Страница:
- Це не може бути, пане Олесь!.. - обiзвалася вона з переляком,
пiднявшися з свого мiсця й опиняючися передi мною. - Цього ваша мати не
могла вчинити.
Я вiдвернувся вiд не© й почав, як перше, перемiрювати кiмнату.
- Сама - нi, панно Маню, сама певно, що - нi! - сказав я, всмiхаючись
гiрко. "Але думка вчинити це, хоч би й рукою не сво ю, вийшла все ж таки з
©© голови!" подумав я, не виявляючи вголос послiдньо© гадки. - Зрештою, -
додав я знов уголос, - я вже на дорозi, хто ©й був у тiй справi помiчний.
Та про це тут говорити зайве. Менi доста самого факту. Вона не
обзивалася... а я продовжував ходити. Нараз я все зрозумiв. Свого часу, як
пригадав я собi тепер блискавкою, споминала менi мати про якусь позичку,
затягнену в не© Обринським, але чи довг той був уже сплачений чи нi, я в
не© нiколи не розпитував. Я й батько знали добре, що та жiнка, що сама
одна займалася чи iне всiм нашим газдiвством, не любила нiколи, щоб ©й хто
в ©© грошовi справи яким-пебудь способом вмiшувався, за що, по правдi
кажучи, я був ©й невимовно вдячний. Маючи доволi сво © власно© бюрово©
працi, котра спожирала й без того в мене найкращi хвилi мого життя, я не
хотiв займатись справами переважно дрiбними, а ще до того й грошовими.
Тепер же й об'яснились менi нараз ©© нехiть i упередження до Обринських;
©© розстро ная й денервування, коли я заходив до Обринських, i тiут i там
зраджувався перед нею сво©ми почуваннями для дорого© менi дiвчини.
Ба я зрозумiв i бiльше ще, i саме те виводило мене з рiвноваги. Знаючи
Обринських, як людей чесних i дискретних,[72] вона бажала задержати цiлу
справу передi мною в тайнi, щоб тим безпечнiше побирати вiд чоловiка
гонорового якнайвищi проценти, з котрих, як знала, не втратить у нього анi
шеляга. Одначе щоб одним боком забезпечити себе перед Обринськими, другим
- передi мною, втягнула, очевидно, в оцю погану справу й Дору, пiдписуючи
мене ©© рукою на листi довжностi, утрудняючи менi заразом мiж тим особистi
зносини не лише з дорогою дiвчиною, але й з усi ю родиною чесного ©©
довжника, на котрiй ©й i так небагато залежало. По смертi батька
Обринських не поступала так само iнакше, хiба з гешефтярських взглядiв.
Але чи були вони вже мiж ними впорядкованi? Про те я ще не знав. Отак
малась цiла та справа, в котру я хоч не вта мничений самою матiр'ю, знав i
розумiв ©© тепер нараз доволi сам... Я ходив по хатi, потопаючи в тисячi
гiрких думок, вiдгортаючи вiд часу до часу з розпаленого чола волосся. "Це
вчинила менi моя мати... моя мати... - товклося заодно в мо©й розпаленiй
головi. - Донька колишньо© високоповажно© духовно© особи, котрою так усе
гордилося, ради котро© не було для ©© онука вiдповiдно© дiвчини на цiлiм
свiтi; ради котро© мусив вiн, стоячи вже чи не на блискучiм становиську, в
глибинi душi терпiти й миритися з гiрким почуттям, що вiн, хоч i обертався
впосерединi кращого свiту, був, по правдi, самiтнiший, чим хто iнший, бо
на грунтi, пiд котрим горiв аулкан деспотизму матерi, не мiг здобути
особистого iнтимного щастя, з ким бажав".
Ходячи отак, я нараз розсмiявся. Батько мiй - "мужик"; той
погорджуваний нею й понижуваний до глибини душi мужик... вiн, що запивався
iнодi, як не з ким iншим, то i з простим мужиком; вiн, що розкидував
грiшми, за котрими вона вiчно зiтхала, мов половою; вiн, понижуваний i
погорджуваний нею мужик, - вiн нiколи не був до такого вчинку спосiбний, i
слава богу, що хоч вiн, "мужик" - нi. З тою думкою я спинився по раз
другий перед дiвчиною, що, зда ться, ще й досi ждала всею iстотою на мо
вспоко ння i чи не заодно
сво©ми очима за мо©ми рухами слiдила.
- Панно Маню! - обiзвався я до не©. - Оцю прикру справу, що завдала нам
обом стiльки гiрких почувань i розчарувань, а найбiльше - вам i вашiй
чеснiй .матерi, передайте менi.
I вiдтепер, коли вона ще не закiнчилася, не турбуйтеся нею нi на
хвилину бiльше. Я полагоджу ©© з Нестором, i вона загасне.
- О, нi з Нестором! - кликнула вона з переляком. - Я сама одна виплачую
й виплачу цей довг. Нестор ма iнше перед собою, його не турбуйте. Весь
заробок мiй iшов на сплачення того капiталу. Вiн же через мене був
затягнений! Але слава богу, пане Олесь... - додала, i ©© очi блиснули
радiстю, - його вже небагато; ще через доброго пiвроку... i тодi я
освобо-джена вiд усього! Освободжена на все.
Послiднi слова висказала вона з такою невимовною радiстю, з таким
притиском, неначеб тягар усього свiту тяжiв тою справою на ©© плечах.
На хвильку-двi заслонив я очi.
- Iдiть, панно Маню, до спочинку, вам уже крайня пора... - промовив я
до не© пiвголосом. - Нинi я неспосiбний з вами дальше говорити, не смiю.
Не смiю й довше задержувати вас. Ви зайшли на хвилину сюди, щоб
полюбуватися споко м i нiчним кра видом, а я, зайшовши за вами, розбив це.
Йдiть i прощайте.
Вона поглянула великими стурбованими очима на мене i, не промовивши нi
слова, подалася, не супротивляючись, до дверей. Я, мов побитий, постояв ще
хвилю, опустився вiдтак на фотель, у котрiм сидiла вона, i, схиливши
голову на руку, не рухався. Не просидiв я отак ще хвилин кiлька, коли оце
почув нараз, що вона верта ться, а враз з тим зачув i легкий дотик ©© руки
на собi. Мов зелектризований, я пiдняв зчудовано голову до не© - i
поглянув. Вона стояла передi мною.
Чого хотiла?
Знов, може, подiбний "факт" оповiсти? Я ж на це наставав.
Нi.
- Почува те себе нездоровим, пане Олесь? - спитала з невимовною
добротою в голосi. - Се© ночi я остануся ще коло вашо© матерi, а ви йдiть
до супочинку...
- Нi, панно Маню... - вiдповiв я, усмiхаючись мимоволi гiрко й смутно.
- Ви йдiть, я не так хорий, як це уявля те ви собi. Я iнакше хорий, а сам
сон одно© ночi не оздоровить мене.
Ви йдiть.
I взявши ©© руку мiж сво© долонi, я вiдвiв ©© до дверей, а сам вернувся
до постелi сво © матерi.
* * * _
(Пiзнiше).
Заява Манина про матерiалiстичнiсть i поступування мо © матерi, враз iз
поданим менi задокументованим фактом, тяжить на мо©й душi тяжким соромом i
сумом! Ось до чого допровадили фанатичний его©зм i також любов! Навiть не
знаю, як узятися до тi © справи, щоб випровадити ©© до вза много
вдоволення й гармонi©. Раз, щоб скривдженим нею вернути надмiрно високими
процентами видерту суму, а по-друге - щоб i не роздразнювати матiр проти
дiвчини за зрадження мо©й особi тi © погано© справи. Зда ться, вона все
простила б ©й, чим би й не прогрiшилася проти не© особисто, але об'явлення
заховано© передi мною справи мо©й особi - вона не простила б нiколи. Тому
до вибуху поновно© дисгармонi© мiж тими двома так близько мо©й душi
стоячими iстотами, я в жоден спосiб не смiв допустити. Обдумавши цю справу
на всi сторони, я рiшився, мимо просьби дорого© дiвчини не втягати брата,
розмовитися все ж таки без вiдома дiвчини з Нестором i почути його думку.
Як постановив я собi, так i вчинив. Зайшовши на самотi до Нестора, що
останнiми днями замешкував мою кiмнату в мо©й хатi, зрадив я йому, що я
втягнений без вiдома в справу позички, а вiдтак i дальший свiй замiр -
направити цю провину мо © матерi. Постанова моя в тiй справi була
слiдуюча. Всi досi надмiрно високi проценти, виплачуванi мо©й матерi, я
верну його сестрi, на його руки, котрими опiсля нехай оруду вiн по сво©й
думцi, на користь ©©. Так само поступлю й на будуче з тими грiшми.
- Не можу допустити, Несторе, - сказав я, - щоб ти не хотiв у тiй
справi бути помiiчний, зрозумiвши раз мо прикре й фальшиве положення
проти тво © сестри й матерi. Сама гадка, що сестра твоя працювала стiльки
рокiв на сплачування того нещасного довгу з процентом лихварським, коли
моя мати та я, живучи в достатку безжурно, загарбували тi засоби для
"мене", що мiг з самого доходу свого становиська удержувати ©© й себе
якнайкраще, виводить мене з рiвноваги!
Нестор сидiв мовчки й прислухався мо©м словам поважно, погладжуючи вiд
часу до часу сво©м звича м сво гарне волосся рукою, i врештi обiзвався:
- Це правда, Маня не раз жалiлася, як пiдтинають ©© тi лекцi©, а
становисько виховавчинi пiдмулювало чимраз бiльше давню енергiю й
еластичнiсть духу. Але, - додавав, - обнявши раз обовязок сплачування
довгу на себе, не хотiла цього нiкому вiдступити, так само як i предмета
довгу спродати. "Раз ©© батько (говорила) це для не© придумав, то ж вона
його замiр викона ". Зрештою, - додав, усмiхаючись, - довгу того вже
небагато, за найдальше пiвроку або й трохи бiльше вона буде вiд нього
увiльнена, а з тим i вступить, як iнодi жарту , в "нову судьбу". - I
висказавши це, вiн помовчав ще якусь хвилину, а вiдтак спитав: - Що маю я,
властиво, з тими грiшми почати, Богдане, щохочеш ©х звернути, я не знаю.
Знаючи Маню добре, можу тебе впевнити, що вона ©х нiколи вiд тебе не
прийме.
Довiдавшись про це, вона заявить: "Ту сплатню, Несторе, я не прийму;
раз батько визичив капiтал пiд такою умовою, так треба нам тих умов i
додержувати! Милостинь, поки в силi ми працювати, нам не потрiбно".
Я здвигнув плечима, вiдчувши, що Нестор аж надто добре зна свою
сестру, щоб не вгадати i ©© думки в тiм напрямi вперед.
- Що ж!.. Тяжко й менi ©х задержати, а вже зовсiм неможливо ©х ще й
дальше побирати, знаючи не менше добре, що такi проценти законно не
дозволенi.
Вiн усмiхнувся, неначе любувався мо©м заклопотанням.
- Придумай якийсь iнший вихiд з це© ситуацi©, Богдане. Я не хочу в вашi
грошовi справи мiшатися, а самих тих грошей хоч би й рукою доторкнутися!
Тодi я пiднявся. Випрямовуючися, обiзвався:
- О, ви аристократи! Аристократи хiба бiльше по душi, а передусiм
мрiйники! Сюди загоню теся ви з вашими поглядами? Хоч би одне з вас подало
помiчну руку до дiйсного збудування нового храму. Кожне з вас тверде,
невмолиме, начеб прямувало сво©м шляхом просто до раю. Але менi вас не
треба. Мужик ма також створенi очi i його рука сяга дальше, як зда ться!
Вас мусить ординарне тверезе життя задавити, коли пiдете дальше тою
дорогою, що досi, пiддаючись безопiрно грубим i сильним елементам!
Вiн знов здвигнув плечима, як перше, й усмiхнувся дитинним сво©м нiжним
усмiхом, що так дуже розсвiтлював смисл його небуденно© iстоти.
- Що ж хочеш, щоб зробили ми? - спитав спокiйно. - Будували дальший
храм? Храм матерiалiзму? Може бути, правда й по тво©й сторонi, що нас
здавить груба власть життя матерiалiстичного; будемо ходити взимi в лiтнiй
одежинi, а влiтi у витертiй тiй же, з браку засобiв достарчити собi
вiдповiдне з подвiйним лицем. Але чи мусимо ми всi рекрутуватися в армi©
самого твердого безiлюзiйного матерiалiзму, що не витворю нi одно© мiмози
з чудом нiжностi i вразливостi, нi одного твору красно© штуки, нi одно©
кра©ни мистецтва, що розпливалося б дальше, як досяга грубий розум
тверезостi, Ii такого ж матерiалiзму? Ми люди, що живемо бiльше з
зворотом до свого нутра, чим на внiшнiсть, тому й пiдчиняемося бiльше
голосам внутрiшнiм, як покликам i вимогам знадвору. Наше щастя мусить нам
походити з глибини нашого нутра. А коли воно й трапля ться, що нас
використовують матерiалiсти, то оскiльки порушу це найглибше життя
лiпшого? Ми, себто потвоему "мрiйники", понесли лиш кiлька матерiальних
утрат, але чи можна це справдi назвати побiдою першого над послiднiм? Хто
збiльшу сво майно почувань, той збагачу й свiй розум, а це , властиво,
тi людськi сили, котрi остаточно задержують послiдн слово.
Вислухавши його слова, я звернувся до нього.
- I що маю я, "мужик", з тими тво©ми фiлософiчними висновками зробити?
- Роби, що хочеш, - вiдповiв вiн, усмiхнувшись, як перед тим. - Твоя
справа така глупа й нiкчемна, що я взагалi дивуюся, що такий поважний
чоловiк, як ти, перейма ться такими нiсенiтницями.
- Я зворушився. Я у всьому признаю тобi рацiю, але ввiйди i в мою
ситуацiю проти тво © сестри. Вона прикра й фальшива. Вiн вiдповiв:
- Вона, безперечно, така, як кажеш. Але я на тво©м мiсцi пiшов би
найпростiшою дорогою. Зложив би грошi на ©© iм'я в банку, i бiльше тим не
журився. Як до року або двох вона ©х не прийме, тодi нехай iдуть на яку
добродiйну цiль, i бiльше не журися. Прецiнь сей вузол можна розв'язати
без болю голови. Але щоб я тими грiшми займався, ти не сподiвайся.
Я помовчав хвилину. А вiдтак спитав:
- Чи твоя сестра вiдноситься просто сама до мо © матерi в тiй справi?
- Оскiльки я знаю, Богдане, нi. Якийсь ©© один знайомий впорядкову
делiкатно, мов женщина, цю рiч. Грошi - це послiдня рiч, котрою я б у
життi займався. А ще до того якимось там лихварським чиншем.
I сказавши це, вiн засунув обi руки в кишенi й почав з найбiльшою
байдужнiстю ходити по хатi.
- А як оженишся з Наталею i тобi прийдеться орудувати ©© грiшми? А
може, якусь часть i для себе зужити? Вона доволi маюча [73]дiвчина.
- Я орудувати ©© грiшми? - спитав вiн, i на його лице виступила краска
змiшання й болю.
- Так - ти, Несторе.
- Передусiм ти мусиш знати, що я б грошей сво © жiнки не порушував
нiколи для сво © особи, хоч би й що там. Я, мужчина, чоловiк працi й
честi, я мав би пiдойматися то© ганьби, орудувати ©© ма тком, а що бiльше
- будувати сво буття й iснування за помiччю жiнчиного майна? Ти
помиля шся. Я сам, скромний у сво©х особистих вимогах, буду старатися
урядити ©© домiвство по змозi мо©х сил, мого становиська й культури мого
нутра. На те ж я й працюю. Але брати щось для себе вiд не©, слабшо© в
суспiльностi, як взяло це тепер верх i сталося обича м, цього я не годен.
Нехай, щоб мене назвали не лиш мрiйником, але i менш пiдхлiбне. Що ма
вона, нехай остане ©© власнiстю, а я один хочу завсiди i всюди бути там,
котрий дав. Ради сво©х поглядiв i позицi© мо © в життi я хочу бути таким,
що да зi свого.
- Чи Наталка зна тебе з сеi© сторони? - спитав я i спинив погляд на
нiжнiй статi гарного мужчини. Вiн здвигнув байдужне плечима.
- Це менi невiдомо. Не пригадую собi, чи порушували ми коли-небудь цю
тему. Але це неважне.
Вiн замовк, зiтхнув з усi © грудi й опустився на софу, неначе втомився
оцим iнтимним зiзнанням сво © замкнено© молодо© душi, що, неначе силувана
мною, вiддiлила вiд себе частину сво © цiнно© сили. Я глядiв якийсь час
мовчки на нього, порiвнюючи його в душi з сестрою, а там, приступаючи до
нього, я взяв його за ра.мена, глянув у його лице й спитав:
- Ще хотiв би я знати, Несторе, якого роду твоя любов до не©?
Його лице споважнiло, очi оминули мiй погляд ii, набравши якогось
усмiхнено-сумного, майже пророчого виразу, вiн сказав:
- Ich gehore zu dem Stamme, welche sterben, wenn sie liеben [74].
* * * _
(Пiзнiше).
Моя мати вже в сво©й хатi. Тета й Дора при©хали, покликанi мною, майже
разом, i зараз пiсля того переселилася й мати. Зда ться, коли опинилася
вона знов мiж сво©ми стiнами, не було щасливiшо© вiд не©. Завдяки щирим
рукам мо © тети й панi Мiллер, вона найшла в сво©й хатi все на мiсцi, в
найбiльшому порядку i в блискучiй чистотi, неначеб ще кiлька тижнiв тому
не виглядало тут так, мов усе перебуло якогось роду землетрус. Зате менi
було тяжче покидати стару лiгничiвку з-пiд густих смерек, чим би це був
хто сподiвався. Ще через якийсь час гнала мене туга назад, i я вертав, щоб
хоч хвилину-двi поглядiти на тих, що були такi близькi мо му серцю.
Скiльки б i не виходив я в мiсто, все починав я, забувшись, пару крокiв в
глибiнь то© вулицi, i доперва спам'ятавшись, що там не маю я бiльше
жодного дiла - вертав.
* * * _
(Знов пiзнiше).
Недавно здибався з Нестором.
- Як сто©ть справа з тво©м вiд'©здом? - спитав я. - Не залишишся довше,
як до означеного термiну вiдпустки?
Вiн здвигнув плечима.
- Вижидаю ще про це звiстки, - сказав. - - Коли одержу, скажу крайн
слово. Зрештою, - додав, - менi зда ться, що ми не будемо мати довго
погоди. Небо затяга ться хмарами, а що найважнiше - цей пригноблюючий
спокiй у воздусi замика вiддих, i я чую, що десь нам за плечима, хоч
невидимо, чига злива й не обмине нас. Шкода, - докинув вiдтак, мов з
нього заговорила раптом iнша iстота. - Ми, себто Наталя, Iрина, Марiяни i
я, хочемо прилучитися до одного товариства, що уряджу прогулку незабавки
в "Чортовий млин" на орхiде©. Числимо на тебе й на Маню; а тут, як перерве
нам безконечний дощ, то не знаю.
- Не журися. Дощу не буде, а на мене й сестру твою можете числити.
* * * _
(Пiзнiше).
Нестор не був злим вiщуном погоди. Вiд кiлькох день паде дощ без упину
й доводить деяких лiтникiв, а мiж тими Наталю й Iрину - до розпуки.
* * * _
Цими днями святкувала панi Мiллер день свого янгола, а той день не
минув i для мене без наслiдкiв. У не© зiбралося, як щороку, невеличке
товариство добрих ©© знайомих; мiж iншими з лiтникiв панство Марiяни з
донькою й панною Наталею, доктор Роттер та iншi. Моя мати, будучи ще
рекоявалес-центкою, вiдмовилася, а Дора, котра була також запрошена, дала
за претекст[75] сво © неприсутностi, що мусить товаришити мо©й матерi,
хоча вдома була й тета, котра й без Дори сторожила над матiр'ю.
Задержаний якоюсь несподiваною справою мо © тети, з'явився я пiзнiше,
як на означений час, у товариствi надвечором. Зложивши солiнiзантцi[76]
сво© бажання, я просидiв якийсь час мiж старшими гiстьми, жертвуючи годину
полiтицi, подiям малого мiстечка, погодi, поводженню лiтникiв i т. iн., а
далi пiднявся, щоб удатись до дальших менi знайомих кiмнат. Дощ лляв
надворi струями, старшi з гостей позасiдали до тарока, деякi до шахiвницi,
молодшi, мiж котрими були панна Марiян i Наталя, пiшли за проводом доктора
Роттера до салону й там грали й бавилися. Манi й Нестора не бачив я ще
цього вечора. Очевидно, знаходились також у салонi. Зразу не зважав я на
музику, яка доходила з салону до нас; однак по якiмсь часi залунали два
голоси, що зливались у дуетi, з котрих пiзнав я баритон доктора Роттера i
прегарний, знаний менi вже голос панни Наталi. На те я, не гаючись довше,
подався туди, де й знайшов мале зiбрання молодих, що, мов заховавшися вiд
старших, перебували тут неначе на малiм островi, зачинивши за собою ще й
дверi.
Коли ввiйшов я, спiвучi на хвильку перервали, але, на мою просьбу не
переставати, спiвали дальше. Маня стояла оперта на фортеп'янi й виглядала
блiдо, а може бути, це видалося менi лише тому, що була одягнена в темному
вбраннi, що пiдносило ©© звичайно бiлу й нiжну краску лиця ще бiльше. Коли
я приступив до фортеп'©яна, ©© очi були першi, що привiтали мене.
Привiтали гарним вогким блиском - i сховались. Без слова подала менi руку
й указала так само рухом, щоб сiв я коло ©© брата, що, одягнений в чорнiм
строю [77], 'виглядав дуже поважно й святочно. Тепер, опершися в однiм
кутi софи, опустив голову на руки й глядiв неповорушно на спiвучу дiвчину.
В не© був гарний голос, i обо з нiмцем доктором спiвали на нiмецькiй мовi
дует Рубiнштейна "Suleika" [78]. Оба голоси, мов з природи дiбранi до
себе, переливались так гармонiйно й шовково в одно, що всi ми, присутнi,
пiд враженням спiву повмовкали з очарування. При словах просьби в пiснi
"Bleibe, bleibe mir gewo-gen..."[79] я поглянув, мов ведений внутрiшнiм
наказом, на молодого свого приятеля, i на вид його лиця я споважнiв.
Нiколи не бачив я бiльше одухотвореного лиця, як у цiй хвилi лице цього
молодого чоловiка. Незвичайний блиск його очей просто чудував мене. Так
мiг дивитись чоловiк, котрого душа понеслася в iiншу кра©ну, зiллявшись з
музикою в одно, повертаючи хiба на те мiж смертних, щоб, з' днана з
прегарними словами пiснi, спинитись коло дорого© дiвчини й пестити ©©.
"Ich gehore zu dem Stamme,welche sterben, wenn sie lieben..." [80],
пригадалися менi його поважнi, щойно недавно заявленi слова з одно© пiснi
того самого композитора, котрого чудовiй композицi© прислухувалися ми й
тепер... О, як дуже любив вiн, мабуть, оцю спiвучу в цiй хвилi свою
"Зюлейку", i як же дивувався я йому! Вона була гарна-прегарна в сво©м родi
(хоч i дехто не знаходив ©© такою), хоч i тяжко було й окреслити душевну
суть тi © дiвчини. Одначе цiла iстота ©©, як i поверховнiсть, мали свiй
окремий смисл. Була чим-то небуденна й повна чарiвно© сили. Але я, самий -
чи був я спокiйнiший у тiй хвилi? Нi! Противниця моя, оперта там коло
фортей яна, недалеко свiтла, - що посiдала тi самi очi, що ©© брат бiля
мене, всмiхалася тим самим пориваючим усмiхом, як i вiн, що не давав мо©й
душi вдень i вночi супокою, чи не була вона мотором i мого в тiй хвилi
сильного внутрiшнього зворушення? Я не вiдвертав очей вiд не©, а коли нашi
погляди стрiнулися одного разу несподiвано, вона, мов порушена в душi
вогнем мого нутра, вiдступила нечутно вiд спiвучих i подалася та'к само до
кiмнати цвiтiв, у котрiй свого часу, по кризi матерi, ми вели гарячу
боротьбу, i вона передала менi нещасний документ свого довгу. По кiлькох
хвилях спiв скiнчився, всi вернули до старших, а я один пiшов до цвiтучо©
кi'мнати за дiвчиною.
- Добрий вечiр, панно Маню! - сказав я пiвголосом, вiтаючись ще раз. -
Я не бачив вас бiльше чи не три днi. Але ви блiдi.
- Я змерзла, - вiдповiла вона й пiдняла плечi догори, мов у тiй хвилi
перебiгла нею дрож.
- Вiд чого?
- Вiд музики, - вiдповiла й уникала мого погляду. - Нестор i я, ми все
мерзнемо вiд гарно© музики. О! - додала з одушевленням. - Наталя спiва
чудово, саме як душа вимага . Вона володi сво©м голосом, як чаром сво ©
iстоти. Я не дивуюсь, - додала шепотом i оглянулась боязко, хоч у кiмнатi
не було, окрiм нас, нiкого, - що Нестор ©© так безгранично любить. Я також
©© люблю.
- За спiв? - спитав я. Вона всмiхнулася.
- Я не знаю. Може, й за спiв. Але в кожнiм разi найбiльше за саму силу
©© особистостi. Зда ться, i брат мiй пiдляг тiй самiй потузi. А я, хоч
женщина, також ©© поклонниця. Дивлячись у деяких хвилях на не©, я чую, як
пiдлягаю ©й. Рiдко коли можу ©й щось вiдмовити.
- Не дивiться на не©, - просив я. - Оця дiвчина ма для мене, мужика,
щось небезпечне в сво©й iстотi, дарма що доказати це фактами неможливо, ©©
усмiх, котрий назвав доктор Роттер слушно по-нiмецьки "bizarr"[81], вража
iнодi мою просту душу боляче. Не пiддавайтесь ©й надто.
Вона здвигнула плечима.
- Ви бачите примари в ясний день, пане Олесь... - сказала вона. -
Наталю знаю я не вiднинi. Вона добра й гарна людина, лиш у деяких хвилях
неясна менi й зачинена.
- _ Може, й бачу я примари, панно Маню... Але часом менi так хочеться
взяти вас i вашого брата пiд свою мужицьку опiку перед нею, що це б, може,
вас i зчудувало. Одначе... - додав я, - вiдтак переконуюсь, що це дарма.
Ви не послуха те мене, бо фактами я нiчого вам не докажу. До того ма те ви
свiй аристократичний шлях, з котрого ледве чи захотiли б зiйти. Наталя -
це ваш контраст. Дивна рiч, Маню... - тягнув я далi, - ви й брат ваш такi
багатi на чуття, м'якi iнодi, мов шовк, а проте заразом iнодi твердi й
невмолимi. Що це? Вона всмiхнулася.
- И iншi люди люблять, панно Маню, - говорив я далi, - й iншi улягають
силi особистостi. Може й бiльше ще.
- Як брат мiй i я? - спитала вона, i ©© очi опинилися зчудовано на
менi.
- Не дивiться на мене так, Маню, неначеб я вам цими словами чинив
кривду. Вона потрясла головою.
- Ви якiсь чуднi цього вечора, пане Олесь. Хочете випровадити мене з
мо © рiвноваги? Це ледве чи вам удасться. Я маю замiр бути нинi спокiйною
й доброю. Панi Мiллер з самого ранку настро©ла мене так.
- I гарно вчинила це, - сказав я. - А однак робите ви нинi враження,
мовби вам що долягало. Почува те себе нездоровою?
Вона заперечила головою, мiж тим коли. кутики ©© вуст викривились якось
болiсно.
- Так i нi. Я це розумiю, - сказав я . - А впевняли мене, що змерзлi© з
музики. Я вам не вiрю, - тягнув я далi. - З вами щось ско©лося. Я не бачив
вас три днi й вiдчуваю це. Щоднини визирав я вас, думав, що прийдете
вiдвiдати мою матiр, як цього й вона сподiвалася, i щоднини переконувався
наново, що надiявся цього надармо. Чи шукати менi причини того в
нещасливiй провинi мо © матерi? Маню! - додав я, приступаючи до не©
ближче. - Я не можу собi уявити, щоб ви, зрадивши менi оцю тайну, хотiли
тим понизити нею мене й мою матiр. Чи не так? - спитав я й шукав ©© очей,
котрi консеквентне вiдводила вiд мене.
Вона потрясла головою.
- Нi! Слава богу! Я це знав. Вам не може справляти сатисфакцi©
пониження й прикрiсть другого. А тепер, панно Маню... - тягнув я далi, -
на пiдставi того, що ви хочете нинi бути спокiйною й доброю, я вас про
одне спитаю. Чи ви будете менi помiчнi заподiяну вам i вашiй матерi кривду
виправити?
Вона витрiщилась перелякано на мене.
- Не дивiться на мене наново такими очима, Маню, неначеб я мав замiр
вчинити вам щось злого! Ви ж можете собi самi заявити, що вже через ваш
неподатливий елемент не прийде нiкому на думку вiд вас щось неможливе
жадати. Я лише питаю вас, чи хочете бути менi помiчнi виправити заподiяну
вам мо ю матiр'ю кривду?.. Вона мовчала.
- Скажiть просто "так" або "нi". Не мучте мене мовчанням, - просив я.
- Так, - вiдповiла вона, мов проти сво © волi, i сказавши це,
вiдвернулася, неначе хотiла вiд дальшо© бесiди зо мною уйти.
Тимчасом я ©© задержав.
- Я ще не готов, панно Маню, пождiть. Ми не ма мо багато часу перед
собою.
- I ви? - спитала вона.
- I я, - сказав я. - Я не можу тут нинi довго задержуватись. Один з
мо©х найлiпших товаришiв, котрий задержався в подорожi до Б., нинi тут,
за©хав на мо спецiальне запрошення на нiч до мене й жде мене. Завтра рано
вiн ©де далi, в нього мати вмира , i я обiцяв йому вирватись вiдси за
годину-двi, щоб ще про дещо розмовитись з ним. Наколи б не ви й панi
Мiллер, котрiй я так багато завдячую, цi вечi©риi години я б був з ним
перевiв нинi. А ви? - опитав я.
- Ми за кiлька день ви©жджа мо вже зовсiм... Я зчудувався.
- Як же це? Нестор говорив менi недавно, що, може, удасться йому
остатись з кiлька день довше понад вiдпустку. Зда ться, i йому залежить на
тiм, щоб проектована прогулка в "Чортовий млин" на орхiде© вiдбулася.
- Ми лиш i вижида мо погоди, а скоро вона настане, прогулка
вiдбудеться, i ми по нiй хоч би i друго© днини ви©жджа мо. Так буде
найлiпше.
- Чому саме так?
- Бо таким способом вiднайдемо найборше те, чого нам треба.
- Може не всi, Маню...
Вона поглянула через вiкно, уникаючи мого погляду, i сказала:
- Спокою й рiвноваги духу потребу кожне з нас. Ледве що вона це
вимовила, як показалася голова доктора Роттера в дверях, i вiн попросив
нас вiд iменii доматорки[82] до чаю. його очi задержалися зчудовано на
менi й дiвчинi. Але вiн не сказав нi слова, i ми удалися за ним до
©дальнi.
Пiвгодини пiзнiше завважив я, що Нестор вийшов на веранду, що провадила
просто в сад i насамперед мiж смереки, щоб без сумнiву поглянути надвiр,
пiднявшися з свого мiсця й опиняючися передi мною. - Цього ваша мати не
могла вчинити.
Я вiдвернувся вiд не© й почав, як перше, перемiрювати кiмнату.
- Сама - нi, панно Маню, сама певно, що - нi! - сказав я, всмiхаючись
гiрко. "Але думка вчинити це, хоч би й рукою не сво ю, вийшла все ж таки з
©© голови!" подумав я, не виявляючи вголос послiдньо© гадки. - Зрештою, -
додав я знов уголос, - я вже на дорозi, хто ©й був у тiй справi помiчний.
Та про це тут говорити зайве. Менi доста самого факту. Вона не
обзивалася... а я продовжував ходити. Нараз я все зрозумiв. Свого часу, як
пригадав я собi тепер блискавкою, споминала менi мати про якусь позичку,
затягнену в не© Обринським, але чи довг той був уже сплачений чи нi, я в
не© нiколи не розпитував. Я й батько знали добре, що та жiнка, що сама
одна займалася чи iне всiм нашим газдiвством, не любила нiколи, щоб ©й хто
в ©© грошовi справи яким-пебудь способом вмiшувався, за що, по правдi
кажучи, я був ©й невимовно вдячний. Маючи доволi сво © власно© бюрово©
працi, котра спожирала й без того в мене найкращi хвилi мого життя, я не
хотiв займатись справами переважно дрiбними, а ще до того й грошовими.
Тепер же й об'яснились менi нараз ©© нехiть i упередження до Обринських;
©© розстро ная й денервування, коли я заходив до Обринських, i тiут i там
зраджувався перед нею сво©ми почуваннями для дорого© менi дiвчини.
Ба я зрозумiв i бiльше ще, i саме те виводило мене з рiвноваги. Знаючи
Обринських, як людей чесних i дискретних,[72] вона бажала задержати цiлу
справу передi мною в тайнi, щоб тим безпечнiше побирати вiд чоловiка
гонорового якнайвищi проценти, з котрих, як знала, не втратить у нього анi
шеляга. Одначе щоб одним боком забезпечити себе перед Обринськими, другим
- передi мною, втягнула, очевидно, в оцю погану справу й Дору, пiдписуючи
мене ©© рукою на листi довжностi, утрудняючи менi заразом мiж тим особистi
зносини не лише з дорогою дiвчиною, але й з усi ю родиною чесного ©©
довжника, на котрiй ©й i так небагато залежало. По смертi батька
Обринських не поступала так само iнакше, хiба з гешефтярських взглядiв.
Але чи були вони вже мiж ними впорядкованi? Про те я ще не знав. Отак
малась цiла та справа, в котру я хоч не вта мничений самою матiр'ю, знав i
розумiв ©© тепер нараз доволi сам... Я ходив по хатi, потопаючи в тисячi
гiрких думок, вiдгортаючи вiд часу до часу з розпаленого чола волосся. "Це
вчинила менi моя мати... моя мати... - товклося заодно в мо©й розпаленiй
головi. - Донька колишньо© високоповажно© духовно© особи, котрою так усе
гордилося, ради котро© не було для ©© онука вiдповiдно© дiвчини на цiлiм
свiтi; ради котро© мусив вiн, стоячи вже чи не на блискучiм становиську, в
глибинi душi терпiти й миритися з гiрким почуттям, що вiн, хоч i обертався
впосерединi кращого свiту, був, по правдi, самiтнiший, чим хто iнший, бо
на грунтi, пiд котрим горiв аулкан деспотизму матерi, не мiг здобути
особистого iнтимного щастя, з ким бажав".
Ходячи отак, я нараз розсмiявся. Батько мiй - "мужик"; той
погорджуваний нею й понижуваний до глибини душi мужик... вiн, що запивався
iнодi, як не з ким iншим, то i з простим мужиком; вiн, що розкидував
грiшми, за котрими вона вiчно зiтхала, мов половою; вiн, понижуваний i
погорджуваний нею мужик, - вiн нiколи не був до такого вчинку спосiбний, i
слава богу, що хоч вiн, "мужик" - нi. З тою думкою я спинився по раз
другий перед дiвчиною, що, зда ться, ще й досi ждала всею iстотою на мо
вспоко ння i чи не заодно
сво©ми очима за мо©ми рухами слiдила.
- Панно Маню! - обiзвався я до не©. - Оцю прикру справу, що завдала нам
обом стiльки гiрких почувань i розчарувань, а найбiльше - вам i вашiй
чеснiй .матерi, передайте менi.
I вiдтепер, коли вона ще не закiнчилася, не турбуйтеся нею нi на
хвилину бiльше. Я полагоджу ©© з Нестором, i вона загасне.
- О, нi з Нестором! - кликнула вона з переляком. - Я сама одна виплачую
й виплачу цей довг. Нестор ма iнше перед собою, його не турбуйте. Весь
заробок мiй iшов на сплачення того капiталу. Вiн же через мене був
затягнений! Але слава богу, пане Олесь... - додала, i ©© очi блиснули
радiстю, - його вже небагато; ще через доброго пiвроку... i тодi я
освобо-джена вiд усього! Освободжена на все.
Послiднi слова висказала вона з такою невимовною радiстю, з таким
притиском, неначеб тягар усього свiту тяжiв тою справою на ©© плечах.
На хвильку-двi заслонив я очi.
- Iдiть, панно Маню, до спочинку, вам уже крайня пора... - промовив я
до не© пiвголосом. - Нинi я неспосiбний з вами дальше говорити, не смiю.
Не смiю й довше задержувати вас. Ви зайшли на хвилину сюди, щоб
полюбуватися споко м i нiчним кра видом, а я, зайшовши за вами, розбив це.
Йдiть i прощайте.
Вона поглянула великими стурбованими очима на мене i, не промовивши нi
слова, подалася, не супротивляючись, до дверей. Я, мов побитий, постояв ще
хвилю, опустився вiдтак на фотель, у котрiм сидiла вона, i, схиливши
голову на руку, не рухався. Не просидiв я отак ще хвилин кiлька, коли оце
почув нараз, що вона верта ться, а враз з тим зачув i легкий дотик ©© руки
на собi. Мов зелектризований, я пiдняв зчудовано голову до не© - i
поглянув. Вона стояла передi мною.
Чого хотiла?
Знов, може, подiбний "факт" оповiсти? Я ж на це наставав.
Нi.
- Почува те себе нездоровим, пане Олесь? - спитала з невимовною
добротою в голосi. - Се© ночi я остануся ще коло вашо© матерi, а ви йдiть
до супочинку...
- Нi, панно Маню... - вiдповiв я, усмiхаючись мимоволi гiрко й смутно.
- Ви йдiть, я не так хорий, як це уявля те ви собi. Я iнакше хорий, а сам
сон одно© ночi не оздоровить мене.
Ви йдiть.
I взявши ©© руку мiж сво© долонi, я вiдвiв ©© до дверей, а сам вернувся
до постелi сво © матерi.
* * * _
(Пiзнiше).
Заява Манина про матерiалiстичнiсть i поступування мо © матерi, враз iз
поданим менi задокументованим фактом, тяжить на мо©й душi тяжким соромом i
сумом! Ось до чого допровадили фанатичний его©зм i також любов! Навiть не
знаю, як узятися до тi © справи, щоб випровадити ©© до вза много
вдоволення й гармонi©. Раз, щоб скривдженим нею вернути надмiрно високими
процентами видерту суму, а по-друге - щоб i не роздразнювати матiр проти
дiвчини за зрадження мо©й особi тi © погано© справи. Зда ться, вона все
простила б ©й, чим би й не прогрiшилася проти не© особисто, але об'явлення
заховано© передi мною справи мо©й особi - вона не простила б нiколи. Тому
до вибуху поновно© дисгармонi© мiж тими двома так близько мо©й душi
стоячими iстотами, я в жоден спосiб не смiв допустити. Обдумавши цю справу
на всi сторони, я рiшився, мимо просьби дорого© дiвчини не втягати брата,
розмовитися все ж таки без вiдома дiвчини з Нестором i почути його думку.
Як постановив я собi, так i вчинив. Зайшовши на самотi до Нестора, що
останнiми днями замешкував мою кiмнату в мо©й хатi, зрадив я йому, що я
втягнений без вiдома в справу позички, а вiдтак i дальший свiй замiр -
направити цю провину мо © матерi. Постанова моя в тiй справi була
слiдуюча. Всi досi надмiрно високi проценти, виплачуванi мо©й матерi, я
верну його сестрi, на його руки, котрими опiсля нехай оруду вiн по сво©й
думцi, на користь ©©. Так само поступлю й на будуче з тими грiшми.
- Не можу допустити, Несторе, - сказав я, - щоб ти не хотiв у тiй
справi бути помiiчний, зрозумiвши раз мо прикре й фальшиве положення
проти тво © сестри й матерi. Сама гадка, що сестра твоя працювала стiльки
рокiв на сплачування того нещасного довгу з процентом лихварським, коли
моя мати та я, живучи в достатку безжурно, загарбували тi засоби для
"мене", що мiг з самого доходу свого становиська удержувати ©© й себе
якнайкраще, виводить мене з рiвноваги!
Нестор сидiв мовчки й прислухався мо©м словам поважно, погладжуючи вiд
часу до часу сво©м звича м сво гарне волосся рукою, i врештi обiзвався:
- Це правда, Маня не раз жалiлася, як пiдтинають ©© тi лекцi©, а
становисько виховавчинi пiдмулювало чимраз бiльше давню енергiю й
еластичнiсть духу. Але, - додавав, - обнявши раз обовязок сплачування
довгу на себе, не хотiла цього нiкому вiдступити, так само як i предмета
довгу спродати. "Раз ©© батько (говорила) це для не© придумав, то ж вона
його замiр викона ". Зрештою, - додав, усмiхаючись, - довгу того вже
небагато, за найдальше пiвроку або й трохи бiльше вона буде вiд нього
увiльнена, а з тим i вступить, як iнодi жарту , в "нову судьбу". - I
висказавши це, вiн помовчав ще якусь хвилину, а вiдтак спитав: - Що маю я,
властиво, з тими грiшми почати, Богдане, щохочеш ©х звернути, я не знаю.
Знаючи Маню добре, можу тебе впевнити, що вона ©х нiколи вiд тебе не
прийме.
Довiдавшись про це, вона заявить: "Ту сплатню, Несторе, я не прийму;
раз батько визичив капiтал пiд такою умовою, так треба нам тих умов i
додержувати! Милостинь, поки в силi ми працювати, нам не потрiбно".
Я здвигнув плечима, вiдчувши, що Нестор аж надто добре зна свою
сестру, щоб не вгадати i ©© думки в тiм напрямi вперед.
- Що ж!.. Тяжко й менi ©х задержати, а вже зовсiм неможливо ©х ще й
дальше побирати, знаючи не менше добре, що такi проценти законно не
дозволенi.
Вiн усмiхнувся, неначе любувався мо©м заклопотанням.
- Придумай якийсь iнший вихiд з це© ситуацi©, Богдане. Я не хочу в вашi
грошовi справи мiшатися, а самих тих грошей хоч би й рукою доторкнутися!
Тодi я пiднявся. Випрямовуючися, обiзвався:
- О, ви аристократи! Аристократи хiба бiльше по душi, а передусiм
мрiйники! Сюди загоню теся ви з вашими поглядами? Хоч би одне з вас подало
помiчну руку до дiйсного збудування нового храму. Кожне з вас тверде,
невмолиме, начеб прямувало сво©м шляхом просто до раю. Але менi вас не
треба. Мужик ма також створенi очi i його рука сяга дальше, як зда ться!
Вас мусить ординарне тверезе життя задавити, коли пiдете дальше тою
дорогою, що досi, пiддаючись безопiрно грубим i сильним елементам!
Вiн знов здвигнув плечима, як перше, й усмiхнувся дитинним сво©м нiжним
усмiхом, що так дуже розсвiтлював смисл його небуденно© iстоти.
- Що ж хочеш, щоб зробили ми? - спитав спокiйно. - Будували дальший
храм? Храм матерiалiзму? Може бути, правда й по тво©й сторонi, що нас
здавить груба власть життя матерiалiстичного; будемо ходити взимi в лiтнiй
одежинi, а влiтi у витертiй тiй же, з браку засобiв достарчити собi
вiдповiдне з подвiйним лицем. Але чи мусимо ми всi рекрутуватися в армi©
самого твердого безiлюзiйного матерiалiзму, що не витворю нi одно© мiмози
з чудом нiжностi i вразливостi, нi одного твору красно© штуки, нi одно©
кра©ни мистецтва, що розпливалося б дальше, як досяга грубий розум
тверезостi, Ii такого ж матерiалiзму? Ми люди, що живемо бiльше з
зворотом до свого нутра, чим на внiшнiсть, тому й пiдчиняемося бiльше
голосам внутрiшнiм, як покликам i вимогам знадвору. Наше щастя мусить нам
походити з глибини нашого нутра. А коли воно й трапля ться, що нас
використовують матерiалiсти, то оскiльки порушу це найглибше життя
лiпшого? Ми, себто потвоему "мрiйники", понесли лиш кiлька матерiальних
утрат, але чи можна це справдi назвати побiдою першого над послiднiм? Хто
збiльшу сво майно почувань, той збагачу й свiй розум, а це , властиво,
тi людськi сили, котрi остаточно задержують послiдн слово.
Вислухавши його слова, я звернувся до нього.
- I що маю я, "мужик", з тими тво©ми фiлософiчними висновками зробити?
- Роби, що хочеш, - вiдповiв вiн, усмiхнувшись, як перед тим. - Твоя
справа така глупа й нiкчемна, що я взагалi дивуюся, що такий поважний
чоловiк, як ти, перейма ться такими нiсенiтницями.
- Я зворушився. Я у всьому признаю тобi рацiю, але ввiйди i в мою
ситуацiю проти тво © сестри. Вона прикра й фальшива. Вiн вiдповiв:
- Вона, безперечно, така, як кажеш. Але я на тво©м мiсцi пiшов би
найпростiшою дорогою. Зложив би грошi на ©© iм'я в банку, i бiльше тим не
журився. Як до року або двох вона ©х не прийме, тодi нехай iдуть на яку
добродiйну цiль, i бiльше не журися. Прецiнь сей вузол можна розв'язати
без болю голови. Але щоб я тими грiшми займався, ти не сподiвайся.
Я помовчав хвилину. А вiдтак спитав:
- Чи твоя сестра вiдноситься просто сама до мо © матерi в тiй справi?
- Оскiльки я знаю, Богдане, нi. Якийсь ©© один знайомий впорядкову
делiкатно, мов женщина, цю рiч. Грошi - це послiдня рiч, котрою я б у
життi займався. А ще до того якимось там лихварським чиншем.
I сказавши це, вiн засунув обi руки в кишенi й почав з найбiльшою
байдужнiстю ходити по хатi.
- А як оженишся з Наталею i тобi прийдеться орудувати ©© грiшми? А
може, якусь часть i для себе зужити? Вона доволi маюча [73]дiвчина.
- Я орудувати ©© грiшми? - спитав вiн, i на його лице виступила краска
змiшання й болю.
- Так - ти, Несторе.
- Передусiм ти мусиш знати, що я б грошей сво © жiнки не порушував
нiколи для сво © особи, хоч би й що там. Я, мужчина, чоловiк працi й
честi, я мав би пiдойматися то© ганьби, орудувати ©© ма тком, а що бiльше
- будувати сво буття й iснування за помiччю жiнчиного майна? Ти
помиля шся. Я сам, скромний у сво©х особистих вимогах, буду старатися
урядити ©© домiвство по змозi мо©х сил, мого становиська й культури мого
нутра. На те ж я й працюю. Але брати щось для себе вiд не©, слабшо© в
суспiльностi, як взяло це тепер верх i сталося обича м, цього я не годен.
Нехай, щоб мене назвали не лиш мрiйником, але i менш пiдхлiбне. Що ма
вона, нехай остане ©© власнiстю, а я один хочу завсiди i всюди бути там,
котрий дав. Ради сво©х поглядiв i позицi© мо © в життi я хочу бути таким,
що да зi свого.
- Чи Наталка зна тебе з сеi© сторони? - спитав я i спинив погляд на
нiжнiй статi гарного мужчини. Вiн здвигнув байдужне плечима.
- Це менi невiдомо. Не пригадую собi, чи порушували ми коли-небудь цю
тему. Але це неважне.
Вiн замовк, зiтхнув з усi © грудi й опустився на софу, неначе втомився
оцим iнтимним зiзнанням сво © замкнено© молодо© душi, що, неначе силувана
мною, вiддiлила вiд себе частину сво © цiнно© сили. Я глядiв якийсь час
мовчки на нього, порiвнюючи його в душi з сестрою, а там, приступаючи до
нього, я взяв його за ра.мена, глянув у його лице й спитав:
- Ще хотiв би я знати, Несторе, якого роду твоя любов до не©?
Його лице споважнiло, очi оминули мiй погляд ii, набравши якогось
усмiхнено-сумного, майже пророчого виразу, вiн сказав:
- Ich gehore zu dem Stamme, welche sterben, wenn sie liеben [74].
* * * _
(Пiзнiше).
Моя мати вже в сво©й хатi. Тета й Дора при©хали, покликанi мною, майже
разом, i зараз пiсля того переселилася й мати. Зда ться, коли опинилася
вона знов мiж сво©ми стiнами, не було щасливiшо© вiд не©. Завдяки щирим
рукам мо © тети й панi Мiллер, вона найшла в сво©й хатi все на мiсцi, в
найбiльшому порядку i в блискучiй чистотi, неначеб ще кiлька тижнiв тому
не виглядало тут так, мов усе перебуло якогось роду землетрус. Зате менi
було тяжче покидати стару лiгничiвку з-пiд густих смерек, чим би це був
хто сподiвався. Ще через якийсь час гнала мене туга назад, i я вертав, щоб
хоч хвилину-двi поглядiти на тих, що були такi близькi мо му серцю.
Скiльки б i не виходив я в мiсто, все починав я, забувшись, пару крокiв в
глибiнь то© вулицi, i доперва спам'ятавшись, що там не маю я бiльше
жодного дiла - вертав.
* * * _
(Знов пiзнiше).
Недавно здибався з Нестором.
- Як сто©ть справа з тво©м вiд'©здом? - спитав я. - Не залишишся довше,
як до означеного термiну вiдпустки?
Вiн здвигнув плечима.
- Вижидаю ще про це звiстки, - сказав. - - Коли одержу, скажу крайн
слово. Зрештою, - додав, - менi зда ться, що ми не будемо мати довго
погоди. Небо затяга ться хмарами, а що найважнiше - цей пригноблюючий
спокiй у воздусi замика вiддих, i я чую, що десь нам за плечима, хоч
невидимо, чига злива й не обмине нас. Шкода, - докинув вiдтак, мов з
нього заговорила раптом iнша iстота. - Ми, себто Наталя, Iрина, Марiяни i
я, хочемо прилучитися до одного товариства, що уряджу прогулку незабавки
в "Чортовий млин" на орхiде©. Числимо на тебе й на Маню; а тут, як перерве
нам безконечний дощ, то не знаю.
- Не журися. Дощу не буде, а на мене й сестру твою можете числити.
* * * _
(Пiзнiше).
Нестор не був злим вiщуном погоди. Вiд кiлькох день паде дощ без упину
й доводить деяких лiтникiв, а мiж тими Наталю й Iрину - до розпуки.
* * * _
Цими днями святкувала панi Мiллер день свого янгола, а той день не
минув i для мене без наслiдкiв. У не© зiбралося, як щороку, невеличке
товариство добрих ©© знайомих; мiж iншими з лiтникiв панство Марiяни з
донькою й панною Наталею, доктор Роттер та iншi. Моя мати, будучи ще
рекоявалес-центкою, вiдмовилася, а Дора, котра була також запрошена, дала
за претекст[75] сво © неприсутностi, що мусить товаришити мо©й матерi,
хоча вдома була й тета, котра й без Дори сторожила над матiр'ю.
Задержаний якоюсь несподiваною справою мо © тети, з'явився я пiзнiше,
як на означений час, у товариствi надвечором. Зложивши солiнiзантцi[76]
сво© бажання, я просидiв якийсь час мiж старшими гiстьми, жертвуючи годину
полiтицi, подiям малого мiстечка, погодi, поводженню лiтникiв i т. iн., а
далi пiднявся, щоб удатись до дальших менi знайомих кiмнат. Дощ лляв
надворi струями, старшi з гостей позасiдали до тарока, деякi до шахiвницi,
молодшi, мiж котрими були панна Марiян i Наталя, пiшли за проводом доктора
Роттера до салону й там грали й бавилися. Манi й Нестора не бачив я ще
цього вечора. Очевидно, знаходились також у салонi. Зразу не зважав я на
музику, яка доходила з салону до нас; однак по якiмсь часi залунали два
голоси, що зливались у дуетi, з котрих пiзнав я баритон доктора Роттера i
прегарний, знаний менi вже голос панни Наталi. На те я, не гаючись довше,
подався туди, де й знайшов мале зiбрання молодих, що, мов заховавшися вiд
старших, перебували тут неначе на малiм островi, зачинивши за собою ще й
дверi.
Коли ввiйшов я, спiвучi на хвильку перервали, але, на мою просьбу не
переставати, спiвали дальше. Маня стояла оперта на фортеп'янi й виглядала
блiдо, а може бути, це видалося менi лише тому, що була одягнена в темному
вбраннi, що пiдносило ©© звичайно бiлу й нiжну краску лиця ще бiльше. Коли
я приступив до фортеп'©яна, ©© очi були першi, що привiтали мене.
Привiтали гарним вогким блиском - i сховались. Без слова подала менi руку
й указала так само рухом, щоб сiв я коло ©© брата, що, одягнений в чорнiм
строю [77], 'виглядав дуже поважно й святочно. Тепер, опершися в однiм
кутi софи, опустив голову на руки й глядiв неповорушно на спiвучу дiвчину.
В не© був гарний голос, i обо з нiмцем доктором спiвали на нiмецькiй мовi
дует Рубiнштейна "Suleika" [78]. Оба голоси, мов з природи дiбранi до
себе, переливались так гармонiйно й шовково в одно, що всi ми, присутнi,
пiд враженням спiву повмовкали з очарування. При словах просьби в пiснi
"Bleibe, bleibe mir gewo-gen..."[79] я поглянув, мов ведений внутрiшнiм
наказом, на молодого свого приятеля, i на вид його лиця я споважнiв.
Нiколи не бачив я бiльше одухотвореного лиця, як у цiй хвилi лице цього
молодого чоловiка. Незвичайний блиск його очей просто чудував мене. Так
мiг дивитись чоловiк, котрого душа понеслася в iiншу кра©ну, зiллявшись з
музикою в одно, повертаючи хiба на те мiж смертних, щоб, з' днана з
прегарними словами пiснi, спинитись коло дорого© дiвчини й пестити ©©.
"Ich gehore zu dem Stamme,welche sterben, wenn sie lieben..." [80],
пригадалися менi його поважнi, щойно недавно заявленi слова з одно© пiснi
того самого композитора, котрого чудовiй композицi© прислухувалися ми й
тепер... О, як дуже любив вiн, мабуть, оцю спiвучу в цiй хвилi свою
"Зюлейку", i як же дивувався я йому! Вона була гарна-прегарна в сво©м родi
(хоч i дехто не знаходив ©© такою), хоч i тяжко було й окреслити душевну
суть тi © дiвчини. Одначе цiла iстота ©©, як i поверховнiсть, мали свiй
окремий смисл. Була чим-то небуденна й повна чарiвно© сили. Але я, самий -
чи був я спокiйнiший у тiй хвилi? Нi! Противниця моя, оперта там коло
фортей яна, недалеко свiтла, - що посiдала тi самi очi, що ©© брат бiля
мене, всмiхалася тим самим пориваючим усмiхом, як i вiн, що не давав мо©й
душi вдень i вночi супокою, чи не була вона мотором i мого в тiй хвилi
сильного внутрiшнього зворушення? Я не вiдвертав очей вiд не©, а коли нашi
погляди стрiнулися одного разу несподiвано, вона, мов порушена в душi
вогнем мого нутра, вiдступила нечутно вiд спiвучих i подалася та'к само до
кiмнати цвiтiв, у котрiй свого часу, по кризi матерi, ми вели гарячу
боротьбу, i вона передала менi нещасний документ свого довгу. По кiлькох
хвилях спiв скiнчився, всi вернули до старших, а я один пiшов до цвiтучо©
кi'мнати за дiвчиною.
- Добрий вечiр, панно Маню! - сказав я пiвголосом, вiтаючись ще раз. -
Я не бачив вас бiльше чи не три днi. Але ви блiдi.
- Я змерзла, - вiдповiла вона й пiдняла плечi догори, мов у тiй хвилi
перебiгла нею дрож.
- Вiд чого?
- Вiд музики, - вiдповiла й уникала мого погляду. - Нестор i я, ми все
мерзнемо вiд гарно© музики. О! - додала з одушевленням. - Наталя спiва
чудово, саме як душа вимага . Вона володi сво©м голосом, як чаром сво ©
iстоти. Я не дивуюсь, - додала шепотом i оглянулась боязко, хоч у кiмнатi
не було, окрiм нас, нiкого, - що Нестор ©© так безгранично любить. Я також
©© люблю.
- За спiв? - спитав я. Вона всмiхнулася.
- Я не знаю. Може, й за спiв. Але в кожнiм разi найбiльше за саму силу
©© особистостi. Зда ться, i брат мiй пiдляг тiй самiй потузi. А я, хоч
женщина, також ©© поклонниця. Дивлячись у деяких хвилях на не©, я чую, як
пiдлягаю ©й. Рiдко коли можу ©й щось вiдмовити.
- Не дивiться на не©, - просив я. - Оця дiвчина ма для мене, мужика,
щось небезпечне в сво©й iстотi, дарма що доказати це фактами неможливо, ©©
усмiх, котрий назвав доктор Роттер слушно по-нiмецьки "bizarr"[81], вража
iнодi мою просту душу боляче. Не пiддавайтесь ©й надто.
Вона здвигнула плечима.
- Ви бачите примари в ясний день, пане Олесь... - сказала вона. -
Наталю знаю я не вiднинi. Вона добра й гарна людина, лиш у деяких хвилях
неясна менi й зачинена.
- _ Може, й бачу я примари, панно Маню... Але часом менi так хочеться
взяти вас i вашого брата пiд свою мужицьку опiку перед нею, що це б, може,
вас i зчудувало. Одначе... - додав я, - вiдтак переконуюсь, що це дарма.
Ви не послуха те мене, бо фактами я нiчого вам не докажу. До того ма те ви
свiй аристократичний шлях, з котрого ледве чи захотiли б зiйти. Наталя -
це ваш контраст. Дивна рiч, Маню... - тягнув я далi, - ви й брат ваш такi
багатi на чуття, м'якi iнодi, мов шовк, а проте заразом iнодi твердi й
невмолимi. Що це? Вона всмiхнулася.
- И iншi люди люблять, панно Маню, - говорив я далi, - й iншi улягають
силi особистостi. Може й бiльше ще.
- Як брат мiй i я? - спитала вона, i ©© очi опинилися зчудовано на
менi.
- Не дивiться на мене так, Маню, неначеб я вам цими словами чинив
кривду. Вона потрясла головою.
- Ви якiсь чуднi цього вечора, пане Олесь. Хочете випровадити мене з
мо © рiвноваги? Це ледве чи вам удасться. Я маю замiр бути нинi спокiйною
й доброю. Панi Мiллер з самого ранку настро©ла мене так.
- I гарно вчинила це, - сказав я. - А однак робите ви нинi враження,
мовби вам що долягало. Почува те себе нездоровою?
Вона заперечила головою, мiж тим коли. кутики ©© вуст викривились якось
болiсно.
- Так i нi. Я це розумiю, - сказав я . - А впевняли мене, що змерзлi© з
музики. Я вам не вiрю, - тягнув я далi. - З вами щось ско©лося. Я не бачив
вас три днi й вiдчуваю це. Щоднини визирав я вас, думав, що прийдете
вiдвiдати мою матiр, як цього й вона сподiвалася, i щоднини переконувався
наново, що надiявся цього надармо. Чи шукати менi причини того в
нещасливiй провинi мо © матерi? Маню! - додав я, приступаючи до не©
ближче. - Я не можу собi уявити, щоб ви, зрадивши менi оцю тайну, хотiли
тим понизити нею мене й мою матiр. Чи не так? - спитав я й шукав ©© очей,
котрi консеквентне вiдводила вiд мене.
Вона потрясла головою.
- Нi! Слава богу! Я це знав. Вам не може справляти сатисфакцi©
пониження й прикрiсть другого. А тепер, панно Маню... - тягнув я далi, -
на пiдставi того, що ви хочете нинi бути спокiйною й доброю, я вас про
одне спитаю. Чи ви будете менi помiчнi заподiяну вам i вашiй матерi кривду
виправити?
Вона витрiщилась перелякано на мене.
- Не дивiться на мене наново такими очима, Маню, неначеб я мав замiр
вчинити вам щось злого! Ви ж можете собi самi заявити, що вже через ваш
неподатливий елемент не прийде нiкому на думку вiд вас щось неможливе
жадати. Я лише питаю вас, чи хочете бути менi помiчнi виправити заподiяну
вам мо ю матiр'ю кривду?.. Вона мовчала.
- Скажiть просто "так" або "нi". Не мучте мене мовчанням, - просив я.
- Так, - вiдповiла вона, мов проти сво © волi, i сказавши це,
вiдвернулася, неначе хотiла вiд дальшо© бесiди зо мною уйти.
Тимчасом я ©© задержав.
- Я ще не готов, панно Маню, пождiть. Ми не ма мо багато часу перед
собою.
- I ви? - спитала вона.
- I я, - сказав я. - Я не можу тут нинi довго задержуватись. Один з
мо©х найлiпших товаришiв, котрий задержався в подорожi до Б., нинi тут,
за©хав на мо спецiальне запрошення на нiч до мене й жде мене. Завтра рано
вiн ©де далi, в нього мати вмира , i я обiцяв йому вирватись вiдси за
годину-двi, щоб ще про дещо розмовитись з ним. Наколи б не ви й панi
Мiллер, котрiй я так багато завдячую, цi вечi©риi години я б був з ним
перевiв нинi. А ви? - опитав я.
- Ми за кiлька день ви©жджа мо вже зовсiм... Я зчудувався.
- Як же це? Нестор говорив менi недавно, що, може, удасться йому
остатись з кiлька день довше понад вiдпустку. Зда ться, i йому залежить на
тiм, щоб проектована прогулка в "Чортовий млин" на орхiде© вiдбулася.
- Ми лиш i вижида мо погоди, а скоро вона настане, прогулка
вiдбудеться, i ми по нiй хоч би i друго© днини ви©жджа мо. Так буде
найлiпше.
- Чому саме так?
- Бо таким способом вiднайдемо найборше те, чого нам треба.
- Може не всi, Маню...
Вона поглянула через вiкно, уникаючи мого погляду, i сказала:
- Спокою й рiвноваги духу потребу кожне з нас. Ледве що вона це
вимовила, як показалася голова доктора Роттера в дверях, i вiн попросив
нас вiд iменii доматорки[82] до чаю. його очi задержалися зчудовано на
менi й дiвчинi. Але вiн не сказав нi слова, i ми удалися за ним до
©дальнi.
Пiвгодини пiзнiше завважив я, що Нестор вийшов на веранду, що провадила
просто в сад i насамперед мiж смереки, щоб без сумнiву поглянути надвiр,