Страница:
Вилiтали орли з-за круто© гори...
Але дотягали вони тiльки до "круто©", а на "круту гору" видертись нiяк
©м не щастило, вони з "круто©" зсовувались на початок, звiдки знову
"вилiтали орли".
Так усю дорогу тiльки те й робилось, що "вилiтали орли", а що з тими
орлами далi було, куди вони вилiтали й чого вони вилiтали, - для мене й
залишилося тодi та мницею.
Оце було мо перше полювання на дрохву!
Коли далеченько ми вже в степ од'©хали, один з дядькiв каже:
- Подивись-но, Дороше, чи не видно?
Дядько встав на гарбi, я спинив конi, i почав дядько дивитись на всi
боки! Дивився вiн довго, а потiм i каже:
- Отам за ожередом нiби щось таке бовванi ! На конюшинищi! Звертай на
оцю межу й прямуй на ожеред! - каже менi дядько.
По©хали межею...
Стали бiля ожереду. Дядько вилiз на ожеред, подивився сюдн й туди,
злiз, пiдiйшов до гарби:
- сть! - каже. - Семеро! Тiльки ж як до них пiд'©хати?
Говорили щось вони, говорили, а потiм мене почали вчити, як менi ©хати.
- Ми, - кажуть, - ©хатимемо та по дорозi непомiтно з гарби попада мо й
заляжемо отам у пшеницi, а ти ©дь аж отуди, та, не до©здячи байрака,
звертай лiворуч i об'©зди ©х, дрохви, з того боку. Трохи про©деш, а потiм
завертай конi i ©дь назад, трохи вже до дрохв ближче. Як до©деш знову до
байрака, вертайся назад i ©дь ще ближче до них. Наганяй нiби ©х на нас. Та
не витикайся з гарби, щоб вони тебе не побачили! I не нокай, i не цмокай!
Потихеньку ©дь! Зрозумiв?
- Зрозумiв!
- Паняй!
По©хали...
Дядьки дорогою з гарби повипадали, а я попрямував до байрака, там
звернув лiворуч i по©хав. Як до©хав до конюшинища (конюшину вже було
викошено) - побачив оддалiк табунець якихось великих птахiв, що паслися на
конюшинищi.
Я все робив так, як казав менi дядько Дорош.
I туди ©хав, i назад повертався, i знову туди повертався, все до тих
птахiв наближаючись.
I дуже вже менi закортiло роздивитися ©х. Особливо отого, найбiльшого,
що весь час, голову високо пiдвiвши, на гарбу на мою поглядав! А з-за
бур'яну погано було видко. От я встав на гарбi й визирнув через бур'ян. Як
розженеться найбiльший, а за ним i всi, - знялися й полетiли. Я так i впав
у гарбу! А вони полетiли не на дядькiв, а вбiк!
Пiд'©хав я до дядькiв:
- То ти ©х наполохав? - пита дядько Дорош.
- й-бо, дядечку, нi! Я сидiв, як ви сказали, а вони чогось налякалися
й знялися!
- Ох, i полохлива, ох, i сторожка птиця! - зiтхнув дядько Дорош. А
другий:
- А ну ©х к лихiй годинi! Пiдвертай до ожереду! Пiд'©хали ми до
ожереду, витягли дядьки з гарби кошика, прослали пiд ожередом попону...
- А ти коням сiна пiдкинь! - наказав менi дядько Дорош, - та
розгнуздай! Умi ш?
- Умiю!
Ну, потiм уже полювання дрохв було таке: я коники ловив, а дядьки з
глечикiв у чарки наливали та закусювали. А потiм спiвали, - i пiд
ожередом, i на гарбi, як додому ©хали, i в садку, як додому при©хали, а я
на ослонi дрiмав.
А дядько Дорош все намагався довести, що:
- Дрохва, - вона дуже полохлива птиця! Дуже полохлива! А ви кажете! Я
заснув.
А дрохва таки справдi дуже полохлива i дуже сторожка птиця.
Полюють ©© отак, як ото ми колись iз дядьком Дорошем полювали: гарбу i
воза обтикують бур'яном, гiлками з листям, а потiм, об'©здячи табуна,
наганяють поволеньки на схованих охотникiв. - А найцiкавiший спосiб
полювати дрохву - це пiдкрастись до табуна на пострiл i торохнуть.
Пiдкрадатися треба дуже обережно i дуже здалеку.
Забачили ви табун далеченько, так кiлометрiв на три в степу, - лягайте
й починайте лiзти.
I все придивляйтесь, щоб так перелазити - од кущика травицi до кущика
будякiв чи бур'янцю якогось, кураю тощо...
Лiзти найкраще на черевi, кашкета - в кишеню, голову пригнути низько до
землi, бо дрохва найбiльше голови людсько© ляка ться!
Отак i пiдлазьте, пiдкрадайтеся!
То нiчого, що на другому кiлометрi вашого пiдкрадання ви вже не штанами
будете лiзти i не сорочкою, а голими лiктями й голими колiньми, що на
третьому кiлометрi вже з колiн i з лiктiв кров капатиме, - то нiчого, - то
якраз i найсильнiшi i найпекучiшi суть моменти полювання дрохви, - нiяка
благородна й велика дичина задарма не да ться, а дрохва, коли це не вона,
а вiн, дудак, майте на увазi, що вiн важить пуд, цiлий пуд, а смальцю з
нього цiлий глечик, а вишкварок - пiвпiдситка.
Та ше майте собi на увазi, що дрохвячий смалець не тiльки для кашi, бо
то вам не гусячий смалець, а то смалець дрохвячий, - вiн од бешихи сильно
дуже допомага !
От вам: пуд м'яса, глечик смальцю, пiдпiдситка вишкварок i нiяко© нi у
вас, нi у сусiдiв бешихи.
От що значить дрохва!
Та ще до всього цього й гордовите:
- Дрохву вбив! О!
Так що ж ви будете дивитися на якихось там три кiлометри пiдкрадання,
на штани та на сорочку й на обiдранi колiна та лiктi!
Дрiбницi то все!
Не звертайте на них уваги й пiдкрадайтеся далi.
Пiдлiзти треба на пострiл, - це, значить, метрiв на
п'ятдесят-шiстдесят, не бiльше!
Шрiт ма бути крупний - два-три кулi, а то й картеч, бо птиця велика.
Ну, вже недалечко залишилося, метрiв з п'ятдесят!
Останнi зусилля, ще метр - i дрохви... здiймаються й летять!
Ви стрiля те "у божий свiт, як у нову копiйку", сiда те, дерете
натiльну сорочку i перев'язу те колiна й лiктi!
А потiм уже потихеньку йдете додому.
I уявiть собi, що дрохви, як правило, зриваються й летять завжди саме
тодi, як вам залишилось пролiзти ще тiльки не бiльше як один чи два метри.
Характер у них такий!
Ви, ясна рiч, не повiрите, але одного разу я таки вбив дрохву.
Убив, не пiдкрадаючись, а просто так - устрелив та й вже!
Невеличкий, так iз десяток, табунець дрохв, бачу, летить i сiда на
буряках...
Я бродив з рушницею в степу, полював перепiлки, а в запасi було в мене
кiлька набо©в з крупним шротом.
Перезарядивши свою централку, пiшов я проти вiтру по буряках на те
мiсце, де сiли дрохви.
Було це в серпнi, вiяв невеличкий вiтерець.
Бурячиння було високе й лапате, вiтерець по нiм тихенько лопотiв, я
поволi й потихеньку йшов, i дрохви мене пiдпустили, бо, очевидно, шум мо©х
крокiв заглушало лопотiння гички. Знялися вони недалечко, метрiв за сорок,
- я вистрелив, i-о, радiсть! - одна з них каменем на землю.
Пiдбiг - сть!
Я не скажу, щоб це був дудак, на цiлий пуд вагою, це не був дудак, а
скорiше - дудочка, i до пуда ©й було дуже далеко.
А проте ж - дрохва! Справжня дрохва!
Додому я ©хав гордий, з вокзалу до квартири йшов гордий, а як увiйшов у
хату, нi на кого i не дивлюсь.
Домашнi всi питають:
- Що за птиця? А я крiзь зуби:
- Що? Дрохва! Не бачите, що?! Дiзналися родичi, знайомi, товаришi.
- Правда, що дрохву вбив?
- Убив!
- Коли ж на дрохву?
- Та заходьте, - кажу.
Пiдрахував я, скiльки на дрохву прийде, - вийшло чоловiка з двадцять. Я
й кажу дружинi:
- Зна ш, - кажу, - що? Не помiстяться всi вони в нас! Оддам я дрохву,
хай там приготують, а ми всi туди пiдемо та й посидимо, дрохви по©мо!
- Добре, - каже дружина, - клопоту менше! Я так i зробив. Однiс дрохву.
Куди, - пита те, - однiс? Не скажу, бо й ви туди ходитимете! Принiс дрохву
та й прошу:
- Приготуйте, будь ласка, на завтра!
- Дрохва? Е, нi! На завтра не вийде, бо треба на двi доби в землю
закопати, потiм - добу в оцтi вимочувати, а потiм уже смажити! На суботу
якраз i вийде.
- Ну, добре! - кажу.
Сповiстiв я всiх, що дрохву ©стимемо там-то й там-то, в суботу.
Зiбралися ©сти ту дрохву двадцять вiсiм чоловiк.
А я ще раз кажу, що дрохвi мо©й до пуда дуже далеко було!
Та й чи вистачило б для тако© кумпанi© й дудака на пуд вагою?!
По©ли дрохву, з'©ли ще iндичку й гуску (це вже свiйськi птахи) i салату
олiв' порцiй з п'ятнадцять з'©ли, було там iще й де-воляй, i карського
шашлику!
Рiзноманiтно© там було, одне слово, дичини!
Вiтали всi мене з щасливим полем, кричали, щоб менi й далi не було "нi
пера нi пуху", а потiм спiвали.
На ранок були вдома довгi балачки, але вже бiльше не про дрохву, а про
квартиру, про дрова, про черевики для доньки.
Балачки закiнчилися сентенцi ю приблизно такого змiсту:
- Та доки ж я i взимку у лiтньому пальтi ходитиму?
- Та ти ж сама розумi ш: дрохва! Не часто вона трапля ться!
- Дрохва?! - перебивають вас. - Дрохву чоловiк на зиму в теплi кра©
проводжа ! А в декого з чоловiкiв жiнка взимку мерзне! Рiзниця! Ну, взяв
би та випадково й промазав, коли вже вона така рiдкiсна птиця!
- Та я ж устрелив випадково! Хiба ж я хотiв, чи що?
- Слава богу, що не часто вона трапля ться, - перебивають вас iзнову.
А вже Миколi Iвановичу, що ото дрохву вам lege аrtis* (* По-мистецькому
(лат.).) готував, при зустрiчi ви кажете:
- Дрохву, значить, два днi треба в землi тримати перед тим, як смажити?
- Не менше! - одказу Микола Iванович. - Тодi вона позбавля ться
специфiчного, не дуже при много запаху!
- Слухайте, - кажу, - Миколо Iвановичу! Як удруге коли-небудь принесу я
вам дрохву готувати, держiть ©© в землi не два днi, а мiсяцiв зо два!
- Не витрима , - зогни !
- От i добре! Не так багато я заробляю, щоб дрохви ©сти.
1946
ДИКИЙ КАБАН, АБО ВЕПР
Чого воно так: коли говорять "дикий кабан" - так не страшно, а як -
"вепр", так уже й мороз нiби поза спиною i волосся на головi ворушитись
почина ?
Воно, мабуть, саме слово "вепр" - страшнувате, - якесь таке, нiби з
великими iклами й погрозливо хрока ...
- Вепр!
На Полтавщинi, недалеко славного мiста Гадяча, село Веприк, - хоч
воно i не дорослий "Вепр", а тiльки маленький, тiльки ще "Веприк", але я
гадаю, що колгоспникам там, мабуть, увесь час страшно, - ану ж вiзьме
малий "Веприк" та на великого "Вепра" й виросте? Що тодi?!
Найстрашнiший дикий кабан - "одинець", - це запеклий
кнур-iндивiдуалiст, старий досвiдчений кнуряка, що прибива ться до табуна
тiльки тодi, коли свинi весiлля справляють.
Вiн тодi сво©ми страшними iклами розганя кнурцiв-парубкiв, усi його
рушниками перев'язують, вiн сидить, хрока й чавка , як колись пан-помiщик
на весiллi у сво©х крiпакiв, i йому, як i колишньому кнуровi-помiщиковi,
належить право "першо© ночi".
Дикi кнури-одинцi, що звуться ще за сво© величезнi страшнi iкла -
сiкачами, вигодовуються на справжн страховидло, сильне та люте.
Собак вони сво©ми iклами одним ударом сiчуть, на беф-строганов, а
охотник, як побачить сiкача, зразу бере на мушку або дуба, або грушу i
сидить там тихий, як горличка.
А потiм уже всiм i розповiда пiсля четверто© стопки:
- Сiкача вчора стрiляв! Iду, зна те, очеретом, коли чую, щось сопе!
Дивлюсь, а воно, як гора! Я зразу думав, що паровик обтiка мо© форми
зiйшов з рейок i болотом котить. Придививсь - а воно сiкач! Я, звичайно,
не розтерявся, - у лiвому стволi в мене жакан, - я його в лоб як жахну, -
а вiн тiльки головою покрутив, куля одскочила та недалечко вiд мене й
упала. Тiльки трохи сплющилась! Я не розгубився... А коли я взагалi
розгублююсь, скажiть? Да... Я не розгубився та зразу за фiнку, та до
нього! Розмахуюсь, а вiн менi й каже:
"Злiзайте, каже, дядьку, з дуба, чого ви туди залiзли?" Да... Я,
звiсно...
- Стiй-стiй! Що ти буровиш? Хто каже? З якого дуба?
- Та не перебаранчай! Я до нього з фiнкою, вдарив його пiд лiву пахву,
якраз проти серця! "Ага, - кричу, - попався, - кричу, - веп-п-пиррр. Не з
таких, - кричу, - я, щоб сiкачiв боятись!" Та на нього верхи! Сiв верхи й
держусь за гiлку! А вiн менi знову: - "Та злазьте, - каже, - дядьку, кабан
у Пилипову балку побiг!" А я йому:
"Злiзай, кажеш?! Не злiзу, поки, - кричу, - не рiшу тебе тут!" А вiн
менi: "Я, - каже, - веп-п-пиррр сi-сi-сi-ка-ка-ка-ч..."
Тут уже пiдходить хазяйка:
- Може б, - каже, - ви, Стратоне Стратилатовичу, прилягли трохи?
- Не злiзу! - кричить Стратон Стратилатович. Потiм уже беруть Стратона
Стратилатовича пiд руки й кладуть на канапу.
А вiн i на канапi ще добива сiкача:
- Не злiзу, - кричить, - доки не рiшу! I так-таки нiхто й не довiдався,
чи злiз Стратон
Стратилатович iз страшного вепра-сiкача, чи й досi держиться за гiлку.
Сiкач - страшний звiр, так що й пiсля четверто© стопки не дуже
злiзеш...
Чому ми весь час говоримо про вепра-одинця, сiкача?
Бо ми - охотники, ми люди хоробрi, i коли вже йти на дикого кабана, то
йти на такого, щоб можна було чим i похвалитися, та й показати було що...
Уявiть собi на стiнi у вашому кабiнетi отакенну сiкачеву голову iз
страшними зубилами-iклами!
Слава не тiльки вам, а й усьому вашому роду-племенi.
Ясна рiч, що, полюючи сiкача, можна мимохiдь з десяток менших кабанiв
чи свиней настрiляти, але головна ваша мета - сiкач.
Поросят не бийте.
Убити порося - це все'дно, що встрелити на озерi каченя, що ще й у
колодочки не вбилось.
Це - шокiнг для справжнього мисливця.
Сiкач, незважаючи на свою чималу вагу й короткi ноги, дуже прудко
бiга .
Розповiдав менi якось приятель-охотник, дуже досвiдчений мисливець i на
птицю, i на звiра, як сiкач бiга .
Кузьма Дем'янович - мого приятеля звуть.
- Полювали ми кумпанi ю у Баб'ячiй балцi, - почав Кузьма Дем'янович...
- А Баб'яча балка пiдходить з того краю до глибоченького провалля... Понад
балкою - лiс. За проваллям почина ться болото, поросле очеретами, а далi -
рiчка. Полювали ми зайцi, лисички, - що трапиться, одне слово. Був з нами
й мiсцевий дiдок-охот-ник. Пройшли ми балку, пiдiйшли до провалля, сiли па
горбочку, закурили, вiдпочива мо. Краса ж яка, куди оком кинеш! Очерети,
мiж ними де-не-де озеречка, а за очеретами срiбно-голуба стрiчка рiчки...
По той бiк рiчки - лiсочок... Бiля лiсочка - хутiрець на три хати... На
узгiр'© бiля хутора овечки пасуться... Чутно, як у хуторi дiвчата
"Чорноморця" виводять:
Вивiв мене босую,
Та й пита .
- Чи мороз, дiвчино,
Чи не-ма-а-а- - - ?
Дивився б i не передивився... Слухав би i не переслухав...
Сидiли, слухали, з кра виду милувалися.
Аж ось мiсцевий дiдок i каже:
- А в цьому, - каже, - болотi табун диких свиней ! I сiкач тут
здоровенний бродить.
- Ми всi, - каже Кузьма Дем'янович, - аж попiдскакували!
- Де?
- Та отут у болотi!
- Та невже? - ми до нього. - А чи бачив ©х тут хто-небудь?
- А чому ж не бачить? Бачили! А скiльки вони в нас городини та бурякiв
перенищили... Я сам сiкача бачив, - пудiв на п'ятнадцять, якщо не бiльше!
Страшний звiр!
- Ну, ви ж розумi те, - вiв далi Кузьма Дем'янович, - що ми зразу ж
рiшили пройти болото, може ж таки пощастить наткнуться на табун свиней.
Було нас шiсть чоловiк. Рiшили так: я, як найстарший, - менi вже тодi
п'ятдесят шостий пiшов, - так я пройду од провалля углиб в очерет та тут
буду собi чекати, а решта - з того боку зайде i йтиме до мене один од
одного метрiв на тридцять-сорок.
Загонщикiв у нас, як бачите, не було, - ми самi, мовляв, i за
загонщикiв, i за стрiльцiв. Дiдок не схотiв з нами йти: "Боюсь!" - каже.
Пiшли ми в очерет, а дiдок спустився в балку: "Мо' - каже, - де зайчика
наполохаю". Увiйшов я в очерет, пройшов трохи, став, обдивляюсь. Справдi,
нiби стежки якiсь в очеретi - сюди й туди йдуть. Не брехав, видать, дiдок,
- сам я собi подумав... Пройшов ще трохи далi в очерет, вибрав таку собi
невеличку вродi галявинку, став, прислухаюсь... Не чуть нiчого...
Шелестить тiльки очерет, та iнодi десь iзбоку зашарудить болотний щур. I
знову тихо. Довгенько я стояв, уже час би й товаришам пiдiйти, а ©х нема
та й нема. Я, сказати правду, задрiмав трохи. Стою, дрiмаю! Коли воно щось
нiби як шелесне очеретом, та як хрокне, - так я як пiдстрибну! Пiдстрибнув
- i крутюсь на мiсцi, не знаю, куди тiкать! А воно вдруге - як хрокне! Так
я як прянув з очерету й вискочив якраз навпроти провалля... Почув тiльки,
що й од мене щось шелеснуло й подалося в напрямку до рiчки! Та де там було
думати, що воно... Я вискочив з очерету й помчав прямо на провалля. З
провалля вилетiв, як хорт, добiг до лiсу, й на грушу. Сiв, звiв курка,
чекаю. Довго сидiв, нема нiчого. Аж ось чую, гукають:
- Кузьма Дем'янович! Кузьма Дем'янович! Агов! Де ви? Агов-гов-гов!
- Я тут! - кричу. - На сiкача засiв! На грушi!
- Зла-га-га-газьте!
- Не злiзу! - кричу.
А воно й справдi, я й сунувся, був, iз грушi злазити, - не злiзу. Груша
висока, стара груша, i аж до половини нi сучкiв, нi вiття - самий стовбур!
Як я на не© видерся, вбийте мене, й досi недопойму...
Пiдiйшли товаришi. Зняли мене з грушi.
- Бачили що-небудь? - питаю я ©х.
- Анiчогiсiнько не бачили!
- Та як же ж, - кажу, - не бачили, коли ж щось хрокнуло, та не раз, а
аж двiчi. I шелеснуло щось од мене! Я вiд нього, а воно вiд мене. А що
хрокнуло, хай мене бог поб' , - кажу, - сво©ми вухами чув!
- Так то ви, значить, - пита мене Iван Петрович, - на провалля
прянули?
- Я ж, - кажу, - я! Воно як хрокне, - я думав, що сiкач, i з очерету!
- Та то я висякався! - каже Iван Петрович. - Тiльки я сякнувся, воно
щось як шелесне бiля мене, а я думав, що сiкач, та й собi од нього до
рiчки!
Аж ось дiдок пiдходить.
Ми на нього:
- Де ж вашi свинi? Де ваш сiкач?
- Нема хiба? - здивувався дiдок.
- I слiду нема, - кажемо.
Виходить, пiрнули!
- Куди пiрнули?
- Пiд воду! Куди ж!
- Та хiба ж дикi свинi пiрнають?
- Не знаю, як де, а в нас пiрнають! - каже дiдок.
- А що ви гада те, - мiрку Кузьма Дем'янович, - могло бути! сть же ж
морськi свинi, могло буть, що й рiчнi !
- Так отаке-то трапилося з нами на полюваннi кабанiв. Я й досi нiяк
недопойму, як я з провалля вискочив, як я на грушу видерся?! П'ятдесят же
шостий менi... Пал ото такий, виходить, охотницький! Так отак сiкачi
бiгають! Прудкий звiр, - додав Кузьма Дем'янович.
Полюють дикого кабана з собаками-гончаками чи спецiально на таку охоту
натасканими псами, але здебiльша i найчастiше полюють його з загонщиками.
Коли на вас вискочить дикий вепр, ви не встигли втекти, ви вже тодi
його, ясна рiч, стрiля те.
Стрiляти треба обов'язково кулею, цiлитись у голову або в серце, бити
треба наповал, бо поранений кабан - звiр страшно лютий, вiн кида ться на
охотника, з розгону всаджу йому сво страшне iкло прямо в пуп i з криком
"Ага, попавсь!" поре мисливця по черевнiй бiлiй лiнi© од пупа вгору до
грудей.
Коли вiн сам смертельно поранений, - вiн ляга тут же, поруч охотника.
I обидва вони потихеньку вiддають душу боговi.
Потiм уже сходяться охотники, лаштають носилки i несуть i свого
загиблого товариша, i дикого кабана до машини чи до залiзнично© станцi©.
Тi, що несуть загиблого товариша, - дуже сумнi, бо, ©м дуже жалко
хороброго мисливця, що впав жертвою благородно© спортивно© сво © страстi.
А тi, що несуть забитого кабана, - дуже веселi, бо "такий мисливський
трофей трапля ться не дуже часто.
Коли ви йдете болотом, де обов'язково цiлий табун диких свиней i де
бродить величезний сiкач, не менш як пудiв на п'ятнадцять вагою, дуже
корисно проказувати таку нiби молитву, що за сиво© давнини дуже допомагала
на охотi нашим предкам-мисливцям (мiж iншим, молитва ця корисна не тiльки
при полюваннi кабанiв, а корисна вона й при охотi на всякого звiра).
Така молитва:
Ви зорi-зiрницi,
Нiч темна темниця,
Замика ш ти i церкви, i хати
Ще й царськi палати.
Замкни звiрю вуха й очi,
Щоб я пiдiйшов i не промахнувся...
Коли ви таку молитву прочита те з вiрою, то, безперечно, зможете
пiдiйти до кабана, незважаючи на те, що вiн звiр дуже обережний, i слух у
нього, як у найталановитiшого диригента симфонiчного оркестру.
З вищенаведеною молитвою можна й треба полювати дикого кабана навiть
самому, продираючись заплутаними стежками й перескакуючи з купини на
купину в очеретяному болотi.
А взагалi, ще раз кажемо, полюють кабана iз загонщикамн.
Трапля ться, i дуже часто трапля ться, що кабан, почувши чи
довiдавшись, що спереду стоять на номерах мисливцi з жаканiвськими в
рушницях кулями, i бувши не зовсiм певний, що всi вони прянуть на грушi, -
поверта ться i йде на загонщикiв.
Бо вiн звiр хитрий, - вiн зна , що у загонщикiв, крiм кiлкiв та
одчайдушного галасу, в руках нiчого нема .
Випадки такi кiнчаються бiльш-менш щасливо, кiнчаються вони переляком,
бо кабан поре людину тiльки тодi, коли його поранено, а так вiн пiдбiжить,
хрокне, наляка й, смiючись, побiжить далi.
Було таке й з нами на полюваннi кабанiв, було, було! Брехати не буду -
було!
Пiдняли загонщики в очеретi на болотi кiлька диких свиней i кабанiв.
Пiшли вони на охотникiв.
Почулося там бах, там бах!
Виткнувся на них i один чималенький, так пудiв на десять, вепр.
Чи там у нього стрiляли, чи не стрiляли, я вже не скажу, бо дехто з
охотникiв, щоб виднiше було, сидiв на грушi, а тiльки ж вiн крутонувся й
помчав на загонщикiв.
На всьому скаку пiдбiг до одного парубчака-загонщика, той i "рятуйте,
хто в бога вiру !" не встиг пролящати, як вiн його тиць рилом у пуп!
Перекинув, перестрибнув через нього, хрокнув, загигикав i помчав далi.
Пiдбiгли ми всi до того парубчака: сто©ть блiдий-блIдий, губи бiлi й
трусяться, i нiчого бiльше вимовити не може, тiльки:
- Хрокнуло й побiгло! Хрокнуло й побiгло!
Нарештi трохи опам'ятався.
Ми до нього:
- Ну, що, - дуже злякався?
- Злякався, тiльки не зовсiм до кiнця злякався! Можна дужче злякатися!
- промовив вiн i подавсь у кущi.
Так що й загонщикам, як бачите, треба бути пильними.
Убили ви дикого кабана.
I отодi наста найтяжчий момент полювання диких свиней.
Це - коли вже зберуться на дикого кабана до вас приятелi i вам треба
переконати ©х, що це iменно кабан не простий, а дикий.
Ви ©м розказу те про ваше полювання, не пропускаючи найдрiбнiших
деталей: i як збиралися ви на охоту, i як ©хали, i як до©хали, як до
болота чи до лiсу дiйшли, де стали, скiльки було загонщикiв, як кабан
вискочив, як ви не розгубилися, як бахнули, як вiн ткнувся рилом у землю,
а потiм знову встав i побiг, а ви його вдруге...
В процесi розповiдi ви й свiдкiв назива те i розплющену кулю калiбра
вашо© рушницi показу те...
Ну, всi докази за те, що ви власноручно вбили дикого кабана.
I бачите, що нiщо не допомага : ©дять i хвалять кабана, а не вас!
I ви прекрасно зна те, що, йдучи додому, вони, похитуючись, будуть
реготатися:
- Дикий кабан! Найшов дурних! А, до речi, почiм свинина тепер?
Отакi люди!
Невдячнi люди!
З'©ли цiлого кабана, випили геть чисто все, до того випили, що на ранок
хазяйка iстерично верещить:
- Ну, яка це дендя (хазяйка трохи знала по-англiйськи) пiвлiтри
карасини випила? Ну, гостi?! Щоб ти менi бiльше диких кабанiв не стрiляв!
А вони, приятелi, iдуть ситi й п'янi додому та ще й насмiхаються!
Нехорошо!
1946
ГАГАРА
Одного разу вiдпочивали ми кумпанi ю пiсля ранково© зорьки й
пiдраховували, скiльки хто з нас не знайшов бито© смертельно качки.
П'ятеро нас було дуже досвiдчених охотникiв-влучакiв, дуже цiлких
стрiльцiв, що ото:
- Ану, пiдкинь картуза! Ану, пiдкинь! Побачиш, як я стрiляю, та до того
ж побачиш як у мене ружжо б' ! Пiдкинь!
Картуза нiхто не наважувався пiдкидати, бо картуза шкода, а пляшки
ставляли.
Правди нема куди дiти, - ставляли!
Що ставляли, то ставляли...
Найцiлкiший iз нас отой що:
- Та що менi картуз?! П'ятака пiдкинь! Пiр'я з твого п'ятака
посиплеться!
Так оцей, найцiлкiший, у чвертку на п'ятдесят крокiв промазав.
Та це так, мiж iншим, бо всi ж мисливцi знають, що нiколи на охотi
нiхто в порожнi (порожнi, порожнi пляшки! Не вповнi! Нi!) пляшки не
стрiля , такого звичаю в охотникiв не було, нема й не буде! Боже борони!
Та й де тi пляшки на охотi вiзьмуться?
Так що те, що ми оту чвертку за мiшень поставили, то просто випадок,
може, диний за всю iсторiю охоти.
Так... Пiдраховували ми, значить, хто скiльки з нас не знайшов бито©
смертельно качки...
Якось так трапилося, що пiдiйшли ми пiсля ранково© зорьки до ожереду, i
нi в кого з нас не було нi пера, нi пуху.
В таких випадках ми ж зна мо, що всi охотники це роблять: пiдраховують
незнайденi качки.
Така вже в них традицiя.
Кожний iз нас не знайшов щонайменше п'ять-шiсть крижнiв, штук по тро
чирят та по однiй широко-носцi...
Всi ж на одному озерi полювали, тому й випадки були подiбнi один до
одного:
- Вдарив, зна те, - ну, вона грудкою на землю i недалечко й упала!
Шукав-шукав, шукав-шукав - нема! Трава густа, висока! Нiчого не зробиш!
Собаки нема! Якби був собачка - був би оце я i з пером, i з пухом! Та ще з
яким! Нi одного промаху! Ех!
i так кожний.
Ну, посумували, позiтхали, та що поробиш. сть iще ж вечiрня зорька,
може ж, вона щасливiша буде.
Лежимо пiд ожередом, розмовля мо.
Хтось iз нас, - не знаю вже з якого приводу, - згадав, як вiн колись
гагару стрiляв.
Дiдок один, - хто й зна звiдкiля вiн до нашо© кумпанi© прибився, - i
собi встряв у розмову:
- Стрiляв, - каже, - i я колись гагару! Стрiляв, стрiляв! Жив я ще тодi
у Вовчанському в' здi! Ой, звiр, ой, звiр - гагара! Собака в мене був, ох,
i собака, гончий собака! Так вiн як ув'язався за гагарою! Гонить i гонить,
гонить i гонить! А я на горбочку стою i все бачу! Вона не дуже й тiкала.
Стане, собака до не© пiдбiжить, а вона тiльки зубами - клац! Собака й
одскочить! А собака був! Ох, i собака! На вовка верхи сiдав! А гагари не
бере! Нагнав-таки на мене, я вистрiлив, з не© вродi дим пiшов, а не впала,
подалась далi й зникла... А собака все по слiдах гонить! Насилу я його
впiймав! Гагара, так воно таке - нiби й лисиця, нiби й вовк. Я пановi
розказував, - а пан учений у нас був, - у предводителях ходив, - так вiн
казав, що то вона забiгла до нас iз то© землi, - як пак вона? - та ота, що
там Ярусалим-город сто©ть! Та, боже мiй, iще ж жiнка Каленика Тимофiйовича
Триндипляшки, що парова машина в нього була, - так вона туди ©здила, та й
розказувала, як та мiсцевiсть зветься. А я й забув... Стрiляв, стрiляв i я
гагару! Чудний звiр, на наших не схожий. Що нi, то нi!
Посмiялися ми з дiдово© гагари.
Але нiхто з нас iз ним не сперечався!
Навiщо, скажiть, сперечатися, навiщо розчаровувати симпатичного дiдуся,
який, може, вже рокiв iз сорок розповiда в кумпанi©, як вiн гагару
стрiляв.
Ну, доводитимете ви йому, що гагара не звiр, а птиця, та навряд чи вiн
вам повiрить.
Та, може, й краще, що не повiрить: ще десь розповiдатиме, ще десь,
значить, кумпанiя буде весело реготатися...
Хай розказу !
Чимало таких "гагар" трапля ться в цiкавiм романтично-пригодницькiм
мисливськiм життi-буттi.
Гагара, розумi ться, птиця.
Та цього ще мало, - птиця то вона птиця, та цiкаво не те, що вона
птиця, а цiкаво те, що вона цiкава птиця.
I цiкава iменно для запального охотника, а особливо для запального та
ще й молодого охотника. Охотника-початкiвця.
А який молодий охотник, охотник-початкiвець, не запальний?
Нема таких!
А напевно ж такi мисливцi, що не знають, що таке гагара, а знати ©м
це конче потрiбно, бо в противному разi втеряють вони чимало дуже
iнтересних моментiв з мисливського життя.
Гагара - птиця, що плодиться не в нас, а на пiвночi.
На наших озерах ми ©© бачимо на початку вересня й пiзнiше, коли вона
Але дотягали вони тiльки до "круто©", а на "круту гору" видертись нiяк
©м не щастило, вони з "круто©" зсовувались на початок, звiдки знову
"вилiтали орли".
Так усю дорогу тiльки те й робилось, що "вилiтали орли", а що з тими
орлами далi було, куди вони вилiтали й чого вони вилiтали, - для мене й
залишилося тодi та мницею.
Оце було мо перше полювання на дрохву!
Коли далеченько ми вже в степ од'©хали, один з дядькiв каже:
- Подивись-но, Дороше, чи не видно?
Дядько встав на гарбi, я спинив конi, i почав дядько дивитись на всi
боки! Дивився вiн довго, а потiм i каже:
- Отам за ожередом нiби щось таке бовванi ! На конюшинищi! Звертай на
оцю межу й прямуй на ожеред! - каже менi дядько.
По©хали межею...
Стали бiля ожереду. Дядько вилiз на ожеред, подивився сюдн й туди,
злiз, пiдiйшов до гарби:
- сть! - каже. - Семеро! Тiльки ж як до них пiд'©хати?
Говорили щось вони, говорили, а потiм мене почали вчити, як менi ©хати.
- Ми, - кажуть, - ©хатимемо та по дорозi непомiтно з гарби попада мо й
заляжемо отам у пшеницi, а ти ©дь аж отуди, та, не до©здячи байрака,
звертай лiворуч i об'©зди ©х, дрохви, з того боку. Трохи про©деш, а потiм
завертай конi i ©дь назад, трохи вже до дрохв ближче. Як до©деш знову до
байрака, вертайся назад i ©дь ще ближче до них. Наганяй нiби ©х на нас. Та
не витикайся з гарби, щоб вони тебе не побачили! I не нокай, i не цмокай!
Потихеньку ©дь! Зрозумiв?
- Зрозумiв!
- Паняй!
По©хали...
Дядьки дорогою з гарби повипадали, а я попрямував до байрака, там
звернув лiворуч i по©хав. Як до©хав до конюшинища (конюшину вже було
викошено) - побачив оддалiк табунець якихось великих птахiв, що паслися на
конюшинищi.
Я все робив так, як казав менi дядько Дорош.
I туди ©хав, i назад повертався, i знову туди повертався, все до тих
птахiв наближаючись.
I дуже вже менi закортiло роздивитися ©х. Особливо отого, найбiльшого,
що весь час, голову високо пiдвiвши, на гарбу на мою поглядав! А з-за
бур'яну погано було видко. От я встав на гарбi й визирнув через бур'ян. Як
розженеться найбiльший, а за ним i всi, - знялися й полетiли. Я так i впав
у гарбу! А вони полетiли не на дядькiв, а вбiк!
Пiд'©хав я до дядькiв:
- То ти ©х наполохав? - пита дядько Дорош.
- й-бо, дядечку, нi! Я сидiв, як ви сказали, а вони чогось налякалися
й знялися!
- Ох, i полохлива, ох, i сторожка птиця! - зiтхнув дядько Дорош. А
другий:
- А ну ©х к лихiй годинi! Пiдвертай до ожереду! Пiд'©хали ми до
ожереду, витягли дядьки з гарби кошика, прослали пiд ожередом попону...
- А ти коням сiна пiдкинь! - наказав менi дядько Дорош, - та
розгнуздай! Умi ш?
- Умiю!
Ну, потiм уже полювання дрохв було таке: я коники ловив, а дядьки з
глечикiв у чарки наливали та закусювали. А потiм спiвали, - i пiд
ожередом, i на гарбi, як додому ©хали, i в садку, як додому при©хали, а я
на ослонi дрiмав.
А дядько Дорош все намагався довести, що:
- Дрохва, - вона дуже полохлива птиця! Дуже полохлива! А ви кажете! Я
заснув.
А дрохва таки справдi дуже полохлива i дуже сторожка птиця.
Полюють ©© отак, як ото ми колись iз дядьком Дорошем полювали: гарбу i
воза обтикують бур'яном, гiлками з листям, а потiм, об'©здячи табуна,
наганяють поволеньки на схованих охотникiв. - А найцiкавiший спосiб
полювати дрохву - це пiдкрастись до табуна на пострiл i торохнуть.
Пiдкрадатися треба дуже обережно i дуже здалеку.
Забачили ви табун далеченько, так кiлометрiв на три в степу, - лягайте
й починайте лiзти.
I все придивляйтесь, щоб так перелазити - од кущика травицi до кущика
будякiв чи бур'янцю якогось, кураю тощо...
Лiзти найкраще на черевi, кашкета - в кишеню, голову пригнути низько до
землi, бо дрохва найбiльше голови людсько© ляка ться!
Отак i пiдлазьте, пiдкрадайтеся!
То нiчого, що на другому кiлометрi вашого пiдкрадання ви вже не штанами
будете лiзти i не сорочкою, а голими лiктями й голими колiньми, що на
третьому кiлометрi вже з колiн i з лiктiв кров капатиме, - то нiчого, - то
якраз i найсильнiшi i найпекучiшi суть моменти полювання дрохви, - нiяка
благородна й велика дичина задарма не да ться, а дрохва, коли це не вона,
а вiн, дудак, майте на увазi, що вiн важить пуд, цiлий пуд, а смальцю з
нього цiлий глечик, а вишкварок - пiвпiдситка.
Та ше майте собi на увазi, що дрохвячий смалець не тiльки для кашi, бо
то вам не гусячий смалець, а то смалець дрохвячий, - вiн од бешихи сильно
дуже допомага !
От вам: пуд м'яса, глечик смальцю, пiдпiдситка вишкварок i нiяко© нi у
вас, нi у сусiдiв бешихи.
От що значить дрохва!
Та ще до всього цього й гордовите:
- Дрохву вбив! О!
Так що ж ви будете дивитися на якихось там три кiлометри пiдкрадання,
на штани та на сорочку й на обiдранi колiна та лiктi!
Дрiбницi то все!
Не звертайте на них уваги й пiдкрадайтеся далi.
Пiдлiзти треба на пострiл, - це, значить, метрiв на
п'ятдесят-шiстдесят, не бiльше!
Шрiт ма бути крупний - два-три кулi, а то й картеч, бо птиця велика.
Ну, вже недалечко залишилося, метрiв з п'ятдесят!
Останнi зусилля, ще метр - i дрохви... здiймаються й летять!
Ви стрiля те "у божий свiт, як у нову копiйку", сiда те, дерете
натiльну сорочку i перев'язу те колiна й лiктi!
А потiм уже потихеньку йдете додому.
I уявiть собi, що дрохви, як правило, зриваються й летять завжди саме
тодi, як вам залишилось пролiзти ще тiльки не бiльше як один чи два метри.
Характер у них такий!
Ви, ясна рiч, не повiрите, але одного разу я таки вбив дрохву.
Убив, не пiдкрадаючись, а просто так - устрелив та й вже!
Невеличкий, так iз десяток, табунець дрохв, бачу, летить i сiда на
буряках...
Я бродив з рушницею в степу, полював перепiлки, а в запасi було в мене
кiлька набо©в з крупним шротом.
Перезарядивши свою централку, пiшов я проти вiтру по буряках на те
мiсце, де сiли дрохви.
Було це в серпнi, вiяв невеличкий вiтерець.
Бурячиння було високе й лапате, вiтерець по нiм тихенько лопотiв, я
поволi й потихеньку йшов, i дрохви мене пiдпустили, бо, очевидно, шум мо©х
крокiв заглушало лопотiння гички. Знялися вони недалечко, метрiв за сорок,
- я вистрелив, i-о, радiсть! - одна з них каменем на землю.
Пiдбiг - сть!
Я не скажу, щоб це був дудак, на цiлий пуд вагою, це не був дудак, а
скорiше - дудочка, i до пуда ©й було дуже далеко.
А проте ж - дрохва! Справжня дрохва!
Додому я ©хав гордий, з вокзалу до квартири йшов гордий, а як увiйшов у
хату, нi на кого i не дивлюсь.
Домашнi всi питають:
- Що за птиця? А я крiзь зуби:
- Що? Дрохва! Не бачите, що?! Дiзналися родичi, знайомi, товаришi.
- Правда, що дрохву вбив?
- Убив!
- Коли ж на дрохву?
- Та заходьте, - кажу.
Пiдрахував я, скiльки на дрохву прийде, - вийшло чоловiка з двадцять. Я
й кажу дружинi:
- Зна ш, - кажу, - що? Не помiстяться всi вони в нас! Оддам я дрохву,
хай там приготують, а ми всi туди пiдемо та й посидимо, дрохви по©мо!
- Добре, - каже дружина, - клопоту менше! Я так i зробив. Однiс дрохву.
Куди, - пита те, - однiс? Не скажу, бо й ви туди ходитимете! Принiс дрохву
та й прошу:
- Приготуйте, будь ласка, на завтра!
- Дрохва? Е, нi! На завтра не вийде, бо треба на двi доби в землю
закопати, потiм - добу в оцтi вимочувати, а потiм уже смажити! На суботу
якраз i вийде.
- Ну, добре! - кажу.
Сповiстiв я всiх, що дрохву ©стимемо там-то й там-то, в суботу.
Зiбралися ©сти ту дрохву двадцять вiсiм чоловiк.
А я ще раз кажу, що дрохвi мо©й до пуда дуже далеко було!
Та й чи вистачило б для тако© кумпанi© й дудака на пуд вагою?!
По©ли дрохву, з'©ли ще iндичку й гуску (це вже свiйськi птахи) i салату
олiв' порцiй з п'ятнадцять з'©ли, було там iще й де-воляй, i карського
шашлику!
Рiзноманiтно© там було, одне слово, дичини!
Вiтали всi мене з щасливим полем, кричали, щоб менi й далi не було "нi
пера нi пуху", а потiм спiвали.
На ранок були вдома довгi балачки, але вже бiльше не про дрохву, а про
квартиру, про дрова, про черевики для доньки.
Балачки закiнчилися сентенцi ю приблизно такого змiсту:
- Та доки ж я i взимку у лiтньому пальтi ходитиму?
- Та ти ж сама розумi ш: дрохва! Не часто вона трапля ться!
- Дрохва?! - перебивають вас. - Дрохву чоловiк на зиму в теплi кра©
проводжа ! А в декого з чоловiкiв жiнка взимку мерзне! Рiзниця! Ну, взяв
би та випадково й промазав, коли вже вона така рiдкiсна птиця!
- Та я ж устрелив випадково! Хiба ж я хотiв, чи що?
- Слава богу, що не часто вона трапля ться, - перебивають вас iзнову.
А вже Миколi Iвановичу, що ото дрохву вам lege аrtis* (* По-мистецькому
(лат.).) готував, при зустрiчi ви кажете:
- Дрохву, значить, два днi треба в землi тримати перед тим, як смажити?
- Не менше! - одказу Микола Iванович. - Тодi вона позбавля ться
специфiчного, не дуже при много запаху!
- Слухайте, - кажу, - Миколо Iвановичу! Як удруге коли-небудь принесу я
вам дрохву готувати, держiть ©© в землi не два днi, а мiсяцiв зо два!
- Не витрима , - зогни !
- От i добре! Не так багато я заробляю, щоб дрохви ©сти.
1946
ДИКИЙ КАБАН, АБО ВЕПР
Чого воно так: коли говорять "дикий кабан" - так не страшно, а як -
"вепр", так уже й мороз нiби поза спиною i волосся на головi ворушитись
почина ?
Воно, мабуть, саме слово "вепр" - страшнувате, - якесь таке, нiби з
великими iклами й погрозливо хрока ...
- Вепр!
На Полтавщинi, недалеко славного мiста Гадяча, село Веприк, - хоч
воно i не дорослий "Вепр", а тiльки маленький, тiльки ще "Веприк", але я
гадаю, що колгоспникам там, мабуть, увесь час страшно, - ану ж вiзьме
малий "Веприк" та на великого "Вепра" й виросте? Що тодi?!
Найстрашнiший дикий кабан - "одинець", - це запеклий
кнур-iндивiдуалiст, старий досвiдчений кнуряка, що прибива ться до табуна
тiльки тодi, коли свинi весiлля справляють.
Вiн тодi сво©ми страшними iклами розганя кнурцiв-парубкiв, усi його
рушниками перев'язують, вiн сидить, хрока й чавка , як колись пан-помiщик
на весiллi у сво©х крiпакiв, i йому, як i колишньому кнуровi-помiщиковi,
належить право "першо© ночi".
Дикi кнури-одинцi, що звуться ще за сво© величезнi страшнi iкла -
сiкачами, вигодовуються на справжн страховидло, сильне та люте.
Собак вони сво©ми iклами одним ударом сiчуть, на беф-строганов, а
охотник, як побачить сiкача, зразу бере на мушку або дуба, або грушу i
сидить там тихий, як горличка.
А потiм уже всiм i розповiда пiсля четверто© стопки:
- Сiкача вчора стрiляв! Iду, зна те, очеретом, коли чую, щось сопе!
Дивлюсь, а воно, як гора! Я зразу думав, що паровик обтiка мо© форми
зiйшов з рейок i болотом котить. Придививсь - а воно сiкач! Я, звичайно,
не розтерявся, - у лiвому стволi в мене жакан, - я його в лоб як жахну, -
а вiн тiльки головою покрутив, куля одскочила та недалечко вiд мене й
упала. Тiльки трохи сплющилась! Я не розгубився... А коли я взагалi
розгублююсь, скажiть? Да... Я не розгубився та зразу за фiнку, та до
нього! Розмахуюсь, а вiн менi й каже:
"Злiзайте, каже, дядьку, з дуба, чого ви туди залiзли?" Да... Я,
звiсно...
- Стiй-стiй! Що ти буровиш? Хто каже? З якого дуба?
- Та не перебаранчай! Я до нього з фiнкою, вдарив його пiд лiву пахву,
якраз проти серця! "Ага, - кричу, - попався, - кричу, - веп-п-пиррр. Не з
таких, - кричу, - я, щоб сiкачiв боятись!" Та на нього верхи! Сiв верхи й
держусь за гiлку! А вiн менi знову: - "Та злазьте, - каже, - дядьку, кабан
у Пилипову балку побiг!" А я йому:
"Злiзай, кажеш?! Не злiзу, поки, - кричу, - не рiшу тебе тут!" А вiн
менi: "Я, - каже, - веп-п-пиррр сi-сi-сi-ка-ка-ка-ч..."
Тут уже пiдходить хазяйка:
- Може б, - каже, - ви, Стратоне Стратилатовичу, прилягли трохи?
- Не злiзу! - кричить Стратон Стратилатович. Потiм уже беруть Стратона
Стратилатовича пiд руки й кладуть на канапу.
А вiн i на канапi ще добива сiкача:
- Не злiзу, - кричить, - доки не рiшу! I так-таки нiхто й не довiдався,
чи злiз Стратон
Стратилатович iз страшного вепра-сiкача, чи й досi держиться за гiлку.
Сiкач - страшний звiр, так що й пiсля четверто© стопки не дуже
злiзеш...
Чому ми весь час говоримо про вепра-одинця, сiкача?
Бо ми - охотники, ми люди хоробрi, i коли вже йти на дикого кабана, то
йти на такого, щоб можна було чим i похвалитися, та й показати було що...
Уявiть собi на стiнi у вашому кабiнетi отакенну сiкачеву голову iз
страшними зубилами-iклами!
Слава не тiльки вам, а й усьому вашому роду-племенi.
Ясна рiч, що, полюючи сiкача, можна мимохiдь з десяток менших кабанiв
чи свиней настрiляти, але головна ваша мета - сiкач.
Поросят не бийте.
Убити порося - це все'дно, що встрелити на озерi каченя, що ще й у
колодочки не вбилось.
Це - шокiнг для справжнього мисливця.
Сiкач, незважаючи на свою чималу вагу й короткi ноги, дуже прудко
бiга .
Розповiдав менi якось приятель-охотник, дуже досвiдчений мисливець i на
птицю, i на звiра, як сiкач бiга .
Кузьма Дем'янович - мого приятеля звуть.
- Полювали ми кумпанi ю у Баб'ячiй балцi, - почав Кузьма Дем'янович...
- А Баб'яча балка пiдходить з того краю до глибоченького провалля... Понад
балкою - лiс. За проваллям почина ться болото, поросле очеретами, а далi -
рiчка. Полювали ми зайцi, лисички, - що трапиться, одне слово. Був з нами
й мiсцевий дiдок-охот-ник. Пройшли ми балку, пiдiйшли до провалля, сiли па
горбочку, закурили, вiдпочива мо. Краса ж яка, куди оком кинеш! Очерети,
мiж ними де-не-де озеречка, а за очеретами срiбно-голуба стрiчка рiчки...
По той бiк рiчки - лiсочок... Бiля лiсочка - хутiрець на три хати... На
узгiр'© бiля хутора овечки пасуться... Чутно, як у хуторi дiвчата
"Чорноморця" виводять:
Вивiв мене босую,
Та й пита .
- Чи мороз, дiвчино,
Чи не-ма-а-а- - - ?
Дивився б i не передивився... Слухав би i не переслухав...
Сидiли, слухали, з кра виду милувалися.
Аж ось мiсцевий дiдок i каже:
- А в цьому, - каже, - болотi табун диких свиней ! I сiкач тут
здоровенний бродить.
- Ми всi, - каже Кузьма Дем'янович, - аж попiдскакували!
- Де?
- Та отут у болотi!
- Та невже? - ми до нього. - А чи бачив ©х тут хто-небудь?
- А чому ж не бачить? Бачили! А скiльки вони в нас городини та бурякiв
перенищили... Я сам сiкача бачив, - пудiв на п'ятнадцять, якщо не бiльше!
Страшний звiр!
- Ну, ви ж розумi те, - вiв далi Кузьма Дем'янович, - що ми зразу ж
рiшили пройти болото, може ж таки пощастить наткнуться на табун свиней.
Було нас шiсть чоловiк. Рiшили так: я, як найстарший, - менi вже тодi
п'ятдесят шостий пiшов, - так я пройду од провалля углиб в очерет та тут
буду собi чекати, а решта - з того боку зайде i йтиме до мене один од
одного метрiв на тридцять-сорок.
Загонщикiв у нас, як бачите, не було, - ми самi, мовляв, i за
загонщикiв, i за стрiльцiв. Дiдок не схотiв з нами йти: "Боюсь!" - каже.
Пiшли ми в очерет, а дiдок спустився в балку: "Мо' - каже, - де зайчика
наполохаю". Увiйшов я в очерет, пройшов трохи, став, обдивляюсь. Справдi,
нiби стежки якiсь в очеретi - сюди й туди йдуть. Не брехав, видать, дiдок,
- сам я собi подумав... Пройшов ще трохи далi в очерет, вибрав таку собi
невеличку вродi галявинку, став, прислухаюсь... Не чуть нiчого...
Шелестить тiльки очерет, та iнодi десь iзбоку зашарудить болотний щур. I
знову тихо. Довгенько я стояв, уже час би й товаришам пiдiйти, а ©х нема
та й нема. Я, сказати правду, задрiмав трохи. Стою, дрiмаю! Коли воно щось
нiби як шелесне очеретом, та як хрокне, - так я як пiдстрибну! Пiдстрибнув
- i крутюсь на мiсцi, не знаю, куди тiкать! А воно вдруге - як хрокне! Так
я як прянув з очерету й вискочив якраз навпроти провалля... Почув тiльки,
що й од мене щось шелеснуло й подалося в напрямку до рiчки! Та де там було
думати, що воно... Я вискочив з очерету й помчав прямо на провалля. З
провалля вилетiв, як хорт, добiг до лiсу, й на грушу. Сiв, звiв курка,
чекаю. Довго сидiв, нема нiчого. Аж ось чую, гукають:
- Кузьма Дем'янович! Кузьма Дем'янович! Агов! Де ви? Агов-гов-гов!
- Я тут! - кричу. - На сiкача засiв! На грушi!
- Зла-га-га-газьте!
- Не злiзу! - кричу.
А воно й справдi, я й сунувся, був, iз грушi злазити, - не злiзу. Груша
висока, стара груша, i аж до половини нi сучкiв, нi вiття - самий стовбур!
Як я на не© видерся, вбийте мене, й досi недопойму...
Пiдiйшли товаришi. Зняли мене з грушi.
- Бачили що-небудь? - питаю я ©х.
- Анiчогiсiнько не бачили!
- Та як же ж, - кажу, - не бачили, коли ж щось хрокнуло, та не раз, а
аж двiчi. I шелеснуло щось од мене! Я вiд нього, а воно вiд мене. А що
хрокнуло, хай мене бог поб' , - кажу, - сво©ми вухами чув!
- Так то ви, значить, - пита мене Iван Петрович, - на провалля
прянули?
- Я ж, - кажу, - я! Воно як хрокне, - я думав, що сiкач, i з очерету!
- Та то я висякався! - каже Iван Петрович. - Тiльки я сякнувся, воно
щось як шелесне бiля мене, а я думав, що сiкач, та й собi од нього до
рiчки!
Аж ось дiдок пiдходить.
Ми на нього:
- Де ж вашi свинi? Де ваш сiкач?
- Нема хiба? - здивувався дiдок.
- I слiду нема, - кажемо.
Виходить, пiрнули!
- Куди пiрнули?
- Пiд воду! Куди ж!
- Та хiба ж дикi свинi пiрнають?
- Не знаю, як де, а в нас пiрнають! - каже дiдок.
- А що ви гада те, - мiрку Кузьма Дем'янович, - могло бути! сть же ж
морськi свинi, могло буть, що й рiчнi !
- Так отаке-то трапилося з нами на полюваннi кабанiв. Я й досi нiяк
недопойму, як я з провалля вискочив, як я на грушу видерся?! П'ятдесят же
шостий менi... Пал ото такий, виходить, охотницький! Так отак сiкачi
бiгають! Прудкий звiр, - додав Кузьма Дем'янович.
Полюють дикого кабана з собаками-гончаками чи спецiально на таку охоту
натасканими псами, але здебiльша i найчастiше полюють його з загонщиками.
Коли на вас вискочить дикий вепр, ви не встигли втекти, ви вже тодi
його, ясна рiч, стрiля те.
Стрiляти треба обов'язково кулею, цiлитись у голову або в серце, бити
треба наповал, бо поранений кабан - звiр страшно лютий, вiн кида ться на
охотника, з розгону всаджу йому сво страшне iкло прямо в пуп i з криком
"Ага, попавсь!" поре мисливця по черевнiй бiлiй лiнi© од пупа вгору до
грудей.
Коли вiн сам смертельно поранений, - вiн ляга тут же, поруч охотника.
I обидва вони потихеньку вiддають душу боговi.
Потiм уже сходяться охотники, лаштають носилки i несуть i свого
загиблого товариша, i дикого кабана до машини чи до залiзнично© станцi©.
Тi, що несуть загиблого товариша, - дуже сумнi, бо, ©м дуже жалко
хороброго мисливця, що впав жертвою благородно© спортивно© сво © страстi.
А тi, що несуть забитого кабана, - дуже веселi, бо "такий мисливський
трофей трапля ться не дуже часто.
Коли ви йдете болотом, де обов'язково цiлий табун диких свиней i де
бродить величезний сiкач, не менш як пудiв на п'ятнадцять вагою, дуже
корисно проказувати таку нiби молитву, що за сиво© давнини дуже допомагала
на охотi нашим предкам-мисливцям (мiж iншим, молитва ця корисна не тiльки
при полюваннi кабанiв, а корисна вона й при охотi на всякого звiра).
Така молитва:
Ви зорi-зiрницi,
Нiч темна темниця,
Замика ш ти i церкви, i хати
Ще й царськi палати.
Замкни звiрю вуха й очi,
Щоб я пiдiйшов i не промахнувся...
Коли ви таку молитву прочита те з вiрою, то, безперечно, зможете
пiдiйти до кабана, незважаючи на те, що вiн звiр дуже обережний, i слух у
нього, як у найталановитiшого диригента симфонiчного оркестру.
З вищенаведеною молитвою можна й треба полювати дикого кабана навiть
самому, продираючись заплутаними стежками й перескакуючи з купини на
купину в очеретяному болотi.
А взагалi, ще раз кажемо, полюють кабана iз загонщикамн.
Трапля ться, i дуже часто трапля ться, що кабан, почувши чи
довiдавшись, що спереду стоять на номерах мисливцi з жаканiвськими в
рушницях кулями, i бувши не зовсiм певний, що всi вони прянуть на грушi, -
поверта ться i йде на загонщикiв.
Бо вiн звiр хитрий, - вiн зна , що у загонщикiв, крiм кiлкiв та
одчайдушного галасу, в руках нiчого нема .
Випадки такi кiнчаються бiльш-менш щасливо, кiнчаються вони переляком,
бо кабан поре людину тiльки тодi, коли його поранено, а так вiн пiдбiжить,
хрокне, наляка й, смiючись, побiжить далi.
Було таке й з нами на полюваннi кабанiв, було, було! Брехати не буду -
було!
Пiдняли загонщики в очеретi на болотi кiлька диких свиней i кабанiв.
Пiшли вони на охотникiв.
Почулося там бах, там бах!
Виткнувся на них i один чималенький, так пудiв на десять, вепр.
Чи там у нього стрiляли, чи не стрiляли, я вже не скажу, бо дехто з
охотникiв, щоб виднiше було, сидiв на грушi, а тiльки ж вiн крутонувся й
помчав на загонщикiв.
На всьому скаку пiдбiг до одного парубчака-загонщика, той i "рятуйте,
хто в бога вiру !" не встиг пролящати, як вiн його тиць рилом у пуп!
Перекинув, перестрибнув через нього, хрокнув, загигикав i помчав далi.
Пiдбiгли ми всi до того парубчака: сто©ть блiдий-блIдий, губи бiлi й
трусяться, i нiчого бiльше вимовити не може, тiльки:
- Хрокнуло й побiгло! Хрокнуло й побiгло!
Нарештi трохи опам'ятався.
Ми до нього:
- Ну, що, - дуже злякався?
- Злякався, тiльки не зовсiм до кiнця злякався! Можна дужче злякатися!
- промовив вiн i подавсь у кущi.
Так що й загонщикам, як бачите, треба бути пильними.
Убили ви дикого кабана.
I отодi наста найтяжчий момент полювання диких свиней.
Це - коли вже зберуться на дикого кабана до вас приятелi i вам треба
переконати ©х, що це iменно кабан не простий, а дикий.
Ви ©м розказу те про ваше полювання, не пропускаючи найдрiбнiших
деталей: i як збиралися ви на охоту, i як ©хали, i як до©хали, як до
болота чи до лiсу дiйшли, де стали, скiльки було загонщикiв, як кабан
вискочив, як ви не розгубилися, як бахнули, як вiн ткнувся рилом у землю,
а потiм знову встав i побiг, а ви його вдруге...
В процесi розповiдi ви й свiдкiв назива те i розплющену кулю калiбра
вашо© рушницi показу те...
Ну, всi докази за те, що ви власноручно вбили дикого кабана.
I бачите, що нiщо не допомага : ©дять i хвалять кабана, а не вас!
I ви прекрасно зна те, що, йдучи додому, вони, похитуючись, будуть
реготатися:
- Дикий кабан! Найшов дурних! А, до речi, почiм свинина тепер?
Отакi люди!
Невдячнi люди!
З'©ли цiлого кабана, випили геть чисто все, до того випили, що на ранок
хазяйка iстерично верещить:
- Ну, яка це дендя (хазяйка трохи знала по-англiйськи) пiвлiтри
карасини випила? Ну, гостi?! Щоб ти менi бiльше диких кабанiв не стрiляв!
А вони, приятелi, iдуть ситi й п'янi додому та ще й насмiхаються!
Нехорошо!
1946
ГАГАРА
Одного разу вiдпочивали ми кумпанi ю пiсля ранково© зорьки й
пiдраховували, скiльки хто з нас не знайшов бито© смертельно качки.
П'ятеро нас було дуже досвiдчених охотникiв-влучакiв, дуже цiлких
стрiльцiв, що ото:
- Ану, пiдкинь картуза! Ану, пiдкинь! Побачиш, як я стрiляю, та до того
ж побачиш як у мене ружжо б' ! Пiдкинь!
Картуза нiхто не наважувався пiдкидати, бо картуза шкода, а пляшки
ставляли.
Правди нема куди дiти, - ставляли!
Що ставляли, то ставляли...
Найцiлкiший iз нас отой що:
- Та що менi картуз?! П'ятака пiдкинь! Пiр'я з твого п'ятака
посиплеться!
Так оцей, найцiлкiший, у чвертку на п'ятдесят крокiв промазав.
Та це так, мiж iншим, бо всi ж мисливцi знають, що нiколи на охотi
нiхто в порожнi (порожнi, порожнi пляшки! Не вповнi! Нi!) пляшки не
стрiля , такого звичаю в охотникiв не було, нема й не буде! Боже борони!
Та й де тi пляшки на охотi вiзьмуться?
Так що те, що ми оту чвертку за мiшень поставили, то просто випадок,
може, диний за всю iсторiю охоти.
Так... Пiдраховували ми, значить, хто скiльки з нас не знайшов бито©
смертельно качки...
Якось так трапилося, що пiдiйшли ми пiсля ранково© зорьки до ожереду, i
нi в кого з нас не було нi пера, нi пуху.
В таких випадках ми ж зна мо, що всi охотники це роблять: пiдраховують
незнайденi качки.
Така вже в них традицiя.
Кожний iз нас не знайшов щонайменше п'ять-шiсть крижнiв, штук по тро
чирят та по однiй широко-носцi...
Всi ж на одному озерi полювали, тому й випадки були подiбнi один до
одного:
- Вдарив, зна те, - ну, вона грудкою на землю i недалечко й упала!
Шукав-шукав, шукав-шукав - нема! Трава густа, висока! Нiчого не зробиш!
Собаки нема! Якби був собачка - був би оце я i з пером, i з пухом! Та ще з
яким! Нi одного промаху! Ех!
i так кожний.
Ну, посумували, позiтхали, та що поробиш. сть iще ж вечiрня зорька,
може ж, вона щасливiша буде.
Лежимо пiд ожередом, розмовля мо.
Хтось iз нас, - не знаю вже з якого приводу, - згадав, як вiн колись
гагару стрiляв.
Дiдок один, - хто й зна звiдкiля вiн до нашо© кумпанi© прибився, - i
собi встряв у розмову:
- Стрiляв, - каже, - i я колись гагару! Стрiляв, стрiляв! Жив я ще тодi
у Вовчанському в' здi! Ой, звiр, ой, звiр - гагара! Собака в мене був, ох,
i собака, гончий собака! Так вiн як ув'язався за гагарою! Гонить i гонить,
гонить i гонить! А я на горбочку стою i все бачу! Вона не дуже й тiкала.
Стане, собака до не© пiдбiжить, а вона тiльки зубами - клац! Собака й
одскочить! А собака був! Ох, i собака! На вовка верхи сiдав! А гагари не
бере! Нагнав-таки на мене, я вистрiлив, з не© вродi дим пiшов, а не впала,
подалась далi й зникла... А собака все по слiдах гонить! Насилу я його
впiймав! Гагара, так воно таке - нiби й лисиця, нiби й вовк. Я пановi
розказував, - а пан учений у нас був, - у предводителях ходив, - так вiн
казав, що то вона забiгла до нас iз то© землi, - як пак вона? - та ота, що
там Ярусалим-город сто©ть! Та, боже мiй, iще ж жiнка Каленика Тимофiйовича
Триндипляшки, що парова машина в нього була, - так вона туди ©здила, та й
розказувала, як та мiсцевiсть зветься. А я й забув... Стрiляв, стрiляв i я
гагару! Чудний звiр, на наших не схожий. Що нi, то нi!
Посмiялися ми з дiдово© гагари.
Але нiхто з нас iз ним не сперечався!
Навiщо, скажiть, сперечатися, навiщо розчаровувати симпатичного дiдуся,
який, може, вже рокiв iз сорок розповiда в кумпанi©, як вiн гагару
стрiляв.
Ну, доводитимете ви йому, що гагара не звiр, а птиця, та навряд чи вiн
вам повiрить.
Та, може, й краще, що не повiрить: ще десь розповiдатиме, ще десь,
значить, кумпанiя буде весело реготатися...
Хай розказу !
Чимало таких "гагар" трапля ться в цiкавiм романтично-пригодницькiм
мисливськiм життi-буттi.
Гагара, розумi ться, птиця.
Та цього ще мало, - птиця то вона птиця, та цiкаво не те, що вона
птиця, а цiкаво те, що вона цiкава птиця.
I цiкава iменно для запального охотника, а особливо для запального та
ще й молодого охотника. Охотника-початкiвця.
А який молодий охотник, охотник-початкiвець, не запальний?
Нема таких!
А напевно ж такi мисливцi, що не знають, що таке гагара, а знати ©м
це конче потрiбно, бо в противному разi втеряють вони чимало дуже
iнтересних моментiв з мисливського життя.
Гагара - птиця, що плодиться не в нас, а на пiвночi.
На наших озерах ми ©© бачимо на початку вересня й пiзнiше, коли вона