Гриневичева К.. Шоломи в сонцi

настрiй з-поза плiч Iллi гостроязикий Жмур iз Добротова, та заклiпав
пiдсмiшкуватими очима з-пiд лiсу брiв.
Загомонiло, як в улию, в час рою:
- Ну, i сиро©дець же!
- От, чоловiк неукий!
- Який вид, такий стид!
Палятин Гейза аж порскав слиною з негодовання, вогняноокий, гей рись на
деревi. А пископи обурено двигали посвяченi чола в приплеснутих
островерхах з парчi, та керегорiли один i'д одному з висот сво © поваги:
- I треба ж тако© осуди на нас, велике небо! Над загальну сутолоку
вибився докраю нетерпеливий оклик короля;
- Що вiн говорить? Цого цей хоче? То княгиня поспiшила на ратунок: вона
здвигнула з нехiттю гордi брови, понад всiх:
- Це оборонець кожно© добро© справи, - заспокiйтеся, знатна радо!
I Андрiй став плести знову невiд, у який впала Жмурова каменюка.
Заскакував по добру, по миру:
- Рiцi, перше чим загра водами, виливом, будують гать у всю шир русла.
На ворогiв добра рiч забороло, на©жене лiсом копiй, зубами шереширiв. Я
радо стану вашою гаттю, вашим заборолом, як приязний свояк i добрий сусiд.
Але для того треба менi допомогти.
Тут Гейза глипнув на короля з-пiд ока: таким краснорiчивим вiн не бував
у будень, i пустий смiх пронiсся унутрi палятина.
- Цебто чим, як помогти? - кинула княгиня i розвела в нерозумiнню малi
руки у нараквицях iз мережива.
Король привстав, перехилився над столом з неторканими пуга-рами i
сказав сяйливо,
- Дуже небагато, княгине! Треба тiлько признати за мною право виступати
перед всiми державами як пiстун Романово© спадщини, як король Галича й
Володимира.
Стало тихо. Нi звуку, мов серед ночi й сну.
Перша очуняла княгиня, - вона встала на весь свiй рiст, малу голову
вiдкинула всп'ять, будьте пiд вагою уплiток витих утро , i поспитала тими
тяжкими з дива вiями, жолобиною мiж очима:
- Це цiна вашо© допомоги, Андрiю?
Нiколи вона не звала його, свояка, по iмени, то вiн почув втiшно ©©
упадок з висоти духа i зрозумiв у цю мить, що дiло завершене.
Тому й вiдповiв з приязним осмiхом, без мiсця на пересправки:
- Так, - моя цiна, а ваша плата!
Пан Перемисльний вдягав незручно свою кирею й не потрапляв у прорiзи,
пас очима королiвське завальне обличчя, аж не втерпiв:
- А як ця цiна - непригожа?
- Або... як вона... лихва? - чiтко поправив Жмур.
- То полчний ряд верта зi мною до останного смерда, водоношi - так
само, - чiтко вiдповiв король. Вiн звернувся вже до сво©х, до бана Уроша,
i правив:
- Над вашим вином, бане, гуля ласа чмелина... Чого доброго, проглотите
©© враз iз трiйлом, як ось я перед хвилею?
Бан Урош замiв зеленим рукавом повiтря поверх пугара, аж iз бренькотом
шугнула у простiр смугнаста цятка, свiтлокрила, а тодi вихилив питво в
один глоток i встав високо, готов до дороги.
Венедикт та Гейза також припiднялися з ослонiв. Вони ждали, поки
княгиня скiнчить неголосний спiр з Бiзною та паном Перемисльним i залюбки
глядiли, як вона зразу метка, як полум'я, клонить згашене обличча над
стуленими пальцями...
- Що ж оборудовали, княгине? - пронiсся верх прикро© нудьги голос
Андрiя. - Забира те мою тисячу в Галич? Чи порiшили без мене обiйтися?
Теплий вiтер заколихав лопотливо укривою шатра, немов помагав королю
фудулитися у всю ширину грудей, роззолочених грубим енколпiоном та купою
амулетiв.
То княгиня пiдвела на нього скорбнi, суворi очi та вiдповiла не зараз:
(слова мов слотиця. збила...)
- Де вже... без вас?
До бояр:
- Мемо ©хати, пора!
До себе:
- Отож рись нiжитиме бiлку, коли приблизиться на вiддаль скоку!
- Добра дорога! - скричали в один голос приплеснут! островерхи та
вибиванi таламани з байорами в золотi.
- Перун на вашi голови! - хрипло зворкотiв Жмур i перший штрикнув iз
шатра.



XIV. СЕРЕД СВО Х

"Шура-буря гуде,
Там розбiйник iде,
Там розбiйник iде,
Дев'ять коней веде.."
(з нар. пiсень)

Вечiр жеврiв безлiччю зiр, - йшло пiд Паликопа. Золотий кур мерехтiв
опiвнеба над чорнявою садiв, над стропами збiжжя по д полях. Чи©сь гусевки
зронили останний акорд, гей смiх з червоних губ, стихло.
Держко стояв на порозi сво © домiвки покрай ковано© замково© брами. Вiн
обiйшов саме щоденну свою дорогу, клав око на кожне вiкно теремiв,
допевнювався, чи у пекарнi виметенi челюсти, чи почорнiли свiтичi,
простелили мiсяцевi дорогу.
Тепер вiн ладився пустити в рух систему спiралiв, якi двигали безшумно
дубовий, зводжений мiст, та, як все в таку пору, вийшов на пологий шлях
глянути. Що, як треба кому ще в замок перед нiччю?
Стояв так добру хвилю, похилий в раменах, як деревина над глибиною,
сива борода з перечесом, таламан, стиснений ременем, у руках костур з
карбами. Вiн згадував сина i з пiльгою думав, З що небо те ж саме над ним,
що над могилою Олюшi, - батькiвським плачем без слiз молив орачiв, щоби не
заорювали. Вичаровував iз свiта старечих мрiй чи©сь побожнi руки, якi
напевно, закосичать барвiнком незнану могилку покрай ратного шляху. Просив
тi руки, найближчi на свiтi, щоби обвели ©© живоплотом, сторожею вiрною.
Вона ж здержить бурю промiж гiллячко, проч сi пометиння...
Наслухував, хтось спiшив верхи, ляск копит котився круглим ритмом у низ
узгiр'я, у тьму.
здець iз чорнолюддя, у полотнянцi, пiдбитiй кожухом, кiнь селюх, проте
нiжки гей у серни, - крилатi. Впер коня Держковiз у груди, штрикнув долi,
аж мiст загудiв.
- Ви Держко?
I не дожидаючи, заговорив хриплою скороговiркою, знать, виснажений з
дороги дотла:
- Олюша, син ваш - шле мене з поклоном!
Тивун розправив руки вiд вражiння i спохитнувся мов поцiлений в серце.
- Великий Боже! - хотiв закликати, та голос застряг радiсним стогоном у
горлi.
А гiсть обмотував уже повiддя довкруги залiзного кiльця, вбитого в
стовп побiля брами, а тодi йшов за розтрясеним тивуном у його клiти. На
порозi озирнувся: брама остала цяточку вiдхилена, а мiст не пiднятий.
Ось i тивунова клiть, бiла як снiг, заквiтчана сухим зiллям. На ослонi
кiт-бiлюх з чорним мазком на бородi, - привстав, поводить ушками. I ще
цвiркун стрекоче на всю глотку iз вдовiлля.
Гiсть повернув до тивуна сво люто стомлене, аж дремливе обличчя i
згомонiв почерез широку осмiшку:
- Ваш син живий, - зализу рани... Ще двi недiлi тому сокотив одрини,
тепер уже на призьбi пiд хатою кожну любу днинку у сонцевi сидить...
- Друже! Де вiн? Життя старому дарову те! Я ж його оплакав як мерця, я
ж його...
За рядом бесiда йому не йшла, то змовк i тiлько пив слова з уст гостя,
як росу, руки не потрапляли налити меду в череп'яний кубок, не давали ради
ножевi, коли краяли хлiб. Всi зорi неба гойдалися у тивуновому серцi.
- Де вiн, пита те? Днину дороги вiдсiля, в добрiй кмiтськiй хатi, в
яблуневiм садку, в таланi всiлякiм сидить... Гiсть смiявся, пив мiд, рубав
очима одвiрки.
- Плужило йому, що й казати! Пригорнули чужi утлого, пiклуються,
варянку всяку доносюють, ба це б, ба те б... Проте збанував за вами люто,
чолобиття посила , а через недiлю й сам доскочить!
- Мiд вашими устами пити! - лебедiв тивун i живо розгортав постiль на
сво©м лiгвi, дiлив мiж себе й гостя пiр'я з гуски в тонкiй наволоцi, хоч
знав, що цю нiч не зажмурить ока з утiхи.
Але... що це? Пiсля одного кубка меду ноги вростають у землю? Голова
клониться на сон? Тiло паде, як скошене? А в снi отвором - безодня?
Гiсть у полотнянцi придивлявся сплячому остро насупленим зором, тодi ж
якусь хвилю слухав... Нiде нiчого, цвiркун стрекоче на всю глотку, та
кiт-бiлюх ушками поводить.
То гiсть засунув тивуна вглиб лiгва, укрив, запер дверi, а сам будьто
ненаглою ходою близився i'д теремам, переводив вiддих у грудях, мов пiсля
бiгу в негоду.
В тiй хвилi дво бiлих рук як два свiтла доторкнули його рамен i
жiночий шепiт здержаний щасливим смiхом злебедiв бiля уха недавнього
благовiсника:
- Як рибка в водi, так я, мiй Дедьку... Нарештi Вiзантi ю запахло,
подихом дiйсно© краси! Обняло мене рiдним вiтром у тво©м дикiм краю! О, як
смiливо, як прегарно, коли на устах мiд, у рукавi ж - кинжал! Коли у
кораблi подвiйне дно, а в пугарi ©дь, - грiм... Кожна хвилина стрiмголов:
сьогодня я служебка, а ти... ти боярин у семрязi з овечо© шерсти, завтра ж
ми обо царi в горностаях, а перед нами фазани на золотих тарелях!
- Цить, Зо , цить!
Вона задихалася сво©м чужинецьким виговором, не находила слiв:
- Держи слово, Дедьку! Княжя Маренi, а престол нам, - як у Вiзантi©, як
у давнинi...
- Цить, Зо , цить, не повержу тебе!
Щебетала, пошпотуючися на виголосах, з втiхою небезпеки, така струнка
гладуля, як от фiгурка з хризоел фанитни...
- Торкнеш вiкно, отвориться вглиб, без скрипу, тихцем! Мариця й князьки
приспанi твердосном, як кукли iз череп'я. Тям, Дедьку, сьогодня, або -
нiколи!
Довге бiле личко грецько© служки засiяло серед руху гострою рiзьбою
профiлю i зникло як звид. Тiлько жовтий гiматiон мелькав ще хвилину промiж
дерева...
Дедько засмiявся згiрдливо: все було якслiд.
Там, де темнолиста шовкiвниця торкала рясним вiттям горiшн вiкно
одрини, як пчiльний пласт залiплене склом в окiвках iз олова, надплив
знiчев'я мiсяць, вибiлив посвiтом пiвдеревини, стежку з молочi м покрай
вiкна i дунув срiблом у кожний ромб шибки.
Iз нутра одрини глянули тепер на Дедька дивнi iстоти, - вони будьто
ждали його появи i вперли в свiтло сво© витрiщатi очi краснолюдкiв. Це
забавки князенькiв iз череп'я: дрiбоцькi хлопчуки з лиснючими щоками, з
високо пiднятими брiвми над перконосим обличчям, чередарi, що пасуть
овечки до мiсяця, тодi, як один у зарукавнику та капчурах на сопiлцi
пальцями дрiбоче.
Хозари, горбоносi, з закруцьками бiля вух, i лучники, i дракони,
червонi, як кати, з широко роззявленими челюстями пащек...
Он скляний пугач пiдняв ладiнку пiр'я верх очей у бiлих кiльцях,
настовбурчив ©© навиворiт, мов у ярiй лютi, красавий ямелюх стрiпнув
кiноваром цiпких крил, а сокiл-винозор у беретi. з кичкою пас пильно
Дедькове обличчя, нiби дожидав, коли стрiлець з цини за його плечима
прицiлиться нарештi до зайдея, вишвирне стрiлу з туга лученька...
Дедько й справдi зупинився: вiн будьто й сам став iще раз хлопчиком з
гущею волосся над очима i в свiтлiй сукнi ради постригiв, - перед ним
вергли насипом всяку дарованину, а мати, тиха погода, кута хату, ясниться
коло не©...
Як варом його облетiло, - пригадав цiну: Таняву i Чертеж. Зачулася йому
весiльна пiсня тепер, ломiт пралiса пiд ударом росохiв у .перлистих
перстенях, звидiвся олень-червонюх у бiлiй iмлi, як вп'ялив очi в бiр,
трава повисла з непорушних губ... Як огнем його обiгнало.: бачив себе у
поворотi з ловiв, з лiсових дорiг... Не там вiн клав весною молодих
готурiв серед хижо© насолоди? Не там чурила кров диких вепрiв вiд обуха
його сокири? Не там вiн випускав перед себе ловнi котюги, як вiрли без
крил?
Стару коломийську солотину навернув ще на ум, мрiю серця, величну шану
родовi, клейнод життю, довiчну втiху...
Понаглив себе якстiй: пiдняв вiкно, пробував його. Обi половини,
розкрашенi низом у мрачнi вiзерунки, пiшли пливко на боки, як крила
iконостаса. Тодi вiн грянув куною уверх, став навколiшках на пiдвiконнику
i пружив сустави на легкий скок у нутр, коли майнуло мохнатим, ©дким
теплом бестi©, щось дивовижне, ростом в людину, навалилося вперед, - i в
щоку Дедька вцiлилися з трiскотом жахливi iкли пса.
Нелюдський бiль залунав у всiх костях злочинця, зорi стали сонцями, -
вiн здер голову взад i випав на той бiк, а котюга грянув за ним з кривавим
м'ясом у зубах.
Ще раз пiднявся Дедько на ноги i ще раз звiрюка впилася з хрипотом у
його розпанаханi груди та тут же й прокричав ратунок - розгублений голос
Зо :
- До ноги, Борвiй, до ноги!
Пес пустив жертву, присiв як пард перед вiкном з островерхою аркою, а
тодi на©жений несамовито став глушити на весь свiт, у всю ширину грудей.
- Що сталося, пробiг! - лебедiла Ясиня спросоння i вихилилася з
горiшно© одрини, бiла, як бiль, вiд несподiванки. - Ти не лягала, Зо ?
Гориш у сво©м гiматiонi промiж дерева, як салямандра. Хто там чеше на
вулицю, тiка кривавий?
Зо не вiдповiла, - вона допала хоромiв, уперлася в глухий кут i
ломлючи пальцi, мнялася там iз нудьги, перегинала в'©дно, як натоптане
гаддя, а плач без слiз, невгамовний, мов буря, потрясав ©© марною iстотою:
- О, горе... горе менi! Доки свiту й сонця - не ©стиму... фазанiв iз
золотих тарiлок!



XV. СРIБНА ШАПОЧКА

...Сокiл, ненько, сокiл, ненько,
По саду лiта -
Насип пшонця по колiнця,
Нехай привика ".
(з нар. пiсень)

Малий Чешко, дякiв син, пiдтягнув свойого брата близнюка на плiт
княжого саду, заохочував не боятися. Поздирали голови за "отчичем", бо
хотiли дати йому дивно писаного мотиля й пращу, що цiляла дуже далеко.
- Он-он, срiбна шапочка! - зрадiв Чешко й замахав рукавом до когось
там, що бiг у пiдскоках верх обмикано© гiлки, ще й пiдбиркував кiнцем
озуття червоне яблуко перед собою.
То Сила стягнув твердi щiчки осмiхом щонайяркiшим, аж засвiтили два
рум'янi мазки пiд зiркатими очима й в розпалi сподiвань скрикнув от
далеки:
- Срiбна шапочко, зверж нам яблочко!
Княжа глянуло бистро за голосом, прихилилося, й метнуло яблуком зi
щирих сил верх тину, оповитого винною лозою. Одначе дарунок не долетiв, та
опiвдороги застряг промiж хабуз.
Тiлько й всього, бо зараз же згомонiв строгий голос, нiби вiд престола
за торжественним молебним каноном:
- Аз-чяда - реку вама...
Монах Варлаам, темний та чахлий як кенобiт, загорнений в шерстяну рясу,
аж зимний вiд рiзвого паху, вiд раннього миття, починав щоденну науку
грамоти з дiтьми княжо© прислуги.
Вiн стояв у крузi розлогих груш серед площi кругло©, нiби соняшне око,
й писав цiпком на пiсковi гладкi, як живi кривульки: палички, змi вики,
круцьки, закруцьки...
Бува, монах зачеркав те саме ще й цiпком у повiтрю, наугад, i дiти що
сил у грудях викрикували у блакить кожний вивчений звук, нiби оповiщували
пестрим деревам свою побiду.
Коли ж у якийсь там мент iшло пиняво, старець твердив те саме ще раз i
ще раз, доброохотно та многотерпеливо:
- Аз, буки, вiди, глагол, добро, сть...
То Сила й Чешко з втiхою доскочили туди, (не до яблука ©м вже було!) i
з пустоти кричали, як синицi до сходу сонця, аж другi школярi яли ©х
корити, хто стусаном, хто словом.
Дрiботiли так довкруги сiдоголового учителя: Олелько, бирючiв син, да
сопiлцi гудець знаменитий, Цвiтана, сирота по спiвцi святоонуфрi вського
собора, в'юнкий, як бiлка, Прокша Гурич, стрiльчук iз пращi над всякий
опис, Сава Вовкодав, одинець. двiрського пасiчника, - Святогор, iзгой,
попенко, вдумчивий та тихий, гей нiч, осiяна мiсяцем, i ще смiшний Коза
Токсобич, полонений "господичич" iз Половцiв, якого наймення веселило до
упаду дiтвору цiлого Галича...
Такi безжурнi заклики фуркотiли у леготi дерев, що незагодя на стежцi
явилася княгиня з церковним шитянком, з пiтрахилем.
Вона усiла пiд деревиною, мальованою осiннiм небом, i тiльки потягнула
за темну нитку срiбла, коли якiсь там скрипливi ворiтечки пiшли на боки i
упишнений лицар з чубом на праве ухо, в колпацi з бiлою кичкою та з
твердим лопотом кире© вирiс промiж гущу саду.
Дарославич.
Вiн повернувся у пiвруховi й загукав у сутiнь обiйстя:
- Нурла, сюди!
Вiд колодязя, де рукою пив воду, вiдскочив дивоглядний, як iскра,
вороський хлопчук. На ньому була зшита удво плахта чорного сукна, з
прорiзами, з тороками, як гаддя, й рум'яним, мов жар, басаманом.
Штрикнув на зазив iз гомiнким ляском босих п'ят, а разом з ним то
пiдводив крила, то опускав ©х могутний, пругастий птах, що сидiв насуплено
на його раменi, з очима, прислоненими твердим шеломком-беретою, i час до
часу клював iзлегка руку свойого носiя, одiту в грубу шкiряну рукавицю.
Чорна, коротка голова птаха з пiднесеним чолом була закутана в
кругласте пiр'я, пiд яким ховалася нерухливо звернена навпрямець
свiтло-брунатна дуга очей. Голубий налет мро©в на темних опругах летiвок,
що ©х полегки щибав вiтер.
Птах поводив iнодi допитливо головою, а тодi стрижка пер довкола ух
бiлiла чiтко, як коли вуса, - луками.
Може мрiяв про рiднi скелi в димах диких потокiв, рожевих вiд вересу?
Згадував необнятi шуми ялиць, мову вiчности?
Це був скельний сокiл iз-за тридев'яти земель, iз даху свiта, з кра©ни
Обезiв. Боярин купив його у Суздалi, де сидiв гостем рудого князя Ростка,
коли на хрестини його першо© доньки Евфросинi© Iзмарагд з'©халися
чужестороннi купцi з усяким добром сво©х кра©в. Й обезьке пахоля привiз,
птицi пiстуна вiдповiдного...
Княгиня пiдводила саме нитку й очi верх шитва: чудувалася без мiри
пестрому явищу, казочному хороводовi. Коли ж боярин пiдiйшов i'д нiй чолом
i рукою, вона поспитала промiж два стiбки голкою:
- Що вас приводить, Дарославичу?
Вiн осмiхнувся в пошанi, але ще мовчав змiстовно, а далi. рознiмилося
бояринове серце й уста:
- Сокола в дарi у нiг ваших складаю, княгине... Пес, кiнь i сокiл -
трiйця, без яко© ловцевi не бути, а ви ж радо герцювали колись за
звiровою. А ще не зараз такий сокiл народиться, як оцей! Собаки йому не
треба, сам добичу вiдносить! Не на фазанiв, - на рися його пускати не
сором, а лис йому гра щонайвеселiша! I людей травить уодно, як дич!
Помовчав, непевний в собi:
- Оборона вам буде в невеселу пору, коли другiв, як я, поблизу не
видно...
Тут Дарославич облетiв обличчя княгинi мрiйно - палким зором осiяним iз
глибин сподiвання, сам низько поклонився удруге, ще й загукав на служку,
птичого пiстуна:
- Гей чолом, Нурла, проси милости!
Обезьке пахоля стукнуло кучерами об стежку, аж тороки забiгали дрiбно
по землi, нiби золотi ящiрки, i глухо задзвонило стальне повiддя, яким
заковано пiрнатi ноги сокола, колюмни сили.
Але княгиня глядiла вже подальше обох за отчичем, срiбною шапочкою: вiн
застiбав якраз розснованi ходачатка, прихилений посеред стежки. Доки не
покiнчить якслiд, не кине нiзащо... I помогти не вiльно, сам, сам!
Про що думали строгi, промiннi очi пiд чiльцем вдовицi? Гнiв, образа,
чи почуття небезпеки двигнули сторожко молодi брови?
А Дарославич, сам не свiй, говорив iз веселим видом та свiдомiстю
ошибки одно© за другою:
- Двацять чотири соколи у мене, ватага лягавих котюг, ко©
щонайворонiшi, та нiхто не давав стiлько радости мо©м ловнi дням, як оцей
красунь дербентських борiв... Я зрубав собi хатi серед пiль i лiса та жив
у нiй всю торiшну осiнь: сокiл, пес i я.
(Вiд крилатих згадок обличча Дарославича теж будьте дiста. крила:)
- Бува , держу на руцi розбишаку, то серце у висках iз втiхи лопоче, -
зiрву шапку з кичкою з-перед очей сокола, кину його на солукву чи перепела
i он... хижак кружля в пiднебессю, я й вiн зв'язанi невидними нитками
одного на свiтi хотiння... Понад усi слова чар такого зв'язку з душевним
життям ловця! Я стаю тодi гордий, що заволодiв чудовою iстотою. Розкажу,
лиса спiйме , живим, захочу, вовковi виклю очi в борнi, пустить у свiт
слiпця... Цей сокiл, - це друге Я, це неспокiйне серце мо ... вам...
В той раз княгиня встала з шумом рясненьких шат: перед нею i майнув оце
ще раз настирливий блиск в оцi боярина, та упокорення залило ©© душу вiд
прочуто© вже гри, вiд рахунку, в який входила ©© особа.
- Не може цього бути, Дарославичу, - (черти стали як криця) щоби я
приняла вiд вас дар, такий небуденний. Шукаю думками рiвновартного для
вдячно© вiдплати вам i не находжу. Задержiть цього пiрнатого красуня i
далi для себе, з черги я прошу вас о ласку!
З лиця Дарославича втекла миттю вся кров. I всупереч правилам ясного
ума, приворожений величною цiллю, що вiдсувалася в недосяжне, вiн глупо
наставав:
- Квiтко Трояново© землi! Хiба погорджу те мо©ми вiрними службами,
виявом мо © вiдданости повiк? На Бога й Перуна, не вiдiйду, аж вблагаю вас
схилити до мо © проiьби сонце вашого обличчя!
Вiн погинався у вертких рухах свiтово© людини: вродливий скоморох у
парчi, вуличний крикливець, що захвалю чужинецьку невидальщину й себе.
Та сяйво жiночих очей стало вже грозовите:
- З хижаком ви набулися, Дарославичу, й переняли обича©. Залишiть оцi
лови, - мене!
Голова княгинi в пливких тiнях серпанка подалася з гнiвом успять, руки
дбайливо згорнули вишивку й оставили боярина пестрим стовбуром посеред
саду.



XVI. ВЕСIЛЬНI ПРИМАРИ

"Ще сонiчко не сходило,
як до мене щось приходило.
Приходила моя матiнка,
приходила моя рiдная -
Не снiдала и не обiдала,
тiльки мене тай вiдвiдала"...
(з нар. пiсень)

Того року осiнь квапилася як нiколи, судьба щадила княжого житла,
зачiпленого над Галичем, нiби вiрлине гнiздо, - в такiй порi вороговi
набiгати годi! Проте завзятцi Ольговичi двигнулися навмання, пiдiйшли з
доброю силою чималий пай дороги, та пiд Микулином зачули щось недобре:
бояри не пустили краски, нiхто назустрiч ©м не зронив слова, надi© на
помiч iз нутра галицько© землi завели. А коли стали доскакувати всякi
видцi та послухи з новиною, що Угрiв у Галичi що хво©, що листу, -
вернулися похило... Йно загуло за ляском, за гамором, iржанням коней,
поблиском шеломiв, ще й димом верх пiль...
А дощi стали вже переганятися, бува, всеньку днину по толоках,
зарiнках, коли ж трапилося сонце над головою й розвеселило душу рiк,
борiв, звiрови, людини, то на рiвнi з мандрiвною пташнею стали текти у
сво© далекi прихилища коробкарi з пестрими лишками непродано© марфи,
мiняйли з голками, пряшками, бовтиками, басаманом, куклами, гребiнцями й
другим веселим крамом, - припочивали мало! Ой, скоро пряла стужа сиву
склицю верх ставiв, ще скорiше затягала срiблом темненький лужок, чорний
гай, - витрiщувала нерухливi очi промiж гiлля, про смерть нашiптувала, про
смерть...
Глуха нiч була, коли пiд Ломнею крiзь камiння i кущi пробирався якийсь
©здець на сiльськiм конику, - шукав стежини, а там погнав навправець, долi
потоком. Незагодя наблизилося село й вiнок рум'яних огникiв замаяв промiж
черемху. У хатi дуки Самбора горiли посвiти, гостей Бог пiслав.
здець взяв лiворуч, зiсунувся по хилiй закутинi дороги, а та уличкою
вниз. Пiд'©хав i задержався, - обличчям майнула неохота, двигненi брови
зраджували наругу над самим собою. Озiнувся понад рам'я i роздумував
глухо. Хвиля, - i нiч проглотив ла ©здця: аж коло кладовища став знову
видний вiд чуба до п'ят.
Перед ним стояла хата з чорних бервен, вкрита корою i будьто рада вiд
бiдности провалитися в землю.
Мiсяць виплив на часинку, задрожав на обiйстю, освiтив клiть доокола.
Ворiтця з хворосту були широко вiдчиненi, так само й дверi в хороми.
Хтось вмер тут? Виступив iз хижi на все? Нi! На стежцi перед хижею, де
пирiй та романець, видно було свiжу смугу попелу, а на нiй легкi, як дим,
слiди двох босих п'ят, невеличких...
здець похилився над ухами коника i нараз у хижинi, отвертiй на простiр
нiби хатка на курячiй лапцi, доглянув чоловiка задовгим волоссям i
молодою, жовтою бородою. Вiн стояв у сорочцi, до кiсток оперiзаний
ременем, а перед ним на столi писаний глек, горi дном. З-пiд посуди бив
лопiт крил, жалiбне птиче пискотiння...
У той раз на обiйстю скричав пiвень свою першу пiсню i в цю мить
чоловiк вдарив жменею у дно горшка, що розсипався в куски. З-пiд черепкiв
кинулася до втiки жменя курят, вони покотилися по столi грудками, а
чоловiк ловив одно за одним та клав за пазуху, аж захвилювала вiд ударiв
маленьких крил.
- Мiй побрат удовий... - здивувався мандрiвник. - Покiйна гостю нiччю,
кормить немовля, от що! Варко йому, сiромасi, дошкулило визирати перелету
з того свiту, слухати, як вона над колискою землею дише... Тепер вже не ме
ходити, небезпечно!
Мiсяць стояв рiвно над хатою, визорював ©© з нутра аж по той кут, де у
сволока висiла колиска, розгойдана легко, немов хтось, що наляг на не©
груддю, встав саме та пiшов геть.
Незнайомий вернув i'д фiртцi - вона була тепер заперта з силою i
втиснена глибоко. Нiчна гостя вибiгла в ярiм гнiвi та заперла ©© наглухо,
без надi© повороту.
Гiсть подумав ще, чи не зайти б йому до вдового побрата, але якраз
вдарив у нiч дикий смiх гусевок, а за ними несамовита музична ворошня
сколотила нiччю до дна. Це покрикували з глубини сво©х простеньких
iнструментiв весiльнi гудаки, рiзаки, забували цiлий свiт. х здогоняла
iнодi дiвоча пiсня i вкривала габою з промiння.
Серце його вдарив iзнагла грiм насолоди: вiн пригадав, як десь там за
ворiтьми, високими гей у крiпости, з вiконницями у вирiзах, нiби в
бойницi, з пiдмурованням у каменi, висотою в чоловiка, зника
зоря-дiвчина. Осмiхнувся: такiй красоньцi й справдi ялося царити у
крiпостях, високо...
- Тоя! - скричав ©здець та поскакав горi селом, за вiтром, за
романцевим, сягав клобу©пком ясен мiсяця плiч-о-плiч з облаками.
А там хата пiшла ходором вiд брязкоту струн, вiд фуркоту уплiток,
дзвiнких слiв i ще дзвiнкiших згард... Спiвали барвiнково©.
- Благослови, батеньку, з барвiнку вiнок звити, -
Ой, а батенько мовить: най Господь благословить...
- Дуж! - зрадiла нараз весiльна юрба. - На скотього Бога, Дуж! Чи
кочерга, чи весла, яка сила принесла?
Кинулися саджати його пiд покутним вiконцем, здули мiсце на лавi по сам
край, щоби яко© гостi з. того свiта не придавити, а тодi чествували.
Ставили дзбан з медом, калиною вбраний, червоною стрiчкою оперiзаний, -
сир, коржi та сало. Проти отцього почесного мiсця свiтив як сонце красен
коровай з зелененьким вильцем, а на ньому калина з хмелем, житний колос з
цмином, барвiнок з рутою, васильок з ласкавцем...
По старiй поведiнцi явилися зараз i'д гостю печоглади i Дуж перепив до
них повною, повненькою, доброю доленькою... Нехай буде тривка та приязна
ця хатна пiч, у якiй молода пектиме свiй хлiб!
Вилили решту iз кубкiв у челюсти, - запахло липою i стиглим квiтом
гречки. Сваха поправила дбайливо дрова, покладенi там на нiч, аби душам
роду було чим мостити мости у переходi на другий бiк рiчки. Гамiр крiпшав
iз хвилi на хвилю.
- Мудро у вас тутечки... - уповiв Дуж та глянув кругом з-пiд ока. - На
чоловiках пояси з калитками, на жiнках уставки в качельцях, гусевки
бренять, до упаду... А завтра? Завтра б' те цiпами на чужiм тоцi, году те
сво©м зерном боярський дрiб, трудитеся крiвавими ногами по чужiм лiсi,
прядете не сво© мiстки...
Хтось там розсмiявся, на болончанiм вiкнi щосил жузжала муха. Гiсть
упер руки за черес, грiмко окликав юрбу:
- Слухайте! Йдуть вiсти, що княгиня ме правити замiсто сирiт, а вона
схильна до нас, чорнолюддя... Печатника шле свойого мужицькi кривди