Страница:
вiд нашого вiд'©зду, ви©жджа на довше до сво © замужньо© доньки, а я
правдоподiбно прилучусь також до матерi. Довго я там не видержу. Але бодай
на шiсть тижнiв треба буде ви©хати. Вiдiтхну в гiрськiм повiтрi, понаписую
дещо, а вiдтак назад до сво © тутешньо© хати або над море.
* * * _
(Пiзнiше).
Нинi бачивсь я з Нестором.
Вiн iшов удвiйцi з сестрою. Господи, якi вони схожi з собою! Хiба
тiльки що вiн ростом високий, а вона трохи нижча. Але очi, тi ©х очi й
уста - то аж чудно. Вона поступила до книгарнi, а вiн, оглядаючи в виставi
в вiкнi книжки, ждав на не©. Мене вела дорога попри них, i я приступив до
нього.
- Що там, Несторе? Все ще працю ш так iнтенсивно?
Вiн вiдсмiхнувся.
- Все ще, - сказав. - Але цього року ©ду в К.
- Чи справдi? - спитав я, здивований.
- Так.
- Сам?..
- Власне, - вiдповiв розсiяно, - Оксана забира матiр до себе, на село,
а ми обо ©демо в К.
- Хто обо ?
- Ну, я й Маня.
- А, так... то й добре, - вiдповiв я. - А твоя морськоока? - докинув я,
подаючи йому руку на прощання, бо менi було квапно додому.
- Морськоока буде також лiтом там! Тепер я усмiхнувся.
- Тому цього року вiдпустка? - спитав я й покивав жартiвливо пальцем. -
А iспит?
- О, я там буду дальше студiювати, зрештою що ,маю робити! Маня
запрошена ©хати туди з панством Марiянами, а що волiла б, щоб ми мали там
окрему квартиру, то порадившись, ми замовили собi двi кiмнати в панi
Мiллер.
- Панi Мiлiлер?... - спитав я й почав пригадувати, хто б це був.
Позабував потрохи давнiх знайомих з колишньо© батькiвщини.
- Так. Удовицi по лiкаревi, що, як писала до матерi одного разу,
закупила дiм, званий "лiсничiвкою", де свого часу мешкали завiдателi
лiсiв, i винаймала часом також лiтникам[40]...
Я знав уже.
Це була освiчена жiнка, нiмкеня, що, повдовiвши й бездiтна, мала свого
часу "конвiкт"[41] i вчила французько© мови та гри на фортеп'янi. Справдi,
вона закупила перед кiлькома роками дiм, поставлений на сусiднiй вулицi
вiд колишнього помешкання Обринських. А що кругом себе i в городi мав
бiльше величезних смерек, як дерев овочевих, i через кiлька рокiв
замешкували його завiдателi лiсiв, дiсталась йому остаточно назва
"лiоничiвка".
- Там ми будемо мешкати, Богдане.
- Там добре, - вiдповiв я. - Вправдi, кiмнати низенькi, старосвiтськi,
"провiнцiональнi...", стелi дерев'янi аж почорнiли, але в цiлостi оселя
поетична. Нiмкеня знала, що мiж соснами прокинеться вола колись для
лiтникiв в iдилiю. До того насаджу стiльки цвiтiв, що хоч купайся в них.
Там, дiйсно, дуже мило, Несторе.
- А ти, Богдане?
- Може, здиблемось там, - вiдповiв я й стиснув його руку. В тiй хвилi
вийшла Маня iз склепу[42], я вклонився легко i, прикликавши над'©жджаючого
фiакра[43], сiв i вiд'©хав.
* * * _
(Пiзнiше).
Моя тета в К., що замешку там наш дiм, як споминав я вже, ви©жджа на
кiлька мiсяцiв, а мати обiйма за той час газдiвство, котре, щоправда,
цiлком дрiбне в тети, але все настiльки займаюче[44], що дасть матерi
нагоду зайнятися i на свiжiм гiрськiм повiтрi скрiпитися. Вона ©де вперед,
щоб, як впевняла мене, урядити й приладити все до мого при©зду, а пiзнiше,
коли позволить менi вже на це час - по©ду й я.
Вчора говорили ми стiльки з матiр'ю про цей вiд'©зд, про наш будучий
побут у давнiй нашiй оселi, де я перебув сво© найкращi лiта, що мати,
розохотившись, постановила навiть о тиждень скорiше вiдси ви©жджати.
- Я б хотiла мати доволi часу перед тво©м при©здом, - впевняла мене раз
по раз, - щоб ти, сину, в'©хав у ту свою хату, якомога найкраще
впорядковану, бо ж хто зна , як там застану.
Я всмiхнувся.
- Лиш ви, мамо, там уже не надто трудiться, а про свiй ревматизм у
ногах пам'ятайте, - докинув я. - А якщо не буде все виготовлено, поки я
при©ду, тим не журiться. Менi найважнiше те, щоб ви перебували якнайбiльше
на свiжому гiрському повiтрi й себе якнайкраще почували. Тодi попри вас i
менi буде добре.
Дора, кузинка моя, що мешкала тут замужем, яка саме на той час
надiйшла, усмiхнулась на тi слова й обiзвалася:
- Богдан, тето, говорить, мов нiчого для себе не вимага . Це вже знак,
що йому найвища пора одружитися. Вже зможе себе перемагати в потребi й
проти жiнки. Оженiть його раз, тето!
- Менi ще недоста одного рангу, тож я мушу з одруженням ще ждати, -
одiзвався я замiсть матерi з уданою повагою.
- Фi, який пан! - кликнула Дора, не взявши мо©х слiв за жарт. - У
такому разi я не знаю, для чого ти вже вiдтепер так коштовне уряджу шся.
Сам один з матiр'ю... i така препиха!
- Цить, Доро! - вспокоював я ©©. - Ти не зна ш, як то бува , коли з
Iвана пан зробиться?
- Богдане! - майже скрикнула вона. А мати глянула на мене холодним,
докiрливим поглядом.
- Що ж, Доро, не зна ш? - повторив я сво питання.
- Ти все так злобно шутку ш, - вiдповiла вона. - Зна ш добре, що
материне походження затерло вже давно слiди походження твого батька.
- Так, так, Доро! - докинула мати докiрливо. - Вiн усе, де може, да
менi вiдчути, що моя родина й становисько мо©х предкiв, особливо - мого
батька-владики, не ма в його поняттi жодно© вартостi. Я вже до того
звикла.
- Це нi, мамо! - боронився я. - Це безперечно, що нi. Одначе щоб я вже
на те стiльки покладав, щоб це мало на мене i в деяких мо©х вчинках,
дотичне мо©х iнтимнiших бажань, вплив, то нi. I я вже волiю ©х хоч би й
зiгнорувати та держатись мужицького грунту, котрий, попри свiй
консерватизм, щонайменше здоровий. Мужик, Доро, - звернувсь я до сво ©
тiточно© сестри, - також любу ться в гарних коверцях i т. iн., взагалi у
всьому, що насамперед прикову очi до себе. Отже, я також.
- Ти глузу ш з нас, будучи на тому пунктi чим-то зражений нами чи ким
iншим, я не знаю, - вiдповiла вона. - Але щиро питаю, Богдане, пощо
справляти такi гарнi й навiть дорогi речi в тво©й хатi, коли не ма ш
замiру оженитись з убогою.
- Чи я це казав, Доро? - спитав я, усмiхаючися в тiй хвилi насилу.
- Казати просто ти не казав. Ти, взагалi, для мене загадка. Але ж
прецiнь гарною й багатою вiрменочкою займа шся. А вона, як вiдомо, посаг
одержить неабиякий.
- В такому разi задержить його для сво © особи, - вiдповiв я з
притиском. - Я, певно, поки з сво © власно© працi буду мати дохiд, ©©
гроша пальцем не дiткнуся. На те вже спустися. Це справдi не по-мужицьки,
а виключно мо .
- Це також хороблива пайка його поглядiв, - звернулася мати до Дори, -
що певно рiвного собi не найде. Брати посаг за жiнкою i не "дотикатись
його пальцем".
- А так, мамо. Я хочу, щоб жiнка моя була виключно моя, щоб я ©й всього
достарчав, усiм обдавав, а за це мав у нiй вiрну й щиру подругу, котра б
за те (я вважаю, що й вона мене в даному разi любить) нагороджувала мене
сво ю добротою, любов'ю, чеснотою i т. iн.
- Пiдданiстю... - докiнчила, розсмiявшися, Дора.
- Так, Доро. Упокорення жiнки в любовi перед мужем не ма нiчого
понижаючого в собi. Це бодай ти, що вийшла за свого чоловiка з любовi,
повинна також знати. Чи, може, жалу ш твого кроку?
Вона змiшалася.
- Ти поет, Богдане! - вiдповiла, поминаючи мо© послiднi слова. - Але
вертаючи до попередньо© теми, що ж буде з ©© посагом?
- Нехай собi з ним робить, що хоче. Чи я мушу його зараз забирати?
Дора викривила уста.
- Мужик з аристократичними поглядами й вимогами, Богдане! - обiзвалася.
- Ми це зна мо.
- Поглядами... може, Доро, але вимогами певно що нi. Хiба що до деяких
речей. Я скорше культурний мужик, Доро, що хоче в сво©й хатi мати лиш
добрi лiтературнi твори, по стiнах гарнi картини, дуже гарнi килими...
добрий iнструмент. A propos[45]... - звернувся я до матерi, - я забув вам
про свою найновiшу "аристократичну" забаганку сказати. Я хочу собi
фортеп'ян справити. Розумi ться, добрий.
Мати видивилася на мене переляканими очима, мов побоювалась, чи в мо©й
головi не помiщалось що, мiж тим коли Дора (ще завше гарна й моторна)
розсмiялася вголос.
- Чи не виходить на мо , тето? - кликнула. - Уважайте. Богдан пiде
колись нiби до уряду, а верне вiдти з жiнкою. Вiн мусить тут уже десь
когось мати й лиш не хоче зрадитись, щоб ми йому "не бороздили". Не так,
Богдане?
- Нi, - сказав я поважно, але вiдчув саме в тiй хвилi, що гаряча краска
запалилась на мо©м лицi геть аж пiд чоло, а враз з тим у мо©й душi нiби
виринула й тут же зникла Маня Обринська.
- Отже, музикальна, тето, - звернулася до матерi.
- Справдi "музикальна", Доро, - вiдповiв я на ©© жарт цiлком спокiйно.
- А може, хочеш у себе лише музикальнi вечори устроювати? - домагалася
цiкава жiнка.
- I те могло б бути. В мене мати... Отже, найлiпша гарантiя, що я
жоднiй не освiдчусь. А щодо музикальних вечорiв, то це, справдi, добра
гадка, котру ти менi пiдда ш. Я над тим подумаю. Ти, розумi ться, будеш
перша, котру як слухачку запрошу. Вже хоч би i з вдячностi, що пiддала
менi таку чудову думку. А про добрих музикiв я постараюся.
- А дивись, не запроси лиш у тво©й великiй гуманностi й яку вчительку.
- Щодо вибору, то спустися на мене, - вiдповiв я. - Право запрошування
задержую собi. Зрештою, що ти ма ш проти вчительок? - спитав я поважно.
- Нiчого. Хiба тiльки, що вони нецiкавi, Богдане, повторяються. На них,
крiм трохи вивченого патрiотизму, нема нiчого.
- Не досить тобi "панськi", хочеш сказати? - спитав я з легкою iронi ю.
- Як хочеш, то й це, - вiдповiла вона просто.
- Чи ти гада ш, що твоя донька, тим що набира гiмназiальних студiй,
стане вище як на рiвнi нашо© пересiчно© добро© вчительки, наколи, крiм
шкiльно© науки, не буде й сама над собою працювати? - спитав я.
- Так, Богдане.
- Дай боже, Доро. Лиш менi зда ться, що ти любиш багато дечого, що
робиш, робити ради моди.Тобi зда ться, що твоя донька вийде скорше замiж,
подоба ться бiльше, як стане по укiнченню гiмназiальних студiй ходити з
лентою на грудях. Я вже знаю декiлька таких. Хто не тракту науки поважно,
не ма ясно© мети перед собою, нехай краще не доторка ться ©©. Я знаю
деяких учительок, якi, мимо того що не кiнчили гiмназi©, а були охочi до
науки, дуже гарну здобули освiту на власну руку й стали для суспiльностi
правдивими перлинами. Мiж тим знав знов деяких дiвчат, що ходять по
викладах, мало що виносять звiдти, та зате тим бiльше кокетують i
галасують з молодими людьми в академi©, як у сво©х помешканнях.
Розумi ться, що я винятки, котрi дiйсно треба шанувати.
- Ти, Богдане, як бачу, сво© погляди в тому напрямi дуже змiнив. Колись
був ти iншо© думки, - закинула вона не без злоби.
- Колись думав я так само, як i тепер. Але я тебе не розумiю. Що хочеш
тво©ми словами заявити? - спитав я.
- А ось що: як тво©м iдеалом була свого часу Маня Обринська, що
позувала, коли не помиляюся, на якусь будучу вчену й емансипантку, ти тодi
на студiюючих жiнок iнакше задивлявся.
- Я, Доро? Я? - спитав я з нета ним зчудуванням.
- Так, Богдане, ти! Тодi була вона, емансипантка, страх мудра,
поступова й бог зна що. А тепер i не згада ш ©© нiколи.
Хвилину я помовчав, бо вiдчув, як по раз другий вдарила палаюча краска
в мо лице. А вiдтак вiдповiв:
- Ти помиля шся, Доро. Бажань i спремлiнь панни Обринсько© в тому
напрямi (хоч були вони в не© дуже щирi й поважнi) я нiколи анi найменше не
подiляв. Навпаки, коли ми сходили на ту тему в дискусi©, то боролись
гiрше, чим би хто сподiвався. Одначе остаточно менi навiть жаль було ©©,
коли я чув, що з смертю ©© батька розбились усi ©© мрi©, i вона пiшла
iншим шляхом. Хоча, - додав я, - коли б я був ©© мрi© на той час i
подiляв, то з нею малася рiч iнакше. Вона була дiвчина на свiй вiк
розумове незвичайно розвинена, повна iмпульсiв i жадоби до науки й дiла -
i, як сама зна ш, донька незаможних родичiв вiдносилась до сво © будучини
поважно, ©©, може, й шкода, що мусила покинути сво© постанови, розстатися
з сво©ми мрiями. Такi, як вона, доходять до мети, хоч би й з
пожертвуванням самих себе. Але й дуже велика часть наших дiвчат робить
спорт iз студiй.
- Слава богу, що хоч одна тiшиться признанням, що ©© розмах до науки й
працi був правдивий. Бо, як бачу, ти загалом ворог самостiйних жiнок, -
сказала.
- Ворог, Доро? Нi, щонайменше. Я лиш засуджую тих, що, забравшися до
студiй, не трактують ©х поважно, а осягнувши остаточно яке-таке
становисько, по упливi деякого часу нарiкають на нього.
- Може, деякi й нарiкають, Богдане; кожний завiд чи там фах ма сво©
добрi й прикрi сторони, а винятки бувають усюди.
- Безперечно, - вiдповiв я спокiйно.
- Хто зна , чи й панна Обринська не дiйшла б до того результату помимо
всього таланту i здiбностей.
- Хто зна , хоч я сумнiваюсь. Обринськi люди поважнi, витривалi i не
легко вiдступають вiд сво©х постанов i цiлей.
- Але зате тепер, Богдане, - обiзвалася зачiпливе Дора, - твiй колишнiй
iдеал дуже попустив з свого колишнього розмаху науки й "вищостей". Чую, i
це чула я з достовiрного джерела, що вона в домi панства М. займа кiлька
позицiй, дарма що колись були в не© справдi пориви шляхетнiшого характеру.
Але, щоправда, не ломиться.
- В тiм щось геро©чне, коли хтось "не ломиться" й бува сильнiший вiд
сво © долi, - вiдповiв я й не питав нiчого. Замiсть того поглянув мовчки
на матiр, у котро© очi були в тiй хвилi з цiкавостi аж поширенi. Дора,
завваживши це, звернулася до не© й говорила далi:
- Вона в домi панства Марiянiв, тето, товаришка чи радше гувернантка
панни Iрини; вiд часу до часу ключницею, в потребi догляда й хорих, а
часом, зда ться, не буде й без того, щоб не виручила й кухарку, як та
надто обтяжена працею. Чую, добродiй Марiян мав раз казати, що йому з
нiчи©х рук не смаку так чай, як з рук панни Обринсько©!
- Тим лiпше! - обiзвався я майже проти волi з радiсним вдоволенням.
- Тим лiпше, Богдане? - зчудувалася Дора мо©м словам, а вiдтак додала:
- Я признаюсь, Богдане, що хоч уже надто симпатична не була менi нiколи та
твоя полись виiдеалiзована Маня, але щоб я аж радувалася тим, що хтось з
п' десталу сво©х високих мрiй зiйшов на звичайне "Madchen fur
alles"[46]... то не скажу.
- Не так високих, Доро, як бiлих, - поправив я ©© спокiйно.
- Все одно, Богдане, але менi ©© жаль.
- А менi - нi, Доро. Хоч я там з нею бiльше не сходжусь I ©© тепер не
знаю, себто що з не© виробилося, але менi да ©© давнiша iстота запоруку,
що низько вона нiколи з свого "п' десталу" не впаде. Зрештою, потiшся.
Оскiльки менi вiдомо, панна Обринська перебува вже давно в домi сво ©
матерi i хоч i задержу ться iнодi у панства Марiянiв, то виключно в
характерi довголiтньо© приятельки само© панi Марiян i виховавчинi ©©
однiсько© дитини. До того панна Обринська пода лекцi© музики в кращих
домах, то ледве чи ставало б ©й часу брати на себе обов'язки, як ти кажеш,
ключницi й кухарки.
- Вiдки тобi це все вiдомо? - спитала Дора. - Чи не вiд не© само©?
- Вiд ©© брата Нестора, з котрим частiше бачуся i котрий навiть не
допустив би, щоб його сестра, що ©© обожа чи не бiльше, як матiр, брала
на себе обов'язки ключницi й кухарки. Чи вида ться вона тобi такою?
Дора закопилила спiдню губу й вiдповiла сухо:
- Не знаю На свiй вiк вона держиться доволi гарно.
- Такi тонкокостi жiнки не старiються нiколи, - обiзвалась мати тоном,
що мов камiнь упав мiж нашу оживлену розмову. - Зрештою, що вона нас
обходить, Доро, як i чим займа ться - додала, наче побоювалася, що вже сам
спомин про ту дiвчину може на мене по-давньому вплинути. - Я здибала ©©
кiлька разiв, як пере©жджала з панею Марiян, i коли минали мене, вона
якраз у тiй хвилi добачила щось дуже цiкаве на противнiй сторонi. Вона
мене мало що обходить.
- Не турбуйтеся тим, мамо! - обiзвався я. - Хто зна , що це було, що
спонукало ©© поглянути саме тодi в противну сторону. Зрештою... - додав я,
усмiхаючись, - може, стрiнетеся ще й не один раз вiдтепер, i вона ще
вклониться вам, мамо, направить свою похибку Цього лiта буде вона з сво©м
братом Нестором i панством Марiянами також у горах в К., а може, навiть
знов i нашою сусiдкою, як давнiми роками ©© родичi.
- Нехай собi мешка коло мене, хто хоче, - вiдказала мати роздразнено.
- Я, певно, не буду тою, що нав'яже давнi знайомостi, котрi могли б
принести менi щонайменше втрату часу. Нас дуже мало що в'яже... одробина
минувшостi, деякi дрiбницi, а бiльше нiчого. Я тобi навiть наперед
заявляю, що будучи там, не буду прилучатися до жодного товариства, нехай
би собi там були й самi графинi. Я ©ду на свiже повiтря, газдую собi, як у
себе дома, не звертаю на нiкого уваги, а далi не обходить мене нiчого.
- Це вам не поведеться так цiлком гладко, як уявля те собi, тiточко, -
обiзвалась, лагiдно вспокоюючи, Дора. - Хто ма такого сина, як ви, i до
того й нежонатого, мусить заздалегiдь помиритись з тим, що його особу
будуть, хоч би що, втягати в товариства. I не лиш його, але й вас,
розумi ться в вашому вiковi вiдповiднi товариства. На те спустiться.
- Мати лиш жарту , Доро, i в тiй хвилi роздразнена, - вмiшався я,
усмiхаючись. - Але вона добра й, певно, так не поступить, як говорить; а
хоч би, то я сьм далеко вiд того, щоб силувати ©© до чогось, що було б ©й
з душi противне.
Мати не вiдказала нiчого, а Дора обiзвалася:
- Ти, Богдане, будучи там, гляди, - i покивала до мене пальцем,
забираючися до вiдходу. - Панна Марiян, а що бiльше ©© кузинка панна
Наталя Ливенко, гарнi, молодi й маючi дiвчата, а ти не такий ще, якого з
себе насилу вда ш. Ми мужчин зна мо...
* * * _
(Знов пiзнiше).
Моя мати вже вiд'©хала, а тиждень пiзнiше одержав я вiд не© ось якого
листа:
"Я вже мiж нашими горами "вдома", - писала, - iнакше не можу
висловитися. Вiдколи побачила себе знов у сво©х давнiх стiнах, побачилася
в сво©м городi й цвiтнику, поплакала й помолилася над могилою нашого
батька, я нiби подужала. Але поки розпишуся ширше про сво тутешн буття й
газдiвство, мушу тобi найсамперед описати свою подорож. Як зна ш,
ви©жджало то© днини, що й я, багато люду, i це було добре, що ти мене
вiдпровадив до двiрця й ждав, поки я не всiла в по©зд, ©хала я, як ©хала
(жидiвок було повно, ©хали до Дорно©-Ватри - я не повинна була ©хати в
п'ятницю). I менi не конче було вигiдно, але все якось ©халося, поки не
до©халось до Г., де, як зна ш, треба пересiдати. Тут, на станцi© тiй, я
перелякалася, коли побачила, яка маса пасажирiв ждала на по©зд в гори й К.
Я висiдаю i, розумi ться, оглядаюся передусiм за пакером[47]... Але
гада ш, що побачила в тiм натиску я кого? Але де! Хоч би i хлопчину якого!
Двох чи трьох, що, зда ться, все-таки десь були, розiрвали подорожнi мов
на куснi. Четвертого, послiднього, що тут i там на тiй малiй станцi©
виринав, забрали також, а я лишалася з сво©м багажем i пуделком[48] -
сама, Богдане; сама i мов на посмiховисько й то недалеко самого потягу.
Хоч би я, може, була й понесла свою Handtasche[49] й пуделко сама, та, як
зна ш, мо© крижi й ревматичнi ноги не позволяють менi вже вiд двох рокiв
тяжчих речей до рук брати. Тож я залишила те й стою. Стою, Богдане, в
найбiльшiм заклопотаннi, шукаючи чи не заодно очима (ще й недовиджаючими)
за якоюсь доброю душею, котра вибавила б мене з того положення (вiднесла
багаж до почекальнi, де могла б я присiсти, перекусити дещо, поки по©хала
б дальше). Отже, стою, як кажу, отак посерединi чужо© товпи, мов сирота, i
перечiкую хвилю за хвилею, причiм ще, на мо нещастя, i мiй шнурочок вiд
пенсне як навмисне за гудзик мов навiки заплутався, - i ще бiльше попадаю
в роздразнення й несупокiй. Коли оце iритуюсь так, надходить нараз до мене
якась дама й промовля :
"Простiть, добродiйко, що я до вас зближаюся. Одначе, пiзнавши Вас i
завваживши, що сто©те тут якось безпомiчно, мов вижида те кого або бажа те
чого, я рiшилася приступити до вас i спитати, чи не могла б вам у тiй
хвилi чим-небудь услужити? Ви, бачу, самi. Я Обринська Маня, може пiзна те
мене? Я ©ду в гори в К.".
Сказавши це, всмiхнулась i ждала. Можеш уявити собi мо© почування!
"О, впiзнаю вас, панi, пiзнаю", вiдповiла я ©й у найбiльшiм. замiшаннi.
Раз, Богдане... що... не могла так борзо розплутати шнурочок вiд пенсне i
вложити його перед очi, а по-друге, що й справдi тако©... атаки якраз у
тiй глупiй хвилi нiколи в життi не сподiвалася!
"Ви не ма те пакера, панi?" спитала вона (i, щоправда, ввiчливо).
"Нi. Власне жду й оглядаюся, чи не побачу я кого, - вiдповiла я. - А що
я короткозора, то через те й у подорожi трохи непорадна. Мий син не мiг зо
мною тепер ©хати, i тому я сама".
"Пождiть тут, панi, - обiзвалась вона знов, - ще лиш хвилину-двi, а я
пiшлю вам зараз свого. В мене небагато багажу, дещо я й надала; в потребi
упораюсь з тим, що маю, i сама. Але ви, панi, мусите конче когось мати".
I з тими словами змiрила оком мiй багаж, мов зчудувалася, що в мене,
крiм того (себто двох чемоданiв i мало© Handtasche), ще й пуделко було.
Так, коли б я мала свiй парадний капелюх везти з собою в кишенi. I не
сказавши вже бiльше нi слова, десь нараз у товпi, мов риба, проховзлася i
з мо©х очей щезла. Кiлька хвиль я ще ждала, а по недовгiм тiм часi вона
з'явилась справдi з пакером i, взявши мене обережно пiд руку, повела аж до
почекальнi. "Так, - сказала вiдтак, нiби вдоволена бiльше з мене, як з
себе, коли я остаточно вигiдно сiла. - Тепер прошу собi тут приточити, а
може, й лягти. До другого по©зда ма мо ще майже з пiвтори години. Бо щодо
мене... - додала, - то я це зроблю безцеремонне. Менi болить сьогоднi
голова так шалено, що чую, що мушу конче трохи передрiматися". I сказавши
це, вона в кiлька хвиль пiзнiше лягла справдi, iгноруючи мене й других,
мов була хора, й заплющила очi до сну. Я, розумi ться, не лягала (прецiнь
не уходило!). Я сидiла на сво му мiсцi так само спокiйно, як вона лежала,
й приглядалася ©й, що мною на хвильку запанувала i, заплющивши очi,
старалася в присутностi чужих людей усну-ти, мов була сама в себе в хатi.
Чи заснула вона врештi, я не знаю. Я дещо за той час i перекушувала,
але зда ться, що уснула, бо коли я по добрiй пiвгодинi або й бiльше, може,
встала з свого мiсця й пройшлась по залi й попри не©, вона лежала все ще
нерухомо. На хвилинку станула коло не©, i мо© очi спинилися цiкаво на нiй.
Ти свого часу займався нею, Богдане, може, навiть бiльше, як це тобi тепер
мило, й менi захотiлося, не таю того, придивитися ©й лiпше. Вона держалась
справдi гарно й молодо, як впевняла й Дора, лиш видавалась менi в цiй
хвилi блiдою, а коло вуст виступила легка риса втоми, яка викликала в менi
на хвильку навiть жаль. Будь-що-будь, Богдане, вона все ж таки була - хоч
уже не моя симпатiя, дiвчина гiдна пожалування. Яке ©© життя?.. © мати -
стара жiнка... браття живуть кожний для себе, - а вона чи буде вiчно
тулитись коло чужих? Яке то життя мiж чужими? Одначе, мiй сину, щоб бути
ще й дальше помимо всього щирою й одвертою, скажу тобi просто, що в ©©
присутностi обхоплю мене почуття, начеб вiд це© дiвчини мало менi ще щось
прийти в життi. Добре чи зле - я не знаю, але прийти певно. Одначе що сам
розум каже, що така iстота, що сто©ть бiльше сама в життi, як з другими,
не зможе менi нiчого доброго принести, а щонайменше стати в мо©м життi
впливовою, тож надiюсь скорiше вiд не© на прикрiсть, чим на щось добре. I
тому порiшила я, як i досi, держатися вiд Обрин-ських здалека, i не
нав'язувати жодних зносин. Коли я приглядалася ©й отак, як вона спала,
пригадало менi ©© (щоправда) гарне волосся мо власне волосся в молодостi.
Одначе чи було воно в не© дiйсно ©© власнiстю, - спитала я себе й
приблизилася о крок до не©, щоб поглянути лiпше на ©© голову. Але вона,
мов вiдчувши мою близькiсть, збудилася. Господи! Що я таке вчинила, що
вона, збудившись, витрiщилася на мене, мов я зблизилася до не© в злiм
намiрi. Так через хвилинку витрiщалася вона на мене, а вiдтак, мов
опам'ятовуючись, зiрвалась з лежачо© позицi© й сiла. "Я заснула добре, -
сказала, мов уневиннялася за свiй сон передi мною. - А мимо того, -
додала, притискаючи руки до вискiв, - болить менi все ще голова. Вчора
сидiла я до пiзньо© ночi, викiнчувала якесь шитво, вiдтак пакувала речi, а
коли лягла, була така перемучена, що не годна була скоро уснути, доперва
десь аж надранком. - Але перервала себе перелякано: - Може, нам уже час
всiдати до вiд'©зду, не зна те, панi? - З тими словами глянула на свiй
годинник. - Ой, я довго спала... - сказала. - Ходiм, може, зараз i всядем.
Спершу ви, панi, бо в вас бiльше багажу... я вiдтак". I за недовгий час,
коли вона знов виховзнулася по пакера для мене, ми всiли (вже обi) у вагон
i по©хали. Окрiм нас, сидiло ще двi панi в купе, але що це були румунки й
говорили мiж собою лиш по-румунськи, ми були полишенi щодо дискусi©
виключно на себе.
Я не говорила багато, а вона, з сво © сторони, була мовчазливiшою, як я
сподiвалася. Коли ми вже були в послiднiй мiсцевостi перед К., а то в Ч.,
i там, як собi пригаду ш, околиця просто захоплююча, - вона стала перед
вiкном i, притиснувши чоло до шиби, дивилась уважно на околицю. Що в нiй
дiялося - не знаю, але, як могла я завважити, була сильно зворушена. Коли
дивитись з вагона вiкном у долину, то бачилось, як шумiла в глибинi й
товклась рiка М., побиваючись одним берегом до тi © гори, котрою тяглася
залiзна дорога, а другим до противно© гори, котра пишна з багатства свого
дерева. Цiла височезна гора - одна зелень, з шпиля до стiп, а в долинi
рiка гучлива, повна буйностi й поспiху.
"Тут чудово, панi!" обiзвалася я до" не©, що стояла, мов прикована, при
вiкнi. На мо© слова вона обернула, нiби пробуджена мною з якихось мрiй,
голову й поглянула на мене; поглянула, Богдане, такими сумними очима, що я
сво©х слiв майже пожалувала. Нащо я до не© обзивалася? Замiсть вiдповiдi
вона спитала:
"Чи буде вас хто на двiрцi ожидати,, панi?"
"Так. Знайома мо © кревно©, - вiдповiла я. - Богдан так було листовно
умовлено. Зрештою, я цього нiе потребую. Я ©ду до сво © хати, там добра
слуга, що вже все прилагодить". На оцi мо© слова вона звернулася знов
очима на околицю i, як ранiше, потонула в гадках. По хвилинi мовчання я
спитала: "А вас? Буде, може, й на вас там хто ждати? Ми при©здимо аж
вечором".
Вона похитала головою: "На мене нiхто, хiба дух мого батька..."
вiдповiла й по тих словах зною змовкла, як перше, зложившися в себе, мов
кiтка, i вже не заговорили ми до себе, аж на двiрцi в К. Ба нi... ще
опитала я ©©, до кого вона за©жджа . Вона не за©жджа до нiкого, -
вiдповiла... Вони з братом ви©наймили собi два поко© у панi Мiллер, добро©
щиро© товаришки ©х матерi, i будуть там сво© ферi©. Незабавки при©де й
брат. за ним незадовго панство Марiяни з донькою й кревною, панною Наталею
Ливенко, котрi беруть поко© в колишнiм ©х помешканнi, той, наш дiм,
Богдане, - i ©м, себто ©й i братовi, буде це дуже мило. Зрештою, вони обо
правдоподiбно прилучусь також до матерi. Довго я там не видержу. Але бодай
на шiсть тижнiв треба буде ви©хати. Вiдiтхну в гiрськiм повiтрi, понаписую
дещо, а вiдтак назад до сво © тутешньо© хати або над море.
* * * _
(Пiзнiше).
Нинi бачивсь я з Нестором.
Вiн iшов удвiйцi з сестрою. Господи, якi вони схожi з собою! Хiба
тiльки що вiн ростом високий, а вона трохи нижча. Але очi, тi ©х очi й
уста - то аж чудно. Вона поступила до книгарнi, а вiн, оглядаючи в виставi
в вiкнi книжки, ждав на не©. Мене вела дорога попри них, i я приступив до
нього.
- Що там, Несторе? Все ще працю ш так iнтенсивно?
Вiн вiдсмiхнувся.
- Все ще, - сказав. - Але цього року ©ду в К.
- Чи справдi? - спитав я, здивований.
- Так.
- Сам?..
- Власне, - вiдповiв розсiяно, - Оксана забира матiр до себе, на село,
а ми обо ©демо в К.
- Хто обо ?
- Ну, я й Маня.
- А, так... то й добре, - вiдповiв я. - А твоя морськоока? - докинув я,
подаючи йому руку на прощання, бо менi було квапно додому.
- Морськоока буде також лiтом там! Тепер я усмiхнувся.
- Тому цього року вiдпустка? - спитав я й покивав жартiвливо пальцем. -
А iспит?
- О, я там буду дальше студiювати, зрештою що ,маю робити! Маня
запрошена ©хати туди з панством Марiянами, а що волiла б, щоб ми мали там
окрему квартиру, то порадившись, ми замовили собi двi кiмнати в панi
Мiллер.
- Панi Мiлiлер?... - спитав я й почав пригадувати, хто б це був.
Позабував потрохи давнiх знайомих з колишньо© батькiвщини.
- Так. Удовицi по лiкаревi, що, як писала до матерi одного разу,
закупила дiм, званий "лiсничiвкою", де свого часу мешкали завiдателi
лiсiв, i винаймала часом також лiтникам[40]...
Я знав уже.
Це була освiчена жiнка, нiмкеня, що, повдовiвши й бездiтна, мала свого
часу "конвiкт"[41] i вчила французько© мови та гри на фортеп'янi. Справдi,
вона закупила перед кiлькома роками дiм, поставлений на сусiднiй вулицi
вiд колишнього помешкання Обринських. А що кругом себе i в городi мав
бiльше величезних смерек, як дерев овочевих, i через кiлька рокiв
замешкували його завiдателi лiсiв, дiсталась йому остаточно назва
"лiоничiвка".
- Там ми будемо мешкати, Богдане.
- Там добре, - вiдповiв я. - Вправдi, кiмнати низенькi, старосвiтськi,
"провiнцiональнi...", стелi дерев'янi аж почорнiли, але в цiлостi оселя
поетична. Нiмкеня знала, що мiж соснами прокинеться вола колись для
лiтникiв в iдилiю. До того насаджу стiльки цвiтiв, що хоч купайся в них.
Там, дiйсно, дуже мило, Несторе.
- А ти, Богдане?
- Може, здиблемось там, - вiдповiв я й стиснув його руку. В тiй хвилi
вийшла Маня iз склепу[42], я вклонився легко i, прикликавши над'©жджаючого
фiакра[43], сiв i вiд'©хав.
* * * _
(Пiзнiше).
Моя тета в К., що замешку там наш дiм, як споминав я вже, ви©жджа на
кiлька мiсяцiв, а мати обiйма за той час газдiвство, котре, щоправда,
цiлком дрiбне в тети, але все настiльки займаюче[44], що дасть матерi
нагоду зайнятися i на свiжiм гiрськiм повiтрi скрiпитися. Вона ©де вперед,
щоб, як впевняла мене, урядити й приладити все до мого при©зду, а пiзнiше,
коли позволить менi вже на це час - по©ду й я.
Вчора говорили ми стiльки з матiр'ю про цей вiд'©зд, про наш будучий
побут у давнiй нашiй оселi, де я перебув сво© найкращi лiта, що мати,
розохотившись, постановила навiть о тиждень скорiше вiдси ви©жджати.
- Я б хотiла мати доволi часу перед тво©м при©здом, - впевняла мене раз
по раз, - щоб ти, сину, в'©хав у ту свою хату, якомога найкраще
впорядковану, бо ж хто зна , як там застану.
Я всмiхнувся.
- Лиш ви, мамо, там уже не надто трудiться, а про свiй ревматизм у
ногах пам'ятайте, - докинув я. - А якщо не буде все виготовлено, поки я
при©ду, тим не журiться. Менi найважнiше те, щоб ви перебували якнайбiльше
на свiжому гiрському повiтрi й себе якнайкраще почували. Тодi попри вас i
менi буде добре.
Дора, кузинка моя, що мешкала тут замужем, яка саме на той час
надiйшла, усмiхнулась на тi слова й обiзвалася:
- Богдан, тето, говорить, мов нiчого для себе не вимага . Це вже знак,
що йому найвища пора одружитися. Вже зможе себе перемагати в потребi й
проти жiнки. Оженiть його раз, тето!
- Менi ще недоста одного рангу, тож я мушу з одруженням ще ждати, -
одiзвався я замiсть матерi з уданою повагою.
- Фi, який пан! - кликнула Дора, не взявши мо©х слiв за жарт. - У
такому разi я не знаю, для чого ти вже вiдтепер так коштовне уряджу шся.
Сам один з матiр'ю... i така препиха!
- Цить, Доро! - вспокоював я ©©. - Ти не зна ш, як то бува , коли з
Iвана пан зробиться?
- Богдане! - майже скрикнула вона. А мати глянула на мене холодним,
докiрливим поглядом.
- Що ж, Доро, не зна ш? - повторив я сво питання.
- Ти все так злобно шутку ш, - вiдповiла вона. - Зна ш добре, що
материне походження затерло вже давно слiди походження твого батька.
- Так, так, Доро! - докинула мати докiрливо. - Вiн усе, де може, да
менi вiдчути, що моя родина й становисько мо©х предкiв, особливо - мого
батька-владики, не ма в його поняттi жодно© вартостi. Я вже до того
звикла.
- Це нi, мамо! - боронився я. - Це безперечно, що нi. Одначе щоб я вже
на те стiльки покладав, щоб це мало на мене i в деяких мо©х вчинках,
дотичне мо©х iнтимнiших бажань, вплив, то нi. I я вже волiю ©х хоч би й
зiгнорувати та держатись мужицького грунту, котрий, попри свiй
консерватизм, щонайменше здоровий. Мужик, Доро, - звернувсь я до сво ©
тiточно© сестри, - також любу ться в гарних коверцях i т. iн., взагалi у
всьому, що насамперед прикову очi до себе. Отже, я також.
- Ти глузу ш з нас, будучи на тому пунктi чим-то зражений нами чи ким
iншим, я не знаю, - вiдповiла вона. - Але щиро питаю, Богдане, пощо
справляти такi гарнi й навiть дорогi речi в тво©й хатi, коли не ма ш
замiру оженитись з убогою.
- Чи я це казав, Доро? - спитав я, усмiхаючися в тiй хвилi насилу.
- Казати просто ти не казав. Ти, взагалi, для мене загадка. Але ж
прецiнь гарною й багатою вiрменочкою займа шся. А вона, як вiдомо, посаг
одержить неабиякий.
- В такому разi задержить його для сво © особи, - вiдповiв я з
притиском. - Я, певно, поки з сво © власно© працi буду мати дохiд, ©©
гроша пальцем не дiткнуся. На те вже спустися. Це справдi не по-мужицьки,
а виключно мо .
- Це також хороблива пайка його поглядiв, - звернулася мати до Дори, -
що певно рiвного собi не найде. Брати посаг за жiнкою i не "дотикатись
його пальцем".
- А так, мамо. Я хочу, щоб жiнка моя була виключно моя, щоб я ©й всього
достарчав, усiм обдавав, а за це мав у нiй вiрну й щиру подругу, котра б
за те (я вважаю, що й вона мене в даному разi любить) нагороджувала мене
сво ю добротою, любов'ю, чеснотою i т. iн.
- Пiдданiстю... - докiнчила, розсмiявшися, Дора.
- Так, Доро. Упокорення жiнки в любовi перед мужем не ма нiчого
понижаючого в собi. Це бодай ти, що вийшла за свого чоловiка з любовi,
повинна також знати. Чи, може, жалу ш твого кроку?
Вона змiшалася.
- Ти поет, Богдане! - вiдповiла, поминаючи мо© послiднi слова. - Але
вертаючи до попередньо© теми, що ж буде з ©© посагом?
- Нехай собi з ним робить, що хоче. Чи я мушу його зараз забирати?
Дора викривила уста.
- Мужик з аристократичними поглядами й вимогами, Богдане! - обiзвалася.
- Ми це зна мо.
- Поглядами... може, Доро, але вимогами певно що нi. Хiба що до деяких
речей. Я скорше культурний мужик, Доро, що хоче в сво©й хатi мати лиш
добрi лiтературнi твори, по стiнах гарнi картини, дуже гарнi килими...
добрий iнструмент. A propos[45]... - звернувся я до матерi, - я забув вам
про свою найновiшу "аристократичну" забаганку сказати. Я хочу собi
фортеп'ян справити. Розумi ться, добрий.
Мати видивилася на мене переляканими очима, мов побоювалась, чи в мо©й
головi не помiщалось що, мiж тим коли Дора (ще завше гарна й моторна)
розсмiялася вголос.
- Чи не виходить на мо , тето? - кликнула. - Уважайте. Богдан пiде
колись нiби до уряду, а верне вiдти з жiнкою. Вiн мусить тут уже десь
когось мати й лиш не хоче зрадитись, щоб ми йому "не бороздили". Не так,
Богдане?
- Нi, - сказав я поважно, але вiдчув саме в тiй хвилi, що гаряча краска
запалилась на мо©м лицi геть аж пiд чоло, а враз з тим у мо©й душi нiби
виринула й тут же зникла Маня Обринська.
- Отже, музикальна, тето, - звернулася до матерi.
- Справдi "музикальна", Доро, - вiдповiв я на ©© жарт цiлком спокiйно.
- А може, хочеш у себе лише музикальнi вечори устроювати? - домагалася
цiкава жiнка.
- I те могло б бути. В мене мати... Отже, найлiпша гарантiя, що я
жоднiй не освiдчусь. А щодо музикальних вечорiв, то це, справдi, добра
гадка, котру ти менi пiдда ш. Я над тим подумаю. Ти, розумi ться, будеш
перша, котру як слухачку запрошу. Вже хоч би i з вдячностi, що пiддала
менi таку чудову думку. А про добрих музикiв я постараюся.
- А дивись, не запроси лиш у тво©й великiй гуманностi й яку вчительку.
- Щодо вибору, то спустися на мене, - вiдповiв я. - Право запрошування
задержую собi. Зрештою, що ти ма ш проти вчительок? - спитав я поважно.
- Нiчого. Хiба тiльки, що вони нецiкавi, Богдане, повторяються. На них,
крiм трохи вивченого патрiотизму, нема нiчого.
- Не досить тобi "панськi", хочеш сказати? - спитав я з легкою iронi ю.
- Як хочеш, то й це, - вiдповiла вона просто.
- Чи ти гада ш, що твоя донька, тим що набира гiмназiальних студiй,
стане вище як на рiвнi нашо© пересiчно© добро© вчительки, наколи, крiм
шкiльно© науки, не буде й сама над собою працювати? - спитав я.
- Так, Богдане.
- Дай боже, Доро. Лиш менi зда ться, що ти любиш багато дечого, що
робиш, робити ради моди.Тобi зда ться, що твоя донька вийде скорше замiж,
подоба ться бiльше, як стане по укiнченню гiмназiальних студiй ходити з
лентою на грудях. Я вже знаю декiлька таких. Хто не тракту науки поважно,
не ма ясно© мети перед собою, нехай краще не доторка ться ©©. Я знаю
деяких учительок, якi, мимо того що не кiнчили гiмназi©, а були охочi до
науки, дуже гарну здобули освiту на власну руку й стали для суспiльностi
правдивими перлинами. Мiж тим знав знов деяких дiвчат, що ходять по
викладах, мало що виносять звiдти, та зате тим бiльше кокетують i
галасують з молодими людьми в академi©, як у сво©х помешканнях.
Розумi ться, що я винятки, котрi дiйсно треба шанувати.
- Ти, Богдане, як бачу, сво© погляди в тому напрямi дуже змiнив. Колись
був ти iншо© думки, - закинула вона не без злоби.
- Колись думав я так само, як i тепер. Але я тебе не розумiю. Що хочеш
тво©ми словами заявити? - спитав я.
- А ось що: як тво©м iдеалом була свого часу Маня Обринська, що
позувала, коли не помиляюся, на якусь будучу вчену й емансипантку, ти тодi
на студiюючих жiнок iнакше задивлявся.
- Я, Доро? Я? - спитав я з нета ним зчудуванням.
- Так, Богдане, ти! Тодi була вона, емансипантка, страх мудра,
поступова й бог зна що. А тепер i не згада ш ©© нiколи.
Хвилину я помовчав, бо вiдчув, як по раз другий вдарила палаюча краска
в мо лице. А вiдтак вiдповiв:
- Ти помиля шся, Доро. Бажань i спремлiнь панни Обринсько© в тому
напрямi (хоч були вони в не© дуже щирi й поважнi) я нiколи анi найменше не
подiляв. Навпаки, коли ми сходили на ту тему в дискусi©, то боролись
гiрше, чим би хто сподiвався. Одначе остаточно менi навiть жаль було ©©,
коли я чув, що з смертю ©© батька розбились усi ©© мрi©, i вона пiшла
iншим шляхом. Хоча, - додав я, - коли б я був ©© мрi© на той час i
подiляв, то з нею малася рiч iнакше. Вона була дiвчина на свiй вiк
розумове незвичайно розвинена, повна iмпульсiв i жадоби до науки й дiла -
i, як сама зна ш, донька незаможних родичiв вiдносилась до сво © будучини
поважно, ©©, може, й шкода, що мусила покинути сво© постанови, розстатися
з сво©ми мрiями. Такi, як вона, доходять до мети, хоч би й з
пожертвуванням самих себе. Але й дуже велика часть наших дiвчат робить
спорт iз студiй.
- Слава богу, що хоч одна тiшиться признанням, що ©© розмах до науки й
працi був правдивий. Бо, як бачу, ти загалом ворог самостiйних жiнок, -
сказала.
- Ворог, Доро? Нi, щонайменше. Я лиш засуджую тих, що, забравшися до
студiй, не трактують ©х поважно, а осягнувши остаточно яке-таке
становисько, по упливi деякого часу нарiкають на нього.
- Може, деякi й нарiкають, Богдане; кожний завiд чи там фах ма сво©
добрi й прикрi сторони, а винятки бувають усюди.
- Безперечно, - вiдповiв я спокiйно.
- Хто зна , чи й панна Обринська не дiйшла б до того результату помимо
всього таланту i здiбностей.
- Хто зна , хоч я сумнiваюсь. Обринськi люди поважнi, витривалi i не
легко вiдступають вiд сво©х постанов i цiлей.
- Але зате тепер, Богдане, - обiзвалася зачiпливе Дора, - твiй колишнiй
iдеал дуже попустив з свого колишнього розмаху науки й "вищостей". Чую, i
це чула я з достовiрного джерела, що вона в домi панства М. займа кiлька
позицiй, дарма що колись були в не© справдi пориви шляхетнiшого характеру.
Але, щоправда, не ломиться.
- В тiм щось геро©чне, коли хтось "не ломиться" й бува сильнiший вiд
сво © долi, - вiдповiв я й не питав нiчого. Замiсть того поглянув мовчки
на матiр, у котро© очi були в тiй хвилi з цiкавостi аж поширенi. Дора,
завваживши це, звернулася до не© й говорила далi:
- Вона в домi панства Марiянiв, тето, товаришка чи радше гувернантка
панни Iрини; вiд часу до часу ключницею, в потребi догляда й хорих, а
часом, зда ться, не буде й без того, щоб не виручила й кухарку, як та
надто обтяжена працею. Чую, добродiй Марiян мав раз казати, що йому з
нiчи©х рук не смаку так чай, як з рук панни Обринсько©!
- Тим лiпше! - обiзвався я майже проти волi з радiсним вдоволенням.
- Тим лiпше, Богдане? - зчудувалася Дора мо©м словам, а вiдтак додала:
- Я признаюсь, Богдане, що хоч уже надто симпатична не була менi нiколи та
твоя полись виiдеалiзована Маня, але щоб я аж радувалася тим, що хтось з
п' десталу сво©х високих мрiй зiйшов на звичайне "Madchen fur
alles"[46]... то не скажу.
- Не так високих, Доро, як бiлих, - поправив я ©© спокiйно.
- Все одно, Богдане, але менi ©© жаль.
- А менi - нi, Доро. Хоч я там з нею бiльше не сходжусь I ©© тепер не
знаю, себто що з не© виробилося, але менi да ©© давнiша iстота запоруку,
що низько вона нiколи з свого "п' десталу" не впаде. Зрештою, потiшся.
Оскiльки менi вiдомо, панна Обринська перебува вже давно в домi сво ©
матерi i хоч i задержу ться iнодi у панства Марiянiв, то виключно в
характерi довголiтньо© приятельки само© панi Марiян i виховавчинi ©©
однiсько© дитини. До того панна Обринська пода лекцi© музики в кращих
домах, то ледве чи ставало б ©й часу брати на себе обов'язки, як ти кажеш,
ключницi й кухарки.
- Вiдки тобi це все вiдомо? - спитала Дора. - Чи не вiд не© само©?
- Вiд ©© брата Нестора, з котрим частiше бачуся i котрий навiть не
допустив би, щоб його сестра, що ©© обожа чи не бiльше, як матiр, брала
на себе обов'язки ключницi й кухарки. Чи вида ться вона тобi такою?
Дора закопилила спiдню губу й вiдповiла сухо:
- Не знаю На свiй вiк вона держиться доволi гарно.
- Такi тонкокостi жiнки не старiються нiколи, - обiзвалась мати тоном,
що мов камiнь упав мiж нашу оживлену розмову. - Зрештою, що вона нас
обходить, Доро, як i чим займа ться - додала, наче побоювалася, що вже сам
спомин про ту дiвчину може на мене по-давньому вплинути. - Я здибала ©©
кiлька разiв, як пере©жджала з панею Марiян, i коли минали мене, вона
якраз у тiй хвилi добачила щось дуже цiкаве на противнiй сторонi. Вона
мене мало що обходить.
- Не турбуйтеся тим, мамо! - обiзвався я. - Хто зна , що це було, що
спонукало ©© поглянути саме тодi в противну сторону. Зрештою... - додав я,
усмiхаючись, - може, стрiнетеся ще й не один раз вiдтепер, i вона ще
вклониться вам, мамо, направить свою похибку Цього лiта буде вона з сво©м
братом Нестором i панством Марiянами також у горах в К., а може, навiть
знов i нашою сусiдкою, як давнiми роками ©© родичi.
- Нехай собi мешка коло мене, хто хоче, - вiдказала мати роздразнено.
- Я, певно, не буду тою, що нав'яже давнi знайомостi, котрi могли б
принести менi щонайменше втрату часу. Нас дуже мало що в'яже... одробина
минувшостi, деякi дрiбницi, а бiльше нiчого. Я тобi навiть наперед
заявляю, що будучи там, не буду прилучатися до жодного товариства, нехай
би собi там були й самi графинi. Я ©ду на свiже повiтря, газдую собi, як у
себе дома, не звертаю на нiкого уваги, а далi не обходить мене нiчого.
- Це вам не поведеться так цiлком гладко, як уявля те собi, тiточко, -
обiзвалась, лагiдно вспокоюючи, Дора. - Хто ма такого сина, як ви, i до
того й нежонатого, мусить заздалегiдь помиритись з тим, що його особу
будуть, хоч би що, втягати в товариства. I не лиш його, але й вас,
розумi ться в вашому вiковi вiдповiднi товариства. На те спустiться.
- Мати лиш жарту , Доро, i в тiй хвилi роздразнена, - вмiшався я,
усмiхаючись. - Але вона добра й, певно, так не поступить, як говорить; а
хоч би, то я сьм далеко вiд того, щоб силувати ©© до чогось, що було б ©й
з душi противне.
Мати не вiдказала нiчого, а Дора обiзвалася:
- Ти, Богдане, будучи там, гляди, - i покивала до мене пальцем,
забираючися до вiдходу. - Панна Марiян, а що бiльше ©© кузинка панна
Наталя Ливенко, гарнi, молодi й маючi дiвчата, а ти не такий ще, якого з
себе насилу вда ш. Ми мужчин зна мо...
* * * _
(Знов пiзнiше).
Моя мати вже вiд'©хала, а тиждень пiзнiше одержав я вiд не© ось якого
листа:
"Я вже мiж нашими горами "вдома", - писала, - iнакше не можу
висловитися. Вiдколи побачила себе знов у сво©х давнiх стiнах, побачилася
в сво©м городi й цвiтнику, поплакала й помолилася над могилою нашого
батька, я нiби подужала. Але поки розпишуся ширше про сво тутешн буття й
газдiвство, мушу тобi найсамперед описати свою подорож. Як зна ш,
ви©жджало то© днини, що й я, багато люду, i це було добре, що ти мене
вiдпровадив до двiрця й ждав, поки я не всiла в по©зд, ©хала я, як ©хала
(жидiвок було повно, ©хали до Дорно©-Ватри - я не повинна була ©хати в
п'ятницю). I менi не конче було вигiдно, але все якось ©халося, поки не
до©халось до Г., де, як зна ш, треба пересiдати. Тут, на станцi© тiй, я
перелякалася, коли побачила, яка маса пасажирiв ждала на по©зд в гори й К.
Я висiдаю i, розумi ться, оглядаюся передусiм за пакером[47]... Але
гада ш, що побачила в тiм натиску я кого? Але де! Хоч би i хлопчину якого!
Двох чи трьох, що, зда ться, все-таки десь були, розiрвали подорожнi мов
на куснi. Четвертого, послiднього, що тут i там на тiй малiй станцi©
виринав, забрали також, а я лишалася з сво©м багажем i пуделком[48] -
сама, Богдане; сама i мов на посмiховисько й то недалеко самого потягу.
Хоч би я, може, була й понесла свою Handtasche[49] й пуделко сама, та, як
зна ш, мо© крижi й ревматичнi ноги не позволяють менi вже вiд двох рокiв
тяжчих речей до рук брати. Тож я залишила те й стою. Стою, Богдане, в
найбiльшiм заклопотаннi, шукаючи чи не заодно очима (ще й недовиджаючими)
за якоюсь доброю душею, котра вибавила б мене з того положення (вiднесла
багаж до почекальнi, де могла б я присiсти, перекусити дещо, поки по©хала
б дальше). Отже, стою, як кажу, отак посерединi чужо© товпи, мов сирота, i
перечiкую хвилю за хвилею, причiм ще, на мо нещастя, i мiй шнурочок вiд
пенсне як навмисне за гудзик мов навiки заплутався, - i ще бiльше попадаю
в роздразнення й несупокiй. Коли оце iритуюсь так, надходить нараз до мене
якась дама й промовля :
"Простiть, добродiйко, що я до вас зближаюся. Одначе, пiзнавши Вас i
завваживши, що сто©те тут якось безпомiчно, мов вижида те кого або бажа те
чого, я рiшилася приступити до вас i спитати, чи не могла б вам у тiй
хвилi чим-небудь услужити? Ви, бачу, самi. Я Обринська Маня, може пiзна те
мене? Я ©ду в гори в К.".
Сказавши це, всмiхнулась i ждала. Можеш уявити собi мо© почування!
"О, впiзнаю вас, панi, пiзнаю", вiдповiла я ©й у найбiльшiм. замiшаннi.
Раз, Богдане... що... не могла так борзо розплутати шнурочок вiд пенсне i
вложити його перед очi, а по-друге, що й справдi тако©... атаки якраз у
тiй глупiй хвилi нiколи в життi не сподiвалася!
"Ви не ма те пакера, панi?" спитала вона (i, щоправда, ввiчливо).
"Нi. Власне жду й оглядаюся, чи не побачу я кого, - вiдповiла я. - А що
я короткозора, то через те й у подорожi трохи непорадна. Мий син не мiг зо
мною тепер ©хати, i тому я сама".
"Пождiть тут, панi, - обiзвалась вона знов, - ще лиш хвилину-двi, а я
пiшлю вам зараз свого. В мене небагато багажу, дещо я й надала; в потребi
упораюсь з тим, що маю, i сама. Але ви, панi, мусите конче когось мати".
I з тими словами змiрила оком мiй багаж, мов зчудувалася, що в мене,
крiм того (себто двох чемоданiв i мало© Handtasche), ще й пуделко було.
Так, коли б я мала свiй парадний капелюх везти з собою в кишенi. I не
сказавши вже бiльше нi слова, десь нараз у товпi, мов риба, проховзлася i
з мо©х очей щезла. Кiлька хвиль я ще ждала, а по недовгiм тiм часi вона
з'явилась справдi з пакером i, взявши мене обережно пiд руку, повела аж до
почекальнi. "Так, - сказала вiдтак, нiби вдоволена бiльше з мене, як з
себе, коли я остаточно вигiдно сiла. - Тепер прошу собi тут приточити, а
може, й лягти. До другого по©зда ма мо ще майже з пiвтори години. Бо щодо
мене... - додала, - то я це зроблю безцеремонне. Менi болить сьогоднi
голова так шалено, що чую, що мушу конче трохи передрiматися". I сказавши
це, вона в кiлька хвиль пiзнiше лягла справдi, iгноруючи мене й других,
мов була хора, й заплющила очi до сну. Я, розумi ться, не лягала (прецiнь
не уходило!). Я сидiла на сво му мiсцi так само спокiйно, як вона лежала,
й приглядалася ©й, що мною на хвильку запанувала i, заплющивши очi,
старалася в присутностi чужих людей усну-ти, мов була сама в себе в хатi.
Чи заснула вона врештi, я не знаю. Я дещо за той час i перекушувала,
але зда ться, що уснула, бо коли я по добрiй пiвгодинi або й бiльше, може,
встала з свого мiсця й пройшлась по залi й попри не©, вона лежала все ще
нерухомо. На хвилинку станула коло не©, i мо© очi спинилися цiкаво на нiй.
Ти свого часу займався нею, Богдане, може, навiть бiльше, як це тобi тепер
мило, й менi захотiлося, не таю того, придивитися ©й лiпше. Вона держалась
справдi гарно й молодо, як впевняла й Дора, лиш видавалась менi в цiй
хвилi блiдою, а коло вуст виступила легка риса втоми, яка викликала в менi
на хвильку навiть жаль. Будь-що-будь, Богдане, вона все ж таки була - хоч
уже не моя симпатiя, дiвчина гiдна пожалування. Яке ©© життя?.. © мати -
стара жiнка... браття живуть кожний для себе, - а вона чи буде вiчно
тулитись коло чужих? Яке то життя мiж чужими? Одначе, мiй сину, щоб бути
ще й дальше помимо всього щирою й одвертою, скажу тобi просто, що в ©©
присутностi обхоплю мене почуття, начеб вiд це© дiвчини мало менi ще щось
прийти в життi. Добре чи зле - я не знаю, але прийти певно. Одначе що сам
розум каже, що така iстота, що сто©ть бiльше сама в життi, як з другими,
не зможе менi нiчого доброго принести, а щонайменше стати в мо©м життi
впливовою, тож надiюсь скорiше вiд не© на прикрiсть, чим на щось добре. I
тому порiшила я, як i досi, держатися вiд Обрин-ських здалека, i не
нав'язувати жодних зносин. Коли я приглядалася ©й отак, як вона спала,
пригадало менi ©© (щоправда) гарне волосся мо власне волосся в молодостi.
Одначе чи було воно в не© дiйсно ©© власнiстю, - спитала я себе й
приблизилася о крок до не©, щоб поглянути лiпше на ©© голову. Але вона,
мов вiдчувши мою близькiсть, збудилася. Господи! Що я таке вчинила, що
вона, збудившись, витрiщилася на мене, мов я зблизилася до не© в злiм
намiрi. Так через хвилинку витрiщалася вона на мене, а вiдтак, мов
опам'ятовуючись, зiрвалась з лежачо© позицi© й сiла. "Я заснула добре, -
сказала, мов уневиннялася за свiй сон передi мною. - А мимо того, -
додала, притискаючи руки до вискiв, - болить менi все ще голова. Вчора
сидiла я до пiзньо© ночi, викiнчувала якесь шитво, вiдтак пакувала речi, а
коли лягла, була така перемучена, що не годна була скоро уснути, доперва
десь аж надранком. - Але перервала себе перелякано: - Може, нам уже час
всiдати до вiд'©зду, не зна те, панi? - З тими словами глянула на свiй
годинник. - Ой, я довго спала... - сказала. - Ходiм, може, зараз i всядем.
Спершу ви, панi, бо в вас бiльше багажу... я вiдтак". I за недовгий час,
коли вона знов виховзнулася по пакера для мене, ми всiли (вже обi) у вагон
i по©хали. Окрiм нас, сидiло ще двi панi в купе, але що це були румунки й
говорили мiж собою лиш по-румунськи, ми були полишенi щодо дискусi©
виключно на себе.
Я не говорила багато, а вона, з сво © сторони, була мовчазливiшою, як я
сподiвалася. Коли ми вже були в послiднiй мiсцевостi перед К., а то в Ч.,
i там, як собi пригаду ш, околиця просто захоплююча, - вона стала перед
вiкном i, притиснувши чоло до шиби, дивилась уважно на околицю. Що в нiй
дiялося - не знаю, але, як могла я завважити, була сильно зворушена. Коли
дивитись з вагона вiкном у долину, то бачилось, як шумiла в глибинi й
товклась рiка М., побиваючись одним берегом до тi © гори, котрою тяглася
залiзна дорога, а другим до противно© гори, котра пишна з багатства свого
дерева. Цiла височезна гора - одна зелень, з шпиля до стiп, а в долинi
рiка гучлива, повна буйностi й поспiху.
"Тут чудово, панi!" обiзвалася я до" не©, що стояла, мов прикована, при
вiкнi. На мо© слова вона обернула, нiби пробуджена мною з якихось мрiй,
голову й поглянула на мене; поглянула, Богдане, такими сумними очима, що я
сво©х слiв майже пожалувала. Нащо я до не© обзивалася? Замiсть вiдповiдi
вона спитала:
"Чи буде вас хто на двiрцi ожидати,, панi?"
"Так. Знайома мо © кревно©, - вiдповiла я. - Богдан так було листовно
умовлено. Зрештою, я цього нiе потребую. Я ©ду до сво © хати, там добра
слуга, що вже все прилагодить". На оцi мо© слова вона звернулася знов
очима на околицю i, як ранiше, потонула в гадках. По хвилинi мовчання я
спитала: "А вас? Буде, може, й на вас там хто ждати? Ми при©здимо аж
вечором".
Вона похитала головою: "На мене нiхто, хiба дух мого батька..."
вiдповiла й по тих словах зною змовкла, як перше, зложившися в себе, мов
кiтка, i вже не заговорили ми до себе, аж на двiрцi в К. Ба нi... ще
опитала я ©©, до кого вона за©жджа . Вона не за©жджа до нiкого, -
вiдповiла... Вони з братом ви©наймили собi два поко© у панi Мiллер, добро©
щиро© товаришки ©х матерi, i будуть там сво© ферi©. Незабавки при©де й
брат. за ним незадовго панство Марiяни з донькою й кревною, панною Наталею
Ливенко, котрi беруть поко© в колишнiм ©х помешканнi, той, наш дiм,
Богдане, - i ©м, себто ©й i братовi, буде це дуже мило. Зрештою, вони обо