Вишня Остап. Мисливськi усмiшки (збiрка)

але що то за полювання, коли воно випадкове.
Справжнiй мисливець на випадковiсть не розрахову , йому iнтересно
полювати за певним планом, за певною системою!
Випадково можна й тигра бахнуть, але з цього випадку нiхто не дасть вам
назви:
- Тигряча смерть!
Одно© благодатно© осенi ми з приятелем вирiшили пополювати дикi гуси як
слiд, по-справжньому.
Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнiв зо
два, а то й бiльше.
Говорили ми про охоту на гусей, сидячи на лузi пiд ожередом сiна,
увечерi, пiсля того, як постояли на качачому перельотi.
Був iще з нами чудесний охотник, Йосип Явдокимович, у якого ми
зупинялися, при©здивши з города на охоту.
Слухав вiн, слухав нашi суперечки, а тодi й каже:
- Нi, хлопцi! Дика гуска не така вещ, щоб так легко було ©© встрелити.
Дика гуска - звiр дуже мудрящий i пiдлiзти до не© нiкоторого способу нiт!
Сорок два роки я охочусь, бачив тих гусей отут на озерi силу-силенну, а
щоб хоч одну встрелити, та так-таки й не встрелив. А один спосiб, щоб
гусей настрiляти, знаю. Пан один колись сюди до нас при©здив з города. Да!
Це ще було, от не пригадаю, чи пiсля турецько© вiйни, чи пiсля гапонсько©.
Нi, мать-таки, пiсля гапонсько©! Так-так, пiсля гапонсько©, бо пiсля
турецько© я ще парубком був, а пiсля гапонсько© Василя мого ми хрестили.
Пiсля гапонсько©, значить. Да! Так пановi тому дуже кортiло гусей
настрiляти! От вiн i придумав. Узяв велику бочку, обтикав ©© всю бур'яном
та серед озера й затопив. Накидав на дно важкого камiння та й затопив
серед озера. Так, щоб можна було в не© влiзти, сидiти й стрiляти. I зробив
вiн це задовго перед тим, як гуси прилiтають, щоб птиця звикла, що щось
также стирчить в озерi. Тодi вона не боятиметься нi сiдати бiля бочки, нi
пiдпливати до не©, а озеро, ви ж зна те, хоч i велике, так неглибоке, -
поставити серед нього бочку можна. Поставив вiн...
- Ну, й настрiляв?- з цiкавiстю запитали ми.
- Настрiляти вiн, що й казати, не настрiляв, бо в суботу перед недiлею,
коли вiн мав при©хати й у бочку сiдати, капоснi хлопцi з бочки камiння
повикидали й цiлу нiч з тi ю бочкою в озерi товклися! А спосiб, самi
бачите, дуже хороший!
Ми вхопилися за цей спосiб.
Дiстали пiдходящу бочку, поставили ©©, накидавши на дно великого
камiння й обтикавши бур'яном, серед озера, за тиждень, приблизно, до того,
як мали прилетiти гуси.
Приятель на той час узяв собi вiдпустку й наглядав за бочкою, щоб,
бува, й з нас хлопцi не покепкували, як з того пана...
Поставили ми ©© в недiлю.
А на другу недiлю мав при©хати й я, - передбачалося, що за тиждень уже
будуть гуси.

Я при©хав у суботу надвечiр.
- Гуси вже, - каже менi приятель - появилися. I не дуже бочки бояться!
Пiдпливають до не© та й, летючи на озеро, не бояться бiля не© сiдати.
Сьогоднi можна вже в бочку сiдати. Так як ми будемо, - пита приятель, -
жеребок тягтимемо, кому першому сiдати, чи як?
- Сiдай, - кажу, - ти перший, а я завтра вночi сяду,. бо одпросився я
до вiвторка.
- Добре!
Так от ми й вирiшили.
Тодi, правду кажучи, не дуже ми додержувалися святого охотницького
правила, а саме: iдеш на озеро, так заряджай добре рушницю i не надто
заряджайся сам.
Вискочило це правило у нас тодi з голови.
Перед виходом на озеро сiли ми вечеряти.
Довгенько вечеряли, бо йти сiдати в бочку треба було перед свiтом - не
лягати ж спати, а то ще проспиш! От ми собi й вечеряли!
Перед свiтом вийшли.
Рушницi, хоч i важко було йти, ми, проте, взяли, взяв приятель з собою
в бочку ще пляшку отого, що грi (на випадок - змерзне!).
Прийшли ми до озера, чимало там пововтузилися, доки приятель у човна
сiсти поцiлив, а таки, кiнець кiнцем, поцiлив...
Одвiз я його до бочки.
Бiля бочки теж чимало клопоту було, доки я його в ту бочку посадив.
Посадив i поплив до берега.
Не встиг од'©хати метрiв з пiвсотнi, чую - гука :
- За тво здоров'я! Холодно! До©хав я до берега, пiдтягнув човна й сiв
пiд копицею.
Надiйшов Йосип Явдокимович. Сидимо, куримо. Коли це:
- Рррятуйте! - крик з озера:- Перрекинулась! Рав-ненiя потеряв!
- Бреди, - кричу, - до берега!
- Не вибреду!! - кричить. - Мулько!
Ми з Йосипом Явдокимовичем на човна - I до бочки...
Пiд'©здимо, - бочка плава , а приятель усе чогось поринути хоче.
- Чого ти нiби пiрнути хочеш? - пита мо.
- Р-р-р-ушниця пiрнула!
- Ну, вилазь уже на човна!
- А р-рушнпця?
- Потiм рушниця!
Втягли ми його на човна, транспортували до берега.
Сiв вiн пiд копицею, зубами цокотить.
А тут уже й сонечко виткнулося...
Роздягся Йосип Явдокимович, сiв на човна, поплив на те мiсце, де стояла
бочка, злiз з човна, побродив трохи й витягнув рушницю.
- Чого тебе, - питаю я в приятеля, - чорти перекинули?
- Ба-ба-ба-ла-лансу не вийшло!
- Ну, випий, то зiгрi шся, в тебе ж там ? - кажу йому.
-Нема!
- Пiрнула?
- Нi, ще до того, як перекинувся, пiрнула!
- Ага! Розумiю! - кажу.
А гуси летять, а гуси летять!
I все на тiм мiсцi, де була бочка, сiдають.
- Ну, що ж далi? - пита приятель.
- Кричи, - кажу:
Гуси, гуси, гусенята,
Вiзьмiть мене на крилята -
Та понесiть до матiнки.
- До матiнки, - каже вiн, - далеко! А от якби на гiiч!
1946


ПЕРЕПIЛКА
Чудесна пташка. Мiнiатюрна курочка. Сiренька, з чорненькими на пiр'ячку
крапочками. Вилупить сво© жовтенькi пухнатi перепеленятка, отакусiнькi,
водить ©х за собою й квокче. Ах, ти ж моя матiнко-квочечко!
Та де ж тобi квоктати, коли ти ж сама ще курчатко? А квокче!
По-справжньому квокче, i на ворога кида ться, як вiн ©© дiтонькам
загрожу . Нiчого не поробиш: мама! Мати! Ота мати, що про не© дiтки нашi
спiвають:
Десь була, десь була перепiлочка,
Десь була, десь була невеличенька.
Ось вона впала,
До землi припала...
Любить наш народ перепiлку: i в дитинствi любить,, i в зрiлах лiтах ©©
вiн любить.
От, примiром, iде полем заклопотаний голова артiлi. Голова в голови
розколю ться од думок рiзних:
- А чи закiнчили сьогоднi шаровку?
- А чи пропололи озиму пшеницю?
- А чи...
- А чи...
Раптом iз яровой пшеницi стаккато:
- Пать-падьом!
- Пать-падьом!
- Пать-падьом!
Зморшки на лобi в голови розгладжуються, очi яснiшають, все обличчя
лагiднiша , розгортаються на його вустах пелюстки усмiшки, вiн зупиня ться
I почина рахувати:
- Раз! Два! Три! Чотири! Ах, б' ! Ах, сукин кот, i б' ж!
От i вiдпочила в голови голова!
Любить наш народ перепела i тодi, коли вiн у сiтчанiй клiтцi пiд
стрiхою у дворi б' !
Любить наш народ перепела i тодi, коли його повна ринка i коли вiн,
присмачений сметаною, сто©ть на столiв а хазяйка у вишиванiй сорочцi
паляницю кра .
Чудесна пташка!
"Вечiр.
Нiч..."
Хай дару менi Павло Григорович Тичина на цей невеличкий плагiат, - я
це роблю навмисне, щоб нагадати йому, що вiн укупi з усiм радянським
народом теж любить перепiлку.
От коли вже лiтнiй вечiр наста - я в цей час до матерi:
- Мамо, я з дiдом Махте м перепели пiду ловити!
- Ще не набiгався?
- Пустiть, мамо! й-бо, пустiть!
- I коли воно набiга ться? Цiлiсiнький божий день, ну, як та дзига!
- Можна, мамо? Я слухатимусь, ©й-бо, слухатимусь! Мати мовчить, i не
сопуть, i не лаються! То вже я знаю, що можна!
Зразу в хату, окра ць хлiба за пазуху - i до ворiт. А мати:
- Ти хоч чумарчинку накинь!
- Ат! - кида те ви, i вистрибом, вистрибом, не шляхом, а по зеленому
споришi мчите до дiда Махтея, що живуть у Василлi, на забаштах, i що ©хнiй
Павло нашу Степаниду держить.
Бiжиш i зна ш, що в дiда Махтея в кишенi вже ма-нок отой, що так
робить: "Сюр-сюр! Сюр-сюр!", - так, як перепiлочка до себе перепела кличе.
Так i дiд Махтей сидiтимуть i перепiлок пiд сiтку вабитимуть.
А сiтка тоненька-тоненька (ой, як же ж чудесно дiд Махтей умiють такi
сiтки виплiтати - i на перепелiв, i на рибу, i на метелики!) - так сiтка,
нiби найнiжнiше вирiзування, що Ганна собi ним сорочки мережить, - вона
вже у дiда в кошику лежить, а бiля кошика сто©ть клiтка, сiткою напнута.
У ту клiтку дiд упiйманого перепела пускатимуть, i не пруттям клiтка
заплетена, а напнута сiткою, щоб як битиметься в клiтцi впiйманий перепел,
так щоб вiн собi об пруття голiвки не побив.
Сильно дуже стрибають у клiтцi впiйманi перепели, на волю хочуть
вирватись, i до кровi розбивають собi голiвки об тверде пруття. А вiд
сiтки вони тiльки одскакують, i нiчого ©м не робиться.
- Драстуйте, дiдусю! - хека те ви.
- Здоров, здоров! - кажуть дiд Махтей.
- Пiдемо, дiдусю? - боязко запиту те ви, i так вам хочеться аж у
самiсiньку душу дiдусевi вскочити. - Пiдемо? Ох, i патьпадьомкали, як з
татком з сiножатi ©хав! Штук сто! От патьпадьомкали!
- Патьпадьомкали, кажеш?
- Ой, дiдусю! I досi аж у вухах лящить!
- Лящить, кажеш?
- Ох, i лящить! Штук сто!
- Сто, кажеш?
- А мо' й цiла копа?
- Копа, кажеш? А що бiльше - чи копа, чи ^ сто?
- Копа, дiдусю, бiльша! Копа, як я ць, то повнiсiнький кошик!
- А як сто?
- А як сто... Як сто? То то, мабуть, як я ць, то
тiльки на я чню.
- Iч як! Дуже багато патьпадьомкали? У клiтку не
влiзуть!
Так ми не всiх ловитимемо!
- Ага! Ну, тодi, мабуть, пiдемо. А я думав, що цiлу копу треба ловити,
та й злякався! А як можна не всiх, тодi пiдемо!
Ну, тут уже такий iде вистриб, що Бровко почина й собi стрибати, i вже
ви на сiнi бiля хлiва верхи на Бровковi сидите й того Бровка лоскочете.
- Не пустуй, - кажуть дiд, - бо ще вкусить!
- Не вкусить! - ляска те ви й перекидом летите разом з Бровком iз сiна
на спориш.
- Ну, збирайся, пiдемо! - кидають дiд.
- А ви, дiдусю, оте, що "сюр-сюр", узяли?
- Взяв!
- А дайте я сюркну! Один тiльки раз!
- Ходiм, ходiм! Потiм сюркнеш!
Пiшли...
Ну, ще раз:
"Вечiр.
Нiч..."
Власне кажучи, вечiр уже минув, i вже сама нiч!
Я не буду нi в кого запитувати, що таке укра©нська нiч, бо ще сто з
гаком лiт тому Микола Васильович Гоголь запитував усiх:
- "Знаете ли вы украинскую ночь?!" I тут же з сумом дорiкав усiм:
- "Нет, вы не знаете украинской ночи!"
Так це ж було бiльш як сто тому лiт!
А за цi сто з гаком лiт, я гадаю, ви вже придивилися i зна те, що воно
таке за укра©нська нiч!
Так що, по-мо му, пояснювати зайве.
Якби тепер я йшов то© ночi з дiдом Махте м перепели ловити, я б
обов'язково дивився на дiда й думав:
- Та не викручуйтесь, дiдусю, не викручуйтесь, бо спiва у вас душа,
©й-бо, спiва :
Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна,
Видно, хоч голки збирай...
- А як ваша, дiдусю, душа цi © пiснi проспiва , ви трохи замислитеся,
тяженько про себе зiтхнете, а потiм знову в душi вашiй, дiдусю,
зрива ться:
Мiсяченьку блiдолиций,
За хмару краще б ти сховавсь,
Не свiти, бо вже нема
Тi ©, з котрою кохавсь...
Та не про те менi то© ночi думалось, не про те гадалось! Найголовнiше,
що мене цiкавило:
- Чи ж патьпадьомкають? I чи цiла копа патьпадьомка ?
Тiльки-но вийшли за село поза старою грушею, що над шляхом сто©ть,
звернули на межу, аж ось один:
- Пать-падьом!
- Пать-падьом!
За ним другий, а там iще, й ще, й ще!
- Ага, дiдусю, чу те?
- Чую!
- А копа буде?
- Двi коли!
- Аж двi? Ого!..
Проходимо далеко, далеко межею. Аж за могилу. А праворуч i лiворуч
стiна озимо© пшеницi. А на межi ромашки, i молочай, i чебрець, i
дзвоники...
Тут уже дiд Махтей зупиняються, витягають з кошика сiтку.
- Держи, - кажуть.
Я держу з одного боку сiтку, а дiд Махтей ©© розгортають, розпрямляють.
- Занось!
От ми з дiдом заносимо сiтку й напина мо ©© на пшеничнi колоски бiля
само© межi.
Дiд тодi витягають манок i починають:
- Сюр-сюр! Сюр-сюр! Сюр-сюр!
Тихо. Дiдусь iзнову:
- Сюр-сюр! Сюр-сюр!
Аж ось лiворуч, мов молотком:
- Пать-падьом!
- Сюр-сюр!
- Пать-падьом!
I на кожне дiдове "сюр-сюр" - все ближче, все ближче нервове
"пать-падьом".
Уже чути й пожадливо-пристрасне:
- Ха-вав! Ха-вав!
А за ним одразу й бойове:
- Пать-падьом!
Ось-ось уже близенько вiн! Уже чути, як шелестить пшениця, уже його
"ха-вав" i "пать-падьом" нiби бiля самiсiнького вашого вуха!
- Ха-вав!
Вiн уже пiд сiткою! Уже я його бачу! Я бачу, як крутить вiн голiвкою
сюди й туди, як на нiжки спина ться, шукаючи чарiвну спокусницю!
- Ха-вав!
Дiд Махтей мовчать, вони теж уже його бачать, вони милуються з цього
закоханого перелюбця.
- Ха-вав!
Дiд Махтей раптом б'ють у долонi i встають. Переляканий коханець
зрива ться, б' головою в сiтку й заплуту ться.
-Ага, парубче, - посмiха ться дiд Махтей, виплутуючи сiренького
переляканого птаха з сiтки. - А будеш до чужих молодиць, захекавшись,
бiгати? Будеш у гречку стрибати?!
сть один!
Вiн пiдстрибу в клiтцi, б' ться голiвкою об м'яку сiтiку i знову пада
на дно.
Я не знаю, в кого дужче трiпоче серце - чи в переляканого перепела, чи
в мене?
- Та не стрибай, дурнику, не стрибай! - умовля перепела дiд Махтей i
прикрива клiтку свиткою. I знову:
- Сюр-сюр! Сюр-сюр!
I знову десь аж у гречцi:
- Пать-падьом!
I другий уже в клiтцi... I третiй!
Я дивлюсь на небо, а воно глибоке-глибоке та син -син , а зiрок тих,
зiрок! Скiльки ж кiп тих зiрок на небi?
В очах у мене щось нiби полегесеньку свербить, я кулаками протираю очi
i солодко-солодко позiхаю. I ледь-ледь чую, як дiд Махтей говорить:
- Е, парубче, заснув!
А потiм обгорта мене щось тепле. То дiдiв пiджак. I я вже не чую нi
"ха-вав", нi "пать-падьом". I тiльки вже пiд ранок, коли дуже-дуже не
хочеться з-пiд дiдового пiджака вилазити, чу ться:
- Вставай, синку, вставай! Додому пiдемо! Там досипатимеш!
Вискакую з-пiд пiджака до клiтки, а там аж сiм!
- Ого!
- Ну, пiшли, синку, пiшли...
З рушницею полюють перепiлки восени, коли вже просо вклоня ться
хазя©новi повними китицями пшоняно© кашi, а навкруги проса, куди оком
кинеш, - самi стернi та копи, та скирти...
От тодi на просищi з собакою iнтересно настрiляти повнiсiнький ягдташ
перепiлок...
Ситi вони тодi дуже...
Вони запливають тодi жиром i, коли ви ©х поскубете, перед вами не
птиця, а грудка масла.
Коли полю те перепiлок з вашим власним собакою, то це найвища насолода.
-Пiль!
- Бах! сть!
- Пiль!
- Бах! сть!
Так що ви ма те повне право потiм усiм говорити:
- За якусь годину-пiвтори мiй Ральф подав менi шiстдесят сiм перепiлок!
Насилу встигав.
- Пiль!
- Бах! сть!
- Пiль!
- Бах! сть!
От собака! Ах, i собака ж!

Коли ви прийдете з полювання додому й принесете шiстдесят сiм
перепiлок, не забувайте двох правил пiсля перепелячо© охоти.
Перше: обов'язково почистiть рушницю!
Друге: не об'©дайтесь!
1946


ЛОСЬ
Лось, або лiсова корова, плодиться здебiльша по лiсових просторах
пiвнiчно© частини Батькiвщини нашо© - Радянського Союзу.
Забрiда вiн iнодi i в центральну частину, доходить до Бiлорусi© й до
укра©нського Полiсся, але дуже й дуже рiдко.
Одного разу зчинився був гвалт, що пiд Ки вом, у Пущi-Водицi, бачили в
лiсi лося.
Зiбралися мiсцевi охотники, позаряджали рушницi жаканiвськими кулями,
наздогнали того лося, оточили, - до нього, а вiн не дуже й тiка , а просто
йде на мисливцiв i мука ...
Виявилося, що звичайнiсiнька собi корова, та до того ще й ялiвка, в
лiсi заблукалася.
У Ки вi одного лося я сам бачив, але не цiлого лося, а саму тiльки
голову, але про це трохи згодом.
Лось зветься ще "сохатим".
Чому вiн так зветься, я достеменно не знаю, але, очевидно, через те,
щось колись, за давньо© давнини, коли мамонтiв у чотирьохлемiшний плуг
запрягали, то лосi тягали тiльки соху.
Лось-звiр дуже здоровий: дорослий самець важить iнодi бiльше як тонну.
Отже, заполювати лося - не тiльки гордiсть, а пудiв з пiвсотнi добро©
гов'ядини (чи лосятини), не кажучи вже про шкуру, ратицi, хвiст i роги.
А роги в лося величезнi та розложистi - гребiнцiв iз них можна
наробити, ну, може, не вагон, а таки чималенько.
Полювати лося - рiч дуже прибуткова, через те ми й узялися розповiсти
про спосiб цього полювання, хоч на Укра©нi лосi й не плодяться.
А може, хто й зацiкавиться, кине таке невигiдне дiло, як, примiром,
завiдувати продбазою чи продкрамницею, та й подасться у пiвнiчнi лiсовi
простори:
- Подамся, - мовляв, - на лосiв! I сам прогодуюсь, та й жiнку з дiтками
забезпечу.
Для таких оце й пишеться.
Що треба для охоти на лося?
Перш за все, ясно, рушницю. Можна гвинтiвку чи карабiн, можна штуцера,
можна й просту собi дубельтiвку, але набо© повиннi бути з жаканiвськими
кулями. Шротом лося не звалиш.
Обов'язково - лижi, бо полюють лося взимку та ще тодi, коли снiг
вiзьметься "настом", тобто вкри ться такою собi, нiби крижаною, скоринкою.
Лижi тодi не провалюються в снiг, а легко пливуть поверх снiгу, - тi ю
скоринкою-настом.
Харчiв так мiсяцiв на два, бо полювання, як ви потiм побачите, потребу
чималого часу.
Величеньку дiжку, щоб у нiй можна було засолити пудiв з п'ятдесят
лосятини.
- Пудiв з п'ять солi!
За наших часiв уже треба брати i короткохвильову радiостанцiю.
Та оце, мабуть, i все.
Зрозумiло, звичайно, що одягатись треба якнайтеплiше: кожух, капелюха,
тепла бiлизна, теплий костюм, а на ноги унти чи пiми, простi повстяники
навряд чв витримають такий похiд.
Так ото зiбрались i кажете дружинi й дiтям:
- До побачення! Вирушаю на лося!
З тим, значить, вантажитесь у вагон, i ©дете на пiвнiч: можна в
Архангельський край, можна й у Вологодську або Кiровську область.
До обласного центра ви не ©дьте, бо в самiм обласнiм мiстi лосi не
водяться, вони на периферi©.
Краще всього висiдати на якiйсь невеличкiй залiзничнiй станцi©, серед
дрiмучого, безкрайого лiсу,
Висiли.
Невже треба вас iще вчити й того, як приладити всi отi причандали:
дiжку, сiль, харчi i т. iн., щоб вони теж за вами ©хали?
Зрозумiла рiч, що на пiдводу тут розраховувати нема чого, отже, треба
вмiти змайструвати вузько-довгi саночки!
Сокиру, товаришi, сокиру не забудьте! I потрiбний метраж вiрьовок! I
гвiздки!
Обладнавши все як слiд, надягайте лижi, запрягайтеся в саночки i на
лижах весело i прудко вибiгайте в лiс...
I бiжiть собi на лижах: усе лiском, усе лiском.
Коли пощастить, то днiв за два-три наткнетесь на лосячi слiди...
Тут уже вас захопить мисливське хвилювання i пiднесення вашого
мисливського духу, i ви покотите, покотите, покотите по лосячому слiду...
Чим далi будете бiгти, ви помiчатимете, що слiди все свiжiшають,
свiжiшають, свiжiшають...
Пильно вдивляйтеся вперед!
I ось через галявину, провалюючись у снiг i поклавши на спину сво©
величезнi розложистi роги, важко мчить "сохатий".
Вiн почув вас, бо звiр вiн дуже сторожкий i обережний, i коли за
вiтром, то вiн чу вашу присутнiсть за кiлька кiлометрiв.
Ви - за ним.
Лось бiжить, пробиваючи сво©м важким тiлом наст i провалюючись у снiг
аж по черево, а ви мчите легко й плавно, бо ви не такi важкi, як вiн, i ви
ж на лижах, а вiн - босонiж, без лиж, бо на його чотири ратицi лиж iще не
винайдено.
То нiчого, що лось залиша вас позаду кiлометрiв на 15-20, ви з цього в
розпуку не вдавайтеся, а весело й упевнено йдiть його слiдами, бо перемога
все'дно буде ваша!
А яка насолода бiгти на лижах густим-прегустим лiсом, що простягся
ген-ген аж на тисячi кiлометрiв!!
Перескакують з гiлки на гiлку бiлочки, зрива ться з густо© ялинки
глухар, пищить рябчик, притулюючись до стовбура, щоб його непомiтно було
(мiмiкрiя!), шараха ться набiк перелякана росомаха, щiльнiше пригорта ться
з остраху до сво © лапи в барлозi ведмiдь.
А навкруги казковi шати - снiговим шаром уквiтчанi вiти дерев, а пеньки
стоять з височенними на них слiпучо-бiлими шапками, мов зустрiчають вас
старовиннi бояри у фантастичних володiннях царя Берендея.
Так i зда ться, що он з-поза того стовбура товстелезно© смереки вийде
нiжна Снiгуронька й тихо-тихо привiта вас:
- Чолом тобi, охотничку-стрiлочку! Нi пуху тобi ще й нi пiр'ячка!
А ви мчите, а ви мчите, а за вами сани, а на санях дiжка, i сокира, i
вiрьовка, i сiль...
Идет он густою тайгою,
Где пташки одни лишь поют.
Не всю путь до перемоги над лосем, певна рiч, буде так весело, бо
людина - людина, отже й ви, розумi ться, вiдчу те через два-три тижнi
втому, але ж, я гадаю, що ви вже почува те, що й лось притомився, бо слiди
його все глибшi, все важчi.
Пiдбадьорiться, - ось-ось перемога!
Ви вже бачите, як перевтомлений звiр хапа язиком снiг i все частiше,
все частiше вiн його хапа . Тому доказ - довгуватi ямки обабiч лосьового
слiду.
Щоправда, ви вже весь пару те, як киплячий самовар, але то нiчого:
бiльше руху, бiльше енергi©!
Вже недовго...
Днiв через п'ять-шiсть ви вже наближа тесь до лося, бо вiн уже не
бiжить, а тяжко йде, ступа .
За два-три днi вiн од вас не далi як на п'ятсот метрiв!
Натиснiть, голубе, натиснiть!
Аж ось ви бачите, що звiр упав. Потiм пiдвiвся, ступнув разiв iз десять
i знову впав. Ще раз пiдвiвся, двiчi ступнув i впав.
Лежить!
Ви пiдбiга те на лижах до нього i пада те на звiра.
Звiр тяжко диха , i ви тяжко диха те.
Звiр висолопив язика, i ви висолопили язика.
Отак звiр i ви лежите днiв зо два!
Але яка радiсть розтина вашi груди! Бо ви зверху!
Приблизно днiв через два звiр тяжко пiдносить голову, поверта до вас
свою вкрай стомлену морду!
- Стрiлятимеш чи рiзатимеш? - пита .
- Почекай, дай трохи вiдсапну! Вiдсапу тесь далi...
- Ну, що ж, - каже лось, - не хочеш убивати, почвалаю я далi: я звiр, а
ти мисливець, менi вiд тебе тiкати треба!
- Та полеж, - кажете ви, - вiдпочину й застрелю!
- Нi, побiжу, - я гордий! Iзсунься з мене, бо я не встану!
Пiдвiвся лось i почвалав.
Але вiн далеко не пiде, - ноги вже йому не служать, i вiд смертельного
гону в нього невроз серця.
Ви пiдводитесь i стрiля те.
Лось - мертвий, а ви поки що живий.
Тодi вже бiлуйте, солiть м'ясо, напинайте шатро, встановлюйте
радiостанцiю, визначайте орi нтири й викликайте радiограмою дружину з
дiтьми.
При©здить родина, може, ще хтось i знайомий завiта - ну, тут уже бал i
все таке iнше.
Святку те, доки не з'©сте всi © солонини з лося.
Голову ви зразу ж одрубали, як трофей, щоб потiм повiсити ©© в кабiнетi
й увесь час задаватись, що ви вбили лося.
А як дружини не викликатимете, - грузiть солонину на санки й додому.
Коли повернетесь додому, в Ки вi буде вже двi лосячих голови: одна у
вас, а друга в мого приятеля.
Я про не© вже згадував. Мiй приятель хотiв був подарувати менi ту
голову з страшними рогами:
- Забери, - каже, - будь ласка! Трофей же який!

- А чого, - питаю, - ти сам не пиша шся з такого трофею?
- Та куди ж я його приткну? У передпоко© - в хату не ввiйдеш, в
кабiнетi - теж нема де повернутися! Сама тобi голова! Забери, будь ласка,
я доплачу!
1946


ДРОХВА
Як пiдете ви з хутора на гору, отуди, де колись стояв млин-вiтряк, а
потiм звернете на межу, помiж пшеницями, та спуститесь тою межею трохи
нiби в дiл - на шлях, що простягся з хутора В'язового до церкви, що в нiй
на Покрову храм бував, так ви собi i йдiть тим шляхом далi. Минете церкву,
а потiм Куликами, Куликами (це куток на селi, де всi Кулики живуть) аж за
мiстечко вийдете. Вийшли ви за мiстечко й прямуйте далi. Перша дорога,
праворуч, буде на Тернiвщину, а друга - далi, на Шенгерi©вку.
Нi на Тернiвщину, нi на Шенгерi©вку ви не звертайте, а все прямо, все
прямо йдiть! Минете Халде©вщину, а там уже швидко й Дуб'яги будуть.
Од вашого хутора до Дуб'ягiв буде не бiльше, мабуть, як кiлометрiв iз
вiсiм.
Щоб не сумно вам було йти, ви б могли проказувати, iдучи межею помiж
пшеницями:
По ниве прохожу я узкою межой,
Поросшей кашкою и цепкой лебедой!
Так ви ж не вмi те ще такого проказувати, бо вам iще тiльки сiм
рокiв...
Проказувати ви таке вмiтимете тiльки через два роки, коли Марiя
Андрi©вна, старенька-старенька вчителька, яка, коли надворi i весна, i
сонце, - так i тодi вона в теплу хустку кута ться, бо вже вона старенька,
i все, бiдна, кахика , - навчить вас.
Так тiльки через два роки вона вам скаже:
- Оцi два рядочки, дiтки, ви менi на завтра щоб напам'ять вивчили! Оцi:
По ниве прохожу я узкою межой,
Поросшей кашкою и цепкой лебедой!
- От ви ©х i вивчiть напам'ять! Усе вам тут зрозумiло? А хто зна , що
тако "цепкая"?
- Я знаю, - пiдносите ви руку, всю в чорнилi.
- Ну, скажи!
- "Цепкая"... То цiпок, так це - патериця, вродi як хлопець, вiн, а
"цепкая" так це - патериця-дiвчинка, вродi як вона...
Марiя Андрi©вна смi ться i вiд смiху ще дужче кахика :
- Нi, не те, не те, - каже вона, - "цепкая" це така, що дуже
чiпля ться!
- Чiпка, значить? - вигуку те ви з усiма в хорi.
- Ну да, чiпка! Так "чiпка" це буде по-нашому, а "цепкая" - це
по-росiйському! Розумi те?
- Ага! - знову хором.
А на другий день ви вже впевнено проказу те Марi©' Андрi©внi:
По нивi проходжу я вузькою межою,
Поросшей кашкою й чiпкою лободою.
- Та не "чiпкою", а "цепкой"!
- А я забув, що так треба! Так я вдруге!
- Ну, ну!
- Поросшей кашкою i...
Тут ви зупиня тесь, дума те трохи, потiм у думцi самi собi кажете
"Ага!" й з притиском переможно кида те:
- I чiпкою лободою!
Марiя Андрi©вна, посмiхаючись, лагiдно маха рукою:
- Сiдай!
Де тепер могилка лагiдно©-лагiдно© Марi© Андрi©вни? Уклонився б я
могилцi ©©, бо вона ж, було, навчить нас "О" писати: "Бублик, бублик,
дiтки, пишiть! Кругленький! Оце й буде "О"! - а потiм розгляда зошити:
- Ой, хороший хлопець! Яке "О" гарне написав! I руки не дуже в чорнилi!
На ось тобi - цукерка!
Хай би на ©© могилцi навеснi, як бузок розпуска ться,. хай би весь час
соловейко тьохкав!

Так виходить, значить, що про "кашку" й про "цеп-кую лебеду" ви, йдучи
межею помiж пшеницями, ще проказувати не вмi те, бо ще не навчились.
Так ви волошки рвiть... Та васильки, та дзвоники, та конюшину, та
ромашку! Цiлий великий-великий снiп ви тих квiтiв нарвете, а потiм
березкою його зв'яжiть i несiть!
А як iще вам сумно, тодi ловiть на колосках жучка-кузьку. Вловили - й
за пазуху. А як уже назбира те кузьок аж пiвпазухи, вони там лазять,
шелестять i лоскочуть вас, лоскочуть.
Вам не сумно тодi буде i ви, пiдстрибуючи, аж на Дуб'ягах опинитесь!
А на Дуб'ягах куркуль живе, що з глечика горiлку п' .
Приходите, а в садку за столом куркулi два сидять та горiлку з глечика
п'ють.
А потiм, як нап'ються, то й крикнуть:
- Даниле! Запрягай Жолудя й Горiлку в гарбу, та щоб повнiсiнька гарба
сiна була! На дрохви по©демо! А ти з нами по©деш? - пита мене куркуль.
- По©ду, - несмiливо кажу я.
- От i добре! На гарбi сидiтимеш, конi поганятимеш! Добре?
- Добре!
- От i гаразд!
А я й питаю вусатого дядька:
- Дядьку! А що воно таке за дрохви?
- Хiба не чув?
- Не чув!
- Птиця така велика, як двi гуски вкупi! Степова! В степу плодиться!
Полохлива!
- Ага!
От на гарбi й по©хали! Повна гарба сiна, та ще кругом i бур'яном
обтикана! Я спереду сиджу, конi поганяю, рушницi на сiнi лежать, кошик з
глечиками та з харчами.
А дядьки лежать горiлиць на гарбi й намагаються спiвати: