Страница:
губами i розсiяно ломила руки, зривалася бiгти i кам'янiла з тривоги.
А там говорили наче греблю прорвало, всi враз, - обчисляли кiлько хто
людей дасть для оружно© потреби, який пай грiшми, харчами, спорили,
роздавали уряди. Господар смiявся згуста, радехонький... Дiтей збереже в
добрiм мiсцi Богна, Навойчина бояриня, - за це ж ©© Красний Двiр, а йому
нехай вже коломийська сiль...
Поки Ясиня отямилася з вражiння, бояри пiдняли спiр за сите во вiдство
галицько© тисячi. Шумiли й клекотiли тепер, от як гнiздо лютих пардiв над
живою добиччю.
* * *
Самотою чвалував Дарославич, полохав тiни з-пiд монастирських дзвiниць,
облiплених соймищем половкiв та лiсом хрестiв, простягнених у зоряне небо.
Пiд тонким вусом ©здця блимав i гас хитрий посмiх, а радiсть бушувала
серцем, як буря верховiттям.
Як близько всiх рук була корона спромог, а нiхто, нiхто не зачепив за
не© липкою думкою!
Рука удово© княгинi це найкоротший шлях до влади, а вiн, Дарославич,
та мний власник iде©, скарбу на ру©нах.
- Витревалому смертному станьте в допомогу, добрi й лихi сили! - з
трiумфом окликав тьму перед собою.
хав, а голова кружляла вiд втiхи, як коли вiд сикеру з корiнням.
V. СКИПЕТР I ЯБЛУКО
" стоньки не смачно,
На личеньку значно..."
(з нар. пiсень)
Того ж дня перед вечором дорадник i друг покiйника монах Варлаам мiряв
у печальнiй застановi свою келiю на вежi.
Вiн бачив невiдрадне положення, у якому найшлася велика вiдумерщина, -
предвиджував удари, придумував оборону, падав духом i двигався, призиваючи
на помiч Господа Сил, що держить трьома перстами твердь землi...
У якiйсь хвилi духовник накинув на рамена гостроволосу мантiю i вийшов
на крученi сходи, а тодi в зелену темiнь саду.
Прислухався: промiж корчi маслин гомонiла ласкава, стара мова, якiй
перечив тонкий голос пахоляти, близький слiз.
Монах глянув промiж гiлля, - це бабуся Мариця говорила щось там
старшому княжичевi, а вiн не погоджувався.
Обiч них стояла колиска з меншеньким княжим немовлятком. Дитя спало,
затуливши очi ручками, з м'якими впадинками над кожним пальчиком. Колиска
була низька, яворова, крашена зелено, з бiлими вирiзами. Якийсь хитрець з
помiччю ножика зобразив у головах лося в утечi, - перед ним i поза ним
буяла иля, проста як свiча, з симетрично простертими гилочками, нiби на
веселiй карпатськiй писанцi.
Старуха, що з теплих мiткiв виплiтала чижми княжому немовлятi, держала
в обiймах "господина отчича". Поки вiн з цiкавiстю водив пальцем по
борознах край ©© уст, iз зеленi виринула Ясиня.
Вона приглянулася дивовижному горбовинню, учиненому з пiску, маленьким
садкам iз наломаного галуззя, дворам та церквам з череп'я та трiсок, а
тодi з дзвiнким смiхом пiдняла високо на простертих руках княжого
первенця, Данила:
- Ти будiвничий мiст, ктитор церков, трисвiтле сонечко народу!
Дитя трiпоталося в ©© обiймах, як рибка у яснiй водi, аж Борвiй,
смугастий гей гаддя вовчур, зiрвався зi свойого лiгва на сонцi та став
доскакувати до лиця сво © любимицi. Вiн задихав з поспiху i ходив танком,
в'юнкий, янтарноокий...
Монах постояв хвилю непомiтно, - обличчя в нього оболiклося теплою
смагою, усмiх майнув у синявi старих очей назустрiч Ясинi.
А вона, - що зiрветься бiгти, то стане, що зупиниться, пiдбiжить.
Заговорив, торкнений у серце:
- До мене, дитинко, дiло?
То вона зiбрала з силами i рваною мовою, обходом, жалiбними тiнями очей
натякала на це, чим нiччю каралося серце та непоко©ла совiсть.
Насилу розважив ©©, - оцi новини нiкому не новi! Сам все-таки згорбився
унутрi вiд непомiрного тягару... Справив кроки на круглi сходи теремiв, а
там у княжi клiти.
- Благословення Бога з вами, княгине! I з дiтьми вашими, недорослими!
Засунена в сутiнь високого крiсла, - схрещенi руки спертi на поруччя, а
чоло в серпанку на руках, - сидiла Романова вдовиця... Вона повернула i'д
гостю потемнiле з болю обличчя, брови смутливо двигненi вгору й
сльозу-перлу з глибин.
Монах похилився на посох та згомонiв iзтиха, нiби джерело в спеку:
- Двигнiться до життя, милостива княгине! - Прикличте на помiч спомини
повнi краси i слави, якими доля обагатила ваше подружжя... Крiпiть ними
себе i других! i
Стало так тихо, що чути було жузжання пiску, який мiрив час, витiкаючи
з любастрово© посудини. У свiтлi лямпки, налито© маслом, грала вогнями
велична зброя над ложем володаря в рiзах суворих, як сама сила.
Княгиня заговорила з гiркотою опiвголоса:
- Споминами не будеш сит, проти грядучого ворога вони не оружжа.
- А ще iмате вiру, аки зерно горушно... - бадьоро уловiв монах та брав
знову посох за опору похилим раменам:
- Я у вас з дорученням, княгине! Через годину вiдбудеться рада старшин
i вас я зову туди.
Вдова глянула на гостя уважнiше:
- Приймiть дяку за серце! Що-небудь станеться, джерело мо ©i сили у
вас!
- У синах ваших... - поправив духовник.
Вiн схилився з трудом у поклонi перед iконою на покуттю i промiж стукiт
посоха повернув до дверий.
Княгиня вела з пошаною суворого гостя, струнка, на вид дiвоча, в
голубiй заво©, опущенiй понад брови...
- Ясине?
Дiвчина скочила з ослона, закрутилася на сво©х гостроносих сафiанових
ходачатках, боками й на пiдошвах зшитих бронзовим дротом, засунула звинене
шитво за пазуху i побiгла у гридню обiч.
- Пiди, прошу, - велiла вже спокiйнiше княгиня, - доглянь Евпраксiю з
поминальним приносом для церков. На коливо пшениця бiлояра, а соти меду
самi липовi. Видай з клади десятеро кружлякiв воску та вели сукати свiчi,
великi й малi. Для комашнi триста перевар меду. Завваж, коли мiситимуть
хлiби для городян: пшеничного борошна нехай сиплють з житним пополовинi.
Коли дверi за Ясинею зачинилися, княгиня приклонила колiна перед
кiотом. Придiл ©© сукнi блiдо золотив мiсяць. Закрила лице руками i стала
молитися мовчки пiд шепiт догоряючого свiтильна.
Сумерк був тихий, теплом надиханий, i старий монах, поки вернув у свою
келiю, ходив хвилю вкруг княжо© садиби та вiдмовляв вечiрнi молитви:
- Возведох очи мо© вгору, отнюду же прiйдет помощ моя... Не дажд в
смятенiе ноги Тво я, Господи, - ниже воздремлет, ниже уснет, храняй
Iзраиля...
Вiн переходив саме повз пекарню, залиту свiтлом i гамором многих
голосiв. Дзвонили ключi на ретязках за ситим станом Евпраксi©, цоркотiла
перемивана посуда, чи©сь сильнi руки, облитi лискавкою вогню, швирляли в
палениско цiлi бервена. З вiкон пекарнi свiтло било як на пожежу,
iскрилися сорокатi глеки на полицях i жовтiв, нiби шафран, помiст,
виложений цеглою.
В отвертих дверях, димних вiд пари, заворушився часом i пропадав серед
глоти майже дiточий силует Ясинi. Молоденькiй боярiвнi ввижувався раз у
раз покiйник, як живий, - то вона, бува, з жахом склавши ручки на грудях,
поглядала для оборони в пiч, або в дiжу.
Мимо сутолоки все iшло ладом: тут зачиняли муку теплою водою i квасом,
там варили сочиво й городовину в великих кiтлах, пекли поросята i барани,
патрали дрiб, а ще далi виробляли на довгих дошках хитрi якiсь тiста, ще й
безлiч задушних коржiв з медом i з маком.
Великi, купчистi, у коралях з пестро© глини служебки увихалися по
щирости, але з нiчи©х уст не злопотiв смiх, докiр, зачiпка. Лагодилася бо
тризна на господареву могилу. '
Далеко внизу у темних садах якийсь музика пробував сопiлку i вона
плакала у нього в руках, як живе людське серце.
VI. ТIНI НОЧI
"У мого коня золота грива,
Золота грива, листовi вушка,
Листовi вушка, склянi© очка,
Склянi© очка, шовковий хвостик..."
(з нар. пiсень)
Пiв доби перед похоронами, в сумерках, з бiчних ворiт монастиря св.
Рiздва Господнього у Галичi ви©хало дво мужчин на баских конях. М'ятлi
©здцiв були в поясi туго стягненi ременем, почерез плече кирея, на головi,
пiдстриженiй високо, подорожний колпак з пiдвiсами.
Промигнули край мниських стiн, зарослих жаливою, повз тяжких вiд овочу
цвинтарних черешень i стрiлою минули селища рибалок на самiм далекiм
пiдгороддю, де в уличнiм поросi дiти гралися у тин i кiлки та ладкали як
перепелицi.
Доперва перед митною лавкою ©здцi перекинулися зоркими поглядами.
Старший здержав свойого бiлокопитого, випорпав новеньку четвертину ногати
з опуким погруддям, кинув ©© митниковi у придiл пiдставлено© опанчi, тодi
ж уважно глянув на митний майдан.
Пiд розлогим деревом, обвiшаним китицями зеленi, окружений
простолюддям, торчав якийсь темнолиций, обгорiлий незнаними жарами чоловiк
у бурих, зовсiм обнищiлих лудах паломника. Вiн маяв у повiтрю пальчатою
гилькою фiнiково© пальми, зiрвано© може з дерева далеко© Сирi©, Кипру,
Пропонтиди, чи островiв архипелагу, доказом свойого паломництва на окра©ни
десь свiта i радiсним голосом, що здавався лiтати нiби у пiсеннiм поривi,
кричав:
- I ще видiв я, миряни божi, моря повнi китiв i риб з крилами соколiв,
де сонце стократ яснiше, як це, що над нами, освiчувало пучину наскрiзь, а
на ©© днi безконечнi лiси iз коралю. Разом з Беду©нами бродив я по жовтих
пiсках пустинi i пропадав серед снiгових скель незнано© пiвночi, вовкам
брат, медведям товариш...
- Далеч же то. Велесе! - очаровано пiднесла руки якась рум'яна бабуся i
сплакала вiд насолоди.
- Цей походив по бiлiм свiтi! Цей з'увидiв! - хиталася вiд дива юрба, у
простодушнiм милосердю над днями i ночами паломника серед курних дорiг,
наглих дощiв i всiх вiтрiв далини.
У цiй хвилi екстатичнi, нiби склицею затягненi очi промовця вп'ялися в
старшого ©здця, - дуже ясно. Цей вiдчув ©х в сю мить, став згадувати щось
далеке, але його товариш рванув iз мiсця, погнали!
Тiльки сивий туман знявся попiд темiнь вiльх при битiй дорозi...
Аж за дороговказом, бiля кам'яно© баби на першiм роздорiжжу
перекинулися скупими словами.
- Це Жмиволос, права рука у Словита, його око в головi, - подратовано
сказав перший ©здець. - Тямите вбивство Iса©, що торгував медом?
Його товариш потакнув, але вiд збентеження не сказав нi слова.
Без путних бояр, без нiякого почоту во вода Добриня Андрiйкович i його
молодий друг Скобейко з Васютина вискочили потайки з Галича як посли
княгинi до короля Андрiя. Везли достовiрну грамоту та просьбу вдови
заопiкуватися князеньками пiсля обiтниць, закрiплених хрестним цiлуванням.
З огляду на особисту безпеку послiв i на зиск iз часу, такий саме ви©зд
був необхiдний.
А конi йшли як на крилах, листовi вушка тремтiли рiвно пiд ритм гордих
сердець i весело бiлiли п'ятна рвучких кiнських нiг. З-пiд повiк обох
бахматiв, нiби з рiсниць драконiв, сипалося, срiбло, iмла.
Тимчасом темiнь стала зiряна i з краю в край блакитна. Над дiбровою,
поперетиканою очеретом, над поточиною, що чурила бистро кудись з пiль,
горiли безконечнi боте© небесних свiтил. Галич, з його жалiбним унесенням,
з його спiвами чорноризцiв вкруг велико© утрати вiдсунувся далеко в
минуле.
хали так пару годин, небо темнiло нiби шафiр i'д пiвночi, - стихла
скляна музика стрибунцiв i гомiнкi вигуки жаб. З обох бокiв дороги
двигався тепер чорний лiс, непрониклива стiна ялиць i дубiв, розгойданих
вiтром. Далеко десь, на лисих зрубах, старих згарах i нетiчи, на
полискливих гниловодах i придорожних корчах запалювався iнодi якийсь
хитрий огоньок, нiби око зеленобородого полiсуна, волокити... Огоньок
моргав то тут, то там, нiби грався у жмурки з чарiвною нiччю i соснами.
- Цей лiс - Лиходiй? - хрипло скричав Добриня i майже рiвночасно сягнув
пiд м'ятлю, звiдки задзвонила сорочка з мiдяних спiраль та блимнув рожево
короткий меч фряжсько© роботи.
- Вiн i , куди б йому дiтися? - якось не зараз вiдповiв Скобейко. - А
он, Лиха рiчка чурить, чурила б вона горi руслом!
Тiлько вiн цi слова з уст, як помiж папороти i п'ялун, мiж лiщину i тою
з ©© витрiщатими квiтами, побiгли шепоти, лагiдний, тихий плач, а тодi
слабо i майже нематерiяльно, неначе згублений в дебрах i трясовиною,
заграв мисливський рiг. Захвилювалися мiж галуззям чорнiшi вiд сосон тiни
i кожна травка подала тепер голос, - свiй власний, пахучий як пiд косою...
I сама дорога стала кругло двигатися, нiби хвилями оплинена, i через
момент вже текла сивими пiнами помiж копита коней Лиха рiчка,
бистряночка...
Чари, чари!
Знявся на переднi ноги молодий бахмат Добринi i в цю хвилю Скобейко ляг
на свойого цiлим тягарем грудей та зiбрав узду в петлю навколо десницi.
Але срiбна бiль мiсяця залила саме лiс i дорогу, стало тихесенько...
Тiльки з глибин гомонiв ще глухо лоскiт невидимих топорiв.
Полiсуни виходили до мiсяця рубати дрова, полохати людей...
Коли оба подорожнi ви©хали врештi по предовгiй блуканинi на отвертий
свiт, конi застрекотiли з утiхи вухами i пiшли складним бiгом. Нiч стала
знов свiтла наскрiзь та з краю в край блакитна. I майже весело дивилася на
©здцiв самiтна коршомка, свiтлами розсипаними на болончатих вiкнах, як
зажженi голодом очi вовка.
- Костобобри, а? - кинув Добриня i отряс з себе нiчний холод.
- Селище далi, це йно що Лиха коршма пiд Перуновим га м. Молода Гiда
кип'ятить зiлля до свiжих перевар меду. У синевiдських медушах лiпшого не
п'ють.
- Воно нiби не студiнь, але якось так - зябно... - заговорив Добриня. -
Випити б кубок з порога на раннiй зорi?
Скобейко передав гнуздечку во водi i вдарив просто на тi круглi свiтла,
що торчали недвижно з чорно© зеленi. Вiн хотiв, було, увiйти в сiни, але в
цю мить зупинився. Унутрi коршемно© клiти, край довгого стола, закиненого
посудою з напитками, при посвiтi липових скип забавлялося грою в астрагали
кiлькох кремезним мужчин. На них була груба суконна одiж, яловична обува,
при боцi меч, за чересом ножака як серп.
Вони смiялися i спорили з неспокiйним запалом, у якiм були слiднi
озлоблення й нетерплячка. Хтось засвистав iз нудьги соловейком та зараз
змовк. Мабуть нагадав, що нетрудно у таку пору i насвистати на себе щось
iз темряви...
Ждали когось?
Нагло Скобейко дрогнув вiд несподiваного вражiння: вiдвернений досi
чоловiк зi сивим волосом, спущеним кичкою на лiве ухо, як той тур
широкоплечий, метнув собою у хороми...
- О, Перуне, владико!
Слова завмерли на устах Скобейка. Це був Глiб Словит, Юда предатель,
який тут, на тухольськiй дорозi, зачiпив одно око сiти, на дуклянськiй,
очевидно, друге... Його сповiстили впору й вiн вдарив полями наскоси.
Пильнував звiдси мiсця, де в першу' чергу мiг сподiватися послiв княгинi,
допасти ©х з нiчно© засiдки. та слiди за ними звiяти - на все.
- А що там, гей! - скричав з дороги во вода.
Скобейко не вiдповiв: вихром скочив на коня, рвонув ременями, похилився
вперед i здавив благородне звiр'я залiзцями.
Погнали по мiсячному шляховi, злитi зi сво©ми тiнями водно, як велети з
пiсень, що ©х спiвають пряхи пiд танок веретена.
В ухах ©здцiв завивав вiтер i лопотливо шумiли на раменах крилатi
кире©. Серця розколихалися i били в грудях як метал, як дзвiн.
Саме в цю хвилю з обох бокiв шляху звалилася на них i заперла доразу
браму, рясно насторошену мечами, - стежа.
Пiшли ходором булатнi, роздалося смертне хропiння i прокльони, як коли
виття хижакiв.
Удар, - мов грiм i нагла тишина. Нi згуку. Це Добриня зi Скобейком
просiкли собi шкалубину в смертельнiй запорi i випали з клекоту, -
зарум'яненi мечi стелили ©м дорогу. Порiвнялися миттю i як стрiла випущена
з лука пiд високий зойк тетиви, так вони грянули з вiтром у синяву нiчно©
години.
Тiльки на далекiм перехрестю Скобейко оглянувся понад рам'я, прихапцем.
Костобобрiвська коршма видна була на острому сугорбi, опертому одним боком
об Перуновий гай. У вiкнах, затягнених мiхуром, блимали свiтла рудим
промiнням. Якiсь розчепiренi привиди злiтали на дорогу. Праворуч, лiворуч
та мно гойдалися сосни. Тiнями тряс вiтер i вони гнали нарозтiч.
Аж тут Добриня не витерпiв, розсмiявся:
- Жмиволосовi пальцi, з митного майдану... А, пройдисвiти, на всi
чотири кованi!
Тупiт погонi вмовкав, губився по рудавинах i очеретах, а далi стало
тихо за ©здцями та ©х пригодою, тiльки дерева оповiдали щось визоренiй
ночi, оповiдали...
VII. "АКИ ЦВIТ ОУВЯДАЕТ"
"Закропляйте дорiженьку,
Щоб-ся не курила...
Розважайте родиноньку,
Щоб-ся не журила..."
(з нар. пiсень)
У величавiй церквi св. Богородицi клали на вiчний сон тлiннi князевi
останки. Здвиг народа залив Галич.
Як повiнь, що зрива гiрську гать, так людськi хвилi. Вiд Блюдник,
Вихторова, Перевозiв, вiд Пiтрича, Болшова, Чесибiсiв, вiд долини
Бистрицi, здовж обох берегiв Днiстра скакали на баских конях бояри, осадчi
дружинники, знатнi огнищани, текли кметi у сивих жупанах, повстяних
клобуках i сафiянових чоботах, празничних. Помiж них попадалися густо
рата© у гребiнних сорочках, бiлесеньких, у чересах, як панцирi, у шкiряних
ходаках, застiбнених зеленим плетивом...
Побiч чоловiкiв бiгли жiнки в домашних димках, мальованках, у рантухах,
перетягнених поверх голови й пiд бородою, туго, по-старовiцьки.
Кра м дорiг просили милостинi охриплi вiд мольб слiпцi, хромцi, сироти
бездольнi...
Пилом несло понад шляхи.
Княжий замок видний був здалеку. Вiн стояв на високому узгiр'ю, що
немов урвище висувалося понад Галич. Засипаний прибудiвлями, з церквою на
чолi, вiн робив вражiння окремого мiста.
Як далеко побiгти звiдтам поглядом, у поранному сяйвi нiби низка сонць
горiли пiвкулi копул усiх соборiв, простягнених понад зелену лiнiю
Лiмницi.
З самого розсвiту гомонiли упротяж доохрестнi дзвони, - з Дуброви, з
зелено© Карпицi, вiд монастиря в Гудковiй Дебрi, з городища грецьких
калагурiв у Пiтричу. Пiд ясну музику он тих, що плакали мов голосiльницi
оксамитними голосами, пiд срiбний, хлоп'ячий дискант других, стелився
хмарою могутний зов велета-вiстника з вежi церкви св. Пантелеймона. Церков
сiрiла на вiдкритiм просторi залуквянських пiль неправильним п'ятибоком
крiпосних окопiв i бойниць, навiваючи грозу сво ю понурою силою.
Похорони зачалися ще вночi: в супроводi архи рея i глоти священства, у
курнiм фiол тi фимiяну, пiд текст святих роздумувань парастаса, плили у
небо пристраснi жалi велико© вiдумерщини.
Коли ж поблагословилося на день i озвався передзвiн заутренi, один
великий плач потряс груддю Галича. Особливо на окра©нах, де жила бiднота,
побивалися за покiйником тяжкою скорб'ю, без ©ди, без напитку, без
роботи... Жалiбнi плачi жiнок живловою мiццю роздмухували цю скорб i
прохожому путникови могло здаватися, що в кожнiй вбогiй хатi поко©ться
господар.
- На кого ж та нас, сiромах, покинув, милий кагане наш?
- На кого оставив жену, ластiвку бiлогруду, маленьких дiток у не© на
колiнах?
- Хто боронитиме нас перед боярами, вирниками, биричами перекупними?
- Хто велике недокончая тво - доконча?
- Аль не жалко тобi одiял соболевих, наволочних узголовiй, медвенних
сотiв на злотнiй посудi?
- Уви ни!..
- О, уви ни... - нудьгував вихор i вiдносив жiночi сльози у далеч, - а
там, поза межi доземного, в бесмертнiсть.
Двигнений на мiцi, на славу, на боротьбу з стихi ю i часом, собор св.
Богородицi приймав у сво лоно княжу тлiнь. Мiддю кованi дверi отвертi
були широко, - печальна товпа плила i вiдпливала круглими сходами, попiд
портал, заквiтчаний акантом, де Христос у горорiзьбi, з книгою життя на
розсунених колiнах благословив свiт у сво©х нiг. Древний мистець
увiковiчнив i князя, ктитора храма, як навколiшках, пiсля схiдного обичаю,
ледве пiдводив i'д ньому чоло, отiнене кам'яною шапкою Мономахiв.
Вiд чорних тесових балькiв монументально© будiвлi гостро вiдбивала
прозора, як вода, орнаментика, що вкривала архитрави i заплiтувала
бестiярiй. Нутро собора отвертого широко, сяло гордою мiццю хрестообразних
склепiнь, пишнотою стiнних малюнкiв, олександринами моза©к, iконостасом,
сповитим у роззолочену тугу, мов оклик релiгiйного захвату.
Стрункi, на склi мальованi вiкна чинили церков ще просторiшою, чим була
в дiйсности, а головна нава давала через корисну полiхромiю двiчi
скрiплене вражiння висоти. На теплий блиск мармурового престола
простелювалася велична перспектива, нiби дорога в сонце.
(Одна тiльки хиба виявилася пiсля викiнчення собора: акустика не
вдоволила знатокiв i треба було великим коштом попри череп'янi
горнцi-голосники перетягати в округ банi резонансовi дроти, романським
обича м...)
У саме полудн , коли владика став iз хрестом край нiг мерця пiд останн
цiлування, над Галичем зчинився лютий вихор, хмари вдарили на себе чорними
полками, об щити церков жв'якнув град.
Св. Пантелеймон, оперiзаний в силу концентричних крiпосних валiв,
сповився омраком, як панцирем зi срiбла. Успенська церков-твердиня з
монастирем у густiй зеленi курила димом, мов жертвенний принос. Здалеку,
мов маяки серед моря градово© iмли, мрiли крiпости, поверненi у всi боки
свiта: Пiтрич, Викторiв, Сокiл. Садиби в тiнистих садах i гаях на високiм
березi Лiмницi пропали зовсiм з очей, - нiби й не було блудницько© дороги,
спаського шляху.
Сухий трiскiт леду об гранiтнi блоки, мiдь i скло, грохiт грому, шум
нiби сповенених потокiв особливо пiдчеркували намогильнi спiви. До того
пiсенний роззвук впровадив нагло замiшання на хорах i всi очi збентежено
глянули уверх...
Але тони вирiвнялися якстiй i поплили стрiлою, мов човен по стихлiй
водi.
Один тiльки старший княжич не хвилювався. Вiн обпер плече об колiна
Ясинi i зорiв за жалiбними свiтлами, золотим деiсусом в iконостасi та
могутним Архангелом-Вiстником, розмальованим над його головою. Розглядав
вiзантiйськi стiннi малюнки, голови Херувимiв у спiральних мотивах, з
чашами квiток, як язики вогню. Мов лiс йшли на нього з площин мурiв
постатi пустинникiв iз Теваiди та Ливану, тих, що жили в розритих могилах,
пили росу небесну та ©ли зiлля, що виростало вкруг них, на висотi
простягнено© руки. Суворiсть тiней лагодили пестрi блиски, якi промiж пнi
свiч злiтали з горiшних шиб на царськi ворота i квiтчасте застiлля аналоя.
Врештi вся увага хлопчика обернулася на боярiв, що окружили вiнцем
домовину й торкали себе серед нiмо©, купно© молитви.
- Отряси сон, нiси бо умерл, но спиши... - ридав архи рей Косьма над
отвертою челюстю гробницi.
Малий Данило був сонний i оглядався за нянею, але ©© не було тут. Перед
хлопчиком мелькали в пiвснi поморщенi руки i бренiв спiв старо© колихалки:
- А ти, кицю весела, йди борзенько до села.
По плюшечки, по подушечки...
Вiн впросився на руки до Ясинi i став надобре дрiмати. Колюмни святинi,
узiрчата долiвка, полив'яна, - лиснючий, як зеркало, квадрат з мiдi, де
стояли мари, пропали нараз у живичнiм куривi.
Якусь хвилю ще трiпоталося полум'я свiчi, встромлено© в коливо, посеред
погрiбавно© миси, що стояла на домовинi...
Княжич снив дiточi ра© пiд останок заупокiйно© лiтургi© i владика, який
саме приняв за богослуження дорогий рушник з голови княгинi, з чуттям
перехрестив дитя, приспане глибоко.
* * *
Пiсля похоронiв заставлено тризну для городян на розлогiм замковiм
подвiр'ю. Нищих зiйшлася тьма тьменна: вони сидiли на спохиллю гори й обiч
на "Бабинiм торжку".
В проруб, мiж темничникiв, повезено боклаг квасу, хлiби, вепра i жмут
бiлих сорочок. У кожний знову монастир один чюм зелен-вина, дванадцять
бурнастих лисячих шкiрок i п'ять гривень за упокой.
Опiсля двiрський тивун з громадою прислуги метав помiж присутних
останнi дарунки Романовi: обрiзки паволоки, шкiрки бiлок та куниць, склянi
коралi, кольоровi кам'янi хрестики, срiбло...
У супроводi Богородичних дзвонiв, що грали вечiрню, йшов шум
одноманiтний i жалiбний, як цього листя, що кане у смерть:
- Бог да простить!
- Бог да простить царю Роману!
- Бог да простить рiдному!
Курнi смолоскипи освiчували широко всю охреснiсть, запнуту синявою
ночi, нiби безмежним шатром над розколиханими головами.
Помiж глiтнi острови людей, осторонь вiд даровальних скринь ходив
похило, без слова, високий старуган у згрiбнiй сорочцi до кiсток, як коли
покаянник. Лице зi згаром, велике, сiдина жмутами на пiдборiддю.
- На скотього бога, Йона печерак! - обрадувався хтось стрiчний, кого в
товпi звали Байдуком. - Трафив поминки, ©дж солодкий хлiб!
Нищий тряс гостро бiлою куделею волосся, жагуче блискав очима без брiв:
- Остав говорити пусте, Байдуче! Спомин цього солодкого хлiба скоро в
тво©м ротi у полин обернеться... Поминки, говориш? Цi будуть довгi... Чев
змiнить iм'я, ру©ни цих церков проглотить земля, вони ж трiватимуть!..
Пiднiс уверх владну голову, з хмарою над ясновидними очима, увесь мов
вихор тремтючи у собi вiд жалiбного пориву, з тою рукою пiднятою ген понад
курняву людських голов.
- Бог да простить! - загуло отдалеку i сповенена людська хвиля пiрвала
Йону як трiску верх води аж на протилежний, розгойданий тiнями край
узгiр'я. Було глiтно, нiби на великому храмi в день Паликопа.
Всi немов одна сiм'я: купцi, ремiсники, крамарi, чорнороби й церковнi
люди, привиклi прогодовуватися чиром та лободою.
IX. ВАТРА ПРОТИ ВIКОН
"Калино моя, калино,
То ж ти бiляво зацвила,
То ж та червоно зродила..."
(з нар. пiсень)
Там, проти цього ось вiкна, де на обiйстю горить скирта чатиння старим
похоронним обича м, нещодавно до землi кланялася князевi покорена Литва у
бiлих семрягах, лосячих сагайдаках, писаних кожушанках, простоволоса... А
на порозi, де тепер прийма жалiбних гостей сiдий Захар Рогата, (чуб поза
вуха, сухi, бо вi черти, тверда думка очей) - рiк тому товпилися
вiзантiйськi посли в наволочних ризах, з жемчужними "базiл ос" на раменах,
- били чолом перед хвалою Мстишиного сина...
А ще он там, на полив'янiм квадратi долiвки перед престольним крiслом
стояв торiк поблiдлий вiд вражiння папський нунцiй i слова, якими льстив
князю, оспiвуючи латинськi розкошi, завмерли доразу на його губах вiд виду
найлютiшо© з погорд: лискавки меча над головою.
О, як вражало це перше мiсце при поминальнiм столi, мiсце покiйного
князя! Над високим мозайкованим опертям свiтив темно круг iз золото©
бляхи, протятий трираменним хрестом. Вид цього крiсла, пустого, пронизував
серця спомином втрати над всякий опис...
Продовж холодного льняного застiлля з лiсом пугарiв, жбанiв та курних
мис, бiгла синя стрiчка, заплетена барвiнком, як знам'я жалоби.
Стiл, бiля якого сидiло вiсьмох високих духовникiв побiч знатнiших
.огнищан, був осяяний повагою, належною галицькому архи рею Косьмi i його
гостю, владицi Перемишля.
А там говорили наче греблю прорвало, всi враз, - обчисляли кiлько хто
людей дасть для оружно© потреби, який пай грiшми, харчами, спорили,
роздавали уряди. Господар смiявся згуста, радехонький... Дiтей збереже в
добрiм мiсцi Богна, Навойчина бояриня, - за це ж ©© Красний Двiр, а йому
нехай вже коломийська сiль...
Поки Ясиня отямилася з вражiння, бояри пiдняли спiр за сите во вiдство
галицько© тисячi. Шумiли й клекотiли тепер, от як гнiздо лютих пардiв над
живою добиччю.
* * *
Самотою чвалував Дарославич, полохав тiни з-пiд монастирських дзвiниць,
облiплених соймищем половкiв та лiсом хрестiв, простягнених у зоряне небо.
Пiд тонким вусом ©здця блимав i гас хитрий посмiх, а радiсть бушувала
серцем, як буря верховiттям.
Як близько всiх рук була корона спромог, а нiхто, нiхто не зачепив за
не© липкою думкою!
Рука удово© княгинi це найкоротший шлях до влади, а вiн, Дарославич,
та мний власник iде©, скарбу на ру©нах.
- Витревалому смертному станьте в допомогу, добрi й лихi сили! - з
трiумфом окликав тьму перед собою.
хав, а голова кружляла вiд втiхи, як коли вiд сикеру з корiнням.
V. СКИПЕТР I ЯБЛУКО
" стоньки не смачно,
На личеньку значно..."
(з нар. пiсень)
Того ж дня перед вечором дорадник i друг покiйника монах Варлаам мiряв
у печальнiй застановi свою келiю на вежi.
Вiн бачив невiдрадне положення, у якому найшлася велика вiдумерщина, -
предвиджував удари, придумував оборону, падав духом i двигався, призиваючи
на помiч Господа Сил, що держить трьома перстами твердь землi...
У якiйсь хвилi духовник накинув на рамена гостроволосу мантiю i вийшов
на крученi сходи, а тодi в зелену темiнь саду.
Прислухався: промiж корчi маслин гомонiла ласкава, стара мова, якiй
перечив тонкий голос пахоляти, близький слiз.
Монах глянув промiж гiлля, - це бабуся Мариця говорила щось там
старшому княжичевi, а вiн не погоджувався.
Обiч них стояла колиска з меншеньким княжим немовлятком. Дитя спало,
затуливши очi ручками, з м'якими впадинками над кожним пальчиком. Колиска
була низька, яворова, крашена зелено, з бiлими вирiзами. Якийсь хитрець з
помiччю ножика зобразив у головах лося в утечi, - перед ним i поза ним
буяла иля, проста як свiча, з симетрично простертими гилочками, нiби на
веселiй карпатськiй писанцi.
Старуха, що з теплих мiткiв виплiтала чижми княжому немовлятi, держала
в обiймах "господина отчича". Поки вiн з цiкавiстю водив пальцем по
борознах край ©© уст, iз зеленi виринула Ясиня.
Вона приглянулася дивовижному горбовинню, учиненому з пiску, маленьким
садкам iз наломаного галуззя, дворам та церквам з череп'я та трiсок, а
тодi з дзвiнким смiхом пiдняла високо на простертих руках княжого
первенця, Данила:
- Ти будiвничий мiст, ктитор церков, трисвiтле сонечко народу!
Дитя трiпоталося в ©© обiймах, як рибка у яснiй водi, аж Борвiй,
смугастий гей гаддя вовчур, зiрвався зi свойого лiгва на сонцi та став
доскакувати до лиця сво © любимицi. Вiн задихав з поспiху i ходив танком,
в'юнкий, янтарноокий...
Монах постояв хвилю непомiтно, - обличчя в нього оболiклося теплою
смагою, усмiх майнув у синявi старих очей назустрiч Ясинi.
А вона, - що зiрветься бiгти, то стане, що зупиниться, пiдбiжить.
Заговорив, торкнений у серце:
- До мене, дитинко, дiло?
То вона зiбрала з силами i рваною мовою, обходом, жалiбними тiнями очей
натякала на це, чим нiччю каралося серце та непоко©ла совiсть.
Насилу розважив ©©, - оцi новини нiкому не новi! Сам все-таки згорбився
унутрi вiд непомiрного тягару... Справив кроки на круглi сходи теремiв, а
там у княжi клiти.
- Благословення Бога з вами, княгине! I з дiтьми вашими, недорослими!
Засунена в сутiнь високого крiсла, - схрещенi руки спертi на поруччя, а
чоло в серпанку на руках, - сидiла Романова вдовиця... Вона повернула i'д
гостю потемнiле з болю обличчя, брови смутливо двигненi вгору й
сльозу-перлу з глибин.
Монах похилився на посох та згомонiв iзтиха, нiби джерело в спеку:
- Двигнiться до життя, милостива княгине! - Прикличте на помiч спомини
повнi краси i слави, якими доля обагатила ваше подружжя... Крiпiть ними
себе i других! i
Стало так тихо, що чути було жузжання пiску, який мiрив час, витiкаючи
з любастрово© посудини. У свiтлi лямпки, налито© маслом, грала вогнями
велична зброя над ложем володаря в рiзах суворих, як сама сила.
Княгиня заговорила з гiркотою опiвголоса:
- Споминами не будеш сит, проти грядучого ворога вони не оружжа.
- А ще iмате вiру, аки зерно горушно... - бадьоро уловiв монах та брав
знову посох за опору похилим раменам:
- Я у вас з дорученням, княгине! Через годину вiдбудеться рада старшин
i вас я зову туди.
Вдова глянула на гостя уважнiше:
- Приймiть дяку за серце! Що-небудь станеться, джерело мо ©i сили у
вас!
- У синах ваших... - поправив духовник.
Вiн схилився з трудом у поклонi перед iконою на покуттю i промiж стукiт
посоха повернув до дверий.
Княгиня вела з пошаною суворого гостя, струнка, на вид дiвоча, в
голубiй заво©, опущенiй понад брови...
- Ясине?
Дiвчина скочила з ослона, закрутилася на сво©х гостроносих сафiанових
ходачатках, боками й на пiдошвах зшитих бронзовим дротом, засунула звинене
шитво за пазуху i побiгла у гридню обiч.
- Пiди, прошу, - велiла вже спокiйнiше княгиня, - доглянь Евпраксiю з
поминальним приносом для церков. На коливо пшениця бiлояра, а соти меду
самi липовi. Видай з клади десятеро кружлякiв воску та вели сукати свiчi,
великi й малi. Для комашнi триста перевар меду. Завваж, коли мiситимуть
хлiби для городян: пшеничного борошна нехай сиплють з житним пополовинi.
Коли дверi за Ясинею зачинилися, княгиня приклонила колiна перед
кiотом. Придiл ©© сукнi блiдо золотив мiсяць. Закрила лице руками i стала
молитися мовчки пiд шепiт догоряючого свiтильна.
Сумерк був тихий, теплом надиханий, i старий монах, поки вернув у свою
келiю, ходив хвилю вкруг княжо© садиби та вiдмовляв вечiрнi молитви:
- Возведох очи мо© вгору, отнюду же прiйдет помощ моя... Не дажд в
смятенiе ноги Тво я, Господи, - ниже воздремлет, ниже уснет, храняй
Iзраиля...
Вiн переходив саме повз пекарню, залиту свiтлом i гамором многих
голосiв. Дзвонили ключi на ретязках за ситим станом Евпраксi©, цоркотiла
перемивана посуда, чи©сь сильнi руки, облитi лискавкою вогню, швирляли в
палениско цiлi бервена. З вiкон пекарнi свiтло било як на пожежу,
iскрилися сорокатi глеки на полицях i жовтiв, нiби шафран, помiст,
виложений цеглою.
В отвертих дверях, димних вiд пари, заворушився часом i пропадав серед
глоти майже дiточий силует Ясинi. Молоденькiй боярiвнi ввижувався раз у
раз покiйник, як живий, - то вона, бува, з жахом склавши ручки на грудях,
поглядала для оборони в пiч, або в дiжу.
Мимо сутолоки все iшло ладом: тут зачиняли муку теплою водою i квасом,
там варили сочиво й городовину в великих кiтлах, пекли поросята i барани,
патрали дрiб, а ще далi виробляли на довгих дошках хитрi якiсь тiста, ще й
безлiч задушних коржiв з медом i з маком.
Великi, купчистi, у коралях з пестро© глини служебки увихалися по
щирости, але з нiчи©х уст не злопотiв смiх, докiр, зачiпка. Лагодилася бо
тризна на господареву могилу. '
Далеко внизу у темних садах якийсь музика пробував сопiлку i вона
плакала у нього в руках, як живе людське серце.
VI. ТIНI НОЧI
"У мого коня золота грива,
Золота грива, листовi вушка,
Листовi вушка, склянi© очка,
Склянi© очка, шовковий хвостик..."
(з нар. пiсень)
Пiв доби перед похоронами, в сумерках, з бiчних ворiт монастиря св.
Рiздва Господнього у Галичi ви©хало дво мужчин на баских конях. М'ятлi
©здцiв були в поясi туго стягненi ременем, почерез плече кирея, на головi,
пiдстриженiй високо, подорожний колпак з пiдвiсами.
Промигнули край мниських стiн, зарослих жаливою, повз тяжких вiд овочу
цвинтарних черешень i стрiлою минули селища рибалок на самiм далекiм
пiдгороддю, де в уличнiм поросi дiти гралися у тин i кiлки та ладкали як
перепелицi.
Доперва перед митною лавкою ©здцi перекинулися зоркими поглядами.
Старший здержав свойого бiлокопитого, випорпав новеньку четвертину ногати
з опуким погруддям, кинув ©© митниковi у придiл пiдставлено© опанчi, тодi
ж уважно глянув на митний майдан.
Пiд розлогим деревом, обвiшаним китицями зеленi, окружений
простолюддям, торчав якийсь темнолиций, обгорiлий незнаними жарами чоловiк
у бурих, зовсiм обнищiлих лудах паломника. Вiн маяв у повiтрю пальчатою
гилькою фiнiково© пальми, зiрвано© може з дерева далеко© Сирi©, Кипру,
Пропонтиди, чи островiв архипелагу, доказом свойого паломництва на окра©ни
десь свiта i радiсним голосом, що здавався лiтати нiби у пiсеннiм поривi,
кричав:
- I ще видiв я, миряни божi, моря повнi китiв i риб з крилами соколiв,
де сонце стократ яснiше, як це, що над нами, освiчувало пучину наскрiзь, а
на ©© днi безконечнi лiси iз коралю. Разом з Беду©нами бродив я по жовтих
пiсках пустинi i пропадав серед снiгових скель незнано© пiвночi, вовкам
брат, медведям товариш...
- Далеч же то. Велесе! - очаровано пiднесла руки якась рум'яна бабуся i
сплакала вiд насолоди.
- Цей походив по бiлiм свiтi! Цей з'увидiв! - хиталася вiд дива юрба, у
простодушнiм милосердю над днями i ночами паломника серед курних дорiг,
наглих дощiв i всiх вiтрiв далини.
У цiй хвилi екстатичнi, нiби склицею затягненi очi промовця вп'ялися в
старшого ©здця, - дуже ясно. Цей вiдчув ©х в сю мить, став згадувати щось
далеке, але його товариш рванув iз мiсця, погнали!
Тiльки сивий туман знявся попiд темiнь вiльх при битiй дорозi...
Аж за дороговказом, бiля кам'яно© баби на першiм роздорiжжу
перекинулися скупими словами.
- Це Жмиволос, права рука у Словита, його око в головi, - подратовано
сказав перший ©здець. - Тямите вбивство Iса©, що торгував медом?
Його товариш потакнув, але вiд збентеження не сказав нi слова.
Без путних бояр, без нiякого почоту во вода Добриня Андрiйкович i його
молодий друг Скобейко з Васютина вискочили потайки з Галича як посли
княгинi до короля Андрiя. Везли достовiрну грамоту та просьбу вдови
заопiкуватися князеньками пiсля обiтниць, закрiплених хрестним цiлуванням.
З огляду на особисту безпеку послiв i на зиск iз часу, такий саме ви©зд
був необхiдний.
А конi йшли як на крилах, листовi вушка тремтiли рiвно пiд ритм гордих
сердець i весело бiлiли п'ятна рвучких кiнських нiг. З-пiд повiк обох
бахматiв, нiби з рiсниць драконiв, сипалося, срiбло, iмла.
Тимчасом темiнь стала зiряна i з краю в край блакитна. Над дiбровою,
поперетиканою очеретом, над поточиною, що чурила бистро кудись з пiль,
горiли безконечнi боте© небесних свiтил. Галич, з його жалiбним унесенням,
з його спiвами чорноризцiв вкруг велико© утрати вiдсунувся далеко в
минуле.
хали так пару годин, небо темнiло нiби шафiр i'д пiвночi, - стихла
скляна музика стрибунцiв i гомiнкi вигуки жаб. З обох бокiв дороги
двигався тепер чорний лiс, непрониклива стiна ялиць i дубiв, розгойданих
вiтром. Далеко десь, на лисих зрубах, старих згарах i нетiчи, на
полискливих гниловодах i придорожних корчах запалювався iнодi якийсь
хитрий огоньок, нiби око зеленобородого полiсуна, волокити... Огоньок
моргав то тут, то там, нiби грався у жмурки з чарiвною нiччю i соснами.
- Цей лiс - Лиходiй? - хрипло скричав Добриня i майже рiвночасно сягнув
пiд м'ятлю, звiдки задзвонила сорочка з мiдяних спiраль та блимнув рожево
короткий меч фряжсько© роботи.
- Вiн i , куди б йому дiтися? - якось не зараз вiдповiв Скобейко. - А
он, Лиха рiчка чурить, чурила б вона горi руслом!
Тiлько вiн цi слова з уст, як помiж папороти i п'ялун, мiж лiщину i тою
з ©© витрiщатими квiтами, побiгли шепоти, лагiдний, тихий плач, а тодi
слабо i майже нематерiяльно, неначе згублений в дебрах i трясовиною,
заграв мисливський рiг. Захвилювалися мiж галуззям чорнiшi вiд сосон тiни
i кожна травка подала тепер голос, - свiй власний, пахучий як пiд косою...
I сама дорога стала кругло двигатися, нiби хвилями оплинена, i через
момент вже текла сивими пiнами помiж копита коней Лиха рiчка,
бистряночка...
Чари, чари!
Знявся на переднi ноги молодий бахмат Добринi i в цю хвилю Скобейко ляг
на свойого цiлим тягарем грудей та зiбрав узду в петлю навколо десницi.
Але срiбна бiль мiсяця залила саме лiс i дорогу, стало тихесенько...
Тiльки з глибин гомонiв ще глухо лоскiт невидимих топорiв.
Полiсуни виходили до мiсяця рубати дрова, полохати людей...
Коли оба подорожнi ви©хали врештi по предовгiй блуканинi на отвертий
свiт, конi застрекотiли з утiхи вухами i пiшли складним бiгом. Нiч стала
знов свiтла наскрiзь та з краю в край блакитна. I майже весело дивилася на
©здцiв самiтна коршомка, свiтлами розсипаними на болончатих вiкнах, як
зажженi голодом очi вовка.
- Костобобри, а? - кинув Добриня i отряс з себе нiчний холод.
- Селище далi, це йно що Лиха коршма пiд Перуновим га м. Молода Гiда
кип'ятить зiлля до свiжих перевар меду. У синевiдських медушах лiпшого не
п'ють.
- Воно нiби не студiнь, але якось так - зябно... - заговорив Добриня. -
Випити б кубок з порога на раннiй зорi?
Скобейко передав гнуздечку во водi i вдарив просто на тi круглi свiтла,
що торчали недвижно з чорно© зеленi. Вiн хотiв, було, увiйти в сiни, але в
цю мить зупинився. Унутрi коршемно© клiти, край довгого стола, закиненого
посудою з напитками, при посвiтi липових скип забавлялося грою в астрагали
кiлькох кремезним мужчин. На них була груба суконна одiж, яловична обува,
при боцi меч, за чересом ножака як серп.
Вони смiялися i спорили з неспокiйним запалом, у якiм були слiднi
озлоблення й нетерплячка. Хтось засвистав iз нудьги соловейком та зараз
змовк. Мабуть нагадав, що нетрудно у таку пору i насвистати на себе щось
iз темряви...
Ждали когось?
Нагло Скобейко дрогнув вiд несподiваного вражiння: вiдвернений досi
чоловiк зi сивим волосом, спущеним кичкою на лiве ухо, як той тур
широкоплечий, метнув собою у хороми...
- О, Перуне, владико!
Слова завмерли на устах Скобейка. Це був Глiб Словит, Юда предатель,
який тут, на тухольськiй дорозi, зачiпив одно око сiти, на дуклянськiй,
очевидно, друге... Його сповiстили впору й вiн вдарив полями наскоси.
Пильнував звiдси мiсця, де в першу' чергу мiг сподiватися послiв княгинi,
допасти ©х з нiчно© засiдки. та слiди за ними звiяти - на все.
- А що там, гей! - скричав з дороги во вода.
Скобейко не вiдповiв: вихром скочив на коня, рвонув ременями, похилився
вперед i здавив благородне звiр'я залiзцями.
Погнали по мiсячному шляховi, злитi зi сво©ми тiнями водно, як велети з
пiсень, що ©х спiвають пряхи пiд танок веретена.
В ухах ©здцiв завивав вiтер i лопотливо шумiли на раменах крилатi
кире©. Серця розколихалися i били в грудях як метал, як дзвiн.
Саме в цю хвилю з обох бокiв шляху звалилася на них i заперла доразу
браму, рясно насторошену мечами, - стежа.
Пiшли ходором булатнi, роздалося смертне хропiння i прокльони, як коли
виття хижакiв.
Удар, - мов грiм i нагла тишина. Нi згуку. Це Добриня зi Скобейком
просiкли собi шкалубину в смертельнiй запорi i випали з клекоту, -
зарум'яненi мечi стелили ©м дорогу. Порiвнялися миттю i як стрiла випущена
з лука пiд високий зойк тетиви, так вони грянули з вiтром у синяву нiчно©
години.
Тiльки на далекiм перехрестю Скобейко оглянувся понад рам'я, прихапцем.
Костобобрiвська коршма видна була на острому сугорбi, опертому одним боком
об Перуновий гай. У вiкнах, затягнених мiхуром, блимали свiтла рудим
промiнням. Якiсь розчепiренi привиди злiтали на дорогу. Праворуч, лiворуч
та мно гойдалися сосни. Тiнями тряс вiтер i вони гнали нарозтiч.
Аж тут Добриня не витерпiв, розсмiявся:
- Жмиволосовi пальцi, з митного майдану... А, пройдисвiти, на всi
чотири кованi!
Тупiт погонi вмовкав, губився по рудавинах i очеретах, а далi стало
тихо за ©здцями та ©х пригодою, тiльки дерева оповiдали щось визоренiй
ночi, оповiдали...
VII. "АКИ ЦВIТ ОУВЯДАЕТ"
"Закропляйте дорiженьку,
Щоб-ся не курила...
Розважайте родиноньку,
Щоб-ся не журила..."
(з нар. пiсень)
У величавiй церквi св. Богородицi клали на вiчний сон тлiннi князевi
останки. Здвиг народа залив Галич.
Як повiнь, що зрива гiрську гать, так людськi хвилi. Вiд Блюдник,
Вихторова, Перевозiв, вiд Пiтрича, Болшова, Чесибiсiв, вiд долини
Бистрицi, здовж обох берегiв Днiстра скакали на баских конях бояри, осадчi
дружинники, знатнi огнищани, текли кметi у сивих жупанах, повстяних
клобуках i сафiянових чоботах, празничних. Помiж них попадалися густо
рата© у гребiнних сорочках, бiлесеньких, у чересах, як панцирi, у шкiряних
ходаках, застiбнених зеленим плетивом...
Побiч чоловiкiв бiгли жiнки в домашних димках, мальованках, у рантухах,
перетягнених поверх голови й пiд бородою, туго, по-старовiцьки.
Кра м дорiг просили милостинi охриплi вiд мольб слiпцi, хромцi, сироти
бездольнi...
Пилом несло понад шляхи.
Княжий замок видний був здалеку. Вiн стояв на високому узгiр'ю, що
немов урвище висувалося понад Галич. Засипаний прибудiвлями, з церквою на
чолi, вiн робив вражiння окремого мiста.
Як далеко побiгти звiдтам поглядом, у поранному сяйвi нiби низка сонць
горiли пiвкулi копул усiх соборiв, простягнених понад зелену лiнiю
Лiмницi.
З самого розсвiту гомонiли упротяж доохрестнi дзвони, - з Дуброви, з
зелено© Карпицi, вiд монастиря в Гудковiй Дебрi, з городища грецьких
калагурiв у Пiтричу. Пiд ясну музику он тих, що плакали мов голосiльницi
оксамитними голосами, пiд срiбний, хлоп'ячий дискант других, стелився
хмарою могутний зов велета-вiстника з вежi церкви св. Пантелеймона. Церков
сiрiла на вiдкритiм просторi залуквянських пiль неправильним п'ятибоком
крiпосних окопiв i бойниць, навiваючи грозу сво ю понурою силою.
Похорони зачалися ще вночi: в супроводi архи рея i глоти священства, у
курнiм фiол тi фимiяну, пiд текст святих роздумувань парастаса, плили у
небо пристраснi жалi велико© вiдумерщини.
Коли ж поблагословилося на день i озвався передзвiн заутренi, один
великий плач потряс груддю Галича. Особливо на окра©нах, де жила бiднота,
побивалися за покiйником тяжкою скорб'ю, без ©ди, без напитку, без
роботи... Жалiбнi плачi жiнок живловою мiццю роздмухували цю скорб i
прохожому путникови могло здаватися, що в кожнiй вбогiй хатi поко©ться
господар.
- На кого ж та нас, сiромах, покинув, милий кагане наш?
- На кого оставив жену, ластiвку бiлогруду, маленьких дiток у не© на
колiнах?
- Хто боронитиме нас перед боярами, вирниками, биричами перекупними?
- Хто велике недокончая тво - доконча?
- Аль не жалко тобi одiял соболевих, наволочних узголовiй, медвенних
сотiв на злотнiй посудi?
- Уви ни!..
- О, уви ни... - нудьгував вихор i вiдносив жiночi сльози у далеч, - а
там, поза межi доземного, в бесмертнiсть.
Двигнений на мiцi, на славу, на боротьбу з стихi ю i часом, собор св.
Богородицi приймав у сво лоно княжу тлiнь. Мiддю кованi дверi отвертi
були широко, - печальна товпа плила i вiдпливала круглими сходами, попiд
портал, заквiтчаний акантом, де Христос у горорiзьбi, з книгою життя на
розсунених колiнах благословив свiт у сво©х нiг. Древний мистець
увiковiчнив i князя, ктитора храма, як навколiшках, пiсля схiдного обичаю,
ледве пiдводив i'д ньому чоло, отiнене кам'яною шапкою Мономахiв.
Вiд чорних тесових балькiв монументально© будiвлi гостро вiдбивала
прозора, як вода, орнаментика, що вкривала архитрави i заплiтувала
бестiярiй. Нутро собора отвертого широко, сяло гордою мiццю хрестообразних
склепiнь, пишнотою стiнних малюнкiв, олександринами моза©к, iконостасом,
сповитим у роззолочену тугу, мов оклик релiгiйного захвату.
Стрункi, на склi мальованi вiкна чинили церков ще просторiшою, чим була
в дiйсности, а головна нава давала через корисну полiхромiю двiчi
скрiплене вражiння висоти. На теплий блиск мармурового престола
простелювалася велична перспектива, нiби дорога в сонце.
(Одна тiльки хиба виявилася пiсля викiнчення собора: акустика не
вдоволила знатокiв i треба було великим коштом попри череп'янi
горнцi-голосники перетягати в округ банi резонансовi дроти, романським
обича м...)
У саме полудн , коли владика став iз хрестом край нiг мерця пiд останн
цiлування, над Галичем зчинився лютий вихор, хмари вдарили на себе чорними
полками, об щити церков жв'якнув град.
Св. Пантелеймон, оперiзаний в силу концентричних крiпосних валiв,
сповився омраком, як панцирем зi срiбла. Успенська церков-твердиня з
монастирем у густiй зеленi курила димом, мов жертвенний принос. Здалеку,
мов маяки серед моря градово© iмли, мрiли крiпости, поверненi у всi боки
свiта: Пiтрич, Викторiв, Сокiл. Садиби в тiнистих садах i гаях на високiм
березi Лiмницi пропали зовсiм з очей, - нiби й не було блудницько© дороги,
спаського шляху.
Сухий трiскiт леду об гранiтнi блоки, мiдь i скло, грохiт грому, шум
нiби сповенених потокiв особливо пiдчеркували намогильнi спiви. До того
пiсенний роззвук впровадив нагло замiшання на хорах i всi очi збентежено
глянули уверх...
Але тони вирiвнялися якстiй i поплили стрiлою, мов човен по стихлiй
водi.
Один тiльки старший княжич не хвилювався. Вiн обпер плече об колiна
Ясинi i зорiв за жалiбними свiтлами, золотим деiсусом в iконостасi та
могутним Архангелом-Вiстником, розмальованим над його головою. Розглядав
вiзантiйськi стiннi малюнки, голови Херувимiв у спiральних мотивах, з
чашами квiток, як язики вогню. Мов лiс йшли на нього з площин мурiв
постатi пустинникiв iз Теваiди та Ливану, тих, що жили в розритих могилах,
пили росу небесну та ©ли зiлля, що виростало вкруг них, на висотi
простягнено© руки. Суворiсть тiней лагодили пестрi блиски, якi промiж пнi
свiч злiтали з горiшних шиб на царськi ворота i квiтчасте застiлля аналоя.
Врештi вся увага хлопчика обернулася на боярiв, що окружили вiнцем
домовину й торкали себе серед нiмо©, купно© молитви.
- Отряси сон, нiси бо умерл, но спиши... - ридав архи рей Косьма над
отвертою челюстю гробницi.
Малий Данило був сонний i оглядався за нянею, але ©© не було тут. Перед
хлопчиком мелькали в пiвснi поморщенi руки i бренiв спiв старо© колихалки:
- А ти, кицю весела, йди борзенько до села.
По плюшечки, по подушечки...
Вiн впросився на руки до Ясинi i став надобре дрiмати. Колюмни святинi,
узiрчата долiвка, полив'яна, - лиснючий, як зеркало, квадрат з мiдi, де
стояли мари, пропали нараз у живичнiм куривi.
Якусь хвилю ще трiпоталося полум'я свiчi, встромлено© в коливо, посеред
погрiбавно© миси, що стояла на домовинi...
Княжич снив дiточi ра© пiд останок заупокiйно© лiтургi© i владика, який
саме приняв за богослуження дорогий рушник з голови княгинi, з чуттям
перехрестив дитя, приспане глибоко.
* * *
Пiсля похоронiв заставлено тризну для городян на розлогiм замковiм
подвiр'ю. Нищих зiйшлася тьма тьменна: вони сидiли на спохиллю гори й обiч
на "Бабинiм торжку".
В проруб, мiж темничникiв, повезено боклаг квасу, хлiби, вепра i жмут
бiлих сорочок. У кожний знову монастир один чюм зелен-вина, дванадцять
бурнастих лисячих шкiрок i п'ять гривень за упокой.
Опiсля двiрський тивун з громадою прислуги метав помiж присутних
останнi дарунки Романовi: обрiзки паволоки, шкiрки бiлок та куниць, склянi
коралi, кольоровi кам'янi хрестики, срiбло...
У супроводi Богородичних дзвонiв, що грали вечiрню, йшов шум
одноманiтний i жалiбний, як цього листя, що кане у смерть:
- Бог да простить!
- Бог да простить царю Роману!
- Бог да простить рiдному!
Курнi смолоскипи освiчували широко всю охреснiсть, запнуту синявою
ночi, нiби безмежним шатром над розколиханими головами.
Помiж глiтнi острови людей, осторонь вiд даровальних скринь ходив
похило, без слова, високий старуган у згрiбнiй сорочцi до кiсток, як коли
покаянник. Лице зi згаром, велике, сiдина жмутами на пiдборiддю.
- На скотього бога, Йона печерак! - обрадувався хтось стрiчний, кого в
товпi звали Байдуком. - Трафив поминки, ©дж солодкий хлiб!
Нищий тряс гостро бiлою куделею волосся, жагуче блискав очима без брiв:
- Остав говорити пусте, Байдуче! Спомин цього солодкого хлiба скоро в
тво©м ротi у полин обернеться... Поминки, говориш? Цi будуть довгi... Чев
змiнить iм'я, ру©ни цих церков проглотить земля, вони ж трiватимуть!..
Пiднiс уверх владну голову, з хмарою над ясновидними очима, увесь мов
вихор тремтючи у собi вiд жалiбного пориву, з тою рукою пiднятою ген понад
курняву людських голов.
- Бог да простить! - загуло отдалеку i сповенена людська хвиля пiрвала
Йону як трiску верх води аж на протилежний, розгойданий тiнями край
узгiр'я. Було глiтно, нiби на великому храмi в день Паликопа.
Всi немов одна сiм'я: купцi, ремiсники, крамарi, чорнороби й церковнi
люди, привиклi прогодовуватися чиром та лободою.
IX. ВАТРА ПРОТИ ВIКОН
"Калино моя, калино,
То ж ти бiляво зацвила,
То ж та червоно зродила..."
(з нар. пiсень)
Там, проти цього ось вiкна, де на обiйстю горить скирта чатиння старим
похоронним обича м, нещодавно до землi кланялася князевi покорена Литва у
бiлих семрягах, лосячих сагайдаках, писаних кожушанках, простоволоса... А
на порозi, де тепер прийма жалiбних гостей сiдий Захар Рогата, (чуб поза
вуха, сухi, бо вi черти, тверда думка очей) - рiк тому товпилися
вiзантiйськi посли в наволочних ризах, з жемчужними "базiл ос" на раменах,
- били чолом перед хвалою Мстишиного сина...
А ще он там, на полив'янiм квадратi долiвки перед престольним крiслом
стояв торiк поблiдлий вiд вражiння папський нунцiй i слова, якими льстив
князю, оспiвуючи латинськi розкошi, завмерли доразу на його губах вiд виду
найлютiшо© з погорд: лискавки меча над головою.
О, як вражало це перше мiсце при поминальнiм столi, мiсце покiйного
князя! Над високим мозайкованим опертям свiтив темно круг iз золото©
бляхи, протятий трираменним хрестом. Вид цього крiсла, пустого, пронизував
серця спомином втрати над всякий опис...
Продовж холодного льняного застiлля з лiсом пугарiв, жбанiв та курних
мис, бiгла синя стрiчка, заплетена барвiнком, як знам'я жалоби.
Стiл, бiля якого сидiло вiсьмох високих духовникiв побiч знатнiших
.огнищан, був осяяний повагою, належною галицькому архи рею Косьмi i його
гостю, владицi Перемишля.