Кобилянська О.. Через кладку

проти мене. В першiй хвилi мене покортiло приступити до не©, притиснути
уста до тих малих рук, котрi я так любив i якi так зручно вмiли поводити
конем, одначе щось здержало мене. Але в тiй же хвилi ©© руки розв'язалися
над головою, i вона, мабуть приневолена до того шолопанням листя, зсунула
голову над поруччям крiсла й трохи позад себе i доглянула мене. Я спинивсь
мовчки перед нею, а вона, випростовуючись у крiслi i мов умощуючись до
ново© позицi©, старалася зата©ти сво раптове збентеження, що, помимо
всього ©© намагання, не вдавалося ©й, бо гаряче полум'я, що розiллялось
при мо©м видi по ©© лiлi вобiлiм лицi, не хотiло нiяк уступати.

- Маню, Маню люба, що з вами? Поздоровiли вже? - спитав я зворушений,
одначе на внутрiшнiй якийсь приказ прибрав байдужний тон, яким орудували
ми найчастiше мiж собою, i подав ©й руку.
- Здорова, - вiдповiла, усмiхаючись сво©м, менi так добре знайомим,
гарним усмiхом. - Вже вiд трьох день, лиш оце тут... - i вказала на
хустину коло ши©, - мушу ще зо днину-двi носити.
В тiй хвилi побачив я доперва малого Нестора, що стояв спокiйно бiля
мене i мов ждав, щоб я йому за його дрiбний поклiн подякував його очi
блистiли з радiсного якогось внутрiшнього вдоволення, i вiн пiдсунув
мовчки до сестри довгу солом'яну плетiнку, з котро©, догадувавсь я, мало
ше iно щось дальше витворятися.

- Що це ти таке скомпонував? - спитав я, звертаючись до нього, що майже
не зважав на мене, а дивився виключно на сестру. - Це якась дуже довга
композицiя...

Сестра всмiхнулася.
- Це його найновiша мрiя, - вiдповiла вона, звертаючись напiв до мене.
- Вiн майже все по укiнченню обов'язково© сво © працi, себто шкiльних
задач, котрi, мимоходом скачавши, виробля дуже добре й точно, вдоволя
вимоги свого малого мiстичного розуму й фантазi©, i витворю дещо на ©х .
приказ Не так, Несторе?

Вiн, не зрозумiвши зовсiм ©© слiв, зарум'янився й не вiдповiв. Вiдтак,
прив'язавши мовчки кiнець плетiнки шнурком до Маниного крiсла, побiг з
другим кiнцем до штахет у сторону нашого саду i там щось робив.
- Вiн щось мiрить, - закинув я.
I справдi, малий хотiв плетiнку притягнути аж до штахет нашого саду, та
вона була закоротка, виховзлася йому з рук i впала на землю.
- Завтра докiнчу! - кликнув здалека, перескакуючи по-хлоп'ячому грядки
до нас. - А вiдтак буду знати!
- Що? хлопче... як задалеко вiд мене до тебе i тво © сестри? - спитав
я, притягаючи прибiгшого до себе й вiдгортаючи йому волосся з бiлого чола.
- Воно не так далеко, Несторе.
- Ой, далеко ще... - вiдповiв вiн, висовуючись несмiливо з мо©х рук. i
почав плетiнку старанно кругом руки обвивати й з нею чимраз дальше вiд нас
назад вiдходити.
- Чи Нестор не на будучого технiка квалiфiку ться? - спитав я, - що
почина вiдтепер мiряти землю? Дiвчина, як перше, всмiхнулася.
- Нi! - вiдповiла. - Вiн заложився з одним товаришем, що сплете
солом'яну стяжку до ваших штахет, не урвавши ©©; а по-друге... щоб знав,
скiльки лiктiв вiд нас до вас. Плете плетiнку вiд передучора з
витривалiстю, гiдною дорослого чоловiка, а тепер вiн щасливий, хоч i не
показу цього, бо його твiр бачили й ви. Вас вiн дуже поважа ...
- Пишний хлопець! - закинув я. - Повинен iнодi до мене заходити.

- О, щодо того, то... нi, - вiдповiла вона, уникаючи мого погляду, i
поглянула за малим, що, вiддалений уже вiд нас, не чув нашо© розмови i то
розвивав, то звивав свiй твiр. - Вiн дуже несмiливий, помимо сво ©
тринадцятилiтньо© розваги, i не да ться до нiчого силувати. До того... - I
не докiнчивши речення, вона звернулася нараз живо до мене й спитала: -
Чому ви не на прогулцi? Я, зда iься, бачила, як ви ©хали...
- Був i вернув уже, - вiдповiв я i, не надумуючись, сiв близько не© на
малiм стiльчику, що належав малому Несторовi, який, не звертаючи на нас
бiльше уваги, бавився дальше в городi.
- Не добре випала прогулка? - спитала дiвчина й поглянула допитливо на
мене.

- О, щодо того, то навпаки! - вiдповiв я, усмiхаючися. - Вона лиш для
мене не вдалася. Тому я покинув ©х усiх i втiк. Ви сидiли тут, зда ться,
цiлий час, i вам, певно, анi разу не приходило на думку згадати хоч на
хвилину тих, що ради кон-семвенцi© жертвували себе й пiшли в противну ©х
душi сторону й напрямок.

Вона не вiдповiдала, i з ©© зачудованих молодих очей я бачив виразно,
що вона не зрозумiла мене.
- Там у лiсi, в товариствi... - тягнув я зворушено дальше, - бачив я
мiж iншим бiлу мрiю. За цiлий час мого побуту в лiсi й товариствi вона анi
на хвилинку не покидала мене, проводила мене, куди б я не звертався. Була
рiвно менi консеквентна й вiрна сво©й вдачi. Остаточно взяла так верх надi
мною, що я, щоб вдоволити себе, вирвався за помiччю випадку вiд'©зду мого
батька, вернув i прийшов... сюди!
Я поглянув на не©, i мiж нас вступила нараз мовчанка.
- З нею, - сказав я з притиском, i потонув на мить в ©© очах. Вона
вiдвернулась, мов попечена несподiвано вогнем, не обзивалася, i лиш надих
блiдостi уклавсь на ©© лице. За хвилину надуми спитала:
- З Дорою?
- О, нi! Дора ще й тепер бавиться якнайкраще в товариствi пана К. Хто б
був такий немилосердний i розбивав ©х гармонiю? - вiдповiв я.
Вона, не вiдповiвши, як перше, поглянула далеко вперед себе тужливим
оком, мiж тим коли я панував над собою, щоб не признатись про все, що
наповняло мене вже вiддавна для не©, не сполошити ©©, що, неначе
заглибившися над "мрi ю", чимраз бiльше нiмiла пiд ©© впливом.
- Вас давно не було в наших горах... - перебив я, врештi, мовчанку, на
силу звертаючи розмову на щось iнше.
- Це правда, - вiдповiла вона, не звертаючи все ще до мене лиця, - i за
кiлька мiсяцiв ©х знов покину...
- Чи справдi? - спитав я, прикро вражений. - Через що?
- Так. Я йду на становище.
- Як то? - спитав я вдруге, не зрозумiвши ©©.
- А так. Як вам вiдомо, я мала весною ©хати до Ч., щоб там забратися до
академiчних студiй, однак мусила це ще на рiк-два залишити, i на той час
прийняти в однiм домi мiсце виховавчинi.
- Хто вас до того всього силу , панно Маню? - спитав я похмуро.

- До чого? - спитала.
- Iти за виховавчиню... - вiдказав я з нета ним невдоволенням.

- О, щодо того, то це на спецiальне бажання батька: i я сповняю його
радо, - вiдказала майже з захватом, - тим бiльше, що я йду в дiм гарний,
маю займатися лиш одним добре вихованим дiвчатком, а решта понад
обов'язкового часу, а буде його кiлька годин денно, виключно буде до мене
належати, котрi посвячу науцi й музицi. Я ©ду на добрих умовах, з гарною
перспективою на будуче... i...

- I з душею, повною iлюзiй, розумi ться, - докiнчив я. - Чи вiльно
спитати, з яко© причини витворилося в батька бажання, щоб ви покидали
родинний дiм, у котрiм...

- У котрiм е доволi мiсця й працi й для тако© велико© дiвчини, як я? -
докiнчила вона замiсть мене майже весело.
- Так, панно Маню. Яка пiдстава цьому бажанню?
- О, вона дуже проста, - вiдповiла вона. - Батько, вагаючися заодно
вдоволити мо бажання допомагати менi до осягнення вищих студiй, що було б
потягнуло й мiй ви©зд з дому мiж чужi люди й обставини, поставив менi
умову, коли я на сво му обставала. Я маю дати йому доказ витривалостi й
консеквенцi© в сво©м бажаннi. Так само витривалостi в працi й умiннi
пристосовуватись до тяжких i взагалi вiдмiнних обставин життя. Маю
перебути рiк-два в чужiм домi в характерi виховавчинi; а коли перебуду той
час, задоволивши сво©х хлiбодавцiв цiлковито, залишившись сво©м планам
вiрна, вiн, на пiдставi того, вишле мене за границю для укiнчення студiй,
а з тим i до осягнення самостiйного становиська. Я пiдчинилася його волi й
бажанню, i ось це й причина, чому я покину свою батькiвщину.

- Ну, щодо консеквенцi©... - обiзвався я, - то, зда ться, браку ©© в
вас не мiг би вам i ваш ворог закинути. Iменно, та консеквенцiя ваша
доводить iнодi... людей... до розпуки.
- Чи справдi вона така в мене поважна? - спитала вона, поглянувши менi
недовiрливо в очi.
- Таке мо пересвiдчення, - вiдповiв я.
- А я часом сумнiваюсь в ©© витривалостi... - сказала вона пiвголосом.

- В якiм напрямi, панно Маню?
- О... це вiдноситься чисто до мене само©.
- Як то?
- А так. дещо в людинi дiюче, i... дещо, що здiйма ться проти того. Я
хочу побороти те дiюче... - сказала, уникаючи мого погляду.
- Отже... боротьба в нутрi проти себе! - сказав я преспокiйно й
старався заглянути в ©© очi.
- Я боюся, - сказала вона.
- Чого, Маню?
- Що... як не буду консеквентна i проти себе, менi вийде з того горе, а
щонайменше пониження...
- Чи зазнали ви вже коли того прикрого почуття, панно Маню? - спитав я
i тут же згадав свою матiр, з ©© натяками проти дiвчини, i майже здержав
свiй вiддих. Вона вiдвернула голову вiд мене i, замiсть вiдповiдi,
зморщила брови, мов у фiзичнiм болю, а вiдтак, звертаючи на iншу тему,
додала.
- Найкраще бути якнайдовше собi самому цiллю. - А далi: - З мо©м
вiд'©здом буде все добре.
- Що буде добре? - допитувався я, стараючись вхопити хоч один ©©
погляд. Одначе вона, вiдчуваючи це, уникала того й сказала:
- На чужинi буде добре. - I вмовкла. Я зрозумiв ©© i сказав спокiйно:

- Ви того таки певнi?
- Так, пане Олесь.
- У нас дещо й не збагненне, невмолиме, - обiзвавсь я. - Бува й
таке, що якраз те, перед чим хочемо ми втекти, оказу ться сильнiше вiд
нас...

- I тодi? - спитала вона i звернула по раз перший сво© очi, майже
благаючи, до мене. - Тодi? - повторила ще раз ледве чутно.
- Тодi ми програ мо, Маню, i пiдда мося. Але... - додав я лагiднiше, -
покора не все болюча й понижаюча, часом вона й гарна.
- Для мене вона була болюча... - вiдповiла вона. Вiдтак, мов
опритомнiвши мо©ми словами, додала: - Я вижидаю часу вiд'©зду в чужину,
мов спасения.

Я дививсь на не© i на ©© внутрiшню боротьбу з чуттям, проти якого,
очевидно, боролася.
- Чи вже те й тут таке для вас тяжке, панно Маню? - спитав я i взяв ©©
руки мiж сво© долонi. Вони були зимнi, як лiд, а ©© уста здригнулись у
кутиках, наче до плачу.
- Я мучуся! - вiдповiла безгомiнним голосом i, вириваючи сво© руки,
сказала: - Може бути, що все, що я роблю, не добре, може - погане,
безсердечне, в грубiм смислi слова - навiть не практичне, але помимо того
я пiду. Я йду в надi©, що роблю праве дiло й колись переможу, а та гадка
дода менi сили.

Хвилину дививсь я на не©, вражений болюче, а вiдтак, наче потягнений
нею на силу в iнший напрям, обiзвався:
- Ви не на добро йдете в чужину. Вона глянула на мене.
- Чому ж?..
- Ви вiрите, що, осягнувши колись самостiйнiсть i незалежнiсть
матерiальну, здобудете вже тим справдiшн щастя? Але колись ви, може, й
гiрко пока теся того. Та так звана самостiйнiсть i незалежнiсть бува в
жiнки iнодi дуже гiрка й сумна. Гада те, ми вже такi щасливi, добившися
свого становиська? Нi, якраз тодi ста мо ми правдивими рабами i
невiльниками нашого фаху хлiба. Поганими, затупленими рабами, що лиш в
поодиноких украдених хвилях мають змогу жити вiдповiдно до свого лiпшого,
нiяким матерiальним вимогам не пiдчиненого розуму. Я лиш вас питаюсь, а
ставлю це питання почасти й взагалi. До чого доведе остаточна
жiнка-урядовка в вищiм смислi? До бiльшо© досконалостi свого типу, роду?
О, нi, панно Маню... це - нiколи. Те, що вона здобуде на ширинi
свiтогляду, втратить вона на глибинi душевнiй. Господь зна , до чого воно
доведе. Розумiю: хто виходить на арену житт во© боротьби лиш зi
становиська простого розуму, в того, очевидно, лиш одна певнiсть:
матерiальне iснування. Але ви? Дайте собi спокiй з усякими професiями. Ви
жийте, як той цвiт.

- Паразитом? - спитала вона.
- Нi, панно Маню, не паразитом, а любленою дитиною в ваших чесних
родичiв... а далi... далi колись i як жiнка чоловiка. Чи ви над тим нiколи
не застановлялись? Цьому я не можу вiрити.
- Ваших вiрувань я не маю права осуджувати, - вiдказала вона й додала:
- я пiду в свiт за тою, я собi того свiдома. гiркою матерiальною
незалежнiстю, щоб з тим усунутись вiд понижаючо© свiдомостi, що живу без
мети й працi, вижидаючи одиноко випадку, котрий мав би мене ущасливити...
або й нi.
- Чи хочете тим сказати, що не хочете вийти замiж? Або не вийдете?

- Я нiчого позитивного не кажу, бо не маю довiр'я...
- До кого, Маню? - спитав я i вп'ялив вигребущо очi в ©© лице.

- До тих установ, в яких нас виховують змалку. - А вiдтак, завертаючи
на попередню тему, сказала: - Не задля самого кусника хлiба йду я, як
гада те ви й будуть гадати й Другi, але йду i за якоюсь силою в собi, що
не да застоюватися мо©м думкам, хоч воно, може, й не доведе на практицi
до жодного матерiального здобутку. Та, господи боже! - додала. - Що нам
робити? Не рухатись, гнити? Ми й так гни мо. Масою й одиницями!.. Я не
знаю... я пiду... може, дiйду до кращих моральних успiхiв, а там i
матерiальних. - I сказавши це, вона пiдперла, мов утомлена, голову в руку
й задумалася.
- Чи не вистачить вам бути гарною особистiстю в сво©м крузi й
мiсцевостi, а треба конче затуплятись якимось там фахом, урядництвом?
Розважте, панно Маню.

- О, для "мiстично-артистичного розуму" це безперечно вистарчало би, -
сказала вона, поглянувши на мене гарним, шляхетно зворушеним поглядом, -
але...

- Але, Маню?..
- Але для того, як ви сказали самi першi, простого здорового розуму, що
бере все в свою область, кладе на все сво п'ятно i пха нас силою свого
панування до чисто матерiальних низин, воно не вистарчить. I тому й я
складу вперше йому жертву й вiддам часть сво©х сил, а далi нехай дi ться
божа воля, нехай беруть мене iншi властi пiд свою опiку й керують до
цiлей, якi знають.
- Значить, ви оста те непохитно при сво©й постановi? - спитав я.

- Так.
- То менi не лиша ться нiчого бiльше, як поблагожелати вам, як уже раз
давнiше, на новий шлях i повторити першу свою цiлком просту й для вас, я
знаю, незначну думку, що не на добро ©дете ви в чужину.
- А на якiй пiдставi се, пане Олесь? - спитала й подивилась вижидаюче
на мене.

- На пiдставi самого мого внутрiшнього голосу.
- Щось подiбне не смi бути для мене мiродайним, - вiдповiла вона й
опустила нагло очi.
- Так? - спитав я. - Ви ж ще перед хвилею заявили, що йдете переважно
за потугою внутрiшньо© сили, без огляду на те, чи поведе вона вас до
низин, чи до вершин.

- Так. Але ви ставитеся на становисько вiщуна, - закинула вона.

- Вiщуна? Нi, Маню. А людини, що зна ться лiпше на життi, як молода
дiвчина.

- На життi зi становиська ситих i гордих? Через хвильку я витрiщився на
не© з переляком, а вiдтак схаменувся.
- Нехай i так, панно Маню, - вiдповiв я, вiдчувши добре, що вона вела
боротьбу зi мною за пересуди мо © матерi, котрi, очевидно, вiдкись добре
знала, iгноруючи тут мою особу цiлковито.
- В такiм разi ми на тiй точцi не погодимось нiколи, - сказала. - Ви
сто©те на становиську старосвiтства ситих i гордих, а я поминаю те й iду
шукати щось нове.

- Iдiть! - вiдповiв я з глумом. - Iдiть! Одначе не забувайте, що велика
часть нашо© iнтелiгенцi©, i навiть так звано© лiпшо© iнтелiгенцi©, з
невиробленими й вузькоглядними осудами, вважа , хоч. i не призна цього
нiколи, дiвчину, що покида батькiвську стрiху i йде в цiлi виборення собi
незалежного становиська або й просто задля матерiального удержання, за
щось в родi невiльниче й понижаюче, хоч не ма ще для того певно© назви,
або, щонайменше, соцiальне нижче поставлене, особливо учительок i
виховавчинь!
- В тiм ви, може, й не помиля тесь, - вiдповiла вона поважно. - Але
йдучи, я нiчого не трачу. Я iду з вiрою в лiпшi прикмети людськi i в те,
що все сильнiше й лiпше не дасться нiколи побороти. А що, може, тут i там
бува , що стремлiння до лiпшого й вищого iдеалу було поборене грубшими
iнстинктами грубших iндивiдуальностей, то чи вже тим сказано, що поборено
й поняття добра й зла? Менi зда ться, що нi! Може, я через те не втону.
- Про те я переконаний.
- Так про що ж вам розходиться? За себе, сво© вчинки й за свою мораль
вiдповiдаю я сама. Нi батько, нi мати, нi нiхто iнший. Праця й наука не
обезсилять лiпшо© частi мого я, не потягнуть ©© в низини. Я можу лиш хiба
через те фiзично потерпiти, значить, зужитися, але бiльше, пане Олесь,
бiльш нiчого.

- Нi! - вiдповiв я лаконiчно. - Хiба ще й те, що будете нараженi на
гiркi психiчнi терпiння й грубi пониження. О, не одна вже ризикувала сво ю
молодiстю, всiм запалом свого серця, сво©ми силами, щоб опiсля дiйти до
переконання, що краще було б вибрати старосвiтську долю при домовiм
вогнищi, але це вже було запiзно.

- Чи дума те, що i я ризикую сво ю так званою будучнiстю? - спитала, i
©© очi спалахнули якимось чудним вогнем.
- I ви, - вiдповiв я спокiйно. - Сво ю молодiстю i будучнiстю, всiм
свiжим, недiткненим грубiстю життя нутром.
- Що ж, не вiддамся? - спитала й поглянула на мене великими очима. -
Щось гiрше хiба не стрiне мене?
© оця вiдповiдь, яко© я не сподiвався, довела мене в тiй хвилi до
яко©сь крайностi.
- Може й те, - вiдповiв я твердо й пiднявся.
Про те, що я ©© люблю.... щоб стала мо ю - я не мiг уст створити. Я
вiдчув у цiй хвилi всiма нервами, що вона менi вiдмовить.
Вона, не промовивши бiльше анi слова, разом iз мною пiднялася. ©© лице
було бiле, мовби й послiдня крапля кровi зникла з нього, а очi, тi дорогi
менi очi, подивились так сумно на мене, начеб прощалися востанн зi мною.
Вiдтак, зiбравши свiй шалик з крiсла, пустилась вона рiвною але ю додому.
Я йшов мовчки поруч не©. Коли ми, не промовивши до себе нi слова,
зблизились до веранди i я задержався на хвилину, щоб попрощатися з
Нестором, котрий саме йшов проти нас з якимсь листом для сестри, я спитав:
- Коли вiд'©жджа те?
- Не зараз ще. Аж по рiздвi. Але кваптеся... - додала нараз з нервовим
усмiхом i вказала головою в сторону вулицi, де саме пере©жджало попри сад
Обринських кiлька повозiв, мiж котрими пiзнав я й наш з Дорою i матiр'ю. Я
повiв руку до капелюха, щоб поздоровити ©х, але вони поглянули з таким
очевидним зацiкавленням у саму противну сторону, що я не мiг не зрозумiти
©х... i залишив це. В кiлька хвилин пiзнiше я опустив ©© сад...

* * * _

Вертаючи додому й переходячи наш невеличкий садок в©д дороги, зачув я
вже з повiдкриваних вiкон, що там знаходились гостi, i тому пiшов я просто
до сво © кiмнати, де кинувсь на отоману. Отже, не годен був я змiнити
постанову дiвчини, закинути сво© плани й остатись вдома. Бо й чим?
Затаюваною любов'ю сво ю? Хвилями, може, й вiдчува вона ©©, пiдда ться
©й... але чи я певний того? Крiм того, вона так загналась сво ю фантазi ю
в сво© викоханi плани й мрi©, що ледве чи повiри ла б, що саме той, що
хоче ©© вiдвернути вiд них, не робить цього переважно з его©зму... ради
свого "я", щоб мати ©© виключно - для себе. А далi, чи маю я, дiйсно,
право здержувати ©© поважно вiд зреалiзування ©© намiрiв? Дам ©й справдi
себе? Я ж сам того не певний, бо нiяк менi перед собою затаювати, що не
годен ©© ще власними силами удержувати. А в злиднi ©© пхнути або в
безнастанну боротьбу з матiр'ю... я ще менш годен. Чую, що не маю тi ©
сили, хоч би ставив i якi принципи й розумування проти того...

* * * _

Вечором, по вiддаленню гостей, коли я вийшов до чаю, привiтала мене
Дора з усмiшкою, по котрiй пiзнав я, що обi, т. . вона й матiр, з мене
невдоволенi.

- Що ж, Богдане, вже по вiзитi? - спитала мене Дора, займаючися коло
самовара й склянок.
- Як бачиш, - вiдповiв я спокiйно й витягнув з грудно© кишенi найновiше
число часопису, щоб розглянутися в ньому, хоча знав добре, що, йдучи сюди,
йду "на сцену", мiж тим коли мати при другiм кiнцi столу викладала свiй
пасьянс, iгноруючи мою присутнiсть чи не цiлковито.
- Що ж, Маня подужала?
- А вже, за кiлька днiв побачиш ©© безперечно знов на конi.
- Добре, однак... - тягнула далi, - не був би ти ласкав об'яснити нам,
чому ти мусив сам вертатися з конем для вуйка, коли саме в тiй цiлi був
висланий Федорко?
- Тому, що менi не хотiлось оставати довше в товариствi, що мене сво ю
мертвотою й поверховнiстю мучило, мiж тим коли я повинен був, iдучи за
голосом свого лiпшого "я", не ви©жджати цiлком або щонайменше пiти в
глибiнь лiсу й набрати там сили й свiжостi духу.
- До любовних сходин? - обiзвалась тут моя мати голосом, повним жалю й
образи до мене.
- Не до любовних сходин, мамо, а до працi, яка в мене щораз бiльше
нагромаджу ться i яку сповняти мо©м обов'язком. Крiм того, передi мною
ще й студi©, про котрi не згадую вдома, бо це нiкого не обходить. Ви,
мамо, бачите в менi лиш свого одинака-сина, котрого, щоправда, виховували
ви з пожертвуванням сво © iстоти. Однак що той син, вийшовши на
громадянина, ма обов'язки не лиш проти вас, але ще й проти свого "я" i
сво © суспiльностi, ви нiколи не гадали.

Вона вислухала мене мовчки, а потiм усмiхнулася.
- Що ма те все до дiла й за зв'язок з утечею вiд товариства й
спиненням у садi панства Обринських, я цiлком не розумiю.
- То я вам зараз об'ясню, мамо, - вiдповiв я спокiйно. Вiдтак,
поглянувши проникливе на Дору, що сидiла передi мною, я додав: -
Довiдавшись недавно вiд Дори, що панна Обринська ма ви©жджати з дому, а
може й вийти замiж за якогось там... старого, я хотiв переконатись, звiдки
повзяла Дора ту новину.

- I ти питав Маню Обринську про те? - кликнула Дора з нета ним
переляком, змiшавшись сильно.
- Нi, Доро, я залишив те, - вiдповiв я з холодним усмiхом. - Не питав,
бо дiйшов i без того до переконання, що тобi цього Маня нiколи не
говорила. Цiкавiше за те для мене питання, яким способом ти до то©
новини дiйшла? Зрештою, - додав я погiрдливо, вдоволяючись у тiй хвилi вже
доволi ©© невисказаним збентеженням, - найкоротша дорога найлiпша. Будь
ласка, вiдповiдж менi на питання, де знаходигься лист Манi до професора
М., котрого я в сво©м бюрку не замiчаю? - Я поставив питання, не звертаючи
ока з лиця дiвчини, i потiм наступила хвилина цiлковитого мовчання. Дора
поблiдла.
- В мене! - обiзвалась тут, замiсть дiвчини, з противно© сторони столу
моя мати. - Дора в тому не винувага. Однак... - додала згiрдливо, - наколи
б не довгий ©© язик, ти б про те i до судно© днини не дiзнався. А що лист
той опинився в мо©х руках, це вина скорiше твоя власна. А я хiба подякую
долi, що вiн опинився, власне, в мо©х руках. Але успокiйся, не наслiдуй
батька, - додала ©дко, коли побачила, що я, спалахнувши по приказу мого
"мужицького" "я", встав з свого мiсця, щоб бодай щонайменше перемiряти
кроком хату, поки вибухну одвертим гнiвом...
- Одного разу... - почала вона, - це було тодi, як твiй шеф занедужав
небезпечно й пiслав за тобою, щоб ти найскорiше явився в нього, ти пiшов i
перебув при ньому, як пригаду ш собi, несподiвано чи не цiлу нiч. Я,
пригадавши собi вночi, що вiкно тво © кiмнати вiдчинене, а в нiй нема
нiкого, встала з постелi й пiшла до кiмнати, щоб його зачинити. При тiй
нагодi завважила я, що тво бюрко створене i ключi при ньому. Не знаючи в
першiй хвилi, чи це отворила твоя рука й забула замкнути, чи вчинила це,
може, якась рабiвнича рука, я кинулась перешукувати ©©, i... вiр менi, з
не малим зворушенням, чи не пропали з не© тво© цiннi льоси [25], про котрi
я знала, що ти заховував ©х якраз у тiй шуфлядi, котру застала я
висуненою. Богу дякувати, вартнi папери були не дiткненi, як i все iнше, в
порядку, як бачила я все в тебе. Успокоена, хотiла я вже бюрко замкнути й
забрати ключi з собою, коли ж оце мiй погляд упав на великий якийсь,
подобаючий на купецький, конверт. Зацiкавлена грубiстю i об' мом письма,
висунула я з конверта листа й поглянула (я не таю цього) лише на пiдпис,
не маючи зовсiм замiру перечитувати його. Пiдпис панни Обринсько© здивував
мене; однак я все ще не була б читала листа, бачила ж я, що адреса не була
до тебе, а до якогось чужого мужчини, коли б не просто наше iм'я в листi,
що здержало мимоволi мо око. Я прочитала кiлька слiв, а коли подибала там
осуд про тебе й твою матiр, тодi вже перечитала лист згори аж до самого
краю. Дора, що знала не менше про тво© романтичнi зворушення до то©
ексцентрично© особи, як i я, занепоко на мо ю вiдсутнiстю, вийшла за мною,
i так ми вдвiйцi, при свiчцi коло твого бюрка, дiзнались про змiст того,
подиву гiдного, глупого документа, завдяки якому я стала ще бiльша
противниця того твого iдеалу, як ранiше. До того часу, Богдане, я вважала
ту дiвчину бодай за моральну, але коли я дiзналась тепер, що молода,
вiсiмнадцятилiтня дiвчина освiдчу ться мужчинi сама, вона стратила в мене
найменшу вартiсть. Нiколи, Богдане, не допустила б я, щоб така особа, як
вона, мала опинитись коло тебе як твоя жiнка. Нiколи! Радше волiла б
бачити тебе ченцем, нiж мужем тако© пусто©, неймовiрно глупо© жiнки. Це
мо перше й послiдн слово в тiй справi; а лист зверну тобi неушкоджений
назад, i про змiст його будь спокiйний. О, мо чуття! - додала по якiйсь
хвилi, - мо прочуваюче чуття, що так противилось тому, щоб та родина
спроваджувалась до нашого дому. Одначе щоб не викликувати прикрi сцени з
тво©м батьком, не компрометувати його перед самим Обринським, що його
одного найбiльше шаную, а котрому дав вiн слово, що дiстане наше мешкання,
я не спиралася його вирiшенню, i вийшло з того, що мо нутро, хоч i не
виразно, вiщувало добре.
Вже пiд час ©© оповiдання, проходжуючись по кiмнатi, я був успоко©вся.
Вiдгортаючи лиш раз по раз нервово волосся з чола, я обвинувачував себе
гiрко, що був сам один всьому винен, i через свою неосторожнiсть стягнув
ще бiльше знеохочення до невинно© дiвчини, ©© бiле лице з молодими очима
виринуло живо перед мо ю душею, i я мов чув ©© потрохи альтовий голос, як,
зворушений, впевня'в мене: "Я вижидаю хвилини вiд'©зду в чужину, мов
спасения!"
Не зараз ще на все оце материне об'явлення я обiзвався. Ще мали ми й
будучнiсть перед собою (думав я), а з тим - i час. Ще не стратили ми
нiчого, хоч i як прикро укладались подi©. Одначе... Час? - обiзвався тут
же якийсь глумливий голос у менi. Саме той час мiг статись для мене горем.
Вона пiде в чужину, стратить мене з очей, i хто поручить менi, що ©©,
може, i там слабi почування для мене, про котрi ми досi навiть словом не
доторкались, не затруться назавше? Досi здержувалась вона, щоб не дати
менi анi словечком доказу сво © любовi, коли я вiв чи не постiйну боротьбу
за не©... за те сво "блудне", а так менi дороге свiтло...

* * * _

Проходившись ще якийсь час по кiмнатi, я врештi обiзвався.
- Я не буду сперечатись з вами, мамо, щодо змiсту листа панни
Обринсько©, i не буду його анi оправдувати, а ще менше - боронити. Скажу
хiба лише те одне, що писала його невинна, талановита, з душею,