Страница:
чи не змiня ться нiч на погоду. Якраз перед тим обговорювали саме ту тему.
За ним вийшла незамiтно й Маня. Наколи обо не вернулися зараз у хату, я
випросив у панi Мiллер шаль i удався за дiвчиною й братом. Вони стояли
обiч себе. Вiн з закиненими на плечах руками, а вона оперта об створенi
дверi на порозi, i глядiли мовчки в нiч! Справдi. Дощ перестав падати,
з-поза хмар показався мiсяць, i з-помiж дерев заяснiли дрiбним бiлим
шутром [83]висипанi стежки старого, гарно удержаного саду.
Я зблизився до них.
Вони оглянулися, зчудованi, i, побачивши мене, зробили менi мiж собою
мiсце.
- Ми огляда мо небосхил, - обiзвався перший Нестор. - Маня впевня , що
вiд завтра настане погода, а я все не довiряю.
- Як не настане, то пiдождемо з тим, - обiзвалася Маня. - Але я
переконана, що завтрашнiй поранок повiта нас сонцем.
- Ви казали перше, панно Маню, що вам холодно, а тепер сто©те в
холоднiй вогкiй ночi. Ви простудитесь. - I сказавши це, я укрив шаллю
легко ©© плечi.
Вона стягнула плечi, неначе я впровадив ©© в фiзичний бiль, i звернула
сво бiле лице до мене.
- Дякую, пане Олесь... - сказала, - але ми верта мо в хату. Там у
великiй залi вижидають дiвчата Нестора до яко©сь розпочато© гри, а я пiду
за ним. Чи не ма те охоти прилучитись також до не©?
- Нi, панно Маню, - вiдповiв я, подаючись i собi за Нестором. - Я б
волiв послухати вашо© гри на форгеп'янi за той час. Найдальше за годину я
мушу вертати додому.
- О, сьогоднi - нi, пане Олесь, - вiдповiла вона. - Я б найрадше
послухала сама, коли б менi хтось щось глибоке й гарне заграв.
- Тут нема нiкого, хто б так грав, як ви, - докинув я. Замiсть
вiдповiдi вона пiдняла руки, притиснувши ©х до вискiв, та, зiтхнувши
глибоко, спитала:
- Пiдете з нами?
- Нi. В мене нема на довгу забаву часу, - сказав я поважно.
- То ходiм... - сказала вона й оглянулася за мною. I не зважаючи нi на
кого, ми увiйшли просто до невеликого салону (мiж тим коли всi iншi пiшли
в гак звану "велику залу", себто дуже обширну кiмнату, в котрiй, може,
колись вiдбувалися давнiми лiтами у завiдателiв лiсiв всякого роду забави
й т. iн.), де не було нiкого, i де вона сiла до фортеп'яна.
- Що вам грати, пане Олесь? - спитала i звернула сво© гарнi молодi очi
допитливо проти мене.
- Що ви хочете... - вiдповiв я I, сiвши недалеко не©, я, як Нестор
недавно при спiвучих, опустив голову на руки, ждав. Вона почала грати
Бетховена "Мiсячну сонату" oп. 40. Грала ©© сьогоднi iнакше, як ©© грають
звичайно, i як може й сама грала ©© звичайно. Нинi, неначе боячись тих
звукiв, що викликувала, похилена над клавiатурою, вона грала поволi пiано,
вздержливо, лиш тут i там кладучи натиск на деякий нижчий звук, викликаючи
заразом мiсцями акорд, мов з звуками дисонансу. Але це не були дисонанси,
це були звуки, що обзивалися, вдаряючи в серце, мов окремо для себе
iснуючi, котрi, хоч зложенi в гармонi© з iншими, були чим-то замiтнi й
пануючi мiж нижчими, тихими й поважними тонами. Два рази повторила вона цю
першу партiю однаково. Поволi, обережно, мов для хорого; мов два рази
вiдслонила менi нею свою чудну, а проте гарну й чутливу душу. Вiдтак, мов
попрощавшись зо всею нiжнiстю погасаючими звуками, вона встала.
Я не обзивався. В хатi стало тихо, i лиш з-за замкнених дверей доходив
до нас тут i там голос старших i молодих.
Нараз обiзвалися, вдаряючи об шибки, грубi й скорi каплi дощу, i
дерева, потрясенi раптовим вихром, зашумiли бурхливо...
Вона схаменулася.
- Знов пада , - обiзвалася здавленим голосом й приступила стурбовано до
вiкна. - Ви зна те, пане Олесь, - обернулася з тихими словами до мене, -
що внаслiдок ще оцього дощу може наступити повiнь. - Вона сказала це
бiльше рези-гнуючим, як допитливим тоном.
- Знаю.
Вона поглянула на мене трохи несмiливим поглядом, а вiдтак, приступивши
до вiкна, притиснула чоло до шиби... На хвилину втиснулась мiж нас глибока
мовчанка.
- Такий вихор ма для мене щось преди©вяо притягаюче, - сказала, коли я
не обзивався до не©.
- Бо ви самi повнi неспокiйного елементу, - вiдповiв я й приблизився до
не©.
- О, не тому, - вiдповiла вона i звернула сво гарне, що гiрко
всмiхалося, лице до мене. - Не тому. Так, як тепер, менi з тим вихром
добре на душi.
- Успокою вас? - спитав я й поглянув проникливе в ©© очi. Вона, не
можучи мого погляду чомусь у тiй хвилi перенести, опустила очi й
споважнiла.
- Панно Маню... - обiзвався я. - Моя кузинка Дора просить вас зайти на
кiлька хвилин до не© й мо © матерi.
Вона видивилася на мене i, мов переодягнулась миттю в холод, спитала:
- Пощо, пане Олесь?
- Не знаю. Але заким вiд'©дете, вчинiть це, коли можете.
- Чи й ви собi того бажа те? - спитала.
- Я передаю вам ©© просьбу. Мо©й особi ви б це й так вiдмовили. Я тямлю
добре, що маю проти себе минувшiсть, хоча i в тiм я не винуватий, як
уявля те ви собi це хибно. Але як це вам доказати? - спитав я. - I я... i
я не все був паном сво © волi, не все щасливий, i я терпiв, панно Маню.
Бували хвилi, в котрих я, оточений добробутом i вигодами, в добрих
товариствах, мiж увiчливими для мене, гарними людьми, мужчинами й
женщинами, бачив заодно молоде дiвоче лице, з виразом гордостi й з виразом
характеру перед сво ю душею, що, розлучене без'милосердно з сво©ми бiлими
мрiями ударом смертi батька, пiрнуло в грубу житт ву дiйснiсть, без слова
докору, на заробiток, вступаючи тим у саму противну сво©й iстотi долю,
остаючись помимо всього собi вiрною. Не питайте мене, як менi тодi на душi
робилося. Я чув i знав лиш одне. Я був наскрiзь самiтний мужчина, котрому
припадало хiба лиш саме одне мовчання. Я чув жаль до себе, до вас, до
матерi, до загалу, а був помимо того мужиком, що не мав вiдваги окияути з
себе мужицький тягар. Себто, виступити смiло в оборонi за сво iнтимне
щастя, полишити матiр з ©© ма тком, ©© славою "родини", пересудами й пiти
дорогою, що провадила б до щастя. Тепер, по уплиiвi стiлькох рокiв, ми
знов стрiнулися, Маню. Доля зробила мене вашим довжнико©м, котрий полюбив
вас чи не щирiше й глибше ще, як ранiше. Котрий чу , що ви становите кращу
часть його нутра, i що дальше проживати йому без вас неможливо.
- Маню! - говорив я звуками, що походили з самого чи не найлiпшого
закутка нутра мого, - будьте мо ю! Я стараюсь о вас з щирою глибокою
любов'ю, неначеб нас не в'язала гарна, а заразом i гiркiстю переткана
минувшiсть. Неначе не в'язала нас одна срiбна хвилина бiло© зимово© ночi в
лiсi, нашо© нiмо©, не розцвiвшо© до йiнця любовi молодих лiт. Нiколи,
зда ться, я не був спосiбнiший i в правi бажати вас за свою жiнку, як
тепер! Нiколи, я це вiдчуваю. Я улажу вам життя, яке вирiвня всi
заподiянi вам кривди й муки людьми й долею!
Дiвчина мовчала, мов кам'янiла вiд мо©х слiв.
- Скажiть хоч слово. Маню! - просив я, зворушений до глибини. - Слово,
що зробило б мо©м мукам кiнець. Успокiйте мене. Ви ж мусили бачити, що
дiялось у менi; за цiлий той час, вiдколи я тут, i вiд хвилi, коли ви
помимо всього, що зазнали гiркого й несправедливого з сторони мо © матерi,
кинулись, наражаючи сво власне життя в небезпеку, щоб видобути ©© вiд
смертi для мене. Вiдтодi я й вiдчув вповнi, яка глибока й повна чистого й
шляхетного чуття ваша iстота, i вiдтодi, повторяю я, не вiдлучався душею
вiд вас нi на хвилю, - i таким остануся я для вас до послiднього мого
вiддиху.
Вона звернула сво лице до мене, що було блiде, мов з нього зникла й
послiдня крапля кровi.
- Успокоения бажа те ви вiд мене? - спитала й потрясла гiрко головою. -
Слова, що зробило б вашим мукам кiнець? I я маю його вам дати, я, що
перебуваю сама невимовнi муки? Того слова я вам нiколи не дам.
- Нiколи, Маню?
- Нiколи, пане Олесь! Ви самi сказали, що не були нiколи спосiбнiшi i в
правi бажати мене бiльше за жiнку, як саме тепер. А чому? - сказала й
приступила ближче до мене. - Я Це вам зараз окажу. До хвилi, в якiй
постигло нещастя вашу матiр, ви ледве чи були рiшенi до цього кроку.
Бажаючи, проте, тепер ту вбогу дiвчину, котрiй раяла ваша мати свого часу
вибити собi непотрiбнi уро ння i мрi© з голови, а рекрутуватися в
швачки... за свою жiнку... проти волi то© матерi, котра становить не що, а
всю "судьбу" вашу, - вважаю не чим iншим, як самим лиш сильним напором
позбутись, будь-що-будь, утяжливого почуття довгу проти то© дiвчини, котра
(я це признаю) несвiдомо й, може, проти вашо© волi втиснулась у вашу душу,
виводячи ©© на якийсь час з рiвноваги. Одначе, пане Олесь, - тягнула
дальше, - коли ви не були нiколи досi спосiбнiшi бажати ту дiвчину за
жiнку, як доперва тепер, то я скажу вам на те, що та дiвчина не була
нiколи здiбнiшою вiдказати вам бiльше сво © руки, як саме тепер.
Я пiдняв руку й заслонив нею на хвилину очi.
- Маню! В якi нечуванi уявлення про мене вганя вас ваше недовiр'я, i
якi страшнi ви в сво©й консеквенцi© i зраженiй амбiцi©! Що я зроблю? Як
докажу, що я вас люблю? Щиро, глибоко, як лиш годен любити з усi © душi
поважний мужчина!
- I я вас люблю, Богдане... люблю всiма нервами душi сво ©, -
обiзвалася вона голосом, що з зворушення звучав без-тонно, - i моя
судьба... це та, що вас не годна забути, та що з того? - спитала i
звернула до мене сво гарне, гiрко всмiхнене лице. - Я не годна бути для
вас такою, якою вимрiяла собi ваша душа.
- Маню!
- Передусiм я питаю вас, - сказала вона й пiдвела руку, щоб вiдперти
мене вiд себе, що, зблизившись до не©, хотiв ©© взяти в сво© обiйми, - яка
роль припаде тiй жiнцi, що буде глядiти на мужчину з почуттям свiдомостi,
що вiн взяв ©© з вдячностi, даючи ©й себе в замiну за ©© вчинок для його
матерi? Кожний похмурий погляд, - тягнула вона, вiддихаючи важко, - з
котрим вертав би вiн у сво© чотири стiни, кожна хвиля, в котрiй бачила б
вона його невдоволення, уважала б вона в нього за жаль свого кроку, за
невiджаловану похибку життя свого, котрою вбив себе, жертвуючись ©й
назавше разом зi становиськом, ма тком, iменем сво©м i матiр'ю. Тим
недовiр'ям, - говорила, - пiд котрим терпiла б вона безнастанно,
пiдмулювала б вона, помимо сво © невимовно© любовi до нього, не лише його
i свiй спокiй, але настроювала б i його матiр ще бiльше ворожо до себе, як
i досi...
- Панно Маню! - перервав я ©©. - Вашi вуста, вся iстота ваша говорять
менi, що ви мене любите, а проте ви годнi себе й мене так мучити. Ваша
уява на тiй точцi просто хора!
Дiвчина розсмiялася гiрко.
- Як моя уява хора, то з яких причин? Чи, може, схочете заперечити все,
що вiдбувалося явно й напомацки мiж мною, вами й вашою матiр'ю?
- Я шукаю помирення, любовi в вас, - вiдповiв я ©й не менше гiрко, - а
ви протиставите менi сво майже божевiльне недовiр'я. Схаменiться!
- Може, й страшна я, - вiдповiла вона, - але не годна iншою бути. Може
бути, я помиляюся розумом, тим здоровим, тверезим розумом, котрого потугу
вiдчува мо саме тепер в епосi матерiалiзму, культi безчутт востi й
безiлюзiйностi, але чуттям сво©м я не помиляюся. Нi... - тягнула далi й
вiдiтхнула, мов випочиваючи з тяжко© боротьби з собою, мною i якоюсь
третьою потугою, що стояла мiж нами й не допускала вза много зближення. -
Нам не судилося йти разом, пане Олесь; дарма що... любите... ви... люблю
я. Нам це не судилось. Мiж нами сто©ть щось сильнiше вiд нас. Культура чи
невйяснена темiнь, сила яка... я не знаю, але вона сто©ть.
Коли вимовляла послiднi слова, в менi заворушилося щось, що окреслюю я
одним словом "мужицтво", що робить мене сильним, безвзглядним i погнало б
у вогонь. Не вагаючись бiльше нi хвилини, я зблизився небагатьма кроками
до не©, взяв ©© голiвку мiж сво© руки, як робиться це з малими дiтьми,
похилив одробину назад i заглянув у ©© лице. Воно було блiде, як цвiт
лiле©, брови зморщенi, мов у фiзичнiм болю, а темнi вi© ослонювали цiлком
©© очi, лише грудь ©© вiддихала важко, мов боролась у тiй хвилi, як на
смерть.
- Твiй благородний вчинок сто©ть мiж нами, дiвчино. Вiн не позволя
тобi стати мо ю, а менi забрати тебе назавше. Одначе чи зрозумi ш, що
ко©ть менi твiй неподатливий елемент? Мiж нас поставила ти альтернативу:
або я мушу виконати рiвний тво му геройський вчинок, або як не те -
зректись тебе! Значить, ми сто©мо знов i тепер, але послiднiй раз, на
кладцi над глибиною, як кiльканадцять лiт тому назад, i... ти... ви
допроваджу те мене знов до крайностi. Але ви помиля тесь, утримуючи, що я
вас зречуся. Коли я дiзнався раз з ваших власних уст, що ви мене любите,
ви сталися з тими словами мо ю. Я вас не випущу. Ви останетеся менi вiрнi,
Маню? - спитав я. I з тими словами я схилився над нею, заглянув ще раз у
©© лице, котре вiдвертала вiд мене, i притиснув ©© голiвку до сво©х
грудей.
- Так! - вiдповiла.
- Слава богу! Тож тимчасово ви свобiднi i йдiть. Але не на все. Маню!
До якого часу. А потiм я прийду.
Вона не вiдповiла.
Не оглядаючися бiльше за мною, вона вийшла з кiмнати. В кiлька хвиль
пiзнiше я попрощався з товариством i опустив лiсничiвку. Коли минав
близько попри освiтленi вiкна й поглянув в одне вiдчинене, бачив я ©©, як
стояла й глядiла в темiнь. Позад не© показалося, мов виринуло нараз, лице
Нестора, блiде, як у хвилi, коли прислухався пiснi сво © "Зюлейки", i з
тими самими блискучими очима.
Я поздоровив ©х, i четверо очей провели мене.
* * * _
(Три днi пiзнiше).
Погода найкраща, небосхил не був, зда ться, нiколи таким чистосинiм, як
тепер, а смерековi лiси, що вiдсвiжилися цiлотижневим дощем, мов набрали
бiльше тепла в свою зелень. Сонце, просвiтлюючи вже третю днину
безнастанно, повисушувало, здавалося, кожний вогкий закуток i затирало
слiди непогоди. Лиш рiка, що двигалася з одно© сторони попри мiсто,
побiльшена пiд час злив i допливами гiрських потокiв, хоч i спала значно,
шумiла все ще голосно, мов пишалася сво©м зростом.
Було по обiдi коло п'ято©. Тета i я, натявши й прилагодивши цвiтiв i
деякого галуззя на бажання матерi на вiнець для могили батька, були саме
зайнятi викладати це все з коша на стiл в кiмнатi мо © тети, коли ввiйшла
Дора з матiр'ю в хату. Обi були одягненi до про©здки з панею Марiян, щоб
оглянути рiку, побiльшену трохи дощами.
- Ви заскоро приладилися, - сказав я до обох пань, поглянувши притiм на
свiй годинник. - Оскiльки менi вiдомо, панi Марiян обiцяла при©хати точно
о-пiв до шосто©, а тепер ледве три чвертi на п'яту.
- То ми пождемо, - вiдповiла Дора.
- А я б подала ще борзо чай, - обiзвалася тета i, кинувши в сво©й
звичайнiй живостi цвiти з рук, подалася з кiмнати до кухнi, щоб справдi
перевести сво© слова в дiло.
- дь з нами, Богдане, - попросила мати.
- Нi, мамо, нинi не можу. Я за пару хвиль вийду також з дому.
- До доктора Роттера? - спитала мати. - Вiн посилав за тобою сполудня.
- Нi. З ним я вже бачився. Я пiду до Обринських...
- Знов до Обринських? - вмiшалася Дора й з тим забрала одну з найкращих
квiток i пiднесла ©© остедтативно [84] до носа.
- Знов. Чи ма ш що проти того? - опитав я спокiйно i з тими словами
заткнув собi маленьку айстерку до кляпи [85]сюртука.
- Ще б i що! - обiзвалася вона. - Зрештою, - додала, - може, будеш
ласкав передати там нашу, т. . тво © матерi й мою просьбу, щоб та геро©ня
зiйшла раз з свого п' десталу i вступила до нас, смертних, на часок, щоб
ми мали нагоду вiдплатити ©й свiй довг; iнакше буде готова погадати, що
ми, тебе не виключаючи, Богдане, - додала з притиском, - хочемо справдi
прийняти ©© услуги безплатно.
Я пiдняв ачудовано голову до не©.
- Якi услуги, Доро? Бо що пiд словом "геро©нi" розумi ш панну
Обринську, це я розумiю. Але що ма означати слово "услуги", те мусиш
висловити яснiше.
- Ах, не чини, що не розумi ш! - спалахнула гарна жiнка. - Зна ш аж
надто добре, що я пiд словом "услуги" маю на думцi ©© ефектовний чин яко
спасительки тво © матерi вiд нещастя, а по-друге - ©© "дiяльнiсть" як
сестри-служебницi при ©© постелi. За тi чини, щоб сказати вже все ясно, я
привезла тiй паннi штуку прекрасного чорного шовку на сукню, якого, певно,
досi не мала на собi. Той шовк хотiла б я ©й, як сам зрозумi ш, скорiше,
нинi чи завтра, в дарунок передати. А що це не уходить учинити анi тобi,
анi тво©й матерi, тож я перебрала цю задачу на себе.
- Того не посмi ш ти вчинити! - кликнув я строго i змiрив ©© з голови
до нiг. - Щоб не поважилась ти цього нi в якому разi.
Вона вмовкла й вiдступила вiд мене.
- Ого... мiй пане! - сказала з неописаною iронi ю. - Це щось нове в
тебе - не гонорувати за услугу ближнiх. Iнакше я б не була посмiла й
доторкатися цi © дразливо© теми. Була б понесла або переслала дарунок
слугою, залучивши бiлет з словами подяки, i на тiм була б справа скiнчена.
А так ти винен, як твоя мати тим зворушу ться!
Я поглянув на матiр.
Якщо було можна в тiй хвилi слово "зворушу ш" ужити на матiр, то я мiг
бути спокiйний. Вона сидiла якнайспокiйнi-ше в сво©м крiслi, i лише ©©
очi, оживленi, майже усмiхненi, мов з дитячо© суперечки, свiдчили, що вона
в тiй хвилi й не снила о якiм-небудь зворушеннi. Зате, може бiльше
заiнтересована закiнченням дискусi©, зверталася в тiй хвилi душею на
сторону Дори. В менi почало варитись. I мимоволi пригадалася менi погана
справа з сфальшуванням мого пiдпису на листi довжностi Обринських.
- Я думаю, що яке-небудь "зворушення" в матерi не можна припускати, бо
я переконаний, що гадка з "подякою" в постатi шовку не виключно тво ю
видумкою, лиш вашим спiльним дiлом. Але це не вменша ординарностi й
безтактовностi само© думки вiддячитись дiвчинi в такий спосiб за ©©
благородний i геро©чний вчинок.
- Ти ма ш слушнiсть, Богдане, - обiзвалася тут мати сухо. - Думка
подяки не походить виключно вiд Дори. Вона одиноко моя. Лиш щодо самого
вибору предмета, яким мала подяка заявитися, я була в клопотi. Я хотiла
золотий годинник, бо це тривке, i дiвчина була б мала заразом i пам'ятку
вiд мене; одначе Дора зробила пропозицiю з шовком, доказуючи, що ©й це,
може, бiльше придасться, i я на те пристала Що ж iут за причина до тако©
експлозi©[86]? Замало цiнний тобi дарунок з нашо© сторони шовкова сукня?
Як замало, то доложи й купи дорожчу. Менi все одно, лиш щоб дiвчинi
вiддячитись. I не лиш дiвчинi, але i ©© братовi; хоч, сказавши правду, як
у тiм разi з ним поступити, я поняття не маю. Потрохи я того хлопця боюся.
Вiн чим-то здержу мене вiд подяки, але я йото шаную. Чимось-то менi цей
хлопець симпатичний.
- Ну, ну, ще б не стало й до нього з такими чинами зближатися, - сказав
я. - I видивився б на вас Нестор. Аж лячно й думати про тi звичайно
задумчивi i блискучi очi, спалахнувшi в гнiвi.
Мати здвигнула плечима й сказала:
- Я маю добру волю все сплатити. Довгiв, як зна ш, не зношу, нехай би
вони були i в рiдно© дитини, а я того почуття не зношу. Така моя вдача. Чи
як? - звернулася вона до мене. - Гада ш, менi це мило, як кожний з
знайомих приходить i цвiрiнька менi в вiчi, що ось то вона була тi ю,
котра з-помiж цiлого гурту знайомих i чужих вибавила мене одна вiд смертi;
якраз вона, до котро© не вiдчувала я нiколи особли©вшо© симпатi©, хоч,
може, iнодi (я признаю це) в дечiм я й не мала слушностi, i вона, може, й
дiйсно лiпша, як я думала. А що "чистий рахунок - це найкращий приятель",
цього, може, не заперечиш i ти!
- Я щонайменше, мамо... - вiдповiв я i з тими словами обернувся вiд
обох женщин насилу, щоб не кинути того всього, що тиснулось менi в тiй
хвилi на уста, згадавши ©© вчинок, ©м обом у вiчi. Замiсть того почав я по
хатi ходити.
О, який слушний, неомильний був той iнстинкт, що здержував дiвчину вiд
зносин зо мною, а з тим - i з мо ю рiднею. Який неомильний, а який i
оправданий заразом! "Внутрiшньо ми й так усе ж таки вiддiленi на все",
казала менi. Чи не так?
I справдi.
"Чистий рахунок - найлiпший приятель", повторив якийсь голос у менi
материнi слова. "Чи й тодi, мамо, як брали ви лихварськi проценти, не
дозволенi законом, вiд батька сiм'©, а по його смертi вiд вдовицi й роками
вiд дiвчини-сироти, щоб вдоволити свою жадобу й ненаситнiсть за золотом,
чи й тодi?" Але цього питання, що горiло в мо©й душi, я не поставив
голосно. Вона була реконвалесцентка, i на якийсь час я мусив ще багато
уступати й. Я всмiхнувся гiрко, затиснув уста, i жодне слово не перейшло
мо© вуста. Нiколи не була моя мати (о, як гiрко!) здiбнiша почути правду з
уст сво © дитини бiльше, як нинi, як саме в хвилii, коли чулась довжницею
то©, котру брала немилосердно сво©ми вустами й серцем перед мо©ми очима
пiд ноги.
Нiколи бiльше.
Але вона була моя мати, i я втопив ту гiрку правду в глибинi сво ©
душi. Не ©й однiй мусив я заощадити хвилi пониження, котрi заслужила
перенести. Не ©й однiй.
Але й то©, друго©, що зносила кривду роками, мовчала, здавлюючи ©©
гордо в сво©й молодiй душi, не хотiв я наражати на бурхливi й болiсгii
моменти. I ©© також нi. Вона була вже моя. © слово, що останеться менi
вiрною, було для мене невiдкличне, святе. I вiд то© хвилi я сторожив над
нею. Горе тому, хто б був посмiв доторкнутися ©© хоч би одним образливим
словом.
- Але як же, Богдане? - обiзвалася наново Дора, наколи я, потонувши в
думках, гамуючи сво до крайностi схвильоване нутро, ходив по кiмнатi й
майже не зважав на обох присутнiх. - Як же скiнчимо цю справу? Вона й так
через байдужiсть само© iнтересовано© затягнулася довше, як нам пожадано. А
й ти сам, коли б не був цими днями такий розсiяний, був би вже давно
замiтив, що пакунок, що лежить бiльше як тиждень у тво©й кiмнатi, ма iнше
призначення, як перележувати в тебе!
По мо©м лицi перебiгла гаряча краска сорому. I я розсмiявся сардонiчним
смiхом.
- Чи й я маю в тiй ординарнiй справi брати активну участь? - спитав я.
- Твоя задача була й наклонити дiвчину, щоб прибула сюди, - вiдповiла
вражено Дора.
- Чого я цiлком напевно нiколи не зроблю.
Вона витрiщилася з несподiваного зачудування на мене.
- Нiколи, Доро, на те спустися.
- - То ти не переказав i©й нашо© просьби потрудитися до нас?
- Передав, на жаль, хоч i не знав, що пiд нею крилося.
- А вона?
- Вона, вiдчувши сво©м iнстинктом, що в тiм запрошеннi кри ться,
мабуть, потайний замiр вразити ©©, спитала лише з переляком, "пощо ма
прийти". А що я тодi ще не знав про замах, що був вимiрений вами проти не©
актом подяки, то й передав ©й вашi слова; але поминувши те, що вона
сказала, можу тебе тепер запевнити, що вона не прийде.
- I через що, як вiльно спитати? - обiзвалася мати, i на ©© блiдавих
щоках появилися червонii плями внутрiшнього роздразнення.
- Бо я сам постараюся о те, мамо, - вiдповiв я. - Заглянувши в глибину
душi то© дiвчини, я переконався, що вона нiколи не дасть себе нагородити
за свiй шляхетний учинок. А вами вже найменше!
Обi жiнки замовкли, лиш погляд, яким у тiй хвилi перемiнялися, був
неспокiйний i повний тривоги. Вiн свiдчив менi ясно, що находять ситуацiю
грiзною й остерiгають себе обопiльно мене дальше не роздразнювати.
- Отже, вiд нас вона ©© не прийме, Богдане, - обiзвалася Дора, - i з
тим заявлениям будемо мусили по тво©х словах помиритися. Але, може, зате
прийме вiд тебе?
- I вiд мене нi.
Тут моя мати пiднялася.
- Лишiм ту глупу суперечку, Доро... - обiзвалася. - Ти видиш, Богдан
завзявся нарочно нас нинi обох на тiм тлi рознервувати; шкода часу... я...
Я спалахнув i задержавсь у ходi.
- Кажете, "на тiм тлi рознервувати", мамо? - спитав я. - Чи це справдi
ваша думка?
- Я переконана.
- Коли так, то ви помиля тесь тяжко, мамо. Кожне слово, що говорив я
вам, я говорив з найбiльшою повагою. А багато дечого, в користь само©
вашо© материнсько© особи, я змовчав.
- То подякуй ти ©й! - обiзвалася вона, iгноруючи цiлком мо послiдн
речення,
- Вiд себе я ©й подякую, про те не сумнiвайтеся, - кликнув я й вiдчув,
як мимоволi в мо© очi втиснулося тепло мо © душi.
- Вiд себе, Богдане! - вмiшалася тут iронiчно Дора. - I чим, як смiю
спитатися, коли нашi предмети заподлi? Це було б цiiкаво довiдатися, коли
це не тайна в тебе.
- Не тайна, Доро, - сказав я й мимоволi всмiхнувся.
- Це байка, Доро, - обiзвалася тут зневажливо моя мати. - Байка, котра
не обходить мене цiлковито. Що Богдан з сво © кишенi вида , я не мушу
знати. Але бiльше займа мене те, коли вiн загаду той свiй замiр
сповнити. Це знов не може менi байдужим бути.
- На жаль, на се питання я не годен вам нинi певну вiдповiдь дати. Але
ви ©© довiда теся, мамо, ви ©© довiда теся. Ви ж моя мати, - вiдповiв я
тепло i, приступивши до матерi, я взяв ©© пестливо за руку.
Вона зсунула мою шорстко вiд себе.
- Дай собi спокiй з акторством, Богдане, - сказала й посунула сво©
стекла нервово вище пiд чоло.
- Жодне акторство, мамо, а щира правда. Я сам вiдвдячусь паннi
Обринськiй за те, що врятувала менi мою магiр;
сам один я.
Вона вiдвернулася люто.
- То про мене викинь i соток кiлька! Це мене нiчого не обходить.
- Соток, мамо? - спитав я й усмiхнувся болiсно. - На сотки цiните ви
ваше життя? Нi, не сотками, мамо; але чимось, що ставлю я понад те. Понад
усе. Любов'ю сво ю, мамо. Сво ю щирою, вiрною любов'ю, мамо, котру ношу я
вже не вiднинi в сво©й душi для то© дiвчини. Любов'ю. Я, мамо, з Манею
Обринською оженюся. Я ©й уже освiдчився.
Так.
Воно було сказано.
Хата наша не завалилася, а апоплексi© вiд того заявления мати не
дiстала. Вона лишилася спокiйна, i ©© сильний, понад усе тверезий розум,
що в жоднiй, хоч би й найтяжчiй хвилi не тратив рiвноваги, старався
ситуацiю опанувати. Зате Дора прокинулася, мов у не© вдарив грiм.
- Це неправда, тето! - кликнула. - Цьому ви не вiрте, це неправда.
Повтори це ще раз, Богдане! Я здвигнув плечима.
- Я вже раз сказав, - вiдповiв я й опустив кiмнату.
* * * _
(Пiзнiше, по прогулцi до "Чортового млина" на орхiде©).
Перед ви©здом я вступив, вiдповiдно до умови, по Маню, Нестора й паню
Мiллер. Дора ©хала з Марiянами, а мати вимовилась, що чу ться нездоровою i
залишилася вдвiйцi з тетою дома.
Коли ми вже виходили з кiмнати, щоб сiсти на бричку, запряжену
прегарними, але нетерпливими кiньми, побачив я Heстора, що вийшов кiлька
хвиль перед нами, як стояв тепер на верандi з заложеними на спинi руками,
обернений до нас плечима, i приглядався чомусь над одним з вiдчинених
вiкон пильно вгору.
Ми станули зчудованi.
- Що тут такого, Несторе? - спитав я й приступив до нього.
- Пiдожди. Я дивлюсь, що з того буде, - вiдповiв той, не рухаючися з
мiiсця, ба навiть i не оглянувшися за нами.
- Що там? - спитала так само Маня, прилучаючися зацiкавлена й собi до
нас. Нестор стояв нерухомо й дивився на якогось павука, що великий
спустився десь з якогось закутка темно© дерев'яно© стелi на сво©й павутинi
За ним вийшла незамiтно й Маня. Наколи обо не вернулися зараз у хату, я
випросив у панi Мiллер шаль i удався за дiвчиною й братом. Вони стояли
обiч себе. Вiн з закиненими на плечах руками, а вона оперта об створенi
дверi на порозi, i глядiли мовчки в нiч! Справдi. Дощ перестав падати,
з-поза хмар показався мiсяць, i з-помiж дерев заяснiли дрiбним бiлим
шутром [83]висипанi стежки старого, гарно удержаного саду.
Я зблизився до них.
Вони оглянулися, зчудованi, i, побачивши мене, зробили менi мiж собою
мiсце.
- Ми огляда мо небосхил, - обiзвався перший Нестор. - Маня впевня , що
вiд завтра настане погода, а я все не довiряю.
- Як не настане, то пiдождемо з тим, - обiзвалася Маня. - Але я
переконана, що завтрашнiй поранок повiта нас сонцем.
- Ви казали перше, панно Маню, що вам холодно, а тепер сто©те в
холоднiй вогкiй ночi. Ви простудитесь. - I сказавши це, я укрив шаллю
легко ©© плечi.
Вона стягнула плечi, неначе я впровадив ©© в фiзичний бiль, i звернула
сво бiле лице до мене.
- Дякую, пане Олесь... - сказала, - але ми верта мо в хату. Там у
великiй залi вижидають дiвчата Нестора до яко©сь розпочато© гри, а я пiду
за ним. Чи не ма те охоти прилучитись також до не©?
- Нi, панно Маню, - вiдповiв я, подаючись i собi за Нестором. - Я б
волiв послухати вашо© гри на форгеп'янi за той час. Найдальше за годину я
мушу вертати додому.
- О, сьогоднi - нi, пане Олесь, - вiдповiла вона. - Я б найрадше
послухала сама, коли б менi хтось щось глибоке й гарне заграв.
- Тут нема нiкого, хто б так грав, як ви, - докинув я. Замiсть
вiдповiдi вона пiдняла руки, притиснувши ©х до вискiв, та, зiтхнувши
глибоко, спитала:
- Пiдете з нами?
- Нi. В мене нема на довгу забаву часу, - сказав я поважно.
- То ходiм... - сказала вона й оглянулася за мною. I не зважаючи нi на
кого, ми увiйшли просто до невеликого салону (мiж тим коли всi iншi пiшли
в гак звану "велику залу", себто дуже обширну кiмнату, в котрiй, може,
колись вiдбувалися давнiми лiтами у завiдателiв лiсiв всякого роду забави
й т. iн.), де не було нiкого, i де вона сiла до фортеп'яна.
- Що вам грати, пане Олесь? - спитала i звернула сво© гарнi молодi очi
допитливо проти мене.
- Що ви хочете... - вiдповiв я I, сiвши недалеко не©, я, як Нестор
недавно при спiвучих, опустив голову на руки, ждав. Вона почала грати
Бетховена "Мiсячну сонату" oп. 40. Грала ©© сьогоднi iнакше, як ©© грають
звичайно, i як може й сама грала ©© звичайно. Нинi, неначе боячись тих
звукiв, що викликувала, похилена над клавiатурою, вона грала поволi пiано,
вздержливо, лиш тут i там кладучи натиск на деякий нижчий звук, викликаючи
заразом мiсцями акорд, мов з звуками дисонансу. Але це не були дисонанси,
це були звуки, що обзивалися, вдаряючи в серце, мов окремо для себе
iснуючi, котрi, хоч зложенi в гармонi© з iншими, були чим-то замiтнi й
пануючi мiж нижчими, тихими й поважними тонами. Два рази повторила вона цю
першу партiю однаково. Поволi, обережно, мов для хорого; мов два рази
вiдслонила менi нею свою чудну, а проте гарну й чутливу душу. Вiдтак, мов
попрощавшись зо всею нiжнiстю погасаючими звуками, вона встала.
Я не обзивався. В хатi стало тихо, i лиш з-за замкнених дверей доходив
до нас тут i там голос старших i молодих.
Нараз обiзвалися, вдаряючи об шибки, грубi й скорi каплi дощу, i
дерева, потрясенi раптовим вихром, зашумiли бурхливо...
Вона схаменулася.
- Знов пада , - обiзвалася здавленим голосом й приступила стурбовано до
вiкна. - Ви зна те, пане Олесь, - обернулася з тихими словами до мене, -
що внаслiдок ще оцього дощу може наступити повiнь. - Вона сказала це
бiльше рези-гнуючим, як допитливим тоном.
- Знаю.
Вона поглянула на мене трохи несмiливим поглядом, а вiдтак, приступивши
до вiкна, притиснула чоло до шиби... На хвилину втиснулась мiж нас глибока
мовчанка.
- Такий вихор ма для мене щось преди©вяо притягаюче, - сказала, коли я
не обзивався до не©.
- Бо ви самi повнi неспокiйного елементу, - вiдповiв я й приблизився до
не©.
- О, не тому, - вiдповiла вона i звернула сво гарне, що гiрко
всмiхалося, лице до мене. - Не тому. Так, як тепер, менi з тим вихром
добре на душi.
- Успокою вас? - спитав я й поглянув проникливе в ©© очi. Вона, не
можучи мого погляду чомусь у тiй хвилi перенести, опустила очi й
споважнiла.
- Панно Маню... - обiзвався я. - Моя кузинка Дора просить вас зайти на
кiлька хвилин до не© й мо © матерi.
Вона видивилася на мене i, мов переодягнулась миттю в холод, спитала:
- Пощо, пане Олесь?
- Не знаю. Але заким вiд'©дете, вчинiть це, коли можете.
- Чи й ви собi того бажа те? - спитала.
- Я передаю вам ©© просьбу. Мо©й особi ви б це й так вiдмовили. Я тямлю
добре, що маю проти себе минувшiсть, хоча i в тiм я не винуватий, як
уявля те ви собi це хибно. Але як це вам доказати? - спитав я. - I я... i
я не все був паном сво © волi, не все щасливий, i я терпiв, панно Маню.
Бували хвилi, в котрих я, оточений добробутом i вигодами, в добрих
товариствах, мiж увiчливими для мене, гарними людьми, мужчинами й
женщинами, бачив заодно молоде дiвоче лице, з виразом гордостi й з виразом
характеру перед сво ю душею, що, розлучене без'милосердно з сво©ми бiлими
мрiями ударом смертi батька, пiрнуло в грубу житт ву дiйснiсть, без слова
докору, на заробiток, вступаючи тим у саму противну сво©й iстотi долю,
остаючись помимо всього собi вiрною. Не питайте мене, як менi тодi на душi
робилося. Я чув i знав лиш одне. Я був наскрiзь самiтний мужчина, котрому
припадало хiба лиш саме одне мовчання. Я чув жаль до себе, до вас, до
матерi, до загалу, а був помимо того мужиком, що не мав вiдваги окияути з
себе мужицький тягар. Себто, виступити смiло в оборонi за сво iнтимне
щастя, полишити матiр з ©© ма тком, ©© славою "родини", пересудами й пiти
дорогою, що провадила б до щастя. Тепер, по уплиiвi стiлькох рокiв, ми
знов стрiнулися, Маню. Доля зробила мене вашим довжнико©м, котрий полюбив
вас чи не щирiше й глибше ще, як ранiше. Котрий чу , що ви становите кращу
часть його нутра, i що дальше проживати йому без вас неможливо.
- Маню! - говорив я звуками, що походили з самого чи не найлiпшого
закутка нутра мого, - будьте мо ю! Я стараюсь о вас з щирою глибокою
любов'ю, неначеб нас не в'язала гарна, а заразом i гiркiстю переткана
минувшiсть. Неначе не в'язала нас одна срiбна хвилина бiло© зимово© ночi в
лiсi, нашо© нiмо©, не розцвiвшо© до йiнця любовi молодих лiт. Нiколи,
зда ться, я не був спосiбнiший i в правi бажати вас за свою жiнку, як
тепер! Нiколи, я це вiдчуваю. Я улажу вам життя, яке вирiвня всi
заподiянi вам кривди й муки людьми й долею!
Дiвчина мовчала, мов кам'янiла вiд мо©х слiв.
- Скажiть хоч слово. Маню! - просив я, зворушений до глибини. - Слово,
що зробило б мо©м мукам кiнець. Успокiйте мене. Ви ж мусили бачити, що
дiялось у менi; за цiлий той час, вiдколи я тут, i вiд хвилi, коли ви
помимо всього, що зазнали гiркого й несправедливого з сторони мо © матерi,
кинулись, наражаючи сво власне життя в небезпеку, щоб видобути ©© вiд
смертi для мене. Вiдтодi я й вiдчув вповнi, яка глибока й повна чистого й
шляхетного чуття ваша iстота, i вiдтодi, повторяю я, не вiдлучався душею
вiд вас нi на хвилю, - i таким остануся я для вас до послiднього мого
вiддиху.
Вона звернула сво лице до мене, що було блiде, мов з нього зникла й
послiдня крапля кровi.
- Успокоения бажа те ви вiд мене? - спитала й потрясла гiрко головою. -
Слова, що зробило б вашим мукам кiнець? I я маю його вам дати, я, що
перебуваю сама невимовнi муки? Того слова я вам нiколи не дам.
- Нiколи, Маню?
- Нiколи, пане Олесь! Ви самi сказали, що не були нiколи спосiбнiшi i в
правi бажати мене бiльше за жiнку, як саме тепер. А чому? - сказала й
приступила ближче до мене. - Я Це вам зараз окажу. До хвилi, в якiй
постигло нещастя вашу матiр, ви ледве чи були рiшенi до цього кроку.
Бажаючи, проте, тепер ту вбогу дiвчину, котрiй раяла ваша мати свого часу
вибити собi непотрiбнi уро ння i мрi© з голови, а рекрутуватися в
швачки... за свою жiнку... проти волi то© матерi, котра становить не що, а
всю "судьбу" вашу, - вважаю не чим iншим, як самим лиш сильним напором
позбутись, будь-що-будь, утяжливого почуття довгу проти то© дiвчини, котра
(я це признаю) несвiдомо й, може, проти вашо© волi втиснулась у вашу душу,
виводячи ©© на якийсь час з рiвноваги. Одначе, пане Олесь, - тягнула
дальше, - коли ви не були нiколи досi спосiбнiшi бажати ту дiвчину за
жiнку, як доперва тепер, то я скажу вам на те, що та дiвчина не була
нiколи здiбнiшою вiдказати вам бiльше сво © руки, як саме тепер.
Я пiдняв руку й заслонив нею на хвилину очi.
- Маню! В якi нечуванi уявлення про мене вганя вас ваше недовiр'я, i
якi страшнi ви в сво©й консеквенцi© i зраженiй амбiцi©! Що я зроблю? Як
докажу, що я вас люблю? Щиро, глибоко, як лиш годен любити з усi © душi
поважний мужчина!
- I я вас люблю, Богдане... люблю всiма нервами душi сво ©, -
обiзвалася вона голосом, що з зворушення звучав без-тонно, - i моя
судьба... це та, що вас не годна забути, та що з того? - спитала i
звернула до мене сво гарне, гiрко всмiхнене лице. - Я не годна бути для
вас такою, якою вимрiяла собi ваша душа.
- Маню!
- Передусiм я питаю вас, - сказала вона й пiдвела руку, щоб вiдперти
мене вiд себе, що, зблизившись до не©, хотiв ©© взяти в сво© обiйми, - яка
роль припаде тiй жiнцi, що буде глядiти на мужчину з почуттям свiдомостi,
що вiн взяв ©© з вдячностi, даючи ©й себе в замiну за ©© вчинок для його
матерi? Кожний похмурий погляд, - тягнула вона, вiддихаючи важко, - з
котрим вертав би вiн у сво© чотири стiни, кожна хвиля, в котрiй бачила б
вона його невдоволення, уважала б вона в нього за жаль свого кроку, за
невiджаловану похибку життя свого, котрою вбив себе, жертвуючись ©й
назавше разом зi становиськом, ма тком, iменем сво©м i матiр'ю. Тим
недовiр'ям, - говорила, - пiд котрим терпiла б вона безнастанно,
пiдмулювала б вона, помимо сво © невимовно© любовi до нього, не лише його
i свiй спокiй, але настроювала б i його матiр ще бiльше ворожо до себе, як
i досi...
- Панно Маню! - перервав я ©©. - Вашi вуста, вся iстота ваша говорять
менi, що ви мене любите, а проте ви годнi себе й мене так мучити. Ваша
уява на тiй точцi просто хора!
Дiвчина розсмiялася гiрко.
- Як моя уява хора, то з яких причин? Чи, може, схочете заперечити все,
що вiдбувалося явно й напомацки мiж мною, вами й вашою матiр'ю?
- Я шукаю помирення, любовi в вас, - вiдповiв я ©й не менше гiрко, - а
ви протиставите менi сво майже божевiльне недовiр'я. Схаменiться!
- Може, й страшна я, - вiдповiла вона, - але не годна iншою бути. Може
бути, я помиляюся розумом, тим здоровим, тверезим розумом, котрого потугу
вiдчува мо саме тепер в епосi матерiалiзму, культi безчутт востi й
безiлюзiйностi, але чуттям сво©м я не помиляюся. Нi... - тягнула далi й
вiдiтхнула, мов випочиваючи з тяжко© боротьби з собою, мною i якоюсь
третьою потугою, що стояла мiж нами й не допускала вза много зближення. -
Нам не судилося йти разом, пане Олесь; дарма що... любите... ви... люблю
я. Нам це не судилось. Мiж нами сто©ть щось сильнiше вiд нас. Культура чи
невйяснена темiнь, сила яка... я не знаю, але вона сто©ть.
Коли вимовляла послiднi слова, в менi заворушилося щось, що окреслюю я
одним словом "мужицтво", що робить мене сильним, безвзглядним i погнало б
у вогонь. Не вагаючись бiльше нi хвилини, я зблизився небагатьма кроками
до не©, взяв ©© голiвку мiж сво© руки, як робиться це з малими дiтьми,
похилив одробину назад i заглянув у ©© лице. Воно було блiде, як цвiт
лiле©, брови зморщенi, мов у фiзичнiм болю, а темнi вi© ослонювали цiлком
©© очi, лише грудь ©© вiддихала важко, мов боролась у тiй хвилi, як на
смерть.
- Твiй благородний вчинок сто©ть мiж нами, дiвчино. Вiн не позволя
тобi стати мо ю, а менi забрати тебе назавше. Одначе чи зрозумi ш, що
ко©ть менi твiй неподатливий елемент? Мiж нас поставила ти альтернативу:
або я мушу виконати рiвний тво му геройський вчинок, або як не те -
зректись тебе! Значить, ми сто©мо знов i тепер, але послiднiй раз, на
кладцi над глибиною, як кiльканадцять лiт тому назад, i... ти... ви
допроваджу те мене знов до крайностi. Але ви помиля тесь, утримуючи, що я
вас зречуся. Коли я дiзнався раз з ваших власних уст, що ви мене любите,
ви сталися з тими словами мо ю. Я вас не випущу. Ви останетеся менi вiрнi,
Маню? - спитав я. I з тими словами я схилився над нею, заглянув ще раз у
©© лице, котре вiдвертала вiд мене, i притиснув ©© голiвку до сво©х
грудей.
- Так! - вiдповiла.
- Слава богу! Тож тимчасово ви свобiднi i йдiть. Але не на все. Маню!
До якого часу. А потiм я прийду.
Вона не вiдповiла.
Не оглядаючися бiльше за мною, вона вийшла з кiмнати. В кiлька хвиль
пiзнiше я попрощався з товариством i опустив лiсничiвку. Коли минав
близько попри освiтленi вiкна й поглянув в одне вiдчинене, бачив я ©©, як
стояла й глядiла в темiнь. Позад не© показалося, мов виринуло нараз, лице
Нестора, блiде, як у хвилi, коли прислухався пiснi сво © "Зюлейки", i з
тими самими блискучими очима.
Я поздоровив ©х, i четверо очей провели мене.
* * * _
(Три днi пiзнiше).
Погода найкраща, небосхил не був, зда ться, нiколи таким чистосинiм, як
тепер, а смерековi лiси, що вiдсвiжилися цiлотижневим дощем, мов набрали
бiльше тепла в свою зелень. Сонце, просвiтлюючи вже третю днину
безнастанно, повисушувало, здавалося, кожний вогкий закуток i затирало
слiди непогоди. Лиш рiка, що двигалася з одно© сторони попри мiсто,
побiльшена пiд час злив i допливами гiрських потокiв, хоч i спала значно,
шумiла все ще голосно, мов пишалася сво©м зростом.
Було по обiдi коло п'ято©. Тета i я, натявши й прилагодивши цвiтiв i
деякого галуззя на бажання матерi на вiнець для могили батька, були саме
зайнятi викладати це все з коша на стiл в кiмнатi мо © тети, коли ввiйшла
Дора з матiр'ю в хату. Обi були одягненi до про©здки з панею Марiян, щоб
оглянути рiку, побiльшену трохи дощами.
- Ви заскоро приладилися, - сказав я до обох пань, поглянувши притiм на
свiй годинник. - Оскiльки менi вiдомо, панi Марiян обiцяла при©хати точно
о-пiв до шосто©, а тепер ледве три чвертi на п'яту.
- То ми пождемо, - вiдповiла Дора.
- А я б подала ще борзо чай, - обiзвалася тета i, кинувши в сво©й
звичайнiй живостi цвiти з рук, подалася з кiмнати до кухнi, щоб справдi
перевести сво© слова в дiло.
- дь з нами, Богдане, - попросила мати.
- Нi, мамо, нинi не можу. Я за пару хвиль вийду також з дому.
- До доктора Роттера? - спитала мати. - Вiн посилав за тобою сполудня.
- Нi. З ним я вже бачився. Я пiду до Обринських...
- Знов до Обринських? - вмiшалася Дора й з тим забрала одну з найкращих
квiток i пiднесла ©© остедтативно [84] до носа.
- Знов. Чи ма ш що проти того? - опитав я спокiйно i з тими словами
заткнув собi маленьку айстерку до кляпи [85]сюртука.
- Ще б i що! - обiзвалася вона. - Зрештою, - додала, - може, будеш
ласкав передати там нашу, т. . тво © матерi й мою просьбу, щоб та геро©ня
зiйшла раз з свого п' десталу i вступила до нас, смертних, на часок, щоб
ми мали нагоду вiдплатити ©й свiй довг; iнакше буде готова погадати, що
ми, тебе не виключаючи, Богдане, - додала з притиском, - хочемо справдi
прийняти ©© услуги безплатно.
Я пiдняв ачудовано голову до не©.
- Якi услуги, Доро? Бо що пiд словом "геро©нi" розумi ш панну
Обринську, це я розумiю. Але що ма означати слово "услуги", те мусиш
висловити яснiше.
- Ах, не чини, що не розумi ш! - спалахнула гарна жiнка. - Зна ш аж
надто добре, що я пiд словом "услуги" маю на думцi ©© ефектовний чин яко
спасительки тво © матерi вiд нещастя, а по-друге - ©© "дiяльнiсть" як
сестри-служебницi при ©© постелi. За тi чини, щоб сказати вже все ясно, я
привезла тiй паннi штуку прекрасного чорного шовку на сукню, якого, певно,
досi не мала на собi. Той шовк хотiла б я ©й, як сам зрозумi ш, скорiше,
нинi чи завтра, в дарунок передати. А що це не уходить учинити анi тобi,
анi тво©й матерi, тож я перебрала цю задачу на себе.
- Того не посмi ш ти вчинити! - кликнув я строго i змiрив ©© з голови
до нiг. - Щоб не поважилась ти цього нi в якому разi.
Вона вмовкла й вiдступила вiд мене.
- Ого... мiй пане! - сказала з неописаною iронi ю. - Це щось нове в
тебе - не гонорувати за услугу ближнiх. Iнакше я б не була посмiла й
доторкатися цi © дразливо© теми. Була б понесла або переслала дарунок
слугою, залучивши бiлет з словами подяки, i на тiм була б справа скiнчена.
А так ти винен, як твоя мати тим зворушу ться!
Я поглянув на матiр.
Якщо було можна в тiй хвилi слово "зворушу ш" ужити на матiр, то я мiг
бути спокiйний. Вона сидiла якнайспокiйнi-ше в сво©м крiслi, i лише ©©
очi, оживленi, майже усмiхненi, мов з дитячо© суперечки, свiдчили, що вона
в тiй хвилi й не снила о якiм-небудь зворушеннi. Зате, може бiльше
заiнтересована закiнченням дискусi©, зверталася в тiй хвилi душею на
сторону Дори. В менi почало варитись. I мимоволi пригадалася менi погана
справа з сфальшуванням мого пiдпису на листi довжностi Обринських.
- Я думаю, що яке-небудь "зворушення" в матерi не можна припускати, бо
я переконаний, що гадка з "подякою" в постатi шовку не виключно тво ю
видумкою, лиш вашим спiльним дiлом. Але це не вменша ординарностi й
безтактовностi само© думки вiддячитись дiвчинi в такий спосiб за ©©
благородний i геро©чний вчинок.
- Ти ма ш слушнiсть, Богдане, - обiзвалася тут мати сухо. - Думка
подяки не походить виключно вiд Дори. Вона одиноко моя. Лиш щодо самого
вибору предмета, яким мала подяка заявитися, я була в клопотi. Я хотiла
золотий годинник, бо це тривке, i дiвчина була б мала заразом i пам'ятку
вiд мене; одначе Дора зробила пропозицiю з шовком, доказуючи, що ©й це,
може, бiльше придасться, i я на те пристала Що ж iут за причина до тако©
експлозi©[86]? Замало цiнний тобi дарунок з нашо© сторони шовкова сукня?
Як замало, то доложи й купи дорожчу. Менi все одно, лиш щоб дiвчинi
вiддячитись. I не лиш дiвчинi, але i ©© братовi; хоч, сказавши правду, як
у тiм разi з ним поступити, я поняття не маю. Потрохи я того хлопця боюся.
Вiн чим-то здержу мене вiд подяки, але я йото шаную. Чимось-то менi цей
хлопець симпатичний.
- Ну, ну, ще б не стало й до нього з такими чинами зближатися, - сказав
я. - I видивився б на вас Нестор. Аж лячно й думати про тi звичайно
задумчивi i блискучi очi, спалахнувшi в гнiвi.
Мати здвигнула плечима й сказала:
- Я маю добру волю все сплатити. Довгiв, як зна ш, не зношу, нехай би
вони були i в рiдно© дитини, а я того почуття не зношу. Така моя вдача. Чи
як? - звернулася вона до мене. - Гада ш, менi це мило, як кожний з
знайомих приходить i цвiрiнька менi в вiчi, що ось то вона була тi ю,
котра з-помiж цiлого гурту знайомих i чужих вибавила мене одна вiд смертi;
якраз вона, до котро© не вiдчувала я нiколи особли©вшо© симпатi©, хоч,
може, iнодi (я признаю це) в дечiм я й не мала слушностi, i вона, може, й
дiйсно лiпша, як я думала. А що "чистий рахунок - це найкращий приятель",
цього, може, не заперечиш i ти!
- Я щонайменше, мамо... - вiдповiв я i з тими словами обернувся вiд
обох женщин насилу, щоб не кинути того всього, що тиснулось менi в тiй
хвилi на уста, згадавши ©© вчинок, ©м обом у вiчi. Замiсть того почав я по
хатi ходити.
О, який слушний, неомильний був той iнстинкт, що здержував дiвчину вiд
зносин зо мною, а з тим - i з мо ю рiднею. Який неомильний, а який i
оправданий заразом! "Внутрiшньо ми й так усе ж таки вiддiленi на все",
казала менi. Чи не так?
I справдi.
"Чистий рахунок - найлiпший приятель", повторив якийсь голос у менi
материнi слова. "Чи й тодi, мамо, як брали ви лихварськi проценти, не
дозволенi законом, вiд батька сiм'©, а по його смертi вiд вдовицi й роками
вiд дiвчини-сироти, щоб вдоволити свою жадобу й ненаситнiсть за золотом,
чи й тодi?" Але цього питання, що горiло в мо©й душi, я не поставив
голосно. Вона була реконвалесцентка, i на якийсь час я мусив ще багато
уступати й. Я всмiхнувся гiрко, затиснув уста, i жодне слово не перейшло
мо© вуста. Нiколи не була моя мати (о, як гiрко!) здiбнiша почути правду з
уст сво © дитини бiльше, як нинi, як саме в хвилii, коли чулась довжницею
то©, котру брала немилосердно сво©ми вустами й серцем перед мо©ми очима
пiд ноги.
Нiколи бiльше.
Але вона була моя мати, i я втопив ту гiрку правду в глибинi сво ©
душi. Не ©й однiй мусив я заощадити хвилi пониження, котрi заслужила
перенести. Не ©й однiй.
Але й то©, друго©, що зносила кривду роками, мовчала, здавлюючи ©©
гордо в сво©й молодiй душi, не хотiв я наражати на бурхливi й болiсгii
моменти. I ©© також нi. Вона була вже моя. © слово, що останеться менi
вiрною, було для мене невiдкличне, святе. I вiд то© хвилi я сторожив над
нею. Горе тому, хто б був посмiв доторкнутися ©© хоч би одним образливим
словом.
- Але як же, Богдане? - обiзвалася наново Дора, наколи я, потонувши в
думках, гамуючи сво до крайностi схвильоване нутро, ходив по кiмнатi й
майже не зважав на обох присутнiх. - Як же скiнчимо цю справу? Вона й так
через байдужiсть само© iнтересовано© затягнулася довше, як нам пожадано. А
й ти сам, коли б не був цими днями такий розсiяний, був би вже давно
замiтив, що пакунок, що лежить бiльше як тиждень у тво©й кiмнатi, ма iнше
призначення, як перележувати в тебе!
По мо©м лицi перебiгла гаряча краска сорому. I я розсмiявся сардонiчним
смiхом.
- Чи й я маю в тiй ординарнiй справi брати активну участь? - спитав я.
- Твоя задача була й наклонити дiвчину, щоб прибула сюди, - вiдповiла
вражено Дора.
- Чого я цiлком напевно нiколи не зроблю.
Вона витрiщилася з несподiваного зачудування на мене.
- Нiколи, Доро, на те спустися.
- - То ти не переказав i©й нашо© просьби потрудитися до нас?
- Передав, на жаль, хоч i не знав, що пiд нею крилося.
- А вона?
- Вона, вiдчувши сво©м iнстинктом, що в тiм запрошеннi кри ться,
мабуть, потайний замiр вразити ©©, спитала лише з переляком, "пощо ма
прийти". А що я тодi ще не знав про замах, що був вимiрений вами проти не©
актом подяки, то й передав ©й вашi слова; але поминувши те, що вона
сказала, можу тебе тепер запевнити, що вона не прийде.
- I через що, як вiльно спитати? - обiзвалася мати, i на ©© блiдавих
щоках появилися червонii плями внутрiшнього роздразнення.
- Бо я сам постараюся о те, мамо, - вiдповiв я. - Заглянувши в глибину
душi то© дiвчини, я переконався, що вона нiколи не дасть себе нагородити
за свiй шляхетний учинок. А вами вже найменше!
Обi жiнки замовкли, лиш погляд, яким у тiй хвилi перемiнялися, був
неспокiйний i повний тривоги. Вiн свiдчив менi ясно, що находять ситуацiю
грiзною й остерiгають себе обопiльно мене дальше не роздразнювати.
- Отже, вiд нас вона ©© не прийме, Богдане, - обiзвалася Дора, - i з
тим заявлениям будемо мусили по тво©х словах помиритися. Але, може, зате
прийме вiд тебе?
- I вiд мене нi.
Тут моя мати пiднялася.
- Лишiм ту глупу суперечку, Доро... - обiзвалася. - Ти видиш, Богдан
завзявся нарочно нас нинi обох на тiм тлi рознервувати; шкода часу... я...
Я спалахнув i задержавсь у ходi.
- Кажете, "на тiм тлi рознервувати", мамо? - спитав я. - Чи це справдi
ваша думка?
- Я переконана.
- Коли так, то ви помиля тесь тяжко, мамо. Кожне слово, що говорив я
вам, я говорив з найбiльшою повагою. А багато дечого, в користь само©
вашо© материнсько© особи, я змовчав.
- То подякуй ти ©й! - обiзвалася вона, iгноруючи цiлком мо послiдн
речення,
- Вiд себе я ©й подякую, про те не сумнiвайтеся, - кликнув я й вiдчув,
як мимоволi в мо© очi втиснулося тепло мо © душi.
- Вiд себе, Богдане! - вмiшалася тут iронiчно Дора. - I чим, як смiю
спитатися, коли нашi предмети заподлi? Це було б цiiкаво довiдатися, коли
це не тайна в тебе.
- Не тайна, Доро, - сказав я й мимоволi всмiхнувся.
- Це байка, Доро, - обiзвалася тут зневажливо моя мати. - Байка, котра
не обходить мене цiлковито. Що Богдан з сво © кишенi вида , я не мушу
знати. Але бiльше займа мене те, коли вiн загаду той свiй замiр
сповнити. Це знов не може менi байдужим бути.
- На жаль, на се питання я не годен вам нинi певну вiдповiдь дати. Але
ви ©© довiда теся, мамо, ви ©© довiда теся. Ви ж моя мати, - вiдповiв я
тепло i, приступивши до матерi, я взяв ©© пестливо за руку.
Вона зсунула мою шорстко вiд себе.
- Дай собi спокiй з акторством, Богдане, - сказала й посунула сво©
стекла нервово вище пiд чоло.
- Жодне акторство, мамо, а щира правда. Я сам вiдвдячусь паннi
Обринськiй за те, що врятувала менi мою магiр;
сам один я.
Вона вiдвернулася люто.
- То про мене викинь i соток кiлька! Це мене нiчого не обходить.
- Соток, мамо? - спитав я й усмiхнувся болiсно. - На сотки цiните ви
ваше життя? Нi, не сотками, мамо; але чимось, що ставлю я понад те. Понад
усе. Любов'ю сво ю, мамо. Сво ю щирою, вiрною любов'ю, мамо, котру ношу я
вже не вiднинi в сво©й душi для то© дiвчини. Любов'ю. Я, мамо, з Манею
Обринською оженюся. Я ©й уже освiдчився.
Так.
Воно було сказано.
Хата наша не завалилася, а апоплексi© вiд того заявления мати не
дiстала. Вона лишилася спокiйна, i ©© сильний, понад усе тверезий розум,
що в жоднiй, хоч би й найтяжчiй хвилi не тратив рiвноваги, старався
ситуацiю опанувати. Зате Дора прокинулася, мов у не© вдарив грiм.
- Це неправда, тето! - кликнула. - Цьому ви не вiрте, це неправда.
Повтори це ще раз, Богдане! Я здвигнув плечима.
- Я вже раз сказав, - вiдповiв я й опустив кiмнату.
* * * _
(Пiзнiше, по прогулцi до "Чортового млина" на орхiде©).
Перед ви©здом я вступив, вiдповiдно до умови, по Маню, Нестора й паню
Мiллер. Дора ©хала з Марiянами, а мати вимовилась, що чу ться нездоровою i
залишилася вдвiйцi з тетою дома.
Коли ми вже виходили з кiмнати, щоб сiсти на бричку, запряжену
прегарними, але нетерпливими кiньми, побачив я Heстора, що вийшов кiлька
хвиль перед нами, як стояв тепер на верандi з заложеними на спинi руками,
обернений до нас плечима, i приглядався чомусь над одним з вiдчинених
вiкон пильно вгору.
Ми станули зчудованi.
- Що тут такого, Несторе? - спитав я й приступив до нього.
- Пiдожди. Я дивлюсь, що з того буде, - вiдповiв той, не рухаючися з
мiiсця, ба навiть i не оглянувшися за нами.
- Що там? - спитала так само Маня, прилучаючися зацiкавлена й собi до
нас. Нестор стояв нерухомо й дивився на якогось павука, що великий
спустився десь з якогось закутка темно© дерев'яно© стелi на сво©й павутинi