Гриневичева К.. Шоломи в сонцi

душi цього обличчя сiяли окремим i наявним чаром несподiванки.
- З Глухого Кута бiжу! - заговорив пiдросток. - Посила мене до вас
Зезиля, занемогла! Хоче вам щось потрiбне розповiсти. Вiдай на вмираннi
старуха!
Пастушок у коноплянiй дранцi до кiсток пролепетав все це одним
вiддихом, багровий вiд вражiння, вiд казочного виду...
Зезиля вмира !
Ясиня була поражена несподiваним ударом.
Словит поселив Ясинину няньку разом з ©© чоловiком, пасiчником Дорошем
у Глухiм Кутi, недалеко Галича. Боярин мав там рибне озеро та добру
пасiку. Старi жили без вибаг у хижi, вкритiй корою, з ними коза -
годовальниця...
У довгих сорочках, гребiнних, ходили обо кожного ранка над озеро
кормити довговiчних коропiв, оброслих водяною слиззю й сивим мохом.
Вечером знову удво йшли у щоденний обхiд по пасiцi. У баби в руках
сорокатий дзбан з вечiрньою водицею, окропити кожний улик на сон, у дiда
пiд пахою грабельки перегорнути сiно мiж улиями, аби рiвно сохло.
Всю просту красу це© картини повторила пам'ять Ясинi в цю хвилю, коли
слухала босоногого вiстуна. Дiвчина захопила на оспiхах жмут дивоглядного
корiння, що росте повикручуване дико в провалах Чорногори. Воно нагадувало
клубок гаддя, яке вцiлилося в себе серед борнi i дивно, що не чути
зловiщого шипоту десятка пащек...
Загорнула свiй лiк у хустину, скочила на коника й справила його на
Чешибiси.
За нею поплентався незвiсний чередар, простоволосий.
День був червоний вiд пiльно© гвоздики, вогникiв пiд росою i голубий
вiд розтулених дзвiнкiв. Повз дороги струмок, узький, як стрiчка, бiг i
спiвав.
Над головою Ясинi колихався яструб. Його хижi обриси золотив пливкий
луч сонця. Воно лежало насипом по дорогах, свiтило верх дремливо© води, що
жеврiла промiж незабудьки й рожевий гризiвник.
Житло дорожника з соняшниковим полем обiч зажовтiло, зникло й Ясиня
побачила як схилений над вирвою, роздертою колiссям, дорожник направляв
пильно небезпечне мiсце. Сам осьмник мав провiрювати путь iз Галича й
мости на Луквi та притоках, багато ж треба до зарви з бiдаком!
Велика дорога роздiлювалася у якимось мiсцi на двi, - бiчна, вузенька,
бiгла в лiс. Ясиня справила коня туди i зелень з шумом вдарила об ляму
сукнi, теж зелену.
Було вогко, глухо. Тiлько каня, що зазрiла, видно, дешевий облак
удалинi, покрикувала на деревi наче крiзь сон, - високо й впротяж.
Глушею бродять темнi сили, то Ясинине серце томилося злегка. Ще тiлько
цей лiс, а там ужитне поле i у вiнку старих лип безпечний Глухий Кут.
Ставало тепло, дурман лiсових пахощiв снувся тяжко промiж дерева. Кiнь
дiвчини настолочував круглими копитами цiлi острови суниць i вже мала
зiскочити назбирати жменю, коли навперейми ©© виринув iз темряви ©здець,
кирея з полетом застiбнена на лiвiм раменi, колпак косом, чуб аж на брови.
- Доброго вам дня, боярiвно! - окликнув свою втiху.
Злякалася i подала убiк вiд вражiння.
- Це тiльки ви, Славно! - сказала подратовано i придержала рукою
роздзвонене серце.
- Тiлько я, Ясине... - розсмiявся криво, миттю закинув гладку
поведiнку, будьте одяг не на нього шитий, скочив iз коня, ухопив руку
дiвчини, обмотану червоним повiддям, а тодi шугнув як вихор на ©© карого
бахмата. З силою притиснув дiвчину себе й з п'яним свистом трiюмфу -
пiгнав.
Глухий Кут торчав ще хвилю на блакитi темним обрисо© садiв, як вiнком з
розмайрану, а там пропав з очей.
- А, злодiю! - дико пручалася Ясиня, але дужi руки хижака держали ©© на
мiсцi.
- Цить, боярiвно, цить! Могорич давним-давно з вашим батеньком запитий!
Не вiрите? А ще в мене перстенець ваш, що на зав'язинах уронили...
Блиснув сердечним пальцем, де сяяло кiльце з дорогим каменем, залюбки
глядiв у темнi очi, що сипали iскри погорди. Смiявся, як iз доброго жарту,
i регiт вiдбивався глухо у глибинi дебри з голосистим потоком на днi.
- Ви затiяли торг мною, ви посмiли?
Ясиня перестала нараз розшукувати слово болюче, мов удар у лице, i з
вiдвагою розпуки зiбралася в собi вся, до скоку...
А там, у кучерявих водоворотах, гнав наглий бистрець через тiсняву
зубчастих берегiв. Сiра вода у сiрiй кам'янiй колисцi, кидалася
несамовито. Свiтлий кур горiв купками над кожним лютiшим бризком.
Розчапiрена, в'юнка плиска то поринала у ньому очаровано, то кружляла мов
опалена вогнем довкола жовтого вару...
З усiх сил сво©х молодих м'язiв Ясиня перегнулася взад i пружна як
сталь вiдбилася з рук насильника, - тодi ж сталося щось несподiване.
Хмiльний вiд чаду перемоги Кормильчич захитався, але застряг ще крiпше
в сiдлi, з люттю стягнув зубела i гострими залiзцями здавив черево рисака.
Вкрите рясним потом звiря стало дуба i цiяим масивом свойого великого
тiла сховзнулося по однiй з ялиць, кинених верх потока та стрiмголов
злетiло з ©здцем углиб.
Викиненiй з сiдла на збiче провалля Ясинi здавалося, немов вона
снить... Доперва стогiн звiряти й здавленi шипотом болю проклони
Кормильчича отверезили ©©.
Вихор не бiжить так отвертим шляхом, як вона побiгла тепер верх
ховзьких цiлякiв на опiкунчiй кладцi i пропала мiж деревами у сво©й
зеленiй сукнi, чимраз менша й непомiтнiша, подiбна згодом до зеленого
вогника мiж вересом i пiсками лiсових стежок...
- Мiй коник... мiй, понад всiх! - плакало Ясинине серце. Сонце стояло
добре високо, коли пiвжива, з жаром у горлi, з придолом сукнi, обдертим об
бодяччя, оглянулася кругом себе: лiворуч свiтили голубi мазанки, у садах
знову, на пригорi, кучерявився усатий виноград. Якась пастушка правила
насмiшливо i'д другiй, обi невиднi помiж горбовинням:
- Що ти, Маруно, свою Пацьорку язиком лижеш, що така гладка?
Он i дорога помiж сливи та вишнi i двiр, гей крiсло, газдовитий...
Ставище! Останком сил Ясиня вдумалася в це, де сто©ть; i з зiтхненням
повно© байдужности упала на чийсь липовий порiг. Дверi пiшли на боки,
змисли дiвчини торкнув запах свiжо зi сонця принесених суво©в, меду на
вишнях, гiрко© м'яти... Хтось схопив ©© мало не в цю ж мить, волiк пiд
рамена у хату з усiх сил i високий голос гомонiв упротяж:
- Води! Алло, Фроне, - гей!
Була це хрестна Ясинина мати, бояриня Гуровичка, паня Василиса.



XXIII. ПЕРЕД БУРЕЮ

"Стоять намети як бiль бiленькi -
А в тих наметах сидить, господар,
Стрiлочки струже i в лучок кладе"...
(з нар. пiсень)

У Галич звалилися новi полки угорського вiйська. Загуло, загомонiло по
всiх дорогах вiд крикливих чужинцiв, що сидiлий на сво©х малих кониках без
упряжi, без поводiв, одним тiлькай мотузком оперiзавши десницю. Пестрi
таламани, червонi й зелени стрiчки при вимащенiм i заплетенiм у дрiбушки
волоссю воякiв давали незвичайний колорит улицям Галича. Тонкими як стрiли
вусами, що ©х закладали далеко за уха, вони лякали дiвчат i дiтей, вели
себе дерзко i не просили за прожитком, - самi брали.
Особливо увихалися на захiднiм пердмiстю, де побiч Сурожцiв товпилися
Жиди.
Впрочiм життя в Галичi пiшло по-давньому: на торговицi день у день
переливалася пестра юрба, так само, хоч i з острахом, з виносили свiй крам
золотарi, верескливо запрошували до купiвлi загорiлi, довгоносi вiрмени,
розстеляли рантухи, мастикс i циновi блискальця проворнi Греки. На сво©й
вулицi чинбарювали кожем'яки, покрикували щiтники та котельники. Дiти
змiтали березовими вiниками дорiжки попiд вiкна хат i ладкали як
перепелицi.
Однак у повiтрю неслося щось вороже...
Супроти нових геро©в дня мало хто цiкавився вже чужинцем пройдисвiтом
на Сiльнiй площi, що стояв там у таламанi - панцирi з твердого сукна й
широкополiм капелюсi з заморськими перами та встромляв ситi руки за
уперiзку з ширинки на животi, нликав нарiд зупинятися. Хiба однi
вуличники, що валялися по, зарiнках, слухали ще барабанщика, як бив у
барабан i об'ясняв, що вельмидостойний чужинець, посол нiмецького владики,
шука на много лицарства до хрестоносного походу. Тим, що вступають у
дружину, трийцять гривен срiбла на руку й зброю, кожному ж чурi п'ять
битих гривен...
Мiщанство, зацiкавлене ходом подiй, живо обмiнювалося думками. Старий,
мудрий Олов'янець, голова цехiв, вернув хворий з-пiд Збаража, куди
вибрався стрiчати сво©х слуг з набором дорогого футра, але вже припiднявся
настiлько, що брав участь в нарадах старшин.
Дiм Олов'янця напроти монастиря св. Онуфрiя був мiсцем, звiдки йшли
всякi тихi доручення, де була станиця добровiльно© сторожi i куди текли та
вiдпливали пiдростки-звiдуни, що слухали як трава росте.
Саме тодi явився у Олов'янця Держко, тивун. Вiд дня обману, через який
будьте ще раз вмер його син, вiн подався, от як хата, що зрубом осува ться
в землю.
Олов'янець у постелi, з лицем закутаним у завiйки, налякав його.
- Вас хто так обезвiчив? - скрикнув iз порога. - Закутанi, .як Лазар у
домовинi... Вмирати ладитеся?
- Вiдки менi знати про це, коли я ще нi раз не вмирав? - смiявся
Олов'янець з-пiд бiлих хуст. - Пита те про оцю язву вiд меча?
Вiн показав широко розщiплену рану пiд листям арнiки. - Пригiстне
привiз з дороги! Тепер це нiяка новина...
- Варко! - загукав через стiну до пекарнi, де чи©сь меткi руки
перемивали посуду, немов дзвонили в дзвiнки.
Явилася господиня з бiлим личком як сонечко, у тугiм очiпку й малиновiм
саянi, шитiм гладко по лiнi© стану. Поклала хлiб i сир на тарелях з
квiтками, поставила дзбан пива та з осмiхом саджала гостей пiд покутним
вiконечком, там, де боги у три ряди, в лелiтках, синь-зiллю... Вiдсунула
ще бiлi заслони з вiкон, аж зачервонiло астрами от як заграва пiд вiтер, а
тодi вийшла, сама гей астра повна й величава.
- Доле ж моя гiдна! - хитав головою Олов'янець. - Кiлько я по свiтовi
понагибався, тако© пригоди собi не стрiчав! Ось ©ду в Збараж слугам
назустрiч: тiлько минув Микулин, над'©хала челядь, до гурту пристало двох
крамарiв, таких утлих, покiрних, дрожали б вони, як клоччя на веретенi!
Йшло пiд нiч, ми вснули на возах, шумлять край шляху суходольськi лiси,
коли гульк!
- Стiй!
Конi пiшли з копита, та гляжу, ватага грабiжникiв здержала всi вози,
далi з лайкою до нас! Чую, хтось iз них кричить:
- Соболi везуть, урра!
Кинулися грабити, мо© мiняйлй й собi. Мiсяць виплив з-пiд хмар, бачу,
на обочi сто©ть ватажок у кире© гiднiй, у шапцi з парчевим верхом, вус
скубле, будьте все те весела iгра, випрямився проти мене, як свiча.
Я зцiпив зуби i пiднiс серце в небо:
- Богородице синевiдська, заступи!
Камiнь, викинений з пращi так тяжко не паде, як я скочив на нього,
згрiб в оберемок i вбив у гортанку нiж по саму рукоять.
Клекiт зчинився, немов в озеро звалився доразу пiдмулений обрив.
Убили нам одного, поранили других, вiзниковi поторощили ребра, ледве чи
вiдiйде, а мене ось як прикрасили... Ще тепер iнодi кров слезить. Весь
набiр розтрясли по шляху i перемiсили з болотом i кров'ю...
Зiтхнув з глибини душi:
- Скiлько горя, скiлько дошкульних, вiд безладдя, утрат! Доки князь
жив, шумовини держалися дна, а тепер? Кого ©м боятися? Княгинi? Своякiв за
горами? Стiй кожний та наслухуй, звiдки мечi вдарять!
Олов'янець глянув посоловiлий вглиб зелено© улицi, звiдки крiзь шум лип
одноманiтно гудiли бджоли.
- Куди не поступити, Словитовi пальцi слiдно... - вiдозвався Держко по
хвилi мовчанки. - Той як вовк тече всюди, де б пiдiйти, обманути,
заграбити, не здержиться й перед рiдною кров'ю, якщо вона йому на
перешкодi. - Чули ви, може, що його дочка-одиниця пропала? Хотiла
вiддаватися проти батьково© волi. Говорить про це весь Галич.
- Не знаю нiчого, як хом'як загрiбся я в оцю хижу, язв ради... - правив
Олов'янець.
- Говорять, Словит пiдступом вiддав ©© Кормильчичу iз-за сво©х
обрахункiв. Зависоко вже Славно пiдлiтав, то зв'язав його з собою.
- При тiй нагодi усi Словитовi прихвостнi погладшали! - мiркував
Коснячко. - Срiблом у чересах поцоркують! Один iз них, путник на Афон,
розчерепив торiк голову старому Iса©, що торгував медом, а другий, досить
сказати, Словитiв чура з ляцького вирiю, Жмиволос...
- А, щоб тебе Обида поняла! - скрикнув нараз Держко i лопотливо
пiднявся з ослона, аж чорний кiт господинi скочив стрiмголов iз високо©
постелi, майнув промiж гостей, щез.
Вулицею йшов боярин червоний, як кат. Вiн зупинився перед старинною
капличкою край монастиря, нишпорив хвилю у калитцi, зачiпленiй об черес
грубим, срiбним кiльцем, виймив звiд-там милостиню i поклав на череп'янiй
жертвеннiй мисочцi бiля нiг нагого святця, Онуфрiя.
- Дешево вiдмолю грiхи! - зареготався Олов'янець, аж Словит, бо це вiн
був, оглянувся здалеку i обвiв пусту дорогу витрiщатими очима.
- Христолюбець, возить попа i церков з собою, але чорта у першiй
почести держить! - глузував Олов'янець. - Та хочби ти й розсiвся, нашi
сторожi розставленi, у замку певнi люде, по боярських житлах нишпорять
нашi босоногi звiдуни... Всюди ©м доступ, ремесла ради! Уся волость обнята
чуйною сiттю, що дрожить вiд найменшого леготу. Закороткi тво© кiгтi,
старий лисе!
- Хтось у хату! - замiтив Держко й похопився пращати, але гостинний
господар не дозволив. Тимчасом пси пiдняли лютий лай. Хтось живо йшов у
хороми.
- Здоров, брате Ганусе! - загукав Олов'янець i припiднявся радiсно
назустрiч людинi в сивiй опанчi ремiсника. - Чей миром ще коло тебе,
старий друзяко?
Гiсть крiпкий, як гарбуз, з одишкою, заговорив пiвголосом:
- Нашi стежi переловили на ©ли©нському урочищи висланцiв Словита i'д
Рюрику, у Ки©в. Мали хартiю писану, а в нiй вказанi мiсця, де сидять
табором Угри, де мiсто береже зброю, а де приладдя ради пожежi. - подане
число залоги, намiчена кожна стежечка у Галич, кожний колодязь, ставник на
розпуттi...
- Глядiть! - хрипко скричав Олов'янець. - Проти династi©, ще й проти
громади! А христопродавцi, Iскарiоти!
- Хартiя у нас, - а висланцi? - продовжав Ганус, - не топтати ©м вже
трави-мурави! Виспiвали все: у Словита полку оружникiв, тихцем
розмiщений по його селах, i з цим вiн пiде проти власних братiв, одесную
князя чорноризця... Так само Путята з Корелич, Дедько, Филип
Шумавинський...
-Що ж далi? Про це ворони плещуть по дорогах!
- Ми вислали людей в Красний Двiр, де Словит, як лис у дебринцi,
прича©вся i ждав. Найшли там многоту збро©, харчiв, всякого во нного
придбання i забрали все до стебелинки разом з господарем. Вiдвiдали i
других, примкнули Кормильчича до якогось часу...
- Що ви! Словит попри нашу хату ходить!
Гiсть вдарив об поли руками:
- Правду казав соцький Момот! Вiн менi клав очi в голову, а я не
порозумiв! О, триклятий, не заяць його перейшов! Та нехай i тiлько ухо з
лiгва покаже, вже я його закутаю! Не буде нiхто знати, йно Бог та я, ще й
свята земля!
Занiмiв... Трепетливий, високий свист пронизав повiтря i над самою
головою Олов'янця вбилося у стiну смертельне залiзце...
- Все одно, що в хатi, що в лiсi... - спокiйно покмiтив Держко. - Аль
Словитова стрiла, братцi?
Палкiший Ганус кричав:
- А скритовбивцi, Перун на вашi голови!
Оперiзався миттю i вибiг.
Улиця була пустiсiнька. Тiлько у сусiдськiм садку безжурно i
виспiвували дiти:
- Гей, воротарю, отвори воротонька!
Тоненький чийсь голосок питав:
- Хто там ворiт кличе?
Йому вiдповiли юрбою:
- Ярi© бджолоньки, як дрiбнi© сльозоньки...
I знову:
- Що нам за дар везете?
Сонце сiдало надвечiр у жовтих туманах, наближалася буря.



XXIV. РОЗПУТТЯ

"Нi про©хать, нi пройти,
Нi через сад перейти..."
(з нар. пiсень)

Степовий досвiт, стулений росами, голубiв понад тирсу, нiчний шепiт
трав западався в туман. Конi стояли без руху, чорну рiзьбу ©х грудей
срiблив мiсяць на вiдлетi. За кiньми торчав дремливо чотиробiк возiв,
отаборених нанiч, закутаних у ковиль.
На возах спали покотом: з-пiд дорожних шерстяниць темнiли голови в
бородах i рамена, як дверi. Хтось там з купцiв снив саме вузьку вуличку в
Царгородi, якою в пiтьмах скрада ться злочинець, радий вирвати повний
солiдiв та вiзантинiв гаманець чужинця... Вже, вже йме купця за горло,
придавить об стiну, втече... Хотiв скрикнути, та голос не дався, купець
прочумав, було, зiтхнув iз полекшею, ляг горiлиць.
А другий лежав з блаженним видом, як дитина заколихана в теплi або
п'яниця над медом з корiнням.
Цьому снилася господа бiля церкви св. Мами, де заходили грубокiстнi,
силою в дуба, глубокозорi старшини русько-варяжських полкiв, якi служили
добровольцями у цiй новiй Нiнiвi. Купець снив, як вони, розпертi тяжко над
чорню столiв, програвають в астрагали сво© десятиденнi заробiтки, щоби
вiдтак переторгувати рукоятки сво©х мечiв, рiзанi в золотi й кривавниках,
за марний харч одно© днини. Царгородськi могоричi смакував ось Вовк
Сiрославич, а певно й його товаришi: дев'ять купцiв-бояр, самих дерзких,
самих хижакiв.
А Юра не спав: глуха нехiть до себе, стид, до якого признатися ста
понад силу, пекли його, i це мiсце душi було, мов тiло одерте зi скiри, на
яке нiхто не кладе скубанки в оливi. Вiн лихословив момент, коли легкою
стопою скочив на об'юченого коня, а ворота батькiвського двора зi скрипом
зле та но© наруги подали всiм вiсть неправдоподiбну, що в саму годину
скрути, у переддень дужань з на©здником Юра кинув свiй край, готов
кочувати легким серцем по дорогах, витертих ласими стопами всяких ловцiв
щастя, шукачiв пригод.
Правда, i тут ждали його несподiванки, загрожувала небезпека вiд лука i
барди косоокого волокити. Половчина, та все це могла бути фантастичне
лихо, тодi коли це в краю - було жорстокий© певником.
Нехай, що вiн мав тiнь оправдання для вчинку, який його, одинця знатно©
сiм'©, вiдносив далеко поза безпосередну грозу хвилини, щоби зберегти рiд
з високими традицiями чести, порядку i матерiяльно© сили. Його серце у
найглибшiй сво©й iстотi з таким обрахунком глухо не погоджувалося i Юра
чув в устах смак зради.
Так, вiдколи опустив мiсто i хату, все що стрiчав по дорозi, будь воно
людина, звiрова, чи дерево покрай курганiв, все глядiло на нього насуплено
i зловiще. Навiть вiтер, i той повернувся неждано i гнав всп'ять обох,
©здця i коня, аж грива заплiталася i кучерi буянiли з хмарами водно.
I тодi з гiркотою спiзнено© застанови Юра зрозумiв, що побут Ясинi в
Ставищах, ©© мовчанка, мимохiть пiрванi зв'язи пособили його рiшенню -
дуже не в пору.
З наглим роздертям серця вiн з'ясував собi аж тепер, що мiж ним а
Ясинею нема вже нiчого спiльного на свiтi. Тiлько одно могло б йому
привернути шану в ©© очах, зв'язати наново, тiльки одно...
Мiж тим це "одно" було немислиме, - не тiлько тепер, у час гибелi
права, промiж клекiт мiжусобиць, але й давнiше, за життя покiйного
владара, торговельна виправа степом без вiддiлу правильного вiйська а то,
бува, i княжого проводу належала до смiливих предпринять. Самому ж, тiльки
з гуртком слуг верстати степ у дорозi домiв, де другу купецьку валку у
поворотi з набором у такiй порi зустрiти зовсiм трудно, - являлося
легкодушне й небезпечне.
Впрочiм у Юри було важне батькове доручення: провiдати, нехай, що за
високу цiну, тайну нового гематiнону, власности славного грецького
золотаря, який вироблював непрозору, скляну масу у величавiй, доси не
бувалiй червонiй красцi, та примiнював ©© до моза©ки i розкiшно© посуди.
Оцi ж вази зi скiфами та фенiкiйсько-грецькими взорами родом з
чорноморських факторiй, продаванi у Галичi на вагу золота, не давали
спокою Коливановичам...
I ще треба було у ткальнях Тессальонiки роздобути i проворно привезти
домiв сувiй злотоглаву найвищого сорта, який вироблювали тiлько для
понтифiкальних iмператорських риз: на темно-багрянiй основi золотi
вiзантiйськi вiрли з вiнками у дзьобах. Обiйти чуйнiсть цiсарського
монополю i перекинути дорогоцiнности через межу держави було завданням,
якого романтичний бiк додавав принади далеким дорогам i снам у росах, з
обличчям проти неба.
Юра згрiб пiдборiддя з русим пухом над губами, пожалiв себе:
- Життя, гомiнкий будень, в Ясинi ж воно вiчне свято. Кожна згортка ©©
струнко© сукнi ся здалеку культом рiчей неледви релiгiйним. В хатi у
Словита разом з червоними гвоздиками на вiкнах цвите пахливий спокiй, вiд
якого, глянеш, каламутна вода хрусталем взялась, а сонце з бiлих стiн не
квапиться за дiброву. Прислуги нiде будьте не видно, але кожна робiтна
пора схоплена завчасу, бо дiм як повна чаша, а чижми Добронiги ходять лиш
по гладкому. Невжеж такий спокiй годен родити грошi, так само як ©х
згрiба в скирти сутолока? Як гонитьба, далекозорiсть, увесь хист старого
Йова Коливановича? Ледве.
Ось треба було виправити Юру в дорогу, - попри нього слуг, дорогий
набiр обiйти, предвидiти все, запора©ти вiд харчiв до лiкiв, вiд постелi
пiд кожну голову до подвiйного одiння i взуття. Правда, дiм гудiв, як
улий, але як все продумано, як завершено без догани!
А прийде осiнь, з сiл, де батько позаводив не сади, - лiси яблуней та
слив, тягнуть валки з податтю, з овочем i треба його якстiй на всякий лад
переробляти для дому i для свiта, а все те обраховано, доцiльно i скоро.
Чи виручила б коли Юрину матiр-дбаху вдумчива Ясиня? Чи стала б з
бойким розказом над ватагою слуг, над казанами, де диму голуба арома, -
як треба невiстцi купцiв? Нi! Вона мрiйниця, озеро в глибинах гiр, де у
полудн бачиш зорi ночi...
Ще думав, як звiдкись нахлинуло питання:
- Чого це у Галичi, вiч-у-вiч з Ясинею цей бiк рiчей нiколи не
зарисовувався так остро i чiтко, як тепер?
Може тому, що Юра належав уже далинi? Довгенько вже пахне риба над
степом, величнi води близько... Днiпровi пороги звиджуються у снах,
веселий гамiв купецьких жертвоприносин на Хортицi причува ться уховi у
звучнiй глушi степу... Повз берегiв Понтiйського моря до Царгороду як
рукою подати!
Сон якраз торкнув злегка повiки юнака, як у тишину впав нагло високий
оклик вартового:
- Каравана!
Що жило, схопилося з мiсць, - мiг же вартовий навiть iз сво©м
яструбиним зором помилятися у сутiнках цих хмар, цих трав... Кожний
допевнився у свойому оружжi, у мечевi, копi© та стрiлах, - уся ватага
заняла оборонне становище внутрi чотиробока. I тодi над голови коней
викотився слiпучий диск сонця.
А там шлях зарудiв вiд здвигу возiв, що повзли одинцем, круглими
поворотами, як здоровий вуж, що вiд ситости перевалю ться з боку на бiк, -
плахти вощанки верх скирт набору слiпо вiдбивали свiт дня, багр сонця i
мана була повна.
Аж через хвилю вiд цих високо навантажених возiв вiддiлили ся фiгури
людей на конях, з сагайдаками верх плiч, у вiстрях списiв iскра, як блиск
грому.
То Юра одушевлено скочив мiж сво©х i скричав:
- Позiр! Вози всп'ять!
Переглянулися, хтось спитав глупо:
- хати далi?
Не вiдповiв, але його серце спiвало:
- Вертати... вертати...
Тiлько тепер вiн прислухався ще раз до голосу парубка бiля возiв i лице
залила жага, гей вогким рядном. Жмиволос! Оба вони, один скритовбивець,
другий втiкач iз загрожено© батькiвщини найшлися як на ©дкий глум поруч
себе... Так, Юра заслужив товариша, такого, як сам! Яке болюче зрiвняння
вартостей!
А керманич каравани у згрiбнiй кожушанцi, розпанаханiй на грудях пiд
дротяною сорочкою, перекидався веселими окликами з Сiрославичем, вони
чествувалися на скору руку осетриною й сикером, рух знявся широкий, гомiн
на весь степ. Белзького це Олександра талан, - персидськi коври, стиракс,
годовабль i корiння! Довелося зимувати на далекому Сходi, вождя каравани
пропасниця била...
А тепер щосил вертають домiв, - лихi вiсти женуть, нi дня, нi ночi
караванi за поспiхом нема!
Юра стояв осторонь сутолоки i слухав чогось промiж запити й вiдповiди,
важив. Лице стемнiло вiд вражiння, вiн згубився сам а собi, як у лiсi. Двi
душi вели у ньому боротьбу, дужалися великим бо м. Сумнiви, гей буря з
покрай свiта, темнiли навкруги. О ваго рiшення, о горе! I вiтхнення i стид
в цю мiнуту оболiклися в дивнi, неледви видимi форми, про якi доси чув iз
казок. Оце пригнали за ним, за зрадником, всемстивi Гарпi© у постати хижих
птиць, з обличчям повноустих красунь i пазурами рисiв, що як мечi рвуть
серце.
Через кiлька хвиль, довгих, як вiчнiсть, знявся новий гамiр побажань, -
каравани пращались, минаючи себе на путi. Юра прокинувся мов вiд сну i
схопився з мiсця у свiдомости безповоротно© утрати. Одно, одиноке слово
проходимцям i вiн знову той сам, що вчера, що все...
I справдi м'язи вiдмовили послуху? Дух стомився розпуттям, охляв?
Слово це одиноке не впало з уст Юри.
Обi валки майже рiвночасно рушили в дброгу. I тут, i там колiсся гнало
промiж соняшнi огнi до сво © далеко© мети.



XXV. НА ХИЛIЙ ДОРОЗI

"Прихилюся я до липоньки,
А липонька не матiнка -
Прихилюся я до явiрка,
А явiрко - не батенько..."
(з нар. пiсень)

Одиноке свiтло у клiти духовника блимнуло ще раз i згасло. Жовта полоса
подвiр'я з лиснючим углом старо© крислато© кирницi накрилася глубокою
тiнню, - з нею пропала з виду й липа, приспана в рум'янiй iмлi, як казка
чи пiсня про зачаровану дiвчину. В проймаючiй мовчанцi пiвнiчно© години
гомiнко сплакав пугач, а тодi вже стало тихо аж до дна ночi.
- Аклане?
З темряви виринув хилий силует Половчина, з трикутником, випаленим на
щоцi, довiчним тавром. З грубою чулiстю Аклан пригортав до грудей
накутаний одежею клунок. Маленька дiточа нiжка, гола, маяла безпомiчно
з-пiд хусти.
- Ось я... - прошепотiв послушно. - Натомилося пахоля, анi щеберне.
Струнку тiнь жiнки, укрито© з головою, з кованою скринькою для
цiнностей у видi п'ятибанно© церковцi на руцi, зiйшла бистро з кам'яних
сходiв. Жiнка вела бiля колiн хлопчика, а цей вередував. Не хотiв нi раз
iз нагрiтого лiгва, з безпеки.
- Ай, коник мiй, я хочу йти з коником, - заплакав пристрасно, впер
п'ятки у пiсок стежки й приостав.
- Не личить князевi говорити пустого, - шепотом стримував Аклан. - Ваш
коник у мене в тайстрi, попо©в травицi i спить.
Пiшли. Фiртка, що вела в сад, подалася з протяжним скрипом, який нiби
розiрвав чи сь життя надво . Листя маслини засвiтило здовж стежок власним
свiтлом, сивим i рясним, як наглий дощ. Яблунi зiтхали: шелесне суха
гилька, птах спищить журливо, iз шкалубини тевкне об землю жук до
безпам'яти упитий сном. Скиба мокра вiд вечiрного дощу пахла з усiх сил.
Вона нiби оксамит всякала шепiт ходи, шум риз.
Княгиня пошпотувалася. В один раз корч терносливу зачiпив бойко рубець
©© заво©, немов останним зусиллям на землi задержував...
Поражена вражiнням сплакала внутрiшними слiзьми. Аклан йшов тепер