Кобилянська О.. Через кладку

освiдчаючись, мов божевiльна, старцевi, щоб лиш свого дiпняти i йти далi?
"Старосвiтський!" Га-га! Старосвiтський! Нi. Не старосвiтський. Маню, а
мужик. Безiдейний, котрому лежить ще в кровi пiдданство, пiдлiсть, покора,
прокляте безсилля, i котрого досi задовольняла пересичена буденщина, - не
старосвiтськiсть.
Так, Маню, я мужик i не дав ще нiкому чогось нового. Все, що робив,
наприклад, i для свого народу досi, не було чимсь свiжим (а може - навiть
i правдою), бо не було внутрiшньою потребою, а слiпим наслiдуванням
дрiбних учинкiв таких iнших, як i я...
Якась ненависть порива мене проти себе. Ненависть, коли питаю, чим
об'являю я свою силу iнтелiгента... сво так зване вперед? Якi мо© жертви?
Ах, Маню! I в усiм тiм пiзнав я тебе. Чудове ти мо блудне свiтло, що гра
зi мною несвiдомо, драту мене, зближа ться до мене, уходить i оставля
мене з усiм тим тяжким i пригнiтаючим мене невидимим мо©м тягарем, з чого
мо мужицтво не годне освободитись ще. Молодими устами тво©ми торгала ти
мене, називаючи старосвiтським i т. iн. Затям! Тво , майже дитинне, а таке
вже сильне, свiже нутро, твiй несформований iмпульс до дальшого кращого
говорили з тебе несвiдомо, i щось, що з тебе вироста , суне й на мене,
будить i мене...

Всi "моднi" жiнки - то блуднi свiтла, без поваги й жертволюбностi; без
то© непорочно© правдиво© жiночостi, що одна вдержу лад на свiтi мiж обома
полами, - впевняла мене раз моя мати, i з тим запевненням стала мiж нами
обома, мов неповорушна сила скелi.

* * * _

(По довгiм часi).
Цими днями здибав я знов малого Нестора, що вертав iз школи, вже
недалеко його мешкання. Надворi падав дощ, а вiн iшов звичайним кроком i
лиш вiд часу до часу здiймав капелюшину i стрiпував з дощу. Я здогонив
його й силував iти враз зi мною пiд парасолем, що вiн не дуже радо чинив.
- Я не маю парасолi... - впевняв щиро. - То треба так iти. Але це
нiчого, вдома переберуся, i буде добре. Сьогоднi. - додав живо, - завдав
нам професор знов тяжку математичну задачу, по обiдi буду ©© виробляти.
- Як не будеш чого знати, то зайди до мене, а я .покажу, - предложив я
йому.

Вiн пiдняв голову i, поглянувши на мене, похитав головою.
- Попробую ©© сам виробити, i може не буде така тяжка, - i вмовк.

Ми зблизились до його мешкання. Вiн зняв капелюшину й, окинувши мене,
як звичайно, несмiливими сво©ми прегарними очима, забiг хутко на подвiр'я.
Я пiшов далi.

Навiть i вiн буде вперше пробувати сам виробити собi задачу, що, може,
не буде така "тяжка". Справдi, Несторе, пробуй, щоб не коритись другiй
силi. Вона, твоя сестра, також виробля сама сво© задачi, душевнi й
житт вi.

Не цiкаво? Сам. А ти, Богдане, велика слiпа сило? В чiм твоя задача?

Сам! Велике, горде слово!
Воно розiгралось у мо©м нутрi рiзними голосами, i спiва , драту мене.
Сам, сам... сам...

* * * _

Дора, кузинка моя, познайомилась з Манею i вже разiв кiлька вiдвiдувала
©©, дарма що мати дивилась на те знайомство неприхильне. Одначе, тому що
Дора оста ться, на ©© бажання, в нас до рiздвяних свят, вона не
противиться дiвчинi нi в чiм, - тим бiльше, що я майже нiколи в ©х
присутностi про Обринських не споминаю, мовби для мене вони не iснували.
Сам бачив я Маню кiлька разiв, як пере©здила верхом; але й то скоро й
несподiвано. А що я знаходився в товариствi iнших, - отже, досi ще й
кiлька слiв з нею не обмiнив. Значить, бiльше як три мiсяцi ми не говорили
з собою. Що з нею , заручена вона чи нi - я не знаю. Все вокруг нас мов
мрякою оповилося...

* * * _

Дора збиралась урядити бiльшу прогулку в лiс i запросила й Маню взяти в
нiй участь. Маня подякувала. Була хора, цiлий тиждень пролежала. Зiгрiлась
- як пояснила панi Ординська - одною про©здкою верхом, простудилась i
тепер мусила вiдлежувати. Вона, мати, рiшуче не позволить опустити постiль
скорiше тижня. Коли Дора, зачувши це, засмутилась i впевнила, що без не©
прогулки не урядить; хiба що пережде, аж Маня подужа . Маня прирiкла,
виздоровiвши, взяти участь у прогулцi. Одначе заявила рiшуче, що при©де
просто в лiс.
- Вiдразу i просто в лiс! I ненадовго. Дора супротивлялася.
- Нi вже, Маню... - просила дiвчину. - Вперед я прошу до нас. Тiтка
просить уперед усiх запрошених до себе на каву, а по кавi сiда мо всi в
брички i ©дем!

На те Маня схвилювалась i вiдмовлялася. В не© небагато часу. Вона
опустить каву, а щоб уже Дорi зробити волю взяти участь у прогулцi - вона
при©де на часок у лiс верхом або прилучиться вже до ви©жджаючих. Iнакше
годi ©й прилучитися до товариства. Та тут знов панi Обринська вмiшалася в
справу. Вона Манi якийсь час цiлком заборонить ви©жджати верхом, -
значить, i на прогулку вона не по©де... хiба в бричцi, а й то не тепер,
хiба аж за два тижнi, як уже подужа цiлком. Тепер уже осiннi днi,
оправдувалася, вправдi теплi й гарнi, але вечором холоднi, i вона не
позволить. Остаточно по невеличкiй суперечцi стало на тiм, що Маня, може,
й зовсiм не буде на прогулцi.
Коли Дора це в нас при чаю оповiдала, сидiла моя мати так мовчки, мов
не чула, що ©© улюблена сестрiниця оповiдала, а мiшала заодно чай. Я так
само мовчав. Те, що в менi дiялось, я зачинив у собi.
- Ти б сказав, Богдане, що тут робити! - накинулась нараз дiвчина на
мене.

- Чому маю я тут справу згармонiзувати? - боронивсь я, отрясаючи попiл
з папiроси спокiйно. - Ти дала iмпульс до се© прогулки, то й доведи ©© до
кiнця. Щодо мене, то я зараз зразу був пересвiдчений, що панна Обринська
не прийде, як лиш вчув вiд нашого лiкаря, що в Обринських не всi здоровi.
Ти наставала так сильно на сво©й постановi - без Обринсько© не уряджувати
прогулки, що я остаточно не мав нiчого до сказання, хiба деякi тво©
бажання нiмо вислухувати.

- Я бачу, що прогулка не кле©ться! - кликнула Дора з смутком. - А я
собi то так гарно уявляла. От як ми всi будемо через лiс ©хати. Хто з ким
буде сидiти i т. п. незначне, а важне! Я, примiром, хотiла ©хати лиш з
тобою, Богдане, в маленькiй елегантнiй бричцi вуйка й поводити сама гарним
тво©м гуцулом, а коло нас Маня на конi верхом. Чи не гарно?
- Як жокей, Доро? - спитав я з легкою неповздержаною iронi ю, знаючи
добре, чому ©й цим разом було конче коло нас Манi треба.
Вона витрiщилась на мене з переляком.
- Який ти злобний, Богдане! "Як жокей!" - повторила з уданою уразою
упавшим голосом. - Начеб я Маню мала за щось нижче вiд себе. й мав би
прецiнь товаришити добродiй К., i обо мали б вести перед. Тому хотiла я
©© бiля себе мати. А за всiма нами, трохи оподалiк, усе проче товариство.
А тепер бачу, нiчого з того всього...
Я здвигнув плечима й не обзивався бiльше. В душi подумав: Маня мала
держати собою, як амазонка, молодого панка при боцi дiвчини, котрим вона
(Дора) над мiру зацiкавилася, а котрий, як здавалося, не реагував доволi
на ©© ласкавi погляди й слова. Але я мовчав.
- А тепер бачу, з цiло© прогулки не буде нiчого! - повторила, як перше,
дiвчина визиваюче. - Я розстро на!
- Ми можемо й без панни Обринсько© так само ©хати, - закинув я. - А
добродiй К. так само товаришити нам, вести перед. Пощо тут панни
Обринсько©? Чи, може, ©© присутнiсть на конi додасть тобi бiльше певностi
в правленнi iмого коня, що мала б тратити ти без не© свiй "настрiй"?
Зрештою, iншi гостi чи будуть вони тобi нiчим?
Вона зарум'янилася й запротестувала.
- О, нi! Щодо того, то нi. Я найповнiша тодi, як ©деш ти зо мною, хоча
могла б навiть i цiлком сама ©хати. А щодо iде© з Манею, то... я лиш собi
так уявила, що то було б гарно й весело мати й Маню на конi коло себе.
Вона iнодi дуже бистра й дотепна. Та тепер хто зна , як то буде з тою
прогулкою.
Я знов, як перше, здвигнув плечима й не обзивався.
- Не знаю, чому прогулка ма через панну Обринську розбитись! -
обiзвалася тут моя мати, що досi нi одним словом не обзивалася. - Коли ти
не будеш настоювати при тво©х химерах i вичiкувати цiлковитого
виздоровлення панни Обринсько©, прогулка вдасться тобi, певно, якнайкраще.
А менi буде остiльки милiше, коли прогулка вiдбудеться тепер, а не аж десь
за тиждень-два, бо зможу вам обi пари коней дати. Пiзнiше зачнеться
звоження сiна, i я не радо переривала би роботу. Ось що... - докiнчила i
налляла свiжий чай.
- По правдi сказавши, Доро, - почала по якiйсь хвилинi знов, - менi
твоя пересадна приязнь до то© дiвчини вида ться потрохи робленою. Вона й
так зарозумiла, а то, як застановиться над тво©м поведениям, ще готова
подумати, що без не© ти й товариства не найдеш, мiж тим коли ти повинна
себа завсiди ставити вище.

- З яких причин, мамо? - вмiшався я тут майже проти сво © волi i чув.
як у мо©х очах спалахнуло вогнем.
- З тих причин, - вiдповiла вона спокiйно, iгноруючи якесь подразнення
в менi - що, Дора походить з родини, котра носить шановане iм'я, ма
батька на високiм становиську(!) i ма ток.
- То ж то й ... - сказав я з притиском i викривив уста. В тiй хвилi
уявивсь менi мiй батько мужик. Скiльки разiв мусив вiн у сво©м життi
наслухатися упокорень про його походження з мужицького роду. Скiльки
разiв! З самого початку, я.к догадувався я, коли, очевидно, не був такий,
як нинi, а гарний, як сама мати казала, мудрий, смiливий муж. А
оженившися, як бiдний богослов, з гарною й багатою дочкою одного з
найвизначнiших консисторiальних совiтникiв, з часом чи не головне через
не©, ©© вродженою зарозумiлiстю понижуваний i подразнюваний до крайностi,
почав шукати, як "вiчний мужик", розради i втiхи в сво©м розчаруваннi в
чiм iншiм, нiж в подружнiм пожиттi, пiддаючись чимраз бiльша сво©м
наклонам, доки не став, яким i був. А я, потомок мужика й гордо©
безсердечноi© жiнки, мав це все направити i, на думку ©©. затерти сво©м
життям найменшi слiди того ненависного мужицтва!
- Обринська донька звичайного вбогого, хоч i дуже чесного, урядовця,
- почала знов мати, - обтяженого бiльшою родиною. Яка будучнiсть може ©©
ожидати? Така, як ©© сестру? На мою думку, вона мiзерно вiддалась. Панна
Обринська мусить старатися вийти замiж за першого, хто ©й навинеться... А
до того ще й квапитися!

- Що вона цiлком напевно не вдi , мамо© - впав я ©й твердо в бесiду.

- Так? - спитала мене мати й посунула окуляри на чоло, неначе вони в
тiй хвилi ©й заважали. - Ти вже про те поiнформований?
- Настiльки, мамо, щоб знати, якого вчинку можна вiд не© сподiватися, -
вiдповiв я спокiйно.
- Вона емансипантка! - докинула мати зневажливо, - котра заповiда на
будуче вчену.
- Хiба гувернантку або препарандистку... - закинула Дора пiвголосом i
бiльше до себе.
- А щоб усе-таки звернути увагу людей на себе, - тягнула мати, неначе
не зачула злобно© замiтки сво © улюблено© сестрiницi, - вона виучу ться
всяких "Feuerwerk'ia"[21], як от i ©зда кiнно, i маневру ще тим перед
молодими й слiпими. Я не можу собi порадити, - додала з роздразненням, -
але менi каже мiй iнстинкт, що в усiм поведеннi се© дiвчини кри ться якась
потайна вирахованiсть, i що в грунтi речей вона пряму до iнших цiлей, як
до тих, про котрi впевня , що ними перейнята. Блудне свiтло, як казала я
вже, - закiнчила зневажливо й почала нервово витирати сво© стекла.
- Така вона не ... - обiзвався я все спокiйно.
- Справдi? - спитала вона й уже не поглянула на мене, лиш додала: -
Зрештою, може ти це будеш i лiпше знати, як я. Менi Обринськi не були
нiколи симпатичними, а найменше - панна Обринська (так називала вона
вiднедавна з притиском Маню). Я не шукаю нагоди пiзнавати модернiстичнiсть
ближче. Я - жiнка старо© дати.

- I я нi, мамо, - вiдказав я, не звертаючи уваги на ©© подразнюючий
тон. - Для вашого заспоко ння можу вас запевнити, що я вже бiльше як три
мiсяцi не говорив з нею анi слова.
В ©© очах, при мо©х словах, заблисло щось, мов радiсть, але стрiнувшися
в тiй хвилi з мо©м поглядом, вона опустила ©х i додала:
- Може. Але зате в ©© братi, малiм полiцмейстрi, обiбрав ти собi
предмет глибших студiй.
- Мамо! - обiзвався я з щирим обуренням. - Чи, може, панна Обринська
винна й тому, що, вертаючи з уряду, я iнодi стрiчаюся з малим ©© братом,
як верта з школи, i одна дорога злуча нас, як iдемо враз? Ви забува те,
що я не хлопець уже, а мужчина. Стережiться, щоб не збудився колись
дрiмучий у iменi "мужик" i не пiрвав гамулицi[22]...

Вона пiднялася i, не спускаючи з мене очей, мов гiпнотизуючи мене,
сказала:

- Того я не боюся, Богдане. Того я не боюся. З мужицтвом я впораюся, як
i з тво©м батьком упоралася. Зрештою, ти надто мо©м вихованням став уже
мо©м сином, щоб мiг ще до мужицтва взагалi вертатися. Я пiд тим взглядом
спокiйна, а ти також успоко©шся. - Послiднi слова сказала з таким
приказуючим, а заразом ласкавим притиском, що я не годен був у тiй хвилi
проти не© пiднятися.

- Не числiть надто багато на виховання, мамо, - сказав я i почав,
силуючися до супокою, крутити папiроску.
- От i зворушилися ви, тiточко, бог зна чого, - вмiшалася тут з уданим
жалем Дора. - А все через Обринських. Я не повинна була зазнайомлюватися з
людьми, котрi не пiдходять пiд ваш смак, тiточко... хоч би й були менi
симпатичнi. Я признаюсь, що тепер каюсь того. На Манi Обринськiй нема
нiчого, хiба що не бридка дiвчина, а вiдколи чула, що вона виходить
замiж...
Мене мов несподiваним громом вдарило, i я витрiщився на не©.
- Виходить, Богдане, виходить, - повторила вона, i по ©© лицю перебiгла
якась ледве замiтна злорадна усмiшка. - Так я чула, - додала, мов
вибачаючися. - Чи правда, не ручу. Вiд не© само© знаю, що взимi ви©жджа .
Чи з мужем, чи сама... не знаю. Може, при©де старий i забере ©©, - додала
i тут же обмiнялась з матiр'ю поглядом. - А про те, що ви©жджа , як кажу,
вiд не© само© знаю.

- Байки чула ти! - вiдповiв я сухо i, мов невидимою силою обернений у
цiй хвилi до матерi, я побачив, як на ©© лицi загорiли двi великi червонi
краски незата ного замiшання. Я вiдвернувся.
Якесь несказанно гидке, а заразом смутне почуття опущеностi обгорнуло
мене, i я встав вiд столу й приступив до вiдчиненого вiкна. Тут вихилився
я низько через нього, щоб через хвилину набратися в свiжiм повiтрi спокою
й рiвноваги та не сказати чогось, чого б колись мiг пожалувати. Надворi
затягнулося небо хмарами, i вiтер шелестiв опалим з дерев листям, що
заносилося аж на грядки в зiльник пiд нашi вiкна.
Мов смутком, проносилося городом, а заразом якоюсь меланхолiйною тугою,
болем. Я вiдгорнув волосся з чола й обернувся до кiмнати.
- Хто зна , чи не розпливеться твоя проектована прогулка в дощi, Доро!
- сказав я, надаючи тими словами бесiдi iнший оборот. - Ось поглянь, як
затягнулося небо темнотою.
Дора пiдступила до мене.
- I справдi! - зойкнула сумно, розглянувшися через хвилину на всi
сторони по небi. А за хвилину надуми додала: - А як лиш трохи буде дощ
падати, Богдане? От, так лиш покропить собi, то що зробити в такiм разi?
Ризикувати i ©хати?

- Ризикувати й ©хати, - вiдповiв я твердо, не оглядаючися за нею. - Ти
чула, Доро, матерi конче треба, щоб ця прогулка вiдбулася тепер, а не десь
там аж за тиждень-два. Значить, ми по©демо.

* * * _

(По прогулцi).
Погода була якнайкраща, все зложилося вiдповiдно до бажань матерi й
Дори. Сiвши з нею в малу повозку, ми по©хали вдвiйцi вперед, за нами мати
i проче товариство. Минаючи попри город Обринських, я бачив, як Маня
сходила в тiй хвилi з сходiв веранди в сад. У не© була шия пiдв'язана
бiлою хустиною, а через плечi звисали коси. Була, очевидно,
реконвалесцентка[23], i гарна днина заманила ©© в город.
Я не тямлю. Поздоровив я ©©? Знаю лиш тiльки, що вона, зацiкавлена
правдоподiбно туркотом повозiв, звернула голову в сторону дороги i,
побачивши нас, вiдвернула ©© назад. Нiжна гармонiйна стать з похиленою
вниз головою спуска ться з сходiв чимраз нижче в сад, - такою не опускала
мене в уявi через .цiлий час у лiсi, дарма що кругом мене гомонiло й
веселилося товариство; Зо мною й попри iмене йшла заодно - вона.
У мене болiла голова. Розстро ний, з думками, зверненими до не©, я
терпiв у товариствi невимовне. До того лиш ще недавно киненi слова Доринi,
що вона виходить замiж, вiдбирали менi чи не всей спокiй душi!
Правда це? Вiд кого довiдатись?
Мати сво©м безвзглядним поведениям проти них унеможливляла й менi
приступ до тих чесних i щирих людей, що в сво©й щоденнiй працi й турботi
були далеко вiд того, про що вона молоду дiвчину й чи не всю родину
пiдозрiвала.

Без найменшого гумору, з думками, зверненими в себе, блукав i вештався
я мiж гiстьми, вдаючи з себе добре настро ного, щоб не звернути уваги
матерi й Дори. Що дiяла вона там тепер у садi? - питав я себе, затаюючи
сам перед собою бажання бути якраз тепер з нею, коло не©, далеко вiд
всього цього, менi так дуже байдужого, майже болючого гурту, - притиснути
©© дрiбнi руки до свого лиця, чола... поглянути в ©© очi. Що дiяла? Думала
ще коли-небудь про мене? Вiдколи повернула, ми ще й словечка не промовили
з собою, ще я нiчого не знав про не©. Правда, що ви©жджала, виходила за
старого замiж? Вiдки Дора це знала? Окрiм ©© брата Романа й мене, не знав
про той ©© лист i замiр нiхто на свiтi. А лист той був замкнений у мене в
бюрку. Щоб Маня сама могла якраз Дорi про те розказувати, я не мiг i
припускати, а що брат ©© так само мовчав, як i я, я був переконаний.
Значить, наколи Маня сама про все не звiрилася Дорi, то вона яким-небудь
способом мусила той лист прочитати. Але - яким? Отворила мо бюрко? Це
неможливо! Хiба одно. Чи не забув я коли ключа вiд нього? Це було
неможливо. А одначе... коли б вона, ведена простою, грубою жiночою
цiкавiстю, мусила створити бюрко та перешукувати в нiм за чимсь-то i
найшла листа? А може, показувала ще й матерi? Обi з матiр'ю дуже
згоджувалися. Мати любила оцю найстаршу дочку сво © сестри, мов рiдну
дитину, i прощала ©й усi примхи i вади, котрi не була б простила другiй
нiколи. Значить, простила й цей некоректний учинок дiвчини. Одначе що
думала мати, прочитавши такий лист, що був, як знав я надто добре, саме
водою на ©© млин? Коли так, то в такiм разi бiдна ти, цвiтко моя! В листi
тiм осуджала ти не лиш .мене i ©©, але заразом i себе. !А себе - найгiрше.
Нiколи не простить мати тобi того листа, в котрiм освiдчалася ти мужчинi,
нехай щоб ти й не зреалiзувала нiколи твого замiру, нехай щоб вiн i з
якого шляхетного iмпульсу походив. Перед ©© очима твоя мораль назавсiди
звихнена. Перед нею ти сплямлена. Ця думка, мов блискавиця, роз'яснила
менi настрiй матерi й захитала до решти мiй душевний супокiй. Тут же
пригадалася менi нараз i хвилина при чаю, в котрiй, при заявi Дори, що
Маня вiдда ться за старого, я оглянувсь за матiр'ю i побачив, як на ©©
звичайно блiдiм лицi загорiли червонi плями замiшання. Вона змiшалася за
перечитання тайком письма. О, тепер я вже був певний. Обi читали листа
нещасливого дiвчати, знали все, що знав i я, i лиш затаювали це передi
мiною, об'являючи лише сво невдоволення й антипатiю проти не©.

У мо©й головi ро©лися тисячi думок, одна дразлнвiша вiд друго©. Думаючи
й дратуючи себе такими й подiбними гадками, я вже не мав i терпеливостi
перебувати довше в товариствi в лiсi, i мав лиш одне бажання - покинути
всiх i вдатись до не©... що осталася там одна в саду. Вiд поступування
Дори й матерi проти мене й невинно© дiвчини менi нараз мов свiт обрид. Та
ось чи справдi й мати була в тому винна? Мати? - питався якийсь внутрiшнiй
голос у менi. - О, нi! вона - нi. Вона була в сво©х осудах строга,
особливо проти жiнок без взгляду, деспотична, вузькоглядна, - але до
некоректностей, як оце з листом, вона б нiколи не причинялася. В тiм була
Дорина рука сама. Сама одна. Але чому? Що була ©й молода дiвчина винна? Чи
не пiшов усе-таки до того iмпульс вiд матерi? О, як боляче! Але те все
мусило вияснитися, мусило вирiвнятися, - успокоював я себе й ходив,
мiшався майже безцiльно мiж присутнiми, неначе шукав за ким, вiдповiдаючи
розсiяно на киданi до мене кокетливi запитання дiвчат i молодих пань, аж
опинивсь нараз перед матiр'ю, що сидiла мiж кiлькома старшими дамами.
- Ти б зааранжував[24] яку забаву, Богдане, - кликнула вона до мене,
здалека побачивши мене. - Ходиш сам без пари, - додала, кали я до не©
зблизився. - Ось дивись, там iдe проти тебе Дора з паном К., порадьтесь i
розпiчнiть! Я вважаю, панночки радi б яко© гри, а ти ходиш отак, мов
визира ш за ким!
- Ай справдi так! Я це також уже завважала, - вмiшалася одна з пань,
якраз моя антипатiя, що неустанно обсервувала мене в товариствах, чи не
займаюся я ©© крикливою донькою, що, як смiялася, звертала увагу чи не
всiх на себе, вважаючи себе за першорядну партiю.
- Я справдi не помiчаю тут декого, - вiдповiв я ©дко. - А щодо забави,
то, зда ться, всi, оскiльки я вважаю, бавляться знаменито. Кому б там у
лiсi захочувалось ще яко©сь гри!
- Пан Олесь вимовля ться, - обiзвалася моя антипатiя й усмiхнулася
солодко. - Когось, очевидно, дожида . Чи не так?
Моя мати поглянула на мене майже з переляком - i я вичитав запитання з
затривожених ©© очей. "Чи не вижида ш ти тут ©©? Ти неспокiйний i не
находиш собi мiсця. Я вiдчуваю. Але тут ©© не вижидай". Я вклонився перед
панями й пустився йти глибше в лiс, коли на мо превелике зчудовання
станув нараз передо мною наш молодий хлопак з дому, що сповняв в однiй
особi чин лакея, iнодi й фiрмана i т. iн. Вiн передав менi мовчки листець
вiд батька, в котрiм той просив вислати йому якнайскорiше коня з бричкою,
котрою я з Дорою при©хав сюди. По нього вислано пiсланця, i вiн мусив
зараз ви©жджати до тяжко хорого.
- Ти пiхотою? - спитав я хлопця в поспiху.
- Так, - вiдповiв той, - але я йшов направцi через гору, тому йшов лиш
коротко. Але маю вертати конем. Я надумався хвилину й рiшився.
- Вертай назад пiшки направцi, - наказав я хлопцевi. - Вертай i скажи
панотцевi, що я сам ви©жджаю зараз за тобою конем. Вони нехай будуть
готовi, я не пiзнiше як через пiвгодини буду вдома, i вони зможуть ©хати,
куди ©м треба. - I вiдправивши хлопака додому, я вiднайшов Дору, що,
ущасливлена безнастанним товариством пана К., була розкiшне розположена. Я
об'яснив ©й кiлькома словами причину свого вiд'©зду, попросив об'яснити
все й матерi, вiдтак поручаючи матiр i Дору опiцi д. К., я, мов
визволяючись з неволi, вiдiтхнув широко й поспiшив до свого коня.
Вiддалений уже добрий шмат вiд товариства, я почув нараз за собою голос
Дори. Немило вражений, мов на лихiм учинку спiйманий, я став i оглянувся.
Чого ©й було вiд мене треба? Вона вiдiйшла вiд товариства за мною й стала.
- Ти не мiг би ще до нас за годину назад вернути? - кликнула допитливо,
а заразом мов наказуючи. - Що будеш робити вдома сам, поки ми вернемо?

Я здвигнув плечима.
- Побачу, - вiдповiв.
- Старайся. Саме тепер найкращий осiннiй час. Хто зна , що буде вже за
кiлька день пiзнiше?
- Власне тому! - вiдповiв я й усмiхнувся. Вiдтак, махнувши востанн на
прощання рукою, я вiддалився, мов вогнем гонений.

* * * _

Я ©хав.
Мiй пишний гуцул-кiнь летiв шаленим трапом, потрясаючи вiд часу до часу
сво ю густою гривою, а враз з ним летiли й мо© думки. Там у саду сусiдiв
перебувала ще, може, та, що не покидала мене в лiсi анi на хвилину й
манила предивною силою до себе. Вона, може, ще там...
Я вiддихав широко, i вiд довшого часу неначе вперше вiджив знов i почув
у жилах кров. Ось, нарештi, я таки успiв вирватись з неволi й побачу ©©, -
спiвало, трiумфуючи, чи не все нутро мо . - Чи буде вона сама в саду? Чи,
може, з матiр'ю або з Нестором? Так, з нею буде, певно, Нестор, вiн, мов
той хрущ, придержу ться заодно ©©. Вона ж лише з ним була тепер вдома,
решта братiв роз'©халася, - тому обо i держались... Я пiдогнав свого
гуцула, котрий i без того додому гнав, майже землю копитами розривав. I,
врештi, нам уже недалеко осталося додому. Ось уже й дiм Обринських виринув
перед нами. Бiлий, спокiйний, з низькими старосвiтськими вiкнами, чистими,
снiжнобiлими занавiсами, i зараз коло нього, прилягаючи до дороги, великий
сад. Я стягнув коня, щоб звiльнив кроку, i глянув жадiбно в глибiнь саду.
В ньому лежав спокiй, тишина, мов усе вiдтепер ладилось до сну, дарма що
сонце клонилось лиш до заходу. На верандi на сходах не було нiкого.
Здавалося, лиш вони схилялися до трави. Так я пере©хав попри нього, не
побачивши нiкого. Якось чудно стиснуло менi жалем серце, i за кiлька хвиль
пiзнiше я опинився на подвiр'© нашо© хати.

* * * _

Пiвгодини пiзнiше вiд'©хав батько до хорого, а я залишився сам один. Не
надумуючись довго, я увiйшов у наш сад перед домом, звiдки можна було
найлiпше переглянути сад Обринських.
Всюди осiнь.
У нашiм зiльнику перед вiкнами цвiло лиш небагато цвiтiв... I хоча я й
як шукав за якою цвiткою, котра б була оказалась менi вiдповiдна для Манi,
я не найшов нiчого. Проходжуючися сюди й назад садом, перешукуючи при тiм
очима мiж деревами в Обринських за нею, я був розчарований, що не находив
©©. Стiльки туги намулилося вже в мо©й душi, стiльки слiв спочивало чуттям
на днi нутра, а ©© не можна нi побачити, нi дiждатись. Але сьогоднi я
мусив поглянути в ©© обличчя, мусив розвiдатися, що з нею дiялося. I так,
переступаючи рiшуче до одного мiсця коло бiлих штахет, де не раз з нею
перемовлявся, я впослiдн глянув у глибiнь саду й задержався. Мене мов
полум'ям обгорнуло, i я витрiщив очi. Чи я був справдi такий короткозорий,
що не бачив вiдразу того, за чим так тужливо визирав i дожидав? Вона ж
була там на городi, - а я чи не цiлий час дивився на не© i не бачив. Пiд
стiною павiльйону, зверненою до нас, що була тепер облита свiтлом сонця,
сидiла, а радше лежала Маня в великiм огородовiм крiслi, лицем звернена в
ту сторону лiсу, з котрого я щойно перед пiвгодиною вернувся. Закинувши
руки за голову, лежала неповорушно. Недалеко не© стояв Нестор коло якогось
дерева й займався чимось, чого я здалека не мiг розрiзнити. Всюди вокруги
тишияа, а на землi повно опалого почервонiлого й пожовклого листя. Я був,
мов та с грiла, напружений i тепер уже довго не надумувався. Я перескочив
невисокi бiлi штахети, як колись малий Нестор, щоб показати менi свiй
перший нотес, i пустився просто до павiльйону, до не©. Я не йшов головною
але ю - це було для мене задалеко, а мiж дерева, "направцi", i, йдучи,
вiдкидав нетерпеливо тут i там грубi верстви листя, справляючи тим
мимоволi шолопання, що переривало потрохи навкруги дрiмаючу недiльну
тишину.
Вже бачив я ©© потрохи перед собою. Напiвлежачи в крiслi, вона була
звернена трохи до мене плечима, з закиненими над головою руками, що,
зцiпившись, дрiбнi, мов двi агрифи, в темнорусявiм волоссi бiлiли якраз