Страница:
як ма©ерi, зда ться.
- Ти нерозумний, Богдане. Не зна ш себе цiнити.
- Може, й те правда. Я з мужикiв походжу, мамо, а мужик не все
потрапля на саму найспiднiшу правду.
- Ет, дурницi, Богдане! А вiрменочка що? ©© родичi тобi дуже радi, а й
вона сама... хоч молода.. зда ться, не надумувалась би. Сам призна ш, що
вона добре вихована й дуже гарна.
- Так, мамо; гарна й молода. Але тяжко рiшитися приковувати до себе
молоду iстоту, бiльше дитину, не маючи по правдi з нею нiчого по душi
спiльного.
- Шо тобi з нею за душевнi спiльностi мати? Тим лiпше, що не ма ш.
Вихова ш собi з не© жiнку, яку сам схочеш!
- То сть, ви виховали б собi з не© синову, мамо. Бо я дякую за таке.
Я, як оженюсь, про що, як не раз споминав, сумнiваюся, то волiю вже
готову, виховану жiнку взяти. Я вже не молодий, мамо!
- О, Богдане, ти б i не вимовляв такого. Чи в тебе при тво©х тридцяти й
шiстьох роках хоч одне волоссячко сиве? Чи ти згрубiв, як банковий
урядовець який? Нiчого з того всього... Молодий то й молодий! Мужчина, як
сосна... а вiн про старiсть говорити!
Я усмiхнувся.
- Бо ваш син, мамо. Але, по правдi, ми повиннi бути справедливi, i коли
не вiдчува мо вже самi дуже молодо, то не повиннi того для себе й вiд
других, справдi молодих, вимагати. Без любовi я не хочу женитися, i не
потребую. А силувано© любовi, як би це мусило вийти у ледве чи
вiсiмнадцятилiтньо© вiрменочки на бажання ©© родичiв, бо Богдан Олесь
"солiдна партiя", - я не хочу. Це неморально.
- Це щось модне, Богдане, що ти говориш. Щось, бачу, ти хутко сво©
погляди змiнив. Ще донедавна марив об тiм передi мною - взяти молоденьку
гарну вiрменочку, а тепер змiнив думку.
- Не змiнив, а лиш не рiшився ще й досi, мамо. Менi з вами добре, нащо
псувати гармонiю i спокiй у хатi? Хто зна , яка покажеться з не© газдиня й
синова, а я хочу мiж сво©ми стiнами мати спокiй. Тепер менi не хочеться
боротьбу вести, як колись!
- Як колись! Богдане... - повторила мати гiрко, - неначе я колись не
була за те, щоб ти добре й гiдно оженився... Ти лиш пригадай собi!
Я не обзивався.
Я "пригадав" собi. Якби я був, - говорив я до свого серця, - збудував
сво щастя по свойому серцю, був би його збудував мов на вулканi, стоячи
тим проти матерi - як однiська дитина, котру, як споминав уже, вона
уважала сво ю виключною власнiстю, не застановляючись нiколи над нею, як
над певною цiлiстю... от що!
Мати вмовкла.
Надворi сипалися снiжини чимраз густiше, й незабавки опинилися ми перед
нашим домом. Мати пiшла вперед, а я, замикаючи за собою хвiртку на ключ,
постояв ще надворi й на хвилину вiддихав свiжим повiтрям. Всюди укладався
снiг, i робилося якось мило, а заразом тужно...
* * * _
(Пiзнiше).
Недавно мiж п'ятою а шостою вийшов я з дому, щоб прочитати деякi
часописи, i зайшов до нашого казино. Там побув недовго. Щось не давало
менi супокою. Я пiшов на прохiд i вступив у мiський парк. Вiн був бiлий.
Уже панувала глибока зима. Вулицi в парку, особливо головна й деякi широкi
бiчнi, були старанно попiдмiтуванi. Для мрiйника, як для мене, що бажа
супокою й трохи вдоволення для сво © самiтно© душi, мав вид цих, неначе
прозорих, дерев, надиханих iне м ба й цiлого парку щось вспокоююче... Я
йшов головною але ю й не помiчав, окрiм кiлькох мужчин i дам, iз знайомих
нiкого. Лиш, як менi здавалось, десь далеко проти мене йшли двi стрункi
дами, взявшися iнтимно пiд руки. Одна, здавалося менi, вищого росту й
чим-то в ходi знайома, другу, здавалося, бачив я також уже десь. Я
напружив зiр, а коли тимчасом i вони що раз, то бiльше зближалися до мене,
я пiзнав ©х. Одна була Маня Обринська, а друга - ©© учениця, панна Марiян.
Чи Маня пiзнала мене так само здалека, як я ©©, не знаю, але ми йшли
просто проти себе. Я вбрався в цей холод, який стояв менi до
розпорядимостi, а вона неначе похилила трохи голову набiк. Врештi були ми
вже так близько проти себе, що в мене рука сама здiймалася до
поздоровлення. Я зняв шапку, заглянувши ©й в очi. З тим я вiдразу вiдчув,
що ми не лиш здибались, але й пiзналися. Я, не задержуючися, пiшов далi.
Кiлька хвиль пiзнiше я сiв на часок на лавку. Хотiв ще дивитись на не©,
хоча чимраз бiльше вiддалялася вiд мене. I дивився. Вона не оглядалася.
Справдi, сказав я собi, такi, як вони, оцi Обринськi, не оглядаються за
нiчим - нi мужчини, нi жiнки. А я - мужик, ось сидiв, не мiг побороти в
собi цiкавостi й витрiщався за нею, як iшла. Не надто висока, рiвним
гармонiйним ходом, в темногранатовiм костюмi й такiй шапочцi - обiч сво ©
ученицi, i, розумi ться, десь мене вже й забула. Тут i там позасвiчувано
вже лiхтарi, i я чомусь нараз не без злоби подумав: "Тепер ходить на
прохiд, бо вднину шкоду часу. Вдень да лекцi©! Вчителька! Вчителька". I
те одне слово, котре мо нутро мов iз злоби, що вона не оглянулася,
викинуло з себе, отверезило мене, мов сам голос матерi. Але що мене те
обходить, що вона вчителька й да за грошi лекцi©? Нехай собi да ... I бог
зна чому, ввидiлися менi вслiд за тим в цiй хвилi мо© гарнi й вигiдно
урядженi кiмнати, котрих дверi стояли чи не всi широко створенi, як це я
любив, - i мов вижидали чийогось вступу. А вслiд за тим виринула, мов iз
дна душi, перед мо ю душею молода вiрменочка. Я був невдоволення з себе.
Нащо я ©© тямлю?
Чи люблю я ©©?
Я скривив уста. "Жодно© й нiяко© не люблю". Це сказав я майже сердито
до себе. I, вставши живо, я подався до повороту в сторону, куди
вiддалилися дiвчата.
Годину пiзнiше, повечерявши, зайшов до одно© елегантсько© "ресторацi©",
де сходилась лiпша публiка i де зимою грала звичайно угорська циганська
капела. Сiвши коло окремого столу, я казав собi дати закуску. Не на те,
щоб дiйсно ©сти, а радше, щоб потонути в тiй напiвбожевiльнiй,
напiвупоюючiй музицi. За якийсь час питав я себе: "Чого зайшов я слухати
цю музику? Ця артистична шаленiсть... випливом якихось диких, звуками
переповнених душ оп'яня нас хiба на те, щоб, улягши ©© впливовi,
виконувати прикази самого розторганого чуття. Зайшовши сюди, я, зда ться,
чогось бажав вiд себе. Чого? Я вже тепер не знав. Я не бачив нiкого округ
себе, а лиш чув. Крiм шалiючих розпливаючихся голосiв скрипок, чув я й
зойк цимбалiв. Так. Це вони плакали мiж голосами скрипок, басiв i
мужеського голосу челля. Вони бились, товклись до мого нараз чимось
розболiлого серця .. Мов благали... бажали чогось. Так, цимбали... так...
женiть мене звiдсiля Женiть на бiлу затишну вулицю, шо раз по раз вирина
з-помiж ваших трiпотячих згукiв з глибини душi, разом з одним до пiзньо©
ночi самiтно освiченим венецiанським вiкном! Заженiть аж туди!" Так, через
довший час...
I я не боровся бiльше.
Вставши i мов розлучившися з якоюсь iншою iстотою в собi, я, кинувши
звича м мого батька грубий банкнот мiж циган на стiл, вийшов, оп'янiлий,
на вулицю. Мене обняла тиха, лагiдна зимова нiч i поцiлувала. Чи за те, що
я оставив по звичаю батька грубу нагороду кочуючим артистам без кра©ни, чи
за те, що поборов матiр у собi i звернув кроки в тиху вулицю?
Не знаю.
Я був оп'янiлий, але не п'яний. Я нiколи не п'ю.
Мене обняло холодом i мов отверезило.
Я пiшов у вузьку тиху вулицю.
Менi бажалося невздержимо побачити Нестора. Що вiн робив? Сидiв над
сво©м столом, похилений, i сво©м звича м працював проти пiвночi? Було в
його вiкнi свiтло? Те свiтло, що ввижалось менi тепер частiше, як я хотiв,
а манило до себе - як у святиню з жерцем?
Дiйшов.
Свiтло в його вiкнi, справдi, ще свiтилося, хоч було по одинадцятiй
вночi. А що найкраще, вiн, здавалось, анi хвилини не зчудувався мо©м
приходом.
- Я, чоловiче, просто з цигансько© музики. Вона перемiнила мене в
такого, що, незважаючи на пiзню пору, нi на всi прочi форми, пiгнала туди,
куди серце тягнуло. Прости мою "атаку".
Вiн уомiхнувся. Звернув сво© гарнi, в цiй хвилi з розумово© працi сяючi
очi на мене i, простягнувши руку, пiднявся.
- Це я розумiю! - сказав. - Це я дуже добре розумiю, i тому не пiддаюся
надто часто i©© впливовi.
I майже ущасливлений мо©м таким несподiваним появленням у сво©й хатi,
вiн наче заклопотався, де б мене найвигiд-нiше посадити. Кiмната цього
молодого вченого була не обширна. Шафи з книжками, такi ж два столи пiд
широким вiкном. З одно© сторони кошик з паперовими цвiтами, так що на його
спину неначе схилилось листя, а коло нього велике старомодне крiсло. На
однiй стiнi портрет батька й матерi, а на писемнiм столi невеличка якась
фотографiя, як здавалося менi, його сестри Манi з конем. Остаточно посадив
вiн мене в старомодне крiсло.
- Це в мене першорядне мiсце, - об'ясняв, - i як до мене заходить мама,
щоб, як впевня мене, на мене подивитись, мусить зараз же тут посидiти.
Так i ви, пане Олесь.
- Ви не диву теся, що я, хоча по раз перший, приходжу до вас о порi
духiв i примар?
- Нi. Це найкраща пора, бо душа в нiй найбiльше поширена. Ось я сам,
коли працюю такою пiзньою порою, мов подвiйного знання набираю.
- Уважайте, щоб з вас часом не вийшов укра©нський Све-денборг, що з
духами до розмови допровадив.
- Не бiйтеся. Поки що в мене нема наклону до мiстицизму. Але чому не
скида те шуби?
Тепер я, як перше вiн, усмiхнувся.
- Бо йду зараз далi. Раз я хотiв лиш вас побачити, а друге хотiв би,
що'б ви менi на одне питання вiдповiли. Не дивуйтесь одначе тому, але
мужика так музика настро©ла. I, - додав я, - я не п'яний, Несторе, не
думайте цього. Я нiколи не п'ю. Несторе, хлопче мiй, - спитав я вслiд за
тим, - чи ви ще не любили нiколи? - I поставивши це несподiване питання
свому любимцевi... я сягнув за капелюхом.
- Люблю, - вiдповiв вiн, усмiхаючись одним кутиком уст, не дивуючися
тому питанню.
- То ходи!
- Куди?
- На часок на циганську музику.
- Не можу, - вiдповiв вiн поважно i вказав на розгорненi папери на
писемнiм столi.
- Кинь i ходи! - приказував я. Вiн похитав головою.
- Ходи, Несторе, бо Богдан Олесь, мужик, винесе на руках... як
колись... - i не доказавши, я урвав. - Ходи!
Вiн усмiхнувся, не опирався бiльше й одягнувся, а надворi перед хатою
станув.
- Чого сто©ш? - питав я.
- Я люблю от такий зимовий кра вид i спокiй, пане Олесь... - обiзвався
вiн.
- Не пане Олесь, Несторе, а "Богдане"... - поправив я його. - Затям це
собi, хлопче! - з тими словами я подав йому руку. Вiн стиснув ©© мовчки i
все не рушався з мiсця.
- Що ж, чоловiче? - почав я. - Ти поет чи маляр, що потонув у кра видi
бiло© зимово© ночi?..
- Може й був би першим, якби не бюрократична та пригнiтаюча праця,
котрiй пiдписався я вже сво ю кров'ю й котра взяла мене в полон, -
обiзвався вiн. - Та зрештою якось-то буде... - додав, мов потiшаючи себе.
- А зиму, чи радше ©© бiлiсть, що все оповива мрiйною якоюсь поезi ю, я й
сестра моя Маня над усе любимо. Властиво... - тягнув i нiби завагався,
побачивши себе проти то© тако© бiло© зимово© ночi, - не повинен був я нинi
вже виходити, бо маю ще до одно© завтрашньо© поважно© розправи
приготуватись. А тепер буде вже коло дванадцято©. Далеко не пiду, Богдане.
- Далеко - нi, мiй хлопче, лиш на часок послухати циганських майстрiв
музики. Це розiрве тебе трохи. Менi хочеться побачити тебе таким, яким
прийшов я до тебе - "широким".
- Менi не треба розривки, - вiдповiв вiн. - Поважна праця, що вимага
всю увагу, всю концентрацiю iстоти, не дозволя цього. Я не пiду, -
вiдповiв вiн твердо, мов хто iнший вiдповiв з його уст. - Не можу
роздразняти себе.
- Та ходи так, на прохiд за мiсто трохи...
- Нi; ходiм до парку, Богдане. Маня нинi там була й казала, що там уже
чудово. Була перший раз се© зими. А я вже два тижнi, як туди не заходив.
Не мав часу.
- Вона справдi була. Я ©© бачив... - обiзвавсь я. - Я був уже нинi раз
у парку... А твоя сестра, зда ться, не багато змiнилася.
- Я не знаю, - вiдповiв вiн. - Це ви... це ти лiпше будеш знати. Треба
з нею поговорити. Я обминув його послiдн слово.
- Чи ти любиш ту, що з нею ходила, ученицю ©©? - спитав я нараз, мов
злетiв на нього хижун.
- Нi. Другу. Доньку урядовця одного банку.
- Добра партiя, хлопче?
- Не знаю. Зда ться, як для кого. Але... - додав, - я не матерiалiст,
Богдане, i я полюбив ©© не для "женячки", а тому що ©© iстота наскрiзь
прив'язала мене до себе. Я ©© вже чотири роки тайком люблю.
- Ну, але чей же поберетесь обо ?.. - закинув я.
- Зда ться, - сказав вiн. - Але поки що я не говорив ©й про свою любов,
хоча вона мусить це вiдчувати. Мене ще щось здержу говорити ©й про сво
почування. Ще скажу. Маю ще час. Але ось... - додав, нiби перериваючи
вмисне розмову, - який чудовий цей парк у бiлостi й iнею ясною нiччю.
Шкода, що тепер Манi нема...
- Пiди коли з нею вночi сюди, вiн також "бiла мрiя".
- Справдi, як бiла мрiя, Богдане. Це гарне порiвняння. В менi будить
така "бiла мрiя", - говорив пiвголосом, мов тайком, - якусь предивну туру,
якби будилась ще одна душа, що не ма нiчого спiльного з тою тверезою, що
керу нами в матерiалiстичнiй буденщинi, в яснiй добi, а якась тонша,
краща. Ет... - i махнув рукою. - Але ходiм, Богдане... - додав. - Перейдiм
скоро цю алею й вертаймо. Завтрашня розправа неабияка, трудна.
- Про грошi?
- Так. Звичайно.
- Для правительства? - В мо©м голосi пробринiла мимоволi струна легко©
iронi©, а вiн уже вiдчув, прокинувся.
- Для правительства, Богдане. Що ж, я правительствений. I ти
правительствений.
- Так... - вiдповiв я спокiйно.
- Чи ошукувати нам правительство?
- Чи я це казав, хлопче?
- Тво© уста - нi, але iнтонацiя голосу твого. I ту iнтонацiю я часто
стрiчаю; вона звернена до мене особисто. Але нехай... Кожна праця наша
повинна бути виконана совiсно й чесно, i ми повиннi за нашим фахом
слiдити, будь вiн взнеслий, проза©чний чи фантастичний так само, а не лиш
по половинi вiддавати ©й сво© сили. Так бодай я розумiю свiй обов'язок.
- Ти застрого ставишся сам до себе.
- Нi. Мене лиш не вдоволя витворювання половини.
- Справдi. Ти пуска ш нурка у всьому, до чого б не забирався,
дрiбнiшого чи бiльшого.
- Такий уже я, Богдане, - вiдповiв поважно i замовк.
По довгiй хвилi, пiд час котро© ми йшли оба мовчки, з очима, зверненими
в бiлу нiч i далечину, зiткану з мiсячним свiтлом, а душами - в нутра
сво©, я перебив нараз мовчанку:
- Хлопче!
- Що, Богдане?
- Я твiй товариш. Щирiшого не будеш мати! Говори менi про не©, - просив
я.
- Не вмiю сам, - вiдповiв повздержано. - Питай.
- Передусiм, яких вона родичiв?
- Iнтелiгентних; а ©© дiд i бабка ще живуть. Також iнтелiгентнi.
- Значить, iнтелiгенцiя не "з першо© руки", як у "мужикiв...
iнтелiгентiв"... Iншими словами - не з низин.
- Нi, - вiдповiв вiн коротко.
- Гарна?
- Гармонiйна. З подовгуватими очима краски моря й чорним кучерявим
волоссям. Краска лиця цигансько-блiдава. Уста грубим червоним пензлем
намальованi, зуби також циганськi. Така.
- Така. М'яко© вдачi?
Вiн не вiдповiв зараз i аж по хвилi сказав:
- Може, але хто це може знати. - А вiдтак додав спiшно: - Нi. Але зате
iнша Рiзна Така, що мусиш ©© любити. Бодай мо "я" мусить ©© любити. Мiж
iншим i елегантна. I хоча мо© товаришi й бiльший загал наших молодих людей
обсмiва так званий "добрий тон i форми" i добре виховання вважають за
глупiсть i ограниченiсть або бодай за плащ, котрим, кажуть, покриваються
глупота й убожество думок, - по-мо му одначе те все-таки ма свою силу i
вплив. Вона дуже вiдрiзня ться вiд сво©х ровесниць. Може бути, я маю для
не© iншi, окремi очi. Та ломимо того зда ться менi, що вона ма культуру i
в серцi, а по-мо му це дуже гарна й важна рiч. Ближче про не© скажу:
говорить бистро, виража ться якнайкраще, скоро, наче кида камiнцями. Я
часто не можу ©© здогонити, так скоро дума . Але як здогоню, то люблю
заганяти в кут. З вдачi недовiрчива i ма наклiн над усiм глумитися.
Колись тут я ©й сказав: "Ваше недовiр'я до людей - це ваше нещастя". Вона
поглянула на мене сво©ми "морськими очима", в котрих миттю заблисли
сльози, i вiдповiла: "Так воно i . Але що вас те обходить? Пождiть, то й
перекона тесь, чому я така". З нею чудово говориться. Свобiдно, широко, а,
проте, якось iнакше, як з звичайними. Я кажу - "з звичайними", бо такими
зда ться менi загал наших дiвчат. Вiд не© не тхне тим духом, котрий
заздалегiдь заповiда : "можеш мене дiстати, як залюбимось". Нi. Вона не
каже: "бери мене". Вона якась чудна...
- А любить тебе також?
Нестор, як недавно, не вiдповiв зараз, а як менi здавалось,
усмiхаючись, сказав:
- Зда ться. - А по недовгiй хвилi мовчання спитав тепло: - А ви... а...
ти не оженишся вже нiколи, Богдане?
- Я вже не молодий, хлопче, - вiдповiв я. Вiн розсмiявся.
- Та не такий ще старий, щоб уже про женячку не думати. Я вiдповiв:
- Та воно правда, що так. Iнодi й думаю, а радше сказати - мрiю про те
"женитися", i то оженитись iдеально. Вiдповiдно до мо © душi й
становиська. Заложити собi домiвство по душi, а вiдтак зачинитися.
- Перед ким? - запитав вiн.
- Перед цiкавими й грубостями.
- I чому? - спитав вiн знов.
- Нащо там публiки? Щоб профанувала? От така моя мрiя. Чудова хата для
себе самого. Це моя мрiя. Не дума ш?
- Справдi. А ще до того мати в нiй свою матiр i сестру, так як я. Це ще
краще. Тепер, коли ©© ще мiж нами нема , заходить до мене моя сестра й ми
говоримо про рiзне. Про поважне, глибоке, сво й чуже i т. iн. А часом i
про не!, i самi дрiбнi, нiжнi, незначнi речi, про котрi говоримо, i в них
вона чи не все вплуту ться, нiби сама всову ться без нашого вiдому.
I сказавши це, вiн умовк. А я, запаливши папiроску, по довгiй хвилi
мовчання перебив тишину питанням:
- Що твоя сестра дума ?
- Про що, Богдане?
- Про життя... i себе.
- Я мусив би багато дечого порушувати, чого не хотiв би нинi зробити, -
вiдповiв вiн. - Зрештою, поговори колись з нею сам. Вона буде тепер
частiше заходити в город, бо ©© колишня учениця, панна Iрина Марiян,
кузинка мо © "музи", як зву я ©© в себе, збира ескiзи з зимових
ландшафтiв i, на просьбу родичiв, вона супроводжу ©©.
I сказавши це, вiн не говорив бiльше, потонув думками, очевидно, чи не
в задуму завтрашньо© сво © розправи, й завернув в околицю свого мешкання.
Я подався мовчки за ним i собi потонув у думках. Пощо вiн менi сказав, що
вона буде частiше в парку? Чи знав про антипатi© мо © матерi до не©? Чи
сказав зумисне, щоб колишнiй поклонник зблизився наново до його сестри?
Але... нi, нi, вiн цього не сказав, вiн - нi. В нього кожна думка чиста,
пряма. А може, вiн i не зна про все, що мiж нами грало, i як ми
розiйшлись? По недовгiм ходi, пiд час якого зупинились ми остаточно
бесiдою про його працi, життя й будучину, знайшлись ми на вузькiй вулицi
коло його хати. З усiх вiкон визирала темiнь i мовчання. Глибоке, тихе
мовчання, що говорило про сон.
Стиснувши собi по щиростi руки, ми розiйшлись. Я - щоб увiйти в свою
гарну теплу хату. Вiн - щоб, освiжившися, хоч ще з "годинку" бодай
освiтити наново сво вiкно, поглибитись у працi.
* * * _
Вiд часу до часу ми стрiча мось. Раз у мiстi або знов у парку й мина мо
мовчки попри себе. Ще анi разу не приходило до того, щоб могли ми
заговорити до себе. Само© ©© я ще не здибав. Все йде з ними, i так усi три
становлять собi обопiльно якогось роду охорону. Вона поважна, майже надто
поважна. "Муза" найменше цiкавить мене, хоча, щоправда, ©© очi, - це очi
водяно© русалки, як поезiя ©х малю , отiненi чорними вiями, а сама з лиця
циганка. Одначе хоча на перший погляд i найкраща - мене найменше займа .
Чому не подоба ться йому учениця його сестри, та грацiозна Iрина Марiян?
Повинна б йому, може, ближче стояти, як якась там циганка з зеленими очима
й змi©ними рухами. Дивуюсь, що якраз такiй мiмознiй вдачi, як його, не
страшно вiд то© дiвчини.
- Чи твоя муза не задирлива? - спитав я його якраз передучора, коли ми
стрiнулись, мов по змовi, знов у парку й мiж iншим заговорили й про не©.
- Нi. Зрештою, хоча б i так, то зi мною нiколи не можна сперечатися.
I сказавши це, вiн поглянув на мене й усмiхнувся. В тiй хвилi пригадав
менi так живо свою матiр, що я зрозумiв його. Про не©, як пригадав я собi,
також говорено, що вона нiколи не вмiла сперечатись i гнiватись, а всi
нерiвностi, якi приводила буденщина з собою, вигладжувала добротою й
гармонiйною вдачею сво ю. Вiн, очевидно, був ©© вдачi.
- Ти не говориш багато про не©, Несторе, але тим глибше мусить бути
твоя любов до не©.
- Справдi, - вiдповiв вiн. - Вона та скрипка, на котрiй натягнули боги
струни мо © душi, i вона вигра тепер пiсню мо © долi.
- Освiдчись ©й, щоб був певний ©©.
- Не можу тепер, - вiдповiв вiн i поглянув якимось довгим поглядом у
далечiнь.
- Чому нi?
- Маю почуття, що я ще не дiйшов у дечiм з нею до кiнця i що мушу
переждати. Зрештою, ©© родичi й не хочуть дати ©© замiж, поки не мине ©й
двадцять рокiв. I ще роблять собi надi© на доцента I. П.
Я здвигнув плечима.
- Що ж. Ти гада ш, що сто©ш поза доцентом?
- Нi, Богдане. Хоча я й не хочу тим сказати, що вiн сто©ть поза мною.
його й .мiй завiд - це припадковi речi. Думаю, що вона сама повинна
судити, i то осудити нас, передусiм почавши з внутрiшнього чоловiка. Це
раз. А по-друге, крiм того, передi мною гора поважно© працi, мов тунель,
через котрий мушу до не© добитись. Тому, i з деяких ще iнших причин,
здержуюсь я з заявлениям сво © любовi й освiдченням. Але ви, Богдане... ви
для мене загадка, - звернув нараз на iншу точку.
Я здвигнув плечима.
- Кожний ма сво сонце, Несторе. Одному прокида ться воно в нiч,
другому оста свiтлом до кiнця його життя.
- А менi зда ться, Богдане, що ти дрожиш про свою особисту свободу... -
сказав вiн. - Я однак уявляю собi, що якраз ти мусиш бути прегарною
людиною, iменно коли виступа ш з себе в любовi й працi.
- Яз мужицького роду, - вiдповiв я сухо, - хоча по матерi я
попiвського, Несторе. Дикун i культурний заразом. Меяi треба багато
прощати. Я давав би сво©й жiнцi багато до дiла... Тому не легко менi
одружитись i, мабуть, уже так останусь. Зрештою, в мене мати... - i в тим
урвавши, я замовк.
- Шкода, Богдане, - закинув вiн i, як я, вмовк. А по хвилi, мов
ясновидець, додав: - Ти оженишся. Ти молодий! Я усмiхнувся з вiдтiнком
гiркостi.
- Зда ться, в цьому ти помиля шся, Несторе. Я був молодий, але саме
тодi мусив я в собi свою молодiсть i зворушення, якi приводила вона з
собою, задавлювати. Тепер ледве чи .мiг би я знов подiбно почувати. Хоча я
не таю того, це вчинило б мене щасливим, i я анi на хвилину не соромився
би того почуття.
* * * _
Хата моя гарна, тиха, а все-таки, коли iнодi згадаю минувшiсть, збира
мене туга й бажання перенести щось з минувшостi в оцю теперiшню свою хату.
Кожним разом, як бачуся з Нестором, а це трапля ться тепер чимраз
частiше, я мов буджуся з якогось стану, в котрий я нiби засудив себе сам,
а не маю сили з нього видобутися. Вчора зайшов я до театру купити собi
бiлет на Гергарта Гауптмана "Затоплений дзвiн" i застав уже бiля каси
чималий гурт. Я, високорослий, i станувши поза перший гурток, - жду. Знаю,
незадовго прийде черга й на мене. .Ждучи, чув я, як за хвилину
прибiльшився позад мене новий гурток. Я оглянувся. За мною стиснулось
кiлька молодих мужчин, пань i дiвчат, а мiж ними побачив я нараз
несподiвано ©©. Вона також тут ждала.
Нашi очi стрiнулись i нiби в ту саму мить мов сховались у себе. Вона,
змiшана, подалась вiдступити, нiби усунутись з мо©х очей, але я замiсть
того простягнув до не© (не вiдвертаючися навiть цiлком вiд каси) спокiйно
руку й сказав:
- Позвольте, панi, я вам вiзьму бiлет. Як бачите, сьогоднi знов натиск.
Змучитесь довгим стоянням.
I говорячи це, я держав усе ще простягнену руку до не©. Вона хвилину,
як бачив я, вагалась, боролась, а остаточно витягнула з муфа[39]
портмонетку. I на хвилину малу, мов дрiбна, дрижача з переполоху пташка,
спочила ©© мала, в рукавичку одiта рука в мо©й правiй.
- Прошу ложу, як можливо, з лiво© сторони, - промовили ©© уста. I
сказавши це, вона при тих словах знов сховала очi. Я вiдвернувся вiд не©
до каси.
По кiлькох хвилинах я стояв коло не© й передавав бiлет.
- Це не для мене, - мов оправдувалась, неначеб ми щойно вчора
розiйшлись, i мiж нами не було "забуття" й "розлуки", чи не навiки.
- Нiчого, - сказав я, усмiхаючись, а в душi радуючись глибоким
рум'янцем, що покрив так нагло ©© лице, це, як бачив я тепер зблизька,
майже нiчим не змiнене лице.
- Дякую, - сказала вона, засуваючи спiшно в свiй зарукавник бiлет, i
вклоняючись менi, повна поваги, обернулася до вiдходу.
Я прилучився до не©.
- Не так, панно Маню! - задержав я ©©, зсуваючи без вагання ©© малу
руку лагiдно з клямки тяжких скляних входових дверей. - Так я не хочу з
вами розiйтись. Чи за свою ввiчливiсть не заслужив я вiд вас бiльше, крiм
одного слова подяки? - спитав я.
Вона поглянула на мене дивними сво©ми молодими очима, й ©© уста мов не
могли розтулитись на слово.
- Як там, панно Маню? - налягав я, схиляючись над нею. - Чи колишнiй
знайомий ваш Богдан Олесь затерся цiлком у пам'ятi Манi Обринсько©?
Вона дивилась хвилину безпомiчними очима на мене, а врештi обiзвалася:
- Ви жарту те, ласкавий пане. Маня Обринська Богдана Олеся не забула,
але настiльки в житт вiй школi вирозумiла, щоб знати доволi, що не все з
минувшини переноситься й на будуче! - I кланяючися поважно, отворила з
напруженням тяжкi склянi входовi дверi, котрi в тiй же самiй хвилi,
вириваючись з ©© рук, зачинились назад, вимагаючи бiльшо© сиди, як ©©. Я,
отворивши ©х без слова, придержав ©х за нею так довго, поки не вийшла.
Надворi бачив я, що на не© ждав екiпаж, очевидно панства Марiянiв, i в нiм
сидiла ©© колишня учениця з матiр'ю й вижидала ©©.
Отже, все ще та сама. Трохи, як зда ться, притомлена життям,
освiдомлена бiльше буденщиною, але зрештою чи не все та сама.
Вона "не переносить минувшiсть у будуче!" сказала. Значить, я - вже не
той для не© тепер, що колись. Га, очевидно! Прецiнь лиш що не сказала,
iнтонацi ю голосу не сказала:
"Ви, пане Олесь, не могли в нiчiм змiнитись, ваша мати також - нi. До
того ви вищий урядовець, а я Маня Обринська", i пiшла.
Маня Обринська!
Я понизився. Вiдчуваю ясно й виразно, що глупо понизився. Хоч би на
хвилину вiдчула вона, що зробила менi собою прикрiсть, хоч би на хвилину!
Але де! Одначе я ще ©© десь колись на хвилину подиблю. Ще колись я
дiткнусь, захоплю ту душу, що мов за залiзнi дверi зачинилася, - i не
дба . Ще колись вони вiдчиняться.
* * * _
Май - весна.
Мати вибира ться чи не на цiле лiто в давню батькiвщину, в гори в К.,
щоб освiжитись свiжим повiтрям, поглянути власними очима знов на батьковий
грiб i зайнятись на час "газдiвством" в давнiй хатi. Тiтка, що там живе
- Ти нерозумний, Богдане. Не зна ш себе цiнити.
- Може, й те правда. Я з мужикiв походжу, мамо, а мужик не все
потрапля на саму найспiднiшу правду.
- Ет, дурницi, Богдане! А вiрменочка що? ©© родичi тобi дуже радi, а й
вона сама... хоч молода.. зда ться, не надумувалась би. Сам призна ш, що
вона добре вихована й дуже гарна.
- Так, мамо; гарна й молода. Але тяжко рiшитися приковувати до себе
молоду iстоту, бiльше дитину, не маючи по правдi з нею нiчого по душi
спiльного.
- Шо тобi з нею за душевнi спiльностi мати? Тим лiпше, що не ма ш.
Вихова ш собi з не© жiнку, яку сам схочеш!
- То сть, ви виховали б собi з не© синову, мамо. Бо я дякую за таке.
Я, як оженюсь, про що, як не раз споминав, сумнiваюся, то волiю вже
готову, виховану жiнку взяти. Я вже не молодий, мамо!
- О, Богдане, ти б i не вимовляв такого. Чи в тебе при тво©х тридцяти й
шiстьох роках хоч одне волоссячко сиве? Чи ти згрубiв, як банковий
урядовець який? Нiчого з того всього... Молодий то й молодий! Мужчина, як
сосна... а вiн про старiсть говорити!
Я усмiхнувся.
- Бо ваш син, мамо. Але, по правдi, ми повиннi бути справедливi, i коли
не вiдчува мо вже самi дуже молодо, то не повиннi того для себе й вiд
других, справдi молодих, вимагати. Без любовi я не хочу женитися, i не
потребую. А силувано© любовi, як би це мусило вийти у ледве чи
вiсiмнадцятилiтньо© вiрменочки на бажання ©© родичiв, бо Богдан Олесь
"солiдна партiя", - я не хочу. Це неморально.
- Це щось модне, Богдане, що ти говориш. Щось, бачу, ти хутко сво©
погляди змiнив. Ще донедавна марив об тiм передi мною - взяти молоденьку
гарну вiрменочку, а тепер змiнив думку.
- Не змiнив, а лиш не рiшився ще й досi, мамо. Менi з вами добре, нащо
псувати гармонiю i спокiй у хатi? Хто зна , яка покажеться з не© газдиня й
синова, а я хочу мiж сво©ми стiнами мати спокiй. Тепер менi не хочеться
боротьбу вести, як колись!
- Як колись! Богдане... - повторила мати гiрко, - неначе я колись не
була за те, щоб ти добре й гiдно оженився... Ти лиш пригадай собi!
Я не обзивався.
Я "пригадав" собi. Якби я був, - говорив я до свого серця, - збудував
сво щастя по свойому серцю, був би його збудував мов на вулканi, стоячи
тим проти матерi - як однiська дитина, котру, як споминав уже, вона
уважала сво ю виключною власнiстю, не застановляючись нiколи над нею, як
над певною цiлiстю... от що!
Мати вмовкла.
Надворi сипалися снiжини чимраз густiше, й незабавки опинилися ми перед
нашим домом. Мати пiшла вперед, а я, замикаючи за собою хвiртку на ключ,
постояв ще надворi й на хвилину вiддихав свiжим повiтрям. Всюди укладався
снiг, i робилося якось мило, а заразом тужно...
* * * _
(Пiзнiше).
Недавно мiж п'ятою а шостою вийшов я з дому, щоб прочитати деякi
часописи, i зайшов до нашого казино. Там побув недовго. Щось не давало
менi супокою. Я пiшов на прохiд i вступив у мiський парк. Вiн був бiлий.
Уже панувала глибока зима. Вулицi в парку, особливо головна й деякi широкi
бiчнi, були старанно попiдмiтуванi. Для мрiйника, як для мене, що бажа
супокою й трохи вдоволення для сво © самiтно© душi, мав вид цих, неначе
прозорих, дерев, надиханих iне м ба й цiлого парку щось вспокоююче... Я
йшов головною але ю й не помiчав, окрiм кiлькох мужчин i дам, iз знайомих
нiкого. Лиш, як менi здавалось, десь далеко проти мене йшли двi стрункi
дами, взявшися iнтимно пiд руки. Одна, здавалося менi, вищого росту й
чим-то в ходi знайома, другу, здавалося, бачив я також уже десь. Я
напружив зiр, а коли тимчасом i вони що раз, то бiльше зближалися до мене,
я пiзнав ©х. Одна була Маня Обринська, а друга - ©© учениця, панна Марiян.
Чи Маня пiзнала мене так само здалека, як я ©©, не знаю, але ми йшли
просто проти себе. Я вбрався в цей холод, який стояв менi до
розпорядимостi, а вона неначе похилила трохи голову набiк. Врештi були ми
вже так близько проти себе, що в мене рука сама здiймалася до
поздоровлення. Я зняв шапку, заглянувши ©й в очi. З тим я вiдразу вiдчув,
що ми не лиш здибались, але й пiзналися. Я, не задержуючися, пiшов далi.
Кiлька хвиль пiзнiше я сiв на часок на лавку. Хотiв ще дивитись на не©,
хоча чимраз бiльше вiддалялася вiд мене. I дивився. Вона не оглядалася.
Справдi, сказав я собi, такi, як вони, оцi Обринськi, не оглядаються за
нiчим - нi мужчини, нi жiнки. А я - мужик, ось сидiв, не мiг побороти в
собi цiкавостi й витрiщався за нею, як iшла. Не надто висока, рiвним
гармонiйним ходом, в темногранатовiм костюмi й такiй шапочцi - обiч сво ©
ученицi, i, розумi ться, десь мене вже й забула. Тут i там позасвiчувано
вже лiхтарi, i я чомусь нараз не без злоби подумав: "Тепер ходить на
прохiд, бо вднину шкоду часу. Вдень да лекцi©! Вчителька! Вчителька". I
те одне слово, котре мо нутро мов iз злоби, що вона не оглянулася,
викинуло з себе, отверезило мене, мов сам голос матерi. Але що мене те
обходить, що вона вчителька й да за грошi лекцi©? Нехай собi да ... I бог
зна чому, ввидiлися менi вслiд за тим в цiй хвилi мо© гарнi й вигiдно
урядженi кiмнати, котрих дверi стояли чи не всi широко створенi, як це я
любив, - i мов вижидали чийогось вступу. А вслiд за тим виринула, мов iз
дна душi, перед мо ю душею молода вiрменочка. Я був невдоволення з себе.
Нащо я ©© тямлю?
Чи люблю я ©©?
Я скривив уста. "Жодно© й нiяко© не люблю". Це сказав я майже сердито
до себе. I, вставши живо, я подався до повороту в сторону, куди
вiддалилися дiвчата.
Годину пiзнiше, повечерявши, зайшов до одно© елегантсько© "ресторацi©",
де сходилась лiпша публiка i де зимою грала звичайно угорська циганська
капела. Сiвши коло окремого столу, я казав собi дати закуску. Не на те,
щоб дiйсно ©сти, а радше, щоб потонути в тiй напiвбожевiльнiй,
напiвупоюючiй музицi. За якийсь час питав я себе: "Чого зайшов я слухати
цю музику? Ця артистична шаленiсть... випливом якихось диких, звуками
переповнених душ оп'яня нас хiба на те, щоб, улягши ©© впливовi,
виконувати прикази самого розторганого чуття. Зайшовши сюди, я, зда ться,
чогось бажав вiд себе. Чого? Я вже тепер не знав. Я не бачив нiкого округ
себе, а лиш чув. Крiм шалiючих розпливаючихся голосiв скрипок, чув я й
зойк цимбалiв. Так. Це вони плакали мiж голосами скрипок, басiв i
мужеського голосу челля. Вони бились, товклись до мого нараз чимось
розболiлого серця .. Мов благали... бажали чогось. Так, цимбали... так...
женiть мене звiдсiля Женiть на бiлу затишну вулицю, шо раз по раз вирина
з-помiж ваших трiпотячих згукiв з глибини душi, разом з одним до пiзньо©
ночi самiтно освiченим венецiанським вiкном! Заженiть аж туди!" Так, через
довший час...
I я не боровся бiльше.
Вставши i мов розлучившися з якоюсь iншою iстотою в собi, я, кинувши
звича м мого батька грубий банкнот мiж циган на стiл, вийшов, оп'янiлий,
на вулицю. Мене обняла тиха, лагiдна зимова нiч i поцiлувала. Чи за те, що
я оставив по звичаю батька грубу нагороду кочуючим артистам без кра©ни, чи
за те, що поборов матiр у собi i звернув кроки в тиху вулицю?
Не знаю.
Я був оп'янiлий, але не п'яний. Я нiколи не п'ю.
Мене обняло холодом i мов отверезило.
Я пiшов у вузьку тиху вулицю.
Менi бажалося невздержимо побачити Нестора. Що вiн робив? Сидiв над
сво©м столом, похилений, i сво©м звича м працював проти пiвночi? Було в
його вiкнi свiтло? Те свiтло, що ввижалось менi тепер частiше, як я хотiв,
а манило до себе - як у святиню з жерцем?
Дiйшов.
Свiтло в його вiкнi, справдi, ще свiтилося, хоч було по одинадцятiй
вночi. А що найкраще, вiн, здавалось, анi хвилини не зчудувався мо©м
приходом.
- Я, чоловiче, просто з цигансько© музики. Вона перемiнила мене в
такого, що, незважаючи на пiзню пору, нi на всi прочi форми, пiгнала туди,
куди серце тягнуло. Прости мою "атаку".
Вiн уомiхнувся. Звернув сво© гарнi, в цiй хвилi з розумово© працi сяючi
очi на мене i, простягнувши руку, пiднявся.
- Це я розумiю! - сказав. - Це я дуже добре розумiю, i тому не пiддаюся
надто часто i©© впливовi.
I майже ущасливлений мо©м таким несподiваним появленням у сво©й хатi,
вiн наче заклопотався, де б мене найвигiд-нiше посадити. Кiмната цього
молодого вченого була не обширна. Шафи з книжками, такi ж два столи пiд
широким вiкном. З одно© сторони кошик з паперовими цвiтами, так що на його
спину неначе схилилось листя, а коло нього велике старомодне крiсло. На
однiй стiнi портрет батька й матерi, а на писемнiм столi невеличка якась
фотографiя, як здавалося менi, його сестри Манi з конем. Остаточно посадив
вiн мене в старомодне крiсло.
- Це в мене першорядне мiсце, - об'ясняв, - i як до мене заходить мама,
щоб, як впевня мене, на мене подивитись, мусить зараз же тут посидiти.
Так i ви, пане Олесь.
- Ви не диву теся, що я, хоча по раз перший, приходжу до вас о порi
духiв i примар?
- Нi. Це найкраща пора, бо душа в нiй найбiльше поширена. Ось я сам,
коли працюю такою пiзньою порою, мов подвiйного знання набираю.
- Уважайте, щоб з вас часом не вийшов укра©нський Све-денборг, що з
духами до розмови допровадив.
- Не бiйтеся. Поки що в мене нема наклону до мiстицизму. Але чому не
скида те шуби?
Тепер я, як перше вiн, усмiхнувся.
- Бо йду зараз далi. Раз я хотiв лиш вас побачити, а друге хотiв би,
що'б ви менi на одне питання вiдповiли. Не дивуйтесь одначе тому, але
мужика так музика настро©ла. I, - додав я, - я не п'яний, Несторе, не
думайте цього. Я нiколи не п'ю. Несторе, хлопче мiй, - спитав я вслiд за
тим, - чи ви ще не любили нiколи? - I поставивши це несподiване питання
свому любимцевi... я сягнув за капелюхом.
- Люблю, - вiдповiв вiн, усмiхаючись одним кутиком уст, не дивуючися
тому питанню.
- То ходи!
- Куди?
- На часок на циганську музику.
- Не можу, - вiдповiв вiн поважно i вказав на розгорненi папери на
писемнiм столi.
- Кинь i ходи! - приказував я. Вiн похитав головою.
- Ходи, Несторе, бо Богдан Олесь, мужик, винесе на руках... як
колись... - i не доказавши, я урвав. - Ходи!
Вiн усмiхнувся, не опирався бiльше й одягнувся, а надворi перед хатою
станув.
- Чого сто©ш? - питав я.
- Я люблю от такий зимовий кра вид i спокiй, пане Олесь... - обiзвався
вiн.
- Не пане Олесь, Несторе, а "Богдане"... - поправив я його. - Затям це
собi, хлопче! - з тими словами я подав йому руку. Вiн стиснув ©© мовчки i
все не рушався з мiсця.
- Що ж, чоловiче? - почав я. - Ти поет чи маляр, що потонув у кра видi
бiло© зимово© ночi?..
- Може й був би першим, якби не бюрократична та пригнiтаюча праця,
котрiй пiдписався я вже сво ю кров'ю й котра взяла мене в полон, -
обiзвався вiн. - Та зрештою якось-то буде... - додав, мов потiшаючи себе.
- А зиму, чи радше ©© бiлiсть, що все оповива мрiйною якоюсь поезi ю, я й
сестра моя Маня над усе любимо. Властиво... - тягнув i нiби завагався,
побачивши себе проти то© тако© бiло© зимово© ночi, - не повинен був я нинi
вже виходити, бо маю ще до одно© завтрашньо© поважно© розправи
приготуватись. А тепер буде вже коло дванадцято©. Далеко не пiду, Богдане.
- Далеко - нi, мiй хлопче, лиш на часок послухати циганських майстрiв
музики. Це розiрве тебе трохи. Менi хочеться побачити тебе таким, яким
прийшов я до тебе - "широким".
- Менi не треба розривки, - вiдповiв вiн. - Поважна праця, що вимага
всю увагу, всю концентрацiю iстоти, не дозволя цього. Я не пiду, -
вiдповiв вiн твердо, мов хто iнший вiдповiв з його уст. - Не можу
роздразняти себе.
- Та ходи так, на прохiд за мiсто трохи...
- Нi; ходiм до парку, Богдане. Маня нинi там була й казала, що там уже
чудово. Була перший раз се© зими. А я вже два тижнi, як туди не заходив.
Не мав часу.
- Вона справдi була. Я ©© бачив... - обiзвавсь я. - Я був уже нинi раз
у парку... А твоя сестра, зда ться, не багато змiнилася.
- Я не знаю, - вiдповiв вiн. - Це ви... це ти лiпше будеш знати. Треба
з нею поговорити. Я обминув його послiдн слово.
- Чи ти любиш ту, що з нею ходила, ученицю ©©? - спитав я нараз, мов
злетiв на нього хижун.
- Нi. Другу. Доньку урядовця одного банку.
- Добра партiя, хлопче?
- Не знаю. Зда ться, як для кого. Але... - додав, - я не матерiалiст,
Богдане, i я полюбив ©© не для "женячки", а тому що ©© iстота наскрiзь
прив'язала мене до себе. Я ©© вже чотири роки тайком люблю.
- Ну, але чей же поберетесь обо ?.. - закинув я.
- Зда ться, - сказав вiн. - Але поки що я не говорив ©й про свою любов,
хоча вона мусить це вiдчувати. Мене ще щось здержу говорити ©й про сво
почування. Ще скажу. Маю ще час. Але ось... - додав, нiби перериваючи
вмисне розмову, - який чудовий цей парк у бiлостi й iнею ясною нiччю.
Шкода, що тепер Манi нема...
- Пiди коли з нею вночi сюди, вiн також "бiла мрiя".
- Справдi, як бiла мрiя, Богдане. Це гарне порiвняння. В менi будить
така "бiла мрiя", - говорив пiвголосом, мов тайком, - якусь предивну туру,
якби будилась ще одна душа, що не ма нiчого спiльного з тою тверезою, що
керу нами в матерiалiстичнiй буденщинi, в яснiй добi, а якась тонша,
краща. Ет... - i махнув рукою. - Але ходiм, Богдане... - додав. - Перейдiм
скоро цю алею й вертаймо. Завтрашня розправа неабияка, трудна.
- Про грошi?
- Так. Звичайно.
- Для правительства? - В мо©м голосi пробринiла мимоволi струна легко©
iронi©, а вiн уже вiдчув, прокинувся.
- Для правительства, Богдане. Що ж, я правительствений. I ти
правительствений.
- Так... - вiдповiв я спокiйно.
- Чи ошукувати нам правительство?
- Чи я це казав, хлопче?
- Тво© уста - нi, але iнтонацiя голосу твого. I ту iнтонацiю я часто
стрiчаю; вона звернена до мене особисто. Але нехай... Кожна праця наша
повинна бути виконана совiсно й чесно, i ми повиннi за нашим фахом
слiдити, будь вiн взнеслий, проза©чний чи фантастичний так само, а не лиш
по половинi вiддавати ©й сво© сили. Так бодай я розумiю свiй обов'язок.
- Ти застрого ставишся сам до себе.
- Нi. Мене лиш не вдоволя витворювання половини.
- Справдi. Ти пуска ш нурка у всьому, до чого б не забирався,
дрiбнiшого чи бiльшого.
- Такий уже я, Богдане, - вiдповiв поважно i замовк.
По довгiй хвилi, пiд час котро© ми йшли оба мовчки, з очима, зверненими
в бiлу нiч i далечину, зiткану з мiсячним свiтлом, а душами - в нутра
сво©, я перебив нараз мовчанку:
- Хлопче!
- Що, Богдане?
- Я твiй товариш. Щирiшого не будеш мати! Говори менi про не©, - просив
я.
- Не вмiю сам, - вiдповiв повздержано. - Питай.
- Передусiм, яких вона родичiв?
- Iнтелiгентних; а ©© дiд i бабка ще живуть. Також iнтелiгентнi.
- Значить, iнтелiгенцiя не "з першо© руки", як у "мужикiв...
iнтелiгентiв"... Iншими словами - не з низин.
- Нi, - вiдповiв вiн коротко.
- Гарна?
- Гармонiйна. З подовгуватими очима краски моря й чорним кучерявим
волоссям. Краска лиця цигансько-блiдава. Уста грубим червоним пензлем
намальованi, зуби також циганськi. Така.
- Така. М'яко© вдачi?
Вiн не вiдповiв зараз i аж по хвилi сказав:
- Може, але хто це може знати. - А вiдтак додав спiшно: - Нi. Але зате
iнша Рiзна Така, що мусиш ©© любити. Бодай мо "я" мусить ©© любити. Мiж
iншим i елегантна. I хоча мо© товаришi й бiльший загал наших молодих людей
обсмiва так званий "добрий тон i форми" i добре виховання вважають за
глупiсть i ограниченiсть або бодай за плащ, котрим, кажуть, покриваються
глупота й убожество думок, - по-мо му одначе те все-таки ма свою силу i
вплив. Вона дуже вiдрiзня ться вiд сво©х ровесниць. Може бути, я маю для
не© iншi, окремi очi. Та ломимо того зда ться менi, що вона ма культуру i
в серцi, а по-мо му це дуже гарна й важна рiч. Ближче про не© скажу:
говорить бистро, виража ться якнайкраще, скоро, наче кида камiнцями. Я
часто не можу ©© здогонити, так скоро дума . Але як здогоню, то люблю
заганяти в кут. З вдачi недовiрчива i ма наклiн над усiм глумитися.
Колись тут я ©й сказав: "Ваше недовiр'я до людей - це ваше нещастя". Вона
поглянула на мене сво©ми "морськими очима", в котрих миттю заблисли
сльози, i вiдповiла: "Так воно i . Але що вас те обходить? Пождiть, то й
перекона тесь, чому я така". З нею чудово говориться. Свобiдно, широко, а,
проте, якось iнакше, як з звичайними. Я кажу - "з звичайними", бо такими
зда ться менi загал наших дiвчат. Вiд не© не тхне тим духом, котрий
заздалегiдь заповiда : "можеш мене дiстати, як залюбимось". Нi. Вона не
каже: "бери мене". Вона якась чудна...
- А любить тебе також?
Нестор, як недавно, не вiдповiв зараз, а як менi здавалось,
усмiхаючись, сказав:
- Зда ться. - А по недовгiй хвилi мовчання спитав тепло: - А ви... а...
ти не оженишся вже нiколи, Богдане?
- Я вже не молодий, хлопче, - вiдповiв я. Вiн розсмiявся.
- Та не такий ще старий, щоб уже про женячку не думати. Я вiдповiв:
- Та воно правда, що так. Iнодi й думаю, а радше сказати - мрiю про те
"женитися", i то оженитись iдеально. Вiдповiдно до мо © душi й
становиська. Заложити собi домiвство по душi, а вiдтак зачинитися.
- Перед ким? - запитав вiн.
- Перед цiкавими й грубостями.
- I чому? - спитав вiн знов.
- Нащо там публiки? Щоб профанувала? От така моя мрiя. Чудова хата для
себе самого. Це моя мрiя. Не дума ш?
- Справдi. А ще до того мати в нiй свою матiр i сестру, так як я. Це ще
краще. Тепер, коли ©© ще мiж нами нема , заходить до мене моя сестра й ми
говоримо про рiзне. Про поважне, глибоке, сво й чуже i т. iн. А часом i
про не!, i самi дрiбнi, нiжнi, незначнi речi, про котрi говоримо, i в них
вона чи не все вплуту ться, нiби сама всову ться без нашого вiдому.
I сказавши це, вiн умовк. А я, запаливши папiроску, по довгiй хвилi
мовчання перебив тишину питанням:
- Що твоя сестра дума ?
- Про що, Богдане?
- Про життя... i себе.
- Я мусив би багато дечого порушувати, чого не хотiв би нинi зробити, -
вiдповiв вiн. - Зрештою, поговори колись з нею сам. Вона буде тепер
частiше заходити в город, бо ©© колишня учениця, панна Iрина Марiян,
кузинка мо © "музи", як зву я ©© в себе, збира ескiзи з зимових
ландшафтiв i, на просьбу родичiв, вона супроводжу ©©.
I сказавши це, вiн не говорив бiльше, потонув думками, очевидно, чи не
в задуму завтрашньо© сво © розправи, й завернув в околицю свого мешкання.
Я подався мовчки за ним i собi потонув у думках. Пощо вiн менi сказав, що
вона буде частiше в парку? Чи знав про антипатi© мо © матерi до не©? Чи
сказав зумисне, щоб колишнiй поклонник зблизився наново до його сестри?
Але... нi, нi, вiн цього не сказав, вiн - нi. В нього кожна думка чиста,
пряма. А може, вiн i не зна про все, що мiж нами грало, i як ми
розiйшлись? По недовгiм ходi, пiд час якого зупинились ми остаточно
бесiдою про його працi, життя й будучину, знайшлись ми на вузькiй вулицi
коло його хати. З усiх вiкон визирала темiнь i мовчання. Глибоке, тихе
мовчання, що говорило про сон.
Стиснувши собi по щиростi руки, ми розiйшлись. Я - щоб увiйти в свою
гарну теплу хату. Вiн - щоб, освiжившися, хоч ще з "годинку" бодай
освiтити наново сво вiкно, поглибитись у працi.
* * * _
Вiд часу до часу ми стрiча мось. Раз у мiстi або знов у парку й мина мо
мовчки попри себе. Ще анi разу не приходило до того, щоб могли ми
заговорити до себе. Само© ©© я ще не здибав. Все йде з ними, i так усi три
становлять собi обопiльно якогось роду охорону. Вона поважна, майже надто
поважна. "Муза" найменше цiкавить мене, хоча, щоправда, ©© очi, - це очi
водяно© русалки, як поезiя ©х малю , отiненi чорними вiями, а сама з лиця
циганка. Одначе хоча на перший погляд i найкраща - мене найменше займа .
Чому не подоба ться йому учениця його сестри, та грацiозна Iрина Марiян?
Повинна б йому, може, ближче стояти, як якась там циганка з зеленими очима
й змi©ними рухами. Дивуюсь, що якраз такiй мiмознiй вдачi, як його, не
страшно вiд то© дiвчини.
- Чи твоя муза не задирлива? - спитав я його якраз передучора, коли ми
стрiнулись, мов по змовi, знов у парку й мiж iншим заговорили й про не©.
- Нi. Зрештою, хоча б i так, то зi мною нiколи не можна сперечатися.
I сказавши це, вiн поглянув на мене й усмiхнувся. В тiй хвилi пригадав
менi так живо свою матiр, що я зрозумiв його. Про не©, як пригадав я собi,
також говорено, що вона нiколи не вмiла сперечатись i гнiватись, а всi
нерiвностi, якi приводила буденщина з собою, вигладжувала добротою й
гармонiйною вдачею сво ю. Вiн, очевидно, був ©© вдачi.
- Ти не говориш багато про не©, Несторе, але тим глибше мусить бути
твоя любов до не©.
- Справдi, - вiдповiв вiн. - Вона та скрипка, на котрiй натягнули боги
струни мо © душi, i вона вигра тепер пiсню мо © долi.
- Освiдчись ©й, щоб був певний ©©.
- Не можу тепер, - вiдповiв вiн i поглянув якимось довгим поглядом у
далечiнь.
- Чому нi?
- Маю почуття, що я ще не дiйшов у дечiм з нею до кiнця i що мушу
переждати. Зрештою, ©© родичi й не хочуть дати ©© замiж, поки не мине ©й
двадцять рокiв. I ще роблять собi надi© на доцента I. П.
Я здвигнув плечима.
- Що ж. Ти гада ш, що сто©ш поза доцентом?
- Нi, Богдане. Хоча я й не хочу тим сказати, що вiн сто©ть поза мною.
його й .мiй завiд - це припадковi речi. Думаю, що вона сама повинна
судити, i то осудити нас, передусiм почавши з внутрiшнього чоловiка. Це
раз. А по-друге, крiм того, передi мною гора поважно© працi, мов тунель,
через котрий мушу до не© добитись. Тому, i з деяких ще iнших причин,
здержуюсь я з заявлениям сво © любовi й освiдченням. Але ви, Богдане... ви
для мене загадка, - звернув нараз на iншу точку.
Я здвигнув плечима.
- Кожний ма сво сонце, Несторе. Одному прокида ться воно в нiч,
другому оста свiтлом до кiнця його життя.
- А менi зда ться, Богдане, що ти дрожиш про свою особисту свободу... -
сказав вiн. - Я однак уявляю собi, що якраз ти мусиш бути прегарною
людиною, iменно коли виступа ш з себе в любовi й працi.
- Яз мужицького роду, - вiдповiв я сухо, - хоча по матерi я
попiвського, Несторе. Дикун i культурний заразом. Меяi треба багато
прощати. Я давав би сво©й жiнцi багато до дiла... Тому не легко менi
одружитись i, мабуть, уже так останусь. Зрештою, в мене мати... - i в тим
урвавши, я замовк.
- Шкода, Богдане, - закинув вiн i, як я, вмовк. А по хвилi, мов
ясновидець, додав: - Ти оженишся. Ти молодий! Я усмiхнувся з вiдтiнком
гiркостi.
- Зда ться, в цьому ти помиля шся, Несторе. Я був молодий, але саме
тодi мусив я в собi свою молодiсть i зворушення, якi приводила вона з
собою, задавлювати. Тепер ледве чи .мiг би я знов подiбно почувати. Хоча я
не таю того, це вчинило б мене щасливим, i я анi на хвилину не соромився
би того почуття.
* * * _
Хата моя гарна, тиха, а все-таки, коли iнодi згадаю минувшiсть, збира
мене туга й бажання перенести щось з минувшостi в оцю теперiшню свою хату.
Кожним разом, як бачуся з Нестором, а це трапля ться тепер чимраз
частiше, я мов буджуся з якогось стану, в котрий я нiби засудив себе сам,
а не маю сили з нього видобутися. Вчора зайшов я до театру купити собi
бiлет на Гергарта Гауптмана "Затоплений дзвiн" i застав уже бiля каси
чималий гурт. Я, високорослий, i станувши поза перший гурток, - жду. Знаю,
незадовго прийде черга й на мене. .Ждучи, чув я, як за хвилину
прибiльшився позад мене новий гурток. Я оглянувся. За мною стиснулось
кiлька молодих мужчин, пань i дiвчат, а мiж ними побачив я нараз
несподiвано ©©. Вона також тут ждала.
Нашi очi стрiнулись i нiби в ту саму мить мов сховались у себе. Вона,
змiшана, подалась вiдступити, нiби усунутись з мо©х очей, але я замiсть
того простягнув до не© (не вiдвертаючися навiть цiлком вiд каси) спокiйно
руку й сказав:
- Позвольте, панi, я вам вiзьму бiлет. Як бачите, сьогоднi знов натиск.
Змучитесь довгим стоянням.
I говорячи це, я держав усе ще простягнену руку до не©. Вона хвилину,
як бачив я, вагалась, боролась, а остаточно витягнула з муфа[39]
портмонетку. I на хвилину малу, мов дрiбна, дрижача з переполоху пташка,
спочила ©© мала, в рукавичку одiта рука в мо©й правiй.
- Прошу ложу, як можливо, з лiво© сторони, - промовили ©© уста. I
сказавши це, вона при тих словах знов сховала очi. Я вiдвернувся вiд не©
до каси.
По кiлькох хвилинах я стояв коло не© й передавав бiлет.
- Це не для мене, - мов оправдувалась, неначеб ми щойно вчора
розiйшлись, i мiж нами не було "забуття" й "розлуки", чи не навiки.
- Нiчого, - сказав я, усмiхаючись, а в душi радуючись глибоким
рум'янцем, що покрив так нагло ©© лице, це, як бачив я тепер зблизька,
майже нiчим не змiнене лице.
- Дякую, - сказала вона, засуваючи спiшно в свiй зарукавник бiлет, i
вклоняючись менi, повна поваги, обернулася до вiдходу.
Я прилучився до не©.
- Не так, панно Маню! - задержав я ©©, зсуваючи без вагання ©© малу
руку лагiдно з клямки тяжких скляних входових дверей. - Так я не хочу з
вами розiйтись. Чи за свою ввiчливiсть не заслужив я вiд вас бiльше, крiм
одного слова подяки? - спитав я.
Вона поглянула на мене дивними сво©ми молодими очима, й ©© уста мов не
могли розтулитись на слово.
- Як там, панно Маню? - налягав я, схиляючись над нею. - Чи колишнiй
знайомий ваш Богдан Олесь затерся цiлком у пам'ятi Манi Обринсько©?
Вона дивилась хвилину безпомiчними очима на мене, а врештi обiзвалася:
- Ви жарту те, ласкавий пане. Маня Обринська Богдана Олеся не забула,
але настiльки в житт вiй школi вирозумiла, щоб знати доволi, що не все з
минувшини переноситься й на будуче! - I кланяючися поважно, отворила з
напруженням тяжкi склянi входовi дверi, котрi в тiй же самiй хвилi,
вириваючись з ©© рук, зачинились назад, вимагаючи бiльшо© сиди, як ©©. Я,
отворивши ©х без слова, придержав ©х за нею так довго, поки не вийшла.
Надворi бачив я, що на не© ждав екiпаж, очевидно панства Марiянiв, i в нiм
сидiла ©© колишня учениця з матiр'ю й вижидала ©©.
Отже, все ще та сама. Трохи, як зда ться, притомлена життям,
освiдомлена бiльше буденщиною, але зрештою чи не все та сама.
Вона "не переносить минувшiсть у будуче!" сказала. Значить, я - вже не
той для не© тепер, що колись. Га, очевидно! Прецiнь лиш що не сказала,
iнтонацi ю голосу не сказала:
"Ви, пане Олесь, не могли в нiчiм змiнитись, ваша мати також - нi. До
того ви вищий урядовець, а я Маня Обринська", i пiшла.
Маня Обринська!
Я понизився. Вiдчуваю ясно й виразно, що глупо понизився. Хоч би на
хвилину вiдчула вона, що зробила менi собою прикрiсть, хоч би на хвилину!
Але де! Одначе я ще ©© десь колись на хвилину подиблю. Ще колись я
дiткнусь, захоплю ту душу, що мов за залiзнi дверi зачинилася, - i не
дба . Ще колись вони вiдчиняться.
* * * _
Май - весна.
Мати вибира ться чи не на цiле лiто в давню батькiвщину, в гори в К.,
щоб освiжитись свiжим повiтрям, поглянути власними очима знов на батьковий
грiб i зайнятись на час "газдiвством" в давнiй хатi. Тiтка, що там живе