------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ВIДКРИТТЯ ОХОТИ
Власне кажучи, щороку "Вiдкриття полювання" бува двiчi: першого серпня
на птицю, а першого листопада на звiра, але якось уже - так
утрадицiйнилося, що за урочисте, коли хочете, свято серед мисливцiв
вважа ться перше вiдкриття, коли пiсля довго© перерви у вас у руках знову
улюблена вами рушниця i ви знову ма те змогу не тiльки, сказать би,
поповнити сво© продовольчi ресурси, не тiльки допомогти державi в
м'ясозаготiвлях, а й задовольнити себе як природознавця, природофiла й
спортсмена.
Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрiбничка, а
дуже й дуже поважна справа, особливо для таких громадян, як ми з вами...
* * *
Вiдкриття...
Скiльки турбот, хвилювання, нервозностi, доки все в тебе буде в
порядку: i рушниця, i набо©, i одежа, i рюкзак, - одне слово, все, що
потрiбно для серйозного, добутливого полювання...
А куди ©хати?!
А з ким ©хати?!
Куди ©хати?!
Ну, як ви одразу зможете вирiшити, куди ©хати, коли сьогоднi вам
кажуть:
- Бiля Борисполя, на озерах, качви тi ©, ну, як хмари! Повiрите, як
випливуть, ну, як то© ряски! Одне одного просто давлять. Оце вчора
при©здила звiдтам молодиця, так казала, що ©© свекровi кум його казав, що
кумова баба чула од свахи, що та сама бачила, як коноплi мочила, що нема
куди через тую качву коноплини ткнути! По©демо, га?!
- По©демо! Тiльки в мене набо©в обмаль!
- А навiщо вам багато набо©в! Та там з одного набою торiк по 24 качки
били. П'ять набо©в - сто двадцять штук. Самий крижень, майте на увазi.
Важка птиця: бiльш як сто двадцять штук не пiднесете!
Завтра ви почу те:
- Куди на вiдкриття?
- Думаю до Борисполя.
- До Борисполя? Чого? Хiба на сухому качки плавають?!
- Як "на сухому"?!
- Та там же озера повисихали! Та там за весну й за лiто нiхто навiть i
не чув, щоб хоч одна закахкала. Ранньо© весни прилетiло, було, туди
чималенько табунiв, покружились трохи й усi на Носiвку! Чули про Носiвку?!
- Чув.
- Так там з усього Лiвобережжя качки ще навеснi позбирались. Стихiйне
нещастя: соняшники всi потолочили. А на луках через гнiзда трава не
виросла: гнiздо на гнiздi, травi нема де рости, - не знають колгоспники,
чим худобу годувати. Нi, коли вже ©хати, то тiльки в Носiвку!
- Ну! По©демо на Носiвку! Iще через день:
- Драстуйте! Готовi до вiдкриття?
- Готовий.
- На Яготин?
- Нi, на Носiвку!
- Тю! За жабами?!
- За якими жабами?
- Та в Носiвцi самi жаби! Коли вже ©хати, щоб з качками бути, так
тiльки на Яготин. От там качки...
I т. д. i т. п.
З ким ©хати?
Ах, доле моя!
Та хiба ж сть серед мисливцiв, серед людей, що люблять тихi вечори над
озерами, що чують нiжний шелест очеретiв, що пам'ятають: "Тихше, тихше, не
диши, нас почують комишi...", яким крик бугая на болотi бринить в ©хнiх
вухах, як козловське распроп'янiссiме ля в серцi тихомрiйно© блондинки, а
загадковий тихий плескiт на озерi в ©хнiм серцi одгуку ться трепетними
перебоями, i коли пiд вербою чи пiд копицею все вже розказано i наста на
хвильку тиша, - обов'язково ту тишу заколише одностайне чарiвне:
Зоре моя вечiрняя,
Зiйди над водою -
хiба ж серед них людей хоч один, з яким би не можна було по©хати на
вiдкриття полювання?!
...Ну, по©дете ви з Iваном Петровичем...
На зеленому килимi, пiд задумливою вербою, точитимуться спогади про
знаменитого його гордона, - таких псiв тепер не бува ! - який одного разу
став на стойку в густiй лiщинi на вальдшнепа, та так став, що нiякими
свистками, нiякими гудками його не можна було зрушити з то© стойки,
довелося його залишити в лiсi, бо настала вже нiч, а обставини змусили
Iвана Петровича на другий день ранком ви©хати з того мiста. Повернувся вiн
аж через рiк, згадав про пса, пiшов у лiс, розшукав тi кущi:
- Дивлюсь, сто©ть кiстяк мого гордона, i сто©ть з пiднятою правою
лапою! От був собака! Мертва стойка? Такого собаки я не бачив! Даси,
бувало, в зуби йому записку й грошi: "Джек! Миттю пляшку вина!" За
пiвгодини вже летить з вином. Тiльки не можна було бiльше грошей давать:
решту обов'язково проп' !
...Десь оддалiк дере деркач, б' перепел, потiм усе затиха , сам кудись
провалю шся i бачиш, що там за столом сидить Джек i пропива хазя©нову
решту.
...А як по©дете ви з Петром Iвановичем, то вiн вам розповiсть, що вiн
бiльше любить полювати звiра, а птиця це так тiльки, за традицi ю! Петро
Iванович - гончатник... I яка в нього сука Флейта, як вона ганя ! По два
мiсяцi вовка ганяла. А спочатку боялась, перший раз як наткнулась на
вовка, вискочила на просiку "блiда-блiда, як стiнка!" "Чотирнадцять вовкiв
колись за нами з Флейтою гнались!"
- Ну, Петре Iвановичу! Невже таки чотирнадцять?!
- Факт! Спитайте Флейту! I обидва сiрi! ...Пилип Федорович розповiсть
вам про короткозорого старенького бухгалтера, пристрасного мисливця,
жертву фантастичних вигадок усi © компанi©, з якою вiн завжди полював. Ви
дiзна тесь про зайця, який пiсля бухгалтерового пострiлу з страшним криком
"н-н-няв!" вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа, i як переляканий
бухгалтер кинув рушницю i, приказуючи "да воскреснеть бог", бiг три
кiлометри додому...
- А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й посадив бiля
телеграфного стовпа, на дорозi, де мав iти той бiдолаха-бухгалтер...
- Та й це ще не все! - додасть Пилип Федорович. - Одного разу ми
прикололи шпилькою до вбитого зайця папiрця з написом: "За що ви мене
вбили?!" та того зайця й посадили пiд кущем i спрямували на нього
короткозорого бухгалтера. - Вiн - бах! За ць - беркиць! Пiдбiга , а там
такий на записцi заячий докiр! Що смiху було!
...А чи не пореготались би ви з оповiдання одного старенького дiдуся,
як вiн колись, бувши молодшим, не мав рушницi, а завжди додому з качками
приходив.
- Як же це так?
- А так! Отам на плесi завжди качки ! От я на острiвець перепливу та в
очеретi й заховаюсь. Знаю-бо, що обов'язково хтось iз мисливцiв туди
прийде сидячих бити. Коли так: бачу - пiдкрада ться, пiдкрада ться...
Ббах! А я в очеретi як закричу "Врятуйте!" Ну, вiн зразу драпала, бо,
дума , убив когось чи поранив! А я тодi роздягаюсь, качечки позбираю i
додому...
...Покотилася зоря. Булькнув у воду водяний щур... Закахкало спросоння
криженя... Писнула очеретянка... Десь далеко прогув паровик...
Сiрi ...
- Фiть-фiть-фiть! - прорiзало повiтря чиря...
- Ббах!
Перший пострiл! Полювання вiдкрито!
ЯК ВАРИТИ I СТИ СУП З ДИКО КАЧКИ
М. Т. Рильському
Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на пiдставi
багатолiтнiх спостережень i наукових дослiджень остаточно визначив, що
дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i
тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдово© Батькiвщини нашо©
радянсько©...
...Словом, ви по©хали на луговi озера, на очерети й на тихi-тихi плеса.
Само собою розумi ться, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що
стрiля ), набо© i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна
правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку,
консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту я ць i стопку... Стопка
береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен
тече...
дете ви компанi ю, тобто колективом, так - чоловiка з п'ять, бо дика
качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективно© працi...
У вагонi (чи на машинi) зразу ж ви почу те:
- Е, черт! Стопку забув! Ви взяли?
- Взяв!
- Ну, як будемо вкупi, позичите! А залишусь сам, - доведеться з
"горлушка"!
"Горлушком", за мисливською термiнологi ю, зветься та частина
мисливського човна, що на морських суднах ма назву "право руля".
Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже
сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало
вам останнiй золотий привiт i пiшло спать... Це ввечерi... А вранцi дика
качка зрива ться шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но почина на
свiт благословлятись.
Звуться цi часи у мисливцiв "зорьками" - вечiрньою й ранковою...
В цi часи ви чу те i над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч,
i лiворуч шум - свист качиних крил!
Ви i сюди - бах? I туди - бах! I отуди - бах!
Ах, незабутнi хвилини!
На вечiрню зорьку ви спiзнились. Це обов'язково... Запiзнення на
вечiрню зорьку - це мисливський закон. Виходячи ще з дому, - та що там
виходячи! - ви ще напередоднi зна те, шо на вечiрню зорьку ви обов'язково
не встигнете, от через це саме ви, в день ви©зду на гюлювання, ще зранку
все вклада те, ще зранку ви щось забува те, i в час од'©зду ви вибiга те з
хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих "Куди?"
- кида те: "Спiшу, щоб на вечiрню зорьку спiзнитись", i галопом далi...
Словом, спiзнились... До озерця ви пiдходите вже тодi, коли качки
"повиключали мотори", почистили зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку
з холодним обтиранням i, поклавши на водянi лiле© голови, полягали
спать...
Але ви з цього не печалу тесь, бо поблизу кожного лугового озера чи
ожеред, чи копицi пахучого-пахучого сiна... Ви йдете до ожереду й
розташову тесь... Ви розгорта те сiно, простеля те плаща, ляга те
горiлиць, дивитесь на чорно-син глибоке зоряне небо i вiдпочива те... А
вiдпочиваючи, дума те.
Ну, думайте собi на здоров'я, а ми будемо до ранково© зорьки
готуватися...
- Ну, що ж, товаришi, давайте звечора приготу мось, щоб зранку не
вовтузитися, а зразу за рушницi й по мiсцях. Де ж це... стопка? Прохав же
покласти!
- Що, нема?
- Нема!
- А я взяв! Я поклав собi за правило: при©жджаю додому, а ©© в рюкзацi
прив'язую, щоб не забути. По-мо му, не так нерву шся, як рушницю забудеш!
- Доведеться й собi прив'язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте
вашо©... Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"... Повiтря
чисте, на широке диханi вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як
уже "горлушко" бiля "донушка".
Тут i почина ться найцiкавiший момент качачого полювання.
Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають
розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя.
Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса - це те, що всi вони -
факти, що все це насправдi було, що: "розкажу, то не повiрите, але
це-факт!"
...Швирга ться вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в
чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи,
блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з
мисливських оповiдань...
I вiльно диха ться, i легко диха ться...
Поволеньки голос оповiдача тихша , потiм якось перерива ться i зовсiм
затиха ...
Сусiда тяжко якось зiтха ...
- Про що дума те, Iване Iвановичу?
- Про Америку! Яка все-таки технiка.
- А що таке?
- Кажуть, двоствольну стопку видумали!
I тихо... Поснули...
"Раннiм-рано та ранесенько", ще ледь-ледь почина сiрiти, штовх вас у
бiк:
- Вставайте! Вставайте! Час уже!
- Г-г-г! М-м-м!
- Вставайте!
- М-м-м!
- Б-б-бах!
З криком: "Бомбьожка!" ви зрива тесь i мчите.
-- Куди? Куди?
- В бомбосховище!
- Тю на вас! То я в крижня гахнув!
- I промазав.
- Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла!
Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька...
Тут уже все залежить од вашого умiння, вiд майстерства i практики...
Качка, як вiдомо, птах... Вона - лiта ...
Як ©© стрiляти?
Дуже просто: цiльтесь обов'язково в око. I бахкайте.
- Бах! - i в торбу. Бах! - i в торбу.
А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! - i повз торбу, не сумуйте,
старайтесь ©хати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз
мисливцiв кiлька качок, киньте:
- Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука... Бо однаково, коли
при©дете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас:
- Дорогi, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й берiться зразу ж готувати янтаревий суп
iз дико© качки...
Найперше й найголовнiше - обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабiнетi. Щоб не заважало вам уже вискубане
пiр'я, одчинiть вiкна й дверi, щоб вiтерець був: ви скубнули, вiтерець
пiдхопить, i пiр'я вам не заважа ... I качка обскубана, i кабiнет -
перина...
Обскубли, тодi вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого
багатший:
- Уже обскуб! Мамо, зварiть супу!
Дуже це смачно у мамiв виходить.
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
- Та це ж курка, а не качка! - ви авторитетно заявiть:
- Це - качка. Тепер усi такi качки пiшли. Яровизованi...
- А чому в не© горло перерiзане?
- Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що
нацiляюсь, виходу не було, взяла й... зарiзалась. Що ж тут дивного?!
Варiть уже, прошу вас!
Залиша ться, отже, останн : ©сти суп.
- Як його ©сти? Ложкою!
Попо©вши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" Iвана
Сергiйовича Турген ва. Прекрасна книжка!
1945
ЛИСИЦЯ
Лисiцю найвигiднiше полювати взимку, коли земля натягне на себе
бiлу-бiлу та пухку-пухку ковдру i задрiма зимовим спокiйним сном.
Тодi шкурка в лисицi робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як
вiдомо, лисицю полю мо виключно через ©© знамените хутро, що ма наукову
назву - горжетка.
Лисицi водяться у нас в Радянському Союзi геть-чисто на всенькiй його
територi© - i на ланах, i на болотах, i в лiсах та перелiсках.
За весь час нашого свiдомого полювання нам доводилося бачити лисиць по
всiх вищесказаних мiсцях i на всiх тих мiсцях в них стрiляти.
Збира тесь ви, значить, на лисиць.
З цього приводу ви говорите вдома:
- На лисиць по©ду! У Срiблянському ярку, казав Посип Явдокимович, два
виводки. По©ду, - чотпри-п'ять лисичок тарарахну - от воно: тобi горжетка.
Це, як чотири! А як п'ять - то й менi горжетка.
Полювати лисиць, - одягатись треба дуже тепло, бо зима, доводиться
стояти на гону довгенько, - лисиця йде великим колом, доки собаки ©© тим
колом обженуть, - замеознути можна.
Треба вам знати, що звiр, - коли його пiднiмуть i поженуть гончаки, -
робить коло: i за ць, i лисиця, i вовк.
Кожний iз них; зробивши коло, поверта ться до того мiсця, звiдки його
пiднято, - отже, ваша задача не бiгтн разом iз собаками за зайцем чи за
лисицею, чи за вовком, а стояти на мiсцi й чекати, коли вiн, оббiгши коло,
повернеться до свого лiгва.
Собаки гонять, як зна мо, уголос, i коли наближа ться гон, - знайте, що
звiр iде до вас!
Стежте тодi пильно!
Голос наближа ться, наближа ться, наближа ться.
Ось майнула серед кущiв золото-червона стрiчка, як блискавка!
Бах! - i нема нiчого...
За ць робить невеличке коло, лисиця - бiльше, а вовк, - той iще бiльше.
Чекати iнодi доводиться довгенько, - отже, одягайтесь тепло.
Одяглися.
Вам удома й кажуть:
- Ти ©здиш-©здиш, стрiля ш-стрiля ш, собак году ш, а в Ганни Iванiвни
он яка чорнобурка! I рушницi нема, i собак нема, - а чорнобурка-очей
одiрвать не можна.
- Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тiльки в нас на
Укра©нi чорнобурка трапля ться дуже й луже рiдко© Майже нiколи!
-- Рiдко? Повнi комiсiйнi крамницi!
-_ Та що ти, господь з тобою! Що ти хочеш, шоб я з гончаками у
комiсiйнiй крамницi чорнобурку полював?! Добра буде й рудобурка!
- А песцi там сть?
- сть!
- Бiлi чи голубi?
- Рябенькi! Вони тiльки на далекiй пiвночi бiлIшають та голубiшають.
Так як i курiпки: у нас рябенькi, а на пiвночi -- бiлi-бiлi, слiпучо-бiлi!
Так i песцi!
Взагалi збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна
справа...
В коротенькому кожушку, в повстяниках i в капелюсi на лисичачiм хутрi
виходите ви з тепло-затiшно© хати Йосипа Явдокимовича й просту те до
Срiблянського ярка, де:
- й-богу, аж дяа лисичачих виводки! Йосип Явдокимович - старий,
досвiдчений мисливець i давнiй ваш приятель, що на сво му вiку:
- Тих вовкiв, тих лисиць, тих зайцiв, що вже поповбивав, так, вiрите, й
лiчби ©м нема!
Ранок. Морозець. Порипу снiжок. До Срiблянського ярка вiд хутора три
кiлометри.
Визирнуло сонце. Застрибали на слiпучо-бiлiй, що й оком не охопиш,
ковдрi мiльярди дiамантiв...
Докучай i Бандит - на смику.
Докучай iде спокiйно, вiн багато лiт прожив уже i багато ганяв i
зайцiв, i лисиць, i вовкiв, - його вже нiчим не здиву ш, а Бандит тiльки
друге поле почина , - вiн то рвоне вперед, то повернеться до вас i
намага ться, пiдстрибнувши, покласти переднi лапи вам на груди, то знову -
вперед.
Нерву ться Бандит...
Рветься i так жалiбно-жалiбно скавучить.
- Пусти,-мовляв,-дай побiгать, дай натiшиться!
Дивись, як бiло скрiзь, як хороше, як снiг блищить! Дай покачаться!
Йосип Явдокимович, пихкаючи цигаркою, совiту :
- Пустимо з того боку, од грушi, щоб проти вiтру.
Ви проходьте трохи вперед од грушi й ставайте в лiщинi, а я на той бiк
перебреду та за терном сяду.
Пустите тодi, як я вже на мiсцi буду! Я потихеньку свисну!
- Гаразд!
- Та зайця не стрiляйте! Лисичок спочатку поколошка мо. Хiба собаки за
куцохвостим ув'яжуться, - ну, тодi битимемо, щоб собак звiльнити!
- Добре!
У лiщинi затишно-затишно...
Утопту ться навкруги снiг., щоб зручно було на всi боки повертатися, бо
лисиця може вискочити i зцюдова, i студова, i спереду, i ззаду...
Докучай лiг i лежить бiля нiг, а Бандит нап'явся, мов струна, пiднiс
голову i нюха , нюха , нюха ...
- Якi ж запахи проскакують через рожевi тво© нiздрi в чистопорiдний
твiй мозок, Бандите? Якi? Чи фiалковий од рипицi пишно© "труби" хитро©
лисицi, чи густий сморiд зголоднiлого сiроми-вовка, чи невиразне
пахкотiння i увi снi тремтячого зайчика-побiгайчика?
Якi? Ляж, Бандите, заспокойся!
Ви обдивля тесь навкруги...
Он од ялинки простягся вузенький ланцюжок-слiдок i бiля грушi
обiрвався.
То - бiлочка.
Може, спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплi
прикрившись, i сняться ©й сосновi
шишки та солодкi горiшки...
А он далi трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькi ямочки, i
де-не-де мiж ямочками нiжнолегесенький по снiгу "чирк".
То лисичка з нiчного полювання в ярок одпочивати пiшла...
Значить, сть!
Легенький свист.
То Йосип Явдокимович пода знак, що вiн уже на мiсцi.
Вiдпускаються з смика Докучай i Бандит.
- Ну, хлопчики, вперед! Нi пера нi пуху!
Три хвилини напружено© тишi... П'ять хвилин... Ще тиша...
Раптом одчайдушне скавучання Бандита I нервово-густий Докуча©в бас:
- Гав!
Бандит однаково iстерично скавучить, чи то зайця вiн пiдiйме, чи то
лисицю, а Докучай, почувши зайця, спочатку да легесеньке "скаву-скаву", а
потiм - спокiйний "гав", i далi рiвномiрне "гав", "гав", "гав"...
Погнав, значить...
На лисицю Докучай пода перший "гав" значно нервовiше i йде за нею,
гавкаючи трохи частiше i вищим тембром, нiж за зайцем.
А Бандит i за зайцем, i за лисицею однаково iстерично:
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Погнали лисицю...
Ну, тут уже у вас пульс iз 72 ударiв зразу на 90, очi рогом на лоба,
"прострiлюючи" лiщину, i ходором ходить у руках двадцятка.
- Спокiйно! - сам до себе.- Спокiйно!
Перша горжетка на вас iде!
Метрiв за 50 од вас, з легеньким трiском, iз лiщини на поляну вилiта
вона...
Вона не бiжить, а летить, червона-червона на слiпучо-бiлому фонi,
випроставши трубу (хвiст) i витягши мордочку.
- Бах!-легкий стрибок i червоного нема,-самий тiльки бiлий фон...
Вискаку Докучай, за ним Бандит.
Докучай зирка у ваш бiк, бачить, що нiчого нема, рявка суворим басом
i мчить далi.
За ним Бандит.
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Покотила горжетка через яр, i ви бачите, як майнула бiла китичка на ©©
хвостi у лiщинi по той бiк яру.
Докучай мало-мало не на хвостi в не© сидить.
На Йосипа Явдокимовича пiшла.
- Пильнуй, старий!
Аж ось:
- Бах!
Дим i снiгова курява бiля Йосипа Явдокимовича.
- Бий, - кричу, - старий, удруге, щоб певнiше було!
- Крiпко лежить! - кричить Йосип Явдокимович i дода таке, про що, хочи
ви як мене просiть, написати не можу.
Я зриваюсь з мiсця, лечу крiзь кущi в ярок, засапавшись, видираючись на
гору, й пiдбiгаю до Йосипа Явдокимовпча.
- сть?питаю.
Вiн дивиться кудись убiк i не каже, а стогне:
- сть! Он! За терном!
Я стрибаю за терен...
Крутиться Докучай i смика лiвою ногою.
Я падаю в снiг...
А десь далеко, аж у другiм кiнцi яру, Бандит аж плаче та залива ться:
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Горжетку ганя ...
При©здите ви додому в старому Йосипа Явдокимовича кашкетi, бо лисичачу
капелюху ви загубили, як через кущi бiгли...
Вам дома й кажуть:
- Горжетка? Чорнобурка?! Одна була лисичача капелюха, та й ту
прополював. I хто тi рушницi вигадав?!
- Ладно, - ви собi дума те, - ладно! Говори! Говори! Одужа Докучай -
знову за горжетками ©здитимемо.
1945
ЗА ЦЬ
I
Золота осiнь...
Ах, як не хочеться листу з дерева падати, - вiн аж нiби кров'ю з печалi
налився i закривавив лiси.
Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зiтха
клен, i тiльки берiзка, жовтаво-зелена й "раскудря-кудря-кудрява", - ген
там на узлiссi бiлявим станом сво©м кокету , нiби на побачення з Левiтаном
жде чи, може, Чайковського на симфонiю виклика .
Креслять тригонометричнi фiгури високо в небi запiзнiлi журавлi,
запитуючи сво©м "кру-кру":
- "Чу ш, брате мiй, товаришу мiй?" Вiдлiта мо!
Золота осiнь...
От в цей саме час за ць уже збiгав до пIдборщика хутра, той йому вже на
всi прорiшки попiдбирав густо-теплi шматочки, вичистив вуха й лапки i
посалив на рiпицю бiлий помпон.
Набиваються набо© крупнпм шротом, витягаються теплi штани й пiджак,
мастяться грубiшi чоботи, деруться на онучi теплi пiдштаники, вiдкида ться
набiк веселенький картузик-кепочка, а натомiсть розтяга ться на кулаках
сумовито-серйозна капелюха...
Коли в качачому полюваннi бiльшу вагу мали помiдори й огiрки, то тут ©х
замiняють сало й ковбаса.
Незмiнною залиша ться стопка.
При полюваннi на качки стопка, як ми зна мо, береться, щоб вихлюпувати
воду з човна, а при полюваннi на зайця з не©, при певному досвiдi, дуже
добре оглядати обрiй; коли дивитись крiзь дно, - мiсцевiсть рель фнiша .
Всi вищейменованi твердi, плиннi й газуватi речi розкладаються в
певному порядку на канапi, ви ходите й усе кiлька разiв перерахову те,
перевiряючи, чи нiчого не забули:
- Штани, значить ! Чоботи !.. Онучi, значите !.. Набо© !.. Сало й
ковбаса !.. Гм-гм... ... Чи не мало буде?
- Досить, досить! - поспiша посемсйство...
- А де ж стопка?
- Та ось, за рюкзаком!
- Поклади в рюкзака, а то закотиться. Ну, все, зда ться. Так я краще
заранi ви©ду, щоб не спiзнитись на по©зд.
Ви швиденько одяга тесь, вклада те все в рюкзак.
- Ну, бувайте, здоровi! Не сумуйте. Денькiв за два-три я буду!
- А рушницю ти взяв?
- Ай справдi, де ж це вона?
- Та я стола нею пiдперла, бо нiжка поламалась...
- Та хiба ж можна рушницею?!
- А що ©й зробиться? Хоч яка-небудь користь iз не©... А то ж...
- Ну, годi, годi! Бувай здорова. Поспитай у Катерини Микола©вни, як
зайця салом шпигувати, а то ж потiм зiпсу ш... Та купи сала не менш як на
трьох зайцiв.
- На трьох?
- Ну, купуй на п'ять! Я бiльше як п'ять не стрiлятиму.
По©хали...
II
Полюють зайцiв в основному трьома способами: з пiдйому, з-пiд
собак-гончакiв i на засiдах.
З пiдйому можна полювати одному й колективом.
Iдеш собi один чи рiллею, чи озиминою, чи бур'янами i "витопту ш"
зайця, який, як вiдомо, вдень лежить I вiдпочива ... Ви пiдходите до його
лiгвочка, за ць i вискаку ...
Коли полю те компанi ю, тобто колективом, краще йти так званим
"котлом", такою нiби дугою, щоб фланги були спереду вiд центра. За ць як
вискочить, примiром, в центрi, то вже йому, iнакше як на сковорiдку, бiгти
нема куди.
- Як же краще, - спита те, - полювати: одному чи колективом?
Майже однаково.
Коли йдете один, то один промазу те, коли йдете колективом, то
промазу те колективом.
Дуже цiкаво полювати зайцiв з собаками-гончаками.
Коли такi собаки , ©х пускають у лiсок чи в байрак, вони бiжать,
пiдiймають зайця i "голосом" його гонять.
Ви ста те на путi, де ма бiгти за ць, i мажете по ньому на тiй путi.
Та краса заячих ловiв з гончаками не тiльки у вашому промаховi...
Ви уявля те собi, коли цiла зграя гончакiв iде слiдом за зайцем, нiби
якийсь оригiнальний, нi в якiй фiлармонi© не бачений i нечуваний, оркестр.
Залива ться флейта, трубить з переливами трубач, рявка бас, гуде
баритон...
"Скiльки жару, скiльки страстi в голосах..."
Ех, якби в наших оркестрах з такою пристрастю грали оркестранти, - якi
б були симфонi©!
Сто©ш, слуха ш, рве серце тобi груди, поломенi в тебе мозок, i ти
мажеш, мажеш, мажеш...
На засiди ви виходите, коли вже добре стемнi ... Виходите в великому
дубленому кожусi. Хазя©н вас пита :
- Може б, i свитку ще надягли?
- Нi, - кажете, - не треба. Не так уже воно й холодно. I вiтру нема. Та
й первак у вас з комiром. Теплий первак, я його добре пiдпережу, воно не
продме.
Засiда те бiля величезного колгоспного ожереду соломи...
Нiч темна, бадьора.
На небi, над ожередом, - зорi, на землi, пiд ожередом, - зайцi.
Сiли, закутались.
- Ну, налiтайте, которi тут зайцi !
Тихо-тихо...
Аж ось десь аж iз сусiднього села:
- "Котила-а-а-ася..."
I тихо.
Ще щiльнiше закуту тесь у кожуха...
Замислю тесь...
Мимоволi iз грудей:
Ой, зiйди, зiйди, ясен мiсяцю,
Як млинове коло...
I знову тихо.
Голова на солому хилиться, хилиться, хилиться... Пiд кожухом
тепло-тепло...
I на серцi тепло-тепло...
* * *
Раптом над вухом:
- Доброго ранку! Заснули?!
- Драстуйте! Невже заснув?!
- А вже й снiданок на столi! Ходiмте!
- Ходiмо.
- А де ж ваша рушниця?
- Нема... Дивись. Сюди-туди - нема рушницi.
- Та то так! Тут у нас не зiвай! Пiдслiдили, значить, i хапнули. Ну,
нiчого: може, десь випливе...
- Непри мно! Не кажiть хоч нiкому!
III
Додому ви все-таки зайпя привезли.
- А де ж рушниця? - пита ться посемейство.
- Курок трошки закапризив: занiс до майстра. Увечерi ви ©сте
нашпигованого салом зайця. За столом урочисто: перший в цьому сезонi
за ць.
Трапезу дiлить з вами i ваш вiрний по полюванню товариш.
- Будьмо!
- Будьмо!
По вечерi ви благальне дивитесь на вiрного товариша, а вiн, прощаючись,
заплiта ться:
- Ти ж не забудь узавтра занести, що на зайця позичав.
1945
ВЕДМIДЬ
I
Ведмiдь у нас на Вкра©нi, крiм як у зоологiчних парках, нiде не
водиться, через те не так уже й страшно по наших лiсах вальдшнепа, чи
зайця, чи лисицю полювати.
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ВIДКРИТТЯ ОХОТИ
Власне кажучи, щороку "Вiдкриття полювання" бува двiчi: першого серпня
на птицю, а першого листопада на звiра, але якось уже - так
утрадицiйнилося, що за урочисте, коли хочете, свято серед мисливцiв
вважа ться перше вiдкриття, коли пiсля довго© перерви у вас у руках знову
улюблена вами рушниця i ви знову ма те змогу не тiльки, сказать би,
поповнити сво© продовольчi ресурси, не тiльки допомогти державi в
м'ясозаготiвлях, а й задовольнити себе як природознавця, природофiла й
спортсмена.
Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрiбничка, а
дуже й дуже поважна справа, особливо для таких громадян, як ми з вами...
* * *
Вiдкриття...
Скiльки турбот, хвилювання, нервозностi, доки все в тебе буде в
порядку: i рушниця, i набо©, i одежа, i рюкзак, - одне слово, все, що
потрiбно для серйозного, добутливого полювання...
А куди ©хати?!
А з ким ©хати?!
Куди ©хати?!
Ну, як ви одразу зможете вирiшити, куди ©хати, коли сьогоднi вам
кажуть:
- Бiля Борисполя, на озерах, качви тi ©, ну, як хмари! Повiрите, як
випливуть, ну, як то© ряски! Одне одного просто давлять. Оце вчора
при©здила звiдтам молодиця, так казала, що ©© свекровi кум його казав, що
кумова баба чула од свахи, що та сама бачила, як коноплi мочила, що нема
куди через тую качву коноплини ткнути! По©демо, га?!
- По©демо! Тiльки в мене набо©в обмаль!
- А навiщо вам багато набо©в! Та там з одного набою торiк по 24 качки
били. П'ять набо©в - сто двадцять штук. Самий крижень, майте на увазi.
Важка птиця: бiльш як сто двадцять штук не пiднесете!
Завтра ви почу те:
- Куди на вiдкриття?
- Думаю до Борисполя.
- До Борисполя? Чого? Хiба на сухому качки плавають?!
- Як "на сухому"?!
- Та там же озера повисихали! Та там за весну й за лiто нiхто навiть i
не чув, щоб хоч одна закахкала. Ранньо© весни прилетiло, було, туди
чималенько табунiв, покружились трохи й усi на Носiвку! Чули про Носiвку?!
- Чув.
- Так там з усього Лiвобережжя качки ще навеснi позбирались. Стихiйне
нещастя: соняшники всi потолочили. А на луках через гнiзда трава не
виросла: гнiздо на гнiздi, травi нема де рости, - не знають колгоспники,
чим худобу годувати. Нi, коли вже ©хати, то тiльки в Носiвку!
- Ну! По©демо на Носiвку! Iще через день:
- Драстуйте! Готовi до вiдкриття?
- Готовий.
- На Яготин?
- Нi, на Носiвку!
- Тю! За жабами?!
- За якими жабами?
- Та в Носiвцi самi жаби! Коли вже ©хати, щоб з качками бути, так
тiльки на Яготин. От там качки...
I т. д. i т. п.
З ким ©хати?
Ах, доле моя!
Та хiба ж сть серед мисливцiв, серед людей, що люблять тихi вечори над
озерами, що чують нiжний шелест очеретiв, що пам'ятають: "Тихше, тихше, не
диши, нас почують комишi...", яким крик бугая на болотi бринить в ©хнiх
вухах, як козловське распроп'янiссiме ля в серцi тихомрiйно© блондинки, а
загадковий тихий плескiт на озерi в ©хнiм серцi одгуку ться трепетними
перебоями, i коли пiд вербою чи пiд копицею все вже розказано i наста на
хвильку тиша, - обов'язково ту тишу заколише одностайне чарiвне:
Зоре моя вечiрняя,
Зiйди над водою -
хiба ж серед них людей хоч один, з яким би не можна було по©хати на
вiдкриття полювання?!
...Ну, по©дете ви з Iваном Петровичем...
На зеленому килимi, пiд задумливою вербою, точитимуться спогади про
знаменитого його гордона, - таких псiв тепер не бува ! - який одного разу
став на стойку в густiй лiщинi на вальдшнепа, та так став, що нiякими
свистками, нiякими гудками його не можна було зрушити з то© стойки,
довелося його залишити в лiсi, бо настала вже нiч, а обставини змусили
Iвана Петровича на другий день ранком ви©хати з того мiста. Повернувся вiн
аж через рiк, згадав про пса, пiшов у лiс, розшукав тi кущi:
- Дивлюсь, сто©ть кiстяк мого гордона, i сто©ть з пiднятою правою
лапою! От був собака! Мертва стойка? Такого собаки я не бачив! Даси,
бувало, в зуби йому записку й грошi: "Джек! Миттю пляшку вина!" За
пiвгодини вже летить з вином. Тiльки не можна було бiльше грошей давать:
решту обов'язково проп' !
...Десь оддалiк дере деркач, б' перепел, потiм усе затиха , сам кудись
провалю шся i бачиш, що там за столом сидить Джек i пропива хазя©нову
решту.
...А як по©дете ви з Петром Iвановичем, то вiн вам розповiсть, що вiн
бiльше любить полювати звiра, а птиця це так тiльки, за традицi ю! Петро
Iванович - гончатник... I яка в нього сука Флейта, як вона ганя ! По два
мiсяцi вовка ганяла. А спочатку боялась, перший раз як наткнулась на
вовка, вискочила на просiку "блiда-блiда, як стiнка!" "Чотирнадцять вовкiв
колись за нами з Флейтою гнались!"
- Ну, Петре Iвановичу! Невже таки чотирнадцять?!
- Факт! Спитайте Флейту! I обидва сiрi! ...Пилип Федорович розповiсть
вам про короткозорого старенького бухгалтера, пристрасного мисливця,
жертву фантастичних вигадок усi © компанi©, з якою вiн завжди полював. Ви
дiзна тесь про зайця, який пiсля бухгалтерового пострiлу з страшним криком
"н-н-няв!" вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа, i як переляканий
бухгалтер кинув рушницю i, приказуючи "да воскреснеть бог", бiг три
кiлометри додому...
- А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й посадив бiля
телеграфного стовпа, на дорозi, де мав iти той бiдолаха-бухгалтер...
- Та й це ще не все! - додасть Пилип Федорович. - Одного разу ми
прикололи шпилькою до вбитого зайця папiрця з написом: "За що ви мене
вбили?!" та того зайця й посадили пiд кущем i спрямували на нього
короткозорого бухгалтера. - Вiн - бах! За ць - беркиць! Пiдбiга , а там
такий на записцi заячий докiр! Що смiху було!
...А чи не пореготались би ви з оповiдання одного старенького дiдуся,
як вiн колись, бувши молодшим, не мав рушницi, а завжди додому з качками
приходив.
- Як же це так?
- А так! Отам на плесi завжди качки ! От я на острiвець перепливу та в
очеретi й заховаюсь. Знаю-бо, що обов'язково хтось iз мисливцiв туди
прийде сидячих бити. Коли так: бачу - пiдкрада ться, пiдкрада ться...
Ббах! А я в очеретi як закричу "Врятуйте!" Ну, вiн зразу драпала, бо,
дума , убив когось чи поранив! А я тодi роздягаюсь, качечки позбираю i
додому...
...Покотилася зоря. Булькнув у воду водяний щур... Закахкало спросоння
криженя... Писнула очеретянка... Десь далеко прогув паровик...
Сiрi ...
- Фiть-фiть-фiть! - прорiзало повiтря чиря...
- Ббах!
Перший пострiл! Полювання вiдкрито!
ЯК ВАРИТИ I СТИ СУП З ДИКО КАЧКИ
М. Т. Рильському
Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на пiдставi
багатолiтнiх спостережень i наукових дослiджень остаточно визначив, що
дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i
тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдово© Батькiвщини нашо©
радянсько©...
...Словом, ви по©хали на луговi озера, на очерети й на тихi-тихi плеса.
Само собою розумi ться, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що
стрiля ), набо© i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна
правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку,
консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту я ць i стопку... Стопка
береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен
тече...
дете ви компанi ю, тобто колективом, так - чоловiка з п'ять, бо дика
качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективно© працi...
У вагонi (чи на машинi) зразу ж ви почу те:
- Е, черт! Стопку забув! Ви взяли?
- Взяв!
- Ну, як будемо вкупi, позичите! А залишусь сам, - доведеться з
"горлушка"!
"Горлушком", за мисливською термiнологi ю, зветься та частина
мисливського човна, що на морських суднах ма назву "право руля".
Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже
сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало
вам останнiй золотий привiт i пiшло спать... Це ввечерi... А вранцi дика
качка зрива ться шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но почина на
свiт благословлятись.
Звуться цi часи у мисливцiв "зорьками" - вечiрньою й ранковою...
В цi часи ви чу те i над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч,
i лiворуч шум - свист качиних крил!
Ви i сюди - бах? I туди - бах! I отуди - бах!
Ах, незабутнi хвилини!
На вечiрню зорьку ви спiзнились. Це обов'язково... Запiзнення на
вечiрню зорьку - це мисливський закон. Виходячи ще з дому, - та що там
виходячи! - ви ще напередоднi зна те, шо на вечiрню зорьку ви обов'язково
не встигнете, от через це саме ви, в день ви©зду на гюлювання, ще зранку
все вклада те, ще зранку ви щось забува те, i в час од'©зду ви вибiга те з
хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих "Куди?"
- кида те: "Спiшу, щоб на вечiрню зорьку спiзнитись", i галопом далi...
Словом, спiзнились... До озерця ви пiдходите вже тодi, коли качки
"повиключали мотори", почистили зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку
з холодним обтиранням i, поклавши на водянi лiле© голови, полягали
спать...
Але ви з цього не печалу тесь, бо поблизу кожного лугового озера чи
ожеред, чи копицi пахучого-пахучого сiна... Ви йдете до ожереду й
розташову тесь... Ви розгорта те сiно, простеля те плаща, ляга те
горiлиць, дивитесь на чорно-син глибоке зоряне небо i вiдпочива те... А
вiдпочиваючи, дума те.
Ну, думайте собi на здоров'я, а ми будемо до ранково© зорьки
готуватися...
- Ну, що ж, товаришi, давайте звечора приготу мось, щоб зранку не
вовтузитися, а зразу за рушницi й по мiсцях. Де ж це... стопка? Прохав же
покласти!
- Що, нема?
- Нема!
- А я взяв! Я поклав собi за правило: при©жджаю додому, а ©© в рюкзацi
прив'язую, щоб не забути. По-мо му, не так нерву шся, як рушницю забудеш!
- Доведеться й собi прив'язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте
вашо©... Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"... Повiтря
чисте, на широке диханi вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як
уже "горлушко" бiля "донушка".
Тут i почина ться найцiкавiший момент качачого полювання.
Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають
розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя.
Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса - це те, що всi вони -
факти, що все це насправдi було, що: "розкажу, то не повiрите, але
це-факт!"
...Швирга ться вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в
чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи,
блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з
мисливських оповiдань...
I вiльно диха ться, i легко диха ться...
Поволеньки голос оповiдача тихша , потiм якось перерива ться i зовсiм
затиха ...
Сусiда тяжко якось зiтха ...
- Про що дума те, Iване Iвановичу?
- Про Америку! Яка все-таки технiка.
- А що таке?
- Кажуть, двоствольну стопку видумали!
I тихо... Поснули...
"Раннiм-рано та ранесенько", ще ледь-ледь почина сiрiти, штовх вас у
бiк:
- Вставайте! Вставайте! Час уже!
- Г-г-г! М-м-м!
- Вставайте!
- М-м-м!
- Б-б-бах!
З криком: "Бомбьожка!" ви зрива тесь i мчите.
-- Куди? Куди?
- В бомбосховище!
- Тю на вас! То я в крижня гахнув!
- I промазав.
- Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла!
Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька...
Тут уже все залежить од вашого умiння, вiд майстерства i практики...
Качка, як вiдомо, птах... Вона - лiта ...
Як ©© стрiляти?
Дуже просто: цiльтесь обов'язково в око. I бахкайте.
- Бах! - i в торбу. Бах! - i в торбу.
А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! - i повз торбу, не сумуйте,
старайтесь ©хати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз
мисливцiв кiлька качок, киньте:
- Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука... Бо однаково, коли
при©дете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас:
- Дорогi, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й берiться зразу ж готувати янтаревий суп
iз дико© качки...
Найперше й найголовнiше - обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабiнетi. Щоб не заважало вам уже вискубане
пiр'я, одчинiть вiкна й дверi, щоб вiтерець був: ви скубнули, вiтерець
пiдхопить, i пiр'я вам не заважа ... I качка обскубана, i кабiнет -
перина...
Обскубли, тодi вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого
багатший:
- Уже обскуб! Мамо, зварiть супу!
Дуже це смачно у мамiв виходить.
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
- Та це ж курка, а не качка! - ви авторитетно заявiть:
- Це - качка. Тепер усi такi качки пiшли. Яровизованi...
- А чому в не© горло перерiзане?
- Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що
нацiляюсь, виходу не було, взяла й... зарiзалась. Що ж тут дивного?!
Варiть уже, прошу вас!
Залиша ться, отже, останн : ©сти суп.
- Як його ©сти? Ложкою!
Попо©вши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" Iвана
Сергiйовича Турген ва. Прекрасна книжка!
1945
ЛИСИЦЯ
Лисiцю найвигiднiше полювати взимку, коли земля натягне на себе
бiлу-бiлу та пухку-пухку ковдру i задрiма зимовим спокiйним сном.
Тодi шкурка в лисицi робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як
вiдомо, лисицю полю мо виключно через ©© знамените хутро, що ма наукову
назву - горжетка.
Лисицi водяться у нас в Радянському Союзi геть-чисто на всенькiй його
територi© - i на ланах, i на болотах, i в лiсах та перелiсках.
За весь час нашого свiдомого полювання нам доводилося бачити лисиць по
всiх вищесказаних мiсцях i на всiх тих мiсцях в них стрiляти.
Збира тесь ви, значить, на лисиць.
З цього приводу ви говорите вдома:
- На лисиць по©ду! У Срiблянському ярку, казав Посип Явдокимович, два
виводки. По©ду, - чотпри-п'ять лисичок тарарахну - от воно: тобi горжетка.
Це, як чотири! А як п'ять - то й менi горжетка.
Полювати лисиць, - одягатись треба дуже тепло, бо зима, доводиться
стояти на гону довгенько, - лисиця йде великим колом, доки собаки ©© тим
колом обженуть, - замеознути можна.
Треба вам знати, що звiр, - коли його пiднiмуть i поженуть гончаки, -
робить коло: i за ць, i лисиця, i вовк.
Кожний iз них; зробивши коло, поверта ться до того мiсця, звiдки його
пiднято, - отже, ваша задача не бiгтн разом iз собаками за зайцем чи за
лисицею, чи за вовком, а стояти на мiсцi й чекати, коли вiн, оббiгши коло,
повернеться до свого лiгва.
Собаки гонять, як зна мо, уголос, i коли наближа ться гон, - знайте, що
звiр iде до вас!
Стежте тодi пильно!
Голос наближа ться, наближа ться, наближа ться.
Ось майнула серед кущiв золото-червона стрiчка, як блискавка!
Бах! - i нема нiчого...
За ць робить невеличке коло, лисиця - бiльше, а вовк, - той iще бiльше.
Чекати iнодi доводиться довгенько, - отже, одягайтесь тепло.
Одяглися.
Вам удома й кажуть:
- Ти ©здиш-©здиш, стрiля ш-стрiля ш, собак году ш, а в Ганни Iванiвни
он яка чорнобурка! I рушницi нема, i собак нема, - а чорнобурка-очей
одiрвать не можна.
- Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тiльки в нас на
Укра©нi чорнобурка трапля ться дуже й луже рiдко© Майже нiколи!
-- Рiдко? Повнi комiсiйнi крамницi!
-_ Та що ти, господь з тобою! Що ти хочеш, шоб я з гончаками у
комiсiйнiй крамницi чорнобурку полював?! Добра буде й рудобурка!
- А песцi там сть?
- сть!
- Бiлi чи голубi?
- Рябенькi! Вони тiльки на далекiй пiвночi бiлIшають та голубiшають.
Так як i курiпки: у нас рябенькi, а на пiвночi -- бiлi-бiлi, слiпучо-бiлi!
Так i песцi!
Взагалi збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна
справа...
В коротенькому кожушку, в повстяниках i в капелюсi на лисичачiм хутрi
виходите ви з тепло-затiшно© хати Йосипа Явдокимовича й просту те до
Срiблянського ярка, де:
- й-богу, аж дяа лисичачих виводки! Йосип Явдокимович - старий,
досвiдчений мисливець i давнiй ваш приятель, що на сво му вiку:
- Тих вовкiв, тих лисиць, тих зайцiв, що вже поповбивав, так, вiрите, й
лiчби ©м нема!
Ранок. Морозець. Порипу снiжок. До Срiблянського ярка вiд хутора три
кiлометри.
Визирнуло сонце. Застрибали на слiпучо-бiлiй, що й оком не охопиш,
ковдрi мiльярди дiамантiв...
Докучай i Бандит - на смику.
Докучай iде спокiйно, вiн багато лiт прожив уже i багато ганяв i
зайцiв, i лисиць, i вовкiв, - його вже нiчим не здиву ш, а Бандит тiльки
друге поле почина , - вiн то рвоне вперед, то повернеться до вас i
намага ться, пiдстрибнувши, покласти переднi лапи вам на груди, то знову -
вперед.
Нерву ться Бандит...
Рветься i так жалiбно-жалiбно скавучить.
- Пусти,-мовляв,-дай побiгать, дай натiшиться!
Дивись, як бiло скрiзь, як хороше, як снiг блищить! Дай покачаться!
Йосип Явдокимович, пихкаючи цигаркою, совiту :
- Пустимо з того боку, од грушi, щоб проти вiтру.
Ви проходьте трохи вперед од грушi й ставайте в лiщинi, а я на той бiк
перебреду та за терном сяду.
Пустите тодi, як я вже на мiсцi буду! Я потихеньку свисну!
- Гаразд!
- Та зайця не стрiляйте! Лисичок спочатку поколошка мо. Хiба собаки за
куцохвостим ув'яжуться, - ну, тодi битимемо, щоб собак звiльнити!
- Добре!
У лiщинi затишно-затишно...
Утопту ться навкруги снiг., щоб зручно було на всi боки повертатися, бо
лисиця може вискочити i зцюдова, i студова, i спереду, i ззаду...
Докучай лiг i лежить бiля нiг, а Бандит нап'явся, мов струна, пiднiс
голову i нюха , нюха , нюха ...
- Якi ж запахи проскакують через рожевi тво© нiздрi в чистопорiдний
твiй мозок, Бандите? Якi? Чи фiалковий од рипицi пишно© "труби" хитро©
лисицi, чи густий сморiд зголоднiлого сiроми-вовка, чи невиразне
пахкотiння i увi снi тремтячого зайчика-побiгайчика?
Якi? Ляж, Бандите, заспокойся!
Ви обдивля тесь навкруги...
Он од ялинки простягся вузенький ланцюжок-слiдок i бiля грушi
обiрвався.
То - бiлочка.
Може, спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплi
прикрившись, i сняться ©й сосновi
шишки та солодкi горiшки...
А он далi трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькi ямочки, i
де-не-де мiж ямочками нiжнолегесенький по снiгу "чирк".
То лисичка з нiчного полювання в ярок одпочивати пiшла...
Значить, сть!
Легенький свист.
То Йосип Явдокимович пода знак, що вiн уже на мiсцi.
Вiдпускаються з смика Докучай i Бандит.
- Ну, хлопчики, вперед! Нi пера нi пуху!
Три хвилини напружено© тишi... П'ять хвилин... Ще тиша...
Раптом одчайдушне скавучання Бандита I нервово-густий Докуча©в бас:
- Гав!
Бандит однаково iстерично скавучить, чи то зайця вiн пiдiйме, чи то
лисицю, а Докучай, почувши зайця, спочатку да легесеньке "скаву-скаву", а
потiм - спокiйний "гав", i далi рiвномiрне "гав", "гав", "гав"...
Погнав, значить...
На лисицю Докучай пода перший "гав" значно нервовiше i йде за нею,
гавкаючи трохи частiше i вищим тембром, нiж за зайцем.
А Бандит i за зайцем, i за лисицею однаково iстерично:
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Погнали лисицю...
Ну, тут уже у вас пульс iз 72 ударiв зразу на 90, очi рогом на лоба,
"прострiлюючи" лiщину, i ходором ходить у руках двадцятка.
- Спокiйно! - сам до себе.- Спокiйно!
Перша горжетка на вас iде!
Метрiв за 50 од вас, з легеньким трiском, iз лiщини на поляну вилiта
вона...
Вона не бiжить, а летить, червона-червона на слiпучо-бiлому фонi,
випроставши трубу (хвiст) i витягши мордочку.
- Бах!-легкий стрибок i червоного нема,-самий тiльки бiлий фон...
Вискаку Докучай, за ним Бандит.
Докучай зирка у ваш бiк, бачить, що нiчого нема, рявка суворим басом
i мчить далi.
За ним Бандит.
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Покотила горжетка через яр, i ви бачите, як майнула бiла китичка на ©©
хвостi у лiщинi по той бiк яру.
Докучай мало-мало не на хвостi в не© сидить.
На Йосипа Явдокимовича пiшла.
- Пильнуй, старий!
Аж ось:
- Бах!
Дим i снiгова курява бiля Йосипа Явдокимовича.
- Бий, - кричу, - старий, удруге, щоб певнiше було!
- Крiпко лежить! - кричить Йосип Явдокимович i дода таке, про що, хочи
ви як мене просiть, написати не можу.
Я зриваюсь з мiсця, лечу крiзь кущi в ярок, засапавшись, видираючись на
гору, й пiдбiгаю до Йосипа Явдокимовпча.
- сть?питаю.
Вiн дивиться кудись убiк i не каже, а стогне:
- сть! Он! За терном!
Я стрибаю за терен...
Крутиться Докучай i смика лiвою ногою.
Я падаю в снiг...
А десь далеко, аж у другiм кiнцi яру, Бандит аж плаче та залива ться:
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Горжетку ганя ...
При©здите ви додому в старому Йосипа Явдокимовича кашкетi, бо лисичачу
капелюху ви загубили, як через кущi бiгли...
Вам дома й кажуть:
- Горжетка? Чорнобурка?! Одна була лисичача капелюха, та й ту
прополював. I хто тi рушницi вигадав?!
- Ладно, - ви собi дума те, - ладно! Говори! Говори! Одужа Докучай -
знову за горжетками ©здитимемо.
1945
ЗА ЦЬ
I
Золота осiнь...
Ах, як не хочеться листу з дерева падати, - вiн аж нiби кров'ю з печалi
налився i закривавив лiси.
Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зiтха
клен, i тiльки берiзка, жовтаво-зелена й "раскудря-кудря-кудрява", - ген
там на узлiссi бiлявим станом сво©м кокету , нiби на побачення з Левiтаном
жде чи, може, Чайковського на симфонiю виклика .
Креслять тригонометричнi фiгури високо в небi запiзнiлi журавлi,
запитуючи сво©м "кру-кру":
- "Чу ш, брате мiй, товаришу мiй?" Вiдлiта мо!
Золота осiнь...
От в цей саме час за ць уже збiгав до пIдборщика хутра, той йому вже на
всi прорiшки попiдбирав густо-теплi шматочки, вичистив вуха й лапки i
посалив на рiпицю бiлий помпон.
Набиваються набо© крупнпм шротом, витягаються теплi штани й пiджак,
мастяться грубiшi чоботи, деруться на онучi теплi пiдштаники, вiдкида ться
набiк веселенький картузик-кепочка, а натомiсть розтяга ться на кулаках
сумовито-серйозна капелюха...
Коли в качачому полюваннi бiльшу вагу мали помiдори й огiрки, то тут ©х
замiняють сало й ковбаса.
Незмiнною залиша ться стопка.
При полюваннi на качки стопка, як ми зна мо, береться, щоб вихлюпувати
воду з човна, а при полюваннi на зайця з не©, при певному досвiдi, дуже
добре оглядати обрiй; коли дивитись крiзь дно, - мiсцевiсть рель фнiша .
Всi вищейменованi твердi, плиннi й газуватi речi розкладаються в
певному порядку на канапi, ви ходите й усе кiлька разiв перерахову те,
перевiряючи, чи нiчого не забули:
- Штани, значить ! Чоботи !.. Онучi, значите !.. Набо© !.. Сало й
ковбаса !.. Гм-гм... ... Чи не мало буде?
- Досить, досить! - поспiша посемсйство...
- А де ж стопка?
- Та ось, за рюкзаком!
- Поклади в рюкзака, а то закотиться. Ну, все, зда ться. Так я краще
заранi ви©ду, щоб не спiзнитись на по©зд.
Ви швиденько одяга тесь, вклада те все в рюкзак.
- Ну, бувайте, здоровi! Не сумуйте. Денькiв за два-три я буду!
- А рушницю ти взяв?
- Ай справдi, де ж це вона?
- Та я стола нею пiдперла, бо нiжка поламалась...
- Та хiба ж можна рушницею?!
- А що ©й зробиться? Хоч яка-небудь користь iз не©... А то ж...
- Ну, годi, годi! Бувай здорова. Поспитай у Катерини Микола©вни, як
зайця салом шпигувати, а то ж потiм зiпсу ш... Та купи сала не менш як на
трьох зайцiв.
- На трьох?
- Ну, купуй на п'ять! Я бiльше як п'ять не стрiлятиму.
По©хали...
II
Полюють зайцiв в основному трьома способами: з пiдйому, з-пiд
собак-гончакiв i на засiдах.
З пiдйому можна полювати одному й колективом.
Iдеш собi один чи рiллею, чи озиминою, чи бур'янами i "витопту ш"
зайця, який, як вiдомо, вдень лежить I вiдпочива ... Ви пiдходите до його
лiгвочка, за ць i вискаку ...
Коли полю те компанi ю, тобто колективом, краще йти так званим
"котлом", такою нiби дугою, щоб фланги були спереду вiд центра. За ць як
вискочить, примiром, в центрi, то вже йому, iнакше як на сковорiдку, бiгти
нема куди.
- Як же краще, - спита те, - полювати: одному чи колективом?
Майже однаково.
Коли йдете один, то один промазу те, коли йдете колективом, то
промазу те колективом.
Дуже цiкаво полювати зайцiв з собаками-гончаками.
Коли такi собаки , ©х пускають у лiсок чи в байрак, вони бiжать,
пiдiймають зайця i "голосом" його гонять.
Ви ста те на путi, де ма бiгти за ць, i мажете по ньому на тiй путi.
Та краса заячих ловiв з гончаками не тiльки у вашому промаховi...
Ви уявля те собi, коли цiла зграя гончакiв iде слiдом за зайцем, нiби
якийсь оригiнальний, нi в якiй фiлармонi© не бачений i нечуваний, оркестр.
Залива ться флейта, трубить з переливами трубач, рявка бас, гуде
баритон...
"Скiльки жару, скiльки страстi в голосах..."
Ех, якби в наших оркестрах з такою пристрастю грали оркестранти, - якi
б були симфонi©!
Сто©ш, слуха ш, рве серце тобi груди, поломенi в тебе мозок, i ти
мажеш, мажеш, мажеш...
На засiди ви виходите, коли вже добре стемнi ... Виходите в великому
дубленому кожусi. Хазя©н вас пита :
- Може б, i свитку ще надягли?
- Нi, - кажете, - не треба. Не так уже воно й холодно. I вiтру нема. Та
й первак у вас з комiром. Теплий первак, я його добре пiдпережу, воно не
продме.
Засiда те бiля величезного колгоспного ожереду соломи...
Нiч темна, бадьора.
На небi, над ожередом, - зорi, на землi, пiд ожередом, - зайцi.
Сiли, закутались.
- Ну, налiтайте, которi тут зайцi !
Тихо-тихо...
Аж ось десь аж iз сусiднього села:
- "Котила-а-а-ася..."
I тихо.
Ще щiльнiше закуту тесь у кожуха...
Замислю тесь...
Мимоволi iз грудей:
Ой, зiйди, зiйди, ясен мiсяцю,
Як млинове коло...
I знову тихо.
Голова на солому хилиться, хилиться, хилиться... Пiд кожухом
тепло-тепло...
I на серцi тепло-тепло...
* * *
Раптом над вухом:
- Доброго ранку! Заснули?!
- Драстуйте! Невже заснув?!
- А вже й снiданок на столi! Ходiмте!
- Ходiмо.
- А де ж ваша рушниця?
- Нема... Дивись. Сюди-туди - нема рушницi.
- Та то так! Тут у нас не зiвай! Пiдслiдили, значить, i хапнули. Ну,
нiчого: може, десь випливе...
- Непри мно! Не кажiть хоч нiкому!
III
Додому ви все-таки зайпя привезли.
- А де ж рушниця? - пита ться посемейство.
- Курок трошки закапризив: занiс до майстра. Увечерi ви ©сте
нашпигованого салом зайця. За столом урочисто: перший в цьому сезонi
за ць.
Трапезу дiлить з вами i ваш вiрний по полюванню товариш.
- Будьмо!
- Будьмо!
По вечерi ви благальне дивитесь на вiрного товариша, а вiн, прощаючись,
заплiта ться:
- Ти ж не забудь узавтра занести, що на зайця позичав.
1945
ВЕДМIДЬ
I
Ведмiдь у нас на Вкра©нi, крiм як у зоологiчних парках, нiде не
водиться, через те не так уже й страшно по наших лiсах вальдшнепа, чи
зайця, чи лисицю полювати.