дивовижного, що раптом поплав пiрнув.
Пiдсiк я. А дiд - поруч. Пiдсiк, значить, смикнув, - i згадав чорта: за
корч зачепилося. Дiд не любив на водi чорта згадувати, лайнув мене за те,
що я його згадав, та й пита :
"Чого ж не тягнеш?"
"Чепа, - кажу, - корч!"
Та як смикну! А воно мене як смикне - так я стовбцем у воду; виринув та
до дiда:
"Рят..."
А воно мене як смикне - я знову пiрнув! Дiд штани з себе та в воду,
мене рятувати. Виринув я з води, а дiд мене за руку, а сам за вербу
держиться, - верба на березi аж до води вiти похилила. I от вам отака
чортiвня: я вудку держу, дiд одною рукою мене держить, а другою за вербу
держиться! А воно водить, а воно водить! Як поведе, як поведе...
- Та що ж водить? - не витримав Гордiй Iванович.
- Та ти слухай, - одмахнувся дiд. - Що водить? А я знаю, що там на
гачку сидить: може, щука, може, сом, може, ще якась лиха личина! Водить,
смика , та так смика , та так смика , що рука трiщить. Дiд кричить:
"Тягни! Подтягуй!"
А я не можу, не пiдтягну! З пiвгодини отак воно нас водило! Аж ось нiби
пiддалось! Iде! Я його все хочу iз води виважити, щоб повiтря вхопило!
Коли ось витика ться з води щось таке вродi бура коров'яча морда, тiльки
безрога! Виткнулося воно, нас як побачило та як шугоне назад, трохи, трохи
я вудки не випустив. I знову почалося: водить та й водить... Не знаю, що
вже тому дiдовi спричинилося, - чи змерз, чи щось iнше, - та тiльки вiн у
крик:
"Пустю! Пустю, ©й-богу-пустю! Не можу!"
"Держiться, - кричу, - може ж воно уходиться?"
"Та пускай, - дiд кричить, - бо воно нас обох потопить!"
I таке - хтозна-що й робиться! Та ось iз-за рогу Микита Пувичка човном
виткнувся! Пiдплива :
"Що таке?"
"Рятуй, Микито!" - ми з дiдом до нього.
А воно якраз знову вгору йде, морду витика ...
"Бий, Микито, веслом! Бий!"
Микита як урiже його веслом межi очi, - вивернулося воно на водi.
Дивимося - щука! Ну, як теля завбiльшки. Вигорнули ми його на берег,
одтягли подалi вiд води... Ох, i страховидло! Три пуди й фунт! Голова, ну
не менше, як у корови, тiльки безрога. Ночви iкри ми з не© випустили... Он
яка щука!
- А звiдки видно, що вона Сiркова? - запитав Гордiй Iванович.
- Звiдки? А в не© отам над очима, нiби на лобi впоперек, вродi як
лiтера "СИ"... Сiрко, значить... Мiчена.
- Щось ви, дiду Кручо, такого тут набуровили... "СИ"... Лiтера... Сiрко
щуку в морi бачив, а це он аж де, в Басанцi... Та й коли той Сiрко був, а
коли ви з дiдом щуку витягли?! Казку десь чули, дiду?
- А ти хiба не читав, у книгах було написано, що в Москвi оце не так
давно впiймали щуку, а на нiй кiльце, а на кiльцi напис, що, мовляв, сiю
щуку пущено за царювання Бориса Годунова! Он аж коли! Триста лiт щуцi! А
Сiрко - це не так уже й давно, i двохсот лiт нема! А ти не вiриш?!
..."Великi, - сам собi я подумав, - щуки бувають на свiтi! Три пуди й
фунт! Iсторичнi щуки!"

* * *
При нас дiд Круча велико© щуки нi разу не впiймав.
Побило всi того лiта щучачi рекорди одно симпатичне подружжя
спортсменiв, немолодих уже людей, Валентини Василiвни та Гаврила
Iвановича. Скiльки ж вони щук поперетягали! Та яких! Щоправда, на три пуди
з фунтом не було, а так до десятка кiлограмiв бували.
I зна те, на що?
На дорiжку! На блешню!
Гаврило Iванович сiдав на весла, а Валентина Василiвна з дорiжкою.
Ви©здили вони двiчi на день: уранцi й увечерi. Як ви©дуть, обов'язково
мiнiмум з пiвдесятка щук i ! А було, що й до двох десяткiв! По кiлограму
i бiльше! Що дивно, коли веслу Валентина Василiвна, а веде дорiжку
Гаврило Iванович - дуже рiдко бралася щука! А як тiльки дорiжка у
Валентини Василiвни - тягне одну за одною! Особлива якась симпатiя у щук
до Валентини Василiвни. Чи, може, самi щупаки бралися?!
Ох, i щуки ж на рiчцi на Концi! А на Басанцi! А на Днiпрi!
Так он, значить, знайте: щуку найдобутливiше ловити на живця!
Але добре i на дорiжку, i на спiнiнг, i на кружала, i на жерлицю!
А то ще один дуже оригiнальний спосiб ловити щуки.
Ви пливете понад берегом човном i пильно вдивля теся у кугу, в осоку,
пiд очерет, що випинаються аж iз самiсiнько© води.
Раптом бачите: сто©ть пiд берегом величезна щука, мордою до очерету,
видко, що вона якось важко диха , а з рота в не© щось стирчить. Пiд'©здите
потихеньку, щука не тiка . Ви ©© пiдсакою - рраз! - в човен.
I бачите, щука вхопила великого судака i нiяк проковтнути не може! I
викинути з рота не може, бо плавники в судака настовбурчились i не
пускають!
От у вас одразу i щука , i судак!
Одне слово, ловiть щуку яким завгодно способом, який вам найбiльше до
душi припада на здоров'я вам!
Чи ловив я великi щуки-монстри?
Не ловив! Не ловив нi на спiнiнг, нi на дорiжку, нi на живця, нi на
жерлицю!
А так - щученята, щупаченята, щупачки, щупелята, - такi траплялись!
Брехати не буду!
1956


САМI СОБI ШКIДНИКИ
Колись, давненько вже, по©хав я навеснi до одного мого доброго
приятеля, директора радгоспу на чудеснiй нашiй Полтавщинi.
Просто так по©хав: на лани подивитися, на луки, на зеленi веснянi
пшеницi...
Та й ходили ото ми з приятелем межами та обнiжками, рвали сокирки,
волошки, чудесну ромашку.
Директор прикидав, який у нього ма бути цього року врожай, ремствував,
що в пшеницi березки чимало, синi волошки й нiжнi сокирки та дзвоники
виривав люто i кидав на межу:
- Бур'ян! Шкiдники!
- Красивi ж, - я кажу, - квiти!
- Красивi, та вреднi. Краще б я цi© краси не бачив. Бiльше б центнерiв
у мене в засiках зерна було.
- Та то так! - кажу.
- Я б краще, - каже директор, - гектарiв би два-три видiлив, щоб
насадовити там i волошок, i сокирок, i ромашки, i березки, i дзвоникiв...
Для таких, як ти. Iдiть i любуйтеся, рвiть, робiть букети та вiнки. А щоб