Страница:
Його лице з насуненою на брови плахтою кутали грубi тiни.
А Добриня косо розглядав хлам мага i була хвилина, коли рубiн,
шлiфований ромбо©дом, з теплою, як мiд, iскрою на верхiвлi фiгури чимось
зацiкавив його. Хотiв звернути до чужинця свiй запит просторiки, коли
зайвим рухом звернув з-пiд рук скриньчину, писану в кола i зорi, пiд
хитрим засовом... Вона вдарила з силою об долiвку i розскочилася настяж:
змiст ©©, кiлька десяткiв пергаменових листiв майнув пiвкругом у повiтрi,
як кабалiстичне вiяло.
Iбн-Гор звився лисицею понад долiвку, та Добриня випередив його на
пiвскоку i захопив обiруч жмут писаного листя. Промiж рамена мага вiн
закинув туди зором як удкою, а тодi скричав щосили:
- Шпиг! Це ж пляни мниських твердинь, це ж ваша!
Утиск рамен Iбн-Гора ослаб, непорiвняним способом вiн зверг вiд одного
маху смугнастий одяг кочовника, аж простелився мiж ним а Добринею як нагла
перепона, i в чорних лудах, чернечих, скочив як вихор у дверi.
Свiча вiд продуву загасла, та iгумен бачив ще блиск добутого меча i
во воду, як випав за втiкачем з лютим, не подiбним до себе окликом:
- Мозгава!
Так, це був той сам гульвiса, що у переддень мозгавського бою являвся
всюди при боцi короля-сусiда, а пiсля цього; як спрятали з побо вища
мерцiв, потягнув з п'яними побiдниками на другу, веселiшу виправу...
Нiби у свiтлi грому, що освiчу в лiсi життя кожний листочок, кожне
лице, Добриня побачив бiлий хутiр на окра©нах пiль i струнку жiнку в
са тах, з ши© яко© котилися зiрванi грабiжником перли... Луна жiночого
ридання... Твердята з Добринею в саму пору... Ломiт мечiв, Остромирич
залитий кров'ю...
- А це що, ти дiяволове кодло?!
Втiкач настромився на Скобейка, стусаном збив його з нiг i рванув у сад
як стрiла.
З усiх сторiн засуятилися миттю церковнi люди, i в один раз, як вiд
пильно дожиданого слова, знялася гонитьба, нiби за давно намiченою диччю.
Зашумiли потолоченi скоками мага корчi винничок та малин, захрустiла
стежка пiд дрiбною рiнню, то тут, то там вистрiлив з-промiж тiней чорний
силует, - ще трохи, вирине з-пiд дерев, на чисте поле...
Та замiсть цього на очах всiх як у землю впав, доразу.
Сумерк закутав сад i людей в глибоку синяву. На розв'язку загадки не
було вже спромог.
Першою думкою злочинця пiсля цього, як зачiпив ногою об цямрину
висохло© кирницi на опустiлiм кiнцi саду, було ще бiгти, ще ключити, поки
не вдарить нiч. Та зараз же роздумав i опустився обережно з бервена на
бервено, униз.
Кирниця була обросла грибом i мохом, а шкалубини настiлько обчимханi з
землi, що досягнути дна, з вибо©нами, як коли виораними сохою, не було
тяжко. Проте втiкач був блiдий, його вiддих рвався, з чола стiкав пiт. З
почуттям хвилево© безпеки вiн опер плече об угол бервен i наслухував.
Глуша, - над нею зорi.
Схилився, щоби усiсти, руками доторкнув землi i в цiй хвилинi веселий,
живий легiт облизав його пальцi. Простягнув руку i стрiнув порожнечу.
Перед ним роззявилася яма, видерта водою, чи вибита топором. З не© оце
прилiтав легiт як вiстун чарiвно© новини...
Невже ж вихiд? Куди?
Спробував посуватися вперед, - руки натрапляли опуклi стiни, а ноги
рiвний терен, злегка пологий. Збiчних ходiв не було нiяких i це ободрювало
втiкача, дарма, що плечi у нього горiли ярим огнем вiд довгого нахилу
вперед, а серце лопотiло до болю:
- Програна ставка! Хитрощi намарне! Димом i труд i нагорода!
Йшов так доволi довго, легiт став вiтром, тишина затяглася стужею. Вiд
гомону ходи обсипувалося iнодi дрiбне, звiтрiле камiння. Окликнув тьму: не
було вiдгомону, замiтного для замкнено© пустки. Iнодi нiчний птах вдарив
широко крилами, з криком поплив верх стiн i щез. Тут ухо втiкача вловило
шум десь з глибин, нiби лiсу в негоду.
Спотикнувся вiд вражiння i в цю мить перед ним тисяччю iскор запалали
зорi.
Вийшов на гiрське узбiччя, засiяне квiтками, i протер очi обiруч, як
цей, що встав iз домовини:
- Опiр!
Перед ним колихалася промiж береги зрум'янена нiччю рiка.
Тiлько досвiт кинув першу золоту стрiлу на Розп'яття з чорного дерева,
Добриня побачив iгумена в саду, на ранних молитвах. Вiн не спав видно з
розчарування й образи...
Аж тепер, хвиля перед ви©здом, во вода передав iгумену зловiщу новину
про поворот княжо© дружини - без князя, натякнув про цiль сво © по©здки i
просив провiдника до угорських ворiт.
Загуло в монастирi, як в улию...
Нiч захопила ©х на Плiсцi, недалеко угорських хитарiв. Унизу. остали
лiсовi проходи, вiдомi задушниковi, як п'ять пальцiв його десницi, зелена
темiнь проглотила давно старовiцькi лiсовi ру©ни, святi Дуби, почерканi
та мними рiзами, оброслi п'ядуном жертвенники з каменю, подiбнi до
висохлих кирниць, ставники Свiтовида в тисячних подобах моху i кладовища
обiч...
Стало зябно. Затопили ватру, лягли, Дуж на сторожi.
Вiд несамовитого шуму листя й трiскоту сухого ломаччя сон дивно не
брався повiк во води. Вiн встав, верг свiй зарукавник на стихлого
Скобейка, вдарив об рамена заков'язлими руками, поклав око на Дужа.
- Господине? - заговорив задушник i зам'явся.
- А? - скрикнув Добриня i вiдслонив з-пiд навислих пальцiв нерозгаданi
зiницi.
- Господине... - повторив Дуж нескоро, - чоловiк я препростий,
невигласок, лiсовий сиро©д... Ви - дiло друге, зна те багато такого, до
чого менi не сила пiдiйти...
Зупинився, проковтнув скупу слину, i зразу ж, iз зухвалим визовом кинув
у тьму слово наболiле й нецiкаве:
- Бо то тепер - волость без князя, хата без даху... Досi свобiдного
поселянина, безземельного чи з землею за довг закрiпляли в неволю, закупа,
як ось я, продавали за втiкачку у третi руки, довiчним слугою. Про рабiв i
казати нiчого! А тепер княгиня ме правити... Йдуть вiсти, що вона схильна
до нас, простолюддя... Кажiть, правда це, що писцi новi закони пишуть,
полекшi много?
В поглядi задушника була спрага, чоло вкрив пiт.
- Теж вигадав? - гучно прокричав вельможа. - Про державу рiч, щоби ©©
гайвороння не порозтягало по незахiдних мiсцях, а той... закони!
- Ось воно як... - уповiв Дуне про себе. - Волi не буде, полекшi не
потрiбнi? А для чого ж оця воля свiтить в менi нiби сонце, гра в усi, як
сопiлка, цвiте в оцi, гей барвiнок?
Смiявся вiтхненно, опертий об рогатину обiруч, i во воду вкусив у серце
страх. Вiн ущух вiд нез'ясованого ще звиду горя... Тодi ж будьте знемiгся,
задрiмав i вснув твердосном, - та це тiлько тому, щоби промовчати визов.
XI. ЗАВ'ЯЗИНИ
"Ой заплачеш моя матнi,
В недiлю раненько
Як не буде кому встати
Хатоньку замести"... "
(з нар. пiсень)
Глiб Словит ставляв нову хату на спохиллях виноградника, лицем до
полудня. Трапився Йона печерак: зайшов колись там случайно на обiйстя
мабуть у невгасимiй жаждi картати промахи, злобу i грiх. Вiн прожогом
доглянув боярина, як роздiлював ласки промiж тiчню кровожадних собак. Поли
опанчi i сипкий чупер Словита лопотiли червоно з поранним вiтром...
Вельможа повернув на Йону студене око i вчинив рух, вiд якого пси
пiдняли сторожко островухi голови, - ждали ще, - а тодi рванули вперед.
Йона замахав руками вiд грози i кричав щосили:
- Нехай буде твiй двiр пустий, а в хатi тво©й нiкого живого!
Тут допав вiн ворiт i з дзвоном залiззя вдарив засовами позад себе.
З це© пори думки Словита не мали спокою: вони повторювали оклик
скитальця, як пустка повторю ехо. Проклонiв Словит люто боявся, - рiшив
перехитрити Йону. Стару хату слiд було обернути на стебник, медушу, а
самому ставити осторонь i в другому напрямi нову хату, до яко© зловiще
побажання не мало б приступу...
Стукнув оце й день зав'язин, юрба людей з всяким робiтницьким знаряддям
трудилася з самого ранку вокруг пiдвалин з гiрського вапняка, глибоко
впертого у землю.
Он - де газда - боярин, у сiрiм таламанi, в кiсках на розшиттю,
простоволосий, ремiнь на три спряжки, звенигородський...
Вечерiло, - вiн стояв саме проти утла пiдвалин, духовi землi вклонявся,
а тесля, грубов'язий велетень у згрiбних лудах з домашного прядива подавав
господарю когута зi золотим перстенем на ши©.
Понад виноградник привiялася хмарка, когут запiяв з усiх радiсних сил i
в цю мить нiж теслi прорiзав йому горло доразу. Пiд ошалiлий трепет крил
стала чурiти кров на кожний гран каменю, нарiжний, - струя темно багрила
камiнь пiд принос землi, споконвiчнiй даровальницi.
Тепер боярин поклав на кожний угол розрiзаний на четверо срiбний грiш,
чорне овече руно й барвiнок, а далi пiдняв бурдюк, що стояв обiч хворосту
пiд ватру, i лив вино на камiнь, на кров. А там ватра спалахкотiла високо,
й жертвенна птиця обдерта з пiр'я та чиста унутрi, перкотiла вбита на
залiзний дрючок у власному товщi, у курнiй смазi.
Поплила пiсня пiд саме небо, - люди рубали протеси, затесували кiлля,
лупали камiнь, як сир.
Саме Кормильчич минав новосiлля на конi, як змiй, - хотiв цiльнути
попри хату полегки, та Словит плескав у руки звисока назустрiч свойому
любимцю, та божився хриплими окликами, що нiякого про©здного не пустить у
таку хвилю... Вiн пiдходив всп'ять до ©здця, - берiг свою тiнь, щоби
хто-небудь iз робiтникiв у розгарi працi не замурував ©© на пiдвалинах, як
нову, зловiщу примiту...
Поки розмовляли про втрати у вiвцях вiд медведя, про ловецькi трофе© за
протяг останного року, медвежi шкiри, вiнець лося, вовчi лоби i дичi, та
вiяла тетеревiв, якими окрасили сво© хати, - когут пiшов по руках, димний,
кривавий ще внутрi... Хвиля i з пiрнатого красуня остала купка кiсток, якi
покладено на угол, на збiчний камiнь. I золотий перстень попав туди на
пам'ятку подi©.
Тесля залив все те мiшаниною вапна й пiску, у якiй був розпущений
пшеничний клей, i замурував принос навiки.
А в свiтлицях гудiло вiд смiху й широких розмов, - служба доносювала
раз у раз жбани з питвом, миси з ©дою, хтось кричав:
- Скоморохiв нам, - гудакiв!
Iнший вередував на весь свiт:
- Вино без гуслий не солодке!
Путята з Корелич гомонiв про сво© ходи з покiйним князем на канiвське
пограниччя, на половецькi степи, рябi вiд стад, вiд покрикiв сопiлки,
Шумавинський знова ж розповiдав у сотий раз про свою нестерпну журу, -
сини в нього мруть, задавка пiде, стисне, нема! Такi дiти, такi грубi!
Найстарший овечку вовковi з пащеки вихопив, дрюком вбив злодiя доразу...
Вiдай кум невiдповiдний, треба других, здалiших пiдшукувати! Вже й почерез
вiкно "продавали" дитину, не помогло...
Вiн просив iзп'яна когось там стрiчного повернути в його хату на рiк,
виручувати кума-недотепу, одиноке дитя при постригах пошанувати...
Кормильчич перетиснувся зараз же на порiг сумiжно© свiтлицi, звiдки
долiтав дзеркiт молодих голосiв, - вiн схрестив руки грудях i пас
нерухливими очима.
Збiчна гридня ходила ходором: боярська молодь на свiй одушевлений
спосiб вiддавала шану старим обичаям прадiдiв. Смiх кружляв довкола
храмини, всячнi iгри з ©х жартливою маскою, з веселiстю, iнодi дошкульною
як жалива, розбурхували серця.
Усмiх побiг по губах Славна: найшов.
Край отвертого вiкна, у бiлiй сукнi з лиснючою перiзкою сидiла Ясиня.
Русе ©© волосся звабливо одягало дiвоцьке чiльце, обшите маргерiтом. Вона
вiдкинула голову взад, червонi уста пашiли солодко, темна синява очей
свiтила, мов емаль.
Якраз по гладкiм масивi тисового стола побiгла золотими стрiлами
курнява малих сонць, що зачеркали змiнчивi перехрестя, нiби дороги
людських судьб. Се покотили "перстенець", десяток ©х з рiжних рук, навгад.
Метнулися юнаки здоганяти кружальця посеред лету, роздумувати, чи©?
Осторонь Ясинi стояв Юра Коливанович, дуже блiдий. Криваве "вчера"
заслонив вiд нього чудовий дурман хвилi. Жива пантомiна гри, золотi огнi,
що жеврiли з рук до рук у пiдскоках та перевертах, здавалися йому казкою,
в якiй спiва вiчна радiсть.
То Юра, що прийшов недавно з-пiд самих брам смерти, хотiв не раз питати
в Ясинi, стихло© нагло, як небо пiд прихiд Ярила:
- Ти ж це, направду, словечко мо вiрне ?
Жалiбнотемна блакить дiвочих очей зверталася i'д ньому з тiни вiй:
- Хто ж би, Юро, хрещатий барвiнку?
Тут зажузжав, прикотився здалеку до Юри перстенець з iзмарагдом, ходив
хвилю райдугою, скочив стрiмголов. Юнак накрив його жменею, а тодi пiдняв
проти свiчi на висоту полумiни.
Блискальце палало тихим свiтом, нiби теплом руки, що його носила. То
Юра всмiхнувся про себе й обережно понiс його Ясинi, нiби витязь у
дожиданню вiнка. Кому ж iншому могла належати ця вiтхнена чiчка, кому?
А ©© уста спiвали вже хвалу його догадливости i простягнулася настрiчу
перстеневi матово-бiла рука, з м'яко вiдхиленим сердечним пальцем.
У цiй хвилi хтось оперся вкрадчиво об плече Юри, - вiн бистро оглянувся
i колечко сплило як промiнь помiж його пальцi. Немов давно ждала на це,
накрила чiчку в сутiнках важко обута стопа.
Схрестивши руки на грудях, приглядався тепер Юрi поблiдлий трохи, ©дко
всмiхнений крiзь вузькi щiлки очей торговець циною i рабом, - Славно
Кормильчич.
XII. МIСТ НА КОТАНI
"Перепеличко, не лiтай так по ночi,
Повиколю ш на стерниночку очi.
Ой рада ж би я по ночi не лiтати,
Маленькi дiтки, треба ©х годувати"
(з нар. пiсень)
У перше осiнн свято, на Iллi, Добриня зi Скобейком вернули домiв.
Послiв приняли на чужинi з великою повагою, а король Андрiй рад ©х
по-лицарськи почествувати, закликав у престольне мiсто Буду турнiй, у
якому взяв участь цвiт боярського юнацтва Угорщини.
Король дав послам у пригiстне конi чарiвно© краси з повним нарядом, а
зброя з дамаскинсько© сталi й дорогоцiннi амул ти давали мiру сердечности
короля для гостей з того боку Карпат.
У вiдручнiй грамотi княгинi Андрiй передавав запевнення свойого повiк
прихилля, чого доказом тисяча, покищо. Угрiв, яких висила незагодя у
Галич для безпеки княгинi, хоч осенi та веснi не воювати, одно лiто варке,
та й те гибне... Крiм цього просив король, щоби княжа вдова зустрiлася з
ним у Сяноцi, в день св. Панталеймона для особистого вирiшення деяких
важних питань, моменту.
Княгиня лагодилася бистро в дорогу, щоби зустрiчi не опiзнити.
Призначила для супроводу собi невеликий почот, у ньому Глiбка Бiзну, Васка
Жмура та Iллю зi Соболти, - забрала й жменю прислуги, а з жiнок вдову
Звенигородського посадника, Шварну, яка гостювала у не© з весни.
Дорога була прямо©здна, дбайливо удержана, погода тиха. Княгиня
береглася посто©в у тих боярiв, де не чула за собою безпеки, зате ставала
iнодi у кмiтських дворах, у вiльних оселян, де жила у всiй величi пам'ять
князя "трiзно© мови", - та нерадо, тiлько на впертi представлення декого з
боярiв, подратованих нехтуванням старих привiле©в, погоджувалася на
дорожну данину сiл птицею, медом, хлiбами. Дарма пригадували ©©, що десяти
волок треба брати ялiвку й барана, а вiд кожно© волок дрiб, набiл i вiз
сiна...
Спiшили.
Обiч колiсницi, з яко© ради добро© погоди пiднесено згрiбну укриву,
йшов кiнь княгинi пiд верх щонайворонiший. Покрай дороги басував на
лиснючих бахматах райдужний княгинин почот.
Над жнивом у повнiм розгарi повисло чудове небо. По скибах, бокатих,
розсiлися копицi i, здавалося, торкали чубами спохилля кра виду. Далина
розгорталася, нiби писана верета, що ©© незрима рука котила зi суво©в
опередь коней. Iнодi ж на пологих обкрутах дороги, сотня скиб простягнених
у небо прилiпала зiбгана рубцями до рвучких колiс воза, звiдки у сiрiм
дорожнiм лудинню й жалiбнiй заво© пiд шапочкою з беберяном цiкаво
вихилювалася княгиня, а з-поза ©© плеча Шварна, вдова.
Ставали iнодi на майданах край сiл, самим покрiпитися i коням дати
перепочивок. У цю мить, мов iз-пiд землi являлася вiдкись тiчба дiтей, з
меншими в обiймах та бiля колiн, хлiб намазаний олi ю в забрудненiй ручцi.
З усiх сiльських переходiв гомонiло задихано:
- Гай, бiжiм!
А тодi шепотом, великими очима:
- Бояри...
I жiнки, що над рiчкою бiлили вузьке бiленце, пiдносили долонi до очей,
глядiли на веселчану курняву, причарованi смутливо...
Все, що годне, розглядало невидальщину.
Тимчасом подорожнi минули на оспiхах дзвiнкий Звенигород. Об'©хали
згодом i Городок зелений вiд лiсiв та непорушних озер, перевитих очеретом.
Шлях наближався i'д Перемишлю. Вже у половинi дороги туди працювали скрiзь
на полях i сiножатях церковнi люди, слуги перемишльського владики, -
увихалися косарi, гребцi, розкидальники. В'©дно дзвонили коси об клевень,
об бабку, а пахощi стелилися, як мирра у свiтлiм повiтрю.
Десь там орав вже стерню старий кметь, суворий, гей сама сила: його
соха вiдкидала пиняво розплуги, тягнена велетнями - волами, один вiл
чорний, а другий багрун.
Що обходили орача майбутнi бурi, свист стрiл, грохiт мечiв i крик у
пiднебесся, що ось надлетить?
Вiн йшов крок за кроком, старий жрець Яра, i, надавлюючи скиби
яловичними ходаками, повагом готовив землю пiд нове зерно.
В один раз iз далечi, що золотилася вже п'ятьма копулам святого Iвана в
Перемишлi, винирнув особливий чоловiк: лице зi згаром, велике, беззубi
уста, очi ж половка, в глубоких свiтляни кругах. Дранкаве рубатт
зiсувалося з його рамени, повикривлн ванi, як кiгтi, пальцi босих нiг
говорили про вогкiсть i стуж нiчлiгiв, про поневiрку денних мандрiвок...
- Заспiваю Тобi, Господи, нову пiсню на псалтирi дев'ятi струннiй... -
лепетав волоцюга iз трудом пiдтягаючи старечи голос i нiяко© пiснi не було
чути, тiльки одно скиглiння.
Княгиня добула чимскорше срiбний грiш iз зачiплено© за уперiзку калитки
та з внутрiшним трепетом подала його нищому на рубцевi голубо© заво©.
- Нехай буде наперiд мо © душi! - сказала д'ньому впiвголоса, з глубин
милосердя.
Однак мандрiвник не захотiв милостинi, - вiн закрив вiтхненне лице
долонями та немов оголомшений непосильним горем, колихав проти сонця
несамовитою головою:
- О глупi, стократь глупi ви, що правите i ви, що радите!
Куди ж то женете купою, збиваючи пил по дорогах? За помiччю до чужих,
за любов'ю хижакiв? Ото ж стане вовк милувати овечку, дорогорунну красуню!
Ото ж рись нiжитиме бiлку, коли приблизиться на вiддаль скоку!
Вiн кричав нiби з амвонного каменю, очi, як зорi, голос, як грiм.
- З дороги його, та батогом! - отямився скорше всiх простодушний Костко
з Чертежа.
- Що ви!! - заглушили його доразу, - це ж Йона печерак!
- Божий вiдун!... - злякано уповiла Шварна i вчинила на грудях тричi
знак хреста. Васко Жмур не витерпiв, упiк:
- Ми чули лихий слух про тебе, дiду, - говорять бо, що лицемiрству ш i
ненавислив, до того ж. i блудник си?
Йона вiдповiв тихо, мов не той сам:
- Справдi, такий я, i не ма в свiтi гiршого... Засоромилися, погнали,
тiльки кур знявся за ними i вкрив придорожнi верби по саме верховiття. Але
княгиня стала зовсiм неговiрка i бояри озлоблено мовчали.
У Перемишлi доскочив до гурту намiсник, лопотливий пан "Перемисльний" -
зi сво©ми чурами, - стало глiтно i шумно, як у храмове свято.
Заночували в той день у старенького Клима Молибожича, батька галицького
намiсника, та новим ранком, на розсвiтi загуркотiли колеса по битому
шляховi i далеко край левад розстелився копiт коней... Дзвони
монастирських церков продовж лiнi© Сяну накрили собою все.
Тимчасом хмари розсипали сивi пера по блакитi, тишину скаламутила
негода, завивниця. Дощ держався покищо от далеку й подорожнi квапилися
допасти даху над головою.
На добавок на дикiй розтоцi, на Котанi, не було перекладання, насилу
двигнули iз вирви колiсницю на той бiк дороги, на прикрий горб...
Йно вони звiдтам, як не вдарить град!
Увезлися наскорi у якесь там стрiчне обiйстя. Житло як храм, верх
терненького плоту калина понадвисала.
Стара тивуниха (хмура, у ряденцi) випряла ось куделину, навила повiсмо,
аж тут - гостей повен двiр. Течуть вони, мигтить нiби стадо iволги понад
гай, краю нема.
Увiйшла княгиня у хату, за нею Шварна, вдова.
В хатi покутано, чисто. Стiни не бiленi, митi, щоби дереву не трухлiти
вiд червотоки, пiч накрита череп'ям, вимащена глиною, як коли жертiвник.
Писана скатертина верх стола й скринi в узори, - грабельками.
- Чую, - рика коровка, - з осмiхом сказала княгиня. - Дайте нам
молока, а хлiб з нами.
Усiла на ослонi, стрiпувала дощ iз шитих рукавiв.
Тивуниха засуятилася, запора©ла що треба, дала похарчувати. Не
шкодувала лiжничка жiнкам постелити, вергла й верету бiло випрану.
Княгиня була трудна, задрiмала, коли iз сумiжно© хижi залунав гамiр:
дiд-тивун, заскочений нежданими гiстьми та ©х гiрким переходом, почерез
розтоку закликав газдiв, отвирав раду:
- Радьте-но, газдове, цибисме якоси того моста на Котанi не поставили.
Бо ся трафит хоч коли, што i з другого села дехто приде, а то не барз
гардi. Но-ле радьте, може бися дешто зробиво.
- Га, моста треба! - гукнув хтось iз лави.
- Ба, й як треба! - прокричало кiлька твердих голосiв i тиша. Чути
тiлько, як тивун у призадумi цика крiзь зуби.
- А зна те? - перебив хтось тишину через нiс, - нона баба в Святковiй,
што бiля церкви хижа, тамто© ночi гмерла.
- Гмерла? Iще не барз стара бива.
- Почкайте-ле, як- мся женив, то буде вiсем i трицять рокiв, а вонася
вiддавала гтот самий рiк.
- Тивуне! ного бука, што за Решiвков при берiжку cтояв котро© си ночi
вiтер звалив.
- Звалив? Вилите? Мусiв слабий бити.
- Койча на Лазах штоси три вепри гчера забив.
- Ге-ге! сприсьний, добре си карбу !
- В заправду, може-бисме з тим мостом даяк врадили, - плiв сво
старуган.
- Та ж ялиц дост г лiсi! - гримнув злiсно хтось iз громади.
- О-го-го-го! - протягнувся з насолодою ще одни iз порадникiв та
позiхнув широко. - Пiти б до хиж... Вже ся випогоджат!
Ринули з ослонiв гей один: через декiлька хвиль стало пусто й тихо,
нiби маком сiяв.
Аж добре згодом хтось рипнув дверми з прибоку i зачувся приязний голос
Жмура з Добротова:
- Давно ви оттак ставите цей мiст на Котанi? Тивун пригадував хвилю,
тодi й вiдповiв безпечно:
- Та з того часу, господине наш, коли Сянiк горiв.
Жмур стояв знать, як вкопаний в землю, бо уловiв не зараз:
- Набилю те будь що! Це ж десять рокiв як один день! Про покiйного
князя й чутки ще тодi в Галичi не було!
- Та якраз... якраз... десять рокiв, господиночку, й буду мо. У прибоцi
згомонiв тепер сутий Жмурiв регiт i можна було знати навгад, як вiн аж
поклада ться, вперши жменi у боки. Тут же розлягся лопiт ходакiв i
обиджене тивунове слово:
- Кому весело, господине, а кому то й нi!
I потрясся на двiр, бо стеля задрожала.
Тодi пан Перемисльний почав упiвголоса, повагом:
- Царю небесний, оутiшителю. Душе iстини... вездi сий i вся
исполняяй...
З дзеленькотом спряжок вiн скидав опанчу i меч свiй на жовтiй ременинi.
Аж тепер нiч сипнула сном на всi голови. Дерева шумлять, дожджик рясно
крапле... Вснули безпечно, вiд Сянока дiлив ©х день дороги.
XIII. ХИЖАКИ ЗДАЛЕКУ
"...Не раз, не два я вiконцем тiкала,
Попiд стрiху горобчики лякала,
Попiд стрiху горобчики сверготять,
З чорних очей дрiбнi слези капотять..."
(з нар. пiсень)
На сянiцькiм майданi, залитiм поранковим сонцем, правив службу Богу
архиепископ Венедикт, основник монастиря Пре-монстрантiв у Лелесовi. Вiн
видний був понад всiх у тих червоних ризах ради крови, пролито© великим
мучеником, якому належав цей день.
Майдан, як довгий i широкий, рябiв вiд ратнього угорського народу, що
стояв навколiшках промiж шнури наметiв, промiж вози i всяке тягло. Кругом
майдану розсипалися полотнянки, сiменастi хусти, плахти тороканi...
Курнява народу шелевiла як лан у наглiм вiтрi, у сонцi...
Архиепископ, високий, хилий в раменах мужчина лiт п'ятдесяти, з важкими
нiби камiнь чорними очима чужинця, вже хвилю перегортав пергаменовi карти
свято© книги i пiдносив руки над головами вiйська, короля, що стояв обiч
палятина Гейзи, бана Уроша i других угорських достойникiв, коли над'©хала
княгиня зi сво©м почотом, сiдельце наряджене коверцями, стремена
закосиченi, биндами зубела вбранi...
Стягнула коника, зсiла.
Коли вiдправа добiгла кiнця, з останним словом Венедикта, зверненим до
народу, король Андрiй а з ним i вся його рада спрямувалися i'д княгинi.
- Ми вiдстояли примiрно службу божу за успiх наших приязних
мiркувань... - сказав Андрiй i засмiявся, як тиха вода, полегки.
Вiн був чоловiк навалистий, очi липкi, кругластi, вус аж по груди.
Королiвська загорнина висiла на нiм от як на деревi, що химерно
настобурчило гiлля.
Вiн повiв княгиню за руку у передове шатро, двiчi розлоге, з чолкою на
крiвлi та з коврами й медвежими шкiрами, розкиненими по травi й ослонах за
столом...
Заграли лiтаври привiт i ехо понесло його далеко по бiлих, поранкових
iмлах долини.
- Хочемо найти пiльгу великому горю, яке навiстило вашу державу, мила
серцю ятрiвко... - уловiв Андрiй по хвилi, коли весь гурт припочив, а
служка, боснiйське хлопча, - Андрi©в любимець став наливати iз шкiряного
бурдюка вино як топаз, як сонце.
Слова короля перевiв квапно з угорсько© мови молодий, зi заломленим
носом i бородою, як галка, духовник Арпад iз Хуст.
- З вдоволенням бачу, - правив Андрiй далi, - що нi журба, нi утяжлива
дорога не зв'ялили вас, люба княгине. Процвита те однаково.
Помовчав хвилю, вказав рукою наповненi пугари. Але нiхто не сягав.
Попiдпирали бороди на руках у строгiй застановi, нiби рiзьби святцiв край
високих престолiв.
- Не можна вам було, княгине, вчинити нiчого кращого, як звернутися за
помiччю до мене, чоловiчого побрата. В нас одно горе.
Вiн помовчав знову, поки переводили його слова, а тодi глотнув сикеру й
верг легкопливно:
- З помiччю в оружних людях, яких я ось привiв для вашо© забезпеки,
в'яжуться, ясна рiч, деякi необхiдности: жменя клиру для духовних потреб
вiйська й пару десяткiв урядникiв, свiдомих угорських законiв, для
кермування рiжноманiтними справами, що виринуть на чужинi. Всi вони, оцi ж
мо© люди, довiр'я стоять готовi, - ждуть на ваш знак до дороги.
М'ягкости погляду й усмiху Андрiя противорiчили рухи наглi як у шуляка.
Видно було, що хитрив, то Iлля зi Соболти не втерпiв королiвським
вихилясам:
- Хочете, ваша милосте, призвича©ти населення до чужоземно© управи?
- Що це вiн? - поривчасто допитувався порфироносець i аж припiднявся з
ослона.
- Про буцiмто чужоземну управу, величносте... - м'явся з кислим видом
архиепископ.
- Нiчого подiбного! - вiдмахнувся король обома руками. - Вигаду те!
- Куди пiп - туди дяк! - i собi глаго©в варке мiсце бан Урош, гладкий
як склиця, червонощокий смолюх.
- А ви просто, не обходом, господине королю, - пiдчеркнув тяжкий
А Добриня косо розглядав хлам мага i була хвилина, коли рубiн,
шлiфований ромбо©дом, з теплою, як мiд, iскрою на верхiвлi фiгури чимось
зацiкавив його. Хотiв звернути до чужинця свiй запит просторiки, коли
зайвим рухом звернув з-пiд рук скриньчину, писану в кола i зорi, пiд
хитрим засовом... Вона вдарила з силою об долiвку i розскочилася настяж:
змiст ©©, кiлька десяткiв пергаменових листiв майнув пiвкругом у повiтрi,
як кабалiстичне вiяло.
Iбн-Гор звився лисицею понад долiвку, та Добриня випередив його на
пiвскоку i захопив обiруч жмут писаного листя. Промiж рамена мага вiн
закинув туди зором як удкою, а тодi скричав щосили:
- Шпиг! Це ж пляни мниських твердинь, це ж ваша!
Утиск рамен Iбн-Гора ослаб, непорiвняним способом вiн зверг вiд одного
маху смугнастий одяг кочовника, аж простелився мiж ним а Добринею як нагла
перепона, i в чорних лудах, чернечих, скочив як вихор у дверi.
Свiча вiд продуву загасла, та iгумен бачив ще блиск добутого меча i
во воду, як випав за втiкачем з лютим, не подiбним до себе окликом:
- Мозгава!
Так, це був той сам гульвiса, що у переддень мозгавського бою являвся
всюди при боцi короля-сусiда, а пiсля цього; як спрятали з побо вища
мерцiв, потягнув з п'яними побiдниками на другу, веселiшу виправу...
Нiби у свiтлi грому, що освiчу в лiсi життя кожний листочок, кожне
лице, Добриня побачив бiлий хутiр на окра©нах пiль i струнку жiнку в
са тах, з ши© яко© котилися зiрванi грабiжником перли... Луна жiночого
ридання... Твердята з Добринею в саму пору... Ломiт мечiв, Остромирич
залитий кров'ю...
- А це що, ти дiяволове кодло?!
Втiкач настромився на Скобейка, стусаном збив його з нiг i рванув у сад
як стрiла.
З усiх сторiн засуятилися миттю церковнi люди, i в один раз, як вiд
пильно дожиданого слова, знялася гонитьба, нiби за давно намiченою диччю.
Зашумiли потолоченi скоками мага корчi винничок та малин, захрустiла
стежка пiд дрiбною рiнню, то тут, то там вистрiлив з-промiж тiней чорний
силует, - ще трохи, вирине з-пiд дерев, на чисте поле...
Та замiсть цього на очах всiх як у землю впав, доразу.
Сумерк закутав сад i людей в глибоку синяву. На розв'язку загадки не
було вже спромог.
Першою думкою злочинця пiсля цього, як зачiпив ногою об цямрину
висохло© кирницi на опустiлiм кiнцi саду, було ще бiгти, ще ключити, поки
не вдарить нiч. Та зараз же роздумав i опустився обережно з бервена на
бервено, униз.
Кирниця була обросла грибом i мохом, а шкалубини настiлько обчимханi з
землi, що досягнути дна, з вибо©нами, як коли виораними сохою, не було
тяжко. Проте втiкач був блiдий, його вiддих рвався, з чола стiкав пiт. З
почуттям хвилево© безпеки вiн опер плече об угол бервен i наслухував.
Глуша, - над нею зорi.
Схилився, щоби усiсти, руками доторкнув землi i в цiй хвилинi веселий,
живий легiт облизав його пальцi. Простягнув руку i стрiнув порожнечу.
Перед ним роззявилася яма, видерта водою, чи вибита топором. З не© оце
прилiтав легiт як вiстун чарiвно© новини...
Невже ж вихiд? Куди?
Спробував посуватися вперед, - руки натрапляли опуклi стiни, а ноги
рiвний терен, злегка пологий. Збiчних ходiв не було нiяких i це ободрювало
втiкача, дарма, що плечi у нього горiли ярим огнем вiд довгого нахилу
вперед, а серце лопотiло до болю:
- Програна ставка! Хитрощi намарне! Димом i труд i нагорода!
Йшов так доволi довго, легiт став вiтром, тишина затяглася стужею. Вiд
гомону ходи обсипувалося iнодi дрiбне, звiтрiле камiння. Окликнув тьму: не
було вiдгомону, замiтного для замкнено© пустки. Iнодi нiчний птах вдарив
широко крилами, з криком поплив верх стiн i щез. Тут ухо втiкача вловило
шум десь з глибин, нiби лiсу в негоду.
Спотикнувся вiд вражiння i в цю мить перед ним тисяччю iскор запалали
зорi.
Вийшов на гiрське узбiччя, засiяне квiтками, i протер очi обiруч, як
цей, що встав iз домовини:
- Опiр!
Перед ним колихалася промiж береги зрум'янена нiччю рiка.
Тiлько досвiт кинув першу золоту стрiлу на Розп'яття з чорного дерева,
Добриня побачив iгумена в саду, на ранних молитвах. Вiн не спав видно з
розчарування й образи...
Аж тепер, хвиля перед ви©здом, во вода передав iгумену зловiщу новину
про поворот княжо© дружини - без князя, натякнув про цiль сво © по©здки i
просив провiдника до угорських ворiт.
Загуло в монастирi, як в улию...
Нiч захопила ©х на Плiсцi, недалеко угорських хитарiв. Унизу. остали
лiсовi проходи, вiдомi задушниковi, як п'ять пальцiв його десницi, зелена
темiнь проглотила давно старовiцькi лiсовi ру©ни, святi Дуби, почерканi
та мними рiзами, оброслi п'ядуном жертвенники з каменю, подiбнi до
висохлих кирниць, ставники Свiтовида в тисячних подобах моху i кладовища
обiч...
Стало зябно. Затопили ватру, лягли, Дуж на сторожi.
Вiд несамовитого шуму листя й трiскоту сухого ломаччя сон дивно не
брався повiк во води. Вiн встав, верг свiй зарукавник на стихлого
Скобейка, вдарив об рамена заков'язлими руками, поклав око на Дужа.
- Господине? - заговорив задушник i зам'явся.
- А? - скрикнув Добриня i вiдслонив з-пiд навислих пальцiв нерозгаданi
зiницi.
- Господине... - повторив Дуж нескоро, - чоловiк я препростий,
невигласок, лiсовий сиро©д... Ви - дiло друге, зна те багато такого, до
чого менi не сила пiдiйти...
Зупинився, проковтнув скупу слину, i зразу ж, iз зухвалим визовом кинув
у тьму слово наболiле й нецiкаве:
- Бо то тепер - волость без князя, хата без даху... Досi свобiдного
поселянина, безземельного чи з землею за довг закрiпляли в неволю, закупа,
як ось я, продавали за втiкачку у третi руки, довiчним слугою. Про рабiв i
казати нiчого! А тепер княгиня ме правити... Йдуть вiсти, що вона схильна
до нас, простолюддя... Кажiть, правда це, що писцi новi закони пишуть,
полекшi много?
В поглядi задушника була спрага, чоло вкрив пiт.
- Теж вигадав? - гучно прокричав вельможа. - Про державу рiч, щоби ©©
гайвороння не порозтягало по незахiдних мiсцях, а той... закони!
- Ось воно як... - уповiв Дуне про себе. - Волi не буде, полекшi не
потрiбнi? А для чого ж оця воля свiтить в менi нiби сонце, гра в усi, як
сопiлка, цвiте в оцi, гей барвiнок?
Смiявся вiтхненно, опертий об рогатину обiруч, i во воду вкусив у серце
страх. Вiн ущух вiд нез'ясованого ще звиду горя... Тодi ж будьте знемiгся,
задрiмав i вснув твердосном, - та це тiлько тому, щоби промовчати визов.
XI. ЗАВ'ЯЗИНИ
"Ой заплачеш моя матнi,
В недiлю раненько
Як не буде кому встати
Хатоньку замести"... "
(з нар. пiсень)
Глiб Словит ставляв нову хату на спохиллях виноградника, лицем до
полудня. Трапився Йона печерак: зайшов колись там случайно на обiйстя
мабуть у невгасимiй жаждi картати промахи, злобу i грiх. Вiн прожогом
доглянув боярина, як роздiлював ласки промiж тiчню кровожадних собак. Поли
опанчi i сипкий чупер Словита лопотiли червоно з поранним вiтром...
Вельможа повернув на Йону студене око i вчинив рух, вiд якого пси
пiдняли сторожко островухi голови, - ждали ще, - а тодi рванули вперед.
Йона замахав руками вiд грози i кричав щосили:
- Нехай буде твiй двiр пустий, а в хатi тво©й нiкого живого!
Тут допав вiн ворiт i з дзвоном залiззя вдарив засовами позад себе.
З це© пори думки Словита не мали спокою: вони повторювали оклик
скитальця, як пустка повторю ехо. Проклонiв Словит люто боявся, - рiшив
перехитрити Йону. Стару хату слiд було обернути на стебник, медушу, а
самому ставити осторонь i в другому напрямi нову хату, до яко© зловiще
побажання не мало б приступу...
Стукнув оце й день зав'язин, юрба людей з всяким робiтницьким знаряддям
трудилася з самого ранку вокруг пiдвалин з гiрського вапняка, глибоко
впертого у землю.
Он - де газда - боярин, у сiрiм таламанi, в кiсках на розшиттю,
простоволосий, ремiнь на три спряжки, звенигородський...
Вечерiло, - вiн стояв саме проти утла пiдвалин, духовi землi вклонявся,
а тесля, грубов'язий велетень у згрiбних лудах з домашного прядива подавав
господарю когута зi золотим перстенем на ши©.
Понад виноградник привiялася хмарка, когут запiяв з усiх радiсних сил i
в цю мить нiж теслi прорiзав йому горло доразу. Пiд ошалiлий трепет крил
стала чурiти кров на кожний гран каменю, нарiжний, - струя темно багрила
камiнь пiд принос землi, споконвiчнiй даровальницi.
Тепер боярин поклав на кожний угол розрiзаний на четверо срiбний грiш,
чорне овече руно й барвiнок, а далi пiдняв бурдюк, що стояв обiч хворосту
пiд ватру, i лив вино на камiнь, на кров. А там ватра спалахкотiла високо,
й жертвенна птиця обдерта з пiр'я та чиста унутрi, перкотiла вбита на
залiзний дрючок у власному товщi, у курнiй смазi.
Поплила пiсня пiд саме небо, - люди рубали протеси, затесували кiлля,
лупали камiнь, як сир.
Саме Кормильчич минав новосiлля на конi, як змiй, - хотiв цiльнути
попри хату полегки, та Словит плескав у руки звисока назустрiч свойому
любимцю, та божився хриплими окликами, що нiякого про©здного не пустить у
таку хвилю... Вiн пiдходив всп'ять до ©здця, - берiг свою тiнь, щоби
хто-небудь iз робiтникiв у розгарi працi не замурував ©© на пiдвалинах, як
нову, зловiщу примiту...
Поки розмовляли про втрати у вiвцях вiд медведя, про ловецькi трофе© за
протяг останного року, медвежi шкiри, вiнець лося, вовчi лоби i дичi, та
вiяла тетеревiв, якими окрасили сво© хати, - когут пiшов по руках, димний,
кривавий ще внутрi... Хвиля i з пiрнатого красуня остала купка кiсток, якi
покладено на угол, на збiчний камiнь. I золотий перстень попав туди на
пам'ятку подi©.
Тесля залив все те мiшаниною вапна й пiску, у якiй був розпущений
пшеничний клей, i замурував принос навiки.
А в свiтлицях гудiло вiд смiху й широких розмов, - служба доносювала
раз у раз жбани з питвом, миси з ©дою, хтось кричав:
- Скоморохiв нам, - гудакiв!
Iнший вередував на весь свiт:
- Вино без гуслий не солодке!
Путята з Корелич гомонiв про сво© ходи з покiйним князем на канiвське
пограниччя, на половецькi степи, рябi вiд стад, вiд покрикiв сопiлки,
Шумавинський знова ж розповiдав у сотий раз про свою нестерпну журу, -
сини в нього мруть, задавка пiде, стисне, нема! Такi дiти, такi грубi!
Найстарший овечку вовковi з пащеки вихопив, дрюком вбив злодiя доразу...
Вiдай кум невiдповiдний, треба других, здалiших пiдшукувати! Вже й почерез
вiкно "продавали" дитину, не помогло...
Вiн просив iзп'яна когось там стрiчного повернути в його хату на рiк,
виручувати кума-недотепу, одиноке дитя при постригах пошанувати...
Кормильчич перетиснувся зараз же на порiг сумiжно© свiтлицi, звiдки
долiтав дзеркiт молодих голосiв, - вiн схрестив руки грудях i пас
нерухливими очима.
Збiчна гридня ходила ходором: боярська молодь на свiй одушевлений
спосiб вiддавала шану старим обичаям прадiдiв. Смiх кружляв довкола
храмини, всячнi iгри з ©х жартливою маскою, з веселiстю, iнодi дошкульною
як жалива, розбурхували серця.
Усмiх побiг по губах Славна: найшов.
Край отвертого вiкна, у бiлiй сукнi з лиснючою перiзкою сидiла Ясиня.
Русе ©© волосся звабливо одягало дiвоцьке чiльце, обшите маргерiтом. Вона
вiдкинула голову взад, червонi уста пашiли солодко, темна синява очей
свiтила, мов емаль.
Якраз по гладкiм масивi тисового стола побiгла золотими стрiлами
курнява малих сонць, що зачеркали змiнчивi перехрестя, нiби дороги
людських судьб. Се покотили "перстенець", десяток ©х з рiжних рук, навгад.
Метнулися юнаки здоганяти кружальця посеред лету, роздумувати, чи©?
Осторонь Ясинi стояв Юра Коливанович, дуже блiдий. Криваве "вчера"
заслонив вiд нього чудовий дурман хвилi. Жива пантомiна гри, золотi огнi,
що жеврiли з рук до рук у пiдскоках та перевертах, здавалися йому казкою,
в якiй спiва вiчна радiсть.
То Юра, що прийшов недавно з-пiд самих брам смерти, хотiв не раз питати
в Ясинi, стихло© нагло, як небо пiд прихiд Ярила:
- Ти ж це, направду, словечко мо вiрне ?
Жалiбнотемна блакить дiвочих очей зверталася i'д ньому з тiни вiй:
- Хто ж би, Юро, хрещатий барвiнку?
Тут зажузжав, прикотився здалеку до Юри перстенець з iзмарагдом, ходив
хвилю райдугою, скочив стрiмголов. Юнак накрив його жменею, а тодi пiдняв
проти свiчi на висоту полумiни.
Блискальце палало тихим свiтом, нiби теплом руки, що його носила. То
Юра всмiхнувся про себе й обережно понiс його Ясинi, нiби витязь у
дожиданню вiнка. Кому ж iншому могла належати ця вiтхнена чiчка, кому?
А ©© уста спiвали вже хвалу його догадливости i простягнулася настрiчу
перстеневi матово-бiла рука, з м'яко вiдхиленим сердечним пальцем.
У цiй хвилi хтось оперся вкрадчиво об плече Юри, - вiн бистро оглянувся
i колечко сплило як промiнь помiж його пальцi. Немов давно ждала на це,
накрила чiчку в сутiнках важко обута стопа.
Схрестивши руки на грудях, приглядався тепер Юрi поблiдлий трохи, ©дко
всмiхнений крiзь вузькi щiлки очей торговець циною i рабом, - Славно
Кормильчич.
XII. МIСТ НА КОТАНI
"Перепеличко, не лiтай так по ночi,
Повиколю ш на стерниночку очi.
Ой рада ж би я по ночi не лiтати,
Маленькi дiтки, треба ©х годувати"
(з нар. пiсень)
У перше осiнн свято, на Iллi, Добриня зi Скобейком вернули домiв.
Послiв приняли на чужинi з великою повагою, а король Андрiй рад ©х
по-лицарськи почествувати, закликав у престольне мiсто Буду турнiй, у
якому взяв участь цвiт боярського юнацтва Угорщини.
Король дав послам у пригiстне конi чарiвно© краси з повним нарядом, а
зброя з дамаскинсько© сталi й дорогоцiннi амул ти давали мiру сердечности
короля для гостей з того боку Карпат.
У вiдручнiй грамотi княгинi Андрiй передавав запевнення свойого повiк
прихилля, чого доказом тисяча, покищо. Угрiв, яких висила незагодя у
Галич для безпеки княгинi, хоч осенi та веснi не воювати, одно лiто варке,
та й те гибне... Крiм цього просив король, щоби княжа вдова зустрiлася з
ним у Сяноцi, в день св. Панталеймона для особистого вирiшення деяких
важних питань, моменту.
Княгиня лагодилася бистро в дорогу, щоби зустрiчi не опiзнити.
Призначила для супроводу собi невеликий почот, у ньому Глiбка Бiзну, Васка
Жмура та Iллю зi Соболти, - забрала й жменю прислуги, а з жiнок вдову
Звенигородського посадника, Шварну, яка гостювала у не© з весни.
Дорога була прямо©здна, дбайливо удержана, погода тиха. Княгиня
береглася посто©в у тих боярiв, де не чула за собою безпеки, зате ставала
iнодi у кмiтських дворах, у вiльних оселян, де жила у всiй величi пам'ять
князя "трiзно© мови", - та нерадо, тiлько на впертi представлення декого з
боярiв, подратованих нехтуванням старих привiле©в, погоджувалася на
дорожну данину сiл птицею, медом, хлiбами. Дарма пригадували ©©, що десяти
волок треба брати ялiвку й барана, а вiд кожно© волок дрiб, набiл i вiз
сiна...
Спiшили.
Обiч колiсницi, з яко© ради добро© погоди пiднесено згрiбну укриву,
йшов кiнь княгинi пiд верх щонайворонiший. Покрай дороги басував на
лиснючих бахматах райдужний княгинин почот.
Над жнивом у повнiм розгарi повисло чудове небо. По скибах, бокатих,
розсiлися копицi i, здавалося, торкали чубами спохилля кра виду. Далина
розгорталася, нiби писана верета, що ©© незрима рука котила зi суво©в
опередь коней. Iнодi ж на пологих обкрутах дороги, сотня скиб простягнених
у небо прилiпала зiбгана рубцями до рвучких колiс воза, звiдки у сiрiм
дорожнiм лудинню й жалiбнiй заво© пiд шапочкою з беберяном цiкаво
вихилювалася княгиня, а з-поза ©© плеча Шварна, вдова.
Ставали iнодi на майданах край сiл, самим покрiпитися i коням дати
перепочивок. У цю мить, мов iз-пiд землi являлася вiдкись тiчба дiтей, з
меншими в обiймах та бiля колiн, хлiб намазаний олi ю в забрудненiй ручцi.
З усiх сiльських переходiв гомонiло задихано:
- Гай, бiжiм!
А тодi шепотом, великими очима:
- Бояри...
I жiнки, що над рiчкою бiлили вузьке бiленце, пiдносили долонi до очей,
глядiли на веселчану курняву, причарованi смутливо...
Все, що годне, розглядало невидальщину.
Тимчасом подорожнi минули на оспiхах дзвiнкий Звенигород. Об'©хали
згодом i Городок зелений вiд лiсiв та непорушних озер, перевитих очеретом.
Шлях наближався i'д Перемишлю. Вже у половинi дороги туди працювали скрiзь
на полях i сiножатях церковнi люди, слуги перемишльського владики, -
увихалися косарi, гребцi, розкидальники. В'©дно дзвонили коси об клевень,
об бабку, а пахощi стелилися, як мирра у свiтлiм повiтрю.
Десь там орав вже стерню старий кметь, суворий, гей сама сила: його
соха вiдкидала пиняво розплуги, тягнена велетнями - волами, один вiл
чорний, а другий багрун.
Що обходили орача майбутнi бурi, свист стрiл, грохiт мечiв i крик у
пiднебесся, що ось надлетить?
Вiн йшов крок за кроком, старий жрець Яра, i, надавлюючи скиби
яловичними ходаками, повагом готовив землю пiд нове зерно.
В один раз iз далечi, що золотилася вже п'ятьма копулам святого Iвана в
Перемишлi, винирнув особливий чоловiк: лице зi згаром, велике, беззубi
уста, очi ж половка, в глубоких свiтляни кругах. Дранкаве рубатт
зiсувалося з його рамени, повикривлн ванi, як кiгтi, пальцi босих нiг
говорили про вогкiсть i стуж нiчлiгiв, про поневiрку денних мандрiвок...
- Заспiваю Тобi, Господи, нову пiсню на псалтирi дев'ятi струннiй... -
лепетав волоцюга iз трудом пiдтягаючи старечи голос i нiяко© пiснi не було
чути, тiльки одно скиглiння.
Княгиня добула чимскорше срiбний грiш iз зачiплено© за уперiзку калитки
та з внутрiшним трепетом подала його нищому на рубцевi голубо© заво©.
- Нехай буде наперiд мо © душi! - сказала д'ньому впiвголоса, з глубин
милосердя.
Однак мандрiвник не захотiв милостинi, - вiн закрив вiтхненне лице
долонями та немов оголомшений непосильним горем, колихав проти сонця
несамовитою головою:
- О глупi, стократь глупi ви, що правите i ви, що радите!
Куди ж то женете купою, збиваючи пил по дорогах? За помiччю до чужих,
за любов'ю хижакiв? Ото ж стане вовк милувати овечку, дорогорунну красуню!
Ото ж рись нiжитиме бiлку, коли приблизиться на вiддаль скоку!
Вiн кричав нiби з амвонного каменю, очi, як зорi, голос, як грiм.
- З дороги його, та батогом! - отямився скорше всiх простодушний Костко
з Чертежа.
- Що ви!! - заглушили його доразу, - це ж Йона печерак!
- Божий вiдун!... - злякано уповiла Шварна i вчинила на грудях тричi
знак хреста. Васко Жмур не витерпiв, упiк:
- Ми чули лихий слух про тебе, дiду, - говорять бо, що лицемiрству ш i
ненавислив, до того ж. i блудник си?
Йона вiдповiв тихо, мов не той сам:
- Справдi, такий я, i не ма в свiтi гiршого... Засоромилися, погнали,
тiльки кур знявся за ними i вкрив придорожнi верби по саме верховiття. Але
княгиня стала зовсiм неговiрка i бояри озлоблено мовчали.
У Перемишлi доскочив до гурту намiсник, лопотливий пан "Перемисльний" -
зi сво©ми чурами, - стало глiтно i шумно, як у храмове свято.
Заночували в той день у старенького Клима Молибожича, батька галицького
намiсника, та новим ранком, на розсвiтi загуркотiли колеса по битому
шляховi i далеко край левад розстелився копiт коней... Дзвони
монастирських церков продовж лiнi© Сяну накрили собою все.
Тимчасом хмари розсипали сивi пера по блакитi, тишину скаламутила
негода, завивниця. Дощ держався покищо от далеку й подорожнi квапилися
допасти даху над головою.
На добавок на дикiй розтоцi, на Котанi, не було перекладання, насилу
двигнули iз вирви колiсницю на той бiк дороги, на прикрий горб...
Йно вони звiдтам, як не вдарить град!
Увезлися наскорi у якесь там стрiчне обiйстя. Житло як храм, верх
терненького плоту калина понадвисала.
Стара тивуниха (хмура, у ряденцi) випряла ось куделину, навила повiсмо,
аж тут - гостей повен двiр. Течуть вони, мигтить нiби стадо iволги понад
гай, краю нема.
Увiйшла княгиня у хату, за нею Шварна, вдова.
В хатi покутано, чисто. Стiни не бiленi, митi, щоби дереву не трухлiти
вiд червотоки, пiч накрита череп'ям, вимащена глиною, як коли жертiвник.
Писана скатертина верх стола й скринi в узори, - грабельками.
- Чую, - рика коровка, - з осмiхом сказала княгиня. - Дайте нам
молока, а хлiб з нами.
Усiла на ослонi, стрiпувала дощ iз шитих рукавiв.
Тивуниха засуятилася, запора©ла що треба, дала похарчувати. Не
шкодувала лiжничка жiнкам постелити, вергла й верету бiло випрану.
Княгиня була трудна, задрiмала, коли iз сумiжно© хижi залунав гамiр:
дiд-тивун, заскочений нежданими гiстьми та ©х гiрким переходом, почерез
розтоку закликав газдiв, отвирав раду:
- Радьте-но, газдове, цибисме якоси того моста на Котанi не поставили.
Бо ся трафит хоч коли, што i з другого села дехто приде, а то не барз
гардi. Но-ле радьте, може бися дешто зробиво.
- Га, моста треба! - гукнув хтось iз лави.
- Ба, й як треба! - прокричало кiлька твердих голосiв i тиша. Чути
тiлько, як тивун у призадумi цика крiзь зуби.
- А зна те? - перебив хтось тишину через нiс, - нона баба в Святковiй,
што бiля церкви хижа, тамто© ночi гмерла.
- Гмерла? Iще не барз стара бива.
- Почкайте-ле, як- мся женив, то буде вiсем i трицять рокiв, а вонася
вiддавала гтот самий рiк.
- Тивуне! ного бука, што за Решiвков при берiжку cтояв котро© си ночi
вiтер звалив.
- Звалив? Вилите? Мусiв слабий бити.
- Койча на Лазах штоси три вепри гчера забив.
- Ге-ге! сприсьний, добре си карбу !
- В заправду, може-бисме з тим мостом даяк врадили, - плiв сво
старуган.
- Та ж ялиц дост г лiсi! - гримнув злiсно хтось iз громади.
- О-го-го-го! - протягнувся з насолодою ще одни iз порадникiв та
позiхнув широко. - Пiти б до хиж... Вже ся випогоджат!
Ринули з ослонiв гей один: через декiлька хвиль стало пусто й тихо,
нiби маком сiяв.
Аж добре згодом хтось рипнув дверми з прибоку i зачувся приязний голос
Жмура з Добротова:
- Давно ви оттак ставите цей мiст на Котанi? Тивун пригадував хвилю,
тодi й вiдповiв безпечно:
- Та з того часу, господине наш, коли Сянiк горiв.
Жмур стояв знать, як вкопаний в землю, бо уловiв не зараз:
- Набилю те будь що! Це ж десять рокiв як один день! Про покiйного
князя й чутки ще тодi в Галичi не було!
- Та якраз... якраз... десять рокiв, господиночку, й буду мо. У прибоцi
згомонiв тепер сутий Жмурiв регiт i можна було знати навгад, як вiн аж
поклада ться, вперши жменi у боки. Тут же розлягся лопiт ходакiв i
обиджене тивунове слово:
- Кому весело, господине, а кому то й нi!
I потрясся на двiр, бо стеля задрожала.
Тодi пан Перемисльний почав упiвголоса, повагом:
- Царю небесний, оутiшителю. Душе iстини... вездi сий i вся
исполняяй...
З дзеленькотом спряжок вiн скидав опанчу i меч свiй на жовтiй ременинi.
Аж тепер нiч сипнула сном на всi голови. Дерева шумлять, дожджик рясно
крапле... Вснули безпечно, вiд Сянока дiлив ©х день дороги.
XIII. ХИЖАКИ ЗДАЛЕКУ
"...Не раз, не два я вiконцем тiкала,
Попiд стрiху горобчики лякала,
Попiд стрiху горобчики сверготять,
З чорних очей дрiбнi слези капотять..."
(з нар. пiсень)
На сянiцькiм майданi, залитiм поранковим сонцем, правив службу Богу
архиепископ Венедикт, основник монастиря Пре-монстрантiв у Лелесовi. Вiн
видний був понад всiх у тих червоних ризах ради крови, пролито© великим
мучеником, якому належав цей день.
Майдан, як довгий i широкий, рябiв вiд ратнього угорського народу, що
стояв навколiшках промiж шнури наметiв, промiж вози i всяке тягло. Кругом
майдану розсипалися полотнянки, сiменастi хусти, плахти тороканi...
Курнява народу шелевiла як лан у наглiм вiтрi, у сонцi...
Архиепископ, високий, хилий в раменах мужчина лiт п'ятдесяти, з важкими
нiби камiнь чорними очима чужинця, вже хвилю перегортав пергаменовi карти
свято© книги i пiдносив руки над головами вiйська, короля, що стояв обiч
палятина Гейзи, бана Уроша i других угорських достойникiв, коли над'©хала
княгиня зi сво©м почотом, сiдельце наряджене коверцями, стремена
закосиченi, биндами зубела вбранi...
Стягнула коника, зсiла.
Коли вiдправа добiгла кiнця, з останним словом Венедикта, зверненим до
народу, король Андрiй а з ним i вся його рада спрямувалися i'д княгинi.
- Ми вiдстояли примiрно службу божу за успiх наших приязних
мiркувань... - сказав Андрiй i засмiявся, як тиха вода, полегки.
Вiн був чоловiк навалистий, очi липкi, кругластi, вус аж по груди.
Королiвська загорнина висiла на нiм от як на деревi, що химерно
настобурчило гiлля.
Вiн повiв княгиню за руку у передове шатро, двiчi розлоге, з чолкою на
крiвлi та з коврами й медвежими шкiрами, розкиненими по травi й ослонах за
столом...
Заграли лiтаври привiт i ехо понесло його далеко по бiлих, поранкових
iмлах долини.
- Хочемо найти пiльгу великому горю, яке навiстило вашу державу, мила
серцю ятрiвко... - уловiв Андрiй по хвилi, коли весь гурт припочив, а
служка, боснiйське хлопча, - Андрi©в любимець став наливати iз шкiряного
бурдюка вино як топаз, як сонце.
Слова короля перевiв квапно з угорсько© мови молодий, зi заломленим
носом i бородою, як галка, духовник Арпад iз Хуст.
- З вдоволенням бачу, - правив Андрiй далi, - що нi журба, нi утяжлива
дорога не зв'ялили вас, люба княгине. Процвита те однаково.
Помовчав хвилю, вказав рукою наповненi пугари. Але нiхто не сягав.
Попiдпирали бороди на руках у строгiй застановi, нiби рiзьби святцiв край
високих престолiв.
- Не можна вам було, княгине, вчинити нiчого кращого, як звернутися за
помiччю до мене, чоловiчого побрата. В нас одно горе.
Вiн помовчав знову, поки переводили його слова, а тодi глотнув сикеру й
верг легкопливно:
- З помiччю в оружних людях, яких я ось привiв для вашо© забезпеки,
в'яжуться, ясна рiч, деякi необхiдности: жменя клиру для духовних потреб
вiйська й пару десяткiв урядникiв, свiдомих угорських законiв, для
кермування рiжноманiтними справами, що виринуть на чужинi. Всi вони, оцi ж
мо© люди, довiр'я стоять готовi, - ждуть на ваш знак до дороги.
М'ягкости погляду й усмiху Андрiя противорiчили рухи наглi як у шуляка.
Видно було, що хитрив, то Iлля зi Соболти не втерпiв королiвським
вихилясам:
- Хочете, ваша милосте, призвича©ти населення до чужоземно© управи?
- Що це вiн? - поривчасто допитувався порфироносець i аж припiднявся з
ослона.
- Про буцiмто чужоземну управу, величносте... - м'явся з кислим видом
архиепископ.
- Нiчого подiбного! - вiдмахнувся король обома руками. - Вигаду те!
- Куди пiп - туди дяк! - i собi глаго©в варке мiсце бан Урош, гладкий
як склиця, червонощокий смолюх.
- А ви просто, не обходом, господине королю, - пiдчеркнув тяжкий