- мати. Була одягнена в чорний дорогий шовк, поважно вiд голови до нiг, й
обiзвалася:
- Я прийшла до тебе, Богдане, щоб ти зiбрався й по©хав зо мною в одне
мiсце.
Як сказав, я був у тiй хвилi зайнятий одною доволi важною справою й
видивився трохи зчудовано на не©, не змiнюючи сво © позицi©.
- Що ж дивишся на мене, сину, так, начеб бачив мене вперше одягнену до
ви©зду? - спитала вона сухо. - Як прошу тебе, щоб ти зiбрався й зо мною
©хав, то вчини це, а можеш бути певний, що щось неможливого вiд тебе не
буду вимагати.
Я поглянув удруге в ©© сивi мудрi очi, щоб вгадати з них план, а
заразом щоб i збагнути й настрiй ©© душi. Однак вона, вiдгадавши мою
думку, вiдвернулася вiд мене i з тим неначе вiдтягнула тепло сво © душi,
котре показала, вступивши до мене.
Я зморщив чоло.
- Мамо, - сказав я, знеохочений, бо такий був я вiд смертi Нестора, -
простiть, але я нинi вас не розумiю. Чи я вiчно маю бути тим Богданом,
котрого ви колись призвичаювали слухати виключно вас одну наслiпо?
Скажiть, що можу для вас вчинити, до чого потрiбне вам сьогоднi мо
"фiгурування", бо про таке, я догадуюся, тут, мабуть, розходиться i я,
може й не ви©жджаючи, вчиню це.
- Що тебе обходить причина мого ви©зду, сину? - спитала й пiдсунула
брови. - Менi, власне, треба твого "фiгурування", а бiльше нiчого. Навiть
уст не потребу ш вiдчинити, - вiдповiла.
- Скажiть, о що вам, властиво, розходиться, - наставав я на сво©м
нетерпеливо,
- За годину сам дiзна шся, - вiдповiла. Я пiднявся й оперся долонею о
стiл.
- Мамо, - обiзвався я поважно. - Хоч i як я довiряю вашому тактовi й
вашiй любовi до мене, що не забажа нiчого "неможливого" з тим
фiгуруванням вiд мене, однак ради мого становиська я мушу знати, де й чому
маю я фiгурувати. Чей же не схочете, щоб я компрометувався, - додав я, як
перше, з нетерпеливiстю.
Вона всмiхнулася загадочно.
- Чи я хочу, щоб ти компрометувався? Ти, урядовець на вищiм
становиську, внук владики, ©деш у товариствi сво © матерi. Яка тут грозить
компрометацiя? Йди, прошу, одягнись © ©дьмо! Шкода часу на пусту
балаканку.
Я розсмiявся. Хоч i як був я звик до самостiйних вчинкiв з сторони мо ©
матерi, однак чогось подiбного я ще з нею не переживав.
- Одягнись елегантно... чорна одiж зайва, сину, - поучувала.
Цi слова доповнили мiрку нетерпеливостi. Я скипiв.
- Мамо, що це за театр? Чи не Дорина рука бере в тiм участь? Коли так,
то я з мiсця не рушаюся. З Дориними помислами я дуже часто не згоджуюся. А
сьогоднi i в тiм разi... вже найменше. Може, заступить вам мене ©©
чоловiк.
- Дора про мiй сьогоднiшнiй ви©зд нiчого не зна , - вiдповiла мати в
непохитнiм супокою. - А щоб не гаяти довше часу, то я скажу тобi, що я ©ду
до Обринських!
- До Обринських?
Коли б коло мене був раптом вдарив грiм, - я був би не перелякався
бiльше, як от тими словами мо © матерi. Туди! Я мов скам'янiв i вiдчув, як
при ©© словах зникла менi чи не вся кров з лиця. Дивлячись однак усе ще
зчудованим переляком на не©, я все ще не рухався з мiсця, лише чув, як пiд
мо ю долонею задрижала плита стола.
- Що ж! Диву шся, що i хто iнший може ©х пороги переступати? -
обiзвалася вона, врештi, перша. I як перше, якийсь сумнозагадочний усмiх
появився на хвилину в кутиках ©© очей.
- Мамо! - звернувся я до не© з повагою, з якою, може, досi нiколи до
не© не говорив. - Ви ©дете до Обринських з замiром зробити там сцену?
Вона окинула мене болючо-враженим поглядом.
- Мене веде туди поважна справа, - вiдповiла. - А щоб уже цiлком без
сцени не обiйшлося, я не ручу. Залежить вiд них, як рiч скiнчиться.
"Як рiч скiнчиться!" повторило щось глухо в мо©й душi, i вже вгадав я,
в якiй справi вона ©де, i чому син урядовець мав "фiгурувати".
Послiднi слова ©© викликали в мене блискавкою спогад про колишню
нещасливу грошову позичку, котра, за мо©м обчисленням, що контролював ©©,
мала саме тепер десь закiнчитися. Тому, отже, мусила вона туди сама ©хати.
Я вiдвернувся вiд не©.
- Що ж там, Богдане... Над чим ти застановля шся? - спитала вона знов.
- Мамо, - заговорив я, - чи ма те поняття, в якому душевному стайi
знаходяться цi обi осиротiлi женщини по так тяжкiм ударi-стратi?
- Знаю, - вiдповiла вона, не змiняючи сво © вижидаючо© повицi©, котрою
доводила мене до розпуки.
- I мимо того, постановили ви©хати до них?
- Мимо того, а радше, сказавши власне, з причини того, рiшилась я на
цей крок. Бачиш, сину, - додала нараз м'якше, неначе почала з якогось
п' десталу сходити, - бувають у життi моменти, що суть сильнiшi над всi
нашi постанови й принципи, що роблять з нас послугачiв, невiльникiв, а
часом i перетворюють нас... хто там зна ! I такий один момент був i той
для мене... коли помер молодий Обринський. Отже, - тягнула дальше,
вiдiтхнувши, неначе набирала тим вiддихом сили проти мене й себе, - ти ж
зна ш, що я помимо того, що вiд часу смертi твого батька не була на жоднiм
похоронi, на похорон того нещасливого молодця явилася. Не зна ш уже?
Забув?
- Знаю, мамо, - вiдповiв я, прислухуючись зчудовано ©© словам. - Знаю.
Знаю також, що й найкращий вiнець, що наспiв у послiднiй хвилi, вийшов з
ваших рук. А однак, мамо, - додав я гiрко, - я вас не розумiю. Ви... - i я
урвав, не доповiвши сво © гадки.
- Це нiчого, Богдане, ще зрозумi ш. I те, - тягнула дальше, - що бачила
я там, жаль той... - додала твердим, а однак проти волi стисненим з
внутрiшнього жалю голосом, - потрясло мною сильно. Ти не мiг бачити й
вiдчути, що вiдчувала я тодi, а менше ще зрозумiти. Ти був тодi мiж ними,
але я, що ©хала сама одна за походом, я бачила очима й душею багато. Вiн i
сестра його, твоя Маня, вчинили свого часу, як зна ш, багато для мене.
Смерть того невинного молодця, що йшов життям, я все знаю, Богдане, мов
найбiлiший з голубiв, що мусив дати сво життя, але так, щоб нiхто про те
не знав, навiть i вiн сам, змiнила i в менi багато... Ти казав, що за
вчинок Манi вiддячишся сам. Чи додержав слова, я не знаю. Ти дякував або
подяку ш, що вона врятувала тобi матiр. Але мене веде до них iнша справа.
Вона не ма нiчого спiльного з тво ю. А тепер ходи, сину! - додала. - Час
уходить. А я тепер, хоч ти й не замiтив того, i з часом числюся. Я
старiюся. В мо©й справi замiшаний i померлий. Я мушу його матерi й сестрi
за його колишнiй учинок для мо © особи подякувати; бо самому йому, за
життя його, я нiколи не могла подякувати. Тяжко було до нього приступити.
I як, Богдане? З чим? Його шляхетна скромнiсть, що одна силувала мене
потайки клонитись перед його молодою несамолюбною душею, впливала на мене
сильнiше, як усi фейерверки других. Його сестра врятувала менi життя, а
вiн, з слабеньким здоров'ям сво©м, наражаючися також сво©м життям, як i
вона тодi, боронив по-богатирськи перед силою полум'я мо добро! Хто зна ,
сину, - додала нараз тихiше з гiрким сумом, - чи не причинився тодiшнiй
його вчинок до скорiшого розвою його хороби, чи не прискорив його смертi?
Хто зна ! Свiдомiсть, що той його чин для мене спричинився, може, до його
нещастя, гнiтить i пiдмулю мене вiд давнього часу до того, що я не годна
цього довше знести. Я говорю тобi це, мiй сину, бо свiдомiсть та вiдбира
мо©й душi чи не ввесь спокiй!..
Я дивився на матiр з чимраз бiльшим зчудуванням, а остаточно, не можучи
здержатися, обiзвався:
- Що вам, мамо? Чи в вас настав нараз у душi судний день?
Вона здвигнула плечима.
- По смертi людей, котрi навчили нас ©х пам'ять глибоко шанувати,
вида ться нам багато дечого iнакше. Досвiд, Богдане, i всi новi з'явиська
й перемiни виробляють з нас те, що оказу ться опiсля в наших учинках i в
нашiм поступуваннi. Бути може, що в мене й дiйсно наста , як кажеш ти, в
душi судний день. Не знаю. Все те, що було колись мо©м вартiсним здобутком
i цiннiстю, вида ться менi тепер пустим, мiзерним. А те, що вiдкидала я
вiд себе, як пусте, - поваги й пам'ятi гiдним. Менi, - тягнула гiрко, -
вiд смертi Нестора на душi тяжко. Я стара, як кажу ще раз, i хвилями я
вiдчуваю, що в менi мов щось гасне, й ста холодно. Боюся, що як буде так
далi, свiт i життя стануть для мене неначе та хата, в котрiй не мешка
нiхто.
I сказавши це, вона, та горда, непохитна жiнка, майже нiколи не
доступна м'яким зворушенням серця, деспотка та - заслонила на хвильку очi,
мов поглянула нараз у пустиню без людей i сонця, - i замовкла.
Я зрозумiв ©©.
Нараз, у цiй однiй хвилii, я зрозумiв ©©. Вона боялася гризоти совiстi,
самiтностi на старiсть i... передусiм "судного дня"... Не надумуючись, я
опинився небагатьма кроками бiля не© й обняв ©©.
- Мамо! Добра й дорога моя мамо! Говорите так чудно, болюче, мов ви на
свiтi й душi не мали коло себе. Чи я, син ваш, не значу для вас уже
нiчого? Що вам, мамо? Звiдки цi смутнi зворушення в вашiй душi? Чи ви не
хорi?
Вона заперечила головою й поглянула менi а поважним смутком у лице.
- Скажи менi, Богдане, - спитала замiсть всього, - якi бажання мав
померший? Себто, на чiм залежало йому найбiльше? Ти це мусиш знати. Вiн
був твiй любимецьi
Я всмiхнувся гiрко i притакнув головою.
- Так, мамо. Вiн був мiй любимець, якого, мабуть, другого в життi не
буду бiльше мати, i знаю й бажання його. Однак... чи вам це треба зараз
знати, мамо? - спитав я. -
Про його бажання поговоримо ми iншим разом, поговоримо безпечно в
спокiйнiшiй хвилi. Мабуть, хочете деякi з них сповнити? Стипендiю яку його
iменi заложити або щось подiбне? - додав я сумно. - Дайте цьому тепер
спокiй. Усе ма свiй час. А тепер, коли ви увiйшли одягненi; до мене й
говорите так чудно, ви менi скажiть одверто: що веде вас до Обринських? Я
не знаю, що з собою робити?
- хати, Богдане! - вiдповiла вона твердо, з сво ю звичайною
iнтонацi ю, наче отверезилась нараз мо©м запитанням з якогось мрiйного
настрою. - ©хати.
Я не смiв ©й бiльше опонувати[102]. Нинi вона видалась менi
незвичайною. Я згадав ©© старiсть i не хотiв ©© денервувати. Вона
поводилась, справдi, начеб у ©© душi вiдбувався "судний день". А коли вже
вiдбувався, то нехай скiнчиться. Вона вже вiд давнiшого часу не була та
сама, що перше. А "судного дня" я не мав права здержувати в нiй.
I не минуло багато часу, як ми по©хали.
Небагато було тих сходiв, по котрих випроводив я свою матiр. Небагато й
тих хвилин, котрi привели до того, що я мiг провадити ©© по них. А коли по
дзвоненню й коротйiй хвилинi ожидания вiдчинились дверi, i нас прохано
ввiйти досередини, я поглянув на не©, - i майже не пiзнав ©©. З лиця була
вона блiда, а вираз ©© очей, тих звичайно спокiйно-холодних, обсервуючих
очей, аж перелякав мене. Була до найбiльшо© ступенi зворушена i, як угадав
я, по раз перший у життi в клопотi за виразом того, що привело ©© сюди, що
заповняло ©© душу. I справдi. Великими, з зворушення аж почорнiлими очима
дивилась нiмо на дверi, що мали туй-туй вiдчинитися й указати тих, до
котрих по майже чотирнадцятьох роках затаюваного гнiву й упередження
ввiйшла наново...
Врештi ввiйшли.
Стара, змiнена, похилена мати з донькою. Обi в чорнiм. О, це вже не
давнi Обринськi! А якiсь чужi й мов вище поставленi!
- Обринська! - зойкнула моя мати й простягнула до Орбинсько© обiйми. -
Приймiть мене без жалю в серцi, я шукаю у вас помирення!
Без слова притиснула бiлоголова аристократка мою матiр до себе, i
сильний потрясаючий плач охопив обох женщин. Так кiлька тяжких хвилин. Але
мати, з природи твердiша й сильнiша, схаменулася скорiше i, успокоюючи
пригноблену старушку, говорила:
- Перед вами я провинилась. Перед вами найбiльше. Простiть. - I
промовляючи це, вона раз по раз цiлувала колишню приятельку в рамена i в
чоло, а накiнець додала: - Ви нещасливi. Ви осиротiли! Але не цiлком, бо
господь добрий. Коли вiдбира що одною рукою, другою винагороджу чим
iншим. Ось мiй син, товаришко! - сказала й указала на мене. - Однiський
син мiй, котрим жила й живу я. Вiзьмiть йото собi на мiсце вашого дорогого
помершого. Вiзьмiть за сина, й нехай вас господь хоч ним потiша . - А до
дiвчини звертаючись, що, мов окаменiла, з мiсця не рухалася, а лиш була
бiла, як полотно, сказала: - Вiзьмiть того Богдана, що давно вже ваш, з
рук само© матерi його, i будуйте вдвох новий храм. Я благословляю вас.
Бiльше не годна я вчинити; хiба що вiн, - i вказала знов на мене, -
доповнить, чого я не сказала. - Вiдтак, звертаючись наново до дiвчини,
додала: - Свого часу впевняв мене Богдан, що вiддячиться сам вам за ваш
шляхетний учинок для його матерi. Чи сповнив слово? Сплатив довг?
- Тисячу разiв! - обiзвалась тут дiвчина стисненим голосом, усмiхаючись
гiрко. На спогад то© "сплати" станув дорогий померший перед ©© очима й
викликав у не© сльози.
Я приступив до не©.
- Ми сто©мо чистi проти себе, мамо, - сказав я, звертаючи голову за
матiр'ю. - Чи не так, панно Маню?
Вона не вiдповiла.
Одначе я ©© i без вiдповiдi зрозумiв. Притягаючи ©© лагiдно до сво©х
зворушених грудей, я сказав:
- Кладка вже за нами.
- Назавше, Богдане! - вiдповiла глибоко зворушена дiвчина й усмiхнулась
уперше вiд часу смертi брата до мене.
- Слава богу!
- Нехай вас бог благословить!.. - обiзвалась близько нас нараз i
старушка аристократка. - Нехай хоч вас благословить.
- А померлого дух нехай раду ться мiж нами, перебува вiчно з нами, -
докинула поважно мати. - Був шляхетний i благословенний самим господом, бо
навить i смерть його, хоча передчасна, викликала попри страшне зло ще й
добро...
Я поглянув на матiр.
© слова я добре зрозумiв, як у тiй хвилi й ©© душу. Смерть нещасного
товариша, котра уявлялась ©й чомусь виключно чи не конечним наслiдком його
колишнього рятування ©© ма тку з полум'я, викликала в нiй чуднi уяви,
гризоту совiстi й переворот, що спонукав ©© до кроку, котрого до кiнця
життя свого не пожалкувала, а якого не був би нiхто по ©© затвердiлiй душi
сподiвався, а найменше - ©© власний син. Слова доктора Роттера, висказанi
про не© по вiд'©здi Манi й Нестора з гiр, сповнилися.
Вона сама до свойх дiтей вернулася.
Вiдтак, пiдводячись з задоволеним, успоко ним лицем, якого не бачив я
давно в не©, з свого мiсця кивнула до мене:
- Зрозумiв ти тепер мою "справу", сину? - спитала, усмiхаючись. -
Зрозумiв, чому мусила конче й особа Богдана Олеся "фiгурувати" в справi з
Обринськими?
Я не вiдповiв.
Був так зворушений несподiваним оборотом цiло© справи, як i змiною, що
зайшла з матiр'ю, що не був у силi ©й в тiй хвилi словами вiдповiсти, а ще
менше подякувати. Це лишив на пiзнiше, i вона, зрозумiвши мене, з тим
погодилася. Однак вона все ж не мала супокою. Кивнула за хвилину на мене
вдруге й сказала:
- Мiй "iнтерес" закiнчився, сину, i, як бачиш, я успокоена. За
хвилину-двi я вiд'©ду. Ти, як хочеш ще дальше "фiгурувати", - тут
усмiхнулась, - то запишися. Щодо мене, то я ©ду. Почування сильнi, веселi
чи смутнi, також томлять силу. Я стара, а вiд часу пожежi й хороби
стратила енергiю й томлюсь. Я попрощаюсь.
Одначе Обринськi ©© не пустили. Нi старенька мати, що на недовгий цей
часок мов вiджила, не позволила так скоро вiддалитись, нi наречена ©©
сина. А коли годину пiзнiше, нiм розпрощались ми всi, я зайшов на хвилину
за Манею в сусiдню кiмнату, - нiяк не мiг здержатись, щоб не пригорнути ©©
вдруге до себе. Обо були ми дуже поважнi й зворушенi.
- Чи ти того вповнi свiдома, що ста ш невiдклично власнiстю "мужика",
зозулько? Обi матерi нас уже поблагословили!..
Вона закинула мовчки обi руки на мою шию й на хвилину опустила
голову... мов спочила на мо©й грудi.
- Тепер ти мiй свiт, Богдане, i його я не покину! - прошептала
дрижачими вустами, - будь менi ним свiдомо.
- Буду, Маню!.. Ти ж моя. Моя бiла мрiя! I по довгiм часi, як колись у
лiсi, нашi вуста знов з' дналися.
* * * _
З початком зими, того самого року, як снiг уже на добре став падати, ми
побралися. Було враджено мiж мною й обома матерями, що просто з церкви я
заберу свою жiнку в свою хату. Так, це я й моя мати на те пристали, а вона
також не опиралася. На весiлля прибула й Оксана, щоб опiсля забрати матiр
назавше вже до себе...
Я свою жiнку, ту дорогу свою дiвчину, внiс буквально на руках у свою
хату. Неначе нинi сто©ть менi той святочний бiлий вечiр перед душею. Такий
був вiн погiдний та ясний. Тут i там доносились дзвiнки саней до нас.
Хотiлося смiятись i плакати серед першого того снiгу, - впевняла Маня.
Багато його впало, i вiн уложився всюди пушком, як ми вертали з церкви.
Без проводу гостей, самi однi, несенi, мов вiтром, дорогими кiньми. I я ©©
внiс до хати. Тиху, поважну, бiлу мрiю свою - поставив у кiмнату... Ясно
освiтленi були вони в мене й пишно прибранi. Цвiтiв, найулюбленiших ©©,
повно.
Так приймав мужик свою дорогу аристократку. А десь за нами гуртом
додому гнались у санях з дзвiнками - гостi.
З одноi© з тихших кiмнат, призначено© для не© виключно, доходив до нас
звук гри старосвiтського мого годинника. Переходячи через хату зо мною,
вона нараз заслухалась. Музика, що доходила до нас, була така нiжна й
гармонiйна, що здавалося, ми вступили в окружаючiй нас тишинi в якусь
казку...
- То старосвiтськiсть, зозулько... - сказав я до не© пiвголосом.
- Вона заспокоююча й гарна, - вiдповiла, окинувши мене поглядом, повним
любовi й подяки, - як i ти сам, Богдане...
Подорожi пошлюбно© ми не робили, як усi сподiвалися. Вона не хотiла, а
я не натискав.
- Ти старомодна аристократка моя, - закинув я жартом, зачувши ©© нехiть
до подорожi. - Нашi колишнi погляди помiняли ми.
- Може, - вiдповiла вона. - Може й помiняли, але певно несвiдомо. Життя
й досвiди, а передусiм сама та "модернiстичнiсть" навчили мене
придержуватись того з "старосвiтськост.i", що гарне для нашо© душi й миле,
дарма що воно старосвiтське. Наша хата така гарна, сам ти такий добрий, i
нащо нам усе те мiняти саме тепер... на готелi, плаченi мiсця й т. iн.
Колись, Богдане, - додала й поглянула поважно на мене, - як змучимось
собою або й життям, по©демо в чужi сторони i, любуючись чужиною, будем i
себе вiдновляти й вiдсвiжувати. Чи не добре?.. - спитала й усмiiхнулася.
Вона сидiла, я коло не©, i я обняв ©© рукою за стан.
- Коли це буде? - спитав я, заглянувши в ©© гарнi очi.
- Вiдчу мо, Богдане.
Але досi ми цього ще не вiдчули. Лиш коли з часом опинився мiж нами наш
хлопець, вона попросила мене завезти ©© лiтом у гори, щоб у лiсах
скрiплявся вiн, а вона проходжувалася по мiсцях, що нагадували б ©й
хвилii, радiснi й сумнi з ©© дiвочого життя, i того, котрого нiколи не
забувала - ©© брата. Я вдоволив ©© скромне бажання, при днуючись до них
обох - як третiй, що на довго не мiг вiд них розлучатися.
В горах привiтали нас, крiм панi Мiллер, що тепер уже посивiла, доктор
Роттер з сво ю жiнкою Iриною Марiян, з котрою оженився в два роки по нашiм
весiллю. За нами прибула до сво © кузинки й колишня Наталя Ливенко,
теперiшня повдовiла панi Майорова Штейн. По розлуцi з Нестором заручилась
укоротцi втайнi з одним в ©© поклонникiв, а то з вiйськовим добродi м
майором Штейном, а в кiiлька день по вiд'©здi Нестора на полудн вийшла за
нього замiж, з котрим переживши у найбiльший дисгармонi© три роки,
повдовiла й вернула до родичiв, змiнена й майже змарнована жiнка.
- Коли б Нестор не був занедужав i помер, - звiрилась менi одного разу
з гiрким смутком, - я була б сво поступування проти нього направила й за
нього вийшла. З хвилею, коли вiдвернувся вiн вiд мене зражений на все, я
переконалась, що любила лиш його одного, а всi iншi були для мене лише
розривкою. Коли я зачула про його хоробу, мене почала гризти совiсть, i з
туги за ним я терпiла невиносимi муки. Щоб одначе заголомшити себе й не
зрадитись i перед ним, що iгнорував мене знаним лиш менi способом, я
подала сво му пiзнiшому чоловiковi без намислу руку в надi©, що переломлю
тим у собi весь жаль i гризоту совiстi; однак я страшно помилилася. Мiй
муж, чоловiк не найтоншо© вдачi, задивлявся й вiдносився до мене, як
вiдноситься нетерпеливий ©здець до зноровленого коня, поки передчасна
смерть його не звiльнила мене з пекельного ярма. Але... ви щасливi,
добродiю Олесь... - додала, поглянувши на мене сво©ми "морськими", в тiй
хвилi, з якогось раптового жалю звогченими очима - що свого часу були
потiхою нещасного мого приятеля.
- Я щасливий, - вiдповiв я й говорив правду, - хiба, що може би сво©й
жiнцi той закид зробив, що вiдволiкала наше весiлля все на пiзнiше. Але й
те мало свою причину. Працею сво©х рук виплачувала вона сво невеличке
задовжене майно. А не вчинивши цього вперед, не хотiла в мою хату
вступати. Саме коли впоралась з сво©м довжником, котрий навчивсь ©© за той
час шанувати, вiдiйшов вiд нас i Нестор, вигладжуючи несвiдомо i всi
перепони, що лежали мiж нами. Нiхто його з нас не забува , його пам'ять
мiж нами живе вiчно...
Молода женщина схилила сумно голову на руки, i з ©© очей зсунулися по
лицi сльози...
- Кажуть... - обiзвалася, гiрко всмiхаючися, - що попри дверi кожного
мина раз у життi щастя, впрошу ться в хату. А коли ту хвильку не
достережемо, ка мось цiлий вiк. Але ви щасливi, добродiю Богдане, -
повторила, як недавно... мов. завидувала нам нашого щастя, - ii з вами
його сестра...
Я не вiдповiв.
Мо око опинилось на нiй, тiй "сестрi", як саме вертала звiдкись...
але ю нашим садом додому...
Струнка, нiжна й добра. I передусiм ще завше найдорожча з мо©х "мрiй".
[ПРИВIТАННЯ АЛЬМАНАХУ ВIЛЬНА БУКОВИНА"] _
Альманах "Вiльна Буковина" - це перша ластiвочка звiл нено© Буковини,
що прилетiла, щоб защебетати нам про радiсть та життя людини, що не зна
гнiту. Вона прилетiла в топ час, коли всi трудящi святкують XXIII роковини
Жовтнево© революцi©. Я вiтаю цю ластiвку в непохитнiй вiрi, що вона полине
по нашiй великiй Батькiвщинi та передасть об' днаному укра©нському
народовi i всiм народам великого Союзу мiй щирий привiт. Вона завiта до
Вождя, затрiпоче сво©ми крилоньками в його вiконце i сво©м щебетанням
перекаже йому щиру подяку всiх трудящих за його турботи про ©х добробут.
Ольга Кобилянська
Чернiвцi, 5. XI 1940.
[1] Уряд - урядова служба, заняття на службi.
[2] Завiд - професiя.
[3] Голосна - вiдома.
[4] Квестiя - питання.
[5] Свята простота (лат.).
[6] Скидатися - вiдмовлятися.
[7] Гуляти - танцювати.
[8] Самiй (iтал.).
[9] Онодi - недавно.
[10] Кругольня - мiсце, де грають в кеглi.
[11] Зрезигнувати - вiдмовитись.
[12] Перiод "натиску й бурi" (нiм.).
[13]Ферi© - канiкули.
[14] Наборзi - нашвидку.
[15] Матура - останнiй iспит при закiнченнi навчання в гiмназi©.
[16] Колiзiя - суперечне, тяжке становище.
[17] Хосен - користь.
[18] Незабавки - незабаром.
[19] Драх - змiй.
[20] Нотес - записна книжка.
[21] Feuerwerk (нiм.) - фейерверк.
[22] Гамулиця - узда.
[23] Була реконвалесцентка - недавно перенесла хворобу.
[24] Зааранжувати - органiзувати, розпочати.
[25] Льос - виграшний бiлет.
[26] Смутний, м'який (лат.).
[27] Представлення - видовище.
[28] Кондоленцiйний - спiвчутливий.
[29] Елiта - вибране коло, цвiт.
[30] Перiод "натиску й бурi" (нiм.).
[31] Штатський - державний.
[32] Маяк (нiм.).
[33] Коли навiть усе спить, наш маяк сто©ть на сторожi (нiм.).
[34] Челло - вiолончель.
[35] Ферi© - вiдпустка, канiкули.
[36] Штука - мистецтво.
[37] Адоратор - поклонник.
[38] Фантом - привид, примара.
[39] Муф - муфта.
[40] Лiтники - дачники.
[41] Мати конвiкт - тримати столовникiв, якi одночасно винаймають i
помешкання.
[42] Склеп - крамниця.
[43] Фiякер - вiзник.
[44] Займаючий - цiкавий.
[45] До речi (.франц.).
[46] Служниця за все (нiм).
[47] П а к е р - носильщик.
[48] Пуделко - коробка.
[49] Сумка (чiм.).
[50] Iмость - попадя.
[51] Семiнар - школа для народних вчителiв.
[52] Фолiант - товста книга великого формату.
[53] Бабку (нiм.).
[54] Де по дну ться сила i нiжнiсть, там iсну гармонiя (нiм.).
[55] Водяна дiвчина (нiм.).
[56] Люксус - розкiш.
[57] Локаль - примiщення.
[58] Кабала - (тут) вгадування долi людини, засноване на мiстичному
кабалiстичному псевдовченнi.
[59] Мадмуазель Ленорман (франц.).
[60] Пробачте (франц.).
[61] Стiйте! (нiм.)
[62] Омен - знак, прикмета.
[63] Точно! (лат.)
[64] Квестiя - питання.
[65] Кургэуз - будинок, де приймають лiкувальнi процедури.
[66] Конферувати - радити.
[67] I це ма бути "повнокровна цiлiсна людина"? (нiм.).
[68] Параван - ширма.
[69] Гiрським повiтрям (нiм.).
[70] Експеримент (франц).
[71] Перiоду "бурi i натиску" (нiм. .)
[72] Дискретний - скромний, тактовний, розважний.
[73] Маючий - багатий.
[74] Пiсня Рубiнштейна "Азра". (Примiтка О. Кобилянсько©). Переклад. До
тих людей належу я, якi вмирають, покохавши (нiм.).
[75] Пратекст - причина, привiд.
[76] Солiнiзантка - та, на честь яко© вiдбува ться свято - iменинниця.
[77] Стрiй - одяг.
[78] "Зюлейка".
[79] "Будь прихильною до мене..." (нiм.).
[80] "До тих людей належу я, якi вмирають, покохавши..." (нiм.).
[81] Химерним.
[82] Доматорка - господиня, хазяйка.
[83] Шутер - пiсок з дрiбними камiнчиками.
[84] Остентативно - демонстративно.
[85] Кляпа - одворот, лацкан.
[86] Експлозiя - вибух гнiву.
[87] Туй-туй - ось-ось.
[88] Колова дорога - возова дорога; дорога, до якiй можна ©хати
колесами (коло - колесо).
[89] Наборзi - наскоро.
[90] В мiнiатюрi.
[91] Колiйовий двiрець - залiзничний вокзал.
[92] Купе (франц.),
[93] Синовi - невiстка.
[94] Заникати - никнути, поволеньки мiнятися, губитися.
[95] Форсувати - спiшити.
[96] Обава - страх.
[97] Оногди - недавно, одного разу.
[98] Erica (лат.) - верес.
[99] Реставцiя - решта, лишок.
[100] Фатальна консеквенцiя - тяжкий наслiдок.
[101] Плiк - кипа, велика кiлькiсть.
[102] Опонувати - суперечити.
обiзвалася:
- Я прийшла до тебе, Богдане, щоб ти зiбрався й по©хав зо мною в одне
мiсце.
Як сказав, я був у тiй хвилi зайнятий одною доволi важною справою й
видивився трохи зчудовано на не©, не змiнюючи сво © позицi©.
- Що ж дивишся на мене, сину, так, начеб бачив мене вперше одягнену до
ви©зду? - спитала вона сухо. - Як прошу тебе, щоб ти зiбрався й зо мною
©хав, то вчини це, а можеш бути певний, що щось неможливого вiд тебе не
буду вимагати.
Я поглянув удруге в ©© сивi мудрi очi, щоб вгадати з них план, а
заразом щоб i збагнути й настрiй ©© душi. Однак вона, вiдгадавши мою
думку, вiдвернулася вiд мене i з тим неначе вiдтягнула тепло сво © душi,
котре показала, вступивши до мене.
Я зморщив чоло.
- Мамо, - сказав я, знеохочений, бо такий був я вiд смертi Нестора, -
простiть, але я нинi вас не розумiю. Чи я вiчно маю бути тим Богданом,
котрого ви колись призвичаювали слухати виключно вас одну наслiпо?
Скажiть, що можу для вас вчинити, до чого потрiбне вам сьогоднi мо
"фiгурування", бо про таке, я догадуюся, тут, мабуть, розходиться i я,
може й не ви©жджаючи, вчиню це.
- Що тебе обходить причина мого ви©зду, сину? - спитала й пiдсунула
брови. - Менi, власне, треба твого "фiгурування", а бiльше нiчого. Навiть
уст не потребу ш вiдчинити, - вiдповiла.
- Скажiть, о що вам, властиво, розходиться, - наставав я на сво©м
нетерпеливо,
- За годину сам дiзна шся, - вiдповiла. Я пiднявся й оперся долонею о
стiл.
- Мамо, - обiзвався я поважно. - Хоч i як я довiряю вашому тактовi й
вашiй любовi до мене, що не забажа нiчого "неможливого" з тим
фiгуруванням вiд мене, однак ради мого становиська я мушу знати, де й чому
маю я фiгурувати. Чей же не схочете, щоб я компрометувався, - додав я, як
перше, з нетерпеливiстю.
Вона всмiхнулася загадочно.
- Чи я хочу, щоб ти компрометувався? Ти, урядовець на вищiм
становиську, внук владики, ©деш у товариствi сво © матерi. Яка тут грозить
компрометацiя? Йди, прошу, одягнись © ©дьмо! Шкода часу на пусту
балаканку.
Я розсмiявся. Хоч i як був я звик до самостiйних вчинкiв з сторони мо ©
матерi, однак чогось подiбного я ще з нею не переживав.
- Одягнись елегантно... чорна одiж зайва, сину, - поучувала.
Цi слова доповнили мiрку нетерпеливостi. Я скипiв.
- Мамо, що це за театр? Чи не Дорина рука бере в тiм участь? Коли так,
то я з мiсця не рушаюся. З Дориними помислами я дуже часто не згоджуюся. А
сьогоднi i в тiм разi... вже найменше. Може, заступить вам мене ©©
чоловiк.
- Дора про мiй сьогоднiшнiй ви©зд нiчого не зна , - вiдповiла мати в
непохитнiм супокою. - А щоб не гаяти довше часу, то я скажу тобi, що я ©ду
до Обринських!
- До Обринських?
Коли б коло мене був раптом вдарив грiм, - я був би не перелякався
бiльше, як от тими словами мо © матерi. Туди! Я мов скам'янiв i вiдчув, як
при ©© словах зникла менi чи не вся кров з лиця. Дивлячись однак усе ще
зчудованим переляком на не©, я все ще не рухався з мiсця, лише чув, як пiд
мо ю долонею задрижала плита стола.
- Що ж! Диву шся, що i хто iнший може ©х пороги переступати? -
обiзвалася вона, врештi, перша. I як перше, якийсь сумнозагадочний усмiх
появився на хвилину в кутиках ©© очей.
- Мамо! - звернувся я до не© з повагою, з якою, може, досi нiколи до
не© не говорив. - Ви ©дете до Обринських з замiром зробити там сцену?
Вона окинула мене болючо-враженим поглядом.
- Мене веде туди поважна справа, - вiдповiла. - А щоб уже цiлком без
сцени не обiйшлося, я не ручу. Залежить вiд них, як рiч скiнчиться.
"Як рiч скiнчиться!" повторило щось глухо в мо©й душi, i вже вгадав я,
в якiй справi вона ©де, i чому син урядовець мав "фiгурувати".
Послiднi слова ©© викликали в мене блискавкою спогад про колишню
нещасливу грошову позичку, котра, за мо©м обчисленням, що контролював ©©,
мала саме тепер десь закiнчитися. Тому, отже, мусила вона туди сама ©хати.
Я вiдвернувся вiд не©.
- Що ж там, Богдане... Над чим ти застановля шся? - спитала вона знов.
- Мамо, - заговорив я, - чи ма те поняття, в якому душевному стайi
знаходяться цi обi осиротiлi женщини по так тяжкiм ударi-стратi?
- Знаю, - вiдповiла вона, не змiняючи сво © вижидаючо© повицi©, котрою
доводила мене до розпуки.
- I мимо того, постановили ви©хати до них?
- Мимо того, а радше, сказавши власне, з причини того, рiшилась я на
цей крок. Бачиш, сину, - додала нараз м'якше, неначе почала з якогось
п' десталу сходити, - бувають у життi моменти, що суть сильнiшi над всi
нашi постанови й принципи, що роблять з нас послугачiв, невiльникiв, а
часом i перетворюють нас... хто там зна ! I такий один момент був i той
для мене... коли помер молодий Обринський. Отже, - тягнула дальше,
вiдiтхнувши, неначе набирала тим вiддихом сили проти мене й себе, - ти ж
зна ш, що я помимо того, що вiд часу смертi твого батька не була на жоднiм
похоронi, на похорон того нещасливого молодця явилася. Не зна ш уже?
Забув?
- Знаю, мамо, - вiдповiв я, прислухуючись зчудовано ©© словам. - Знаю.
Знаю також, що й найкращий вiнець, що наспiв у послiднiй хвилi, вийшов з
ваших рук. А однак, мамо, - додав я гiрко, - я вас не розумiю. Ви... - i я
урвав, не доповiвши сво © гадки.
- Це нiчого, Богдане, ще зрозумi ш. I те, - тягнула дальше, - що бачила
я там, жаль той... - додала твердим, а однак проти волi стисненим з
внутрiшнього жалю голосом, - потрясло мною сильно. Ти не мiг бачити й
вiдчути, що вiдчувала я тодi, а менше ще зрозумiти. Ти був тодi мiж ними,
але я, що ©хала сама одна за походом, я бачила очима й душею багато. Вiн i
сестра його, твоя Маня, вчинили свого часу, як зна ш, багато для мене.
Смерть того невинного молодця, що йшов життям, я все знаю, Богдане, мов
найбiлiший з голубiв, що мусив дати сво життя, але так, щоб нiхто про те
не знав, навiть i вiн сам, змiнила i в менi багато... Ти казав, що за
вчинок Манi вiддячишся сам. Чи додержав слова, я не знаю. Ти дякував або
подяку ш, що вона врятувала тобi матiр. Але мене веде до них iнша справа.
Вона не ма нiчого спiльного з тво ю. А тепер ходи, сину! - додала. - Час
уходить. А я тепер, хоч ти й не замiтив того, i з часом числюся. Я
старiюся. В мо©й справi замiшаний i померлий. Я мушу його матерi й сестрi
за його колишнiй учинок для мо © особи подякувати; бо самому йому, за
життя його, я нiколи не могла подякувати. Тяжко було до нього приступити.
I як, Богдане? З чим? Його шляхетна скромнiсть, що одна силувала мене
потайки клонитись перед його молодою несамолюбною душею, впливала на мене
сильнiше, як усi фейерверки других. Його сестра врятувала менi життя, а
вiн, з слабеньким здоров'ям сво©м, наражаючися також сво©м життям, як i
вона тодi, боронив по-богатирськи перед силою полум'я мо добро! Хто зна ,
сину, - додала нараз тихiше з гiрким сумом, - чи не причинився тодiшнiй
його вчинок до скорiшого розвою його хороби, чи не прискорив його смертi?
Хто зна ! Свiдомiсть, що той його чин для мене спричинився, може, до його
нещастя, гнiтить i пiдмулю мене вiд давнього часу до того, що я не годна
цього довше знести. Я говорю тобi це, мiй сину, бо свiдомiсть та вiдбира
мо©й душi чи не ввесь спокiй!..
Я дивився на матiр з чимраз бiльшим зчудуванням, а остаточно, не можучи
здержатися, обiзвався:
- Що вам, мамо? Чи в вас настав нараз у душi судний день?
Вона здвигнула плечима.
- По смертi людей, котрi навчили нас ©х пам'ять глибоко шанувати,
вида ться нам багато дечого iнакше. Досвiд, Богдане, i всi новi з'явиська
й перемiни виробляють з нас те, що оказу ться опiсля в наших учинках i в
нашiм поступуваннi. Бути може, що в мене й дiйсно наста , як кажеш ти, в
душi судний день. Не знаю. Все те, що було колись мо©м вартiсним здобутком
i цiннiстю, вида ться менi тепер пустим, мiзерним. А те, що вiдкидала я
вiд себе, як пусте, - поваги й пам'ятi гiдним. Менi, - тягнула гiрко, -
вiд смертi Нестора на душi тяжко. Я стара, як кажу ще раз, i хвилями я
вiдчуваю, що в менi мов щось гасне, й ста холодно. Боюся, що як буде так
далi, свiт i життя стануть для мене неначе та хата, в котрiй не мешка
нiхто.
I сказавши це, вона, та горда, непохитна жiнка, майже нiколи не
доступна м'яким зворушенням серця, деспотка та - заслонила на хвильку очi,
мов поглянула нараз у пустиню без людей i сонця, - i замовкла.
Я зрозумiв ©©.
Нараз, у цiй однiй хвилii, я зрозумiв ©©. Вона боялася гризоти совiстi,
самiтностi на старiсть i... передусiм "судного дня"... Не надумуючись, я
опинився небагатьма кроками бiля не© й обняв ©©.
- Мамо! Добра й дорога моя мамо! Говорите так чудно, болюче, мов ви на
свiтi й душi не мали коло себе. Чи я, син ваш, не значу для вас уже
нiчого? Що вам, мамо? Звiдки цi смутнi зворушення в вашiй душi? Чи ви не
хорi?
Вона заперечила головою й поглянула менi а поважним смутком у лице.
- Скажи менi, Богдане, - спитала замiсть всього, - якi бажання мав
померший? Себто, на чiм залежало йому найбiльше? Ти це мусиш знати. Вiн
був твiй любимецьi
Я всмiхнувся гiрко i притакнув головою.
- Так, мамо. Вiн був мiй любимець, якого, мабуть, другого в життi не
буду бiльше мати, i знаю й бажання його. Однак... чи вам це треба зараз
знати, мамо? - спитав я. -
Про його бажання поговоримо ми iншим разом, поговоримо безпечно в
спокiйнiшiй хвилi. Мабуть, хочете деякi з них сповнити? Стипендiю яку його
iменi заложити або щось подiбне? - додав я сумно. - Дайте цьому тепер
спокiй. Усе ма свiй час. А тепер, коли ви увiйшли одягненi; до мене й
говорите так чудно, ви менi скажiть одверто: що веде вас до Обринських? Я
не знаю, що з собою робити?
- хати, Богдане! - вiдповiла вона твердо, з сво ю звичайною
iнтонацi ю, наче отверезилась нараз мо©м запитанням з якогось мрiйного
настрою. - ©хати.
Я не смiв ©й бiльше опонувати[102]. Нинi вона видалась менi
незвичайною. Я згадав ©© старiсть i не хотiв ©© денервувати. Вона
поводилась, справдi, начеб у ©© душi вiдбувався "судний день". А коли вже
вiдбувався, то нехай скiнчиться. Вона вже вiд давнiшого часу не була та
сама, що перше. А "судного дня" я не мав права здержувати в нiй.
I не минуло багато часу, як ми по©хали.
Небагато було тих сходiв, по котрих випроводив я свою матiр. Небагато й
тих хвилин, котрi привели до того, що я мiг провадити ©© по них. А коли по
дзвоненню й коротйiй хвилинi ожидания вiдчинились дверi, i нас прохано
ввiйти досередини, я поглянув на не©, - i майже не пiзнав ©©. З лиця була
вона блiда, а вираз ©© очей, тих звичайно спокiйно-холодних, обсервуючих
очей, аж перелякав мене. Була до найбiльшо© ступенi зворушена i, як угадав
я, по раз перший у життi в клопотi за виразом того, що привело ©© сюди, що
заповняло ©© душу. I справдi. Великими, з зворушення аж почорнiлими очима
дивилась нiмо на дверi, що мали туй-туй вiдчинитися й указати тих, до
котрих по майже чотирнадцятьох роках затаюваного гнiву й упередження
ввiйшла наново...
Врештi ввiйшли.
Стара, змiнена, похилена мати з донькою. Обi в чорнiм. О, це вже не
давнi Обринськi! А якiсь чужi й мов вище поставленi!
- Обринська! - зойкнула моя мати й простягнула до Орбинсько© обiйми. -
Приймiть мене без жалю в серцi, я шукаю у вас помирення!
Без слова притиснула бiлоголова аристократка мою матiр до себе, i
сильний потрясаючий плач охопив обох женщин. Так кiлька тяжких хвилин. Але
мати, з природи твердiша й сильнiша, схаменулася скорiше i, успокоюючи
пригноблену старушку, говорила:
- Перед вами я провинилась. Перед вами найбiльше. Простiть. - I
промовляючи це, вона раз по раз цiлувала колишню приятельку в рамена i в
чоло, а накiнець додала: - Ви нещасливi. Ви осиротiли! Але не цiлком, бо
господь добрий. Коли вiдбира що одною рукою, другою винагороджу чим
iншим. Ось мiй син, товаришко! - сказала й указала на мене. - Однiський
син мiй, котрим жила й живу я. Вiзьмiть йото собi на мiсце вашого дорогого
помершого. Вiзьмiть за сина, й нехай вас господь хоч ним потiша . - А до
дiвчини звертаючись, що, мов окаменiла, з мiсця не рухалася, а лиш була
бiла, як полотно, сказала: - Вiзьмiть того Богдана, що давно вже ваш, з
рук само© матерi його, i будуйте вдвох новий храм. Я благословляю вас.
Бiльше не годна я вчинити; хiба що вiн, - i вказала знов на мене, -
доповнить, чого я не сказала. - Вiдтак, звертаючись наново до дiвчини,
додала: - Свого часу впевняв мене Богдан, що вiддячиться сам вам за ваш
шляхетний учинок для його матерi. Чи сповнив слово? Сплатив довг?
- Тисячу разiв! - обiзвалась тут дiвчина стисненим голосом, усмiхаючись
гiрко. На спогад то© "сплати" станув дорогий померший перед ©© очима й
викликав у не© сльози.
Я приступив до не©.
- Ми сто©мо чистi проти себе, мамо, - сказав я, звертаючи голову за
матiр'ю. - Чи не так, панно Маню?
Вона не вiдповiла.
Одначе я ©© i без вiдповiдi зрозумiв. Притягаючи ©© лагiдно до сво©х
зворушених грудей, я сказав:
- Кладка вже за нами.
- Назавше, Богдане! - вiдповiла глибоко зворушена дiвчина й усмiхнулась
уперше вiд часу смертi брата до мене.
- Слава богу!
- Нехай вас бог благословить!.. - обiзвалась близько нас нараз i
старушка аристократка. - Нехай хоч вас благословить.
- А померлого дух нехай раду ться мiж нами, перебува вiчно з нами, -
докинула поважно мати. - Був шляхетний i благословенний самим господом, бо
навить i смерть його, хоча передчасна, викликала попри страшне зло ще й
добро...
Я поглянув на матiр.
© слова я добре зрозумiв, як у тiй хвилi й ©© душу. Смерть нещасного
товариша, котра уявлялась ©й чомусь виключно чи не конечним наслiдком його
колишнього рятування ©© ма тку з полум'я, викликала в нiй чуднi уяви,
гризоту совiстi й переворот, що спонукав ©© до кроку, котрого до кiнця
життя свого не пожалкувала, а якого не був би нiхто по ©© затвердiлiй душi
сподiвався, а найменше - ©© власний син. Слова доктора Роттера, висказанi
про не© по вiд'©здi Манi й Нестора з гiр, сповнилися.
Вона сама до свойх дiтей вернулася.
Вiдтак, пiдводячись з задоволеним, успоко ним лицем, якого не бачив я
давно в не©, з свого мiсця кивнула до мене:
- Зрозумiв ти тепер мою "справу", сину? - спитала, усмiхаючись. -
Зрозумiв, чому мусила конче й особа Богдана Олеся "фiгурувати" в справi з
Обринськими?
Я не вiдповiв.
Був так зворушений несподiваним оборотом цiло© справи, як i змiною, що
зайшла з матiр'ю, що не був у силi ©й в тiй хвилi словами вiдповiсти, а ще
менше подякувати. Це лишив на пiзнiше, i вона, зрозумiвши мене, з тим
погодилася. Однак вона все ж не мала супокою. Кивнула за хвилину на мене
вдруге й сказала:
- Мiй "iнтерес" закiнчився, сину, i, як бачиш, я успокоена. За
хвилину-двi я вiд'©ду. Ти, як хочеш ще дальше "фiгурувати", - тут
усмiхнулась, - то запишися. Щодо мене, то я ©ду. Почування сильнi, веселi
чи смутнi, також томлять силу. Я стара, а вiд часу пожежi й хороби
стратила енергiю й томлюсь. Я попрощаюсь.
Одначе Обринськi ©© не пустили. Нi старенька мати, що на недовгий цей
часок мов вiджила, не позволила так скоро вiддалитись, нi наречена ©©
сина. А коли годину пiзнiше, нiм розпрощались ми всi, я зайшов на хвилину
за Манею в сусiдню кiмнату, - нiяк не мiг здержатись, щоб не пригорнути ©©
вдруге до себе. Обо були ми дуже поважнi й зворушенi.
- Чи ти того вповнi свiдома, що ста ш невiдклично власнiстю "мужика",
зозулько? Обi матерi нас уже поблагословили!..
Вона закинула мовчки обi руки на мою шию й на хвилину опустила
голову... мов спочила на мо©й грудi.
- Тепер ти мiй свiт, Богдане, i його я не покину! - прошептала
дрижачими вустами, - будь менi ним свiдомо.
- Буду, Маню!.. Ти ж моя. Моя бiла мрiя! I по довгiм часi, як колись у
лiсi, нашi вуста знов з' дналися.
* * * _
З початком зими, того самого року, як снiг уже на добре став падати, ми
побралися. Було враджено мiж мною й обома матерями, що просто з церкви я
заберу свою жiнку в свою хату. Так, це я й моя мати на те пристали, а вона
також не опиралася. На весiлля прибула й Оксана, щоб опiсля забрати матiр
назавше вже до себе...
Я свою жiнку, ту дорогу свою дiвчину, внiс буквально на руках у свою
хату. Неначе нинi сто©ть менi той святочний бiлий вечiр перед душею. Такий
був вiн погiдний та ясний. Тут i там доносились дзвiнки саней до нас.
Хотiлося смiятись i плакати серед першого того снiгу, - впевняла Маня.
Багато його впало, i вiн уложився всюди пушком, як ми вертали з церкви.
Без проводу гостей, самi однi, несенi, мов вiтром, дорогими кiньми. I я ©©
внiс до хати. Тиху, поважну, бiлу мрiю свою - поставив у кiмнату... Ясно
освiтленi були вони в мене й пишно прибранi. Цвiтiв, найулюбленiших ©©,
повно.
Так приймав мужик свою дорогу аристократку. А десь за нами гуртом
додому гнались у санях з дзвiнками - гостi.
З одноi© з тихших кiмнат, призначено© для не© виключно, доходив до нас
звук гри старосвiтського мого годинника. Переходячи через хату зо мною,
вона нараз заслухалась. Музика, що доходила до нас, була така нiжна й
гармонiйна, що здавалося, ми вступили в окружаючiй нас тишинi в якусь
казку...
- То старосвiтськiсть, зозулько... - сказав я до не© пiвголосом.
- Вона заспокоююча й гарна, - вiдповiла, окинувши мене поглядом, повним
любовi й подяки, - як i ти сам, Богдане...
Подорожi пошлюбно© ми не робили, як усi сподiвалися. Вона не хотiла, а
я не натискав.
- Ти старомодна аристократка моя, - закинув я жартом, зачувши ©© нехiть
до подорожi. - Нашi колишнi погляди помiняли ми.
- Може, - вiдповiла вона. - Може й помiняли, але певно несвiдомо. Життя
й досвiди, а передусiм сама та "модернiстичнiсть" навчили мене
придержуватись того з "старосвiтськост.i", що гарне для нашо© душi й миле,
дарма що воно старосвiтське. Наша хата така гарна, сам ти такий добрий, i
нащо нам усе те мiняти саме тепер... на готелi, плаченi мiсця й т. iн.
Колись, Богдане, - додала й поглянула поважно на мене, - як змучимось
собою або й життям, по©демо в чужi сторони i, любуючись чужиною, будем i
себе вiдновляти й вiдсвiжувати. Чи не добре?.. - спитала й усмiiхнулася.
Вона сидiла, я коло не©, i я обняв ©© рукою за стан.
- Коли це буде? - спитав я, заглянувши в ©© гарнi очi.
- Вiдчу мо, Богдане.
Але досi ми цього ще не вiдчули. Лиш коли з часом опинився мiж нами наш
хлопець, вона попросила мене завезти ©© лiтом у гори, щоб у лiсах
скрiплявся вiн, а вона проходжувалася по мiсцях, що нагадували б ©й
хвилii, радiснi й сумнi з ©© дiвочого життя, i того, котрого нiколи не
забувала - ©© брата. Я вдоволив ©© скромне бажання, при днуючись до них
обох - як третiй, що на довго не мiг вiд них розлучатися.
В горах привiтали нас, крiм панi Мiллер, що тепер уже посивiла, доктор
Роттер з сво ю жiнкою Iриною Марiян, з котрою оженився в два роки по нашiм
весiллю. За нами прибула до сво © кузинки й колишня Наталя Ливенко,
теперiшня повдовiла панi Майорова Штейн. По розлуцi з Нестором заручилась
укоротцi втайнi з одним в ©© поклонникiв, а то з вiйськовим добродi м
майором Штейном, а в кiiлька день по вiд'©здi Нестора на полудн вийшла за
нього замiж, з котрим переживши у найбiльший дисгармонi© три роки,
повдовiла й вернула до родичiв, змiнена й майже змарнована жiнка.
- Коли б Нестор не був занедужав i помер, - звiрилась менi одного разу
з гiрким смутком, - я була б сво поступування проти нього направила й за
нього вийшла. З хвилею, коли вiдвернувся вiн вiд мене зражений на все, я
переконалась, що любила лиш його одного, а всi iншi були для мене лише
розривкою. Коли я зачула про його хоробу, мене почала гризти совiсть, i з
туги за ним я терпiла невиносимi муки. Щоб одначе заголомшити себе й не
зрадитись i перед ним, що iгнорував мене знаним лиш менi способом, я
подала сво му пiзнiшому чоловiковi без намислу руку в надi©, що переломлю
тим у собi весь жаль i гризоту совiстi; однак я страшно помилилася. Мiй
муж, чоловiк не найтоншо© вдачi, задивлявся й вiдносився до мене, як
вiдноситься нетерпеливий ©здець до зноровленого коня, поки передчасна
смерть його не звiльнила мене з пекельного ярма. Але... ви щасливi,
добродiю Олесь... - додала, поглянувши на мене сво©ми "морськими", в тiй
хвилi, з якогось раптового жалю звогченими очима - що свого часу були
потiхою нещасного мого приятеля.
- Я щасливий, - вiдповiв я й говорив правду, - хiба, що може би сво©й
жiнцi той закид зробив, що вiдволiкала наше весiлля все на пiзнiше. Але й
те мало свою причину. Працею сво©х рук виплачувала вона сво невеличке
задовжене майно. А не вчинивши цього вперед, не хотiла в мою хату
вступати. Саме коли впоралась з сво©м довжником, котрий навчивсь ©© за той
час шанувати, вiдiйшов вiд нас i Нестор, вигладжуючи несвiдомо i всi
перепони, що лежали мiж нами. Нiхто його з нас не забува , його пам'ять
мiж нами живе вiчно...
Молода женщина схилила сумно голову на руки, i з ©© очей зсунулися по
лицi сльози...
- Кажуть... - обiзвалася, гiрко всмiхаючися, - що попри дверi кожного
мина раз у життi щастя, впрошу ться в хату. А коли ту хвильку не
достережемо, ка мось цiлий вiк. Але ви щасливi, добродiю Богдане, -
повторила, як недавно... мов. завидувала нам нашого щастя, - ii з вами
його сестра...
Я не вiдповiв.
Мо око опинилось на нiй, тiй "сестрi", як саме вертала звiдкись...
але ю нашим садом додому...
Струнка, нiжна й добра. I передусiм ще завше найдорожча з мо©х "мрiй".
[ПРИВIТАННЯ АЛЬМАНАХУ ВIЛЬНА БУКОВИНА"] _
Альманах "Вiльна Буковина" - це перша ластiвочка звiл нено© Буковини,
що прилетiла, щоб защебетати нам про радiсть та життя людини, що не зна
гнiту. Вона прилетiла в топ час, коли всi трудящi святкують XXIII роковини
Жовтнево© революцi©. Я вiтаю цю ластiвку в непохитнiй вiрi, що вона полине
по нашiй великiй Батькiвщинi та передасть об' днаному укра©нському
народовi i всiм народам великого Союзу мiй щирий привiт. Вона завiта до
Вождя, затрiпоче сво©ми крилоньками в його вiконце i сво©м щебетанням
перекаже йому щиру подяку всiх трудящих за його турботи про ©х добробут.
Ольга Кобилянська
Чернiвцi, 5. XI 1940.
[1] Уряд - урядова служба, заняття на службi.
[2] Завiд - професiя.
[3] Голосна - вiдома.
[4] Квестiя - питання.
[5] Свята простота (лат.).
[6] Скидатися - вiдмовлятися.
[7] Гуляти - танцювати.
[8] Самiй (iтал.).
[9] Онодi - недавно.
[10] Кругольня - мiсце, де грають в кеглi.
[11] Зрезигнувати - вiдмовитись.
[12] Перiод "натиску й бурi" (нiм.).
[13]Ферi© - канiкули.
[14] Наборзi - нашвидку.
[15] Матура - останнiй iспит при закiнченнi навчання в гiмназi©.
[16] Колiзiя - суперечне, тяжке становище.
[17] Хосен - користь.
[18] Незабавки - незабаром.
[19] Драх - змiй.
[20] Нотес - записна книжка.
[21] Feuerwerk (нiм.) - фейерверк.
[22] Гамулиця - узда.
[23] Була реконвалесцентка - недавно перенесла хворобу.
[24] Зааранжувати - органiзувати, розпочати.
[25] Льос - виграшний бiлет.
[26] Смутний, м'який (лат.).
[27] Представлення - видовище.
[28] Кондоленцiйний - спiвчутливий.
[29] Елiта - вибране коло, цвiт.
[30] Перiод "натиску й бурi" (нiм.).
[31] Штатський - державний.
[32] Маяк (нiм.).
[33] Коли навiть усе спить, наш маяк сто©ть на сторожi (нiм.).
[34] Челло - вiолончель.
[35] Ферi© - вiдпустка, канiкули.
[36] Штука - мистецтво.
[37] Адоратор - поклонник.
[38] Фантом - привид, примара.
[39] Муф - муфта.
[40] Лiтники - дачники.
[41] Мати конвiкт - тримати столовникiв, якi одночасно винаймають i
помешкання.
[42] Склеп - крамниця.
[43] Фiякер - вiзник.
[44] Займаючий - цiкавий.
[45] До речi (.франц.).
[46] Служниця за все (нiм).
[47] П а к е р - носильщик.
[48] Пуделко - коробка.
[49] Сумка (чiм.).
[50] Iмость - попадя.
[51] Семiнар - школа для народних вчителiв.
[52] Фолiант - товста книга великого формату.
[53] Бабку (нiм.).
[54] Де по дну ться сила i нiжнiсть, там iсну гармонiя (нiм.).
[55] Водяна дiвчина (нiм.).
[56] Люксус - розкiш.
[57] Локаль - примiщення.
[58] Кабала - (тут) вгадування долi людини, засноване на мiстичному
кабалiстичному псевдовченнi.
[59] Мадмуазель Ленорман (франц.).
[60] Пробачте (франц.).
[61] Стiйте! (нiм.)
[62] Омен - знак, прикмета.
[63] Точно! (лат.)
[64] Квестiя - питання.
[65] Кургэуз - будинок, де приймають лiкувальнi процедури.
[66] Конферувати - радити.
[67] I це ма бути "повнокровна цiлiсна людина"? (нiм.).
[68] Параван - ширма.
[69] Гiрським повiтрям (нiм.).
[70] Експеримент (франц).
[71] Перiоду "бурi i натиску" (нiм. .)
[72] Дискретний - скромний, тактовний, розважний.
[73] Маючий - багатий.
[74] Пiсня Рубiнштейна "Азра". (Примiтка О. Кобилянсько©). Переклад. До
тих людей належу я, якi вмирають, покохавши (нiм.).
[75] Пратекст - причина, привiд.
[76] Солiнiзантка - та, на честь яко© вiдбува ться свято - iменинниця.
[77] Стрiй - одяг.
[78] "Зюлейка".
[79] "Будь прихильною до мене..." (нiм.).
[80] "До тих людей належу я, якi вмирають, покохавши..." (нiм.).
[81] Химерним.
[82] Доматорка - господиня, хазяйка.
[83] Шутер - пiсок з дрiбними камiнчиками.
[84] Остентативно - демонстративно.
[85] Кляпа - одворот, лацкан.
[86] Експлозiя - вибух гнiву.
[87] Туй-туй - ось-ось.
[88] Колова дорога - возова дорога; дорога, до якiй можна ©хати
колесами (коло - колесо).
[89] Наборзi - наскоро.
[90] В мiнiатюрi.
[91] Колiйовий двiрець - залiзничний вокзал.
[92] Купе (франц.),
[93] Синовi - невiстка.
[94] Заникати - никнути, поволеньки мiнятися, губитися.
[95] Форсувати - спiшити.
[96] Обава - страх.
[97] Оногди - недавно, одного разу.
[98] Erica (лат.) - верес.
[99] Реставцiя - решта, лишок.
[100] Фатальна консеквенцiя - тяжкий наслiдок.
[101] Плiк - кипа, велика кiлькiсть.
[102] Опонувати - суперечити.