Страница:
- Нам цього не потрiбно, моя панi, - вiдповiв я спокiйно. - Ми також не
вважа мо жiнок за богинь. Радше, може, iнодi за загадок. Але й це лиш
часами.
- Поки що я вiддаюсь вивченню чужих язикiв, - впевняла, мов хотiла мене
зачепити i в якусь полемiку ввести.
- Поки що, - вiдповiв я. - Значить, за цим "поки що" кри ться все ж
таки ще якась перспектива на невiдкриту ще яку-небудь кра©ну.
- Кра©ну подружжя, кра©ну подружжя, - додав, увiйшовши в кiмнату
добродiй Марiян з добродушною усмiшкою й подав менi руку. - (Кра©ну
подружжя! - I зиркнув так само на свою елегантну сестрiницю, що мов
прегарна змiйка сидiла в фотелi й мерехтiла сво©ми очима на мене, неначе
вижидала чого.
- Може, й так, вуйко, - вiдповiла холодно. - Я проти нiчого в життi не
шлюбувала. (А звертаючися до мене, додала: - Вуйко виклика залюбки на ту
тему дискусi©). Може, i вiддамся, або я знаю? Я лише не мушу.
- Нii, донько! - обiзвався ©© вуйко помиряючо й звертаючись усе ще з
усмiхом до мене, мов вибачаючи свою сестрiницю за ©© жорстокiсть, а може й
гордiсть, додав: - Наталка вимага вiд мужчин, щоб поставили ©й
семиголового змiя пiд ноги Бiльше для пояснення не скажу. Кому це не
вдасться, нехай стара ться сам з собою впоратися. Вона йому не поможе.
Вона навiть того не та©ть. Щоправда... - додав з уданою повагою, - дуже
лякатись ©й нема чого. Бо помимо того, що хоче бачити у сво©х нiг
побореного "драха", в не© все-таки кри ться добре й чутке серце, i сама
вона в свою руку не хоче нiколи брати лук, а волi мати в боротьбi останн
слово!
По цих словах, на котрi розсмiялися не лиш дiвчина сама, але разом i
панi Марiян i я, вона встала i, вклонившися менi холодно, мов ми не
зналися, вийшла з хати.
"Бiдний Несторе, - подумав я, вертаючи з свого вiзиту вiд панства
Марiiян, - бiдний хлопче! Не долюбишся ти тут жодного тепла. Не долюбишся,
хоч би й поклав ©й семиголового змiя (як у казках) до нiг. Тi глибокi, мов
тайна, очi, що пригадували водяних русалок у мiсячних ночах, вони,
безперечно, вмiють приковувати до себе; але, щоб ©© уста дiткнулись тебе
коли, бодай у забуттi правдивого чуття, я не вiрю. Хiба щоб я
помилявся!.."
I те саме сказав я собi, коли трапилось менi стрiчатись з нею ще кiлька
разiв опiсля. Одне я розумiю. Розумiв, що ту дiвчину можна було любити
якоюсь аж фанатичною любов'ю, якою, зда ться, i любив ©© Нестор.
Життя й досвiд не раз учили нас, що саме найгострiшi контрасти
притягалися найсильнiше. То, може, й тут зiллються обi тi протилежнi вдачi
в одно, де кожне було для себе мов з гранiту вирiзьблене.
Як кажу, пiзнавши ближче Наталку, я не дивувався Несторовi, що полюбив
так щиро й вiрно молоду дiвчину. Вона не лиш з поверховностi була
приманчива й цiкава, але й бистрим розумом i духом не була звичайна. Вiн
мав слушнiсть, коли назвав ©© небуденною дiвчиною. З поверховностi
приваблююча вродженою грацi ю, симпатичним, трохи тихим голосом, що стояв
в контрастi до ©© ясних i аж проникливих очей, пiдтримувала цiкавiсiь
мужчин до себе ще й тим, що вправлялася в тiлесних спортах з особливим
замилуванням До того одягалася гарно, з смаком, що пiдносило ще бiльше
грацiю й гарну будову ©© тiла, на що нашi панi й дiвчата не покладали
доволi старанностi, вважаючи це за якийсь непотрiбний люксус[56], через що
велика частина ©х мала обiч не© вигляд занедбаний, некорисний, щоб не
сказати просто - мiщанський. А вона вiдзначалася мимоволi.
В розмовi бувала бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива,
навiть подразняюча. Висловлялась коректно, а що найкраще i в жiнок рiдко -
завше коротко i влучно, мов з сво©х упрямо закро них уст кидала камiнцями.
Загалом - не тiшилась оця дiвчина великою симпатi ю. I може тому й держала
завсiди нап'ятий лук оборони; i хто б не був той нещасний, що зближався до
не©, хоч би i в найлiпшiм замiрi, вона з недовiрчивостi сво © вдачi
вимiряла в нього без надуми й стрiляла...
Признаюсь, що коли б не була це вибрана мого любимця i коло нього не
стояла Маня Обринська з минувшиною й молодими сво©ми очима, котрi для мене
мали вiчно свiй однаковий чар, - я був би тi ю дiвчиною зайнявся
серйозно... Не менше цiкавила мене обставина - що була влюблена, як зачув
я це тут вiд одного панка, що так само нею цiкавився.
- В доцента К.? - спитав я просто, стаючи мимоволi в душi в оборонi
свого приятеля Нестора.
- Нi, - була вiдповiдь.
- А в кого ж? Зда ться, в дiм ©© родичiв заходить бiльше людей, - додав
я, щоб довiдатись правди.
- Так, заходить. Мiж iншими й ваш знайомий доктор Обринський.
- Так, - закинув я. - В нього, отже?
- Я думаю, що i в нього нi, - була коротка вiдповiдь.
- То ж хто той щасливий?
- Тото й загадка, котру трудно розв'язати. Тому, що говорять, не
хочеться вiрити, однак це походить вiд молодiжi, що неабияк обсерву ©© i
сгорожить за нею. Кажуть, панна Наталя влюблена в невiдповiдну собi
людину. А невiдповiдну тим, бо в багатiм старшiм мужчинi, капiталiстi
семiтського походження, котрому й не сниться, котрий не хотячи (бо нiколи
нею ближче не займався) чи не загiпнотизував ©© сво©м гострим семiтським
виглядом i такими ж чорними орлиними очима. Кажуть, вона вже третiй рiк,
як горить у потайнiй прича нiй любовi до нього. В любовi, котра, як
впевняли мене, могла дiвчинi хiба тим на користь вийти, щоб через терпiння
змiнила свою горду, тверду вдачу. Бо тепер, - продовжав панок, - вона
заморожу найприхильнiших до себе людей тi ю сво ю терпкою iстотою. А що
найбiльше, виклика тим несправедливий осуд ©© в грунтi нiжно вiдчуваючо©
душi.
Те, що любила "некорисно" чи радше нещасливо, в мо©х очах чи не
пiдносило ©© й було менi доказом ©© оригiнального й самостiйного смаку.
Заразом мав я переконання, що та дiвчина не могла любити чоловiка
незначного.
- Шкода дiвчини... - додав вкiнцi поважно панок. - Я ©© в душi жалiю,
бо згаданий добродiй не ожениться з нею нiколи; бодай вигляду на те нема.
- Вона сильна вдача й переборе себе... - вiдповiв я, - зрештою, чи
кожна любов мусить кiнчатися... або й кiнча ться женячкою? - спитав я. -
Вона ма таких прихильникiв, що, безперечно, як не зараз, то пiзнiше
здобудуть собi ©© любов i довiр'я. Зрештою, вона, як чую, доволi маюча
дiвчина i хiба не вийде з примусу замiж!
- Щодо того, то може, - була вiдповiдь добродiя. - Хоча й ма ток у не©
не такий уже великий, як розголосили.
- А може, ще й добродiй, котрого любить, прихилиться до не©. Вона
справдi не буденна дiвчина, - закинув я знов, щоб мати цiлковиту певнiсть,
яке становисько супроти не© випаде Несторовi.
- Не буденна хiба сво ю зарозумiлiстю, - закинув тут ©дко молодий
мужчина. - А щодо згаданого добродiя, котрого ма вона любити, то
повторяю, вiн з нею нiколи не ожениться. Оскiльки вiдомо, вiн не
займа ться жодною женщиною, а про женячку висловлю ться взагалi
неприхильно. Окрiм сво©х капiталiв, любу ться ще гарними кiньми, ©здить
щороку по купелях i т. iн.
От таке й подiбне чув я про ту дiвчину, котра запала мо му молодому
приятелевi в душу, i котрий тонув, губивсь у працi, щоб вийти з не© мов
гладiатор, аби й обдати ©© на все життя любов'ю i сво©ми чистими руками
запрацьованим добром.
* * * _
Нестор мусив несподiвано ви©хати на кiлька день до Ч., а то© само©
днини й враз з ним ви©хала й панна Наталка, що була покликана родичами
при©здом яко©сь фамiльянтки, що прибула з чужини. Дiвчина вернула третьо©
днияи, а вiн кiлька день пiзнiше. Пiд час ти.х кiлькох днiв одержав я вiд
нього письмо, в котрiм мiж iншим стояло:
"Та наша тригодинна подорож, Богдане, була чудова! Маючи таку душу, як
Наталка, при собi, чоловiк неначе будиться до кращого й iнтенсивнiшого
життя. З нiким у життi не годен я так зiллятись душею, як з нею. Нiчия
iстота не вплива на мене так оживляюче, як ©©. Хiба що ще Маня. На жаль,
закоротко тривала та подорож, i не було вiдповiдно© хвилi, щоб я був мiг
©й освiдчитися. До того я вiдчув з ©© ства, що вона собi того ще не
бажала, тому я вiдложив це ще на пiзнiше. В горах буде до того краща
нагода, - i коли б борше мiж вас: тебе, Богдане, сестру та ©©. Про
тутешнiй мiй побут не споминаю листовне нiчого, хiба ще побiжно про те, що
я, при©хавши сюди, натрапив саме на промоцiю одного з молодших наших
"цвiтiв будучини" й мусив явитись вечором у товариствi, зiбранiм в честь
молодого в призначенiм локалi [57]Богдане! Бути може, я надто перейнятий
нею й сво©ми поважними власними справами, але згадаю тобi про той вечiр, а
радше тих кiлька годин, котрi провiв я мiж нашою молодiжжю, лиш оце: перша
частина вечора нормальна, друга показала "лiпше" зiбраних. Десь читав я
раз, що якийсь герой, що носив святу любов у серцi, попався, як я
припадком, у подiбний круг свгiiх, i писав бiльш-менш так, що я хiба лиш
повторю: округ мене говорилось рiзне буденне, плитке, грубе, а я, мов
кинений мiж них злою рукою, сидiв i прислухувався. "До чого те все, що
вони говорять?" питав я себе раз по раз. У тiм прецiнь стiльки бруду,
глупоти й зарозумiлостi, стiльки корчемно© грязi... А менi... менi,
Богдане, хотiлося лиш для того створити уста, щоб вимовити ©© iм'я. Але я
його не вимовив... Звук того iменi, зда ться менi, був би мусив
розплистися в тiй корчемнiй атмосферi, сплямитись. Я його здержав у сво©й
душi, а вiдтак встав i пiшов. Слава богу, надворi стояла чиста нiч. О, тi
святi ночi, з сво ю тишиною! Ця ясна тиха нiч неначе освiжила, очистила
мене вiд них. Грубi слова й балакання про жiнок, дiвчат i легковажнi слова
про нацiональнi справи, чеснi особистостi - мене до глибини душi
знеохотили. Я не пiду скоро мiж них.
Нестор".
* * * _
Так вiдчував Нестор.
Одного вечора, а був це вечiр пишний, ясний, бо мiсяць стояв уповнi,
пiшла моя мати по вечерi до панi Марiян на "балачку". Панi Марiян, як i
моя мати, рiдко виходила вечорами на проходи, як робили це, навпаки, ми,
молодшi. А пiзнавши себе раз ближче й полюбившися, вiдвiдували себе часто
вечорами, й та балачка ©х затягалась iнодi до пiзньо© ночi. До цих балачок
(iдучи по матiр) прилучавсь i я.
Так i цього вечора.
Мати вийшла пiзнiше вечором з дому, а коли не вернула за "годинку", я,
вернувшiй з довшого проходу, пiшов по не©. Правду кажучи, я радо ходив
вечорами до панства Марiянiв. Разiв зо два заставав я там i Маню з братом;
i хоча вони хутко по мо©м появленню прощались (якiсь неминучi справи
вимагали цього вiд Манi), все ж таки обмiнювались ми кiлькома словами з
собою, i я поглядав у те симпатичне личко, бачив тi незмiнено милi очi.
Iдучи з сво © хати дорогою попри колишнiй сад Обринських, що зберiгав у
собi тут же зараз при дорозi масу рiзних украшаючих кущiв жасмiнiв i т.
iн., я кинув оком у глибiнь саду, де все ще стояв давнiй знайомий менi
павiльйон з двома сво©ми тополями, мов сторожами, i я побачив, що його
середина була освiтлена. Однак, не доглянувши в нiм нiкого, я звернув очi
на скляну веранду з сходами, що збiгали вниз у сад. Вона була ясно
освiтлена, дверi вiд не© до сходiв широко вiдчиненi, i на нiй побачив (чи
радше вiдгадав я) свою матiр у товариствi панi Марiян i ще яко©сь дами.
Цiкаво поглянув я, чи не побачу там ще кого знайомого, а передусiм Тi. Але
не доглянув. Замiсть того оказалася ближче в особi третьо© дами панi
Мiллер.
Як прийшла вона там? Оскiльки менi було вiдомо, не виходила панi Мiллер
до нiкого з лiтникiв у гостi. Вона мала свою велику амбiцiю, а до того
пересуд, що при©жджаюче жiноцтво з бiльших мiст дивиться через плечi на
мешканцiв маломiських, i через те держалась гордо й здалека в сво©й
ослоненiя соснами романтичнiй "лiсничiвцi", неначе вiдмежовуючись ©©
крилатими зеленими великанами вiд ворогiв-на©зникiв. Коли, проте, явилась
тут, то була це, безперечно, заслуга Манi. Бiльше не добачував я нiкого на
верандi, хiба що сидiв, може, хто з молодших на сходах, як бувало iнодi ще
й за часiв Обринських.
Коли я ввiйшов у кiмнату, що притикала до веранди, застав я в нiй щойно
увiйшовшу паню Марiян, котра привiталась i попросила мене пiти на веранду,
де зiбралось цiле товариство, навiть панi Мiллер, котру було так тяжко без
"протекцi©" панни Обринсуко© заманити до себе, а котра була така цiкава й
сердечна женщина.
- Шкода, що не явились ви скорiше, пане совiтник, - додала. - Панi
Мiллер щойно перед пiвгодиною скiнчила викладати кабалу[58] для мого мужа,
котра була цiкава, бо за системою mademoiselle Lenormand[59]. Тепер сидять
усi на верандi i, як не помиляюся, говорять про самi мiстичнi речi й
феномени мiсячних ночей.
I сказавши це, панi Марiян збиралась створити широкi склянi дверi, що
провадили на обширну, ясно освiчену веранду, а звiдти сходили в сад. Саме
в хвилi, як поклала панi Марiян руку на клямку, щоб вiдчинити менi дверi,
щоб мiг я при днатись до товариства, - отворила ©х донька ©© знадвору i,
станувши проти не©, усмiхнене сказала:
- Я спiшусь, матусенько, я спiшусь! Цiле товариство просить вао заграти
нам Бетховена "Мiсячну сонату". Панi Мiллер знаходиться в настро©
ясновидчинi, а Наталка подала гадку, щоб кожне з нас оповiло хоч
коротенький епiзод з свого життя! Але, - тягнула з поспiхом дальше, - до
того треба поважно© музики, пояснив доктор Обринський. А Наталка сказала,
що найвiдповiднiша була б "Мiсячна соната" Бетховена. Я пригадала собi, що
це одна соната Бетховена, матусенько, котру ви ще з його сонат не забули
грати, хоч уже й поволеньки гра те. Особливо першу часть. Я так дуже
люблю, як ви ©© гра те. Тож заграйте ©© нам. Я б так дуже хотiла, щоб воно
так вийшло, як доктор з Наталкою планують на чолi з панею Мiллер, котра
нинi знизилась бути нашою Ленорман. - Це послiдн додало до мене молоде
шiстнадцятилiтн дiвчатко, усмiхнене беручи безцеремонне мою руку й
посiпавши нею сердечно. - Ви також нам щось оповiсте, пане совiтник. Ви
також, правда?
- Хто ж там у вас ? - спитав я молоду дiвчину, що тiшилась через свою
симпатичнiсть i невиннiсть навiть у мо © критично успособлено© матерi
незвичайною прихильнiстю.
- Ходiть, то й побачите! Самi незнайомi, - вiдповiла жартiвливо. й
обернувшись та кивнувши за мною, сама поспiшила вперед. Панi Марiян
похитала, усмiхнувшись до мене, головою й пiшла виконати бажання "всього
товариства", мiж ти©м коли я ступив на веранду.
Привiтавшися з господарем дому, матiр'ю й панею Мiллер, що подала менi
з щирим усмiхом руку, я поглянув перед собою на сходи вниз. Посерединi на
них сидiла Наталка з Iриною Марiян, нижче вiд них, трохи ©м у ногах,
Нестор... а надолинi, ях здавалося, на найнижчiм ступеню сидiла Маня сама.
Привiтавшися, я зiйшов удолину i, не надумуючись довго, сiв вiдразу
коло Манi. По обох сторонах широких сходiв здiймалося залiзне ажурове
поруччя, а до них, знадвору притискаючись, розросталися корчi рож та iншi
цвiти, що виростали низькими корчами. Свiтло, що розпливалося згори на
веранду, доходило до нас вдолину на сходи слабо, i через те не був майже
нiхто з нас цiлком освiчений. Маню й мене не досягало воно майже цiлком, i
менi (а може й ©й) було це мило. Нагорi сидiла мати з сво©м гостро
обсервуючим оком, i хоч я не крився з тим, що мене займала поважна
дiвчина, я волiв, щоб вона не звертала на нас уваги. Дiвчина сидiла на
сходах, опершися об ажурове поруччя, мовчки, а до товариства, що було
вище, звернена профiлем. Через те була половина ©© голови й статi
освiтлена, а друга тонула в тiнi. Подавши менi руку на привiт, вона не
обзивалася, полишаючи цiлком мо©й волi розпочати з нею розмову або нi. Я,
усiвши, звертав, щоправда, зразу увагу на говiрку над собою мiж дiвчатами
й Нестором, але мо око опинялось тут i там вигребущо на ©© лицi. Вона
дивилась у темiнь i, як здавалося, вслухувалася в звуки фортепiана, що
лились з створених вiкон. Це господиня дому грала, неначе усипляла кого,
початок т. зв. "Мiсячно© сонати" Бетховена. Так недовгий час, поки
остаточно музика не позачинювала уст тим, що балакали тихцем.
- Ось подивiться на мiсяць. Який вiн пишний виринув над горою, саме
проти нас, i жарить, - обiзвався пiвголосом Нестор i з тими словами поклав
овiй бiлий ширококрисий капелюх кало Манi на сходи.
- Настрою вас поетично? - спитала так само пiвголосом Наталка й
схилилася до нього.
- Часом настрою . Але я нiколи не пишу вiршiв.
- Я не вiрю! - обiзвалась дiвчина. - Такi, як ви, мусять писати вiршi.
Ви чистий укра©нець.
- Виходить, i ви мусили б так само чинити, - боронився Нестор,
усмiхаючися.
- О, я з занадто великим респектом вiдноiшуся до поезi©, щоб i собi
забиратися до вiршування.
- Можна бути лiриком, не пишучи нiколи поезiй, - сказав молодий
чоловiк.
- Можна, - вiдповiла дiвчина, а по хвилинi спитала: - Чи вiльно
спитати, як почува те себе пiд час от таких ночей, а радше хвилин, як
тепер, коли вже ви лiрик непишучий? Менi б це було цiкаво знати. Я
переконана, що кожний герой пера (а уважаю вас також за такого, ви ж
ревний урядовець), вiдчувши красу природи, кида зараз сво© враження й
"нутро" для сво©х ближнiх на папiр.
- Може, дехто й кида , - вiдповiв спокiйно Нестор, незважаючи на ©©
ледве замiтну iронiю; а помовчавши, додав: - Пiд час мiсячних ночей, як
хоч би й от таких, як нинi, душа моя неначе багатi , неначе одчиня ться
для чогось, когось-то; неначе розширя ться. В нiй почина оживлятися щось,
що вднину мовчить, а не знаходячи грунту для сво©х зворушень, нiжнi й
почина перемiнятися в пiсню чуття, з' днуючись несвiдомо з природою й
такою беззвучною пiснею ночi. От так або й подiбно вiдчуваю я пiд час
мiсячних прегарних ночей на самотi, коли це цiкавить вас знати.
- Ви не лише лiрик, що не пише поезiй, але ще мрiйник, котрий, може, й
нiколи не вiддавався свiдомо мрiям, - закинула на це пояснення дiвчина.
- Як яким, панно Наталю! - вiдповiв Нестор; а я, в тiй хвилi поглянувши
на нього, побачив, як щасливий потайний якийсь усмiх перебiг по його
нiжнiм молодiм лицi.
- Як яких, кажете! - тягнула дальше дiвчина, i з ©© iнтонацi© чулася,
як перше, так i тепер, легка iронiя. - Очевидно, мрi© геро©в закону не
можуть бути порiвнянi з мрiями справдiшнiх поетiв чи артистiв. Зрештою,
"pardon"[60], ви бува те звичайно такi замкненi, що, по правдi, хто там
зна , якого сорту вашi мрi©! Може, якби ви ©х зрадили, ми б склонили сво©
голови перед ними, а так не випада нам нiщо iнше, як мовчати або й ждати,
поки не зводите ©х самi об'явити. Чи не так? - I вона усмiхнулася
зачiпливе.
- Може й так, - вiдповiв Нестор, що неначе не хотiв вiдчути в тiй хвилi
©© зачiпливого настрою. - Очевидно, колись, може, й настане та хвиля, в
котрiй виголошу сво© "мрi©" й "закони". Я осторожний i не люблю на не
пiдготований вiдповiдно грунт класти те, що менi дороге й цiнне й походить
з глибини душi.
- Ма те слушнiсть, - обiзвалася знов дiвчина. - Але щоб ми не стратили
дещо з того, що могло б розширити й нашi душi, то будьте ласкавi розказати
нам хоч одну з ващих мрiй.
Нестор поглянув зчудовано на не©.
- Нинi, панно Наталю? - спитав недовiрчиво.
- Нинi. Я вас про те прошу.
- Розважте, чи це не буде ризиковно, - закинув i усмiхнувся. - Я
правник, до того дуже поважний, i слово, що скажу, буде сказане на все.
Могла б з того вийти дискусiя, i хто зна , чи одне з нас не пожалувало б
того. Позвольте, що я вiдмовлю вам на цей раз у вашому бажаннi. Мiсячних
ночей доживем ще й iнших.
- Як хочете, - вiдповiла вона з уданою байдужiстю. - Бути може, ви й
побою тесь, як прийме наша "громада" ваше "об'явлення". З фаху ви все ж
таки не поет. Ми нинi лиш бавимось, могли б i не поглибитись вiдповiдно в
вашi мрi© на тлi, як сподiваюсь, "юриспруденцi©". I ви б почули себе
невдоволенi.
- Я скромний, панно Наталю, i можу й зовсiм зректись прихильностi в
осудi мо©х, як ви сподiва тесь, "юридичних мрiй". Дуже часто вистарча
менi й мiй власний, на пiдставi науки вироблений суд.
Наталка вмовкла, а замiсть того обiзвалась Iрина Марiян.
- Як кому не цiкавi мрi© пана доктора, якi б вони там i не були, то я б
хотiла зачути лиш одну мрiю. Взагалi, я б хотiла, щоб хтось щось сказав,
що було б на тлi мiстицизму або входило у круг мiстицизму. Якби не боялась
я, що мене висмiють, я б таки в цiй хвилi попросила паню Мiллер, щоб менi
вияснила один сон.
На цi слова всi, мов на потайний розказ, розсмiялися в один голос.
- Бачите? Ви смi тесь! - кликнула молода дiвчина, що страх як
цiкавилася, що буцiмто панi Мiллер, як впевнили ©© ще передше, вмiла
толкувати сни. - Тепер я вже не оповiм свого сну, хоч матуся скiнчила вже
й грати. Хiба колись окремо й тайком зайду до панi Мiллер й попрошу про
це.
Панi Мiллер усмiхнулася добродушно й попросила зайти до не©, коли
захоче.
Дiвчина вдоволилася й тягнула дальше:
- Зачинайте ви, пане докторе, - звернулася довiрочно до молодого
доктора, що, очевидно, з сво ю нiжною лагiднiстю й споко м у голосi
тiшився в не© найбiльшим довiр'ям. - Чи вам не снилось нiколи щось дивне,
загадочне, чого ви не могли собi сам пояснити?
- Доктори прав пояснюють собi все самi й не потребують нiкого до того,
а найменше жiнок, Iрусю!
- Почасти ви й не помиля тесь, панi, - вiдповiв Нестор i усмiхнувся,
мов тi слова говорила малолiтня дiвчина.
- Хоч я й не сню нiколи особливих снiв, а часто навiть пересипаю ночi
без всяких снiв, та один сон, що снився менi минулого року осiнню,
зацiкавив мене все-таки на часок i не згубився з пам'ятi.
- I не толкували собi його? - питала Iруся, присуваючися з цiкавостi
ближче до молодого доктора. Вiн усмiхнувся, здвигаючи плечима. - Ну, що ж?
- натискала дiвчина.
- Толкував. I, як замiтила передше панна Наталя, "сам".
- По-юридичному, пане доктор? - вмiшалася цiкаво, але цим разом без
додатку свого зачiпливого глуму Наталя.
- Як кому видасться, - вiдповiв Нестор. - Передусiм я на сни та ©х
толкуваяня нiколи й нiчого не покладав i не покладаю, а мiстицизмом
взагалi ще менше займаюся. А ще менше вiрю в силу надземних об'явлень,
феноменiв, снiв i т. iн.
- Отже, як витолкували ви собi свiй сон? - спитала знов Наталя.
- Але-бо ти не пита ш доктора вперед, який був той сон його, Наталко! -
кликнула з докором молода Iрина.
- Отже, сон... просимо о сон, пане докторе! - попросила Наталка.
- О сон, о сон!.. - зачулося й з уст панi Мiллер i Марiян. Мiж тим Маня
не звернулася нi на волосинку до балакаючих, а опершися раз плечима до
залiздого поруччя, не спускала очей з свого брата й Наталки.
- Сон незначний! - вiдпирався Нестор весело на оклики з усiх сторiн.
- Може, на вашу думку, незначний, докторе... - вмiшався навiть добродiй
Марiян з сво © висоти. - Хто зна , що за скарби й фiлософiя криються в
ньому! А ви мовчите, - додав жартiвливо.
- Нехай i незначний, а розкажiть! - попросила й собi панi Мiллер, що
нараз з несподiваною цiкавiстю зайнялася розмовою молодих. - Розкажiть
сон, а ми вже самi розтолку мо його, як личить. Хоч ви, пане. докторе, i
насичений всякими науками й законами, хоч i не вiрите в свiт надземний з
його невидимими подiями, то однакож, щодо снi©в i поетснень деяких
мiстичних "феноменiв", жiнки перевищають рiшуче сво©ми здогадливими
iнстинктами i т. iн. мужчин. Жiнка, чого не виучиться, - здогада ться,
чого не зна , - вiдчу . Тому просимо з найбiльшим зацiкавленням про сон!
- Отже, сол, - вiдповiв на це Нестор.
- Halt![61] - кликнула панi Мiллер поважно. - Коли снився вам сон,
докторе?
Та тут доктор оглянувся безпомiчно.
- Забув докладно коли, добродiйко, - вiдповiв i стиснув плечима. - Знаю
тiльки, що було це торiк осiнню i що оповiдав сон сво©й сестрi, а ще
ближчих дат не можу вам подати.
- Це було в послiднiх днях листопада, Несторе, - обiзвалась нараз Маня
сво©м альтовим голосом, що мило, мов помиряюче, задзвенiв мiж трохи
високим гуртом голосiв прочих пань i дiвчат.
- Це може був андрi©вський сон! - кликнула побiдним голосом панi
Мiллер, мов здобула цею заявою якийсь терен, на котрiм могла пописуватися.
- Не знаю, не пригадую собi, щоб взагалi коли звертав увагу на це чудне
свято, - вiдповiв знехотя Нестор.
- Та оповiджте ж бо його вже раз, .пане докторе, оповiджте ж, я вже не
можу спокiйно висидiти! - кликнула майже розпачливо панна Марiян, що
чекала, мов спасения, того сну, по чiм мала б право й свiй сон оповiсти й
мудрому толкуванню новомодно© Пiфi© пiддати.
- Отже, сон, - обiзвався вдруге Нестор. - Приходжу я нiби десь з уряду
додому, як звичайно, входжу в ©дальню й вижидаю обiд, що, мимоходом
сказавши, вносила i вносить менi його й досi власноручно мама або Маня. I,
як кажу, жду. Нараз замiсть мами входить до ©дальнi старша якась дама
незвичайного росту й ставить перед мене тарiлку. Не звертаючи уваги на
не©, що сама кудись щезла, я схиляюсь над тарiлкою i бачу на нiй замiсть
страви павука.
- О! о! о!.. - почулося нараз з усiх уст з жахом, пiд час коли одна
Маня не обзивалась i сидiла мовчки.
- Так, павука, що заховувався нерухливе, - пояснив Нестор. - Що далi
сталося, я не знав. Однак, зда ться менi, а може, це фантазiя сама
виробила вi снi, що з нього зробилась страва, котру я, мабуть, з'©в...
- О! о! о! - почулося вдруге.
- Це значить - щастя! - кликнула пророчо панi Мiллер.
- Нiсенiтницi, - обiзвалася взгiрдливо, непогамовано Наталка.
- Лихий омен[62]! - докинула панi Марiян.
- Ж нячка... Але далi, далi, любий доктарцю, - просив згори добродiй
Марiян з щирим усмiхом на устах. - Я рад знати, що далi сталося.
Нестор розсмiявся.
- Далi не сталося нiчого. Бо коли сни вставляються, як зна мо,
перельотними картинами, то слiдуюча хвиля - картина по появленню павука,
побачила мене веселого, ба смiючогося в церквi. I коли я припадком
оглянувся, побачив, що всi присутнi зо мною були так само весело
настро нi, як я, мали так само щасливий вигляд i, врештi, як i я,
розсмiялися...
- Дивне, чудне! - почулося тут i там з уст, а далi: - Як толкуете ви
цей сон, панi Мiллер?
- Просто, - обiзвалася та. - Передусiм незабувати при поясненнi, що це
сон "андрi©вський", хоч сам доктор про те, може, й не зна , i в кожному
разi важний якраз через от це. Друге, надмiрно високого росту дама,
зда ться вдовиця, значить, - що ви носитесь або будете носитись з гадкою
одружитися.
- Славно, славно! - кликнув добродiй Марiян з веранди, а Наталка,
пiдперши в тiй хвилi голову на руки, пробурмотiла:
- Глупiсть, бабськi терефери.
- Трет , - тягнула панi Мiллер пророчим голосом дальше, - вас жде
напевно одруження, однак не тепер ще, аж за два роки. Але цього року
пiзна те свою суджену або може заручитесь. А це тому, що в церквi стояли
вважа мо жiнок за богинь. Радше, може, iнодi за загадок. Але й це лиш
часами.
- Поки що я вiддаюсь вивченню чужих язикiв, - впевняла, мов хотiла мене
зачепити i в якусь полемiку ввести.
- Поки що, - вiдповiв я. - Значить, за цим "поки що" кри ться все ж
таки ще якась перспектива на невiдкриту ще яку-небудь кра©ну.
- Кра©ну подружжя, кра©ну подружжя, - додав, увiйшовши в кiмнату
добродiй Марiян з добродушною усмiшкою й подав менi руку. - (Кра©ну
подружжя! - I зиркнув так само на свою елегантну сестрiницю, що мов
прегарна змiйка сидiла в фотелi й мерехтiла сво©ми очима на мене, неначе
вижидала чого.
- Може, й так, вуйко, - вiдповiла холодно. - Я проти нiчого в життi не
шлюбувала. (А звертаючися до мене, додала: - Вуйко виклика залюбки на ту
тему дискусi©). Може, i вiддамся, або я знаю? Я лише не мушу.
- Нii, донько! - обiзвався ©© вуйко помиряючо й звертаючись усе ще з
усмiхом до мене, мов вибачаючи свою сестрiницю за ©© жорстокiсть, а може й
гордiсть, додав: - Наталка вимага вiд мужчин, щоб поставили ©й
семиголового змiя пiд ноги Бiльше для пояснення не скажу. Кому це не
вдасться, нехай стара ться сам з собою впоратися. Вона йому не поможе.
Вона навiть того не та©ть. Щоправда... - додав з уданою повагою, - дуже
лякатись ©й нема чого. Бо помимо того, що хоче бачити у сво©х нiг
побореного "драха", в не© все-таки кри ться добре й чутке серце, i сама
вона в свою руку не хоче нiколи брати лук, а волi мати в боротьбi останн
слово!
По цих словах, на котрi розсмiялися не лиш дiвчина сама, але разом i
панi Марiян i я, вона встала i, вклонившися менi холодно, мов ми не
зналися, вийшла з хати.
"Бiдний Несторе, - подумав я, вертаючи з свого вiзиту вiд панства
Марiiян, - бiдний хлопче! Не долюбишся ти тут жодного тепла. Не долюбишся,
хоч би й поклав ©й семиголового змiя (як у казках) до нiг. Тi глибокi, мов
тайна, очi, що пригадували водяних русалок у мiсячних ночах, вони,
безперечно, вмiють приковувати до себе; але, щоб ©© уста дiткнулись тебе
коли, бодай у забуттi правдивого чуття, я не вiрю. Хiба щоб я
помилявся!.."
I те саме сказав я собi, коли трапилось менi стрiчатись з нею ще кiлька
разiв опiсля. Одне я розумiю. Розумiв, що ту дiвчину можна було любити
якоюсь аж фанатичною любов'ю, якою, зда ться, i любив ©© Нестор.
Життя й досвiд не раз учили нас, що саме найгострiшi контрасти
притягалися найсильнiше. То, може, й тут зiллються обi тi протилежнi вдачi
в одно, де кожне було для себе мов з гранiту вирiзьблене.
Як кажу, пiзнавши ближче Наталку, я не дивувався Несторовi, що полюбив
так щиро й вiрно молоду дiвчину. Вона не лиш з поверховностi була
приманчива й цiкава, але й бистрим розумом i духом не була звичайна. Вiн
мав слушнiсть, коли назвав ©© небуденною дiвчиною. З поверховностi
приваблююча вродженою грацi ю, симпатичним, трохи тихим голосом, що стояв
в контрастi до ©© ясних i аж проникливих очей, пiдтримувала цiкавiсiь
мужчин до себе ще й тим, що вправлялася в тiлесних спортах з особливим
замилуванням До того одягалася гарно, з смаком, що пiдносило ще бiльше
грацiю й гарну будову ©© тiла, на що нашi панi й дiвчата не покладали
доволi старанностi, вважаючи це за якийсь непотрiбний люксус[56], через що
велика частина ©х мала обiч не© вигляд занедбаний, некорисний, щоб не
сказати просто - мiщанський. А вона вiдзначалася мимоволi.
В розмовi бувала бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива,
навiть подразняюча. Висловлялась коректно, а що найкраще i в жiнок рiдко -
завше коротко i влучно, мов з сво©х упрямо закро них уст кидала камiнцями.
Загалом - не тiшилась оця дiвчина великою симпатi ю. I може тому й держала
завсiди нап'ятий лук оборони; i хто б не був той нещасний, що зближався до
не©, хоч би i в найлiпшiм замiрi, вона з недовiрчивостi сво © вдачi
вимiряла в нього без надуми й стрiляла...
Признаюсь, що коли б не була це вибрана мого любимця i коло нього не
стояла Маня Обринська з минувшиною й молодими сво©ми очима, котрi для мене
мали вiчно свiй однаковий чар, - я був би тi ю дiвчиною зайнявся
серйозно... Не менше цiкавила мене обставина - що була влюблена, як зачув
я це тут вiд одного панка, що так само нею цiкавився.
- В доцента К.? - спитав я просто, стаючи мимоволi в душi в оборонi
свого приятеля Нестора.
- Нi, - була вiдповiдь.
- А в кого ж? Зда ться, в дiм ©© родичiв заходить бiльше людей, - додав
я, щоб довiдатись правди.
- Так, заходить. Мiж iншими й ваш знайомий доктор Обринський.
- Так, - закинув я. - В нього, отже?
- Я думаю, що i в нього нi, - була коротка вiдповiдь.
- То ж хто той щасливий?
- Тото й загадка, котру трудно розв'язати. Тому, що говорять, не
хочеться вiрити, однак це походить вiд молодiжi, що неабияк обсерву ©© i
сгорожить за нею. Кажуть, панна Наталя влюблена в невiдповiдну собi
людину. А невiдповiдну тим, бо в багатiм старшiм мужчинi, капiталiстi
семiтського походження, котрому й не сниться, котрий не хотячи (бо нiколи
нею ближче не займався) чи не загiпнотизував ©© сво©м гострим семiтським
виглядом i такими ж чорними орлиними очима. Кажуть, вона вже третiй рiк,
як горить у потайнiй прича нiй любовi до нього. В любовi, котра, як
впевняли мене, могла дiвчинi хiба тим на користь вийти, щоб через терпiння
змiнила свою горду, тверду вдачу. Бо тепер, - продовжав панок, - вона
заморожу найприхильнiших до себе людей тi ю сво ю терпкою iстотою. А що
найбiльше, виклика тим несправедливий осуд ©© в грунтi нiжно вiдчуваючо©
душi.
Те, що любила "некорисно" чи радше нещасливо, в мо©х очах чи не
пiдносило ©© й було менi доказом ©© оригiнального й самостiйного смаку.
Заразом мав я переконання, що та дiвчина не могла любити чоловiка
незначного.
- Шкода дiвчини... - додав вкiнцi поважно панок. - Я ©© в душi жалiю,
бо згаданий добродiй не ожениться з нею нiколи; бодай вигляду на те нема.
- Вона сильна вдача й переборе себе... - вiдповiв я, - зрештою, чи
кожна любов мусить кiнчатися... або й кiнча ться женячкою? - спитав я. -
Вона ма таких прихильникiв, що, безперечно, як не зараз, то пiзнiше
здобудуть собi ©© любов i довiр'я. Зрештою, вона, як чую, доволi маюча
дiвчина i хiба не вийде з примусу замiж!
- Щодо того, то може, - була вiдповiдь добродiя. - Хоча й ма ток у не©
не такий уже великий, як розголосили.
- А може, ще й добродiй, котрого любить, прихилиться до не©. Вона
справдi не буденна дiвчина, - закинув я знов, щоб мати цiлковиту певнiсть,
яке становисько супроти не© випаде Несторовi.
- Не буденна хiба сво ю зарозумiлiстю, - закинув тут ©дко молодий
мужчина. - А щодо згаданого добродiя, котрого ма вона любити, то
повторяю, вiн з нею нiколи не ожениться. Оскiльки вiдомо, вiн не
займа ться жодною женщиною, а про женячку висловлю ться взагалi
неприхильно. Окрiм сво©х капiталiв, любу ться ще гарними кiньми, ©здить
щороку по купелях i т. iн.
От таке й подiбне чув я про ту дiвчину, котра запала мо му молодому
приятелевi в душу, i котрий тонув, губивсь у працi, щоб вийти з не© мов
гладiатор, аби й обдати ©© на все життя любов'ю i сво©ми чистими руками
запрацьованим добром.
* * * _
Нестор мусив несподiвано ви©хати на кiлька день до Ч., а то© само©
днини й враз з ним ви©хала й панна Наталка, що була покликана родичами
при©здом яко©сь фамiльянтки, що прибула з чужини. Дiвчина вернула третьо©
днияи, а вiн кiлька день пiзнiше. Пiд час ти.х кiлькох днiв одержав я вiд
нього письмо, в котрiм мiж iншим стояло:
"Та наша тригодинна подорож, Богдане, була чудова! Маючи таку душу, як
Наталка, при собi, чоловiк неначе будиться до кращого й iнтенсивнiшого
життя. З нiким у життi не годен я так зiллятись душею, як з нею. Нiчия
iстота не вплива на мене так оживляюче, як ©©. Хiба що ще Маня. На жаль,
закоротко тривала та подорож, i не було вiдповiдно© хвилi, щоб я був мiг
©й освiдчитися. До того я вiдчув з ©© ства, що вона собi того ще не
бажала, тому я вiдложив це ще на пiзнiше. В горах буде до того краща
нагода, - i коли б борше мiж вас: тебе, Богдане, сестру та ©©. Про
тутешнiй мiй побут не споминаю листовне нiчого, хiба ще побiжно про те, що
я, при©хавши сюди, натрапив саме на промоцiю одного з молодших наших
"цвiтiв будучини" й мусив явитись вечором у товариствi, зiбранiм в честь
молодого в призначенiм локалi [57]Богдане! Бути може, я надто перейнятий
нею й сво©ми поважними власними справами, але згадаю тобi про той вечiр, а
радше тих кiлька годин, котрi провiв я мiж нашою молодiжжю, лиш оце: перша
частина вечора нормальна, друга показала "лiпше" зiбраних. Десь читав я
раз, що якийсь герой, що носив святу любов у серцi, попався, як я
припадком, у подiбний круг свгiiх, i писав бiльш-менш так, що я хiба лиш
повторю: округ мене говорилось рiзне буденне, плитке, грубе, а я, мов
кинений мiж них злою рукою, сидiв i прислухувався. "До чого те все, що
вони говорять?" питав я себе раз по раз. У тiм прецiнь стiльки бруду,
глупоти й зарозумiлостi, стiльки корчемно© грязi... А менi... менi,
Богдане, хотiлося лиш для того створити уста, щоб вимовити ©© iм'я. Але я
його не вимовив... Звук того iменi, зда ться менi, був би мусив
розплистися в тiй корчемнiй атмосферi, сплямитись. Я його здержав у сво©й
душi, а вiдтак встав i пiшов. Слава богу, надворi стояла чиста нiч. О, тi
святi ночi, з сво ю тишиною! Ця ясна тиха нiч неначе освiжила, очистила
мене вiд них. Грубi слова й балакання про жiнок, дiвчат i легковажнi слова
про нацiональнi справи, чеснi особистостi - мене до глибини душi
знеохотили. Я не пiду скоро мiж них.
Нестор".
* * * _
Так вiдчував Нестор.
Одного вечора, а був це вечiр пишний, ясний, бо мiсяць стояв уповнi,
пiшла моя мати по вечерi до панi Марiян на "балачку". Панi Марiян, як i
моя мати, рiдко виходила вечорами на проходи, як робили це, навпаки, ми,
молодшi. А пiзнавши себе раз ближче й полюбившися, вiдвiдували себе часто
вечорами, й та балачка ©х затягалась iнодi до пiзньо© ночi. До цих балачок
(iдучи по матiр) прилучавсь i я.
Так i цього вечора.
Мати вийшла пiзнiше вечором з дому, а коли не вернула за "годинку", я,
вернувшiй з довшого проходу, пiшов по не©. Правду кажучи, я радо ходив
вечорами до панства Марiянiв. Разiв зо два заставав я там i Маню з братом;
i хоча вони хутко по мо©м появленню прощались (якiсь неминучi справи
вимагали цього вiд Манi), все ж таки обмiнювались ми кiлькома словами з
собою, i я поглядав у те симпатичне личко, бачив тi незмiнено милi очi.
Iдучи з сво © хати дорогою попри колишнiй сад Обринських, що зберiгав у
собi тут же зараз при дорозi масу рiзних украшаючих кущiв жасмiнiв i т.
iн., я кинув оком у глибiнь саду, де все ще стояв давнiй знайомий менi
павiльйон з двома сво©ми тополями, мов сторожами, i я побачив, що його
середина була освiтлена. Однак, не доглянувши в нiм нiкого, я звернув очi
на скляну веранду з сходами, що збiгали вниз у сад. Вона була ясно
освiтлена, дверi вiд не© до сходiв широко вiдчиненi, i на нiй побачив (чи
радше вiдгадав я) свою матiр у товариствi панi Марiян i ще яко©сь дами.
Цiкаво поглянув я, чи не побачу там ще кого знайомого, а передусiм Тi. Але
не доглянув. Замiсть того оказалася ближче в особi третьо© дами панi
Мiллер.
Як прийшла вона там? Оскiльки менi було вiдомо, не виходила панi Мiллер
до нiкого з лiтникiв у гостi. Вона мала свою велику амбiцiю, а до того
пересуд, що при©жджаюче жiноцтво з бiльших мiст дивиться через плечi на
мешканцiв маломiських, i через те держалась гордо й здалека в сво©й
ослоненiя соснами романтичнiй "лiсничiвцi", неначе вiдмежовуючись ©©
крилатими зеленими великанами вiд ворогiв-на©зникiв. Коли, проте, явилась
тут, то була це, безперечно, заслуга Манi. Бiльше не добачував я нiкого на
верандi, хiба що сидiв, може, хто з молодших на сходах, як бувало iнодi ще
й за часiв Обринських.
Коли я ввiйшов у кiмнату, що притикала до веранди, застав я в нiй щойно
увiйшовшу паню Марiян, котра привiталась i попросила мене пiти на веранду,
де зiбралось цiле товариство, навiть панi Мiллер, котру було так тяжко без
"протекцi©" панни Обринсуко© заманити до себе, а котра була така цiкава й
сердечна женщина.
- Шкода, що не явились ви скорiше, пане совiтник, - додала. - Панi
Мiллер щойно перед пiвгодиною скiнчила викладати кабалу[58] для мого мужа,
котра була цiкава, бо за системою mademoiselle Lenormand[59]. Тепер сидять
усi на верандi i, як не помиляюся, говорять про самi мiстичнi речi й
феномени мiсячних ночей.
I сказавши це, панi Марiян збиралась створити широкi склянi дверi, що
провадили на обширну, ясно освiчену веранду, а звiдти сходили в сад. Саме
в хвилi, як поклала панi Марiян руку на клямку, щоб вiдчинити менi дверi,
щоб мiг я при днатись до товариства, - отворила ©х донька ©© знадвору i,
станувши проти не©, усмiхнене сказала:
- Я спiшусь, матусенько, я спiшусь! Цiле товариство просить вао заграти
нам Бетховена "Мiсячну сонату". Панi Мiллер знаходиться в настро©
ясновидчинi, а Наталка подала гадку, щоб кожне з нас оповiло хоч
коротенький епiзод з свого життя! Але, - тягнула з поспiхом дальше, - до
того треба поважно© музики, пояснив доктор Обринський. А Наталка сказала,
що найвiдповiднiша була б "Мiсячна соната" Бетховена. Я пригадала собi, що
це одна соната Бетховена, матусенько, котру ви ще з його сонат не забули
грати, хоч уже й поволеньки гра те. Особливо першу часть. Я так дуже
люблю, як ви ©© гра те. Тож заграйте ©© нам. Я б так дуже хотiла, щоб воно
так вийшло, як доктор з Наталкою планують на чолi з панею Мiллер, котра
нинi знизилась бути нашою Ленорман. - Це послiдн додало до мене молоде
шiстнадцятилiтн дiвчатко, усмiхнене беручи безцеремонне мою руку й
посiпавши нею сердечно. - Ви також нам щось оповiсте, пане совiтник. Ви
також, правда?
- Хто ж там у вас ? - спитав я молоду дiвчину, що тiшилась через свою
симпатичнiсть i невиннiсть навiть у мо © критично успособлено© матерi
незвичайною прихильнiстю.
- Ходiть, то й побачите! Самi незнайомi, - вiдповiла жартiвливо. й
обернувшись та кивнувши за мною, сама поспiшила вперед. Панi Марiян
похитала, усмiхнувшись до мене, головою й пiшла виконати бажання "всього
товариства", мiж ти©м коли я ступив на веранду.
Привiтавшися з господарем дому, матiр'ю й панею Мiллер, що подала менi
з щирим усмiхом руку, я поглянув перед собою на сходи вниз. Посерединi на
них сидiла Наталка з Iриною Марiян, нижче вiд них, трохи ©м у ногах,
Нестор... а надолинi, ях здавалося, на найнижчiм ступеню сидiла Маня сама.
Привiтавшися, я зiйшов удолину i, не надумуючись довго, сiв вiдразу
коло Манi. По обох сторонах широких сходiв здiймалося залiзне ажурове
поруччя, а до них, знадвору притискаючись, розросталися корчi рож та iншi
цвiти, що виростали низькими корчами. Свiтло, що розпливалося згори на
веранду, доходило до нас вдолину на сходи слабо, i через те не був майже
нiхто з нас цiлком освiчений. Маню й мене не досягало воно майже цiлком, i
менi (а може й ©й) було це мило. Нагорi сидiла мати з сво©м гостро
обсервуючим оком, i хоч я не крився з тим, що мене займала поважна
дiвчина, я волiв, щоб вона не звертала на нас уваги. Дiвчина сидiла на
сходах, опершися об ажурове поруччя, мовчки, а до товариства, що було
вище, звернена профiлем. Через те була половина ©© голови й статi
освiтлена, а друга тонула в тiнi. Подавши менi руку на привiт, вона не
обзивалася, полишаючи цiлком мо©й волi розпочати з нею розмову або нi. Я,
усiвши, звертав, щоправда, зразу увагу на говiрку над собою мiж дiвчатами
й Нестором, але мо око опинялось тут i там вигребущо на ©© лицi. Вона
дивилась у темiнь i, як здавалося, вслухувалася в звуки фортепiана, що
лились з створених вiкон. Це господиня дому грала, неначе усипляла кого,
початок т. зв. "Мiсячно© сонати" Бетховена. Так недовгий час, поки
остаточно музика не позачинювала уст тим, що балакали тихцем.
- Ось подивiться на мiсяць. Який вiн пишний виринув над горою, саме
проти нас, i жарить, - обiзвався пiвголосом Нестор i з тими словами поклав
овiй бiлий ширококрисий капелюх кало Манi на сходи.
- Настрою вас поетично? - спитала так само пiвголосом Наталка й
схилилася до нього.
- Часом настрою . Але я нiколи не пишу вiршiв.
- Я не вiрю! - обiзвалась дiвчина. - Такi, як ви, мусять писати вiршi.
Ви чистий укра©нець.
- Виходить, i ви мусили б так само чинити, - боронився Нестор,
усмiхаючися.
- О, я з занадто великим респектом вiдноiшуся до поезi©, щоб i собi
забиратися до вiршування.
- Можна бути лiриком, не пишучи нiколи поезiй, - сказав молодий
чоловiк.
- Можна, - вiдповiла дiвчина, а по хвилинi спитала: - Чи вiльно
спитати, як почува те себе пiд час от таких ночей, а радше хвилин, як
тепер, коли вже ви лiрик непишучий? Менi б це було цiкаво знати. Я
переконана, що кожний герой пера (а уважаю вас також за такого, ви ж
ревний урядовець), вiдчувши красу природи, кида зараз сво© враження й
"нутро" для сво©х ближнiх на папiр.
- Може, дехто й кида , - вiдповiв спокiйно Нестор, незважаючи на ©©
ледве замiтну iронiю; а помовчавши, додав: - Пiд час мiсячних ночей, як
хоч би й от таких, як нинi, душа моя неначе багатi , неначе одчиня ться
для чогось, когось-то; неначе розширя ться. В нiй почина оживлятися щось,
що вднину мовчить, а не знаходячи грунту для сво©х зворушень, нiжнi й
почина перемiнятися в пiсню чуття, з' днуючись несвiдомо з природою й
такою беззвучною пiснею ночi. От так або й подiбно вiдчуваю я пiд час
мiсячних прегарних ночей на самотi, коли це цiкавить вас знати.
- Ви не лише лiрик, що не пише поезiй, але ще мрiйник, котрий, може, й
нiколи не вiддавався свiдомо мрiям, - закинула на це пояснення дiвчина.
- Як яким, панно Наталю! - вiдповiв Нестор; а я, в тiй хвилi поглянувши
на нього, побачив, як щасливий потайний якийсь усмiх перебiг по його
нiжнiм молодiм лицi.
- Як яких, кажете! - тягнула дальше дiвчина, i з ©© iнтонацi© чулася,
як перше, так i тепер, легка iронiя. - Очевидно, мрi© геро©в закону не
можуть бути порiвнянi з мрiями справдiшнiх поетiв чи артистiв. Зрештою,
"pardon"[60], ви бува те звичайно такi замкненi, що, по правдi, хто там
зна , якого сорту вашi мрi©! Може, якби ви ©х зрадили, ми б склонили сво©
голови перед ними, а так не випада нам нiщо iнше, як мовчати або й ждати,
поки не зводите ©х самi об'явити. Чи не так? - I вона усмiхнулася
зачiпливе.
- Може й так, - вiдповiв Нестор, що неначе не хотiв вiдчути в тiй хвилi
©© зачiпливого настрою. - Очевидно, колись, може, й настане та хвиля, в
котрiй виголошу сво© "мрi©" й "закони". Я осторожний i не люблю на не
пiдготований вiдповiдно грунт класти те, що менi дороге й цiнне й походить
з глибини душi.
- Ма те слушнiсть, - обiзвалася знов дiвчина. - Але щоб ми не стратили
дещо з того, що могло б розширити й нашi душi, то будьте ласкавi розказати
нам хоч одну з ващих мрiй.
Нестор поглянув зчудовано на не©.
- Нинi, панно Наталю? - спитав недовiрчиво.
- Нинi. Я вас про те прошу.
- Розважте, чи це не буде ризиковно, - закинув i усмiхнувся. - Я
правник, до того дуже поважний, i слово, що скажу, буде сказане на все.
Могла б з того вийти дискусiя, i хто зна , чи одне з нас не пожалувало б
того. Позвольте, що я вiдмовлю вам на цей раз у вашому бажаннi. Мiсячних
ночей доживем ще й iнших.
- Як хочете, - вiдповiла вона з уданою байдужiстю. - Бути може, ви й
побою тесь, як прийме наша "громада" ваше "об'явлення". З фаху ви все ж
таки не поет. Ми нинi лиш бавимось, могли б i не поглибитись вiдповiдно в
вашi мрi© на тлi, як сподiваюсь, "юриспруденцi©". I ви б почули себе
невдоволенi.
- Я скромний, панно Наталю, i можу й зовсiм зректись прихильностi в
осудi мо©х, як ви сподiва тесь, "юридичних мрiй". Дуже часто вистарча
менi й мiй власний, на пiдставi науки вироблений суд.
Наталка вмовкла, а замiсть того обiзвалась Iрина Марiян.
- Як кому не цiкавi мрi© пана доктора, якi б вони там i не були, то я б
хотiла зачути лиш одну мрiю. Взагалi, я б хотiла, щоб хтось щось сказав,
що було б на тлi мiстицизму або входило у круг мiстицизму. Якби не боялась
я, що мене висмiють, я б таки в цiй хвилi попросила паню Мiллер, щоб менi
вияснила один сон.
На цi слова всi, мов на потайний розказ, розсмiялися в один голос.
- Бачите? Ви смi тесь! - кликнула молода дiвчина, що страх як
цiкавилася, що буцiмто панi Мiллер, як впевнили ©© ще передше, вмiла
толкувати сни. - Тепер я вже не оповiм свого сну, хоч матуся скiнчила вже
й грати. Хiба колись окремо й тайком зайду до панi Мiллер й попрошу про
це.
Панi Мiллер усмiхнулася добродушно й попросила зайти до не©, коли
захоче.
Дiвчина вдоволилася й тягнула дальше:
- Зачинайте ви, пане докторе, - звернулася довiрочно до молодого
доктора, що, очевидно, з сво ю нiжною лагiднiстю й споко м у голосi
тiшився в не© найбiльшим довiр'ям. - Чи вам не снилось нiколи щось дивне,
загадочне, чого ви не могли собi сам пояснити?
- Доктори прав пояснюють собi все самi й не потребують нiкого до того,
а найменше жiнок, Iрусю!
- Почасти ви й не помиля тесь, панi, - вiдповiв Нестор i усмiхнувся,
мов тi слова говорила малолiтня дiвчина.
- Хоч я й не сню нiколи особливих снiв, а часто навiть пересипаю ночi
без всяких снiв, та один сон, що снився менi минулого року осiнню,
зацiкавив мене все-таки на часок i не згубився з пам'ятi.
- I не толкували собi його? - питала Iруся, присуваючися з цiкавостi
ближче до молодого доктора. Вiн усмiхнувся, здвигаючи плечима. - Ну, що ж?
- натискала дiвчина.
- Толкував. I, як замiтила передше панна Наталя, "сам".
- По-юридичному, пане доктор? - вмiшалася цiкаво, але цим разом без
додатку свого зачiпливого глуму Наталя.
- Як кому видасться, - вiдповiв Нестор. - Передусiм я на сни та ©х
толкуваяня нiколи й нiчого не покладав i не покладаю, а мiстицизмом
взагалi ще менше займаюся. А ще менше вiрю в силу надземних об'явлень,
феноменiв, снiв i т. iн.
- Отже, як витолкували ви собi свiй сон? - спитала знов Наталя.
- Але-бо ти не пита ш доктора вперед, який був той сон його, Наталко! -
кликнула з докором молода Iрина.
- Отже, сон... просимо о сон, пане докторе! - попросила Наталка.
- О сон, о сон!.. - зачулося й з уст панi Мiллер i Марiян. Мiж тим Маня
не звернулася нi на волосинку до балакаючих, а опершися раз плечима до
залiздого поруччя, не спускала очей з свого брата й Наталки.
- Сон незначний! - вiдпирався Нестор весело на оклики з усiх сторiн.
- Може, на вашу думку, незначний, докторе... - вмiшався навiть добродiй
Марiян з сво © висоти. - Хто зна , що за скарби й фiлософiя криються в
ньому! А ви мовчите, - додав жартiвливо.
- Нехай i незначний, а розкажiть! - попросила й собi панi Мiллер, що
нараз з несподiваною цiкавiстю зайнялася розмовою молодих. - Розкажiть
сон, а ми вже самi розтолку мо його, як личить. Хоч ви, пане. докторе, i
насичений всякими науками й законами, хоч i не вiрите в свiт надземний з
його невидимими подiями, то однакож, щодо снi©в i поетснень деяких
мiстичних "феноменiв", жiнки перевищають рiшуче сво©ми здогадливими
iнстинктами i т. iн. мужчин. Жiнка, чого не виучиться, - здогада ться,
чого не зна , - вiдчу . Тому просимо з найбiльшим зацiкавленням про сон!
- Отже, сол, - вiдповiв на це Нестор.
- Halt![61] - кликнула панi Мiллер поважно. - Коли снився вам сон,
докторе?
Та тут доктор оглянувся безпомiчно.
- Забув докладно коли, добродiйко, - вiдповiв i стиснув плечима. - Знаю
тiльки, що було це торiк осiнню i що оповiдав сон сво©й сестрi, а ще
ближчих дат не можу вам подати.
- Це було в послiднiх днях листопада, Несторе, - обiзвалась нараз Маня
сво©м альтовим голосом, що мило, мов помиряюче, задзвенiв мiж трохи
високим гуртом голосiв прочих пань i дiвчат.
- Це може був андрi©вський сон! - кликнула побiдним голосом панi
Мiллер, мов здобула цею заявою якийсь терен, на котрiм могла пописуватися.
- Не знаю, не пригадую собi, щоб взагалi коли звертав увагу на це чудне
свято, - вiдповiв знехотя Нестор.
- Та оповiджте ж бо його вже раз, .пане докторе, оповiджте ж, я вже не
можу спокiйно висидiти! - кликнула майже розпачливо панна Марiян, що
чекала, мов спасения, того сну, по чiм мала б право й свiй сон оповiсти й
мудрому толкуванню новомодно© Пiфi© пiддати.
- Отже, сон, - обiзвався вдруге Нестор. - Приходжу я нiби десь з уряду
додому, як звичайно, входжу в ©дальню й вижидаю обiд, що, мимоходом
сказавши, вносила i вносить менi його й досi власноручно мама або Маня. I,
як кажу, жду. Нараз замiсть мами входить до ©дальнi старша якась дама
незвичайного росту й ставить перед мене тарiлку. Не звертаючи уваги на
не©, що сама кудись щезла, я схиляюсь над тарiлкою i бачу на нiй замiсть
страви павука.
- О! о! о!.. - почулося нараз з усiх уст з жахом, пiд час коли одна
Маня не обзивалась i сидiла мовчки.
- Так, павука, що заховувався нерухливе, - пояснив Нестор. - Що далi
сталося, я не знав. Однак, зда ться менi, а може, це фантазiя сама
виробила вi снi, що з нього зробилась страва, котру я, мабуть, з'©в...
- О! о! о! - почулося вдруге.
- Це значить - щастя! - кликнула пророчо панi Мiллер.
- Нiсенiтницi, - обiзвалася взгiрдливо, непогамовано Наталка.
- Лихий омен[62]! - докинула панi Марiян.
- Ж нячка... Але далi, далi, любий доктарцю, - просив згори добродiй
Марiян з щирим усмiхом на устах. - Я рад знати, що далi сталося.
Нестор розсмiявся.
- Далi не сталося нiчого. Бо коли сни вставляються, як зна мо,
перельотними картинами, то слiдуюча хвиля - картина по появленню павука,
побачила мене веселого, ба смiючогося в церквi. I коли я припадком
оглянувся, побачив, що всi присутнi зо мною були так само весело
настро нi, як я, мали так само щасливий вигляд i, врештi, як i я,
розсмiялися...
- Дивне, чудне! - почулося тут i там з уст, а далi: - Як толкуете ви
цей сон, панi Мiллер?
- Просто, - обiзвалася та. - Передусiм незабувати при поясненнi, що це
сон "андрi©вський", хоч сам доктор про те, може, й не зна , i в кожному
разi важний якраз через от це. Друге, надмiрно високого росту дама,
зда ться вдовиця, значить, - що ви носитесь або будете носитись з гадкою
одружитися.
- Славно, славно! - кликнув добродiй Марiян з веранди, а Наталка,
пiдперши в тiй хвилi голову на руки, пробурмотiла:
- Глупiсть, бабськi терефери.
- Трет , - тягнула панi Мiллер пророчим голосом дальше, - вас жде
напевно одруження, однак не тепер ще, аж за два роки. Але цього року
пiзна те свою суджену або може заручитесь. А це тому, що в церквi стояли