Страница:
вас про ©© тутешн життя-буття. Гаразд, що вислали ви ©© трохи в гори,
гаразд, що прибува й Нестор. Та коли властиво при©жджа вiн? Маня визира
його чи не щодня. Щодо не© само© (саме тепер нема ©© вдома), то в мо©х
очах, вiд часу як не бачила я ©© (вiд послiднього мого побуту в вас), вона
.все ще та давня Маня, з сво©м пишним смiхом, коли смi ться, i з тими
очима, що пригадують ©© матiр. Одначе щодо душi ©©, я не доглянула ще до
дна ©©. Вона зачиня ться. Говорить i розказу про всяку всячину, про що б
i не запитала я, а про сво нутро анi слова. Писали-сьте менi свого часу,
дорога приятелько, що вона вiдкинула добру партiю, i що не зна те, що
властиво ма вона за плани з сво ю особою на дальше. Щодо мене, моя дорога
панi, то я знаю лиш одно, хоч те одно - вiдгаду сама моя власна душа, бо
сама вона, як кажу, не говорить нiчого. А це те: ваша Маня не забула
Богдана Олеся й досi. А чи добре це, що вони будуть тут хоч i не зчаста
бачитись, я не знаю, особливо - щодо ©© особи. Богдан усе ще той сам
гарний i поважний мужчина, i все ще, як менi зда ться, цiкавиться нею. Але
щоб його мати, та горда матерiалiстка, хоч трохи, хоч би на старiсть
змiнилася - того не окажу. Як колись, показу вона себе й тепер у дорогих
матерiях, мiрить убожчого вiд голови до нiг, носить сво© дорогоцiнностi з
пихою, наставляючи по можностi кожному украшенi перснями руки до
поцiлунку. Десь бачилася я з нею раз припадково пiд час повороту з церкви,
але маю доста. Подалася трохи й колишня пишна постать, - зраджу , що життя
не доторкалось усе i ©© лише самими нiжними руками. Та що з того! В нiй i
тепер ще повно его©зму й фальшу, яким дотикала болючо не одну душу коло
себе, мучила не один раз окружения сво , а власного свого мужа до розпуки
допроваджувала!
Вiтаючися та перебалакуючи по щиростi (бодай з мо © сторони), я сказала
до не© мiж iншим жартом:
"Хоч би цього року, панi, були ви нам синову привезли в гори й
представили. А то все самi прибува те вдвiйку з сином. Чи справдi не гада
пан Богдан одружитися? До нас доходили одного разу слухи, що вiн
жениться!" так сказала я. Одначе, господи, що сказала я таке, що вона так
на мене витрiщилася? Аж почервонiла.
"Мiй син не ожениться без рахунку, як би це хто думав, - вiдповiла. -
Мiй син свою матiр поважа . Як найдеться така дiвчина, що догодить менi i
йому пiд кожним взглядом... себто як припаде нам обом до вподоби, я дам
дозвiл на женячку, а як нi, вiн дасть собi й без жiнки раду. Слава богу,
досi мама його в себе зле не держала. Чи не здоров вiн, чи не на
становиську? Життя йому не рай? Доки життя мого, йому все так буде. А
слава богу, я ще чуюсь сильна й при здоров'©, отже, буду його дозирати
лiпше, як жiнка. Нехай не журиться нiхто мо©м Богданом, коли сама я не
журюся. А як хто буде ним надто цiкавитися, то ви розповiджте це всiм:
нехай собi нiхто не робить на нього непотрiбних надiй!!."
"Бiдна Маня, бiдний Богдан, оцю гору ви не перейдете", подумала я тодi,
i ця думка мене не покида .
Ось i стiльки, що могло б вас на колишню тему "Маня й Богдан" на
хiвилину-двi зайняти. Що Богдан, може, все-таки iншо© гадки, як його мати,
нехай послужить за доказ те, що оногди вiдвiдував Маню.
Правда, все те, про що розмовляв вiя з нею, манi невiдоме, але знаю лиш
те, що коли по його вiдходi я зайшла до Манi, вона сидiла, низько схилена
над якимсь шитвом, i видалась менi надто поважна.
"Що, Манусю, - спитала я ©©, погладивши ©© нiжно по волоссю. - Пiшов
ваш гiсть?"
"Пiшов, панi Мiллер", вiдповiла i, взявши мене нагло за руку,
поцiлувала ©©. Це було в не© щось незвичайне. Вона подiбного нiколи не
робить.
"Чи був Богдан проти тебе добрий?" опитала я i тут же пожалувала сво©х
слiв.
"Добрий, - вiдповiла вона. - Повiсив ваш образ, панi".
"А далi?"
"Нiчого. Хiба що сказав мiж iншим, що можна навiть i любов ворога
здобути".
"Можна, донько..." вiдповiла я й погладила ©©, як перше.
Вона не обзивалась бiльше. Лиш по якiйсь хвилинi сказала:
"Вiн, зда ться, той сам, що був... i... гарний, панi Мiллер...
Гарний i, зда ться, як його батько - добрий..."
Вона схилилася наново над шитвом, а ©© брови зморщились, неначе
вiдчували фiзичний бiль - i мовчала. Я вiдчула, цю з його сторони запало
щось роздразнююче в ©© душу, але що це було, я не знала.
По упливi якогось часу, пiд час котрого жодне з нас не заговорило,
обiзвалась я.
"Пощо ти, Маню, приближалась взагалi до панi Олесево© на двiрцi?"
На тi слова дiвчина, мов на лихiм учинку спiймана, схилила голову ще
глибше, мов поборена, i сказала твердо:
"Мусила".
Я поглянула зчудовано на не©. Але вона, побоюючись, очевидно, дальших
питань з мо © сторони, зложила з уданою байдужнiстю шитво в комод й
вийшла, як сказала, на прохiд. "Мусила", вiдповiла вона. Бути може, що з
деяких причин i "мусила". Але що головна причина була все-таки та, що панi
Олесь, будь-що-будь, усе-таки мати Богдана, i вона в сво©й добротi не
могла iнакше поступити, як саме поступила... то, розумi ться, вийшло, що
"мусила".
Що з того вносити? Не знаю. Коли б уже Нестор при©хав. Коли б уже вiн
при©хав. Менi зда ться, вiн привiз би з собою гармонiю, а що найважнiше,
Маня мала б з ким по горах i лiсах ходити. Вправдi, впевня мене, що самiй
найкраще в природi, але мене не покида думка, що в його товариствi вона
була б веселiша.
Стiльки на нинi, дорога приятелько. Вiдколи вона в мене, я мов
вiдмолодiла, а хата неначе вiдновлена.
Ваша незмiнна Анна Мiллер.
P. S. Чую, що панi Олесь очiку кревнячку Дору К. у себе на якийсь час.
Лихi язики в нас впевняють, що панi Дора противна тому, щоб Богдан узагалi
женився, бо, кажуть, напрятаного срiбла, полотна й т. iн. осталося би
колись по бiльшiй частi ©й".
* * * _
(Третьо© днини).
Нинi одержав вiд Нестора лист, де сповiстив мене, що при©жджа
пополудневим потягом. Про його при©зд однак його сестра не зна , бо вiн
умисне не повiдомив ©©, щоб зробити ©й тим несподiванку. Довiдавшися про
це, я всунув лист до кишенi, а сам вийшов у вказанiм часi проти свого
молодого приятеля. Щоправда, я не менше радувався його при©здовi, як його
сестра, що, певно, тужливо ожидала свого любимця. Я вийшов проти нього на
дворець, а вiн, наказавши фiякровi везти свiй багаж на надану адресу, сам
просив мене пiти з ним пiхотою коротшою дорогою додому, про котру знав
здавна, що iснувала.
Я сповнив його бажання, i ми пiшли. Дорогою оповiдав менi, що за кiлька
день при©жджають колишнi Манинi хлiбодавцi, а з ними й вона - панна Наталя
Ливенко.
- Зробили тво© вiдносини до не© якi поступи до певностi? - спитав я
його, просто любуючися ним, мов любим якимсь братом сво©м. Вiн змiшався
нiжно, мов дiвчина, й усмiхнувся.
- Так, - вiдповiв. - Вiдколи сестра по©хала, був там зо два рази.
- I що ж? - спитав я.
- Нiчого. Вона була ввiчлива, ми розмовляли досить багато, лиш, на
жаль, був оба рази й доцент Д. присутнiй.
- А вiн там чого?
- Вiн бiльше прислухався нашiй розмовi, чим сам говорив, сидiв, крутив
вуса. Казав оповiдати собi дещо з нашого урядування; дивувався деяким
поясненням, про котрi, як признався, не мав поняття. I вiдтак ми разом
вiдходили. Видко, дiвчина припала йому також до вподоби, бо скiльки разiв
зайду туди, застаю його консеквентне. Зрештою, - додав сво©м нiжним
усмiхом, - нехай собi бува . В менi не ворушиться зависть. Скорiше бiль.
Вiн чесний i працьовитий мужчина i до мене щиро вiдноситься.
- А я чудуюсь тобi, - вiдповiв я йому. - Може бути, твоя вдача з грунту
витончена й ушляхетнена вже тво©ми предками, що гiдна спокiйно, а радше
пасивно дивитись, як рiвночасно з тобою ходить i другий мужчина до твого
iдеалу, сидить i прислуха ться й обсерву вас. Я б цього не видержав,
Несторе, я б або цiлком вiдтягнувся, або запобiг би йому, освiдчаючись; а
не отак, мов вижидаючи чого-то, як ти!
На тi слова мо©, трохи нетерпеливi, вiн поглянув на мене й вiдповiв:
- Я не кваплюсь, бо й нема чого квапитися. Я знаю, що вона скоро не
вiддасться. Вона ж не буденна дiвчина. А такi не все скоро вiддаються.
Бути може, я освiдчусь ©й i цього лiта. Не думай, що через це моя любов
слабша. В мене нема хвилини, в котрiй би я про не© не думав. А так люблю я
©© чи не п'ятий рiк. Працюю подвiйно. Раз з обов'язку, а по-друге, хочу
опинитись на такiм становиську, щоб не потребувати нiколи й нiчого вiд
других для сво © особи, а найменше чогось вiд жiнки. Тодi аж хочу я
поставити ©© поруч себе. I тодi я буду справдiшнiй мужчина. Сам хочу собi
свiй шлях умостити. А така "самота" вимага подвiйного труда. А як колись
пiднесуся вище понад рiвень буденного, не з честолюбивостi, Богдане, -
додав майже з гiркiстю в голосi й поважно, - а з напору внутрiшнього
iмпульсу, я зможу гордо на тi ступенi поглянути, котрими йшов я, а котрi
вимощенi тяжкою працею, що тепер, - вiн усмiхнувся сумно, - виклика у
мо©х товаришiв насмiх, а для мо © особи назву "фiлiстер". Моя праця,
Богдане, - додав, - не лиш тяжка, але й захована перед буденнiстю.
Буденнiсть ординарна, як i члени ©©, з котрих склада ться. А чого б не
доторкнулася, те все забруджу .
- Ти привiз з собою i якi науковi твори? - спитав я, коли ми зближались
до вулицi, з котро© здалека виднiлися вже високi й поважнi сосни старо©
"лiсничiвки".
- Декiлька. А також i iнструмент свiй. Будемо з Манею або часом i з нею
вдвiйцi грати. А як нi, буду сам вечорами грати. Це менi милiше понад усе,
коли можу на самотi з сво©м iнструментом розмовляти.
- Iдеалiст! - сказав я, поклепавши його по плечах. - Добре, що маю тебе
тут. Я не дам тобi займатися наукою. Вже аж помарнiв з працi.
- Я був хорий, Богдане, ще восени... - вiдповiв вiн. - Простудився й
кашляв; ще й тепер не позбувся цiлком того.
- Тут ти будеш мусив обернутися в рослину, як тi смереки на верхах. - I
сказавши це, я вхопив його жартiвливо за рамена й на мить потряс цiлою
його високою, але нiжною постаттю. Вiн усмiхнувся, звiльняючись з мо©х
рук...
- Я не такий безсильний, i не так легко мене побороти, Богдане, як тобi
зда ться, - сказав. - В менi можна й легко помилитися.
- Щодо того, то це правда. Хто б мiг вас зглибити... ви, Обринськi©
- Я б з тобою помiрився колись, Богдане... - сказав, незважаючи на мо©
слова.
- Добре, Несторе... Але я... мужик...
- Колись у лiсi, Богдане, й мiж смереками... Я витривалий. I говорячи й
шуткуючи, отак ми опинилися коло "лiсничiвки", що, захована мiж соснами,
визирала сво©ми бiлими стiнами приманчиво до прохожих.
Тут я, хоч i який короткозорий, побачив здалека, що на низькiм ганку,
оброслiм плющем, сидiла панi Мiллер, а бiля не© Маня. Обi були зверненi до
хвiртки... i чимось зайнятi.
Ми дiйшли.
На скрип хвiртки обi жiнки оглянулись. Поки успiв я вiдчинити ©© i
впустити Нестора (сам я залишився поза дротяною огорожею - на дорозi),
вибiгла вже Маня, побачивши брата, з ганку й, кидаючися йому радiсно на
груди, повисла тут же на хвилю.
- Як радуюсь, що ти вже тут, Несторе! Як радуюсь... - говорила раз по
раз, випещуючи брата з любов'ю. Вiдтак, вiдступаючи вiд нього, щоб мiг
перейти до хати, вона нараз замiтила коло хвiртки мене. Миттю звернулася
до мене. - Ви привели менi мого брата, пане Олесь, i яку радiсть справили!
Я так нетерпеливо ждала його. - I сказавши це, вона простягнула до мене з
подякою руку. Я стиснув ©©, поцiлував, не обiзвавшися нi словом.
Перелякана, мов схоплена на забороненiм учинку, вона вiдтянула скорим
рухом руку. А я, звертаючися за Нестором, що вiтався в тiй хiвилi з панею
Мiллар на ганку, кликнув:
- Несторе! Завтра або й позавтра зрання жду тебе в себе, пiдемо мiж
"смереки"...
I не вижидаючи, я вiддалився скорим кроком вiд лiсничiвки.
Ми були оба на верхах i в лiсi. Вийшли зрання й пiшли. Йшли мов
святинею, чимраз вище й глибше в лiсову зелень. Все самим сосновим лiсом i
тишиною. Ранн сонце перебивалося крiзь гiлля, лягаючи блиском тут i там
на зарошений мох, а живичний запах, що розходився лiсом, обiймав i
освiжував нас.
- Коли б так кожний з нас мiг хоч вiд часу до часу покупатись у такому
повiтрi! - сказав Нестор i, розкриваючи груди проти повiтря, кинув
капелюхом об землю, а сам, спершися плечима до яко©сь об' мисто©
великанки-сосни, задивився поважно вперед себе мiж верхи сосен.
Старезне соснове гiлля звисало нерухомо над нашими головами, i ми
вiддалися на часок цiлковито потузi лiсово© тишини.
- Тут мусив би й хто подужати, - сказав, перебиваючи тишину, перший
Нестор. - Але там у долах, вiчно в працi, ярмi й науцi, заодно мiж стосами
актiв i фолiантiв [52]ти, хоч би й не хотiв, наберешся хороби.
- Почува ш себе нездорово? - спитав я, окинувши оком молодого товариша,
що сво©м тонким обличчям пригадував скорше студента-академiка, як урядовця
одно© з найповажнiших iнституцiй, котрий виглядав у тiй хвилi дуже гарно,
вiдгорнувши волосся з бiлого чола.
- Я? - спитав вiн, усмiхнувшися весело. - Це я не про себе, а так
взагалi говорив.
- I ти тут свiй кашель покинеш, - закинув я. - Пiд оцими соснами ти
повинен найбiльший час тво © вiдпустки перебувати. В тебе, як сам говориш,
ще на кiлька рокiв працi, тож треба до не© тут скрiплятися.
- Менi нiчого не хибу , - сказав вiн поважно. - Ти, чоловiче, не зна ш
Обринських; кинь ©х i з вежi вдолину, вони все стануть на рiвнi ноги. Вони
репрезентанти витривалостi й непоборимостi, дарма що цього по ©х
поверховностi неслiдно. Примiром, анi по менi, анi по мо©й сестрi. Але, -
додав нараз весело, - поки я кину тебе, Богдане, додолу, пiдiм ще й на
другу сторону цi © пишно© гори, по котрiй бiгав я стiльки малим хлопцем.
Або й он там пiд скалу.
- Го, го, Несторе, - сказав я й поклепав його по плечi. - Ви обо з
сестрою хоч i якi добрi репрезентанти витривалостi й, як кажеш,
неiпоборимостi, але до мене ви недоросли. Я все ж таки вiд мужицько© кровi
не вiддалився. Я горджуся сво ю силою. ©© не побiдить нiхто так легко.
Навiть i ви, панята мо©, нi.
Ледве вимовив я тi мо© слова, вiн уже зблизився до мене. Усмiхаючись
одним кутиком сво©х уст, що так живо пригадували менi сестру його, вiн,
прилягши груддю до мене та обвивши мене сво©ми руками, мов корiнням
деревини яко©, стиснув мене сильно, молодечо, аж до болю, i тут же й
залишив.
- Не глузуй з "панят", - сказав i розсмiявся з вдоволеним, побiдним
поглядом. - Менi страх хочеться, голiафе, кинуть тебе ось тут на землицю
столiтнiй соснi пiд ноги! Чу ш?
- Чую, хлопче, - вiдказав я, мимоволi й собi усмiхаючись. - Але поки що
дай тому спокiй. Прийде час, ти кинеш. Але, як кажу, поки що ще сам
крiпись... А тепер здiймай капелюх з землицi, поклонись соснi й ходiм,
куди нас очi ведуть. Ще з годину ходу лiсом, а там вийдемо на одну царинку
й припiчиемо. Коли це нам сприкриться, заглибимось у шум сосен. А що там
зачу ш, перекажеш ©й, як вона при©де.
- Нi, Богдане, тобi належиться першенство до переказу. Я буду мовчати.
- I сказавши це, вiн нараз споважнiв, i ми пiшли.
Вiн передi мною високий, стрункий, бiльше хлоп'ячий, як мужеський, в
бiлiм легкiм капелюсi. А я не менш мовчазний за ним.
Iдемо...
Ми оба i разом з нами тишина. Тут i там шелесне блискавичне дряпання,
може, вивiрки яко© або полохливо© птахи...
Ми ста мо, огляда мося й слуха мо. Часом вiддиха мо глибоко. Особливо
Нестор робить такi вправи. I знов огляда мося.
- Чу ш що, Несторе? - питаю я.
- Уважаю... - вiдповiда вiн i заходить глибше мiж сосни, мов у
церкву...
Так довго...
Остаточно ми не вийшли на царинку, лиш противно вниз, себто мов у яругу
в роздво ння гори, де вона, хоч заросла рiдшою сосниною, серединою берегла
мiж камiнням потiк. По обох сторонах потоку скалисте гостре камiння, а
трохи оподалiк вiд них, тут i там мiж молодими соснами, вiльнi, яснi
мiсця...
Тут ми полягали.
Сонячне сяйво розпарю соснину, рамена сосен звисають низько над нами,
днина чудова, а гаряче повiтря переповнене живицею...
Недалеко нас висадився з гори камiнь-велетень. Вегетацiя пишна. Трава,
папороть, арнiка, незабудьки й т. iн. Все те розкошу коло берега потоку.
Ми, покидавшися на землю в траву, повiдгортавши з зiпрiлого чола
волосся - лежимо...
Я лежу довго, спокiйно, майже забуваю про свого недалеко мене так само
неповорушно лежачого сусiда.
Якiсь картини, з давна й теперiшностi, перепливають i мiшаються в
головi. Нараз, коли затуляю очi, бачу картину з послiднього року, поки
ви©хав я з батькiвщини з першим авансом до З... © вже тодi дома не було.
Саме взимi того року вона ви©хала до панства Марiянiв. А лiтом, у день
перед мо©м ви©здом назавше, ходив я тодi з ще малим Нестором попрощатися з
лiсом. Вiн, розумi ться, про те не конче знав.
Тодi я перележував у лiсi також, як ось тепер, на землi мiж смереками,
а вiн, малий, бiгав коло якогось невеличкого багна, над котрим уганялися
стрикiзки, i старався вловити ©х.
"Що ж, ловиш ©х, Несторе?" питав я. "Нi, - вiдповiв вiн. - Вони лiтають
кругом мене, нiби зачiпають мене, а я, як обдурюваний, кручуся мiж ними,
аж упрiв, i не можу жодно© вловити!" "Вони такi, як твоя сестриця Маня",
сказав я йому на те, i бiльше нiчого. А вiн вiдповiв, знеохочений: "Та що
менi з того! Коли б я мiг таку Libelle[53] зловити!.."
Чому менi саме тепер, по стiльки роках, нараз пригадалося, я не знаю. I
пролежавши ще якийсь часок, так мов потонувши в спогадах i гадках, я
кликнув:
- Хлопчеi Примружи очi й слухай.
- Чудово! Шум сосен залива повiтря, колишеться в ньому. Я чую й
упиваюся, Богдане! Небо таке чисте, сине й без хмарки, само силу око
примружитися. Бачиш?
- Бачу, Несторе, але волiю вслухуватися в шум сосен. Не рухаються, а
чу ш ©х. Чудо...
- Тайна сосен, Богдане. Шкода, що Манi нема.
- Шкода.
- Он там, Богдане... глянь, який природний басейн виробився з потоку.
Просить скупатися в ньому.
- Скупайся.
- Я б зараз, але боюсь... Я зiпрiлий i ще потрохи кашляю. За
тиждень-два... зможу. Але яка шкода... Пишний басейн!
- В ньому, мабуть, i купаються, Несторе.
- Хто?
- Нiччю при мiсячнiм свiтлi русалки...
Вiн обернувся нараз лицем до мене й усмiхнувся.
- Ти говориш як поет, Богдане. Хоча, щоправда, можна й не укладаючи
вiршiв бути поетом. Знов мовчання... По хвилинi:
- Хлопче!
- Що, Богдане?
- Пригаду ш, як я мав з гiр ви©жджати (ти був ще малим хлопчиною), i ми
оба впослiдн ходили в лiс...
- Пригадую.
- Ти був пишний хлопчина.
- Дурень був... - вiдповiв вiн i усмiхнувсь.
- Я лiг на землю, от як нинi пiд смереки, з душею, повною туги й
смутку. А ти обходив чи оббiгав якусь невеличку калабаню, що виробилася з
недалекого джерела, i старався зловити стрикiзку, пояснюючи менi, що ©х
крильця тому прозоро-синi, бо й небосхил такий. Вiдтак силувався ти
вловити конче таку одну стрикiзку. А остаточно не вловивши жодно©,
змучившись, ти покинув це, прийшов i лiг коло мене. Ти, кажу, був пишний
хлопчина, Несторе, i тодi заворушилось у мене бажання мати такого хлопця,
як ти...
Вiн зарум'янився нiжно й вiдповiв:
- Виховай собi такого.
- Так, Несторе... Але й з мо ю мужицькою кров'ю.
- Це вже не був би такий, як я, - обiзвався вiн.
- Нi. Бо тодi був би це почин до нового пня на будуче. "Und wo das
Harte mit dem Zarten sich paart, da gi,bt es einen guten Klang"[54].
Лiпший й досконалiший матерiал для цього миру, як зокрема Обринськi й
Олесi.
- Може, - вiдповiв вiн i нараз пiднявся бистро на рiвнi ноги.
- Ти куди, Несторе? - спитав я, не вiдвертаючи з його струнко© постатi
очей.
- За стрикiзкою... Он там бачу над басейном. Я всмiхнувся.
- Ага, бажання з хлоп'ячих лiт ожило. Спробуй! Але не зловиш ©©...
I я за ним встав з свого мiсця.
- Зловлю.
Вiн здiймив капелюх мовчки, його нiжнi вуста звузилися, мов затялися, i
вiн пiдiйшов уважно до природного, як казав, "басейну", де в повiтрi над
ними кружляли блискавичним льотом чудовi, прозоро-синi, з банькуватими
очима стрикiзки.
Я приглядався спокiйно до його ловлi, скорим, зручним, i тут i там знов
майже комiчним рухам, не можучи здержатися, щоб не розсмiятися з нього
вголос. Часом вiн також смiявся... але це був напiвголосний, трохи
замкнений у собi смiх, яким, як кажуть, смiються великi розважнi уми.
- Зда ться, в тих великих збиточних мухах бачиш ти в тiй хвилi очима
тво © уявя панну Наталю... - кликнув я до молодого товариша.
Вiн не обзивався, роблячи замiсть вiдповiдi рух, щоб я ради бога
мовчав, не займав його...
- Не вловиш Наталки! - кликнув я за якийсь час жартiвливо, коли
показалося, що його заходи оказались даремнi.
- Спiймаю, - вiдкликнув, нахиляючись з капелюхом у руцi знов над
водою...
- Залиши! - сказав я знов. - Ходи, припiчни. Дедалi треба нам додому
вертати.
- Я мушу! - вiдкликнув вiн, не вертаючи навiть за мною голови.
- Ага, малий Нестор! - обiзвався я знов. - Ну, лови здоров, як хочеш. А
я волiю за той час придивлятися потоковi, як вiн невтомимо перелива ться
через камiння i тут i там запiню ться.
Надворi стояло пишне, сонячною спекою переткане полудн . Сосни
розпарились, а небо сiяло такою синьою яснiстю, що годi було й очима на
нього звести. А округи тишина. Так якийсь час. Нараз скорий блискавичний
рух Нестора, а в слiдуючiй хвилi по тiм i трiумфуючий оклик:
- Маю! Вже маю ©©, Богдане! Бачиш?
I цiлий зiпрiлий, аж почервонiвши з напруження й спеки, нiс зловлену за
крильця велику з синiми крильцями муху - "Наталку".
Станув близько коло мене й придивлявся ©й поважно.
- Дивно... - обiзвався по хвилинi мовчання. - По-нiмецьки називають ©©
Wasserjungfrau [55].
- Я ж казав, Несторе, "муха Наталка", - зачепив я його знов. Вiн не
зважав на те й замiсть всього спитав:
- А ти не хочеш жодно© вловити?
- Нi, Несторе. Моя прийде сама до мене.
- Чи ти такий певний того?
- Так пророчить менi мiй мужицький iнстинкт, iдучи рiвною простою
дорогою здорового розуму.
Нараз, цiлком несподiвано, пустив вiн стрикiзку на волю.
- Ходiм, - звернувся вiн до мене.
- Нащо ти пустив Наталку на волю?
- Нехай раду ться життям. Я передусiм хотiв ©© лиш здобути, - вiдповiв
вiн.
- Ага! Так вимага лицарська жилка аристократа. А я нi, Несторе. Мужик
захову ться все бiльш пасивно. Де вже нам у парi йти. Але ходiм!
- Ходiм!
III
(Пiзнiше).
Манинi протектори й колишнi хлiбодавцi панство Марiяни перебувають тут
уже бiльше тижня, а з ними й пiд ©х опiкою панна Наталя Ливенко. Всi
мешкають в домi, де мешкали колись Обринськi. Я, хоча в Ч. не стикався з
жiночою частю се© родини, знав добродiя Марiяна з кав'ярнi, чоловiка
знаного з сво © чесноти, добродушностi, простоти й одвертостi в бесiдi.
Тут мусив я зi взгляду на бажання матерi познайомитися лиш "з ними одними"
i зложити ©м, як найближчий сусiда, вiзит.
Саме вчора був я там по раз другий, - i признаю одверто, не жалкував
того. Це люди iнтелiгентнi, поважнi, i кращого та спокiйнiшого
"сусiдства", як вони, не могли ми собi цього лiта. бажати.
Мiж iншим, говорено там i про Маню Обринську. Говорено мов про рiдну
доньку. Коли я спiмнув, що панство Обринськi були за життя батька мого
нашими кiлькалiтнiми мешканцями оце© от само© "вiлли", панi Марiян чимало
зчудувалася.
- Чи справдi? - спитала. - Сама панна Обринська ще досi про те не
згадувала.
- Не споминала, - пояснив я наугад, - бо в тому помешканнi помер ©©
батько, а через те воно ©й, може, тепер прикрий спомин, й вона заховалась
у "лiсничiвку".
- А я iншо© думки. Панна Обринська спровадилася в "лiс-ничiвку", бо
вiдти, як чую, ближче до лiсу й до нас. А бiльше, може, ще й через те, що
©© брат, др. Обринський, потребу до . сво©х студiй супокою. Там дуже
мило', стiльки старезних дерев i смерек коло хати, що, вийшовши лиш з
хати, вступа ш мiж смереки, мов у лiс. Я якраз нинi вiдвiдувала панну Маню
й пiзнала ту ©© знайому й приятельку ©© матерi, панi Мiллер.
- Давнiшнiми лiтами любила панна Обринська противну гору й лiс, он ту
за нашими садами й за рiкою, куди дiставалась найскорiше, переходячи рiку
довгою кладкою, що й нинi знаходиться на тому мiсцi, розумi ться все
вiдновлювана, - сказав я. - Самими сонячними поранками забiгала вона на
гору i в лiс. Одного разу ми навiть мало що не порiзнилися, коли
стрiнулися на тiй кладцi одне проти другого, й жодне не хотiло
завернутись, уважаючи це за пониження сво © особи...
Панi Марiян розсмiялася.
- I як скiнчилося? Хто уступив кому з кладки?
- Нiхто.
- Як то? - спитала панi Марiян.
- Панна Обринська була б, може, готова i в воду скочити, щоб лиш не
уступити менi в тодiшнiй хвилi. Але я...
- Але ви? - зацiкавилась жiнка, i ©© очi спочили з нета ним
заiнтересуванням на менi.
- Що я мiг зробити? Взяв такого мотиля, яким була тодi панна Обринська,
на руки й поставив позад себе на кладку, щоб могла, не повертаючись, пiти
свобiдно дальше сво ю дорогою додому, а я знов сво ю.
- Славно! - кликнула панi Марiян i, обернувшись, поглянула на панну
Наталку, що ще ранiше ввiйшла нечутно в кiмнату i, сiвши спокiйно в
фотель, обсервувала мовчки сво©ми ясними з-iпiд чорних брiв очима i мов
застановлялася над мо©м оповiданням.
- Це було, зда ться менi, потрохи засмiлиео... - обiзвалася, мов кинула
нараз камiнцем у мене.
- Може, й так, моя панi... - вiдповiв я гарнiй двадцятилiтнiй дiвчинi.
- Але що ж було нам робити посерединi кладки над рiкою? Вертатися кожному
назад? - спитав я.
- Так було б майже лiпше.
- Я був би, може, й поступив так, але панна Обринська була тому
противна. Вона стояла й боролася з собою.
- Я була б не боролася, - сказала дiвчина з вiдтiнком легковаження в
голосi. - Була б завернулася й оставила дорогу вам. Ви прецiнь не мали
замiру забрати з собою кладку.
- Щонайменше, моя панi.
Вона подивилася на мене мерехтячими очима й обiавалася знов коротко, як
перше:
- Панове люблять подеколи, на кошт жiночого почування i ©х слабших сил,
прокидатись самовiльно в лицарiв; дарма, що з того виникають iнодi прикрi
консеквенцi©. Я розумiю, що панна Обринська могла тодi за той ваш трохи
засмiливий лицарський вчинок зворушитися. Я б правдоподiбно була так само
вiдчувала. Хоча... - додала по хвилi й поглянула в противну сторону вiд
мене, - я була б з самого початку з кладки завернулась. Панна Обринська
мусила тодi дуже дитинною бути.
Я поглянув на не© й усмiхнувся.
- Ви емансипантка? - спитав я, оминаючи ©© запитання.
- Нi. Чи мали б ви менi що в такому разi закинути?
- О, щонайменше!.. - вiдказав я.
- Однак, щоб зрозумiли ви мене, пане, то поясню вам, якого роду я
емансипантка. Я анi вчителька, анi офiцiантка при поштi, анi кандидатка на
докторський диплом, анi взагалi жодна урядничка, та емансипована лиш в
тому напрямi, що й без "фаху" не уважаю мужчин за досконалiших вiд нас.
гаразд, що прибува й Нестор. Та коли властиво при©жджа вiн? Маня визира
його чи не щодня. Щодо не© само© (саме тепер нема ©© вдома), то в мо©х
очах, вiд часу як не бачила я ©© (вiд послiднього мого побуту в вас), вона
.все ще та давня Маня, з сво©м пишним смiхом, коли смi ться, i з тими
очима, що пригадують ©© матiр. Одначе щодо душi ©©, я не доглянула ще до
дна ©©. Вона зачиня ться. Говорить i розказу про всяку всячину, про що б
i не запитала я, а про сво нутро анi слова. Писали-сьте менi свого часу,
дорога приятелько, що вона вiдкинула добру партiю, i що не зна те, що
властиво ма вона за плани з сво ю особою на дальше. Щодо мене, моя дорога
панi, то я знаю лиш одно, хоч те одно - вiдгаду сама моя власна душа, бо
сама вона, як кажу, не говорить нiчого. А це те: ваша Маня не забула
Богдана Олеся й досi. А чи добре це, що вони будуть тут хоч i не зчаста
бачитись, я не знаю, особливо - щодо ©© особи. Богдан усе ще той сам
гарний i поважний мужчина, i все ще, як менi зда ться, цiкавиться нею. Але
щоб його мати, та горда матерiалiстка, хоч трохи, хоч би на старiсть
змiнилася - того не окажу. Як колись, показу вона себе й тепер у дорогих
матерiях, мiрить убожчого вiд голови до нiг, носить сво© дорогоцiнностi з
пихою, наставляючи по можностi кожному украшенi перснями руки до
поцiлунку. Десь бачилася я з нею раз припадково пiд час повороту з церкви,
але маю доста. Подалася трохи й колишня пишна постать, - зраджу , що життя
не доторкалось усе i ©© лише самими нiжними руками. Та що з того! В нiй i
тепер ще повно его©зму й фальшу, яким дотикала болючо не одну душу коло
себе, мучила не один раз окружения сво , а власного свого мужа до розпуки
допроваджувала!
Вiтаючися та перебалакуючи по щиростi (бодай з мо © сторони), я сказала
до не© мiж iншим жартом:
"Хоч би цього року, панi, були ви нам синову привезли в гори й
представили. А то все самi прибува те вдвiйку з сином. Чи справдi не гада
пан Богдан одружитися? До нас доходили одного разу слухи, що вiн
жениться!" так сказала я. Одначе, господи, що сказала я таке, що вона так
на мене витрiщилася? Аж почервонiла.
"Мiй син не ожениться без рахунку, як би це хто думав, - вiдповiла. -
Мiй син свою матiр поважа . Як найдеться така дiвчина, що догодить менi i
йому пiд кожним взглядом... себто як припаде нам обом до вподоби, я дам
дозвiл на женячку, а як нi, вiн дасть собi й без жiнки раду. Слава богу,
досi мама його в себе зле не держала. Чи не здоров вiн, чи не на
становиську? Життя йому не рай? Доки життя мого, йому все так буде. А
слава богу, я ще чуюсь сильна й при здоров'©, отже, буду його дозирати
лiпше, як жiнка. Нехай не журиться нiхто мо©м Богданом, коли сама я не
журюся. А як хто буде ним надто цiкавитися, то ви розповiджте це всiм:
нехай собi нiхто не робить на нього непотрiбних надiй!!."
"Бiдна Маня, бiдний Богдан, оцю гору ви не перейдете", подумала я тодi,
i ця думка мене не покида .
Ось i стiльки, що могло б вас на колишню тему "Маня й Богдан" на
хiвилину-двi зайняти. Що Богдан, може, все-таки iншо© гадки, як його мати,
нехай послужить за доказ те, що оногди вiдвiдував Маню.
Правда, все те, про що розмовляв вiя з нею, манi невiдоме, але знаю лиш
те, що коли по його вiдходi я зайшла до Манi, вона сидiла, низько схилена
над якимсь шитвом, i видалась менi надто поважна.
"Що, Манусю, - спитала я ©©, погладивши ©© нiжно по волоссю. - Пiшов
ваш гiсть?"
"Пiшов, панi Мiллер", вiдповiла i, взявши мене нагло за руку,
поцiлувала ©©. Це було в не© щось незвичайне. Вона подiбного нiколи не
робить.
"Чи був Богдан проти тебе добрий?" опитала я i тут же пожалувала сво©х
слiв.
"Добрий, - вiдповiла вона. - Повiсив ваш образ, панi".
"А далi?"
"Нiчого. Хiба що сказав мiж iншим, що можна навiть i любов ворога
здобути".
"Можна, донько..." вiдповiла я й погладила ©©, як перше.
Вона не обзивалась бiльше. Лиш по якiйсь хвилинi сказала:
"Вiн, зда ться, той сам, що був... i... гарний, панi Мiллер...
Гарний i, зда ться, як його батько - добрий..."
Вона схилилася наново над шитвом, а ©© брови зморщились, неначе
вiдчували фiзичний бiль - i мовчала. Я вiдчула, цю з його сторони запало
щось роздразнююче в ©© душу, але що це було, я не знала.
По упливi якогось часу, пiд час котрого жодне з нас не заговорило,
обiзвалась я.
"Пощо ти, Маню, приближалась взагалi до панi Олесево© на двiрцi?"
На тi слова дiвчина, мов на лихiм учинку спiймана, схилила голову ще
глибше, мов поборена, i сказала твердо:
"Мусила".
Я поглянула зчудовано на не©. Але вона, побоюючись, очевидно, дальших
питань з мо © сторони, зложила з уданою байдужнiстю шитво в комод й
вийшла, як сказала, на прохiд. "Мусила", вiдповiла вона. Бути може, що з
деяких причин i "мусила". Але що головна причина була все-таки та, що панi
Олесь, будь-що-будь, усе-таки мати Богдана, i вона в сво©й добротi не
могла iнакше поступити, як саме поступила... то, розумi ться, вийшло, що
"мусила".
Що з того вносити? Не знаю. Коли б уже Нестор при©хав. Коли б уже вiн
при©хав. Менi зда ться, вiн привiз би з собою гармонiю, а що найважнiше,
Маня мала б з ким по горах i лiсах ходити. Вправдi, впевня мене, що самiй
найкраще в природi, але мене не покида думка, що в його товариствi вона
була б веселiша.
Стiльки на нинi, дорога приятелько. Вiдколи вона в мене, я мов
вiдмолодiла, а хата неначе вiдновлена.
Ваша незмiнна Анна Мiллер.
P. S. Чую, що панi Олесь очiку кревнячку Дору К. у себе на якийсь час.
Лихi язики в нас впевняють, що панi Дора противна тому, щоб Богдан узагалi
женився, бо, кажуть, напрятаного срiбла, полотна й т. iн. осталося би
колись по бiльшiй частi ©й".
* * * _
(Третьо© днини).
Нинi одержав вiд Нестора лист, де сповiстив мене, що при©жджа
пополудневим потягом. Про його при©зд однак його сестра не зна , бо вiн
умисне не повiдомив ©©, щоб зробити ©й тим несподiванку. Довiдавшися про
це, я всунув лист до кишенi, а сам вийшов у вказанiм часi проти свого
молодого приятеля. Щоправда, я не менше радувався його при©здовi, як його
сестра, що, певно, тужливо ожидала свого любимця. Я вийшов проти нього на
дворець, а вiн, наказавши фiякровi везти свiй багаж на надану адресу, сам
просив мене пiти з ним пiхотою коротшою дорогою додому, про котру знав
здавна, що iснувала.
Я сповнив його бажання, i ми пiшли. Дорогою оповiдав менi, що за кiлька
день при©жджають колишнi Манинi хлiбодавцi, а з ними й вона - панна Наталя
Ливенко.
- Зробили тво© вiдносини до не© якi поступи до певностi? - спитав я
його, просто любуючися ним, мов любим якимсь братом сво©м. Вiн змiшався
нiжно, мов дiвчина, й усмiхнувся.
- Так, - вiдповiв. - Вiдколи сестра по©хала, був там зо два рази.
- I що ж? - спитав я.
- Нiчого. Вона була ввiчлива, ми розмовляли досить багато, лиш, на
жаль, був оба рази й доцент Д. присутнiй.
- А вiн там чого?
- Вiн бiльше прислухався нашiй розмовi, чим сам говорив, сидiв, крутив
вуса. Казав оповiдати собi дещо з нашого урядування; дивувався деяким
поясненням, про котрi, як признався, не мав поняття. I вiдтак ми разом
вiдходили. Видко, дiвчина припала йому також до вподоби, бо скiльки разiв
зайду туди, застаю його консеквентне. Зрештою, - додав сво©м нiжним
усмiхом, - нехай собi бува . В менi не ворушиться зависть. Скорiше бiль.
Вiн чесний i працьовитий мужчина i до мене щиро вiдноситься.
- А я чудуюсь тобi, - вiдповiв я йому. - Може бути, твоя вдача з грунту
витончена й ушляхетнена вже тво©ми предками, що гiдна спокiйно, а радше
пасивно дивитись, як рiвночасно з тобою ходить i другий мужчина до твого
iдеалу, сидить i прислуха ться й обсерву вас. Я б цього не видержав,
Несторе, я б або цiлком вiдтягнувся, або запобiг би йому, освiдчаючись; а
не отак, мов вижидаючи чого-то, як ти!
На тi слова мо©, трохи нетерпеливi, вiн поглянув на мене й вiдповiв:
- Я не кваплюсь, бо й нема чого квапитися. Я знаю, що вона скоро не
вiддасться. Вона ж не буденна дiвчина. А такi не все скоро вiддаються.
Бути може, я освiдчусь ©й i цього лiта. Не думай, що через це моя любов
слабша. В мене нема хвилини, в котрiй би я про не© не думав. А так люблю я
©© чи не п'ятий рiк. Працюю подвiйно. Раз з обов'язку, а по-друге, хочу
опинитись на такiм становиську, щоб не потребувати нiколи й нiчого вiд
других для сво © особи, а найменше чогось вiд жiнки. Тодi аж хочу я
поставити ©© поруч себе. I тодi я буду справдiшнiй мужчина. Сам хочу собi
свiй шлях умостити. А така "самота" вимага подвiйного труда. А як колись
пiднесуся вище понад рiвень буденного, не з честолюбивостi, Богдане, -
додав майже з гiркiстю в голосi й поважно, - а з напору внутрiшнього
iмпульсу, я зможу гордо на тi ступенi поглянути, котрими йшов я, а котрi
вимощенi тяжкою працею, що тепер, - вiн усмiхнувся сумно, - виклика у
мо©х товаришiв насмiх, а для мо © особи назву "фiлiстер". Моя праця,
Богдане, - додав, - не лиш тяжка, але й захована перед буденнiстю.
Буденнiсть ординарна, як i члени ©©, з котрих склада ться. А чого б не
доторкнулася, те все забруджу .
- Ти привiз з собою i якi науковi твори? - спитав я, коли ми зближались
до вулицi, з котро© здалека виднiлися вже високi й поважнi сосни старо©
"лiсничiвки".
- Декiлька. А також i iнструмент свiй. Будемо з Манею або часом i з нею
вдвiйцi грати. А як нi, буду сам вечорами грати. Це менi милiше понад усе,
коли можу на самотi з сво©м iнструментом розмовляти.
- Iдеалiст! - сказав я, поклепавши його по плечах. - Добре, що маю тебе
тут. Я не дам тобi займатися наукою. Вже аж помарнiв з працi.
- Я був хорий, Богдане, ще восени... - вiдповiв вiн. - Простудився й
кашляв; ще й тепер не позбувся цiлком того.
- Тут ти будеш мусив обернутися в рослину, як тi смереки на верхах. - I
сказавши це, я вхопив його жартiвливо за рамена й на мить потряс цiлою
його високою, але нiжною постаттю. Вiн усмiхнувся, звiльняючись з мо©х
рук...
- Я не такий безсильний, i не так легко мене побороти, Богдане, як тобi
зда ться, - сказав. - В менi можна й легко помилитися.
- Щодо того, то це правда. Хто б мiг вас зглибити... ви, Обринськi©
- Я б з тобою помiрився колись, Богдане... - сказав, незважаючи на мо©
слова.
- Добре, Несторе... Але я... мужик...
- Колись у лiсi, Богдане, й мiж смереками... Я витривалий. I говорячи й
шуткуючи, отак ми опинилися коло "лiсничiвки", що, захована мiж соснами,
визирала сво©ми бiлими стiнами приманчиво до прохожих.
Тут я, хоч i який короткозорий, побачив здалека, що на низькiм ганку,
оброслiм плющем, сидiла панi Мiллер, а бiля не© Маня. Обi були зверненi до
хвiртки... i чимось зайнятi.
Ми дiйшли.
На скрип хвiртки обi жiнки оглянулись. Поки успiв я вiдчинити ©© i
впустити Нестора (сам я залишився поза дротяною огорожею - на дорозi),
вибiгла вже Маня, побачивши брата, з ганку й, кидаючися йому радiсно на
груди, повисла тут же на хвилю.
- Як радуюсь, що ти вже тут, Несторе! Як радуюсь... - говорила раз по
раз, випещуючи брата з любов'ю. Вiдтак, вiдступаючи вiд нього, щоб мiг
перейти до хати, вона нараз замiтила коло хвiртки мене. Миттю звернулася
до мене. - Ви привели менi мого брата, пане Олесь, i яку радiсть справили!
Я так нетерпеливо ждала його. - I сказавши це, вона простягнула до мене з
подякою руку. Я стиснув ©©, поцiлував, не обiзвавшися нi словом.
Перелякана, мов схоплена на забороненiм учинку, вона вiдтянула скорим
рухом руку. А я, звертаючися за Нестором, що вiтався в тiй хiвилi з панею
Мiллар на ганку, кликнув:
- Несторе! Завтра або й позавтра зрання жду тебе в себе, пiдемо мiж
"смереки"...
I не вижидаючи, я вiддалився скорим кроком вiд лiсничiвки.
Ми були оба на верхах i в лiсi. Вийшли зрання й пiшли. Йшли мов
святинею, чимраз вище й глибше в лiсову зелень. Все самим сосновим лiсом i
тишиною. Ранн сонце перебивалося крiзь гiлля, лягаючи блиском тут i там
на зарошений мох, а живичний запах, що розходився лiсом, обiймав i
освiжував нас.
- Коли б так кожний з нас мiг хоч вiд часу до часу покупатись у такому
повiтрi! - сказав Нестор i, розкриваючи груди проти повiтря, кинув
капелюхом об землю, а сам, спершися плечима до яко©сь об' мисто©
великанки-сосни, задивився поважно вперед себе мiж верхи сосен.
Старезне соснове гiлля звисало нерухомо над нашими головами, i ми
вiддалися на часок цiлковито потузi лiсово© тишини.
- Тут мусив би й хто подужати, - сказав, перебиваючи тишину, перший
Нестор. - Але там у долах, вiчно в працi, ярмi й науцi, заодно мiж стосами
актiв i фолiантiв [52]ти, хоч би й не хотiв, наберешся хороби.
- Почува ш себе нездорово? - спитав я, окинувши оком молодого товариша,
що сво©м тонким обличчям пригадував скорше студента-академiка, як урядовця
одно© з найповажнiших iнституцiй, котрий виглядав у тiй хвилi дуже гарно,
вiдгорнувши волосся з бiлого чола.
- Я? - спитав вiн, усмiхнувшися весело. - Це я не про себе, а так
взагалi говорив.
- I ти тут свiй кашель покинеш, - закинув я. - Пiд оцими соснами ти
повинен найбiльший час тво © вiдпустки перебувати. В тебе, як сам говориш,
ще на кiлька рокiв працi, тож треба до не© тут скрiплятися.
- Менi нiчого не хибу , - сказав вiн поважно. - Ти, чоловiче, не зна ш
Обринських; кинь ©х i з вежi вдолину, вони все стануть на рiвнi ноги. Вони
репрезентанти витривалостi й непоборимостi, дарма що цього по ©х
поверховностi неслiдно. Примiром, анi по менi, анi по мо©й сестрi. Але, -
додав нараз весело, - поки я кину тебе, Богдане, додолу, пiдiм ще й на
другу сторону цi © пишно© гори, по котрiй бiгав я стiльки малим хлопцем.
Або й он там пiд скалу.
- Го, го, Несторе, - сказав я й поклепав його по плечi. - Ви обо з
сестрою хоч i якi добрi репрезентанти витривалостi й, як кажеш,
неiпоборимостi, але до мене ви недоросли. Я все ж таки вiд мужицько© кровi
не вiддалився. Я горджуся сво ю силою. ©© не побiдить нiхто так легко.
Навiть i ви, панята мо©, нi.
Ледве вимовив я тi мо© слова, вiн уже зблизився до мене. Усмiхаючись
одним кутиком сво©х уст, що так живо пригадували менi сестру його, вiн,
прилягши груддю до мене та обвивши мене сво©ми руками, мов корiнням
деревини яко©, стиснув мене сильно, молодечо, аж до болю, i тут же й
залишив.
- Не глузуй з "панят", - сказав i розсмiявся з вдоволеним, побiдним
поглядом. - Менi страх хочеться, голiафе, кинуть тебе ось тут на землицю
столiтнiй соснi пiд ноги! Чу ш?
- Чую, хлопче, - вiдказав я, мимоволi й собi усмiхаючись. - Але поки що
дай тому спокiй. Прийде час, ти кинеш. Але, як кажу, поки що ще сам
крiпись... А тепер здiймай капелюх з землицi, поклонись соснi й ходiм,
куди нас очi ведуть. Ще з годину ходу лiсом, а там вийдемо на одну царинку
й припiчиемо. Коли це нам сприкриться, заглибимось у шум сосен. А що там
зачу ш, перекажеш ©й, як вона при©де.
- Нi, Богдане, тобi належиться першенство до переказу. Я буду мовчати.
- I сказавши це, вiн нараз споважнiв, i ми пiшли.
Вiн передi мною високий, стрункий, бiльше хлоп'ячий, як мужеський, в
бiлiм легкiм капелюсi. А я не менш мовчазний за ним.
Iдемо...
Ми оба i разом з нами тишина. Тут i там шелесне блискавичне дряпання,
може, вивiрки яко© або полохливо© птахи...
Ми ста мо, огляда мося й слуха мо. Часом вiддиха мо глибоко. Особливо
Нестор робить такi вправи. I знов огляда мося.
- Чу ш що, Несторе? - питаю я.
- Уважаю... - вiдповiда вiн i заходить глибше мiж сосни, мов у
церкву...
Так довго...
Остаточно ми не вийшли на царинку, лиш противно вниз, себто мов у яругу
в роздво ння гори, де вона, хоч заросла рiдшою сосниною, серединою берегла
мiж камiнням потiк. По обох сторонах потоку скалисте гостре камiння, а
трохи оподалiк вiд них, тут i там мiж молодими соснами, вiльнi, яснi
мiсця...
Тут ми полягали.
Сонячне сяйво розпарю соснину, рамена сосен звисають низько над нами,
днина чудова, а гаряче повiтря переповнене живицею...
Недалеко нас висадився з гори камiнь-велетень. Вегетацiя пишна. Трава,
папороть, арнiка, незабудьки й т. iн. Все те розкошу коло берега потоку.
Ми, покидавшися на землю в траву, повiдгортавши з зiпрiлого чола
волосся - лежимо...
Я лежу довго, спокiйно, майже забуваю про свого недалеко мене так само
неповорушно лежачого сусiда.
Якiсь картини, з давна й теперiшностi, перепливають i мiшаються в
головi. Нараз, коли затуляю очi, бачу картину з послiднього року, поки
ви©хав я з батькiвщини з першим авансом до З... © вже тодi дома не було.
Саме взимi того року вона ви©хала до панства Марiянiв. А лiтом, у день
перед мо©м ви©здом назавше, ходив я тодi з ще малим Нестором попрощатися з
лiсом. Вiн, розумi ться, про те не конче знав.
Тодi я перележував у лiсi також, як ось тепер, на землi мiж смереками,
а вiн, малий, бiгав коло якогось невеличкого багна, над котрим уганялися
стрикiзки, i старався вловити ©х.
"Що ж, ловиш ©х, Несторе?" питав я. "Нi, - вiдповiв вiн. - Вони лiтають
кругом мене, нiби зачiпають мене, а я, як обдурюваний, кручуся мiж ними,
аж упрiв, i не можу жодно© вловити!" "Вони такi, як твоя сестриця Маня",
сказав я йому на те, i бiльше нiчого. А вiн вiдповiв, знеохочений: "Та що
менi з того! Коли б я мiг таку Libelle[53] зловити!.."
Чому менi саме тепер, по стiльки роках, нараз пригадалося, я не знаю. I
пролежавши ще якийсь часок, так мов потонувши в спогадах i гадках, я
кликнув:
- Хлопчеi Примружи очi й слухай.
- Чудово! Шум сосен залива повiтря, колишеться в ньому. Я чую й
упиваюся, Богдане! Небо таке чисте, сине й без хмарки, само силу око
примружитися. Бачиш?
- Бачу, Несторе, але волiю вслухуватися в шум сосен. Не рухаються, а
чу ш ©х. Чудо...
- Тайна сосен, Богдане. Шкода, що Манi нема.
- Шкода.
- Он там, Богдане... глянь, який природний басейн виробився з потоку.
Просить скупатися в ньому.
- Скупайся.
- Я б зараз, але боюсь... Я зiпрiлий i ще потрохи кашляю. За
тиждень-два... зможу. Але яка шкода... Пишний басейн!
- В ньому, мабуть, i купаються, Несторе.
- Хто?
- Нiччю при мiсячнiм свiтлi русалки...
Вiн обернувся нараз лицем до мене й усмiхнувся.
- Ти говориш як поет, Богдане. Хоча, щоправда, можна й не укладаючи
вiршiв бути поетом. Знов мовчання... По хвилинi:
- Хлопче!
- Що, Богдане?
- Пригаду ш, як я мав з гiр ви©жджати (ти був ще малим хлопчиною), i ми
оба впослiдн ходили в лiс...
- Пригадую.
- Ти був пишний хлопчина.
- Дурень був... - вiдповiв вiн i усмiхнувсь.
- Я лiг на землю, от як нинi пiд смереки, з душею, повною туги й
смутку. А ти обходив чи оббiгав якусь невеличку калабаню, що виробилася з
недалекого джерела, i старався зловити стрикiзку, пояснюючи менi, що ©х
крильця тому прозоро-синi, бо й небосхил такий. Вiдтак силувався ти
вловити конче таку одну стрикiзку. А остаточно не вловивши жодно©,
змучившись, ти покинув це, прийшов i лiг коло мене. Ти, кажу, був пишний
хлопчина, Несторе, i тодi заворушилось у мене бажання мати такого хлопця,
як ти...
Вiн зарум'янився нiжно й вiдповiв:
- Виховай собi такого.
- Так, Несторе... Але й з мо ю мужицькою кров'ю.
- Це вже не був би такий, як я, - обiзвався вiн.
- Нi. Бо тодi був би це почин до нового пня на будуче. "Und wo das
Harte mit dem Zarten sich paart, da gi,bt es einen guten Klang"[54].
Лiпший й досконалiший матерiал для цього миру, як зокрема Обринськi й
Олесi.
- Може, - вiдповiв вiн i нараз пiднявся бистро на рiвнi ноги.
- Ти куди, Несторе? - спитав я, не вiдвертаючи з його струнко© постатi
очей.
- За стрикiзкою... Он там бачу над басейном. Я всмiхнувся.
- Ага, бажання з хлоп'ячих лiт ожило. Спробуй! Але не зловиш ©©...
I я за ним встав з свого мiсця.
- Зловлю.
Вiн здiймив капелюх мовчки, його нiжнi вуста звузилися, мов затялися, i
вiн пiдiйшов уважно до природного, як казав, "басейну", де в повiтрi над
ними кружляли блискавичним льотом чудовi, прозоро-синi, з банькуватими
очима стрикiзки.
Я приглядався спокiйно до його ловлi, скорим, зручним, i тут i там знов
майже комiчним рухам, не можучи здержатися, щоб не розсмiятися з нього
вголос. Часом вiн також смiявся... але це був напiвголосний, трохи
замкнений у собi смiх, яким, як кажуть, смiються великi розважнi уми.
- Зда ться, в тих великих збиточних мухах бачиш ти в тiй хвилi очима
тво © уявя панну Наталю... - кликнув я до молодого товариша.
Вiн не обзивався, роблячи замiсть вiдповiдi рух, щоб я ради бога
мовчав, не займав його...
- Не вловиш Наталки! - кликнув я за якийсь час жартiвливо, коли
показалося, що його заходи оказались даремнi.
- Спiймаю, - вiдкликнув, нахиляючись з капелюхом у руцi знов над
водою...
- Залиши! - сказав я знов. - Ходи, припiчни. Дедалi треба нам додому
вертати.
- Я мушу! - вiдкликнув вiн, не вертаючи навiть за мною голови.
- Ага, малий Нестор! - обiзвався я знов. - Ну, лови здоров, як хочеш. А
я волiю за той час придивлятися потоковi, як вiн невтомимо перелива ться
через камiння i тут i там запiню ться.
Надворi стояло пишне, сонячною спекою переткане полудн . Сосни
розпарились, а небо сiяло такою синьою яснiстю, що годi було й очима на
нього звести. А округи тишина. Так якийсь час. Нараз скорий блискавичний
рух Нестора, а в слiдуючiй хвилi по тiм i трiумфуючий оклик:
- Маю! Вже маю ©©, Богдане! Бачиш?
I цiлий зiпрiлий, аж почервонiвши з напруження й спеки, нiс зловлену за
крильця велику з синiми крильцями муху - "Наталку".
Станув близько коло мене й придивлявся ©й поважно.
- Дивно... - обiзвався по хвилинi мовчання. - По-нiмецьки називають ©©
Wasserjungfrau [55].
- Я ж казав, Несторе, "муха Наталка", - зачепив я його знов. Вiн не
зважав на те й замiсть всього спитав:
- А ти не хочеш жодно© вловити?
- Нi, Несторе. Моя прийде сама до мене.
- Чи ти такий певний того?
- Так пророчить менi мiй мужицький iнстинкт, iдучи рiвною простою
дорогою здорового розуму.
Нараз, цiлком несподiвано, пустив вiн стрикiзку на волю.
- Ходiм, - звернувся вiн до мене.
- Нащо ти пустив Наталку на волю?
- Нехай раду ться життям. Я передусiм хотiв ©© лиш здобути, - вiдповiв
вiн.
- Ага! Так вимага лицарська жилка аристократа. А я нi, Несторе. Мужик
захову ться все бiльш пасивно. Де вже нам у парi йти. Але ходiм!
- Ходiм!
III
(Пiзнiше).
Манинi протектори й колишнi хлiбодавцi панство Марiяни перебувають тут
уже бiльше тижня, а з ними й пiд ©х опiкою панна Наталя Ливенко. Всi
мешкають в домi, де мешкали колись Обринськi. Я, хоча в Ч. не стикався з
жiночою частю се© родини, знав добродiя Марiяна з кав'ярнi, чоловiка
знаного з сво © чесноти, добродушностi, простоти й одвертостi в бесiдi.
Тут мусив я зi взгляду на бажання матерi познайомитися лиш "з ними одними"
i зложити ©м, як найближчий сусiда, вiзит.
Саме вчора був я там по раз другий, - i признаю одверто, не жалкував
того. Це люди iнтелiгентнi, поважнi, i кращого та спокiйнiшого
"сусiдства", як вони, не могли ми собi цього лiта. бажати.
Мiж iншим, говорено там i про Маню Обринську. Говорено мов про рiдну
доньку. Коли я спiмнув, що панство Обринськi були за життя батька мого
нашими кiлькалiтнiми мешканцями оце© от само© "вiлли", панi Марiян чимало
зчудувалася.
- Чи справдi? - спитала. - Сама панна Обринська ще досi про те не
згадувала.
- Не споминала, - пояснив я наугад, - бо в тому помешканнi помер ©©
батько, а через те воно ©й, може, тепер прикрий спомин, й вона заховалась
у "лiсничiвку".
- А я iншо© думки. Панна Обринська спровадилася в "лiс-ничiвку", бо
вiдти, як чую, ближче до лiсу й до нас. А бiльше, може, ще й через те, що
©© брат, др. Обринський, потребу до . сво©х студiй супокою. Там дуже
мило', стiльки старезних дерев i смерек коло хати, що, вийшовши лиш з
хати, вступа ш мiж смереки, мов у лiс. Я якраз нинi вiдвiдувала панну Маню
й пiзнала ту ©© знайому й приятельку ©© матерi, панi Мiллер.
- Давнiшнiми лiтами любила панна Обринська противну гору й лiс, он ту
за нашими садами й за рiкою, куди дiставалась найскорiше, переходячи рiку
довгою кладкою, що й нинi знаходиться на тому мiсцi, розумi ться все
вiдновлювана, - сказав я. - Самими сонячними поранками забiгала вона на
гору i в лiс. Одного разу ми навiть мало що не порiзнилися, коли
стрiнулися на тiй кладцi одне проти другого, й жодне не хотiло
завернутись, уважаючи це за пониження сво © особи...
Панi Марiян розсмiялася.
- I як скiнчилося? Хто уступив кому з кладки?
- Нiхто.
- Як то? - спитала панi Марiян.
- Панна Обринська була б, може, готова i в воду скочити, щоб лиш не
уступити менi в тодiшнiй хвилi. Але я...
- Але ви? - зацiкавилась жiнка, i ©© очi спочили з нета ним
заiнтересуванням на менi.
- Що я мiг зробити? Взяв такого мотиля, яким була тодi панна Обринська,
на руки й поставив позад себе на кладку, щоб могла, не повертаючись, пiти
свобiдно дальше сво ю дорогою додому, а я знов сво ю.
- Славно! - кликнула панi Марiян i, обернувшись, поглянула на панну
Наталку, що ще ранiше ввiйшла нечутно в кiмнату i, сiвши спокiйно в
фотель, обсервувала мовчки сво©ми ясними з-iпiд чорних брiв очима i мов
застановлялася над мо©м оповiданням.
- Це було, зда ться менi, потрохи засмiлиео... - обiзвалася, мов кинула
нараз камiнцем у мене.
- Може, й так, моя панi... - вiдповiв я гарнiй двадцятилiтнiй дiвчинi.
- Але що ж було нам робити посерединi кладки над рiкою? Вертатися кожному
назад? - спитав я.
- Так було б майже лiпше.
- Я був би, може, й поступив так, але панна Обринська була тому
противна. Вона стояла й боролася з собою.
- Я була б не боролася, - сказала дiвчина з вiдтiнком легковаження в
голосi. - Була б завернулася й оставила дорогу вам. Ви прецiнь не мали
замiру забрати з собою кладку.
- Щонайменше, моя панi.
Вона подивилася на мене мерехтячими очима й обiавалася знов коротко, як
перше:
- Панове люблять подеколи, на кошт жiночого почування i ©х слабших сил,
прокидатись самовiльно в лицарiв; дарма, що з того виникають iнодi прикрi
консеквенцi©. Я розумiю, що панна Обринська могла тодi за той ваш трохи
засмiливий лицарський вчинок зворушитися. Я б правдоподiбно була так само
вiдчувала. Хоча... - додала по хвилi й поглянула в противну сторону вiд
мене, - я була б з самого початку з кладки завернулась. Панна Обринська
мусила тодi дуже дитинною бути.
Я поглянув на не© й усмiхнувся.
- Ви емансипантка? - спитав я, оминаючи ©© запитання.
- Нi. Чи мали б ви менi що в такому разi закинути?
- О, щонайменше!.. - вiдказав я.
- Однак, щоб зрозумiли ви мене, пане, то поясню вам, якого роду я
емансипантка. Я анi вчителька, анi офiцiантка при поштi, анi кандидатка на
докторський диплом, анi взагалi жодна урядничка, та емансипована лиш в
тому напрямi, що й без "фаху" не уважаю мужчин за досконалiших вiд нас.